Зміст

Наука.

Хороше – погане.

 

Наука

 

Ош

 

      Учитель народу Іванов П. К. (Паршек) – Отець Ош творить науку. Учитель говорить: «Загартування-тренування є всіх людей наука, джерело людського життя». Це народна наука. Це наука з наук, наука безсмертя. 

      Є всі підстави вважати загартування наукою. Тому що є практика загартування, практичний досвід науково зафіксований у багатьох книгах Учителя, загартування приносить користь людям, загартування перевірене практично Учителем на Собі й багатьма послідовниками протягом 70 років. Учитель шукає таїну в людині. Предметом науки є чоловік і Бог, тому що життя чоловіка тісно пов’язане з Богом. Наука не вважається релігією. Учитель вважає себе далеким від релігії, учні теж далекі від релігії. Метод пізнання: автор досліджує вплив різних умов природи (повітря, вода, земля) на своє тіло, не застосовуючи будь-які технічні прилади, – шляхом загартування. Учитель – це учений у природі, практик, Він одержує від природи знання тільки через своє тіло. Його живе тіло – як прилад для наукових досліджень, а все життя – експеримент на благо всього людства. Паршек є Учитель народу. Учитель дав людству корисну науку, що спасає в житті, за це Учитель заслуговує, щоб люди визнали Учителя Богом. Учитель є Бог, який дає прохачам для життя. Такого Бога наші предки називали Дажбогом. Учителя за діло можна назвати Дажбогом.    

     Будь-яка наука має практику і теорію, тобто теоретичне обґрунтування. Учитель Сам зробив практику, загартування – це практика. Він описав Своєю рукою, зафіксував Свій досвід загартування. Він звертається з проханням до вчених, щоб вони на цій практиці зробили теорію. А коли теорія буде, тоді й практика Паршека буде доказана, Учителя визнають. Тепер прийшла пора зробити теорію. Тепер ми пробуємо робити теорію на основі практики Учителя. Тут основні положення.    

 

Початок науки – практика. Свідомість визначила буття

      Паршек 35 років жив, як усі люди: щодня наїдався досита, одягався до тепла в тілі, жив у домі з усіма вигодами. Учителя таке життя не задовольнило. Йому прийшла від природи мисль: «Люди щодня наїдаються досита, одягаються до тепла в тілі, живуть у домі з усіма вигодами, але вони не задовольняються, хворіють, умирають – це їхня неправда». Він не хотів, щоб люди всі так умирали. Він став шукати вихід, знайшов ідею від предків. Ця свідомість визначила Його буття на все життя. Свідомість дала сили для життя. Учитель взявся практично за загартування-тренування  в природі, щоб знайти людям засоби, завдяки яким вони б задовольнили себе, не хворіли, не вмирали, були щасливі.

Цінність життя чоловіка визначається задоволеністю в житті

      Якщо чоловік в житті  задовольняється, то його життя повноцінне, він вважає себе щасливим. Чоловік народжується природою, щоб задовольнити себе у своєму житті. І перша потреба задоволення – жити на білому світі. Бог хоче, щоб усі люди були задоволені в своєму житті. Поки люди не задоволені, вони діють, щоб задовольнити себе у житті. Якщо люди не задоволені, то гріш їм ціна, говорить Учитель. Бажання задовольнити себе – головна рушійна сила історичного процесу, воно змінює суспільні формації від рабоволодіння до комунізму. Люди мають бути обов’язково задоволені в житті. Паршек говорить людям: «Живіть, як хочете, але щоб ви своїм надбанням задовольнили себе». Якщо люди не задовольняються в природі, то це породжує в людях всяку погань: злочинність, убивство, крадіжку, смерть тощо. Якщо не задовольняються природним шляхом, то шукають засоби, щоб штучним шляхом задовольнити себе. Тому знайшли всякого виду їжу, одяг, дім з усіма вигодами, п’янство, паління, наркотики, секс тощо. А цим задовольнили себе? Ні.         

 

Неприродний спосіб життя людей

      Люди в своєму житті не люблять природу, як матір рідну, відгороджуються від неї, не люблять Учителя, Бога. Для цього вони одягаються до тепла в тілі, наїдаються щодня досита, живуть у домі з усіма вигодами, для цього треба багато трудитись. Такий спосіб життя люди вважають хорошим. Люди стараються, щоб їм було хороше і тепло. Учитель говорить, що ці люди живуть хороше і тепло. Вони природу вважають ворогом, воюють з нею, її вбивають, крадуть, захоплюють землю, присвоюють до свого імені, за неї воюють один з одним. Вони живуть за рахунок чужого природного, а не свого. Вони не задовольняються в житті. Природа терпить від них, їх карає хворобами, лихами,  вони хворіють, умирають. Відносини між людьми неправильні. У них суспільство розділене на протилежні антагоністичні класи, котрі борються один з одним до смерті. Учитель говорить, що ця боротьба між протилежними класами існує тому, що неправильно побудоване суспільство без любові природи і Бога. Тут убивають, крадуть, живуть за рахунок чужого, тут війна, смерть. 

 

Люди неприродного способу в житті не задовольняються

     Учитель проаналізував неприродний спосіб життя людей. Люди все роблять у своєму житті, щоб задовольнити себе, але не задовольняються. Люди багато зробили, у них є, але жоден чоловік в житті в природі не задовольнив себе, тому що хворіють і вмирають. Ця вся історія робилась для людей, і це все не задовольнило через смерть людей. Учитель піввіку як ніхто обходився в житті без одягу, ходив літом і зимою в одних шортах, босим; не вживав їжу щодня. Йому було холодно і погано. Можна сказати, один Учитель задовольнив себе. Він говорив, що його життя легше і краще, ніж всіх людей, котрі в черзі вмирати.        

Природний спосіб життя людей

       Люди люблять природу як матір рідну, близько своїм тілом стають до природи: повітря, води, землі. Люблять Учителя, Бога. Вони люблять холод, погане: щодня пробуджують тіло холодною водою, оточують повітрям, по землі ходять босою ногою. Вони в природі не крадуть, не вбивають. Стараються в житті тіло не годувати, не одягати, а бути без потреби. Вони стараються жити за рахунок свого, тобто свого тіла живого. Вони свідомо терплять холод, голод. Вони прагнуть жити без їжі. Вони бажають іншим того, що собі хочуть. Це сторона холодна і погана. Учитель говорить про них, що люди живуть холодно і погано. Люди живуть у холодній і поганій стороні. Природа любить людей за їх любов до природи, іде назустріч, не карає хворобами, смертю, дасть їм життя безсмертне.        

 
   Закон єдності двох протилежностей

      Введемо поняття п о ч у т т я (психічний стан) – це хороше, погане, тепле, холодне, задоволення тощо. Почуття є як дві протилежності: тепле і холодне, погане і хороше, задоволеність і незадоволеність тощо. Всякому почуттю як якості відповідає число.   

      На основі практики Учителя маємо висновки. Люди неприродного способу перш за все одягаються до тепла в тілі, наїдаються досита, живуть у домі з усіма вигодами. Це люди живуть хороше і тепло. Але в природі є дві протилежні сторони: хороше, тепле і погане, холодне. Коли люди прагнуть жити хороше, то їхнє хороше закономірно перетворюється в погане. Учитель говорить: “Ми з вами почали робити для того, щоб вийшло хороше і тепле, а в кінці-кінців ми із цим прийшли до холодного і поганого. Нас за це вбила природа, ми вмерли на віки-віків свого життя”. 7804-60. Коли люди люблять держати своє тіло тільки в теплі, одягаються й наїдаються, то це тепло забирається в тіла і виходить холод у тілі. Люди самі роблять у себе хороше, тепле, а погане, холодне приходить через їхнє діло саме.

      Дві протилежності, погане і хороше, існують в єдності. Учитель пише: «Потягнула до себе земля магнітом сьогодні одного, завтра інший десь умер – ця система ввелась природою за наше все чуже. Ми винуваті в природі, вона - за наш учинок, зроблений нами.  Ми це зернятко знайшли в природі, його застосували, у землю посадили для одержання прибутку в природі. А вона за це саме на чоловіка болячку посадила, за те, що чоловік у природі прогрес зробив. Через це все життя людське в природі пішло - і тут же десь узялась смерть. Людська радість, вони прибуток одержали - тут же втрата десь узялась, хвороба людського життя. Вона з путі його за це саме забрала…Природа так даремно своє тіло не дає: твоє за це життя відбирає». 8102-94. Люди намагаються зробити собі хороше, вони роблять у природі прибуток, технічний прогрес, так діють у природі. А на ці дії природа протидіє, і вони отримують хвороби, смерть, зменшення тривалості життя, одним словом, погане. Бог не радить людям так жити. Люди гублять своє здоров’я, вмирають. Вони не задовольняються. Вони вважають, що їх Бог карає.  

      Люди природного способу життя стараються перш за все в своєму житті свідомо терпіти без усяких потреб: їжі, одягу, житлового дому. Вони свідомо спочатку живуть холодно і погано. А потім їм саме приходить хороше і тепле. Це Боже життя. Учитель піввіку жив у природі холодно і погано, за це отримав хороше і тепле. Він говорив, що Його життя легше і краще, ніж неприродних людей. З любов’ю прийняте холодне і погане закономірно перетворюється в тепле і хороше. Воно є всякого роду. Це здоров’я, блага, тепло тіла внутрішнього характеру, життя райське, безсмертне тощо. Вважається, що Бог дає. В релігіях це природне називається психічною енергією, Божим чудом. На основі практики Учителя можна сформулювати закон. 

      Закон природи. Всяка свідома дія людей у природі, що дає початкове хороше (погане) почуття, викликає в природі протидію, що дає рівне за величиною  кінцеве погане (хороше) почуття. 

      Приклад. Дія людей в природі з метою отримання початкового хорошого почуття викликає рівну протидію, при якій отримують кінцеве погане почуття. І навпаки.  Закони збереження є в усіх явищах: фізичних, психічних тощо. Всередині цілого відбуваються будь-які зміни, рух, але ціле залишається незмінним, постійним. Наприклад: система електричних зарядів у цілому залишається нейтральною, але всередині її утворюються в рівній кількості позитивні (іони) та негативні заряди (електрони).     

      Коли люди задоволені способом життя, вони називають цей спосіб хорошим. Тому почуття задоволення рівне хорошому. Коли люди незадоволені способом життя, вони називають цей спосіб поганим. Тому почуття незадоволення рівне поганому.

      Є люди погані й хороші. Погані – це войовничі, безбожні, люблять тільки себе, намагаються завоювати світове панування, а інших зробити своїми рабами; вони є вороги всього людства. Хороші – це мирні, люблячі, Божі, стараються з ворога зробити друга. Своє впроваджують, а іншим не заважають.      Чоловік Бог – це хороше. Чоловік смерть – погане. Бог сам до нас на землю прийшов, щоб вигнати смерть. Дія поганих людей викликала прихід Бога.   

 

Закон єдності і любові двох протилежностей

      Цей закон природи відкрив практично Учитель, котрий любить природу, у котрій дві протилежні сторони. Це закон природного способу життя.

      Любити однаково дві протилежні сторони природи: погане, холодне і хороше, тепле. Люди з любов’ю приймають умови життя в природі, що дають початкове погане і холодне почуття, а природа сама створює умови, які дають кінцеве хороше і тепле почуття.

      Всі люди однаково народжені природою для життя, природа – наша матір рідна. Нам всім треба жити за законами природи, любити її. Любити природу – значить любити дві протилежні сторони природи.

     Коли люди люблять у житті в природі спочатку погане, то їхнє погане потім перетворюється в хороше. Вони не простуджуються, не хворіють, задоволені, заслуговують райське життя, безсмертне. Коли люди приймають тілом з любов’ю природне холодне, то в їх тілі утворюється тепло внутрішнього характеру. Учитель говорить: «Хто не любить в природі поганого і холодного, умирає на віки-віків. А хто тільки живе в природі світоглядно (приймає дві протилежні сторони), той живе вічно в природі, йому слава в ній». 7804-60. Обливатись холодною водою завжди холодно, страшно, не хочеться, тому це в людях вважається поганим. Але ти свідомо приймаєш це погане і холодне, перемагаючи себе, обливаєшся, і тобі зразу робиться хороше, краще не може бути. І так є при всякому свідомому терпінні, при терпінні без їжі тощо. Це заслуги здоров’я, життя. Бути в перемозі!

      Любити погане і холодне – це жити за рахунок свого, тобто свого тіла,  не брати чужого. Це свідомо терпіти без потреб у природі: їжі, одягу, житла. Не убивати, не красти в природі. Любити інших, як себе. Бажати іншим те, що собі хочеш. Своє впроваджувати, а іншим не заважати. Любити Бога. 

      Люди приймають погане, за що отримують хороше. А хороше рівне задоволенню. Значить, при природному способі життя люди задоволені й завжди будуть задоволені, щасливі.

      Чоловікові треба в природі умови, щоби була можливість жити в природі холодно і погано, без усяких потреб. Для цього Учитель знайшов місце на землі, назвав його райським, освятив, благословив всіх навколо нього жити. На райському бугрі нема технічного, штучного, є все природне: повітря, вода, земля. Тут буде людський рай. Тут люди будуть жити без всяких потреб, одержувати здоров’я, вони заслужать безсмертя. Тут люди в природі народять дитя, виховають його на руках без всяких потреб: їжі, одягу, дому. Цей чоловік не буде умирати, почнеться новий потік людей. Чоловік не буде мати такого діла, він буде жити вічно. Життя буде райське. Щоб зробити новий потік, зараз треба оздоровлюватися за системою Учителя: виконувати    п’ять порад, які давав усно, також поради, які написав у1982 р. Коли люди задовольнять себе, тоді більше не будуть змінюватися суспільні формації. Комуністична формація – це остання формація, інших не буде. На зміну в 1989 році почалась еволюція Духа Святого. 

           Золотий перетин і еволюція. У практиці Учителя є ряд чисел, пов’язаний із золотим перетином, ряд побудований за законом: кожен член ряду дорівнює сумі двох попередніх. Числа годин свідомого терпіння без їжі в тиждень еволюційно поступово ростуть, з них можна утворити ряд: 26; 42; 68; 110 и т. д. В історії Учителя можна виділити періоди, відношення між котрими пов’язане із золотим перетином.

      Попробуємо пояснити з допомогою описаного закону двох протилежностей, як еволюція в природі пов’язана із золотим перетином. Золотий перетин зв'язаний із загальними законами природи. У природі є три зв’язані одним законом якості: дві протилежності дія і протидія та їх синтез або результуюча дія. Синтез або результуюча дія відбувається у свідомості. Трьом якостям відповідає три кількості, або числа. Синтез відповідає математичній дії додавання. Три числа утворюють ряд, у котрому третій член дорівнює сумі двох попередніх.  А множині еволюційно зв’язаних у природі якостей відповідає ряд чисел, у котрому кожен член дорівнює сумі двох попередніх. Відношення між будь-яким членом цього ряду і попереднім наближено дорівнює числу, яке називається золотим перетином – 1,618…       

      Періоди в історії Учителя і золотий перетин. Учитель творив Свою історію для життя людського протягом періодів. Початок, кінець періодів від початку історії, їх тривалість виражаються числами, утвореними золотим перетином: 6; 10; 16; 26; 42; 68; 110. Почалась Божа історія Учителя в 1933 році. Він навчив людей правильно користуватися природою: повітрям, водою, землею. Він учив любити природу як матір рідну, цінувати, берегти, як око. У період шість років, котрий почався через 10 років і закінчився через 16 років від початку, 1943 – 1949 роки, Він навчив людей правильно ставитися до повітря, навчив задовольнятися ним. Він ходив зимою і літом босим, без сорочки. У період 10 років, котрий почався через 16 років і закінчився через 26 років від початку, 1949 – 1959 роки, він навчив людей правильно ставитися до води, навчив дружити з водою, загартовуватись, щоби було хороше. Він міг довго бути під водою без дихання, шукав у воді якості для життя.

      У період 16 років, котрий почався через 26 років і закінчився через 42 роки від початку, 1959 – 1975 роки, Він навчив людей правильне користуватися землею. Він осудив всіх людей за те, що землю захоплюють, присвоюють, за неї воюють, умирають. Він знайшов на землі місце для життя людей, його освятив, назвав нашим райським місцем. 25 квітня 1975 року Він благословив всіх людей жити навколо нашого райського місця за Його ідеєю. Наше райське місце є в Україні, де Учитель народився. На нашому райському місці люди будуть жити в раю земному без всяких потреб, завоюють у житті безсмертя. Це буде рай людський.           

      У період 26 років, котрий почався через 42 роки і закінчився через 68 років від початку, 1975 – 2001 роки, Він створив із Свого учня чоловіка подібно до Себе без всяких потреб, написав Йому Своє нове ім’я Ош, благословив виконувати Свою ідею, благословив стати збоку Себе, жити навколо райського місця. Учитель наперед сказав про народження чоловіка без потреби: “2000-й рік не за горами, хто його діждеться, той буде слухати його сказане слово”. На 67-му році історії Бога, у 2000-му році, учень Ош досяг зрілості Божої свідомості, сказав слово про Учителя. У цьому періоді, у 1983 році, Учитель відійшов у вічність. Учителеві дякуємо, Учителеві слава безсмертна.     

2008-03

 

Хороше – погане

Ош

 

Наука

 

      Значення слова наука. На мою думку, слово наука має два значення. Слово наука має два корні: на і ук. На означає наш (санскрит), ук – назва роду (наших предків). Одне значення слова – наш рід. Друге значення – вчення, віра (нашого роду). Віра визначає народ, тому називаються одним словом. Яка віра, такий народ. Згодом корінь ук змінився на укр, доповнили суфікс, і вийшла назва національності українці. Учитель народу Паршек – є Учитель нашого роду. Віди – віра наших предків, рідна віра. Словом неук називають тих, які не належать  нашому роду ук наших предків, не мають вчення і віри наших предків. Чи не тому деякі релігійні народи намагається знищити українців, щоб знищити рідну віру Віди?  

      Учитель творить науку. Наука має практику і теорію. Критерій істинності науки – практика і внутрішньо не суперечлива теорія, яка будується на даних практики. Практика Учителя – це загартування, тому Учитель називає його наукою. Предмет: люди і природа. Наука розкриває таємниці життя і смерті, учить, як жити, не вмирати. Метод: загартування в природі, історичний аналіз. Учитель хоче, щоб на основі даних Його практики побудувати теорію, що ми й пробуємо зробити.

       Учитель: Ви, учений чоловік, знаєте добре, що з будь-якої практики можна побудувати будь-яку теорію. А коли обґрунтується теорія, і практика буде визнана, тоді-то визнається це право Паршека. Він із колії не сходить, жде цього моменту. 8202-52.

      Прийде такий час, про мене заговорить теорія. 8204-177.

        У природі існує безліч умов життя людей, вони змінюються. Одні умови ми вважаємо хорошими для життя, інші вважаємо поганими, непридатними для життя. Люди звичайно прагнуть наїдатися досита, одягатися до тепла в тілі в красивий зручний одяг, жити в домі з усіма вигодами. Таке життя люди вважають хорошим і теплим. Люди бажають хорошого і теплого, а потім роблять умови, щоб мати таке почуття. Коли таких умов життя в природі нема, а є такі умови, що дають почуття холоду, голоду, то таке життя в них вважається поганим. Отже, з усіх можливих життєвих умов природи є такі, що дають людям почуття хороше і погане. Учитель на Своїй практиці за піввіку довів, що є зв'язок між рухом природи і бажаннями, почуттями людей, яких велике число.  Якщо люди своєю силою волі роблять у природі умови життя, що дають початкове хороше (погане) почуття, то через це в природі самі виникають такі умови життя людей, що дають людям кінцеве погане (хороше) почуття.

     

Висновки з практичного досвіду Учителя

 

Люди в природі роблять улюблені умови  життя, що дають початкове хороше почуття,  а природа, протидіючи, сама підсовує умови життя, що дають кінцеве погане почуття

      Ми в цьому помилились, що за людьми такими пішли й по-їхньому стали робити. Ми в природі - чужі зовсім люди, залежні люди, у цьому безсилі жити. Ми з вами вмираємо через це діло, котре самі зробили. Ми в себе розвинули апетит. У нас проявилась похіть, ми стали робити, у нас вийшов чоловік живий енергійний природний, а ми його неправильно зустріли - наше невміння чоловіка виховувати. Треба буде природі вірити, як близькому рідному другові, він знаходиться разом із чоловіком. Що єсть у тілі чоловіка, то єсть у природі: у повітрі, у воді, у землі, - що нам як таким людям життя створило. 7502-136

     Нас по дорозі зустріла стихія, ми захворіли, нас оточила неміч за те, що ми нічого не робили в житті, щоб не захворіти. Нас люди цьому не вчили. Люди показують історію таку, де можна тільки від цього всього захворіти. Наше хороше й тепле в житті нас веде до відмирання, поганого й холодного – смерті; гіршого, ніж це, не може бути. Люди вибрали, люди зробили, у людях це вийшло. Вони цим самим не побачили правду, а побачили вони неправду. Люди стали в цьому хворіти, простуджуватись і вмирати. 7502-181

      Це все робили люди, вони в себе ввели шило для життя, ніж, сокиру, молоток і пилку. Усякого роду станок і струм, зроблений в природі. Воно дає в природі технічне діло. Чоловік у ній цим збагачується. Він у цьому живе хороше й тепло. А це все ним зроблене, воно всіх людей веде по дорозі прямо до гибелі. Він у цьому ось умирає через чуже діло. 7507-126

      Ми, люди всі наші на землі, від цього всього відходимо, а наближаємось до хорошого й теплого, що нас і веде в природі до відмирання. Гірше не може бути в цьому ділі, ніж чоловік у природі одержав. Люди, вони це життя на своєму місці захопили, присвоїли до свого ймення, стали в природі жити нелегально, залежно від неї. Вона стала людей своїм добром задовольняти. Люди стали жити нею, вони стали шукати по природі те, що їм було треба. 7507-166

       За моїм визначенням, люди помилились своє наявне робити. Їх умови примусили бути в природі чужими, із природою воюють, у неї крадуть, її убивають. Вона від них сильно-сильно терпить, але зате вона така в житті: якщо захоче чоловікові завадити, вона на це здатна. Усі сили її – погані і холодні, котрих люди не люблять, від цього біжать, як ніколи бояться залишитись. Вони говорять: ми простигнемо, захворіємо, умремо. А якщо вони не люблять, відходять, то вони сильно хворіють і простуджуються. Це ми в житті так зробили, помилились, що прийняли в себе техніку, оточили себе нею. Вони стали в природі залежні. Це джерело чуже природне, а ми його тягнемо, від неї прибавляємо, вважаємо, говоримо: це буде наше. Як своїм хвалимось, вважаємо: це наше дала природа.7510-25

      Люди ввели технічне, штучне, вони оточили себе мертвим, а хімічним задовольнили себе досита. Це ми самі все це зробили. Нам стало хороше й тепло. Що може бути від цього всього краще. Люди це все отримали, потім ми захворіли. Ми простигли, поболіли, поболіли, умерли – це холодно й погано. 7510-29. Чоловік помилився в своєму житті: своє тіло став оточувати технічно, штучно огородився, він хімією задовольнив себе. Став жити не по-новому, а по-старому. Стара дорога чоловіка – через штучне, щоб йому було хороше й тепло. Усі люди цього хотіли, вони в цьому ділі вмерли. Їх це діло примусило прийти до холодного й поганого. Чоловік весь час оточував себе залежністю, йому треба в житті одне, друге, третє. Люди жили, користуючись джерелом землею, повітрям, водою, а самі боялися цього, як ворога. Вони в цьому простуджувались, хворіли та із цим вільно вмирали. Їх ніяке штучне, ніяка хімія, ніяке діло не рятувало. 7510-33

