Історія Христа

 

Упорядник Валентин Ош

Переклад, коментарі Валентин Ош

 

Учитель говорить про Христа

          Люди всіх національностей своєму Господу поклоняються й сильно йому вірять. А щоби виконувати, ніхто не хоче. А ось це ними робиться. Так краще їм зовсім не виконувати. Так говориться, так повинно й робитись. Тому що ми не бажаємо іншому того, що самі хочемо, своїм місцем ми не поступимось. Це ти  сам – пан.  У людей єсть усе для того, щоб ним хвалитись. Це буду я особисто. Я його визнаю, йому так сильно вірю, і хочу сказати всім живущим людям. Хто відказав собі, вірить йому. Це діло, котре я роблю сам... Цим, чим не слід, нам усім хвалитись не треба, бо ми не знаємо, чим хвалитись. Бог – невідома істота. Ми його не знаємо й не бачили. Як ми будемо про нього малювати, якщо це не він? Природа повинна його своїми силами освітити, як освітила природа масло – воно не псується й не щезає. Ось що ми повинні сказати й зробити в цьому ділі. 7502-57

      Наше діло – віруючих у Христа, а він колись нам так сказав, щоб ми не відвертались від свого близького й чужого, йому як такому своє наявне побажали. Це їх, усіх віруючих у нього, вони цього не роблять: треба побажати йому всього того, чого сам хочеш. Ось це буде наша всіх слава, вона оточить нас усіх – істина. Ми не будемо заперечувати. Ми, усі люди наші такі, узялись, робимо в природі по-новому, по-еволюційному більше від того, що було сказано. Учитель своє місце не присвоює  до свого імені, бо це ось місце належить усім людям однаково. Учитель просить, молить усіх нас таких, живущих на білому світі, щоб люди цього всього не боялись і не присвоювали собі це все, і не називали це діло своїм. Це – місце природи, вона його винагородила як особу, хто не пожалів сам себе вкинути й свою любов проявити як небувалий у природі чоловік. Він віддав сам себе, не відвернувся від неї як матері своєї рідної. Вона його таким народила, його через це полюбила й свої сили йому ввела. Він у неї випросив своєю просьбою, своїм умінням і любов’ю. 7502-69

      Учитель єсть усе на землі, він береже природу. А раз він її береже, він - її хазяїн. 7502-80

      Так Богом робиться в людях давно, Богом і буде робитись до тих пір, поки ми відриємо із землі чоловіка, вмерлого давно. Він буде живий. Це буде діло Учителя, він цього в природі доб’ється, знайде винуватця цього всього, хто не дозволив на Чувілкіному бугрі народитися живому чоловікові. Він побачить цю правду. Воскресіння, Свято Паска – це буде Учителя день, він був розп’ятий на хресті. А тепер він ходить по землі, з нами на нашій мові розмовляє, говорить нам: це обов’язково буде. Усі мерці прийдуть у життя тепер наше. Я як Учитель говорив, говорю й буду говорити. Усе це зроблять люди. Земля нам народила чоловіка, вона його умертвила, він у ній пролежав у праху своєму. А тепер земля його підніме. Вину Учителя знайде. Хто буде правий, Учитель чи люди? 7606-78

      О ш: Що означають слова: «відриємо із землі чоловіка вмерлого давно. Він буде живий»? На мою думку, «чоловік вмерлий давно» – це перший Христос, який вмер 2000 років тому. Слова «Відриємо» –  значить визнаємо Паршека бути таким, як Христос. Ми визнаємо, що Христос знову ходить по землі, з нами на нашій мові розмовляє.  Тобто, Христос воскрес в особі Паршека. Це люди вже визнали. Хто зарив, той відриє. А хто зарив Христа 2000 років тому? Євреї. Значить, євреї повинні відрити, тобто визнати Паршека Христом.   

      Краще зовсім не вірити, ніж вірити, але не виконувати. Це проти закону Бога. 7608-12.

      Люди не захотіли Богом бути, а жили по-людському. Бог то Бог, але не будь сам поганий. Бог – це Іванов, він своє місце не присвоює. Це найгірше, коли сам хочеш те, що людям не треба. А треба побажати людям те, що сам хочеш. Дуже просить, запрошує: будь ласка, ставайте й робіть ви, усі люди, за цим ученням. Людське бажання – це вчитись, щоби бути в природі інженером, лікарем, професором й академіком. А Іванову здається: це чуже, природне, щоб усе знати, а користі людям не давати. Іванов поставив собі мету Богом зробитись, пішов тією дорогою, по котрій люди не ходили. У Бога своя дорога – холодна, погана. 7608-129

      Він відкрив чоловікові очі, примусив бачити. Його за це саме діло люди прозвали Богом. Якщо він його знає як Бога, він його просить із душею, із серцем. Бог не та особа, котру люди ждали: от, от він прийде з неба. Ми як такі йому сильно віримо, вважаємо: він наш. А коли доходить до істини, ми повинні по його заклику виконувати. А ми від цього діла відмовились, не побажали своїм місцем іншій особі поступитись, і не побажали іншому чоловікові того, чого сам хочеш. А Паршек – це особа спільного характеру. Чоловік, він зробив в людях діло таке, від його діла стали каліки ходити, сліпі бачити. Він любить людей, навіть запрошує всіх нас наслідувати цей приклад. Ідіть робіться цими людьми, помагайте йому, щоб люди не попадали в тюрму й не лягали в лікарню. 7702-86

    Люди відмовилися від Бога, хоч і сильно йому як невидимому чоловікові вірили. А щоби Бога виконувати, у них на це не було сил: щоб чоловікові побажати те, чого сам не хочеш. А коли ти Богові віриш, це хороше. А коли  ти не виконуєш, гіршого від цього нема. У природі в людях народився через це діло одне Бог Спаситель людського життя. Він залишився в людях як корисний чоловік. Хоче сказати нам таким залежним від природи, бідно живущим в умовах матері природи, умираючим на віки-віків. Людей усіх живущих на білому світові Бог назвав бідними, нужденними людьми. 7707-155

       Люди цього дня ждуть. Сьогодні моляться в церквах. Вони просять Бога, щоб їм створив хороше й тепле. Але воно в них не виходить. Вони сильно вірять йому. А щоб їм виконувати, у них цього закону нема – вони самі себе обманюють. Їм треба бажати іншим те, чого сам хочеш. Вони цього не вміють і не роблять – у цьому їх велика помилка. 7707-122

      А Бога люди ніде й ніяк не могли бачити, а повірили йому як мученику. Розбійники  його – Спасителя всіх мертвих, грішних людей, котрі в пеклі кипіли, - погубили. Він їх вивів за їхні такі муки в рай, а всім живущим людям залишив законне явище своїх слів. Він був у людях Учитель, учив усіх людей, щоб ми з вами це все виконували, робили за його законом. Він так усім нашим земним людям говорив, щоб вони це робили, виконували його сказані слова: «Не побажай іншому чоловікові в його житті те, чого сам не хочеш».  А ми, усі живущі на білому світі люди, Богові дуже вірили, а коли треба його волю виконувати, так ми це не робимо. Так краще цьому всьому зовсім не вірити, так як ми з вами не виконуємо. Комуністи – атеїсти, вони такому Богові, котрого історія малювала, не вірять. Їм доводиться визнавати вчення Христа. А що він робив для людей, то в тому була права природа. Вона нам подарувала в житті такого Христа. Він за нас, грішних, був розіпнутий. А люди всі від нього відмовились, навіть Петро, і той не захотів його діло визнавати. У нього спитав Пілат, а він не визнав сам себе. Такими, як він, і ми, усі люди, єсть. Усі люди, крім пророків, не захотіли в своєму житті ідею Христа визнавати. Усі від нього відходили, відходять і будемо із своїм індивідуальним багатством відходити.      

      Христос це діло, що ми робимо в житті, - наше однобоке хороше й тепле – не визнавав. У нього був на путі Лазар, що мав свій розвиток, котрого він воскресив як одного з усіх бідного чоловіка. Христос ображеному, хворому помагав, а багатому говорив, що скоріше крізь вушко голки пройде верблюд, ніж багатий попаде в рай.  А ми, усі люди, живущі на білому світі, єсть свого місця королі. Ми всі творимо кумира, ми чужим хвалимось, красоту в людях показуємо, погрожуємо, ненавидимо іншого. Які ж ми єсть Боги в людях? А дорога така єсть, вона була й буде, якщо ми всі за це візьмемось і станемо бути таким, як між нами виявився в людях із своєю ідеєю Учитель Іванов. Він цю дорогу найшов, він один по ній іде, усіх бідних, нужденних просить, щоб ми з вами, усі люди, за ним слідом пішли й стали робити те, що робить у природі Учитель Іванов. Він калік ставить на ноги, він Духом освітлений, він еволюційно введений.   Був такий час, люди поділились між собою. Одні поставили себе близько до самого Бога, їх це зробити заставила віра. Вони з нею були впевнені в те, що їх Бог уже прийняв. Вони з ним готові в будь-яку хвилину зробити те, що хотіли люди. А вони, як заслужені в нього, готові прийняти його діло в будь-яку хвилину. По-їхньому, він повинен із неба на землю спуститись до цих людей. А як ви про це думаєте? На землю треба прийти з ділом, що-небудь для цього треба зробити, щоб його визнали за це діло, щоб він зостався при них. Єсть написані слова в людях: Бог то Бог, та не будь сам поганий. Богом у людях зостатись – треба щось їм зробити, щоб вони його за це діло знали.  7710-111

      Ми лежимо в праху, ждемо пришестя друге. Він прийде за нами, скаже нам свої слова: уставайте ви живі й мертві, у цьому всьому прийшов вашому кінець. Паршек, своє місце він займе, цей Чувілкін бугор, і запросить нас усіх до одного чоловіка. Ми йому, як один, поклонимось і скажемо свої слова: прости ти нас. А він нам усім скаже: я вас не карав, ви самі це зробили. Ви це самі не дали народитись дитині. 7707-53

       Горе вам усім - книжникам, фарисеям - за своє таке самовілля, за своє таке право. Ви хотіли мого приходу на землю в другий раз, на землю до людей. Я їх як ображених природою людей рятував, я їх приймав, давав я їм сили в їхні тіла, щоб вони  в природі не простуджувались і не хворіли. Коли вони моєму вченню кланялись, то в них діло виходило. Хвороба в цьому щезала, а нова не мала сил на чоловіка такого напасти. Це діло не лікаря й не знахаря, а простого руського практичного чоловіка.  Він, Іванов, ці якості в природі знайшов, ними такими оточив себе, сіє їх на людях. Люди легко зживали цим хворобу, що й примусило цих людей назвати Іванова Спасителем. А за історією, уже один Спаситель за його діло таке людям був розіпнутий законом.  А тепер цього Спасителя хотіли вбити своїм законом охоронці, але вони не знали ідею цього Спасителя, що її прислала природа. Вона розп’яття  хотіла повторити, але жінки дві, Марія й Валентина, прийшли на цю поміч, шукали, знайшли. 7712-52

      Христос за своє все зроблене – Син Божий. Його за діло оточили учні. Він учив їх жити так, як людям хотілось. Вони не хотіли, щоб чоловік між ними такими вмирав. Христос був у людях Господом. Він, за історією, усе робив: калік ставив на ноги, він сліпим очам світло давав. А Лазаря умерлого воскресив, п’ятсот людей хлібом нагодував. А капіталістам, багатим це діло не по душі було. Вони знали це все, але зробити нічого не змогли: люди були на стороні його ідеї. Їм як книжникам, фарисеям зоставалось у цьому як бунтівника з життя свого Христа прибрати, своїм законом розіп’яти на хресті. Так вони як такі між собою домовились. Їм його продав Юда за срібняки, проспівав – і проспівала ластівка. Від Христа відмовився сам Петро учень, він його сильно любив. Христос за свою ідею вмер на хресті, його люди продали. Він ради вмерлих воскрес, піднісся на небо. А люди його бачили, чули, але зробити нічого не змогли, крім одного тільки – вони сильно вірили. Що він їм говорив? Щоб люди побажали іншим людям те, що вони хочуть або не хочуть. У людей це зосталось одне в житті все не виконане. Вони зостались у цьому ділі винуваті. Треба було виконувати це саме. Вони цього не робили, їх за це ось буде історія судити. Узявся за гуж, говори, не дужий. Віра – вірою, а діло єсть ділом. Його треба робити. Ось що історія наша людям скаже, що ми бачили? Це був живий у житті факт живого тіла. Він у житті був, умер за нас за всіх, але ми один час були такі, як учень Петро. Знав хороше його появлення, з ним говорив, слухався він. А коли в човні їхав Петро, його помітив, що йде по морю. Петро спитав: «Якщо це ти, Господи, вели мені по морю йти». Господь йому не відмовив, а сказав: «Іди». Петро пішов, а в нього сумнів: це хороше буде мені, якщо це він, а якщо не він. Петро став тонути, а Христос його за руку взяв і говорить йому: «Ти, Петре, маловірний». Це моя історія проходила між людьми на землі дві тисячі років, уже вони проходять. А тепер народився другий чоловік, він за своє діло між людьми виявиться Бог землі. Він у нас спитає, як ми жили до цього часу. Ми йому не скажемо, що ми жили погано в цьому ділі. А ми скажемо свої слова: жили хороше й тепло. А от щоб істина була між нами, такими ось людьми, котрі зустрінуться із цим чоловіком! Він до нас прийде в умови. У житті його вчені люди держали в тюрмі, психіатричній лікарні. 7712-343

        Люди зі своїм напрямом, особливо молодь зі своїм ученням, забули зовсім Бога: який він і для чого його це ім’я звучало. Його як такого людям не треба. Страх його в людей пройшов. По-їхньому, його ніколи не було. І багато людей його не ждуть і не збираються. А є такі люди, котрі від предків вірили, хотіли, щоб він залишився з ними, а самі його як такого не виконували. А якщо в них не виконується, то краще й легше зовсім не вірити. Тому його як такого ніколи не було. Люди вірили. Кому? Самі не знали. А життя проходило, воно робилось на щастя. Так жили  люди, старались Бога бачити, але це не можна було побачити. А ось ним зробитись – ніхто цього ось не починав робити. Бог є, за ділом усім, Паршек. Він любить природу, особливо своїм поцілунком від людей жене ворога. Він із нього зробив друга. Це - повітря, вода й земля. Паршек між ними, як у ванні. Він по снігу по морозному босою ногою ходить. Він своїм тілом заслужив бути в людях Богом. Люди з бідою й горем його, як Учителя, просять, а він через природу їм допомагає.

     Одна артистка виконувала ролі свого діла. За ідеєю, субота – не їсти. А співати-то треба, її умови примушують, треба співати. Вона побоювалась. Учитель їй говорить: «Ти в цю суботу їж і співай, а в другу суботу ти не їж, а сама співай. І це все склади, визнач, яке краще». За її таким висновком виявилось, що краще, коли не їси. 7910-42

         Народився Христос для людського життя, але скоро його за це одного в цьому розіп’яли. Його ідея, вона воскресла, пішла у висоту для того, щоб від цього всього царство небесне заслужити, залишитись у цьому вічному царстві. Це Христос усім хотів, але не вийшло в людей. Вони сильно йому вірили. Але виконувати? У них сил на це не вистачало. Побажати іншому те, що сам хочу мати. Це діло жоден чоловік, він у себе не зробив. Таке виконати ніяк не можна у житті. 8102-56

      О ш: Історія Христа – це історія Паршека, вона проходила 2000 років тому. А тепер Христос ходить по землі в особі Паршека. Можна сказати, Христос воскрес в особі живого сучасного чоловіка Паршека. Учитель записав рукою Свою історію в зошити, ця записана історія Паршека є історія Христа. Отже, хто хочете знати дійсну історію Христа, той має читати зошити Паршека, а не Біблію.     

      У ч и т е л ь : А в людях цих сам Бог не такий, як він єсть тепер. Вони його не бачили й не могли його бачити, а сильно йому вони вірили. Тільки одна біда – не виконували. Їхня віра неправильна, вона їх закопала в могилу. Він із Богом народився, із Богом умер, його не стало. А Паршека народила природа для життя цього. Він живе з нами, говорить нам. Горе, горе буде нам, книжникам, фарисеям, лицемірам. Час прийшов наш із вами. Наші церкви запустіють, дар Божий відпаде. 8302-152

        Бога як такого ніхто не бачив і не міг бачити. А капіталісти, вони вірять йому, а щоб виконувати – цього вони не роблять. Так краще їм зовсім ніяк не вірити. Вони ж ненажери, вони злодії й убивці, словом, нелюди. Так само й комуністи, вони не вірять йому. 8302-183

      Бога Отця, Бога Сина, Бога Духа Святого не було в людях. Це еволюція робиться самою природою, вона для цього всього народила на білий світ Паршека, загартувала його своїми силами, полюбила як друга свого, йому в цьому помагає. Без природи ти не чоловік, вона - повітря, вона – вода, вона – земля. 8202-86

      А в історії Бог Отець, Бог Син і Бог Дух Святий – це життя чоловіка має бути. 8102-107

      Це не хтось такий єсть у житті – Паршек, він єсть у трьох особах – Бог Отець, Бог Син, Бог Дух Святий. Це єсть у житті своєму, єсть сила одна невмираюча. 8104-130

       А потім у людях таке явище єсть: залишилась минулого Христа віра. Вони йому дуже сильно вірять. А от від них потребується виконання – вони цього діла не роблять. Вони не виправдані люди в цьому. Їх Дух Святий не прийме як таких. Якщо це так буде, мене люди визнають таким бути, як він. 8209-53

      Але не знайшлось такого в своєму житті чоловіка, щоб він від свого імені відмовився в своєму житті. Жоден чоловік за Божим словом не жив: це треба іншому не бажати того, чого сам не хочеш. 8302-17

      А своє не жалів йому, іншому, здоров’я віддати. Я зробив те, що колись говорив нам Христос. 8302-49

       Бог Дух Святий прийшов помогти врятувати людство своїм природним ділом. Любов’ю треба прогнати ворога. Це може зробити тільки Бог землі. А Бог не той, котрого не бачили, а держали в своєму умі, сильно просили, щоб одержати потрібне в житті – цього не було. А тепер чоловік  прийшов з ділом істини, він заслужив, його люди назвали Богом, його просять, а він їм у всьому помагає – ось це єсть наших людей Бог. 7710-195

      Кінець прийшов Отцеві та Синові, їх таке діло, а Духові Святому тільки є перший початок, уміле еволюційне діло – це велике в житті терпіння без усякого діла такого бути. Такого не було й нема на білому світі, а буде для цих людей рай. Він у себе нічого не буде мати, це буде природа, вона Паршека оточить славою вічно невмираючого життя. Це місце, ці умови дадуть чоловікові одне з усіх безсмертя. 7910-85

      Бог Отець був, Бог Син є, а Духа Святого не було. Самодержавство, Радянська влада. Еволюція, вона повинна бути, – велике сильне терпіння без їжі, без одягу, без дому свідомо робити. Це ось у житті обов’язково буде. Так не пройде в житті, а буде й обов’язково буде. Усьому цьому початому ділу прийде кінець. Я цю історію роблю для того, щоб це було. 7910-98

      Паршек любить природу, він любить усіх людей, їх усіх розціловує, їм у всьому помагає, хоче, щоб вони жили вічно в цьому. Це така ідея Паршека. Перемога над природою. Учитель народу. Я – Бог землі, Бог Отець, Бог Син, Бог Дух Святий. Це історія така єсть. Вона була, вона буде вічно, вона єсть ніколи не вмираюча. 8001-115

       А в Паршека нема нічого, крім одного Святого Духа. А він з ним всюди. 8001-116

      1979 рік – це моєї ідеї початок. Мені підказала природа, вона точно сказала, хто ж у цьому початку винуватий? Ми самі. 8001-145

       І цар-батюшка, і самодержавство самі себе рятували в житті – усі люди з Господом Богом повмирали. Також син – революція в людях ніякої користі не дав – усі люди повмирали. А Дух Святий,  Паршек ним оточив себе, став мати славу безсмертного чоловіка без усякої потреби жити. 8009-85    

 

Про Христа свідчать слов’яно-орійські Віди

      Чужоземних Левітів-жреців вигнали з Єгипту. Оскільки під час засух жреці обібрали єгипетський народ, “прихвативши” 300 тон золота і дорогоцінних каменів, то самостійно не змогли віднести такий вантаж.  Крім того, для виконання подальших загарбницьких планів їм потрібна була масова маріонетка. Тому вони неправдою про обраний народ обдурили один із семітських народів (тобто Євреїв) і повели його із собою. А серед цього народу вони утворили із себе Левино коліно, тим самим зарахувавши себе до євреїв, але не змішуючись із ними, а утворюючи ніби вищу касту з масою пільг і привілеїв. Про жорстокість такого поділу між Левітами і Євреями свідчить хоча б той факт, що всякий єврей. Що зайшов без дозволу в табір Левітів, був приречений на страту. Щоб домогтися повної слухняності цього народу, чужоземні жреці 40 років водили його по пустелі й проводили ідеологічну обробку. Про жорстокість методів цієї обробки свідчить хоча б той факт, що Левіти вбили три тисячі євреїв, коли ті спробували відновити древні вірування під час 40-денної відсутності Мойсея. В результаті такої тривалої обробки старе й нормальне покоління людей вимерло, а нове покоління вже було виховано у войовничому дусі ідеології іудаїзму, тобто “богообраного” народу. Після цього Левіти-жреці за допомогою новоявленої пастви захопили палестинські й інші землі.  Але й цього їм було мало. Тому три тисячі років тому один з них – цар Соломон сформулював 3-тиячолітню програму досягнення світового панування (Біблія). Це була перша й сама древня сіоністська програма. На основі Левітів виникло нібито єврейське, а насправді єгипетське, жрецьке духівництво, причому саме ортодоксальне крило цього духівництва  під час Ісуса Христа називалося Фарисеями. “І стануть Світлі Боги посилати до них мандрівників багато мудрих, тому що не мають вони ні Духу, ні Совісті. І Чужоземці стануть слухати Мудре Слово їх, а вислухавши, будуть приносити життя Мандрівників у жертву богу своєму… І створять вони Золотого Тура, як символ своєї могутності, і будуть поклонятися йому так, як і богу своєму… І пошлють до них Боги… Великого Мандрівника, що любов несе, але жреці Золотого Тура піддадуть його смерті мученицької. І по смерті його, оголосять БОГОМ його… і створять віру нову, побудовану на неправді, крові, гнобленні…” (Саньтії Веди Перуна).  Так Фарисеї розправилися з Ісусом Христом, посланим до євреїв, щоб відкрити їм очі на своїх поневолювачів і їхню ідеологію, і так була закладена ними основа нової релігії – Християнства. Таким чином, з Євреїв вони зробили свою маріонетку – збирачів податків, а з інших народів – виробників цих податків. Одні – Богом обраний народ, інші – раби Божі. Тим самим відразу був закладений антагонізм у їхні відносини.  Справедливості заради слід зазначити, що серед єврейського народу залишилося всього лише кілька відсотків тих, хто фанатично вірить і відданий справі «богом обраного народу». За допомогою їх і інших обманутих людей Чужоземці й намагаються прийти до світового панування, зберігаючи своє відособлене положення. (Доповідь Н. А. Жук. Матеріали 4-ї науково-практичної конференції «Буття українців». 2007 р.)

