Життєвий закон Паршека 1
 
2008

Упорядник   Ош

Переклав, коментував  Ош                  

                        Це життєвий такий закон. Солдат більше                               

                     служити не буде.  Армія не знадобиться.

                 Крадіжка припиниться. Хворіти люди

                             перестануть. Усі до одного одержать одне –

                             33 крб. Тюрми не стане, лікарні теж  не буде.

                              Учитись так  не будемо. Місця теж  не стане.

               У людях проявиться  життєва любов.

                                      Між національностями  війни більше  не буде ніколи.

          Ось чого ми від природи доб’ємось.

    Умирати зовсім перестанемо…

 Іванов П. К.Паршек

     

     Природна мудрість Паршека – Іванова П. К. (Отця Ош) є життєвим законом для тих, хто Йому вірить. Мудрість Паршека (Отця Ош) – це не релігія, це знання життя. Цим знанням може скористатися кожен чоловік, що живе на білому світі. Святі книги Паршека містять життєві закони. Як оповідає свята Влескнига, Бог, який дає прохачам, – це Дажбог. Люди визнали Отця Ош Богом, який дає прохачам  все для життя, тому Отця Ош назвали Дажбогом.  Ми знаємо, що Дажбог творить людям Божі закони Праву. Життєві закони Отця Ош можна назвати Правою. Отець Ош – це Переможець природи, Учитель народу, Бог землі. Він є Бог усієї землі всіх народів. А тому ця Права належить усім людям земним, що живуть на білому світі, хто Йому вірить. Слово Отця Ош належить усім людям – така заповідь Отця Ош. Коли всі народи приймуть Божі закони, буде в людства порядок, щастя. Учитель написав Своєю рукою книги, яких близько семи томів по тисячу сторінок, їх усі поки що не можемо публікувати й розповсюдити, тому доцільно мати збірку основних життєвих законів Паршека, щоб нам їх завжди пам’ятати, знати, виконувати. Тут не всі закони. Надалі їх доповнимо. У книгах Учителя є закони Божі (Права),  історія Учителя, суд людей за помилку, тлумачення вчення. У книгах є знання, які потрібні людству для життя. Читайте, розумійте, виконуйте. Збірка складається із семи частин, кожній частині відповідає день тижня. Дорогі читачі Божих слів, прошу читати кожного дня тижня ту частину, яка відповідає дню тижня. Наприклад: у понеділок всі читаємо частину, яка має знак «понеділок» і т.д. Це – поняття життя, здоровя.   

 

П о н е д і л о к      

Походження земного людства (огляд)

С л о в о   У ч и т е л я

    Перший день першого року. Спитайте ви самі в себе, що ви мали тоді в своєму такому житті? Ви як такі живі люди були без усякого самозахисту, ви не задовольнялись продуктом. У нас шлунка не було. Ми з вами жили. Нам холодно було й некрасиво, погано. У нас на це вистачало  терпіння.  Ми  жили - дихали. Нам ці потреби не були треба. Ми без усякої мислі жили. Як ми з вами жили? Про це знає він, якщо він був Бог. Для чого йому доводилось такий здоровий учинок проміняти на вчинок слабий? Що його як чоловіка примусило від цього діла відступити, у нього було достатньо часу, було повітря, була вода й розташована земля? Його мисль зовсім неправильна. Цьому чоловікові захотілось у цьому індивідуальному в природі житті побачити такого чоловіка, як він. Природа його таке придумане не задовольнила, а взяла по-своєму створила йому не «його», а прислала йому «її». У зв’язку з усім цим почали народжувати другого чоловіка. Вона  прийшла не вчитись, а прийшла вчити цього чоловіка. Він цього не ждав, а вона йому сказала: ми цьому початок. Їм дозволялось усе робити. Їх було двоє. Самі себе одягнули, нагодували, у дім зайшли жити. Ось вам діло, котре примусило нас дітей народжувати. Це наше в цьому зробила вона - похіть.  Людям цей прибуток не був треба. Це все зробили самі всі люди і це природне бажання, щоб що-небудь їсти  досита. Це ними робилось. А зараз люди зробили, у них усе кидається в піч. Це живе таке тіло одного часу поповнюється, іншого затушується. Смачне, пахуче жується, а смердюче з великим трудом викидається. Ми вважаємо: це все робить за своїм розвитком саме тіло. Паршек. 1978.04, с.154. Далі: (7804-154)

     Ми з вами не знаємо в нашому такому житті, що ж було в житті тоді, коли не було тьми й світла? Що тоді було, скажіть?  Такі ми були, люди. 7910-149

      Це починалось із самого початку. А з краю не було нічого. А люди жили без цього всього. Як вони так жили, у них не було нічого, один Бог про це знає: їхнє одне єсть таке свідоме терпіння. Вони пуди в цьому не носили, у чужому не мали потреби. А своє – живе природне таке тіло, у ньому й на ньому чужого не було. А своє природне: струм, магніт, електрика. Як у ванні, жилось легко. А жити доводилось без усякого такого прибутку. Плодів ніяких. Живому енергійному не треба були в цьому ніякі нужди. Життя в цьому квіткою цвіло. Живому тілу не було ніякого холоду. Такого життя в природі не було, щоб вони жили так технічно, штучно, у хімії. Життя бралося з нічого, робилося з природи діло зовсім чуже, інше. Чоловік-самець придбав для себе самку для розвитку людського життя. Раз чоловік у житті своєму прибавився, то прийшла сюди нужда. Треба було по природі якості шукати. А в природі вони єсть, їх треба зуміти так узяти. На  це все хитрість породжувалась. Люди це ось самі роблять, беруть у землі надра. Саму землю орють, за нею так доглядають вони. А був такий час, люди по землі кочували, рухались, коли мінявся природний клімат. Розводили тварин, одяг придбавали, їжу робили. Так вони в природі жили. Цим вони не задовольнялись: гинули в цьому сім’ями. А потім став такий період часу. Люди вивчили існування протягом усього року. Стали добувати на облюбованому місці природний продовольчий продукт. Сіно – скоту, а собі сіяли зерно, урожай збирали, годували себе й тварин. Їх різали на м’ясо, поїдали, а із шкіри робили одяг. А потім ввели техніку. А техніка захотіла штучного. А із штучного ввели хімію. Це все розвинуло в людях смерть, вона звичкою залишилась. 8001-151

       Ми тепер розбираємось із першим початковим чоловіком. Він був джерело всього природного індивідуального життя, у природі чистим тілом прикріплений до землі. Його оточував всесвіт. Він був енергійний, сильний у своєму ділі. Він від природи одержав те, що йому треба. Він не мав світла, і тьми не було. Йому не було знатно, що було на землі. Вода розділяла землю, ліс, озера, гори снігові, і дух носився над цим ділом. Його мисль привела, щоб побачити цього другого чоловіка, бажання таке в нього народилось. Він довго мучився в цьому ділі, і ось йому довелось діждатись. Йому в процесі всього цього прийшла дійсність, природа йому як такому окликнулась. До нього прийшла на поміч цього всього Єва жінка. Вона прислана природою для того, щоб Адам знав, що єсть у житті в природі. Йому розкрилось усе через похіть одну. Він оточив себе своїм місцем. Це був рай. Він до цього всього зближення не споживав нічого. А коли вони народили дітей, то їм доводилось від цього місця відриватись і своїм місцем оволодіти. Хто чим почав. 8302-55

Космічне походження людства за Слов’яно-Орійськими Відами

      Як оповідають древні джерела Слов’яно-Орійські Віди, життя на нашій Землі у всіх формах його існування від одноклітинних організмів само зародилося й розвивалося на основі загальних законів локальної еволюції матерії. Але, як твердять ті ж древні джерела, земне Людство має космічне походження. Першими заселили Землю предки сучасних людей Білої Раси: Арійські Роди – д’Арійці й х’Арійці та Слов’янські Роди – Святоруси й Рассени. У різний час вони прилетіли з найближчих чотирьох родинних зоряних систем нашої Галактики на великих і малих космічних кораблях, які називалися, відповідно, Вайтмарами і Ватманами. Вони відрізнялися один від одного ростом, кольором райдужних оболонок очей, кольором волосся і групою крові. При цьому цвіт очей людей залежав від того, які по спектру небесні світила освітлювали ті планети, де пройшли еволюції їхні Роди.  Так виникли чотири раси на нашій Землі. У ті часи на Північному полюсі був материк, який наші предки називали «Да-рія», тому що перші поселенці були з Роду даАрійського. Клімат там був теплий, про що свідчать залишки древніх субтропічних рослин на островах Північного льодовитого океану. Перші поселенці дали й ім’я нашій планеті – Мідгард, оскільки відоме сьогодні слово «Земля» є всього лише синонімом слова «планета».  Недружелюбних жителів інших планет називали чужоземцями. Наше Сонце мало імя «Ярило». Сузір’я називалися Чертогами. У древні часи вся Система Ярила-Сонця мала 27 Земель. Першими в 458519 р. до н. е. на Мідгард-Землю прибули даАрійці із Системи Зірки Тара (по сучасному – Полярна зірка) із Чертога Небесної Корови Зимун, або, по сучасному, Малої Ведмедиці. Земля їх називалася “РАІ”, на честь її так само було названо частина місцевості в Дарії. Для довідки потрібно відзначити, що система Ярила-Сонця, куди третьою входить Мідгард-Земля, теж відноситься до сузір’я Зимун. Да’Арійці або, по іншому, Русичі мали сірі очі й світло-русий або майже білястий цвіт волосся, а також 1-у групу крові. Їхній ріст спочатку коливався від 1,75 м до 2,90. Їхніми нащадками є: Сибірські Русичі (Тобольські Татари), північно-західні Германці, Русичі (Югорські й Лу-коморські), Датчани, Голландці, Фламандці, Латчали, латиші (Лати), Ріви (Литовці і Ли-товані), Ести.

      В 271895 р. до н. е. із Чертога Фініста Ясного Сокола (по іншому – Рарога) або, по сучасному, сузір’я Оріона, із Системи Сонця-ради, у якій була їхня прабатьківщина – Земля Троара, на Мідгард-Землю прибули зеленоокі х’Арійці. Вони заселили місцевість на Північному материку, назвавши її хАрра. Вони мали кров 1-ї (рідко 2-ї) групи. Ріст – від 1,80 м до 2,60 м. Волосся – русяве й світло-русе. До їхніх нащадків відносяться: Східні Руси, Північно-східні Пруси (Поморські Руси), Скандинави (Суомі, свої, Родеї), Англосакси, Нормани (Мурмани), Гали, Ісландці (Біловодські Русичі), Народ Святі Русичі.

      Далі із Чертога Лебедя (Маком або Ківш Великої Ведмедиці) в 2096877 р. до н. е. прибули Словянські Роди Святорусів, які називалися ще Сва-Га й тапк само називали ту місцевість, котру зайняли в Дарії. Їхня прабатьківщина знаходилась в Системі Сонця-Аркольна на Руті-Землі. Вони мали ріст від 1,55 м до 1,99 м (порівняно невисокі з Арійцями). Групу крові мали 1 і 2. Волосся – від білого до світло-русого. Колір очей – від небесного до синього. До цього роду відносяться народи: Північні росіяни, Білоруси, Боруси (божественні руси із землі Борусія у ФРН), Червоні Руси (у Польщі), Поляни, Східні Пруси, Срібні Руси (Серби), Хорвати, Ірландці, Скоти, Ассирійці (Асси з Ірія), Македонці.

      Останніми в 183767 р. до н. е. на Мідгард-Землю прибули Словянські Роди Рассенів. Вони заселили частину Дарії, навпроти  Землі Свага, котру раніше зайняли Святоруси, і назвали її Туле, тому що колір очей їх був вогняний (Тул – по древньому Вогонь). Вони прибули із системи Сонця-Даждьбога з Ігнард-Землі. Даждьбог-Сонце перебуває в Чертозі Раса – Білого Леопарда або Пардуса (Cузір’я Лева). Ця зірка в сучасній астрономії відома під імям Бета Лева або Денебола. Ріст їх був від 1,65 до 1,85 м. Очі – карі й світло-карі. Волосся – темно-русе. Рассенів називають ще Роси. До них відносяться народи: Західні Роси, Рисичі (очі як у рисі), Італійці, Етруски (росіяни), Дакійці (даки або Молдовани), Самарійці, Палезги, стрійці, Фракійці, Франки (не французи), Готи, Албанці, Аварці.

      Дослідження древніх документів показали, що, принаймні, із двох місць наші предки прилетіли на Мідгард-Землю вимушено, оскільки життя на їхніх Землях було знищено. Це стосується хАрійських Родів із Троари, котра знаходиться в Чертозі Макоші. За свідченням древніх очевидців на цих планетах у результаті загарбницьких воєн Чужоземців залишилися лише попіл пожарищ товщиною 15 метрів. Дарійці також були переселенцями, а їхній корабель, одержавши пошкодження в космосі, був змушений приземлитися на нашій планеті, котра на момент аварії була найближчою до них. Слов’янські ж Роди Рассенів прилетіли з Інгард-Землі, щоб торгувати і обмінюватися знаннями, оскільки на Мідгард-Землі виникла унікальна ситуація, пов’язана з одночасною присутністю на ній знань і культур чотирьох рас. Надалі частина з них залишилася тут жити. 

      Наші Боги. Потрібно відзначити, що люди на Мідгард-Землі не були залишені без уваги своїх більш розвинених і забезпечених  родичів з найближчих зоряних світів, які надавали їм посильну допомогу та давали Вайтмари й Вайтмани для переселення й торгівлі і яких вони називали Богами. Одним з таких кураторів і дійсною історичною особою був Перун з Урай-Землі, яка знаходиться в Чертозі Орла. Останній, тобто третій раз він відвідав нашу планету на Ватмані в 38004 р. до н. е., щоб передати нам знання, попередити про небезпеки, що грозять, і про майбутні події протягом 40176 років. Наші предки записали ці знання хАрійськими Рунами в Девяти Колах “Сантіїї Веди Перуна” (тобто в девяти книгах “Мудрість Бога Перуна”). Ці саньтії разом з іншими древніми документами і є нашими рідними Словяно-Арійськими Ведами, частина з яких була передана в Індію при двох походах туди Аріїв в 2692 і 2006 рр. до н. е.

      У Перуна був син Тарх і дочка Тара. Після розселення людей по Ассії (Азії) Тара опікала територію від Рипейських (Уральських) гір до хАрійського моря (озера Байкал), а Тарх – від хАрійського моря до Великого (Тихого) океану. Спільно ця територія йменувалася Землею Тарх-Тари, а потім перекочувала на назву російської республіки – Татарія. Наших предків відвідували багато й інших Богів, що опікали певні Роди, котрі звалися надалі в їхню честь їх іменами. Однак близько 13 тисяч років тому з настанням похолодання на нашій землі вони перестали це робити й відновлять відвідування нашої планети знову тільки після 2012 року.

      Тарх був названий Даждьбогом (Богом, що дає) за те, що дав людям Білої Раси Девять Саньтій (книг). Ці Саньтії були записані древніми Рунами й містили священні Древні Віди, Заповіді Тарха Перуновича і його наставляння (на сьогоднішній день всі вони, швидше всього, загублені). Саньтії в оригіналі лише візуально можна назвати книгою, тому що це були пластини із благородного металу (частіше із золота), на яких видавлювались Древні хАрійські Руни й заливалися фарбою. Пластини скріплювалися трьома кільцями, які символізували три Світи: Яв (Світ Людей), Нав (Світ Духів і Душ Предків) і Прав (Світлий Світ Слов’яно-Арійських Богів). Потім вони обрамлялися дубовим окладом із червоною матерією. (з допов. Н. А. Жук. Слов’яно-Орійські Віди і історія України. Матеріали 4 н-т конференції “Буття українців”. 2007)

      Ош: Паршек хоче зробити тепер, щоб люди жили без усяких потреб, як колись перші початкові люди в раю на землі. Для цього він знайшов людям райське місце, де люди завоюють славу безсмертну. Хтось першого чоловіка закопав в прах умирання, а Паршек вважає себе відповідальним за те, що люди вмирають. Він намагається зробити все для того, щоб люди не вмирали. «Всі ці ось живущі люди, вони повмирають на віки-віків. А Паршек їх, таких ось людей, він своїми силами їх підніме. Люди, прийде такий час: хто чоловіка закопав, той його відкопає. Паршек усе це ось зробить». 7811-96

          Наші предки називали Богами живих людей, котрі зробили велику користь. Живі люди-Боги є наші Отці, а ми, їхні нащадки, є їхні діти. Треба зауважити, що в наших предків не було релігії.             

Створити новий потік

      Вони приходили, кланялись йому як такому, його просили, щоб він дав їм збереження сил, щоб вони цим оточили себе і жили в природі так, як їхній Учитель. Його ідея веде своїх не до старого потоку, а до нового, до безсмертя. А він у людях живе й буде жити вічно. Цим Паршек оточений, із цим усім він живе і веде нас усіх до порятунку всього нашого життя. 8001-118

      Я в ній – приклад для нового небувалого, щоб люди слідом за мною таким пішли й стали вони робити те, що я, Паршек, весь час робив. Чуже не носив на своєму тілі, чужим не задовольнявся, чуже зовсім не присвоював, своїм перед усіма хвалюсь – це Паршека таке тіло. 8109-65

     Усі ми до одного чоловіка зробились технічними людьми, не вміємо так жити, щоб нам своє життя продовжувати в природі. Паршек говорив, говорить і буде він говорити про цю справу. Це єсть моє начало. Ця дорога, по котрій я там проходив, вона й до сих пір вільна. Ніким не заборонено це ось робити. Грошей – ніяких, затрат нема. Усе робиться фізично на живих босих ногах. Я це все робив, мені помагали в цьому люди. А коли побачив істину в природі: це місце – для всіх наших земних людей користь для того, щоб чоловік на цьому бугрі переробився на нового невмираючого чоловіка. Це буду я, Паршек, належати до такого першого чоловіка. На цій землі – усі свої умови для цього діла й уся можливість єсть залишитися без усякої потреби. Цей бугор не має нужди самозахисту й якого-небудь продукту. Один азот із повітря, вода, земля. Смерть як така цим учинком виженеться, а життя в славу ввійде. Де люди візьмуться? На цьому бугрі. Вони гучно скажуть своє слово: це наше єсть райське місце, чоловікові слава безсмертна. Це місце треба буде нашим дітям, котрі одержать життя безсмертного характеру. Вони від природи сили в себе одержать, не будуть простигати й хворіти, що їх як таких оточить. Люди підуть нові. Цих людей не стане. Я тоді скажу, коли мій голос почують, а він буде всім треба. Паршек, він говорив, він говорить і він буде говорити нам усім, щоби ми, такі живі на білому світі люди, у природі не народжували так чоловіка, щоби він через свою розвинуту похіть у себе втрачав своє власне наявне здоров’я, щоб через це все зроблене діло вони вдвох завоювали між собою таку ось смерть. Вони самі це ось зробили. Удоволення створили – заклали своє зернятко на нового, ніколи не бувалого. Народили в крові цього чоловіка й стали його по-своєму всьому в житті так ось примушувати. Бути чоловікові в цьому ось загнузданим у технічне, штучне, хімію. Це все зроблено в природі руками чоловіка, розумом, але не мудрістю природою – у житті чоловікові так місце мати, щоби залишитись при умовах таких, щоби була в чоловіка така можливість бути в житті своєму без усякої потреби. Тоді-то в житті своєму чоловік завоює в природі славу, своє безсмертя. Це вже таке діло природної сторони буде й обов’язково буде життя вічного характеру. Чоловік у цьому ділі доб’ється, йому природа такі якості через це все відпустить. У неї, як матері рідної, єсть усе. Що схоче вона, те зробить. Ні в кого вона не спитається, лише б це життя таке ось безсмертне продовжилось. Паршек – чоловік, він вибрав таку дорогу, від котрої не відмовиться жоден чоловік. Не треба вчитись у природі, як треба буде вмирати. Треба вчитися нам усім, як треба буде жити. Життя вічного характеру всім дається, тільки ніхто не хоче в цьому залишитись - бояться цього. А життя єсть, воно буде вічно тоді, коли ми за це діло візьмемось і будемо в цьому ділі робити. 8104-144

       Шукав у людях, що чоловікові треба для його життя вічного характеру – це місце. Я його знайшов, ніким нічим воно не зайняте від Адама літ. До цього місця треба нам прибавити умови, щоб ним так скористатись. Це чоловіка єсть таке діло, він повинен у природі так ось робити, щоб за це діло ні перед ким ніяк не відповідати. Воно знайдене в природі мною засобами, щоб вони нашому бідному чоловікові, що утратив своє особисте здоров’я, його повернули назад, щоби він був здоровий. Люди мене такого ось у світі знали. Я дехто такий єсть у житті нашому. Ми це місце, ці умови повинні зберегти, вони всю можливість зроблять на цьому ось місці зостатися чоловікові без усякої потреби, щоб від природи заслужити слави безсмертної. Ось що Паршек у природі найшов, хоче тепер це діло теорії подати, щоб вона цим самим займалась. 8104-174

     Ми в цьому дуже помилились тим, що чоловіка передчасно так зустріли. Він у нас не народився, а ми – йому те та інше. А чи буде він жити? Ми про це не знаємо. Природа, вона його народжує – вона його бере на своє утримання. Коли він тільки потрапив у цю вбивчу атмосферу, його стало тривожити – він у цьому закричав. А ми ж люди та ще які, ми йому отець, мати, хто його пожаліє. Він - наше з вами дитя. І йому треба спокій. А ми його зустріли тим, що було. А йому це не треба, він на наше не претендував. Його природа готувала до життя такого з ділом? З ділом буде жити все своє перебування? Він для цього природою народжувався? А природа його народила без усякої потреби. Це все робили ми, люди, ми пішли по такій дорозі, де умови не такі, як це треба. Це дитя народила природа, то нехай вона його по-своєму виховує. Вона терпить від нас – так нехай потерпить дитя. Йому як такому пуди тут не носити. Ці умови примусили це все на собі перевірити. Треба було від цього всього відмовитись: не робити діло цій дитині. Нехай вона зостається без усякого діла, це його таке життя в цьому всьому без усякої такої потреби, він би жив такий. Це наше чуже – нам не спасіння. Уся історія всіх наших дітей, вона не по душі розвинута. Такої історії, не треба такої мати. Вона чоловіка примусила так тяжко в цьому жити. Самі люди, вони кинули самі одне з усіх любиме – це холод, це погане. Дорога така, ніколи не вмираюча, природного характеру. Це не те, що було: люди, такі діти, так вони народжувалися з великою потребою. А тепер ми замінимо потік, із старого повернули на новий: тепле, хороше діло залишили позаду, а холодне ми взяли спереду. Нам усім не треба буде вся зроблена техніка: ми прийшли до природного, до природи. Нам не треба голка з шилом і ніж із сокирою. Нам треба буде життя таке вічно невмираюче. Для цього нам треба таке місце, де райські умови. 8109-80

      Щодня їси не один раз, а багато разів. Це наша така звичка, вона веде нас до смерті. Ми самі це робимо в цьому ділі, умираємо в ньому. Так краще нам цього не робити – буде краще. Устаємо рано-вранці, мисль ранком дає діло. Ти берешся за сніданок, треба вогонь, вода. Усе це чуже природне діло, зовсім не наше. Ми повинні це не робити. А ми так ось у житті робили, ми весь час робимо, і в цьому помиляємось дуже сильно. Невже не доходить ученим, що в житті людьми в природі робиться? Вони для чоловіка свою похіть розвинули, на зміну народили дитя, йому дали своє виховання, оточили чужим, мертвим, ледь не пихнули його в життя. Він пішов і зачепився за чуже, за мертве. Від всього цього діла захворів, похворів, похворів і вмер. Це технічна сторона його, штучним огородили, хімію ввели, що не помогло й до сих пір. Люди вмирали, умирають і будуть умирати. Тож для людей дуже багато такого добра в природі. Єсть таке місце для загартованого чоловіка з умовами, вони дадуть можливість зоставатись без усякої потреби для того, щоб чоловікові бути в природі безсмертним. 8202-14

     А Паршек – проти  цієї системи. Він – за те місце, де всі умови єсть, щоб мати можливість зостатись у природі будь-якому чоловікові без усякої потреби, щоб через це все в природі добитися безсмертя. А що ми своїм учинком, своєю ідеєю, котра робиться людьми? Щоб ми, усі люди, зробили корисне – цього ми нічого не одержали, і ми в цьому не задовольнили себе. Як жили ми, так живемо. Ми вмираємо й будемо ми завжди так умирати. 8202-42

      А в природі єсть свідоме терпіння, це єсть правда, вона ніколи не вмираюча. Але ми звикли чуже їсти, тобто споживати. Треба не розвивати цю потребу, а скасовувати її за рахунок світової системи. Чоловік цього ось доб’ється, він примусить природу цього добитись. Зима єсть зима, а літо єсть літо. Свідомість визначає буття. Усього можна добитися від природи. Вона мати є всіх нас, пожаліє своїми силами. Це було, воно так ось єсть у природі, воно й буде, якщо ми, такі ось люди, за це все діло візьмемось. А коли ми почнемо це діло робити, на нас, на таких ось людей, природа зверне свою увагу й усе це перемінить, вона нас таких ось пожаліє. Ми від неї інше одержимо в житті, нас як таких умови оточать іншим порядком. Ми з вами не будемо старий потік продовжувати, технічними людьми робитись не будемо. Нас оточить свідомість. Ми будемо робити те, що для природи буде треба. Землю ми перестанемо так орати, як ми її весь час орали. Спішили раніше свою пайку зорати. Це наша передчасна турбота, вона від нас відійде. Ми не будемо жити завтра сьогоднішнім днем. 8202-49

      Це історія людського такого життя, у котре він попав. Його багато вчать, робить він багато, але життя він не навчився, як буде треба жити. А вмирає, як і всі вмирають, і всі вмруть, і будуть вони вмирати. Паршек не для того народжений, щоб на це ось учитись. Я з людьми поділився: їм їхнє капризне діло тяжкого труда залишив, а своє легке в природі взяв. Це любов до неї, вона мені друг єсть через це все. Моя любов – до цього ось діла. За що не візьмусь, те духовне зроблю. Природа, вона відкрила таку дорогу, у цьому показала місце з усіма такими умовами, щоб там була така можливість у природі зоставатись без усякої потреби. Чоловік повинен зробитись природної сторони: нічого чужого, а повинен похвалитись своїм тілом живим, ніколи не вмираючим. Ось що нам знайшов у природі Паршек. 48 літ він проходив та продумав про це ось діло, і врешті-решт йому природа створила таке ось місце, де чоловік повинен завоювати своє в природі безсмертя. 8202-69

       Це не твоє, а чуже. Життя не в тому, що відбувалось. Воно вмирало, воно вмирає й буде вмирати до того часу, поки не зміниться воно: з технічного, хімічного перейде в живе. Природне тіло, воно докаже свою правоту на факті еволюційності. Сама природа зробить усе без усякої зброї. Хочете-не хочете, а життя таке буде, як його Паршек веде своєю ідеєю. Він говорить нам таким, уже вони прожили, їх оточило незнання. Вони робили те, від чого робилось природі не так добре, як вони думали. Так вони із своїм ім’ям старались робити, вони цим не були так задоволені, їх ображала в цьому всьому смерть. Вони беззавітно вмирали, як і тепер умирають усі ці люди. Паршек – на арені свого життя. За моє, зроблене в ньому, природа від цього всього огородить. Паршек, він умирати більше не буде. Його життя веде до безсмертя: він місце знайшов таке з усіма такими умовами мати свою таку можливість у себе, щоб потреби не було. А потім можна хвалитись безсмертям. 8202-73

      Він визнав цю першу з усіх помилку: зробив сам чоловік, він на зовсім чужого чоловіка поліз і своїм лігвищем прорізав до крові, туди заклав сім’ячко життя чоловіка. Його таким народив і пустив його в білий світ як самовільного в природі чоловіка. Він став у ній так хазяйнувати, як йому це все давалось. Він землю примусив бути йому джерелом, вона стала родити зерно й урожай. Це все зробила на чоловікові така вона в житті – похіть. Чоловік, коли її він спускає, робиться кволим. Це вмираюче таке ось діло єсть народжене в людях. Вони в любові  це діло, це ось, зробили. Нам не призупинити це таке ось бажання. Воно робилось людьми, воно робиться людьми й воно буде робитися до тих пір, поки родиться в людях своя в ділі свідомість. Люди через смерть свою перестануть це робити. Ми з вами дитя народили для життя його, а самі виховати не змогли. Йому дали самовілля це місце захопити й присвоїти до свого імені. Жінка не твоя – чужа, і ти для неї – чужий. Місце не твоє. Може, ти це місце придбав, присвоїв, говориш: це місце моє. У житті існують гроші мої, але їм хазяїн єсть на це все сила й уміння. Гроші все роблять, за них купляють, за них продають. Зміну свого життя може будь-який чоловік зробити. Це ж єсть гроші – ворог твоєму здоров’ю. Це єсть уся копійка – іншу заробляє, а карбованець іншого наживає. Ось це єсть наше похітливе життя. Ми для нього живемо, усі свої плани будуємо тільки з нею. Похіть – щастя, моє життя кується тільки за гроші. Вони тебе вб’ють, вони тебе заріжуть, ти з ними умреш, як і не жив ти.

      А якщо треба буде жити, то треба звичку грошей не мати – і похіть викорениться, а життя воскресне. Люди завоюють життя вічного характеру. Продаватись, куплятись природа більше не буде.  А буде живе, своє, без похоті життя, свідоме. Думати про це не будемо – робити це не станемо. Ось що нам Паршек приніс – життя, але не смерть. Він просить і молить природу, щоб вона йому дозволила жити для всього світу й усіх людей, котрі ставляться до неї капризно. 8202-76

      Люди вмирали в природі на віки-віків, а тепер це діло змінилось на інше. Умерлі люди встануть, вони в цьому не винуваті: їх примусила помилка. Вони не знали, що робити. А коли вони зробили, то в них вийшов живий факт. Вони народили живого чоловіка, у них на це все виховання десь узялась чужа потреба. Люди чуже знайшли й ним як своїм добром стали задовольнятись. Вони зробили їжу, із природи створили одяг, дім побудували для життя. Цим жити б, але їм за це все не дала своїми силами, відібрала наші сили, примусила хворіти. Чоловік у цьому всьому захворів, похворів і вмер. Його люди в землю зарили, він лежить у праху. 8202-115

       Треба свій потік життєвий змінити на новий потік життєвий, а він у природі був, він у ній єсть і буде тоді, коли ми, усі люди, за це незалежне діло візьмемось і станемо робити. Чоловік до цього діла вже підготовлений, він ходить по нашій землі, шукає для цього всього місце з умовами, щоби була там можливість зостатись чоловікові в природі без усякої такої потреби, щоб у цьому всьому народився наш чоловік безсмертного характеру. Цього нам треба в нашому житті добитись. Нам за це все природа дозволить. 8202-125

      А тепер кожен на своєму місці лежить у землі прахом. Він жде, на землю прийде зі своїми силами Паршек. Він прийшов на землю для того, щоб змінити потік. Старий потік – на новий потік. Цього люди всі не хочуть, щоби це вийшло. Умирати – значить не жити. А ми з вами весь час умирали, умираємо й будемо ми умирати. Тільки один з усіх він – це Паршек своє здоров’я вносить у життя, щоб жити вічно в природі. 8202-164

      Тіло було чутливе, живе – свій організм. Цей чоловік своє право завоює, йому доведеться відмовитися від чужого й мертвого. Він не буде їсти, він не буде одягатись і в домі жити. Його природа прийме як живого, він оточить себе азотом. Це буде повітря, це буде вода, найголовніша буде в усьому земля. Вони, як любимі, невмираючі друзі, цьому живому тілу поможуть своїми силами все це зробити. У ній сну  ніякого, а життя вічного характеру. Паршек займе ім’я своє безсмертного чоловіка, місце своє облюбоване для життя займе й скаже усім нам про прихід його в люди зі своїм тілом. Тіло цього чоловіка визнається, і будуть вони гучно кричати йому славу в цьому ділі. Він від природи одержить те, що треба в житті. Він єством оточить себе без усякої техніки, без усякого штучного він зостанеться, і не буде ніякої хімії. Що скаже, те буде робитись. Ми самі всього цього ось доб’ємось. Чоловік цими силами сам оточить себе. У нього не буде ніякої тюрми, ніякої лікарні. Нами всіма бугор завоюється. Словом, за Паршеком робиться. 8204-69

       Що нам треба в житті? Одне таке задоволення в житті нашому. За що взявся сам Паршек? Це Чувілкін бугор. Не треба буде говорити про це – треба нам так ось робити. У нас для цього єсть сила, наша воля. Це ми, усі такі люди, якщо за це візьмемось, ми цього доб’ємось. Це буде наше в усьому діло. Місце єсть, люди на це єсть, а нам більше нічого не треба. Бід – ніяких, а одна слава. А ми її завоюємо. 8209-15

      Для життя нашого треба атмосфера, у котрій чоловік наш перебуває. Він не повинен боятись природи: повітря, води, землі – це найголовніше єсть. Чоловік, його живе тіло, має в ній жити так, як йому бажається. Нема кого йому боятись. У зв’язку із цим усім ділом, він є хазяїн. Берегти її, як око своє. Це єсть ми, усі люди, їм треба воля. Якщо це місце огородимо умовами, то нам дасться ця можливість. Ми будемо сильні все це зробити. Нас природа за це все обдарує. Ми будемо робити, це діло – нам. Читайте, розумійте, а найголовніше – це робити. 8209-46

        Я жду в природі білий сніг, холодну пору, морозні дні. Люблю природу. Ними я радуюсь як своїм тілом, дихаю душею й серцем, духом святим. Жду еволюцію. З усіх днів усім, живущим на білому світі, я низько кланяюсь, як матері рідній, радуюсь. Я цим хочу сказати всім свої слова: жити треба нам, а вмирати нам не треба – така моя ідея. Це написано нами всіма для того, щоб ми читали, розуміли, а найголовніше – ми робили все. Цього Паршек хоче в своєму такому житті. Краще й легше вмерти в один час, ніж ми вмираємо поодинці. Люди так не в силах жити, вони індивідуальних сил своїх не мають, у них безсилля породжується, від чого вони легко вмирають так. Їм так жити не треба – жити треба спільними силами так, як ми не жили. А доводиться спільними, складними силами жити; це не бувало, по-новому, за рахунок природи, за рахунок нового потоку. А Паршек у нас єсть такий ватажок, він жде свого такого ось часу. Тоді, коли людям усім зробиться холодно, і мені буде в цьому холодно. Буде потрібний самозахист.

    Це місце мною знайдено для нашого такого життя, щоб ми з вами жили там вічно, ніколи й ніяк не вмирали. Це місце Чувілкін бугор – в Оріхівському селі, де я народився. 8209-82

      А коли ці люди цього діла доб’ються, у них виявиться безсмертя. Їм як таким природа відчинить ворота, вони найдуть своє місце. Залишиться одні умови в житті мати, щоби була можливість, котра треба буде всякому й кожному чоловікові, зоставатись без усякої потреби, щоби жити в природі вічно. Цього люди доб’ються. Це для нас усіх буде райське місце. Слава чоловікові безсмертна. Основа вся лежить на Паршекові, він усьому такому ініціатор. Це буде чоловік нового характеру, його зустріла наша природа, вона його оточила своїми силами. 8209-116

      Природа підказує, ледь не говорить їм: не треба буде довго в постелі спати. Сон – нехороша така одиниця, вона нас так губить, як ніколи. 8209-125

    Це діло примусило відходити від природи – вона нас не пожаліла за наше діло. 8209-126

      Це ідея спільного основного. Такого розвитку в житті в природі нема й не було, а єсть у цьому розвиток один – життя нове небувале безсмертного в житті чоловіка. Треба ним народитись, щоб це місце в природі зайняти й добитись своїх таких умов. 8209-127

      Якщо ми так ось за це діло самі візьмемось і будемо спільними силами робити, то в нас це вийде. 8209-160

      Людям нічого не докажеш, що єсть між ними Бог, кому це такі права дадуться, і через це він помагає людям. Він для цього прийшов на землю, щоби світ увесь врятувати. Люди помилились своїм ділом, вони стали робити для життя, а в них вийшла смерть. Їх за це все природа покарала, вона посадила на них грибок, виразку й умертвила їх на віки-віків. Їх не стало, вони лежать у землі в праху вічно. Вони ждуть мого приходу на землю. Нам таким уже давно треба таке життя в природі знайти, еволюційне. Жити в ній вічно. Це наша така радість усього народу. А в природі єсть люди ті, котрі створюють життя. Вони зустріли чоловіка такого, як треба в природі в умовах, щоби чоловікові була можливість зоставатись без усякої потреби. Це Чувілкін бугор, де люди візьмуться. Вони скажуть свої слова: безсмертя – це єсть усе в наших людях. Ми як люди повинні це зробити на самих собі. Повітря нам помагає, воно нас береже своїми силами. Вода нас пробуджує, лякає нашу хворобу. Це  єсть наша з усіх красота. 8209-180

      Це така ідея, вона в цьому сильна. Люди самі не знають, що їм треба. Паршек знайшов це діло. Він – самородок, робить у природі еволюцію, Святий Дух. Не вмієш – відкажись. Мазати не треба. Один за одним умирати не треба. Треба жити нам. Паршек для цього загартувався, щоби природу любити. Він білий сніг уважає більше, ніж квітку. Вона сохне, переходить у пил. А сніг, він робиться чистою водою, струмком бурує. Ці якості Паршек любить, береже, як око. Тому він Переможець природи, Учитель народу, Бог землі. Йому все рівно що зима, що літо. Вона, природа, за Паршека. Він її упросив, вона йому дала життя й учення, таке практичне явище. Він мозок свій пробуджує, щоб не утомлявся. Щоби він вічно жив, його треба завжди держати насторожі. Чоловік старіє, він у цьому хиріє, у нього сохне мозок, він скоро вмирає. Паршек, він себе навчив у природі від цього йти, він любить природу, терпить свідомо, для цього приймає також голод. Паршек не збирається йти по тій дорозі, по котрій люди йдуть. Вони ходять, походять деякий час, потім вони відмирають, їхні сили в житті падають. А Паршек їх через свої ноги босі набирає. Він у житті так умирати не буде. Його природа збереже за це. Він такий один у світі: не бажає іншому те, чого сам не хочеш. Це найголовніше в житті, природу треба любити, берегти її, як око своє, тоді-то й тебе вона в житті збереже для цього самого мого  діла. 8302-27

     Можна було будь-якому чоловікові тисячу разів умерти, а я такий у житті народжений для цього природою. Треба жити – я живу й мудро в цьому розумію. Якщо ми цю ось ідею з життя упустимо й кинемо нею займатись, то наш чоловік із колії зійде. Це ж єсть у природі для чоловіка живого своє тіло, його треба врятувати в житті в природі природним порядком. Йому як такому чоловікові помогли позбавитись від цих цивілізованих людей, вони ним стали гидувати. Він довго ходив, про це думав: як же так, що ми, усі такі ось люди, у своєму  житті такому не були задоволені цим. А він, Паршек, мудро розібрався із цим ділом і дав свою згоду піти в природу. Він пішов у ній шукати в житті таке місце з такими ось умовами, котрі дали Паршекові мати можливість таку, вона нашого всякого чоловіка, щоб він навчився в природі зоставатися без усякої потреби. На це діло люди підхопляться і тут же скажуть свої слова: це єсть наше райське, чоловікові слава безсмертна. 8302-59

      Не треба орати землю – це наш великий у цьому гріх – Паршек за це все, зроблене ними, нікому не прощає. Це багатство чоловіка, він за нього воює, убиває чоловік чоловіка. Якби ми цього не робили в житті своєму, то ми б з вами не воювали й воювати ніхто не здумав. Це єсть істина одна з усіх, вона переможе нам усе. Ми в природі через це все - ніщо. Нас вона так била, нас за це б’є як таких. Через це діло ми в ній – ніщо. Земля наша – єсть наше багатство, чим ми в цьому багатіємо, за що нас природа простуджує. Ми в цьому хворіємо, похворіємо, а потім на віки віків помираємо. Наш у цьому ділі єсть великий програш. Не перестанемо цього діла робити – ми всі в житті своєму повмираємо. Наше життя все залежить від землі, від води й від повітря. Земля нам дає надра, вона родить нам багатий урожай. Ми це все направо-наліво продаємо й ми це купляємо, що нами це введено законом. А по ділу Паршека, цього робити неможливо. 8303-7

      Йому треба в цьому життя його й природне практичне вчення, щоби без усякої помилки нашим ученим доказати про те, що єсть у природі таке ім’я одне з усіх нас. Один – для всіх, а всі – для одного. Це - Паршек. Його місце не зайняте ніким ніде. Такого чоловіка всі люди ждуть, хочуть його бачити. Він у житті корисний для нашого чоловіка. Потік зміниться зі старого на новий. 8303-8

       Життя в цьому зміниться, потік буде інший, потік життєвий. Люди раді щоб умерти, а смерть скасується, її не буде в людях. Люди заслужать свою увагу в природі, вона нас, таких людей, своїм ділом пожаліє. У неї, як у матері рідної, родиться милість. А коли між нами, людьми й природою, буде життя вічне, невмираюче, ця милість, нас ніхто не образить. 8303-37

    У природі як у такій свого нема, а єсть спільне благо всіх наших людей. Не зношувати й не пожирати, а треба свідомо в цьому ділі терпіти – це всім людям треба. 8303-154

      Люди – це єсть у житті все. Якщо вони захочуть це ось у житті зробити, вони все зроблять, їхнє це діло. Вони мислителі, вони ділки, у них мудрість. 8304-8

      Ош: Етнічна криза та перехід. Нинішній етнос переживає сувору кризу, яка найближчим часом має завершитися народженням нового етносу. Нинішня криза зачепила вже весь світ і всі сторони нашого життя. Маємо забруднення навколишнього середовища, вичерпання мінеральних, енергетичних ресурсів тощо. Маємо кризу європейської раси, вона дійшла до духовного занепаду. Дослідники стверджують, що відбувається розпад усієї сучасної цивілізації, і що впродовж нинішнього покоління ця криза завершиться переходом до вищого рівня. Цей перехід може здійснити тільки та спільнота, яка має вищий світогляд, досконалішу соціальну організацію, якісніший генофонд. Отець Ош називає таку спільноту новим потоком та все робить для його народження. Чи можливо це зробити найближчим часом? Можливо. Для нас природа вже народила одного чоловіка нового потоку для прикладу – це українець Отець Ош. За нашим висновком, людство може легко зробити расовий перехід, якщо використає досвід Отця Ош (Паршека), а люди стануть у житті такими, як Він. Відповідає на це складне питання Отець Ош. Саме про цю нову расу, або новий потік говорить нам Отець Ош. Які об’єктивні умови переходу до нового потоку. 

      Новий потік має створити живий чоловік, котрий заслужить у людей імя Бога. Він має створити науку життя. Цей чоловік у нас усіх є, це Паршек. Він створив науку життя. Для нового потоку людям треба знайти райське місце від Бога, де будуть умови, які дадуть людям можливість бути без усяких потреб. Це райське місце, дякувати Богу, вже знайшов людям Бог Отець Ош. Навколо райського місця мають жити люди нового потоку за вченням Паршека, народжувати дітей, виховувати за вченням Паршека. Земля для нового потоку є Україна з центром райським місцем. З райського місця почнуться народжуватися нові люди.  На райському місці треба народити чоловіка без усяких потреб, він нас всьому навчить. Це буде початок нового потоку. Так сформується якісний генофонд. Отець Ош навчив нас, як це зробити, Він для нас є прикладом нового чоловіка, люди мають стати такими, як Він.

      Отець Ош, дякувати Йому, указав нам досконалу соціальну організацію, новий устрій суспільства, за яким будуть жити в Україні нові вільні люди, навчив жити по-еволюційному. Отець Ош навчив нас усіх любити і берегти природу, як матір рідну, заслуговувати в природі своє здоров’я.