   Нам треба одне, а за друге ми, усі люди, забули – це холодне й погане, котре оточило нас усіх. Цим ми прожили та сваволили в ній, а потім умерли на віки-віків – нам зробилось погано, холодно, від чого ніхто з усіх у своєму житті не уник. А Іванов цю таїну в природі фактично розкрив, оточив себе холодом і поганим, став жити не по-нашому, а по-Божому. 7510-39

     Нас умови примушують у природі бути такими через нашу до неї нелюбов. Ми – люди капризні в житті. Наше національне слово нам: щоб жити мені хороше й тепло, а ти як хочеш. Це було, це єсть, і воно буде. Умирали люди, умирають, вони й будуть умирати. А от моя ідея, вона не присвоює й нікого не примушує. А якщо ти як чоловік зрозумів це діло, що це добре для нас, усіх людей. Його треба всім людям, нам за це діло братись і спільними силами робити це діло. Ми між собою народимо такого сильного чоловіка, він нас усіх цього ділу буде просити як таких, щоб ми це робили, що в нашій ідеї треба буде всім. Ми в природі завоюємо ці ось якості, ними ми оточимо себе, у нас воно вийде живим і невмираючим фактом.7510-59

      Мав цей весь продукт – єсть чим живитись. А от жити:  хто його знає, доведеться чи ні? Так само в природі готується одяг не на один день, а на багато часу. Так само ставиться людьми дім, він не на один рік робиться для того, щоб жити. А в ньому люди всі живі вмирають вічно. Це все наше єсть хороше й тепле, вона нас веде до смерті. Ми вмирали в цьому, умираємо в ньому й будемо ми вмирати. Це все нами знайдено, ми його знайшли й цим оточили себе. Стали жити в природі нелегально. Це все для нас чуже єсть залежне, ним ми живемо на білому світі за рахунок цього добра один раз, сваволимо; а іншого разу нас природа своїми силами находить і саджає виразку чи грибок на тіло. 7510-74

      Ми в цьому помилились: не треба було  ховатись від природи,  відходити. Жити треба було разом із близькими друзями – це повітря, це вода, це земля. А те, що ми з вами робили, зробили, у нас це єсть, як говорили неодноразово про це діло, для нас це смерть. Ми в цьому вмираємо. Що треба зробити в природі, щоб вона з нами, з такими людьми, згодилась і стала з нами жити в спокої? Вона їх буде любити, не будуть у природі однобоко жити, візьмуться за кругозір (різнобічність). У природі єсть дві сторони: єсть хороша й тепла, єсть холодна й погана. Ми, усі люди, цього всього держимось, ми любимо хороше й тепле, тому нас природа через це все карає, вона підсовує погане й холодне своє. 7510-75

      А друге, у чому чоловік живе й надіється на це жити, а йому природа заважає, бере й саджає своїми силами болячку або грибок. Ми ж із вами жили, нам у цьому хороше і тепло. А це хороше, тепле губить. 7512-17

      Ми стараємось одержати в природі хороші й теплі якості – це наше таке бажання. А його нам природа не дає. У неї природна сторона: холодне й погане. Вона ці якості робить хорошими й теплими природно. Ми так жили, ми так живемо, ми й будемо так у цьому ділі жити. Наше життя між нами в природі проходить так, як ми її бачимо. У природі воно нами всіма так робиться хороше й тепло. Це єсть наше однобоке життя. Ми боїмось природи й її не знаємо, яка вона єсть біла в снігу, а холодна в морозі. Ми з вами відходимо від цього, самі себе робимо технічними людьми, від природного відходимо. Ми з вами не любимо природу. За що вона нас буде жаліти? 7512-36

       У процесі чоловік такий вийшов. Він з перших днів свого народження такою недостачею захворів, його тіло. По природі шукали краще від цього, що ми маємо, і так ми не знайшли. Із цим, що маємо, ми вмерли; нас це діло не врятувало. А тепер ми, усі люди, про це діло багато разів мріяли – ми не задовольнили себе. 7606-18

          Економіка зробила злочинця, а злочинець народив юстицію. Бунтівника судили, посадили в тюрму. А тюрма зроблена людьми, вона себе розвила. Якби ми не мали економіки й політики, ми б не робились злочинцями й хворими людьми. Нас умови примусили це зробити. Ми сіли в тюрму й лягли в лікарню через це діло. Ми – вихідці з капіталістів, свою форму розвинули по-своєму по-соціалістичному так жити, як не жили, - хороше й тепло. А як ми з вами в цьому вмирали, так ми вмираємо тепер. Потік один, він був між нами й зостався між нами таким. Що може бути гірше, ніж це діло? А в природі єсть життя одне з усіх. Треба жити, а ми вмираємо.7606-44

      Ми його народили для життя свого, він у нас потребував їжі – ми його годуємо, йому треба в житті одяг – ми його робимо та його одягаємо. Це введено нами, за рахунок цього ми живемо й потребуємо цього. Ми дім з усіма вигодами зробили. У процесі цього всього нашого діла наш чоловік цим не задовольнив себе. Нам не сказав, що це більше не треба робити. Ми, люди, цю потребу самі на ньому розвинули. Він у нас через це діло зробився в природі жадаючим хворим чоловіком.7606-50

      А так у житті це не дається - треба чоловікові трудитись. А коли чоловік трудиться, він утомлюється. А раз він утомлений, не пробуджений, уже це єсть хвороба. Ми всі такі єсть безсилі люди, хворіємо ми завжди – так це не життя людське, а смерть наша. Ми цю систему в природі самі розвинули: наше таке в цьому бажання. 7606-51

       Ми з ними живемо хороше й тепло. Це все нас із вами веде до поганого й холодного. У нас із вами всередині нема такого тепла, щоби бути без усього цього, чим ми живемо. 7608-121

      Усі люди, живущі на білому світі, вони нічого не роблять у природі, щоб їм від цього діла було погано й холодно. Вони свої сили в жертві кладуть, щоб їм було хороше й тепло. А хороше й тепле нас усіх веде до поганого й холодного. Усі адміністратори жили хороше й тепло, їх не стало, вони вмерли. І повмирали всі живущі люди. Учитель – це Іванов, він учить для порятунку свого життя. Говорить: перш ніж бути розумним чоловіком, треба бути дурнем. Дурень у казці буває, він ніколи так не помирає. Умирає розумний чоловік – робиться дурнем. 7701-177

       Найголовніше в житті нашому – це єсть наші люди. Вони захочуть, то зроблять. Вони пожили один час, сваволили в хорошому й теплому ділі, що й примусило нас умирати. Ми вмирали тільки через це. 7702-187

      А от живе енергійне – у любові. Цього в людях не робилось і не робиться. А от це діло вводиться, від чого ми вмираємо. Наше незнання примусило доглядати за землею, плоди придбавати, одяг робити теплий, дім житловий з вигодами ставити. Життя наше таке проходить по природі один раз хороше й тепло. Ось чого ми з вами в цьому добились – смерті, але не життя. 7704-29

       Люди йдуть зі своїм хорошим і теплим тільки до поганого й холодного, крім цього – ні до чого. Чоловік у цьому всьому вмирає. 7704-79

      Хіба ми задоволені люди в природі? Самі живемо, а іншому не даємо життя. Революція повинна народити нам у людях еволюцію, вона повинна дати чоловікові розум у житті й силу, щоб наші люди жили легко. Нам принесе це еволюція через тіло Іванова. Він – Бог землі, друг природи. 7704-83  

      Медицина своїм не задовольнила. Це ж все єсть хороше, від чого залишається потім погане. У чоловіка форма відкривається й інші хвороби нападають. Це вченими людьми видумано. А ось ідея Паршека, вона не примушує, а з душею, із серцем. 7704-126 

      Те, що висить на людях, вони ним хваляться, - це технічне, бездушне, мертве. Воно не обігріває, а відбирає тепло. Ми його зробили самі, як і робимо. 7707-14

        Сьогодні їмо, завтра теж їмо, а потім одягаємось, з усіма зручностями ми живемо, ми в це втягуємось і живемо хороше й тепло, що нас і приводить до поганого й холодного. Ми з вами були б раді, щоб це не виходило, але все це робиться природою, у неї одне не буває. Хороше й тепле довго не живе, себе міняє. 7707-70

      Краще не жити й не женитись, ніж народжувати чоловіка й пускати його в бій. Він не йде за поганим і холодним, він іде за своїм хорошим і теплим. У нього буде що? І те, й інше. А якщо нападає стихія, то йому робиться погано й холодно. 7707-87

         Щоб люди за землею доглядали, у них єсть місце одне, ними захоплене. На ньому вони роблять. Усі вважають його наданим на віки віків. Він його оточив, чим хотів. У нього огорожа розкішна. Він у ці умови з природи тягне  в двір, що хоче. А от із двору доводиться витаскувати в гробу мертвого чоловіка, котрий від цього всього вмер на віки-віків. 7707-128

      У людей одне - перед ними стоїть місто зі своїми штучними прикрасами, хімія прогресує. Це таке проходить у них хороше й тепле життя. Воно довго не живе в природі, воно змінюється в житті поганим і холодним. Люди втратили своє попереднє здоров’я. Вони оточили себе нездоров’ям, вони стали хворіти, їх природа простудила. Вони захворіли, їх оточив нежить, соплі течуть. Йому як чоловікові вже нездоровиться. Він оточив себе поганим і холодним. У людей зародилась недостача, їм нема де взяти. Вони  хворіють, якщо мисль вони кидають. А мисль – це єсть діло щось робити. А в ділі народжується живий факт. 7707-133

    Хіба дім житлового характеру чоловіка зберігає, коли чоловік у ньому живе й робить те, від чого йому робиться в житті хороше й тепло? Це буває один раз, а потім це все рветься й перетворюється в інше – чоловік неміччю оточується. Він здоровим буває один раз, а в другий раз він робиться дефектним, він утрачає своє здоров’я із самого першого початку першого діла. Чоловік почав робити своє діло, він його недоробив, помилився в цьому, він захворів і вмер, його не стало. 7707-150

      Сніданок прийшов, потім – обід, вечеря. Вона привела ніч. Люди спати лягають і всю ніч сплять. Це все діло зроблене ними, вони його продовжували, вони його продовжують. Хороше й тепле зустрічають, а від поганого й холодного ховаються. І врешті все веде всіх наших людей до поганого й холодного в їх ділі. Вони в своєму ділі втрачають своє особисте здоров’я. Вони стали відчувати погане, запалення, хвороба чоловіка оточила. Він застогнав, полежав, захворів, похворів і вмер на віки-віків. 7707-152

         Якби не приватна індивідуальна власність свого характеру, злочинця як такої особи не було б. Усе це наробило своє місце. Любов чужого чоловіка примусила ненавидіти чоловіка іншого. 7707-168

        Природа – це єсть наша мати, її треба берегти, цінувати. А ми її ловимо, убиваємо, смажимо, варимо, поїдаємо й говоримо, що нам від цього робиться хороше. Так за що ж нас буде жаліти природа? Вона нас усіх до одного чоловіка народила, але ми всі до одного боїмось її, ховаємось у свої хороми, одягаємо на себе. Вона нас у будь-якому місці дожене й зробить те, що захоче. У неї на це сили єсть. Вона людей за їх діло карає. Люди від цього діла втрачають своє природне здоров’я. 7710-16

     А тепер сама природа, самі люди захотіли, щоб між ними, такими людьми, народився Бог через своє корисне діло. Він прийшов на землю для того, щоб від цієї стихії, від цієї розвинутої смерті їх врятувати, не дати їм гинути так, як вони гинули до цього. Це велике діло.  Помилка людей була в тому, що стали проти нашої рідної матері-природи озброюватися своїм технічним ділом, зробленим штучно, з введеною хімією. Від цього стало жити хороше й тепло. А це хороше й тепле веде в житті до холодного й поганого, тобто нашої смерті, котра зустрічає із своїми силами  нашого земного  чоловіка  й хоче йому  це бажання відірвати. Усьому діло єсть природа. Вона й мати, і зберігає. Вона може зустріти всякого чоловіка й нанести йому будь-якими засобами шкоду. Чоловік у природі – воїн, він для цього діла озброївся. Якщо його зброї підкоряються всі природні сили якийсь час, то в інший раз природа, володарка всьому, захоче – у баранячий ріг згорне. А захоче – чоловіка в людях зробить Богом.7710-106  

    Люди перед Богом не прогрішили. Їх Бог своїм ділом не карає за їхній такий обман. Люди помилились у своєму ділі: узялись його робити, щоб зробити, а природа не дала сил довести це діло до задуманого кінця. Воно залишилось у людях недоробленим. Чоловік захворів, похворів і вмер. Його не стало. 7710-119

      Бог невинуватий, що люди зробились бідними. Це все люди зробили самі, не знаючи, що вони роблять. Вони думали, що вони роблять хороше для людей. Ми думаємо, що від цього діла одержимо користь, та ще яку. Ми хотіли, щоб земля нам у цьому році родила величезний урожай, котрим ми залишимось на весь рік задоволені. 7710-131

     Їх діло – з природою боротись, брати у неї найкращі якості, вони треба людям. А в природі єсть більше поганого, ніж хорошого. Люди роблять те, що вони не знають. 7712-76

      Природа по всіх усюдах єсть, вона нам ледь не скаже свої любимі слова. А вони єсть у неї, але люди не розуміють одне, що природа – мати наша рідна. Вона нас своїми силами представила в наше життя. Ми з вами її як таку не послухались. Самі куди ми попали зі своїми тілами? Нас сперш у всьому нашому житті оточувало повітря, вода й земля. Ми із цим не порахувались: з ними жити так, як вона хотіла з ними жити. Ми в ній виявились такі ось люди самовільні.  Облюбували це місце, присвоїли й на ньому стали робити своє діло. Воно нас усіх заставило трудитись. У труді ми втомились, нам стало тяжко, нас зустріла хвороба, та ще яка. Ми такої хвороби не зустрічали. Вона сама нас, таких забіяк, зустріла й на нас напала. Ми почули самі, що якась неприємність у тілі. Ми стали про це все думати. А щоб поміч у цьому знайти – ми, усі люди, безсилі це зробити. Нам природа не дає, ми не заслужили в цьому ділі. Ми бідні єсть люди, тому що не стали слухатися того, хто нас створив – це природа. 7712-269

       Ми в цьому ділі помиляємось. У чужому ми, живі люди, опинились. Нас це все не задовольнило. Ми, люди, такі єсть у своєму житті: нам дай, ми більше від цього нічого не знаємо. Нас оточує наше незнання. Ми хвалимось чужим.  Один мужик цього ось села в своєму домі як ніколи в ділі, за свій стіл він сідає їсти, як завжди чоловік. Його добро ним приготовлено наперед, а сьогодні за цим ось місцем доводиться до відмови їсти стільки, скільки хочеш. А коли ти наїсися досита, одягатись тепліше треба нам. А на вулиці зійшлись мужики, своїм добром хваляться, хто чим. А я – цим ось чужим. Мало того, що я наївся, одівся – усе це чуже. 7812-79

      Це наша в цьому ділі помилка не мала, а велика. Через нашу нелюбов, через це ось кипуче діло всі люди цим ділом незадоволені. А зробити вони нічого не зможуть. Це єсть їхня така в цьому хвороба. Самі люди в природі так і зостались при своєму ділі. 7901-37

            Ось що ми з вами, учені люди, так ось зробили. Ми з вами болісно повмираємо. Що може бути гірше, ніж це. Це все дало нам хороше й тепле. Ми що їли? Солодке, жирне, смачне. А як ми одягаємось? Фасонним, теплим хорошим одягом. А де ми живемо? У своєму домі з усіма вигодами. Це наша всіх така єсть людська звичка. Наш сільський мужик її зробив. Хліб із степу возом повозив у двір, помолотив, повіяв, чисте зерно в засіки засипав, муку намолов, їсть хліб. 7901-136

     За рахунок чужого жити неможливо, природа своє має тіло, воно живе природне. У ньому струм, магніт, електрика – невмираюча істота, вічно живуща сама природа. Вона так жила, вона живе й буде так жити. 7901-146

       Ми з вами почали робити для того, щоб вийшло хороше й тепле, але врешті-решт ми із цим прийшли до холодного й поганого. Нас за це вбила природа, ми вмерли на віки-віків свого життя. 7804-60

      А ви мені скажете: ми, мовляв, жили хороше й тепло. А я вам на це відкажу: так живіть, все рівно прийде час, вас оточить погана й холодна сторона, ви вмрете. Кому ви це робили, і що ви в цьому одержали? Ваше хороше й тепле. Ви ж у цьому вмерли на віки-віків. 7804-121

      А за рахунок чужого довго жити не будеш, поживеш самовільно, а природа, все рівно вона тебе за твоє все це, зроблене тобою, покарає.  У природі дві сторони в людях: одна – хороше й тепле, друга – холодне й погане. Люди зрозуміли одну сторону, стали її в цьому знаходити й користуватись нею, а від другої сторони стали відгороджуватись: досита їсти, до тепла одягатись, а в домі з усіма вигодами жити. 7804-150

      Люди самі це зробили в природі. Для того вони це ось у себе робили, щоб їм у цьому жилось хороше й тепло. А де ж ділось у природі погане, холодне? Воно до нас приходить через це діло. Ми в процесі цього всього зустрічаємось із цим ділом, нас оточує природа, вона нам це ось створює. Ми в цьому робимось хворими. Що поробиш у житті своєму, якщо треба для життя свого, а його нема. А раз нема, що ти зможеш зробити? А природа без усякого діла нічого не дає. Спочатку треба зробити. 8009-110

       Він його одягнув на себе для того, щоб ним хвалитись. А те він не знав, що він належить чужому. А чуже – це не своє. А раз не своє, воно чужим вважається в житті – значить воно належить до мертвого створіння. Воно одівається й тепло забирає в живого тіла енергійного. 8204-122

         Ми всі живемо в чужому, у природному. Вона нас жене з дороги за те, щоб ми не вбивали, не крали, не присвоювали до імені свого. Природа є природа, вона нам робить у житті діло. Ми робимо й у ньому помиляємось, із вами горимо в цьому ділі. Простудились, захворіли, похворіли, похворіли й умерли на віки-віків. Нам, живим людям, героям у цьому – гріш ціна. Не жаліємо самі себе. 8102-49

      Порятунок в житті чоловіка – не якась у цьому їжа, не якийсь одяг, не якийсь житловий дім. Це все неживе, смертні умови, тимчасове явище. Умови діла не до душі в житті його. 8102-91

      Це ось як зернятко розвивалось, воно колись так вводилось через природу людям, це ось початкова смерть чоловіка. Потягнула до себе земля магнітом сьогодні одного, завтра інший десь умер – ця система ввелась природою за наше все чуже. Ми винуваті в природі, вона - за наш учинок, зроблений нами.  Ми це зернятко знайшли в природі, його застосували, у землю посадили для одержання прибутку в природі. А вона за це саме на чоловіка болячку посадила, за те, що чоловік у природі прогрес зробив. Через це все життя людське в природі пішло - і тут же десь узялась смерть. Людська радість, вони прибуток одержали - тут же втрата десь узялась, хвороба людського життя. Вона з путі його за це саме забрала. Так це в житті в природі не обійшлось за те, що зробив над природою чоловік. Він скопав землю, туди посадив зерно, а це зернятко багато дало зерен – уже це технічна така сторона, зовсім чужа, зроблена в природі в житті його за рахунок природи, за рахунок її умов і всіх можливостей. Природа так даремно своє тіло не дає: твоє за це життя відбирає. Вона в цьому ділі масовому терпить, хоче сказати нам: «Чого ви до мене лізете? Я жила й буду жити сама без вас, у мене сили природні, а у вас технічні. Ви до мене по-одному лізете, а я спільними силами своїми». 8102-94

      Усе це даремно. Так чи інакше, що ми в природі отримуємо це, воно нам не дає ніякої в цьому користі, ми цим ось не задоволені. А як жили, так живемо. 8102-131

      А за рахунок чужого довго жити не будеш, поживеш самовільно, а природа, все рівно вона тебе за твоє все це, зроблене тобою, покарає.  У природі дві сторони в людях: одна – хороше й тепле, друга – холодне й погане. Люди зрозуміли одну сторону, стали її в цьому знаходити й користуватись нею, а від другої сторони стали відгороджуватись: досита їсти, до тепла одягатись, а в домі з усіма вигодами жити. 7804-150

      Чоловік у природі не живе, а вмирає. Нам, усім людям на нашій землі, - не плюс, а мінус. 8102-45

       Ніяке в цьому діло не спасає в житті чоловіка: ні золото, ні срібло, ні яка-небудь деталь. А повітря, вода і земля дали нам тимчасове в природі життя. Ми в ньому пожили та сваволили, а потім умерли на віки віків. Нас не стало. 8102-46

      У вас усіх залишилось ваше діло, воно з вами живе; його скільки не роби, а помилятися буде треба. Ми в цьому ділі самі вмираємо. Нас оточило величезне незнання. Природа так мені сказала про нашу історію життя чоловіка, зроблену нами: наша, усіх людей, велика така помилка. Ми помилились, це перше. А друге, нас ображає сама смерть. Ми в цьому вмираємо й будемо в цьому ділі вмирати. Чуже таке ось діло наше – без кінця й краю з природи все робити. 8001-96

      Ми цим ось сильно помилились, стали життя своє в природі продовжувати за рахунок чужого добра. Думали: краще буде, якщо ми самі будемо як своїм добром розпоряджатись, ним як таким користуватись. Це наше єсть усе. Ми в цьому всьому самі знайшли. У природі свого нема, а все воно єсть чуже. Йому ніякого права не давалось, він самовільно це все зайняв. 8009-3

       Ви своє в себе майте, своїм похваліться. А чужим хвалитись не треба. Земля чия? Вода чия? Повітря чиє? Паршек говорить: не людське, а природне. Весь час її ви як таку на кусочки рвали, прибутком задовольнялись. А тепер на це прийшов Паршек, він із своїм тілом прийшов. Не думайте так даремно. Зараз ви про нього не знаєте: а хто він такий єсть? Завтра ви про нього узнаєте, скажете: це він, кого ми ждали. 8104-101

      Якби цього в житті не було, що ми в цьому ділі мали, ми б у цьому ділі не вмирали. Це нам дає природа, чим ми в житті радіємо. Від неї ми прибуток одержуємо, а в прибутку – все життя таке. Завдяки цьому всьому гроші завелися, пішли зайві витрати, діло загуділо, а хазяїн став багатіти. Його розширювання оточило. Робились хазяї від конячки, від корівки та пари бичків; словом, від самого курчати до самого верблюденяти. Усе це не моє таке є – чуже воно є, природне. Я це все на ходу ловив, убивав вогнепальною. Робив я в житті своєму хомут, ярмо надівав, примушував, щоб тварина мене, такого існуючого багача з усіма своїми такими умовами. Я мав віжки, батіг, не жалів їх, бив по заду. Їм як таким доводилось підкорятись, вони для мене робили те, що треба. Я на них землю цю завойовував, по ній катався, грав пісні, танцював, усе робилась мною в житті слава. Я не збирався так ось умирати через  це діло, як умирали всі через це діло.