Чи вмер Христос на хресті?

      Священний Коран, написаний 1400 років тому,  відзначає в Сура «Жінки» (4:157), що Христос не був убитий на хресті: «Але ними не був він (Христос) убитий і не розпятий. Їм лише здалося все це, і хто заводить спір про нього, у сумнівах про це перебуває. У них нема ніякого знання (про це). І дотримаються вони своїх припущень, – адже насправді убитий він не був». 

      Християни і мусульмани згодні з тим, що ніхто не бачив моменту воскресіння Христа. Учні знайшли його могилу пустою, тому зробили висновок, що він воскрес. Учні та інші свідки бачили його живим після розп’яття. Християни посилаються на слова Христа в Євангелії від Луки (24:46): «І сказав їм: так написано, і так належить постраждати Христу і воскреснути з мертвих у третій день». Тут слово «постраждати» не в значенні «умерти». Христос не хотів умирати, просив Бога, щоб не вмерти Йому. Він учив учнів: «Просіть, і дано буде вам». Мф. 7:7. Якщо Його молитви були прийняті Богом, включаючи просьбу не умерти на хресті, то треба вважати, що Він не вмер на хресті.

      Воїни не перебили ніг Його, Євангелія від Іоана (19:32): «Отож прийшли воїни, і в першого перебили голені, і в другого, розпятого з Ним; але, прийшовши, Христа, як побачивши Його уже умерлим, не перебили у нього голені». Можливо, воїни не перебили голені Христу, бо хотіли Йому допомогти.

      Якби Христос умер на хресті, то кров не витекла б із Його тіла через пробоїну, бо була б у загуслому стані. Але в Євангелії від Іоана говориться, що з Нього витекла кров і вода (19:34): «Але один із воїнів списом пробив Йому ребра, і тут же витекла кров і вода». Це доводить, що Він був живий.    

       Коли фарисеї попросили Христа сказати про знамення від Нього, Він сказав про знамення Іони: «Бо як Іона був у череві кита три дні і три ночі, так і Син Людський буде в серці землі три дні і три ночі». Мф 12:40. Відомо, що Іона був живим, коли кит через три дні і три ночі викинув його на сушу. І Іона встав, і пішов у Ніневію, по слову Господньому, і там проповідував. Отже, і Син Людський у третій день повинен залишитися живим, як Він проповідував.

       Христос Сам показав, що Він не вмер на хресті. Вранці Марія прийшла до гробу, котрий був пустий. Марія стояла коло гробу і плакала. Потім вона побачила Христа, але думала, що це садівник. А коли вона побачила, що це Христос із нею говорить, вона хотіла торкнутись до Нього. Він же сказав: «Не торкайся до Мене, бо Я ще не ввійшов до Отця Мого». Ін 20:17. Слова «Не ввійшов до Отця Мого» – це значить, що він ще живий. Тому що коли хто-небудь умирає, то іде до Творця в наву. Це доводить, що Христос показав, що Він живий. 

         Коли ж учні побачили Христа, вони думали, що це не тіло, а Його дух. Бо ті, що воскресли з мертвих, є духовні, як це показано в Євангелії від Луки (20:34): «Ті, що досягли того віку і воскресіння з мертвих, не женяться і не виходять заміж. І вмерти вже не можуть; бо вони рівні з ангелами і є сини Божі, ставши синами воскресіння».

      Потім Христос дозволив їм торкатися Його рук і ніг, переконав їх, що це Він. Коли вони не повірили Йому, Він попросив їжі, щоб показати їм, що Він ще їсть, як будь-який живий чоловік. Євангеліє від Луки (24:36 – 41): 

«Коли вони про це говорили, Сам Христос став посеред них і сказав їм: мир вам. Вони схвилювались і злякались, гадаючи, що бачать Духа. Але Він сказав їм: чого хвилюєтесь, чому такі думки входять до сердець ваших? Погляньте на руки Мої; це Я Сам. Доторкніться до Мене і роздивіться; бо дух тіла і кісток не має, як бачите в Мене. І, сказавши це, показав їм руки і ноги. Коли ж вони від радості ще не вірили і дивувалися, Він сказав їм: чи маєте тут якусь їжу? Вони подали Йому частину печеної риби і стільниковий мед». Це все доводить, що Христос не вмер на хресті, а був живий.

      Можливо, ученики не могли вмістити у свою свідомість, що вираз Христа «три дні» треба розуміти не буквально, а символічно, як три періоди часу. Треба розуміти, Христос повинен був прийти як Отець у третьому періоді. Тут день, як тисячу років.   

 

Християнство є чиїм вченням?

      Воскресіння було в ученні Павла, а не Христа. Діяння (17:18): «Він благовістив їм про Ісуса і воскресіння». Павло, котрий ніколи не бачив Христа, також стверджував, що воскресіння було за його благою вістю, як це відмічено у Другому посланні Тимофію (2:8): «Пам’ятай Господа Ісуса Христа від сімені Давидового, що воскрес із мертвих за благою вістю моєю».  Він також був першим, хто проповідував Христа як Сина Божого – Діяння (9:20). Отже, християнство – це вчення Павла, а не Христа. Вчення Павла суперечливе. Павло вважав, що Христос є син Давида, але це суперечить словам Христа, котрий говорив, що Він не син Давида. Кому ж вірити, Павлу, чи Христу? Христові. Чому ж християни вірять у воскресіння Христа, якщо це проповідував лише Павло, котрий ніколи не бачив Христа і стверджував, що це його особиста блага вість? Вчення Павла про воскресіння не істинне. Новий Всесвітній Переклад Священного Писання визнає, що в деяких рукописах дописано закінчення в Євангеліє від Марка (16:8), але в деяких воно пропущено. В цьому дописаному закінченні говориться про воскресіння, яке є блага вість Павла. Це значить, що вчення Павла про воскресіння не істинне, а тому не святе. Христос істинно воскрес тепер, у третьому періоді еволюції, в особі Сина Людського Паршека.

     Так само Одкровення показав Іоану ангел, тому воно не від Бога.  У ньому є суперечності, його не можна назвати святим. 

 

Біблія священна?

      Писання можна назвати священним, якщо воно є словом Божим, не має суперечностей, не має помилок в ідеології, дає мир, життя людству.

      Біблія вчить євреїв, як любити єврейській народ і ненавидіти всі інші народи. Як єврей повинен ставитись до євреїв? Закон говорить: не убий, не укради, не роби перелюб тощо. А як Біблія учить євреїв ставитися до інших народів? Володимир Шаян у творі «Біблія як ідеологія» стверджує, що Біблія є виразом єврейської расовості, єврейської виключності та єврейського геноциду, тобто плану систематичного винищення всіх інших народів. Про це говорить книга Мойсея «Второзаконня», котра є головним законом для євреїв.  «Коли підійдеш до міста, щоб завоювати його, запропонуй йому мир; якщо воно погодиться на мир з тобою і відчинить тобі ворота, то весь народ, що знаходиться в ньому буде платити тобі данину і служити тобі; якщо ж воно не погодиться на мир з тобою, то обложи його, і коли Господь Бог твій віддасть його в руки твої, убий в ньому всю чоловічу стать вістрям меча; тільки жінок і дітей і худобу й усе, що в місті, всю здобич його візьми собі і користуйся здобиччю ворогів твоїх, яких віддав тобі Господь Бог твій; так чини з усіма містами, які від тебе дуже далеко, які не з числа міст народів цих». Второзаконня 20:10 – 15. Програма дуже ясна і недвозначна. «А в містах, цих народів, які Господь Бог твій дає тобі у володіння, не залишай у живих жодної душі, але піддай їх прокляттю: хеттеїв і аморреїв, і хананеїв, і ферезеїв, і евеїв, і ієвусеїв, як повелів тобі Господь Бог твій, щоб вони не навчили вас чинити такі самі мерзоти, які вони робили для богів своїх, і щоб вони не грішили перед Господом Богом нашим». Втор. 20:16 – 18.         

      Програма винищення світу обіймає два етапи. Перший етап – це завоювання і винищення всіх народів на терені так званої «обітованої землі». Другий етап – це поступове завоювання всіх інших міст, при цьому вирізуються мужчини вістрям меча. Далі про цю програму: «Коли введе тебе Господь, Бог твій, у землю, в яку ти йдеш, щоб оволодіти нею, і прожене від лиця твого численні народи, хеттеїв, гергесеїв, хананеїв, ферезеїв, евеїв та ієвусеїв, сім народів, які чисельніші і сильніші за тебе, і віддасть їх тобі Господь, Бог твій, і уразиш їх, тоді піддай їх закляттю, не вступай з ними в союз і не жалій їх; і не вступай з ними в споріднення: дочки твоєї не віддавай за сина його, і дочки його не бери за сина твого; тому що вони відвернуть синів твоїх від Мене, щоб служити іншим богам, і тоді запалає на вас гнів Господа, і Він незабаром знищить тебе. Але вчиніть з ними так: жертовники їхні зруйнуйте, стовпи їхні розтрощіть, і діброви їхні вирубайте, й ідолів їх спаліть вогнем”. Втор. 7:1 – 5. Тут стає для нас зовсім ясною природа цього єврейського Бога Яхви. Його накази – це накази єврейського расизму, єврейського засліплення, гордості і божевілля, спрямованого на винищення всіх інших народів. Отже, це демон жидівського народу. Це основна сила їхньої народовбивчої злочинності з такою цинічною нахабністю і наглістю сформульована в Біблії. Любов Яхве до них самих і до них тільки – це проекція їх власного егоїзму і засліплення. Звичайно, такою є природа жидів. Демон жидів тільки жидів любить і тільки для них діє. Він є «Бог зависний і мстивий» – як сам себе називає. Тобто він має всі прикмети єврейського національного характеру. Тому він пробує установити свою єдину владу через винищення всіх вір із поступовим вирізуванням усіх неєвреїв: «І знищиш усі народи, які Господь, Бог твій, дає тобі: нехай не пощадить їх око твоє; і не служи богам їхнім, бо це тенета для тебе». Втор. 7:16.

      «Бо Господь Бог ваш іде з вами, щоб воювати за вас з ворогами вашими і спасти вас». Втор. 20: 4. А отже, їхній лютий демон не тільки наказує їм боротися і вирізувати, але він сам буде їм помагати вирізувати, і в тому полягає їх спасіння. Їх демон є між ними і з ними вирізує синів Енакових. Це їх демон і нічий інший. Тут мова йде про «Господа, Бога твого», тобто Бога жидів. Яхве було і є власне імя жидівського демона.

      «То прожене Господь усі народи ці від лиця вашого; від пустелі й Лівану, від ріки, ріки Євфрату, навіть до моря західного будуть межі ваші; ніхто не устоїть проти вас: Господь, Бог ваш, наведе страх і трепет перед вами на всяку землю, на яку ви ступите, як Він говорив вам». Втор. 11: 22 – 25. Як на початок підбоїв програма зовсім не скромна – потоптати ногами цілу землю. Організатори програми уявляли собі, що ця програма дійсна, коли здійснювали її  мало-помалу”, зорганізувавши відповідно народ на основі сильного монотеїзму Яхве. Всіх інших треба тоді винищувати як «безбожників». Читаймо цю страшну політичну програму: «І буде Господь, Бог твій, виганяти перед тобою народи ці мало-помалу; не можеш ти знищити їх швидко, щоб (земля не стала пустою). І віддасть царів їх у руки твої, і ти знищиш ім’я їх з піднебесної; не устоїть ніхто проти тебе, доки не викоріниш їх. Ідолів богів їх спаліть вогнем”. Втор. 7: 22 – 25. Організатори цієї програми хочуть не тільки винищити народи, але й навіть стерти їх ім’я з лиця історії, щоби був один «вибраний» жидівський народ. Ніякий чорт не видумав би більш радикальної програми різні і винищення. Ніякий чорт не сформулював би її так безсоромно і нахабно. Жидівський чорт має тут безсумнівна першість у цілому світі. Це християнський Бог Яхве.

      Творці із закону знали, що коріння сили народу буде саме в такій їх вірі про єдину вибраність. Знищити віру – це значить підрізати коріння сили нації. Тому ось як наказує їх закон чинити з чужими Богами: «Знищите усі місця, де народи, якими ви оволодієте, служили богам своїм, на високих горах і на пагорбах, і під усяким гіллястим деревом; і зруйнуєте жертовники їх, і розтрощіть стовпи їх, і спаліть вогнем діброви їх, і розбийте статуї богів їх, і знищіть ім’я їх на місці тому». Втор. 12: 2 – 3. Найбільший злочин у законі Мойсея – це служба чужим Богам. Треба побити каміння свого брата, якщо він служить чужим Богам. Втор. 13: 6 – 10. Ось чому могли вбити Христа. Якщо в якомусь місті появився б пророк, який накликував би до служби чужим Богам, тоді ціле місто треба спалити. «Урази жителів того міста вістрям меча; всю ж здобич збери на середину площі його і спали вогнем місто і всю здобич його у всеспалення Господу, Богу твоєму, і нехай буде воно вічно в руїнах, не слід ніколи знову будувати його». Втор. 13: 15, 16. Навіть худобу виріжеш у такому місті на заспокоєння помсти «Бога зависного і мстивого», де появився б пророк, що пробував би вчити якоїсь більш людяної віри. Їхня віра є виразом національної свідомості і навіть політичної програми. Релігійна громада є одночасно найвищим національним об’єднанням і авторитетом саме тому, що жидівська віра є їх національною – а не позиченою і чужою вірою. Відмічаючи це значення віри для жидівського народу, слід підкреслити, що вартість цієї жидівської віри з погляду філософії історичного об’єктивізму і погляду історіософії є виразно негативною. Це найбільш яскравий і радикальний вираз місії, яка полягає в тому, що один так званий «вибраний народ» мав би знищити всі інші й стати єдиним пануючим народом на землі. Таку ідею слід окреслити як божевільну і злочинну. Ніякий народ, що хоче жити на світі, а тим більше арійський народ, не може такої місії жидівського народу визнати. (з твору Володимира Шаяна)

      Читаємо Біблію далі. В Євангелії від Матфея приведені істинні слова Христа, які характеризують суть Його вчення, що суперечить ідеології Мойсея (5:43): «Ви чули, що було сказано (у Старому Завіті): люби ближнього твого і ненавидь ворога твого. А я кажу вам: любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, добро творіть тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто кривдить і гонить вас, щоб ви були синами Отця вашого, бо Він сонцем своїм осяває злих і добрих і посилає дощ на праведних і неправедних». Ці слова – це життєвий закон Божий. Інші слова в Євангелії від Матфея (5:17) суперечить вище приведеним словам, сумніваємось, що вони сказані Христом: “Не думайте, що Я прийшов порушити Закон і Пророків: не порушити Я прийшов, а виконати”. Ці слова не міг сказати Христос, бо не виконував закон Мойсея, завжди був проти фарисеїв, які виконували закон Мойсея. Якби Христос виконував закон Мойсея (ненавидь ворога твого), то не вчив би народ: любіть ворогів ваших, добро творіть їм. На нашу думку, ці слова (5:17) є не від Бога, а від людей; вони дописані творцями вчення християнства, щоб обєднати ідеологію Христа з ідеологією Старого Завіту в одну релігію. З цією ж метою до дійсної історії Христа дописано народження Христа як сина Давида і воскресіння. Отже, це писання є вість від людей, а не від Бога, воно суперечливе, не дає всім народам мир і життя. 

 

Історія Христа – це історія Паршека

      Історичний період еволюція, котрий почався з 1989 року, відкриває нам усім істинну історію Христа, котра досі приховувалась. Бо «нема нічого прихованого, що не відкрилося б, і потайного, що не стало б відомим». Творці  релігії християнства майже 2000 років тому за основу своєї релігії взяли дійсну історію слов’яно-орійського Учителя Христа і Старий Заповіт, запозичивши багато епізодів, легенд з інших релігій. Щоб поєднати історію слов’яно-орійського Учителя Христа з релігійною історією Старого Завіту в одне ціле, були запозичені з інших релігій епізоди народження Христа, воскресіння після розп’яття тощо. Таким чином виник у Новому Завіті спотворений образ Христа, якого в історії не було, людей примушували вогнем і мечем вірити в такого Христа. Паршек і Христос народилися, як усі люди, тому Христос називався Сином Людським. Майже 2000 років не була відома правда про історичну особу Христа. І тільки в 20-му столітті завдяки Учителеві Отцеві Ош (Паршекові) і слов’яно-орійським Відам стала відома людству правда про дійсного Христа. Історія Паршека виявилась подібною до історії Христа, їх історії збігаються в основному. Можна сказати, Христос воскрес тепер у третьому періоді в особі Паршека, як говорив колись нам Христос, що воскресне на третій день. День – значить період часу тисячу років. Що творив тепер Учитель Паршек, те творив колись Христос. По ділам узнали Їх. Якщо ми знаємо, що творив тепер Учитель, то ми знаємо, що колись творив Христос. Завдяки історії Паршека стало можливо відновити дійсну історію Христа, відкинувши все запозичене. У всьому світі має проповідуватись правдива дійсна історія Христа. Досить обдурювати народ у церквах. Істинна історія Христа – це наука життя, але не релігія. Про істинну історію Христа далі. Будемо відтворювати дійсну історію Христа, відкидати все запозичене, вигадане, неправдиве, щоб залишилась у житті людства правда. Христос говорив учням наперед, що буде далі в житті, щоб, коли це здійсниться, люди повірили в Його. Аналізуючи історію Христа, ми покажемо, що здійснилось і здійснюється те, що говорив колись нам Христос.      

 

Біблія складена неправильно

      Біблія складена із Старого Заповіту та історії Христа, суперечливих ідеологій. Суть ідеології Старого Заповіту на основі книг Мойсея: євреї через свою віру повинні завоювати світове панування, ворогів, котрі не здаються, повинні знищити. Вона вчить євреїв любити євреїв, а ворогів ненавидіти; кращого з ворогів не євреїв убити. Євреї вважають свою віру святою. З точки зору слов’ян, русинів, українців, ця біблійна ідеологія – це злочин проти людяності, це – ідеологія смерті, геноциду. Вона для них неприйнятна. Ідея Христа: любити людей, як самого себе; зробити з ворога любимого друга; бажати іншим, що собі хочеш; це ідеологія любові, збереження життя всім. Вона євреям чужа, неприйнятна. Старий Заповіт та історію Христа творці християнства євреї склали в одну книгу Біблію, назвали священними писаннями з паралельними місцями, бо для євреїв книги Мойсея священні. Це несправедливо, неправильно з точки зору словян, бо для словян ідеологія Христа є священна, а ідеологія Мойсея є неправильна, не священна, а злочинна, грішна. Не можна змішувати в купу грішне з праведним і називати її священною. Не можна змішувати в купу релігію з нерелігією і називати її релігією. Отже, ідеологію Мойсея євреї вважають святою, а слов’яни вважають неправдивою, злочинною, нелюдською; дійсну історію Христа євреї вважають неправдивою, поганою, а словяни вважають святою. Перша – це релігія, а вчення Христа – це не релігія. То як же можна ці дві ідеології скласти в одну книгу Біблію з паралельними місцями і назвати її священною? Це неможливо, неправильно. Якщо називаємо біблійну ідеологію священною, то схвалюємо і ніколи не викорінимо  злочинність, ненависть, убивство, геноцид, війну, одним словом, смерть. Отже, така християнська Біблія по суті є причиною всякого зла, смерті людства. Християнська релігія заважає, шкодить нашій рідній слов’яно-орійській вірі, котра не є релігією. Учитель говорив, щоб не робили з Його вчення і вчення Христа релігію.               