Еволюція Духа Святого

      У ч и т е л ь: Паршек ходив по землі недаремно таким, з думкою такою своєю шукав місце своє. А воно було отцем назначене. До цього часу я був таким, як усі люди. Вони мене між собою побачили не такого. А я освітлений Духом Святим. Ми з людьми прийшли на це місце, на цей бугор. Учитель сказав свої слова три рази: ура, ура, ура. Перемога за нами. Це єсть слава – райське місце. Слава чоловікові безсмертна. А ось, що нам треба всім – жити треба буде навчитись. Ось чому нам всім треба це діло. А те, що було в житті нашому, ми ним не задовольнили себе. Ми з вами як жили? Чужими. А чуже зі своїм жити не зможе. У своєму тілі єсть струм, єсть магніт. Вони чуже женуть геть від себе. Своє – живе, невмираюче. А чужому мертвому життя нема, воно щезає геть. Паршек, він по всьому всесвіту кричить, істинно про все людям говорить. Ніхто з чужих у цьому ось ділі своїм озброєнням нічого в житті не виграє. Воно єсть чуже, воно ж накинеться на своє живе тіло. Воно не хоче, щоб люди з людьми так підвладно воювали. Вас, ватажка вашого, умови женуть у бій. Ви в нього не свої, а чужі. Він вами як своїми людьми розпоряджається, пальцем показує на тих людей, котрі йдуть на вас, чужих. Цього природа не хотіла, що зробили самі люди. Вони проти природи пішли самі зі своїм озброєнням. 8001-124

      Це вам не щось таке єсть у людях, а свідомість, еволюція Святого Духу, життя. Те, що ми з вами робимо в природі, не треба робити. А те, що знайшов у житті Паршек, - місце з усіма умовами, щоби була можливість у природі зоставатись без усякої потреби, щоб чоловікові завоювати в житті безсмертя! Ось що нам знайшов Паршек у природі – славу нам життя вічного характеру всьому світу всіх людей. 8202-30

      Вона вчила мене своїм таким учинком. Я люблю природу, вона вчить мене, що робити для життя свого в природі, щоб жити в природі живим. Вона мене вибрала такого одного показати всім живе тіло, як воно свідомо терпить при холоді, при голоді. Це буде так робитись при еволюції. 8202-141

      Він там чужим не живе й не краде, а як природна істота у себе береже. До свого ім’я не присвоює, не говорить: «це моє». А раз воно має бути спільного характеру природи, то це вже слава тому, що робиться в житті – це Святий Дух Святої справи. 8202-149

      Для Паршека сніг – Святий Дух, це одна еволюція. Не хочете вірити як такому Паршекові, то повірте природі. Вона нашим цим не радується й не хоче, щоб ми це мали. Паршек усьому нашому – протилежний.  Він говорить нам усім. Не треба хворіти, не треба простуджуватись. Так нам загартування говорить: у нас єсть таке життя.

      Ми із загартуванням-тренуванням перестанемо вмирати. 8204-181

      Треба їх мати, щоб вони дали таку можливість нашому будь-якому й кожному чоловікові зостатись без усякої потреби. Це таке місце, воно райське. Слава чоловікові безсмертна. Паршек – за це ось. Він нам усім так говорить. Якщо ми це діло візьмемось робити, то ми цього ось обов’язково через це все доб’ємось. У нас на арені стоїть 234 дні, ми ними користуємось без усякої потреби, бо це, що ми робимо в нашому такому житті, ми вводимо еволюцію. Вона росте щодня. 108 годин у тиждень, а 234 дні в році не вживати їжу - це ж єсть у цьому еволюція – не вживати їжу. Вона – це живий невмираючий факт у природі. Вона ж від нас не терпить, а вільно живе в цьому ділі. Це спільне наше діло в житті нашому. Ми з вами так ось живемо, не розвиваємо свою цю техніку або цей природний прибуток. 8209-27

      А еволюція практично робиться чоловіком. Він знайшов собі для цього діла місце, а тепер умови, котрі дадуть кожному й усякому чоловікові мати можливість зоставатись у природі без усякої потреби. Усе це зроблять своїми силами ці ось люди, вони скажуть свої гучні слова: це наше райське місце, чоловікові слава безсмертна.  А в людях – уся природа. 8209-50

      Ніхто нічого такого в житті не зробить, а тільки одна в природі еволюція Святого Духу. 8209-142

       Це еволюція, це Святий Дух, святе діло між природою й людьми єсть на нашій землі в цьому житті. За умовами залишилось. Буде можливість будь-якому чоловікові зоставатися без усякої потреби, зоставатися своїм живим чоловіком. Я, Паршек, піввіку проходив та про це ось продумав, та проробив людям те, що треба. Це здоров’я, котре дав людям. Ось що треба буде людям – вічного характеру життя треба, знайти в природі таке місце. Воно буде райське, не вмираюча, а безсмертна чоловікові слава. Його завоював у житті своєму Паршек. 8209-148

        Це діло Паршек прошукав у природі 50 літ та продумав про таке діло. Його нам усім треба робити спільними силами всіх людей.  Загартування-тренування єсть наука чоловіка. А з нею піввіку проходив. Можна було в цьому 1000 разів умерти. Я жив і буду жити за це все вічно. 8209-163

     Що треба зробити в житті. Життя в природі – любов до неї. Не підкорятись своїй похоті. Завжди бути свідомим, у новому ділі розбирайся й виводь свій підсумок новий. Люби себе, як іншого – перше діло. Один з одним у парі як жити? Без усякої похоті зоставатись – чиста вона душа до життя. Ми в природі самі робимо для того, щоб жити. Це наше діло, обране для життя нашого, що дає користь. А як може проходити десь війна, убивство. Треба найти таке діло, щоб чоловікові було здоров’я. Воно єсть у чоловіка, він його так став мати, щоб у себе мати й ним так розпоряджатись як своїм. Його присвоювати й нікому не давати – природа цього не хоче. Вона зовсім не любить гроші. Якби вона хотіла по-своєму жити, вона б робила те, що роблять люди. Вони живуть по-старому.

     Усе старе, негоже до життя треба видалити з людського життя: армію генеральську й міліцію, усю юстицію, а це закон, прокурора, суддю й медицину, школи, інститути. Стати на усвідомлення природної мудрості. Усе чуже й мертве з життя забрати геть, а народити своє живе, невмираюче тіло, котре примусить жити в природі вічно. Це буде й обов’язково це ось буде. Революція щодо цього здійсниться. Старе відійде, а нове народиться. Еволюція цього діла прозвучить по всій землі. Люди переродяться на новий лад. Вони перестануть простуджуватись, вони хворіти так не стануть, а будуть вони жити в природі так вічно.

      Еволюції не було. Люди до цього непідготовлені із цим ділом зустрічатись, бо це єсть сторона природна, нова небувала, характерна. Бути чоловікові в усьому живому, у своєму, там де це треба для нас, усіх людей. Ми з вами не брались цьому вчитись і не хотіли це мати. Для нас це тяжка картина. Таким треба в природі зоставатись, як зостається на цей час Паршек. Він не боїться такої природи, вона єсть найголовніше в усьому. Схоче обдарувати – зробить чоловіком життя живого характеру. А живим ти нікуди таким не дінешся. Він жив, він живе, він і буде жити як це хоче мати велика природа. Вона обрала цю ось дорогу. 8209-169

      Це буде одне те, що треба буде нам. Ми по природі багато літ лазили, шукали. А щоб довелось найти в житті те, що слід. Ми з вами для цього поклали все, а природа нам так і не дала, що треба. Ми до сих пір такого в житті не добились, нам природа не дала. Люди як жили, так вони й залишились у своєму такому ділі, так вони й зостались у своєму такому житті. Вони простуджувались, хворіли, хворіють. Умирали вони, так вони й будуть умирати на віки-віків. А природа ждала цього від людей, щоб люди так змінили своє таке ось життя. Воно треба буде нам. Це єсть життя таке, котре люди мають. Їм хочеться, щоб воно в них було. 8209-170

      Отець із сином, вони капризно до природи зі своїм ділом поставились, один проти одного озброїлись для того, щоб убити. А Паршек, він їм на зміну еволюційно прийшов у люди, увів дух. Він нам усім приніс нове небувале. Так жити, як жив отець із сином, ми не будемо. Земля нам не буде таким джерелом. Ми орати перестанемо, сіяти зерно ми не будемо. Усі потреби з колії підуть. Ми з вами будемо природні в житті люди. Уся техніка, штучне й хімія нам не треба буде. Дух Святий нас усім підмінить. Ми такими не будемо. Чужого в нас не стане, і не буде в нас мертвого. Ми зробимось живими людьми. Що ми не попросимо в неї, вона нам у цьому не відмовить. А нам усім вона життя наше дасть та в природі практичне вчення. Ми, усі люди, будемо мудреці. А капітал, уся економіка вмре через це ось діло. Загартування-тренування на землю не хазяйнувати прийшло, воно людей оточило силою й енергією. Смерть воно прожене, а життя у славу введе. Люди зробляться Богами, любов відновиться, іти від неї ніхто не буде. А загартування навчить, щоб ми з вами, уся молодь, так із ним зустрічались, як наш Паршек. Він говорить усім людям віруючого характеру. Вони знають добре про Бога, що він у житті єсть і йому треба сильно вірити як такому. Але спитайте в них: як вони його виконують? Він сказав свої слова: побажай чоловікові того, чого сам хочеш. А раз ти не виконуєш, то краще зовсім не вір. Так у Паршека склалось. Його мисль: Бог то Бог, але не будь сам у цьому ділі поганий. Йому треба в ділі своєму себе в людях показати, що ти єсть у природі Бог. Тебе як Бога знають, люди просять тебе, він помагає в усьому – це єсть Бог. А ти, Паршек, проси молодь: хай вона тебе просить як Бога – війни не буде, мир у всьому світі буде, мир. 8302-9

      Якщо ми з вами цього ось не змінимо в житті своєму, то ми як такі всі поодинці підемо в землю. 8302-60

      Загартування через Паршека говорить. Нам не треба гроші й ця вся економіка. Нам треба природа. Природна сторона – найбагатша в житті. Не експлуатувати це усе, а користуватись ним – це повітря, це вода й земля. Чоловікові для цього діла, щоб там бути, треба місце таке з умовами, щоби була така можливість у природі зоставатись без усякої потреби. Ось де єсть вона, природна така сила, зроблена в житті Паршеком. Його примусила обстановка минула на це піти. Він робив сам ці природні якості дослідним шляхом. Для того я в природі робив, щоб людям було хороше. Це вів нашого чоловіка Святий Дух, він на арену за собою тягнув еволюцію. Тихий такий підхід і таке свідоме в усьому терпеливе діло. Ми повинні це зробити. 8302-155

      А тепер люди цього захочуть, що знайшов Паршек. Їм природа поступиться. Дух Святий напередодні. Еволюція людська була, вона єсть і вона буде після отця й сина. Їй не треба нічого такого, щоб чужим скористатись. Це було, воно й єсть у людях. Вони це все роблять, а тепер вони перестануть. Ми своїм будемо хвалитись. Якби ми з вами знали й уміли в природі жити, ми б із вами так тяжко не вмирали. 8303-50

      Син змінив отця, а діло як було, так воно й залишилось. Люди це роблять, а це їхня помилка, та ще яка вона. Захворів чоловік, похворів і вмер на віки-віків. Це нам не все. Слідом за цими двома йде еволюційна сторона Духа Святого. Це нове небувале життя безсмертного чоловіка. Він же єсть для нас усіх Паршек зі своєю просьбою. Він цю ідею в природі випросив для себе, це життя, це практичне діло й теоретичне вчення про цього чоловіка. 8303-52

      Це така історія, вона прийде. Ми з вами втратимо економіку. Усе це  буде природа, вона сама буде відкривати ці багатства для життя мені. Ось де й буде одне з усіх у житті таке. Люди будуть шукати своє загублене це багатство, а природа не буде його давати. Воно буде все в мене. Я прийшов не відбирати його в людей. Я сюди прийшов до цих людей любов між ними вводити. Як хімію вводять, так я введу людям життя їхнє через повітря, воду, землю. Це - азот, він мені прокладе цю штуку. Тут мені як такій особі дається, а вам – ні. Ви як такі зі своїм хороше вводите й відзвітуєте як такі. Це буде не ваше, а буде спільне. Тільки буде це не як ви думаєте, а буде так, як думаю я. Свого добра в людях нема як такого, єсть усе чуже. Ним задовольнятися не доводиться: за це все природа карає своїми силами до самої смерті. Ніякої в цьому нагороди за це. Хазяїн цього добра єсть Бог, а йому явлення єсть я. Врахуйте, милувати за це все не буду. А те, що робилось у житті людьми, воно більше робитись ніколи не буде. Ці права вона від усіх відбере. У неї був у житті цей початок. Вона даремно мені не скаже, це єсть одна невмираюча правда. На те, щоб люди за явлення Бога знали, він для цього діла прийшов за їхнє приготування. Їм треба було, щоб про це наперед вони знали, що єсть природна стихія. 8009-113

      Я не якийсь сектант, а трудівник у природі. Ці засоби найшов, ними огородився, хочу людям передати, щоб їм було в житті легко. Не хочу я порушувати самовільно, хочу попросити людей, щоби вони це зрозуміли. Я не такий шкідливий у житті, як усі. Я розумію й у цьому сильно жду свідомість, вона повинна народитись у людях. Отця як такого похоронили, його самодержавство вмерло, на черзі стоїть син революції. Йому на заміну йде еволюція, Дух Святий. Цього люди доб’ються. Їх у цьому природа пожаліє за все це, зроблене ними. Вони кинуть чужим розпоряджатись, почнуть своє природі показувати. Любов між ними так проявиться. Я прошу: народ щоб не обмежували в цьому. Ми з вами жили в капіталістів, але не задовольнили себе цим. Повмирали багаті й бідні. Так само робиться в сина революції. Умирають усі й умруть. Усі не задовольнили себе. 8104-43

      Ми, ці люди, повинні залишити все те, що ми робимо, а треба взятись за інше: відмовитись від цього всього. Це, що ми робимо, єсть зовсім мертве

діло. У нас єсть воно чуже природне. Вона нас для цього не народжувала, щоб ми цим ось так розпоряджались. Природа не хотіла, щоб ми її купували й продавали. Ми права не мали цього робити, свого прибутку за рахунок цього. Це золото, це срібло, воно чуже й мертве. 8302-15

      Ось що зробив Дух у природі чоловікові: він не визнав життя чоловіка й не дав йому далі жити. А без Духа життя в природі нема, а єсть життя чоловіка технічного, не духовного, у штучному й хімії.

    Отець і син у житті своєму без Духа жили, їм природа не помагала, а заважала своїми засобами. Вона брала життя чоловіка із собою. А от слідом за двома йде еволюція Духа Святого, вона ніколи не була на білому світі. Що примусить чоловіка відмовитись від усього цього, як чоловік узяв на себе всю ініціативу нашого життя. Вона має в природі жити без смерті. Це робиться нами, усіма людьми. Якщо ми з вами, усі такі ось люди, за це діло все станемо в житті своєму, то будемо так, як Паршек за це взявся. Він став робити один для всіх нас живущих. 8303-108

В і в т о р о к

Бути таким, як Учитель

      У ч и т е л ь : Люди ви такі є в природі! Для чого ви зі своїм озброєнням женетесь, якщо між нами народився в людях сам Бог? Він у нас спитає про наше з вами діло, у нього для цього сили народяться, він своє місце займе у нас у таких. Ми всі, як один, дуже сильно грішні за своє зроблене діло. Нас це ось цим оточило. Ми, усі люди, – бандити, убивці, злодії, міняємо природу, продаємо й купляємо. У нас є золото, срібло й мідь. Ним ми, як своїм, розпоряджаємось, вважаємо, це все твориться Богом. Які б не були такі ось люди, ми віримо цьому Богові, у нас один є. Його в Наві народили. 7804-18

       Він народився таким, як це ось треба з вигляду, із зовнішності,  з внутрішності. Його таке в природі діло – помагати в біді й горі. Він цього сам заслужив. Попробуй, це на собі перевір! Люди це роблять, вони в усьому одержують допомогу свою. Я як Учитель цю систему прийняв як Святого Духа ім’я. Він усюди, він скрізь. Ми обдумали так: у житті тільки що на білий світ народився, тільки що постав у житті. 7804-19

       Паршек – це буду я, Учитель усього народу. Учу людей не для того, щоб між людьми війна була. Я прийшов на нашу землю, щоб у нас, у всіх людей, не було тюрми й не було лікарні. А ми самі це робимо: живемо нерівно, в одного є, а в іншого нема. Професіонал народжується не для того, щоб жити погано.7804-31

      Один народжується - інший відмирає. Народиться для цього всього  сам Бог творець усього свого життя. Вона його такого прийме, обніме й скаже йому свої слова: живи ти сам у цьому ось безсмертному ділі, я тобою таким як ніколи пізнана, живу разом із тобою, хочу сказати тобі як чоловікові одному. Ти ходив по землі, ти плавав по воді, зустрічався з вихорами, бурхливими вітрами, хвилі морські ти зупиняв.  Говорив, це ти зробив нам усім, старався призупинити на землі всякого ворога. Він нам таким заважає, його треба прибрати, це є для всіх найзліший ворог.7804-48

     Я як такий залишу вам ваше живе й мертве, а своє природне візьму із собою. Я є один такий, на білому світі є. Коли узнають, хто я є такий, то  знайдуть сліди мої, їм створиться в цьому слово. В усьому світі люди зрозуміють, вони скажуть про таке ось діло, проспівають свої слова. Це, мовляв, він, більше ніхто з усіх, - Бог землі є в житті своєму.7804-50

     У Паршека сили не технічні, штучним він не живе, хімію не вводить. Його діло – Чивілкін бугор і колдобаня з  водою, по сніжку та по морозу – це одне людське благо. Тільки в цьому єсть чоловіка життя, воно безсмертне. Воно для цього всього людям у житті помагає, бере й становить їх на ноги як таких, за що ні копієчки не треба. Те, що дається людьми, - це моє утримання. Я бережу самого себе, знаю природу, люблю, як матір. Хочу, щоб вона жила безсмертна і нас, як кліщиків, теж безсмертними в себе тримала. Цим ось людям нейтронна бомба не буде треба,  їм буде треба здоровий дух, здорове тіло. Свідомість визначає буття. Хочеш це робити – ставай. Еволюція, вона це зробить. Я - не самодержавного устрою держава, щоб отець сином рідним розпоряджався, і не революція, котра це право відбирає, щоб синові рідному його дати. 7804-79

      Горе, горе, вам, книжники, фарисеї, лицеміри, вас буде Паршек судити за це діло, ви будете жадати в цьому ділі.7804-103

      Ось  який я єсть на бугрі чоловік. Я не воюю з людьми за місце, а прошу: будь здоров, ставай і те ти роби, що робить Учитель нам усім. Я такий один на білому світі єсть за любов одну, за мир усіх наших людей. Усіх я їх розціловую й хочу всіх цілувати за це діло.7804-114

      А я вас як таких молив, просив я вас. А ви, такі вчені люди, не пішли. Я вас як таких звідти підніму, своїх прийму, а вас, як чужих, накажу за вашу неслухняність. Я вас як таких просив, молив, а ви цього не зробили. Я ж єсть перед вами Бог усього життя. Ви є люди в природі технічні, огородилися штучним і ввели хімію. Ви в природі безсилі. Ваше діло одне – вам дай, ви більше нічого не знаєте. Це все так не проходить і не пройде. А от це ось буде: на землю Бог прийде, він нас судити буде за наші гріхи, за наше нелегальне діло. Ми крали, ми вбивали, ми присвоювали, держались, говорили: «Це моє, наше». А де ж моє? Ви з мене волосся зняли, а потім прогнали. Ви моє життя, моє добро не визнали, вигнали, а потім як хворому психічно групу дали. 7804-125

      А якщо цього не мати, життя як такого не буде. Краще не жити так, як ми в цьому живемо. Так жити не треба. Чому не взятись за ідею Учителя, тобто так жити, як живе між нами всіма Паршек? Він не готується до цього, щоб зустріти так день сьогодні зі своїм таким ось багатством… Треба буде робити, щоб у природі заслужити безсмертя. Треба буде робити, що робить у природі Паршек. 7804-151

      Наше, усіх людей, діло таке - робити, як учить Паршек. Такий у житті вчинок – це єсть заслуга.  Учитель це свідомо робить для цієї ось справи. А якщо він це ось у житті сам робить, то він  хоче, щоб усі це в житті робили, тоді-то ми в природі завоюємо те, що самі в житті хотіли мати. Це буде наше таке в житті вічне в природі безсмертя.  Воно було, воно єсть і буде таким, як ми хотіли. 7804-152      

      Я, як  Бог Спаситель цього всього, Учитель усього світу людей, нікому нічим я не заважаю, але вас таких у цьому прошу: розумійте це діло, вирішуйте самі, погане женіть від себе, а хороше самі беріть. Це Божа сторона, вона прикрашає раєм. 7804-160

     Ми в цьому ділі зостались винуваті. Ми ж з вами зробили те, що не треба робити.  Це таке ось діло забути не можна, і нема можливості це простити. Один Бог, тільки він усім за все прощає, і нікого він у житті своєму не карає: це його єсть така милість. 7804-165

     Якби ми прибутком не оточувались, ми б природою не карались. Вона не рахується з такими нами. Я, як такий чоловік у житті своєму, не хочу відбирати в когось, в іншого чоловіка, недороблене діло. Вони взялись за це діло - нехай вони його дороблять. Цьому ділу кінця не видно. Сьогодні одне робимо, завтра ми за друге таке взялись, а третє - післязавтра. Ми недоробили, кинули, самі в ньому помилились, своє наявне здоров’я втратили. Змінити це на інше ми не навчились. 7804-171

       Свого ні в кого нема - єсть одне Боже, природне. Це все - людське, але не власне, не індивідуальне, тепер спільне надбання всього життя, котре робиться в природі чоловіком. 7804-173   

      Моя ідея така: зробити з ворога любимого друга. Це – Божі сили, а Бог є Паршек. Він - проти тюрми, проти лікарні. Йому хочеться людей зробити мирними, щоб вони не воювали, дружно між собою жили, без усякої потреби, як живе Паршек. Одне в голові - це Чувілкін бугор. Його таке діло - від природи одного добитись, щоб не їсти нічого, бути  без  усякої потреби. Ось що нашим людям треба. 7804-175

      Я не хочу залишатись перед природою винуватим. Я хочу в усьому світі одне: щоб у нас, щоб у них так зробити в людях – проявити любов. Моя єсть така, Паршека, ідея, вона перемогою залишилась. 7804-180

     Бути таким, як я єсть – Переможець природи, Учитель народу, Бог землі. Усі люди можуть зробитись такими, як я єсть. Не падав із неба, а народився, як усі люди. Жив із ними 35 років, боровся  з природою, сам себе не жалів, усі сили клав на фронті, старався жити краще за всіх. Але мені, такому чоловікові, природа готувала, вона мої сили берегла, де б я не був, і щоб я там не робив. Вона для цього тримала в умовах. Я так само жив, усе по-людському робив, але жодного чоловіка я не вбивав. Вона мене цим огородила. 7804-182

       А Учитель говорить: сила - моя, я нею керую, хочу всім сказати, щоб люди знали про Паршека, про такого Бога землі. Він прийшов на  землю завоювати в природі людям безсмертя. 7804-183 

      А природа, цього діла вона від нас жде. Вона не хоче, щоб люди такими ось умирали. Треба нам зробитися такими ось, як Учитель. Він почав усе це робити, щоб йому від цього діла було легко. А коли ми з голови скинемо мертве, зовсім неживе, це буде легко волоссю. А волосся живить через повітря мозок - що найголовніше. Це його є в житті нитки, це такий орган, котрому ми всі повинні поклонитись за його таке діло. Ми цим живемо, ним зберігаємось, як наша така земля разом із водою й повітрям. 7811-9

      Усі вони лежать на своїх таких ось місцях під покровом, вони ждуть одного приходу Паршека, його такого приходу. Він  прийде для спасіння всіх земних людей усього світу, мертвих і живих людей. Мої такі ось природні сили визнають. Своїх заслужених обніме й поцілує як вічно живущих у природі.7811-16

      За першою висловленою історією, люди припустили його: він для всього цього спуститься з неба не живим, а золотим. Він потребувати нічого не буде. Це у всьому цьому є в житті в людях Бог. Він, за всім цим визначенням цього діла в людях, - Паршек. Він із своїм ділом прийшов до людей, їм, їхньому здоров’ю помагав. Він не хотів, щоб ці люди падали жертвою. 7811-17

      Я, як такий, призначений природою, сам цьому ось не вірю, що мені як такому доведеться за їхню помилку таку судити.7811-73

       За моїм усім таким ділом, я повинен чоловіка так своїми руками, своїм струмом прийняти. Він повинен у житті своєму зробитися здоровим. Це такі в мене є природні засоби. Я своїм поцілунком, своєю любов’ю, своїм розумом із чоловіка знімаю всяку біль. Йому тут же зараз робиться від цього всього легко. У мене нема, чим поїти, чим колоти. У мене нема ножа, чим різати. У мене на це - виходжене таке духовне здорове тіло, мій дух освічений. У мене, такого чоловіка, - виходжене моє молоде загартоване здорове серце 25-річного чоловіка. Як же ти від мене, від такого тіла, не отримаєш моє таке здоров’я, якщо я всю свою любов на це все віддаю! Це моє таке для всіх живе діло, а я його так люблю, не гидую я цим чоловіком, і не йду я від нього. Це - моя робота. 7811-78

      Свого діждався. Сьогодні, 20 листопада, сніг упав на землю. Це моя невмираюча дана природою така ось у житті радість. Я ліг би на нього, не спав, як це робиться, а відчував цей холод, сніжні умови. Мені сказали, що сніг лежить на дворі такий. Він перший енергійний, як ніколи холодний. Я підхопився, закричав: «Сніг». Це - моє таке щастя моєму здоров’ю. Я вибіг на нього, як і звичайно. Так його зустрічаю, як небесні дари. По ньому, як по килиму, із славою побігав, побігав, а  задовольнити себе не зміг. Ноги мої тепло почули. Це мій на землі рай усім людям. У другий раз вийшов на цей любимий сніг, на природне таке царство. 7811-81

      Твоє все життя – на волі. А ось моє все, воно - у снігу. Люблю я холод, зимову пору, купаюсь у воді в холодній надворі. Це - природне таке ось здоров’я. Воно було, воно є, воно буде. Це не літо, сонячні промені. Воно тишею оточено. Я так ось зустрічаю морозну тишу зимою. Вона нашого брата зустрічає не раз. Ми від цього всього кутаємось. А щоб таким бути, як є Паршек! Він іде в холод, у сніг. Хоч холодно, хоч голодно, але йти треба. Таке його життя. Він боїться природи, тому він й одягається. Він іде від неї, а вона його в цьому доганяє як боягуза й тягне удавом. Природу ти не обдуриш. Вона для того лякає, щоб ти знав із своїм запасом, із твоєю зброєю: ти для чого народився? А ти побоявся, став їсти, став одягатись і в домі жити - це мертве й чуже. А своє? Нема чого сказати. 7811-84

    Прошу вас як таких людей: ідіть по моїй такій ось дорозі. Я її знайшов, тепер хочу, щоб ви наслідували моєму прикладу. Ідіть цьому бугру низько до землі кланяйтесь, просіть природу, щоб вона зберегла Паршека. Він пробуджує всіх живих і мертвих людей. Так у природі нічого не пропадає, жило воно, живе воно й буде воно жити. 7811-94

     Моя така система – любити людей, а люди люблять тебе. Узнали мене багато людей, стали із цим ось рахуватись. Щоб відмовитись, ніхто цього не дозволяв. 7910-25

       Це давалось тільки Паршеку. Він на це пішов з любов’ю. А коли ти любиш природу, то що може бути від цього всього краще? А на твою таку любов багато людей озветься, вони про тебе про такого іншим людям розкажуть це все, потрібне їм. Вони між собою бачили цього ось Паршека. Він знає природу, вона така: лише б народилась мисль, діло буде. А Паршек цю мисль мав, він отримав її в природі й став робити з голови. А якщо голову довелось розкрити, то й ноги роззув. А раз це я зробив, у людях чому не ходити завжди в шортах? Це Паршека ідейне явлення. А люди цього не хотіли, їх оточував сором, а в Паршека – слава. 7910-27

       Ми, такі ось люди в природі, ми це діло зробили. У зв’язку із цим усім я, Бог землі, не хочу, щоб у цьому ділі люди помирали. Вони умирають, самі не знають, за що? Їм не треба це ось робити. Те, що вони в житті своєму розвинули, це все мертве, убите ними. За що мати рідна їх буде жаліти, якщо вони - її вбивці, якщо вони злодії, вони грабіжники і винищувачі? За це все їх природа вмертвляла, і буде вона їх умертвляти. 7910-36

      Люди зі своїм напрямом, особливо молодь зі своїм ученням, забули зовсім Бога: який він і для чого його це ім’я звучало. Його як такого людям не треба. Страх його в людей пройшов. По-їхньому, його ніколи не було. І багато людей його не ждуть і не збираються. А є такі люди, котрі від предків вірили, хотіли, щоб він залишився з ними, а самі його як такого не виконували. А якщо в них не виконується, то краще й легше зовсім не вірити. Тому його як такого ніколи не було. Люди вірили. Кому? Самі не знали. А життя проходило, воно робилось на щастя. Так жили  люди, старались Бога бачити, але це не можна було побачити. А ось ним зробитись – ніхто цього ось не починав робити. Бог є, за ділом усім, Паршек. Він любить природу, особливо своїм поцілунком від людей жене ворога. Він із нього зробив друга. Це - повітря, вода й земля. Паршек між ними, як у ванні. Він по снігу по морозному босою ногою ходить. Він своїм тілом заслужив бути в людях Богом. Люди з бідою й горем його, як Учителя, просять, а він через природу їм допомагає. 7910-43

    Люди всіх національностей, вони для Паршека однакові, усі вони жити хочуть. Здоров’я треба, а засобів не знайшли, чоловіка нема. Ідуть у лікарню до лікарів, а хтось іде до знахарів. Словом, люди рятуються, хто як. А самі усі люди хворі нічого не роблять. А по-Паршековому, історичному, треба самому позбавлятися від ворога. Ось що Паршек людям вносить. Він ці засоби нам у природі знайшов, на них тепер базується. Досить нам озброюватись. Нам треба розум, треба знати й робити в житті те, що треба. Люди всі не хочуть умирати, а фактично, якщо нам у цьому розібратись, то ми в цьому безсилі.

     У нас така віра в цьому ділі. Бога ніхто не бачив і бачити не зміг. Причому тут він? Самі люди оточили себе чужим та ще мертвим. Як можна буде жити? Ми ж робимо з живого, а виходить мертве. Що можна сказати всьому цьому? Бог не такий ось, як ми є всі. Він знайшов місце - це Чувілкін бугор - це для нас усіх райське місце. Ми там доб’ємося життя, але не смерті. На цьому місці обнародувано Паршека Богом. 7910-46

      Адже був такий час: чоловік жив, нічого він не творив, його оточувало живе, струм, магнето, електрика. А коли йому доводилось міняти свою форму в житті, він кров’ю облився, пробрався в ці ось людські умови. Люди його як такого повернули на свою сторону, почату ними. Він став не своїм наявним розпоряджатись, а став по-їхньому шукати по природі жирне, солодке, смачне. Тим він розвинув свою систему свого тіла чужим. Це його так люди за своїм розвитком  навчили. Один попробував, а іншому сподобалося це робити. Кращого від цього всього не знайшли, а взялись, стали це діло вживати, стали їсти, що солодше та смачніше. А от по цій дорозі не пішли, щоб від цього всього свідомо терпіти. Тут кілограми не рахувати, пуди не піднімати, а нічого не робити в цьому. А тут уже історія в житті не така, уже вона вбивча, злодійська. Люди не живуть своїм, а живуть чужим, убивчим. Паршек це зрозумів, він людей не став слухати, узяв свою дорогу, природну, живу, найгіршу, холодну, не став убивати. Природа говорить: живи ти як такий за рахунок молочного виробу, поки знаходишся в умовах людей. А коли підеш на Чувілкін бугор, там того нема, що є в цьому селі. 7910-9               

      Ось, що треба нашим людям – щоб у природі зробитись таким чоловіком, як є Паршек. Він своїм тілом показав усьому світу в журналі «Техніка молоді», №4.  Це  - наш руський герой.  Паршек, з усіх людей мудрець. Він це ось розшукав, йому доводиться це все обґрунтувати для життя всього світу. 7910-75

     Моя ідея – це є люди, вони Господу вірили як Богові, а Він Сам до нас на землю прийшов. Смерть як таку вижене, а життя у славу введе. Де люди візьмуть? На цьому бугрі. І скажуть слово гучно: це є райське місце, чоловікові слава безсмертна.    Ти сам це бачив, слухав, як люди старалися виконати. Хто кому давав таке право це діло забороняти? А людей у житті знайшлось багато таких, які цьому заважали. Ця ж справа - Бога справа, не кого-небудь. Забути як таке не можна. Історія від самого низу й до верху прозвучить по природі. Паршек, він у славі залишився таким. Ти як такий про це не мовчи, а йди прямо по путі до мети твого здоров’я. 7910-78

       А сон такий прийшов сьогодні. Більшовики, вони нічого такого не робили, прийшов новий час. Бог Отець був, Бог Син є, а Духа Святого не було. Самодержавство, Радянська влада. Еволюція, вона повинна бути, – велике сильне терпіння без їжі, без одягу, без дому свідомо робити. Це ось у житті обов’язково буде. Так не пройде в житті, а буде й обов’язково буде. Усьому цьому початому ділу прийде кінець. Я цю історію роблю для того, щоб це було. 7910-98

      Усього три особи знаходиться в житті, за історією старого закону. Так сказано:  Бог Отець, Бог Син, Бог Дух Святий. Два пройшло, у житті живуть, а третього ще не видно. Тільки воно починається в Бога Духа Святого, це його початок – 1979 рік 25 квітня. І стража вся спала. Учитель, цього він не думав, воно саме так прийшло. Уся ворошиловградська міліція, вона була для цього діла насторожі, не дала так новому відбутись, як самі люди хотіли. Їм набридло так жити, як вони живуть: сусіди один до одного з недовірою, у них у будинках запори, вони бояться сусіда, щоб він до нього не пробрався й не зробив те, що хотів. 7910-118

     У Паршека нема власного місця, оточеного мертвим, бездушним. У людей є вся складена техніка, усе їхнє штучне, уведена хімія. 7910-132

       Паршек не хоче бути таким, як ми є в житті своєму: нам треба чуже, а своє не треба, ми його женемо з дороги геть подалі.7910-137

      У Паршека нема такої землі, щоб доглядати за нею, її примушувати, про неї думати. У Паршека немає того, щоб час цей ждати. А він  десь був, десь брався, а до нього доводилось довго в цьому ділі готуватись. Ми, усі люди, у своєму житті це робимо. Час десь, а ми його так сильно ждемо. Він ледве-ледве так наближається, а в нас із вами в руках наша така ось зброя, вона має зробити те, що треба. Ми про це думаємо, про це говоримо. 7910-140

       Бог слави ніякої не хоче в цьому, у нього під руками справа така, яка треба всім. Бог то Бог, але природа, вона його створила на цьому ось бугрі. 7910-154

    А Паршека  треба буде як такого освітити своєю просьбою, уговорити просьбою, як природу - вона обдаровує спокоєм цього чоловіка.  Він дивився, він бачив, він зустрічав, він проводжав. Йому хотілось бути таким, як він. Паршекові це діло не надокучило в себе таким ось держати, воно не повинно від цього забратись.  А що робиться в ученому світі? Вони самі стараються все для цього зробити. У них є така ось сила, вони нею так розпоряджаються. Вони знають, що в цьому робити? На це все діло залишається сам особисто Паршек, він у житті своєму нікого не боїться, він знає хороше про це саме. За нього - природа, вона зробить те, що буде треба. Кого слід, вона так забере з дороги, як ніколи, він піде з дороги. Так що до чого тут я, якщо це сама природа. Вона мені говорить про це все потрібне наперед, що в ній таке буде. Вона про стихію всяку точно скаже й про те, що ти захочеш у природі отримати. Я в природі є один з усіх Бог землі, Владика цього всього, вона так говорить: тебе люди визнають у 1989 році, що ти є Бог. Це таке діло буде точно в природі.  За що й про що? А це діло обов’язково буде. Це - життя, воно робиться нею. Вона як така - усіх на цю дорогу, щоб по ній ішли й те ми робили, що треба. Якщо розібратись, розслідувати, то можна побачити, що треба в житті одна з усіх зразкова правда, вона ставить чоловіка на ноги. Не я  це  все роблю - це все робить у природі вона своїми силами. А вони  знаходяться в Паршека в тілі природного порядку, вони переходять як такі через організм, через здорове загартоване тіло. Воно прийняло природне: повітря, воду й землю, - що нам усім дало все. 7910-160

       Ображені люди - це євреї, котрих умови примушують це робити. Вони в цьому одержують незадоволення. Учні це мої, у цьому ділі помічники всього мого життя, вони знають і роблять по-Учителевому. Вони те роблять у своєму житті. Моя така є протилежність, у мене таке діло: я не вірю вченим.  Вони в цьому ділі нічого не зробили, крім одного помилкового діла, котре робилося природою. Люди хворіли, люди простуджувались, вони вмирали, і будуть вони так умирати. 7910-177

     Я, Паршек, села Оріхівка, Лутугінського району, Ворошиловградської області. Таким я тоді не був. Мене такого виховала природа: вона мене з рядів усього народу викинула, чергу мою в людях видалила, зробила мене Переможцем природи. Для цього всього я себе показав на арені всього світу всіх людей: 46 років проходив у такому вигляді. Крім одного хорошого й легкого, нічого не придбав. Мені в цьому ділі допомогла вона, природа, це невмираюче місце. Воно не наше місце, нашого мертвого капіталу. Це - місце природного характеру. Я його не так, як усі люди, котрі самовільно поселились, присвоїли його до свого імені, мовляв, це моє місце, індивідуального характеру. Мені його залишили в спадщину. А хто мені це місце дав? Чувілкін бугор – сама природа. Отець рідний, він мені життя подарував. Я його у власність не ввожу, а кажу всім людям: це ось місце - усього світу людей. Сюди чоловік, він має прийти зі своїми силами без усякої потреби. Це буду я, один є такий чоловік. Він там усякого кожного чоловіка приймає для того, щоб він не простуджувався й не хворів, як Паршек. Він для цього діла загартовувався, тепер не боїться ніякого лютого ворога, хто б він не був у цьому. Його ввічливість сильна, він з нею просить природу. Вона про все погане говорить наперед. 7910-181

      Я, як такий чоловік, вас так прошу, щоб ви звернули увагу на мою просьбу. Не вважайте мене сектантом, а чоловіком загартування. А якщо я такий є в житті, я - для вас один. 7910-181

     Я пишу про минуле, про сучасне і про майбутнє. А нам це буде треба. Вона нам скаже про всяку таку стихію й про всяке в природі лихо. Це дане таке – істина. Без усякого такого діла нічого в житті не виходить. Це перший такий індивідуальний початок приватної власності. Ми це місце так хороше облюбували, з усіх кінців і країв зрозуміли, що на ньому такому робити. Ми там стали це діло спочатку робити, у нас це діло вийшло. Як хороше було нам на це діло так дивитись! А це ж наше таке придумане таке діло, воно нас усіх у це втягнуло. 7910-182

      А я, Паршек, за сорок вісім років міг умерти тисячу разів. А мені природа за це саме вказала місце й умови, можливість життя, безсмертя вічного життя. Ось що я в цьому ділі знайшов. Прийняв повітря, воду, по землі цілинній босою ногою я поступав – це моє райське місце, а чоловікові слава безсмертна. Шановний ви є письменник, своїх слів художник, своєму ділу, за вами йти молоді – для кожного чоловіка це смерть. 8102-99

      А в історії Бог Отець, Бог Син і Бог Дух Святий – це життя чоловіка має бути. 8102-107

      А причому тут у цьому ділі я? Мене природа в цьому знайшла, адже вона довірилась одному з усіх, хто не пожалів своє наявне іншому віддати.  Любов моя - до всього життєрадісного в природі.  Я до вас прийшов не із золотом, не із сріблом, а з живим природним тілом. Хочу, щоб ви, усі люди, пішли слідом за цим усім. Дорога моя, вона – ваша. Я не хочу так, як ви всі вмираєте. 8102-128

      1981 рік – це 83 рік мого життя. 20 лютого, п’ятниця, вона мене зустріла таким, як це треба. Ми його бачили, ми його бачимо живого, як він був. Це ж він був і буде вічно з нами. Це ж є в житті для всіх Паршек. 8102-147

      Я, як Паршек, вношу людям таку пропозицію: треба життям задовольнити себе. 8102-151

     Капіталісти нападали з Богом, вони вважали: їм Бог поможе за їхню силу таку. Вони ввели в природі перемагати безсильних. А на це у руських народився Бог на землі. Гітлер прорахувався своєю упевненою силою. Бог то Бог, але не будь сам поганим. А Іванов руський, він із своїм поняттям чоловік. Його народила для цього діла показати дії всі на Паршеку. Німець не думав, а запросив без усякого такого візиту до себе в тил у Берлін Паршека. Що він хотів у житті зробити над ним? Але природа виявилась на стороні Паршека. Паршеку цього вона не схотіла, що думав у цей час німець. Вони сумнівались, як і всіх руських, везли. А Паршеку дорогу зробила природа. Вона його кинула у військовий состав до офіцерів.