      Воно ними робилось не для життя свого, вони це робили в природі на смерть свою. Їх пісні веселили, танці танцювали не для свого цього життя, а для чужої смерті. Усі граючі, усі співаючі, танцюючі люди, вони у праху давно в землі лежать, їх умови держать. Ми - селяни, хлібороби, робітники, уся інтелігенція, весь аристократичний народ, воїни-вбивці – усі ми робили чуже діло тільки для своєї смерті. Усе в нас усередині є чуже, ми одягаємо чуже, зовнішність уся наша чужа, через що ми помираємо. Це було все природне, воно так і зосталось. А жити так, як ми в цьому живемо, не треба. 8109-14

      Природа, вона цього не хотіла, щоб у ній такий чоловік, він у житті таким народжувався. У зв’язку із цим ділом люди народжуються. У людях – злодій. Він чужим живе й старається сам себе показати чесним чоловіком. Йому це подобається, ця ідея, він скромно це все робить. Він у цьому ділі професіонал, уміє цю роботу в людях робити. 8109-18 

      А природа, від цього всього вона терпить. Їй доводиться цим людям необхідне давати. Вони брали, вони цим не були задоволені, шукали інше,  краще. Але природу не обдуриш, вона людей примусила мати своє місце, до нього ніхто не доступний. Це ж є моє таке місце. Я на ньому живу королем, роблю важко, від чого дуже втомлююсь. Не робив би, але умови примушують, наша всіх необхідність. Ми їмо, одягаємось і в домі живемо – це наша турбота це в житті робити. Ми дуже в цьому помилились: це місце в природі зайняли самовільно й на ньому стали харкати та плювати, за що нас як таких природа своїми силами й покарала. Вона в нас сили наші відібрала, ввела нам свою хворобу. Ми хворіємо, дуже сильно захворіли. Від такої хвороби в природі засобів нема й чоловіка нема, щоб врятувати.

     Це все починалось чоловіком. Він став робити в природі в житті своєму те, що шкідливо природі: чоловік став технічний, увів у себе штучне, став хімію прищеплювати. А це все йому дало в житті неприємність. Природа, за це саме вона людям пристосувала природне, найлегший початок у житті – посадити виразку чи грибок. Дуже вільний доступ до цього діла. Природа чоловікові все для цього самого віддала, а сама за це ось саме взяла душу й серце. Чоловік у природі завоював смерть. Він оточив себе в природі приватною власністю, вона його зустріла цим. Чоловік у природі частина є. Вона для природи – шкідлива. Те вона йому дає, що треба. Природа чоловіка втягує не на життя, а на смерть. Чоловікові треба в житті своєму техніка, йому треба штучне й хімія. А в природі є природне: повітря, вода й земля – найголовніше це в житті, що дає чоловікові все. Він від цього ось усього одержує зброю, із цією зброєю він направляється в Арктику, він летить у космос. Для чого? Сам не знає. Це його є наука в природі це робити. Сьогодні одне, а завтра інше. Такому розвитку в людях не видно кінця. Як народжувався в цьому чоловік, так він і вмер із цим.

     Якби чоловік у природі нічого не робив у житті, він би жив вічно. Його з путі зняла природа за його зроблене діло. Йому права ніхто не давав сваволити, це місце присвоювати до свого імені, тому в цьому захворів. Природа - йому ворог, вона не зброєю стріляє, а природним. Смерть починається від курчати та каченяти, гусеняти, індичка, від теляти, конячки, верблюденяти, від поросяти, ягняти. Ложки, вилки, ножі, тарілки, чашки і т. д. і т.п.; приладдя, в яке запрягають. Це воно належить мертвому чужому, зовсім природному, котре зроблено чоловіком у його нужді. Це, можна сказати, украдене й убите, як живе. Хто тебе за це ось помилує, якщо ти, це чоловік, зробив у природі неприємність, ти оточив себе в ній не своїм, а чужим? Природа, вона ж є для всіх людей мати, вона нас породила для життя, щоб жити. А люди не схотіли, пішли на свій великий злочин: не своє, а чуже брати, до свого імені присвоювати. Це, мовляв, моя земля. Що схотів, над нею зробив . 8109-26

      А дім для життя на цьому місці побудував і сказав у природі свої слова: «Це дім мій». Він його своїми руками створив. Це нічого ні від кого не відбереш. Чоловік у цьому в усьому – злодій і вбивця природи. 8109-30

       Я не боюсь природи так, як ви її. Вона – мій любимий друг. Де б я не був, в яку біду я не попадався, вона – за мене. Я її прошу як матір свою. Вона мені в усьому помагає, за що б я не брався корисне людям робити. Вона мене як друга любить. А вас усіх таких вона карає своїми силами за те, що ви вкрали в природі. Ви в природі – злодії, убивці добра живого. Хто вам дав таке право в себе мати це ось місце, де ви живете, зайняти? Це все не ваше, а природне. Ви ж у цьому ділі самовільники. 8109-42

     Природу ніхто не обдурить. Вона як була, вона єсть і буде. А чоловік народився для того,  почав робити діло, недоробив, умер. Спитайте в усіх людей на землі: хто з них хоче вмирати? Таких у житті нема. Усі люди, чужим вони користувались, вони користуються й до сих пір чужим - через  це вони в цьому вмирали, умирають і будуть вони вмирати. 8109-52

      У природі природна сторона, ми боїмось природи, як ворога, у цьому в усьому простуджуємось, хворіємо, врешті-решт умираємо на віки-віків від цього. Ми, учені й невчені люди, не пішли. Нас догнала природа, покрутила силами своїми, грибок і виразку на тіло посадила. А щоб ми знайшли такий засіб від цього діла позбавитись, це ми шукали й не змогли знайти. Чоловік наш, він від цих усіх дій ішов із життя й він іде так ось із життя. 8109-75

       А мертве з живим ніколи не живе, а своїми силами тягне в могилу. 8109-75

      Зрозумійте ви, добрі такі ось люди: ми з вами сьогодні живемо, завтра помираємо. Гіршого, ніж це, немає, а ми вмирали, умираємо й будемо вмирати. Це нас примусила природа чуже зробити.  А ми пішли по тій дорозі, котра стала давати чоловікові прибуток, не своє, а природне, зовсім чуже, чим чоловік радувався. Йому як хазяїну, як ділку в цьому, де що взялось у дворі з ножем: курочка чи півник, ягнятко, поросятко. Це все чоловікові дано для життя. А він визнав: це ось – моє це діло. Став цим ось користуватись як таким. Став збирати, став направо, наліво менжувати. Що він схотів, те він над нею зробив. У нього на це – ніж, у нього на це – позбавлення права. Куди хочу, туди я діну. Мені природа дає, я заводжусь багато чим, багатію, гроші в цьому збираю. Роблюсь у людях чужим, усіх близько я в цьому не визнаю. 8109-81

     Не радість, а вічно невмираюча скорбота – робити те, що робили всі. 8202-16

      Ми розпоряджаємось, ми хвалимось чужим і вмираємо в ньому вічно. За що тільки не візьмись робити, воно єсть чуже. Ти не маєш ніякого права ним розпоряджатись, воно не твоє. А раз узяв – значить ти злодій і вбивця цього діла, у чому ти й умер. Тебе природа за це все твоє умертвила. Це було, це єсть, воно й буде в цьому ділі.  Воно чуже, воно мертве, з чим жити не можна. А от своїм можна хвалитись, і можна з холодним жити – це живе, живуще на білому світі вічно. Паршек цю ідею всім людям показав на собі, а люди його тіло зненавиділи, його женуть із цивілізованості, говорять: «Відійди, нас цим не турбуй; ти не наш, а чужий. Місця тобі нема. Геть із землі». Не дають можливості жити. 8202-17

      У нас не вийшло: велика в цьому й сильна помилка. Ми зробили це ось діло, але недоробили його, умерли на віки-віків. Знайшлись інші такі люди це діло продовжувати, і все ж вони це діло так, як це слід, не зробили, вони цим не задовольнили себе. Це діло перед ними так і залишилось недороблене. Треба буде робити. Від цього всього діла ми з вами ніякої користі в цьому не одержали. У цьому ділі ми як помирали, так і до сих пір ми помираємо. Ми не навчились у природі, щоб нам жити без усякої смерті. Ми з вами звикли гроші заробляти. 8202-45

      У природі робимо для цього діла все. Але одного не зрозуміли всі люди, живущі на білому світі: ми живі єсть люди в природі, але чужим огороджені. Усе в нас єсть і багато. Це не порятунок в житті. А ми стараємось добитись, щоби було в нас це чуже природне. Через це терпить вона, а ми її не жаліємо. Своїм умінням грабуємо, для неї єсть злодії й убивці її здоров’я. А про це ми не знаємо. Ми з вами незадоволені й у цьому не можемо задовольнити себе. 8202-154

      Це добро, що ми маємо в житті, - це чуже природне. Ми не маємо (права) розпоряджатись землею й не можемо на ній будувати. Це таке ось життя, воно ж робить те, що треба. Це природа, вона зробить усе мені. 8204-148    

      Чоловік багато думає й багато робить, а в ділі своєму він помиляється й на віки-віків гине. Діло він почав робити маленьке, а довелось робити величезне. Ми в житті самі не знаємо, що таке робимо. Дім ставили на куті свого місця й недобудували: самі вмерли. І цей весь початок, що ми робимо, - це буде наша смерть. Ми для цього всього почали робити, ми зробили, у нас є, чим хвалитись. Воно в нас усе – чуже й мертве, вона нам не дає живого життя. Ми не живемо, а вмираємо через це саме. Нас природа за це ось не жаліє, а карає своїм шляхом. У неї єсть усе, що хочеш. Вона стоїть своїми силами за себе. Це не природного характеру – технічне, штучне, хімічне – зовсім неживого характеру. 8209-109

      Гроші – це єсть у житті ніщо. А от життя має бути, зостатись без усяких цих мільйонів. Здоров’я єсть природа, вона не повинна продаватись і не повинна ніяк куплятись. Живе природне – зовсім чуже, воно мертве робиться так людьми, і буде воно так робитись. У кожному зробленому ділі - велика помилка. Ми її копаємо, колупаємо на кусочки – це все єсть убивче діло. Ми, люди, усе це робимо. А що із цього всього ми одержуємо? Одну з усіх смерть. Нас природа цим оточила, вона нам наносить утрату життєву. На тіло садить виразку або грибок. Невиліковне таке діло - це єсть для медицини мінус. Вона бідна єсть у житті. А життя єсть. Ми в цьому всьому люди такі єсть, котрі не живуть, а відмирають. 8302-70

      А за Паршековою справою, своє місце ніхто не мав права займати, як його зайняла назначена особа. Він це місце тимчасовим явищем у себе в національності зайняв до одного моменту до випадку. А Паршека обрала одного за ділом самородка, а джерело його – це загартування-тренування. Паршек один у цьому ділі трудиться на благо всього світу всіх людей. Він говорить нам усім таким ось людям, треба кидати так індивідуально само захищати себе, щоб у чужому доводилось жити. Це – бездушне, воно зовсім мертве, але не живе, а з ним як із таким жити не можна буде. Більшість у природі цього, воно тягне живе на смерть. Чоловік тому так у житті своєму й помирає, у нього на це не вистачає своїх таких сил. 8302-191

     

Люди роблять у природі умови життя, що дають початкове

погане почуття, а природа, протидіючи, сама підсовує умови життя,

що дають кінцеве хороше почуття

       А чоловікові треба для життя фізична сторона: по землі ходити босим, повітрям задовольнятись, водою купатись – це єсть пробудження центральної нервової частини мозку, найлегший спокій. 7606-68

     Технікою, штучним не задовольнили себе люди наші, так і ми залишились бідними людьми. А в природі ці життєві якості є, але ми не вміємо й не хочемо їх у природі шукати. А я знайшов, оточився ними, хочу сказати. У холодному й поганому ділі єсть усе, лише б чоловік за це взявся. 7606-107   

      Це сторона холодна й погана. Вона була, вона єсть у природі й буде. А люди не хотіли цього в себе бачити, не хотіли цього робити. У них це діло не виходило, гинули в цьому ділі. Іванов ці якості знайшов, ними оточив себе, тепер хоче сказати всім людям: треба буде робити, щоб не хворіти, не простуджуватись. А коли ми цим оточимо себе, то в нас буде продовження. Ми це життя переробимо на нове невмираюче діло. Життя моє, воно нам, усім людям, у природі покаже. Ми, усі люди, побачимо на ньому цю істину, котра ним робиться. Це природа, це повітря, це вода, це земля. А вони єсть мої милі друзі, я їх один полюбив, ними оточив себе, як любими друзями. Вони мені помогли, вони мені помагають і будуть вони мені помагати за моє все зроблене. 7606-112

       А Бог – це єсть твоє діло в природі. Ти його робиш і повинен його зробити, щоб вийшов живий у людях корисний факт. Ось чого треба буде в природі добитися своїм терпінням фізичного тіла – себе примусити зустрічатися з природою однаково: як із теплом, так із холодом. Треба вчитися жити холодно й тепло. А ми прийшли до хорошого й теплого, а від холодного й поганого ми в природі відходимо. Ми так природу недолюблюємо: своє тіло оточуємо зсередини та ззовні чужим, не живим, бездушним. Хочемо ми жити в цьому здоровими, сильними – це люди всі хочуть, але в них ця чара не виходить. У них усіх бажання жити хороше й тепло, а природа підсовує своє погане й холодне. Вони потрапляють у біду, часто хворіють і завжди вони вмирають. Це вважається не кругозорі, а однобокі умови життя.  Людське, але не Боже. Люди не захотіли Богом бути, а жили по-людському. Бог то Бог, але не будь сам поганий. Це найгірше, коли сам хочеш те, що людям не треба. А треба побажати людям те, що сам хочеш. Бог – це Іванов, він своє місце не присвоює. Дуже просить, запрошує: будь ласка, ставайте й робіть ви, усі люди, за цим ученням. 7608-128

       Люди для Божого діла не старались що-небудь зробити, щоб у людях зостатись Богом через одну любов до природи, через холодне й погане. А через хороше й тепле можна втратити Бога. 7710-25

        Я показував  їм ненормальне холодне й погане. А вони своє мали: хороше й тепле, що приводило їх до поганого й холодного – це їх смерть. Тому вони вмирали й будуть умирати в цьому ділі. Я кричав людям: для чого ви це робити, що проти природи озброюєтесь? Люди вважають її ворогом, хочуть її знищити. Їх таке право: природу люди стали з першого разу розводити й тут же знищувати. Їх таке право, що вони купляють і продають живого чоловіка за гроші. 7710-75

      Оля наша скупалась. У неї я питаю: “Як почуваєш?” Вона мені як Учителеві говорить: “Хороше”. Хто тільки захоче в себе бачити хороше, той буде оточений поганим. 7710-97

      Ми через це все вмираємо, і будемо ми так умирати до тих пір, поки ми свій потік не змінимо. Ми винуваті в цьому ділі: холодне й погане не полюбили. Хто нас таких полюбить, якщо в природі дві сторони? Індивідуальна - вона хороша й тепла. А світоглядна – це холодне й погане. Чоловік не виживає, а вмирає. Як же так тепер у цьому Паршекові 46 років літом і зимою? Такого чоловіка, його нема й не буде, щоб він між нами залишився живим. Тисячу разів Паршекові довелось умерти. Він живий лише тому, що він стоїть за життя. 7804-78

     Він цю звичку, цю торгівлю жене з колії. Продавати, менжувати - нікому цього права не давалось. У Паршека чужого нема, щоб ним як своїм розпоряджатись. А тепер гроші не в моді, щоб купити за них здоров’я. Цього природа не дає. А всіх до одного чоловіка вона рядом поставила й держить у себе в черзі. 8009-4

      Їхнє діло одне – іти в природу, там шукати як чуже, треба його красти, убивати, тягнути в двір, як своє присвоювати, ім’ям його називати. Це моє поїдати, зношувати, нікому не давати. Якщо потребуєш на моє таке ось напасти, іди – буде між нами війна. Так воно робиться й буде воно робитись до тих пір, поки ми від чужого не відмовимось, а своє як природне будемо берегти. Ми оточимо себе Духом Святим. Для чого нам це чуже? Ви навчіться жити в природі своїм. Здорове тіло – здоровий дух. Не присвоюйте природне до людей. Вони люди такі, як і всі. Живуть чужим, а самі себе закопують у могилу. 8009-36

      Моя ідея, вона живе без усяких грошей. Вони не рятують в житті, за них чоловіка вбивають. Я, як у цьому ділі ділок, гроші в житті не визнаю. Моя ідея: їх попалити. Вони помагають смерті, вона через них живе. Якби не гроші в нашому житті, ми б з вами не продавались. Гроші в цьому відіграють роль у нас. А той чоловік, котрий їх у себе накопичив, він ними в цьому багатіє. Гроші здобувають гроші, ними треба вміло керувати. Грошами гроші наживаються. За гроші будують міста. Між цим самим народжується в людях ненависть велика. Один проти одного ворога посилають, щоб інший знав, за що на його люди накидаються. Це все робиться в природі. Для цього діла зброю розум людський зробив, що продукцію, вона має в цьому вжитись: у природі так ось нічого не пропадає, своє намічене, як ніколи, візьме. Природа сама дозволила це все зробити, вона примусила людей у цьому всьому воювати. 8104-156

     Те, що люди роблять, - це не до душі й серця, не людське воно, вчинок людський. Отець є отець, а син є син, вони чужі між собою, а люди в них продані за гроші, їх гроші зберігають. Вони за хорошим підуть усі. А хорошого мало в житті, поганого більше.  Знати в отця можна, тільки треба підкорятись, служити слугою. Так діло обходиться в сина. Усіх людей у житті не задовольнило це хороше. Вони пожили та сваволили, потім умерли на віки-віків. Паршек цього не хоче бачити. Він чуже не держить, воно – мертве, бездушне. З ним жити не доводиться, бо мертве – не живе. Технічний чоловік – безсилий, він у природі чужий, зовсім чужий незнаючий чоловік. А якщо він тебе не знає, що він може сказати? Це велике незнання. 8109-71    

 

Любити однаково умови життя в природі,

 що дають початкове погане почуття і хороше кінцеве почуття

 

      Він любить своїм тілом усю нашу природу, вона його полюбила за його все те, що він зробив у ній. Він свою мисль проклав для того, щоби по-людському не робити. Від хорошого й теплого треба відійти геть, а до холодного, поганого звернутись. Ось чому Іванов у дружбі єсть із повітрям, із водою, із землею. Це його любимі, вічно невмираючі друзі. Він їх як природу просить у біді, щоби вони йому помагали. 7502-96

      Не люди людей мусять примушувати, як треба буде жити, а люди людей мусять просити в природі, щоб люди навчилися користуватися природою в житті. 7502-138

      А в природі з душею, із серцем  усі люди народжені однаково – їм треба життя однакове від старого до малого, 33 карбованці всім. Ось що нам еволюційність приносить – свідомість. Одна пройде  по землі між людьми дружня ввічливість. Люди візьмуться за холодне й погане в природі, за природне. 7502-104

      Люди хочуть там зробити самим собі хороше й тепле. А треба буде робити для того, щоб оточити себе холодним і поганим. Це робить між нами сам Учитель. Він є для цього Учитель, його діло одне – щоб жити. 7507-135

      Він може ходити по траві, по росі, по грязі, по суші, по снігу тільки роззутим. Це все дає йому приємне почуття для його такого життя. Це – засоби природні: повітря, вода й земля. Я як Учитель ці якості знайшов у ній, ними оточив себе. Мені, моєму тілу погано, красоти на мені нема, і без одягу дуже холодно. Але я добре зрозумів у цьому, що погане й холодне, воно чоловікові дає хороше й тепле. Ми, люди всі наші на землі, від цього всього відходимо, а наближаємось до хорошого й теплого, що нас і веде в природі до відмирання. Гірше не може бути в цьому ділі, ніж чоловік у природі одержав. Люди, вони це життя на своєму місці захопили, присвоїли до свого ймення, стали в природі жити нелегально, залежно від неї. Вона стала людей своїм добром задовольняти. Люди стали жити нею, вони стали шукати по природі те, що їм було треба. 7507-166

     Ми, усі люди, любимо, щоби  було хороше й тепле; від поганого й холодного ми втікаємо, відходимо від нього. Ось які наші людські діла. Бог – до нас, а ми – від нього. Він нас не примушує, а просить своєю просьбою, щоб ми, такі єсть люди,  узялись за це діло й попробували. Може й легше від цього нам зробиться! Ми звикли за тяжким ганятись. Нас із вами легке втягує, але ми на це не йдемо. Ми з вами йдемо на тяжке. Люди хочуть там зробити самі собі хороше й тепле. А треба буде робити для того, щоб оточити себе холодним і поганим. Це робить між нами сам Учитель. Він є для цього Учитель, його діло одне – щоб жити. 7507-130

       А моя ідея єсть, вона людям говорить: здорове тіло – здоровий дух. Це треба оточити себе холодом і голодом. 7510-29

      Ось які засоби треба людям ввести, щоб вони жили з людьми, кожен чоловік повинен це робити. Ми не повинні боятись холодної води або холодних умов. Ми не повинні звертати з дороги правильної. Ми повинні йти по дорозі з кругозором (різнобічно), не треба з усього цього вибирати, а треба все, що єсть у житті, приймати з любов’ю по всіх усюдах. Ми не повинні бути в умовах таких бідних, щоб ми з вами нічого не робили й у нас нічого не виходило. Ми з вами повинні це зробити в людях: своє взяти, а іншому такому хворому, ображеному чоловікові помогти, щоб він тяжко не мучився, щоб йому було від цього всього легко. Ось що треба нам, усім багатонаціональним людям, треба поважати в себе свідомість це робити. А те, що ми з вами зробили, інші люди ввели свої війська, це не нове, а старе. Образа була, образа буде вічно. Задоволеними люди не стануть. Ось що треба нам, усім людям, у природі зробити: стати своїм тілом близько до природи, щоб вона не була нашим учинком незадоволена. 7510-37

      Тільки я своїми ногами у природі виробив у своєму тілі природне тепло. Усі умови, що бувають на покрої землі, я босими ногами проходив. Не так це було хороше, але терпіти можна. Я вам не надіну ні за які гроші. Мені буде краще, якщо моя нога буде стояти й у самого себе довільно робити. 7512-39

      А коли ми холодом оточуємось, ми - близькі до єства, у нас тепло розвивається, від чого єсть наше людське життя, воно робиться на чоловікові сильне. Найголовніше в житті єсть наші люди, їх природа народила по-своєму, природно, а вони стали відходити від цього діла. Їм треба руки в брюки, нічого не робити. А коли чоловік робить, він оточений мислю. Вона його примушує, одне кінчає, а інше починає. Цьому всьому нема кінця-краю. Краще буде нам нікому не вірити й нічого не робити. Це буде істина наша людська, самих себе зберегти в природі за рахунок її повітря, води й землі. Це людям єсть усе, вони нам дали в житті все. Ми в ній народились, ми в ній і вмерли. 7606-7

