Критика релігії

 

Упорядник Валентин Ош

Переклад, коментарі Валентин Ош

 

Еволюція

      Що є еволюція? Учитель Іванов П. К. (Паршек) стверджує, що в історії є три періоди, котрим відповідає суспільний лад. Перший – самодержавний або капіталістичний лад, при котрому управляв цар-батюшка, був хазяїном над людьми, що хотів, те робив. Цей лад не задовольнив людей через смерть людську: вмирало багато людей через війни, хвороби тощо. Незадоволені люди замінили самодержавний лад на соціалістичний. Соціалістичний лад також не задовольнив людей через смерть людську. Люди вмирали ще більше, ніж при капіталістичному, у 20-му століття внаслідок цього ладу було свідомо знищено близько 100 мільйонів людей в голодоморах, війнах тощо. Люди як умирали від хвороб при самодержавстві, так вмирають при соціалізмі, ніякого прогресу в житті людей цей лад не приніс. Люди від нього відмовились, тепер хочуть і пробують замінити його на прогресивніший. Учитель є учений-практик у природі. Учитель полюбив природу, як ніхто з людей, Він своїм тілом став близьким до природи, Учитель полюбив у природі холодне і погане, від котрого ховаються всі люди. Він 50 років ходив у природі голим і босим, в одних трусах, Він навчився бути без усяких потреб: їжі, одягу, житла. Він мав здоров’я, котрого не мав жоден чоловік у світі, це найздоровіший і наймудріший чоловік. Він створив для всіх науку загартування, завдяки котрої люди земні перестануть умирати. За піввіку життя в природі Він отримав від природи  перевірені практично знання, який буде новий лад, при якому люди не будуть умирати так, як при самодержавстві й соціалізмі. Цей новий, небувалий період людського життя Учитель назвав еволюцією. Паршек за діло є визнаний Переможець природи, Учитель народу, Бог землі, Бог Отець, Бог Син, Бог Дух Святий.  Учитель говорить, що самодержавство як особистість – це Бог Отець, соціалізм – Бог Син, еволюція – Бог Дух Святий. Або коротко: Отець, Син, Дух Святий. Учитель є перший еволюційний чоловік. За Отця і Сина люди були технічні, жили без Духу, а Учитель знайшов у природі Дух, ввів людям Дух у життя, тому Він називається Дух Святий. Еволюція це Божий спосіб життя для всіх.

      Звідки в Учителя ідея еволюції? Учитель говорить про початок людської історії. Люди спочатку жили по-еволюційному, були без всяких таких потреб: їжі, одягу, житла. Вони в природі не їли, не одягались, не мали житла. Люди жили, бо дихали. Чоловік був Бог. Це був Рай. Там смерті такої не було. Це не легенда, а історичний факт, про це свідчать словяно-орійські Віди. Потім через похіть люди втратили здатність обходитись без всяких потреб, вони стали їсти, одягатись, мати житло; вони трудились. Еволюція припинилась. Не стало раю. Ввелась смерть між людьми. Учитель має Божу мету відновити людству життя по-еволюційному, котре було на початку історії. Заради цього Він робить усе, щоб у людях бути Богом. Для відновлення еволюції Учитель у 1933 році знайшов людям місце на землі бугор, назвав його райським, його освятив, запросив всіх людей жити на райському місці по-еволюційному, без всяких потреб: їжі, одягу, житла. Тут буде рай, люди завоюють безсмертя.

      Тепер Учитель готує людей  для еволюції, спочатку треба відновити здоровя. Учитель людям знайшов у природі засоби для здоровя. Він ввів систему оздоровлення. Учитель бажаючого приймав, Він клав руки на тіло, через руки струмом убивав біль, вводив Дух Святий, обливав холодною водою, давав всім усно однакову поради, що робити вдома: 1) два рази на день обливатися холодною водою; 2) здороватися з усіма людьми; 3) 42 години в тиждень обходитися без їжі з п’ятниці до неділі, перед їдою виходити на природу, робити тричі вдих і видих через гортань і просити: “Учитель, дай мені здоровя”; 4) знайти бідного, нужденного, дати 50 копійок, при цьому сказати самому собі: мовляв, я це даю за те, щоб не хворіти; 5) не плювати на землю, не вживати алкоголь, не палити тютюн.  Якщо ці поради виконують, то хвороби наявні щезають, а інші не нападають. Ця система запобігає всякій хворобі. Учителя треба любити, просити як Бога.

 

Три основні ідеї еволюції

1.      Найдорожча ідея – обходитись без усяких потреб. Для цього є наше

райське місце, тут люди завоюють славу безсмертну. Еволюція – це не вживати їжу. Наше свідоме терпіння без їжі поступово росте. Спочатку терпіти без їжі 42, потім 66, потім 108 годин в тиждень, шість діб, два тижні, місяць і так далі за законом золотого перетину: кожне число дорівнює сумі двох попередніх. Приймати холодне і погане, жити за рахунок свого, а не чужого. Треба народити чоловіка без потреб.

      У ч и т е л ь: Моя ідея така: зробити з ворога любимого друга. Це – Божі сили, а Бог є Паршек. Він - проти тюрми, проти лікарні. Йому хочеться людей зробити мирними, щоб вони не воювали, дружно між собою жили, без усякої потреби, як живе Паршек. Одне в голові - це Чувілкін бугор. Його таке діло - від природи одного добитись, щоб не їсти нічого, бути  без  усякої потреби. Ось що нашим людям треба. 7804-175

      Треба їх мати, щоб вони дали таку можливість нашому будь-якому й кожному чоловікові зостатись без усякої потреби. Це таке місце, воно райське. Слава чоловікові безсмертна. Паршек – за це ось. Він нам усім так говорить. Якщо ми це діло візьмемось робити, то ми цього ось обов’язково через це все доб’ємось. У нас на арені стоїть 234 дні, ми ними користуємось без усякої потреби, бо це, що ми робимо в нашому такому житті, ми вводимо еволюцію. Вона росте щодня. 108 годин у тиждень, а 234 дні в році не вживати їжу - це ж єсть у цьому еволюція – не вживати їжу. Вона – це живий невмираючий факт у природі. Вона ж від нас не терпить, а вільно живе в цьому ділі. Це спільне наше діло в житті нашому. Ми з вами так ось живемо, не розвиваємо свою цю техніку або цей природний прибуток. 8209-27

     2. Свідомість визначає буття. Треба мати свідомість. Любити Учителя

як Бога. Треба вчитися в Учителя, читати Його слово, виконувати в житті Його ідеї. У житті нема адміністратора, котрий командує, люди самі знають, що робити в житті. Слово Учителя –  це для всіх життєвий Божий закон.

      У ч и т е л ь: А еволюція є свідомість і буття тут. Без потреб жити треба й уміло. Ховатись не треба - любити треба природу як таку, вона нам простить. Еволюційний чоловік, він прийшов на землю не з чужим, а зі своїм живим енергійним тілом. А чуже є чуже. Йому треба, щоб чоловік був вільний у своєму житті. Це буде діло. Він – господар, захотів він – зробив, йому в житті  адміністратор не треба. Він сам знає, що робити в природі в житті. Він повинен мудрецем усе сам робити. Треба навчити себе, щоб увічливістю обслужити дитя, щоб воно розуміло, що його просять. Не треба присвоювати до свого ймення. Треба його вважати спільним. Ось тоді ми будемо жити незалежними. Зла ніякого між людьми не буде, а буде любов у всьому ділі. Зарплата малим, старим буде одна – 33 крб. Ображених не буде. Мало нам буде - усім прибавимо. Робити свідомим, усім треба свідомість, без усякої свідомості ми не будемо обходитись. Якщо треба, значить треба. Жити ми хочемо, значить треба життя будувати, це залежить від нас усіх. Ніякої тюрми, ніякої лікарні не буде, а будемо жити по-еволюційному. Хочеш робити – роби, не хочеш - не треба. Сиди отримуй те, що слід. Це все бережи, як своє добро є.   Ми на цю всю будову запрошуємо весь світ, усе людство. Ми не відходимо ні від кого й не відгороджуємося ні від кого. Хочеш жити за нашими  умовами – приходь вступай у таке суспільство і живи з нами, такими правами користуйся. А щоб іншого чого-небудь, у нас нічого не буде, а буде між людьми своя рідна любов. Один одному будуть помагати.  Захоплення - ніякого, воєн - ніяких. Усі люди рівні отримають права на життя спільного характеру, шукати в природі корисне в труді. Але не буде ні командування, ніякої юстиції, ніякої вояччини, ніякого насильства. А буде просьба одна з усіх наша, така вона є. 7805-15

      Завжди бути свідомим, у новому ділі розбирайся й виводь свій підсумок новий. Люби себе, як іншого – перше діло. Один з одним у парі як жити? Без усякої похоті зоставатись – чиста вона душа до життя. Ми в природі самі робимо для того, щоб жити. Це наше діло, обране для життя нашого, що дає користь. А як може проходити десь війна, убивство. Треба найти таке діло, щоб чоловікові було здоров’я. Воно єсть у чоловіка, він його так став мати, щоб у себе мати й ним так розпоряджатись як своїм. Його присвоювати й нікому не давати – природа цього не хоче. Вона зовсім не любить гроші. Якби вона хотіла по-своєму жити, вона б робила те, що роблять люди. Вони живуть по-старому. Усе старе, негоже до життя треба видалити з людського життя: армію генеральську й міліцію, усю юстицію, а це закон, прокурора, суддю й медицину, школи, інститути. Стати на усвідомлення природної мудрості. Усе чуже й мертве з життя забрати геть, а народити своє живе, невмираюче тіло, котре примусить жити в природі вічно. Це буде й обов’язково це ось буде. Революція щодо цього здійсниться. Старе відійде, а нове народиться. Еволюція цього діла прозвучить по всій землі. Люди переродяться на новий лад. Вони перестануть простуджуватись, вони хворіти так не стануть, а будуть вони жити в природі так вічно. 8209-168.

       У чому єсть еволюція? У свідомості твоїй. А буття саме прийде. 7701-99     

3.      Бажати іншим те, що собі хочеш. Любити інших, як себе. Це закон

життя. Це ставлення кожного до інших людей з любовю, дружбою, допомогою. Зробити з ворога любимого друга. Всім все рівно, щоб не було ображених. Якщо одержуємо зарплату, то всім однаково.   

         У ч и т е л ь: Ми, усі люди отці й матері, повинні згодитись із пропозицією ідеї Учителя. Він не за нас, таких ось жадних у житті людей, котрі оточились минулим, нікуди негожим, котрі своїх дітей ображають. Учитель просить отців і матерів своїх дітей, щоб вони згодились із Учителевою ідеєю. Вона просить усіх свою зарплату зрівняти, щоб люди вчені й невчені мали зарплату 33 карбованці. Якщо всім буде мало, то ми всім прибавимо. За це все, зроблене свідомо, природа нас підтримає. 7710-176

 

Три періоди історії

    У ч и т е л ь: Усього три особи є в житті, за історією старого закону. Так сказано:  Бог Отець, Бог Син, Бог Дух Святий. Два пройшло, у житті живуть, а третього ще не видно. Тільки воно починається в Бога Духа Святого, це його початок – 1979 рік 25 квітня.  7910-11

      Я розумію й у цьому сильно жду свідомість, вона повинна народитись у людях. Отця як такого похоронили, його самодержавство вмерло, на черзі стоїть син революції. Йому на заміну йде еволюція, Дух Святий. Цього люди доб’ються. Їх у цьому природа пожаліє за все це, зроблене ними. Вони кинуть чужим розпоряджатись, почнуть своє природі показувати. Любов між ними так проявиться. Я прошу: народ щоб не обмежували в цьому. Ми з вами жили в капіталістів, але не задовольнили себе цим. Повмирали багаті й бідні. Так само робиться в сина революції. Умирають усі й умруть. Усі не задовольнили себе. 8104-43

        Капіталісти – отці, революція – сини, а еволюція - Духа Святого, вона нам принесе безсмертного чоловіка. Це буде він, йому створено Гімн:

    Люди Господу вірять, як Богу, а він Сам на землю прийшов. Смерть як таку вижене, а життя у славу введе. Де люди візьмуться? На цьому бугрі. Вони гучно скажуть: це наше райське місце, чоловікові слава безсмертна. 8209-113

      Бог Отець – це самодержавство,  Бог Син – це революція, радянська влада. А Бога Духа Святого ще не було. Він буде тоді, коли еволюція прийде в люди. Паршек єсть еволюційний чоловік. Йому не треба ніякої зброї, йому не треба економіка й політика. Він прийшов зі Святим Духом. 8009-184

      Це не хтось такий єсть у житті – Паршек, він єсть у трьох особах – Бог Отець, Бог Син, Бог Дух Святий. Це єсть у житті своєму, єсть сила одна невмираюча. 8104-130

      Отця із сином не умовити, так само – капіталіста з комуністом. Це в житті два вороги. В одного – блок, а в другого – договір. Один проти одного по-злодійськи озброюються, грозять. А природа свою згоду нікому не дає,  вона вводить людям еволюцію Святого Духа. А Паршек цим оточив себе, його джерело загартування-тренування – наука всього народу, усіх людей життя безсмертне. Ніякого зла й ненависті, до природи – любов. Це життя вічного характеру. Не ворог природа, а друг у житті, помічник у всьому. Це ми повинні в природі через Паршека одержати, він для цього в цьому ділі народжений. Йому так природа своє передала. Він - спаситель усіх людей. 8202-6

     Моя мета одна – у природі добитись одне в житті – Святого Духа. Це еволюція поступового підходу до життя, щоб люди такі злі до сусідів не були, як вони єсть тепер. 8204-65

    Отець із сином, вони капризно до природи зі своїм ділом поставились, один проти одного озброїлись для того, щоб убити. А Паршек, він їм на зміну еволюційно прийшов у люди, увів дух. Він нам усім приніс нове небувале. Так жити, як жив отець із сином, ми не будемо. Земля нам не буде таким джерелом. Ми орати перестанемо, сіяти зерно ми не будемо. Усі потреби з колії підуть. Ми з вами будемо природні в житті люди. Уся техніка, штучне й хімія нам не треба буде.   Дух Святий нас усім підмінить. Ми такими не будемо. Чужого в нас не стане, і не буде в нас мертвого… Люди зробляться Богами, любов відновиться, іти від неї ніхто не буде. А загартування навчить, щоб ми з вами, уся молодь, так із ним зустрічались, як наш Паршек… А ти, Паршек, проси молодь: хай вона тебе просить як Бога – війни не буде, мир у всьому світі буде, мир. 8302-9   

          Ось що зробив Дух у природі чоловікові: він не визнав життя чоловіка й не дав йому далі жити. А без Духа життя в природі нема, а єсть життя чоловіка технічного, не духовного, у штучному й хімії. Отець і син у житті своєму без Духа жили, їм природа не помагала, а заважала своїми засобами. Вона брала життя чоловіка із собою. А от слідом за двома йде еволюція Духа Святого, вона ніколи не була на білому світі. 8303-108.

1989 рік – еволюції початок

     У 1979 році Учитель говорить, що еволюція почнеться в 1989 році, коли Учителя всі люди визнають Богом і прийдуть на райське місце, підтримають Його ідею. Еволюція почнеться після кінця періоду Отця і періоду Сина, тобто капіталістичної і соціалістичної систем. Комуністична стадія остання. Це все здійснилось: люди визнали Учителя Богом землі у 1989 році, підтримали ідею на райському місці. У 1991 році соціалістична система на чолі з Радянським Союзом, не задовольнивши людство, розпалась на незалежні держави з новим ладом. Москва, тобто соціалістична система на чолі з Москвою, не живе. Це здійснилось, як передбачав Учитель за десять років до цього.  Це кінець Сина, кінець соціалістичної системи, із цього часу має бути початок періоду еволюції Духа Святого. За вченням Учителя, слідом за Отцем і Сином іде еволюція. Отже, з 1989 року всім людям треба жити по-еволюційному, як учить Учитель. Нам треба кинути самовільно жити в природі, а треба жити, як учить Учитель. Треба  бути учасниками будівництва еволюції в житті, а не комуністичного чи капіталістичного ладу.

      У ч и т е л ь: А Паршека  треба буде як такого освітити своєю просьбою, уговорити просьбою, як природу - вона обдаровує спокоєм цього чоловіка… Так що до чого тут я, якщо це сама природа. Вона мені говорить про це все потрібне наперед, що в ній таке буде. Вона про стихію всяку точно скаже й про те, що ти захочеш у природі отримати. Я в природі є один з усіх Бог землі, Владика цього всього, вона так говорить: тебе люди визнають у 1989 році, що ти є Бог. Це таке діло буде точно в природі.  За що й про що? А це діло обов’язково буде. Це - життя, воно робиться нею. 7910-160.      