     Потім українські поліцаї. Вони Паршека як такого узнавали практично. Але щоб таїну його, їм не довелось знати. Паршека везуть у Дніпропетровськ разом із офіцерами. Йому їх довелось своїм загартуванням запевняти. Холодно, вони мерзли, а Паршеку було так: він хихотав через це все. Наш руський солдат був на арені усього ображеного народу. А ображеному помагав Паршек. Коли його по Дніпропетровську везли на мотоциклі німці, він терпів і просив природу, щоб вона пішла на його таку просьбу, котра просила природу помогти руському солдатові. Так думав Паршек, так воно в цьому виходило. Німець потерпів у двох напрямах: під Москвою розбили, під Волгоградом оточили – усе це наробив Паршек. Він упросив природу, вона забрала в німців ініціативу. Німець успіхів не мав – це була ініціатива Паршека. Він природою народжений для цього всього. Йому не хотілось, щоб люди з людьми так ось воювали. Це у ватажків така ворожа ініціатива зародилась: убити ворога якогось. Де б він не був, який він не був, ватажки за нього брались, старались його такого обнародувати. Якби не природа, не її таке джерело. Вона озброїла на це діло чоловіка, він узяв свою національну расу німецький народ, підготував його технікою. Він себе вважав законним чоловіком напасти на руських, напасти несподівано. Цього руські не очікували, що такий ворог виявиться. Гітлер силою своєю розбив армію руських. Але не знав природу, що її не обманеш. Вона була за Бога, а Бог був  на   боці   руських. Вони не знали, кому вірити. А Паршек був у цьому ініціатор. Він горе з бідою знав. Брався цьому всьому помогти. Він оточив руських. Паршек – руський чоловік, він шукав вихід цьому всьому помогти своїм авторитетом, своєю любов’ю. З природою говорив, і буду говорити по всіх усюдах про це все. Я запитую в природи: люди цим усім, що вони мають, задоволені? Вона мені сказала: «Ні». А що можна буде сказати людям нашим, мені як Паршеку про це сама природа говорить, я в неї лише б спитав. Вона мені говорить про свою доброту, вона знає, хто ти такий: хороший ти чоловік чи ні; чи правильно говориш ти? Я напишу яку-небудь фразу кому-небудь, у неї спитаю: можна послати? Вона не дає згоди, щоб я туди їхав. А це говорить: «Був такий час, я їздив, а тепер нехай їздять вони сюди». Я в неї запитую: мені цю писанину продовжувати? Говорить: «Пиши». Я в неї запитую: можна не їсти, зовсім нічого не їсти? Вона мені говорить: «Не прийшов такий час». Не можна їсти печений хліб, не їсти м’ясо, рибу, ніякого вареного, ніякої води, навіть чаю. А молочне – це можна їсти, фрукти. Якщо треба буде щось зробити в житті своєму, то я в неї спитаюсь. Вона скаже точно, укаже місце. У нас родилась мисль спільно колодязь вирити. Де? Вона вказала місце. 8001-100

      Батько мій завантажує казенні вагони, і Паршек не  поступався, слідом за ним. Жили в бідності, а Паршека молодість підганяла. Треба було женитись. Люди свої в Корнія Івановича, в отця Паршека: «А куди ти його будеш дівати, коли жениш?» Він їм свої слова сказав: «На Чувілкін бугор». Ось, де зостались на це закладені сказані слова. 8001-106

      Паршека, його природа з усіх обрала. Йому ці якості вона доручила – з ворога зробити любимого друга. Щоб люди його вчинок бачили, а він єсть любов. Паршек любить природу, він любить усіх людей, їх усіх розціловує, їм у всьому помагає, хоче, щоб вони жили вічно в цьому. Це така ідея Паршека. Перемога над природою. Учитель народу. Я – Бог землі, Бог Отець, Бог Син, Бог Дух Святий. Це історія така єсть. Вона була, вона буде вічно, вона єсть ніколи не вмираюча.8001-115

      А в Паршека нема нічого, крім одного Святого Духа. А він з ним по всіх усюдах. Хоче зустрітися з природою, з днем, що йде ніколи не бувало в житті. 8001-116

      Якщо я прошу природу, вона тут як тут представляє. Я отримую від неї те, що треба. Вона мене веде дорогою. Каже: «Кинь свій одяг». Я кинув його там, де ночував. Це небувале. Мене цим вона освятила. Я єсть Дух Святий. Лише б щось у природі сказав, мені в природі дається. 8001-136

      Вони ждуть мого приходу, моєї ідеї. Єсть люди такі, умирати не хочуть, хочуть жити, а не вміють, умирають – їхня така помилка. А раз вони це діло зробили, його недоробили, умерли. Уже це діло йому завадило. Якщо ви ж вірите мені, як Богові, місце йому підготовлено Чувілкін бугор. Це райське наше місце. Чоловікові слава безсмертна. Тут діл ніяких, щоб чужим наїстись, чуже одягнути й у чужому жити. Мертвого нема. Усе єсть живе, природного характеру. Діл ніяких. Життя вічно не вмираюче, вічно живе. Ось де Бог  народився, тепер без усякого діла він живе. Його як такого зустріли, бачили, про нього говорила сама природа. Валі говорить матір її рідна. Вона так сказала: «Бог на землі ходить», вона бачила в Дебальцевому. Я по всій місцевості курсував, а люди зустрічались. Я, Паршек, їх проводжав. Вони в мене питали: тобі, мовляв, холодно? А самі в одязі, їм холодно. Йому теж сильно холодно. А він терпить холод свідомо заради всіх людей усього світу. Вони жили в природі, користувались не своїм ділом, а чужим. Вони брали у природи сировину, її переробляли, а зайве іншому продавали за гроші. 8001-150

       Паршеку доводилось оволодіти силою Бога всього діла. Він став у цьому ділі помічником. 8001-173

      У Паршека – природа. Вона всім людям так своїм ділом перешкодить. Без природи жодна війна не починалась і не закінчувалась. Повітря з водою допомагають убивати чоловіка на землі. Паршеку природа сама говорить, що він єсть її син, усього Всесвіту Бог, він помічник усіх наших людей. Вони шукають у природі цю істину, котра повинна в людях бути. Паршек, він, по вашому ділу всьому, – Бог. Він не пожираючий і не смердючий, не вбивця, не злодій, а той, що зберігає своє тіло. Таким на землю прийшов для порятунку всього світу. Смерть як таку вижене, а життя в славу введе. А більше нічого в цьому ділі людям не треба. 8009-27

      Паршек прийшов на землю сам без Господа Бога перевернути старе на нове, зробити в людях життя, але не смерть, котре ворота розчиняє нашому невмираючому раю безсмертного життя. 8009-32

      Треба жити людям, а вони вмирають. Уже сил нема. А сили дає в цьому ділі сам Бог. Якщо ти знаєш його, ти проси сміло. 8009-84

      Але тепер закликаю всіх спеціалістів, живущих на білому світі, на цю землю, щоб свідомість у людях виробити перед Паршеком. Він у людях через діло своє виявився Богом явно. Запрошую всіх людей спеціалістів вибачитися перед природою. 8009-131

      Для цього всього я народжений так сам себе примушувати ходити в людях без усякого одягу роззутим природним шляхом. Страх людей цим викликаю, а я так не боюсь. Вважаю: усе це природа. 8009-174

      Ми, усі віруючі люди, Богові віримо, а виконувати не виконуємо. Краще й легше буде не вірити, легше й краще буде. Паршек так проходив по природі піввіку, а кінця цьому не видно. Він для себе знайшов місце, це єсть природа: повітря, вода, земля, Азот. Усьому діло – це Чувілкін бугор, там повинен бути без усякої потреби Паршек. Йому не дали на цьому місці молодого чоловіка народити. Це невмираюче місце райське ніким нічим не захоплено. Від Адама літ воно лежало, лежить тепер, прикрашене рослинами. Це Паршекове місце, йому його отець передав у спадщину. Паршек історію життя всього добре знав. Бог Отець – це самодержавство,  Бог Син – це революція, радянська влада. А Бога Духа Святого ще не було. Він буде тоді, коли еволюція прийде в люди. Паршек єсть еволюційний чоловік. Йому не треба ніякої зброї, йому не треба економіка й політика. Він прийшов зі Святим Духом. 8009-184

      А от мою ідею природа за любов не зачепить. Паршек не простуджується й не хворіє. А раз він цього не отримує, йому ворота відчинені до життя. Паршек безсмертний. Він між людьми заробив ім’я Бога. Він Спаситель усього світу всіх наших людей. 8009-186

       Я так у житті своєму робив, по природі босою ногою весь свій час проходив. Це моє було таке велике щастя цим ось ділом оточити себе. Я фізично так робив. Дякую тобі за цю всю справу. Вона нас усіх веде до еволюції, до Святого Духу, він єсть в азоті, у повітрі, у воді та в землі. Живе енергійне тіло чоловіка має жити вічно в раю. Але не в пеклі кипіти, як ми з вами оточили себе у своєму селі, зробили в цьому мертве вмираюче діло наше. Ми з вами  в цьому не живемо, а щодня вмираємо. 8009-188

       Я для того прийшов на землю, своїм учинком увів нове небувале, воно не жило в людях. Еволюція Святого Духу, він прийшов до чоловіка, оточив його, став у житті робити, життя ввів, а смерть прогнав із життя. 8009-190

    Звідки взялась між руськими й німцями така віроломна війна? Фашисти напали без усякого такого своєю технікою, людьми. Я – руський чоловік; усі евакуюються, відходять – я залишаюсь дома в Суліні. І протитанкові окопи не помогли. Він парашутами робив висадку, так що був його успіх. Він не знав мене, мою ідею, а кричав: «Гут пан». Я їм так у зад говорив: буде вам «гут пан». Я весь час просив природу, щоб вона помогла нашому руському солдатові від цього натиску позбавитись. Моя була просьба така.

     А сам пробирався зустрітись з яким-небудь високим начальством. Так зустрівся в штабі Паулюса, він мені передрукував мій практичний документ на свій шрифт, приклав гербову печатку. Мені було легко рухатись по його військах. Я був заслужений цим. Офіцери запросили в Берлін, я їм дав слово поїхати з вербованими дітьми. Я поїхав, німці довезли до Знаменки й зняли, вони передали поліцаям України. Вони спустили в Дніпропетровськ у гестапо. Там мене під 22 листопада 1942 року вони по місту на мотоциклі по фрицах возили. А я терпів від холоду, сам просив природу. Вона відгукнулась на мою таку просьбу, котрою вона зробила: оточила німців під Сталінградом, а під Москвою їх розбила. Це ради мене природа помогла. Успіхів Гітлер більше не мав. Я такого не хотів, щоб із боями це робилось. Я хотів домовленості, щоб Сталін із Гітлером згодились примиритись. З ворога треба зробити в цьому ділі друга. Ось це треба було зробити між воюючими сторонами. Я це хотів зробити. А Введенський академік-психіатр мені сказав: «Нас із тобою посадить Сталін». Так з боями Гітлер не мав успіхів, довелось йому програти свою задуману війну. А я своє продовжував, у мене це природне. Я з інституту імені Сербського попав у психіатричну приймальну по Інститутському, а Євдокія Леонова тільки що поступила нянечкою. Вона згодилась нелегально звідси мене взяти. Знайшла сестру, як брата, вона поцілувала й узяла мене в Москву. Я там бесідував, як хотіли, люди слухали. Люди годували. Я їм день говорив, а ніч приходила – спати лягав. І так я успіхів не мав. Моє знайомство примусило в Мар’їному гаю одну жінку поставити на ноги, із цього діло пішло. Людям я потрібний виявився, став приймати хворих. Люди стали вважати Учителем. 8104-39

      А в Паршека – азот, повітря, вода, земля, не копана від Адама літ. Смерть як таку вижене, а життя своє введе. Де люди візьмуться? На цьому бугрі. Вони скажуть гучно своє слово. Це райське наше місце, чоловікові слава безсмертна. Кому? Та Паршекові. 8104-52

      Самі продають, самі купляють,  в цьому ділі багатіють. Говорять, хваляться цим. Воно ж – чуже природне. Сьогодні природа дасть – вони радуються. А завтра природа їм не дасть – будуть плакати, як ніколи, у цьому ділі. А без чужого, без природного як таким життя нема. Люди перестануть цим хвалитись і більше не будуть, говорить Паршекові природа. Сказала про неврожай у природі п’ять літ. А війна всесвітнього характеру буде, усі – на радянську владу в 1983 році. Два роки буде продовжуватись. А в перемозі? Не ті, не інші не будуть у перемозі. Паршека всі люди визнають за його здібність, у житті підуть за ним і скажуть в один ось цей голос. Ми це діло давно в житті ждали, ми з тобою разом підемо у воду. Нас із тобою разом природа в нашому житті ніколи не буде так ображати. Ми потік старого типу виженемо зовсім, а новий введемо. 8104-53

      А в землі, як один, своє місце вони зайняли, лежать у праху. Без нічого вони так не залишились. Їх діло одне – у цьому вони думають, вони ждуть приходу на землю Паршека. Він із цією думкою в люди прийшов, умирати не буде в природі Паршек. Йому вона дала всі свої такі ось сили, він ними оточив себе. На сьогодні нею ображений, довіру  від неї  вічного життя одержав. Він хороше знає її так, як це треба. Вона йому єсть любимий у житті й невмираючий, вічно живущий друг. Вона його любить, вона його береже, а не вбиває. 8104-54

     Люди не були цим урятовані й не задовольнили себе життям. Як умирали вони, так вони  умирають і будуть вони вмирати до тих пір, поки вони не зрозуміють мене й мою цю ідею. Їй треба чоловік, йому місце й умови з можливістю бути на цьому місці без усякої такої потреби. 8104-57

     Я про себе як про такого чоловіка узнав ще в хуторі через свої руки. Йому ставили своє питання, воно мало букви алфавіту, на котрі вказувалось, читали. Я йому задаю своє питання: хто я такий єсть у житті? Воно вибрало три букви – Б О Г. Я ж - чоловік, народжений матір’ю, а виховує на це діло сама природа. Вона мене вчить, вона мені помагає в усіх ділах. Я без неї – ні кроку. У Паршека не видумана така ось ідея, а в історії написано й сказано про ці слова в житті; ми, усі люди, цього діла свідки. Бог отець був, ми з вами це діло прожили. Нас оточувала приватна власність, індивідуальне своє місце, жити при самодержавному царі-батюшці. На це все люди знайшлись протилежні, урахували це діло, зроблене так людьми. Воно не дало людям ніякої користі. Люди цим не задовольнили себе, повмирали всі, нема жодного продовжувача.

     Інші, учені, обдумано взялись за своє революційне діло Бога сина. Він ввів своїм знанням людям Радянську владу й своїм режимним умінням учених примусив будувати соціалізм, він веде його до комунізму. Паршек сміло говорить ученим. Ви в ньому жили? Ні. То врахуйте свій початковий розвиток. У вас дурний народжується, а без мислі вмирає. Який же це буде в цьому ділі комунізм, якщо народжується чоловік для смерті. А тут услід небувале нове йде за цим самим, еволюція, свідоме діло Бога Святого Духа. Паршек для цього всього проходив 48 літ, він багато продумав та проробив багато, найшов сам себе, чоловіка невмираючого. Йому місце облюбував природи: повітря, воду, землю. Від Адама літ вона ніким, нічим не займана. На цьому місці умови єсть і всі можливості єсть зостатися будь-якому чоловікові без усякої потреби. Паршек хотів народити дитя без усякої потреби.

       Хоча ми були в цьому ділі підготовлені, але природа цього діла не дала, вона прогнала нас. 8104-69

    Ідіть, як іде тепер Паршек. Він вашому не заважає, а своє знайдене ставить – життя вічного характеру. А смерть із життя проганяє. Ось що нам знайшов Паршек. Ура йому! Він так хоче нашу молодь навчити, підказати, показати цю дорогу. Вона була, вона єсть і буде тоді, коли за неї так візьмемось. Підніміть мою всю історію, написану мною. Це не одна буква й не одне слово єсть, а багато фраз і діл у цьому ділі. Мене природа навчила, показала, дала право це робити. 8104-126

      Ось що вона нам за це діло несе. Це не хтось такий єсть у житті – Паршек, він єсть у трьох особах – Бог Отець, Бог Син, Бог Дух Святий. Це єсть у житті своєму, єсть сила одна невмираюча. Місце таке вибране в природі єсть для цього діла, умови й можливість, котрі чоловіка зроблять у житті без усякої такої потреби. Це буде місце наше райське, таке ось у житті місце, а чоловікові – слава безсмертна. На цьому ось місці сам Бог Духа Святого знаходився зі своїми п’ятдесятьма учнями. Він їх приймав на горі цій і сходив у колдибаню, там він і всі учні купались, не ради свого особистого здоров’я, а ради всього світу всіх наших земних людей, щоб вони також сюди, на це ось місце приходили й своє втрачене здоров’я в житті повертали назад. Їх природа на цьому місці як святому місці відновить. 8104-130

     Мене, такого ось Паршека, ображати нікому не можна. 8104-136

    Якби не Валентина, я б тут ніколи не був. Мене до себе вона пригорнула вмінням. Вона мені своєю думкою протистоїть, я був у цьому ділі не таким, за що природа хворобливо держить у себе, вона не допускає до того місця, до нашого райського місця, де має утворитися слава безсмертного життя чоловіка. А зараз вона мені так криком кричить, а для чого тобі ці смертні гроші, котрі всіх у гріб поклали? Вона мене просить, молить. Говорить: для чого тобі ці ось гроші? Шах, він як  не ховався й не йшов від людей із грошима, умер безслідно. Гроші – не порятунок єсть у житті, а мертвий капітал у житті єсть. Вічно смітить у людях смерть. А смерті нема й не буде на Чувілкіному бугрі. Там місце таке, там і умови такі й уся можливість єсть залишатися чоловікові без усякої потреби, де легко можна буде завоювати безсмертя. 8104-150

      Я в них спитав: «У вас єсть хто-небудь такий, щоб він був хворий?» А сама хазяйка говорить про своє: давно мучить її спина, радикуліт, п’ять літ не розігнутись. Я тоді вже свої сили направив, кажу їй, щоб вона вийшла на поріг свого дому й підняла лице доверху, повітря потягнула й просила в того, кому вона вірить. Я її, як Учитель, учу й посилаю для її здоров’я. Вона мене так послухала й вийшла. Що робила, як вона робила, а приходить назад у хату й мені свої слова говорить: ти, мовляв, Господь Бог єсть для мене – хвороба моя десь ділась. Хвороба така болісна. 8104-163

           Вони як такому не вірять, що ти один такий у природі єсть. Вважають тебе, як і всіх, джерелом. Я робив у природі пошуки.   Шукав у природі чоловіка такого, котрого треба в житті – безсмертного чоловіка. Для цього всього природа зупинилась на мені на такому. Вона мене одного з усіх обрала для цього діла, свої сили мені такому довірила  й доручила мені робити в людях те, у чому вони в своєму житті мають нужду. Їх у житті мучило одне – їх нездоров’я. Вони по путі своїй це здоров’я втрачали. А щоб його найти, цього у них не було. 8104-189

      А Паршек поділився з ними. Їхню дорогу віддав їм, а свою взяв із собою. А коли цим ось оточився, тоді йому прийшла в голову одна небувала мисль: безсмертному чоловікові треба найти місце з умовами, він доб’ється можливості, щоб зостатись у природі без усякої потреби. А тоді можна одержати в природі безсмертя.  Паршек знайшов це місце у Ворошиловградській (Луганській) області, Лутугинського району, село Оріхівка. Вона мене там народила. Воно мені за спадщиною від отця рідного дісталось. Він мене туди відділив жити. У нього питали мужики: «А куди будеш Паршека дівати?» А він їм говорив: «На Чувілкін бугор». Я ці слова, сказані ним, спом’янув і вирішив це все діло, мені довірене, зайняти. Я не для самого себе, а для загального такого блага. Я це місце практично 25 квітня зайняв, не сам особисто, а було багато людей. 8104-190

     Горе, горе вам, усім людям живущим на нашій землі, що ви не хочете звертати свою велику увагу за те, що він до нас прийшов зі сходу, нам говорить свої слова:

                                   Люди Господу вірили, як Богові,

                                   А Він Сам до нас на землю прийшов,

                                   Смерть як таку вижене,

                                       А життя у славу введе.

                        Де люди візьмуться? На цьому бугрі,

                        Вони гучно скажуть слово:

                        Це є наше райське місце,

                        Чоловікові слава безсмертна. 8109-10

      Син з отцем не поладять, не уживуться, будуть між собою битись до крові. А природа говорить про їхню бійку, хто ж буде в цьому ділі правий? Мені природа дала свою незгоду: ні той, ні другий. А еволюція прийде на землю Духом святим. Це Чувілкін бугор, це райське наше місце, чоловікові слава безсмертна, за що природа стоїть горою. Вона тепер, у цей час, не дає свою згоду на це, що воно може бути. І вказала про це діло, воно буде, 1989 року здійсниться, усе прийде на своє місце. Природа, вона за мене правду свою, завжди вона скаже.

     Я в неї як матері рідної спитав про свій хутір Кондрючий (Боги): «Коли буде ядерна війна введена, як вона потривожить?» Вона мені так сказала: «Нікуди не їдь, це твоє ніколи  не вмираюче місце». А про Москву сказала: вона не буде жити. Так що всім доля – це природа. 8109-68

     За Паршековим ділом, треба вірити чоловікові живого характеру, тому хто зробив у людях легке й хороше, щоб не простуджуватись і не хворіти, заслужити від природи слави безсмертя. Для цього всього буде чоловікові місце бугор Чувілкін – це райське місце для всіх людей. Життя, а не смерть – ось, що нам треба від природи добитись. Бажаю вам щастя, здоров’я хороше всім. Учитель.

     А ми, усі люди земної кулі, шукаємо таке місце для наших баз, там мають установити ракети й водневі, щоб це знищило людей, чому природа не радіє. А мені про це все говорить природа. Що б ви всі в житті своєму не робили й не творили, не за вас я буду стояти, а за Паршекову ідею, за життя його, але не за вашу смерть. 8109-70

      Паршек не на цій стороні стоїть, він – за новий потік, де люди не повинні вмирати. Паршек місце знайшов, своє рідне село Оріхівка, там Чувілкін бугор – це райське місце наше. Ми на ньому робимо на новонародженому дитяті експеримент такий, у житті без усякої потреби. Кому докажеш, якщо вченим треба чуже? Вони для того всі народжені, вони свого ворога не знають і не можуть про нього знати. Це все робить природа, а в природі мої милі невмираючі друзі.

     Я, як такий Паршек, - Спаситель усього світу, Переможець природи, Учитель народу, Бог землі. Хто образить людей бідних, хворих, ображайтесь самі на себе. Паршек – за них, як ніколи ніхто. Він підготував сам себе по такій дорозі, по котрій доводилось іти мені. 8109-72  

       Учитель не побоявся спитати в природи про початок усього такого життя. Вона мені говорить: «Вони – самовільники, це зробили, ні в кого не спитались». А тепер Паршек говорить: ображайтесь на себе. Я вам кричав, говорив, писав вам, а ви, як учені, бутили. Ви вважали, що я збожеволів. 8109-77

      Отця із сином не умовити, так само – капіталіста з комуністом. Це в житті два вороги. В одного – блок, а в другого – договір. Один проти одного по-злодійськи озброюються, грозять. А природа свою згоду нікому не дає,  вона вводить людям еволюцію Святого Духа. А Паршек цим оточив себе, його джерело загартування-тренування – наука всього народу, усіх людей життя безсмертне. Ніякого зла й ненависті, до природи – любов. Це життя вічного характеру. Не ворог природа, а друг у житті, помічник у всьому. Це ми повинні в природі через Паршека одержати, він для цього в цьому ділі народжений. Йому так природа своє передала. Він - спаситель усіх людей. Вони живуть усім чужим. 8202-6

        Мені до цього не було відомо, як сьогодні сказано перед третім листопадом у наві кимсь. Не їсти – одне, а не спати – друге, тоді-то ти вмирати не будеш. Сама природа мені так підказала. Я повинен з першого зимового місяця в це діло включитись. Полюбити самого себе, тоді-то смерть розповсюджуватись ніколи не буде. Це Боже буде в житті діло. Він нічого такого в житті не робить, щоби було від цього діла погане, а тільки буде в людях у природі хороше. Це все зробив у житті своєму Паршек. Він для цього діла народився, щоб робити. Він по землі ходить, а сам не думає. Йому так говорить: він такий у житті єсть один. Йому природа в цьому помагає, вона хоче, щоб люди від цього розвитку пішли, бо постіль м’якого діла мертвого пера, вона від життя тягне ближче до смерті. Люди не живуть вони так у природі, а як усі вони так помирають. Паршек не прийшов у природу робити те, від чого йому в житті погано. Він на землю прийшов за собою привів еволюцію й Святий Дух. Він нашого нічого не потребує, а своє нам усім бажає віддати. Це єсть не моє, а природне, усіх нас. Ми ним повинні скористатись. Це наше єсть життя, через що ми вмирати не будемо, а жити ми будемо. 8202-24

     Жити б, жити нам, таким людям, а природа не дала жити. Узяла показала білий світ, а потім відібрала його. Вічну могилу за це все, зроблене ними, створила. Лежіть усі ви в праху своєму, ждіть приходу Паршека. Він на землю прийшов, щоби смерті не було, щоб ми, усі люди, завоювали в себе безсмертя. Це залежить усе від нас, якщо ми візьмемось за це ось діло, про котре думає Паршек. Він робить. На сьогодні він знайшов місце з усіма умовами й усією можливістю зостатись у природі без усякої потреби, щоби це місце було наше райське, слава чоловікові безсмертна. Цього ми ждали, ми з вами будемо ждати. Паршек пише нам, він нам так говорить: залежить від нас.

     Не за гроші треба нам жити в природі, а із свідомістю еволюційного діла без усяких таких жертв. 8202-72

     Пожили, сваволили, як своїм таким розпоряджались, а тепер від цього всього відмовтесь і скажіть свої слова Паршеку. Ми, мовляв, помилились. Ти нас прости ради твого такого приходу. Ми робити більше не станемо. Ми цього не знали, а сваволили, самі від цього вмерли на віки-віків. Думали: так, а вийшло в природі інакше. Ти ж на землю прийшов для цього смирення, хочеш урятувати нас від смерті. Ти наш Бог єсть за це все наше, зроблене нами в природі. А ми її вбиваємо із самих ніг до самої голови. Починаємо з курочки, кінчаємо верблюдом. А тепер ми зробили цю ось машину з металу. Без природи вона не піде. Її мотор рухається за рахунок вогню, води й повітря. Якщо цього не буде, ця машина не машина.

     Природа вас за це осудить: ви ж єсть убивці її. Хто ж вам повинен простити, якщо ви всьому ділу винуваті? Паршек, він теж такий був. Ви його осудили самі, а його зрадили. Хотіли, щоб він з вами залишився. Він ваше все кинув, а за своє знайдене взявся. Він не схотів бути таким, як ви: без цього всього  жити не зможете. Ви – злочинці, ви – убивці природи, і злодії всього цього добра ви єсть, за що саме судить Паршек, для цього прийшов. 8202-93

      Я люблю природу, вона – мій друг і мати рідна. Вона мені помагає в усьому, я прошу її як таку. 8202-106

       Вони за це саме моє здоров’я хотіли вбити. У Новошахтинську психлікарню поклали, дали мені свій нестерпний режим, від чого я ледь не сконав. Ось де й єсть істина одна з усіх. За цю ось ідею доводилось багато разів звітувати. Я їм кажу: чорне; а вони кажуть: біле. Мені не треба нічого, крім чоловіка здорового характеру, щоб він не хворів і не простуджувався. А хворого чоловіка зробила природа, вона посадила грибок, виразку, проти чого ми не знайшли і не зробили ніяких засобів. І нема чоловіка, щоб у цьому горі помогти. Ми так ось проти цього всього озброїлись технічно, штучним, хімією – нічого реально не одержали. 8202-113

      Паршек – вічного характеру в житті. Він буде жити в природі без смерті. 8204-32

      Ми в цьому повинні просити в усіх наших бідах, щоб у нас війни не було. А коли ми будемо просити, то в нас буде тиша й спокій. Учитель про це даремно не скаже, усіх нас у цьому, як ніколи, просить. 8204-42

      А в Паршека народилась мисль не своя особисто, а спільного характеру всіх наших земних людей, що найголовніше в житті треба чоловікові зробити в природі, щоб задовольнити себе, щоб ми жили в цьому легко. Паршек знайшов ці засоби.  Нам треба кинути те, що ми з вами робимо – буде найкраще в житті. Для цього діла треба підготувати себе зробити таким, як треба, щоб собі найти в природі таке місце з усіма умовами, щоб у цьому всьому була така можливість зостатись без усякої потреби, щоб це місце оправдалось на віки-віків безсмертним чоловіком. У природі Паршек це зробив своїм тілом. 8204-53

      Моя мета одна – у природі добитись одне в житті – Святого Духа. Це еволюція поступового підходу до життя, щоб люди такі злі до сусідів не були, як вони єсть тепер. 8204-65

      Ви, учений чоловік, знаєте добре, що з будь-якої практики можна побудувати будь-яку теорію. А коли обґрунтується теорія, і практика буде визнана, тоді-то визнається це право Паршека. Він із колії не сходить, жде цього моменту. 8202-52

      Люди в цьому не задовольнили себе: живуть на білому світі й умирають. А Паршек поставив перед собою таке завдання: пішов у природу шукати це таке інше, не те, що було в житті. Для цього всього в природі загартувався, через це діло подружив із природою: повітрям, водою, землею – полюбив це все. З людьми поділився: їм їхнє залишив, а своє знайдене взяв. Я пішов у природу шукати істину, котра виявилась на мені. 8202-53

      Я не той, про котрого мова в людях іде, а я той, котрого в житті не було.  Я єсть такий чоловік, про котрого мають знати всі люди. Він прийшов на землю для порятунку всіх людей. 8204-89

      Через що мені довелось перед природою вибачатись? Вона  ж – моя невмируща матір, мені її забути ніяк не можна й нема можливості. Вона усьому цьому єсть діло в житті, усе моє таке діло. Воно мене так оточує, вона – Дух мій. Я шукаю кращого від цього всього, але мені не дається. 8204-110

      Чи то заметіль, чи то сніг. Ногами походити як приємно, хороше від цього всього. Тіло стає Духом оточене так, як це треба. 8204-112

     Природа Паршека прислала на землю, щоб із життя пішла смерть. 8204-123

       Та це все не пройде, люди піднімуться, вони ці ось якості ніколи не забудуть. А хтось і візьметься за це ось саме діло. Я перед ним стану, займу місце трибуни. Вони будуть мене такого слухати. Що я їм не скажу, вони повинні так ось вірити. 8204-148

      За ділом цим усім, я не чоловік землі, а по всьому життю я такий само чоловік, зможу вмерти так, як і всі вмирають, тільки я не буду вмирати завдяки моїй  у мене силі.  Це наш із вами мозок, він нічого не робить, щоб жити, а спокійно сохне, свої сили втрачає, і чоловік умирає. 8204-125        

      Прийде такий час, про мене заговорить теорія. 8204-177

      Тепер люди пишуть свої листи, шановним називають, вони хочуть зробити мене чужим чоловіком. Я буду мати таке велике ім’я, воно не визнає їх як таких. Я буду від них вище. Що скажу їм, вони будуть вірити. Це не я до цього всього йду. Мене такого, як вони роблять, природа не допустить, забере мене з дороги. За це я в природі так умру, як і не жив у цьому. Я не буду таким, як вони хочуть. Я буду таким, як хоче сама природа. Вона мене знайшла – вона мене збереже. Я буду треба людям через мою їм користь, я їм помагаю, вони від мене отримують здоров’я одне з усіх. Ми, усі люди, цим задоволені. 8204-190

      Я – чоловік нашої цієї землі, прийшов на неї для того, щоб нашому чоловікові помогти в житті своєму позбавитися від його тяжкого життя. 8209-1

     Чому це так у житті в природі вийшло, адже я цього в людях не зміг зробити? Хто такого мене в цьому так примусив? Ніхто, крім великої Природи. 8209-17

      Не треба буде цього робити, що роблять усі люди. Їх не замирити, вони національно злі люди. Треба їм для цього діла народити чоловіка в житті, чоловіка початкового, тобто безсмертного. Його треба загартувати шляхом цього місця, де піввіку проходити своїми ногами. Це було в житті в природі, це діло було Паршека. Він цю дорогу вибрав сам один такий чоловік. Він полюбив таку природу, таке холодне й погане діло. 8209-22

        Я єсть у житті чоловік – маленька кришка (крихітка). Я  цьому всьому – чоловік найменшого такого значення, але початкового. Я перший у цьому ділі. Мене природа такого зустріла, вона вибрала з усіх одного, як я оточив себе її силами. Вона не пожаліла своє все передати через мою таку любов, котра виявилась між нами всіма такими людьми, котрі діждались одного цього в житті своєму. Ми в природі одержали благо, нас оточила для того, щоб ми з вами від неї одержали нове небувале. Чоловік у його житті не буде простуджуватись і не буде хворіти. Цьому ось чоловікові треба буде в природі місце таке з усіма умовами, щоби була можливість нашому земному чоловікові зоставатись у природі без усякої потреби. Цього діла ми доб’ємось усіма людьми, вони гучно скажуть своє слово: це місце наше райське, чоловікові слава безсмертна. 8209-91

      Капіталісти – отці, революція – сини, а еволюція - Духа Святого, вона нам принесе безсмертного чоловіка. Це буде він, йому створено Гімн:

    Люди Господу вірять, як Богу, а він Сам на землю прийшов. Смерть як таку вижене, а життя у славу введе. Де люди візьмуться? На цьому бугрі. Вони гучно скажуть: це наше райське місце, чоловікові слава безсмертна. 8209-113

      Я відвідував хворого, йому давав я здоров’я, він мені за це все дякував. Я тоді брав за це діло гроші, вважав сам себе в цьому ділі правим. Але коли люди такі знайшлись у цьому підказали, я це діло припинив, не став гроші брати. Це природа, вона давала все це. Так здоров’я не продавалось, не куплялось – легко воно губилось. А щоб його знайти, я був між людьми такий один. Називали мене Переможцем природи. Я не боявся холоду, свідомо терпів голод для здоров’я. 8209-118

      Говорив усім людям про самого себе: він Спаситель усього світу, Господь Бог усьому живому. А мертве не визнає – це не життя єсть чоловіка. Я його не визнав. А живе, енергійне в природі визнаю, сію на них це все живе. 8209-156

      Паршек – це я, чоловік, прийшов на цю планету, на нашу землю за місцем, за умовами, за можливістю кожному нашому чоловікові зоставатись у природі без усякої потреби. Це місце райське невмираюче, слава чоловікові безсмертя. Ось для чого він до нас, таких людей, прийшов. Його сили – це наші людські сили. Ми хочемо бути в житті здоровими такими людьми. Як вони єсть. Нам, усім людям, треба в житті в природі чоловіку зробити повну революцію, котра має зробити з мертвого живого. Для цього діла треба в людях такий живий природний чоловік будь-якого характеру, йому треба в природі в житті місце з усіма умовами, щоб у цьому всьому виявилась можливість нашому чоловікові всякому зоставатись у житті без усякої потреби. Це – місце райське чоловікові, невмираюче, йому слава безсмертна. Це вносить свою пропозицію людям Паршек. Він ці ось якості в природі найшов засобами, їх на людях сіє. 8209-159

      Паршек цю середу любить, він природу жаліє цим, не хоче пожирати. 42 години ні води, ні їжі – пекельне єсть терпіння. І мисль не губиться, і здоров’я не падає, а навпаки, помагаю іншому хворому, він одержує здоров’я. Це єсть усе. Природу треба любити, берегти її, як око. Якби не було цього в природі між нею й Паршеком, то й не було такого в людях. Він прийшов на землю не сам – його прислала сама природа зі своїми силами. Вона його зобов’язала, так він ходив босими ногами по снігу, по морозу, по грязі й нехорошій такій дорозі, по котрій він проходив 50 літ усього. У цьому житті треба було вмерти тисячу разів, а я жив, я живу й буду я так між природою й людьми жити. Хазяйнувати як своїм добром – такого права нікому не давалось і не дається. А жити так вічно за його діло буде дозволено. Природа піде назустріч цьому всьому і йому як чоловікові в цьому поможе. Вона його веде до себе близько для того, щоб жити безсмертним. Бажаю щастя, здоров’я хорошого. 8209-192

      Це єсть велика мати-природа, вона все народжує, вона мене такого в себе народила. 8209-188

     Для мене засоби – це повітря, вода, земля – наймиліші невмираючі великі друзі. Повітря, вода й земля – три духи життя. 8209-189

        Це все робив Дух Святий ради мене, двері відчинялись ради мене, такого ображеного чоловіка. Я таких хворих багато на ноги поставив. 8302-42     

     Він же прийшов зі Сходу.  Тоді, коли людям церкви віддасться, дар Божий відпаде, він усе по-своєму зробить. Це Паршек. А коли цей час настане? Про це ніхто не знає й не може про це знати, ні ангели, ні архангели, а тільки знає мати-природа. Вона для цього в себе має свого сина рідного Паршека. Йому як такому довірилась, дала свої сили, його таким оточила. Він у нас такий у природі один: із загартуванням живе, любить природу. Вона за нього душу свою віддасть. Читайте «Мою перемогу» – це істина моя. Я нікому з усіх нічим не заважаю, їхнього не беру – це все єсть чуже. Вас за це все природа карає, у неї добра вистачить. Ми – злодії, ми – убивці й жерці ми. Це така єсть у людях звичка, гроші примусили їх у ділі заробляти. Вони вміло бережуться. А в мене вони на першому плані: їх попалити – це моя така задача. Здоров’я ніде ніяк не продається й не купляється. А ось життя наше таке в ділі продається тільки за гроші. 8302-38

      Люди цим, що вони мають, не задовольнили себе. Їх перша в цьому велика помилка, вона примусила чоловіка в природі робити все, через це люди стали поодинці вмирати. Вони в цьому вмирали, у цьому вмирають і будуть умирати через це все. Людям відмовитись не можна ніяк, бо це все так розвинута ними самими. А щоб кинути це діло, треба загартування-тренування визнати нам усім, «Огоньок». 8302-66

      Він народився для порятунку всього нашого людського життя. Паршек – це ж він, та особа, котру ми, усі люди, ждали. Він єсть Спаситель усього світу всіх людей. Кричати криком про це здоров’я таке, воно треба усім нам. А його Паршек не жаліє, а всім його з любов’ю віддає, і нікому він не пожаліє. Це стаття «Експеримент відстанню піввіку» написала свої слова про живого, про свого невмираючого і безсмертного чоловіка. Для того цим людям вона написала, щоб вони читали, щоб вони розуміли, а найголовніше – треба робити нам усім.

      Ми ж єсть люди спільного характеру. По невеличкому кусочку до самого великого все складаємо. А коли ми цю кучугуру почнемо розбирати, вона стане ніщо. Але ми це не робимо, щоби цього не було, а більше, ніж до цього, ми цю кучугуру бережемо й робимо. Більше від цього всього зберегти як таку не можна. А ось це місце нічим не займати й нічим не чіпати, це нікому не належить, а тільки  спільного характеру. Ми повинні це місце берегти, як око своє живе. Ми повинні самі себе в цьому зберегти. Це місце наше райське, чоловікові єсть слава безсмертна. Ми його так повинні в себе зберегти, як своє око. 8302-68

      Прослідкуйте ви всі мої написані так зошити, їм у цьому кінця-краю нема, із чого ви як такі узнаєте про моє діло зроблене. А воно єсть, воно було, і буде воно вічно в житті. Слово – це моє діло в природі ніколи ніяк не вмираюче. Я для людей це роблю для життя. А ми, усі люди, живущі на білому такому світі, ми його так ось самовільно необдумано захопили й самі на цьому ось місці живемо й крадемо як ніколи. Ми з вами бачимо по телебаченню всякого роду стихійні лиха, вони робились природою, вони й будуть робитись нею. Людям було це попередження. За наше, зроблене на землі, нам робиться, щоб знали про прихід на землю цього рятувального чоловіка. Він прийшов на землю, щоб не гинули так люди. 8302-79

      Що ж мене може в житті такого рятувати, якщо я в природі ходжу не так, як усі люди? Я не захищаю сам себе так, як усі люди. Я не технічний чоловік, у мене штучного нема, хімія не вводиться. Одне єсть єство, природа, вона мене рятує в цьому. Я її люблю, як великого друга життя. Це мої милі ніколи не вмираючі, вічно живущі в природі друзі. Я ніколи від них не відходжу, а завжди з ними разом, я їх люблю, як друга. 8302-102

       Я пишу свої такі слова для того, щоб про це ось чудесне діло знали, і вирішили мене такого в житті знати, як помічника. У твоєму всьому горі й біді ти проси мене як такого. Я в цьому ділі безпосередньо твоєму всьому помічник. 8302-120

     Я їм скільки раз говорив: мене треба пізнати як такого. 8302-121

   Я єсть Учитель усього народу. По своєму ділу, я – Бог. А йому як такому ніхто не хоче вірити. Він не хоче, щоб люди з людьми за що-небудь сварились. Він не велить: лаятись, палити тютюн, пити вино, ненависним бути, кого-небудь такого іншого примушувати. До чогось такого хорошого прислуховуватись. Хіба це погане таке настановлення? Це ж усе роблять люди. 8303-33

      Паршек не кидає своє таке діло описувати. Він у природі питає про своє таке в природі життя, котре ти, як мати рідна, мені дала. Вона говорить:

  - Я тебе такого вибрала одного з усіх нас, живущих на білому світі, і доручила тобі одному це в природі робити. Ти – один-єдиний. Якщо мені тебе з життя зняти, то краще всім цим людям не дати ніякого життя. Ти любиш мене, хвалишся перед усіма своїм тілом. 8302-192

    Не від мене особисто це залежить, щоб я став над людьми Бог. Тоді я стану в людях Бог, коли вони стануть мене в своєму горі й біді просити, і завдяки цій просьбі чоловікові буде реально хороше. Через мене він не буде так мучитись. Я, як Бог, повинен його просьбу задовольнити реально, він має зостатись через це все задоволеним. Мене треба, як Бога, просити в усьому – будеш ти задоволений. Хочете, щоб у вас, у всіх людей, у природі не було війни між собою – просіть мене, як Бога, – війни не буде. Ви, усі люди, через мене, як Бога, доб’єтесь безсмертя, хворіти й простуджуватись не будете й також умирати перестанете через Бога.

      Він нас у цьому врятує в житті, ви будете цим задоволені, ви будете жити вічно через  славу вашу. Ми, завдяки Божому вчинку, самі зробимося богами. Бог не велить чоловікові палити тютюн, пити вино. Бог не велить лаятись або злитись на іншого чоловіка. Бог має ввічливість до всіх людей, їх просить, щоб вони робили. Найголовніше – у своєму житті з усіма людьми здоровались. Знаходь бідного, нужденного, йому чим можеш поможи. Учитель наш – усього світу Бог землі, він відкрив світло цьому всьому, Дух Святий засяяв у людях. Еволюція в люди прийшла – це свідоме буття. Це все треба людям нам зберегти, як око своє, – тоді-то ми зробимось у природі в житті всі боги. Залежить від нас усе.

      Ми всі будемо жити в природі легко, життєрадісно. Для того, щоб усі були боги, треба нам усім робити. А коли ми з вами будемо все робити так, як нас учить Бог, ми будемо всі боги, як один. Діти всі мої, народжені для цього всього, не спішіть віддати свою похіть у житті, а спішіть її так зберегти. Це ваше здоров’я, ви будете  легкими це місце райське зайняти. Вам слава буде безсмертна. Загартування-тренування нас, усіх дітей, просить, щоб вони знали Бога й богами робились у природі. Коли ми, усі люди, у цьому приймемо загартування-тренування, так полюбимо природу, як любить її наш Паршек, ми тоді зробимось усі такими, як він. Ми всі будемо богами через діло. А він нас приведе до порядку. Ми всі як один будемо любити природу й берегти її, як око. Ми будемо боги життя.

    Це загартування-тренування запанує й буде з нами жити. Між нами ворога – ніякого. Нас полюбить природа, вона нам усе дасть. Те, що буде нам у житті, ми як такі заслужимо в неї. Нас оточить атмосферна сила, дасть нам велику славу в житті. Ми одержимо спільне благо в житті – це вічно жити в природі. Ми з вами будемо в цьому заслужені мати силу в природі жити, а смерть, ми її так виженемо. Усе це зробить наше загартування-тренування. Воно буде відігравати роль у всьому. Ми піднімемось живими з мертвих. Нас оточить сила Паршека. Він буде Богом початку, він - цьому всьому ватажок, для цього всього проходив 50 літ. Ми з вами прочитали, він нам сказав про Бога: брешуть. Треба цього Бога зробити в людях на собі. Він єсть люди всього світу.

     Не від сонця будуть промені, а до Паршека будуть наші сили направлені – ось тоді-то буде Боже життя. За наше з вами, зроблене нами, ми одержимо світло, дорогу свою й по ній будемо йти сміло. Без усякої помилки ми будемо. Наша всіх мати велика природа, ми їй поклонимось і скажемо їй таке спасибі, що вона нам підняла Паршека такого, хто один за цим пішов і цього він добився від нашої матері рідної. Вона згодилась, пожаліла нас, не стала так вона карати. Ми не стали хворіти й простуджуватись так, як ми з вами це одержали. Паршек її, як матір свою, умовив, вона його пожаліла й дала йому можливість робити. Я через це все – самородок один для всіх нас, невмираюча особа. Не відступає від свого, знайденого в природі. Це наше, ми його як таке маємо. Це ж єсть ми, люди.