      Як Бог просить природу? Як матір свою. Це єсть сила в природі й у житті. Правда – це єсть природа, вона з чотирьох кінців приходить говорить нам, людям: пожили з південної сторони – переходьте на північ. Ми жили на заході, тепер поживемо на сході. Усе це наше, людське. Пожили, похвалились, потанцювали, проспівали свої пісні, а тепер візьмемось за найгірше в житті й холодне. Що може бути краще від природи, від повітря, від води, від землі? 7606-40

      Іванов – аналізатор цього діла, творець у житті, за наше все, зроблене нами, буде судити. Ми – люди нелегального характеру. Наше діло – умри, а дай. Це яма, котру ми вирили в землі й у неї поклали чоловіка. Не все це єсть життя таке. А природа така єсть, вона говорить: побуло одне хороше й тепле, тепер треба взятись за холодне й погане. 7606-53

       Чоловік має жити в природі, щоб йому було тепло й холодно, хороше й погане, щоб не гидував природою. Вона ж нашим тілам – мати, вона всіх людей зустрічає однаково повітрям, водою, землею. А ми не схотіли, узялись за діло робити діло, щоб нам було в цьому хороше й тепло. А нас оточила втома. Ми в природі захворіли. А щоб у цьому помогти комусь, у нас засобів нема й нема такого чоловіка. Учитель у нас єсть для цього діла, він чоловіка в холодній воді купає, повітрям задовольняє. Вдих і видих робить глибоко через гортань і по землі повзає босим у будь-яку пору. Це не технічний шлях жити за рахунок штучного, а треба жити фізично в природі на ногах. 7606-101

       Ми з вами від цього, як від свого імені, відмовимось, визнаємо це все природним добром, ніким воно не присвоєне, і на ньому робити не будемо. Ми, люди, навчимось жити в природі за рахунок самих себе. Ми перестанемо чужим природним користуватись, візьмемось за своє живе енергійне. А те, що ми робили на цьому місці, ми більше робити не будемо. 7606-113

       А ми - однобокі люди, живемо один раз хороше й тепло. А від холодного й поганого ковуримось (ховаємось), не хочемо це робити, що зробив у житті Іванов. Він пройшов це хороше й тепле, усе це зоставив позаду. Тепер він купається в холоді, оточується в поганому. Він любить природу, а з кругозором живе, не боїться ворога так, як ми з ним зустрічаємось.7606-114

     А Бог – це єсть твоє діло в природі. Ти його робиш і повинен його зробити, щоб вийшов живий у людях корисний факт. Ось чого треба буде в природі добитися своїм терпінням фізичного тіла – себе примусити зустрічатися з природою однаково: як із теплом, так із холодом. Треба вчитися жити холодно й тепло. 7608-128

      Хочете в природі жити еволюційно, незалежно в ній – фізично сильно терпіть від холоду й поганого. Вам показати на фактах у житті можна буде. Старе минуле – гниле, воно нам не треба. Ми обійдемось без усього цього. Як легко й життєрадісно буде, коли чоловік не буде їсти, не буде одягатись і в домі жити не буде. Це – першого початкового нашого земного чоловіка. Він був Бог землі, зберігав сам себе, як робить тепер Іванов. 7608-141

     Самі із собою воюють, говорять: ми єсть усьому ділу хазяї присвоювати собі чуже. Вони говорять: це все наше. Ні капіталісти, ні соціалісти – ніхто не має права присвоювати собі чуже. Вони обоє завоювали на землі своє життя, котре не знало, що за ним іде дух еволюційного характеру. Капіталісти – це за історією лежить Бог Отець. А соціалісти, радянська влада, – Бог син, народжений людьми. А слідом іде еволюція – вона Бог Дух Святий. Вона нічого такого не присвоює, своїм не називає, а це все – природне, спільного характеру. Якщо я як такий чоловік природного характеру, незалежний не від кого. Природний чоловік повинен жити й дружити в природі, усі умови любити. 7701-181

      Ми з вами зробимось такими людьми, як наш єсть Іванов. Він наш рідний Учитель, який зберігає наші душі й серця. Ми з вами ніколи не будемо вмирати. А раз ми з вами цього доб’ємось, то природа свої природні сили змінить і нас не буде так непокоїти. Ми з вами будемо вічно жити, у нас буде тепло всередині чоловіка, сили. Ми з вами  знайшли й оточили себе ними, хочемо сказати всім, великій матері природі, всесвіту, атмосфері. Ми теж єсть раса людська, а тіло – природа. Коли в нас усередині загоряться полум’ям наші в цьому серця й душі, нас із вами ніхто так не переможе. 7702-57

      Це діло, що ми робимо, нам буде погано й дуже холодно, але зате ми оточимо себе здоров’ям таким. На нас жодна сила не накинеться, запах не дасть напасти. Усе це зробить нам, таким людям, природа. 7702-167

      Не треба ждати, завтрашній день прийде. Завжди держись поганого, то тоді прийде хороше. Я єсть автор своїх слів. Хочу нашим людям сказати. Не треба думати про іншого погане, а треба вважати його завжди хорошим. 7704-136

      Роблять суботник усією Росією. А якби ми не їли, яка була б у цьому економіка. Не треба нічого.  7707-14

        Техніка не буде відігравати такої ролі, щоб у цьому довелось чоловікові помагати. Техніка сама щезне, а зародиться в людях свідомість, вона визначить буття. Ми з вами навчимось, як треба буде в природі жити. Хороше й тепле відійде, а оточить нас усіх холодне й погане. Люди цього бояться, їм робити буде нічого. Люди це створили – вони це й зруйнують. 7707-33

      Його люди зустріли з найкращою матеріальністю – це сторона нехорошого порядку. Перш ніж жити хороше, треба жити погано без цього всього. Воно не претендувало, щоб ми йому створювали це хороше діло. Люди не змогли зостатись без цього, задоволення знайшли, чим його зародити: усередині зробити продукт, щоб він псувався, переходив у негоже. 7707-101

      Лише б вона захотіла, її сили ображають тіло чоловіка грибком, виразкою оточують. Не дають йому такого спокою, щоб він жив хороше й тепло. У неї єсть холодне й погане, що все в житті перемагає. А найголовніше, єсть у природі холод – білий енергійний сніг. Білішого й холоднішого від нього нема нічого в житті, тому люди цих умов бояться, у них єсть до цього всього недовіра. Учитель народу, він цю енергію зберігає своєю любов’ю. У нього милі невмираючі друзі – це повітря, вода, земля – у чому вся енергія розташована. 7707-110

         Мені холодно й погано, зате здорово. І красоти одягу на мені нема, і я не потребую його: він єсть чужий. Ми його зробили руками, він став річчю, котру ми стали купляти й продавати. Значить, усьому діло єсть гроші. Адже гроші єсть теж продукт, здобуваються людьми. А люди єсть продукт у природі, він зберігається нею. Значить, треба нам, усім людям, робити в житті те, що треба буде нам усім для нашого здоров’я. Треба любити природу, з нею нарівні жити хороше й тепло, холодно й погано. 7707-141

         Скажіть, шановні читачі: що буде краще, штучне чи здоров’я? А його дає не руки чоловіка, а природа через великий холод і дуже погане. А в природі це єсть, воно бережеться нею. 7707-157

       А кому забороняється в себе Бога мати? У природі єсть умов дуже багато, особливо для людей єсть дві сторони. Одна – коли люди придержуються в житті хорошого й теплого, а друга – холодного й поганого. Кому забороняється бути чоловіком Божим? Це єсть любов. А ми, коли захворіємо, скоріше в лікарні шукаємо порятунок у житті. А найголовніше в цьому – холодне й погане любити й берегти. Будеш це робити – будеш Бог.  Паршек єсть чоловік такий, як усі люди. Він любить хороше й тепле, а також  холодне й погане. Завдяки цьому він загартувався в природі, сил набрався, ними оточив себе. 7710-9

       Люди для Божого діла не старались що-небудь зробити, щоб у людях зостатись Богом через одну любов до природи, через холодне й погане. А через хороше й тепле можна втратити Бога. 7710-25

   Їм хороше й тепло. А на мені як Учителеві красоти нема. Я без усякого одягу. Мені холодно, мені погано. Я живу для людей, своїм тілом убиваю біль. Ось що Учитель людям робить. Його діло – робити одну користь. 7710-107

      Учитель нам усім говорить, що треба не одного чоловіка любити, а треба любити природу, її дні, що прийшли. Вони до нас приходять і літом, і зимою, але ми всі їх зустрічаємо неоднаково – одні любимо, а інші не любимо. Які ж ми єсть люди, якщо ми не любимо природу, найголовніше в житті. Природа – це повітря, вода й земля – усе це нам життя дало. 7710-144

       А тепер ми найшли таку ідею, їй не доводиться зустрічати хороше, а проводжати погане. Для ідеї Іванова все  в природі на білому світі єсть хороше, відвертатись не доводиться. Для даного чоловіка весь розвиток не поганий, а хороший. Усіх людей треба вважати однаково, щоб жити з ними не так погано, як нам до цього доводилось жити – ми жили дуже погано. 7710-192    

      Іванов вносить свою пропозицію щодо чоловіка життя. Ми, усі люди, повинні цього діла діждатись. Це буде потік людського життя. Зміниться це хороше й тепле, відійде від людей; прийде на зміну цього всього холодне й погане. Життя почнеться нове небувале. Хороші й теплі умови заставляли чоловіка вмирати. А от холодні та погані умови заставлять жити вічно. Природа вирішить це ось питання в житті нашому. Ми як такі люди цим оточимось, нас природа пожаліє. 5 жовтня. Після такого сильного дощу стало холодно. Значить, треба не їсти, це веде до хорошого. Люди цього в житті доб’ються, вони цим заслужать, їх природа за це діло не буде карати. Ми забудемо ці ось могили. Ми по-старому не будемо так рано вставати з постелі, а потім братись за ту мисль, котра не забувала в цьому готуватись. 7712-17

     Це все, ним зроблене, не помогло, а примусило в цьому ділі більше тяжко трудитись, придбавати для самих себе це. Чоловік став робити діло, сам він у цьому помилився, став хворіти, похворів і вмер у цьому. Я ці засоби знайшов у природі, ними оточив себе, став робити те, від чого мені стало хороше й тепло. Цю можливість мені дало холодне й погане. Я не прагнув жити так, як живуть усі люди. Вони ненавидять холодне й погане, стараються мати в себе чуже природне явище, тобто добро. Воно народжене природою. Вона ради чоловіка дала й буде вона давати чоловікові. Хіба погано буде, коли люди не будуть простуджуватись і не будуть хворіти, їх оточить сміливість?  Вони будуть упевнені в житті. Смерті як такої не стане, буде прогресувати життя. Люди як такі не будуть боятись природи. Будуть гарантовані щодо свого здоров’я. Їх примусить це сили в природі одержати. Ми зробимось господарями. Це все будемо берегти, як око своє. Так наступати, так убивати ми не станемо джерело. Не будемо ми завойовувати в природі те, що треба. Хіба буде від цього погано, якщо ми не будемо обжиратись. Від нас воняти не буде. Ми більше харкати не будемо. А одягатись? Свою красоту знімемо, фасонне одягати не будемо. Трудитись ми перестанемо. А от легкими ми з вами будемо. Нас як таких повітря прийме, підемо сміло по воді. Це так природа буде нас оточувати. Ми потребувати нічого не станемо. Бідність свою ми з вами зживемо. Ось які ми в цьому ділі зробимось багатими людьми. Ворога більше не буде. 7712-44

      Ось які в нас будуть у цьому діла. По-новому будуть жити люди в природі. Не літаки, не супутники, а люди цього доб’ються. Чоловік піде своїм тілом по воді. Ось чого люди самі доб’ються. Їх за це природа не буде карати. Люди заслужать від неї увагу. Природа зробиться для людей матір’ю, годувати, одягати перестане, дім не треба буде. Ось де життя нове почнеться, ніколи не бувале. Ми не будемо потребувати, апетит відійде зовсім від нас. Тепло проявиться в енергійному тілі, воно вмирати більше не буде. Ось чого ми доб’ємось у природі. Бог усім він простить. У нього в ідеї не буде злочинного світу. І не будуть простуджуватись та хворіти. Тюрма й лікарня щезнуть, люди туди попадати не будуть. Рай на землі засяє. Люди цього діждуться, їх оточить правда. Усі зі загробних умов піднімуться. Той, хто чоловіка закопував, він його відкопає. Це зробить сам Бог. Його зараз не визнають за його діло, а тоді його визнають. Він своїх людей візьме із собою й скаже: “Ви, мої рідні, знали мене й робили те, що треба”. А зараз люди Бога забули, не хочуть його бачити. А він народився тепер, живе з нами й хоче нас усіх любити своїм ділом. Він за це діло сам особисто не їсть і не буде зовсім їсти ради людей. Це єсть його зброя, котра прямо по теорії стріляє. Мій Дух Святий докаже всім ученим. Вони хваляться чужим. Це їхня техніка, створена ними; штучне, котрим огородились; хімія, що введена в життя людям. Вони забули цілком і повністю Бога.  Я, як Дух Святий, їм свої сили як ніколи покажу, що буде в житті своє й що буде в природі чуже. Ми всі, як один чоловік, зариті в землю в могилу, свої місця зайняли. В історії сказано Богом про свій прихід у люди. Вони його теж ждуть новим у загробному житті. Вони ждуть на собі суд й воскресіння з мертвих у живі. А для чого я не їм і для чого ходжу в такій формі?  Мені як такому чоловікові холодно й мені некрасиво, з мене люди сміються. А я ж не звертаю уваги. 7712-48

       А я - як Учитель народу, Переможець природи, Бог землі. На мені красоти нема, тепла не роблю. Мені сильно холодно. Я живу в цьому холодно й погано. Моє життя Боже єсть. Ніхто йому не вірить і не робить, і не хоче, щоб воно було таке. Я ж – чоловік, живу по-своєму. У мене мисль така: треба зовсім кинути цю звичку щодня їсти. Ця звичка в житті нікуди негожа. Легше й здоровіше, коли ти не їси. 7712-74

      Єсть можливість зробити їм такий корисний спокій, що не заважає, щоб ти від цього всього діла залишився задоволеним рештою усього живого. Вони хотіли, щоб їм було від цього ось усього хороше й тепло. Це може зробити в житті тільки Бог. Він своїм ділом, своєю любов’ю всіх утихомирить, цим люди задовольнять себе, образи ніякої. Усі люди зостануться задоволені. Погане, черга щезне, її не буде. Ось чого люди в цьому доб’ються. Тюрма з лікарнею через це все відійде. Це все зробить у цьому Паршек. Він де б не був, що б не робив у цьому, йому на відстані робиться. Лише б чоловік, ображена чим-небудь особа, мене такого попросив, йому обов’язково в цьому поможуть. Він оточить себе цим, що просив. Він обов’язково задовольнить себе. 7901-106

     Хто не любить у природі поганого й холодного, умирає на віки-віків. А хто тільки живе в природі різнобічно (любить холодне, погане і хороше, тепле), той живе вічно в природі, йому слава в ній. Бог, він назвався ним через відкриття очей. У нього тіло заслужено бути ним. 7804-60

      А ми ось люди такі, котрим треба не відходити від такої справи – погане, холодне. Це життя характерне, живе, пробуджуюче. Воно невмираюче, вічно живе. А тепле, хороше – воно довго не живе й зі своїм добром себе веде до поганого, холодного. Це кінець йому всьому, далі одне ціле, це буде нашому тілу смерть, кінець на віки-віків. 8001-91

    Я, Паршек, такий на білому світі чоловік, знайшов істину в природі, нею оточив себе. Хочу я сказати про любов свою: для мене холод – це єсть усе. Мені не треба буде тепла пора, щоб доглядати за землею й сіяти в неї зерно, щоб природа дала врожай. Ним усі люди заінтересовані на цьому куску землі. Примушують її, щоб вона нам родила такий урожай. 8202-59

      А треба нам усім братись за холод, за погане в житті, це буде нам хороше. 8204-119

      Жити за рахунок чужого не можна ніяк. Учитель говорив і буде говорити: якщо свого тепла в тілі не буде, природного, то технічне не обігріє. Живе енергійне – котре одержано через повітря, воду, землю – краще, ніж це все чуже. 7804-153

     Ні на що не подивлюсь, а своє все рівно зроблю, дорогу дам усім, волю. Тюрми не стане, лікарні теж не буде, а буде рай на землі. Через це харкати, плювати не стануть, і не будуть робити цього люди. Свідомість визначить буття.  Мої діла, вони невидні. Сам собі думаю: підождіть, це не все ваше, моє прийде на арену всього світу. Я прийду на арену вашу, у вас як у таких спитаю: “Як же ви жили? Це було моє, так воно й залишилось моїм. Землі своєї не видно, є своє тільки тіло. Свого в людей такого не було, усе – чуже, природне. Від цього всього хазяїна нема. Свої люди, вони стали мати чуже. На тіло своє ніхто не піде війною. А на чуже? Кожний чоловік сильний в цьому, він піде як на чуже, він буде правий. Чуже є наше, їхнє теж чуже. Якби цього не було в житті нашому, такої війни в людях ніколи не було. А якщо ми з вами чужим оточені, то чому сила в житті буде мовчати? 8102-5

      Я - за ображеного, хворого, психічного, щоб природа його не карала. А треба запобігти його такому захворюванню, такій біді, а він нею мучився. Я цьому всьому - спаситель, особливо здоровому чоловікові. Якби в мене цього засобу не було, що б я в цьому робив? Без природи я - ніщо. А коли за мене природа! Та ще ув’язнений, мученик від адміністративної особи.  Моя ідея така: від чужого треба відмовитись. 8102-26

      Паршек для того народився, щоб сам генерал відмовився від армії, від дивізії – полковник, від полку – майор, від батальйону – капітан, і лейтенант – від роти, і прапорщик - від взводу; солдат нікому не буде потрібний. Це діло – самого генерала помилка. У житті ворога не було й не буде його. Він зробився в цьому ділі, у цій науці. Ми для цього робимо всю належну техніку, учимось бути такими. Коли ми в житті визнаємо цю велику помилку, сам генерал визнає цю помилку всіх, війни ні в нас, ні в них не буде ніякої. Солдата не буде  кому запрошувати, і не буде кого слухати. Таке ж робиться всіма людьми, це ж саме діло, від чого доводиться нам, усім людям, в усьому відмовлятись. Це все чуже відійде, його більше не буде між нами такими, завдяки цьому всьому моєму ділу. 8102-35

      Своє самовілля робити як місце своє, котре він захопив і ним він розпоряджався. Це місце не твоє, ти його захопив, нікому не хочеш віддати. Ти зробився своїй дружині чужим чоловіком – це теж така єсть у житті природи неправда. Вона так само присвоюється своєю, як і місце. У природі такого власного нема – єсть спільного характеру, для всіх однаково. 8202-64

      Місто чиє? Ми в ньому народились, це місто наше. Ми в ньому трудимось, те ми робимо, що треба. Чим ми жили? Це наше діло, у котрому ми сильно помилились, присвоїли до свого імені: це моє. А моє – це приватна власність, індивідуальний капітал. Його ніхто не має права собі присвоювати, щоб назвати своїм ім’ям. Одна природа в силах поділити цього хазяїна добро. Цьому хазяїнові за це все вона подала його призначену природою смерть. 8303-18

    Не звикай у природі чужому заздрити. Твої завидки – твоє діло рветься. У  тебе ця недостача появилась, ти пав від сусіда через твою таку мисль. Ти про це саме не думай, а більше старайся з душею, із серцем робити. За тебе природа, ніколи вона так не забуде. А ти хочеш без усякого труда одержати. Труд – усьому діло в усьому. А любов – найголовніше. Не сиди зайвий час і не старайся відпочивати – бийся, колотись, а своє роби. Природа, таких вона ніколи не забуває, невидимо дає вона. 8102-87

Теорія

       Учитель пропонує, щоб на основі його практики побудували теорію. Коли на основі практики побудуємо теорію, то тоді й практику доведемо, і Учителя визнають. Коли побудуємо теорію, тоді побудуємо науку. Бо наука складається з практики і теоретичного обґрунтування. Прийшов час, щоб теорія заговорила про Учителя. Пробуємо побудувати теорію з точки зору фізика. 

      Приймемо поняття почуття – це психічний стан людини. Почуття є погане і хороше, тепле і холодне тощо. Почуття – це якість, котрій відповідає певна кількість. Бо кожній якості в природі відповідає кількість, тобто число. Почуття поганого як число позначимо буквою – П. Почуття хорошого як число позначимо буквою – Х.      

 

Висновки практики Учителя

     Якщо люди своєю силою волі роблять улюблені життєві умови в природі, що дають початкове почуття хороше (Х), то потім  самі виникають у природі умови життя, які дають людям кінцеве почуття погане (П). Початкове почуття хороше (Х) перетворюється на кінцеве почуття погане (П).

      Якщо люди своєю силою волі роблять улюблені умови життя в природі, що дають початкове почуття поганого (П), то потім самі виникають у природі умови життя, які дають  кінцеве почуття хороше (Х). Початкове почуття погане (П) перетворюється на кінцеве почуття хороше (Х).

    Любити однаково все природне: хороше і погане.

      Закон збереження для психічних і матеріальних явищ у природі однаковий. Почуття хороше перетворюється в погане, а почуття погане перетворюється в хороше. 

     Свідомість, бажання людей визначають почуття людей. Практика Учителя нам доводить, що свідомість, бажання, почуття великої кількості людей впливають на рух природи взагалі. Масові почуття визначають рух природи. Масове почуття впливає на рух планет, сонця, атмосфери. Природа протидіє людям, дає рівне за величиною протилежне почуття. Приходимо до висновку: свідомість людей визначає буття, тобто рух природи. А природа, протидіючи, дає протилежне почуття, свідомість. Свідомість пов’язана з думкою. Отже, свідомість викликає всякий рух природи. Наслідок. Якщо припинити на якийсь час свідомість, думку, мисль – то припиниться протидія природи на людей.             

           На основі висновків практики Учителя можна вивести закон природи:

     Закон природи. У природі люди свідомо створюють умови життя, що дають початкове хороше (погане) почуття, а природа відповідно сама, протидіючи, посилає умови, що дають рівне за величиною кінцеве погане (хороше) почуття.

      З усіх можливих рухів природи в дійсності відбувається рух, який дає людям рівне за величиною початкове хороше (погане) почуття і кінцеве погане (хороше) почуття. Х = П. Де Х (П) – величина початкового почуття хорошого, П (Х) – величина кінцевого почуття поганого.

         Цей закон природи відкрив людству через свою практику в природі Учитель, Бог Отець Ош.

    Закони природи єдині для всіх явищ. Подібні закони є в явищах фізичних, хімічних, психічних тощо. Почуття не виникають з нічого і не зникають, а перетворюються з одного виду в інший. Подібний закон збереження речовини спостерігається в хімічних явищах. У фізичних явищах  спостерігається подібний закон збереження маси, енергії, кількості руху тощо.  

