Загартування людини — реакція організму людини у відповідь на сильну дію, викликану свідомо з метою збереження життя і здоров'я та адаптації до умов життя в природі і суспільстві.

Загартування і стрес

Історія

Люди використовували загартування для збереження життя і здоров'я у своєму житті давно. Ісус Христос радив учням обливати ноги холодною водою колись, він свідомо терпів без їжі багато днів з метою досягти духовний стан. Загартування і зимове плавання довго вважалось народним методом. В наші дні люди часто звертаються за досвідом загартування до практика Іванова Порфирія Корнійовича. Він загартовувався особисто і допомагав людям у здоров'ї 50 років, і він передав свій практичний досвід людям у працях. Зараз виникла необхідність науково обгрунтувати досвід загартування Іванова. Щоб наука загартування розвивалась, треба знати фізіологічні процеси, які відбуваються в організмі під час загартування. Для цього можна використати досвід фізіолога Ганса Сельє у вивченні реакції організма на сильні дії, викликані стресовими факторами.

Про теорію стресу Ганса Сельє

Ганс Сельє вивчав реакцію організму на сильну дію зовні, він створив теорію стресу. Загартування можна вважати видом стресу. Обливати тіло холодною водою або свідомо терпіти без їжі декілька діб поспіль є стрес. Реакція організму при загартуванні і стресу є однакова. Різниця між загартуванням і стресом існує. Загартування є реакція організму, яка викликана свідомо періодично з метою тренування організму. Стрес є реакція організму у відповідь на будь-які дії зовні, які виникають у житті всякими шляхами.

Стрес (від анг. stress — напруга, тиск)  — неспецифічна реакція організму у відповідь на дуже сильну дію (подразник) зовні, яка перевищує норму, а також відповідна реакція нервової системи.

Реакція організму в двох випадках аналогічна. Сельє пропонував виділити із процесу адаптації три стадії розвитку, вони однакові для загартування і стресу: 1) Тривожності; 2) Резистентності; 3) Виснаження. Вони утворюються за законами діалектики, вони є аналогічні для стресу і загартування по суті. Друга стадія є заперечення першої стадії. Третя стадія є заперечення другої стадії. Подвійне заперечення процесу існує. Процес є незворотній. Теорія загартування і стресу доповнюють одна одну, розкривають суть. Загартування є тренування від стресового впливу. Загартована людина переживає неочікуваний стресовий фактор легше, ніж незагартована. Загартування може запобігати хворобі, викликаній адаптацією, як усякій хворобі.

Загартування

Адаптація при загартуванні

Адаптація — це є біологічна функція загартування. Загартування забезпечує захист організму від загрозливих та руйнівних впливів, як психічних, так і фізичних. Загартування означає, що людина включилась в певну діяльність, спрямовану на протидію небезпечним для неї впливам. При цьому в організмі розвивається функціональний стан, який характеризується комплексом реакцій нервової, гормональної та інших систем організму. Загартування — це є нормальна реакція здорової людини, захисний механізм. Здатність організму до адаптації поступово втрачається з віком.

Фізіологічні зміни в організмі

Фізіологічні зміни в організмі у відповідь на дію руйнівних впливів. Походження факторів загартування може бути різноманітним. Основними факторами загартування є холод і погане, тобто фактор, який викликає у людини погане відчуття. Це фізичні, соціальні, психічні чинники. Це голод, безсоння. Після впливу на організм стресового подразника активізується функція гіпофізу. Він починає в підвищеній кількості виділяти адренокортикотропний гормон, який у свою чергу стимулює діяльність кори наднирників. Ті ж починають виробляти більше гормонів, зокрема кортикостероїдів. Кортикостероїди стимулюють механізми, завдяки яким організм пристосовується (адаптується) до нових умов.

Види загартування

Фізіологічний вид

Фізіологічний вид пов'язаний з об'єктивними змінами умов життєдіяльності людини. Дві протилежні сторони є в природі: тепле, хороше, холодне, погане. Умови, які викликають тепле і хороше відчуття, можно назвати теплими і хорошими. Люди одягаються до тепла в тілі в хороший одяг. Люди їдять їжу солодку, жирну, смачну досита щодня. Вони живуть у домі з усіма вигодами. Люди люблять хороші і теплі умови життя, вони вважають їх нормальними, стараються їх зберегти. Люди не люблять холоду і поганого, захищають своє тіло від цього. Загартування радить людям приймати дві протилежні сторони природи: тепле і хороше, холодне і погане. Основними факторами загартування є холод і голод, які сприяють еволюції людини.

Психоемоційний вид

Психоемоційний вид виникає з особистої позиції індивіда. Людина реагує на те, що її оточує згідно зі своїм поняттям, яке залежить від особистих характеристик, віку, життєвого досвіду.

Фвктори загартування

Іванов пропонує систему загартування.

Перемога себе є стресор. Треба перемагати себе, щоб зміцнити своє здоров'я. Перемагати свої недоліки, вади:

Стадії загартування

Три стадії однакові для стресу і загартування. Перед першою стадією люди живуть по-своєму в теплих і хороших умовах, вони хворіють, умирають. Між двома протилежними сторонами існує суперечність, бо люди не отримують життя. Суперечність закінчується через перехід до двох нових протилежних сторін, які є заперечення теплого і хорошого. Це стадія тривожності і стадія резистентності.

