Паршек продовжувач діла Христа

Паршек виконав заповіді Христа

 

Валентин Ош

 

Паршек: «Я зробив те, що колись говорив нам Христос».

      Ці слова написав нам, усім людям, Учитель Паршек у своєму передостанньому зошиті «Паршек», 1983.02, описуючи Свою історію життя. Це зроблено підсумок  усього життя. Паршек протягом піввіку в Своєму житті продовжував діло Христа, виконуючи всі Його основні заповіді, як ніхто. Заповіді Учителя і Христа однакові. Христос 2000 років тому був, Його бачили, і бачили Його чудеса, але люди в ті часи не зрозуміли Христа. Він прийшов виконати волю Свого Бога Отця, але люди не зрозуміли Його і Його Отця. А через це ми всі 2000 років намагаємось зрозуміти Христа та Його вчення; люди виконували, хто як зрозумів. Так ніхто з людей не виконав Його вчення, крім одного чоловіка Паршека. На основі вчення Христа в світі народилася християнська релігія, народилось багато напрямків християнства, бо в кожного своє розуміння Христа. Багато є релігійних сект. Церква православна, католицька, протестантська не розуміють Христа правильно, через це в церкві війна, у світі війна. У 20-му столітті знайшовся тільки один чоловік Паршек, хто зрозумів Христа правильно і виконав Його заповіді. Він один зробив те, що колись говорив нам Христос. Свідчить учень Учителя. Наше завдання – показати церкві, всім віруючим у Христа, всім людям правду про Учителя і Христа. Церква має виправити свої помилки неправильного розуміння Христа й Учителя. Надіємось, люди приймуть правду.         

 

Хто є Паршек?

      Несторенко Порфирій Корнійович народився 20 лютого 1898 року в Україні, с. Оріхівка, Лутугінського р., Луганської об. Його батько Несторенко Корній українець. Люди за хоробрість дали Йому прізвисько Паршек. Потім Він мав прізвище Іванов, переїхав у Росію, називав себе «руським чоловіком». Він написав учневі власне прізвище Ош, як Отець синові, учень назвав Учителя Отцем Ош.  Він 35 років жив, як усі люди, а потім  заради блага всіх людей 50 років жив без потреб: ходив літом і зимою босим, без сорочки, а в одних шортах, терпів без їжі й житла, шукав у природі людям засоби для здоров’я і вічне життя, учив. Його дорога виявилась Божою. В людях народився Бог через своє діло бути без усяких потреб: не одягався, не вживав їжу, не потребував житлового дому. Це примусило ім’я Бога взяти, про що  в 1965 році Він написав усім людям, але Він далекий від релігії, учні теж далекі від релігії. Він взяв вчення від Христа, доповнив Своїм досвідом, звістив людям, Він виконав усі основні заповіді Христа. Тому за діло Паршек є визнаний Переможець природи, Учитель народу, Бог землі, Бог Дух Святий. Вчення Учителя є наука, але не релігія. Йому можна було вмерти тисячу разів, але його берегла природа. Він відійшов у вічність 10 квітня 1983 року, Йому слава безсмертна. Історія Учителя Ним Самим описана.

 

Заповіді Христа треба виконувати

      Христос заповів слухати і виконувати Його слова: «Не думайте, що Я прийшов порушити Закон або Пророків; не порушити прийшов Я, а виконати. Бо істинно кажу вам: доки існуватиме небо і земля, жодна риска не перейде із закону, поки не здійсниться все. Отже, якщо хто порушить одну з цих заповідей найменших і навчить того людей, той найменшим назветься в Царстві Небесному; а хто виконає і навчить, той великим назветься в Царстві Небесному. Кажу бо вам, якщо праведність ваша не перевершить праведності книжників і фарисеїв, то ви не ввійдете до Царства Небесного». Мф 5:17-20. Христос говорив, що відтепер Закон і Пророки, не ті, що написано в книгах Старого Завіту, а нові, зовсім інші. Ось у чому є Закон і Пророки:

      «Отже, все, чого бажаєте, щоб вам робили люди, так і ви робіть їм – бо в цьому є Закон і Пророки». Мф 7:12.   