      Син з отцем не поладять, не уживуться, будуть між собою битись до крові. А природа говорить про їхню бійку, хто ж буде в цьому ділі правий? Мені природа дала свою незгоду: ні той, ні другий. А еволюція прийде на землю Духом святим. Це Чувілкін бугор, це райське наше місце, чоловікові слава безсмертна, за що природа стоїть горою. Вона тепер, у цей час, не дає свою згоду на це, що воно може бути. І вказала про це діло, воно буде, 1989 року здійсниться, усе прийде на своє місце. Природа, вона за мене правду свою, завжди вона скаже… А про Москву сказала: вона не буде жити. Так що всім доля – це природа. 8109-68

      Дух Святий напередодні. Еволюція людська була, вона єсть, і вона буде після отця й сина. 8303-50

      Син змінив отця, а діло як було, так воно й залишилось. Люди це роблять, а це їхня помилка, та ще яка вона. Захворів чоловік, похворів і вмер на віки-віків. Це нам не все. Слідом за цими двома йде еволюційна сторона Духа Святого. Це нове небувале життя безсмертного чоловіка. Він же єсть для нас усіх Паршек зі своєю просьбою. 8303-52

      Це така історія, вона прийде. Ми з вами втратимо економіку. Усе це  буде природа, вона сама буде відкривати ці багатства для життя мені. Ось де й буде одне з усіх у житті таке. Люди будуть шукати своє загублене це багатство, а природа не буде його давати. Воно буде все в мене. Я прийшов не відбирати його в людей. Я сюди прийшов до цих людей любов між ними вводити. Як хімію вводять, так я введу людям життя їхнє через повітря, воду, землю. Це - азот, він мені прокладе цю штуку. Тут мені як такій особі дається, а вам – ні. Ви як такі зі своїм хороше вводите й відзвітуєте як такі. Це буде не ваше, а буде спільне. Тільки буде це не як ви думаєте, а буде так, як думаю я. Свого добра в людях нема як такого, єсть усе чуже. Ним задовольнятися не доводиться: за це все природа карає своїми силами до самої смерті. Ніякої в цьому нагороди за це. Хазяїн цього добра єсть Бог, а йому явлення єсть я. Врахуйте, милувати за це все не буду. А те, що робилось у житті людьми, воно більше робитись ніколи не буде. Ці права вона від усіх відбере. У неї був у житті цей початок. Вона даремно мені не скаже, це єсть одна невмираюча правда. 8009-113

 

Дажбог допомагає завжди       

             Дажбог буває в двох станах: коли є серед людей як живий чоловік, люди Його бачать, і коли відходить на небо і люди Його не бачать, але пам’ятають про Нього (Ява і Нава). Коли серед нас народжується або втілюється Дажбо як живий чоловік (стан Ява), то нам у цей час не потрібна ніяка релігія, бо Дажбо – це все, Він завжди правдивий, він учить нас, задовольняє. Ми знаємо Його, а не віримо в Нього. У нас є Права і Ява. Це правда, бо я, син Ош, є свідок живого Дажбога Ош серед нас. У нас є живий Учитель, і ніяка релігія нам не треба. А коли чоловік Дажбог іде від нас у вічність на небо (стан Нава), тоді Він залишає нам Своє вчення про все, написане рукою Владики – це Права, Закон життя, наука Божа. І в нас тоді теж нема потреби творити якусь релігію безособового Бога, якого не бачили, а треба нам виконувати науку живого чоловіка Дажбога (Праву), знати Яву, хвалити Дажбога, поки серед нас не народиться інший живий чоловік Дажбог. 

      Зрозуміло, у людей, які бачили Дажбога, буде одне поняття Дажбога, а в людей, які ніколи не бачили живого Дажбога, буде інше поняття. Коли люди не бачать живого Дажбога, у них виникає релігія. Люди, котрі не бачили живого Дажбога, можуть пропонувати релігію, що Дажбог – це безособовий Бог, якого не бачили, а держали в думці, тобто Його як особи не було і не буде.  По-моєму, якщо прийняти таку релігію, то не буде Прави, бо Права Дажбом укладена; тому не буде Яви, бо Ява твориться в Праві. Люди не будуть знати Праву, Яву. У разі такої релігії незаслужені люди будуть творити людський закон життя (право) і помилятися в житті.

Як могла виникнути релігія, тобто віра в Бога,

якого не бачили, а держали в думці?

      Серед нас живуть люди, ми їх бачимо, спілкуємось – ми знаємо, що ці люди є, а не віримо, що вони є. Так само щодо живого  чоловіка Дажбога. Коли серед людей був живий чоловік Дажбог і творив Праву і люди бачили Його своїми очима, тоді люди знали, що Бог є, а не вірили в Бога. У них навіть не було поняття віри, релігії, а була наука життя. Люди виконували Праву, живого чоловіка Дажбога просили буття і одержували через природу в житті реально. Буття – це все, що треба в житті: здоровя тощо. Наука Дажбога є правильна, нормальна для людства. Потім живий чоловік Дажбог відійшов на небо, як живі люди відходять (Нава). Люди вже не бачили Його тіло своїми очима, вони пам’ятали Його образ, вони продовжували за звичкою просити як невидимого і одержували через природу допомогу, вони виконували Праву, знали Яву, Наву. Нові покоління вже не знали живого Бога, а вірили через батьків, що Він був. Поки виконували Праву, було все добре. На мою думку, так люди почали вірити в Бога, якого не бачили – це передумова виникнення релігії. Коли люди забувають живого чоловіка Дажбога, тоді перестають виконувати науку Дажбога – Праву, тоді вони починають вигадувати свій життєвий закон релігію, і в цьому помиляються. Нема Прави – нема Яви. Так Бога, якого не бачили, стали вважати Богом Отцем, а Сина людського стали вважати Богом Сином, а силу Божу – Богом Духом Святим. У дійсності це навпаки. Так виник політеїзм і монотеїзм, виникли різні релігії. Люди соромилися Праву, Яву, Наву знати. Вони мали свідомість, що не живуть, а вмирають. Це смерть. Всяка релігія є неправильна, ненормальна для людства.  Які наслідки? Світ розділився на безбожників і віруючих у Бога, вони воюють до смерті між собою. Безбожники воюють за землю, віруючі теж воюють між собою, щоб доказати правоту віри – так виникла смерть, людина фізично і духовно не вдосконалюється, припинилась еволюція людини. Тому тепер прийшов живий Дажбог Ош, щоб смерть як таку вигнати, а життя ввести. Така думка. Коли всі люди визнають живого Дажбога, Який був спочатку і є в кінці, тоді всі будуть знати, що Бог є, а релігії як віри щезнуть, буде мир, будуть умови і можливість духовного і фізичного вдосконалення, буде еволюція. Людям не можна забути чоловіка Дажбога Отця Ош і Його вчення, а тому чоловікові Отцеві Ош слава безсмертна!

      Релігію могли видумати тільки чужі люди-вороги, тобто чужинці, які не згодні з Дажбогом, бо їхньою метою було завоювання  світового панування. Отець Ош звертає нашу увагу, що є чужі люди й свої.                

 

Отець Ош проти релігії й Бога, якого не бачили

      Отець Ош проти того, щоб Його вчення вважали релігією. Який нам, усім людям, треба Бог? Учитель написав: «Бог Дух Святий прийшов помогти врятувати людство своїм природним ділом. Любов’ю треба прогнати ворога. Це може зробити тільки Бог землі. А Бог не той, котрого не бачили, а держали в своїй думці, сильно просили, щоб одержати потрібне в житті – цього не було. А тепер чоловік прийшов із ділом істини, він заслужив. Його люди назвали Богом. Його просять, а він їм у цьому помагає. Ось це єсть наших людей Бог». (1977.10) Людям не треба Бог вигаданий, якого не було. Людям не треба Бог, котрого не бачили, якого проповідують іудеї, християни, а треба Бог, Який дає прохачам. Він є живий заслужений корисний чоловік, якого просять «дай, Боже», а Він людям помагає. Отець Ош – ось це наш Бог. Вчення Отця Ош – це наука життя, а не релігія. Він писав: «Паршек зроду проти попів, і далекий від релігії». (1978) «Священик іде в пекло, а за ним – усі решта». (1978). Учні Отця Ош також далекі від релігії.

      Біблія – це страшна казка або програма, яка має на меті завоювання світового панування для однієї раси і знищення всіх інших вір. З іменем Єгови вбито мільйони людей, знищено багато народів, вір. Євреї – подібні вовкам, які вбивають, а всі інші – подібні вівцям, які живуть своїм трудом. Євреї самі вбивають, крадуть, зробили маси народу своїми рабами, а гоям кажуть: підкоряйтесь владі, бо всяка влада від Бога, не протився злу, насиллю. Біблійні заповіти не стосуються євреїв, вони дані, щоб роззброїти гоїв. Народ, який сприйняв лозунг «не протився злому», ніколи не звільниться від рабства. Чия віра, того й влада. Ці слова породжують ненависть: «Коли хто приходить до мене і не зненавидить свого батька та матері, і дружини й дітей, і братів і сестер, а до того й своєї душі – той не може бути учнем моїм» (Єв. Від Луки 14: 25). Учитель робив Боже діло і любив жінку, дітей, не залишав їх в житті. Відтепер українцям, русам не можна вибирати християнську віру монотеїзму. Для українців вона є чужа і шкідлива, заважає прогресу в житті. Така релігія людям не треба. А треба людям заслужений чоловік Дажбог, у Нього справедливий життєвий закон. Чоловік Дажбог мудріший як всі релігійні діячі. Паршек не вбив жодного чоловіка, Він практично робить, щоб війни ніколи не було, не було смерті через війну, не було зброї, Він  знайшов людям райське місце, де люди завоюють безсмертя й перестануть умирати. Дажбог – любов, друг життя. Учитель  казав своїм послідовникам: «Не треба читати Біблію, вона виконана. Читайте Мої книги». Учитель просив учнів не дружити з тими, хто з релігією.

      У ч и т е л ь: Люди в цьому ділі Богу дуже вірять, але всі люди його як треба ні капельки не виконують. Між людьми проходять свої секти, вони своїх людей за обрядом хвалять. Ніхто з людей Бога не бачив, і нікому з людей права не давалось його бачити. Це єсть неправда: вони самі себе поставили перед ним, що від них нема кращих і добріших для нього. У людей проходить між ними така мисль: треба хвалитись. Люди самі живуть у природі. Спитай у людей, як вони живуть на білому світі. Люди скажуть: хороше. Люди в природі занедужають і багато часу хворіють, а потім безсильно вмирають. Люди не хочуть жити, щоб у процесі свого життя зробитись Богом. У людей така між ними проходить неправда, люди нею хваляться, вони своє ім’я нагороджують чимось. Люди природи, вони всіх умов її бояться, особливо повітря, води, землі. Люди вважають себе, найголовніше – це люди. А в людей - свої думки. Вони думають, що природа єсть для людей ворог. Це за їх висновком, на їх погляд. Люди людей народжують, люди людей умертвляють, люди людей закопують у землю, люди вічно лежать у праху. Про них ніхто так не думає, як думає один Бог. У Бога всі народжені люди - на обліку, він їх за добро їхнє любить, а за погане  ставлення він їх карає. У людей уся сила до їхнього поганого. Люди думають: вони роблять для себе хороше, весь рік весь час люди трудяться. У людей мисль розвивається, хоче бачити хороше. А погане саме приходить, це стихія, воно народжується природою випадково. Природа любить Бога, він у ній один єсть Володар. Хто з людей його просить, той і одержує. А той, хто не думає про нього, він завжди програє в усьому. 7606-61

     

Учитель говорить про Христа

          Люди всіх національностей своєму Господу поклоняються й сильно йому вірять. А щоби виконувати, ніхто не хоче. А ось це ними робиться. Так краще їм зовсім не виконувати. Так говориться, так повинно й робитись. Тому що ми не бажаємо іншому того, що самі хочемо, своїм місцем ми не поступимось. Це ти  сам – пан.  У людей єсть усе для того, щоб ним хвалитись. Це буду я особисто. Я його визнаю, йому так сильно вірю, і хочу сказати всім живущим людям. Хто відказав собі, вірить йому. Це діло, котре я роблю сам... Цим, чим не слід, нам усім хвалитись не треба, бо ми не знаємо, чим хвалитись. Бог – невідома істота. Ми його не знаємо й не бачили. Як ми будемо про нього малювати, якщо це не він? Природа повинна його своїми силами освітити, як освітила природа масло – воно не псується й не щезає. Ось що ми повинні сказати й зробити в цьому ділі. 7502-57

      Наше діло – віруючих у Христа, а він колись нам так сказав, щоб ми не відвертались від свого близького й чужого, йому як такому своє наявне побажали. Це їх, усіх віруючих у нього, вони цього не роблять: треба побажати йому всього того, чого сам не хочеш. Ось це буде наша всіх слава, вона оточить нас усіх – істина. Ми не будемо заперечувати. Ми, усі люди наші такі, узялись, робимо в природі по-новому, по-еволюційному більше від того, що було сказано. Учитель своє місце не присвоює  до свого імені, бо це ось місце належить усім людям однаково. Учитель просить, молить усіх нас таких, живущих на білому світі, щоб люди цього всього не боялись і не присвоювали собі це все, і не називали це діло своїм. Це – місце природи, вона його винагородила як особу, хто не пожалів сам себе вкинути й свою любов проявити як небувалий у природі чоловік. Він віддав сам себе, не відвернувся від неї як матері своєї рідної. Вона його таким народила, його через це полюбила й свої сили йому ввела. Він у неї випросив своєю просьбою, своїм умінням і любов’ю. 7502-69

      Учитель єсть усе на землі, він береже природу. А раз він її береже, він - її хазяїн. 7502-80

      Так Богом робиться в людях давно, Богом і буде робитись до тих пір, поки ми відриємо із землі чоловіка, вмерлого давно. Він буде живий. Це буде діло Учителя, він цього в природі доб’ється, знайде винуватця цього всього, хто не дозволив на Чувілкіному бугрі народитися живому чоловікові. Він побачить цю правду. Воскресіння, Свято Паска – це буде Учителя день, він був розп’ятий на хресті. А тепер він ходить по землі, з нами на нашій мові розмовляє, говорить нам: це обов’язково буде. Усі мерці прийдуть у життя тепер наше. Я як Учитель говорив, говорю й буду говорити. Усе це зроблять люди. Земля нам народила чоловіка, вона його умертвила, він у ній пролежав у праху своєму. А тепер земля його підніме. Вину Учителя знайде. Хто буде правий, Учитель чи люди? 7606-78

      О ш: Що означають слова «відриємо із землі чоловіка вмерлого давно. Він буде живий»? На мою думку, «чоловік вмерлий давно» – це перший Христос, який вмер 2000 років тому. Слова «Відриємо» –  значить визнаємо Паршека бути таким, як Христос. Ми визнаємо, що Христос знову ходить по землі, з нами на нашій мові розмовляє.  Тобто, Христос воскрес в особі Паршека. Це люди вже визнали. Хто зарив, той відриє. А хто зарив Христа 2000 років тому? Євреї. Значить, євреї повинні відрити, тобто визнати Паршека Христом.

      У ч и т е л ь: Він відкрив чоловікові очі, примусив бачити. Його за це саме діло люди прозвали Богом. Якщо він його знає як Бога, він його просить із душею, із серцем. Бог не та особа, котру люди ждали: от, от він прийде з неба. Ми як такі йому сильно віримо, вважаємо: він наш. А коли доходить до істини, ми повинні по його заклику виконувати. А ми від цього діла відмовились, не побажали своїм місцем іншій особі поступитись, і не побажали іншому чоловікові того, чого сам хочеш. А Паршек – це особа спільного характеру. Чоловік, він зробив в людях діло таке, від його діла стали каліки ходити, сліпі бачити. Він любить людей, навіть запрошує всіх нас наслідувати цей приклад. Ідіть робіться цими людьми, помагайте йому, щоб люди не попадали в тюрму й не лягали в лікарню. 7702-86

    Люди відмовилися від Бога, хоч і сильно йому як невидимому чоловікові вірили. А щоби Бога виконувати, у них на це не було сил: щоб чоловікові побажати те, чого сам не хочеш. А коли ти Богові віриш, це хороше. А коли  ти не виконуєш, гіршого від цього нема. У природі в людях народився через це діло одне Бог Спаситель людського життя. Він залишився в людях як корисний чоловік. Хоче сказати нам таким залежним від природи, бідно живущим в умовах матері природи, умираючим на віки-віків. Людей усіх живущих на білому світові Бог назвав бідними, нужденними людьми. 7707-155

       Люди цього дня ждуть. Сьогодні моляться в церквах. Вони просять Бога, щоб їм створив хороше й тепле. Але воно в них не виходить. Вони сильно вірять йому. А щоб їм виконувати, у них цього закону нема – вони самі себе обманюють. Їм треба бажати іншим те, чого сам хочеш. Вони цього не вміють і не роблять – у цьому їх велика помилка. 7707-122

      А Бога люди ніде й ніяк не могли бачити, а повірили йому як мученику. Розбійники  його – Спасителя всіх мертвих, грішних людей, котрі в пеклі кипіли, - погубили. Він їх вивів за їхні такі муки в рай, а всім живущим людям залишив законне явище своїх слів. Він був у людях Учитель, учив усіх людей, щоб ми з вами це все виконували, робили за його законом. Він так усім нашим земним людям говорив, щоб вони це робили, виконували його сказані слова: “Не побажай іншому чоловікові в його житті те, чого сам не хочеш”.  А ми, усі живущі на білому світі люди, Богові дуже вірили, а коли треба його волю виконувати, так ми це не робимо. Так краще цьому всьому зовсім не вірити, так як ми з вами не виконуємо. Комуністи – атеїсти, вони такому Богові, котрого історія малювала, не вірять. Їм доводиться визнавати вчення Христа. А що він робив для людей, то в тому була права природа. Вона нам подарувала в житті такого Христа. Він за нас, грішних, був розіпнутий. А люди всі від нього відмовились, навіть Петро, і той не захотів його діло визнавати. У нього спитав Пілат, а він не визнав сам себе. Такими, як він, і ми, усі люди, єсть. Усі люди, крім пророків, не захотіли в своєму житті ідею Христа визнавати. Усі від нього відходили, відходять і будемо із своїм індивідуальним багатством відходити.      