    А в людях цих сам Бог, не такий, як він єсть тепер. Вони його не бачили й не могли його бачити, а сильно йому вони вірили. Тільки одна біда – не виконували. Їх віра неправильна, вона їх закопала в могилу. Він із Богом народився, із Богом умер, його не стало. А Паршека народила природа для життя цього. Він живе з нами, говорить нам. Горе, горе буде нам, книжникам, фарисеям, лицемірам. Час прийшов наш із вами. Наші церкви запустіють, дар Божий відпаде. Чоловік прийде зі сходу, він нам скаже про це все, але ми не будемо вірити. А коли це буде? Він говорить: ні я, ні мати моя не скаже. Ніхто не знає, тільки знає велика особа - Бог усьому, він нас до цього всього готує, щоб ми про це діло знали й робили те, що робить у житті нашому Паршек. Він є в житті чоловік наш, такий, як і всі люди, він зараз про це все, зроблене нам, пише. 8302-152

       Ми ось цього села, нас тут народили. Ми пожили та повеселились один час, а інший такий час прийшов до нас - ми вмерли на віки-віків свого життя. Нас тут уже не стало, ми пішли в землю в прах. Паршек прийшов не за цим, він прийшов за життям вічного характеру. Це не життя тимчасового явища, а життя вічного й невмираючого діла. 8303-44

      А я вийшов з Луганська на аеродром, «кукурузники» літають. Найвищий літаючий. Я поставив перед собою: якщо цей літак сяде біля моїх ніг, то моя ідея процвітає. І ось тобі – цей літак сідає біля моїх ніг. Я підхожу, у водія спитав причину цього всього. Він говорить: «Невідома». Я пішов далі. Іду далі, знаю місцевість, тільки дві дороги трапились. Я закрутився. Мені все те, що я бажав, не давало знати, куди йти. А потім десь узявся чоловік, він правою стороною йшов. Я його діждався, він від мене почув моє вибачення. Я перед ним вибачився, спитав: а як мені попасти в Синельникове? Він сказав: «Іди по моїй дорозі». Я пішов, п’ять кроків пройшов, оглянувся: а його нема, він десь дівся. Ні ярка, ні кущика, а чоловіка нема. Хто був? Це самі подумайте. А я бачив його чоловіком. Він мені мою дорогу показав. Я її повинен зберегти, цю ідею, для всіх наших добрих людей, хто хоче жити в природі тільки із задовільним. 8303-190

      Ош: Люди в житті не задовольняються, бо страждають, умирають, їх мучить смерть. Люди народжуються для життя, щоби бути задоволеним. Але самі не можуть задовольнити себе. А чому? На мою думку, люди не мають Прави, закону Божого, а через це в них нема Яви, тобто нема життя на землі. Люди не живуть, а вмирають поступово. Один Отець Ош може задовольнити людей у житті, давши їм Праву.

С е р е д а

Загартування – джерело життя

       Учитель: Мені ваша хвороба не треба. Мені треба ви – чоловік, ваше живе тіло. Я йому помагаю: учу вас, що треба робити в природі, щоб не хворіти й не простуджуватись. А хвороба ваша, вона щезає сама.  І починаю з ними займатись, як з усіма. Кладу на ліжко, щоб руки були по швах. Сам беру рукою за пальці ніг, а другою беру за голову, за лоб, - моє тіло по його тілу робить свої органічні сили. Вони так роблять, щоб прогнати цю біль – це дійсна правда. А потім розумом усно дивитись на серце своє й на легені, а слідом за цим у живіт дивитись, із боку на бік повертай. За пальці рук і ніг Учитель смикає. Після цього ставить на ноги й просить, щоб хворий робив: пальцями в ногах ворушив, у руках – теж, на серце дивитись і на легені, треба животом повертати, потім вдих і видих три рази. А тепер купатись надворі, відро води холодної на тіло вилити. Цього мало. Два рази будеш купатись дома, вранці та ввечері, - це перше. А друге, з людьми  здороватись треба: з дідусем і бабусею, з дядею й тітонькою та молодим чоловіком. А третє, треба знайти бідного чоловіка, нужденного. 50 копійок йому треба дати із словами: я, мовляв, даю за те, щоб мені нічим не хворіти. І віддати без усякого осудження. А четверте, у суботу не їсти, 42 години не їсти. У п’ятницю поїсти ввечері, а потім у неділю в обід треба їсти. Ти потягни три рази повітря й скажи: «Учитель, дай мені здоров’я».   Це єсть твоє свято. Кожну суботу так роби. П’яте, не харкати. Не плювати на землю, не палити, не пити. 7707-7

     Загартування чоловікові будь-якому створює здоров’я, а раз здоров’я єсть, то єсть у житті все.  7712-356

      Загартування-тренування запасу в себе не має. У нього – азот, повітря, вода й земля. 8204-4

       Це загартування-тренування єсть початок життя вічного характеру. Воно веде нас до безсмертя, чоловік робиться в природі новим, ніколи не вмираючим. Йому - заслуги. 8204-6

      Це все зробила природа. Загартування-тренування всьому відчинило ворота до життя. Природу, як матір рідну, треба любити, треба її берегти, а не йти від неї. 8204-7

     А от жити треба навчитись у природі. Треба мати заслуги, тоді природа життя збереже так, як я себе для загартування-тренування примушував. 8204-8

       Наука загартування-тренування – джерело живого чоловіка. Він учиться в природі.   Їй багато не треба – тіло, дух живий чоловіка. А не хочете любити природу – не треба, здоров’я своє загубите. 8204-9

      Учитись треба  нам у великої матері-природи. 8204-9

      Загартування-тренування – усього світу всіх людей наука, джерело людського життя. 8204-11

      Мене недаремно природа загартуванням-тренуванням огородила. Я природу з ворога зробив друга.  Вона на мене в житті не впливає так, як впливає на всіх нас. Я люблю природу, для мене сніг – якась радість, любов моя.  Цим було доведено радянській владі про чоловіка, народженого в природі, щоб для життя загартувати себе від холоду й голоду, щоб жити чоловікові прийшлось вічно. Ми, усі люди, за це діло повинні взятися спільними силами, повинні добитись у природі. 8204-12

      Їм жити б, жити, а вмирають на віки-віків. Вони цим життям незадоволені, що й примусило мене в природі зустрітись із загартуванням-тренуванням. Вона мене як матір рідна під своє шефство взяла, стала вчити, як треба буде холод приймати. Дозволила роззутим, без одягу бути живим своїм чоловіком.   Нас те, що ми маємо, не задовольнило. Гоно нам не треба. Ми – квіти з бур’яном. Наша земля для людей заживе. Смерть відійде через це, а життя буде введено. Те, що ми в житті робили, ми робити не будемо. А при цій системі жити будемо вічно. Нам у цьому природа поможе, вона ці цяцьки звідси забере. Що може в житті краще бути? Бур’ян, трава, квітка, запах аромату, жучки, бджілка, метелики, змії, жаби, по землі такій повзають павучки. Словом, техніка, усе штучне, хімія щезнуть.

      Загартування-тренування задовольнить чоловіка. Він чуже природне залишить позаду. Любов у всьому проявиться. Життя буде нове небувале. Місце знайдено Паршеком, йому єсть Гімн. 8204-15

      Вони мене примусили ходити босими ногами по снігу. Я дав перед хворою обітницю: якщо вона піде ногами, то я роззуюсь зимою, по снігу піду.  У мене природне явище це дано для того, щоб люди знали, як загартування-тренування трудом здобувається, щоб чоловік жив у природі, не простуджувався й не хворів, а своє здоров’я іншим передавав. 8204-23

      Загартування-тренування прийшло на зміну медицині. Воно Паршека  оточило так, як треба. Лікарі самі приходили, щоб я їх лікував. Вони теж єсть люди, та ще які хворі. Їм треба здоров’я – ось що вони хотіли. А їм природа не дає, бере їх карає. Люди хворіють, люди простуджуються й вони вмирають. Вони не заслужили того, що треба. Користуються чужим джерелом, землю вони щорічно орють, готуються, щоб посіяти в землю зерно, щоб маса росла й збільшувалась, чим люди радувались. 8204-25

     Для мене зима – це Дух Святий, повна в тілі еволюція. 8204-28

      Треба нам, усім людям, робити, щоб ми всі були самородками. Щоб нашим джерелом у житті було загартування-тренування. 8204-31

       Загартування-тренування єсть усіх людей наука. Їй  доводиться на місці не стояти, а робити в нашої молоді. Нехай вона загартовується, цього добра в житті вистачить. Здоров’я наше, ми повинні його мати, щоб нас таких природа не непокоїла. Ми повинні природу полюбити. Через це все заслужимо в природі права, щоб не хворіти, не простуджуватись. Якщо ми з вами це діло завоюємо, то нас природа пожаліє, ми завоюємо славу життя. Умирати перестанемо. Нам одного чоловіка ватажка для цього діла, а потім буде все. 8204-44

      Цей ось організм свідомо терпить у всьому.  Він іде своїми ногами в будь-яку пору року роззутим, босим. Йому взуття – це не дай Бог, як чуже на своє одягати. 8204-67

     Тіло без хвороби не вмирає. Спершу природа сили його відбере, і тоді він легко вмирає. Такого чоловіка не народжувалось, щоб він жив вічно. 8204-71

      Ми в цьому всьому винуваті, ми ж з вами робимо те, що шкідливо природі. Вона за це все, зроблене нами,  не полюбила нас. Ми своїм ділом чужі для неї. Вона – своя, чужих не хоче бачити. Їй треба буде своє, мертвого їй не треба, щоб неживе було. 8204-73

    А щоб життя своє таке завоювати, цього ми в житті своєму не одержали. Ми з вами не задовольнились. Народились для життя, а вийшло не те, що треба. Усі умови для цього єсть, а життя не дала. 8204-74     

      Загартування-тренування єсть наука всього світу всіх людей. Це джерело чоловіка життя вічного характеру. Не простуджуватись і не хворіти, що може бути в цьому ділі краще? Скажіть мені ви, будь ласка. Це не фунт родзинок поїдати – на рік не вживати по двісті днів – свідоме терпіння Святого Духу, повна еволюція. Хіба це не подарунок людям таке вчення в природі? Кому це не треба, молоді нашій? Це – здоров’я, воно для нас, усіх людей, від малого до старого всім необхідно треба. Ми його повинні мати, це наша в цьому вся воля. Нам треба в цьому ділі робити, щоб одержати живий факт. Якщо ми як молодь наша вся за це ось візьмемось і почнемо це робити, то в нас це ось вийде. Це не щось таке в житті, а ми доб’ємось безсмертя, вічного життя. Треба вирішити це питання, ми ці якості одержимо.      Наші вчені про це мовчать. Це загартування їм не для того, щоб у нас розвивалась така ось потреба. Вона свідомо щезне. Найголовніше – це я в житті, все в природі джерело. Мене треба просити як Учителя. Я як Паршек у житті прошу. 8204-78

      Я із своїм здоров’ям прийшов на землю не для того, щоб її щорічно орати й класти цю оранку під сніг. Це наша така людська хитрість у житті, щоб природа нам давала вологу. Ми цей час ждемо. Нам природа очистила поля, дала нам можливість до цього місця добратись із своєю технікою й там зробити із землі грядку. І туди кинути зерно вічно розвинутого в житті труда. А труд – це діло, без котрого люди жити не вміють. Їх діло одне – квітку забрати, а го…о розкидати. Це діло їхнього життя.  Загартування єсть загартування-тренування одне з усіх. Воно врятує в цьому все людство. Вони в природі за таке переживання заслужили таку путь у своєму житті. Їх примушують умови цим ось займатись, не індивідуальним шляхом. Місце для цього діла знайдено, указано, що й як треба буде в цьому робити. Це буде група всіх допущених природою людей. Вони за це діло візьмуться й стануть робити так, як робить наш Паршек. Ми його оточимо, з ним разом підемо, нас природа зустріне як таких, приголубить, як одному свої сили в цьому віддасть, від чого ми не відмовимось, свою любов проявимо. Їй низько головкою поклонимо, скажемо: «Спасибі за твою таку доброту, що ти нас  пожаліла». Ми перестанемо так хворіти, як ми з вами хворіли й простуджувались. У нас залишилась сила через нашу всіх любов, вона з нами разом. Природа зробила героями в ділі нашому. Ми отримали свої серця й душі, однаково проспівали Гімн для цього діла. Тепер це все діло залежить від самих нас. Ми з вами це діло в житті своєму ніяк не кинемо, а тільки ми будемо робити це все, нами почате. Ми це діло не кинемо ніколи. Це не одним нам руським  таким людям, а всьому світові всіх людей. Вони хочуть життя. Цей ось експеримент піввіку я, Паршек, робив, роблю й буду його так робити не для самого себе, а для всіх наших людей. Я ходжу на своїх таких ногах, дивлюсь очами, вуха чують, дихаю глибоко. Те, що зробив я, нікому цього не зробити. А я не для якої-небудь наживи, а для того, щоб люди жили, процвітали в цьому ділі. А ми як учені люди не хочемо випробувати загартування-тренування на собі й не хочемо в природі відшукувати його. Воно єсть на нашій землі близько від нас,  за нашими умовами життя в природі. Здоров’я ніде ніяк не продається й ніде ніяк не купляється, тільки воно легко в житті втрачається, у любові до природи зберігається. Від неї відходити не рекомендується, треба з нею нарівні жити. А щоб природу менжувати, цього не треба буде в своєму житті. Такого робити ніхто нікому такого права не давав, щоб рити в землі шахти. 8204-81

      Тепер Паршек – усьому діло в усіх наших бідах.  Ми повинні його як Учителя просити через його таке діло. Вона як мати рідна нас усіх так сильно пожаліє й простить нам усім. Ми за все це в неї заслужимо більше уваги, хворіти, простуджуватись так ми не будемо більше. 8204-82 

      У нього єсть одна з усіх така істина на самому собі – це наше, усіх людей, загартування-тренування – усіх людей наука.  Я як Паршек її зробив, на собі розвинув для всього світу людей. Я не кину робити цю ось невмираючу історію. Вона треба нам усім. Ми повинні жити не по-старому, а по-новому, невмираючому. Ось що Паршек у житті в природі знайшов. Він тепер голосом на весь світ, усе людство кричить. Нам треба життя, а смерть нам не треба. 8204-84

      Загартування-тренування – труд наш усіх. Міжнародне таке ось значення. Воно єсть наука. Нам усім треба в природі вчитись. А в природі – у повітрі, у воді та в землі. Дуже багато дечого навчаться всі в цьому ділі. Єсть людська любов, вона в житті зробилась другом. Не треба буде чоловікові мати сто карбованців. 8204-90

      Паршек говорить: треба кинути палити – це найкраща одиниця. Ще Паршекові прийшла можливість така: у житті треба зоставатись без усякої потреби. Я до цього вже йду. Роль у смерті відіграє їжа, найголовніше, одяг та житловий дім. Це ми в цьому попробували, тисячоліття в цьому ділі провели, нічого не зробили в природі, крім як наробили могил. Усі люди в цьому лежать у праху, ждуть свого в житті часу, коли до них прийде зі своїми силами Паршек. 8204-91

      Це єсть всіх наше рідне здоров’я, ми повинні його мати. Це наше таке ось щастя через одного чоловіка найти в житті такі ось плоди. Вони треба нашій такій ось молоді. Не треба боятись природи, як ми боялись, вважали її злим ворогом – це наша неправда. Усю роль відіграє в цьому любов. Я чоловік такий, як і всі люди. Вони ставляться до природи капризно, це їхня велика помилка. 8204-92

     Поки що це ось мертві клітини. Умерле чим піднімеш? Пробудженням.  Що це живі якості холод! Він усі клітини піднімає. Холод - це єсть найголовніше в житті. Тепло – умираюче діло, а при холоді життя розкривається. Живе тіло ніколи не вмираюче, його треба виховати – ось що треба чоловікові. Не технічне життя в штучному й хімії, а природного характеру, живого. Вічно живі повітря, вода й земля – три тіла, котрі мають у себе азот. Ця ось стаття написана не для того, щоб читати й розуміти. Треба робити нам, усім людям, щоб ці рубежі завоювати. 8204-100

      Без природи – ні туди, ні сюди. А коли за тебе природа, то й життя твоє не дурне. 8204-100

       А тепер наше всіх діло треба робити нам. Загартування-тренування – життя наше всіх нас. Воно має робитись для всього світу, всіх людей. Я на ногах своїх стою й ці слова пишу нам усім. Ми повинні читати, розуміти, а найголовніше – робити треба. А ми до цього ось прийшли зі своїм, ми спати не прийшли, а от робити ми прийшли. Наше діло – про самих не забувати. Найголовніше – це атмосфера: повітря, вода й земля – три друга любимих, невмираючих. Якщо ми це ось у житті упустимо,  то нам – гріш ціна. Ми ж з вами навіть люди єсть. Ви думаєте, мені не холодно такому чоловікові? Адже я живий, мені холодніше, ніж вам, у тисячу разів. А якщо це треба, то піду в будь-яку погоду. Це мої друзі єсть: повітря, вода, земля – вони в житті невмираючі, вічно живуть і будуть вони самі в цьому жити. 8204-102

      Ми зостанемось у природі задоволеними цим. Усе залежить від ватажка, він нам підкаже, як бути в природі, щоб вона нас так ось полюбила й не робила нам свою образу. Ми не будемо ображеними нею людьми, а своїм учинком у ній заслужимо. А колись тільки побачать люди мене, вони будуть вимагати від мене трибуни слова. Я повинен їм на арені сказати правду, вона їх заінтересує бути моїм послідовником, учнем мого такого тіла. Ви тепер друку повірите. Моє таке здоров’я кому треба, поклоніться й попросіть у цьому Паршека. Він свої засоби застосує до будь-якого чоловіка, а він буде робити, у нього вийде живий факт.  Здоров’я те що треба, ми одержимо в будь-який час року. Це наш такий перший у природі початок усього життя. 8204-105

      Лежить на нас усіх, це треба робити. Рука Владика, правду написано, вона невмираюча. Мене так треба просити. Коли упросиш, тоді будеш здоровий. 8204-114

    У нас із вами наш хазяїн головний мозок як ніколи сильно сохне, не живе, а відмирає. Він так не живе, як йому доводиться думати. У нього як чоловіка ця можливість не прибавляється, а відходить. Мозок утрачає свої надії, він через нитки не зможе тіло своє обслуговувати. Ми так закінчуємо своє життя. Він робити перестає, серце зупиняється, кров стигне – чоловік іде з життя. Йому перешкодило все це чуже створіння. Він у це ось втягнувся, йому ця історія не помогла в його житті, а відібрала їх у нього живими. 8204-115

      Прапор блакитного кольору викину перед усім світом усіх людей. Слова скажу їм про статтю, написану людьми вченого характеру, про загартування-тренування. «Експеримент відстанню піввіку» написали нам. Читайте, розумійте, а найголовніше в нашому житті – нам треба робити. Не поодинці, а спільним злагодженим усім народом, усіма людьми. Ця стаття написана не для нашої смерті, котра жила з нами весь час. Вона нас закопувала в землю вічно. Ми лежимо в праху, ждемо такого часу: а коли прийде на землю Паршек зі своїми силами? Він нас усіх підніме й у нас спитає як таких: чи  будемо ми з вами робити в житті те, що робили, щоби більше так не доводилось умирати? Ми відмовимось від цього діла, а візьмемось робити для життя. 8204-126

     Треба природу любити, особливо треба зустрічатися з холодом, як ніколи, чистим тілом для того, щоб чоловікові з природою через це ось дружити. А вона не воює, а мирно живе. А раз війни між чоловіком і природою нема, то нема жертви. А чуже не рятує своє. 8204-132

      Я думкою збагачувався, мені вона підказувала: якщо всередині не буде тепла, то чуже своєму ніякого тепла не дасть. Своє – це природне, воно витікає з природного. Тепло єсть у самому чоловікові. Я його в природі знайшов, воно мене збагатило. Я пішов прямо в природу. Цей холод людьми вважається ворогом, чого всі люди в житті своєму й тепер бояться як вогню. Це їхня така неправда. Я переміг ці всі такі в природі умови, ніде ніяк не ховався, а йшов прямо. Я в цьому всьому шукав свою славу. Я по путі свого життя старався зустрітись із кожним чоловіком, живущим на білому світі. Він мене бачив. А тут мене такого чоловіка, народженого природою, лякався. Його як озброєного я мав боятись, а він біг від мене. Я це знав про неправду, вона робилась і робиться самими нами. Я про це знав і йшов, можна сказати, на жертву, а мене такого ось природа зустріла життям. Вона мене пожаліла, вона дала свої сили, ними вона огородила. Вона так сказала: ти в мене такий один, таких у мене більше нема, твоє діло праве в житті, ти в цьому своє виправдав. Твоє діло праве. Де б ти не був й як би ти не знаходився, я тебе такого не забуду. 8204-147

      Ніяка економіка й ніяка політика в людському житті не допоможе, щоб у природі знайшовсь який-небудь порятунок. Будь-яка експедиція, будь-яке вчення в труді – усе це не те, що треба в житті чоловікові. Одне-єдине в усьому житті єсть загартування-тренування. Це діло в природі знайдено Паршеком. Він узнав усіх наших людей, що вони в житті своєму не задовольнили себе в ділі. А раз вони потребували чогось у природі, то вони були бідні люди. Цього Паршек не хотів у них бачити.  Він пішов у природу шукати їм необхідне задоволення. Це їхнє для життя здоров’я. 8204-167

      Людям боятися не треба, особливо повітря, води, землі, – треба любити. 8209-38. Паршек кричить на весь світ на всю природу: треба нам усім цю статтю читати, розуміти, а потім, найголовніше, у житті робити. Тоді ми з вами в природі доб’ємось через це вчення безсмертя. У нас для цього єсть, найголовніше, чоловік, йому єсть місце. А тепер умови треба мати. А коли умови будуть, то тоді й буде можливість для цього всього життя таке оточить. Ми доб’ємось безсмертя, якщо ми про цю статтю не забудемо, щоби читати, розуміти, а потім треба всім робити. А в ділі єсть життя, воно оточить себе істиною. А істина – порятунок усіх. Це природа нам дасть усе, лише б тільки виконувати це, що треба. Боятись природи не треба, а треба любити природу. 8209-42

      Я як такий повинен цьому чоловікові помогти, він горем, бідою оточений. А тепер у нас єсть Учитель, він Переможець природи. Читайте, розумійте, а найголовніше – робіть. Не одному це діло робити – усім людям, живущим на білому світі, треба дружити з холодною водою, людей не забувати, свою ввічливість представляти. Жодного чоловіка не проходити, йому треба низько головку поклонити й сказати свої слова: здрастуйте, дідусь, бабуся, дядя, тьотя  та молодий чоловік. Це так треба буде не проходити жодного чоловіка – тоді ми з тобою виграємо. Треба шукати бідного, нужденного чоловіка, йому не так давати, а із словами: я, мовляв, даю цьому чоловікові цю допомогу, щоб мені було хороше. І віддай йому без усякого. Треба 42 години не їсти, не пити води в суботу до неділі. У 12 годин треба їсти. Вийди надвір, тягни повітря з висоти й проси мене як Учителя – буде хороше. Ця просьба – проти всякого нашого горя й біди. Ми з вами не повинні на землю харкати й плювати. Також ми з вами не повинні пити алкогольне й палити. Словом, наша ця стаття. Я єсть Учитель, учу вас здоров’ю. Я хочу, щоб люди всі цю статтю прочитали, хороше її так зрозуміли, щоб її виконати. Найголовніше – це треба нам робити. 8209-45

      Я в природі єсть практик, перший початковий чоловік. Для того я розвинув на собі це здоров’я для всіх. Це здоров’я нам не треба, щоб валяти якого-небудь рогатого вола. Це здоров’я – усього світу свідомість. А її не кожен чоловік має. Він до цієї ось статті байдужий, не читав, не розумів і робити не хоче – ось тому цю ідею діло гальмує. 8209-48

      Нам усім відходити від природи не треба, вважати її ворогом не треба. Раз любиш її, уже вона є твоїм близьким другом. Її в себе любити як свою близьку, вона – твій близький друг в житті твоєму. Це діло твоєї істинної любові до неї, вона тебе ніяк не покарає, а тебе в цьому пожаліє. 8209-51

      Ні буржуазія, ніяка революція не поможе, а більше примусить чоловіка в його такому здоров’ї. Ми через це діло в своєму житті простуджувались, хворіли й умирали на віки-віків. А Паршек прийде з любов’ю, він оточить себе своїм здоров’ям Святого Духа, повною еволюцією, котра всьому світові докаже правоту свого безсмертя, що ми в природі обов’язково доб’ємось і ми вічно будемо жити. Якщо ми всі до одного чоловіка за це візьмемось, наше діло праве. 8209-61

      Це єсть загартування-тренування – наука людська. Вона нас учить життя, смерть як таку проганяє, вона нам таким не треба. 8209-87

      Усьому діло – єсть природа. Вона ж єсть наша мати, що народжує. Усіх нас держить на арені черги того, щоб гарантія була. Її дає Паршек, він для цього народився, його такого природа народила. Просити її треба – буде хороше всім. 8209-101

       Загартування єсть наука чоловіка. За ділом він самородок. Він – трудівник усього світу всіх людей. Він учиться в природі, він хвалиться перед світом, він хоче істинно сказати про своє особисте здорове тіло. 8209-130

      Це єсть така життєва ідея чоловіка. Вона в природі була, вона до сих пір єсть, і вона буде завжди. Ми повинні її так ось зберегти – це єсть наша наука загартування-тренування. У людях вона повинна зробитись нами, усіма любителями цього діла. Нам у житті в природі не треба буде для цього нічого такого, це наші індивідуальні тіла. За нас буде заступатись сама природа. Вона нас оточить своїми силами й скаже нам усім у цьому свої слова. Ви, вона говорить, мої рідні в житті такі тіла. Між мною й вами нема ніякої різниці. Я жива й ви живі. Умирати ми з вами ніколи не будемо, а жити ми з вами будемо на цьому ось місці. Ми в житті одержимо право для того, щоб з нами були всі умови й та можливість, котра повинна бути в кожного нашого чоловіка. Паршека воно повинна оточити нас своїми силами, вони дадуть право користуватись такими справами. 8209-137

      Це ось його загартування-тренування – наука всіх людей. 8209-149    

      Паршек низько всім кланяється, просить нас усіх за це діло братись і робити в природі без кінця й краю. Тоді ми вмирати не будемо, життя те, котре було, воно вернеться назад. 8302-7

      Такого миру, котрого хочуть за домовленістю люди, не одержать його: він в індивідуальності, зі злом живе. Це є існуюча й велика різниця в цьому кипучому ділі. Який може бути мир, якщо люди самі живуть у чужому матеріалі, вони в природі оточені мертвим, вони не визнають своє живе тіло? Ми не хочемо визнавати найголовніше в житті цього всього світу людей – загартування-тренування. Воно зроблено для всього світу всіх людей, щоб вони знали, що це треба спільними силами робити. Не треба таке добро забувати, воно написане правдою, оточене істиною. Якби цього не було, цього чоловіка не було в житті. 8302-56

      Ця історія взята із загартування-тренування всім нашим людям. Нехай вони на це все дивляться, нехай вони про це все, зроблене мною, читають, а по всьому розуміють. Зроблено їм для того, щоб вони за це брались і з любов’ю робили. Ми з вами за це візьмемось і почнемо ми робити. А раз робити ми будемо, то в нас, у таких людей, утвориться для нашого життя Чувілкін бугор. Йому як такому вже знайшовся в цьому ділі наш руський простий чоловік, він – Паршек. А місце йому приготовлене з усіма такими умовами, де найдеться вся можливість для нашого всякого чоловіка, щоб він у природі як такий залишався без усякої такої потреби. Ним за це люди зберуться на цьому бугрі, проспівають гучно Гімн:

                           Люди Господу вірили, як Богові,

                           А він сам до нас на землю прийшов.

                           Смерть як таку вижене,

                           А життя у славу введе.

                       Де люди візьмуться? На цьому бугрі

                       Вони гучно скажуть слово:

                       Це єсть наше райське місце.

                       Чоловікові слава безсмертна.

     Що в цьому краще, якщо нам усім сказав Паршек? Його слова – це єсть Бог. Він має прозвучати по всьому світові – мир по всій землі. 8303-5

        Якщо Паршек сам над собою це зробив, то чому ми цього не зможемо зробити? Ми народились у природі однаково, нас у природі зустріли: водою слід промили, а повітрям виштовхнули, а земля прийняла повзати. 8303-158

      Мені природа для цього ввела свої сили, щоб я це здоров’я так легко через свої руки передав людям усім, будь-якому чоловікові. Він переді мною лежить, по швах руки. Я його тіло оточую своїм органічним загартованим тілом, Духом Святим. Ця природна сила попадає йому всередину через вдих і видих. Я йому почуття даю через його пальці ніг і рук. Вдих і видих він робить ротом сам. Потім ставлю на ноги його, так само його мозком керую, щоб він пальцями ніг і рук повертав, дивився на своє серце сам, у легені, у живіт, ним треба повернути справа наліво. Потім повітря тягни до відказу.

    У цьому це все твоє здоров’я. Ти йдеш на атмосферне явище, яке воно єсть у природі, під холодну воду. Говори в думках своїх: «Учитель, дай мені здоров’я». Щоб ти це усно знав і весь час просив Учителя. А тепер підемо під воду холодну, там я, як ініціатор цього всього, водою холодною обіллю. У кімнату пройдемо - я повинен тебе взяти за твої руки й тебе вчити, що ти повинен робити в твоєму житті вдома. Перше – це будеш купатись у воді холодній два рази, зрозумів? А потім – з людьми здоровкатись; твоє діло – сказати їм: «Здрастуй». А їхнє діло – як хочуть. Потім, треба знайти чоловіка такого, щоб йому дати 50 копійок. Коли будеш давати ці гроші, сам собі скажи: я даю ці гроші за те, щоб мені нічим не хворіти. А в суботу треба не їсти й не пити води до неділі до 12 годин дня. Треба сідати їсти – ти повинен вийти надвір, підніми голову вверх і тягни повітря в себе, проси Учителя, щоб він дав твоє здоров’я. Три рази зроби. Потім сідай їсти після цього всього. Не харкай, не плюй на землю, не пали, не пий. Це усно ти повинен знати й робити. 8303-176

      Ми можемо серед себе одного чоловіка загартувати, щоб він був такий: не боявся холоду й не страшився голоду, жив у природі вічно. Йому треба місце таке, щоб йому приставились усі для нього можливі умови бути без усякої потреби. Цьому чоловікові буде життя безсмертне. Ми спільними силами всього людства зможемо народити такого чоловіка, щоб він у нас був такий загартований. Нехай він свою ідею робить для  життя людського.

       А загартування-тренування єсть народна, усіх людей, наука. Тільки її ніхто з усіх не знайшов, крім мене одного. Я в себе проявив на це діло любов своїм умінням, своєю любов’ю до холоду й голоду. Моє свідоме таке ось терпіння. Для мене це велика в цьому прийшла в природі радість. Усі від цього діла біжать, як від неприємності, а я цей час жду, ніяк не діждуся, щоб у ньому, як у ванні, покупатись, по снігу босою ногою походити. У цьому ділі це моє знайдене – моє джерело всього в природі життя. Я в природі вчусь, хвалюсь перед світом. Нікому я ці дари не віддам. Ученим людям говорю: це моє діло, я з ним іду прямо до мети до безсмертя. 8202-176    

      Здавалося б, у цьому всьому жити, жити, а вони вмирають на віки-віків. Для чого так жити? Треба поставити за мету піти в природу пошукати для цього ось життя. Єсть для цього всього в природі загартування-тренування . Воно в природі в людях жило й єсть воно в житті. Її правами треба скористатись. Любити доводиться природу. Не треба боятись холоду, особливо повітря, води й також не треба боятися землі. А треба шукати в природі зовсім інше. Я в природі знайшов для життя наших усіх людей це загартування-тренування. Воно всім людям треба. Це людська єсть наука, тільки нею треба займатись між людьми. Йому хороше, він не простуджується й не хворіє, це йому хороше. А загартування, воно нам треба всім, це наше здоров’я, воно необхідно, а ми його втрачаємо в процесі свого життя. А Паршек його не жаліє будь-якому чоловікові передати всякими засобами. А іншому воно треба, він хотів, щоб Паршек його навчив, що буде треба зробити, щоб здоров’я не втрачати. У Паршека – любов, він природу любить. Йому холод, сніг – це найголовніше в житті єсть, своє здоров’я. Воно треба всім, а ми боїмось холоду як такого. 8202-188

      Ми не для самих себе це все робили. Загартування-тренування єсть кожного нашого чоловіка наука. 8302-105

            Ніяка машина, ні криголам, ніякий супутник, ні вся  мільйонна економіка чоловіка не врятує в житті. Його врятує тільки людська ідея самородка. А джерело – загартування-тренування. Це для всіх людей усього світу труд Паршека. Він для всіх такий у житті єсть. Це чесність, вона проста, але справедлива. Це дещо єсть таке, за що Паршек кричить на весь голос. Йому тільки про це думалось і говорилось про здоров’я. Усе це найголовніше в житті. 8303-82 

      Ош: «Прапор блакитний» символізує розум людей, усі люди мають знати і зрозуміти загартування, а потім виконувати. Блакитний колір – символ. 

      25 квітня щорічно збираються люди з любовю на райському бугрі, співають гучно гімн Учителя, дякують Учителеві, просять Учителя.

      Є всі підстави вважати загартування наукою. Тому що є практика загартування, практичний досвід науково зафіксовано автором в багатьох книгах, є теорія загартування, застосування теорії в практиці, загартування приносить користь людям, загартування перевірено практично багатьма людьми протягом 70-ти років. Учитель шукає таїну в чоловікові. Предметом науки є чоловік і Бог, бо життя чоловіка тісно пов’язане з Богом. Але наука загартування не вважається релігією, не має релігійного характеру. Учитель вважає Себе далеким від релігії, учні теж далекі від релігії. Метод пізнання: автор досліджує вплив різних умов природи: повітря, води, землі –  на своє власне тіло, не використовуючи будь-які технічні прилади.  Учитель – це учений у природі, Він одержує від природи знання тільки через Своє тіло. Його живе тіло – як прилад для наукових досліджень, а все життя – експеримент на благо людства.

Для здоровя – тіло пробудити

      Учитель: Щоб легко хворому було, цього чоловік не одержував і не одержить. Найголовніше – не треба хворобу на чоловікові лікувати, треба чоловіка, його тіло пробудити, щоб воно ніколи й ніяк не хворіло. Ось цього треба нам усім добитися в житті.   7804-105

      Ти, як такий чоловік, моє здоров’я взяв, а я тобі його віддав – це найбільша, одна з усіх любов. Я тебе за це розцілував, а ти – мене теж. У нас у двох сили створено одні й ті ж самі. Між мною й тобою - любов невмираюча, вічно жива, і буде вона між нами жива, якщо ми з тобою будемо робити. Залежить усе від нас від самих. Ми з тобою були в цьому люди такі, ми й будемо такі, з нами є наше з тобою  безсмертя.7804-107

      Треба йому передчасно запобігти, щоб на ньому не поширювалось ніяке таке захворювання. Ось що нам, таким людям, треба. А ми його не маємо і не збираємось мати. Паршек із своєю ідеєю виступає, усім своє доказує: тільки в цьому врятує сама природа. Вона покарала - вона й забере. Це повітря, це вода і земля – усі життєві якості. Ось що для життя чоловікові треба. Ми ж єсть у природі в цьому такі люди, як причеплені кліщики. Чоловік – це той буде чоловік у житті, він уважається чоловіком, хто не буде боятися природи, його тіло близько стане до природи. Вона його так полюбить, як ніколи ніхто. Він через це все стане безсмертним чоловіком. 7804-111

        Тому Учитель курців просить: поки молоді, бережіть своє здоров’я. Це не озброєння чоловіка, а єсть у природі повне роззброєння. Ми любов проявимо в людях. А коли люди покинуть палити, то тоді легко ми позбавимося від ракового захворювання. Капіталісти, не комуністи, цю ідею зрозуміють і почнуть робити між собою такий варіант: не капризувати в людях, а проявити в природі свою любов. Це наше, усіх національних людей, завоювання. А ми, такі ось люди всієї нашої землі, люди такі добрі, наше діло - тільки за це діло взятись, і всім як один чоловік робити треба. Живий буде факт - це здоров’я, воно нам усім треба – бугор. 7804-113

      Треба буде навчитись, як самого себе в цьому всьому загартувати, щоб чоловік сам не простуджувався й не хворів, щоб він сил у природі таких природних набрався для того, щоб їх через себе, через свої руки, іншому чоловікові їх передав, як  усе зробив наш Учитель. 7804-172

      Тобі страшно, а страх завжди ворога твого перемагає. Ти через цей переляк здоровий робишся. 7811-83

      Ніяких інших таких застосувань, а тільки пробудження повітрям, водою й землею. Це нам, усім людям, обов’язково треба, без цього без усього життя - ніякого. 7910-52      

      А найголовніше – це треба запобігти початковому захворюванню. Це запобігти – ось, що нам треба. А я засоби для цього знайшов. Лише б чоловік це зробив, він буде здоровий. 8102-102

     Хворобу різного характеру не саджає чоловік, а саджає природа. За природою гнатись не треба. Треба щодо цього від природи одержати довіру та полюбити її, як друга життя, тоді-то можна з ворогом воювати. Щодо цього одне велике незнання цього, ми перешкоджаємо цьому ось ділу. 8102-147.   Рак – це відома така картина. Нікому не дано права його лікувати, його лікує Бог. Для цього природа посадила, вона його візьме. 8009-73

      Не треба завидувати і через це все не треба зло заводити, бо це єсть у житті природна хвороба. Треба самому це діло так робити. Для цього єсть усі такі можливості в житті такому зробитись більшим і багатшим від цього всього. Дорога єсть на це все. Треба задатись великої волі в цьому ділі чоловікові робити й робити. 8104-180

       Їхня перша помилка – це діагноз. Їм чоловік не треба, а їм треба діагноз, вони допомагають йому. Я, Паршек, проти пологів у мармурі. Він бере першого чоловіка. Де він народився, кому він треба? Він треба природі. А чоловік, він від неї відійшов, став створювати умови технічні, у штучному й хімії. Він природне не визнав, відходить від повітря, води й землі – найголовніше в житті те, чим Паршек оточив себе. Він доказує живим фактом. Не ізолятор має лікувати хворого, нужденного чоловіка, а природа, у ній живий чоловік. 8109-36 

      Він природою не скривджений, на ньому помилились учені-психіатри. Вони зробили те, що треба Паршекові. Він усій медичній науці є протилежний. Він говорить нам, усім ученим: нам хворого так лікувати не треба, як ми його лікуємо. Природа сама саджає болячку чи грибок для того, щоб лікарям за це діло не братись, бо лікарі, вони безсилі в цьому. Я лягаю до них не з хворобою, а з ідеєю. Я їм говорю як психіатрам: для цієї справи нам треба один такий чоловік, котрому природа в цьому ділі помагає. Коли ми будемо одного мати, йому в природі знайдемо місце таке при умовах усієї можливості, як це тепер робиться в природі в житті Паршеком. 8109-50        

      Його ідея говорить: нам треба навчитись виховувати в дусі здорового чоловіка, нехай він те робить, що Паршек нам вносить. Це його загартування-тренування. 8109-51

      А от жити нам треба навчитись. Ця історія така не народжувалась, але народиться на іншому такому чоловікові. Паршек пропонує з його брати приклад: любить ворога, створює йому хороші умови, хто б він не був із своїм нездоров’ям. Цілую – з нього сили знімаю. А своє здоров’я йому давай. 8109-76

      Ми добре знаємо про загартування-тренування. Воно єсть наука всього нашого народу, джерело життя чоловіка. Він має право в природі загартовуватись, щоб не простуджуватись і не хворіти. 8202-11

      Для цього всього треба буде сніг, холодна така пора, щоб тебе струм по всьому тілу електризував. 8202-87

      Хвороба всяка може бути й може не бути, вона природного характеру. Природа хворобу посадила, вона може зняти. Це єсть природна сторона. Природа мені говорить: цю хворобу на чоловікові ніхто не має права технічно лікувати, як тільки я – природа. Цьому всьому сама поможу через чоловіка здорового, загартованого мною. Він не простуджується й не хворіє, він чистим тілом любить мене. Йому за це ось заслуги сама природа дала. Він без мене, моїх сил – ніщо. Я – його мати, народила його таким. Він любить мене, просить мене, щоб я йому життя дала й учення. Він про це все пише, що йому дала в житті його природа. Він для цього всього 48 літ проходив та продумав, що буде треба зробити, щоб у природі зостатись на віки-віків живим чоловіком. Цього чоловіка доводилось у природі шукати. А найголовніше в житті – єсть наука загартування-тренування. Нема такої любові, як чоловіка тіло до природи, до холоду, до голоду. Паршек говорить для всіх. Природа служить для людей через їх діло ворогів. Я знайшов таке місце з усіма умовами, щоби була вся можливість на цьому місці без усякої потреби зостатись. Це наше місце райське, слава чоловікові безсмертна. Ось вам живий факт. Хочете, не хочете, а життя моє – у природі. А раз я такий єсть у житті, то будете всі такі. Природа недаремно народжує цього чоловіка, це вона схвалює. Природа мене обдарувала силами своїми, вона послала в люди хворим помагати шляхом загартування-тренування. 8202-137

      А ти від цього діла пішов, на себе одів одяг - самозахист такий у тебе відбирає твоє наявне здоров’я. 8202-186

      Від мого всього легко й хороше. Якщо в тебе болить, ломить щось таке, нікуди не дивись – своїми очами, думкою туди сили направляй, а сам через горло повітря тягни до відказу. Краще й легше берись за моє тіло й проси мене. Я – твій Учитель. Ти говори з душею, із серцем – будеш здоровий. Найголовніше – це буду я для тебе. Чоловік здорового характеру відіграє роль у цьому. А я одержав від природи такі ось дари, з котрими не гріх зустрічатися з будь-яким і кожним хворим чоловіком. 8202-194

        Ми – умираючі такі ось люди, ідемо з життя. Ми, усі люди, такі єсть у своєму житті, вважаємось хворими, нужденними. Ми всім цим ось незадоволені. Ми не хотіли в цьому жити так, як ми живемо. Цього ось хотілось мати, а його нема де взяти, його нема й природа нам не дає. Ми через це хворіємо, страждаємо, терпимо нужду. 8209-105

      Чим обморозив, тим треба повернути своє здоров’я. Це природа цим не карала, а ми самі це безсилля отримали. А природа нагородить, холод лікує всякого роду хвороби. Це одні з усіх ліки - мороз, холод. Вони розказали про лікаря, котрий про це нічого не знає, особливо хірургія. Вона має в себе на це відморожування ніж, більше нічого, а їхнє діло – різати. А тут не треба нічого. Як природа його покарала, так вона його помилувала – сам чоловік. Їх мучить спільне, сукупне купання. Вони хочуть поодинці. Я їх тут примусив спільне піддержати. Курити не треба, воно хорошого не дає, а погане виходить. Я їм говорю. Треба в житті в природі просити мене. Не чоловіка з путі зняти, а потрібна законна така допомога. 8303-12

      Це моя така робота над людьми. Я зустрічав усякого роду хворих, старався взятися за них, за будь-яке прогресуюче на них захворювання, яке ввелось. Воно від мене десь дівалось. Я просив природу, його керівника. Цього хворого просив. Його імя узнавав. Говорю йому як чоловікові, щоб він звертав свою увагу на мозкову частину. У нього були очі, він ними дивився по тілу своєю увагою. Це була його стрільба. Він у цей час тягнув повітря, яке було сильне в природі. 8303-27

      Ми прийняли, як усіх я приймаю. А потім водою холодною облили, потім він прийняв таке вчення, що робити. Перше. Це треба два рази, вранці й увечері, купатись холодною водою. А потім – з людьми здоровкатись, жодного чоловіка не проходити. Твоє діло – їм сказати, а їхнє діло - вони як хочуть. А після цього: треба знайти чоловіка нужденного, йому треба дати 50 копійок; сам скажи: я, мовляв, ці гроші даю за те, щоб мені нічим не хворіти. У п’ятницю в шість годин поїв, лічи години, 42 години. У неділю в 12 годин будеш їсти. Вийди на двір, з висоти (тягни повітря) й говори: «Учителю, дай мені здоров’я». Після цього всього їж, що хочеш і скільки хочеш. Твоє здоров’я - це єсть усе. Не харкай, не плюй на землю, не пали, не пий вина. Це твоє законне в цьому діло. Природа для нас вона одна, кожного з нас зустрічає, вона нас цим проводжає. Не будеш це робити – у тебе реального нічого не вийде. А коли ти це все з душею, із серцем будеш робити, то ти оправдаєш цим усім. Це наша така ідея робиться в природі  нами. 8303-30

     Ош: Улюбленою роботою Учителя був прийом людей для здоровя. Він приймав усіх бажаючих покладанням рук, вводив Дух, обливав водою, давав пораду всім однакову. Учитель це все робив Сам один, потім приймав разом з Валентиною: Він Духом освітлював і давав пораду, Валентина водою обливала і робила масаж. У 1979 р. Учитель прийняв мене, а через два роки благословив приймати бажаючих людей для здоровя: «Ти приймай, а просять люди нехай Мене, Учителя». 10 квітня 1983 року Учитель відійшов у вічність, Учителеві вічна слава. Тепер бажаючих приймаю я, учень Ош,  та ті люди, кого я приймав. Так Дух Учителя передається людям і буде передаватися вічно.   Бажаю щастя, здоровя хорошого. Ош.