      «Не кожен, хто говорить Мені: Господи! Господи! – увійде в Царство Небесне, а той, хто виконує волю Отця Мого Небесного». Мф 7:21.

      «Отже, всякого, хто слухає ці слова мої і виконує їх, уподібню мужеві мудрому, який збудував будинок свій на камені; і пішов дощ, і розлилися річки, і знялися вітри, і ринули на будинок той, і він не впав, бо був збудований на камені. А всякий, хто слухає ці слова мої і не виконує їх, уподібниться мужеві нерозумному, який побудував будинок свій на піску. І пішов дощ, і розлилися річки, і знялися вітри, і налягли на будинок той; і він упав, і руйнування його було велике». Мф 7:27.                

      Ось у чому є Закон і Пророки: «Полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю. Це перша і найбільша заповідь. Друга ж подібна до неї: люби ближнього твого, як самого себе. На цих двох заповідях утверджується весь Закон і Пророки». Мф 22:40. 

     Отже, основний Закон Христа – любити Бога твого; любити людей, як себе; все, що хочете, щоб вам робили люди, так і ви робіть їм. Це основні заповіді Христа. Такі ж само заповіді Паршека – любити Бога твого; любити людей, як себе; бажай і роби людям, що собі хочеш. Цей Закон Божий, ці заповіді тепер є основні людству для виконання. Закон і Пророки, котрі були до Христа, тепер не треба виконувати, бо дано новий закон Христа. Старий закон для людей – це історія, котра учить, як не треба робити. Біблія складається із Старого Завіту і Нового Завіту. Старий Завіт нас усіх тепер учить, як людям не треба робити в житті, бо учить людей ненавидіти і вбивати ворогів, творити геноцид, завойовувати світове панування – це тепер вважається злочином проти людяності.  Апостол Павло пояснює це так: «Закон (Старого Завіту) став нашим вихователем, що веде до Христа, щоб ми були обявлені праведними завдяки вірі. Але тепер, з появленням віри (в Христа), ми більше не підкоряємось вихователю». Галатам 3:24. Закону і Пророкам Старого Завіту істинні послідовники Христа тепер не підкоряються, не виконують їх слова. Отже, відтепер істинні послідовники Христа вважаються ті, хто слухає слова Його і виконує їх, вони не виконують Закон і Пророки Старого Завіту, не посилаються на книги Старого Завіту, не цитують його пророків. Новий Завіт нас усіх тепер учить, як треба робити в житті, бо учить любити всіх людей, друзів і ворогів, не вбивати, завоювати всім безсмертя. Тепер Паршек дав людству Новий Небувалий Завіт, Він учить людей, як треба робити в житті, бо вчить людей любити всіх людей, друзів і ворогів, не вбивати, завоювати всім безсмертя. Віра в Христа була нашим вихователем, який привів нас усіх до Паршека. Тепер для нас, усіх людей, найголовнішою є наука Паршека: вона учить усіх, як виконувати заповіді Христа.                

  

Історія Христа – це історія Паршека

      Паршек виконав слово Христа, тому історії Паршека і Христа подібні.