  1. Стадія тривожності. Організм перейшов свідомо до холодних і поганих умов життя. Загартування почалося за системоютадія характеризується зменшенням розмірів вилочкової залози, селезінки, лімфатичних вузлів, що пов'язано з активацією глюкокортикоїдів.
  2. Стадія резистентності. Перехід до холодного і поганого пов'язано з накопиченням кількості. Кількість переходить в нову якість, яка є запереченням холодного і поганого. Тобто вона переходить в якість "добре і тепле". Якість "добре" домінує. Розвивається гіпертрофія кори наднирників зі стійким підвищенням секреції кортикостероїдів та адреналіну. Вони збільшують кількість циркулюючої крові, підвищують артеріальний тиск, підсилюється утворення печінкою глікогену. В цій стадії зазвичай підвищується стійкість та протидія організму до надзвичайних подразників. У людини на цій стадії активізується розумова та м'язова діяльність, мобілізується воля та бажання подолати незвичні обставини або надзвичайну ситуацію. Люди не застуджуються, не хворіють. Існуюча хвороба щезає, а нові хвороби не нападають. Організм отримує здатність запобігати хворобі. Люди отримують здібність допомагати людям в здоров'ї через свої руки. Активізація діяльності на цій стадії сприяє біологічній еволюції людини.
  3. Стадія виснаження. Якості другої стадії накопичують кількість, вона переходить в нову якість, яка є запереченням попереднього хорошого і теплого. Тобто вона переходить у холодне і погане. Знижується стійність та протидія організму до надзвичайних подразників, активність спадає, виникає безсилля. Це є подвійне заперечення. Вплив патогенного фактору не припиняється при загартуванні за одною системою протягом багатьох років, через це розвивається стійке виснаження кори наднирників. Знову з'являються реакції тривожності. Ці процеси є необоротними і закінчуються загибеллю організму (смертю).

Тривалість життя людей становить 80 – 90 років, якщо загартування відбувається за однією системою близько 50 років. Це є досвід Іванова. Тривалість життя є основним показником для еволюції людей. Тривалість життя може бути більша, якщо тривалість свідомого терпіння без їжі буде більша 42 годин в тиждень.

Захворювання, викликані стресом

Хоча синдром адаптації має захисний та пристосувальний характер, в деяких випадках відповідна реакція організму може виявитись не адекватною умовам, які її викликали. Вона може бути сильнішою ніж треба, надто слабкою або спотвореною. І тоді ця реакція стає причиною наступних патологічних змін в організмі. Ці патологічні зміни Г. Сельє назвав «хворобами адаптації». Вирішальне значення мають не стільки сильні, але рідкісні зворушення, скільки неприємності, які діють постійно день в день. Вони непомітно підточують сили людини та викликають хронічні патологічні процеси.

Ішемічна хвороба серця. Найбільш розповсюдженим розладом серцево-судинної системи, який виникає в результаті частого психоемоційного збудження є ішемічна хвороба серця та атеросклероз. У процесі дії стресора активізується гіпофіз, гіпоталамус, наднирники, виділяється адреналін. В результаті підвищується пульс, артеріальний тиск, дихання. У крові збільшується рівень жироподібних речовин — ліпідів. Якщо організм не витрачає їх м'язовими зусиллями, жир відкладається на внутрішній поверхні стінки судин. Згодом там утворюється сполучна тканина, накопичується кальцій. На цих ділянках звужується просвіт судин, погіршується їх пружність, розвивається атеросклероз, а згодом і ішемічна хвороба.

Артеріальна гіпертензія або гіпертонічна хвороба виникає в результаті порушення тонусу судин, який регулюється нервовою системою. Якщо люди постійно стикаються з ситуаціями, при яких підвищується психоемоційне напруження, тонус судин весь час залишається високим, патологічним щодо повсякденних потреб організму. Це призводить до підвищення артеріального тиску.

Виразкова хвороба. Постійні розлади нервової системи відіграють певну роль, а в деяких випадках і провідну у виникненні захворювань шлунково-кишкового тракту, таких як гастрит та виразка шлунку і 12-палої кишки. В нормальних умовах шлунковий сік діє тільки на їжу, яка потрапляє у шлунок. Під час стресу, в результаті збудження нервової системи, шлунковий сік починає виділятись не залежно від того є у шлунку що перетравлювати чи нема. Він порушує цілісність слизової оболонки шлунку та 12-палої кишки. Коли це продовжується тривалий час, на ній виникають ерозії, а згодом і виразки. Довготривалий стрес значно погіршує функції та можливості імунної системи. А при зниженні імунітету у людини частіше загострюються хронічні хвороби, важче перебігають запальні, бактеріальні, вірусні та інші захворювання.

Психічні хвороби. До психоемоційних наслідків стресу можна віднести депресію, «синдром хронічної утоми», неврози, зокрема істерію та психастенію. Синдром хронічної втоми можна спостерігати чи не у кожної другої людини що працює. Неврози розвиваються частіше у людей, яких за типом темпераменту можна віднести до холериків та меланхоліків. Істерія — результат слабкого типу нервової системи. Вона характеризується перевагою емоційних реакцій, близьких до безумовних рефлексів. Тобто процеси збудження різко переважають над процесами гальмування. В такому стані людина плутає вигадане з дійсним, втрачає критичне відношення до свого оточення, стає дуже знервованою, образливою.

Ознаки стресового напруження.  Важливо навчитись виявляти у себе ознаки стресової напруги та переводити ці сигнали зі сфери почуттів (емоційної) у сферу розуму (раціональну) і тим самим ліквідувати небажаний стан. Ознаки стресової напруги: 1) Неможливість зосередитись на будь-чому; 2) Занадто часті помилки в роботі; 3) Погіршення пам'яті; 4) Постійне відчуття втоми; 5) Дуже швидке мовлення; 6) Думки зникають; 7) Безпричинні болі у голові, спині, шлунку; 8) Робота не надає колишнього задоволення; 9) Втрата почуття гумору.

Запобігання захворюванню, викликаному стресом

Загартування за системою може запобігти будь-якому захворюванню, викликаному стресовим фактором.

Теорія діалектика, три закони

Джерела

Посилання