      Тому Старий Завіт та історію Христа не треба змішувати в одну християнську книгу. Учитель говорив учням про Біблію: «Не треба її читати». У слов’ян, русинів, українців повинна бути одна дійсна історія Христа,  котру вважають святою, котра не релігія. А в євреїв – своя релігійна віра в Мойсея, котру вони вважають святою. Кожен своє робить, а іншим не заважає – це буде правильно, за Божим законом.   

 

Історія Христа  1

(За Євангелієм від Матфея)

(Література: Біблія. Видання Київської Патріархії Української Православної Церкви Київського Патріархату. – Київ, 2004). 

 

1    Почав Христос проповідувати й говорити: покайтеся, бо наблизилося царство Боже. (Учитель Паршек, описуючи історію, вживає одне ім’я Христос і не вживає ім’я Ісус. Так само робимо ми: замість імені Ісус записуємо ім’я Христос. Учитель творив людський рай на землі, але не на небі. Учитель не говорить про Царство Небесне, очевидно, так само робив Христос. Паршек зате часто вживав словяно-орійське поняття Нава, що означає потойбічне життя. Христос також наближав царство Боже на землі, а не на небі).

     Проходячи ж біля моря Галилейського, він побачив двох братів: Симона, що звався Петром, і Андрія, брата його, які закидали сіті в море, бо вони були рибалками. Та й каже їм: ідіть за мною, і зроблю вас ловцями людей. І вони зараз же, покинувши сіті, пішли за ним. І, відійшовши звідтіля, побачив інших двох братів: Якова Заведеєвого та Іоана, брата його, у човні із Зеведеєвим, батьком їхнім, які лагодили сіті свої, і покликав їх. Вони, одразу ж покинувши човен і батька свого, пішли за ним.

      І ходив Христос по всій Галилеї, навчаючи в синагогах їхніх і проповідуючи Євангеліє Царства (Віди), зціляючи всяку недугу і всяку неміч у людях. І розійшлася чутка про нього по всій Сирії; і приводили до нього всіх немічних, хворих на всілякі недуги, й одержимих, і біснуватих, і сновид, і розслаблених – і він зціляв їх. І йшло за ним багато народу з Галилеї, і з Десятиграддя, і з Єрусалима, і з Юдеї, і з іншого боку Йордана.

2    Побачивши народ, він зійшов на гору; і, коли сів, приступили до нього

ученики його. І, відкривши уста свої, навчав їх, промовляючи:

      Блаженні убогі духом, бо їхнє є царство Боже.

      Блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться.

      Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю.

      Блаженні голодні й спраглі правди, бо вони наситяться.

      Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть.

      Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать.

      Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться.

      Блаженні гнані за правду, бо їхнє є царство Боже.

      Блаженні ви, коли ганьбитимуть вас і гнатимуть, і зводитимуть на вас усяке лихослів’я та наклепи – мене ради. Радуйтесь і веселіться, бо велика нагорода ваша. Так гнали і пророків, які були до вас..

      Ви – сіль землі. Якщо ж сіль втратить силу, то чим зробиш її солоною? Вона ж ні до чого не придатна, хіба що бути викинутою геть на потоптання людям.

      Ви – світло світу. Не може сховатися місто, яке стоїть на верху гори. І не запалюють світильник, щоб поставити його під посудину, але на свічник – і світить усім у домі. Так нехай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого.

      Кажу вам, якщо праведність ваша не перевершить праведності книжників і фарисеїв, то ви не ввійдете до царства Божого. (Христос прийшов до людей з Відами. Він не прийшов виконувати Закон, котрий дав пророк Мойсей та інші пророки. Закон і пророки були дані до Іоана. Христос був посланий до євреїв, щоб відкрити їм очі на своїх поневолювачів фарисеїв і їхню ідеологію, щоб врятувати їх у житті).  

      Ви чули, що було сказано древнім: не вбий, а хто вбє, підлягає суду. Я ж кажу вам, що всякий, хто гнівається на брата свого даремно, підлягає суду; а хто скаже на брата свого: «рака», підлягає синедріону; а хто скаже: «потвора», підлягає гієні вогненній. Отже, коли ти принесеш дар твій до жертовника і там згадаєш, що брат твій має щось проти тебе, залиш там дар твій перед жертовником і піди перше помирися з братом твоїм, і тоді прийди і принеси дар твій. Мирися із суперником твоїм швидко, доки ти в дорозі з ним, щоб суперник не віддав тебе судді, а суддя не віддав тебе слузі, і не вкинули тебе у в’язницю. Істинно кажу тобі: ти не вийдеш звідти, поки не віддаси останній кодрант. (Ідея Учителя: зробити з ворога любимого друга).

      Ви чули, що було сказано древнім: не чини перелюбу. А я кажу вам, що всякий, хто поглядає на жінку, жадаючи її, вже чинить перелюб з нею в серці своєму. Якщо ж праве око твоє спокушає тебе, вирви його і кинь від себе, бо краще для тебе, щоб загинув один із членів твоїх, аніж щоб усе тіло твоє було ввергнуте в геєну вогненну. І коли правиця твоя спокушає тебе, відсічи її та кинь від себе: бо краще для тебе, щоб загинув один із членів твоїх, аніж щоб усе тіло було ввергнуте в геєну.

       Сказано також: коли хто розводиться з жінкою своєю, нехай дасть їй лист про розлучення. А я кажу вам: хто розведеться з жінкою своєю, хіба що через її любодійство, призводить її до перелюбства, і хто візьме шлюб з розлученою, той перелюбствує. (Ідея Учителя: у парі жити – без похоті). 

      Ще було сказано древнім: не клянися неправдиво, а виконуй перед Господом клятви твої. А я кажу вам – не клянися зовсім: ні небом, бо воно є престолом Божим; ні землею, бо вона є підніжжям ніг Його; ні Єрусалимом, бо це місто великого царя. І головою твоєю не клянися, бо не можеш жодної волосини білою або чорною зробити. Нехай буде слово ваше: так – так; ні – ні, а що зверх цього, те від лукавого.

      Тому, хто просить у тебе, дай; і від того, хто хоче в тебе позичити, не відвертайся.

      Ви чули, що було сказано: люби ближнього твого і ненавидь ворога твого. А я кажу вам: любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, добро творіть тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто кривдить і гонить вас, щоб ви були синами Отця вашого, бо Він сонцем своїм осяває злих і добрих і посилає дощ на праведних і неправедних. (Ідея Мойсея ненавидь ворога твого суперечить ідеї Христа: любіть ворогів ваших. Ідея Паршека така ж само, як у Христа: зробити з ворога любимого друга, любовю прогнати ворога, це може зробити Бог; бажай іншим, що собі хочеш. А всі люди хочуть жити, ніхто не хоче вмирати. Так виконується закон Христа: все, чого бажаєте, щоб вам робили люди, так і ви робіть їм. Христос заповідав ученикам здороватися з усіма: знайомими і незнайомими. Паршек виконав цю заповідь Христа: Він Сам здоровався з усіма людьми і заповідав ученикам здороватись. Не проходити жодного чоловіка. Твоє діло – поздороватись, а їх діло – вони як хочуть). Бо коли ви любите тих, хто любить вас, яка вам нагорода? І коли ви вітаєте тільки друзів ваших, що особливого робите? Отже будьте досконалі, як Отець ваш досконалий.        

       О ш: Старий Завіт в основному суперечить ідеї Христа. За ідеологією Мойсея, євреї хочуть собі життя, панування, а іншим народам бажають рабства, непокірним народам бажають  смерті. І це все «мало-помалу» здійснюють. Ідеологія Мойсея – це ідеологія геноциду, вбивства народів. Ця ідеологія – це злочин проти людяності. У Христа протилежна, зовсім інша ідеологія. Основний закон Христа, який виражає ставлення кожного чоловіка до інших народів: все, що хочеш, щоб тобі робили люди, те сам роби людям. Люби ближнього, як себе. Паршек його перефразовує, зберігаючи суть: бажай іншим те, що собі хочеш. Христос любить усіх людей, береже їх життя, а не вбиває людей. Він бажає їм життя і здоров’я, що собі хоче; тому Він оздоровлює їх, учить жити. Своє знайдене робить, а іншим не заважає. У Христа і Паршека ідея одна – зробити з ворога любимого друга. Ідеологія біблійна Мойсея така: якщо ворог не здається, його вбивають. Паршек прагне євреїв зробити любимими друзями людства. Ідея Паршека: не вважай будь-якого чоловіка поганим; іншими словами, не вважай ворогом. У Христа і Паршека слов’яно-орійська ідеологія, але не біблійна. Це доводить, що Христос має словяно-орійське походження.        

 3      І, коли молишся, не будь як лицеміри, які люблять молитися в синагогах і на перехрестях, зупиняючись, щоб бачили їх люди. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою. Ти ж, коли молишся, увійди до кімнати твоєї і, зачинивши двері твої, помолися Отцю твоєму, Який у таїні, і Отець твій, який бачить таємне, воздасть тобі явно. А молячись, не говоріть зайвого, --- бо вони думають, що в багатослів’ї своєму почуті будуть. Не уподібнюйтесь їм, бо знає Отець, чого ви потребуєте, раніше за ваше прохання до нього. Моліться так:

      Отче наш, нехай святиться імя Твоє; нехай прийде царство Твоє; нехай буде воля Твоя. Хліб наш насущний дай нам сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Бо Твоє є царство, і сила, і слава навіки.

      О ш: У Христа була одна молитва “Отче наш…”, а в Учителя був один гімн. У 1979 році Учитель створив гімн, у котрому вся Його ідея. Він говорив, що в гімні є все. Він наспівував його щохвилини, учив учеників. Молитов не мав. –                                

      Бо якщо ви прощатимете людям провини їхні, то простить вам і Отець ваш. А коли не будете прощати людям провин їхніх, то і Отець ваш не простить вам провин ваших. 

Коли ж постите, не будьте сумні, як лицеміри, бо вони потьмарюють

обличчя свої, щоб показати людям, що постять вони. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою. Ти ж, коли постиш, намасти голову твою і вмий обличчя твоє, щоб не показувати людям, що ти постиш, але Отцю твоєму – Який у таїні; і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно.             

      Не збирайте собі скарбів на землі, де черв і тля точить і де злодії підкопують і крадуть. Збирайте ж собі скарби там, де ні черв, ні тля не точать і де злодії не підкопують і не крадуть, бо де скарб ваш, там буде і серце ваше. 

      Світильником тіла є око. Отже, якщо око твоє буде чистим, то і все тіло буде світлим; коли ж око твоє буде нечистим, то і все тіло твоє темним буде. Отже, якщо світло, що в тобі є темрявою, то яка ж тоді темрява?

      Ніхто не може двом господарям служити: бо або одного полюбить, а другого буде ненавидіти; або одного триматиметься, а другим знехтує. Не можете служити Богові й мамоні. (Паршек говорив про гроші і багатство: заробітна плата всім людям мінімальна рівна; гроші попалити, бо через них існує смерть). Задля цього кажу вам: не піклуйтесь для душі вашої, що вам їсти чи пити, ні для тіла вашого, у що вдягнутися. Чи душа не більша за їжу, а тіло – за одяг? Погляньте на птахів небесних: вони не сіють, не жнуть, не збирають у житниці; і Отець ваш годує їх. Хіба ж ви не набагато кращі за них? Та й хто з вас, турбуючись, може додати собі зросту хоч на один лікоть? І про одяг чого піклуєтесь? Подивіться на лілії польові, як вони ростуть: не трудяться і не прядуть; кажу ж вам: що і Соломон у всій славі своїй не одягався так, як кожна з них; якщо ж траву польову , що сьогодні є, а завтра буде вкинута в піч, Бог так зодягає, то хіба не набагато краще зодягне вас, маловіри! Тож не турбуйтесь і не кажіть, що нам їсти? Чи що пити? або: у що одягтися? Бо знає Отець ваш, що ви маєте потребу в усьому цьому. Шукайте ж спершу царства Божого і правди його, і все це додасться вам. Отже, не піклуйтесь про завтрашній день, бо завтра саме за себе піклуватиметься. Досить кожному дневі своїх турбот.  (Тут ідея Христа бути в житті без усяких потреб: їжі, одягу, житла. Така само ідея в Паршека. Спосіб життя без всяких потреб детально розроблений Паршеком).  

4     Не судіть, щоб і вас не судили; бо яким судом судите, таким судитимуть і вас, і якою міркою міряєте, такою відміряється і вам. І чому ж ти бачиш скалку в оці брата твого, а колоди, що є в оці твоєму, не відчуваєш? Або, як скажеш братові твоєму: дай я витягну скалку з ока твого, коли колода в оці твоїм? Лицеміре, вийми спершу колоду з ока твого, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого.

       Не давайте святого псам і не кидайте перлів ваших перед свинями, щоб вони не потоптали їх ногами своїми і, обернувшись, не пороздирали й вас.

      Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам; бо кожен, хто просить, одержує, і тому, хто стукає, відчиняють. Чи є між вами така людина, яка, коли син її попросить у неї хліба, подала б йому камінь? І коли попросить риби, подала б йому змію? Отже, якщо ви, будучі злими, вмієте дари добрі давати дітям вашим, тим паче Отець ваш дасть блага тим, хто просить у Нього.

      Отже, все, чого бажаєте, щоб вам робили люди, так і ви робіть їм. (Учитель Паршек вважає, що цей закон Христа є головним Божим законом, якого всім треба виконувати. Учитель Сам виконував цей закон і вчив усіх виконувати цей закон. У цьому законі виражається ставлення кожного до всіх людей – це любов, дружба, збереження життя. Учитель дорікав церкві, релігійним віруючим, що не виконують цей закон).  

      Входьте  вузькими воротами, бо просторі ворота і широка дорога ведуть до погибелі, і багато хто йде ними. А вузькі ворота і тісна дорога ведуть у життя, і мало тих, хто знаходить їх.

      Остерігайтесь лжепророків, які приходять до вас в одежі овечій, а всередині – вовки хижі. По плодах їхніх пізнаєте їх. Хіба збирають виноград з терня або смокви з будяків? Так усяке добре дерево і плоди добрі родить, а погане дерево і плоди погані родить. Не може дерево добре плоди погані родити, ні дерево погане плоди добрі родити. Всяке дерево, що не дає плоду доброго, зрубують і у вогонь кидають. Тож за їхніми плодами пізнаєте їх. Не кожен, хто говорить мені: Господи! Господи! – увійде в царство Боже, а той, хто виконує волю Отця Мого. Багато хто скаже мені того дня: Господи! Господи! Чи не твоїм ім’ям ми пророкували, і чи не твоїм ім’ям бісів виганяли, і чи не твоїм ім’ям багато чудес творили? І тоді скажу їм: Я ніколи не знав вас, відійдіть від мене, хто чинить беззаконня. (Церква чинить беззаконня, бо не виконує закон Божий: бажай іншим, що собі хочеш; люби іншого, як себе)

      Отже, всякого, хто слухає ці слова мої і виконує їх, уподібню мужеві мудрому, який збудував будинок свій на камені; і пішов дощ, і розлилися річки, і знялися вітри, і ринули на будинок той, і він не впав, бо був збудований на камені. А всякий, хто слухає ці слова мої і не виконує їх, уподібниться мужеві нерозумному, який побудував будинок свій на піску. І пішов дощ, і розлилися річки, і знялися вітри, і налягли на будинок той; і він упав, і руйнування його було велике.                  

      І коли Христос скінчив слова ці, народ дивувався вченню його, бо він учив їх, як той, хто має владу, а не як книжники і фарисеї.

5            Коли ж він зійшов з гори, слідом за ним пішло багато народу. І ось

підійшов прокажений, і кланяючись йому, сказав: Господи, коли хочеш, можеш мене очистити. Христос, простягнувши руку, доторкнувся до нього і сказав: хочу, очистися. І він в ту ж мить очистився від прокази. І говорить йому Христос: гляди ж, нікому не розповідай, але піди покажися священикові і принеси дар, який повелів у законі Мойсей, на свідчення їм.

А як увійшов Христос до Копернаума, підійшов до нього сотник і благав

Його: Господи, слуга мій вдома лежить розслаблений і тяжко страждає. І говорить йому Христос: я прийду і зцілю його. Сотник же у відповідь сказав: Господи! Я недостойний, щоб ти увійшов під покрівлю мою; але промов тільки слово, і видужає слуга мій. Бо і я – людина підвладна, але, маючи під собою воїнів, кажу одному: іди, і йде; і другому: прийди, і приходить; і слузі моєму: зроби це, і зробить. Почувши це, Христос здивувався і сказав тим, що йшли за ним: істинно кажу вам, і в Ізраїлі не знайшов Я такої віри. Кажу ж вам, що багато прийдуть зі сходу й заходу і возляжуть з Авраамом, Ісааком і Яковом у царстві Божому. А сини царства вигнані будуть у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів. І сказав Христос сотникові: і,  як вірував ти, нехай буде тобі. І одужав слуга його в ту ж мить.

      Прийшовши до Петрової господи, Христос побачив тещу його, що лежала в гарячці, і доторкнувся до руки її, і гарячка покинула її; і вона встала і слугувала Йому.

      Коли ж прийшов вечір, привели до Нього багатьох біснуватих, і Він вигнав духів словом і зцілив багатьох недужих.

      А як побачив Ісус довкола себе багато народу, звелів ученикам відпливати на другий бік. Тоді один книжник, підійшовши, сказав Йому: Учителю, я піду з Тобою, куди б Ти не пішов. І каже Христос: лисиці мають нори і птахи небесні – гнізда, Син же Людський не має де голови прихилити. Інший же з учеників Його сказав Йому: Господи! Дозволь мені перше піти і поховати батька мого. Але Христос сказав йому: іди за Мною і залиш мертвим ховати своїх мерців.

       І як увійшов Він у човен, за Ним пішли ученики Його. І ось піднялися хвилі великі на морі, аж човен покривало; Він же спав. Тоді ученики Його, підійшовши до Нього, розбудили Його і сказали: Господи, рятуй нас, гинемо. І говорить їм: чого ви такі боязкі, маловіри? Відтак, уставши, заборонив вітрам і морю, і настала велика тиша. Люди ж, дивуючись, говорили: хто цей, що і вітри і море слухаються його?

      О ш: Подібна історія була в Учителя, Він говорить: «Це був мій початок моєї такої ось  ідеї, котру я знайшов на Кавказі в лісах, у горах і в Чорному морі. Я як такий у нього при дванадцяти балах хвилі ввійшов, занурився – море тут же стихло. Воно мого приходу до нього ждало й давало свою дорогу, понад берегом до самого Сочі я йшов. Це було моє дванадцятидобове проходження. Я заходив у море, занурювався як ніколи один такий. Що я бачив? Різне блискуче в усякому виді світло. Я тоді зовсім не їв, та й не хотілось їсти. Це  моя була їжа – мій природний дар. Вона мене як мати примусила для історії це діло, котре я робив, прокласти для мене. Це літав я по голишам й у воді був без усякого дихання. Я там терпів, більше трьох годин не сидів у воді. Це бувало вночі та ще один, нема нікого, крім мене. Тільки стук коліс поїздів, вони курсували. Більшість людей, що їхали, я бачив. Але вони мене бачили чи ні?  Це було якраз зимою в кінці листопада й початку грудня. Я там як небувало цю путь, цю дорогу робив, а сам бував у будь-якого чоловіка в його житловому домі. Він у ньому жив і тужив, як якийсь між людьми народжений король. Він там у домі своє життя для себе будував. Йому не треба було це море й цей берег, такі умови, породжені мною. Я тільки про нього як чоловіка думав, а сам по цих умовах бушував. Це моє було діло зимою набиратись таких природних небувалих сил. Я йшов зі своїм наміром до життя, а не смерті. Сочі мене ждало ранком п’ятого грудня у пухнастому, як у сріблі. Я туди прийшов. А люди сочинці – слідом за мною, як за Господом, натовпом. Вони думали, що я такий прийшов із гір. Це мене зимова струмина зустріла, вона всіх нас зі мною привела до моря. Усі стояли на березі, а я занурився в морську воду. Люди – це мої помічники. Я з ними як такими повинен завоювати по поверхні, я повинен з їхнім розумом повинен своїм тілом піти по воді. Це буде й обов’язково, люди все зроблять. Я був у воді без усякого такого дихання. А рятувальники в цей час мене сіткою витягнули. А в моїх трусах був акт Веденського про моє здоров’я.  Це моя історія, вона робилась мною не де-небудь. Ця місцевість знаходиться в місті Сочі. Це близько трьох годин під водою». 7704-192. –  

      І коли Він прибув на другий бік, до країни Гергесинської, Його зустріло двоє біснуватих, що вийшли з гробниць, дуже люті, так що ніхто не міг пройти тією дорогою. І ось вони закричали: що Тобі до нас, Сину Божий? Прийшов Ти сюди передчасно мучити нас. А віддалік паслося велике стадо свиней. І біси благали Його: якщо виженеш нас, то пошли нас у стадо свиней. І Він сказав їм: ідіть. І вони, вийшовши, пішли у стадо свиней. І ось усе стадо кинулося з кручі в море і втопилося у воді. Пастухи ж побігли і, прийшовши у місто, розповіли про все і про те, що було з біснуватими. І все місто вийшло назустріч Христу; і, побачивши Його, просили, щоб Він відійшов від їхнього краю.