      Учитель: Христос за своє все зроблене – Син Божий. Його за діло оточили учні. Він учив їх жити так, як людям хотілось. Вони не хотіли, щоб чоловік між ними такими вмирав. Христос був у людях Господом. Він, за історією, усе робив: калік ставив на ноги, він сліпим очам світло давав. А Лазаря умерлого воскресив, п’ятсот людей хлібом нагодував. А капіталістам, багатим це діло не по душі було. Вони знали це все, але зробити нічого не змогли: люди були на стороні його ідеї. Їм як книжникам, фарисеям зоставалось у цьому як бунтівника з життя свого Христа прибрати, своїм законом розіп’яти на хресті. Так вони як такі між собою домовились. Їм його продав Юда за срібняки, проспівав – і проспівала ластівка. Від Христа відмовився сам Петро учень, він його сильно любив. Христос за свою ідею вмер на хресті, його люди продали. Він ради вмерлих воскрес, піднісся на небо. А люди його бачили, чули, але зробити нічого не змогли, крім одного тільки – вони сильно вірили. Що він їм говорив? Щоб люди побажали іншим людям те, що вони хочуть або не хочуть. У людей це зосталось одне в житті все не виконане. Вони зостались у цьому ділі винуваті. Треба було виконувати це саме. Вони цього не робили, їх за це ось буде історія судити. Узявся за гуж, говори, не дужий. Віра – вірою, а діло єсть ділом. Його треба робити. Ось що історія наша людям скаже, що ми бачили? Це був живий у житті факт живого тіла. Він у житті був, умер за нас за всіх, але ми один час були такі, як учень Петро. Знав хороше його появлення, з ним говорив, слухався він. А коли в човні їхав Петро, його помітив, що йде по морю. Петро спитав: «Якщо це ти, Господи, вели мені по морю йти». Господь йому не відмовив, а сказав: «Іди». Петро пішов, а в нього сумнів: це хороше буде мені, якщо це він, а якщо не він. Петро став тонути, а Христос його за руку взяв і говорить йому: «Ти, Петре, маловірний». Це моя історія проходила між людьми на землі дві тисячі років, уже вони проходять. А тепер народився другий чоловік, він за своє діло між людьми виявиться Бог землі. Він у нас спитає, як ми жили до цього часу. Ми йому не скажемо, що ми жили погано в цьому ділі. А ми скажемо свої слова: жили хороше й тепло. А от щоб істина була між нами, такими ось людьми, котрі зустрінуться із цим чоловіком! Він до нас прийде в умови. У житті його вчені люди держали в тюрмі, психіатричній лікарні. 7712-343

          А Бога люди ніде й ніяк не могли бачити, а повірили йому як мученику. Розбійники  його – Спасителя всіх мертвих, грішних людей, котрі в пеклі кипіли, - погубили. Він їх вивів за їхні такі муки в рай, а всім живущим людям залишив законне явище своїх слів. Він був у людях Учитель, учив усіх людей, щоб ми з вами це все виконували, робили за його законом. Він так усім нашим земним людям говорив, щоб вони це робили, виконували його сказані слова: «Не побажай іншому чоловікові в його житті те, чого сам не хочеш».  А ми, усі живущі на білому світі люди, Богові дуже вірили, а коли треба його волю виконувати, так ми це не робимо. Так краще цьому всьому зовсім не вірити, так як ми з вами не виконуємо. Комуністи – атеїсти, вони такому Богові, котрого історія малювала, не вірять. Їм доводиться визнавати вчення Христа. А що він робив для людей, то в тому була права природа. Вона нам подарувала в житті такого Христа. Він за нас, грішних, був розіпнутий. А люди всі від нього відмовились, навіть Петро, і той не захотів його діло визнавати. У нього спитав Пілат, а він не визнав сам себе. Такими, як він, і ми, усі люди, єсть. Усі люди, крім пророків, не захотіли в своєму житті ідею Христа визнавати. Усі від нього відходили, відходять і будемо із своїм індивідуальним багатством відходити.      