 

 
Життєвий закон Паршека
2

Упорядник  Ош

Переклав, коментував  Ош

Ч е т в е р

Наша справа – свідомо терпіти

      У ч и т е л ь : За моїм усім цим висновком, краще й легше нічого не робити, а терпіти свідомо без усякого такого, ніж це робити. Це все не наше є, людей, а все це належить природі матері рідній. А ми цим ділом ловимо й убиваємо як своє, за що будемо ми відповідати.7910-35

      Їм не так, як усі: на тиждень 72 години не зможу забути, вживаю, 96 годин не їм. Я вам як людям розкажу про природну таїну, вона живе в кожному чоловікові. Він може це ось робити, як ми. Для нас приходить суботній час, ти як чоловік останній раз у п’ятницю ввечері, у шість годин, повечеряв, а тепер не їж усю суботу із самого ранку до вечора, натщесерце лягай спати перед неділею. Ранок прийшов неділі, ти не старайся думати про їжу, бо твоє свідоме в цьому терпіння без їжі бути до 12 годин дня. Ти не вмреш за цей час, протерпиш свідомо, а в 12 годин дня вже готуйся їсти. Є що їсти - готуйся. Прийшов час – сідай. Їж шість годин. А понеділок весь не їж, вівторок весь їж, середу до четверга не їсти, до 12 годин. У шість годин у п’ятницю їж. Усі такі ось дні живи так, як завжди і я ними користуюсь. А в усьому решта не маю потреби. 8109-4

      Я як такий у житті народжений природою й вихований нею. Не їв 42 години в тиждень, потім 96 годин, тепер буду не їсти шість днів. Неділя – це буде день мій, я маю їсти весь цей день. І до того ж я повинен не спати. Ось яке моє в цьому діло. Хочеш жити – живи, ні – умирай. 8202-26     

      Ми не будемо з молодості спішити робити в себе цю шкідливу похіть, котра нам народжує в цьому чоловіка психічно хворого. 

      Він не запасається сьогодні, щоб за рахунок цього завтра довелось жити. Паршек рахує ці ось дні, що прибувають, вони із собою приведуть потім  ще більше терпіння свідоме. У тиждень в одну неділю їсти доводилось один місяць, дослідом його треба завоювати. Потім півроку, шість місяців, і слідом за цим самим рік протерпіти, і зовсім розпрощатись із цією їжею. Це буде завоювання для всього світу всіх наших людей безсмертя. Воно робилось і робиться це діло на указаному місці, там де єсть усі умови мати можливість, щоби без потреби засяяло в людях життя. Смерть як таку ми виженемо. Ми більше так ось умирати не будемо, а жити ми вічно будемо. Це наше буде діло. 8202-78

      Хвалитися у природі цим добром не слід, а краще жити так, як учить нас Паршек. Він багато часу в році зостається в природі без усякої потреби. Це велика поміч в економіці, і також здоров’я зостається при чоловікові. Ми повинні це все для життя. Легке робиться природою, вона жаліє й прощає йому за все, зроблене ним. 8202-160

      Тиждень відходить увесь – від неділі всі шість днів не вживати ніякої їжі й води. Жити доводиться за рахунок однієї неділі. Це такий буде період життя, чоловік завоює все, він буде в цьому переможець. Це такий час настане в житті. А в житті єсть такий розум, він перемагає все. 8204-164

      Чуже й мертве знімаю з тіла. Золото із сріблом не треба, а треба чисте енергійне тіло, я його люблю. Прості істини говорять про це. Це голод, він застосовується всіма людьми. Свідоме терпіння в житті – легке лікування. Воно застосовується самим Івановим. 234 дня на рік не їм, 132 - їм. 8209-157   

      Радість у житті – загартування появилось у людях. Воно досліди свої принесло, а Учитель Паршек їх на людях сіє. Він говорить свої слова. Я зостаюсь у природі 239 днів, а тепер такий настав час: треба в тиждень їсти раз в неділю. Хлопчик цього потоку не бачив і не може бачити; треба самому робити, щоб плоди від природи одержувати. Це одне в житті щастя – любити природу, як матір рідну. 8302-89

      Сьогодні вже середа, пішов у природі наш такий ось третій день. Як у ньому без усякої потреби! Це наше таке в житті щастя, наше здоров’я – у себе свідомість мати й терпіти не для себе особисто. А це все робиться в людях для їхнього такого в природі життя. Нам усім треба братися. Ми ж можемо це ось таке діло робити в природі: свідомо в цьому терпіти для всіх людей. Не орати й не сіяти в землю хліб, фізично нічого не робити. 8302-91

      Ми ці якості в природі завоюємо, зробимо ми те, що в житті треба. Спати ми з вами перестанемо, краще буде нам не спати. Ліг у постіль таку, полежав та подумав. Мене тривожить мисль. Такі умови життя, вони нікому реального не дали, а ось це нам дасть. Я піднявся і тут же за буквою став писати, словами фразу став у цьому будувати, щоб це прийшлось нашому братові читати й це все розуміти. Ця фраза така розумова – у житті найдорожча ідея зоставатись усякому й кожному чоловікові без усякої потреби. Це наше райське місце, чоловікові слава безсмертна. 8302-93

      Мене як такого до їжі не тягне й не робиться погано в житті. Мозкова система, вона в мене ясна, і  так вона добре без цього ось обходиться. Чоловік я, не роблю собі такого, щоб від цього всього було погано. Я це роблю для всіх. 8302-96

      Терпіти для всіх – це моє здоров’я. Воно вас веде до вічного невмираючого життя. Я не маленька така особа. Читайте “Паршек”. А в «Дитинці» усе наше природне таке життя. Ми його для експерименту цього діла робимо. Сьогодні 12 число моєму недільному ділу. «Дитинка» правдою оточена. Істина нас веде до вічного невмираючого життя. Моє – це єсть ваше. Ви тільки робіть, коли природа за нас, за наше діло – це не возити пуди, любити природу, берегти її. Технічною стороною, штучним, хімією не підеш, а підеш далі природним порядком. Повітря, вода, земля – три друга, вони вічно жили, живуть і будуть жити вічно. Умирати Паршек завдяки цьому не буде: вам має путь життя. Ми вдвох виходили надвір у природу, повітрям подихали. Це невмираючий азот, вічно він так живе з нами, з нашим тілом. 8302-97

      А наша така ось справа – свідомо терпіти. Ми вдвох поки що не споживаємо нічого, крім одного повітря, воно нас задовольняє. Ми віримо єству природи, вона нас береже. Поки що ми вдвох ідемо по цій дорозі, вона нас двох веде прямо сюди – це мати велика така природа. Вона нами так ось бережеться, ми її бережемо, як око своє. Цей час живемо за рахунок цієї свідомості. 8302-99

 

Природу любити, берегти, як око

      У ч и т е л ь : З природою дружити треба, любов проявити. А любов життя створює. А в житті єсть повітря, вода, земля. 8209-69

     У природі жити – природу треба любити як друга свого. А вона тобі не пожаліє своє добро, вона тебе, такого чоловіка, нагородить. 8209-71

      Це сама єсть велика природа, вона й у маленькому чоловікові, і теж у великому чоловікові. Вона – й у воді, вона – у землі, у повітрі. Словом, природа – це єсть усі ми, живущі на білому світі, народились для цього діла. 8209-114

      Паршек, він нам говорить: нам треба любити, берегти природу, як око. 8302-34

      А природа не купляється й не продається. Хворобу саджає на чоловіка природа за його вину, він щось зробив. Даремно природа не посадить. Вона нас терпить. Ми хочемо, щоб нам природа так давала без усякого. 8302-170

      Це діло, котре ми робимо, - це для природи єсть великий каприз. Вона це в себе не любить, старається від цього діла позбавитись. Ми з вами в ній – убивці, ми – злодії. 8302-172

      Ми природу не вчимо, як це слід, а мучимо. 8303-87

 

Хороше, тепле кинути, а взятись за погане, холодне

      Хто не любить у природі поганого й холодного, умирає на віки-віків. А хто тільки живе в природі різнобічно, той живе вічно в природі, йому слава в ній. Бог, він назвався ним через відкриття очей. У нього тіло заслужено бути ним. 7804-60

      Ми з вами почали робити для того, щоб вийшло хороше й тепле, але врешті-решт ми із цим прийшли до холодного й поганого. Нас за це вбила природа, ми вмерли на віки-віків свого життя. 7804-60

      Ми через це все вмираємо, і будемо ми так умирати до тих пір, поки ми свій потік не змінимо. Ми винуваті в цьому ділі: холодне й погане не полюбили. Хто нас таких полюбить, якщо в природі дві сторони? Індивідуальна - вона хороша й тепла. А світоглядна – це холодне й погане. Чоловік не виживає, а вмирає. Як же так тепер у цьому Паршекові 46 років літом і зимою? Такого чоловіка, його нема й не буде, щоб він між нами залишився живим. Тисячу разів Паршекові довелось умерти. Він живий лише тому, що він стоїть за життя. 7804-78

      А ви мені скажете: ми, мовляв, жили хороше й тепло. А я вам на це відкажу: так живіть, все рівно прийде час, вас оточить погана й холодна сторона, ви вмрете. Кому ви це робили, і що ви в цьому одержали? Ваше хороше й тепле. Ви ж у цьому вмерли на віки-віків. 7804-121

      А за рахунок чужого довго жити не будеш, поживеш самовільно, а природа, все рівно вона тебе за твоє все це, зроблене тобою, покарає.  У природі дві сторони в людях: одна – хороше й тепле, друга – холодне й погане. Люди зрозуміли одну сторону, стали її в цьому знаходити й користуватись нею, а від другої сторони стали відгороджуватись: досита їсти, до тепла одягатись, а в домі з усіма вигодами жити. 7804-150

      Люди самі це зробили в природі. Для того вони це ось у себе робили, щоб їм у цьому жилось хороше й тепло. А де ж ділось у природі погане, холодне? Воно до нас приходить через це діло. Ми в процесі цього всього зустрічаємось із цим ділом, нас оточує природа, вона нам це ось створює. Ми в цьому робимось хворими. Що поробиш у житті своєму, якщо треба для життя свого, а його нема. А раз нема, що ти зможеш зробити? А природа без усякого діла нічого не дає. Спочатку треба зробити. 8009-110

      Я, Паршек, такий на білому світі чоловік, знайшов істину в природі, нею оточив себе. Хочу я сказати про любов свою: для мене холод – це єсть усе. Мені не треба буде тепла пора, щоб доглядати за землею й сіяти в неї зерно, щоб природа дала врожай. Ним усі люди заінтересовані на цьому куску землі. Примушують її, щоб вона нам родила такий урожай. 8202-59

      А треба нам усім братись за холод, за погане в житті, це буде нам хороше. 8204-119

 

Всім жити однаково рівно однією сім’єю

       Ми, усі люди отці й матері, повинні згодитись із пропозицією ідеї Учителя. Він не за нас, таких ось жадних у житті людей, котрі оточились минулим, нікуди негожим, котрі своїх дітей ображають. Учитель просить отців і матерів своїх дітей, щоб вони згодились із Учителевою ідеєю. Вона просить усіх свою зарплату зрівняти, щоб люди вчені й невчені мали зарплату 33 карбованці. Якщо всім буде мало, то ми всім прибавимо. За це все, зроблене свідомо, природа нас підтримає. Слова Учителя людям вносять свою пропозицію. Вони самі це зроблять, їм це в історії треба буде. 7710-176

      Вона (молодь) у нас життям незадоволена. Вона держиться на батьківському утриманні, а не на своєму утриманні. Дуже тяжко жити молоді нашій за рахунок цього всього. Це індивідуальна відповідальність. Вона нашого молодого чоловіка привчила за батьківським чином жити. А син тепер прийшов на отчу сцену, став своє вводити, а про це діло забув. Він не врахував своє таке горе, як треба буде молоді залишатись – залишив індивідуальне утримання. Молодь на місці стала бідно жити, отця й матір непокоять. Люди стали жити не по-новому, а по-старому – у нестатку. А в молоді – усе наше людське життя. Ми від неї починаємо рухатись і в цьому рости. Це буде наше діло, а ми робимо це діло за синовим. Він став на порозі революції, щоб наша молодь зберігалась не за рахунок отця й матері.  Чоловік за цим женеться, доганяє іншого чоловіка, хоче йому сказати: що ти, такий чоловік, робиш, що своє дитя заставляєш? Ти його вчиш за гроші. Коли він на твоєму утриманні, то це для нього хороше, але коли його нема, то тут уже біда. Дитя як на отця своїм таким ділом має свою образу, воно психує, воно цим незадоволено. У нього єсть минуле. Йому тільки дай, і він більше нічого не розуміє. А батька треба забезпечити, у нього рветься все, що попадається під руки. Отець хворіє,  а син тим більше хворіє від такого недостатнього утримання. Тому догодити своєму рідному дитяті ніяк не можна. А ось що треба зробити в житті нашому, щоб цим догодити й батькам, і дітям, - треба всім давати одну зарплату 33 карбованці в місяць. Мало буде цього – прибавимо. Від цього буде хороше всім: і батькам, і  дітям. Якщо ми цього в житті своєму не зробимо, то в нас таке безладдя й залишиться: ми будемо бідними нужденними людьми. Нас ніхто не пожаліє, навіть сама природа. Вона нам форму покаже: болячку, грибок посадить. Він (Паршек) сам знайшов у житті це йому як такому підростаючому дитяті. Він ішов з іншими дітьми,  у котрих гривня в руках. А в мене, Паршека, нема копійки за душею – і була моя велика образа на рідного отця. Він про це не знав, але синові доводилось від такого отця відмовитись. Я через цю бідність, через таку нужду став приватну власність відновлювати. 7710-212

     Бугор недарма свої плоди розкриває, він, як природа: повітря, вода й земля – Паршекові друзі, милі незабутні невмираючі, вічно живі, нарівні разом із бугром. У Паршека запитують: “Ти прийшов сюди з якою думкою?” Як ви самі бачите. А тепер послухайте, я вам скажу про це. Економіку не підтримую, а з політикою не згодний. За Півмісяць і Червоний Хрест, за міжнародне здоров’я. Тюрму, лікарню не поважаю. Хочу, щоб не народжувався в природі злочинець і хворий чоловік. Поки що всім однакова плата в житті нашому 33 карбованці, малому й старому. Буду сам в’язнів, божевільних із неволі визволяти. Усе буде робитися свідомо. Мені одного поставити на ноги, щоб у нього роль відігравала  природа. Інший слідом за ним прийде і скаже: «Учитель, мене прийми», і так далі, і таке подібне. Усі будуть на волі. Усім людям гріхи простяться.  Паршек навчить усіх, усі зробляться  друзями природи. Чоловікові треба буде легке. 7804-112      

      Ось тоді ми будемо жити незалежними. Зла ніякого між людьми не буде, а буде любов у всьому ділі. Зарплата малим, старим буде одна – 33 крб. Ображених не буде. Мало нам буде - усім прибавимо. Робити свідомим, усім треба свідомість, без усякої свідомості ми не будемо обходитись. Якщо треба, значить треба. 7805-14

      Це люди, вони стали як такі шукати на Учителеві його добро. Воно було таке життя, така справа. Ми її робимо і хочемо зробити найкраще, для всіх однаково. Щоб люди жили мирно, ніколи один на одного не робили, а жили рівними. Якщо одержать зарплату, то всім однаково: малим і старим. Вони таке ввели, щоб ненависті та зла ніякого. Люди людей будуть дуже міцно любити за їхній такий учинок. Ми в житті своєму мислити передчасно не станемо в природі, щоб ми робили те, що вчора намітили. Це ось сьогодні буде треба, ми без цього жити ніяк не зможемо. 7805-71.

      За висловом Бога, треба їм, таким людям, в їхньому ділі  простити. У них родиться свідома мисль, вона їх Учителевим ученням оточить. Більше він не буде попадати ні в тюрму, ні в лікарню. Буде жити за Божою справою, ні в кого не буде красти. Усі будуть жити однаково, рівно, однією сім’єю. Не буде наживатись, багатіти, як це робилось до цього; один одного доганяв, переганяв, не давав йому життя. Він людьми командував, примушував, щоб вони робили, а він між ними жив. Усі цього хотіли, але не кожному дається. 7804-30

     Паршек – це буду я, Учитель усього народу. Учу людей не для того, щоб між людьми війна була. Я прийшов на нашу землю, щоб у нас, у всіх людей, не було тюрми й не було лікарні. А ми самі це робимо: живемо нерівно, в одного є, а в іншого нема. Професіонал народжується не для того, щоб жити погано.7804-31

      Паршек із своїм таким виступом пише так: усім треба рівно. Мало буде - добавимо, щоб між людьми не було ніякої образи, усі жили рівно. Так жити, як ми живемо при Радянській владі чи демократії, – ми незадоволені життям. Мало, більше не доводиться одержувати. Не хочемо – одне, не вміємо – друге. А в природі єсть такі ось засоби, життєві еволюційні. Так жити, як ми прожили при отцеві й синові, жити не треба. А ми в цьому вмираємо через діло наше.  Краще нічого не робити, ні перед чим ні за що не відповідати – це буде нам усім краще.  Ми жити будемо світоглядно: і хороше, тепло і холодно, погано. Єсть що їсти – їж, нема – терпи свідомо. 7804-145

      Він говорить нам, усім людям, про наше таке життя. Кому його будуємо? Ми повинні в цьому отримувати рівну зарплату 33 карбованці. Мало буде - прибавимо всім. Сам свого місця адміністратор відмовиться, війни такої не буде в усьому світі, люди цю ненависть зживуть. Яка буде красота в людях! Робити таке діло перестанемо. А бугор Чівілкін хай живе, його як такого людям забути не можна. 7811-11

      Для чого нам отці це ось життя завойовували? Щоб ми з вами, усі до одного чоловіка, жили однаково. У нас діти - на утриманні своїх отців. Кому вони прийшли допомагати? Кого вони повинні охороняти? Нашу адміністративну особу, генерала місце. А щоб йому дали душу із серцем. У нас він перед усіма є ображений, хворий  чоловік. За нього заступився Паршек. Він народився живим – вже він нам. Треба йому, як і всім, зарплата спільного характеру однакова – 33 карбованця. 7811-66

     Гроші з дороги він так гнав, як якусь людську звичку. Гроші збирають, їх накопичують як таких. Паршек їх врахував. Якщо будуть треба, кожному окремо чоловікові - мінімум 33 карбованці. Якщо буде мало й треба, то ми ж багаті люди, усім ми прибавимо, але не одному на вибір. Тому всі - за його таку пропозицію. 7910-91

      Базар, за моєю ідеєю, скасується. Природа так у цьому не буде  продаватись. Чуже зовсім відійде. Буде в житті все своє, живе. Крадіжки зовсім не буде, убивати теж не будуть. Це були наші такі ось тільки розмови, а діло, було воно попереду. 7910-93

     Ніякої тюрми, ніякої лікарні не буде, а будемо жити по-еволюційному. Хочеш робити – роби, не хочеш - не треба. 7804-14

      Я від природи жду для всіх людей благо, щоб вони від цього всього жахнулись. Це для них появиться на цьому домі хрест. Моє таке для людей усіх свідоме терпіння. Я перебуваю в тюрмі. Моє слово повинно жити в людях по всіх усюдах. А мені як такому не дають говорити – ти трохи зі своїм підожди, твоє діло попереду. Це значить буде в житті людям хороше. Цього, що було в житті, його не буде.  Смерть щезне, а народиться в природі життя. Ми так. Генерали, полковники, майори, капітани, лейтенанти, прапорщики, сержанти, солдати, живущі за свої засоби, роблять у себе цю бойню. Відмовтесь і згодьтесь на одне – усім живущим людям одна зарплата буде однакова - 33 карбованці. Яка буде в людях істина! Вони не будуть умирати ніколи. Знаєте Паршека, він цю ідею підніс. Усі люди цього хочуть. 8303-32     

      Ми на цю всю будову запрошуємо весь світ, усе людство. Ми не відходимо ні від кого й не відгороджуємося ні від кого. Хочеш жити за нашими  умовами – приходь вступай у таке суспільство і живи з нами, такими правами користуйся. А щоб іншого чого-небудь, у нас нічого не буде, а буде між людьми своя рідна любов. Один одному будуть помагати. Захоплення - ніякого, воєн - ніяких. Усі люди рівні отримають права на життя спільного характеру, шукати в природі корисне в труді. Але не буде ні командування, ніякої юстиції, ніякої вояччини, ніякого насильства. А буде просьба одна з усіх наша, така вона є. 7805-15

     Ми з вами, усі люди, повинні проаналізувати як якусь справу. Я вважаю, ця справа є свята, нею люди мають задовольнити себе. Цей фільм виправдає тим, що це буде треба.  Це життєвий такий закон. Солдат більше служити не буде. Армія не знадобиться. Крадіжка припиниться. Хворіти люди перестануть. Усі до одного одержать одне – 33 карбованці. Тюрми не стане, лікарні теж не буде. Учитись так не будемо. Місця теж не стане. У людях проявиться життєва любов. Між національностями  війни більше не буде ніколи. Ось чого ми від природи доб’ємось. Умирати зовсім перестанемо. Усі люди, від цього діла вони встануть, їх як таких  підніме природа, вона нам дасть наше життя. Ось що ми з вами побачимо, це все життєрадісне. У житті нашому проявиться наше все на землі райське життя, бугор ми з вами для цього діла всі оточимо. Не природа нас як таких усіх примусить стати на свої такі ось живі довільні ноги, ми ними станемо на сніг. І так чи інакше буде одне. 7805-69  

     Ми повинні з природою не боротись, її якості не брати, вони не будуть треба. Вогонь не буде потрібний, залізо не треба, снасть не буде потрібна. Шило з голкою не треба буде, ніж із сокирою, пилка не будуть потрібні. Землю як таку присвоювати не будемо, і вона не буде чоловікові потрібна. Сіяти зерно перестанемо. Усе це відпаде, усе це зробить у себе наш земний чоловік. У нього як у такого організується внутрішнього характеру тепло. Те, що робить для себе чоловік, він цього не буде робити. Йому  їжа не буде потрібна, одяг теж не буде потрібний, житловий дім не буде треба. Чувілкін бугор – це буде чоловікові слава. Він його такого ось прийме, йому його життя дасть. Примусить сам себе стати близько до повітря, води, землі. Струм, електрика, магніт тіло оточить на віки-віків. Ось, чого люди доб’ються. 7805-73

К о м е н т а р і

      Заробітна плата всіх людей, незалежно від віку або інших умов, має бути однакова, рівна. Отець Ош просить усіх спочатку згодитись узяти рівну всім зарплату 33 грошові одиниці. Діти мають бути на утриманні держави, а не на утриманні батьків. Діти, дорослі працездатні й непрацездатні – всі мають отримувати рівну зарплату. Якщо буде мало, тоді всім прибавимо однаково, щоб не було ображених. Отець Ош просить, син Ош просить усіх людей взяти рівну зарплату. Отець Ош не примушує, а просить усіх взяти одну зарплату. Нікого не примушуємо це робити. Отець Ош пропонує всім людям взяти рівну зарплату, бо знає, що так буде всім легше і краще. Хто хоче так робити, хай робить. Хто не хоче це робити – не треба це робити, живіть по-своєму, як знаєте. Отець Ош – ініціатор рівності між людьми. Це соціальна рівність між людьми, про яку мріяли вічно народи. Для цього треба свідомість. У такій свідомості треба людей виховати.

        Права Божа утворить Яву – земне життя. Людство одержить блага, що не буде злочинності, не будуть люди хворіти так, як тепер. Тюрма не буде потрібна в житті людства, у неї люди не будуть попадати, бо не будуть робитись злочинцями. Тих, хто тепер у тюрмі, Учитель звільнить. Людям не треба буде лікарня. Ображених, незадоволених не буде. Бідність свою люди зживуть усі.

      Паршек пропонує людству досконалий устрій держави, який був у наших предків. Держава за устроєм має бути, як одна сімя. Можна назвати її держава-сімя. Для однієї сімї характерні такі особливості. У сімї один батько і мати, а всі інші є їхні діти, у котрих однакове походження. Сімя має своє місце на землі для проживання, має свою історію. Має одну мову, одні звичаї, традиції, віру, культуру. Діти всі мають рівні права, користуються однаковими, рівними благами, які має сім’я. Всім рівно, щоб не було ніякої образи. Між батьками і дітьми одна любов. У сімї мир. 

      Подібно одній сімї пропонується побудувати державу Україну. Подібно в державі-сімї є один батько і одна матір – це Дажбо і мати-природа. За походженням всі громадяни є українці, вони є Дажбожі діти. У всіх одна рідна українська мова. В Україні одна рідна українська віра, котра є наука життя, у котрій сформований спосіб життя українців. У державі своя рідна культура. Живуть всі на своїй історичній території, де жили їхні предки. У державі можуть бути інші національності, але на правах гостей. У всіх громадян рівні права, усім надбанням держави всі громадяни користуються порівну. Якщо потрібна зарплата, то одержують зарплату всі однаково, рівно, щоб усі були задоволені. Поки що зарплата всім: дорослим і дітям – 33 одиниці. Якщо мало, добавимо всім однаково. Нікого не примушують що-небудь робити. Кожному дається воля в житті. Хочеш робити – роби, не хочеш – не роби. Всі вносять свій вклад в спільне надбання держави за своїми здібностями. Одержують всі однаково, рівно все, що треба для життя. Економіки прибуткової такої, як ринкова чи інша колишня, нема. Прибутком не зацікавлені. Купівлі й продажу, як тепер, нема. Нема найманого труда, де люди продають свою робочу силу. У державі-сімї не примушують щось робити, а просять зробити, якщо щось треба для держави. У державі нема адміністративного порядку. Власника, власності в людей нема: все є природне, спільного характеру. Нема присвоєння землі або чого-небудь у житті, тому нема війни між людьми, люди не озброюються. Люди не робляться злочинцями, тому нема тюрми. Люди не хворіють, тому нема такої лікувальної медицини і лікарні, нема хімічних засобів лікування. 

      В Україні є райське місце, котре є центральне місце в Україні, через нього безперервно проходять всі люди. Як всі промені світла йдуть від сонця, так всі думки для життя країни йдуть від райського місця.  

      Всі люди запрошуються жити за ідеєю Отця Ош. Між людьми любов, люди один одному допомагають, між ними мир. Захоплення землі чи будь-чого іншого не буде. Воєн між людьми ніяких не буде. Усі люди отримають рівні права на життя спільного характеру, шукати в природі корисне в труді. Не буде ніякого командування, ніякої юстиції, ніякої вояччини, ніякого насильства. Усе буде робитись шляхом просьби, а не адміністративного державного управління. Щось треба людям – вони просять інших їм допомогти. Одержують блага всі рівно, так що не буде в одних багато, а в інших мало, не буде незадоволених, ображених. А тому буде любов між людьми, а ненависті, злочинності не буде.  Щодо відношення до грошей Учитель має дві ідеї: перша – всім одна зарплата, друга – гроші попалити, бо через них смерть людям. На мою думку, рівна всім зарплата буде мати такі благотворні наслідки, що це буде рівнозначно, коли гроші попалити. А коли жадоба накопичення грошей припиниться, тоді й похіть щезне, через яку існує смерть.   

          

Просити, а не примушувати

      Щоб кого-небудь примушувати – нікого. Але прошу, молю, ціную, бережу, як око. Робіть мою справу. Єсть живий факт: коли робити будеш це все, не будеш простуджуватись, хворіти. Усі твої існуючі хвороби щезають, а нові безсилі щоб напасти. Ось що Паршек у житті нам відкриває: запобігання всякому ворогові. 7805-12

      Учитель просить: проси Мене – будеш здоровим.

      Люди всі – жадаючі хворі, їм треба здоров’я. А здоров’я - у природі. Учитель цьому всьому учить, щоб люди Учителя просили. А Учитель просить природу, вона на себе бере свої сили, нам усім прощає. Що ми з вами робимо - наша найбільша помилка. Ми це діло почали робити, недоробили, умерли. 7811-42

      Наша рідна мати, вона нас усіх народила однаково, участь брали повітря, вода і земля. Вони - усьому діло, любі друзі, ховатись від них ніяк не треба, вони є ванна, та ще яка жива, енергійна. Її треба так ось просити: «Ти природа мати моя, дай мені життя, моє вчення, щоб я навчився та інших учив». Це така моя є в житті просьба до природи. Я сам цю штуку випросив. 7910-24

       А тепер людям єсть і  буде найголовніше в житті своєму, якщо в них родиться така  мисль одна з усіх про Учителя, як про Бога, і всі будуть його просити як Бога, щоб війни не було. Природа, вона це зробить, такого вбивства людей не буде. Природа - за Бога. Усьому діло є в усьому Бог, він милує, він і карає за ваш учинок. Ви від нього відмовились, не хочете йому як такому вірити. Він війни не хоче.  Це все роблять самі люди. Вони ненавидять свого ближнього сусіда. Їх адміністративна особа своїх людей держить, щоб вони його режим охороняли. А люди йому як своєму ватажку вірять, вважають його милим своїм чоловіком. Він же є батюшка-цар, правитель їх. Що він захотів, те над ними він зробив. Він ними гордиться, як своїми людьми. А люди в житті є природа, вона може бути за й може – проти, залежно від того, яка й де сила зможе оточити. За нею люди, вони йдуть, умирати не хочуть, жити всі хочуть.  Тому Бог на землю   прийшов для життя людей, смерть як таку вижене, а життя в славу введе. А люди де візьмуться? На цьому бугрі. Вони скажуть слово: це єсть наше райське місце, чоловікові слава безсмертна. Просіть його ви всі, моліть те, що вам у житті треба. Він за вас заступиться. Він - за вас, за таких людей. Ви своїм учинком ображені, ви - хворі в цьому люди, хочете інших людей своїм ділом образити. Цього Бог не хоче. У нього одне побажання всім – щастя, здоров’я хорошого. Цього жоден ватажок своїм людям не бажав, він людей жене в бій для свого захисту, для свого здоров’я. Він є чоловік-адміністратор, розпоряджається, примушує. Помогти цьому чоловікові - він безсилий це зробити. А Бог помагав, він помагає від цього позбавитись. Заслужений, кого природа намітила. Він залишився таким, як Учитель є. Він - охоронець цього всього. 7910-152

        А Паршека  треба буде як такого освітити своєю просьбою, уговорити просьбою, як природу - вона обдаровує спокоєм цього чоловіка.  Він дивився, він бачив, він зустрічав, він проводжав. Йому хотілось бути таким, як він. Паршекові це діло не надокучило в себе таким ось держати, воно не повинно від цього забратись.  А що робиться в ученому світі? Вони самі стараються все для цього зробити. У них є така ось сила, вони нею так розпоряджаються. Вони знають, що в цьому робити? На це все діло залишається сам особисто Паршек, він у житті своєму нікого не боїться, він знає добре про це саме. За нього - природа, вона зробить те, що буде треба. Кого слід, вона так забере з дороги, як ніколи, він піде з дороги. Так що до чого тут я, якщо це сама природа. Вона мені говорить про це все потрібне наперед, що в ній таке буде. 7910-160

       Природа єсть природа, вона все віддасть йому. Він випросив у неї, вона йому в усьому помагає. Він зостався задоволений нею. Чоловік, який би він  не був, де б він не був, куди б він не йшов, він без Учителя не зоставався, а завжди його просив. Це – саме щастя. Воно таке ось було колись, і тепер воно є. 8209-5

      А коли Паршека просять, як Бога, то тут же природа цього чоловіка обдаровує, він залишається цим задоволеним. А раз чоловік це в житті отримує, то ми спільними силами повинні повірити й усіма силами попросити його, щоб наше життя змінилося у бік хорошого. Це все залежить від неї цілком. Ми так її просимо. 8303-9

      А допомогу дає чоловікові, якщо ти його знаєш як такого, він нам у будь-який час у будь-якому місці – це Бог. Він із нами живе. А раз ми його знаємо, який він єсть і де він єсть, то проси його. Він завжди тобі в усьому поможе. Ти ж чоловік, тебе оточує природа, вона тебе такого одного в себе держить. Ти в ній завжди перебуваєш у своєму нестатку. 8303-20

      Нам треба зовсім кинути це робити. Ми з вами не навчились без цього залишатись. Паршек проти цього діла. А треба не помилятись, і не треба втомлятись. І місто, і село, і хутір – це бездушне, усе мертве, чуже, не гоже зовсім до життя – через це розвинута смерть. Ні гвинтівка, ні кулемет, ні гармата ніяка, лазерний промінь, ніяка ракета (у літаку й на суші), ні ядерне, ні якесь інше не поможуть у цьому двох тузовому віці. Це ж сила проти такої сили, котрі поділились пополам у природі – Натовський блок і Варшавський договір. Ми всі в цій продукції необхідно самі згоримо. Нема ніякого в природі такого захисту, крім мене однієї та мого вибраного в людей сина Порфирія, котрого люди назвали Паршек. За його любов до мене я йому вірю й поможу в усьому по всіх усюдах. Що він попросить, то йому дам через любов його. Просіть його ви всі. Він правильно між мною й вами робить, війни він не хоче, а щоб ми, усі земні люди, дали своє слово, щоб між собою, людьми, не воювати. Діло – за ним, він до мене звернеться, попросить мене, а я це зроблю. Люди ображені йому, як Богу, вірять індивідуально, а отримують реально. А коли просьба спільна надійде до Паршека, він зробить все в людях.   Вам «Вогник» точно сказав про силу його й про мудрість. Поки що він один між нами такий. А прийде такий час – ми, усі люди, визнаємо його як такого, ми зробимось усі, як він. 8303-23

      Ми б раді в цьому ділі жити, але наша мати-природа цього права не дає жити. Ми не вміємо цього чоловіка, як Господа, просити. А він сам до нас на землю прийшов, щоб смерть як таку вигнати, а життя у славу ввести. Це було перед нами, усіма людьми, хто хоче жити за свідомістю Паршека. Він нас не примушує, а просить своєю такою просьбою. 8303-29

      Треба в цьому ділі просити в усіх своїх бідах і горі – усім відкриваються для легкого умови, щоб жити. Це вже прийшла Паршекова така справа, він своїм свідомим терпінням цього ось діждався. Його це прийшов час. Люди повинні про це знати й повинні робити те, що треба для порятунку свого в природі життя. Просіть у всьому його, Паршек, він у всьому милостивий, Паршек ввічливий. Паршек, він має сили на це. Просіть його, він же чоловік, любить усіх однаково, хоче бачити їхнє між собою добро. 8303-74  

      Мого отця за свого сина, за Паршека, 25 шомполами  козаки били. А тепер його син - завойовник цього ось бугра, він на ньому відкрив очі безсмертю. Він – це єсть здоровий дух, здорове тіло й святе діло: нічого не робити, ні за що не відповідати. Треба буде в цьому жити без усякої смерті.  Це єсть. Між отцем і сином буде введена природна любов. Ніхто нікого не буде примушувати, не буде потребувати, щоб хто-небудь був у цьому залежним від іншого. Бугор усіх просить: приходьте й оточуйтесь тим, чим оточив себе наш Учитель. Хочете жити по-новому, по-еволюційному, із здоровим духом – буде здорове тіло. Це кінець тому початку, котре починав отець. Синові своєму залишив усе. Що він хотів, те й одержав. Паршек - за життя вояк. Він цього всього добився в житті своєму.7804-96

К о м е н т а р і

      Учитель нікого не примушує робити Його справу, а просить. Коли будемо робити, буде користь.

 

Кожен вільний у своєму житті

      Учитель нас усіх учить. Ніхто, крім самого себе, не винен. А винних б’ють. Учити теоретика не треба. Треба своє впроваджувати, а іншому не заважати. Ось еволюційність одна з усіх, вона була, вона є, і буде вона. Партії не було, а створили її люди. А еволюція є свідомість і буття тут. Без потреб жити треба й уміло. Ховатись не треба - любити треба природу як таку, вона нам простить. Еволюційний чоловік, він прийшов на землю не з чужим, а зі своїм живим енергійним тілом. А чуже є чуже. Йому треба, щоб чоловік був вільний у своєму житті. Це буде діло. Він – господар, захотів він – зробив, йому в житті  адміністратор не треба. Він сам знає, що робити в природі у житті. Він повинен мудрецем усе сам робити. 7805-13

       Я повинен вам сказати, милі ви мої такі є вчені люди. Я з вами недарма зустрічаюсь, і хочу вам своє таке сказати. Є в житті такі діла: здоровий дух – здорове тіло. Доволі адміністративно над чоловіком чинити, не треба чоловіка примушувати, чоловіка не треба запирати. Йому за це все дати волю, вона повинна цим оточити. Це є святе діло для таких нас. Ми сильні, це в житті має бути. 7805-65.

      Це життя з життя, воно змінюється в умовах. Це є сама природа. Люди, вони свій характер міняють. Вони хочуть бачити в себе хороше, тепле. Це хороше й тепле, довго воно не буде жити, це все тимчасове явище. Те, що було або буде, як люди думають, воно ніколи не буде. Якщо тільки моя ідея в цьому проявиться, то життя наше таке ось зміниться: не буде чоловікові особи адміністративної в житті, свого не буде, буде одна свідомість. 7805-66

       Я в жодного чоловіка не відбираю його право в житті, але прошу всіх: розумійте, живіть, але іншому не заважайте. Ми всі такі єсть люди: своє не зробили, а іншого ми пхаємо в житті. 7804-117

      Паршек на цьому місці, він за любов одну з усіх. Уже війни проти руських не буде, проти неї Паршек. Він - за Чувілкін бугор, за здорового чоловіка, щоб він не хворів, не простуджувався. А Чувілкін бугор, він цю можливість дав. Паршек - за ображеного нашого руського солдата, він не за війну, а за те, щоб не було війни, а за це ось стоїть горою Паршек. У всьому ділі й усій цій історії Паршек є Бог землі, він - хазяїн цього всього. Хазяїн є всьому положенню хазяїн. Він сказав адміністратору, що не треба командувати підлеглим, а треба буде від цього всього відмовитись. 7811-36

К о м е н т а р і

      Чоловіка будь-якого не примушують у житті. Він є господар свого життя. Йому в житті не треба адміністратор. Адміністративний порядок – це наказувати, карати підлеглого – цього не буде. Коли чоловіка примушують щось робити – це неволя. А коли не примушують, а просять, він робить те, що треба для життя. Примушувати чоловіка – це ненормально. У новому суспільстві не буде адміністративної влади, виконавчої, законодавчої, судової. Не буде тюрми, де людей карають. А все в житті буде робитись через просьбу нашу.

     

Про управління

           Радянська влада утримує одних і других людей. Перші останніх примушують, а останні першим підкоряються.  Одні трудяться, створюють економіку, а нею розпоряджаються люди по указаному, їм платять, у чому вся суть. Через це злочинець народжується, незадоволення. Для чого неправда живе, адміністративно живе й усім розпоряджається? Якщо ми цей потік у житті не змінимо, нам буде хана, ми переробимось на негожість. Це видно з усього цього діла. Ми, люди, не довіряємось людям, бережемо своє місце.7804-93

       Царі Петро Великий та Іван Грозний із своїми синами за своє самодержавство вчинили, як хотіли. А тепер цей син, це народжене дитя, сокирою відрубав йому, як отцеві рідному, голову. Чи це самодержавство самого царя, чи це Радянська влада революційного сина, а  такого не повинно бути. А ось Дух Святий! Він повинен своє місце зайняти. Здорове тіло – здоровий дух. Це Паршекова дорога. Це сторона не технічна, не штучна, не хімічна, а природна, вона ні від кого ніяк не залежна,  один одного любить. Це повітря, це вода, це земля - невмираючі Паршекові друзі. Вони жили між собою без усякого зла, без усякої такої ненависті, один одному не перешкоджали, а самі із собою оточувалися вічно невмираючими. 7804-146     

      Учитель і Його вчення – це всього народу Партія. 6505

      Адміністратор – це технічний чоловік ученого характеру, теоретик, боїться природи, як вогню. Він проти неї озброюється, думає в цьому врятувати себе, такого грішного чоловіка, на кого дивляться. Адміністратор – він не помічник, а розоритель своїм ділом.  А діло таке: треба в житті своєму воювати з людьми іншими. А Бог говорить: треба від цього ось діла відмовитись. Йому не бути в  цьому  царем - слави ніякої. Бог слави ніякої не хоче в цьому, у нього під руками справа така, яка треба всім. Бог то Бог, але природа, вона його створила на цьому ось бугрі. 7910-154

        На це природа згоди не дає, щоб люди людям підкорялись. Низько кланяйтесь і просіть усіх людей. Здоровкайтесь з усіма людьми. Це сама природа в житті без усякої зброї зробить. Учитель своє зробив у людях. Вони його за це діло зроблене прославили Богом. У цьому всьому треба людям помогти, щоб цього не було в людях. Паршек просить, благає людей із своєю просьбою. Нам усім кричить в один голос: киньте підкорятись управителям. Нехай вони поживуть самі без нас. 8109-164

     Так, як ми живемо в природі індивідуально, ми жити далі не зможемо. Як своя власність, одна з усіх.  А коли ми виберемо місце одне для всіх однаково з умовами, щоб мати можливість бути без потреби всім, ми вмирати не будемо, заслужимо від природи безсмертя. Я, Паршек, не такий, як усі: здороваюсь з усіма вами. А ви - як хочете. А я свою ввічливість ставлю. Мені природа за це дала свою любов. 8109-65

      Що може бути краще, ніж це? Якщо природа жива, вона мене держить як такого.  Я в ній – приклад для нового небувалого, щоб люди слідом за мною таким пішли й стали вони робити те, що я, Паршек, весь час робив. Чуже не носив на своєму тілі, чужим не задовольнявся, чуже зовсім не присвоював, своїм перед усіма хвалюсь – це Паршека таке тіло. 8109-65

     За Паршековим ділом, треба вірити чоловікові живого характеру, тому хто зробив у людях легке й хороше, щоб не простуджуватись і не хворіти, заслужити від природи слави безсмертя. Для цього всього буде чоловікові місце бугор Чувілкін – це райське місце для всіх людей. Життя, а не смерть – ось, що нам треба від природи добитись. 8109-70

     Я, як такий Паршек, - Спаситель усього світу, Переможець природи, Учитель народу, Бог землі. Хто образить людей бідних, хворих, ображайтесь самі на себе. Паршек – за них, як ніколи ніхто. 8109-65

     А от жити нам треба навчитись. Ця історія така не народжувалась, але народиться на іншому такому чоловікові. Паршек пропонує з його брати приклад: любить ворога, створює йому хороші умови, хто б він не був із своїм нездоров’ям. Цілую – з нього сили знімаю. А своє здоров’я йому давай. 8109-70

    Власника, власності в людях нема: усе єсть природне спільного характеру. 8109-81

К о м е н т а р і

      Відтепер не треба підкорятись управителям, адміністраторам. Як це зробити, щоб нікому не заважати, а своє впровадити? Вони нам кажуть: оберіть мене президентом чи депутатом, я буду вами управляти, і ви будете під моїм керівництвом добре жити. Люди їх слухаються, їх обирають, а вони нас примушують, пхають у бій з природою, примушують воювати з людьми. На мою думку, відтепер свідомо не будемо обирати управителів, і їх у нас не буде. Буття буде визначатися свідомістю всіх людей. Свідомість Отця Ош все зробить у житті. Не обираймо собі управителів, тоді не треба буде й підкорятись їм. Паршек написав: Учитель і Його вчення – це всього народу партія. Вчення Паршека – це наша партія, вона управляє життям. Люди мають не примушувати один одного, а просити, щоб навчились користуватись природою. Люди мають усе робити шляхом просьби один одного в усьому, що треба в житті. І дітей змалку треба просити, а не примушувати, щоб дитя знало, що його просять. Так ми дітей будемо вчити, що треба все просити в житті.