6    Тоді Він, увійшовши в човен, переплив назад і прибув до свого міста. І ось принесли до Нього розслабленого, що лежав на постелі. І, побачивши віру їхню, Він сказав розслабленому: дерзай, чадо! При цьому деякі з книжників говорили собі: Він богохульствує. Христос же, бачачи помисли їхні, промовив: навіщо ви думаєте лукаве в серцях своїх? Бо що легше – сказати: прощаються тобі гріхи, чи сказати: встань і ходи? Та щоб знали, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи. Тоді каже розслабленому: встань, візьми постіль твою та йди у дім твій. І той встав, узяв постіль свою і пішов у дім свій. Народ же, побачивши це, здивувався і прославив Бога, Який дав таку владу людям.

О ш: Учитель робив подібне, Він пише: «Моє діло було – це треба людей

приймати. Я приймаю всіх однаково через душу й своє серце. Для мене люди однакові. Я їх люблю, вважаю їх ображеними, хворими людьми. Їх природа образила, покарала. Вони своєю хворобою мучаться. А засоби на це діло не знайшли й нема такого чоловіка, щоб він комусь поміг. Цього люди не добились, у них нема того, що треба. Моє – це єсть усі люди. Вони хочуть – вони одержують. Нема того, щоб не одержувати. Люди паралічні стають на ноги». 7707-119         

      Проходячи звідти, Христос побачив чоловіка, що сидів на митниці, на ймення Матфей, і каже йому: іди за Мною. І той устав і пішов за Ним. І коли він лежав у домі, прийшло багато митарів і грішників і лежали з Ним і учениками Його. Побачивши те, фарисеї сказали ученикам Його: чому Учитель ваш їсть і п’є з митарями і грішниками? Христос же, почувши це, сказав їм: не здорові потребують лікаря, а недужі, підіть і навчіться, що означає, милості хочу, а не жертви. Бо я прийшов прикликати не праведників, але грішників до покаяння.

      Тоді приступають до Нього ученики Іоанові і кажуть: чому ми і фарисеї постимо багато, Твої ж ученики не постять? І сказав їм Христос: чи можуть весільні друзі сумувати, поки з ними жених? Але настануть дні, коли відберуть у них жениха, і тоді будуть постити.

      О ш: Паршек виконав цю заповідь Христа. Він Сам свідомо терпів без їжі по декілька діб у тиждень. Учитель приймав нужденних, хворих, через руки током убивав біль, освітлював Духом Святим, давав усно всім однакову поради, що робити дома. Він радив ученикам свідомо терпіти без їжі щотижня 42 години, з вечора п’ятниці до неділі, до 12 годин. Перед їдою виходити в природу, ставати на землю, робити вдих, видих через гортань тричі, просити: «Учитель, дай мені здоровя». Після цього можна їсти, що хочеш і скільки хочеш. За Євангелієм від Луки, Христос після розп’яття не їв приблизно 42 години, а в неділю вдень їв рибу. –   

      Ніхто ж бо на старий одяг не накладає латки з нової тканини, бо відірветься від старого, і дірка буде ще гірша. Не вливають також вина молодого в старі міхи, а інакше прорвуться міхи, і вино витече, і міхи пропадуть; але вливають вино молоде в нові міхи, і зберігається те і друге.

      Коли Він говорив їм це, підійшов до Нього якийсь начальник і, кланяючись Йому, сказав: дочка моя нині померла, але Ти прийди, поклади на Неї руку Свою, і буде жива. І, вставши, Він за ним пішов, і ученики Його.

      І ось жінка, що дванадцять років страждала на кровотечу, підійшла ззаду, доторкнулася до краю одягу Його, бо вона казала собі: як тільки доторкнусь до одягу Його, одужаю. Він же, обернувшись і побачивши її, сказав: дерзай, дочко! Віра твоя спасла тебе. І одужала жінка з того часу.

      Прийшов Він до господи начальника і побачив сопілкарів та людей, що голосили. І сказав їм: відійдіть, бо не вмерла дівчина, а спить. І глузували з Нього. Коли ж людей було випроваджено, Він, увійшовши, взяв її за руку, і дівчина встала. І рознеслася чутка про це по всій землі тій.

      Коли йшов Христос звідтіля, за Ним слідом ішли двоє сліпих і кричали: помилуй нас! Коли ж Він увійшов у дім, сліпі приступили до Нього. І говорить їм Він: чи віруєте, що Я можу це зробити? Вони говорять Йому: так, Господи! Тоді Він доторкнувся до очей їхніх і сказав: за вірою вашою нехай буде вам. І відкрилися очі їхні; і сказав їм Він суворо: пильнуйте ж, щоб ніхто не довідався. Вони ж, відійшовши, прославляли Його по всій землі тій. (Паршек відкрив очі сліпій жінці, і вона назвала Його Богом землі. Паршек робив Божі діла, але Він не називав Себе Богом, і тільки через 30 років практики став називати Себе Богом).

      Коли ж ті виходили, то привели до Нього чоловіка німого, біснуватого. І коли біса було вигнано, німий почав говорити. І народ, дивуючись, казав: ніколи не було такого в Ізраїлі. Фарисеї ж говорили: силою бісівською виганяє Він бісів.

      І ходив Він по всіх містах і селах, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи Євангеліє царства і зцілюючи всякі недуги і всяку неміч у людях. Бачачи безліч людей, Він змилосердився над ними, бо вони були зморені й розпорошені, як вівці, що не мають пастиря. Тоді говорить до учеників Своїх: жнива багато, а женців замало. Тож благайте Господаря жнива, щоб вислав женців на жниво Своє.

      Прикликавши дванадцять учеників Своїх, Він дав їм владу над нечистими

духами, щоб виганяли їх і зціляли всяку недугу і всяку неміч. Дванадцяти ж апостолів імена такі: перший Симон, що зветься Петром, і Андрій, брат його, Яків Заведе їв та Іван, брат його, Філіп і Варфоломій, Фома і Матфей-митар, Яків Алфеїв і Леввей, прозваний Фадеєм, Симон Кананіт та Іуда Іскаріотський, який і зрадив Його. Цих дванадцятьох послав Христос і заповів їм, промовляючи: на путь до язичників не ходіть, і в місто самарянське не входьте; а йдіть краще до овець загиблих дому Ізраїлевого: ходячи ж проповідуйте, кажучи, що  наблизилось царство Боже; хворих очищайте, бісів виганяйте: задарма одержали, задарма давайте. (Мета і завдання Христа – врятувати євреїв від поневолення левітами, фарисеями. Тому Він був посланий до загиблих овець дому Ізраїлевого). Не беріть з собою ні золота, ні срібла, ані міді в пояси свої, ні торбини на дорогу, ні двох одежин, ні взуття, ані посоха, бо той, хто трудиться, достойний нагороди своєї. В яке б місто чи селище не ввійшли ви, довідуйтесь, хто в ньому достойний є, і там залишайтесь, доки не вийдете; а входячи в дім, привітайте його, кажучи: мир дому цьому. І якщо буде дім достойний, то мир ваш зійде на нього; якщо ж не буде достойний, то мир ваш до вас повернеться. А коли хто не прийме вас і не послухає слів ваших, то, виходячи з дому чи з міста того, обтрусіть порох з ніг ваших. Істинно кажу вам: відрадніше буде землі Содомській і Гоморрській у день судний, аніж місту тому. Ось Я посилаю вас, як овець поміж вовків: отже, будьте мудрі, як змії, і лагідні, як голуби. Остерігайтесь ж людей: бо вони видаватимуть вас на судилища і в синагогах битимуть вас, і поведуть вас до правителів і царів заради Мене на свідчення їм ... Коли ж видаватимуть вас, не турбуйтесь, як або що говорити; бо в той час  дано буде вам, що сказати, бо не ви будете говорити, а Дух Отця вашого говоритиме у вас. Видасть же брат брата на смерть і батько сина; і повстануть діти на батьків і уб’ють їх (Мова йде про два історичні періоди: Отця, що є самодержавство, коли батько має право видати сина на смерть, і Сина, що є соціалізм, коли повстають діти на батьків). І будуть вас ненавидіти всі за імя Моє; а хто витерпить до кінця, той спасенний буде. Коли ж гнатимуть вас в одному місті, біжіть в інше. Бо істинно кажу вам: не встигнете обійти ще міст Ізраїлевих, як прийде Син Людський. Учень не вищий за вчителя і слуга не вищий за господаря свого. Досить для учня, щоб він був як учитель його, і для слуги, щоб він був як господар його. (Учитель Паршек також хотів, щоб учні робились такими, як Він: Переможець природи, Учитель народу, Бог землі). Якщо господаря дому назвали Вельзевулом, то чи не тим більше – домашніх його? Отже, не бійтесь їх, бо нема нічого прихованого, що не відкрилося б, і потайного, що не стало б відомим. Що кажу вам у темряві, говоріть при світлі, і що чуєте на вухо, проповідуйте на покрівлях. І не бійтеся тих, що вбивають тіло, а душі не можуть убити; але бійтеся більше того, хто може і душу, і тіло погубити в геєні. Чи не дві малі пташки продаються за один асарій? І жодна з них не впаде на землю без волі Отця вашого; у вас же і волосся на голові все полічено; не бійтеся ж: ви дорожчі за багатьох малих пташок. Отже, кожного, хто визнає Мене перед людьми, того визнаю і Я перед Отцем Моїм. А хто зречеться Мене перед людьми, зречуся того і Я перед Отцем Моїм. Хто не бере хрест свій і не йде слідом за Мною, той недостойний Мене. (хто не послідовник, той недостойний Його).  Хто зберігає душу свою, загубить її, а хто загубить душу свою заради Мене, збереже її. (Христос є Спаситель душ, тобто життя). Хто вас приймає, той Мене приймає, а хто приймає Мене, приймає того Той, Хто послав Мене; хто приймає пророка в імя пророка, одержить винагороду пророка; і хто приймає праведника в імя праведника, одержить винагороду праведника. І хто напоїть одного з малих цих чашею холодної води, тільки в імя ученика, істинно кажу вам, не втратить нагороди своєї.

7   І сталося, коли Христос закінчив наставляти дванадцятьох учеників Своїх, то пішов звідти, щоб учити і проповідувати в містах їхніх. Іоан же, почувши у в’язниці про діла Христові, послав двох учнів своїх запитати Його: чи Ти той, хто має прийти, чи нам іншого чекати? І сказав їм Христос у відповідь: підіть і розкажіть Іоанові, що чуєте і бачите: сліпі прозрівають і криві ходять, прокажені очищуються і глухі чують, мертві воскресають і убогі благовістять; і блаженний той, хто не спокуситься через Мене.

      Коли ж вони відійшли, Христос почав говорити людям про Іоана: на що дивитися ходили ви в пустелю? Чи на тростину, що вітер колише? На що ж дивитися ходили ви? Чи на людину, вдягнену в мякий одяг? Ті, що носять мякий одяг, у палацах царських живуть. На що ж дивитися ходили ви? На пророка? Так, кажу вам, більше як пророка. Істинно кажу вам: не було серед народжених жінками більшого за Іоана Хрестителя; але найменший у царстві Божому більший за нього. Від днів же Іоана Хрестителя донині царство Боже силою здобувається, і хто докладає зусилля, здобуває його, бо всі пророки і закон провіщали до Іоана. --- Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає! Кому ж уподібню рід цей? Він подібний до дітей, що сидять на вулиці і, звертаючись, до своїх товаришів, кажуть: ми грали вам на сопілках, та ви не танцювали; ми співали вам жалібних пісень, та ви не ридали. Бо прийшов Іоан, який не їсть, не п’є; і кажуть: біса має. Прийшов Син Людський, який їсть і п’є, і кажуть: цей чоловік, який любить їсти й пити вино, митарям друг і грішникам. І виправдалась премудрість від синів своїх.     

      Тоді почав Христос докоряти містам, у яких явлено найбільше чудес Його, за те, що вони не покаялися. Горе тобі, Хоразине! Горе тобі, Вифсаїдо! Бо якби у Тирі та Сидоні сталися чудеса, що явлені були у вас, то вони давно покаялися б у веретищі й попелі. Але кажу вам Тиру і Сидому відрадніше буде в день судний, ніж вам. І ти, Капернауме, що до неба піднісся, до пекла зійдеш, бо якби в Содомі сталися чудеса, що явлені були в тобі, то зостався б він до сьогоднішнього дня. Але кажу вам, що землі Содомській відрадніше буде в день судний, ніж тобі. Продовжуючи далі, Христос сказав: славлю Тебе, Отче, що ти втаїв це від премудрих та розумних і відкрив те немовлятам. Так, Отче, бо таке було Твоє благовоління.

      Усе Мені передано Отцем Моїм, і ніхто не знає Сина, тільки Отець; і Отця ніхто не знає, тільки Син, і той, кому Син схоче відкрити.

      О ш: У словян і орійців сину як нащадку все передавалось від його предка Отця, котрий вважався Богом; народ походить від Отця Орія, і він час від часу народжується серед нього. Ми є сини Божі, а Бог є наш Отець. У Христа був орійський Бог, живий чоловік, якого бачили, не такий, як у фарисеїв. У фарисеїв Бог був Ієгова, якого не бачили, а держали в думці. –

      Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас; візьміть ярмо Моє на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим; бо ярмо Моє – благо, і тягар Мій легкий.

8     У той час проходив Христос у суботу засіяними ланами; ученики ж Його зголодніли і почали зривати колоски та їсти. Фарисеї ж, побачивши це, сказали Йому: ось ученики Твої роблять те, чого не годиться робити в суботу. Він же сказав їм: хіба ви не читали, що зробив Давид, коли зголоднів сам і ті, що були з ним? Як він увійшов у храм Божий і їв хліби принесення, яких не можна їсти ні йому, ні тим, що з ним були, а тільки одним священикам? Або хіба ви не читали в законі, що по суботах священики в храмі порушують суботу, однак не винні? Говорю ж вам, що тут Той, Хто більший від храму. Коли б ви знали, що значить: милості хочу, а не жертви, то не осуджували б невинних. Бо Син Людський є господарем і суботи.

І відійшовши звідти, прийшов Він до їхньої синагоги. І ось був там

чоловік, що мав суху руку, і спитали Його, чи дозволено зціляти в суботу, щоб звинуватити Його. Він же сказав їм: чи є між вами людина, яка, маючи одну вівцю, якщо вона впаде в суботу в яму, не візьме і не витягне її? Наскільки ж людина краща за вівцю! Отже, дозволено в суботу добро творити. (Учитель також приймав і зцілював у суботу). Тоді каже чоловікові тому: простягни руку твою. Той простягнув, і стала вона здорова, як і друга.

      Фарисеї ж, вийшовши, радились проти Нього, як би Його погубити. Але Христос, дізнавшись, пішов звідти. І пішло за Ним багато народу, і Він зцілив їх усіх. І заборонив, щоб не являли Його. ---

      Тоді привели до Нього біснуватого – сліпого і німого; і Він зцілив його, так що сліпий і німий став говорити і бачити. І дивувався весь народ і говорив: чи не цей є Христос, Син Давидів? Фарисеї ж, почувши це, сказали: Він виганяє бісів не інакше, як силою Вельзевула, князя бісівського. Але Христос, знаючи думки їхні, сказав їм: усяке царство, що розділилося в собі, запустіє; і всяке місто чи дім, що розділилися у собі, не встоїть. І якщо сатана сатану виганяє, то він розділився в собі, як же встоїть царство його? І якщо я силою Вельзевула виганяю бісів, то чиєю силою виганяють сини ваші? Тому вони будуть вам суддями. Коли ж Духом Божим виганяю бісів, то настало для вас царство Боже. Або як може хто увійти в дім сильного та пограбувати його майно, якщо перше не зв’яже сильного? І тоді розграбує дім його. Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той марнує. Тому кажу вам: всякий гріх і хула простяться людям, але на Духа хула не проститься людям. І коли хто скаже слово на Сина Людського, проститься йому, якщо ж хто скаже на Духа Святого, не проститься йому ні в цьому житті, ні в майбутньому. Або визнайте дерево добрим і плід його добрим; або визнайте дерево поганим і плід його поганим, бо дерево пізнається з плоду. Поріддя єхиднове, як можете добре говорити, злими будучи? Від повноти бо серця говорять уста. Добра людина з доброго скарбу виносить добре, а зла людина зі злого скарбу виносить лихе. Кажу ж вам, що за всяке пусте слово, яке скажуть люди, вони дадуть відповідь у день судний: бо за словами своїми будеш виправданий і за словами своїми будеш осуджений.

      Тоді деякі з книжників і фарисеїв сказали: Учителю, хочемо від Тебе знамення бачити. Він же сказав їм у відповідь: рід лукавий і перелюбний знамення шукає, та знамення не дасться йому, крім знамення Іони пророка. Бо як був Іона в утробі кита три дні і три ночі, так буде і Син Людський в серці землі три дні і три ночі. (три дні – значить три історичні періоди Отець, Син, Дух Святий, або еволюція, про них у ті часи нічого не було відомо). Мужі ніневійські постануть на суд з родом цим і осудять його, бо вони покаялись після проповіді Іониної; а ось тут більший за Іону. Цариця південна повстане на суд з родом цим і осудить його, бо вона прийшла від краю землі послухати премудрість Соломонову; а ось тут більший за Соломона. Коли ж нечистий дух вийде з людини, то блукає безводними місцями, шукаючи спокою, і не знаходить. Тоді каже: повернуся в дім мій, звідки я вийшов. І прийшовши, знаходить його порожнім, заметеним і прибраним. Тоді йде і бере з собою сім інших духів, лютіших за себе, і вони, ввійшовши, живуть там; і буде для тієї людини останнє гірше від першого. Так буде і роду цьому лукавому.

      Коли ж Він промовляв до народу, мати і брати Його стояли надворі, бажаючи говорити з Ним. І хтось сказав Йому: он мати твоя і брати твої стоять надворі і бажають говорити з Тобою. Він же відповів тому, хто говорив до Нього: хто мати Моя і брати Мої? І, показавши рукою своєю на учеників своїх, сказав: ось мати Моя і брати Мої; бо хто творитиме волю Отця Мого Божого, той брат Мій і сестра, і мати Моя. (Паршек називав своїх учнів дітками, а природу – матірю).

9       Того ж дня, вийшовши з дому, Христос сів біля моря. І зібралося до Нього багато народу, так що Йому довелося ввійти в човен і сісти; а весь народ стояв на березі. І говорив їм притчами багато, кажучи: ось вийшов сівач сіяти. І коли він сіяв, одне зерно впало при дорозі, і прилетіли птахи і поклювали його. Інше впало на місця камянисті, де небагато було землі, і скоро зійшло, бо земля була неглибока. Коли ж зійшло сонце, зівяло і, оскільки не мало кореня, засохло. Інше впало в терня, і виросло терня, і заглушило його; інше впало на добру землю і дало плід: одно в стократ, а друге в шістдесят, інше в тридцять разів. Хто має вуха слухати, нехай слухає! І, приступивши, ученики сказали Йому: чому притчами говориш їм? Він сказав їм у відповідь: тому, що вам дано розуміти тайни царства Божого, а їм не дано. Бо хто має, тому дасться і примножиться, а хто не має, у того відніметься і те, що має. Тому говорю їм притчами, що вони дивлячись, не бачать, і, слухаючи, не чують, і не розуміють. Бо згрубіло серце людей цих, і вухами того чують, і очі свої стулили, щоб не побачити очима, і не почути вухами, і серцем не зрозуміти, і не навернутися, щоб Я зцілив їх. Ваші ж очі блаженні, бо бачать, і вуха ваші, бо чують. Бо істинно кажу вам, що багато хто з праведників бажали бачити те, що ви бачите, і не бачили, і чути те, що ви чуєте, і не чули. Ви ж вислухайте значення притчі про сівача. До кожного, хто слухає слово про царство і не розуміє, приходить лукавий і краде посіяне в серце його – це те, що посіяне при дорозі. А посіяне на кам’янистих місцях означає того, хто слухає слово і зразу ж з радістю сприймає його, але не має кореня в собі, будучи нестійким; коли ж настає скрута або гоніння через слово це, відразу спокушається. А посіяне між тернями – це той, хто слухає слово, але турботи віку цього і спокуса багатством заглушують слово, і воно буває безплідним. Посіяне ж добру землю – це той, хто слухає слово і розуміє, і приносить плід, і творить – один в стократ, другий в шістдесят, а інший в тридцять разів.