      Христос це діло, що ми робимо в житті, - наше однобоке хороше й тепле – не визнавав. У нього був на путі Лазар, що мав свій розвиток, котрого він воскресив як одного з усіх бідного чоловіка. Христос ображеному, хворому помагав, а багатому говорив, що скоріше крізь вушко голки пройде верблюд, ніж багатий попаде в рай.  А ми, усі люди, живущі на білому світі, єсть свого місця королі. Ми всі творимо кумира, ми чужим хвалимось, красоту в людях показуємо, погрожуємо, ненавидимо іншого. Які ж ми єсть Боги в людях? А дорога така єсть, вона була й буде, якщо ми всі за це візьмемось і станемо бути таким, як між нами виявився в людях із своєю ідеєю Учитель Іванов. Він цю дорогу найшов, він один по ній іде, усіх бідних, нужденних просить, щоб ми з вами, усі люди, за ним слідом пішли й стали робити те, що робить у природі Учитель Іванов. Він калік ставить на ноги, він Духом освітлений, він еволюційно введений. Був такий час, люди поділились між собою. Одні поставили себе близько до самого Бога, їх це зробити заставила віра. Вони з нею були впевнені в те, що їх Бог уже прийняв. Вони з ним готові в будь-яку хвилину зробити те, що хотіли люди. А вони, як заслужені в нього, готові прийняти його діло в будь-яку хвилину. По-їхньому, він повинен із неба на землю спуститись до цих людей. А як ви про це думаєте? На землю треба прийти з ділом, що-небудь для цього треба зробити, щоб його визнали за це діло, щоб він зостався при них. Єсть написані слова в людях: Бог то Бог, та не будь сам поганий. Богом у людях зостатись – треба щось їм зробити, щоб вони його за це діло знали. 7710-111

      Паршек і Христос народилися, як усі люди, тому Христос називався Сином Людським. Їх історії близькі. Їх пізнали за їх ділами. Якщо ми знаємо, що творив тепер Учитель, то знаємо, що колись творив Христос. Завдяки історії Паршека стало можливим відновити дійсну історію Христа, відкинувши запозичене. У всьому світі має проповідуватись правдива дійсна історія Христа.

 

Люди вірять у Бога, а волю не виконують – це проти закону Бога

      Учитель Паршек стверджує, що жоден чоловік не виконав слово Христа.  Основні заповіді Христа: люби Бога твого; все, що бажаєте, щоб вам робили люди, те і ви робіть їм; люби людей, як себе; любіть ворогів ваших. Люди Христу вірять, а слово Його не виконують, бо виконати тяжко. Учитель стверджує, що краще зовсім не вірити, ніж вірити і не виконувати. Коли вірять в Бога, це добре, а коли не виконують, то гірше не може бути.   

      Учитель: Люди всіх національностей своєму Господу поклоняються й сильно йому вірять. А щоби виконувати, ніхто не хоче. А ось це ними робиться. Так краще їм зовсім не вірити. Так говориться, так повинно й робитись. Тому що ми не бажаємо іншому того, що самі хочемо, своїм місцем ми не поступимось. 7502-57

   Краще зовсім не вірити, ніж вірити, але не виконувати. Це проти закону Бога. 7608-12.

      Він відкрив чоловікові очі, примусив бачити. Його за це саме діло люди прозвали Богом. Якщо він його знає як Бога, він його просить із душею, із серцем. Бог не та особа, котру люди ждали: от, от він прийде з неба. Ми як такі йому сильно віримо, вважаємо: він наш. А коли доходить до істини, ми повинні по його заклику виконувати. А ми від цього діла відмовились, не побажали своїм місцем іншій особі поступитись, і не побажали іншому чоловікові того, чого сам хочеш. А Паршек – це особа спільного характеру. Чоловік, він зробив в людях діло таке, від його діла стали каліки ходити, сліпі бачити. Він любить людей, навіть запрошує всіх нас наслідувати цей приклад. Ідіть робіться цими людьми, помагайте йому, щоб люди не попадали в тюрму й не лягали в лікарню. 7702-86

       Люди цього дня ждуть. Сьогодні моляться в церквах. Вони просять Бога, щоб їм створив хороше й тепле. Але воно в них не виходить. Вони сильно вірять йому. А щоб їм виконувати, у них цього закону нема – вони самі себе обманюють. Їм треба бажати іншим те, чого сам хочеш. Вони цього не вміють і не роблять – у цьому їх велика помилка. 7707-122