 

П я т н и ц я

Благословення жити навколо райського місця

       Цей Чувілкін бугор – це сила, усьому діло людського життя. Ми з вами тільки тут оточили себе благом. Нас природа зустріла, всіх до одного чоловіка струмом, електрикою, магнітом наситила. Ми всі були роззуті, ходили по цьому бугру. Та як ми радувались цим ділом. Це ж є небувала наша всіх невмираюча радість. Вона з нами для цього зустрілась і свої пісні співала, як соловей літом, а ми – зимою та ще по вітру. Мисль наша здійснювалась – хай люди самі живуть і не сплять самі навколо цього місця. Це місце наше, воно  незабутнє, жило з нами, жити буде вічно. А от люди нашої землі, вони ждуть свій час, вони його так довго до себе тягнули. Їм інтересно його діждатись таким, щоб до нього себе підготувати. І повинен кожен чоловік на цьому місці зробити для свого життя, щоб люди інші сказали про це місце, позавидували цьому ділу.  Яке воно єсть для всіх зроблене діло. Воно робилось у природі людьми, щоб люди інші на це діло подивились як на потрібне для них діло. І взялись за нього дружно зробити, щоб ще краще від цього діла було. Заінтересувати в цьому ділі інших людей, щоб вони теж це діло підхопили й старались продовжувати. Це є їхня істина, вона їх оточила цим. 7507-6

         А ми ось люди такі, котрим треба не відходити від такої справи – погане, холодне. Це життя характерне, живе, пробуджуюче. Воно невмираюче, вічно живе. А тепле, хороше – воно довго не живе й зі своїм добром себе веде до поганого, холодного. Це кінець йому всьому, далі одне ціле, це буде нашому тілу смерть, кінець на віки-віків. Це наше діло. Ми живемо в цьому всьому, нас усіх таких зустрічає природа з чужим. Воно все нами знайдено розумом, зроблено руками, не радується, ми технічні всі люди, оточені штучним, з введеною хімією та самим, що називається чужим, щоб так ось, як своїм, похвалитись. Нехай похвалиться той чоловік у природі, як доводиться хвалитися Паршеку. У цьому ділі вся почата така природа: повітря, вода й цілинна початкова земля. Це – Чувілкін бугор, він усього світу всіх людей, це ось місце. А ми, як свої люди, повинні йому поклонитись і попросити своє в житті здоров’я. Це наше, це перше початкове таке тіло своє, воно ніколи не буде вмирати, буде жити завжди як своє тіло вічно. Старайтесь на нього попасти, бо це живе тіло з усіх. Я всім людям малюю таку картину. Нам треба вчити і показувати всім нам, таким ось людям, котрі стануть на цю ось путь, на таке наставляти, котре нас усіх приведе до одного життєвого діла. Ми будемо жити по ділу Паршека. Він це місце найшов, ним як таким оточив себе. Ця історія – це така дорога, така путь, від котрої нам усім не піти.

    У капіталістів земля чужа й місце чуже, люди чужі, а своїх у природі нема. Так що не живи з чужим, все рівно програш вийде, рятувати нема кому. Так само й у соціалістів, у комуністів нема своєї землі, усі люди чужі. Усе це природне явище. Люди за природою підуть, їх оточить правда. Люди перестануть боятися природи, а подружать, зробляться близькими друзями. Між ними не буде чужих людей. Не буде народжуватись у людях ворог, будуть вічно невмираючі милі друзі. Ось що Паршек знайшов, одним він оточив себе. Для нього всі люди однакові, любимі, між усіма однаково. Усі люди прийдуть на це місце, на цей ось бугор. Люди йому поклоняться, його попросять і скажуть: прости ти нас усіх грішних, ми сильно в цьому помилились, діло наше примушувало тебе. Ти ж, земля така наша, від нас так ось терпиш. Твоє діло - нам, таким ось людям, сказати свої слова. Чого ви лізете до мене, я й сама бур’яном обросту? Якби не ти, наша така земля, ми б не були чужими людьми. Ти наше єсть джерело. Вони тобою задовольняються. То одне нам даси, то інше. А найголовніше – ми, усі люди, тобою живемо. Ти єсть наша всіх земля, а ми для тебе чужі. 8001-91

      Мені помогла в цьому природа, вона мого отця Корнія Івановича спадщину залишила. У нього спитали односельці як у такого: «Куди Паршека будеш дівати, якщо він жениться?» - тобто відділяти. Він їм указав місце: «Чувілкін бугор». А я його згадав і вирішив це місце зайняти з усіма умовами й усією можливістю зоставатись без усякої потреби для того, щоб на цьому місці зостатись вічно жити, тобто безсмертним чоловіком. Що я й зробив 25 квітня 1975 року, оформили з людьми це ось райське місце, де люди не будуть вони там умирати, будуть вони вічно жити. Усе це робила природа. 8202-114

К о м е н т а р і

      Отець Ош благословив людей з 25 квітня 1975 року жити навколо райського місця бугра по Його ідеї. Жити людям навколо райського бугра можна вже тепер, а не колись потім. Як тільки люди узнають, що єсть таке для життя райське місце, вони можуть займати його для життя по Божій ідеї. Треба на цьому місці щось зробити, розказати і показати людям, щоб інші подивились на це як на потрібне діло. Щоб і вони зацікавились, підхопили дружно цю справу в своєму житті. Отець Ош хоче, щоб ми жили навколо бугра однією сімєю.     

 

Наше райське місце бугор

           Бугор –  це наше спільне благо, надбання нашого всього життя, уся в людях є любов невмируща, це життя.    Бугор – це місце моє рідне, воно кожного здивує. 7805-18

       Ось які діла, нас як таких умови примусили. Ми  всі, як один, сюди приїхали через Учителя, він нас таких нужденних, хворих привів. Ми приїхали сюди ради здоров’я свого. Тут для цього діла бугор на цьому місці люди бережуть, кругом його оточили житлові побудовані будинки. Повітря тут достатньо, нема  близько таких шкідливих умов для життя. Земля, ніким вона не займана, лежить зеленою цілиною. Одна тільки худоба там по ній ходила. А вода джерельна, сюди вона поступає з багатьох розташованих джерельних колодязів. Так що тут у цих умовах лежить для чоловіка одне багатство, одне здоров’я, хто цьому ділу вірить. Це не наука медична. Тут ніякого підкорення такого, щоб живому тілу хтось робив свою неприємність. Тут, у цих умовах, у цьому ділі шкідливого для життя нема, а є мінерал. Ви повинні знати, що в природі нема природного ножа. Вона за це все, що роблять люди для неї, - неприятель. Це ось таке є місце, до котрого йдуть усі дороги; вони робляться людьми. Їх діло одне – обов’язково на цьому місці бути. Учитель це місце вибрав, він практично вивчив як таке від самого заходу до сходу й від півдня до самої півночі, де люди живуть та розмножуються.

      Це всьому діло є Чувілкін бугор, він до себе діждався Учителя. Він прийшов на цю землю не вибирати своїх, він прийшов до всіх однаково, усі для нього є люди. Він усіх, усі національності любить і хоче сказати про своє діло. Воно – це є всім вам однакове діло - любов природна, знайдена в житті своєму Учителем. Він це місце розкрив, він цим місцем огородився. 7805-20.

      Сюди люди прийшли, не один, їх прийшло сюди дуже багато. Усі вони сюди прийшли за одним здоров’ям. 7805-25.

      Чувілкін бугор – 25 квітня, він усього світу всіх людей земної кулі.  Він є Півмісяць і Червоний Хрест, міжнародне здоров’я. Сюди прийшов Учитель зі своїми силами для того, щоб урятувати від нашого ворога все людство, щоб між ними всіма зародилась в їхньому тілі любов. 7805-26

      Вона повинна прийняти всіх нас, таких ображених, хворих у природі людей. Їх навчить Учитель, що треба буде в житті робити, щоб люди наші всієї землі не хворіли й не простуджувались, щоб їх природа вважала в себе через їхній учинок заслуженими людьми. Їх Учитель учить на благо всього діла, вони повинні це робити. А в ділі - усе наше життя, воно нас зберігає. Ми в ньому виходжуємо серця, наші душі не хочуть бачити в себе всякого ворога. Ми  не хочемо, щоб у нас над людьми адміністративна особа. Щоб  молоддю не командували, щоб її не примушували,  а просили в усіх умовах. Щоб наш чоловік не попадав у злочинці, не хворів і не простуджувався, мав еволюційність. Щоб усі люди були такі. 7805-27.

      Що ми в цьому всьому  на цьому бугрі маємо? Одне живе невмируще тіло від Адама років, тобто від адамових часів живе тіло. Лежить зеленню покрита цілина, весь струм, електрика, магнето. Кругом обмито водою джерельною, а повітря йде без кінця й краю. Це все багатство природне: повітря, вода і земля – знайдено в природі Паршеком. 7805-30

      Чувілкін бугор, він нам народить без усякої потреби чоловіка, він своїм ділом покаже Бога. Він підрахує всі свої сили і скаже як усім живущим на землі в своїх умовах: люди, це є для життя все.  Я, як автор, про це діло пишу, хочу всім людям довести про це велике місце, про цей бугор. Він, такий бугор,  нами всіма зберігся, тепер він живий і такий, що воскрешає. Ми цим ворога переможемо, нам не буде страшна нейтронна бомба, вона не буде треба. Ми з вами не будемо в житті ворогами. Ми через цей ось бугор зробимось у житті вічно невмираючі друзі. Між  нами зав’яжеться любов. Ми полюбимо природу, берегти будемо її, вона нас пожаліє, не буде нас таких карати, ми будемо в ній заслужені. А заслуги ми одержимо через цей Чувілкін бугор, через наше це місце. 7805-50

     Учитель ввічливий, Учитель – любов, Учитель – заслужений.

      Він народився для життя, але його зустріли умови. Він не став жити,  а навчився вмирати. А я як Учитель цьому всьому - спаситель усього нашого народу всієї  планети нашої землі. Люди, вони із самого початку помилились у своєму ділі. Не треба було починати робити. Це діло почав робити, а потім на іншому ділі він помилився, захворів, похворів і вмер на віки-віків. Його зарили в землю, лежить у праху свого життя, жде нас усіх таких, як ми.  Усі люди не гарантовані від цього всього, умремо, як і не жили в цьому. Учитель нас туди не веде, він знайшов для цього спасіння бугор Чувілкін, він нам дасть життя нове, небувале. Ми від природи цього доб’ємось. Вона нас таких пожаліє, не буде нас таких карати. 7804-39. 

      Якщо мені як Учителеві це ось не дасть природа, то ми в житті своєму такому щезнемо, як і не жили. У нас для цього є все, але ми не хочемо й не вміємо це діло робити, щоб не вмирати нам. 7804-40

      Ось що ми як такі в природі зробили. Ми своїм здоровям у чужому ділі похвалились, і те ми з вами одержали, чого не ждали й не хотіли, а нас отаких оточила й буде оточувати. Це - сила, котру бугор має. Бугор - ніякого діла. Щоб вигода була – ніякої. Їжі нема й одягу нема. А єсть чиста атмосфера, котра цю цілинну землю цього бугра зберегла для приходу Паршека. Він на цю землю прийшов не сам, а  його сюди – природа. Вона пожаліла чоловіка за його одне діло, котре він почав робити й він зробив. А другий узявся робити, недоробив, він умер через помилку на віки-віків.  За це все природа його пожаліла, дала йому на це ось сили, освітила дарами, щоб він у природі в людях через своє діло зробився корисним. Йому природа знайшла це місце, зберегла його в житті вічно безсмертним. Це не техніка, це не штучне, це не хімія, зроблена руками чоловіка, а природа. Це повітря, це вода, це земля, що нам, людям, це все створило в цьому ділі. Люди стали в цьому жити й здобувати в цьому життя тимчасового характеру: пожив і повеселився, а потім у цьому здався, пішов під копил свого життя, він у цьому вмер. 7804-99

 

       Ми в руках не несемо ніякої зброї, у нас до життя єсть душа й серце. Ми з вами любимо природу, холод наш і голод наш, у нас для цього єсть народжені  природні сили. Усе наше - на цьому бугрі. Спитайте в них: хто вони єсть такі, для чого вони сюди ось, на це ось місце, прийшли? Вони нам скажуть: ми цьому місцю віримо. Цей бугор, він заслуговує безсмертя. Коло нього вода тече. Повітря? Сила-силенна його.  А земля вся - цілинна, вона ніким ніколи не займана. Тут у ньому - усі живі невмираючі якості. У цьому бугрі єсть струм, магнето, що єсть і в чоловікові. Чоловік для цього місця - кліщик, живе, рухоме створіння. Він думає, він хоче. Йому як такому доводиться по цьому місцю ходити зовсім роззутим, без усякого одягу. 7804-161

      Моя ідея така: зробити з ворога любимого друга. Це – Божі сили, а Бог є Паршек. Він - проти тюрми, проти лікарні. Йому хочеться людей зробити мирними, щоб вони не воювали, дружно між собою жили, без усякої потреби, як живе Паршек. Одно в голові - це Чевілкін бугор. Його таке діло - від природи одного добитись, щоб не їсти нічого, бути  без  усякої потреби. Ось що нашим людям треба. 7804-175

      Це місце (бугор) - не моє й не чиєсь, а всіх наших земних національних людей. Це місце має приймати. 7804-175

     Учитель усіх просить: приїжджайте, будь ласка. Місця на цьому ось бугрі вистачить. 7804-176

            Усе це належить нашим земним людям, це їхні такі життєві умови: без усякої такої потреби на цьому бугрі бути. Цієї мети Паршек досяг, він для цього всього готує тіло. Здорове тіло – здоровий дух. Це справа святого характеру – без цього всього бути. Паршек, уже він робить це практично, це все освоїв, довів цим бугром. З 9-го червня його свідоме таке терпіння, це не робиться для якої-небудь мети, це не індивідуальна нажива, а спільного характеру в житті. 7811-26

      У нас двох це діло так ось вийшло. Ми виявились на це діло двоє. Ось що ми зробили в цьому. 9-го листопада 1978 року зрівняється нашому свідомому терпінню рівно п’ять місяців. Нас природа до цього діла готує. Повністю собі відмовити не можна. Що вона нам рекомендує? Ми в малій формі рослинне, молочне пропускаємо. Так нам говорить природа, ми це робимо вдвох. А всіх учнів, крім нас, є одинадцять. Усього 12 учнів заслужених, таких як Валя, близька вона до мене. 10 мужчин і дві жінки. Ми їх добре знаємо, зустрічаємось, говоримо, як з усіма, але вони цього не знають, що знаємо ми про них. Про це все ми мовчимо. Коли це ось усе треба буде, нас усіх Чувілкін бугор закличе до порядку. Ми всі туди прийдемо з одними силами без усякої потреби. Учителя буде в цьому ділі таке слово, лише б він сказав цьому своєму вченому, він уже цьому заслужений. А всі решта люди підуть слідом за ними. 7811-90  

      Я не знаю, що писати? Вам як таким відомо діло Паршека. Він не за стару ідею, не за старий потік, а за нове життя, але не смерть. Не втомились, ви, такі люди, вам хочеться вмирати? Так зрозумійте мою ідею, вона 46 років проходила. По вашому цьому всьому, місце яке-небудь треба, щоб у природі безсмертя завоювати. А воно нам треба й необхідно треба – це Чувілкін бугор, мною обґрунтовано це райське місце. Хіба нам, усім цим людям, не по душі з серцем це ось місце? Воно лежало в природі до сьогодні невмираючою таємницею, вона розкрита особисто для людей усього світу Паршеком. Він це діло через руки свої, ноги, весь організм усім нам показав живим, невмираючим фактом. Це є чоловік, незалежний у природі, йому не треба ніякі потреби, він цим місцем задоволений. Там є все живе, життєрадісне, без усякої техніки й усякого штучного й хімії. Там одне природне, природа: повітря, вода, земля. Це початкова одиниця, з котрої можна зробити  все необхідне нам. А Паршек, він знає поклади золота, де воно там лежить. Він його не хоче життю так розкривати. Завдяки цьому ось ділу нам, усім людям, легше й краще. Ми ж не будемо на цьому місці вмирати, а будемо вічно в цьому ділі жити. Яка нам буде благодать: там золота нема, грошей нема, техніки ніякої, штучного з хімією теж нема, а є найенергійніша жива струмина природи: повітря, вода, земля. 7910-70

       Ми їх примушуємо як якихось людей, щоб вони йшли в бій у природу. Для того вони туди йшли, щоб знаходити таке добро й за рахунок його треба пожити хороше й тепло один раз, сваволити, а потім умерти. Це ми так робили й робимо так. Усі люди вмерли, умираємо в цьому, і будемо ми вмирати вічно. Життя таке важке. Краще й легше терпіти, нічого не робити, ніж це все. Для цього – бугор Чувілкін. Там є такі слова:

              Люди Господу вірили, як Богові,

              А Він Сам до нас на землю прийшов.

              Смерть як таку вижене,

              А життя у славу введе.

       Де люди візьмуться? на цьому бугрі.

       Вони гучно скажуть слово:

       Це є наше райське місце,

       Чоловікові слава безсмертна.

      Що від цього від усього буде краще? Якщо люди підлеглі вмирають, а люди незалежні живуть вічно. 7910-116

      Це природа, вона такий подарунок піднесла, вона й покарала. А ось цьому всьому початок: Паршек знайшов цьому чоловікові місце, щоб там без усякої потреби бути. А воно нам таке обов’язково треба, ми повинні його таке знайти й зробити таке, щоб воно в нас було. 7910-168

      А спитати в природи: хто ж із двох буде в природі правий: чи капіталісти, чи комуністи? А природа не дала такої згоди довіритися кому-небудь із двох. А указала своїм пальцем на Паршека: «Ти залишишся в перемозі». У мене, як у такого в природі, такої зброї нема. Я голий і босий, природного порядку. Сили мої - на Чувілкіному бугрі. Це місце моє природне. Там для життя всіх людей єсть повітря, вода, земля – мої милі невмираючі друзі такі. Між ними й мною живе любов, істина невмираюча в них. Вона мені говорить те, що треба в житті робити. Я не роблю нічого такого в своєму житті. Моє діло робиться в природі в людях усього світу. Моя ідея за собою веде до безсмертя. Це не село й не місто, там де люди в один час умирають. Паршек із своїм тілом цього не захотів бачити. 8001-133

     Це є наше райське місце, чоловікові слава безсмертна. Нікому це право таке, щоб на це місце не допустити, щоб на ньому не  бути. Усім людям дозволяється, і кожному чоловікові допустимо в цих умовах бути. 8109-180

      Цілина Адамова – Чувілкін бугор. Там лежить азот живого характеру. Це не село, не аул з містом. А райське місце. Чоловікові слава безсмертна. Техніки нема, штучного нема, хімії теж. А єсть природне невмираюче життя  - повітря, вода й земля. Це історія Божа. Вона нам усім треба. 8009-83

    А тепер треба заслужити в природі, щоб у ній довелось це місце знайти й ним огородитись, щоби були всі умови. Вони повинні дати свою можливість будь-якому й кожному нашому чоловікові зостатися без усякої потреби.8209-7

К о м е н т а р і

      Можна приїжджати на бугор вже з 1975 року, бугор відкритий.

 

Через бугор вводиться безсмертя

          Нема  на білому світі такого місця, як цей Чувілкін бугор. Він через своє все єсть спільне надбання всього світу всіх людей. Ми через цей бугор зробимося рідні любі вічно живущі люди всіх національностей. До цього місця дозволяється доступ вільно. Це означає: люди всі, як один, повинні на нього зійти без усякої такої потреби, котрої не треба буде. Це буде чоловікові безсмертя, котре буде вводитися людям. Тут, на цьому місці, люди заслужать життя, але не смерті. Бугор Чувілкін, він для того на цьому місці відкритий. Він розташований вигідно для того, щоб на нього автомашини, автобуси сходили, народ приїжджав і від’їжджав. 7805-31

      Ми цьому ось місцю своїми головами низько поклонимось. А потім зійти на нього, підняти руки догори і закричати «ура» цьому ділу. 7805-32

      Ми - хворі такі, нужденні люди, нас таких ось не задовольниш: потреби дуже великі. Тому й треба людям, нам усім, Чувілкін бугор. 7804-41

      У цьому всьому чоловік початок - це буду я, Учитель. Він народився в цьому, огородився як ніколи на цьому бугрі. Я на нього рвусь, все рівно виберусь і стану на свої такі довільні ноги, і руки підніму вгору, закричу гучно, про це скажу. Нам, усім людям, це місце відкриє таке в житті своє безсмертя. Воно мене так у природі оточило. Я як такий не одержую від природи вплив. Я нею освітлений, як ніколи ніхто. У мене народилися сили для цього діла. Я один з усіх процвів. Живу з нею нарівні. Вона цими силами володіє, у неї все - під руками. Якщо тільки вона захоче це чоловікові передати, це буде: усе залежить від неї самої. 7804-44

      Бояться моєї такої ідеї, котра всім страшна. Вона примушує бути без усякого всього на цьому ось бугрі. Він нас таких ось у цьому ділі тягне як таких. Ми це ось від цього всього доб’ємось: такі ми люди в цьому. Бугор наш, він природний. Ми, усі люди, теж природні. Повітря, вода, земля цей бугор оточують. Ось що нам показує цей ось бугор. Ми такі люди бачили перед собою: таке невмираюче це багатство безсмертя. Чоловік це зробить, він доб’ється від природи. Вона - це є  для цього всього живе, а не яке-небудь. Мертвого нема нічого, а є це все енергійне живе тіло. 7804-45

      Наше таке слово. Сказати нам це все треба: ми відкриваємо на цьому ось місці життя чоловікові, на цьому бугрі, на цій цілині, що водою омивається. Вода нас купає - вона нам тепло  всередині в тілі створює. А   коли в нас тепла не буде свого енергійного, то нас ніяка техніка не обігріє. У цьому є вся природна сила, вона робить усі вулкани. А ми, люди такі є в житті: ми надіємось на щастя. Живемо ми у природі хороше – ми цим радіємо, живемо ми в цьому погано – ми плачемо й говоримо, що нам, таким людям, є погано. Цьому наш бугор не радується. Говорить: на мені на такому завжди є наша радість, вона нас так задовольняє - бути на цьому місці без смерті. Тут нема такого, щоб у житті так робити. Є одне без усякого діла велике терпіння  всього: і холоду, і голоду, також спеки. Бугор - природна сторона, вона ніким не займана. Бугор, нікому він не треба, крім одного Бога, він на ньому розташувався. Йому доводиться на ньому стояти, ждати того часу, коли доведеться легким зробитись, і підеш у висоту. Це буде, і обов’язково буде. Люди, вони безсмертні в цьому ділі. 7804-47

      Кому треба буде в житті бугор, та ще такий, як Чувілкін? Він же весь, ніякого джерела від нього не одержують, крім одного безсмертя. Воно в ньому єсть як такому. Чоловік ці сили, він їх завоює, він із ними вийде Переможцем, його як такого не покине природа. Вона йому дала свої сили. Він перед ними, такими людьми, опиниться один з усіх такий у людях. Він із своїми дарами не впаде жертвою. Його сили залишаться непорушені, вони засяють у людях. 7804-49

      На цьому ось місці чоловік може бути здоровий без усякого такого фронту. Цьому чоловікові не треба буде для цього діла земля. Він не потребує одяг, йому не треба їжа,  також не треба дім з усіма вигодами. Йому треба життя всього національного народу. Ми цей ось бугор вважаємо місцем усіх національних людей. Ми це місце вважаємо початком цього життя, звідки перші кроки ступав своєю ногою сам Бог. Це шматочок землі, від часів Адама ніким ніяк це місце не займалось, і за нього воювати не воювали. Людям треба земля, простір, чим доводилось багатіти. Найголовніше – це люди, вони відігравали в цьому ділі роль. Вони із собою воювали, їх примушували царі свого місця. Командиру-ватажку жаль здаватись, а люди будуть інші. Ми тепер такого життя не потребуємо, воно нам таке не треба. Нам треба в природі безсмертя, умирати тепер ми не станемо. 7804-71

      Це тільки комусь про це все сказати. Наше діло – тільки робити та подивитись і промовчати. Ось, які ми такі єсть люди. За технічним розсудом прожили ми всього дві тисячі років. Але щоб ми цим ось задовольнили себе – цього ми не одержали. Цей бугор, ми собі його забираємо не для того, щоб він залишився бугром безкорисної сторони. Ми його забираємо для того, щоб весь світ узнав  про природу ту, котра нам на цьому бугрі народить чоловіка без усякої потреби. Ці якості, вони були, вони єсть і будуть, якщо ми за них так візьмемось. Нам наша природа все це дасть. Ми одержимо через одного чоловіка, він у нас єсть один-єдиний. Це буду я, Паршек з Оріхівки. Він - за це все життєрадісне безсмертя. 7804-74

      Умирати можна буде нам усім, але ось треба нам народитись і жити вічно, навчитись безсмертними. Я цю дорогу знайшов, дослідив її. Тепер вона не моя особисто, а всього нашого світу людей. Це наука з наук, наука безсмертя. Я її починаю. Цьому ось кінця немає. А початок єсть. Хіба люди із цим не згодяться, щоб у природі жити вічно й безсмертними? Для цього в кожного чоловіка повинна народитись у природі мисль. Свідомість визначає буття. Цьому всьому треба жити. 7804-82

      А місця свого в природі не треба мати, бо люди на ньому вмирають, за нього люди воюють. Це приватна в природі власність, вона присвоюється ними. Вихід один – треба додому, війні кінець, а дім створює смерть. Така проходить у природі історія: де не буває, а додому вмирати прилітає. Я висновок один маю: треба відкривати бугор для життя. 7804-94

      Ось тоді буде життєва проблема. Умирати ми не будемо, якщо ми з вами не будемо курочку дворову ловити, і не будемо ми як таку різати, ми не будемо з неї суп варити, а будемо більше за все в цьому ділі терпіти свідомо.  Це все зробить на бугрі сам Паршек, він мисль свою прокладає, щоб здійснилось це. Звір не повинен бути гнаний, риба не повинна ловитись, природа стане жива. Бугор теж для мене живий. 7804-115

       Чоловік, він це діло почав робити - він закінчить сам. Я, як Учитель усього цього народу, усіх цих ось людей, на цьому бугрі про це все прокричу й скажу всім цим зібраним людям свою правду про безсмертя. Це буде такий початок.  Моє діло – не їсти. Усі люди слідом підуть, це ж у природі. Це істина, одна з усіх вона. Я її знайшов, тепер хочу, щоб люди підхопили, зробилися такими, як я був і єсть Учитель.  Він це в природі розкрив, цю ось у собі істину. Вона колись починалась, а тепер закінчується. Цей бугор не Чувілкін, а всього світу бугор. Він розкриє таїну: не треба буде техніка, не треба штучне й хімія. Треба буде природне: повітря, вода, земля - що нам побудувало всі будинки, усі закутки. Найголовніше діло буде.  У цьому ділі зробили аул, село й місто, те виробництво, у котрому робляться всі потрібні деталі. 7804-119

     Люди з ним прийдуть, вони у весь свій голос скажуть: “Учитель, а коли це так буде?” Він нам так відповість. Ні я, ніхто з усіх людей, ні мати наша рідна, вона нам із своїми ангелами не скаже, а тільки сам вищий за всіх за своїм розумовим розвитком. Він нам усім тоді скаже про це діло, коли здійсниться це ось наше безсмертя. Я як Учитель  про це ось давно думаю, але сказати про це діло, як це ось буде, не скажу, не промовлю.  Усе це робиться нами всіма не для минулого, а для нового, невмираючого, безсмертного. У цьому заборони ніколи нікому не буде.

     Якщо нам за нашим прикладом це ось енне життя дасть бугор, він буде нами всіма обґрунтований. Ми на ньому, як на такому, життя безсмертне побудуємо. Після цього всього ми вмирати більше не станемо. Нас за це все природа карати не буде. Ми ці сили завоюємо, на нас на таких сідати болячка не стане, буде вона безсила. 7804-170

      Техніка, штучне, хімія - вони людям ніякої користі не дали, крім гибелі однієї. 7811-30

     Учитель прийшов не для того, щоб умирати. Паршек прийшов зі своїми силами до людей для спасіння всіх людей усього світу. Не вмирати, а треба буде жити. Так Паршекові доводиться на цьому бугрі бувати. Воно це робиться як ніколи ніде. Воно все робиться для того, щоби було всім нам легко. 7811-32

     Природа – мати рідна, є сили в неї на це діло великі. А все ж цій матері доведеться від цього діла здаватись. Сьогодні дай, завтра дай і післязавтра дай – цьому всьому кінець прийде. Ці сили, вони видихнуться, мати постаріє, ці сили відійдуть. Які були кліщики, стануть щезати. Природа, вона безсильна, умре вона від цього. Ось до чого ми з вами йдемо через цей ось бугор – до життя, але не смерті. Паршек усіх до цього діла закликає й хоче, щоб люди це ось знали. Це одне, а буде друге. Треба робити, а в ділі - усе людське життя, воно технічне, штучним оточено, хімія введена. А ось Чувілкін бугор, він нам усім треба як такий, ми будемо на ньому вчитись як ніколи. Ми цьому так навчимось і будемо жити безсмертними. Ось які будуть наші діла в цьому, нас природа так збереже, як ніколи ніхто. Паршек додумався до того, щоб усіх людей підняти з їхніх могил у праху. 7811-43

      Хочу в природі зробити те, що треба. Ми всі такі ось у житті своєму. Якщо ми за це безсмертне таке діло, спільними такими силами за це все візьмемось, усі наші люди з нашого всього світу Чівілкіного бугра, у нас це вийде через одного Паршека. Він уже зібрав своїх 12 учнів, куди входять 10 мужчин та дві жінки. Вони це все обґрунтують на цьому бугрі, вони це життя всім покажуть, як воно буде нас усіх примушувати оточуватись. Ми з вами усі як один будемо жити так, як Паршек. Уже пішов п’ятий місяць, він те, що їдять усі люди, собі відмовив. Йому Дух Святий допомагає  на Чувілкіному бугрі. Початок буде з бугра. Люди про це все узнають, люди закричать у весь свій голос, їх примусить райське це життя, воно ними прославиться. Усі вони  скажуть про нього: «Це - Він». 7811-59

      Як був над усіма людьми в природі ворог, так він і залишився. Наша техніка не пробудила, не дала здоров’я, а навпаки, ввела хворобу. Була хвороба, є хвороба й буде до тих пір, поки на цьому на бугрі не зрозуміють Паршека, визнають його за істину цього діла, прийдуть цьому бугру поклонитись і попросять природу, щоб вона зберегла в своєму житті Учителя, щоб він свою ідею удержав як таку. Це ідея не стара, а нова. Не сказати треба нам, а треба зробити ось це. Живий факт буде зроблено на мені, це здоров’я, безсмертя. А цьому ось сказаному слову треба місце, і треба буде до цього всього, щоби був чоловік, він повинен у цьому ділі щось показати. Він для цього всього від природи одержав довіру. Найголовніше в цьому – без усякої такої потреби бути. Цьому чоловікові треба Чивилкін бугор, йому властиве живе, мертвого в ньому нема, а нас усіх своїми силами збереже. Усіх наше таке бажання. Ми це не для себе, це  будемо таке робити для всього світу. Нам буде легко. Природа - за нас таких. Ми не будемо наступати, на рожен лізти, а зробимося перед нею ввічливі, будемо її просити, упросимо її, вона наш учинок врахує, як ніколи пожаліє. Це жалість – не буде так накидатись, легке дасть терпіння. Ми, усі люди, зробимося через це такими: люди людям низько поклоняться головою, скажуть свої слова “здрастуйте”. Цього люди в житті не робили, щоб їхня душа й серце були такими, як природа захотіла. Якщо ми змінимо потік у житті! Найголовніше – дітей, їхнє життя задовольнимо, на утримання всіх візьмемо державою; не будемо їх примушувати, а просити будемо - ось що нам у цьому допоможе. 7811-76

     А ось Чувілкін бугор, він має властивості. Де може від цього вмерти? У Паршека нема мішка й нема невагомості, є тіло здорового духу. Воно від природи не пішло, а близько стало. Природа й тіло чоловіка – одне, у них різниці між собою нема, а є життя одне невмируще. Скільки йому років, а він себе ніяк у цьому не змінив. Як були його сили, так вони залишились у ньому. Це, що Паршек на ньому знайшов, не замінимо ні на яке золото – це життя вічного характеру. Паршек ухопився за це ось саме, він за це місце держиться, туди робить свою підготовку. На цьому бугрі він відкриє чоловікові дорогу без всякої потреби бути – свята в дусі справа. 7811-87

     Хіба у нас на білому світі хворих людей нема? Вони всі хворі. Нічого такого вони не роблять і не вміють робити, тому вони всі до одного чоловіка стояли в черзі, вони стоять в черзі сьогодні й будуть вони так стояти весь час лише тому, що вони звикли спати ночі, просипати своє царство. 7811-95

     Паршек Ігореві своїм пальцем показав на сліди минулих ось цих людей. Де вони подівались? І всі ці ось живущі люди, вони повмирають на віки-віків. А Паршек їх, таких ось людей, він своїми силами їх підніме. Люди, прийде такий час: хто чоловіка закопав, той його відкопає. Паршек усе це ось зробить. 7811-96

    Ми нічого не робимо такого, ми боїмось і не хочемо, нас незнання мучить.     А для цього всього такого діла природа прислала на бугор свого чоловіка Паршека. У житті він для цього народився, став жити в цьому, а вона його такого представила, він тепер є цьому ділу хазяїн. Він узявся за бугор, він отцем моїм заповіданий. Він нею для цього зберігся, не давалось людям яке-небудь діло там зробити. Ніхто таке право не давав, щоб на ньому що-небудь облюбувати й поставити в житті таке, щоб воно давало прибуток. У чоловіка на це й мисль така ось на це діло не народжувалась, бо цьому ось у житті бути. А от цьому ділу природа ці сили представила. Паршек для цього, він багато часу ходив, шукав по природі це місце, і все ж він намислив своїм розумінням. Це місце буде наше, усіх наших людей усього світу. Це - початок, а кінця цьому не видно. Кінець прийшов Отцеві та Синові, їх таке діло, а Духові Святому тільки є перший початок, уміле еволюційне діло – це велике в житті терпіння без усякого діла такого бути. Такого не було й нема на білому світі, а буде для цих людей рай. Він у себе нічого не буде мати, це буде природа, вона Паршека оточить славою вічно невмираючого життя. Це місце, ці умови дадуть чоловікові одне з усіх безсмертя.    

       Він (Паршек) – за те місце, за ті умови, за ту можливість, що знайшов на Чувілкіному бугрі, куди чоловік із своїм бажанням прийде й буде жити без усякої потреби вічного характеру життям. Ось, що треба нам, усім людям, – життя вічного характеру всім. 8102-158

     А чоловік у природі природно, він доб’ється свого безсмертя. Йому поможуть повітря, вода й земля – милі мої друзі. У них струм, електрика магніт. Почуття життя, але ніякий не самозахист. Вона - всесвіт. Чоловік може все зробити. 8009-25

      А таке єсть на Чувілкіному бугрі, це початок життя вічного характеру. Паршек жив, Паршек живе й буде він там жити вічно через ідею свою. 8009-115

      Нам треба жити. Ми повинні в цьому ділі навчитись, як треба буде в природі жити. Не в селі, не в місті, не в аулі, а на Чувілкіному бугрі. Це буде для людей райське місце. Люди там умирати не будуть, а будуть там жити вічно. 8009-192

     Йому треба було його в природі таке місце, і його природа мені підказала, дала знати. Я його вважаю не своїм особисто, а це місце, ніким не зайняте й не використане, воно належить усім людям усього світу. Там єсть умови такі, котрі створять можливість людям без усякої потреби залишатись, щоб завоювати безсмертя. 8104-125

      Це місце своєю експедицією своїм тілом прошукав у природі 48 років, його оточив, не як своїм, а спільним, усього світу всіх людей. На цьому місці люди мають жити в природі вічно – це райське місце. Його повинні оточити люди своїм живим тілом. Життя вічного характеру штучно не шукається, а природним шляхом досягається в житті, як робить у природі Паршек. Він по-старому жити не хоче. У нього одне є прагнення: добитись у людях безсмертя. Треба в житті залишити все зроблене руками у природі чуже, а своє живе взяти та з ним почати життя робити. Це місце, воно ніким не зайняте. Як воно було, так воно є. Це місце, воно єсть з умовами такими, котрі мають усю свою цю можливість. Вона повинна чоловікові зробити, щоб у житті бути без усякої потреби.  Це чуже, від свого власного тіла воно відійде, його не стане як такого. Це чуже, воно було в людях тимчасово. 8109-31

      Так, як ми живемо в природі індивідуально, ми жити далі не зможемо. Як своя власність, одна з усіх. А коли ми виберемо місце одне для всіх однаково з умовами, щоб мати можливість бути без потреби всім, ми вмирати не будемо, заслужимо від природи безсмертя. 8109-65

     Це не щось у природі таке єсть моє, а Паршек із своєю такою ідеєю це місце вибрав не своїм особисто. Воно ним знайдено в природі для життя свого з умовами, щоб у себе мати можливість зостатись у природі без усякої такої потреби, щоби чоловікові зостатись у природі безсмертним, що найбільше в житті людям треба. 8202-20

     Не треба мені в житті нічого, крім одного здоров’я, котре в цьому ділі було. Воно мені в цьому так говорило й говорить, і буде говорити своєю мислю про це діло. Чоловіку нашому треба таке місце, котре в себе створило всі умови в цьому, щоб чоловік став мати можливість зостатись у природі без усякої потреби. Цьому місцю райська слава чоловіка безсмертного. А щоби зробити це, треба буде природні сили природного характеру загартування-тренування, щоби труд був для всього нашого діла всіх людей усього світу. Їм треба така дорога, по котрій треба ступати для їхнього життя. Смерть як така цим чоловіком проженемо, а життя введеться в славу. Де візьмуться люди на цьому бугрі. Вони скажуть про це своє слово. Це буде наше райське місце, чоловікові слава безсмертна. Я про це пишу впевнено, це діло обов’язково в житті в людях буде. 8202-174

 

Чоловік має бути здоровим через бугор

      Їм (людям) треба дорога. Чоловік вожак, він це став мати, показав свій слід, свою таку дорогу, цей ось бугор, його всі умови. Він нас усіх до себе запрошує. Земля незайнята ніким. Це місце, воно ніким не займається. Водою півмісяцем оточено, повітря там бушує з усією силою. А життя дається там усякому в цьому чоловікові, лише б він піднявся на цей ось бугор. Він свої руки підніме й скаже голосно: «Перемога моя». Учитель його або її покладе і прийме, своїми руками через організм сили введе, а потім поведе до колдибані, у воді скупає, пробудить нервову центральну частину мозку. Ось тоді-то спокійним будеш. Хвороби існуючі зникнуть, а нові хвороби будуть безсилі на чоловіка напасти. Ось що цей бугор, це місце, вам як чоловікові дасть. А чисте повітря пронизує голками. Для чоловіка це є одне здоров’я. Ніхто  в цьому не позбавить. Цей бугор єсть у Ворошиловградській області, Лутугінського району, село Оріхівка, воно це місце має. Його як таке природа  Паршеку зберегла. Вона все зробила для життя всього людства всіх наших національних усього світу людей. Це місце, воно кожному чоловікові без усякої оплати доступно.  Чоловік повинен бути здоровим через це все. Тільки узнає про це чоловік, що в людях є такий для здоров’я бугор, то тут же зміниться його чи її здоров’я. Воно своїми силами оточене: водою, землею, повітрям і людьми. По землі треба буде ходити, повітрям задовольнятись, а водою пробуджуватись. Усе це люди й будуть робити на свою користь, щоб люди не хворіли, не простуджувались. Вони цим задоволені. Ми, усі люди, народились для життя, але нас із вами оточило в цьому наше незнання. Ми в цьому всьому стали робити для того, щоб у цьому жити. А жити доводилось не погано, а хороше й тепло. Учитель, для цього він у цьому ділі народився, цю історію сам створив. Його діло – про це думати. Мисль його привела прямо по дорозі в цю ось ціль на це ось місце. Я його, як Учитель, вибрав, практично вивчив, як таке примусив, щоб це місце було для всіх людей корисне. Учитель – ділок щодо цього. Якби люди знали про цю ось ідею, що вона така є, створена в людях Паршеком!   Він сам знайшов цей бугор, пристосував його для цього ось такого діла. Учитель кричить із цього ось бугра по всій життєвій системі. 7805-35

       Цього люди не знали, а тепер вони про це діло узнають. Це є початок. Лише б тільки чоловік, він у цьому зародився. Нам треба  один чоловік, він нам так само прибавить другого чоловіка, котрого в житті ніколи не було. А тепер його для цього народила природа,  вона його підготувала, поставила на ноги, міцність ввела, терпіння на це ось усе. Він на бугрі сам себе покаже як такого чоловіка: він не буде так їсти й одягатись, так і домом. Ось яка буде велика в природі історія, вона буде починатися на самому бугрі. Ми це все намічене зробимо. У нас на це сили є. Бугор примусить це зробити, він своїм магнітом притягне, як удав тварину. 7805-36

      Це таке наше всіх завдання, щоб чоловік наш земний прийшов на наш такий бугор із своїм нездоров’ям із своєю любов’ю та цьому бугру поклонився, сказав голосно: «Учителю, дай мені моє таке здоров’я». Три рази він повинен сказати це. А потім після цього всього треба буде спуститись до води, до колдибані, вона повинна цього чоловіка скупати, пробудити як такого. Він нас просить, він нас молить, щоб йому помогли. Найголовніше – це буде природа: повітря, вода, земля. Умови бугра, вони дадуть цьому чоловікові здоров’я. А коли він це здоров’я на бугрі отримає, він нас ніколи не забуде, він скаже про це, де треба. Ми його голос почуємо, подякуємо. Це буде початкове ніколи не вмираюче. Від кого залежне? Ми доб’ємось одного в людях: миру, любові в усьому світі. Ось, що наша ідея несе - життя в людях. А ми про це не знали, не хотіли, не  вміємо робити те, що робить Учитель. 7805-38

     Він знайшов це місце, цей бугор, його на собі практично розробив. Тепер нестрашно буде на цьому бугрі босою ногою поступати: по цьому бугру сам Учитель ходив і думав, він прославляв кожного чоловіка, щоб йому в цьому було легко, ворог свої такі сили здав і не став мучити. Це турбота в цьому ділі Учителя, він у природі так думав та гадав про цього ворога, про цю істину, вона повинна пройти по всій нашій землі. Це все зробить наш великий цей невмирущий бугор.  Люди про нього не знали і про це не відали. А тепер цей бугор, він не буде лежати так, як він до цього часу пролежав. Він розкритий своїми лікувальними мінералами. За них ухопляться всі земні люди. А якщо люди про це діло узнають, звернуть увагу, вони стануть робити. Їх одне бажання – на цей бугор добратись. На цей бугор будуть введені пільги безплатно добиратись.7805-39

     На цьому бугрі Паршек своє місце займе й кожному чоловікові через руки сили дасть, передасть силу волі. А сили – у природі: у повітрі, у воді та землі, - що нам у житті породило, те нам у житті перешкодило. А потім зжалилась і простила нам, дала можливість одержати здоров’я. Це не те, що багато піднімають. А наше є таке поняття, ось чого ми в житті добиваємось – життя в природі, але не смерті. Ця ідея Учителя, вона нас таких не годує, не поїть: без усякої потреби ми, усі люди, навчились так жити. Учитель нас учить: хочеш жити – іди на бугор. Він там тобі дасть твоє наявне здоров’я, ти більше не будеш так умирати, як ми з вами назавжди вмирали. 7805-40

      Спасибі треба сказати нашому дорогому Учителеві за його все те, що він нам у житті знайшов. Це мінерал, це Чувілкін бугор, колдибаня, де люди роззутими поступають босою ногою. Радість одна прийшла на цю ось землю, котра повела себе по цілинній землі, по таких умовах. Вона цього чоловіка повела до річки в колдибаню, там у ній треба скупатись. Це ось такі умови, вони чоловіка піднімають на ноги. А потім він іде прямо до цих ось людей із своїм ідейним ученням із ділом на цей бугор, в ці ось умови. Воно нам усім знадобилось, це ось міжнародне здоров’я, воно потрібно чоловікові нужденному, хворому, тому нужденному, кого чоловік примушує. Він, як чоловік, чоловікові підкоряється, чоловік чоловіка слухається. У нього такого чоловік – слуга вічного характеру. Він цій особі вічно підкоряється. Учитель розбиває цю систему, це ось діло, а воно не доробилось, умерли на цьому люди в житті цьому. Гіршого не може бути, ніж це діло. 7805-63