      Христос це діло, що ми робимо в житті, - наше однобоке хороше й тепле – не визнавав. У нього був на путі Лазар, що мав свій розвиток, котрого він воскресив як одного з усіх бідного чоловіка. Христос ображеному, хворому помагав, а багатому говорив, що скоріше крізь вушко голки пройде верблюд, ніж багатий попаде в рай.  А ми, усі люди, живущі на білому світі, єсть свого місця королі. Ми всі творимо кумира, ми чужим хвалимось, красоту в людях показуємо, погрожуємо, ненавидимо іншого. Які ж ми єсть Боги в людях? А дорога така єсть, вона була й буде, якщо ми всі за це візьмемось і станемо бути таким, як між нами виявився в людях із своєю ідеєю Учитель Іванов. Він цю дорогу найшов, він один по ній іде, усіх бідних, нужденних просить, щоб ми з вами, усі люди, за ним слідом пішли й стали робити те, що робить у природі Учитель Іванов. Він калік ставить на ноги, він Духом освітлений, він еволюційно введений. Був такий час, люди поділились між собою. Одні поставили себе близько до самого Бога, їх це зробити заставила віра. Вони з нею були впевнені в те, що їх Бог уже прийняв. Вони з ним готові в будь-яку хвилину зробити те, що хотіли люди. А вони, як заслужені в нього, готові прийняти його діло в будь-яку хвилину. По-їхньому, він повинен із неба на землю спуститись до цих людей. А як ви про це думаєте? На землю треба прийти з ділом, що-небудь для цього треба зробити, щоб його визнали за це діло, щоб він зостався при них. Єсть написані слова в людях: Бог то Бог, та не будь сам поганий. Богом у людях зостатись – треба щось їм зробити, щоб вони його за це діло знали.  7710-111

      Ми лежимо в праху, ждемо пришестя друге. Він прийде за нами, скаже нам свої слова: уставайте ви живі й мертві, у цьому всьому прийшов вашому кінець. Паршек, своє місце він займе, цей Чувілкін бугор, і запросить нас усіх до одного чоловіка. Ми йому, як один, поклонимось і скажемо свої слова: прости ти нас. А він нам усім скаже: я вас не карав, ви самі це зробили. Ви це самі не дали народитись дитині. 7707-53

     Люди цього дня ждуть. Сьогодні моляться в церквах. Вони просять Бога, щоб їм створив хороше й тепле. Але воно в них не виходить. Вони сильно вірять йому. А щоб їм виконувати, у них цього закону нема – вони самі себе обманюють. Їм треба бажати іншим те, чого сам не хочеш. Вони цього не вміють і не роблять – у цьому їх велика помилка. 7707-122

       Горе вам усім - книжникам, фарисеям - за своє таке самовілля, за своє таке право. Ви хотіли мого приходу на землю в другий раз, на землю до людей. Я їх як ображених природою людей рятував, я їх приймав, давав я їм сили в їхні тіла, щоб вони  в природі не простуджувались і не хворіли. Коли вони моєму вченню кланялись, то в них діло виходило. Хвороба в цьому щезала, а нова не мала сил на чоловіка такого напасти. Це діло не лікаря й не знахаря, а простого руського практичного чоловіка.  Він, Іванов, ці якості в природі знайшов, ними такими оточив себе, сіє їх на людях. Люди легко зживали цим хворобу, що й примусило цих людей назвати Іванова Спасителем. А за історією, уже один Спаситель за його діло таке людям був розіпнутий законом.  А тепер цього Спасителя хотіли вбити своїм законом охоронці, але вони не знали ідею цього Спасителя, що її прислала природа. Вона розп’яття  хотіла повторити, але жінки дві, Марія й Валентина, прийшли на цю поміч, шукали, знайшли. 7712-52

      Христос за своє все зроблене – Син Божий. Його за діло оточили учні. Він учив їх жити так, як людям хотілось. Вони не хотіли, щоб чоловік між ними такими вмирав. Христос був у людях Господом. Він, за історією, усе робив: калік ставив на ноги, він сліпим очам світло давав. А Лазаря умерлого воскресив, п’ятсот людей хлібом нагодував. А капіталістам, багатим це діло не по душі було. Вони знали це все, але зробити нічого не змогли: люди були на стороні його ідеї. Їм як книжникам, фарисеям зоставалось у цьому як бунтівника з життя свого Христа прибрати, своїм законом розіп’яти на хресті. Так вони як такі між собою домовились. Їм його продав Юда за срібняки, проспівав – і проспівала ластівка. Від Христа відмовився сам Петро учень, він його сильно любив. Христос за свою ідею вмер на хресті, його люди продали. Він ради вмерлих воскрес, піднісся на небо. А люди його бачили, чули, але зробити нічого не змогли, крім одного тільки – вони сильно вірили. Що він їм говорив? Щоб люди побажали іншим людям те, що вони хочуть або не хочуть. У людей це зосталось одне в житті все не виконане. Вони зостались у цьому ділі винуваті. Треба було виконувати це саме. Вони цього не робили, їх за це ось буде історія судити. Узявся за гуж, говори, не дужий. Віра – вірою, а діло єсть ділом. Його треба робити. Ось що історія наша людям скаже, що ми бачили? Це був живий у житті факт живого тіла. Він у житті був, умер за нас за всіх, але ми один час були такі, як учень Петро. Знав хороше його появлення, з ним говорив, слухався він. А коли в човні їхав Петро, його помітив, що йде по морю. Петро спитав: «Якщо це ти, Господи, вели мені по морю йти». Господь йому не відмовив, а сказав: «Іди». Петро пішов, а в нього сумнів: це хороше буде мені, якщо це він, а якщо не він. Петро став тонути, а Христос його за руку взяв і говорить йому: «Ти, Петре, маловірний». Це моя історія проходила між людьми на землі дві тисячі років, уже вони проходять. А тепер народився другий чоловік, він за своє діло між людьми виявиться Бог землі. Він у нас спитає, як ми жили до цього часу. Ми йому не скажемо, що ми жили погано в цьому ділі. А ми скажемо свої слова: жили хороше й тепло. А от щоб істина була між нами, такими ось людьми, котрі зустрінуться із цим чоловіком! Він до нас прийде в умови. У житті його вчені люди держали в тюрмі, психіатричній лікарні. 7712-343

        Люди зі своїм напрямом, особливо молодь зі своїм ученням, забули зовсім Бога: який він і для чого його це ім’я звучало. Його як такого людям не треба. Страх його в людей пройшов. По-їхньому, його ніколи не було. І багато людей його не ждуть і не збираються. А є такі люди, котрі від предків вірили, хотіли, щоб він залишився з ними, а самі його як такого не виконували. А якщо в них не виконується, то краще й легше зовсім не вірити. Тому його як такого ніколи не було. Люди вірили. Кому? Самі не знали. А життя проходило, воно робилось на щастя. Так жили  люди, старались Бога бачити, але це не можна було побачити. А ось ним зробитись – ніхто цього ось не починав робити. Бог є, за ділом усім, Паршек. Він любить природу, особливо своїм поцілунком від людей жене ворога. Він із нього зробив друга. Це - повітря, вода й земля. Паршек між ними, як у ванні. Він по снігу по морозному босою ногою ходить. Він своїм тілом заслужив бути в людях Богом. Люди з бідою й горем його, як Учителя, просять, а він через природу їм допомагає.

     Одна артистка виконувала ролі свого діла. За ідеєю, субота – не їсти. А співати-то треба, її умови примушують, треба співати. Вона побоювалась. Учитель їй говорить: «Ти цю суботу їж і співай, а другу суботу ти не їж, а сама співай. І це все склади, визнач, яке краще». За її таким висновком виявилось, що краще, коли не їси. 7910-42

         Народився Христос для людського життя, але скоро його за це одного в цьому розіп’яли. Його ідея, вона воскресла, пішла у висоту для того, щоб від цього всього царство небесне заслужити, залишитись у цьому вічному царстві. Це Христос усім хотів, але не вийшло в людей. Вони сильно йому вірили. Але виконувати? У них сил на це не вистачало. Побажати іншому те, що сам хочу мати. Це діло жоден чоловік, він у себе не зробив. Таке виконати ніяк не можна у житті. 8102-56

      О ш: Історія Христа – це історія Паршека, вона проходила 2000 років тому. А тепер Христос ходить по землі в особі Паршека. Можна сказати, Христос воскрес в особі живого сучасного чоловіка Паршека. Учитель записав рукою Свою історію в зошити, ця записана історія Паршека є історія Христа. Отже, хто хочете знати дійсну історію Христа, той має читати зошити Паршека, а не Біблію.     

 

Віра в Бога церкви неправильна

      У ч и т е л ь : А в людях цих сам Бог не такий, як він єсть тепер. Вони його не бачили й не могли його бачити, а сильно йому вони вірили. Тільки одна біда – не виконували. Їхня віра неправильна, вона їх закопала в могилу. Він із Богом народився, із Богом умер, його не стало. А Паршека народила природа для життя цього. Він живе з нами, говорить нам. Горе, горе буде нам, книжникам, фарисеям, лицемірам. Час прийшов наш із вами. Наші церкви запустіють, дар Божий відпаде. 8302-152

      Сьогодні моляться в церквах. Вони просять Бога, щоб їм створив хороше й тепле. Але воно в них не виходить. Вони сильно вірять йому. А щоб їм виконувати, у них цього закону нема – вони самі себе обманюють. Їм треба не бажати іншим того, чого сам не хочеш. Вони цього не вміють і не роблять – у цьому їх велика помилка. 7707-122

      Бога як такого ніхто не бачив і не міг бачити. А капіталісти, вони вірять йому, а щоб виконувати – цього вони не роблять. Так краще їм зовсім ніяк не вірити. Вони ж ненажери, вони злодії й убивці, словом, нелюди. Так само й комуністи, вони не вірять йому. 8302-183

      Бога Отця, Бога Сина, Бога Духа Святого не було в людях. Це еволюція робиться самою природою, вона для цього всього народила на білий світ Паршека, загартувала його своїми силами, полюбила як друга свого, йому в цьому помагає. Без природи ти не чоловік, вона - повітря, вона – вода, вона – земля. 8202-86

      А в історії Бог Отець, Бог Син і Бог Дух Святий – це життя чоловіка має бути. 8102-107

      Це не хтось такий єсть у житті – Паршек, він єсть у трьох особах – Бог Отець, Бог Син, Бог Дух Святий. Це єсть у житті своєму, єсть сила одна невмираюча. 8104-130

       А потім у людях таке явище єсть: залишилась минулого Христа віра. Вони йому дуже сильно вірять. А от від них потребується виконання – вони цього діла не роблять. Вони не виправдані люди в цьому. Їх Дух Святий не прийме як таких. Якщо це так буде, мене люди визнають таким бути, як він. 8209-53

      Але не знайшлось такого в своєму житті чоловіка, щоб він від свого імені відмовився в своєму житті. Жоден чоловік за Божим словом не жив: це треба іншому не бажати того, чого сам не хочеш. 8302-17

      А своє не жалів йому, іншому, здоров’я віддати. Я зробив те, що колись говорив нам Христос. 8302-49

       Бог Дух Святий прийшов помогти врятувати людство своїм природним ділом. Любов’ю треба прогнати ворога. Це може зробити тільки Бог землі. А Бог не той, котрого не бачили, а держали в своєму умі, сильно просили, щоб одержати потрібне в житті – цього не було. А тепер чоловік  прийшов з ділом істини, він заслужив, його люди назвали Богом, його просять, а він їм у всьому помагає – ось це єсть наших людей Бог. 7710-195

      Кінець прийшов Отцеві та Синові, їх таке діло, а Духові Святому тільки є перший початок, уміле еволюційне діло – це велике в житті терпіння без усякого діла такого бути. Такого не було й нема на білому світі, а буде для цих людей рай. Він у себе нічого не буде мати, це буде природа, вона Паршека оточить славою вічно невмираючого життя. Це місце, ці умови дадуть чоловікові одне з усіх безсмертя. 7910-85

      Бог Отець був, Бог Син є, а Духа Святого не було. Самодержавство, Радянська влада. Еволюція, вона повинна бути, – велике сильне терпіння без їжі, без одягу, без дому свідомо робити. Це ось у житті обов’язково буде. Так не пройде в житті, а буде й обов’язково буде. Усьому цьому початому ділу прийде кінець. Я цю історію роблю для того, щоб це було. 7910-98

      Паршек любить природу, він любить усіх людей, їх усіх розціловує, їм у всьому помагає, хоче, щоб вони жили вічно в цьому. Це така ідея Паршека. Перемога над природою. Учитель народу. Я – Бог землі, Бог Отець, Бог Син, Бог Дух Святий. Це історія така єсть. Вона була, вона буде вічно, вона єсть ніколи не вмираюча. 8001-115

       А в Паршека нема нічого, крім одного Святого Духа. А він з ним по всіх усюдах. 8001-116

      1979 рік – це моєї ідеї початок. Мені підказала природа, вона точно сказала, хто ж у цьому початку винуватий? Ми самі. 8001-145

      Три історії. І цар-батюшка, і самодержавство самі себе рятували в житті – усі люди з Господом Богом повмирали. Також син – революція в людях ніякої користі не дав – усі люди повмирали. А Дух Святий,  Паршек ним оточив себе, став мати славу безсмертного чоловіка без усякої потреби жити. 8009-85    

      Ош: Чому віра юдейська, християнська вважається неправильною? У юдеїв, християн є закон: не вбий, не вкради, не бери чужого, не перелюбствуй тощо. Цей закон відносяться тільки до членів єврейської спільноти. Єврей не має права вбити єврея, єврей не має права вкрасти в єврея тощо. І той же Бог Ягве наказує євреям вирізати всіх ханаанціві багато інших народів невірних для звільнення території. А всі інші народи гої поза цим законом, до них цей закон не відноситься. За ідеологією Біблії, євреї повинні поступово винищити всі інші народи і їхні віри, євреї мають право вбивати неєвреїв, мають право красти в неєвреїв, захоплювати чуже тощо. Отже, євреї своїй нації бажають життя, а народам всіх інших національностей бажають смерті.  Отже, юдеї й християни не виконують Божий закон: бажай іншим те, чого собі хочеш. У цьому помилка, неправильність і злочин юдейської, християнської віри. Паршек засуджує цю віру, віруючих називає убивцями, злодіями, фарисеями, жрецями, прийшла пора історії їх судити. Ця віра людям не треба. Кому ця віра потрібна? Цю віру створили чужоземні єгипетські жреці, яких називали фарисеями, щоб завоювати світове панування, їм вона потрібна.     

      Отець Ош розуміє Бога Отця, Бога Сина, Бога Духа Святого не так, як розуміє церква, їх не було. Церква вважає, що Бога Отця не бачили і бачити неможливо. Отець Ош говорить, що Бога Отця, Бога Сина, Бога Духа Святого, як представляє церква, не було явно, а були в думці. Отець Ош розуміє, що Бог Отець, Бог Син, Бог Дух Святий – це життя живого чоловіка, це історична особистість. Самодержавство царя – отець, радянська влада – син, еволюція – Святий Дух. Паршек пройшов цю дорогу еволюції. Паршек у трьох особах – Бог Отець, Бог Син, Бог Дух Святий.    

 

Учитель зробив це не для дому Ізраїлевого

      Учитель виконав такі кимсь сказані слова, як Він писав у 1975 р.: «І пожалів Я святе ім’я Моє, Яке знеславив дім Ізраїлів серед народів, куди прийшов. Тому скажу дому Ізраїлевому: так говорить Господь Бог: не для вас Я зроблю це, доме Ізраїлів, а заради святого імені Мого, яке ви знеславили серед народів, куди прийшли. І освячу, велике імя Моє, знеславлене серед народів, серед яких ви знеславили його, і пізнають народи, що Я Господь, - говорить Господь Бог, - коли явлю на вас святість Мою перед очима їх. І візьму вас із народів, і зберу вас з усіх країн, і приведу вас в землю вашу. І окроплю вас чистою водою, і ви очиститесь від усіх скверн ваших, і від усіх ідолів очищу вас. І дам вам серце нове, і дух новий дам вам; і візьму з плоті вашої серце камяне, і дам вам серце плотське. Вкладу всередину вас дух Мій і зроблю те, що ви будете ходити в заповідях Моїх і устави Мої будете дотримувати і виконувати. І будете жити на землі, яку Я дав батькам вашим, і будете Моїм народом, і Я буду вашим Богом».

            Отець Ош виконав ці слова, про ці слова Отець Ош написав: «Це сказані ці слова до цього часу кимсь, а мені зараз трапилась можливість це назначене місце зайняти й бути в народі таким, як це треба бути. Я від природи одержав сили волі своїм ділом ім’я це взяти. Я один є такий світило, кому не потрібна в природі технічна частина. Мені, як такому чоловікові, люди самі дали ім’я ваше. Ви його ждете з неба, а Він прийшов у народ наш на землю, із кожним чоловіком зустрічався, про всяке діло наше говорив. Говорив і буду говорити про це діло, про цю ідею. Вона була, вона є, вона буде між нами такою, котру ми з вами завжди ждали. Вона до нас прийшла для всіх, а ми з вами її одну таку ось побоялись, по ній по такій не пішли. Вона – дуже холодно й погано, завжди на чоловікові вмираюча. А тепер один наш чоловік, один з усіх, обрав цю дорогу, цю путь, Сам один пішов і став нею користуватись. Це місце, ці умови нікому Він не жаліє іншому передати. Він побажав іншому те, що сам собі не хочеш. Це Його для всіх є одне діло, є між ними. Він свою любов у природі проявив». (1975)

      Виконано: «Явлю на вас святість Мою перед очима їх». Учитель явив на людях святість Свою, коли Його люди бачили без одягу, в одних трусах, літом і зимою, у великий мороз. Люди дивувалися Його загартуванню. Він любив холод, зиму, сніг, як ніхто з людей. Він допомагав, як ніхто, багатьом людям повернути втрачене здоров’я. Він калік ставив на ноги. Коли Учитель явив Свою святість, багато з людей узнали, що Він є Господь Бог. За відновлення зору жінка назвала Учителя Богом землі; Його за діло віруючі назвали Господом Богом, Христом. Він освятив імя Своє.

      Виконано: «і приведу вас в землю вашу».  Учитель знайшов в Україні Божим людям місце на землі для життя, назвав його нашим райським місцем, освятив його, благословив людей жити навколо райського місця. Наше райське місце – це своє місце Божих людей для життя, а інше місце на землі – чуже. Райське місце – це одне з усіх місце живе. На райському місці буде рай людський, і люди завоюють безсмертя. Він збирає Божих людей з усіх країн і народів і приводить на наше райське місце в Україні. Доступ вільний.

      Виконано: «І окроплю вас чистою водою, і ви очиститесь від усіх скверн ваших, і від усіх ідолів очищу вас». Учитель дав людям загартування-тренування холодною водою, навчив загартовуватися, навчив одержувати хороше благо з холодного, поганого. Він на Своєму прикладі навчив людей перемагати в себе жадність, лінощі, самовдоволеність, користолюбство, страх, лицемірство, гордість. Навчив любити природу, людей. Очистив людей від усякої погані: осудження, заздрощів чужому тощо.