     Якщо люди своєю силою волі роблять такі улюблені умови життя в природі, які дають початкове почуття хороше, то в результаті цих дій людських природа сама підсовує такі умови життя людям, що дають кінцеве почуття погане. Якщо люди своєю силою волі роблять у природі улюблені умови життя, що дають початкове почуття погане, то в результаті цих дій природа сама підсовує такі умови життя людям, що дають кінцеве почуття хороше. У цьому нема ніякого неприродного чуда, це фізичне явище в природі, це діє закон збереження в природі. Хороше виникає як протилежність поганого за законом збереження, їх різниця дорівнює нулю. Так що в природі в цілому нічого не виникає з нічого. Будь-яке почуття не може зникнути.

      Люди зробили в природі улюблені умови: захопили на землі місце, присвоїли до свого імені, назвали своїм, стали трудитись, побудували дім з усіма вигодами, зробили грядку, посіяли зерно, котре дало великий урожай, зібрали урожай, зробили смачну їжу, наїлись досита, оділись до тепла в тілі в красивий одяг – це все дало їм початкове хороше почуття. Вони називають таке життя хорошим. Але на цьому хорошому життя не закінчується. За це одержане початкове хороше природа пошле такі умови життя, що дадуть кінцеве погане почуття: втрата сил, хвороби, незадоволення, нещастя, смерть, зменшення тривалості життя, кризи суспільства тощо. Такий закон природи. 

      Люди посіяли мало зерна, а зібрали багато зерна. Це вже прогрес у житті, це люди отримали хороше, життя пішло вгору. Але в природі одне хороше не буває. А за цей прогрес, за хороше природа дає погане: втрата сил, хвороби, люди хворіють, допомоги нема, люди вмирають, зменшується тривалість життя, виникають кризи, збитки. За прогрес, за хороше природа забирає життя – людям стає погано. Люди отримали технічний прогрес, зробили трактор, всяку машину, жити стало легко, хороше. А за цей прогрес природа посилає хвороби, всякі лиха, забирає життя, люди вмирають, зменшується тривалість життя – вони отримали погане. Скільки люди взяли хорошого, стільки отримали поганого.    

Залежність між початковим почуттям і кінцевим

      Звичайно люди не знають про залежність між початковим почуттям і кінцевим, через це незнання маємо всі проблеми і біди в житті.

      У природі в дійсності величина початкового почуття залежна від кінцевого почуття, між ними є лінійна залежність. Х = П. Якщо Х змінюється на якусь величину, то на таку ж величину змінюється П. Їхня різниця завжди дорівнює нулю. Приклад для підтвердження: ми облили тіло холодною водою – це початкове погане почуття; а після обливання зразу нам робиться дуже приємно, здорово – це кінцеве хороше почуття.

   Початкові умови і початкове почуття є причина, а кінцеві умови життя і кінцеве почуття є наслідком. Указаний закон Учителя установлює причинно-наслідковий зв'язок між усіма діями людей і природи, між усіма явищами природи. 

Свідомість визначає буття

      Учителеві прийшла від природи свідомість. Чому люди одягаються до тепла, наїдаються досита щодня, живуть у домі з усіма вигодами, але вони не задовольняються, хворіють, умирають? Це їхня неправда. Він став шукати вихід, щоб людям допомогти, став жити без всяких таких потреб. Свідомість визначила буття, воно саме прийшло.        

      Люди отримали хороше почуття. Але в природі з нічого, тобто з нуля, не може взятись якесь почуття. А якщо взялось якесь почуття, то разом із ним береться рівне за величиною протилежне почуття, різниця між ними дорівнює нулю, тобто ніщо. Отже, природа в цілому перебуває незмінною, а всередині цілого відбуваються психічні явища і рух.

      Почуття хороше силою волі стає поганим почуттям, котре знову стає хорошим і так далі. Почуттів абсолютно нема, вони є в становленні. Із цього можна зробити висновок щодо буття. Буття – у становленні. 

    

Почуття хороше і погане є протилежностями

      Для початкового почуття хорошого (поганого) і кінцевого почуття поганого (хорошого) характерно, що вони є протилежності. Вони існують в єдності. У дійсності якщо виникає одне якесь почуття, то разом із ним виникає і протилежне друге почуття. Якщо появляється хороше, то разом з ним появляється й погане. Вони разом один одного нейтралізують, так що їх різниця залишається незмінна, дорівнює нулю. Це дві протилежні сторони природи. Вони одне без одного не існують. Якщо одне дорівнює ( +1), то і друге дорівнює (+1), а їх різниця дорівнює нулю. Приклад з фізики: якесь тіло як ціле, або атом, не має електричного заряду, тобто нейтральне, але всередині його є негативно заряджені частинки (електрони) і така ж кількість позитивно заряджених частинок. Ці заряди нейтралізують себе.

      Між протилежностями відбувається суперечність. Будь-яке із двох протилежностей, наприклад початкове почуття хороше, одне ніколи не буває, а переходить у кінцеве почуття погане; а погане також переходить у протилежність і так далі.  

      Суспільний лад Отець, Син, Еволюція є протилежності. Спочатку є Отець, він один не буває, у ньому народжується протилежність Син. Між Отцем і Сином відбувається суперечність, наслідком якої є народження протилежності еволюції.

      Всі об’єкти природи є протилежності. Якщо ми бачимо їх як протилежності, то нема необхідності вводити різного виду взаємодії, сили, поля тощо для опису руху в природі. У дійсності нема різних сил, взаємодій. Всі об’єкти існують у становленні, їх абсолютно нема. Світу як такого нема, він у становленні. Що є перший поштовх для руху світу? Людське бажання отримати певне почуття. Нема бажання – нема світу.  Свідомість визначає буття. У стані сну у нас нема думок, бажань, нема почуттів – тому нема тієї картини світу, яку бачимо в стані бадьорості, не сну. Наша свідомість породжує суперечності, що рухає природу. Чоловік Бог має свою свідомість, думки, бажання – таким чином Бог творить світ за Своєю ідеєю. За моїм висновком, чоловік – це є Бог, він є творець, у ньому є все, що треба для життя. Чоловікові Богові для життя не треба їжа, одяг, житло. Люди мають своє бажання, думки –  вони своїми думками рухають природу в іншому напрямку. У світі багато вір, кожна віра має свого Бога, у котрого своя ідея, молитва. Свої бажання, просьби, ідеї люди називають молитвою, вони постійно моляться, таким чином у природі здійснюють свої бажання, ідеї. 

      Метод і система Учителя. Метод Учителя загартування є один з усіх істинний, бо Учитель любив природу як матір рідну, був близьким до неї, жив по-природному. Система Учителя основана на Його методі, тому система Учителя є істина. Система Учителя буде вічно, як природа: повітря, вода, земля. Ідея еволюції Учителя здійсниться в природі. Прошу читати щодня життєвий закон Паршека, у котрому Його ідеї для життя, щоб вони здійснились у природі. Ідеї, котрі насаджені не Отцем Ош, у природі викореняться.

 

Здоровя і хвороба

     Природа народжує людей, щоб жити на білому світі. У цьому приймали участь повітря, вода, земля. Природа дає людям сили для життя. Природа чоловіка не народжувала з потребами: їжею, одягом, житлом. Люди народжуються, щоб жити по-природному, без потреб. Природу треба любити, як матір рідну, близько ставати своїм тілом до повітря, води, землі – що дає початкове погане і холодне почуття. Це називається пробудженням. А природа за такий учинок дає умови, які дають хороше почуття. Такий стан можна назвати здоровям. Але люди не захотіли жити по-природному, ставати близьким до природи, приймати в природі початкове погане почуття. Люди творять у природі умови, що дають початкове хороше почуття. А природа протидіє людям, робить людям умови, забирає у чоловіка сили для життя. У такого чоловіка без сили в тілі заболіло – це вже захворювання. Чоловік починає хворіти, засобів не знайшли проти хвороби, чоловік умирає. Природа спочатку сили забирає в людей, а потім безсилі люди вмирають. Так природа карає людей хворобою за те, що не люблять холодного і поганого в природі.  Природа сама посадила хворобу на тіло чоловіка – вона сама може прибрати хворобу із чоловіка, коли чоловік візьметься за холодне і погане. Для цього не треба визначати діагноз захворювання. Люди по-своєму лікують хворобу не природними засобами, а технічними, штучними, вводять хімію. Вони таким чином  допомагають не чоловікові, а хворобам. Не треба ждати, коли чоловік захворіє, а потім лікуватись. Легше і краще здоровому запобігати захворюванню пробудженням, ніж хворому лікувати будь-яке захворювання.      

 

Умови, що дають кінцеве хороше почуття. Школа здоровя

     Учитель мав у природі улюблені умови життя, що давали початкове погане почуття. Він свідомо терпів у природі холод, голод тощо, а за це природа посилала Йому всілякі блага, хороше, здоровя тощо. Він піввіку ходив зимою і літом в одних трусах, босим – Йому було дуже холодно, у тисячу разів холодніше, ніж усім людям, що одягаються до тепла. Учитель створив систему, практично перевірив на Собі за піввіку, Він ввів її людям усім, як треба жити в природі холодно і погано, щоб природа дарувала умови життя, що дають кінцеве хороше почуття. Виконуючи систему Учителя, люди заслуговують здоровя і всілякі блага. Учитель бажаючих приймав, вводив Дух, обливав водою, давав устно пораду, що робити дома:  1) два рази на день обливатися холодною водою; 2) здороватися з усіма людьми; 3) 42 години в тиждень обходитися без їжі з п’ятниці до неділі, до 12 годин; перед їдою виходити на природу, робити тричі вдих і видих через гортань і просити: «Учителю, дай мені здоровя»; 4) знайти бідного, нужденного, дати 50 копійок, при цьому сказати самому собі: мовляв, я це даю за те, щоб не хворіти; 5) не плювати на землю, не вживати алкоголь, не палити тютюн.

      Це є заповіді  кожному здоровому, також хворому це все не зашкодить. Коли ми поради виконуємо, то одержуємо через природу здоровя, хороше, запобігаємо всякій хворобі. Спочатку, коли це робимо, нам погано, холодно, голодно. Учитель калік на ноги ставив, сліпих робив зрячими, проганяв рак, простуди тощо. Після прийому люди, як правило, відчували легке, спокій душі, хороше й задоволення, оздоровлення. 

      Так Учитель прийняв мене, учня Ош, а потім благословив мене приймати інших бажаючих: «Приймай всіх бажаючих, а просять вони нехай Мене, Учителя». Так я й приймав усіх бажаючих покладанням рук, передавав Дух Учителя, котрий ввів мені. Тепер, коли почався період еволюції, на прийомі раджу всім, крім п’яти порад Учителя, прийняти ідею Учителя жити навколо райського місця однією сім’єю і щодня бути на бугрі й обрати спільне ім’я Ош і на ньому одному базуватись. Тепер прошу тих, кого прийняв, щоб і вони приймали всіх бажаючих, як учив нас Учитель. А просять всі нехай одного нашого дорогого Учителя. Це еволюційна група Ош. На прийомі передається чоловікові Дух Святий, який ввів людям Отець Ош, даються поради, які давав Учитель. Бажаючим почати займатись системою Учителя кажу, що починати заняття загартування треба з прийому. Шукайте учня еволюційної групи Ош, просіть вас прийняти. Перед прийомом обов’язково читайте книги Отця Ош, розумійте, виконуйте. Розвивайте свої здібності, як в Учителя. Ставайте досконалими, як Учитель. Заповідь Учителя для всіх: «Бути таким, як я: Переможець природи,  Учитель народу, Бог землі». Учитель для нас усіх є приклад у житті, Він хоче, щоб ми ставали такими, як Він. Учитель хоче, щоб ми робилися богами. Кого приймає Учитель, а тепер приймають Його учні, той стає таким, як Учитель, Бог.

      Чим цінний прийом Учителя? Учитель не мав шкідливих бажань людських, які зазвичай гублять людей. Ці бажання треба чоловікові розсікти. Учитель мав Божі бажання: любити природу, холод, голод, любити людей, допомагати їм, вводити рай, безсмертя. Це такий Святий Дух Учителя. Коли Учитель приймав бажаючого чоловіка, Він оточував тіло Своїми руками, чоловік робив вдих і видих. При цьому Святий Дух входив у чоловіка, так Учитель розсікав бажання людські – це головне, у чоловіка щезали людські шкідливі бажання, а виникало Боже бажання: любити, природу, холод, голод, жити з Богом у раю. Це правда, я свідок цього. Чоловік виконує поради Учителя. Без прийому неможливо розсікти бажання чоловіка, які ведуть до смерті. Тому треба прийом. Тепер учні Учителя також приймають і допомагають, через них Святий Дух Учителя робить свою справу.  

      Учитель учить: перемагай в себе жадність, лінощі, користолюбство, самовдоволення, страх, лицемірство, гордість. Перемагати самого себе завжди трудно, погано, а після перемоги робиться хороше. Учитель учить завжди бути в перемозі. Як перемогти в себе ці вади? Моя порада. Треба учитися в Учителя, Він для нас усіх є приклад у всьому. Тільки Учитель допоможе. Для цього читайте книги Учителя, вивчайте Його історію, виконуйте в своєму житті. Треба визнати Учителя Богом землі, визнати Його особисте імя Ош, обрати спільним. Треба щодня за системою загартовуватись. Починати заняття треба з прийому. Щоб перемогти гордість, треба поставити себе нижче всіх, служити людям, як служив Учитель. Якщо ви попросили інших, щоб вас прийняли, і вас прийняли – це перемога гордості. Якщо ви просите щодня Учителя – це перемога гордості. Перед живим Учителем треба звітувати, що ви робили і зробили в житті – це перемога гордості. Після такої перемоги Учитель обов’язково благословляє, дає дари. Тепер звітуйте перед тим, хто вас приймав – це буде перемога гордості. Здороватись з усіма людьми, з котрими зустрічаєтесь. Ваше діло – сказати їм здрастуйте, а їх діло – вони як хочуть.      

      Загартування в природі – це любов до природи. Хто любить природу, той загартовується. Кожного чоловіка мати природа народжує з якістю любити природу, у кожного чоловіка є любов до природи. Любити природу не треба вчити чоловіка, бо вона вже є від народження, і вона є завжди. Тому кожному  доступно загартування в природі, тільки треба прийняти досвід Учителя.  

 

Обходитись без потреб дає початкове погане почуття,

за це природа дарує умови, що дають кінцеве хороше почуття

      Найдорожча ідея еволюції – обходитися кожному без усяких потреб: їжі, одягу, житла. Для цього є наше райське місце, де люди завоюють безсмертя. Еволюція учить. Людям не треба будуть потреби – їжа, одяг, житло – а треба буде райський бугор. Люди зроблять на землі людський рай, навчаться не вмирати. Безсмертя – найбільше благо.        

      Практика показує. Обливатись холодною водою ніколи не хочеться, вода страхає, здається, що буде погане відчуття – це нормально; але не підкоряйся страху, не бійся, перемагай страх, лінь. Любіть воду, говоріть воді: любима, хороша, мила, дай здоровя тощо. Після обливання дякуйте воді, природі, Богу. Після обливання дуже хороше почуття, кращого не буває. Холодна вода виробляє в тілі тепло внутрішнього характеру. Після тривалої практики приходимо до висновку. Після свідомих дій, наслідком яких є початкове почуття холоду, поганого, завжди від природи самі приходять благі дії, які дають кінцеве почуття тепла в тілі, хорошого – це закон природи. Краще обливатися вранці до їжі, ввечері також – до їжі до шести годин. Краще й легше обливатись надворі, а не в житловому приміщенні. Обливайтесь заради життя, з думкою: нехай буде життя. Перед обливанням робіть вдих і видих тричі, просіть Учителя. Перед обливанням і після обливання співайте Гімн Учителя багаторазово. Любіть Учителя, Бога землі. Запитують: якщо умови не дають облитися вчасно, чи можна не облитися? Можна, якщо це не система, але просіть заочно в Учителя вибачення, запевніть Учителя, що не кидаєте виконувати Його систему. Потім надолужите утрачене. Щодня ходіть босим по землі, а зимою по снігу. Це дає дуже хороше почуття, здоровя, утворюється тепло внутрішнього характеру. Любіть природу: повітря , воду, землю. Це наші милі друзі, вони в усьому допомагають. Чоловік між ними сил набирається, а потім передає іншим. Діагноз не треба при такому оздоровленні. Обливаючись, чоловік робить пробудження центральної нервової частини мозку, спокій. Природа жива, її треба любити, як матір.   

      Учитель пише: «Чоловік здоровий повинен робити, щоб запобігти простуді й захворюванню – це найголовніше. Холодної води кожний чоловік лякається. Її не треба боятись, у неї є струм, електрика, магніт, що  є й  у чоловіка. Це природа природного характеру. Воно робиться на чоловікові еволюційно, тихо приходить до чоловіка його здоров’я. Водою тілу треба купатись, що холодніше, то краще. Він може ходити по траві, по росі, по грязі, по суші, по снігу тільки роззутим. Це все дає йому приємне почуття для його такого життя. Ми, усі люди, стараємось жити хороше й тепло – наша велика в цьому помилка, що ми про це думаємо. А в природі єсть сторона погана й холодна. Якщо він чим-небудь захворів, простудився, у нього температура, вона держить його в жарі, то він початковий хворий… Треба йому пробудження, холодна вода: його треба в цьому скупати. Після чого робиться все нормально й дуже хороше. Води не треба тілу ніякому боятись, а треба йти завжди сміло… А природа посадила на чоловіка хворобу, вона з нього сама зніме при ділі. Його робити він повинен сам, чоловік це робить у природі – вона йому помагає. Треба знати природу як матір рідну. Треба просити її, щоб вона не ображалась на нас. Вона на нас ображатись не буде за наше все. Ми будемо її любити своїм ділом, як любить Іванов природу. Він – близько до неї, з нею разом живе». 1975.     

      Обходитись без їжі дає початкове погане почуття, після терпіння без їжі робиться дуже хороше, хвороби щезають, а інші не нападають. Бо більшість людських хвороб виникають через їжу. Після терпіння без їжі 42 години у неділю можна їсти все, що хочеш, скільки хочеш. Це наше свято. Еволюція – це не вживати їжу. Наше терпіння щодня поступово росте. Поступово обходитись без їжі стає нашим способом життя, а не терпінням без їжі. Звичка їсти щодня щезає. Це дійсна любов до природи, ми її не поїдаємо щодня, не убиваємо її, не крадемо в неї продукт, а живемо за рахунок свого, а не чужого природного. За таку любов до природи вона йде нам назустріч, нас також любить, допомагає, обдаровує, не карає, дає життя. Учитель учить нас не пити воду, організм поступово переходить на спосіб життя без їжі й води, як будуть жити в раю. Чоловік живе, бо дихає, так було, так є, так буде. В організму є така можливість. Коли чоловік дихає, вода повітря  конденсується в його легенях, потім попадає в кров у достатній для життя кількості. Чоловік стає незалежний у природі, стає Бог, ми всі станемо богами. Божа сторона прикрашає раєм.

 

Шлях полегшення наслідку будь-якої кризи, збитку

       У людей склались такі умови життя в природі, що вони мають почуття поганого. Це – хвороби, нестаток речей, кризи, війни, голод тощо. Що їм у такому разі робити, щоб не було такого горя? Їм треба своєю силою волі робити собі улюблені умови життя в природі, що дають початкове почуття поганого. Це – виконувати вчення Учителя, Бога, система загартування. А за такі вчинки людські у природі самі складаються умови життя, при яких люди будуть мати кінцеве почуття хорошого. Хороше – це здоровя, мир, достаток, задоволення, щастя тощо. Учитель говорить, що природа таким людям іде назустріч у всьому. Людям треба старатись у житті робити так, щоб мати кінцеве хороше почуття. Але люди не знають еволюційний закон природи, тому роблять так, щоб одержувати початкове хороше почуття – це помилка.  

      Якщо тепер криза економічна, екологічна, спад економіки, не вистачає енергії, продуктів тощо. Людям погано. Що людям треба робити, щоб не було поганого? Приймати свідомо погані умови життя в природі за системою Учителя, а не робити собі умови, що дають початкове хороше почуття. Тоді природа сама пошле людям такі умови життя в природі, що вони будуть мати кінцеве почуття хорошого. Буде здоровя, задоволення, щастя тощо. Природа піде назустріч, полюбить людей, не буде карати хворобами тощо. Люди зразу будуть отримувати почуття хорошого, здоровя, задоволення, спокою, щастя. І поступово зменшаться кризові явища, криза щезне. Між людьми буде любов, довіра.

 

Отець, Син, еволюція, яка дасть кінцеве хороше

     Учитель пише: «Син з отцем не поладять, не уживуться, будуть між собою битись до крові. А природа говорить про їхню бійку, хто ж буде в цьому ділі правий? Мені природа дала свою незгоду: ні той, ні другий. А еволюція прийде на землю Духом Святим. Це Чувілкін бугор, це райське наше місце, чоловікові слава безсмертна, за що природа стоїть горою. Вона тепер, у цей час, не дає свою згоду на це, що воно може бути. І вказала про це діло, воно буде, 1989 року здійсниться, усе прийде на своє місце… А про Москву сказала: вона не буде жити». 8109-68. Отець і Син у всьому світі будуть між собою битися до крові, тобто буде війна. Буде війна між групами, партіями, блоками, країнами, частинами світу, релігіями, які мають характерні риси Отця і Сина. Війна дасть людям почуття поганого, незадоволення. Люди всього світу свідомо залишать Отця і Сина, візьмуться за холодне і погане – це еволюція, яка дасть усім людям кінцеве  хороше почуття. Учитель – перший еволюційний чоловік, який полюбив початкове погане. Слідом за Учителем Отцеві й Синові будуть суперечити інші люди, їх кількість збільшується. Так Учитель творить світ. 

 

Сон дає початкове хороше почуття, а в кінці – погане

      Для людей нема нічого кращого за сон. Чоловік ліг спати, сон дає йому початкове хороше почуття. А за це, за законом, природа сама підсовує такі умови життя, що дають кінцеве погане почуття. Це – незадоволення, нещастя, захворювання, смерть тощо. Люди звикли жити за сонцем: разом із сонцем устають, разом із сонцем лягають спати, і всю ніч сплять. Ми разом із сонцем все залежне життя сколотили. Уві сні люди наполовину живі, наполовину мертві. Учитель говорить, що сон героя вбиває. Ми вночі спимо – просипаємо своє царство. Якщо люди не будуть їсти і спати, то не будуть умирати. Еволюція говорить, що не треба розділяти час на світлий день і темну ніч, тобто відділяти світло від темноти. Зєднати в одне ціле ніч із днем, воно не розділяється, у природі все однаково. Люди не відділяли світло і тьму на початку історії в раю, для них не було світла і тьми, все було однаково. Не треба мати звичку спати всю ніч, а вдень не спати. На мою думку, можна спати в будь-який момент тоді, коли організму треба відпочити, а не за звичкою.    