      Іншу притчу запропонував їм, кажучи: царство Боже подібне до чоловіка, що посіяв добре насіння на полі своїм; коли ж люди спали, прийшов ворог його і посіяв кукіль між пшеницею, і пішов. Коли зійшов посів і показався плід, тоді з’явився і кукіль. Прийшли раби господаря і сказали йому: господарю, чи не добре насіння  ти сіяв на полі твоїм? Звідки ж взявся кукіль? Він же сказав їм: людина-ворог це зробила. А раби сказали йому: чи не хочеш ти, щоб ми пішли і випололи його? Але він сказав: ні, бо, вибираючи кукіль, щоб ви не вирвали разом з ним пшеницю. Залиште рости разом те і те до жнив; а в жнива я скажу женцям: зберіть спершу кукіль і зв’яжіть його у снопи, щоб спалити; а пшеницю зберіть у житницю мою.     

      Іншу притчу запропонував Він їм, кажучи: царство Боже подібне до гірчичного зерна, яке взяв чоловік і посіяв на полі своїм. Воно, хоч і найменше з усіх зерен, але, коли виросте, буває більше за будь-яке зілля і стає деревом, так що птахи небесні прилітають і ховаються у гілках його.

      Іншу притчу сказав Він їм: царство Боже подібне до закваски, яку жінка взяла і поклала на три мірки борошна, доки все не вкисне.

      Усе це говорив Він людям притчами, і без притчі нічого не говорив їм.

      Тоді Христос, залишивши людей, увійшов у дім. І, приступивши до Нього, ученики Його сказали: роз’ясни нам притчу про кукіль на полі. Він же сказав їм у відповідь: Той, хто посіяв добре насіння, є Син Людський; поле – це світ; добре насіння – сини царства, а кукіль – сини лукавого; ворог, що посіяв, є диявол; жнива – кінець світу, а женці – ангели. Отже, як збирають кукіль і спалюють вогнем, так буде при кінці світу цього: пошле Син Людський ангелів своїх, і зберуть з царства Його всі спокуси і тих, хто чинять  беззаконня, і вкинуть їх у піч вогняну; там буде плач і скрегіт зубів. Тоді праведники засяють, як сонце, в царстві Отця їхнього. Хто має вуха слухати, нехай слухає!  (кінець світу цього – означає кінець періодів Отця (самодержавства) і Сина (соціалізму), потім буде початок періоду еволюції, люди будуть жити без таких потреб, спокус не буде, лукавих не буде).

      Ще царство подібне до скарбу, захованого на полі, який знайшов чоловік і приховав, і на радощах іде і продає все, що має, і купує поле те.

      Ще царство Боже подібне до купця, який шукає добрі перли, і, знайшовши одну коштовну перлину, іде і продає все, що має, і купує її.

      Ще царство Боже подібне до невода, закинутого в море, що назбирав всякої всячини; коли ж наповнився, його витягли на берег і, сівши, вибрали добре в посуд, а погане викинули геть. Так буде при кінці світу: зійдуть ангели, і відлучать злих від праведних, і вкинуть їх у піч вогняну: там буде плач і скрегіт зубів. І каже їм Христос: чи зрозуміли ви все це? Вони говорять Йому: так, Господи! Він же сказав їм: ось тому книжник, навчений про царство Боже, подібний до господаря, який виносить із свого скарбу нове і старе.

      І коли скінчив Він притчі ці, пішов звідти. І, прийшовши до своєї батьківщини, учив їх у синагозі їхній, так що всі дивувались і говорили: звідки в Нього премудрість ця і сила? Чи Він не син теслі? Чи не Його мати зветься Марією і брати Його Яків та Іосія, і Симон, та Іуда? І сестри Його чи не всі між нами? Звідки ж у Нього це все? І спокушалися Ним. Ісус же сказав їм: не буває пророка без честі, хіба що тільки на батьківщині своїй і в домі своїм. І не створив там багатьох чудес через невіря їх.       

10     У той час почув Ірод четверовладник чутку про Христа і сказав

прислужникам своїм: це Іоан Хреститель; він воскрес із мертвих, і тому чудеса діються ним. Бо Ірод узяв Іоана, зв’язав його і посадив у в’язницю через Іродіаду, жінку Пилипа, брата свого, тому що Іоан говорив йому: не личить тобі мати її. І хотів убити його, та побоявся народу, бо вважали його пророком. Коли був день народження Ірода, дочка Іродіада танцювала посеред зібрання і догодила Іродові, тому він поклявся дати їй, чого б вона не попросила. Вона ж, з намови матері своєї, сказала: дай мені тут на блюді голову Іоана Хрестителя. І засмутився цар: але заради клятви і тих, що возлежали з ним, звелів дати її. І послав відсікти голову Іоана у в’язниці. І принесли голову його на блюді і дали дівчині, а та принесла матері своїй. Ученики ж його, прийшовши, взяли тіло і поховали його; пішли і сповістили Христа.

      І почувши про те, Христос відплив звідти на човні у безлюдне місце один; а народ, довідавшись, пішов за Ним з міст пішки. І, вийшовши, Христос побачив багато людей, змилосердився над ними і зцілив недужих їхніх. Як настав вечір, приступили до Нього ученики Його і кажуть: місце тут пустинне і час уже пізній; відпусти людей, нехай підуть у селища і куплять собі що їсти. Він же сказав їм: не треба їм іти, дайте ви їм їсти. Вони ж кажуть йому: у нас тут тільки п’ять хлібів і дві рибини. Він сказав: принесіть їх Мені сюди. І звелів народові возлягти на траву і, взявши п’ять хлібів і дві рибини, підняв очі на небо, благословив і, переломивши, дав ученикам хліби, а ученики – народові. І їли всі і наситились: і набрали залишків дванадцять повних кошиків; а тих, що їли, було близько п’яти тисяч чоловіків, крім жінок і дітей.                        

      О ш: Паршек навчив людей задовольнятися в житті без їжі, як робив Христос. Паршек навчив учеників обходитися без їжі щотижня 42 години, потім 66, потім 108 годин, потім шість діб у тиждень; тисячі людей мають такий спосіб життя. Ідея Учителя – кожному  обходитися в житті своєму зовсім без їжі, жити за рахунок повітря, Святого Духу, водою пробуджуватись, по землі ходити босим. – 

      І зараз же звелів Ісус ученикам Своїм сісти в човен і пливти раніше за Нього на той бік, поки Він відпустить людей. І, відпустивши народ, Він зійшов на гору помолитися на самоті; і ввечері залишився там один. А човен був уже на середині моря, і било його хвилями, бо вітер був супротивний. У четверту ж сторожу ночі пішов Христос до них, ідучи по морю. І, ученики, побачивши, що Він іде по морю, стривожились і говорили: це привид. І зі страху закричали. Але Христос зараз же заговорив до них і сказав: заспокойтесь! Це Я, не бійтеся. Петро сказав Йому у відповідь: Господи! Якщо це Ти, звели мені прийти до Тебе по воді. Він же сказав: прийди. І, вийшовши з човна, Петро пішов по воді, щоб підійти до Христа. Побачивши ж сильний вітер, злякався, і почав тонути, закричав: Господи, спаси мене! Він зараз же простяг руку, підтримав його і говорить йому: маловіре! Чому засумнівався? І, як увійшли вони в човен, вітер стих. Ті, що були в човні, підійшли, вклонилися Йому і сказали: воістину Ти Син Божий.

      Переправившись, вони прибули в землю Генісаретську. Жителі того міста, впізнавши Його, дали знати по всій тій околиці, і принесли до Нього всіх недужих, і благали Його, щоб тільки доторкнутися до краю одежі Його; і ті, що доторкнулися, зцілилися.

11     Тоді приступають до Христа єрусалимські книжники та фарисеї і говорять: чому ученики Твої порушують предання старців? Бо не миють рук своїх, коли їдять хліб. Він же сказав їм: чому і ви порушуєте заповідь Божу, заради предання вашого? Бо Бог заповідав: шануй батька й матір, і хто лихословить на батька чи матір, нехай смертю помре. А ви говорите: якщо хто скаже батьку або матері: дар Богові те, чим би ти від мене скористався, той може і не шанувати батька свого або матір свою. Таким чином, і ви порушили заповідь Божу переданням вашим. Лицеміри! Добре пророкував про вас Ісая, кажучи: наближаються до Мене люди ці устами своїми, й устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене; але марно шанують Мене, навчаючи вченням і заповідям людським. І, покликавши людей, сказав їм: слухайте і розумійте! Не те, що входить в уста оскверняє людину, а те, що виходить з уст, те оскверняє людину. Тоді ученики Його, приступивши, сказали Йому: чи знаєш, що фарисеї, почувши це слово, спокусилися? Він же сказав у відповідь: усяка рослина, яку не насадив Отець Мій, викоріниться. Облиште їх: вони – сліпі вожді сліпців, а коли сліпець веде сліпця, то обидва впадуть в яму. Петро ж, відповідаючи, сказав Йому: поясни нам притчу цю. Він сказав: невже і ви ще не розумієте? Чи ще не зрозуміли, що все, що входить в уста, проходить у черево і виходить геть? А те, що з уст виходить, від серця виходить; це оскверняє людину, бо від серця виходять злі помисли, вбивства, перелюбства, любодіяння, злодійства, лжесвідчення, хула. Це те, що оскверняє людину, а немитими руками їсти – не оскверняє людину.

       І, вийшовши звідти, Христос пішов у землі Мирські і Сидонські. І ось жінка-хананеянка, вийшовши з тих місць, закричала Йому: помилуй Мене, Господи, дочка моя тяжко біснується. Але Він не відповідав їй ні слова. І підійшли ученики Його і благали Його: відпусти її, бо кричить нам услід. Він же сказав у відповідь: Я посланий лише до загиблих овець дому Ізраїлевого. А вона, підійшовши, вклонилась Йому і каже: Господи, допоможи мені. Він же сказав у відповідь: недобре взяти хліб у дітей і кинути псам. Вона сказала: так, Господи! Але і пси їдять крихти, що падають зі столу господарів їхніх. Тоді Він сказав їй у відповідь: о, жінко! Велика віра твоя; нехай буде тобі, як ти хочеш. І зцілилася дочка в ту ж мить. (Христос допомагає хананеянам, котрих і ще багато інших народів Єгова наказав убити. Христос прийшов до євреїв дому Ізраїлевого, щоб спасти від поневолення фарисеями, левітами, врятувати в житті. Отже, Христос прийшов не від Єгови як отця, Єгова не є отець Христа. Діла Христа свідчать, що Він словяно-орійського походження). 

         Він пішов звідти і прийшов до моря Галилейського, і, зійшовши на гору, сів там. І приступило до Нього багато народу, маючи з собою кривих, сліпих, німих, калік і багато інших, і клали їх до ніг Його; і Він зцілив їх. І народ дивувався, бачачи, що німі говорять, каліки стають здоровими, криві ходять і сліпі бачать, і славив Бога.

       Христос же, покликавши учеників Своїх, сказав їм: шкода Мені людей, що вже три дні перебувають зі Мною і нічого їм їсти; відпустити ж їх голодними не хочу, щоб не ослабли в дорозі. Говорять Йому ученики Його: де ж нам у пустелі взяти стільки хліба, щоб нагодувати стільки народу? Говорить їм Христос: скільки у вас хлібів? Вони сказали: сім, і трохи риби. Тоді звелів народові возлягти на землю. І, взявши сім хлібів та рибу і віддавши хвалу, переломив і дав ученикам Своїм, а ученики – народові. І їли всі і наситились; і набрали сім повних кошиків; а тих, що їли, було чотири тисячі чоловіків, не рахуючи жінок і дітей.

      І, відпустивши народ, Він сів у човен і прибув у межі Магдалинські.  

12       І приступили до Нього фарисеї і саддукеї і, спокушаючи Його, просили показати їм знамення з неба. Він же сказав їм у відповідь: увечері ви говорите: буде погода, бо небо червоне. А вранці: сьогодні негода, бо небо багряне. Лицеміри! Розпізнавати лице неба ви вмієте, а знамення часу не можете. Рід лукавий і перелюбний знамення шукає, і знамення не дасться йому, крім знамення Іони пророка. І, залишивши їх, відійшов.

       Переправившись на той бік, ученики Його забули взяти хлібів. Ісус сказав їм: пильнуйте і стережіться закваски фарисейської та саддукейської. Вони ж розмірковували над цим і говорили: ми ж хлібів не взяли. Зрозумівши те, Він сказав їм: що помишляєте про себе, маловіри, що хлібів не взяли? Хіба ще не розумієте і не пам’ятаєте про п’ять хлібів на п’ять тисяч, і скільки кошиків ви зібрали? Ані про сім хлібів на чотири тисячі, і скільки кошиків ви зібрали? Як не розумієте, що не про хліб сказав Я вам: стережіться закваски фарисейської та саддукейської. Тоді вони зрозуміли, що Він говорив їм стерегтися вчення фарисейського та саддукейського. (За ділами Христа визнаємо, що Він словяно-орійського походження, але не єврейського).  

      Коли Христос прийшов у землі Кесарії Пилипової, то спитав учеників Своїх: за кого люди ваважають Мене? Вони відповіли: одні – за Іоана Хрестителя, другі – за Іллю, інші – за Єремію або одного з пророків. Він говорить їм: а ви за кого Мене вважаєте? Симон же Петро, відповідаючи, сказав: Ти є Христос, Син Бога живого. Тоді Він сказав йому у відповідь: блажен ти, Симоне, сину Іонин, бо не плоть і не кров відкрили тобі це, а Отець Мій; і Я кажу тобі: ти, Петро, тобто “камінь”.--- (У Христа не було мети і завдання будувати церкву релігійного характеру. Очевидно, церкву хотіли збудувати творці релігії християнства. Учитель говорив: “Священик іде в пекло, а за ним усі інші”). І дам тобі ключ царства Божого; і що зв’яжеш на землі, те буде розв’язане на небесах. Тоді Він наказав ученикам Своїм, щоб нікому не говорили, що Він є Христос.

       З того часу Христос почав відкривати Своїм ученикам, що Йому належить іти до Єрусалима і багато постраждати від старійшин і первосвящеників і книжників, і бути вбитим, і на третій день воскреснути. (Це означає, що Христос у третьому періоді воскресне. У той час це було незрозуміло, тепер знаємо, що третій період є еволюція). І, відізвавши Його, Петро почав заперечувати Йому: будь милосердний до Себе, Господи! Нехай не буде цього з Тобою! Він же, обернувшись, сказав Петрові: відійди від Мене, сатано! Ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське. Тоді Христос сказав ученикам Своїм: якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, та йде за Мною. Бо хто хоче душу (життя) свою зберегти, той погубить її, а хто погубить душу свою заради Мене, той збереже її. Яка бо користь людині, якщо вона здобуде весь світ, а душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою? Бо прийде Син Людський у славі Отця Свого з ангелами Своїми і тоді віддасть кожному за ділами його. (розуміємо, що прийде Син Людський у славі Отця у третьому періоді еволюції).

13       Коли минуло шість днів, Христос взяв Петра, Якова та Іоана, брата його, і вивів їх на високу гору одних, і преобразився перед ними: лице Його засяяло, як сонце, одежа ж Його стала білою, як світло. І ось явилися їм Мойсей та Ілля, які розмовляли з Ним. При цьому Петро сказав Христові: Господи! Добре нам тут бути; коли хочеш, зробимо тут три намети: Тобі один, Мойсеєві один, і один Іллі. Поки він говорив це, ясна хмара осінила їх, і ось голос з хмари говорить: цей є Син мій Улюблений, в Якому Моє благовоління: Його слухайте. І, почувши, ученики впали ниць і дуже полякались. Але Христос підійшов , доторкнувся до них і сказав: встаньте і не бійтеся. Звівши ж очі Свої, вони нікого не побачили, тільки одного Христа. І коли вони сходили з гори, Він сказав їм: нікому не говоріть про це видіння, доки Син Людський не воскресне з мертвих. І спитали Його ученики Його: чому ж книжники говорять, що Іллі належить прийти раніш? Він сказав їм у відповідь: так, Ілля прийде раніш і все приготує; але кажу вам, що Ілля вже прийшов, і його не впізнали, і зробили з ним, як хотіли. Так і Син Людський має постраждати від них. Тоді ученики зрозуміли, що Він говорив про Іоана Хрестителя.

      Коли вони прийшли до народу, то підійшов до Нього чоловік і, ставши перед Ним на коліна, сказав: Господи! Помилуй сина мого; бо він на новий місяць біснується і тяжко страждає, бо часто кидається в огонь і часто у воду. Я приводив його до учеників Твоїх, та вони не змогли зцілити його. Він же, відповідаючи, сказав: о роде невірний і розбещений! Доки буду з вами, доки терпітиму вас? Приведіть його до Мене сюди. І заборонив йому Христос, і біс вийшов з Нього; і отрок зцілився в ту ж мить. Тоді ученики, приступивши до Нього на самоті, сказали: чому ми не змогли вигнати його? Він же сказав їм: через невір’я ваше. Бо істинно кажу вам: якщо ви матимете віру як зерно гірчичне і скажете горі цій: перейди звідси туди, і вона перейде; і не буде нічого неможливого для вас. Цей же рід виганяється молитвою і постом.

      Під час перебування їх у Галилеї, Христос сказав їм: Син Людський буде виданий в руки людям, і уб’ють Його, і на третій день воскресне. (воскресне – значить прийде живим). І вони дуже засмутилися. (тут день – це період часу; на третій день воскресне – значить Його історія і життя воскресне в третьому періоді еволюції в особі другого Сина Людського. Христа в п’ятницю розпяли і поховали, але він не вмер і в неділю прийшов до учнів живим. Христос не вмирав, не воскресав, а людям здалось).              

      Коли ж вони прийшли до Копернаума, то підійшли до Петра збирачі дидрахм (податок) і сказали: чи не дасть Учитель ваш дидрахми? Він говорить: так. І коли увійшов він у дім, то Христос, випередивши його, сказав: як тобі здається, Симоне, царі землі з кого беруть мито або податки: зі своїх синів чи чужих? Петро говорить Йому: з чужих. Христос говорить Йому: отже, сини вільні; але, щоб нам не спокусити їх, піди до моря, закинь вудку, і першу спійману рибину візьми, візьми, відкрий їй рот і знайдеш  статир (чотири драхми), візьми його і віддай їм за Мене і за себе. 

14        У той час ученики приступили до Христа і кажуть: хто більший у царстві Божому? Ісус , поклавши дитя, поставив його посеред них і сказав: істинно кажу вам: якщо не навернетесь і не будете як діти, не ввійдете в царство Боже. Отже, хто упокориться, як дитя це, той і більший у царстві Божому. І хто прийме одне таке дитя в імя Моє, той Мене приймає; а хто спокусить одного з малих цих, що вірують у Мене, тому краще було б, якби повісили йому жирно млинове на шию і потопили в морській глибині. Горе світові від спокус, бо потрібно, щоб прийшли спокуси; але горе такій людині, через яку спокуса приходить. Якщо рука твоя чи нога твоя спокушає тебе, відсічи її і кинь від себе: краще тобі ввійти в життя без руки чи без ноги, ніж, дві руки і дві ноги маючи, бути вкинутим у вогонь вічний. Коли око твоє спокушає тебе, вирви його і кинь від себе: краще тобі з одним оком у життя увійти, аніж з двома очима бути вкинутим у геєну вогненну.  

      Стережіться, щоб ви не зневажали жодного з цих малих: бо кажу вам, що ангели їхні на небесах повсякчас бачать лице Отця Мого. Бо Син Людський прийшов знайти і спасти загибле. Як вам здається, коли буде в якогось чоловіка сто овець, і одна з них заблукає, чи не покине він у горах дев’яносто девять  і не піде шукати ту, що заблукала? І якщо трапиться знайти її, істинно кажу вам, він радіє за неї більше, ніж за 99, що не заблукали. Так само немає волі Отця вашого, щоб загинув один з малих цих.

      Якщо ж згрішить проти тебе брат твій, піди і викрий його між тобою і ним одним. Якщо послухає тебе, то придбав ти брата твого. Якщо ж тебе не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб устами двох чи трьох свідків підтвердилося кожне слово.--- Істинно кажу вам: що зв’яжете на землі, те буде зв’язане на небі, і що розв’яжете на землі, те буде розв’язане на небі. Істинно також кажу вам: якщо двоє з вас дійдуть згоди на землі просити про всяку річ, то, чого б вони не попросили, буде дано їм від Отця Мого; бо де двоє чи троє зібрані в імя Моє, там Я серед них.

      Тоді Петро підійшов до Нього і сказав: Господи, скільки разів прощати брату моєму, який згрішить проти мене? Чи до семи разів? Він говорить йому: не кажу тобі – до семи, але до 70 по сім.

      Тому царство Боже подібне до царя, який захотів порахуватися з рабами своїми; коли він почав рахуватися, привели до нього одного боржника, який винен був йому десять тисяч талантів; а оскільки він не мав чим заплатити, то господар звелів продати його. І жінку його, і дітей, і все, що він мав, і віддати. Тоді раб той упав і, кланяючись йому, говорив: господарю, потерпи мені, і все тобі віддам. Господар змилосердився над рабом тим, простив його і борг відпустив йому. Раб же той, вийшовши, зустрів одного з товаришів своїх, який винен йому сто динаріїв, і, схопивши його, душив і казав: віддай мені, що винен. Тоді товариш його впав до ніг його, благав його і говорив6 потерпи мені, і все віддам тобі. Але той не захотів, а повів і посадив його у в’язницю, доки не віддасть боргу. Товариші його, побачивши таке, прийшовши, розповіли своєму господареві все, що сталося. Тоді господар покликав його і каже: рабе лукавий! Весь той борг я простив тобі, бо ти ублагав мене. Чи не належало й тобі помилувати товариша твого, як і я помилував тебе? І , розгнівавшись, господар віддав його мучителям, доки не віддасть йому всього боргу. Так і Отець Мій учинить з вами, якщо кожен з вас не простить від серця свого братові провини його.