      Виконано: «І дам вам серце нове, і дух новий дам вам; і візьму з плоті вашої серце камяне, і дам вам серце плотське. Вкладу всередину вас дух Мій». Загартування загартовує серце чоловіка. Без загартування серця наші є кам’яні, тобто неживі, з них виходить всяка погань: заздрість, ненависть тощо. Учитель говорив про загартування: «Зрозумійте Моє терпіння – загартуйте серця свої». Учитель приводив усім приклад Свого здоровя через загартування у віці 80 років: «Серце моє – молоде здорове загартоване, 25-літнього молодого чоловіка». Це правда. Через любов до природи чоловік учиться любити людей і все живе. Загартування дає чоловіку серце живе. У людей був дух технічний, штучний. Учитель дав людям новий дух: Святий Дух через любов до природи. Учитель вкладав у людей дух Свій, коли їх приймав. Він говорив про прийом: «Я чоловіка духом освічую, а водою пробуджую». На прийомі Учитель розсікав усі негожі бажання чоловіка, Його руки нагороджували чоловіка спокоєм. Тому Він є наш Утішитель, Дух Святий.

        Виконано: «І зроблю те, що ви будете ходити в заповідях Моїх і устави Мої будете дотримувати і виконувати». Учитель написав Своєю рукою книги, Його написані святі книги названі Новим Небувалим завітом Бога. Кожен Божий чоловік буде тільки Його заповіді берегти і виконувати.

      Виконано: «І будете жити на землі, яку Я дав батькам вашим». І будемо жити навколо нашого райського місця в Україні, котре Учитель дав Божим людям. Люди вже живуть навколо райського місця. Райське місце – це місце життя всіх Божих людей. Райське місце належить усім людям усього світу всіх національностей. Учитель нікому не забороняє бути на бугрі без усяких потреб. На райському бугрі є все тільки природне; нема нічого технічного, штучного, чужого. 

      Виконано: «І будете Моїм народом, і Я буду вашим Богом».  Учень Ош визнав Учителя Богом. Мені Учитель є Бог. А якщо мені Учитель є Бог, то й усім людям земним є Бог. Мій висновок: Учитель Отець Ош є Бог усім народам. Він заслуговує місце Бога зайняти в житті людей. Бог є.      

             

Чому Паршек виконав заповіді Христа?

      Головна ідея Паршека і Христа є одна: що собі хочеш, те роби іншим; люби іншого, як самого себе. Це є слов’яно-орійська ідея. Ідея Отця Ош: своє впроваджуй, а іншим не заважай. Один Учитель виконав цю заповідь. Учитель робив людям здоровя, яке Собі хотів. Він написав: «Я зробив те, що колись говорив нам Христос». 1983.02-49 Християни це не виконують, бо собі хочуть світового панування, а всі інші віри бажають знищити, людей гоїв зробити своїми рабами, а непокірних знищити.  Заповідь Христа християнами не виконується, тому природа прислала в життя Дажбога Отця Ош, щоб Його визнали, послухали, виправили помилки, всі мали правильну віру. Тому Учитель пише: «Вони Йому (Христові) дуже сильно вірили. А от від них треба виконання. Вони цього діла не роблять, вони не виправдані люди в цьому, їх Дух Святий не прийме як таких. Якщо це так буде, мене люди визнають таким бути, як Він (Христос)». (1983). Так і вийшло. Якщо українці не виконують заповіді Христа, то українцям треба визнати Отця Ош рідним національним Богом. Відтепер українцям треба мати не віру християнську, а рідну українську віру. Дажбог Ош турбується про українців, русів, як про своїх дітей, бо українці, руси – це діти Дажбога. 

      Наука Дажбо Ош для українців правильна, правдива, нормальна – українцям треба мати тільки рідну українську віру. Віра християнська для українців неправильна, ненормальна, неправдива, веде до рабства і смерті нації, а не до спасіння в житті – українцям не треба мати таку чужу віру. А євреї нехай мають свою віру, українці їм не заважають. Дажбог своє знайдене впроваджує, а іншим не заважає. Отець Ош виконав заповіді Христа, щоб врятувати українців, слов’ян і всі інші народи від рабства, яке принесла їм християнська віра, щоб українці мали свою рідну національну українську віру. Відтепер тисячолітнє панування християнської церкви над українським народом закінчується назавжди. Українці, словяни віднині будуть не рабами божими, а вільними дітьми Дажбога.

      Отець Ош один зробив те, що говорив Христос. Християни вірять у Христа, але заповіді Христа не виконують. У Біблії написано, що Христос говорив учням бути в житті без усяких потреб, їжі й одягу, і шукати спершу Царство Боже і правду Його – це головна заповідь: «Ніхто не може двом господарям служити: бо або одного полюбить, а другого буде ненавидіти; або одного триматиметься, а другим знехтує. Не можете служити Богові й мамоні. Задля цього кажу вам: не піклуйтесь для душі вашої, що вам їсти чи пити, ні для тіла вашого, у що вдягнутися. Чи душа не більша за їжу, а тіло – за одяг?.. Отже, не піклуйтесь про завтрашній день, бо завтра саме за себе буде піклуватися». Мф. 6: 24. Ідея бути в житті без усяких потреб є словяно-орійська. Паршек виконував ідею бути без усяких потреб, що говорила Йому природа та предки.  Він 35 років жив як усі люди, а потім Йому було сказано з вище, щоб не турбувався в житті про одяг і їжу, і Він так робив. Він 50 років до кінця в житті не піклувався про одяг: Він ходив літом і зимою босим і без сорочки, в одних трусах. Йому було дуже холодно і погано, але Він терпів свідомо ради Бога. Він свідомо терпів без їжі багато днів підряд. Отець Ош протягом 50 років, тобто всього свідомого життя, терпів холодне й погане. У кінці Отець Ош написав у Своїй книзі про Свою історію, мабуть, для християн українців: «Я зробив те, що колись говорив нам Христос». На мою думку, Учитель написав ці слова, щоб християни українці залишили чужу християнську віру, а прийняли рідну українську, визнавши Отця Ош. За словами Паршека, Біблія вже виконана Ним одним – Паршека треба всім визнати. Його головна ідея: знайти місце, умови, можливість всякому чоловікові в його житті бути без усяких потреб. Отець Ош написав про Свою історію: «Усі люди на білому світі живуть у житті чужим добром, вони віруючі й невіруючі, убила їх природа за своє наявне добро. Вона їх примушує, вони простуджуються, хворіють і вмирають. Їм повернення нема, вони не хочуть Божого явлення. Він є чоловік із своїм наміром. Йому не треба буде чуже. Він своє живе тіло нам усім показує, Він говорить. Я його не жалію, і не хочу його годувати, також одягати. Хочу, щоб воно жило так, як природа, без усякої потреби, без усякого чужого, як живе без усякого запасу. У неї нема того, що давати. Бог нічого ніде не потребує. Йому треба Чувілкін бугор, там мертвого капіталу нема, а є жива природна справа: повітря, вода, земля – що і зберігає живого чоловіка». 7906-18. 

      Отець Ош свідомо не хотів Своє тіло одягати, годувати, тобто не турбувався про їжу, одяг, а хотів, щоб воно жило в природі без усяких потреб, без усякого чужого, без запасу. Як Він хотів, так і робив. Він не піклувався про завтрашній день для Свого тіла, щоб їсти, одягатися тощо. Треба з любовю свідомо прийняти холодну, погану сторону, а теплу, хорошу залишити. Це потрібно робити для всіх людей. Юдеї, християни не виконують закон Божий: бажай іншим, що собі хочеш – бо вони собі хочуть життя та світового  панування, а слов’янам, оріям бажають рабства, смерті. Отець Ош виконує цей Божий закон, бо бажає всім здоров’я, життя, безсмертя, що й Собі.   

          Церковна віра неправильна, злочинна, вона закопала українців у могилу. Горе, горе буде церкві, «наша церква запустіє», говорить Отець Ош. Т. Г. Шевченко говорить: «Церква-домовина розвалиться, і з-під неї встане Україна». 21.10.1845  Паршек говорить про віру в Бога церкви: «Краще й легше не вірити».  Один з перших кроків побудови нового потоку – українцям треба очиститись від чужої віри, відновити рідну українську віру – науку Отця Ош.

 

Походження Біблії, християнства з точки зору науки історії

      Як стверджує Лев Силенко в “Мага вірі”, у 931 р. до н.е. виникло дві невеличкі ворожі між собою жидівські держави: Ізраїль із столицею Самарією та Юдея з столицею Єрусалимом. У 722 р. до н. е. цар Ассирії стирає з лиця землі державу Ізраїль, полонених поселив у містах Медії.

      Коли б не було Вед, то не було б Заратустри, Будди. Коли б не було Заратустри, Будди, то юдаїзм, християнізм і мусульманізм не мали б духовного зразку для творення монотеїзму, ангелології.  Заратустра – скит, українець, жив в Ірані (Персія). Заратустра прийняв одного Бога, а багатьох богів Вед замінив на ангелів. Це запозичили юдеї, коли були в полоні в Ірані, також християни.  

      У 538 р. до н. е. цар Персії (Ірану) розгромлює Вавилон. Духовним лідером юдеїв (після смерті Езекіела) став пророк Ездра. 40 тис. юдеїв виявили бажання вернутися з Вавилону до Юдеї, отримавши дозвіл від царя Персії. «Енциклопедія Британіка» (у книзі 9, вид.1817 р.) на ст. 18 зазначає, що “Ездра – основоположник модерного юдаїзму. Він відбудував жидівський закон. Він тільки юдеям, що мали чисту жидівську кров, повідомив у 444 р. до н. е. в Єрусалимі, що в юдеїв був Авраам, були Ісаак, Іаков і був Мойсей, який виводив племена по Синаю. І дав їм «Закони Господа Бога Єгови».  Тільки не сказав Ездра, що Тору почав писати у Вавилоні Езикеіл, а він (Ездра) закінчив писати, і ось тепер ці важливі святі писання, привізши з собою з Вавилону, читає. Юдеї думали, що писання Мойсея, ось знайдені в руїнах Соломонового храму, тепер читає Ездра”.

      Езекиел, Ездра створили своєму народові чарівну казку Біблію. Вони свій народ поставили у центрі світу, звеличили національного жидівського Бога Єгова, Саваота, проголосивши світовим Богом. Вони для підсилення авторитетності своїх писань усюди вживали магічний спосіб впливу на людей, мовляв, не я говорю, то «так говорить Господь Бог Саваот».  Чим пояснюється вірність юдеїв до своєї рідної віри? Невірних фізично знищували, а вірних залишали, так штучно вивели юдейську віру. Згодом гої звеличили і спопуляризували жидівського національного Бога.

       Що означають слова? «Світова Біблія», видана в Нью Йорку в 1973 р., пише, що «Є міркування, що Ягве був одним з багатьох богів». І тільки пізніше «Ягве став Єговою», якого назвали єдиним  Богом – Творцем неба і землі». Сумеріанське слово «Сіпа» значить “пеніс”. Імя Йосип значить «Єгова пеніс». Імя Саваот створене із сумеріанського слова  “сіпа – ад”, що значить “пеніс приступу, зливи”.  Запозичення назв із санскриту. Абба (батько) – Абраам, Сар (сур’я) – Сара (сонячна), Ліл (Лель) – Ел (Елогим), зрі (зір, зріти). Зрі Ел (Ізраел).  Джон А. Алегро довів, що слово “Саваот” означає  “пеніс”.

      Жидівська енциклопедія  «Жидівський народ» в ім’я справедливості пише на ст. 240, що Едвар Маєр, широко відомий історик стародавності, не бачить в Мойсеєві жодної історичної особи – це звичайний ідеал, змайстрований левітами.  На ст. 269. «У кінці четвертого  століття перед Христом заснований жидівський монотеїзм (віра в одного Бога) був твердо устійнений». Теолог Шенфіл пише, що «геній юдаїзму виявляється не в творенні нового, а в запозиченні чужого». Вони й не мали можливості творити нове, бо тисячоліттями жили на чужих землях, були тяжко переслідувані.  Гутнер доводить, що ідея віри в одного Бога  позичена семітами в оріян, давніх українців. Юдейські символи, обряди, оповідання-міти, традиції були взяті від інших народів,  від Заратустри.  Рабіни чули, що сповідники Заратустри кажуть: “Агура-Маздра – Господь Бог Ірану, Творець і Володар світу”, ввели і в «П’ятикнижжі» поняття, що «Ягве – Господь Бог Ізраеля, Творець і Володар світу». У часи перебування юдеїв у Персії юдеї усвідомили, що існують духовні ворожі сили диявола, про які вони не знали. Заратустра сказав, що Бог Агура Маздра – дух. Це запозичили рабіни, написавши в Біблії, що Бог (Ягве) – Дух. У заратустрізмі визначено, що Бог Сам Себе освітив для Заратустри. Езикіел-Ездра, знаючи це, написали в Біблії, що Бог Сам Себе освітив для Мойсея. 

      У віри Заратустри визначено, що Бог (Агура Маздра) за шість днів створив світ, чоловік і жінка були вигнані з раю за гріхи. І згодом ці поняття були впроваджені в Біблію: Ягве створив світ за шість днів, чоловік і жінка були вигнані  з раю за неслухняність.  У заратустрізмі втілене слово – Заратустра. У заратустрізмі є пекло, є воскресіння мертвих, є останній суд, є безсмертність душі, є поняття, що врешті злий дух (Ангра Маню) буде знищений.  Юдеї, запозичивши ці ідеї, проголосили, що втілене слово – Ісус, і в християнізмі є пекло, є  воскресіння мертвих, є останній суд, є безсмертність душі, і є поняття, що злий дух (Сатана) буде знищений в останній день. Заратустра говорить, що Він, Спаситель, буде другом, братом і батьком для того, хто не любить зла, хто не принижує Його. Ці слова запозичили для Христа: «Мати моя та брати мої ті, хто слово Боже слухає й чинить його». (Луки 8:21)  

      Джеральд Л. Беррі пише: «Ісус завжди лишався жидом. Де Ісус був пророком і мрійником, там Павло був державним діячем, будівельником, організатором. Павло був справжнім основоположником релігії». «Він (Павло) проявив – устійнив Христа як боголюдину (божество і людину) і накреслив паралельність між Христом і старим культом спасіння, внісши нову мораль у стару форму». Заратустріяни святкували Різдво, Великдень, Богоявлення – і Павло це впровадив у християнство. 

      Індуїзм – шлях життя народу, куди входить і релігія. Будда був скитом (оріянином). Коли він став Буддою (пробудження, просвітлення), тоді сказав: від Бога походить Бог (добро, любов, правда), від мари походить мара (зло, ненависть, неправда).  У «Ля Розе енциклопедії» написано: «Будда вічно був. Будда має різні втілення на небі і на землі. І нарешті сталося Його останнє перевтілення. Він інкарнувався в родині короля Сакиї». Звідси походять догми християнізму: «Христос вічно був». «Христос з волі Бога Саваота прийшов на землю, щоб у вигляді боголюдини маніфестувати силу і волю Господню і страждати за грішників». Учні вознесли Будду як божество. Коли Будда – божество, тоді діва Мая – Богородиця.  Виникло свято «Вознесення Богородиці Маї». Це запозичили  для християнського вчення про непорочність діви Марії. Буддисти зображають Будду з святим сяйвом навколо голови. І цей атрибут христологи позичили у Будди, голову Христа зображають із святим сяйвом німбом. У природі так відбувається: тільки той рій міцний, який шанує, береже свою матку. Так і в людей: чим з більшою пошаною учні ставляться до Будди, тим з більшою пошаною люди ставляться до них. Рідне треба славити, тому що воно рідне. Віра в Бога є там, де є хотіння обожнювати красу, правду, волю, любов. Наука Будди: раб не може бути буддистом. А коли твій народ завойований, борися з чужинцями, борися за волю народу. Буддист не визнає чужої влади. У буддизмі є поняття про існування пекла. Воно дає грішникові в пеклі позбутися кари, стати достойною людиною. Ніде не треба втрачати надію на покращення свого духовного життя. Буддисти вірять у нове пришестя Будди. Так само християни, запозичивши, вірять у нове пришестя Христа.

      Які думки про походження Христа? Жиди славлять Христа, бо де слава, там твориться віра. «Енциклопедія Британіка» не написала, що Ісус Христос – історична особистість. Більшість істориків вважають, що Ісус Христос – особа не історична. Різдво Христа – це копія різдва Бога Митри, Бога Аттиса, Бога Озариса, Бога Томмуза, Бога Будди, Бога Крішни. Багато епізодів з життя і вчення Христа запозичені з інших релігій. 

      Хвалення, слава. Архиреї збудували християнізм на хваленні. Цей метод будови організаційної сили правильний і старий, як перші на землі об’єднання людей. Архиреї віри христової, знаючи могутню силу хвалення, дають християнам-рабам деморалізуючу науку: «Не шукай хвалення, хвали, будь смиренним, тихим, хвали святих угодників церкви». Чому не шукати хвалення? Коли б раби вибирали між собою мудрого раба  і почали його хвалити і слухати його, він би став могутнім вождем і мав би силу повести рабів на визвольну боротьбу. Хвалення – натхненна сила, що єднає. Раби мають вірити, що вони всі однакові. Ісус говорить: «Учень не старший від учителя свого». Ісус, як і всі пророки, не казав, що його думки є його думками – таке було б малоавторитетне. Він казав, що говорить те, що чув від Бога: «І Я що чув від Нього, це глаголю вам». (Ін. 8:26) «Ви не звіться учителями, один бо ваш Учитель – Христос, усі ж ви брати». «І не звіться наставниками, бо один у вас наставник – Христос».  (Мф. 23:8) Він знав, що релігійна громада, в якій кожен зве себе учителем, учителя не має. Учні без учителя – бджоли без матки.