      Це ось діло як треба буде робити? Уміло, акуратно, нікому не заважати. Бугор Чувілкін – це єсть природний, еволюційний початок. Я повинен там це діло почати, бо це місце єсть усе для цього. Найголовніше – земля цілинна, повітря й вода джерельна - що й треба чоловікові для його життя. Я це місце повинен зайняти та його як треба вивчити, на ньому треба здоров’я відновити. Там це все буде на користь життя чоловікові. Я відійду від цього від усього, звернусь до живого. Мені не буде треба те, що єсть у наших людей: це все не їхнє, а єсть чуже. Мною визнано в житті неприйнятним, воно шкідливе. Ось що відбувається в житті. Ми думаємо: ось так, а воно виходить інакше. Ця техніка, це штучне й хімія - вони нами зроблені й уведені за ці роки. А якщо ми перестанемо це діло робити, у нас нічого не вийде, ми вмремо. А ось це є таке ось завдання: за це ось нам узятись, і те ми повинні зробити в цьому. Це - природна сторона: нічого такого не робити, ні за що не відповідати. Я в природі живу сам особисто один такий. Я маю таку ось думку: як ніколи надумав освоїти практично цей бугор. Він мені дав для життя в природі всі умови природного характеру. 7804-81

      Ми на бугор прийшли для того, щоб нашим людям, ображеним, хворим, нужденним, у здоров’ї помогти. Ми йому, як такому чоловікові, даємо його втрачене здоровя, він його повертає назад.  Ми його як такого на бугрі через руки приймаємо, сили вводимо. Він робить те, що треба буде будь-якому чоловікові. Цим займається – не буде простуджуватись, хворіти. Існуючі хвороби щезають, а ті, що йдуть знову по природі, безсилі, нападати не будуть. Чоловік – хазяїн сам собі, як  він був до цього. 7804-101

      Цей бугор, це місце все зробить: будь-яку латку залатає. А на цьому місці, на цьому бугрі буде даватись особисто здоровя шляхом Учителевого прийому. 7804-104

     Я прямо скажу всім людям, що моє тіло, це Паршека тіло, воно в людях по історії в природі - безсмертне. Треба за це діло братись кожному чоловікові, у цьому міжнародний, усього світу бугор.  Він не зайнятий ніким нічим. Це місце моїм тілом освічене, я там стояв і кричав своїм голосом:  «Перемога моя». Це тільки нічого не робили, і не збирались робити, і ми не вміємо робити. Для чого нас таких ось нехороших так жаліє Паршек, хоче свою правду в своєму житті на бугрі на такому доказати? Це буду я, Паршек. Усіх курців прожену із землі, усіх п’яниць прожену, у людей хвороби щезнуть, а зробляться здоровими людьми, простуджуватись і хворіти не будуть. Усі через бугор пройдуть, мені подякують. 7804-120

      Це буде треба кожному чоловікові, хто не хоче простуджуватись і хворіти, він хоче в природі так жити.  Стихія – некрасива така річ, вона не треба нам усім, таким людям. Ми йдемо в природу з думкою, завжди її просимо, як матір рідну; вона жива, вона енергійна. Святе  це місце вибрано мною для наших ось таких живущих на білому світі людей. Еволюція – це свідомість визначається буттям. Живий буде факт. Ми, як такі люди всієї нашої землі, зійдемо й своїми словами про це гучно скажемо. Це місце буде наше. Ми на ньому своїм учинком, своєю босою ногою не будемо заважати. Усе це буде. Це місце буде всього світу всіх земних людей усіх націй спільним. Сюди доступ буде вільний будь-якому живому такому чоловікові. Сюди він буде приходити хворим, а звідси – зрілим, здоровим чоловіком. Якщо він у колдибані скупається, він зробиться здорово кріпким, невмираючим, він буде безсмертним чоловіком, як  зробився в цьому наш Учитель. Він огородився цим здоров’ям. Його жде сама природа, усі люди, вони зараз, у цю хвилину, зібрались. Як же так, що ми опинились на ось цьому невмираючому безсмертному місці бугрі? Він нам зародив чоловіка без усякої потреби. Це ось наш любимий безсмертний Учитель, він ніколи не вмираючий.7804-163

     Це місце для життя чоловікові - золоте, дороге, ніколи ніде не вмираюче. Безсмертне - це місце. Воно лежить із перших кроків у житті. На ньому ніхто так не показувався, як один наш Учитель. Його звали по сільському Паршек, він це місце не забув із самого дитинства. Він зійшов на нього в 1933 році 25 квітня і сказав усім нам, людям, про це місце: воно наше єсть усіх.  Це місце ми своїм місцем назвали для того, щоб воно нам, усім людям, давало струмом, магнітом своє здоров’я. До цього місця лише б чоловік добрався, після чого треба в Учителя через його руки пройти прийомом, як і завжди проходять люди. Усіх Учитель приймав, приймає й буде приймати. Учитель як приймав, так він і буде всіх приймати. 7804-177

     Спитайте в наших учених: кому вони таке життя будують, якщо вони технічними залишаються, штучним вони оточені, хімія введена. Для людей це в природі неминуча смерть – мертвий капітал. А з мертвим жити – треба вмерти. Таїна природна  Паршеком розкрита: не за гроші своє здоров’я купляти, щоби бути чоловіком за рахунок цього всього технічним, безсилим жити. У Паршека – природна сторона на Чувілкіному бугрі. Для Паршека життям єсть повітря, що йде по землі, вода пливе по землі, а земля незаймана лежить, ніким вона не захопилась. 7811-25

       Говорить про бугор: цей бугор є струм, магнето, електрика, жива істота: повітря, вода, земля. Воно дає всякому чоловікові здоров’я, дасть йому. Треба цьому бугру кланятись низько, а Учителя просити. 7811-62

      Це місце не для індивідуального користування чи життя приватного характеру. Воно повинно бути спільним благом чоловікові нашої  всієї сім’ї на земній кулі. Воно ніким і ніде не повинно займатись. А має послужити чоловікові хворому, з нестатком у його тяжкому житті. Чоловік повинен знати про це таке ось місце, на котре сам Бог приходив і там своє життя визначив, щоб на цьому місці кожному всякому чоловікові було доступно бути. 8104-131

      А Паршекове - це бугор, азот, невмираюче - це людське щастя, здоров’я, хороше, життя безсмертне. Чоловік не буде в природі простуджуватись, хворіти не стане, а буде жити вічно. Це буде й обов’язково буде це. Ми, усі люди, за це діло візьмемось і станемо робити для того, щоб місце це оправдало себе своїми умовами й усією можливістю зостатись нам, усім людям, без потреби, щоб у природі добитися безсмертя. Паршек був Паршек, єсть Паршек і буде, за ним люди підуть і згодяться вони це діло робити. Це наше, усіх наших людей. Бугор наш – природа наша, вона нас пожаліє, вона нам, таким людям, простить. Ми в ній не будемо так ось умирати, як ми вмираємо. Це буде наш перший початок. 8202-105

      Йому треба в природі найти не спосіб, як це робиться лікарями, - треба нам оточити себе  ділом Паршека. Це треба не лікувати хворого, а треба здоровому чоловікові запобігти простуді й захворюванню, щоб він знав своє таке місце. Воно єсть з усіма такими умовами, щоб там була така можливість будь-якому й кожному чоловікові зостатись без усякої такої потреби, щоб на цьому місці чоловік оправдав себе славою безсмертною. Це місце вже знайшлось Паршеком із людьми разом на Чувілкіному бугрі, де Гімн прозвучав. Ура цьому ділу. 8202-181

 

Бог творить безсмертя

С л о в о  У ч и т е л я

       Це було сьогодні, 23 березня 1978 року, якраз на арені четвер, чистий одяг, котрий робився для невідомого такого ось ув’язненого, хворого, ображеного такого чоловіка, він нікому не був відомий. А нібито це був як сон, не сон, якесь чудесне видіння. Кому й за що це таке діло збиралось? Усе це починалося з Москви, спускалось. У нас зачинатель цього всього – це я. Початок нібито робився Валею Сухаревською. Вона  це все в житті збирала, носила з такою надією, щоб це вийшло. Воно було, як якась у цьому ось велика висловлена цінність. Її, як таку близьку до цього, берегли, старались це все через хворих зробити. Це була не яка-небудь випадкова зустріч, вона таким зібраним  натовпом робилась. І не на яке-небудь таке зборище, щоб зійтись і поїсти та попити вина, та повеселитись: цього люди не робили. У них не було ніякої зброї, техніки, щоб нею як такою хвалитись, цього не було в людей. Порядне було таке в зібранні, душевна радість. Вони не співали, не говорили, не кричали - їм хотілось усе це зроблене бачити. Я як такий серед них себе показував не як видатна якась між ними особа, але був вищий за всіх їх. Усім людям здавалось, що це все робилось мною ради цих ось двох трупів. Ми їх як таких не бачили, щоб на них дивитись. Цього ми не робили, а якась бережливість у цьому була. Хтось хотів задовольняти, а люди цього не хотіли, у них на це не було ніякої потреби. Вони зібрались - самі не знали, для чого. Але їм хотілось щось побачити в цьому. Але, щоб люди старались самі в цьому щось зробити, цього не було. І не думали вони більш за все в цьому свою радість якусь забути. Я як такий появився, вони мене хотіли так бачити. Їм хотілось те, якби збирав такий ось натовп із таким обрядом. Це все робилось не ради свята якогось, вони хотіли в мене спитати. Це був спомин цим зібраним людям. Вони не потребували й не хотіли, щоб їм щось давав. Вони зібрались для того, щоб свою радість показати, а в цьому нікому було дивуватись і завидувати. Це було якесь у цьому ділі захворювання, воно робилося нами всіма. Це одне якесь хвилювання, одне й друге. По всій такій небувалій місцевості люди не стояли так на своєму місці, а на морі тихо хвиля коливалась. Люди щось у цьому ждали, старались самі себе показувати. А все в цьому залежало від мене. Я не хотів їм нічого такого сказати. Це таке було незвичайне хвилювання заповнювати свої такі місця. Це місце непусте ставало, нібито хтось про це щось говорив. Я повинен сказати про це діло, що цей натовп більш за все в цьому ділі звертав увагу на мене, і на мою появу ждали. Вони й хотіли чимось задовольнити себе, їх діло було так дивитись. І то я щось їм сказав, а їх було дуже багато. Із 12 годин ночі вони зі мною разом пробушували, нібито це був день. Люди, нічого вони ніяк не потребували, а щось думали вони. За моїм таким висновком, це народові безсмертя. За це все таке діло один борюсь.  7804-77

 

С у б о т а

Не можна жити за рахунок чужого

С л о в о  У ч и т е л я

       Він його одягнув на себе для того, щоб ним хвалитись. А те він не знав, що він належить чужому. А чуже – це не своє. А раз не своє, воно чужим вважається в житті – значить воно належить до мертвого створіння. Воно одівається й тепло забирає в живого тіла енергійного. 8204-122

      Жити за рахунок чужого не можна ніяк. Учитель говорив і буде говорити: якщо свого тепла в тілі не буде, природного, то технічне не обігріє. Живе енергійне, котре одержано через повітря, воду, землю, краще, ніж це все чуже. 7804-153

     Ні на що не подивлюсь, а своє все рівно зроблю, дорогу дам усім, волю. Тюрми не стане, лікарні теж не буде, а буде рай на землі. Через це харкати, плювати не стануть, і не будуть робити цього люди. Свідомість визначить буття.  Мої діла, вони невидні. Сам собі думаю: підождіть, це не все ваше, моє прийде на арену всього світу. Я прийду на арену вашу, у вас як у таких спитаю: “Як же ви жили? Це було моє, так воно й залишилось моїм. Землі своєї не видно, є своє тільки тіло. Свого в людей такого не було, усе – чуже, природне. Від цього всього хазяїна нема. Свої люди, вони стали мати чуже. На тіло своє ніхто не піде війною. А на чуже? Кожний чоловік сильний в цьому, він піде як на чуже, він буде правий. Чуже є наше, їхнє теж чуже. Якби цього не було в житті нашому, такої війни в людях ніколи не було. А якщо ми з вами чужим оточені, то чому сила в житті буде мовчати? 8102-5

      Я - за ображеного, хворого, психічного, щоб природа його не карала. А треба запобігти його такому захворюванню, такій біді, а він нею мучився. Я цьому всьому - спаситель, особливо здоровому чоловікові. Якби в мене цього засобу не було, що б я в цьому робив? Без природи я - ніщо. А коли за мене природа! Та ще ув’язнений, мученик від адміністративної особи.  Моя ідея така: від чужого треба відмовитись. 8102-26

        Паршек для того народився, щоб сам генерал відмовився від армії, від дивізії – полковник, від полку – майор, від батальйону – капітан, і лейтенант – від роти, і прапорщик - від взводу; солдат нікому не буде потрібний. Це діло – самого генерала помилка. У житті ворога не було й не буде його. Він зробився в цьому ділі, у цій науці. Ми для цього робимо всю належну техніку, учимось бути такими. Коли ми в житті визнаємо цю велику помилку, сам генерал визнає цю помилку всіх, війни ні в нас, ні в них не буде ніякої. Солдата не буде  кому запрошувати, і не буде кого слухати. Таке ж робиться всіма людьми, це ж саме діло, від чого доводиться нам, усім людям, в усьому відмовлятись. Це все чуже відійде, його більше не буде між нами такими, завдяки цьому всьому моєму ділу. 8102-35

      Ми всі живемо в чужому, у природному. Вона нас жене з дороги за те, щоб ми не вбивали, не крали, не присвоювали до імені свого. Природа є природа, вона нам робить у житті діло. Ми робимо й у ньому помиляємось, із вами горимо в цьому ділі. Простудились, захворіли, похворіли, похворіли й умерли на віки-віків. Нам, живим людям, героям у цьому – гріш ціна. Не жаліємо самі себе. 8102-49

      Не звикай у природі чужому заздрити. Твої завидки – твоє діло рветься. У  тебе ця недостача появилась, ти пав від сусіда через твою таку мисль. Ти про це саме не думай, а більше старайся з душею, із серцем робити. За тебе природа, ніколи вона так не забуде. А ти хочеш без усякого труда одержати. Труд – усьому діло в усьому. А любов – найголовніше. Не сиди зайвий час і не старайся відпочивати – бийся, колотись, а своє роби. Природа, таких вона ніколи не забуває, невидимо дає вона. 8102-87

      Порятунок в житті чоловіка – не якась у цьому їжа, не якийсь одяг, не якийсь житловий дім. Це все неживе, смертні умови, тимчасове явище. Умови діла не до душі в житті його. 8102-91

      Це ось як зернятко розвивалось, воно колись так вводилось через природу людям, це ось початкова смерть чоловіка. Потягнула до себе земля магнітом сьогодні одного, завтра інший десь умер – ця система ввелась природою за наше все чуже. Ми винуваті в природі, вона - за наш учинок, зроблений нами.  Ми це зернятко знайшли в природі, його застосували, у землю посадили для одержання прибутку в природі. А вона за це саме на чоловіка болячку посадила, за те, що чоловік у природі прогрес зробив. Через це все життя людське в природі пішло - і тут же десь узялась смерть. Людська радість, вони прибуток одержали - тут же втрата десь узялась, хвороба людського життя. Вона з путі його за це саме забрала. Так це в житті в природі не обійшлось за те, що зробив над природою чоловік. Він скопав землю, туди посадив зерно, а це зернятко багато дало зерен – уже це технічна така сторона, зовсім чужа, зроблена в природі в житті його за рахунок природи, за рахунок її умов і всіх можливостей.     Природа так даремно своє тіло не дає: твоє за це життя відбирає. Вона в цьому ділі масовому терпить, хоче сказати нам: «Чого ви до мене лізете? Я жила й буду жити сама без вас, у мене сили природні, а у вас технічні. Ви до мене по одному лізете, а я спільними силами своїми». 8102-94

      Усе це даремно. Так чи інакше, що ми в природі отримуємо це, воно нам не дає ніякої в цьому користі, ми цим ось незадоволені. А як жили, так живемо. 8102-131

      А за рахунок чужого довго жити не будеш, поживеш самовільно, а природа, все рівно вона тебе за твоє все це, зроблене тобою, покарає.  У природі дві сторони в людях: одна – хороше й тепле, друга – холодне й погане. Люди зрозуміли одну сторону, стали її в цьому знаходити й користуватись нею, а від другої сторони стали відгороджуватись: досита їсти, до тепла одягатись, а в домі з усіма вигодами жити. 7804-150

      Чоловік у природі не живе, а вмирає. Нам, усім людям на нашій землі, - не плюс, а мінус. 8102-45

       Ніяке в цьому діло не спасає в житті чоловіка: ні золото, ні срібло, ні яка-небудь деталь. А повітря, вода і земля дали нам тимчасове в природі життя. Ми в ньому пожили та сваволили, а потім умерли на віки віків. Нас не стало. 8102-46

      У вас усіх залишилось ваше діло, воно з вами живе; його скільки не роби, а помилятися буде треба. Ми в цьому ділі самі вмираємо. Нас оточило величезне незнання. Природа так мені сказала про нашу історію життя чоловіка, зроблену нами: наша, усіх людей, велика така помилка. Ми помилились, це перше. А друге, нас ображає сама смерть. Ми в цьому вмираємо й будемо в цьому ділі вмирати. Чуже таке ось діло наше – без кінця й краю з природи все робити. 8001-96

      Ми цим ось сильно помилились, стали життя своє в природі продовжувати за рахунок чужого добра. Думали: краще буде, якщо ми самі будемо як своїм добром розпоряджатись, ним як таким користуватись. Це наше єсть усе. Ми в цьому всьому самі знайшли. У природі свого нема, а все воно єсть чуже. Йому ніякого права не давалось, він самовільно це все зайняв. 8009-3

      Він цю звичку, цю торгівлю жене з колії. Продавати, менжувати - нікому цього права не давалось. У Паршека чужого нема, щоб ним як своїм розпоряджатись. А тепер гроші не в моді, щоб купити за них здоров’я. Цього природа не дає. А всіх до одного чоловіка вона рядом поставила й держить у себе в черзі. 8009-4

      Їхнє діло одне – іти в природу, там шукати як чуже, треба його красти, убивати, тягнути в двір, як своє присвоювати, ім’ям його називати. Це «моє» поїдати, зношувати, нікому не давати. Якщо потребуєш на моє таке ось напасти, іди – буде між нами війна. Так воно робиться й буде воно робитись до тих пір, поки ми від чужого не відмовимось, а своє як природне будемо берегти. Ми оточимо себе Духом Святим. Для чого нам це чуже? Ви навчіться жити в природі своїм. Здорове тіло – здоровий дух. Не присвоюйте природне до людей. Вони люди такі, як і всі. Живуть чужим, а самі себе закопують у могилу. 8009-36

      Ви своє в себе майте, своїм похваліться. А чужим хвалитись не треба. Земля чия? Вода чия? Повітря чиє? Паршек говорить: не людське, а природне. Весь час її ви як таку на кусочки рвали, прибутком задовольнялись. А тепер на це прийшов Паршек, він із своїм тілом прийшов. Не думайте так даремно. Зараз ви про нього не знаєте: а хто він такий єсть? Завтра ви про нього узнаєте, скажете: це він, кого ми ждали. 8104-101

      Моя ідея, вона живе без усяких грошей. Вони не рятують в житті, за них чоловіка вбивають. Я, як у цьому ділі ділок, гроші в житті не визнаю. Моя ідея: їх попалити. Вони помагають смерті, вона через них живе. Якби не гроші в нашому житті, ми б з вами не продавались. Гроші в цьому відіграють роль у нас. А той чоловік, котрий їх у себе накопичив, він ними в цьому багатіє. Гроші здобувають гроші, ними треба вміло керувати. Грошами гроші наживаються. За гроші будують міста. Між цим самим народжується в людях ненависть велика. Один проти одного ворога посилають, щоб інший знав, за що на його люди накидаються. Це все робиться в природі. Для цього діла зброю розум людський зробив, що продукцію, вона має в цьому вжитись: у природі так ось нічого не пропадає, своє намічене, як ніколи, візьме. Природа сама дозволила це все зробити, вона примусила людей у цьому всьому воювати. 8104-156

      Якби цього в житті не було, що ми в цьому ділі мали, ми б у цьому ділі не вмирали. Це нам дає природа, чим ми в житті радіємо. Від неї ми прибуток одержуємо, а в прибутку – все життя таке. Завдяки цьому всьому гроші завелися, пішли зайві витрати, діло загуділо, а хазяїн став багатіти. Його розширювання оточило. Робились хазяї від конячки, від корівки та пари бичків; словом, від самого курчати до самого верблюденяти. Усе це не моє таке є – чуже воно є, природне. Я це все на ходу ловив, убивав вогнепальною. Робив я в житті своєму хомут, ярмо надівав, примушував, щоб тварина мене, такого існуючого багача з усіма своїми такими умовами. Я мав віжки, батіг, не жалів їх, бив по заду. Їм як таким доводилось підкорятись, вони для мене робили те, що треба. Я на них землю цю завойовував, по ній катався, грав пісні, танцював, усе робилась мною в житті слава. Я не збирався так ось умирати через  це діло, як умирали всі через це діло.

      Воно ними робилось не для життя свого, вони це робили в природі на смерть свою. Їх пісні веселили, танці танцювали не для свого цього життя, а для чужої смерті. Усі граючі, усі співаючі, танцюючі люди, вони у праху давно в землі лежать, їх умови держать. Ми - селяни, хлібороби, робітники, уся інтелігенція, весь аристократичний народ, воїни-вбивці – усі ми робили чуже діло тільки для своєї смерті. Усе в нас усередині є чуже, ми одягаємо чуже, зовнішність уся наша чужа, через що ми помираємо. Це було все природне, воно так і зосталось. А жити так, як ми в цьому живемо, не треба. 8109-14

      Природа, вона цього не хотіла, щоб у ній такий чоловік, він у житті таким народжувався. У зв’язку із цим ділом люди народжуються. У людях – злодій. Він чужим живе й старається сам себе показати чесним чоловіком. Йому це подобається, ця ідея, він скромно це все робить. Він у цьому ділі професіонал, уміє цю роботу в людях робити. 8109-18 

      А природа, від цього всього вона терпить. Їй доводиться цим людям необхідне давати. Вони брали, вони цим не були задоволені, шукали інше,  краще. Але природу не обдуриш, вона людей примусила мати своє місце, до нього ніхто не доступний. Це ж є моє таке місце. Я на ньому живу королем, роблю важко, від чого дуже втомлююсь. Не робив би, але умови примушують, наша всіх необхідність. Ми їмо, одягаємось і в домі живемо – це наша турбота це в житті робити. Ми дуже в цьому помилились: це місце в природі зайняли самовільно й на ньому стали харкати та плювати, за що нас як таких природа своїми силами й покарала. Вона в нас сили наші відібрала, ввела нам свою хворобу. Ми хворіємо, дуже сильно захворіли. Від такої хвороби в природі засобів нема й чоловіка нема, щоб врятувати.

     Це все починалось чоловіком. Він став робити в природі в житті своєму те, що шкідливо природі: чоловік став технічний, увів у себе штучне, став хімію прищеплювати. А це все йому дало в житті неприємність. Природа, за це саме вона людям пристосувала природне, найлегший початок у житті – посадити виразку чи грибок. Дуже вільний доступ до цього діла. Природа чоловікові все для цього самого віддала, а сама за це ось саме взяла душу й серце. Чоловік у природі завоював смерть. Він оточив себе в природі приватною власністю, вона його зустріла цим. Чоловік у природі частина є. Вона для природи – шкідлива. Те вона йому дає, що треба. Природа чоловіка втягує не на життя, а на смерть. Чоловікові треба в житті своєму техніка, йому треба штучне й хімія. А в природі є природне: повітря, вода й земля – найголовніше це в житті, що дає чоловікові все. Він від цього ось усього одержує зброю, із цією зброєю він направляється в Арктику, він летить у космос. Для чого? Сам не знає. Це його є наука в природі це робити. Сьогодні одне, а завтра інше. Такому розвитку в людях не видно кінця. Як народжувався в цьому чоловік, так він і вмер із цим.

     Якби чоловік у природі нічого не робив у житті, він би жив вічно. Його з путі зняла природа за його зроблене діло. Йому права ніхто не давав сваволити, це місце присвоювати до свого імені, тому в цьому захворів. Природа - йому ворог, вона не зброєю стріляє, а природним. Смерть починається від курчати та каченяти, гусеняти, індичка, від теляти, конячки, верблюденяти, від поросяти, ягняти. Ложки, вилки, ножі, тарілки, чашки і т. д. і т.п.; приладдя, в яке запрягають. Це воно належить мертвому чужому, зовсім природному, котре зроблено чоловіком у його нужді. Це, можна сказати, украдене й убите, як живе. Хто тебе за це ось помилує, якщо ти, це чоловік, зробив у природі неприємність, ти оточив себе в ній не своїм, а чужим? Природа, вона ж є для всіх людей мати, вона нас породила для життя, щоб жити. А люди не схотіли, пішли на свій великий злочин: не своє, а чуже брати, до свого імені присвоювати. Це, мовляв, моя земля. Що схотів, над нею зробив . 8109-26

      А дім для життя на цьому місці побудував і сказав у природі свої слова: «Це дім мій». Він його своїми руками створив. Це нічого ні від кого не відбереш. Чоловік у цьому в усьому – злодій і вбивця природи. 8109-30

       Я не боюсь природи так, як ви її. Вона – мій любимий друг. Де б я не був, в якій клопіт я не попадався, вона – за мене. Я її прошу як матір свою. Вона мені в усьому помагає, за що б я не брався корисне людям робити. Вона мене як друга любить. А вас усіх таких вона карає своїми силами за те, що ви вкрали в природі. Ви в природі – злодії, убивці добра живого. Хто вам дав таке право в себе мати це ось місце, де ви живете, зайняти? Це все не ваше, а природне. Ви ж у цьому ділі самовільники. 8109-42

     Природу ніхто не обдурить. Вона як була, вона єсть і буде. А чоловік народився для того,  почав робити діло, недоробив, умер. Спитайте в усіх людей на землі: хто з них хоче вмирати? Таких у житті нема. Усі люди, чужим вони користувались, вони користуються й до сих пір чужим - через  це вони в цьому вмирали, умирають і будуть вони вмирати. 8109-52

     Те, що люди роблять, - це не до душі й серця, не людське воно, вчинок людський. Отець є отець, а син є син, вони чужі між собою, а люди в них продані за гроші, їх гроші зберігають. Вони за хорошим підуть усі. А хорошого мало в житті, поганого більше.  Знати в отця можна, тільки треба підкорятись, служити слугою. Так діло обходиться в сина. Усіх людей у житті не задовольнило це хороше. Вони пожили та сваволили, потім умерли на віки-віків. Паршек цього не хоче бачити. Він чуже не держить, воно – мертве, бездушне. З ним жити не доводиться, бо мертве – не живе. Технічний чоловік – безсилий, він у природі чужий, зовсім чужий незнаючий чоловік. А якщо він тебе не знає, що він може сказати? Це велике незнання. 8109-71    

      У природі природна сторона, ми боїмось природи, як ворога, у цьому в усьому простуджуємось, хворіємо, врешті-решт умираємо на віки-віків від цього. Ми, учені й невчені люди, не пішли. Нас догнала природа, покрутила силами своїми, грибок і виразку на тіло посадила. А щоб ми знайшли такий засіб від цього діла позбавитись, це ми шукали й не змогли знайти. Чоловік наш, він від цих усіх дій ішов із життя й він іде так ось із життя. 8109-75

       А мертве з живим ніколи не живе, а своїми силами тягне в могилу. 8109-75

      Зрозумійте ви, добрі такі ось люди: ми з вами сьогодні живемо, завтра помираємо. Гіршого, ніж це, немає, а ми вмирали, умираємо й будемо вмирати. Це нас примусила природа чуже зробити.  А ми пішли по тій дорозі, котра стала давати чоловікові прибуток, не своє, а природне, зовсім чуже, чим чоловік радувався. Йому як хазяїну, як ділку в цьому, де що взялось у дворі з ножем: курочка чи півник, ягнятко, поросятко. Це все чоловікові дано для життя. А він визнав: це ось – моє це діло. Став цим ось користуватись як таким. Став збирати, став направо, наліво менжувати. Що він схотів, те він над нею зробив. У нього на це – ніж, у нього на це – позбавлення права. Куди хочу, туди я діну. Мені природа дає, я заводжусь багато чим, багатію, гроші в цьому збираю. Роблюсь у людях чужим, усіх близько я в цьому не визнаю. 8109-81

     Не радість, а вічно невмираюча скорбота – робити те, що робили всі. 8202-16

      Ми розпоряджаємось, ми хвалимось чужим і вмираємо в ньому вічно. За що тільки не візьмись робити, воно єсть чуже. Ти не маєш ніякого права ним розпоряджатись, воно не твоє. А раз узяв – значить ти злодій і вбивця цього діла, у чому ти й умер. Тебе природа за це все твоє умертвила. Це було, це єсть, воно й буде в цьому ділі.  Воно чуже, воно мертве, з чим жити не можна. А от своїм можна хвалитись, і можна з холодним жити – це живе, живуще на білому світі вічно. Паршек цю ідею всім людям показав на собі, а люди його тіло зненавиділи, його женуть із цивілізованості, говорять: «Відійди, нас цим не турбуй; ти не наш, а чужий. Місця тобі нема. Геть із землі». Не дають можливості жити. 8202-17

      У нас не вийшло: велика в цьому й сильна помилка. Ми зробили це ось діло, але недоробили його, умерли на віки-віків. Знайшлись інші такі люди це діло продовжувати, і все ж вони це діло так, як це слід, не зробили, вони цим не задовольнили себе. Це діло перед ними так і залишилось недороблене. Треба буде робити. Від цього всього діла ми з вами ніякої користі в цьому не одержали. У цьому ділі ми як помирали, так і до сих пір ми помираємо. Ми не навчились у природі, щоб нам жити без усякої смерті. Ми з вами звикли гроші заробляти. 8202-45

      Своє самовілля робити як місце своє, котре він захопив і ним він розпоряджався. Це місце не твоє, ти його захопив, нікому не хочеш віддати. Ти зробився своїй дружині своїм чоловіком – це теж така єсть у житті природи неправда. Вона так само присвоюється своєю, як і місце. У природі такого власного нема – єсть спільного характеру, для всіх однаково. 8202-64

      У природі робимо для цього діла все. Але одного не зрозуміли всі люди, живущі на білому світі: ми живі єсть люди в природі, але чужим огороджені. Усе в нас єсть і багато. Це не порятунок в житті. А ми стараємось добитись, щоби було в нас це чуже природне. Через це терпить вона, а ми її не жаліємо. Своїм умінням грабуємо, для неї єсть злодії й убивці її здоров’я. А про це ми не знаємо. Ми з вами незадоволені й у цьому не можемо задовольнити себе. 8202-154

      Це добро, що ми маємо в житті, - це чуже природне. Ми не маємо (права) розпоряджатись землею й не можемо на ній будувати. Це таке ось життя, воно ж робить те, що треба. Це природа, вона зробить усе мені. 8204-148   

      Чоловік багато думає й багато робить, а в ділі своєму він помиляється й на віки-віків гине. Діло він почав робити маленьке, а довелось робити величезне. Ми в житті самі не знаємо, що таке робимо. Дім ставили на куті свого місця й недобудували: самі вмерли. І цей весь початок, що ми робимо, - це буде наша смерть. Ми для цього всього почали робити, ми зробили, у нас є, чим хвалитись. Воно в нас усе – чуже й мертве, вона нам не дає живого життя. Ми не живемо, а вмираємо через це саме. Нас природа за це ось не жаліє, а карає своїм шляхом. У неї єсть усе, що хочеш. Вона стоїть своїми силами за себе. Це не природного характеру – технічне, штучне, хімічне – зовсім неживого характеру. 8209-109

      Гроші – це єсть у житті ніщо. А от життя має бути, зостатись без усяких цих мільйонів. Здоров’я єсть природа, вона не повинна продаватись і не повинна ніяк куплятись. Живе природне – зовсім чуже, воно мертве робиться так людьми, і буде воно так робитись. У кожному зробленому ділі - велика помилка. Ми її копаємо, колупаємо на кусочки – це все єсть убивче діло. Ми, люди, усе це робимо. А що із цього всього ми одержуємо? Одну з усіх смерть. Нас природа цим оточила, вона нам наносить утрату життєву. На тіло садить виразку або грибок. Невиліковне таке діло - це єсть для медицини мінус. Вона бідна єсть у житті. А життя єсть. Ми в цьому всьому люди такі єсть, котрі не живуть, а відмирають. 8302-70

      А за Паршековою справою, своє місце ніхто не мав права займати, як його зайняла назначена особа. Він це місце тимчасовим явищем у себе в національності зайняв до одного моменту до випадку. А Паршека обрала одного за ділом самородка, а джерело його – це загартування-тренування. Паршек один у цьому ділі трудиться на благо всього світу всіх людей. Він говорить нам усім таким ось людям, треба кидати так індивідуально захищати сам себе, щоб у чужому доводилось жити. Це – бездушне, воно зовсім мертве, але не живе, а з ним як із таким жити не можна буде. Більшість у природі цього, воно тягне живе на смерть. Чоловік тому так у житті своєму й помирає, у нього на це не вистачає своїх таких сил. 8302-191

      Місто чиє? Ми в ньому народились, це місто наше. Ми в ньому трудимось, те ми робимо, що треба. Чим ми жили? Це наше діло, у котрому ми сильно помилились, присвоїли до свого імені: це моє. А моє – це приватна власність, індивідуальний капітал. Його ніхто не має права собі присвоювати, щоб назвати своїм ім’ям. Одна природа в силах поділити цього хазяїна добро. Цьому хазяїнові за це все вона подала його призначену природою смерть. 8303-18

 

Не готуватись на завтра

      Узялась за це мати-природа, вона підготувала мене по-природному жити: не готуватись на завтра. А сьогодні прожив - завтра будеш потрібний. Вона тебе пожаліє. Це не техніка, це не штучне чи хімія. Щоб уміти на білому світі жити, повітря, вода і земля – три основні тіла. 8102-31

 

На бугрі зробимо людський рай

      Воно нам треба й обов’язково нам треба буде в житті в людях це безсмертя. Люди вчені до цього ось підходять, вони цього хотіли, щоб у них у людях вийшло. Вони це ждуть, ніяк не діждуться, крім одного нашого Учителя. Він для цього путь свою, доріженьку прокладає. Вона в людях така є, і буде вона в цьому. Вони права самі створять. З нічого щось не зроблять. А коли буде цей початок, то тоді цю ідею підтримають самі люди. Якщо вони не одержать від природи своє благо, то тоді для чого їм Учитель? Він - усьому діло. Для цього всього він робить сам. Бугор Чивілкін – природа, і чоловік, котрий прийшов, – теж природа, і люди прийдуть – теж природа. Вона нам відкриє все те, що треба. Ми на цьому бугрі не торгівлю відкриємо. А зробимо ми там людський рай. Я цьому місцю буду Адам, перший чоловік у нашому житті. Я буду там на цьому бугрі хазяїн цього місця. Він захищений для цього. Там люди будуть займати своє місце для свого життя. Звідти не понесуть гріб із тілом на могилки. Ми там, якщо матір така знайдеться в житті своєму відмовитись від дитяти, його виходимо. Ми його для цієї історії покажемо як таке дитя. Він народиться для всього такого народу, котрий повинен у нього вчитись. Він їх повинен учити такому ділу, від чого він буде Богом. Буде жити в людях його ідея Христа, він сам буде на цьому бугрі, на цьому місці його. 7804-41

      Ми тепер такого життя не потребуємо, воно нам таке не треба. Нам треба в природі безсмертя, умирати тепер ми не станемо. Мертве створювати не будемо, живе збережемо. Еволюція очі нам розкриє. Ми почнемо жити по-новому. Таке хороше, тепле не будемо приймати, а візьмемось за погане й холодне. Хати не будуть треба, могилки не будуть ритись для людей. Ті, котрі будуть лежати в праху, і ті встануть. Ми цього доб’ємось. Бугор це все зробить. Дохнути ми перестанемо, жити ми будемо. А яке будемо мати щастя! Потребувати нічого ми не станемо. Буде на землі рай. Мертве відійде зовсім, а живе настане. Один одного пожаліємо. Ми нападати не будемо. Ось життя яке настане Боже. На колесах ми перестанемо кататись. А мучитися будемо, спрага буде така жахлива, людям це не по душі буде. Спочатку буде тяжко, але зате буде здорове життя. Воно робиться по всіх усюдах людьми живого характеру. Якби вже вмерти мені, такому чоловікові незахищеному, за сорок шість років можна вмерти тисячу разів. Треба згодитись із тим випадком, із котрим доводилось жити. Учитель народу, Переможець природи, Бог землі за те, що в житті зробив сам. Це його така істина невмираюча. 7804-72

      На арену прийшла еволюція зі своїми силами, свої дні як такі принесла. Ми стали після цього всього не так жити, як ми до цього жили: простуджувались, хворіли й на віки-віків умирали. Ця історія нам усім нове принесе. Це Чувілкін бугор, він нам ці якості введе. Ми не будемо так важко жити, нас оточить легке, холодне й погане. Ми доб’ємось від природи життя, але не смерті. Ось де виявиться правда, невмируща ідея: їжа не буде треба, одяг теж не буде треба, дім житлового характеру не буде треба. А буде треба всім нам Чувілкін бугор, його такі життєрадісні умови, земний рай: один поруч одного впритул стоять. Нас не буде природа поодинці забирати. Ми будемо мати тепло спільного характеру. Не природа нами, а ми нею будемо розпоряджатись своєю ввічливою просьбою. Нам доводиться просити природу своїм умінням, своєю любов’ю. А любов є для життя все. Лише б захотів, твоя мисль іде по природі до мети. А мета наша всіх така в житті, щоб жити на білому  такому світі. Ми вмирати не станемо. Наше діло одне буде – умирати не станемо. Ось що нам бугор Чувілкін дасть. Ми це завоюємо, наші ноги це все зроблять, вони причепились до нашого бугра. Ми, усі люди, на ньому пороззувались, і гайда по цьому бугру. Ми постояли та прокричали, а потім зійшли в колдибаню, там покупались. 7805-53

      Ми повинні з природою не боротись, її якості не брати, вони не будуть треба. Вогонь не буде потрібний, залізо не треба, снасть не буде потрібна. Шило з голкою не треба буде, ніж із сокирою, пилка не будуть потрібні. Землю як таку присвоювати не будемо, і вона не буде чоловікові потрібна. Сіяти зерно перестанемо. Усе це відпаде, усе це зробить у себе наш земний чоловік. У нього як у такого організується внутрішнього характеру тепло. Те, що робить для себе чоловік, він цього не буде робити. Йому  їжа не буде потрібна, одяг теж не буде потрібний, житловий дім не буде треба. Чувілкін бугор – це буде чоловікові слава. Він його такого ось прийме, йому його життя дасть. Примусить сам себе стати близько до повітря, води, землі. Струм, електрика, магніт тіло оточить на віки-віків. Ось, чого люди доб’ються.7805-73

       Це життєвий такий закон. Солдат більше служити не буде. Армія не знадобиться. Крадіжка припиниться. Хворіти люди перестануть. Усі до одного одержать одне – 33 карбованці. Тюрми не стане, лікарні теж не буде. Учитись так не будемо. Місця теж не стане. У людях проявиться життєва любов. Між національностями  війни більше не буде ніколи. Ось чого ми від природи доб’ємось. Умирати зовсім перестанемо. Усі люди, від цього діла вони встануть, їх як таких  підніме природа, вона нам дасть наше життя. Ось що ми з вами побачимо, це все життєрадісне. У житті нашому проявиться наше все на землі райське життя, бугор ми з вами для цього діла всі оточимо. Не природа нас як таких усіх примусить стати на свої такі ось живі довільні ноги, ми ними станемо на сніг. І так чи інакше буде одне.7805-69

      Йому природа підказала, що цьому всьому тільки бугор поможе. Він кожному чоловікові, що прийшов, своїм здоров’ям поможе струмом. А якщо в ньому Паршек знайшов ці природні засоби, він ними хвалиться. У цьому ділі не треба ніяких курортів, у цьому всьому ліжко відпаде, годівниця не буде треба. Усе буде робитись без потреби, природно. Повітря, вода й земля – усе це буде помагати. Природа це місце на Паршекові освітила: на цьому місці, на цьому ось бугрі, - людський  рай. Не той рай, що колись наші священики малювали цю ось картину після смерті чоловіка, він умер. А тепер Паршек вносить людям живого характеру, він сам це ось виклав практично, на чоловікові проявив.