      Учитель: Сонце єсть, це ми його примусили піднятись і з нами разом бути таким, як воно з нами вік прожило та гріло своїми променями. Ось де єсть життя наше, сяюче сонцем. 7507-41

      З’єднайте ви із цим ділом ніч з днем, так та атмосфера. Вона не розділяється на різне – усе в природі однакове. Ми так ось думаємо, що холод наступає звідкілясь, а він появляється тут же на цьому місці. Так само, начебто заходить за землю сонечко. Ні, це відбувається в наших людях. Усе це робиться в природі людьми. 7510-17

      Сонечко треба всім живим істотам, вони ним радуються, а не сонечко ними. Люди єсть усе сонечко, а сонечко єсть люди. Вони бажають, щоби було сонечко, так воно й робиться слідом за людьми. 7510-36

      Тільки на білий світ народився, глянув на сонечко – уже сам себе привів до відмирання. Сонечко не буває завжди відкритим, щоб перебувати як люди весь день весь час при сонячних променях. Вони знають, що сонечко буде сідати, вони спішать так це діло робити і недороблюють. Вони кидають усе живе й мертве, стараються розібратись і лягти на всю ніч спати. 7702-121

 

Золотий перетин і еволюція

      Протилежності дають можливість пояснити, як виникає в природі закон золотого перетину. Нехай людство своєю волею створило в природі умови життя,  що дали початкове хороше почуття – Х. Через це в природі самі виникають умови життя, що дають людству кінцеве погане почуття – П. Але люди цього кінцевого моменту не усвідомлюють, не бачать. Люди не знають про єдність Х і П як протилежностей, вона невидна, завжди залишається непізнана. Причина П залишається не усвідомлена. Тому людство Х і П розуміють як дві різні, незалежні величини, або дві одиниці, що запам’ятовуються. У свідомості є синтез двох величин, або одиниць, що є сума.   У природі є три зв’язані одним законом якості: дві протилежності дія і протидія та їх синтез або результуюча дія. Синтез або результуюча дія відбувається у свідомості. Трьом якостям відповідає три кількості, або числа. Синтез відповідає математичній дії додавання. Таким чином у свідомості є одна одиниця, друга одиниця та сума двох одиниць. Звідси маємо ряд чисел: 1; 1; 2. У житті природи цей ряд продовжується за законом: кожне число дорівнює сумі двох попередніх.  Звідси маємо нескінченний ряд: 1; 1; 2; 3; 5; 8; 13; 21; 34… Відношення будь-якого члена ряду до попереднього наближено дорівнює числу, яке називається золотим перетином.

      Таким шляхом у природі виникають кількості якоїсь якості. При певних числах кількість перетворюється в  нову якість. Потім на її основі утворюється знову кількість і так далі. Іде еволюція. Твориться світ.

 

Задовольнятись – основна цінність життя

      Коли в людей умови життя такі, що дають кінцеве хороше почуття, то вони задоволені в житті. Коли люди задоволені умовами життя, то вони кажуть, що умови життя хороші. Отже, почуття хорошого і задоволення еквівалентні, рівні. Почуття задоволення таке ж, як і почуття хорошого. Якщо є кінцеве почуття хороше, то також є кінцеве почуття задоволення. 

    А коли в людей умови життя такі, що дають погане почуття, то вони не задоволені в житті. Коли люди незадоволені умовами життя, то вони кажуть, що умови життя погані. Отже, почуття поганого і незадоволення рівні. Якщо є кінцеве почуття погане, то також є кінцеве почуття незадоволення.     

      Учитель робить все, щоб люди в своєму житті задовольнили себе: «Паршек говорить свої слова: живіть як хочете, але щоб ви своїм надбанням задовольнили себе. Не треба так робити, як ми робимо: зовсім не знаємо його діла, чого він між нами так ось робить. Ми в цьому бідні, нужденні люди, боїмось природи». 8109-16

     Я, як Паршек, вношу людям таку пропозицію: треба життям задовольнитись. 8102-151

 

Учитель говорить, що люди не задовольняються в житті

      Ця історія робилась людьми для людей, і це все діло не задовольнило через смерть людей. Вони в цьому ділі вмирали, вони в цьому ділі вмирають і будуть вони в цьому вмирати. 8204-27     

      Істинно сказав, скажу: дуже багато зробили, у них єсть, але жоден чоловік у житті в природі не задовольнив себе. Як він умирав, так він і вмирає, і буде вмирати. Це так говорить Паршек. Це істина єсть у природі. Через це все, зроблене нами, у нас розвинута в природі смерть. Вона на нас введена через це діло. 8202-168

      Що ми з вами в цьому не робили й не робимо, воно нас не задовольнило – у цьому наша така помилка. Ми з вами не нажились, а втратили своє здоров’я. Це було, воно єсть у цьому ділі й буде. 8209-13

      Паршек прослідкував цю історію, котра робилась нами, людьми. Він вивів підсумок цього усього минулого на людях життя. Вони в цьому не задовольнили себе. Їх необхідність примушує це діло робити, щоб у цьому всьому своїм тілом помилитись. Він так захворів, простиг, утратив у цьому своє здоров’я. 8303-81

     І все ж ми до цього діла не прийшли, щоб ми залишились цим ось задоволені. Як був у нас із вами якийсь у житті нестаток, так він і залишився між нами. Ми маємо діло з природою від неї відбирати плоди. Вона нам давала, вона нам дає, цього нам мало, вона й буде давати. 8109-11 

      Якщо люди не задовольняються в житті, вони бідні, нещасні, їх життя неповноцінне, їм погано, їх природа карає всякими своїми засобами. Вони всякими людськими способами стараються задовольнити себе, але тільки втрачають здоровя. Коли чоловік їв, це давало йому початкове хороше почуття. А потім, за законом, природа підсовує йому умови життя, які дають кінцеве погане почуття – у нього незадоволення. Але він про ці природні дії не знає, а думає, що він зїв мало, або не те зїв. У нього народжується думка: щоб задовольнити себе, треба йому зїсти більше їжі, або інші страви. Він готується, зїв інше, але знову не задовольнив себе. І так він завжди незадоволений. Почуття незадоволення примушує чоловіка завжди їсти інше. А коли чоловік свідомо обходиться без їжі, це йому дає початкове погане почуття, він терпить. А потім, за законом, природа обдаровує умовами життя, які дають кінцеве хороше почуття – це задоволення, щастя, здоровя тощо. Після терпіння він завжди задоволений їжею, у нього думка жити без їжі, у нього свідомість більше обходитись без їжі. Чоловік поступово приймає спосіб життя без їжі, він не терпить, а обходиться без їжі. Коли чоловік одягається до тепла в тілі, у нього початкове хороше почуття. А потім, за законом,  природа підсовує дії, що дають кінцеве почуття незадоволення, поганого, холоду в тілі. Про незадоволених ніхто не думає так, як Учитель, Бог.

 

Що робити, щоб у житті бути задоволеним?

      Треба жити по-еволюційному. Треба своєю волею мати умови життя, що дають початкове погане почуття, потім саме прийде кінцеве почуття хорошого, задоволення. Це Божий спосіб життя, що дає кінцеве хороше почуття, рівне почуттю задоволення. Треба мати Божий спосіб життя.       

      Чому люди в житті не задовольняються? Вони створюють умови життя в природі, що дають початкове хороше почуття. Через це природа сама підсовує такі умови життя, що дають кінцеве погане почуття. Якщо люди завжди так живуть, то вони завжди незадоволені в житті, нещасні, бідні. Учитель назвав усіх таких людей бідними людьми.

      Люди народжуються в житті, щоб задовольнити себе у житті. Вони все роблять у житті, щоб задовольнити себе у житті. Якщо вони мають Божий спосіб життя, то вони задовольняються. А якщо люди мають людський спосіб життя, то вони не задовольняються, бо це неможливо.    

 

Штучні засоби задоволення

      Люди, що незадоволені своїм життям, хочуть за всяку ціну задовольнити себе, бо в них природна потреба задовольнити себе. Люди не знали, не знають, як задовольнити себе у житті. Щоб задовольнити себе, люди шукають штучні засоби задоволення в природі. Для цього вони знайшли вино, паління тютюну, наркотики, різні страви, похіть (секс) тощо. Це дає початкове почуття задоволення, яке шкодить людям, і нарешті вони залишаються незадоволеними, їм погано, вони втрачають здоров’я, життя. Теорія показує, що штучними засобами неможливо задовольнити людство. Даремно намагаються задовольнити себе штучними засобами: стравами, вином, палінням, наркотиками, сексом тощо. З ранку до ночі рекламуємо вино, паління, секс, співаємо пісні про кохання, які породжують мільйони еротичних думок – все це для людської смерті. Вмираємо з музикою про кохання, дуже романтично.      

      Велика кількість людей у процесі історії залишаються незадоволеними, але вони все роблять для того, щоб задовольнити себе. Бажання великого числа людей задовольнити себе – це джерело і рушійна сила історичного процесу. Вони періодично змінюють відносини між людьми, змінюють суспільний лад, так твориться людська історія. Такий суспільний лад можна назвати штучним засобом задоволення. Приходить час, і лад не задовольняє, його замінюють на інший. Історичний процес буде так творитись незадоволеними людьми доти, поки люди не задовольняться через прийняття поганого за ідеєю Бога. Цей процес існує через людське незнання Божого способу життя. Тепер люди знають Божий спосіб життя, тому такий історичний процес припиниться. Учитель написав, що комуністична формація (Син) остання, після неї буде еволюція.

      Люди женуться за великими багатствами, стараються стати мільйонерами, стають ними через крадіжку капіталу в інших людей. Вони одержують багатства не Божим способом, не через прийняття поганого. За такі вчинки вони одержать від природи дії, які дають кінцеве почуття незадоволення, поганого, нещастя, смерть. Чи варто гнатись за мільйонами?  Не варто. Через гроші існує смерть, погане всякого роду.  

 

За початкове хороше – кінцеве незадоволення, самогубство

      Люди живуть по-своєму, через що отримують початкове хороше. А за це отримують від природи кінцеві дії, які дають почуття незадоволення, яке рівне почуттю поганого. Вони не бачать у такому житті нічого хорошого. У них виникає думка: «Для чого так жити?» У них апатія, небажання жити, щось робити для життя.  Їх таке життя не задовольняє, вони не хочуть жити по-старому, а як жити по-Божому вони не знають, не вміють, не хочуть. Вони самі припиняють так жити самогубством через незнання. Смерть це погане, яке вони отримують в кінці за хороше на початку. Кількість самогубств збільшується. Самогубство відбувається в результаті кінцевого незадоволення в житті. Причина – хороше, а наслідок цього – самогубство, погане. Яким шляхом можна уникнути самогубств? Людям треба знати систему загартування Учителя і робити в житті, щоб мати початкове холодне, погане; а за це погане люди будуть мати від природи кінцеве почуття хорошого, задоволення, бажання жити. У них не буде думки вмирати. Іншого шляху не має.  

 

Еволюція про штучний засіб задоволення похіть (секс)

      Люди, котрі незадоволені в житті, всякими шляхами намагаються задовольнити себе. У людей є природне початкове хороше почуття любов, яке дане природою для народження дітей, для продовження роду. Незадоволені люди використовують любов як штучний засіб задоволення, не для народження дітей, тобто не за природним призначенням. Учитель називає це похіттю, а тепер це в народі називається сексом. Люди в процесі похоті отримують початкове хороше почуття, а потім природа за це посилає кінцеве погане почуття – хвороби, смерть. Учитель пише, що так було протягом усієї історії людської: «Ми від першого початку першого діла стали від похоті вмирати». Ми тепер вмираємо від похоті. Ми всіма засобами інформації породжуємо в народу думки про похіть, що швидко наближає людство до загибелі.     

 

Еволюція учить, як жити в парі

      У ч и т е л ь : Що треба зробити в житті. Життя в природі – любов до неї. Не підкорятись своїй похоті. Завжди бути свідомим, у новому ділі розбирайся й виводь свій підсумок новий. Люби себе, як іншого – перше діло. Один з одним у парі як жити? Без усякої похоті зоставатись – чиста вона душа до життя. 8209-169

      Паршек, він говорив, він говорить, і він буде говорити нам усім, щоби ми, такі живі на білому світі люди, у природі не народжували так чоловіка, щоби він через свою розвинуту похіть у себе втрачав своє власне наявне здоров’я, щоб через це все зроблене діло вони вдвох завоювали між собою таку ось смерть. Вони самі це ось зробили. Удоволення створили – заклали своє зернятко на нового, ніколи не бувалого. Народили в крові цього чоловіка й стали його по своєму всьому в житті так ось примушувати. Бути чоловікові в цьому ось загнузданим у технічне, штучне, хімію. Це все зроблено в природі руками чоловіка, розумом, але не мудрістю природою – у житті чоловікові так місце мати, щоби залишитись при умовах таких, щоби була в чоловіка така можливість бути в житті своєму без усякої потреби. Тоді-то в житті своєму чоловік завоює в природі славу, своє безсмертя. 8104-144

      Він визнав цю першу з усіх помилку: зробив сам чоловік, він на зовсім чужого чоловіка поліз і своїм лігвищем прорізав до крові, туди заклав сім’ячко життя чоловіка. Його таким народив і пустив його в білий світ як самовільного в природі чоловіка. Він став у ній так хазяйнувати, як йому це все давалось. Він землю примусив бути йому джерелом, вона стала родити зерно й урожай. Це все зробила на чоловікові така вона в житті – похіть. Чоловік, коли її він спускає, робиться кволим. Це вмираюче таке ось діло єсть народжене в людях. Вони в любові  це діло, це ось, зробили. Нам не призупинити це таке ось бажання. Воно робилось людьми, воно робиться людьми й воно буде робитися до тих пір, поки родиться в людях своя в ділі свідомість. Люди через смерть свою перестануть це робити. Ми з вами дитя народили для життя його, а самі виховати не змогли. Йому дали самовілля це місце захопити й присвоїти до свого імені. Жінка не твоя – чужа, і ти для неї – чужий. Місце не твоє. Може, ти це місце придбав, присвоїв, говориш: це місце моє. У житті існують гроші мої, але їм хазяїн єсть на це все сила й уміння. Гроші все роблять, за них купляють, за них продають. Зміну свого життя може будь-який чоловік зробити. Це ж єсть гроші – ворог твоєму здоров’ю. Це єсть уся копійка – іншу заробляє, а карбованець іншого наживає. Ось це єсть наше похітливе життя. Ми для нього живемо, усі свої плани будуємо тільки з нею. Похіть – щастя, моє життя кується тільки за гроші. Вони тебе вб’ють, вони тебе заріжуть, ти з ними умреш, як і не жив ти.  А якщо треба буде жити, то треба звичку грошей не мати – і похіть викорениться, а життя воскресне. Люди завоюють життя вічного характеру. Продаватись, куплятись природа більше не буде. А буде живе, своє, без похоті життя, свідоме. Думати про це не будемо – робити це не станемо. Ось що нам Паршек приніс – життя, але не смерть. Він просить і молить природу, щоб вона йому дозволила жити для всього світу й усіх людей, котрі ставляться до неї капризно. 8202-76

      Своє самовілля робити як місце своє, котре він захопив і ним він розпоряджався. Це місце не твоє, ти його захопив, нікому не хочеш віддати. Ти зробився своїй дружині своїм чоловіком – це теж така єсть у житті природи неправда. Вона так само присвоюється своєю, як і місце. У природі такого власного нема – єсть спільного характеру, для всіх однаково. 8202-64

      Для того, щоб усі були боги, треба нам усім робити. А коли ми з вами будемо все робити так, як нас учить Бог, ми будемо всі боги, як один. Діти всі мої, народжені для цього всього, не спішіть віддати свою похіть у житті, а спішіть її так зберегти. Це ваше здоров’я, ви будете  легкими це місце райське зайняти. Вам слава буде безсмертна. Загартування-тренування нас, усіх дітей, просить, щоб вони знали Бога й богами робились у природі. Коли ми, усі люди, у цьому приймемо загартування-тренування, так полюбимо природу, як любить її наш Паршек, ми тоді зробимось усі такими, як він. Ми всі будемо богами через діло. А він нас приведе до порядку. Ми всі як один будемо любити природу й берегти її, як око. Ми будемо боги життя.

      О ш : Як чоловікові й жінці в парі жити? Служити один одному, як Бог. Учитель і Бог – нам усім приклад, як любити інших. Без усякої похоті зоставатись у своєму житті. Похіть – це охота до грошей, до сексу (як тепер говорять) тощо. Треба знати Учителя, розуміти Його вчення. Свідомість дає сили не підкорятись своїй похоті. Учитель благословляв чоловіка і жінку жити в парі, але не любити один одного, як звикли люди, тобто жити без похоті до  сексу. Є думка, що похіть – це тваринна звичка. У його чи її буває охота до сексу, а вони свідомо не підкоряються цій похоті, бо вони є люди, вони терплять свідомо, як свідомо терплять без їжі в суботу, або терплять холод при обливанні холодною водою. А після всякого свідомого терпіння робиться хороше, краще не може бути. При свідомому терпінні похоті зберігаються життєві сили, здоровя, а не губляться. Жити без похоті – це щастя.  Найщасливіші пари – це такі, котрі свідомо живуть без похоті до сексу. Приклад щасливої пари – Учитель і Уляна. Учитель з жінкою Уляною жили в парі свідомо без похоті заради всіх людей світу, щасливо, любили один одного, не спокушали, не примушували один одного до похоті. Уляна так берегла здоровя Учителя, називала Учителя «малесенька дитина», Учитель завдяки такої любові мав Божі сили і робив Божу справу, приймав хворих людей, через руки струмом убивав біль. Вони мали двох синів. Це справжня, істинна любов. Учитель: «А Паршек зі своєю любов’ю питає про першого самця й самку. Хто з них першим прийшов у життя. Йому природа підказала. Паршек так учинив, він сам на собі це зробив, похіть свою для цього зжив. Спасибі треба сказати моїй дружині Уляні Федорівні за її свідоме терпіння. А людям треба не забути за їхні засоби, вони в цьому ділі багато помогли. Паршек цим свідомо задовольнив себе, цього ворога переміг. Я був молодий, енергію жалів у цьому. Спасибі треба сказати дружині, вона не сприймала це. Я був нею задоволений. Вона жива, вона це робила – мою молодість зберегла цим самим. Я в неї був малесенька дитина. 8009-34

      Де істинна любов, там бережуть здоровя і життя один одному. А де гублять здоровя один одного через секс, там нема істинної любові. При сексі губляться життєві сили, здоровя, людина робиться кволою, втрачає життя, людство відмирає – це неправильна, неправдива любов. Учитель говорив, що якби Він не терпів похіть, то давно б з колії в житті зійшов. Коли умерла Уляна, Учитель перейшов жити до Валентини в дім здоровя, котрий вона побудувала для всіх людей. Учитель тут приймав нужденних людей. Учитель з Валентиною жив у парі також без сексу, завдяки чому є Бог землі.

      Учитель говорить: «Люби себе, як іншого». Іншими словами: що хочеш собі, те бажай і роби іншим. Це – закон життя. Це означає: усім рівно. І ложкою, і гривнями всім однаково. Заробітна плата всім однакова. І так у всьому, щоб не було незадоволених, ображених.

      А що люди роблять у старому потоці? Живуть по такій звичці. Чоловік і жінка сподобались один одному, полюбили, вони мають виховану звичку жити в парі з похіттю, тобто з охотою до сексу – це називається любов, кохання. Вони мають велику охоту до сексу, заради сексу одружуються, живуть в парі, творячи секс, через цю похіть народжуються діти, небажані, неочікувані. Вони займались сексом для свого задоволення, а вийшли діти. Чоловік вважає жінку своєю, а жінка вважає чоловіка своїм, вони присвоюють один одного, як річ, бережуть через похіть, щоб не захопили чужі. Чоловік має свою охоту, а жінка – свою, вони не жили, а промучились. Природа не любить усякого присвоєння. Так людство живе з такою звичкою із самого початку людської історії. Це похітливий рід. Похіть у подружньому житті – це не природне явище, а штучне, людська шкідлива звичка. Природа цього не любить. Природа для цього людину не народжувала, за секс природа карає людей всякими своїми засобами. Ось підтвердження. Через похіть розповсюджується в світі смертельна невиліковна хвороба СНІД. Сьогодні в Україні близько десяти відсотків (10 %) населення хворіють на ВІЛ/СНІД, і цей відсоток щорічно дуже швидко збільшується. Медицина в цій біді допомогти людям безсила, вона допомагає хворобі. Люди через похіть одержують хороше почуття, тобто задоволення. Але в природі будь-що одне ніколи не буває, у природі все існує в протилежностях. Якщо появляється щось, пов’язане з хорошим почуттям, то обов’язково виникає щось протилежне, пов’язане з поганим почуттям. Це закон природи. Тому похіть, яка пов'язана з хорошим почуттям, породжує хворобу СНІД, пов’язану з поганим почуттям – смертю. Гіршого не має. Це природний закон. Тому ніякими засобами, ліками чи будь-чим не зупинять смертельну хворобу, породжену сексом. І так через СНІД та інші хвороби може щезнути цей похітливий рід в житті в природі. Це плата людства за похіть, за те мізерне миттєве задоволення. Люди будуть отримувати погане від сексу доти, поки не усвідомлять і стануть робити за ідеєю Учителя без похоті. А новий потік людей з чистою душею буде прогресувати в житті в природі.

      Як викорінити похіть до сексу? Тільки Божим шляхом. На святому почутті любові не треба спекулювати, робити бізнес, збагачуватись. Похіть до грошей і похіть до сексу – це прямо залежні між собою явища. Похіть до грошей породжує похіть до сексу. Повію питають: «Чому ти цим займаєшся?» Вона відповідає: «Люблю гроші». А що більше любиш, гроші чи секс? Вона відповідає: «Гроші». Люди старого потоку так чи інакше, свідомо чи не свідомо займаються сексом заради грошей, це характерно для цього потоку. У людей є велика охота до накопичення грошей, бо живуть за гроші. Учитель стверджує: коли охоти до грошей свідомо не будемо мати, тоді й похіть до сексу викоріниться, і життя воскресне. Не буде продаватись і куплятись. Як викорінити охоту до грошей? Шляхом соціальної рівності. Щоб це здійснити, треба виконувати ідею Учителя: що хочеш собі, те бажай іншим. Яку зарплату хочеш собі, таку бажай і роби іншим. Учитель пропонує всім людям згодитись і прийняти однакову зарплату мінімум 33 крб.; буде мало – всім прибавимо однаково, щоб не було ображених. Коли буде всім рівно грошей, тоді не буде все куплятись і продаватись, не буде накопичення, і охота до грошей у людства щезне, а слідом за нею викоріниться охота до сексу як звичка, і життя воскресне. Людям з чистою душею легко буде зайняти райське місце, де будуть народжувати людей нового потоку.   

      «Своє самовілля робити як місце своє, котре він захопив і ним він розпоряджався. Це місце не твоє, ти його захопив, нікому не хочеш віддати. Ти зробився своїй дружині своїм чоловіком – це теж така єсть у житті природи неправда. Вона так само присвоюється своєю, як і місце. У природі такого власного нема – єсть спільного характеру, для всіх однаково». 8202-64.  Для життя по-еволюційному характерно не присвоювати один одного. Чоловік не повинен присвоювати жінку, а жінка не повинна присвоювати чоловіка. У природі власного нема. І чоловік, і жінка є спільного характеру, для всіх однаково. «Жінка не твоя – чужа, і ти для неї – чужий», – говорить Учитель. 8202-76. Чоловік убив жінку за те, що вона не любить його – такої неправди не повинно бути в людях. У житті по-еволюційному не женяться і не виходять заміж, як звикли в старому потоці; народжують дітей без усяких потреб.     