      Апостол Павло, прославляючи Христа, сам став «інкарнацією Христа». Говорив: «Живе Христос у мені». І тому, коли ти проти мене, значить ти проти Христа. Ісус – Син Божий. Цілісність почування, цілісність мислення, цілісність віри – ось та сила, перед якою валяться трони. Павло – творець християнства. Павло говорив: «Бажаю, щоб усі люди були такі, як я сам». Павло вважав, що жиди – вища раса, раса вибранців, а нежиди, гої – це поганці, грішники. Він, творячи реформу юдаїзму, хотів, щоб цю реформу визнали всі гої і жиди. Павло говорив: «Коли хто не любить Господа Ісуса Христа, нехай буде проклятий». Чи не із цих зерен ненависті поширилась в світі релігійна ненависть між людьми? Павло творив культ Христа, щоб християни мали свій християнський авторитет і не визнавали жодного іншого авторитету. Павлова тактика така: не Господь Ісус боронить Павла, а Павло боронить Господа. У цьому таїна не тільки мудрості Павла, а й всієї жидівської творчої ментальності. Жиди живуть законом: чим буде славніший у світі Саваот, тим будуть славнішими в світі людьми жиди (ізраїльтяни), бо Саваот – це ідеал жидівської духовності, це жидівське розуміння Бога. Без Павла християнська релігія, як секта юдаїзму, не була б поширена між гоями і пропала. Павло є найбільшим співавтором  Нового завіту, має 14 книг. Такий культ Христа, мабуть, став причиною поширення християнської релігії в Україні. Князь Володимир боявся бути проклятим грецькими священиками, вірив у спасіння душі після смерті через Христа, не мав авторитету у волхвів і народу, повірив грецьким священикам, які обіцяли зробити його святим, рівним апостолам. Греки примусили князя Володимира хрестити Україну огнем і мечем.

(з твору Лева Силенка “Мага Віра”)

 

Слов’яно-Орійські Віди і історія України

(Доповідь Н. А. Жук. Матеріали 4-ї науково-практичної конференції “Буття українців”. 2007 р.)

1. Космічне походження Людства

      Наша Сонячна система знаходиться ближче до периферії Галактики, на так званому Порубіжні, що розділяє внутрішню область, багату зірками і, відповідно, енергетичними й сировинними ресурсами, що забезпечують нормальні умови розвитку людських цивілізацій, і зовнішню область, бідну такими ресурсами, у якій розвиваються озлоблені постійною боротьбою за виживання й тому агресивні  цивілізації, схильні до загарбницьких воєн і життя за рахунок чужої праці.

      З огляду на майже периферійне положення Сонця в Галактиці, органічне життя на планетах Сонячної системи могло з’явитися двома шляхами: самозародитись або бути занесеним туди більш розвиненими цивілізаціями від зірок, які перебувають ближче до центра Галактики або до її рукавів, де зірки з’явилися раніше, ніж наше Сонце, або умови для життя на їхніх планетах виникли раніше, ніж на нашій Землі

Як оповідають древні джерела [1, 2 і література в 2 – 6], життя на наші

Землі у всіх формах його існування від одноклітинних організмів і до мавпи включно само зародилися й розвивалося на основі загальних властивостей і законів локальної еволюції матерії. Цьому також сприяли залишки космічного сміття від інших зірок і галактик, які послужили насінням для деяких первинних його форм.

      Однак, як твердять ті ж древні джерела, земне Людство має космічне походження. Першими заселили Землю предки сучасних людей Білої Раси: Арійські Роди – д’Арійці й х’Арійці та Слов’янські Роди – Святоруси й Рассени. У різний час вони прилетіли з найближчих чотирьох родинних зоряних систем на великих і малих космічних кораблях, які називалися, відповідно, Вайтмарами і Ватманами. Вони відрізнялися один від одного ростом, кольором райдужних оболонок очей, кольором волосся і групою крові. При цьому колір очей людей залежав від того, які по спектру небесні світила освітлювали ті планети, де пройшли еволюції їхні Роди.

      У часи перших поселенців вигляд Землі дуже сильно відрізнявся від сучасної структури материків. Тоді на Північному полюсі був материк, який наші предки називали “Да-рія”, тому що перші поселенці були з Роду даАрійського. Клімат там був теплий, про що свідчать залишки древніх субтропічних рослин на островах Північного льодовитого океану (втім такі ж залишки знаходяться і в Антарктиді). Перші поселенці дали й ім’я нашій планеті – Мідгард, оскільки відоме сьогодні слово “Земля” є всього лише синонімом слова “планета”.  Звідси й слово “Чужинці”, що означає недружелюбних жителів інших планет. А наше Сонце одержало імя “Ярило”.

      Необхідно відзначити, що наші предки розрізняли поняття “Зірка” і “Сонце”. Слово “Зірка” означає небесне світило, у якого є менше 8 Земель. Оскільки неозброєним оком Земель-планет  біля небесних світил, крім нашого Ярила-Сонця, не видно, то їх там мов би й немає, то надалі всіх їх почали називати зірками. А сукупності сусідніх зірок, тобто сузір’я, у давні часи називалися Чертогами. Також і російське слово “Луна” – це не власне імя, а всього лише синонім поняття “супутник планети”. У нашої ж Луни є ім’я – Місяць, котре збереглося як ім’я тільки в українській мові.   

     У древні часи вся Система Ярила-Сонця мала 27 Земель, половина з яких, що перебувають за Плутоном, ще не відома сучасним астрономам. До речі, число 27 по старому називалося тридевять, тому ходіння за тридевять Земель, що згадується в старих казках, у ті часи означало всього лише космічний політ за межі Сонячної системи. А тридесяте царство є тринадесятий Чертог, тобто 13-і сузір’я, яке звалося Чертогом Фініста Ясного Сокола, оскільки за старих часів Зодіак ділився не на 12 , а на 16 сузірїв. У зв’язку із цим слід також зазначити, що читання казок в оригіналі, тобто так, як вони звучали колись в стародавності, досить цікаво і повчально. Прикладами можуть служити “Колобок” і “Казка про Фініста Ясного Сокола”.

2. Заселення Мідгард-Землі народами Білої Раси

      Найпершими в 458519 р. до н. е. на Мідгард-Землю прибули даАрійці із Системи Зірки Тара (по сучасному – Полярна зірка) із Чертога Небесної Корови Зимун, або, по сучасному, Малої Ведмедиці. Земля їх називалася “РАІ”, на честь її так само було названо частина місцевості в Дарії. Для довідки потрібно відзначити, що система Ярила-Сонця, куди третьою входить Мідгард-Земля, теж відноситься до сузір’я Зимун. Да’Арійці або, по іншому, Русичі мали сірі очі й світло-русий або майже білястий колір волосся, а також 1-у групу крові. Їхній ріст спочатку коливався від 1,75 м до 2,90. Їхніми нащадками є: Сибірські Русичі (Тобольські Татари), північно-західні Германці, Русичі (Югорські й Лу-коморські), Датчани, Голландці, Фламандці, Латчали, латиші (Лати), Ріви (Литовці і Ли-товані), Ести.

      В 271895 р. до н. е. із Чертога Фініста Ясного Сокола (по іншому – Рарога) або, по сучасному, сузір’я Оріона, із Системи Сонця-Ради, у якій була їхня прабатьківщина – Земля Троара, на Мідгард-Землю прибули зеленоокі х’Арійці. Вони заселили місцевість на Північному материку, назвавши її хАрра. Вони мали кров 1-ї (рідко 2-ї) групи. Ріст – від 1,80 м до 2,60 м. Волосся – русяве й світло-русе. До їхніх нащадків відносяться: Східні Руси, Північно-східні Пруси (Поморські Руси), Скандинави (Суомі, свої, Родеї), Англосакси, Нормани (Мурмани), Гали, Ісландці (Біловодські Русичі), Народ Святі Русичі.

      Далі із Чертога Лебедя (Макош або Ківш Великої Ведмедиці) в 209687 р. до н. е. прибули Словянські Роди Святорусів, які називалися ще Сва-Га й тапк само називали ту місцевість, котру зайняли в Даарії. Їхня прабатьківщина знаходилась в Системі Сонця-Аркольна на Руті-Землі. Вони мали ріст від 1,55 м до 1,99 м (порівняно невисокі з Арійцями). Групу крові мали 1 і 2. Волосся – від білого до світло-русого. Колір очей – від небесного до синього. До цього Роду відносяться народи: Північні росіяни, Білоруси, Боруси (божественні руси із землі Борусія у ФРН), Червоні Руси (у Польщі), Поляни, Східні Пруси, Срібні Руси (Серби), Хорвати, Ірландці, Скоти, Ассирійці (Асси з Ірія), Македонці.

      Останніми в 183767 р. до н. е. на Мідгард-Землю прибули Словянські Роди Рассенів. Вони заселили частину Дарії, навпроти  Землі Свага, котру раніше зайняли Святоруси, і назвали її Туле, тому що колір очей їх був вогняний (Тул – по древньому Вогонь). Вони прибули із системи Сонця-Даждьбога з Ігнард-Землі. Даждьбог-Сонце перебуває в Чертозі Раса – Білого Леопарда або Пардуса (Cузір’я Лева). Ця зірка в сучасній астрономії відома під імям Бета Лева або Денебола. Ріст їх був від 1,65 до 1,85 м. Очі – карі й світло-карі. Волосся – темно-русе. Рассенів називають щ Роси. До них відносяться народи: Західні Роси, Рисичі (очі як у рисі), Італійці, Етруски (росіяни), Дакійці (даки або Молдовани), Самарійці, Палезги, Сирійці, Фракійці, Франки (не французи), Готи, Албанці, Аварці.

      Дослідження древніх документів показали, що, принаймні, із двох місць наші предки прилетіли на Мідгард-Землю вимушено, оскільки життя на їхніх Землях було знищено. Це стосується хАрійських Родів із Троари, котра знаходиться в Чертозі Рада, і Святорусів з Рути, котра знаходиться в Чертозі Макоші. За свідченням древніх очевидців на цих планетах у результаті загарбницьких воєн Чужоземців залишилися лише попіл пожарищ товщиною 15 метрів. Дарійці також були переселенцями, а їхній корабель, одержавши пошкодження в космосі, був змушений приземлитися на нашій планеті, котра на момент аварії була найближчою до них. Слов’янські ж Роди Рассенів прилетіли з Інгард-Землі, щоб торгувати і обмінюватися знаннями, оскільки на Мідгард-Землі виникла унікальна ситуація, пов’язана з одночасною присутністю на ній знань і культур чотирьох рас. Надалі частина з них залишилася тут жити. 

3. Формування інших рас

      Вищевказані чотири Роди становили й становлять основу Білої Раси, будучи нащадками Роду Небесного, який проживає в Чертогах поблизу нашої Сонячної системи. Союзниками ж Білої Раси в протиборстві із Чужоземцями були жовтолиці люди із Чертога Великого Дракона, котрих називали Арімами. Їм дозволили оселитися на Мідгард-Землі, визначивши місце на Південному Сході, на сході Ярила-Сонця. Це – Арімія або, по сучасному, Китай.

      Іншому союзникові, чорношкірим людям із Чертога Вогненного Змія, визначили місце на великому острові в Західному тобто Атлантичному) океані. Згодом, із приходом до них Родів Білої Раси, цей острів став називатися Антлань, тобто Земля Антів. Стародавні греки називали її Атлантидою. Як оповідають древні джерела, після загибелі Антлані 13 тис. років тому праведних червоношкірих людей на Вайтмарах переправили на Американський континент. Так червоношкірі люди зявилися в Америці і принесли із собою туди не тільки ознаки змішання з Білою расою, але й сприйняту від них культуру.

       Колись Русичі (тобто да’Арійці) урятували частину людей Чорної Раси, що гинула на різних Землях у Чертогах Морочної пустощі, зруйнованих Чужоземцями, шляхом переселення їх на Африканський континент і в індію, що відповідали кліматичним умовам, до яких були пристосовані ці люди. Потім урятували частину чорних людей із загиблої планети Дея, що була між Марсом і Юпітером. Так була утворена на нашій планеті людська співдружність із чотирьох рас. Цілком можливо, що на ній і раніше зявлялися люди, але у зв’язку з періодичними глобальними похолоданнями вони не вижили або перетворилися в дикунів.

       Всі перераховані вище раси хоча й розрізняються кольором шкіри, але мають один генотип. Ворогом же Білої й інших Рас на Мідгард-Землі є представники так званого Пекельного Світу, тобто ворожих цивілізацій з периферійної області Галактики, що таємно проникли на Мідгард-Землю, тому територія їхнього проживання не визначена. Нашими древніми предками вони названі Чужоземцями – це інопланетяни і не просто інопланетяни, а ворожі інопланетяни, оскільки наші предки своїх союзників Чужоземцями ніколи не називали.                 

      Як указують древні документи, вони мали інший генотип, були споконвічно двостатеві (гермофрадити), могли бути жінкою або чоловіком, при  цьому залежно від фаз Місяця мінялася їхня полова орієнтація. Цвіт шкіри: мертовно-сірий, цвіт іриса разом із зіницею – чорний або інші кольори в сполученні із чорним. Цвіт волосся – чорний із кривавим відтінком або рудий (не плутати з кольором соломи). Ріст не вище 150 см. За колір шкіри і за бездуховність наші предки прозвали їх ще Сірими (до цієї пори збереглися вирази: сіра особистість, сірий кардинал, сіра маса). Згодом Чужоземці, іриніруючи (тобто змішуючись на генному й польовому рівні) із представниками ( як правило, гіршими) інших рас, поступово втратили зовнішні ознаки двостатевості, але породили досить великий прошарок осіб з генетичними й половими відхиленнями.

      В 151336 р. до н. е. під час Великої Аси (тобто війни) Чужоземці зруйнували Землю Дея, обрушивши на неї один з двох її супутників – Луну Лютецію. Тепер там залишився лише пояс астероїдів. Другий супутник Деї – Луна Фата разом із урятованими із загиблих земель (не тільки з Деї) була переміщена Вайтмарами на орбіту навколо Мідгард-Землі. Фата стала третьою Луною Мідгард-Землі й була визначена між орбітами двох інших Лун, що були тоді в неї – Лелі та Місяця з періодом обігу 13 днів (Леля мала період обігу 7 днів, від чого, очевидно, і пішов семиденний тиждень). З тих пір у Мідгард-Землі стало три Луни. Це відбулося в 140990 р. до н. е. Таким чином, Фата після первинного розгону Вайтмарами дрейфувала до нового місця перебування 10346 років із середньою швидкістю (за розрахунками) 0,862 м/сек.

4. Наші Боги

      Потрібно відзначити, що люди на Мідгард-Землі не були залишені без уваги своїх більш розвинених і забезпечених  родичів з найближчих зоряних світів, які надавали їм посильну допомогу та давали Вайтмари й Вайтмани для переселення й торгівлі і яких вони називали Богами. Одним з таких кураторів і дійсною історичною особою був Перун з Урай-Землі, яка знаходиться в Чертозі Орла. Останній, тобто третій раз він відвідав нашу планету на Ватмані в 38004 р. до н. е., щоб передати нам знання, попередити про небезпеки, що грозять, і про майбутні події протягом 40176 років. Наші предки записали ці знання хАрійськими Рунами в Девяти Колах “Сантіїї Веди Перуна”( тобто в девяти книгах “Мудрість Бога Перуна”). Ці саньтії разом з іншими древніми документами і є нашими рідними Словяно-Арійськими Ведами, частина з яких була передана в Індію при двох походах туди Аріїв в 2692 і 2006 рр. до н. е.

      У Перуна був син Тарх і дочка Тара. Після розселення людей по Ассії (Азії) Тара курирувала територію від Рипейських (Уральських) гір до хАрійського моря (озера Байкал), а Тарх – від хАрійського моря до Великого (Тихого) океану. Спільно ця територія йменувалася Землею Тарх-Тари, а потім перекочувала на назву російської республіки – Татарія. Наших предків відвідували багато й інших Богів, що курировали певні Роди, котрі звалися надалі в їхню честь їх іменами. Однак близько 13 тисяч років тому з настанням похолодання на нашій землі вони перестали це робити й відновлять відвідування нашої планети знову тільки після 2012 року.

      Тарх був названий Даждьбогом (Богом, що дає) за те, що дав людям Білої Раси Девять Саньтій (книг). Ці Саньтії були записані древніми Рунами й містили священні Древні Віди, Заповіді Тарха Перуновича і його наставляння (на сьогоднішній день всі вони, швидше всього, загублені. Саньтії в оригіналі лише візуально можна назвати книгою, тому що це були пластини із благородного металу (частіше із золота), на яких видавлювались Древні хАрійські Руни й заливалися фарбою. Пластини скріплювалися трьома кільцями, які символізували три Світи: Яв (Світ Людей), Нав (Світ Духів і Душ Предків) і Прав (Світлий Світ Слов’яно-Арійських Богів). Потім вони обрамлялися дубовим окладом із червоною матерією. Достоїнством Саньтії є те, що вони можуть зберігатися тисячоліттями, на відміну від інших носіїв інформації.

5. Загибель Луни Лелі

      З тих пір, як була знищена Земля Дея, Чужоземці не пробували проникнути в Систему Ярила-Сонця доти, поки вони не заселили Луну Лелю, заснувавши там царство Кощіїв, назване так на честь їхніх жреців. Чужоземці із цього царства спробували проникнути на Мідгард-Землю, але їхні плани були розгадані Тархом. Передбачаючи можливу загибель нашої планети так само, як Землі Дея, Тарх вибирає менше зло – знищення Лелі разом з базами Чужоземців. При цьому виникла загроза зникнення Дарії під водою.