     Люди говорять і хочуть безсмертя. А щоб у них вийшло, треба таке місце й такого чоловіка. А в нас таке місце є, де чоловік, він має бути таким, як себе показує Паршек. Це його тіло на бугрі без усякої потреби, без усякого самозахисту й усяких вигод. Сну - ніякого вночі, стоячи. Хто завоює в природі безсмертя. Це Чувілкін бугор є вся наша їжа, наш одяг, весь мертвий капітал. Чувілкін бугор у природі знайдений для життя людського, він безсмертного характеру, ні на що не замінний. Ні на арктичні умови, ні на атмосферний космос, ні на бурхливі ліси, ні на скелясті гори, ні на рівнини землі чорнозему, ні на які надра чи океанські хвилі Паршек Чувилкіного бугра не проміняє. На Чувілкіному бугрі розташувався із своєю ідеєю Паршек. Там нема ніякої техніки, нема ніякого штучного й не введена хімія. Щоб мертвий капітал був, цього там нема. А є для всього світу всіх людей земний рай. На цьому бугрі не поснідаєш, не пообідаєш і не повечеряєш, спати не ляжеш у м’яку постіль, форми фасонної для краси не одягнеш. А щоб там був дім – він там зовсім не треба Паршеку. 7811-49

      Це місце буде наше, усіх наших людей усього світу. Це - початок, а кінця цьому не видно.   Кінець прийшов Отцеві та Синові, їх таке діло, а Духові Святому тільки є перший початок, уміле еволюційне діло – це велике в житті терпіння без усякого діла такого бути. Такого не було й нема на білому світі, а буде для цих людей рай. Він у себе нічого не буде мати, це буде природа, вона Паршека оточить славою вічно невмираючого життя. Це місце, ці умови дадуть чоловікові одне з усіх безсмертя. 7910-85

      Вони ждуть мого приходу, моєї ідеї. Єсть люди такі, умирати не хочуть, хочуть жити, а не вміють, умирають – їхня така помилка. А раз вони це діло зробили, його недоробили, умерли. Уже це діло йому завадило. Якщо ви ж вірите мені, як Богові, місце йому підготовлено Чувілкін бугор. Це райське наше місце. Чоловікові слава безсмертна. Тут діл ніяких, щоб чужим наїстись, чуже одягнути й у чужому жити. Мертвого нема. Усе єсть живе, природного характеру. Діл ніяких. Життя вічно не вмираюче, вічно живе. Ось де Бог  народився, тепер без усякого діла він живе. 8001-149

       Чувілкін бугор – найголовніше в житті, одна з усіх вулиця живого покрою. Там може жити всякий і кожний наш земний чоловік з душею й серцем, не як в умовах індивідуально, а як у раю безсмертним. Не треба думати й не треба створювати таку мисль у природі, як про чуже, бездушне, неживе, мертве. Цього там нема. Там єсть одне єство, незалежна сторона, жива природна невмираюча. Вона має жити своїм приходом у нашому такому житті так, як наше єсть сонце. Воно так сходило, воно так заходило, тільки не в один час, від самого початку всього нашого такого життя, котре було на цьому бугрі без усякої потреби. 8009-56

      Цілина АдамовськаЧувілкін бугор. Там лежить азот живого характеру. Це не село, не аул з містом. А райське місце. Чоловікові слава безсмертна. Техніки нема, штучного нема, хімії теж. А єсть природне невмираюче життя  - повітря, вода й земля. Це історія Божа. Вона нам усім треба. 8009-83

 

Народити чоловіка без потреби

      А  Паршека  діло, зроблене  ним, – це Чувілкін бугор, не що-небудь таке, а без усякої потреби народити на цьому місці чоловіка. Для вчених це не так, а буде це й обов’язково буде. 7811-23

      Якби чоловік перший знав, що йому треба вмирати, він би не народжувався. А його люди народили для життя. Вони боялись, як би він без нічого не вмер. Вони йому шукали в цьому вихід, його годували, його одягали та в домі держали. Він там їв, він там одягався й ночі спав. Це не спасіння, а знищення, від чого він умер. А якби ми цього йому не робили, держали в умовах життя без усяких потреб! А все це робилось людьми. Вони його народили самі, у цьому його показали. Ми його для цього зробили, уже життя. Але буде жити? Від того, що зробили на ньому люди, він захворів. А йому засобів немає, він у нас і вмирає безслідно. Ось що люди зробили на дитині. Люди в цьому самі винні, вони бажали це зробити, самі похіть робили. А коли вони це зробили, у них вийшло їх бажання. Так зробилось у них: сім’ячко посіяли. Люди про це сім’я почули, стали в цьому готуватись, щоб його зустріти хорошим, чим треба. Чоловік, він уперше на цю землю приходить. Він зустрівся з водою, вона промила слід, а повітря сил набралось його з тіла виштовхнуло живим, а земля його як такого прийняла. Який він у цей час був, зрозумійте, і що з ним як таким зустрілось? Це техніка, це штучне й хімія - те, чого ніколи не бачив і не чув. А зараз він це ось прийняв, він злякано сприйняв. Те, що йому таке піднесли, - це все чуже природне, але не живе. Убите нами та ще вкрадене. Це є злочин, із злочинів злочин. 7811-86

      Ця історія, ця дорога була, вона єсть, вона буде, тільки не чужа, а своя та, котра до цього всього була. Це був перший чоловік Бог. Він до нас на землю прийшов для життя, але не для смерті. Перший чоловік, що не потребує нічого. Він був усьому діло в природі невмираючій, вічно живій на білому світі. Бог тоді один був між повітрям і водою на цій нашій землі. До цього приходу на цю землю ніякого з усіх другого такого чоловіка не було. Він хотів бачити чоловіка в природі такого, як він. Для чого? Він цього не знав. А йому як першому цьому чоловікові на його такий заклик ця природа взяла й послала йому своє задоволення, щоб він на це все подивився й сказав про все це діло, котре зробили в природі люди. Вони цього ніколи не схотіли.    Це все сама природа зробила в людях, щоб вони самі подивилися назад. А що другий, зовсім чужий чоловік, природою прислана жінка, яку користь принесла людям новонародженим? Вона ввела першому чоловікові для всіх людей діло. Тільки що дитя народилось, появилось на білий світ – йому ці люди представили зовсім чуже діло природне, не яке-небудь, а чуже природне - що-небудь узяти проковтнути. Для чого це все робиться? Природа нам, усім людям, говорить: нам треба в наше життя такого чоловіка народити без усякої потреби. А це можемо відкрити на чоловікові. Це єсть не початок, це життя. Цього не було, його для еволюції треба зробити, для безсмертя людського життя. 8001-86

      Нам треба змінити старе, негоже в житті, як ми народжуємо в умовах дитя. Особливо воно народжується в пологовому домі – там душі нема. У нас фельдшером була жінка, спеціаліст друга жінка. Ми його не з добром зустрічали. Я, Паршек, сам на руках повинен до води нести й у цій воді його, як ніколи, скупати. А потім це дитя візьмуть на руки самі люди для виховання. 8104-50

      Я хотів на цьому місці народити без усякої потреби дитя. Знайшов матір, котра дала згоду на цьому місці. Ця мати не схотіла своє дитя в себе народжувати, а звернулася вона до мене, щоб я їй дав свою згоду зробити аборт. Я зрозумів це діло, що вона не матір своєї дитини. Зробив я свою таку обдуману пропозицію, щоб вона згодилась народити нам свою дитину. Вона від цього діла не відмовилась, дала свою таку згоду не по-своєму народити дитя, а по-нашому. Ми – цій дитині отці й матері, узяли на себе, на спільне діло народити це дитя в своїх таких умовах не так, як люди народжували своїх дітей. Вони народжувались в умовах, у постелі мякій. Ми взялись його народити у чистих відкритих умовах на бугрі, хотіли без усякої зустріти потреби. Ми це дитя в себе берегли спільним колективом. Усно в нас таке діло розвивалось. Здавалось, ми це діло робити починали в природі вперше. Цього діла ніколи не було ніде. Учитель ідейно проводив і він хоче, щоб у природі це так вийшло. Воно так би й вийшло. Хіба матір не має права народити своє дитя? Воно нами народжувалося для того, щоб умерти, як і виховувалось. А тепер ми народжуємо для вічного життя, ми будемо його на руках виховувати. Так це ось робилось діло. 8104-192

      Нам, людям усім, треба в природі народити такого чоловіка, щоб ми його самі виховали без усякої потреби. Щоб він народився в нас на тому місці, де відкривається атмосфера. Там єсть повітря, там єсть вода й земля, котра від Адама літ неходжена. Це дитя, я його зустріну, на свої руки візьму й понесу його я у воду, там його занурю. Передам його людям на руки, нехай він виходжується на їхніх руках. Він буде наш учитель, буде нас таких учити, щоби ми мали своє здоров’я. Нам дасть природа через мене, моє тіло. Ці сили ми в цьому ділі заслужимо від неї. 8202-55

      На нашій такій землі народжено чоловіка, котрий народився для життя свого, а ми йому як такому своїм ділом, по-перше, завадили. Зовсім не своє, а чуже дали; дали можливість споживати природу. Вона нас усіх примусила цим ось оточити себе. Ми ще не народились, а нам, таким людям, приготували. У нас єсть те, що доводиться завтра їсти. Ми з вами думаємо, що до цього дня приготувати. А самі не знаємо: будемо жити чи ні? Ось які відбуваються діла наші. Ми дитя народжуємо, це наше го… , йому треба спокій. А ми його повертаємо, примушуємо, а йому це – ніж під ребро. Краще його попросити. Такий спокій треба буде в житті іншому чоловікові, ввічливість. А каприз не поможе, це сторона нехорошого характеру. Ми це в житті своєму робили, робимо й будемо це робити. Наша в цьому велика помилка – це наша похіть, вона в любові розвивається. 8202-82

      Такій дитині не треба народжуватись. Але це все зробила похіть, вона для мук чоловіка в життя принесла. Це тільки ми так звикли робити. Ми в цьому ділі втрачаємо здоров’я, але не зберігаємо. 8204-97

      Ніде, а тільки тут, на цьому місці має маленький чоловік матір’ю народитись, і там за бажанням її люди мають взяти його на руки свої для виховання та його в цьому ділі ростити без усякої такої ось потреби. Він має жити в людях за рахунок природи. Цього мало дала нам стаття в «Вогнику». Нам треба від природи на цьому місці через ініціативу живого, енергійного, здорового чоловіка. А він у нас єсть, його імя Паршек. Він для цього діла в природі загартувався, став таким, як ми його бачимо. Його місце для життя свого – Чувілкін бугор, там усі його такі умови, щоб мати свою можливість нашому будь-якому кожному чоловікові зоставатись у природі без усякої такої потреби, щоб на цьому місці був рай, щоб чоловікові була слава безсмертна. 8204-192

       Ми, усі люди, маленьке дитя так народжуємо: уперед йому технічне життя в природі готуємо. Це буде наше таке діло, а ми його робимо. Чоловік не народився, він знаходиться в матері в череві. Ми його ждемо, ось-ось він народиться. А для нього вже приготували, що йому їсти досита. А одяг зшили хороший і теплий, а дім побудували з усіма вигодами. Живи ти так, як живуть вони всі. Якщо тільки йому захочеться їсти, йому тут же готують, нагодують. А коли йому робиться холодно, його одягають тепліше, бережуть його тіло. А в дім він заходить і живе він так, як і всі. Ця процедура його не оправдала. Вони шукають вихід, від цього всього такого треба позбавитись: це не те, що нам треба. Ми знайшли негоже. 8209-72

     Ми народжуємось людьми через нашу цю похіть, котра примусила нас із цим ділом зустрітись як із розвинутим нашим життям – нам приготували передчасно. Треба жити, а ми зробили вже діло. Сорочку одягнули – чужим оточили себе. Це мале, а бездушне, мертве. А живе з мертвим ніяк жити не зможуть. Це така в цьому розвинута наша смерть, ми в цьому вмираємо. А щоб нам так жити, нам треба народитись у природі без усякої такої потреби. Це нам треба буде Чувілкін бугор. Ми це діло вже пробували практично. Хотіли, щоб ми не вчили його, що треба буде йому робити. А він своїм учинком новим небувалим нас усіх буде так учити. Ми, люди, його на своїх руках виходимо. Це наше спільне дитя, ми його в матері так ждали як ніколи – на руки взяли й понесли. 8303-11

К о м е н т а р і

      Учитель разом з учнями в 1975 році пробував на бугрі народити дитя без усяких потреб, але місцева влада не дала народити дитя на бугрі. Матір, в якої зійшли води, з бугра забрали в місто в лікарню, де вона й народила в штучних умовах. Учитель говорив, що це була проба, а іншого разу ми його народимо обов’язково. Після цього Учитель пробував Сам залишитись без усяких потреб на бугрі, але люди Йому заважали. Потім Учитель готувався разом з декількома близькими людьми в 1978 році залишитися на бугрі без всяких потреб, але в цей раз не вийшло, бо були «люди не ті», як говорив Учитель.

      У 1979 році до Учителя прийшов автор цих слів, попросив його прийняти, Учитель прийняв, як усіх. Перед прийомом я чув зсередини про Учителя: «Це є Христос». Тепер знав, що Христос перебуває не на небі, а є наш живий Учитель. Виконував поради Учителя, вивчав вчення, ідею бути без потреб, практично пробував терпіти без їжі по чотири дні в тиждень,  пробував ходити взимку в одній сорочці, Учителя визнав за Господа Бога.  У 1981 році я написав Учителеві лист-звіт, в якому звітував перед Учителем як Господом Богом, що я робив і що зробив у житті. Учитель мій звіт прийняв, лист переписав у Свій зошит «Паршек», 1981.02.26, а в кінці листа підписав замість мого звичайного прізвища Своє нове прізвище: «Валентин Олександрович Ош». У 1982 році Учитель мене благословив продовжувати виконувати Його ідею бути без усяких потреб. Учитель спитав мене: «Ти не думаєш кидати Мою ідею?» Я відповів: «Це моє життя». Учитель благословив виконувати Його ідею: «Пробуй шість днів у тиждень терпіти без їжі, потім пробуй два тижні терпіти без їжі, потім пробуй  місяць терпіти без їжі. Пробуй ходити без сорочки. Ти в Мене збоку». Ця ідея Учителя, бути без усяких потреб, належить усім людям. Виконуйте. У 1989 році – прочитавши зошит “Паршек”, 1981.02.26, де мій лист-звіт – я прийняв з радістю нове прізвище Ош від Учителя, як благословення від Отця. Потім я визнав Учителя своїм Отцем через нове прізвище від Учителя, бо завжди діти отримують прізвище від отця. Потім я прийшов до висновку: якщо прізвище сина є Ош, то й прізвище Отця є Ош, бо завжди в людей прізвище отця і сина є одне.  Так став називати Учителя Отцем Ош, а себе став називати сином Ош. Вважаю, що Отець Ош є Отець усіх людей, Його ім’я – святе.            

 

Н е д і л я

Задовольнятися в житті

      Паршек говорить свої слова: живіть як хочете, але щоб ви своїм надбанням задовольнили себе! Не треба так робити, як ми робимо: зовсім не знаємо його діла, чого він між нами так ось робить. Ми в цьому бідні, нужденні люди, боїмось природи. 8109-16

      Ця історія робилась людьми для людей, і це все діло не задовольнило через смерть людей. Вони в цьому ділі вмирали, вони в цьому ділі вмирають і будуть вони в цьому вмирати. 8204-27     

      Істинно сказав, скажу: дуже багато зробили, у них єсть, але жоден чоловік у житті в природі не задовольнив себе. Як він умирав, так він і вмирає, і буде вмирати. Це так говорить Паршек. Це істина єсть у природі. Через це все, зроблене нами, у нас розвинута в природі смерть. Вона на нас введена через це діло. 8202-168

      Що ми з вами в цьому не робили й не робимо, воно нас не задовольнило – у цьому наша така помилка. Ми з вами не нажились, а втратили своє здоров’я. Це було, воно єсть у цьому ділі й буде. 8209-13

      Паршек прослідкував цю історію, котра робилась нами, людьми. Він вивів підсумок цього усього минулого на людях життя. Вони в цьому не задовольнили себе. Їх необхідність примушує це діло робити, щоб у цьому всьому своїм тілом помилитись. Він так захворів, простиг, утратив у цьому своє здоров’я. 8303-81

     І все ж ми до цього діла не прийшли, щоб ми залишились цим ось задоволені. Як був у нас із вами якийсь у житті нестаток, так він і залишився між нами. Ми маємо діло з природою від неї відбирати плоди. Вона нам давала, вона нам дає, цього нам мало, вона й буде давати. 8109-11 

 

Виховання молоді

      Треба навчити себе, щоб ввічливістю обслужити дитя, щоб воно розуміло, що його просять. Не треба присвоювати до свого ймення. Треба його вважати спільним. Ось тоді ми будемо жити незалежними. 7805-14

      Ця народжена, така ось вона є велика в житті молодь. Вона народилась в природі, щоб так жити, як їх учить своєю ідеєю Учитель. Він говорить їм про те, щоб вони мали свої сили такі, щоб вони природу любили, не йшли від неї – тоді буде в нас здорова слава, у них буде народжуватись у житті своєму мисль істини. Неправда від них, від таких ось, відійде, а оточить їх чиста правда. Вони не будуть так хворіти й простуджуватись. У них родяться такі природні сили, їх ніхто не буде непокоїти - це буде живе. Паршек багато не так робить. Він малює картинку нам, усім дітям, котрі нижчі за всіх людей. Якщо ми, усі діти, підемо по цій дорозі, то ми одержимо від природи нове, небувале. Ось що нам усім дасть природа. Вона нас за це все полюбить, оточить своїми силами. Ми від неї одержимо те, що захочемо.7910-190

      Це все, що робилось людьми, щезне, забереться свідомістю. Ми визнаємо ідею Паршека. Вона протилежна всьому цьому мертвому початку. Це єсть діло людського розуму. 8001-123

      По всьому цьому висновку мого такого діла, у всіх зоологічних парках усіх звірів треба від такої науки звільнити давно. Це буде в людях така велика просьба. Вони не винуваті в такому безумстві. Так будуть разом із чоловіком гинути. За це легке одержимо в природі. 8001-159

      Чоловік живого характеру не огороджений чужим. А своє він показує, він хвалиться тілом своїм та ще не літом, а зимою. Ось чому треба не відходити від людей, а близько до них звертатись, що вчить нашого такого чоловіка. Він цього доб’ється й буде він так робити в природі. 8001-165

      А робити в житті те, що дає в цьому легке, - спати не треба. Нам треба вчитися жити. Не треба думати про те, від чого можна одержати своє задоволення. Не треба буде так учитись, після чого можна зробитися генералом. 8104-46

      Я прошу всю нашу таку молодь, щоби вона не робила свою похіть. 8104-60

        Нам не треба смерті. Усе залежить від нашої молоді, їх треба цьому всьому вчити. 8109-17

       А по-Паршековому, треба не хворобі помагати, а треба з молодого життя здорового чоловіка так пробуджувати, учити його загартуванню. Джерелом треба оточуватись. Природу треба любити. А ми? Мало того, що досита їмо щодня, а спимо до невпізнанності. 8202-23

     Він спішить це робити. А день наш, не для того він на арену прийшов, щоб ми, усі люди, цим займались. Ми не знаємо добре, що наша енергія в цьому вмирає, вона нами робиться психічною. Який ти не був у цьому ділі чоловік, ця похіть, вона тебе потягне. 8202-57

      Наше діло – дитя народити, а потім ним, як своїм, розпоряджатись. Жаль його, але нічого не поробиш, треба. Так ми звикли один одного примушувати робити чужим чуже. А чуже єсть мертве. А з мертвим жити не можна. Паршек не за діло, а за життя вічного характеру. Ось що треба нашим людям. Ми від першого початку першого діла стали від похоті вмирати. Це діло нас у цьому ось не виправдало цілком. Ми зостались у цьому ділі в похоті винуваті. Це наш у похоті розвиток у природі. 8202-60

       А моя ідея така: чоловікові запобігти цьому захворюванню. Коли ми цьому будемо самі запобігати, ми не будемо хворіти. Ось чого ми в житті самі в природі доб’ємось, цього життя, але не смерті. А життя залишається в Паршека. Він це в природі знайшов, оточив себе цим місцем, умовами, одержав можливість зоставатись без усяких потреб, зостатись безсмертним. Умирати Паршек через це не буде, він заслужив у природі. Чувілкін бугор, він має в себе ці свої якості будь-якого чоловіка зберегти. Там для безсмертя – усе: азот, повітря, вода й земля - з котрих ми брали всю техніку, усе штучне, а хімію ми ввели. Жити б нам, але природа не дала, вона нас умертвила.

      Ми з вами в селі помираємо, нас люди закопують. Вони самі це в житті робили, роблять і будуть робити. Паршек з нами незгоден. Він говорить: це все нашому розвитку ніяка особливість не поможе: ні Арктика, ні Космос. А як умирав у цьому чоловік, так він і буде вмирати. Це все наш початок зробила похіть. Діти ви мої всі дорогі. Я вас як дітей люблю, хочу щоб ви на білому світі так ось жили та не робили ви свого самовільного: на чуже тіло пускати в хід своє лігвище, котре з кров’ю проходило в життя чужого тіла й там розпоряджалось своїм зерном, саджало його для зародку нового життя. Ми б цього не хотіли, але самі умови наші примушували це діло робити, вони введені нашими предками. Чоловік на це все накидається як на своє й підвладне тіло, воно силою криється, це природна таїна, вона примушує чоловіка в цьому вмирати. А вмирати ніхто не бажає. Це робиться самим чоловіком, він робить це природно, вона ці сили в себе мала й дала чоловікові. 8202-63

      А коли ти його держиш, він тебе так не слухає, ставиться до тебе капризно. Треба його по путі пхати, у нього на це сили свої, він виявляється зовсім чужий. Ти – до нього, а він – від тебе. Треба його просити, молити, він зрозуміє твої такі ввічливі слова, за це діло він візьметься й скаже тобі за це ось спасибі.  Батько чи мати, вони твої рідні, перед тобою поставили таке життєве питання. А ти як дитя моє рідне повинен зрозуміти, просити всякого такого чоловіка. Він повинен зрозуміти й послухатись. 8202-122

      Паршек не дає свою згоду, щоб продавати, або купляти. Йому як загартуванню-тренуванню не треба чуже. Йому треба своє природне, здорове тіло, здоровий дух. Це буде святе діло. Єсть еволюція, вона не визнає ні отця, ні сина. У неї – Дух Святий. Вона оточила себе загартуванням-тренуванням, кому чуже не треба. У нього свої життєрадісні природні умови – азот, а чоловік, він цьому належить. Ця ось стаття написана для нашої молоді для її життя. Її треба з увагою читати й розуміти, а потім треба в житті братись і робити. Від цього всього діла щезають усі наявні на чоловікові хвороби, чоловік у природі робиться здоровим. 8204-87   

      А треба молоді перебудувати життя. Від них забрати примушення, а просьбу ввести. Буде від цього легше й краще. Звичка несумісна й нехороша. Усі ми знаємо про це мішане для чоловіка життя, але зробити в цьому ми нічого не зможемо. Легке принесе ідея Паршека. Він для цього піввіку проходив по природі та про це ось він думав, як це треба відібрати діло від нашої молоді, свідомість ввести. 8204-98

      Якщо ми змінимо потік у житті! Найголовніше – дітей, їхнє життя задовольнимо, на утримання всіх візьмемо державою; не будемо їх примушувати, а просити будемо - ось що нам у цьому допоможе. 7811-76

К о м е н т а р і

      На утримання взяти державою – значить всім дітям, як і дорослим, держава має виділити одну зарплату 33 гр. одиниці; якщо буде мало, всім добавимо однаково.

 

Не вводити смерть через похіть

       Я в Кондрючому в домі всього світу, а сам своєю думкою можу бути по всіх усюдах таким, як і єсть у природі. Якщо захочеш зробити, доб’єшся ти. У тебе така єсть дорога, по котрій ніхто не проходив. Йому це тяжко зробити. Це ж єсть люди, живущі на білому такому світі. Вони живуть і думають: як би обманути цю безвинну таку жінку, що робить. Це його в цьому ділі рекорд. Він добився свого того, що йому хотілось. Він зробив у себе найгірше діло, він утратив своє наявне здоров’я, з усіх сторін це справжня в нього близька смерть. Ти ж кінчаєш цю ось умираючу похіть, яким стаєш ти? Ти робишся не чоловіком дії, ти кволий. Я не наполягаю на цьому всьому ділі, але прошу як практик у цьому ділі. Хочеш жити – так ти задайся мети похіть свою зберегти, як твоє око, що бачить. Воно в тебе здорове, і бачиш ти ним, як ніколи, добре. А коли ти його так запорошиш, воно в тебе нездорове, воно хворіє. А око – це все твоє єсть життя. Ти бачиш ним природу так, як це треба. А коли ти ним не бачиш, то твоє життя мертве. 8202-79

      Ми з вами на зміну свого життя народили дитя, воно росло змінити своїм тілом нас, старших. Це введена наша така природна система, де люди таке життя своє ввели. Пожили, повеселились і вмерли на віки-віків через свою похіть. Що ти зробив на чужому такому тілі, пробив до крові лігвище, чуже зовсім? Ти над природою насміявся, зробив те, що було не можна. Це діло не твоє, а чуже. Ми ним, як своїм, оточуємось, говоримо: це наше. 8202-91

       Похіть життя не створює, а смерть вводить. Розум це все робить у молоді, кому треба подякувати. А діло їх таке. 8204-150

       Ми помилились і сильно – це наша нами зроблена похіть. Вона нами зроблена не для життя, а для смерті. 8302-140

       Це ж статеві зносини в похоті. Ми цю штуку на собі розвинули з дитинства. Здавалося б, цього не треба робити. Адже самі умови найкращої красоти в житті починались, робились, робляться молоддю, так воно робиться людьми й до сих пір. По-природному, начебто це в житті так і треба. Чоловік начебто для цього народився, він же бачить, він же говорить, йому здається: це діло йому буде належати. Його на це самі народили, він у природі навчився це в житті робити. Самі цілуються, лижуть себе, а самі своє лігвище ставлять, і жене його. Він думає: це його оточує радість. У цьому самому не один чоловік це починав. Вона сама в цьому живе, так прививається з дитинства, як робиться на виду півнем на курці. Це ж єсть курка, вона нами породжена. А чоловік – від чоловіка. Він же розуміє, що цього робити так не можна, а все-таки вони для цього всього полюбились. Їхнє живе, так вони психічно беруть, у жаданні так роблять. Хіба в них тоді єсть совість, чи вони когось із усіх, чогось у житті бояться? Їхнє в цьому самовілля дитяче. Хто з усіх перед ким буде винуватий? Вони ж у цьому - один з усіх наймиліший сік, миле дитяче в похоті діло, із діл єсть діло. Вони ж, голубочки, про це говорять, цілуються, як ніколи, про це все пісні свої вони вдвох розспівують. Це ж єсть їхня в цьому така ароматна радість. Похіть на людях недаремно розвивається. Вони в отця, у матері такі єсть у житті народжені. Вони ж тільки прихилились, доторкнулись – уже зернятко-зародок, діло робиться. Ця похіть породжується сама. Це в людей єсть таке неприємне в житті, розвинуто нами, усіма людьми на землі. Ми з вами коли брались за це ось кипуче таке мстиве це діло, у нас у таких головах не складалось, що це так у світі вийде. 8303-96

К о м е н т а р і

      Отець Ош просить всіх дітей, у кого розвинена дитяча похіть, її позбутися, щоб зберегти своє життя. Учитель учить, як це зробити. (див. 8102).

 

Війни не буде між спільним надбанням людства

      По справі Паршека, треба своїм зробитись у природі, від її плодів треба нам усім відмовитися технічним бути чоловіком, діло робити штучно, хімія не треба нам. Треба повітря, вода й земля. Не присвоювати, а поступатись. Він хоче твоє місце зайняти – ти йому поступись, але не говори, що це місце «моє». Такого місця свого нема в житті. Єсть місце природне. Бачиш його неприємність, він іде, хоче тобі перешкодити своїм злом. Ти розуміюча особа, твоя ввічливість, повинен зупинитись і йому з любов’ю дати дорогу – ніякий звір чи ворог на тебе не піде, ти будеш урятований у житті своєму. Це єсть природа, не присвоюй місце до свого імені й не говори: це місце моє. Сусід твій нехороший, він через стіну дивиться. Йому хочеться знати про твоє наявне. Ти йому не даєш. Воно твоє, а йому такому хочеться це мати, а сил таких нема. Він вирішує напасти крадіжкою, щоб не попастись, ти будеш правий. Тебе не піймали – ти не злодій. А наші ватажки, людські командири, вони своїх людей держать у руках. Вони багатство створюють, проти національностей вони озброюються. У них свій ватажок, у нас свій ватажок управляє народом. Народ слухає його діло. Він говорить за своїх, а я говорю за своїх. Вони не твої й не чужі, а свої власні природні єсть усі люди. Їх треба берегти порядком природного живого діла, але не мертвим. Треба нам життя живого чоловіка. А ми на нього на такого нападаємо. Він у нас один такий. Ми його бачимо своїм, але не чужим. Він хоче, щоб усі люди зробились такими, чужого не було. Ніякої війни не буде між спільним надбанням усього людства. А Паршек ці засоби найшов для всього світу всіх людей. Це Чувілкін бугор, наше райське місце, чоловікові слава безсмертна. Не вмієте жити по-природному. Відмовтесь, сусіда чужим не вважай, живи ти як із своїм, не жалій нічого, люби його діло душею й серцем – ось тоді не буде війни. Своє місце не визнавай. Ти живеш у домі з усіма вигодами, у тебе єсть усе для життя, але нема твого свідомого здоров’я. Ти хворий чоловік із чужим. Нема – ти в цьому хворієш. 8009-39

      Ця вся зброя залишиться безсильною, вона нікому не буде треба. Люди собі відмовлять, більше цього не будуть робити, убивати чоловіка за землю не будуть. Це - спільне надбання всіх людей. А тепер воно чуже, не своє, тому ми й умираємо. Нас природа так недолюблює за наше таке діло. Ми його бережемо, як око, – зло; хочемо комусь доказати, а самі винуваті в цьому. Умирали, умираємо й будемо ми вмирати. Це наша з вами не слава. 8009-46

      Треба знати, як готуватися до цього часу, котрий робиться в житті природою. Вона ввела п’ятилітній свій голод, таке переживання в цьому всьому. Єсть війни в житті для народу, як буде? Про це діло говорить природа: «Москва згорить, Київ теж».  Десять років треба готувати себе в цьому ділі. Ми в житті злодії, ми вбивці всього. Не бережемо своє тіло, живемо за рахунок чужого, а своє ми хоронимо. Відходимо від природи. Себе хвалимо, Бога в цьому ганьбимо. Вважаємо, що ми єсть люди праві. Ось чим ми всі програємо в цьому ділі. Ми такі єсть на білому світі люди: нам дай. Вони - трударі свого діла, їх умови примусили це все робити. 8009-98

      Це наша звичка, у чому введено зло, своя ненависть. Ми через стінку дивимось, бачимо чуже, їм ми заздримо, а своїм хвалимось. Щоб не спитавшись зайшов у мій власний двір, цього робити не можна ніяк. Убивство породжується через свою власність. А раз убивство між сусідами, не гріх у природі воювати. Війна така в житті неминуча. Один одного не жаліє, а з життя виводить геть. Це ми таке зробили самі. 8009-175

     Це ж єсть природа, вона створила війну й зробила мир. Як просив природу, так воно й вийшло. Руський солдат одержав перевагу. Війна пішла з великими боями на захід. Гітлер не мав успіхів тільки через мене. А мене держали в Дніпропетровську. А тепер люди на два табори поділились. Отець із сином не поладили, стали один на одного нападати, доказувати в житті, вводити ненависть. Такої довіри сусіда до сусіда не мали, як зовнішній і внутрішній вороги, один до себе тягне народ, а другий – собі аж до самої війни. Будують між собою фронт, один проти одного озброюються. В одного – зброя, а в другого – ще краще. Ввели атом і водень, і ядерні ракети. Не хочуть миру в себе мати. В одного – Варшавський договір, а в другого єсть НАТО. Самі це пустили в хід, щоб домовитись про мир. А самі природу тягнуть з усіх боків. В одного земля джерелом служить, і також у другого. В жодного нема того, що треба в житті. Обидві сторони озлоблені. Їм це не треба, їм треба економіка, гроші. Вони мільйонери. А щоб їм шукати безсмертя! Вони ж самодержавці, революціонери. Бога Отця, Бога Сина, Бога Духа Святого не було в людях. Це еволюція робиться самою природою, вона для цього всього народила на білий світ Паршека, загартувала його своїми силами, полюбила як друга свого, йому в цьому помагає. Без природи ти не чоловік, вона - повітря, вона – вода, вона – земля. 8202-86

      Два близьких рідних ворога, вони через капітал не змиряться ніколи ніяк. Зброю люди самі роблять, вони до цього діла готуються, без чого не обійтись. Це ж продукція, вона для війни зроблена, колись люди це все пустять у хід.  Це ж єсть живі мислячі такі люди, їх ніхто з усіх не примушує. Вони самі це ось у житті робили, роблять і будуть робити. Лише тому все життя в цьому твориться, люди бояться своє місце, ними захоплене, втратити. 8202-182

      Війна, вона неминуча. Ось що говорить нам природа. Треба всім просити Паршека – не буде війни. А війна робиться через природу. Землю облюбували, присвоїли в природі. Своє ім’я, воно примусило, чужим виявилось, як воно й єсть у житті. Свого нема, а чуже не збережеш. Природа не наша єсть. Вона міняється. Сьогодні моя, а завтра іншого. Женевська нарада робиться людьми, їм не доводиться добитись толку через Карла Маркса діло, через матеріалізм і через Біблію. Один не вірить нікому, такому чоловікові, як Паршек. А другий вірить Богові дуже сильно; а от щоб як Боже виконувати, це дуже тяжко. Краще й легше зовсім не вірити. Щоб домовитися, нема можливості, Паршекові природа підказує. Це неможливо. Сили обидві рівні, поступитись нікому не можна. Краще вмерти, ніж це зробити в людях? Нами це місце знайдено з усіма умовами, щоби була можливість нашому чоловікові зоставатись у природі без усякої потреби. Люди скажуть гучно: це місце наше райське, чоловікові слава безсмертна. 8303-14

      Паршек - на арені. Він - за те, щоб не було війни. Ні капіталісти, ні комуністи в цьому ділі виграшу не будуть мати, а виграє в цьому ділі Паршек. Він один для всіх нас просить природу, щоб не допустити цього діла в людях. Війна – нам усім розруха, вона нас образить, ми в ній умремо. Два чоловіки винуваті, обидва багаті на засоби, погрожують один одному. А над ними стоїть голий, босий Паршек. Ніяке слово не поможе нам, усім людям, як тільки безсмертя. Умре Рейган, умре Андропов, а люди, вони залишаться. Самі вони Паршека знайдуть, безсмертного чоловіка. У нього спитають: «Як же нам бути, що ми повинні тепер робити?» Їм як людям проспіває Гімн свого природного життя, воно нас усіх врятує в житті.

        Люди Господу вірили, як Богові,

        А Він Сам до нас прийшов.

        Смерть як таку вижене,

        А життя в славу введе. Два рази співати.

            Де люди візьмуться? На цьому бугрі.

            Вони гучно скажуть слово:

             Це єсть наше райське місце,

             Чоловікові слава безсмертна.

                                                     Два рази співати.

       Природа цим людям покаже Пршека. Вони йому поклоняться й спитають: як же бути й що нам робити? Паршек їм скаже: ідіть у природу й те ви робіть, що роблю я в житті. Моє діло – на мені. Я – самородок. Говорить їм Паршек. А джерело моє – це загартування-тренування. Я один труджусь на благо всього світу всіх людей. Вони заплачуть і підуть від мене. Стануть вони розмірковувати про природу: яка вона була в цьому ділі? Вітчизняну війну ввела. Люди людей тисячі повбивали. А скільки смерть їх забрала із собою, й яких людей! Був Рузвельт, був Сталін, а їх уже в цьому житті не стало, і не стане нас усіх, живущих людей. Паршек нам усім говорить про життя про своє, воно нам усім треба. Це ж загартування-тренування – життя моє для всіх. Воно таке. Я труджусь один для всіх. А вчені приготували матеріал для побудови такого діла, щоб із нього вистрелити – і пішло діло таке, котре почне нас усіх убивати. А я їм кажу: для чого його робити, якщо ми вже це діло зробили? Тільки одне включити й більше не треба нічого. Почнуть рватись бомби, загориться від цього всього земля, повітря. А ми ж - люди, порятунку нам у цьому нема. Ми ж це самі починали робити, хочемо, щоб у нас це діло вийшло. Нас цей засіб спалить, прибере нас, як попіл. Ми згоримо, як і не жили ми. Так воно робилось, так воно й робиться, воно й буде робитись. Ми з вами так чи інакше повмираємо. Нам із вами так не жити. Що ж ми за такі ось єсть люди? Можна нам це діло кинути й не робити. 8303-103

       Ядерна зброя – це єсть продукція людського життя, вона має застосовуватись. Ніякі уговори це не зроблять, а тільки була війна між людьми, вона єсть така й буде вона. А тепер війну готують світову на злі, ненависті. Паршек говорить нам усім, хто цю війну готує, він хоче випробувати на собі це. Хіба можна такою зброєю воювати? Нам треба навчитись, як треба буде жити, а ми вчились у школах, як треба буде воювати. Армія складається з генералів, полковників, капітанів, майорів до самого солдата. 8303-165

 

Віра в Бога церкви неправильна

      А в людях цих сам Бог, не такий, як він єсть тепер. Вони його не бачили й не могли його бачити, а сильно йому вони вірили. Тільки одна біда – не виконували. Їхня віра неправильна, вона їх закопала в могилу. Він із Богом народився, із Богом умер, його не стало. А Паршека народила природа для життя цього. Він живе з нами, говорить нам. Горе, горе буде нам, книжникам, фарисеям, лицемірам. Час прийшов наш із вами. Наші церкви запустіють, дар Божий відпаде. 8302-152

      Сьогодні моляться в церквах. Вони просять Бога, щоб їм створив хороше й тепле. Але воно в них не виходить. Вони сильно вірять йому. А щоб їм виконувати, у них цього закону нема – вони самі себе обманюють. Їм треба не бажати іншим того, чого сам не хочеш. Вони цього не вміють і не роблять – у цьому їх велика помилка. 7707-122

      Бога як такого ніхто не бачив і не міг бачити. А капіталісти, вони вірять йому, а щоб виконувати – цього вони не роблять. Так краще їм зовсім ніяк не вірити. Вони ж ненажери, вони злодії й убивці, словом, нелюди. Так само й комуністи, вони не вірять йому. 8302-183

      Христос за своє все зроблене – Син Божий. Його за діло оточили учні. Він учив їх жити так, як людям хотілось. Вони не хотіли, щоб чоловік між ними такими вмирав. Христос був у людях Господом. Він, за історією, усе робив: калік ставив на ноги, він сліпим очам світло давав.  А Лазаря умерлого воскресив, п’ятсот людей хлібом нагодував. А капіталістам, багатим це діло не по душі було. Вони знали це все, але зробити нічого не змогли: люди були на стороні його ідеї. Їм як книжникам, фарисеям зоставалось у цьому як бунтівника з життя свого Христа прибрати, своїм законом розіп’яти на хресті. Так вони як такі між собою домовились. Їм його продав Юда за срібняки, проспівав – і проспівала ластівка. Від Христа відмовився сам Петро учень, він його сильно любив. Христос за свою ідею вмер на хресті, його люди продали. Він ради вмерлих воскрес, піднісся на небо. А люди його бачили, чули, але зробити нічого не змогли, крім одного тільки – вони сильно вірили. Що він їм говорив? Щоб люди побажали іншим людям те, що вони хочуть або не хочуть. У людей це зосталось одне в житті все не виконане. Вони зостались у цьому ділі винуваті. Треба було виконувати це саме. Вони цього не робили, їх за це ось буде історія судити. Узявся за гуж, говори, не дужий. Віра – вірою, а діло єсть ділом. Його треба робити. Ось що історія наша людям скаже, що ми бачили? Це був живий у житті факт живого тіла. Він у житті був, умер за нас за всіх, але ми один час були такі, як учень Петро. Знав добре його появлення, з ним говорив, слухався він. А коли в човні їхав Петро, його помітив, що йде по морю. Петро спитав: «Якщо це ти, Господи, вели мені по морю йти». Господь йому не відмовив, а сказав: «Іди». Петро пішов, а в нього сумнів: це хороше буде мені, якщо це він, а якщо не він. Петро став тонути, а Христос його за руку взяв і говорить йому: «Ти, Петре, маловірний».  Це моя історія проходила між людьми на землі дві тисячі літ, уже вони проходять. А тепер народився другий чоловік, він за своє діло між людьми виявиться Бог землі. Він у нас спитає, як ми жили до цього часу. Ми йому не скажемо, що ми жили погано в цьому ділі. А ми скажемо свої слова: жили хороше й тепло. А от щоб істина була між нами, такими ось людьми, котрі зустрінуться із цим чоловіком! Він до нас прийде в умови. У житті його вчені люди держали в тюрмі, психіатричній лікарні. 7712-343  

      Бога Отця, Бога Сина, Бога Духа Святого не було в людях. Це еволюція робиться самою природою, вона для цього всього народила на білий світ Паршека, загартувала його своїми силами, полюбила як друга свого, йому в цьому помагає. Без природи ти не чоловік, вона - повітря, вона – вода, вона – земля. 8202-86

      А в історії Бог Отець, Бог Син і Бог Дух Святий – це життя чоловіка має бути. 8102-107

      Це не хтось такий єсть у житті – Паршек, він єсть у трьох особах – Бог Отець, Бог Син, Бог Дух Святий. Це єсть у житті своєму, єсть сила одна невмираюча. 8104-130

       А потім у людях таке явище єсть: залишилась минулого Христа віра. Вони йому дуже сильно вірять. А от від них потребується виконання – вони цього діла не роблять. Вони не виправдані люди в цьому. Їх Дух Святий не прийме як таких. Якщо це так буде, мене люди визнають таким бути, як він. 8209-53

      Але не знайшлось такого в своєму житті чоловіка, щоб він від свого імені відмовився в своєму житті. Жоден чоловік за Божим словом не жив: це треба іншому не бажати того, чого сам не хочеш. 8302-17

      А своє не жалів йому, іншому, здоров’я віддати. Я зробив те, що колись говорив нам Христос. 8302-49

       Бог Дух Святий прийшов помогти врятувати людство своїм природним ділом. Любов’ю треба прогнати ворога. Це може зробити тільки Бог землі. А Бог не той, котрого не бачили, а держали в своєму умі, сильно просили, щоб одержати потрібне в житті – цього не було. А тепер чоловік  прийшов з ділом істини, він заслужив, його люди назвали Богом, його просять, а він їм у всьому помагає – ось це єсть наших людей Бог. 7710-195

К о м е н т а р і

      Чому віра юдейська, християнська вважається неправильною? У юдеїв, християн є закон: не бажай іншому того, що собі не хочеш. Не вбий, не вкради, не бери чужого, не перелюбствуй тощо. Ці закони відносяться тільки до членів єврейської спільноти. Ці заповіді є в книгах Мойсея. Єврей не має права вбити єврея, єврей не має права вкрасти в єврея тощо. І той же бог Ягве наказує євреям вирізати всіх ханаанців у Палестині, невірних, гоїв-інородців для звільнення території. А народи гої поза цим законом, до них цей закон не відноситься. За ідеологією Біблії, євреї повинні поступово винищити всі інші народи і їхні віри, євреї мають право вбивати не євреїв, мають право красти в не євреїв, захоплювати чуже тощо. У християнській релігії словами Ісуса Христа поширили заповіді Ягве на все людство. Це – фарисеї, жерці. Євреї своїй нації бажають життя, а народам всіх інших національностей бажають смерті.  Отже, юдеї й християни не виконують закон: бажай іншим те, чого собі хочеш. У цьому помилка, неправильність і злочин юдейської, християнської віри, Паршек засуджує цю віру, віруючих називає убивцями, злодіями, фарисеями, жерцями, прийшла пора історії їх судити. Ця віра людям не треба. Цю віру створили чужоземні єгипетські жерці, яких називали фарисеями, щоб завоювати світове панування, їм вона потрібна.     

      Отець Ош розуміє Бога Отця, Бога Сина, Бога Духа Святого не так, як розуміє церква, їх не було. Церква вважає, що Бога Отця не бачили і бачити неможливо, а бог у думці. Отець Ош говорить, що Бога Отця, Бога Сина, Бога Духа Святого, як представляє церква, не було явно, а були в думці. Отець Ош розуміє, що Бог Отець, Бог Син, Бог Дух Святий – це життя живого чоловіка, це історична особистість. Самодержавство царя – отець, радянська влада – син, еволюція – Святий Дух. Паршек пройшов цю дорогу еволюції. Паршек у трьох особах – Бог Отець, Бог Син, Бог Дух Святий.    

      Отець Ош визнає в історії Христа не все, а тільки слова, які Христос говорив нам колись: побажай іншому, що сам собі хочеш; не бажай іншому, що сам собі не хочеш; прагни жити без усяких потреб, без чужого багатства. Отець Ош це зробив, бо це Його ідеї. Очевидно, творці Біблії запозичили ці ідеї в нашого давнього українця дві тисячі років тому, щоб віра євреїв виглядала правдоподібною, моральною, людською. Наприклад. Паршек хотів собі здоров’я і з бажанням віддавав своє здоров’я іншим; Він сам не присвоював місце і не бажав іншим присвоювати місце, бо через це вводиться війна. Всі інші ідеї Біблії – про вибраність і зверхність євреїв, геноцид народів з боку євреїв, винищення всіх народів і вір – Отець Ош не визнає, бо ці нелюдські ідеї створили жерці й поневолені ними євреї, щоб панувати над усіма народами в світі, щоб знищити всі інші народи й віри. Така програма євреїв винищення всіх народів не євреїв і їхніх вір суперечить ідеї: побажай іншому, що сам собі хочеш. Виходить, що в часи Христа якийсь правдивий Учитель говорив тільки такі слова: бажай іншому, чого сам собі хочеш. А інші слова, що записані в Біблії, він не говорив, а їх вигадали недоброзичливі творці Біблії, вони неправдиві. Церква обдурила українців своїм богом, під її тиском зрадник князь Володимир злочинно насильно огнем і мечем впровадив християнство на Русі й віру в бога євреїв тисячу років тому, а рідну українську віру знищив і заборонив, волхвів спалив. Християнська віра неправильна, злочинна, вона закопала українців у могилу. Горе, горе буде церкві, «наші церкви запустіють», говорить Отець Ош. Наш пророк Тарас Шевченко говорить: «Церква-домовина розвалиться, і з-під неї встане Україна». 21.10.1845. Паршек говорить про віру в Бога церкви: «Краще й легше не вірити».  Один з перших кроків побудови нового потоку – українцям потрібно очистити душу від чужих вірувань, відновити рідну українську віру.

    Бажаю щастя, здоровя хорошого. Ош