15       Коли Він скінчив слова ці, то вийшов з Галилеї і прийшов у землі

Юдейські, що за Йорданом. За ним пішло багато людей, і Він зцілив їх там.

      І приступили до Нього фарисеї і, спокушаючи Його, говорили Йому: чи за всяку провину дозволено розводитися з жінкою своєю? --- Я ж кажу вам: хто розведеться з жінкою своєю, за винятком вини перелюбу, і візьме шлюб з іншою, той перелюбствує; і хто одружиться з відпущеною, той чинить перелюб. Ученики Його говорять Йому: якщо така повинність чоловіка перед жінкою, то краще не женитись. Він каже їм: не всі сприймають це слово, а кому дано. Бо є скопці, що з утроби матері народилися такими; і є скопці, які оскоплені людьми; і є скопці, котрі самі себе зробили скопцями заради царства Божого. Хто може вмістити, нехай вмістить.

       Тоді привели до Нього дітей, щоб Він поклав на них руки і помолився, ученики ж не дозволяли їм. Але Він сказав: облиште дітей і не забороняйте їм приходити до Мене, бо таких є царство Боже. І, поклавши на них руки, пішов звідти. (У період еволюції діти без потреби будуть народжуватися на райському місці, дорослі будуть у них вчитися).

      І ось хтось, підійшовши, сказав Йому: Учителю Благий, що зробити мені доброго, щоб мати життя вічне? Він же сказав йому: чому ти називаєш Мене благим? Ніхто не благий, тільки один Бог. Якщо ж хочеш увійти в життя вічне, дотримуйся заповідей. Говорить Йому: яких? Він сказав: не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не лжесвідчи; шануй батька і матір; і люби ближнього твого, як самого себе. Юнак говорить Йому: все це я зберіг від юності моєї; чого ще не вистачає мені? Він сказав йому: коли хочеш бути досконалим, піди продай добро твоє і роздай убогим; і матимеш скарб на небесах; і приходь та йди слідом за Мною. Почувши слово те, юнак відійшов у скорботі, бо мав багато добра. Христос же сказав ученикам Своїм: істинно кажу вам: легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому у царство Боже ввійти. Почувши це, ученики дуже здивувались і сказали: так хто ж може спастися? Він, поглянувши, сказав їм: людям це неможливо, Богові ж усе можливо.

      Тоді Петро, відповідаючи, сказав Йому: ось ми залишили все і пішли слідом за Тобою, що ж нам буде? Христос же сказав їм: істинно говорю вам, що ви, які пішли за Мною, при відновленні світу, коли Син Людський сяде на престолі слави Своєї, сядете і ви на 12 престолах  судити 12 колін Ізраїлевих. І всякий, хто залишить дім, --- або землі заради імені Мого, одержить у стократ і успадкує життя вічне. (Паршек на початку Божої дороги в 35 років залишив людям мертве й чуже, тепле й хороше і все людське, чого вони Його навчили, а собі взяв своє холодне й погане, знайдене в природі. Він робив Боже діло і не залишав дітей, жінку, так робили Його учні). І багато хто з перших будуть останніми, а останні – першими. (Якщо Христос і учні збираються судити 12 колін Ізраїлевих, тобто вчення левітів і фарисеїв, то це дає підстави стверджувати, що Христос і учні мають не єврейське, а слов’яно-орійське походження. І в третій період еволюції учні повинні судити 12 колін Ізраїлевих, і тепер судять).

16       Царство Боже подібне до господаря дому, який рано вранці наймає робітників для свого винограднику. І, домовившись з робітниками по динарію за день, послав їх до свого винограднику. А коли вийшов він близько третьої години, то побачив інших, що стояли на торгу без діла. І сказав їм: ідіть і ви до мого винограднику, і, що належатиме, дам вам. Вони пішли. А як вийшов він знову близько шостої і девятої години, зробив так само. Нарешті, вийшовши об одинадцятій годині, він знайшов інших, що стояли без діла, і говорив їм: чого ви тут стоїте цілий день без діла? Вони кажуть йому: ніхто нас не найняв. Він говорить їм: ідіть і ви до винограднику мого, і, що належатиме, одержите. Коли ж настав вечір, господар винограднику говорить управителеві своєму: поклич робітників і віддай їм плату, почавши з останніх і до перших. І ті, що прийшли об одинадцятій годині, одержали по динарію. Ті ж, які прийшли першими, гадали, що вони одержать більше, але й вони одержали по динарію. І, одержавши, стали дорікати господареві і говорили: ці останні попрацювали одну годину, і ти зрівняв їх з нами, що перетерпіли денний тягар і спеку. Він же сказав у відповідь одному з них: друже, я не скривдив тебе; чи не за динарій ти домовлявся зі мною? Візьми свою та йди. Я ж хочу і цьому останньому дати те ж, що тобі. Хіба я не вільний по-своєму робити те, що хочу? Чи око твоє заздрісне через те, що я добрий? Так будуть останні першими, і перші – останніми; бо багато покликаних, та мало обраних.

      О ш: Тут ідея майбутнього життя по-еволюційному: заробітна плата всім, дорослим і малим, незалежно від труда, однакова, для початку 33 одиниці, або по динарію за день; якщо буде мало, то всім прибавимо однаково. У Христа і Паршека ідея однакова – всім рівно. Тут ідея соціальної рівності. Щоб любов була між людьми, не було бідних і багатих, не було ображених, незадоволених. –    

       Ідучи до Єрусалима, Христос узяв 12 учеників окремо, і дорогою сказав їм: ось ми йдемо до Єрусалима, і Син Людський буде виданий первосвященикам, і вони засудять Його на смерть; і віддадуть Його --- на ганьбу, і побиття, і розп’яття, і на третій день воскресне. (На третій день воскресне – значить воскресне в третьому періоді еволюції, котрий буде після періодів Отця і Сина. Воскресне – значить прийде живим. Первосвященики віддадуть Його на ганьбу і розпяття фарисеям, книжникам).

      Тоді підійшла до Нього мати синів Заведеєвих з синами своїми і, вклоняючись, просила чогось у Нього. Він сказав їй: чого ти хочеш? Вона говорить Йому: скажи, щоб ці два сини мої сіли в Тебе один з правого боку, а другий з лівого у царстві Твоїм. Він сказав у відповідь: не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку Я маю пити, і хреститись хрещенням, яким Я хрещуся? Вони кажуть Йому: можемо. І говорить: чашу Мою будете пити, і хрещенням, яким Я хрещуся, будете хреститися, а дати сісти від Мене праворуч і ліворуч – не від Мене залежить, а кому уготоване Отцем Моїм. Почувши це, інші десять учеників обурилися на обох братів. Христос же, підізвавши їх, сказав: ви знаєте, що князі народів панують над ними, і вельможі володіють ними. Не так буде у вас: але хто хоче між вами бути більшим, нехай буде вам слугою. (Учитель говорив, прийшов послужити людям, що Він є слуга всіх людей, але не адміністратор, не король). І хто хоче між вами бути першим, нехай буде вам рабом. Так само Син Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, а щоб послужити і віддати душу Свою на спасіння багатьох.

       І коли виходили вони з Єрихона, за Ним ішло багато народу. І ось двоє сліпих, що сиділи при дорозі, почувши, що Він наближається, почали кричати: помилуй нас, Господи, --- . Народ же примушував їх мовчати, але вони ще голосніше почали кричати: помилуй нас , Господи, ---. Він, зупинившись, підізвав їх і сказав: що хочете, щоб Я зробив вам? Вони говорять Йому: Господи, щоб відкрились очі наші. Христос же, змилувавшись, доторкнувся до їхніх очей; і в ту ж мить прозріли очі їхні, і вони пішли за Ним.

17      --- Коли увійшов Він у Єрусалим, все місто заворушилось і заговорило: Хто це такий? Народ же говорив: Цей є пророк із Назарета галилейського. 

      І увійшов Христос у храм Божий і вигнав усіх, що продавали і купували в храмі, і поперевертав столи міняйл і лави тих, що продавали голубів. І сказав їм: дім Мій домом молитви назветься; а ви зробили його вертепом розбійників. І приступили до Нього в храмі сліпі і криві, і Він зцілив їх. А первосвященики і книжники, побачивши чудеса, які Він створив, --- обурились і сказали Йому: чи чуєш, що вони говорять? Христос відповів їм: так, невже ви ніколи не читали: з уст немовлят і дітей Ти створив хвалу? І залишивши їх, вийшов геть з міста у Вифанію і пробув там ніч. ( В ідеї Христа нема купівлі й продажу, така само ідея Учителя: в житті по-еволюційному не будуть продавати і купувати, а всім всі блага рівно).

      Вранці ж, повертаючись у місто, зголоднів. Побачивши біля дороги одну смоківницю, підійшов до неї і, нічого не знайшовши на ній, крім одного листя, говорить їй: нехай не буде надалі від тебе плоду повік. І смоківниця відразу засохла. Побачивши це, ученики здивувались і говорили: як це – відразу ж всохла смоківниця? Він сказав їм у відповідь: істинно кажу вам, якщо будете мати віру і не засумніваєтеся, то не тільки зробите те, що сталося із смоківницею, але, якщо і горі цій скажете: піднімись і кинься в море, буде; і все, чого не попросите в молитві з вірою, одержите.

       І коли Він прийшов у храм і навчав, приступили до Нього первосвященики і старійшини народу і сказали: якою владою Ти це робиш? І хто тобі дав таку владу? Христос сказав їм у відповідь: запитаю і Я вас про одне, коли про те скажете Мені, то і Я вам скажу, якою владою це роблю. Хрещення Іоанове звідки було: з небес чи від людей? Вони ж міркували між собою: якщо скажемо, що з небес, то Він скаже нам: чому ж ви не повірили йому? А якщо сказати, що від людей, то боїмось народу, бо всі мають Іоана за пророка. І відповіли Іоана за пророка. І відповіли Йому: не знаємо. Сказав їм і Він: і Я вам не скажу, якою владою це роблю.

      А як вам здається? В одного чоловіка було два сина; і він, підійшовши до першого, сказав: сину, піди сьогодні попрацюй у винограднику моєму. Але той сказав у відповідь: не хочу.  Але згодом, розкаявшись, пішов. І, підійшовши до другого, він сказав те саме. Цей сказав у відповідь: іду, господарю, – та не пішов. Котрий з цих двох виконав волю батька? Кажуть Йому: перший. Він говорить їм: істинно кажу вам, що митарі і блудниці поперед вас ідуть у царство Боже. Бо прийшов до вас Іоан Хреститель дорогою праведності, і ви не повірили йому, а митарі і блудниці повірили йому; ви ж, і бачивши це, не розкаялись і потім, щоб повірити йому.

      Вислухайте іншу притчу. Був якийсь господар дому, який посадив виноградник і обніс його огорожею, викопав у ньому виностік, збудував башту і, віддавши його виноградарям, від’їхав. Коли ж наблизився час плодів, він послав своїх слуг до виноградарів узяти свої плоди. Виноградарі, схопивши слуг його, кого побили, кого вбили, а кого побили камінням. Знову послав він інших слуг, більше, ніж перше; і з ними зробили так само. Наостанок послав він до них свого сина, кажучи: посоромляться сина мого. Але виноградарі, побачивши сина, сказали один одному: це спадкоємець, ходімо уб’ємо його і заволодіємо спадщиною його. І, схопивши його, вивели геть з винограднику і вбили. Отже, коли прийде господар винограднику, що він зробить з цими виноградарями? Говорять Йому: злочинців покарає смертю, а виноградник віддасть іншим виноградарям, які віддаватимуть йому плоди своєчасно. Христос говорить їм: невже ви ніколи не читали в Писанні: камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним каменем? Це від Господа, і дивне в очах наших. Тому кажу вам, що забереться від вас царство Боже і дане буде народові, який буде приносити плоди його. І той, хто впаде на камінь цей, розібється, а на кого він упаде, того розчавить. І, слухаючи притчі Його, первосвященики і фарисеї зрозуміли, що Він про них говорить. І шукали нагоди схопити його, але побоялися народу, бо Його мали за Пророка.

18    Христос, продовжуючи говорити їм притчами, сказав: царство Боже подібне до чоловіка-царя, який справляв весілля синові своєму. І послав рабів своїх покликати запрошених на весілля; і не схотіли прийти. Знову послав інших рабів, говорячи: скажіть званим: ось я приготував мій обід, телят моїх, і все готове; приходьте на весілля. Але вони, знехтувавши те, пішли, хто на своє поле, а хто на свої торги. Інші ж, схопивши рабів його, скривдили і вбили їх. Почувши це, цар розгнівався і, пославши військо своє, винищив тих і спалив місто їхнє. Тоді говорить він рабам своїм: весілля готове, а покликані не були достойні. Отже, ідіть на роздоріжжя і всіх, кого знайдете, кличте на весілля. І раби ті, вийшовши на дороги, зібрали всіх, кого тільки знайшли, і злих, і добрих; і весілля наповнилось гістьми. Цар, увійшовши подивитись на гостей, побачив там чоловіка, вбраного не у весільний одяг. І каже йому: друже, чому ти ввійшов сюди, не маючи весільного одягу? Він же мовчав. Тоді цар сказав слугам: зв’язавши йому руки і ноги, візьміть і киньте його в пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів. Бо багато покликаних, та мало обраних.

      Тоді фарисеї пішли і радились, як би впіймати Його на слові. І посилають до Нього своїх учнів з іродіанами, кажучи: Учителю! Ми знаємо, що Ти справедливий і істинно путі Божої вчиш, і не прагнеш будь-кому догодити, бо не зважаєш ні на яку особу. Отже, скажи нам, як Тобі здається, чи годиться платити подать кесареві, чи ні? Ісус же, знаючи їх лукавство, сказав: чого спокушаєте Мене, лицеміри? Покажіть Мені монету, якою платиться податок. Вони принесли Йому динарій. І говорить їм: чиє це зображення і напис? Кажуть Йому: кесаря. Тоді говорить їм: отже, віддайте кесареве кесареві, а Боже – Богові. Почувши це, вони здивувались і, залишивши Його, відійшли.

      У той день приступили до Нього садукеї, які говорять, що не існує воскресіння, і запитали Його: Учителю! Мойсей сказав: коли хто помре, не маючи дітей, то брат його нехай візьме жінку його і відродить потомство брата свого. Було в нас сім братів; перший, одружившись, помер і, не маючи дітей лишив жінку свою братові своєму. Так само і другий, і третій, навіть до сьомого. А після всіх померла і жінка. Отже, після воскресіння, кого з семи буде вона жінкою? Бо всі мали її. Христос сказав їм у відповідь: помиляєтесь, не знаючи ні Писання, ні сили Божої. Бо після воскресіння не женяться, не виходять заміж, а перебувають як ангели Божі на небесах. А про воскресіння мертвих , невже не читали ви сказаного Богом: Я бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова. Бог не Бог мертвих, а живих. І, чуючи, народ дивувався вченню Його. (Христос розумів Бога як живого чоловіка, Отця, від Нього походимо ми, живі люди).

      А фарисеї, почувши, що Він посоромив саддукеїв, зібралися разом. І один з них, законник, спокушаючи Його, запитав, кажучи: Учителю, яка заповідь найбільша в законі? Він сказав йому: полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю. Це перша і найбільша заповідь. Друга ж подібна до неї: люби ближнього твого, як самого себе. На цих двох утверджується весь Закон і Пророки. (Тут вираз «люби ближнього» – значить, люби всіх людей, і ворогів також. Фарисеї ближніми вважали тільки євреїв, а всі інші нації вони вважали ворогами, котрих треба знищувати; кращого з гоїв убий).

      Коли зібралися фарисеї, Він спитав їх: що ви думаєте про Христа, чий Він Син? Кажуть Йому: Давидів. Говорить їм: то як же Давидів, у Дусі Божому зве Його Господом, кажучи: сказав Господь Господові Моєму: сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх підніжжям ніг Твоїх. Отже, якщо Давид зве Його Господом, то як же Він син йому? І ніхто не зміг відповісти Йому ні слова; і з того дня ніхто вже не смів запитувати Його.

      О ш: Дійсний, істинний Христос, довівши фарисеям, стверджував, що Христос не походить від Давида, тобто не є Син Давида. Але в Євангелії всупереч дійсному Христу написано в епізоді про народження Христа, що Христос походить від Давида, тобто Христос є син Давида. (Див. Євангеліє від Матфея, гл. 1. Книга родоводу Ісуса Христа, Сина Давидового). Цей факт доводить, що Євангеліє написали фарисеї, вони спотворили дійсність, створили образ недійсного Христа, тобто лжехриста. Євангеліє не відтворює дійсну історію Христа. Євангеліє відтворює ідеологію фарисеїв. Можна сказати, Євангеліє є фарисейська. Народження Христа, описане в Євангелії, не відповідає дійсності. Євангелія суперечлива, неправдива. Фарисейську Євангелію проповідує церква, вона називається Христовою, а по суті є фарисейською. –   

19   Тоді Ісус промовив до народу й учеників Своїх, кажучи: На Мойсеєвому

сидінні сіли книжники і фарисеї. Отже, все, що кажуть вам додержувати, додержуйте і робіть; а за ділами їхніми не робіть, бо вони говорять і не роблять.

      О ш: Фарисеї не виконують закон істинного Христа: що, хочеш, щоб тобі робили люди, те роби людям; люби ближнього, як себе. Паршек говорить: як говорить дійсний Христос, так повинно виконуватись людьми. А якщо люди не виконують слово дійсного Христа, а вірять у недійсного Христа, то краще зовсім не вірити в недійсного Христа. Не треба робити, як робить фарисейська церква. Паршек не виконував церковний обряд: не носив хрестик, не хрестився тощо, учив цьому учеників. Треба вірити в дійсного Христа, щоб мати життя вічне. – 

       Зв’язують важкі тягарі, які неможливо носити, і кладуть людям на плечі: самі ж і пальцем своїм не хочуть зрушити їх. Всі ж діла свої роблять так, щоб їх бачили люди: розширюють пов’язки свої і продовжують край одежі своєї. Також люблять возлежати на перших місцях у синагогах; і вітання на торжищах, та щоб люди звали їх: учителю, учителю! --- Більший же з вас нехай буде вам слугою. Бо хто підносить себе, той принижений буде, а хто понижує себе, той піднесеться. (Паршек говорив, що Він є слуга всіх людей, і Він служив людям все життя).

      Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що зачиняєте царство Боже перед людьми, бо ви і самі не входите, і тим, хто входить, не даєте ввійти. Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що поїдаєте доми вдовиць, напоказ довго молитесь: за те ще більший осуд приймете. Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що обходите море і сушу, щоб навернути хоч одного; і коли це станеться, робите його сином геєни, удвічі гіршим за вас. Горе вам вожді сліпі, які говорять: якщо хто поклянеться храмом, то нічого, а якщо хто поклянеться золотом храму, той винний. (Горе, горе буде служителям церкви за те, що прокляли Паршека, вони самі не входять у царство Боже, й іншим не дають ввійти).

      Безумні і сліпі! Що більше: золото чи храм, який освячує золото? І ще, коли хто поклянеться жертовником, то нічого, а якщо хто поклянеться даром, що на ньому, той винний. Безумні і сліпі! Що більше: дар чи жертовник, який освячує дар? Отже, хто клянеться жертовником, той клянеться ним і всім, що на ньому. І хто клянеться храмом, клянеться ним і Тим, хто живе в ньому. І той, хто клянеться небом, клянеться Престолом Божим и Тим, Хто сидить на ньому. Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що даєте десятину з м’яти, кропу і кмину, а облишили те, що є найважливіше в законі: суд, милість і віру; це належало робити, і того не залишати. Вожді сліпі, що відціджуєте комара, а верблюда поглинаєте! Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що очищаєте зовні чаші й блюда, тоді як усередині вони повні злодійства і неправди. Фарисею сліпий, очисти перше всередині чаші й блюда, щоб чистими були і зовні вони. Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що уподібнюєтесь розмальованим гробам, які зовні здаються гарними, а всередині повні кісток мертвих і всякої нечистоти. Так і ви на вигляд здаєтесь людьми праведними, а всередині повні лицемірства і беззаконня. Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що будуєте гробниці пророкам і оздоблюєте пам’ятники праведникам, і говорите: якби ми були у дні батьків наших, то не були б спільниками їхніми в проливанні крови пророків. Тим ви самі свідчите проти себе, що ви сини тих, які вбивали пророків. І ви доповнюєте міру зла батьків ваших. Змії, поріддя єхиднове! Як утечете ви від суду вогню геєнського? Тому ось Я посилаю до вас пророків, і мудрих, і книжників. І ви одних убєте і розіпнете, а інших будете бити в синагогах ваших і гнати з міста до міста. Нехай прийде на вас уся кров праведна, пролита на землі. --- Істинно кажу вам, що все це прийде на рід цей. Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і  камінням побиваєш посланих до тебе! Скільки разів хотів я зібрати дітей твоїх, як птах збирає пташенят своїх під крила, і ви не схотіли! Ось лишається вам дім ваш пустий. (Паршек говорить так само, що наша церква запустіє. Все, що тут сказано про фарисеїв, відноситься до нашої церкви, бо вона по суті є фарисейською). Бо кажу вам: не побачите Мене віднині, доки не скажете: благословен, Хто йде в імя Господнє.                        