      Народи були попереджені Тархом через жреця Спасу про майбутню загибель Дарії в результаті Великого Потопу (з тих пір імя Спасу стало загальним). Вони почали переселятися по Кам’яному Перешийку між Східним і Західним морями, що стали згодом сушею. Це відомі зараз назви Камінь, кам’яний Пояс, Рипейські або Уральські гори, і надалі заселили територію нинішнього Південного Уралу, включаючи великий острів у Східному морі, названий ними Буяном. Далі Тарх знищує Луну Лелю, застосувавши Фаш-Руйнівник (ядерну або термоядерну зброю). За сучасними розрахунками  падіння її осколків на землю могло ж могло викликати підйом рівня Світового океану на 4,8 м, а надалі ще більше. Тому був Великий потоп, який забрав багато людських життів, але Мадгард-Земля була врятована.    

      Переселення Родів Білої Раси з Дарії в Ассію (Азію) закінчилося в 109806 р. до н. е., тобто через 15 років після загибелі Луни Лелі й падіння її осколків на нашу планету, у результаті чого Дарія пішла під воду нинішнього Північного льодовитого (Стуленого) океану. В 16-й рік на честь цього порятунку було встановлено свято Паскет (по сучасному – Паска) і з’явився своєрідний обряд із глибоким змістом, здійснюваний всіма православними людьми: фарбовані яйця  вдаряються друг об друга, перевіряючи, чиє яйце міцніше. Розбите яйце називали яйцем Кощіїв, тобто зруйнованою Луною Лелею, а ціле яйце – силою Тарха Даждьбога. Надалі на цій основі зявилася казка про Кощія Безсмертного. (Кощій по російськи  – Бес смертний).

      Спочатку люди, що спаслися, оселилися на берегах Іртиша, що є скороченою назвою ріки Ірій Тишайший або Біла вода, де 5028 років опісля на злитті з рікою Ом була заснована столиця Білої Раси – Асгард (Місто Богів). Нині на його місці перебуває м. Омськ. Після відступу Західного і Східного морів вони заселили землі, що були раніше морським дном, утворивши 16 вісей (областей). У Сибір (північний Істинно Божественний Ірій), південніше по берегах Іртиша, розташувалося Біловоддя, або, по іншому, п’ятиріччя (Ірій, Об, Єнісей, Ангара, Лена). Пізніше люди розселилися по ріках Ішим і Тобол. Таким чином, П’ятиріччя перетворилося в Семиріччя. Обська губа – це Скіфське море. На захід від Сибіру – Лукомор’я. Південніше Лукомор’я розташувалося Югор’є, що доходило до Ірійських гір (Монгольського Алтаю. Х’Арійська Вісь розташувалася по ріці Єнісей до хАрійського  моря (Байкалу). 

      Надалі в результаті першого Великого Похолодання Північна півкуля Мідгард-Землі на третину року стала покриватися снігом. Через відсутність їжі людям і корму тваринам почалося Велике переселення нащадків Роду Небесного за Уральські гори, у Венею (Європу). Вождь Сканд зі своїм плем’ям заселив північну частину Венеї. Ця територія надалі стала називатися Скандо Нав’я (Скандинавія), тому що вмираючий вождь сказав: “Дух мій вічно буде носитися над цією землею, захищаючи її”. Роди Ванів оселилися спочатку в Закавказзі (нинішня територія Вірменії, Азербайджану, Грузії, Туреччини), на згадку прол них залишилося озеро Ван. Але надалі вони покинули ці краї через засуху і заселили території південніше Скандинавії – північний захід Венеї. Зараз там держава Нідерланди, а народ її Голландці, щоб зберегти пам'ять свого Роду, залишили до свого прізвища приставку Ван (наприклад, Ван-Гог, або Ван-Бетховен).

       Роди бога Велеса – це народи Шотландці, Ірландці. Одну провінцію на честь Бога Велеса назвали Уельс. Роди англосаксонські й Франків – це центр Венеї, там же розселилися  Роди Галлів і Земчалів. Роди святорусів заселили східну і південну частину Вінеї, а також Прибалтику. У східній частині аж до Біловоддя розташувалася країна Гардарика (країна безлічі міст) – це були: Русь Новгородська (Словенія), її заснував вождь Словен зі зі столицею Словенськ, котра після пожежі була перейменована у Новгород. Поморська Русь або Прусія, куди входили Латвія  й Східна Прусія. Русь Червона – Польша й литва (пізніше речь Посполіта). Русь Біла – Бєларусь. Русь Серединна – Московія, Володимир і т. д. Русь Мала – Київська Русь, Карпатська Русь – Гуцули, даки, румуни, Угорці й т. д. Срібна Русь – Серби. Роди бога Перуна заселили південну частину Ассії – Персію й Серединну Асію. Частина хАрійських Родів пішла на південний захід і заселила півострів Аравію.

6. Загибель Луни Фатти

      Інші хАрійці Роди Бога Нія (стародавні греки назвали його посейдоном, а римляни – Нептуном) під предводительством вождя Анта дійшли до Західного (Атлантичного) океану й оселилися на величезному острові разом з червоношкірими людьми із Чертога Вогняного Змія, що там раніше проживали. З тих пір цей острів став називатися Землею Антів або Ант лань (Атлантида). Це було могутнє царство . Але в 11008 р. до н. е. у битві між людьми Білої Раси й жрецями Антлані були використані стихії Мадгард-Землі ( можливо, якась резонансно-гравітаційна зброя) і Луна Фатта була зруйнована. Її величезний осколок упав в океан, у результаті чого рівень Світового океану відразу ж здійнявся (за сучасними підрахунками) на 7,2 м. Гігантська хвиля тричі обійшла Землю, що разом з підйомом рівня води привело до загибелі Антлані й інших островів. Змінився нахил земної осі, а вулканічна діяльність, що зросла, привела до забруднення атмосфери, що стало однією з причин чергового Великого Похолодання.

      Після загибелі Антлані частина праведних Антів була врятована й Ватманами перенесена на територію древньої країни Та-Кемі (тепер Єгипет). З давньоєгипетських переказів відомо, що ця країна була заснована дев’ятьма Білими Богами, що прийшли з Півночі (5 – з Антлані й 4 – з Венеї). Під Білими Богами маються на увазі білошкірі жреці. Присвячені в Древні Знання, вони, безсумнівно, були богами для негроїдного населення Древнього Єгипту. Греки їх називали кіммерійцями. Білі жреці створили державу Єгипет і передали місцевому населенню багато знань. Чотири перші династії правителів (тобто фараонів) цієї країни були представниками Білої Раси. Чотири Роди цієї раси, переміняючи один одного, навчали Древньої Мудрості нових жреців. Знання їх були настільки великі, що дозволили швидко організуватися в потужну цивілізацію.

      Однак у результаті падіння на Землю величезного шматка Фатти протягом декількох тисяч років ішов перехідний, тобто коливальний процес, при якому після Великого Похолодання наступили локальні (років по 300 – 500) то похолодання, то потепління. У періоди цих потеплінь у Єгипті спостерігалися засухи, під час яких бешкетували чужоземні жреці. Кілька тисяч тому під час однієї з таких засух Анти рушили на північ, у Європу, до своїх родичів. Вони розселилися в дельті Дунаю і в Північному Причорномор’ї, утворивши від Дунаю до Дону наймогутніший Антський союз, що проіснував до 7-го століття н. е. На згадку про своїх предків Анти зберегли свій родовий жовто-блакитний Штанд і Тризубець – Символ Бога Нія. Тепер це – прапор і герб, державні символи України.

7. Антський союз і Змієві вали

      На середньовічних картах Київської Русі антами названі племена, що проживали у лісостеповій зоні уздовж 50-ї паралелі від Карпат до Дону. Час їхнього існування по згадуванню в історичних джерелах – з 375 р. (перше згадування Антів) по 602 р. (останнє згадування про Антів) н.е. Але більш об’єктивні джерела на основі вуглецевого аналізу так званих Змієвих валів показують, що антський союз існував, як мінімум, тисячоріччя.

     Довжина Змієвих валів – близько 1000 км ( за деякими оцінками їхня довжина доходила до 1500 і навіть до 2000 км), що порівняно з довжиною Великої Китайської стіни. Глибина валів – 200 км. Будувалися вони з 2-го століття до н.е. по 7-е століття н.е., тобто ціле тисячоріччя. Більше 600 км валів проходило по Древлянській землі (оперізувало з півдня), інші – по Полянській (довжина валів у Київській області дорівнює 800 км). Причому цікава деталь: спочатку вали будувалися жителями двох земель  начебто б і роздільно (перші вали розташовані всього за 60 км від Києва), але методично обидві лінії просувалися на південь. А це значить, що в них був один хазяїн. Більше того, вали будувалися за єдиним планом в обох землях, а в 4-му столітті вони були стиковані між собою. Вал же Фастів-Житомир довжиною 120 км взагалі був побудований прямим, захищаючи, таким чином,  дві землі відразу.

      У ті часи в Європі бешкетували Гуни. Цар Гунів Аттіла перемагав імператорів Царьграда й Рима, папа римський перед ним з трудом вимолив пощаду. Зупинений він був лише в 451 р. в 200 км від Парижа (у той час – Лютеції). Гуни скорили десятки царств, але Антський союз тоді так і не змогли скорити!

      Таким чином, перша половина першого тисячоліття була заповнена боротьбою Антського союзу проти сарматської, готської, гунської і аварської агресії, для чого, власне кажучи, і споруджу валилися Змієві вали. Із цього можна також зробити висновок, що племена Антського союзу, що проживають в лісостеповій зоні, були осілими й миролюбними, але завжди боролися за свою незалежність.

      Тільки християнізація слов’ян і поділ Християнської церкви на Православну і Католицьку розкололи Антський союзна дві частини. Зі східної частини після приходу з півночі Рюриковичів утворилася Київська Русь, а із західної – ряд центральноєвропейських слов’янських держав. Такі назви країн як Булг-Арія (Болгарія), Хунг-Арія (Угорщина) самі за себе мовлять на користь антсько-арійського походження. Слов’янськими ж вони вважаються від Право-Славія, що духовно поєднувало як Арійські, так і Слов’янські Роди.                

      У словянських громад-племен на території Антського союзу були родинні мови, що збереглися дотепер. По сучасним лінгвістичним даним, до української мови найбільш близькі: білоруська (84 % лексичних збігів) і польська (70 % лексичних збігів). Небагато далі словацька і чеська, які належать до однієї підгрупи. До російської мови ближче всього болгарська (73 % збігів), сербська (66 %), трохи менше хорватська, македонська й словенська мови, що становлять другу язикову підгрупу. В українській і російській мовах 62 % загальної лексики (44 % морфемно загальної й 18 % морфемно схожої).

      Автор даної доповіді не полінувався й у повному обсязі “перелопатив” польсько-російський словник на 10000 слів. Виявилося, що між українськими і польськими словами цього словника є 96 % подібності, у той час як між українськими і російськими – усього 80 %. Інші 4 % слів польської мови є або німецького, або англійського, або ставропольського походження.

8. Древня світова війна

      Немаловажну роль в історії  нашої планети зіграла й Древня світова війна між народами  Білої Раси й Аримами (предками китайців), які в період Великого Похолодання і відтоку частини населення в Європу вирішили захопити землі наших предків. Перемога Білої Раси й створення миру (укладання мирного договору) у Зоряному Храмі (назва року в 144-літньому календарі наших предків) 22 вересня (на Новий Рік по древньому календарю 5508 рік до н.е. були настільки значимими, що всі білі народи почали вести своє літочислення від цієї дати, тобто від Створення Миру. А скасоване це літочислення було тільки в 1700 році царем Петром І Романовим, що нав’язав нам візантійський календар, оскільки тільки за допомогою Візантійської імперії і її ідеології Романови прийшли до влади. Але дотепер нам нагадують про нашу древні ікони, фрески, вишивки і монети (навіть сучасні) із зображенням Георгія Переможця на здибленому коні, що простромлює своїм списом Дракона – символ переможеного ворога.

      Натхненні ослабленням Білої Раси, Чужоземці в 3760 р. до н.е. знову проникли на Мадгард-Землю, висадившись на острові Ланка (сучасна Шрі-Ланка). Вони першою справою украли дружину в царя Дравидів, тим самим спровокувавши війну. Однак були переможені й вислані в древній Єгипет, щоб там вони могли навчитися працювати й самі себе утримувати. Але в Єгипту Чужоземці не збиралися працювати. Вони перейняли частину знань від жреців Білої Раси, самі утворили касту жреців і вперше нав’язали жителям Землі інститут держави як інструмент для експлуатації народу. Але й цього їм було замало – вони прагнули узурпувати владу й у державі. 3,5 тисяч років тому їм це навіть удалось зробити, але ненадовго – усього на 20 років. Після цього жреців вигнали з Єгипту.

      Оскільки під час засух жреці обібрали єгипетський народ, “прихватизувавши” 300 тон золота і дорогоцінних каменів, то самостійно не змогли віднести такий вантаж.  Крім того, для виконання подальших загарбницьких планів їм потрібна була масова маріонетка. Тому вони неправдою про обраний народ обдурили один із семітських народів (тобто Євреїв) і повели його із собою. А серед цього народу вони утворили із себе Левино коліно, тим самим зарахувавши себе до євреїв, але не змішуючись із ними, а утворюючи ніби вищу касту з масою пільг і привілеїв. Про жорстокість такого поділу між Левітами і Євреями свідчить хоча б той факт, що всякий єврей. Що зайшов без дозволу в табір Левітів, був приречений на страту.

      Щоб домогтися повної слухняності цього народу, чужоземні жреці 40 років водили його по пустелі й проводили ідеологічну обробку. Про жорстокість методів цієї обробки свідчить хоча б той факт, що Левіти вбили три тисячі євреїв, коли ті спробували відновити древні вірування під час 40-денної відсутності Мойсея. В результаті такої тривалої обробки старе й нормальне покоління людей вимерло, а нове покоління вже було виховано у войовничому дусі ідеології іудаїзму, тобто “богообраного” народу. Після цього Левіти-жреці за допомогою новоявленої пастви захопили палестинські й інші землі.         

Але й цього їм було мало. Тому три тисячі років тому один з них – цар Соломон сформулював 3-тиячолітню програму досягнення світового панування. Це була перша й сама древня сіоністська програма. На основі Левітів виникло нібито єврейське, а насправді єгипетське, жрецьке духівництво, причому саме ортодоксальне крило цього духівництва  під час Ісуса Христа називалося Фарисеями.

       “І стануть Світлі Боги посилати до них Мандрівників Багатомудрих, тому що не мають вони ні Духу, ні Совісті. І Чужоземці стануть слухати Мудре Слово їх, а вислухавши, будуть приносити життя Мандрівників у жертву богу своєму… І створять вони Золотого Тура, як символ своєї могутності, і будуть поклонятися йому так, як і богу своєму… І пошлють до них Боги …Великого Мандрівника, що любов несе, але жреці Золотого Тура піддадуть його смерті мученицької. І по смерті його, оголосять БОГОМ його… і створять віру нову, побудовані на неправді, крові, гнобленні…” (Саньтії Веди Перуна).  Так Фарисеї розправилися з Ісусом Христом, посланим до євреїв, щоб відкрити їм очі на своїх поневолювачів і їхню ідеологію, і так була закладена ними основа нової релігії – Християнства. Таким чином, з Євреїв вони зробили свою маріонетку – збирачів податків, а з інших народів – виробників цих податків. Одні – Богом обраний народ, інші – раби Божі. Тим самим відразу був закладений антагонізм у їхні відносини.

      Коли ж під час воєн з іншими народами євреї були розсіяні по світу, то з’явилося так зване єврейське питання, що зв’язують найчастіше з утисками Євреїв іншими народами. Але, чомусь, циганського питання нема, хоча Цигани теж розсіяні по світу. Виходить, вся справа в ідеології іудаїзму. І дійсно, коли після ряду поразок у війнах євреї перестали виконувати функції маріонетки, то нащадки єгипетських жреців одурманили верхівку Хазарського Каганату й з її потурання зробили обрізання частини Хазар, перетворивши їх у таких же слухняних маріонеток, якими були Євреї. Але метою набігів Хазар стала тепер уже не Палестина, а Київська Русь. Що ж стосується обрізання, то воно повинне сприяти як засвоєнню нової ідеології, так і підвищенню народжуваності, оскільки маріонетки в загарбницьких війнах неминуче повинні були нести і дійсно несли великі бойові втрати. 

      Таким чином, маріонетками в руках Чужоземців може стати будь-який народ або відособлена група людей. Сьогодні в США робиться спроба запровадження масового обрізання в американців. Очевидно, що мета його та ж сама – використати американців як маріонеток. Але проти кого ж: Югославії, Іраку або ще якої-небудь країни? Справедливості заради слід зазначити, що серед єврейського народу залишилося всього лише кілька відсотків тих, хто фанатично вірить і відданий справі “богообраного народу”. За допомогою їх і інших обманутих людей Чужоземці й намагаються прийти до світового панування, зберігаючи своє відособлене положення.

9. Діяльність Чужоземців в Україні

      Спочатку від Фарисеїв відокремилась секта Хасидів, що дала в середині століття початок Любавичцьким Ребе (по імені українського містечка Любавичі біля кордонів з Росією й Білорусією), а ті – сучасній ультра ортодоксальній профашистській секті Хабар. Причому народжений у Київській губернії в родині Хасидів Ашер Гінцберг під патронатом Любавицьких Ребе (він в 17 років женився на онучці Менахема Менделя, знаменитого рабина з того ж містечка, що дав своє ім’я всім цим Ребе) до 1-го Всесвітнього Сіоністського Конгресу в Базелі в 1897 р. сформулював “Протоколи сіонських мудреців” – програму дій сіоністів на останні сто років з 3-тисячолітньої програми Соломона по завоюванню Чужоземцями світового панування. На початку 20-го століття після нетривалої боротьби з лідерами європейських і американських сіоністів програма східних сіоністів стала всесвітньою. На початку 1930-х років Сталін витурив хабарників (як своїх конкурентів) з СРСР, які надалі влаштувалися в Нью-Йорку.