 

Еволюція – не вводити смерть (погане) через похіть

       У ч и т е л ь : Я в Кондрючому в домі всього світу, а сам своєю думкою можу бути по всіх усюдах таким, як і єсть у природі. Якщо захочеш зробити, доб’єшся ти. У тебе така єсть дорога, по котрій ніхто не проходив. Йому це тяжко зробити. Це ж єсть люди, живущі на білому такому світі. Вони живуть і думають: як би обманути цю безвинну таку жінку, що робить. Це його в цьому ділі рекорд. Він добився свого того, що йому хотілось. Він зробив у себе найгірше діло, він утратив своє наявне здоров’я, з усіх сторін це справжня в нього близька смерть. Ти ж кінчаєш цю ось умираючу похіть, яким стаєш ти? Ти робишся не чоловіком дії, ти кволий. Я не наполягаю на цьому всьому ділі, але прошу як практик у цьому ділі. Хочеш жити – так ти задайся мети похіть свою зберегти, як твоє око, що бачить. Воно в тебе здорове, і бачиш ти ним, як ніколи, добре. А коли ти його так запорошиш, воно в тебе нездорове, воно хворіє. А око – це все твоє єсть життя. Ти бачиш ним природу так, як це треба. А коли ти ним не бачиш, то твоє життя мертве. 8202-79

      Ми з вами на зміну свого життя народили дитя, воно росло змінити своїм тілом нас, старших. Це введена наша така природна система, де люди таке життя своє ввели. Пожили, повеселились і вмерли на віки-віків через свою похіть. Що ти зробив на чужому такому тілі, пробив до крові лігвище, чуже зовсім? Ти над природою насміявся, зробив те, що було не можна. Це діло не твоє, а чуже. Ми ним, як своїм, оточуємось, говоримо: це наше. 8202-91

       Похіть життя не створює, а смерть вводить. Розум це все робить у молоді, кому треба подякувати. А діло їх таке. 8204-150

       Ми помилились і сильно – це наша нами зроблена похіть. Вона нами зроблена не для життя, а для смерті. 8302-140

       Це ж статеві зносини в похоті. Ми цю штуку на собі розвинули з дитинства. Здавалося б, цього не треба робити. Адже самі умови найкращої красоти в житті починались, робились, робляться молоддю, так воно робиться людьми й до сих пір. По-природному, начебто це в житті так і треба. Чоловік начебто для цього народився, він же бачить, він же говорить, йому здається: це діло йому буде належати. Його на це самі народили, він у природі навчився це в житті робити. Самі цілуються, лижуть себе, а самі своє лігвище ставлять, і жене його. Він думає: це його оточує радість. У цьому самому не один чоловік це починав. Вона сама в цьому живе, так прививається з дитинства, як робиться на виду півнем на курці. Це ж єсть курка, вона нами породжена. А чоловік – від чоловіка. Він же розуміє, що цього робити так не можна, а все-таки вони для цього всього полюбились. Їхнє живе, так вони психічно беруть, у жаданні так роблять. Хіба в них тоді єсть совість, чи вони когось із усіх, чогось у житті бояться? Їхнє в цьому самовілля дитяче. Хто з усіх перед ким буде винуватий? Вони ж у цьому - один з усіх наймиліший сік, миле дитяче в похоті діло, із діл єсть діло. Вони ж, голубочки, про це говорять, цілуються, як ніколи, про це все пісні свої вони вдвох розспівують. Це ж єсть їхня в цьому така ароматна радість. Похіть на людях недаремно розвивається. Вони в отця, у матері такі єсть у житті народжені. Вони ж тільки прихилились, доторкнулись – уже зернятко-зародок, діло робиться. Ця похіть породжується сама. Це в людей єсть таке неприємне в житті, розвинуто нами, усіма людьми на землі. Ми з вами коли брались за це ось кипуче таке мстиве це діло, у нас у таких головах не складалось, що це так у світі вийде. 8303-96

      О ш : Отець Ош просить всіх дітей, у кого розвинена дитяча похіть, її позбутися, щоб зберегти своє життя. Учитель учить, як це зробити. (див. 8102).

      У ч и т е л ь : Я прошу всю нашу таку молодь, щоби вона не робила свою похіть. 8104-60

      Він спішить це робити. А день наш, не для того він на арену прийшов, щоб ми, усі люди, цим займались. Ми не знаємо добре, що наша енергія в цьому вмирає, вона нами робиться психічною. Який ти не був у цьому ділі чоловік, ця похіть, вона тебе потягне. 8202-57

      Наше діло – дитя народити, а потім ним, як своїм, розпоряджатись. Жаль його, але нічого не поробиш, треба. Так ми звикли один одного примушувати робити чужим чуже. А чуже єсть мертве. А з мертвим жити не можна. Паршек не за діло, а за життя вічного характеру. Ось що треба нашим людям. Ми від першого початку першого діла стали від похоті вмирати. Це діло нас у цьому ось не виправдало цілком. Ми зостались у цьому ділі в похоті винуваті. Це наш у похоті розвиток у природі. 8202-60

      Ми з вами в селі помираємо, нас люди закопують. Вони самі це в житті робили, роблять і будуть робити. Паршек з нами не згоден. Він говорить: це все нашому розвитку ніяка особливість не поможе: ні Арктика, ні Космос. А як умирав у цьому чоловік, так він і буде вмирати. Це все наш початок зробила похіть. Діти ви мої всі дорогі. Я вас як дітей люблю, хочу щоб ви на білому світі так ось жили та не робили ви свого самовільного: на чуже тіло пускати в хід своє лігвище, котре з кров’ю проходило в життя чужого тіла й там розпоряджалось своїм зерном, саджало його для зародку нового життя. Ми б цього не хотіли, але самі умови наші примушували це діло робити, вони введені нашими предками. Чоловік на це все накидається як на своє й підвладне тіло, воно силою криється, це природна таїна, вона примушує чоловіка в цьому вмирати. А вмирати ніхто не бажає. Це робиться самим чоловіком, він робить це природно, вона ці сили в себе мала й дала чоловікові. 8202-63

 

Еволюція – погане зрівняння потреб, що дає хороше

      Учитель радить людям перемогти в себе жадність, користолюбство. Перемагати свою жадність усім доведеться через прийняття поганого, зате після перемоги люди одержать від природи хороше, всілякі блага. Жадні люди збагачуються всякими шляхами, накопичують багатства, експлуатують інших людей, держать їх у рабстві. Через людську жадність, користолюбство існують у світі багаті та бідні, багаті управляють економікою, а бідні наймаються і створюють економіку за гроші. Сюди втручається політика. Через це є експлуатація, крадіжка чужого, несправедливість, присвоєння, ненависть, убивство – всяка така погань людська. Неімущі отримують обмежену зарплату, а імущі мають собі необмежену зарплату – на цьому принципі тримається всяка економіка і політика. Люди не живуть, а заробляють гроші – природа цього не любить, таких людей жене від себе. Учитель і природа проти таких жадних, користолюбних людей. Наша молодь ображена в житті, вона в державі існує не на своєму утримуванні, а на батьківському, котре часто буває недостатнім, через що молодь страждає. Як можна перемогти свою жадність, користолюбство, як задовольнити молодь? Тільки з допомогою Бога через прийняття поганого. Учитель пропонує всім  людям свою зарплату зрівняти. Погодитися взяти однакову мінімальну зарплату 33 карбованці. Якщо буде мало, всім прибавимо однаково, щоб не було ображених. Краще нам усім буде, якщо ми всі погодимось з Учителем і приймемо в своєму житті однакову для всіх зарплату. Люди бояться зрівняння зарплати, це для них погане, зате після зрівняння  буде хороше, а всякої погані людської не буде.    

       Учитель: Ми, усі люди отці й матері, повинні згодитись із пропозицією ідеї Учителя. Він не за нас, таких ось жадних у житті людей, котрі оточили себе минулим, нікуди негожим, котрі своїх дітей ображають. Учитель просить отців і матерів своїх дітей, щоб вони згодились із Учителевою ідеєю. Вона просить усіх свою зарплату зрівняти, щоб люди вчені й невчені мали зарплату 33 карбованці. Якщо всім буде мало, то ми всім прибавимо. За це все, зроблене свідомо, природа нас підтримає. Слова Учителя людям вносять свою пропозицію. Вони самі це зроблять, їм це в історії треба буде. 7710-176

      Вона (молодь) у нас життям незадоволена. Вона держиться на батьківському утриманні, а не на своєму утриманні. Дуже тяжко жити молоді нашій за рахунок цього всього… Коли він на твоєму утриманні, то це для нього хороше, але коли його нема, то тут уже біда. Дитя як на отця своїм таким ділом має свою образу, воно психує, воно цим незадоволено. У нього єсть минуле. Йому тільки дай, і він більше нічого не розуміє. А батька треба забезпечити, у нього рветься все, що попадається під руки. Отець хворіє,  а син тим більше хворіє від такого недостатнього утримання. Тому догодити своєму рідному дитяті ніяк не можна. А ось що треба зробити в житті нашому, щоб цим догодити й батькам, і дітям, - треба всім давати одну зарплату 33 карбованці в місяць. Мало буде цього – прибавимо. Від цього буде хороше всім: і батькам, і  дітям. Якщо ми цього в житті своєму не зробимо, то в нас таке безладдя й залишиться: ми будемо бідними нужденними людьми. Нас ніхто не пожаліє, навіть сама природа. Вона нам форму покаже: болячку, грибок посадить. Він (Паршек) сам знайшов у житті це йому як такому підростаючому дитяті. Він ішов з іншими дітьми,  у котрих гривня в руках. А в мене, Паршека, нема копійки за душею – і була моя велика образа на рідного отця. Він про це не знав, але синові доводилось від такого отця відмовитись. Я через цю бідність, через таку нужду став приватну власність відновлювати. 7710-212

     Бугор недарма свої плоди розкриває, він, як природа: повітря, вода й земля – Паршекові друзі, милі незабутні невмираючі, вічно живі, нарівні разом із бугром. У Паршека запитують: “Ти прийшов сюди з якою думкою?” Як ви самі бачите. А тепер послухайте, я вам скажу про це. Економіку не підтримую, а з політикою не згодний. За Півмісяць і Червоний Хрест, за міжнародне здоров’я. Тюрму, лікарню не поважаю. Хочу, щоб не народжувався в природі злочинець і хворий чоловік. Поки що всім однакова плата в житті нашому 33 карбованці, малому й старому. Буду сам в’язнів, божевільних із неволі визволяти. Усе буде робитися свідомо. Мені одного поставити на ноги, щоб у нього роль відігравала  природа. Інший слідом за ним прийде і скаже: «Учителю, мене прийми», і так далі, і таке подібне. Усі будуть на волі. Усім людям гріхи простяться.  Паршек навчить усіх, усі зробляться  друзями природи. Чоловікові треба буде легке. 7804-112      

      Зарплата малим, старим буде одна – 33 крб. Ображених не буде. Мало нам буде - усім прибавимо. Робити свідомим, усім треба свідомість, без усякої свідомості ми не будемо обходитись. Якщо треба, значить треба. 7805-14

      Це люди, вони стали як такі шукати на Учителеві його добро. Воно було таке життя, така справа. Ми її робимо і хочемо зробити найкраще, для всіх однаково. Щоб люди жили мирно, ніколи один на одного не робили, а жили рівними. Якщо одержать зарплату, то всім однаково: малим і старим. Вони таке ввели, щоб ненависті та зла ніякого. Люди людей будуть дуже любити за їхній такий учинок. Ми в житті своєму мислити передчасно не станемо в природі, щоб ми робили те, що вчора намітили. Це ось сьогодні буде треба, ми без цього жити ніяк не зможемо. 7805-71.

      Треба їм, таким людям, в їхньому ділі  простити. У них родиться свідома мисль, вона їх Учителевим ученням оточить. Більше він не буде попадати ні в тюрму, ні в лікарню. Буде жити за Божою справою, ні в кого не буде красти. Усі будуть жити однаково, рівно, однією сім’єю. Не буде наживатись, багатіти, як це робилось до цього; один одного доганяв, переганяв, не давав йому життя. Він людьми командував, примушував, щоб вони робили, а він між ними жив. Усі цього хотіли, але не кожному дається. 7804-30

     Паршек – це буду я, Учитель усього народу. Учу людей не для того, щоб між людьми війна була. Я прийшов на нашу землю, щоб у нас, у всіх людей, не було тюрми й не було лікарні. А ми самі це робимо: живемо нерівно, в одного є, а в іншого нема. Професіонал народжується не для того, щоб жити погано.7804-31

      Усім треба рівно. Мало буде - добавимо, щоб між людьми не було ніякої образи, усі жили рівно. Так жити, як ми живемо при Радянській владі чи демократії, – ми незадоволені життям. Мало, більше не доводиться одержувати. Не хочемо – одне, не вміємо – друге. А в природі єсть такі ось засоби, життєві еволюційні. Так жити, як ми прожили при отцеві й синові, жити не треба. А ми в цьому вмираємо через діло наше.  Краще нічого не робити, ні перед чим ні за що не відповідати – це буде нам усім краще.  Ми жити будемо світоглядно: і хороше, тепло і холодно, погано. Єсть що їсти – їж, нема – терпи свідомо. 7804-145

      Ми повинні в цьому отримувати рівну зарплату 33 карбованці. Мало буде - прибавимо всім. Сам свого місця адміністратор відмовиться, війни такої не буде в усьому світі, люди цю ненависть зживуть. Яка буде красота в людях! Робити таке діло перестанемо. А бугор Чівілкін хай живе, його як такого людям забути не можна. 7811-11

      Для чого нам отці це ось життя завойовували? Щоб ми з вами, усі до одного чоловіка, жили однаково. У нас діти - на утриманні своїх отців. Кому вони прийшли допомагати? Кого вони повинні охороняти? Нашу адміністративну особу, генерала місце. А щоб йому дали душу із серцем. У нас він перед усіма є ображений, хворий  чоловік. За нього заступився Паршек. Він народився живим – вже він нам. Треба йому, як і всім, зарплата спільного характеру однакова – 33 карбованця. 7811-66

     Гроші з дороги він так гнав, як якусь людську звичку. Гроші збирають, їх накопичують як таких. Паршек їх врахував. Якщо будуть треба, кожному окремо чоловікові - мінімум 33 карбованці. Якщо буде мало й треба, то ми ж багаті люди, усім ми прибавимо, але не одному на вибір. Тому всі - за його таку пропозицію. 7910-91

      Базар, за моєю ідеєю, скасується. Природа так у цьому не буде  продаватись. Чуже зовсім відійде. Буде в житті все своє, живе. Крадіжки зовсім не буде, убивати теж не будуть. Це були наші такі ось тільки розмови, а діло, було воно попереду. 7910-93

     Ніякої тюрми, ніякої лікарні не буде, а будемо жити по-еволюційному. Хочеш робити – роби, не хочеш - не треба. 7804-14

      Я від природи жду для всіх людей благо, щоб вони від цього всього жахнулись. Це для них появиться на цьому домі хрест. Моє таке для людей усіх свідоме терпіння. Я перебуваю в тюрмі. Моє слово повинно жити в людях по всіх усюдах. А мені як такому не дають говорити – ти трохи зі своїм підожди, твоє діло попереду. Це значить буде в житті людям хороше. Цього, що було в житті, його не буде.  Смерть щезне, а народиться в природі життя. Ми так. Генерали, полковники, майори, капітани, лейтенанти, прапорщики, сержанти, солдати, живущі за свої засоби, роблять у себе цю бойню. Відмовтесь і згодьтесь на одне – усім живущим людям одна зарплата буде однакова - 33 карбованці. Яка буде в людях істина! Вони не будуть умирати ніколи. Знаєте Паршека, він цю ідею підніс. Усі люди цього хочуть. 8303-32     

      Ми на цю всю будову запрошуємо весь світ, усе людство. Ми не відходимо ні від кого й не відгороджуємося ні від кого. Хочеш жити за нашими  умовами – приходь вступай у таке суспільство і живи з нами, такими правами користуйся. А щоб іншого чого-небудь, у нас нічого не буде, а буде між людьми своя рідна любов. Один одному будуть помагати. Захоплення - ніякого, воєн - ніяких. Усі люди рівні отримають права на життя спільного характеру, шукати в природі корисне в труді. Але не буде ні командування, ніякої юстиції, ніякої вояччини, ніякого насильства. А буде просьба одна з усіх наша, така вона є. 7805-15

     Ми з вами, усі люди, повинні проаналізувати як якусь справу. Я вважаю, ця справа є свята, нею люди мають задовольнитись. Цей фільм виправдає тим, що це буде треба.  Це життєвий такий закон. Солдат більше служити не буде. Армія не знадобиться. Крадіжка припиниться. Хворіти люди перестануть. Усі до одного одержать одне – 33 карбованці. Тюрми не стане, лікарні теж не буде. Учитись так не будемо. Місця теж не стане. У людях проявиться життєва любов. Між національностями  війни більше не буде ніколи. Ось чого ми від природи доб’ємось. Умирати зовсім перестанемо. Усі люди, від цього діла вони встануть, їх як таких  підніме природа, вона нам дасть наше життя. Ось що ми з вами побачимо, це все життєрадісне. У житті нашому проявиться наше все на землі райське життя, бугор ми з вами для цього діла всі оточимо. 7805-69  

     Ми повинні з природою не боротись, її якості не брати, вони не будуть треба. Вогонь не буде потрібний, залізо не треба, снасть не буде потрібна. Шило з голкою не треба буде, ніж із сокирою, пилка не будуть потрібні. Землю як таку присвоювати не будемо, і вона не буде чоловікові потрібна. Сіяти зерно перестанемо. Усе це відпаде, усе це зробить у себе наш земний чоловік. У нього як у такого організується внутрішнього характеру тепло. Те, що робить для себе чоловік, він цього не буде робити. Йому  їжа не буде потрібна, одяг теж не буде потрібний, житловий дім не буде треба. Чувілкін бугор – це буде чоловікові слава. Він його такого ось прийме, йому його життя дасть. Примусить сам себе стати близько до повітря, води, землі. Струм, електрика, магніт тіло оточить на віки-віків. Ось, чого люди доб’ються. 7805-73

      Заробітна плата всіх людей, незалежно від віку або інших умов, має бути однакова, рівна. Діти мають бути на утриманні держави, а не на утриманні батьків. Діти, дорослі працездатні й непрацездатні – всі мають отримувати рівну зарплату. Люди бояться погоджуватись на рівну зарплату, бо думають, що їм буде погано. Нехай спочатку буде погано, зате потім будуть хороше, всілякі блага без усякої економіки і політики. Всім буде добре. Що є кращого, якщо всім добре? Коли блага всіх урівняють, то доля благ кожного, за моєю оцінкою, буде в середньому майже на порядок більшою, ніж тепер. Перший крок до зрівняння – ввести одну валюту. Це можна зробити демократичним шляхом. Людям буде легше в житті, трудитись так тяжко не будуть. Отець Ош не примушує, а просить усіх взяти одну зарплату. Нікого не примушуємо це робити. Отець Ош пропонує всім людям взяти рівну зарплату, бо знає, що так буде всім легше і краще. Хто хоче так робити, хай робить. Хто не хоче це робити – не треба це робити, живіть по-своєму, як знаєте. Для цього треба свідомість. У такій свідомості треба людей виховати. Людство одержить блага, що не буде злочинності, не будуть люди хворіти так, як тепер. Тюрма не буде потрібна в житті людства, у неї люди не будуть попадати, бо не будуть робитись злочинцями. Тих, хто тепер у тюрмі, Учитель звільнить. Людям не треба буде лікарня. Ображених, незадоволених не буде. Люди всі бідність свою зживуть.

 

Еволюція – не присвоювати улюблене місце, а мати спільне

      Отець Ош благословив: у людей повинно бути все від Бога, але не індивідуальне, захоплене, присвоєне. У них спільне імя повинно бути від Бога, земля для життя в них повинна бути від Бога, учення й усе інше повинно бути від Бога. Люди звикли жити свавільно. Люди звикли від предків жити на захопленій землі. У них на своїй землі – дім  або квартира й усяке багатство. Чоловік говорить: “Це моє”. Але ця захоплена земля, насправді, є чужа, природна, спільного характеру. Уся земля є спільного характеру. А якщо земля є спільного характеру, її присвоювати не можна. Люди за чужу землю воюють один з одним, держава йде війною на державу, сусід – на сусіда, і в цій війні роблять смерть, їм робиться погано. Бог дав людям райську землю спільного характеру для життя і благословив навколо райського місця жити. Люди навколо райського місця не будуть присвоювати землю й ніколи не будуть за неї воювати. Присвоєння чужої землі – це головна причина війни в усій історії людства. Війни не буде через надбання спільного характеру. Приватновласницьке місце – це головна причина смерті будь-якого чоловіка. Чоловік захопив у природі місце, присвоїв для користування – йому хороше. Згідно із законом протилежностей, природі у відповідь треба стільки ж віддати. Вона забирає в тіла чоловіка в еквівалентній кількості, від цього він хворіє й умирає – йому погано. Так природа карає всіх людей, що живуть на чужому місці. Ніхто з людей не може сам, без Бога, утекти від смерті через присвоєння чужого місця. Щоб чоловік визволився від цієї смерті, йому треба обов’язково Бог землі, котрий указав би людям для життя місце спільного характеру від Бога. На цьому місці не буде присвоєння землі й не буде за це покарання від Бога й природи, не буде війни. Це є наше райське місце від Бога. На мою думку, ніхто не врятується в житті, якщо не буде жити навколо райського місця. Тому треба жити навколо райського місця.

     Люди зазвичай присвоюють усе до свого імені, вони говорять: “Це моє”. А якщо у людей буде головним не своє імя, а обране спільне імя, то не буде такого присвоєння. Учитель пише, що Божі люди навколо райського місця повинні мати спільне Боже ім’я, на ньому одному базуватись. У такому житті вони не будуть мати одного свого імені, до котрого присвоюють землю й усе інше. За моїм висновком, Учитель пропонує Божим людям через учня обрати спільне Боже імя Ош і на ньому одному базуватись у житті навколо райського місця. Найголовніше всім людям у житті по-еволюційному – визнати Бога Отця Ош, Його імя Ош обрати спільним і на ньому одному базуватись. Відмовлятись від свого імені й обирати спільне – це для людей початкове погане почуття. А за це природа дасть райські умови, які дадуть людям кінцеве хороше почуття.  