20      І, вийшовши, Він пішов від храму; і підійшли до Нього ученики Його, щоб показати Йому будівлі храму. Він же сказав їм: чи бачите все це? Істинно кажу вам: не залишиться  тут каменя на камені, все буде зруйновано.

      Коли ж сидів Він на горі Елеонській, то приступили до Нього ученики на самоті і спитали: скажи нам, коли це буде і яке знамення Твого пришестя і кінця віку? Христос сказав їм у відповідь: стережіться, щоб хто не спокусив вас, бо багато хто прийде під іменем Моїм і казатиме: “я Христос”, і багатьох спокусять. (Стережіться, щоб вас не спокусила фарисейська наша церква своїми молитвами та стінами храмів, котра під іменем Христа проповідує недійсного Христа). Також почуєте про війни і чутки про війни. Глядіть, не жахайтесь, бо належить усьому тому бути, та це ще не кінець. Повстане бо народ на народ, і царство на царство; і буде голод, моровиці і землетруси в різних місцях; усе ж це – лише початок хвороб. Тоді видаватимуть вас на муки і вбиватимуть вас; і вас зненавидять усі народи через імя Моє. І тоді багато хто спокуситься, і видаватимуть один одного, і зненавидять один одного; і багато лжепророків з’явиться і багатьох спокусять; і через збільшення беззаконь охолоне любов у багатьох. Хто ж витерпить до кінця, той спасеться. І буде проповідане це Євангеліє царства по всьому світу, на свідчення усім народам: і тоді прийде кінець! --- (Дійсна історія Христа, правдива, виправлена, має бути проповідана по всьому світу, на свідчення всім народам).

      О ш: Прийде кінець періоду Отця (самодержавства) і Сина (соціалізму), і почнеться період еволюції. Христос у другий раз має прийти як Син Людський у другій особі, тобто в другому живому чоловікові. Але Христос в образі чоловіка, що жив 2000 років тому, в такому образі вже не прийде, і люди Його не побачать, минулого або першого Христа не побачать. Але другого чоловіка визнають Христом, і це буде воскресіння Христа в період еволюції. –  

        Тоді, якщо хто скаже вам: ось тут Христос, або: отам, не йміть віри. Бо встануть лжехристи і лжепророки і покажуть великі знамення і чудеса, щоб збавити, якщо можливо, і обраних. (Творці релігії християнства на основі історії істинного Христа створили образ лжехриста, який показує чудеса і великі знамення, щоб навернути якнайбільше народу).

     Ось Я наперед сказав вам. Отже, коли скажуть вам: «ось Він у пустелі», – не виходьте; «ось Він у потаємних кімнатах», – не йміть віри.

      О ш: Це провіщено, щоб не ждали другого пришестя Сина Людського Христа в образі першого минулого Христа. Бо не прийде Син Людський в образі першого Христа, а прийде Христос як Син людський в образі другого живого чоловіка, ми визнаємо другого Христа за Його ділами. Іншими словами, Христос воскресне в другому живому Чоловікові, тобто в другому Синові Людському. Це здійснилось. Ми тепер визнали, що в особі Чоловіка Паршека воскрес Христос. – 

      Бо, як блискавиця виходить зі сходу і з’являється аж до заходу, так буде пришестя Сина Людського. (Усвідомлення другого пришестя Сина Людського почалося із знамення на небі, бо після знамень на небі Паршека, багато людей повірили, що Христос прийшов удруге в особі Паршека). Бо де труп, там зберуться орли. І враз після скорботи тих днів, сонце померкне, і місяць не дасть світла свого, і зірки спадуть з неба, і сили небесні захитаються. І тоді з’явиться знамення Сина Людського на небі; і заплачуть всі племена земні і побачать Сина Людського, Який гряде на хмарах небесних з силою і славою великою.

      О ш: У 1977 році це знамення зявилося на небі через Паршека. Тут говориться, що Христос удруге прийде як живий чоловік, люди будуть бачити Його як живого Чоловіка з небувалими здібностями. Це здійснились Паршеком. Ученики Паршека  бачили Його на небі, на якому сонце померкло і місяць не давав світла, зірки спадали в одному місці й появлялися в іншому, тобто зірки зсувались – і появився із зірок образ Учителя Паршека, портрет Учителя, створений із зірок; Він явився із силою і славою великою; і в цей час Учитель був на землі. Я особисто чув розповідь людей про це знамення на небі, про що свідчу. Це знамення в небі також описано Учителем у 1977 році: «Я, говорить наш Сашка ростовець.  Він бачив мене на сяючому сонечку. Як виділось ясно, він розповідає всім близьким, що сиділи. А Микола теж. Він їхав у метро й почав наче чогось ридати. А мені він говорить. Здається: я перебуваю в бездонній атмосфері, це було одне небо голубе, а зірки ясні себе так показували, стали вони зсуватись, і ось ваш Учитель, образ на арені показався. Це єсть і була одна істина, вона всім ясна». 1977.01-130. Учитель написав: «1977 рік – він рокам початок».

      Багато людей бачили Учителя, Який пролітає по небу. Люди бачили Учителя одночасно в різних місцях, які далеко одне від одного,  тобто люди, хто має очі,  бачили Учителя одночасно і на сході, і на заході, на землі й у Космосі, в Україні й на Байкалі, в Україні й у Москві, по всіх усюдах. Учитель пише: «Мене в цьому ділі недаремно у видінні показувало, і в літаку мій вид видінням Люба бачила. Як їм зробилось легко. Вона старалась показувати людям, як це ось вийшло. Бог був, лице моє. Як же цьому не повірити, коли факт єсть живий у світі. Чоловік купається в Байкальському озері, а сам моє лице бачить. Вона істині не вірить, що це їй показується для дива всього світу, що це єсть Бог, він дива творить між людьми». 7510-21. «Одна моя пацієнтка москвичка лікар, вона мені так розказує. У мене на Байкалі була групова путівка. Я в Байкалі купалась із тобою разом. Одна залажу в озеро, а воно холодне, мене оточує твоє у воді лице. Я їй говорю: це ж вода моя, вона тобі як дзеркало являла мій образ. Ти в цьому заслужена, ти одна з усіх людей, котра із себе скинула з очей окуляри. Ти єсть мій друг мого життя. Що я робив тобі? Та нічого. Я тільки тебе, як і всіх бідних людей ображених, прийняв з поцілунком з душею, із серцем. Ти мене також полюбила за мою таку діяльність. Скажи, ти можеш від мене такого відмовитись». 7510-89. «Учитель говорить про видіння його в людях. Вона до цього бачила мене як такого, що я з жінками. Їй довелось зустрітись у наві по дорозі, вона бачила так, як бачила біля церкви. Вона не вірила своїм очам. Сама собі говорить: для чого Учитель приходить сюди? Тільки хотіла до Учителя піти, а він десь сам дівся. Це  бачення  таке біля церкви було в наві. Учителеві говорять, він робить у людях чудеса із чудес. Люди самі бачать, вони за адресою приходять, вони розповідають. Їх примусила хвороба це робити. Вони як хворі сюди ось приходять, свої слова доносять Учителеві. Він про це діло давно чув від Покосової Шури. Вона йшла на роботу в метро, а я як Учитель разом із нею йшов. Вона більше такого видіння не побачить: це рідко буває в таких людей, котрі заслужили. 7710-153. Свідчить учень Валентин Ош: одного разу я сидів із заплющеними очима, і переді мною появився портрет чоловіка з білим волоссям, скоро видіння щезло; згодом прийшли люди і розказали про Учителя Іванова (Паршека), показали Його фото; я згадав видіння чоловіка, знайшов схожість з Учителем, вирішив просити Учителя, щоб мене прийняв; потім звернувся до Учителя з просьбою мене прийняти, Учитель погодився. Перед прийомом мені прийшла ясна радісна мисль про Учителя: «Це Христос». Учитель прийняв, як усіх, сказав: «Виконуй. Розказуй усім про Мене». Отже, Христос прийшов до мене через видіння, воно допомогло мені прийти до Христа та Його визнати в особі Паршека.      

       Від смоківниці навчіться притчі: коли гілля її стає вже м’яким і пускає листя, то знаєте, що близько, при дверях. Істинно кажу вам: не перейде рід цей, як усе це буде. Небо і земля перейдуть, слова ж Мої не перейдуть. Про день же той і годину ніхто не знає, ні ангели небесні, а тільки Отець Мій один. 

      О ш: Це здійснилось Паршеком. Він указав день початку царства Божого, цей новий день або період Учитель назвав еволюцією. Період еволюція почався в 1989 році. Отже, Паршек – це наш Отець. Син Людський Христос  тепер воскрес як Отець наш, тобто Христос у другий раз прийшов як Бог Отець. –

      Отже, пильнуйте, бо не знаєте, в яку годину Господь прийде. Але це ви знаєте, що, якби знав господар дому, у яку сторожу прийде злодій, то пильнував би і не дав би підкопати дому свого. Тому і ви будьте готові, бо в ту годину, про яку й не думаєте, прийде Син Людський. Хто ж вірним і мудрим рабом, якого господар його поставить над слугами своїми, щоб давати їм їжу вчасно? Блажен  той раб, господар якого, прийшовши, знайде, що він робить так. Істинно кажу вам, що над усім добром поставить його. Якщо ж раб той, будучи злим, скаже в серці своїм: не скоро прийде господар мій, і почне бити товаришів своїх, їсти й пити з п’яницями, – то прийде господар раба того в той день, в який він не сподівається, і в годину, про яку не знає. І розсіче його і визначить йому одну долю з лицемірами; там буде плач і скрегіт зубів. 

21     Тоді уподібниться царство Боже десятьом дівам, які, взявши світильники свої, вийшли назустріч женихові. П’ять з них були мудрі, а п’ять – нерозумні. Нерозумні, взявши світильники свої, не взяли з собою оливи. Мудрі ж взяли оливи в посудинах разом із світильниками. А оскільки жених забарився, то всі задрімали і поснули. Опівночі ж почувся крик: ось жених іде, виходьте назустріч йому. Тоді встали всі діви та й приготували світильники свої Нерозумні ж сказали мудрим: дайте нам вашої оливи, бо світильники наші гаснуть. А мудрі  відповіли, кажучи: а як і нам , і вам не стане? Ідіть краще до продавців та й купіть собі. Коли ж пішли вони купувати, прийшов жених, і ті, які були готові, ввійшли з ним на весілля, і двері зачинились. Пізніше прийшли й інші діви і говорять: Господи! Господи! Відчини нам. Він же сказав їм у відповідь: істинно кажу вам: не знаю вас. Отже, пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли Син Людський прийде.

      О ш: Син Людський прийде як живий чоловік. І Він уже прийшов – це Паршек. Одні люди, розумні, зустріли Його, як треба. А інші виявились нерозумними, Паршека не зустріли, навпаки ганьбили. Це фарисейська церква нерозумна, у котрої нема у світильнику оливи, тобто нема Духу Святого.  Паршек, освітлений Духом Святим, намагався іти до людей у церкву, але Його не впустили в церкву, прокляли ні за що. Таким чином Дух Святий відпав від церкви, вона залишилась без Духу Святого. Церква (православна, католицька, протестантська) проспала прихід Сина Людського Паршека. А тепер просять у церкві: Господи, прийми. Але Він не прийме, не відчинить їм царство Боже, бо не знає їх. –                          

      Так само один чоловік, відходячи, покликав своїх рабів і передав їм майно своє: одному дав п’ять талантів, другому два, іншому ж один, кожному за спроможністю його, і відразу ж виїхав. Той раб, що одержав п’ять талантів, пішов і використав їх на діло, і набув інші п’ять талантів. Так само  і той, який одержав два таланти, набув інші два. А той, який одержав один талант, пішов і закопав його в землю, і заховав срібло господаря свого. Коли минуло багато часу, приходить господар рабів тих і вимагає від них звіту. Підійшов той, який одержав п’ять талантів, приніс інші п’ять талантів і сказав: господарю, п’ять талант ти дав мені; ось ще п’ять талантів, які я здобув на них. Господар його сказав йому: гаразд, добрий і вірний рабе. У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря твого. Підійшов також той, який одержав два таланти, і сказав: господарю, два таланти ти дав мені; ось інші два таланти, що я здобув на них. Господар його сказав йому: гаразд, добрий і вірний рабе! У малому ти був вірним, над великим тебе ставлю; увійди в радість господаря твого. Підійшов і той, який одержав один талант, і сказав: господарю! Я знав тебе, як жорстоку людину, жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав; і, побоявшись, пішов і заховав талант твій у землю; ось тобі твоє. Господар його сказав йому у відповідь: лукавий рабе і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав; тоді треба було тобі віддати срібло моїм купцям, і я, прийшовши, одержав би моє з прибутком. Отже, візьміть у нього талант і дайте тому, хто має десять талантів. Бо кожному, хто має, дасться і примножиться, а в того, хто не має, відніметься і те, що має. А негідного раба вкиньте в пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів. Сказавши це, проголосив: хто має вуха слухати, нехай слухає. (Висновок такий. Христос 2000 років тому мав Дух Святий, і тепер воскрес Христос в особі Паршека, і Дух Святий Його примножився. А церква, як раб лукавий і лінивий, закопала талант духовний, раніше не мала Духу Святого, і тепер Дух Святий відпав, а без Духу нема життя).

      Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй --- , тоді сяде на престолі слави Своєї, і зберуться перед Ним усі народи; і відділить їх одних від одних, як пастир відділяє овець від козлів. І поставить овець праворуч Себе, а козлів – ліворуч. Тоді скаже Цар тим, які праворуч від Нього: прийдіть, благословенні Отця Мого, успадкуйте царство, уготоване вам від створення світу. Бо голодував Я, і ви дали Мені їсти; спраглим був, і ви напоїли Мене; був подорожнім, і ви прийняли Мене; був нагим, і ви зодягли Мене; був недужим, і ви відвідали Мене; у в’язниці був, і ви прийшли до Мене. Тоді скажуть Йому праведники у відповідь: Господи! Коли ми бачили Тебе голодним, і нагодували? Або спраглим, і напоїли? Коли бачили Тебе подорожнім, і прийняли? Або нагим, і зодягнули. Коли ми бачили Тебе недужим або у в’язниці, і прийшли до Тебе? І Цар скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: зробивши це одному з цих братів Моїх менших, Мені зробили. Тоді скаже й тим, які ліворуч від Нього: ідіть від Мене, прокляті, у вогонь вічний ---. Бо голодував Я, і ви не дали Мені їсти; спраглим був, і ви не напоїли Мене; був подорожнім, і  не прийняли Мене; був нагим, і не зодягли Мене; недужим і у в’язниці був, і не відвідали Мене. Тоді вони скажуть Йому у відповідь: Господи! Коли ж бачили Тебе голодним, або спраглим, чи подорожнім, або нагим, або у вязниці і не послужили Тобі? Тоді скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: не зробивши цього одному з менших цих, Мені не зробили. І підуть ці на вічні муки, а праведники в життя вічне. (Через Отця Ош люди розділяться, коли Він буде у славі. Хто визнає Отця Ош і буде виконувати Його ідею, той піде в життя вічне. Хто не визнає Учителя, той нехай ображається на себе).              

22      Коли Він скінчив усі ці слова, то сказав ученикам Своїм: ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Син Людський виданий буде на розпяття. 

 

      О ш: У Христа словяно-орійська ідеологія, але не біблійна, не Мойсея. Це доводить, що Христос має словяно-орійське походження. Коли фарисеї це зрозуміли, вони розпяли Христа, бо вважали лжепророком; вони виконували закон Мойсея. Але Він не вмер на хресті.   

       Еволюція свідчить, що Син Людський Христос воскрес тепер, через 20 століть, у третьому еволюційному періоді в особі Чоловіка Паршека – це живий факт, це ми всі знаємо, не тільки віримо. Тепер Син Людський Христос воскрес у третьому періоді еволюції як наш Бог Отець в особі Паршека, Отця Ош. Він є Дух Святий. Хула на Духа Святого не проститься, говорив Христос. Син Людський Христос у своєму житті все робив заради Свого Отця, колись пішов до Свого Отця, тепер прийшов до Отця, воскреснувши в Отцеві – все здійснилось. Отець наш є більший за Сина Людського. Третій період еволюція почався в 1989 році після кінця періодів Отця (самодержавства) і Сина (соціалізму).  

      В Євангелії описана «Таємна вечеря», вона була в четвер 22 березня 31 року. В основу цього епізоду  покладено святкування арійського Нового року, яке було 22 березня. Христос з апостолами, крім Іуди-зрадника, як і всі гали-галілеяни, були рідновірами – послідовниками рідної арійської віри. Учитель також згадує цей день. По-моєму, Учитель не випадково нам усім описує картину, яку він бачив 23 березня:

      «Це було сьогодні, 23 березня 1978 року, якраз на арені четвер, чистий одяг, котрий робився для невідомого такого ось ув’язненого, хворого, ображеного такого чоловіка, він нікому не був відомий. А нібито це був як сон, не сон, якесь чудесне видіння. Кому й за що це таке діло збиралось? Усе це починалося з Москви, спускалось. У нас зачинатель цього всього – це я. Початок нібито робився Валею Сухаревською. Вона  це все в житті збирала, носила з такою надією, щоб це вийшло. Воно було, як якась у цьому ось велика висловлена цінність. Її, як таку близьку до цього, берегли, старались це все через хворих зробити. Це була не яка-небудь випадкова зустріч, вона таким зібраним  натовпом робилась. І не на яке-небудь таке зборище, щоб зійтись і поїсти та попити вина, та повеселитись: цього люди не робили. У них не було ніякої зброї, техніки, щоб нею як такою хвалитись, цього не було в людей. Порядне було таке в зібранні, душевна радість. Вони не співали, не говорили, не кричали - їм хотілось усе це зроблене бачити. Я як такий серед них себе показував не як видатна якась між ними особа, але був вищий за всіх їх. Усім людям здавалось, що це все робилось мною ради цих ось двох трупів. Ми їх як таких не бачили, щоб на них дивитись. Цього ми не робили, а якась бережливість у цьому була. Хтось хотів задовольняти, а люди цього не хотіли, у них на це не було ніякої потреби. Вони зібрались - самі не знали, для чого. Але їм хотілось щось побачити в цьому. Але, щоб люди старались самі в цьому щось зробити, цього не було. І не думали вони більш за все в цьому свою радість якусь забути. Я як такий появився, вони мене хотіли так бачити. Їм хотілось те, якби збирав такий ось натовп із таким обрядом. Це все робилось не ради свята якогось, вони хотіли в мене спитати. Це був спомин цим зібраним людям. Вони не потребували й не хотіли, щоб їм щось давав. Вони зібрались для того, щоб свою радість показати, а в цьому нікому було дивуватись і завидувати. Це було якесь у цьому ділі захворювання, воно робилося нами всіма. Це одне якесь хвилювання, одне й друге. По всій такій небувалій місцевості люди не стояли так на своєму місці, а на морі тихо хвиля коливалась. Люди щось у цьому ждали, старались самі себе показувати. А все в цьому залежало від мене. Я не хотів їм нічого такого сказати. Це таке було незвичайне хвилювання заповнювати свої такі місця. Це місце непусте ставало, нібито хтось про це щось говорив. Я повинен сказати про це діло, що цей натовп більш за все в цьому ділі звертав увагу на мене, і на мою появу ждали. Вони й хотіли чимось задовольнити себе, їх діло було так дивитись. І то я щось їм сказав, а їх було дуже багато. Із 12 годин ночі вони зі мною разом пробушували, нібито це був день. Люди, нічого вони ніяк не потребували, а щось думали вони. За моїм таким висновком, це народове безсмертя. За це все таке діло один борюсь».  7804-77

      Учитель описує рай людський, народове безсмертя. Учитель хоче, щоб ми всі в цей день згадували Його і Христа у видінні людського раю. Прийде час, і рай на землі в нашому житті здійсниться.

      Цей день – це буде свято Воскресіння Учителя, Він воскрес у третій день, або період еволюції, істинно воскрес, бо ми Його бачили. Учитель говорить, що це буде день Учителя: «Воскресіння, Свято Паска – це буде Учителя день, він був розп’ятий на хресті. А тепер він ходить по землі, з нами на нашій мові розмовляє, говорить нам: це обов’язково буде. Усі мерці прийдуть у життя тепер наше. Я як Учитель говорив, говорю й буду говорити. Усе це зроблять люди. Земля нам народила чоловіка, вона його умертвила, він у ній пролежав у праху своєму. А тепер земля його підніме. Вину Учителя знайде. Хто буде правий, Учитель чи люди». 7606-78. Христос дійсно воскрес.