      Отже, євреї ні в стародавності, ні за сучасних часів до авторства цієї нелюдської ідеології не мають ніякого відношення. Коли ж за євреями й іншими народами виявляється третя діюча особа – Чужоземці, то ця третя особа влаштовує різанину між двома першими, щоб за їхніми спинами замаскувати себе. Так було завжди протягом багатьох сторіч. Іншими словами, для досягнення своїх цілей по завоюванню світового панування Чужоземці спотворили древні споконвічні знання народів Землі й на їхній основі придумали  різні культи-ідеології (тобто релігії), хитрістю й лестощами   впровадили їх серед народів, нацькувавши їх тим самим один на одного. В результаті за останні майже 6 тис. років на землі розв’язані тисячі воєн і збройних конфліктів, що закінчилися в 20-му столітті двома самими жорстокими світовими війнами із застосуванням ядерної зброї, про що попереджав ще Перун більше 40 тис. років тому. Причому із всіх цих воєн витягалися багатства, як риба з мутної води, але всі ці багатства завжди залишалися Чужоземцям.

      Саме цілеспрямована діяльність Чужоземців за останні майже 6 тис. років на нашій планеті – і особливо за останню тисячу років на території Русі – зруйнувала зв’язок поколінь, перервавши передачу знань, культури, традицій у народів Білої Раси й нацькувавши їх один на одного, оскільки тільки вони могли дати гідну відсіч завойовникам. В результаті світових і локальних воєн за останні 100 років частка Білої Раси зменшилася  з 20 до 6,8 % від всієї чисельності Людства, а Велика Рассенія, що займала територію Європи й Азії від Атлантичного океану до Тихого й від Північного до Індійського, роздробилася на дрібні країни, що не пам’ятають споріднення один з одним.

10. Глобальна зміна клімату на Землі

      Несприятливим фактором для життя Людства також є глобальна зміна клімату на Землі під дією різних періодичних факторів. Помітний вплив робить кут нахилу осі обертання Землі до площини орбіти. Зараз він дорівнює 23 град. 26 хв., але з періодом в 41000 (за іншими даними – 4700) років міняється від 21 гр. 55 хв. до 24 гр. 18 хв. (останній раз це було 4493 р. до н.е., а зараз він зменшується). Більше слабкий вплив робить форма земної орбіти. Вона то витягується, то знову округлюється з періодом приблизно 100000 р. У цей час різниця між максимальною й мінімальною відстанями Землі від Сонця становить 5 млн. км, але завдяки коливанням ексцентриситету вона часом досягає 19,7 млн. км. Однак головний вплив робить прецесія осі обертання.  Через сплюснутість і нерівномірне притягання Землі Сонцем її вісь описує конус із вищесказаним кутом і періодом 25920 років. Оскільки планета рухається не по колу, а по еліпсу, що саме по собі вже помітно впливає на її тепловий режим, і при цьому полюсами то повертається, то відвертається від центра Галактики з її додатковим теплом, то із цим же періодом у Північному або зі здвигом у півперіоду в Південній півкулі наступають глобальні то потепління, то похолодання з утворенням льодовиків, що негативно позначається на житті народів. Складаючись, всі перераховані вище фактори можуть змінювати надходження сонячного тепла від Північної півкулі, де ми живемо, на 20 %.

           Наступаючі льодовики змушують людей мігрувати на Південь, а наступні за ними через півперіоду засухи – на Північ. Тому основним періодом відліку часу в наших далеких предків при розгляді подій великих історичних масштабів було Свароже Коло, тобто період, протягом якого вісь Землі описує одне уявлюване коло на небесній сфері, яке звалося в стародавності Сваргою, протягом цих самих 25920 років. Розділене на 180 частин воно дає Коло Життя із 144 років – основу древнього календаря.

      Зараз іде глобальне потепління в Північній півкулі й похолодання в Південній. В останні кілька сотень років станула третина північних льодів по 12000 куб. км у рік. Однак процеси в Північній півкулі йдуть активніше, тому рівень Світового океану щорічно підвищується на 8-9 см (він уже був нижче на 200 м і вище на 100 м від сучасного рівня, збільшується вологість грунтів і підвищується рівень ґрунтових вод. Точка переходу від Холодного на півперіоду, який звався нашими предками Сварожою Ніччю (а в Індії – Калі Юга), до теплого, який звався Сварожим Днем, приходиться на 2012 р. Саме в останню Сварогу Ніч трапилися  всі несприятливі для Людства події: Загибель Атлантиди, Древня світова війна, приліт Чужоземців і їхня непорядна діяльність за остання майже 6 тис. років.

      У Природи є свої закономірності. У Сварогу Ніч колективна свідомість людського суспільства немовби спить, даючи волю підсвідомості з її низинними пороками. У цей час даремно було давати людям Веди. З одного боку, ворожими силами і їхніми несвідомими союзниками серед народів вони б викорінювалися з памяті народної (що й робилося будь-якими способами). З іншого боку. Найбільш значимі знання використовувалися б на шкоду народам ( і дійсно використовувалися – згадаймо загибель Землі Дея, Лун Лелі і Фатти). Але тепер настали Досвітні Сутінки, які з 2012 року перейдуть у Сварожий День, що характеризується настанням Світла, Добра й Любові. Тому жреці хранителі Слов’яно-Арійських Вед почали потроху публікувати Веди для широкої громадськості, що дає можливість переосмислити історію, у тому числі й історію України.

      Слов’яно-Арійські Веди містять набагато більше відомостей про будову Всесвіту й історію Людства, чим удалося вмістити в цю досить скромну оглядову доповідь. Але хотілося б сподіватися, що вона послужить поштовхом всім тим людям, які з нею познайомилися, до самостійного пошуку Древніх Знань, відродженню Древньої Мудрості й вихованню Високої Духовності в себе, своїх дітей, близьких і знайомих з метою знаходження дійсного людського щастя. (кінець доповіді)

     О ш: Треба памятати, що в наших предків не було релігії. Релігія – це коли люди вірять у бога, якого не бачили, а держали в умі.             

 

Про походження Христа

     Слов’яно-Орійські Віди стверджують, що Христос має слов’яно-орійське походження.  Про походження Христа говорить ідея, яку Він сповідував. Ідея Христа: люби ближнього, як себе; що хочеш собі, те роби іншим – це слов’яно-орійська ідея. Те, що Христос має слов’яно-орійську ідею, дає підстави стверджувати, що Христос має слов’яно-орійське походження, не єврейське походження, бо євреї в часи Христа мали головну ідею завоювати світове панування, як учили їх левіти, фарисеї. Пізнаємо такого Христа за Його ділами. Очевидно, що Христос – це Учитель оріїв, який намагався врятувати євреїв, поневолених левітами, фарисеями, учив не підкорятись поневолювачам. Він мав учнів. Фарисеї євреї за це розпяли Христа. Потім слова і подвиг Христа вони використали, щоб створити нову релігію християнство. Слова Христа проти фарисеїв є в свідченнях апостолів, які записані в Новому Завіті. Фарисеї створили Новий Завіт, написали слова Христа і слова неправдиві євреїв фарисеїв. Треба знати, де слова Христа, а де слова фарисеїв. Як їх розпізнати? Ідея Христа – це життя, любити всіх, як себе. Мета євреїв лжехристів – завоювати світове панування, невірних мало-помалу знищити. Наприклад: Христос не мав на меті виконувати пророцтва Мойсея, як написано в Новому Завіті. Христос нас усіх попереджав, щоб ми всі стереглися фарисейського вчення, щоб вони не спокусили нас. Треба оновити історію Христа на основі вчення Отця Ош і Від, щоби була правда. На нашу думку, в Новому Завіті історія народження Христа є вигадана, не справжня. Творці Нового Завіту це все вигадали, щоб об’єднати історію Христа із Старим Завітом, щоб вірили новій релігії, щоб на основі Старого Завіту створити нову релігію християнство.

 
Біблія як ідеологія

      Читаємо уважно всі ті місця Біблії, в яких народ жидівський устами своїх пророків чи “Бога” формулює свій власний закон і своє ставлення до інших народів і релігій. Саме ця програма, саме це відношення до інших народів скаже нам найбільш просто, що хотів даний народ звершити в історії людства. Із неї ми побачимо, чи він був творчий, чи руйнуючий. Вивчаючи цю програму, дійдемо до непохитного висновку, що Біблія є виразом жидівської расовості, жидівської виключності і жидівського геноциду, тобто плану систематичного винищення всіх інших народів.

      “Коли підійдеш до міста, щоб завоювати його, запропонуй йому мир; якщо воно погодиться на мир з тобою і відчинить тобі ворота, то весь народ, що знаходиться в ньому буде платити тобі данину і служити тобі; якщо ж воно не погодиться на мир з тобою, то обложи його, і коли Господь Бог твій віддасть його в руки твої, убий в ньому всю чоловічу стать вістрям меча; тільки жінок і дітей і худобу й усе, що в місті, всю здобич його візьми собі і користуйся здобиччю ворогів твоїх, яких віддав тобі Господь Бог твій; так чини з усіма містами, які від тебе дуже далеко, які не з числа міст народів цих”. Второзаконня 20:10 – 15.

      Програма дуже ясна і недвозначна. “А в містах, цих народів, які Господь Бог твій дає тобі у володіння, не залишай у живих жодної душі, але піддай їх прокляттю: хеттеїв і аморреїв, і хананеїв, і ферезеїв, і евеїв, і ієвусеїв, як повелів тобі Господь Бог твій, щоб вони не навчили вас чинити такі самі мерзоти, які вони робили для богів своїх, і щоб вони не грішили перед Господом Богом нашим”. Втор. 20:16 – 18.         

      Програма винищення світу обіймає два етапи. Перший етап – це завоювання і винищення всіх народів на терені і так званої “обітованої землі”. Другий етап – це поступове завоювання всіх інших міст, при цьому вирізуються мужчини вістрям меча. Ще про цю програму: “Коли введе тебе Господь, Бог твій, у землю, в яку ти йдеш, щоб оволодіти нею, і прожене від лиця твого численні народи, хеттеїв, гергесеїв, хананеїв, ферезеїв, евеїв та ієвусеїв, сім народів, які чисельніші і сильніші за тебе, і віддасть їх тобі Господь, Бог твій, і уразиш їх, тоді піддай їх закляттю, не вступай з ними в союз і не жалій їх; і не вступай з ними в споріднення: дочки твоєї не віддавай за сина його, і дочки його не бери за сина твого; тому що вони відвернуть синів твоїх від Мене, щоб служити іншим богам, і тоді запалає на вас гнів Господа, і Він незабаром знищить тебе. Але вчиніть з ними так: жертовники їхні зруйнуйте, стовпи їхні розтрощіть, і діброви їхні вирубайте, й ідолів їх спаліть вогнем”. Втор. 7:1 – 5.

      Чому так станеться? Яке ж може бути виправдання такого наявного і злочинного варварства, якого земля не бачила? А ось чому: “Бо ти народ святий у Господа, Бога твого; тебе обрав Господь, Бог твій, щоб ти був власним Його народом з усіх народів, які на землі”. Втор. 7: 6.   Отже, народ жидівський мав бути вибраним і єдиним народом з усіх народів землі. Ця його вибраність полягає в тому, що він має вирізати мечем всіх мужчин всіх народів. Мають залишитися тільки ті, що піддадуться без війни і вони будуть рабами. Ідеальна ситуація здійснення мрій про вибраність мала би полягати в тому, що були б тільки жиди на цілому світі і їхні раби.      

      Який же був мотив, що їх Бог їх так собі сподобав? “Не тому, щоб ви були найчисельнішими за всі народи, прийняв вас Господь і обрав вас – бо ви не чисельніші за всі народи – але тому, що любить вас Господь, і для того, щоб зберегти клятву, якою він клявся батькам вашим, вивів вас Господь рукою міцною і звільнив тебе з дому рабства, з руки фараона, царя Єгипетського”. Втор. 7:7 – 8. Бог їх просто полюбив і тому віддав їм на поталу всі інші народи. Крім того Бог обіцяв був це їхнім батькам і тепер зв’язаний цією присягою. Тут стає для нас зовсім ясною природа цього жидівського “Бога”. Його накази – це накази жидівського расизму, жидівського засліплення, гордості і божевілля, спрямованого на винищення всіх інших народів. Яхве – їхній “Бог” – це, отже, Демон жидівського народу. Це основна сила їхньої народовбивчої злочинності з такою цинічною нахабністю і наглістю сформульована в Біблії. “Любов” Яхве до них самих і до них тільки – це проекція їх власного егоїзму і засліплення. Їх жага стати єдиним пануючим і вибраним народом світу знаходить своє ірраціональне виправдання в “любові” Яхве до них самих і тільки до них. Звичайно, такою є природа Яхве. Демон жидів тільки жидів любить і тільки для них діє. Він є “Бог зависний і мстивий” – як сам себе очерчує. Тобто він має всі прикмети жидівського національного характеру. В заміну на всі “блага”, які він дає жидам, Яхве вимагає, щоб жиди тільки його почитали і слухали. Тому він пробує установити свою єдину владу через винищення всіх вір із поступовим вирізуванням усіх нежидів:

       “І знищиш усі народи, які Господь, Бог твій, дає тобі: нехай не пощадить їх око твоє; і не служи богам їхнім, бо це тенета для тебе”. Втор. 7:16.     

      Жидівський монотеїзм – це, як бачимо, заперечення всякого милосердя, всякої пощади чи терпимості для побитого народу. Не попустить їм око твоє, винищиш їх дощенту, не будеш встановлювати мир, не даси своєї доньки, виріжеш мечем – це все іде в парі з єдинобожжям жидівського демона Яхве. За 40 років блукання в пустині, за два людські покоління  Мойсей сподівається виховати жидів у дусі “монотеїзму Яхве” – тобто виплекати досить диких різунів, які вирізали б мирні народи, що мешкають на “обітованій землі”. Одночасно Мойсей мусить впевнити їх, що сам Яхве буде за них боротися: “Коли ти вийдеш на війну проти ворога твого і побачиш коней і колісниці й народу більше, ніж у тебе, то не бійся їх, бо з тобою Господь, Бог твій, який вивів тебе з землі Єгипетської”. Втор. 20:1. Жерці мають виступити і зігріти їх до борні: “Бо Господь Бог ваш іде з вами, щоб воювати за вас з ворогами вашими і спасти вас”. Втор. 20: 4. А отже, їхній лютий Демон не тільки наказує їм боротися і вирізувати, але він сам буде їм помагати вирізувати, і в тому полягає їх спасіння. Зі свого боку стверджую, що “спасіння” в цьому місці не означає нічого іншого, як тільки вирізання мечем достатньої кількості отих могучих синів Енакових. Їх демон Яхве є між ними і з ними вирізує синів Енакових. Це їх демон і нічий інший. Тільки їхній. Тут мова йде про Господа, Бога твого, тобто Бога жидів. Яхве було і є власне імя жидівського демона, до нього моляться спантеличені християни як до свого Бога. 

      “То прожене Господь усі народи ці від лиця вашого; від пустелі й Лівану, від ріки, ріки Євфрату, навіть до моря західного будуть межі ваші; ніхто не устоїть проти вас: Господь, Бог ваш, наведе страх і трепет перед вами на всяку землю, на яку ви ступите, як Він говорив вам”. Втор. 11: 22 – 25. Як на початок підбоїв програма зовсім не скромна. Потоптати ногами цілу землю. Організатори програми уявляли собі, що ця програма дійсна, коли здійснювали її  “мало-помалу”, зорганізувавши відповідно народ на основі сильного монотеїзму “Яхве”. Всіх інших треба тоді винищувати як “безбожників”. Читаймо цю інтересну політичну програму: “І буде Господь, Бог твій, виганяти перед тобою народи ці мало-помалу; не можеш ти знищити їх швидко, щоб (земля не стала пустою). І віддасть царів їх у руки твої, і ти знищиш ім’я їх з піднебесної; не устоїть ніхто проти тебе, доки не викоріниш їх. Ідолів богів їх спаліть вогнем”. Втор. 7: 22 – 25. Не тільки хочуть організатори цієї програми винищити народи, але стерти навіть їх ім’я з лиця історії, щоб був один “вибраний” жидівський народ. Вже знаємо, що буде далі. Вирізування мечем всіх мужчин кожного міста. Ніякий чорт не видумав би програми більш радикальної різні і винищення. Ніякий чорт не сформулював би її так безсоромно і нахабно. Жидівський чорт має тут безсумнівне першенство в цілому світі. Це християнський “Бог” – Яхве.

      Послухаймо, що мало б статися з жінками, які попали би в полон жидівського божевілля. Втор. 21: 11 – 14. Полоненими жінками мали б вони забавлятися так довго, аж їм “відтак не сподобається”, потім викинуть їх на поталу. “Не буде проститутка з дочок Ізраїлевих”. Втор. 23: 17.

      Національно-расовий зміст цих законів прозорий і ніяких далі пояснень не вимагають. “І ти будеш давати в борг багатьом народам, а сам не будеш брати в борг; і володарювати будеш над багатьма народами, а вони над тобою не будуть панувати”. Втор. 15:6. Найгіршою позичкою, якою запозичалися численні народи в жидів – це позичка їхньої злочинної віри, за яку треба платити відсотки у формі почуття меншовартості у відношенні до “єдино-вибраного” народу. (Неважливо: чи це Мойсей був автором “Второзаконня”, чи хто інший пізніше. Бо всі пророки були виразниками того самого расизму, про що саме йдеться в цій праці).

      Ясна постановка цього питання, ствердження расового змісту Біблії значно полегшує її розуміння, а головне дає нам тепер ключ для історично-порівняльної оцінки Біблії. Чи може бути сумнів у її виразно негативній вартості як моральної системи? Існувало в старині багато народів і релігій, однак нічого не чуємо про геноцид – тобто народовбивство. Багато народів мали почуття своєї расової окремішності і плекали її кожний на свій спосіб. Однак тільки жиди, як найвищий і найсвятіший наказ своєї Біблії сформулювали програму систематичного вирізування всіх інших народів світу “мало-помалу” так, щоб навіть ім’я стерти із обличчя не то що землі, а навіть історії.