      Усі земні люди ждуть рай на землі й хочуть, щоб рай на землі був. Земний рай дасть людям багато можливостей, досконалість і головне з благ – безсмертя. Наше, усіх людей, життя навколо райського місця зміниться. Війни між людьми відійдуть, зброї не буде, убивати один одного не будуть, могилки перестануть ритись, буде мир і любов у людей. Природа людей полюбить, чоловік не буде каратись смертю. Діло таке відпаде, трудитись так тяжко не будемо, і не будемо в труді своє здоров’я втрачати. Буде всім добре з Богом жити. Рай на землі – це хороше. Але, щоб земний рай був у нашому житті, спочатку нам усім треба пожити погано, свідомо терпіти погане. Треба зараз усім до одного чоловіка приходити на райське місце із своїм бажанням,  із любов’ю щодня бути без усяких потреб: без їжі, без одягу, без житла. Хороше без поганого не буває. Старайтесь бути на бугрі, прийти в будь-який час із своїм бажанням, побути хоч недовго, щоб проспівати Гімн Отця Ош, подихати, попросити Учителя – це може кожний. А при цьому буде поступово збиратись на райському місці людський рай. І нам усім у раю буде з кожним днем краще й краще. А коли на бугрі будуть стояти плечем до плеча тисячі, тоді в них буде тепло спільного характеру, своє, людське, не технічне, не від хімії. Тоді ми будемо природні люди. Ми будемо жити без чужого, мертвого. Тоді природа піде нам назустріч, відчинить ворота для нового життя, ми перестанемо вмирати. Бажаю щастя, здоровя хорошого. 2009-03

 

 

Еволюція

Валентин Ош

      Що є еволюція? Учитель Іванов П. К. (Паршек) стверджує, що в історії є три періоди, котрим відповідає суспільний лад. Перший період – це самодержавний або капіталістичний. Він не задовольнив людей через смерть людську, і його замінили на соціалістичний. Соціалістичний лад також не задовольнив людей через смерть людську, бо люди вмирали ще більше, ніж за самодержавства. Учитель стверджує, що соціалістичний лад замінять на новий, небувалий лад, Він назвав його еволюцією. Учитель говорить, що самодержавство як особистість – це Бог Отець, соціалізм – Бог Син, еволюція – Бог Дух Святий. Або коротко: Отець, Син, Дух Святий. Учитель є перший еволюційний чоловік. За Отця і Сина люди були технічні, жили без Духу, а Учитель знайшов у природі Дух, ввів людям Дух у життя, тому Він називається Дух Святий. Еволюція це Божий спосіб життя для всіх.

      Звідки в Учителя ідея еволюції? Учитель говорить про початок людської історії. Люди спочатку жили по-еволюційному, були без усяких таких потреб: їжі, одягу, житла. Вони не їли, не одягались, не мали житла. Люди жили, бо дихали. Чоловік був Бог. Це був Рай. Там смерті такої не було. Це не легенда, а історичний факт, про це свідчать словяно-орійські Віди – віра наших предків, рідна віра. Потім через похіть люди втратили здатність обходитись без всяких потреб, вони стали їсти, одягатись, мати житло; вони трудились. Еволюція припинилась. Втратили рай. Ввелась смерть людей.

      Учитель має Божу мету відновити людству життя по-еволюційному, котре було на початку історії. Заради цього Він робить усе, щоб у людях бути Богом. Для відновлення еволюції Учитель у 1933 році знайшов людям місце на землі бугор, назвав його райським, його освятив, у 1975 році благословив усіх людей жити навколо райського місця по-еволюційному без усяких потреб: їжі, одягу, житла. Тут буде рай, люди завоюють безсмертя. Бугор належить усім людям усіх націй, хто його любить, спільне місце. Кожному дозволено бути на бугрі без усяких потреб. На бугрі люди зроблять людський рай, народять чоловіка без потреб. Там мати, котра не їсть і не п’є, народить дитину і віддасть людям. Люди в раю будуть держати дитину на руках, не годувати, не одягати, не заносити в дім; природа буде сама його ростити. Він з маленького буде нас усіх учити жити без потреб. Учитель пропонує всім людям бути учасниками цього народження, усім знати про таке народження. Якщо ми любимо Учителя, то повинні це зробити. Цей новий чоловік буде по духу Учителя Син. Він буде наш Учитель, Бог. Учитель пише про еволюцію: «Це Чувілкін бугор, він нам ці якості введе. Ми не будемо так важко жити, нас оточить легке, холодне й погане. Ми доб’ємось від природи життя, але не смерті. Ось де виявиться правда, невмируща ідея: їжа не буде треба, одяг теж не буде треба, дім житлового характеру не буде треба. А буде треба всім нам Чувілкін бугор, його такі життєрадісні умови, земний рай: один поруч одного впритул стоять. Нас не буде природа поодинці забирати. Ми будемо мати тепло спільного характеру. Не природа нами, а ми нею будемо розпоряджатись своєю ввічливою просьбою. Нам доводиться просити природу своїм умінням, своєю любов’ю. А любов є для життя все». 7804-53

      Учитель готує людей  для еволюції, оздоровлює. Учитель людям знайшов у природі засоби для здоровя, ввів систему. Учитель бажаючого приймав, Він клав руки на тіло, через руки струмом убивав біль, вводив Дух Святий, обливав холодною водою, давав усім усно однакову поради, що робити вдома: 1) два рази в день обливатися холодною водою; 2) здороватися з усіма людьми; 3) 42 години в тиждень обходитися без їжі з п’ятниці до неділі, перед їдою виходити на природу, робити тричі вдих і видих через гортань і просити: «Учитель, дай мені здоровя»; 4) знайти бідного, нужденного, дати 50 копійок, при цьому сказати самому собі: мовляв, я це даю за те, щоб не хворіти; 5) не плювати на землю, не вживати алкоголь, не палити тютюн.  Якщо ці поради виконують, то хвороби наявні щезають, а інші не нападають. Ця система запобігає всякій хворобі. Учителя треба любити, просити як Бога.

Три основні ідеї еволюції

    1. Найдорожча ідея – обходитись без усяких потреб. Для цього є наше райське місце. Еволюція – це не вживати їжу. Наше свідоме терпіння без їжі поступово росте. Спочатку терпіти без їжі 42, потім 66, потім 108 годин в тиждень, шість діб, два тижні, місяць і так далі за законом золотого перетину: кожне число дорівнює сумі двох попередніх. Приймати холодне і погане, жити за рахунок свого, а не чужого. Це незалежність.  

     2. Свідомість визначає буття. Треба мати свідомість. Еволюція – у свідомості, а буття саме прийде. Любити Учителя як Бога. Треба вчитися в Учителя, читати Його слово, виконувати в житті Його ідеї. Кожен сам знає, що робити в житті, йому не треба адміністратор. Кожен вільний, незалежний. Слово Учителя –  це для всіх людей життєвий Божий закон, найголовніший з усіх.     

       Учитель: «Без нічого (без потреб) жити треба й уміло. Ховатись не треба - любити треба природу як таку, вона нам простить. Еволюційний чоловік, він прийшов на землю не з чужим, а зі своїм живим енергійним тілом. А чуже є чуже. Йому треба, щоб чоловік був вільний у своєму житті. Це буде діло. Він – господар, захотів він – зробив, йому в житті  адміністратор не треба. Він сам знає, що робити в природі у житті. Він повинен мудрецем усе сам робити. Треба навчити себе, щоб увічливістю обслужити дитя, щоб воно розуміло, що його просять. Не треба присвоювати до свого ймення. Треба його вважати спільним. Ось тоді ми будемо жити незалежними. Зла ніякого між людьми не буде, а буде любов у всьому ділі. Зарплата малим, старим буде одна – 33 крб. Ображених не буде. Мало нам буде - усім прибавимо. Робити свідомим, усім треба свідомість, без усякої свідомості ми не будемо обходитись. Якщо треба, значить треба. Жити ми хочемо, значить треба життя будувати, це залежить від нас усіх. Ніякої тюрми, ніякої лікарні не буде, а будемо жити по-еволюційному. Хочеш робити – роби, не хочеш - не треба. Сиди отримуй те, що слід. Це все бережи, як своє добро є. Ми на цю всю будову запрошуємо весь світ, усе людство. Ми не відходимо ні від кого й не відгороджуємося ні від кого. Хочеш жити за нашими  умовами – приходь вступай у таке суспільство і живи з нами, такими правами користуйся. А щоб іншого чого-небудь, у нас нічого не буде, а буде між людьми своя рідна любов. Один одному будуть допомагати. Захоплення - ніякого, воєн - ніяких. Усі люди отримають рівні права на життя спільного характеру, шукати в природі корисне в труді. Але не буде ні командування, ніякої юстиції, ніякої вояччини, ніякого насильства. А буде просьба одна з усіх наша». 7805-15.   «Це життєвий такий закон. Солдат більше служити не буде. Армія не знадобиться. Крадіжка припиниться. Хворіти люди перестануть. Усі до одного одержать одне – 33 карбованці. Тюрми не стане, лікарні теж не буде. Учитись так не будемо. Місця теж не стане. У людях проявиться життєва любов. Між національностями  війни більше не буде ніколи. Ось чого ми від природи доб’ємось. Умирати зовсім перестанемо. Усі люди, від цього діла вони встануть, їх як таких  підніме природа, вона нам дасть наше життя. Ось що ми з вами побачимо, це все життєрадісне. У житті нашому проявиться наше все на землі райське життя, бугор ми з вами всі для цього діла оточимо». 7805. «Завжди бути свідомим, у новому ділі розбирайся й виводь свій підсумок новий. Люби себе, як іншого – перше діло. Один з одним у парі як жити? Без усякої похоті зоставатись – чиста вона душа до життя. Ми в природі самі робимо для того, щоб жити. Це наше діло, обране для життя нашого, що дає користь. А як може проходити десь війна, убивство? Треба найти таке діло, щоб чоловікові було здоров’я. Воно єсть у чоловіка, він його так став мати, щоб у себе мати й ним так розпоряджатись як своїм. Його присвоювати й нікому не давати – природа цього не хоче. Вона зовсім не любить гроші. Якби вона хотіла по-своєму жити, вона б робила те, що роблять люди. Вони живуть по-старому. Усе старе, негоже до життя треба прибрати з людського життя: армію генеральську й міліцію, усю юстицію, а це закон, прокурора, суддю й медицину, школи, інститути. Стати на усвідомлення природної мудрості. Усе чуже й мертве з життя забрати геть, а народити своє живе, невмираюче тіло, котре примусить жити в природі вічно. Це буде й обов’язково це ось буде. Революція щодо цього здійсниться. Старе відійде, а нове народиться. Еволюція цього діла прозвучить по всій землі. Люди переродяться на новий лад». 8209-168.

      3. Бажати іншим те, що собі хочеш. Любити інших, як себе. Це закон життя. Це виражає ставлення кожного до інших людей. Це – любов, дружба, допомога. Зробити з ворога любимого друга. Всі блага – всім порівно, щоб не було ображених. Якщо одержуємо зарплату, то всім однаково.

      За це діло еволюції Учитель заслуговує, щоб люди визнали Його Богом. Учитель писав, що 1979 рік – це початок Його ідеї.  У 1979 році Учитель людям оголосив Себе Богом Духом Святим: «Це Бога Духа Святого початок – 1979 рік 25 квітня». У цьому році Учитель створив гімн, у котрому вся Його ідея. Учитель написав, що Його люди в 1989 році визнають Богом землі. Учитель написав: «Син з отцем не поладять, не уживуться, будуть між собою битися до крові. А природа говорить про їхню бійку, хто ж буде в цьому ділі правий? Мені природа дала свою незгоду: ні той, ні другий. А еволюція прийде на землю Духом Святим. Це Чувілкін бугор, це райське наше місце, чоловікові слава безсмертна, за що природа стоїть горою. Вона тепер, у цей час, не дає свою згоду на це, що вона може бути. І вказала про це діло, воно буде, 1989 року здійсниться, усе прийде на своє місце… А про Москву сказала: вона не буде жити». 8109-68   Люди це виконали.

      Про визнання живого чоловіка Бога. Щоби прийшла на землю еволюція, треба визнати Бога землі, бо не може бути еволюції без Бога Духа Святого. Визнати Бога землі – значить визнати особисте імя Бога, тому що Бога без особистого імені не буває. І це особисте імя Бога люди повинні обрати спільним і на ньому одному базуватись у житті. У чоловіка  Бога повинно бути своє особисте ім’я (індивідуальне), тобто ім’я від Бога, а не від людей. Учитель є один заслужений. Учитель з людьми поділився, їм залишив їхнє, а Собі взяв своє; Він не визнавав прізвище від батьків, а прізвиськом Паршек від людей користувався у Свої історії, бо був не визнаний Богом. Особисте імя Бога має бути оголошено в 1989 році, це імя Бога люди оберуть спільним. Люди мають прийти на бугор, підтримати ідею Учителя на бугрі. Люди мають виконати благословення Учителя обходитися без усяких потреб: їжі, одягу, житла. Люди повинні жити навколо райського бугра в Оріхівці за ідеєю Учителя. Якщо люди це все зроблять у 1989 році, то еволюція прийде на землю. Як люди це все зробили?   

      У 1989 році люди прийшли на бугор з Києва, Москви, Самари та інших місць, підтримали ідею Учителя на райському місці, визнали Учителя Богом землі, почали жити навколо райського місця за ідеєю Учителя – еволюція прийшла на землю. На мою думку, визначальну роль у приході на землю еволюції відіграв Київ. Завдяки киянам прийшла на землю еволюція, кажу їм спасибі, і всі люди світу мають сказати їм спасибі. Якби не вони, не було б цього діла. Я – учасник цього, тому повинен розказати про цю славну історію. Прихід еволюції на землю – це невмираюча історія, про це забути не можна. Учитель мене прийняв у 1979 році, згодом благословив видавати зошити, приймати людей, продовжувати виконувати Його ідею. Він сказав: «Пробуй терпіти без їжі шість діб у тиждень, потім пробуй терпіти без їжі два тижні, потім пробуй терпіти без їжі  місяць; пробуй ходити без сорочки; ти в Мене збоку». Це ідея Учителя; хто вірить Учителеві, той намагається її виконати. Для учнів найголовніше – це виконувати благословення Учителя. Щоб виконати благословення Учителя, група киян у 1986 році приїжджала в Оріхівку, групою жили навколо бугра все літо, пробували ходити без сорочки в одних шортах, вивчали, розуміли бугор, де народиться чоловік без усяких потреб. У 1988 році група киян із серпня до грудня жила навколо бугра, пробували ходити без сорочки, розуміти Учителя. У 1989 році група киян жила навколо бугра, терпіли без їжі по шість діб щотижня, ходили без сорочки, підтримали ідею Учителя на райському місці, визнали Богом, поселились  в Оріхівці жити  навколо райського місця.

        У 1989 році люди визнали особисте імя Бога, обрали його спільним. Учитель писав у Своїй історії, що усім треба обрати спільне імя і на ньому одному базуватись у житті, але тоді Учитель не написав це імя, бо Його тоді не визнали Богом. Воно треба для еволюції, із ним звершиться все. Це – імя Бога. По-моєму, Учитель написав це імя мені як нове прізвище. Як це відбувалось? Я написав Учителеві лист, в якому звітував перед Учителем, як Господом Богом, що я робив і зробив у житті. Учитель мій лист переписав у Свій зошит Паршек, 1981.02.26, і в кінці листа замість мого звичайного прізвища написав нове прізвище: «Автор Валентин Олександрович Ош». У 1989 році я прочитав цей зошит, це прізвище від Учителя прийняв з радістю, як від Отця, став вважати себе духовним сином Учителя, називав себе сином Ош, а Учителя називав Богом Отцем Ош, тому що звичайно син прізвище одержує від отця, і прізвище в отця і сина завжди одне. Я це імя не присвоюю, воно є наше. На мою думку, Бог через учня пропонує Божим людям обрати спільне Боже ім’я Ош, і на ньому одному базуватись у житті. Особисте імя нашого Учителя і Бога є Ош. Якщо Учителя визнали Богом Отцем Ош, то еволюція прийшла на землю.

       Основне завдання сина Ош – засвідчити Бога Отця Ош. Істинним, дійсним свідком Отця є син на підставі прізвища від Отця. Моє, сина Ош, свідчення про Отця Ош істинне, бо свідчить про мене мій Отець, написавши мені прізвище, і я свідчу про Отця і себе. Свідчення Отця істинне, бо Отець свідчить про Себе і про Нього свідчить син. Двоє, Отець і син, свідчать про одне, їхнє свідчення істинне, бо за законом свідчення двох про одне істинне. 

      Благословення Учителя я виконав: жив без потреб навколо райського місця в Оріхівці, терпів без їжі шість діб у тиждень, потім два тижні, потім місяць без їжі, більше десяти років ходив в одних шортах літом і зимою, щодня був на бугрі без потреб.  Видаємо книги Учителя російською й українською. 30 книг Учителя за 1975 – 1983 роки переклали українською мовою, підготували до видавництва. У 2005 році видали у видавництві першу збірку з п’яти книг Учителя «Книга життя Ош». Видаємо науково-практичний журнал «Наука», тут друкуємо зошити Учителя, коментарі, ідеї Учителя. Запрошуємо всіх бути учасниками видавництва і розповсюдження книг Учителя.  

       Учитель учить, як оздоровлюватись усім у період еволюції. Починати заняття по системі всім треба обов’язково з прийому, як показав Учитель. Прийом повинен мати спадкоємність: Учитель прийняв учня, учень прийняв другого, другий – третього, третій – четвертого і так далі. Всі просять одного нашого дорогого Учителя. Учитель показав мені спадкоємність прийому: Учитель прийняв мене, а потім благословив мене приймати інших. Він сказав: «Приймай всіх бажаючих, а просять вони нехай Мене, Учителя». Так я й приймав усіх бажаючих, як учив Учитель. Тепер, після 1989 року, коли почався період еволюції, приймаю по-еволюційному. На прийомі прошу всіх прийняти, крім п’яти усних порад Учителя, ще ідеї Учителя: жити навколо райського місця однією сім’єю і щодня бути на бугрі, обрати спільне ім’я Ош і на ньому одному базуватись у житті. Тепер благословляю тих, кого приймав, щоб вони приймали всіх бажаючих. А просять люди нехай нашого дорогого Учителя. Тепер це еволюційна група Ош. Якщо ви бажаєте почати оздоровлюватись за системою Учителя, то шукайте учня групи Ош, просіть, щоб він вас прийняв. Перед прийомом читайте книги Учителя, розумійте,

виконуйте. Учитель для нас усіх приклад. Він хоче, щоб ми були такими, як Він. Кого приймали, той стає таким, як Учитель, Бог.

     Хто приймає правильно? В еволюційний період правильно приймає учень Ош та еволюційна група людей, котрих він приймав і благословляв приймати. Вони допущені до бугра, базуються на одних словах Учителя, на прийомі радять виконувати ідеї Учителя: жити навколо бугра однією сім’єю і щодня бути на бугрі та спільне ім’я Ош одне обрати. Це еволюційна група Ош. Інших учнів Учитель не благословляв приймати людей. Якщо хтось без благословення Учителя приймає людей по-іншому, то його прийом неправильний. Є люди горді, які не визнають імя Ош, але вважають себе послідовниками, вини частково виконують вчення Учителя. Перемагайте свою гордість. Хто не визнає імя Ош, той не визнає Учителя Богом. Такі самовільні групи є по всіх усюдах, і в Кондрючому, і в Оріхівці навколо бугра. Їм не заважають, бо ідея Учителя: своє став, іншим не заважай.   

       Учитель у зошиті Паршек, 1981.02.26,  написав для Валентини, що вона буде самостійно допомагати хворим, навіть хворим на рак. Він не написав, що вона буде приймати бажаючих, як Учитель. Учитель написав у наступному зошиті, що Валентина своєю думкою протистоїть Учителеві, через це природа не допускає її та Учителя до бугра і хворобливо держить. Коли Учитель відійшов, Валентина прочитала в зошиті Паршек, 1981.02.26 благословення для неї, вона стала самостійно приймати всіх людей, котрі бажали займатись за системою Учителя. Вона обливала водою, учила і давала пораду, робила масаж. Вона послідовників годувала, доглядала за ними, як мати – за це все ми кажемо їй спасибі. Вона давала всім поради Учителя, які в «Дитинці», на все життя. Але Учитель написав ці поради, щоб люди самі зміцнювали здоровя, без прийому, поки Учитель під домашнім арештом. Вже в 1983 році Учитель приймав бажаючих. У 1990 році Валентина відійшла від діла. Що тепер роблять люди, котрих прийняла Валентина? Люди роблять дома по «Дитинці», природа не допускає їх на бугор, особисте Учителеве прізвище Ош святе не визнають, навіть неславлять і ганьблять. Якщо не визнають особисте прізвище Учителя Ош, то не визнають Його Богом. Це все робиться не по-еволюційному, Учителева ідея еволюції не виконується. На святому бугрі нема людей, бо вони їдуть у дім Учителя в хутір Кондрючий поклонитись, а там їм строго забороняють приїжджати на бугор. У домі Учителя в Кондрючому не виконують слово Учителя, життєвий закон для всіх: «Нікому це право таке, щоб на це місце (бугор) не допустити, щоб на ньому не бути; усім людям дозволяється, і кожному чоловікові допустимо в цих умовах бути». 8109-180. Бажаю всім цим людям жити по-еволюційному.   

        З 1989 року люди переходять на спосіб життя без їжі. Це Тетяна, котра багато років вживає їжу тільки щонеділі. Дмитро Гончаров обходився без їжі всього 240 діб в рік. Появились люди, котрі живуть зовсім без їжі, води не пють, живуть за рахунок прани і повітря, яким дихають. Можна сказати, живуть по-еволюційному. Вони вважають, що прана із сонця, тому називаються сонцеїдами.  Цього можна досягти тільки з допомогою Бога, Учителя; треба виконувати Його волю, заповіді, служити людям. По-моєму, прана – це те, що Учитель називає Святим Духом. Ідея Учителя: люди мають жити за рахунок Святого Духу, а не їжі. Вони живуть, бо дихають. У процесі дихання волога з повітря конденсується в легенях, потім попадає в кров. Так жили перші люди історії в раю, описує Учитель: «Ми жили – дихали». Жінка, котра не їсть і не п’є, Баранова З. Г. стверджує, що це її спосіб життя, а не терпіння без їжі. Самопочуття хороше, організм як у 30-літньої жінки. Відновились репродуктивні функції, можна і дитину народити, є бажання. По-моєму, така жінка, яка не їсть і не п’є, може народити дитину без усяких потреб на бугрі за ідеєю Учителя. Якщо доросла жінка живе без їжі, то її дитина буде жити без їжі.

      Учитель про знак еволюційного переходу. Еволюція прийде в третій період після боротьби. Отець із Сином не поладять, не уживуться, будуть битися до крові, але не переможе ні перший, ні другий, а в результаті цієї війни еволюція прийде на землю. А що є в дійсності? У 1991 році війна між капіталізмом (Отцем) і соціалізмом на чолі з Москвою (Сином) закінчилась тимчасовою перемогою Отця (Союз розпався), як писав наперед Учитель. Але Син скоро ожив, і війна між Отцем і Сином продовжилась. 2009 рік – це 21-й рік еволюції від початку 1989 року. Для нього характерно, що у світі фінансова, економічна криза, котра свідчить про закінчення капіталістичного і соціалістичного ладу. Люди втратять економіку, природа не буде їм давати.  Цей лад не задовольнив і не задовольнить людей. І ця особливість дійсності збігається із знаком цифри «21», вона символізує фініш, термін закінчився. Тобто цифра означає закінчення періоду Отця і Сина. Учитель говорить, що між Отцем і Сином буде війна на знищення, можливе застосування зброї масового знищення. А потім буде всім легше і краще. І після Отця і Сина буде початок періоду еволюції у світі. 2010 рік – це 22-й рік еволюції. Для нього характерно, що після Отця і Сина буде початок еволюції. Всім буде легше і краще. І ця особливість дійсності збігається із знаком цифри «22», вона символізує початок нового дня, періоду, життя змінюється на краще. Учитель нікого не примушує жити по-еволюційному. Якщо вас не задовольняє і Отець, і Син, і релігія, то можете жити по-еволюційному за своїм бажанням. Нехай усі знають еволюцію. 

     Бажаю щастя, здоровя хорошого всім. 2009-02