 

Історія Христа  2

(За Євангелієм від Іоана)

1     Учитель говорив, що ми, люди, є боги. Бог Отець, Бог Син, Бог Дух Святий – це життя живого чоловіка. Учитель через Своє діло став Богом у людях. Учитель просив людей, щоб на прикладі Учителя всі люди робились Богом у житті. Учитель говорив, що ми всі станемо такими, як Бог. Але люди не хотіли робитись Богом, вони зробили релігію, мали в голові бога, якого не бачили, на нього молились, але волю Христа не виконували. Це словяно-орійська віра. Подібну віру мав Христос. Христос говорить: “Я і Мій Отець – одне”. У чому суть єдності? Суть єдності в тому, що Отець і Син є живі люди. У Христа була свідомість оріїв: ми – боги. Бог не є Бог мертвих, а живих. Коли мова йде про Бога, це відноситься до живих людей в житті. В оріїв отець і син живі. Ми, живі люди, – сини нашого Отця, нащадки наших предків. Велесова книга: “Від Отця Орія походимо, і той час від часу народжується серед нас”. Син свято виконує заповідь свого пращура Отця. Син приходить у життя, щоб виконати заповіді свого Отця.

2    Христос налив води в умивальницю й почав умивати ноги ученикам, і обтирати рушником, яким був підперезаний. Підходить до Симона-Петра, а той говорить Йому: Господи! Чи Тобі умивати мої ноги? Він сказав йому: що Я роблю, ти тепер не знаєш, зрозумієш потім. Петро каже Йому: не вмиєш ніг моїх повік. Він відповів йому: якщо не вмию тебе, не матимеш частини зі Мною. Симон-Петро каже Йому: Господи, не тільки ноги мої, але й руки і голову. Він говорить йому: вмитому треба тільки ноги обмити, бо увесь чистий; і ви чисті, але не всі. Бо знав Він зрадника свого, тому і сказав, що не всі вони чисті. Коли ж умив їм ноги і надів одяг Свій, то знову розліг і сказав їм: чи знаєте, що Я зробив вам? Ви знаєте Мене Учителем і Господом, і добре кажете, бо Я Той і є. Отже, якщо Я, Господь і Учитель, умив вам ноги, то і ви повинні вмивати ноги один одному. Бо Я дав вам приклад, щоб і ви робили так само, як Я зробив вам. Ін 13,5.

      О ш: Паршек виконав цю заповідь Христа в житті. Він сам обливався холодною водою щодня два рази в день, і вчив учеників обливатися. Спочатку Учитель мив ноги собі й радив ученикам мити ноги холодною водою, як заповідав Христос.

      Паршек виконав всі заповіді Христа і навчив людей. Він писав: «Я зробив те, що колись говорив нам Христос». 1983.02. Учитель приймав всіх бажаючих, бідних, нужденних, хворих: клав руки на тіло, через руки струмом убивав біль, освічував Духом Святим, потім обливав холодною водою. На прийомі Учитель усно заповідав робити усім однаково: 1) два рази в день обливатися холодною водою; 2) здороватися з усіма людьми; 3) 42 години в тиждень терпіти без їжі з п’ятниці до неділі, перед їдою виходити на природу, робити тричі вдих і видих через гортань і просити: «Учитель, дай мені здоровя»; 4) знайти бідного, нужденного, дати 50 копійок, при цьому самому собі сказати: мовляв, я це даю за те, щоб не хворіти; 5) не плювати на землю, не вживати алкоголь, не палити тютюн. Це є заповіді  кожному.  Коли люди ці поради виконували, вони одержували через природу здоровя, хороше. Учитель калік на ноги ставив, сліпих робив зрячими, проганяв рак, простуди, всякі хвороби. Після прийому люди, як правило, відчували легке, спокій душі, задоволення, оздоровлення. –  

   

       Оскільки в Іуди була грошова скринька, то деякі гадали, що Христос звелів йому купити те, що треба для свята, або щоб дав що-небудь убогим.---

      Коли він вийшов, Христос промовив: нині прославився Син Людський, і Бог прославився в Ньому. Якщо Бог прославився в Ньому, то і Бог прославить Його в Собі, і скоро прославить Його. Діти! Недовго вже бути Мені з вами. Будете шукати Мене і, як Я сказав юдеям, – куди Я йду, ви не можете прийти, так і вам кажу тепер. Заповідь нову даю вам: щоб ви любили один одного; як Я полюбив вас, так і ви любіть один одного. З того знатимуть усі, що ви Мої ученики, якщо будете мати любов між собою. Симон-Петро сказав Йому: Господи, куди ти йдеш? Він відповів йому: куди я йду, ти не можеш тепер іти за Мною, а згодом підеш за Мною. Петро сказав Йому: Господи! Чому я не можу йти за Тобою тепер? Я душу покладу за Тебе. Він відповів йому: душу за Мене покладеш? Істинно, істинно кажу тобі: не проспіває півень, як тричі зречешся Мене.

3  Нехай не тривожиться серце ваше; віруйте в Бога і в Мене віруйте. В домі Отця Мого осель багато. А якби не так, Я сказав би вам: Я йду приготувати місце вам. І коли піду і приготую вам місце, прийду знову і візьму вас до Себе, щоб і ви були там, де Я. А куди Я йду, ви знаєте, і путь знаєте. Фома сказав Йому: Господи! Не знаємо, куди ідеш; і як можемо знати путь? Він сказав йому: я є путь, і істина, і життя; ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене. Коли б ви знали Мене, то знали б і Отця Мого. І віднині знаєте Його і бачили Його. Пилип сказав Йому: Господи! Покажи нам Отця, і нам вистачить. Він сказав йому: стільки часу Я з вами, і ти не знаєш Мене, Пилипе? Хто бачив Мене, той і Отця бачив; як же ти говориш: покажи нам Отця? (Син Людський Христос готується йти до Отець Його. Хто є Отець? Отець є Чоловік, подібний до Сина Людського. У них однакова історія. Але це не зрозуміло було 2000 років тому, тепер зрозуміло. Христос говорив, що Він прийде, а не воскресне). Хіба ти не віриш, що Я в Отці, і Отець в Мені? Слова, які Я кажу, не від Себе кажу; Отець, Який в Мені перебуває, він творить діла. Вірте Мені, що Я в Отці і Отець у Мені. Якщо ж ні, то вірте Мені за самими ділами. Істинно, істинно кажу вам: хто вірує в Мене, діла, які творю Я, і він створить, і більше цих створить; тому що Я до Отця Мого іду. (На мою думку, Він хоче сказати, що в друге пришестя Він буде Отцем, тобто Його як живого Чоловіка визнають Отцем. Тому Він говорить, що Отець у Ньому перебуває, а Він – в Отці. І щоб це сталося, Христос все робив у житті). І коли чого попросите в Отця в імя Моє, те зроблю, щоб Отець прославився в Синові. І коли чого попросите в імя Моє, я те зроблю. Якщо любите Мене, то дотримуйтеся Моїх заповідей. І Я ублагаю Отця, й іншого Утішителя дасть вам, щоби був з вами повік, Духа істини, Якого світ не може прийняти, бо не бачить Його і не знає Його; ви ж знаєте Його, бо Він з вами перебуває і у вас буде. Не залишу вас сиротами; прийду до вас. Ще трохи, і світ уже не побачить Мене; а ви побачите Мене, бо Я живу, і ви будете жити. (Христос буде жити як Отець, і ми з Ним будемо жити. Це тепер здійснилось). Того дня дізнаєтесь ви, що Я в Отці моєму, і ви в Мені, і Я в вас. Хто має заповіді Мої і дотримується їх, той любить Мене; а хто любить Мене, того полюбить Отець Мій; і Я полюблю його і явлюся йому Сам. Іуда, не Іскаріот, говорить Йому: Господи, що це, що Ти хочеш явити Себе нам, а не світові? Він сказав йому у відповідь: хто любить Мене, той слово Моє збереже; І Отець мій полюбить його, і Ми прийдемо до Нього і оселю сотворимо в Нього. А хто не любить мене, слів Моїх не береже; слово ж, яке ви чуєте, не Моє, а Отця, який послав Мене. (Христос є посланий Богом Отцем, Він виконував Його волю). Це сказав Я вам, перебуваючи з вами. Утішитель же, Дух Святий, якого пошле Отець в імя Моє, навчить вас усьому і нагадає вам усе, що Я говорив вам. (Утішитель, Дух Святий – це інші імена Отця, до якого йде Христос. Паршек заслуговував імені Утішителя, Духа Святого. Паршека можна назвати Утішителем, бо коли Він приймав чоловіка, Його руки обдаровували його спокоєм. Паршека освітився в природі Духом Святим, Його можна назвати Духом Святим). Мир залишаю вам, мир Мій даю вам; не так, як світ дає, Я даю вам. Нехай не тривожиться серце ваше і нехай не страхається. Ви чули, що Я сказав вам: іду від вас і прийду до вас. Коли б ви любили Мене, то зраділи б, що я сказав: іду до Отця; бо Отець Мій більший за Мене. (Син Людський Христос в третій день буде визнаний Богом Отцем. Отець є більший за Сина. Це все здійснилося у третьому періоді еволюції. Нехай радуються ті, котрі це зрозуміли). І ось Я сказав вам про те, перш ніж збулося, щоб ви повірили, коли збудеться. (Свідчу: це все збулося, Син Людський став Отцем). Вже небагато Мені говорити з вами: бо йде князь світу цього, і в Мені він не має нічого. Та щоб світ знав, що Я люблю Отця і, як заповів Мені Отець, так і творю. Вставайте, підемо звідси.                       

4    Я є істинна виноградна лоза, а Отець Мій – виноградар. Всяку гілку в Мене він відсікає, що не плодоносить, і всяку, що плодоносить, очищає, щоб більше принесла плоду. Ви вже очищені через слово. Яке Я проповідував вам. Перебувайте в Мені, і Я у вас. Як гілка не може приносити плоду сама від себе, якщо не буде на лозі, так і ви, якщо не будете в Мені. Я є лоза, а ви гілки; хто перебуває в Мені, і Я в ньому, той приносить багато плоду; бо без Мене не можете робити нічого. Хто не буде в Мені, той буде відкинутий геть, як гілка, і всохне; а такі гілки збирають і кидають у вогонь, і вони згоряють. Якщо перебуватиме в Мені, і слова Мої у вас будуть, чого б не захотіли, просіть, і буде вам. Тим прославиться Отець Мій, якщо ви принесете багато плоду, і будете Моїми учениками. ---

     Це є заповідь моя, щоб ви любили один одного, як Я полюбив вас. Немає більше від тієї любові, як хто душу свою покладе за друзів своїх. Ви – друзі Мої, якщо виконуєте те, що Я заповідаю вам. Не називаю вас більше рабами, бо раб не знає, що робить господар його; а я назвав вас друзями, тому що сказав вам усе, що чув від Отця Мого. Не ви Мене обрали, але Я вас обрав і настановив вас, щоб ви йшли і приносили плід, і щоб плід ваш залишився, щоб, чого не попросите в Отця в імя Моє, Він дав вам. Це заповідаю вам, щоб ви любили один одного. Якщо світ вас ненавидить, знайте, що Мене перше, ніж вас, зненавидів. Якби ви були від світу, то світ любив би своє; а оскільки ви не від світу, але Я обрав вас від світу, тому ненавидить вас світ. Пам’ятайте слово, яке я сказав вам: раб не більший за господаря свого. Якщо Мене гнали, то гнатимуть і вас; якщо Мого слова дотримувались, то будуть дотримуватись і вашого. Та все чинитимуть вам за імя Мої, тому що не знають Того, хто послав Мене. Якби Я не прийшов і не говорив їм, то не мали б гріха; а тепер не мають виправдання за гріх свій. Хто ненавидить Мене, той ненавидить і Отця Мого. Коли б Я не творив серед них діл, яких ніхто інший не створив, то не мали б гріха; а тепер і бачили Мене, і зненавиділи й Мене, і Отця Мого. Але нехай справдиться слово, написане в законі їхньому: зненавиділи Мене даремно. Коли ж прийде Утішитель, Якого Я пошлю вам від Отця, Дух істини, Який від Отця виходить, Він буде свідчити про Мене. Також і ви будете свідчити, бо ви спочатку зі Мною.  

      О ш: Христос свідчив про Себе і свідчив про Паршека, Який виконає волю Христа в третьому періоді, Його визнають Богом Отцем. Паршек свідчив про Христа, бо зробив те, що колись говорив нам Христос. Паршека визнали Богом Отцем, про Якого говорив Христос. Христос свідчив про Себе і свідчив про Нього Паршек як Отець. Отже, обидва свідки свідчили про одного Бога. Їхнє свідчення істинне, бо є людський і Божий закон: свідчення двох свідків про одне є істинне. Отже, Бог є. –    

      Я, син Ош, посланий для того, щоб свідчити про свого Учителя, Отця Божого Ош. Що можна сказати про моє свідчення? Я, учень Ош, свідчу про себе і свідчу цими словами і ділами про Отця Ош. Отець Ош свідчить про Себе Своїми ділами, і Він свідчить про мене, благословивши і написавши мені нове імя Ош. Отже, двоє свідків, я і мій Отець, свідчать про одне – значить моє свідчення істинне, також свідчення мого Отця істинне. Бо є закон: свідчення двох свідків про одне є істинне. Я люблю Отця і роблю те, що Він говорить.

5   Це сказав Я вам, щоб ви не спокусилися. Виженуть вас із синагог;

прийде навіть час, коли всякий, хто вбиватиме вас, буде думати, що тим він служить Богові. Так будуть робити, бо не пізнали ні Отця, ні Мене. Але Я сказав це для того, щоб ви, як прийде той час, згадали, що я казав вам про це. А не говорив вам цього спочатку тому, що був  з вами. А тепер іду до Того, хто Мене послав, і ніхто з вас не питає: куди йдеш? Але від того, що Я сказав вам це, скорботою пройнялися серця ваші. Але Я істину кажу вам: краще для вас, щоб Я пішов. Бо, якщо Я не піду, Утішитель не прийде до вас; а як піду, то пошлю Його до вас, і коли Він прийде до вас, викриє світ за гріх, і за правду, і за суд. За гріх – тому, що не вірують в Мене. За правду – тому, що Я йду до Отця Мого, і вже не побачите Мене. А за суд, бо князя світу цього осуджено. Ще багато чого маю сказати вам, але ви тепер не можете вмістити. Коли ж прийде Він, Дух істини, то наставить вас на всяку істину; бо не від Себе говоритиме, а буде говорити те, що почує, і майбутнє звістить вам. Він прославить Мене, бо від Мого візьме і звістить вам. Усе, що має Отець, – Моє; тому Я сказав, що від Мого візьме і звістить вам. Ще трохи, і ви вже не побачите Мене, і знову незабаром побачите Мене, бо Я йду до Отця.---  Я зійшов від Отця і прийшов у світ; і знову залишаю світ і йду до Отця. ---         

      О ш: Це все сказано наперед, щоб, коли Христос прийде до людей вдруге, вони Його впізнали і визнали. Тепер, у третьому еволюційному періоді, це все здійснилось. Паршека визнали Утішителем, Духом Святим, Духом істини, Богом Отцем. Своє вчення Він взяв від Христа, доповнив своїм досвідом, навчив людей. Паршек один, як ніхто з усіх, зробив те, що колись говорив нам усім Христос. Він є Дух істини, бо наставив нас усіх на всяку істину. Він говорив, що чув від природи, вона Його вчила, давала знання, сили, а Він вчив народ як Учитель народу. Він викрив світ і осудив за гріх, що не вірують у Христа, не виконують волю Його. Отже, Син Людський Христос воскрес у Чоловікові Паршекові, бо за діло Він визнаний Учителем народу, Богом землі, Богом Отцем, Богом Сином, Богом Духом Святим. Радуйтесь! 

 

Історія Христа  3

(За Одкровенням Іоана Богослова)

1      Іоану показав ангел, що буде далі. У прихованому вигляді показано, як відбудеться друге пришестя Христа. Його таїну, особливо Його нове імя ніхто не знає, і ніхто не може розкрити, крім Його Самого. У Бога як нової особи повинно бути нове Боже імя. Кожен знає своє особисте імя. Тут сказано про переможця, якому дано нове імя Христа і Його Бога. 

       «Тому, хто перемагає, дам споживати сокровенну манну, і дам йому білий камінь, і на камені написане нове імя, якого ніхто не знає, крім того, хто одержує». Одкр. 2:17.

      «Переможця зроблю стовпом у храмі Бога Мого, і він уже не вийде геть; і напишу на ньому ім’я Бога Мого й ім’я міста Бога Мого, нового Єрусалима, що сходить з неба від Бога Мого, й ім’я Моє нове». Одкр. 3:12.

       О ш: Через Учителя Паршека це виконалось. Бо Паршека за діло визнали Переможцем природи, Учителем народу, Богом землі. Отже, переможець, про котрого сказано в Одкровенні Іоана, є Паршек. Йому було відкрито Його нове імя як Христа та імя Його Бога. У Бога повинно бути особисте імя від Бога, а не від людей. Нагадаємо, ім’я «Паршек» – це не особисте ім’я Учителя, а прізвисько, яке дали люди; імям Паршек Він користувався в писанні по був не визнаний Богом, а прізвище й імя від батька не визнавав. Учитель писав, що в житті по-еволюційному нам усім треба обрати спільне ім’я, і на ньому одному базуватися в житті; Він один такий заслужений. Це спільне імя Учитель написав у Своєму зошиті учневі як нове прізвище. Свідчить учень Валентин Ош. Учитель мене прийняв у травні 1979 року, як усіх, і я виконував Його поради. У 1981 році я написав Учителеві лист, в якому звітував перед Учителем як Господом Богом, що я робив і зробив. Учитель мій звіт прийняв, лист переписав у Свій зошит “Паршек”, 1981.02.26. У кінці листа замість мого звичайного прізвища Учитель написав нове прізвище: “Автор Валентин Олександрович Ош”. У 1982 році Учитель мене благословив продовжувати виконувати Його ідею: “Пробуй терпіти без їжі шість діб у тиждень, потім пробуй терпіти без їжі два тижні, потім пробуй терпіти без їжі місяць; пробуй ходити без сорочки, ти в Мене збоку”.  У 1989 році я вперше прочитав зошит Учителя, в якому мій лист-звіт, нове імя Ош від Учителя прийняв з радістю, як від Отця. На підставі прізвища Ош став вважати Учителя духовним Отцем, а себе – духовним сином Ош. Бо завжди в житті син одержує прізвище від отця. Визнав: якщо прізвище сина є Ош, то і прізвище Отця є Ош, бо завжди в житті прізвище отця і сина є одне. Так я став називати Учителя Отцем Ош, а себе став називати сином Ош. Я не присвоюю імя Ош, імя Ош належить усім Божим людям і мені. Отже, нове імя Переможця природи, Учителя народу, Бога землі є Ош. Отже, через Бога Отця Ош звершилось усе. Люди побачили живого Бога, Його лице, узнали імя Його Ош і Його райське місце, де буде людський рай. Імя Боже Ош – це все. На мою думку, Бог через учня пропонує Божим людям обрати спільне Боже ім’я Ош, і на ньому одному базуватись у своєму житті. Завдяки визнанню Бога Отця Ош у 1989 році прийшла на землю еволюція.

2     «Не робіть шкоди ні землі, ні морю, ні деревам, доки не покладемо печаті на чолах рабів Бога нашого. І я чув кількість пропечатаних: пропечатаних було 144000 від усіх колін синів Ізраїлевих». Одкр. 7:2.

      «І глянув я, і ось , Агнець стоїть на горі Сіоні, і з ним 144000, в яких імя Отця Його написане на чолах». Одкр. 14:1.

        О ш: Печать на чоло – це, по-моєму, благословення Боже, це спасіння Боже в житті; тут показано, що печать покладають одним євреям. Якщо покладають печать на чоло одним євреям, значить рятують від шкоди одних євреїв. Виходить, що в Одкровенні виконується закон Мойсея євреям: люби євреїв і ненавидь ворогів їхніх, тобто неєвреїв, гоїв. Закон Христа інший: люби всіх людей всіх націй, народів, і друзів, і ворогів. Отже, Одкровення суперечить вченню Христа, це доводить, що Одкровення не від Христа, а вість творця християнства. Бог Отець Ош прощає всім людям і милує всіх, Його вчення, благословення належить усім людям світу і євреям також. Ось що здійснилося щодо цього в періоді еволюції для євреїв. Учитель милує ображених, незадоволених євреїв, Він рятує, як загублену овечку, одну із ста. Він пропонує євреям стати Його учнями, помічниками всього Його життя, знати Учителя, робити по-Учителевому, через учня прийняти спільне Боже імя Ош. По-моєму, печаті на чолах євреїв – це написане Боже імя Ош, прийняте євреями у свідомість. Учитель пише: «Ображені люди - це євреї, котрих умови примушують це робити. Вони в цьому одержують незадоволення. Учні це мої, у цьому ділі помічники всього мого життя, вони знають і роблять по-Учителевому. Вони те роблять у своєму житті». 7910-177. Милостивий, справедливий Бог Отець Ош хоче ображених, незадоволених євреїв зробити любимими друзями людства.

      Бажаю щастя, здоровя хорошого всім. Валентин Ош.  2009-03