      Стає ясним, що така віра і є найповнішим виразом національно-расової свідомості – ще точніше, самою національно-расовою свідомістю. Сама актуальна програма могла змінюватися впродовж століть, але незмінною залишалася єдино вибраність народу, а зокрема у його призначенні бути пануючим, і виключно пануючим народом на всій землі. Ця віра є нерозривно зв’язана із жидівською національною релігією. Вона становить її суть і її незмінний стрижень.

      Творці із закону знали, що коріння сили народу буде саме в такій їх вірі про єдину вибраність. Знищити віру – це значить підрізати коріння сили нації. Тому ось як наказує їх закон чинити з чужими Богами: “Знищите усі місця, де народи, якими ви оволодієте, служили богам своїм, на високих горах і на пагорбах, і під усяким гіллястим деревом; і зруйнуєте жертовники їх, і розтрощіть стовпи їх, і спаліть вогнем діброви їх, і розбийте статуї богів їх, і знищіть ім’я їх на місці тому”. Втор. 12: 2 – 3. Найбільший злочин у законі Мойсея – це служба чужим Богам. Треба побити каміння свого брата, якщо він служить чужим Богам. Втор. 13: 6 – 10. Якщо в якомусь місті появився б пророк, який накликував би до служби чужим Богам, тоді ціле місто треба спалити. “Урази жителів того міста вістрям меча; всю ж здобич збери на середину площі його і спали вогнем місто і всю здобич його у всеспалення Господу, Богу твоєму, і нехай буде воно вічно в руїнах, не слід ніколи знову будувати його”. Втор. 13: 15, 16. Навіть худобу виріжеш в такому місті на заспокоєння помсти “Бога зависного і мстивого”, де появився б пророк, що пробував би вчити якоїсь більш людяної віри. Бо це найгрізніший злочин: покинути віру батьків, що в ній виражені національні ідеали і аспірації жидівського народу. З міста, де появився б пророк нової якоїсь віри, закон вимагає зробити вічну могилу.

      Ясне, що найбільшою силою жидівства є його віра. Вона саме є виразом того, що для кожного жида є більш прикметне і суттєве: його ненависть до чужих народів і переконання про свою вищість. Стає зрозумілим, чому жидівський народ зміг утриматися і не втратити своєї окремішності у розсипці по цілому світові. Цей народ, що не мав ні держави, ні спільної території, ні мови, все-таки утримав свою окремішність у тисячоліттях неволі й діаспори. Його єдність творить його віра, себто ідея про його “вибраність і місію”… Зокрема успішно вони виконували місію винищування народів через різні матеріалістичні системи і построєні на них диктатури, спрямовані на знищення національних культур, духовності. Значить, національна віра – є найбільш суттєвою ознакою народу, основою його єдності й окремішності. Далі йдуть традиція, спільність історичного і біологічного розвитку, мова, територія чи держава як історичні етапи його існування. Без відповідного рівня свідомості не може бути мови про творення національної держави.

      Це жидівська віра і почуття історичної традиції дали жидівському народові таку велику силу. Ця сила була негативна і демонічна. Це сила зненависті й погорди до нежидівських народів. Однак саме ця сила дала їм змогу перетривати розсіяння. На прикладі жидівського народу можна вказати на значення віри для нації. У жидівського народу нема розбіжності між національною свідомістю і вірою. Бо сама віра є виразом національної свідомості і навіть політичної програми. Релігійна громада є одночасно найвищим національним об’єднанням і авторитетом, саме тому, що жидівська віра є їх національною – а не позиченою і чужою вірою. Відмічаючи це значення віри для жидівського народу, слід підкреслити, що вартість цієї жидівської віри з погляду філософії історичного об’єктивізму і погляду історіософії є виразно негативною. Це найбільш яскравий і радикальний вираз місії, яка полягає в тому, що один так званий “вибраний народ” мав би знищити всі інші й стати єдиним пануючим народом на землі. Таку ідею слід окреслити як божевільну і злочинну. Ніякий народ, що хоче жити на світі, а тим більше арійський народ, не може такої місії жидівського народу визнати. Жидівський народ, напевно, не є покликаний до такої місії. Це його божевілля і злочинність витворили таку кошмарну фантазію про вирізування всіх інших народів світу. Вони здібні робити всякі спроби для здійснення своєї програми в тій чи іншій формі. Із спробами здійснити таку місію, з її програмою, з її носіями треба боротися в імя самооборони.

      Бога Яхве, що жене жидів на вирізування всіх інших народів не можна  вважати ніяким Богом. Це – маленький чорт чи демон малого народу, що вчора був рабом, а завтра хоче цілий світ знищити. Це втілення його зненависті, жаги мордування і різання, це вираз його ненаситної розпущеності, насилування чужих жінок тощо. Ці всі злочинні речі стають нараз “святими” і наказаними завдяки його вірі. Найнижчі, явно злочинні інстинкти знаходять у цій вірі своє виправдання. Ясне, що в такому стані не може бути мови про пізнання Бога. Ясне, що такий обраний шлях жидівського народу приведе їх самих до неволі і знищення. Жиди не зможуть завоювати цілого світу і панувати. Поставала і поставатиме проти жидів самооборона народів так довго, як довго будуть жиди провокувати ці народи своїм божевільним уявленням про свою “єдину вибраність”. Найбільш успішна самооборона може постати тільки на грунті правильного вивчення і правильної оцінки жидівської віри. Народи, що перейняли свою віру від жидів, перейняли разом з їхнім письмом якусь німу пошану до жидівської віри. Вони мають уяву, що Мойсей створив якусь велику святу віру. Треба цю легенду розбити. Мойсей створив віру злочинну. (Точніше кажучи, чужинці левіти через образ Мойсея створили віру злочинну з метою завоювання світового панування). Розглянемо цю справу спокійно і об’єктивно. Який маємо критерій вартості віри? Нормою цінності даного народу є питання про його ставлення до інших народів. Що може він дати людству? Із цього становища побачимо наявну злочинність жидівської віри: вона хоче знищити всі інші народи і всі інші віри. Знищення віри – це знищення своєрідного процесу шукання Бога і Божественної Творчості. Це злочин наявний і об’єктивний проти людства.

      Що значить закон “не убий” та інші закони з десяти законів Мойсея? Ці всі накази призначені впорядковувати життя тільки в межах жидівської релігійної спільноти. “Не вбий” – значить не вбивай беззаконно іншого жида із твоєї спільноти. До всіх інших народів це не відноситься. Таку ідеологію слід не тільки засудити, але виразно зазначити як злочинну і божевільну.

      Прийде час, і власна ідеологія жидів повернеться проти них самих.

(Витяг з однойменного твору Володимира Шаяна)

  Отже, юдаїзм, християнство створені чужими з метою світового панування.

 

Християнська Біблія складена неправильно

Старий Заповіт та історія Христа мають суперечливі ідеології, але творці християнства євреї їх склали в одну книгу Біблію, вважають її священною, свою віру проповідують у всьому світі, вогнем і мечем навертають народи на свою віру. Та чи для всіх вона є святою і прийнятною? Суть ідеології Старого Заповіту на основі книг Мойсея: євреї через свою віру повинні завоювати світове панування; ворогів, котрі не здаються, повинні знищити; свою віру зробити єдиною у світі. Вона вчить євреїв любити євреїв, а ворогів ненавидіти; кращого з ворогів-неєвреїв убий. Для євреїв їхня віра є світа.  А з точки зору слов’ян, русинів, українців ця біблійна ідеологія – це злочин проти людяності, це – ідеологія насилля, смерті, геноциду. Вона для них неприйнятна. Ідея дійсного Христа: любити людей, як самого себе; зробити з ворога любимого друга; бажати іншим, що собі хочеш; це ідеологія любові, дружби, збереження життя всім. Це вчення не релігійного характеру. Для євреїв це неприйнятно. Старий Заповіт та історію Христа творці християнства євреї склали в одну книгу Біблію, назвали священними писаннями з паралельними місцями, бо для євреїв книги Мойсея священні. Це несправедливо, неправильно з точки зору словян, українців, бо для словян ідеологія Христа є священна, а ідеологія Мойсея є не священна, а злочинна, грішна. Не можна змішувати в купу грішне з праведним, а потім називати її святою. Отже, ідеологію Мойсея євреї вважають святою, а слов’яни вважають неправдивою, злочинною, нелюдською; дійсну історію Христа євреї вважають неправдивою, поганою, а слов’яни вважають святою. Перша – це релігія, вчення Христа – це нерелігія. То як же можна ці дві ідеології скласти в одну книгу Біблію з паралельними місцями і назвати її священною? Якщо злочинна біблійна ідеологія називається святою, то таким чином у людстві схвалюються злочинність, убивство, нелюдські вчинки. Біблійна ідеологія Мойсея є причиною злочинності, ненависті, смерті в людстві. Поки злочинна християнська Біблія буде існувати, доти в людстві буде злочинність, убивство, війни, геноцид, одним словом, смерть. Отець Ош говорить, що церковна віра неправильна, з Ієговою люди вмирали, вмирають і будуть вмирати, ця віра закопала людей могили; наша церква запустіє. Церква зберігається на злочинній біблійній ідеології. Церква запустіє тоді, коли людству буде відома правда про суть Біблії, на котрій вона базується.

     Тому Старий Завіт та історію Христа не треба змішувати в одну книгу Біблію. Учитель говорив учням, що Біблію не треба читати. Словяни, русини, українці повинні мати одну дійсну історію Христа, правдиву, святу. А євреї мають свою віру. Кожен повинен своє знайдене впроваджувати, а іншим не заважати. Це буде правильно, буде за Божим законом. 

 

Бог Отець Ош милує ображених поневолених євреїв,

хоче зробити з євреїв любимих друзів людства

       Неєвреї вважають “богообраних” євреїв ворогами всього людства, ставляться як до ворогів своїх, намагаються знешкодити. Ідея Учителя: побажати іншим те, що сам собі хочеш. Любити інших, як себе. Ідея Учителя: зробити з ворога любимого друга. Любовю треба вигнати ворога, це може зробити Бог. Учитель бажає ображеним, незадоволеним євреям того, що Сам Собі хоче – щастя, здоровя, життя. Він хоче зробити з євреїв любимих друзів людства. Він радить євреям, як і всім, визнати Бога Отця Ош, вчитися в Нього, знати Його, робити Його діло, як роблять учні Учителя. Отець Ош написав для них: «Ображені люди - це євреї, котрих умови примушують це робити. Вони в цьому одержують незадоволення. Учні це мої, у цьому ділі помічники всього мого життя, вони знають і роблять по-Учителевому. Вони те роблять у своєму житті». (1979.10)  Творці християнства мають план поневолення всіх народів, знищення їхніх вір. Не варто вірити в цю страшну казку про кінець світу. Бог Отець Ош пропонує євреям, як і всім, відмовитися від Біблії, не читати її, не розповсюджувати, відмовитися від плану завоювання світового панування, від плану знищення всіх народів і вір.         

      Як виконати ідею: бажай іншим того, що собі хочеш. Учитель просить усіх людей,  у тому числі євреїв, підтримати Його ідею соціальної рівності: всі люди мають згодитись взяти рівну зарплату (для початку 33 грошові одиниці в місяць; якщо буде мало, всім прибавити). Рівна всім зарплата – це на ділі любов до інших людей; любити всіх, як себе. Бо яка ж це любов, якщо за однаковий труд один одержує плату в багато разів більшу, ніж інший; якщо є бідні й багаті. При нерівній оплаті труда виникає всяка людська погань: експлуатація, незадоволеність, злочинність, захворюваність, ненависть, убивство, крадіжка. Всім рівна зарплата – значить бажати всім людям заробітну плату таку, яку сам собі хочеш. Це виконання на практиці головної заповіді Паршека і Христа: робити іншим те, що сам собі хочеш; любити інших, як самого себе. Один Отець Ош виконує цю заповідь і всім пропонує виконувати. Всім прийняти рівну зарплату – така має бути любов між людьми. Так говорив нам усім і Христос, і Учитель Паршек. У Христа є причта про роботодавця, який наймав робітників за плату один динарій в день, або тридцять динаріїв у місяць. Отець Ош пропонує те саме.     

      Коли визнають Бога Отця Ош, золота не буде, грошей таких не буде, матеріальні блага будуть розподілятися всім рівно, купівлі і продажу не буде, торгівлі не буде, банків не буде, землю не будуть присвоювати, придбавати у власність, бо земля є природна чужа, спільного характеру. Адміністративної влади не буде, а все буття кожного буде визначати свідомість кожного. Не буде в людях експлуатації. Всім людям буде легше і краще, не буде бідних, у людей буде щастя. Це святе діло, всі люди будуть задоволені. Таким шляхом ворог людства щезне, з ворога зроблять друга. Рівна всім зарплата – це на ділі любов усіх людей. Ти любиш людей, а люди люблять тебе. Що може бути краще? Зробити з ворога любимого друга – це гуманний, людський шлях життя людства. На наше переконання, легшого і кращого шляху в людства не має. Що сьогодні треба для цього зробити? За нашими висновком, визнати Паршека – Отця Ош Богом Землі. Учитися в Учителя, вивчати його вчення, для цього є Його книги. Треба виконувати вчення Отця Ош, виконувати в житті своєму здоровий спосіб життя Учителя. Рівну всім зарплату треба вводити демократичним шляхом, не примусово, шляхом вільних справедливих виборів. Ніяким іншим методом не виженемо цю хворобу людства. З введенням рівної зарплати в житті людства почнеться період еволюції Бога Духа Святого. Незадоволені євреї задовольнять себе, стануть друзями людства земного, стануть нормальними люблячими людьми, як усі.       

      Бог Отець Ош усіх людей осуджує за помилку, Його суд милостивий. Він указує помилку людей у житті, просить її виправити, не повторювати. Учитель всім прощає за помилку в житті, навіть “богообраним” євреям. Тільки треба визнати свою помилку. Хто не визнає, той винен, а винних бють. Бог Отець Ош нікого не карає, той сам себе карає, хто не визнає Отця Ош. Люди не навчені правильно жити в природі, вони мають учитися в Отця Ош.

 

Чи виконує церква заповідь Христа?

       Істинно любить Христа той, хто виконує заповіді Христа. Головна заповідь Христа: люби ближнього, як самого себе; що хочеш собі, те роби іншим. Суть її – утвердження життя. Найголовніше – це робити. Як це розуміти? Ближній – це всі інші люди. Всі жити хочуть. Хочеш собі життя – роби іншим все для життя, не бажай смерті, не вбивай живого. Не хочеш, щоб у тебе крали – не кради сам, живи за рахунок свого, а не чужого природного. Хочеш собі здоровя – оздоровлюй інших бажаючих, усім бажай здоровя, здоровайся. Хочеш собі щастя – усім бажай щастя. Хочеш задовольнити себе у житті – роби іншим, щоб задовольнили себе в житті. Хочеш собі достаток у житті – бажай іншим такий достаток. Хочеш собі якусь плату за труд – бажай іншим таку само плату за труд. У Христа є ідея рівної всім зарплати: всі мають отримувати зарплату один динарій у день, незалежно від кількості труда, тобто 30 динаріїв у місяць (дивіться притчу про хазяїна, який наймав робітників за плату один динарій в день). Це дуже важлива ідея, бо соціальна нерівність – причина всіх бід людства, експлуатації, рабства, злочинності, убивства, крадіжки, ненависті, незадоволеності, смерті.       

       Церква не виконує головну еволюційну ідею Христа: люби ближнього, як самого себе; що хочеш собі, те роби іншим. Церква не впроваджує еволюцію в життя, котра почалася з 1989 року. Церква не веде до безсмертя, життя. Церква нічого не робить для рівності людей, щоби була всім рівна зарплата. Церква не пропонує людям ідею Христа: прийняти рівну зарплату. Вона не розуміє цю ідею, не хоче цього. Церква не турбується про народ, який живе в бідності, злиднях, вмирає без шматка хліба, а багатії при цьому жирують. Священик хоче собі щастя, здоров’я, але не робить, щоб іншим було щастя, здоров’я. Церква хоче своїй вірі життя і процвітання, а слов’яно-орійську віру й усі інші віри намагається знищити, щоб залишилась одна церковна віра. Церква тільки молиться в Бога, щоб допоміг їй завоювати світове панування, як сказано у Второзаконні Мойсея.  Бог Ієгова схвалює вбивство народів, геноцид, благословляє євреїв знищити народи, говорить, що сам з ними разом убиває людей. (Див. Второзаконня). Біблія – це джерело, причина, ідеологія геноциду, зокрема в Україні в 1933 році; не варто вважати її святою. Ідея: що хочеш собі, те роби людям – це на ділі любов людей. Хто не виконує цю ідею, той не любить людей – значить не виконує ідею Христа. Пізнаємо церкву за справами її, вона не любить людей, як любить Христос. Церква є неправдива і православна, і католицька, і протестантська – всі не виконують Христа, в ній нема Духа Святого.

      Один Паршек виконав слова Христа. Він 50 років робив добро людям, а в кінці сказав: “Я зробив те, що колись говорив нам Христос”. (Паршек. 1983). Учитель хотів життя собі й робив, щоб усі люди жили і не вмирали. Він смерть як таку виганяє, вводить безсмертя через райське місце. Він не вбивав живе, жодного чоловіка не вбивав. Учитель учив людей, щоб не крали чуже в інших, а жили за рахунок свого, а не чужого. Він хотів здоровя собі й робив все для здоровя всіх бажаючих, знайшов у природі засоби для здоровя загартування. Учитель здоровався з усіма і вчив інших здороватись. Здороватись – це любов. Учитель сам був задоволений у житті в природі та робив, щоб інші були задоволені. Він пропонує всім людям прийняти одну зарплату 33 крб. в місяць, яку Сам одержував. Учитель учив усіх не присвоювати землю і сам не присвоював землю. Земля є чужа природна, спільного характеру. Через присвоєння землі у людей завжди війна за землю. Війни не буде між спільним надбанням людства. Отець Ош показав помилки церкви, треба дякувати Йому. Бажаємо церкві виправити свої помилки, впроваджувати еволюцію в життя.

   Бажаю щастя, здоровя хорошого всім. Валентин Ош. 2008