    А Бога люди ніде й ніяк не могли бачити, а повірили йому як мученику. Розбійники  його – Спасителя всіх мертвих, грішних людей, котрі в пеклі кипіли, - погубили. Він їх вивів за їхні такі муки в рай, а всім живущим людям залишив законне явище своїх слів. Він був у людях Учитель, учив усіх людей, щоб ми з вами це все виконували, робили за його законом. Він так усім нашим земним людям говорив, щоб вони це робили, виконували його сказані слова: «Не побажай іншому чоловікові в його житті те, чого сам не хочеш».  А ми, усі живущі на білому світі люди, Богові дуже вірили, а коли треба його волю виконувати, так ми це не робимо. Так краще цьому всьому зовсім не вірити, так як ми з вами не виконуємо. 7710-111

     Народився Христос для людського життя, але скоро його за це одного в цьому розіп’яли. Його ідея, вона воскресла, пішла у висоту для того, щоб від цього всього царство небесне заслужити, залишитись у цьому вічному царстві. Це Христос усім хотів, але не вийшло в людей. Вони сильно йому вірили. Але виконувати, у них сил на це не вистачало. Побажати іншому те, що сам хочу мати. Це діло жоден чоловік, він у себе не зробив. Таке виконати ніяк не можна у житті. 8102-56

       А в людях цих сам Бог не такий, як він єсть тепер. Вони його не бачили й не могли його бачити, а сильно йому вони вірили. Тільки одна біда – не виконували. Їхня віра неправильна, вона їх закопала в могилу. Він із Богом народився, із Богом умер, його не стало. А Паршека народила природа для життя цього. Він живе з нами, говорить нам. Горе, горе буде нам, книжникам, фарисеям, лицемірам. Час прийшов наш із вами. Наші церкви запустіють, дар Божий відпаде. 8302-152

        Бога як такого ніхто не бачив і не міг бачити. А капіталісти, вони вірять йому, а щоб виконувати – цього вони не роблять. Так краще їм зовсім ніяк не вірити. Вони ж ненажери, вони злодії й убивці, словом, нелюди. Так само й комуністи, вони не вірять йому. 8302-183

         У людях таке явище єсть: залишилась минулого Христа віра. Вони йому дуже сильно вірять. А от від них потребується виконання – вони цього діла не роблять. Вони не виправдані люди в цьому. Їх Дух Святий не прийме як таких. Якщо це так буде, мене люди визнають таким бути, як він. 8209-53

      Але не знайшлось такого в своєму житті чоловіка, щоб він від свого імені відмовився в своєму житті. Жоден чоловік за Божим словом не жив: це треба іншому не бажати того, чого сам не хочеш. 8302-17

               

Люди не виконують слово Христа, через це народився Бог

      Учитель: Люди не захотіли Богом бути, а жили по-людському. Бог то Бог, але не будь сам поганий. Бог – це Іванов, він своє місце не присвоює. Це найгірше, коли сам хочеш те, що людям не треба. А треба побажати людям те, що сам хочеш. Дуже просить, запрошує: будь ласка, ставайте й робіть ви, усі люди, за цим ученням. Людське бажання – це вчитись, щоби бути в природі інженером, лікарем, професором й академіком. А Іванову здається: це чуже, природне, щоб усе знати, а користі людям не давати. Іванов поставив собі мету Богом зробитись, пішов тією дорогою, по котрій люди не ходили. У Бога своя дорога – холодна, погана. 7608-129

     Люди відмовилися від Бога, хоч і сильно йому як невидимому чоловікові вірили. А щоби Бога виконувати, у них на це не було сил: щоб чоловікові побажати те, чого сам хочеш. А коли ти Богові віриш, це хороше. А коли  ти не виконуєш, гіршого від цього нема. У природі в людях народився через це діло одне Бог Спаситель людського життя. Він залишився в людях як корисний чоловік. Хоче сказати нам таким залежним від природи, бідно живущим в умовах матері природи, умираючим на віки-віків. Людей усіх живущих на білому світові Бог назвав бідними, нужденними. 7707-155

 

Паршек виконав основний закон Христа

      Основний закон Христа: люби Бога твого; все, що бажаєте, щоб вам робили люди, те і ви робіть їм; люби людей, як себе; любіть ворогів ваших. Заповіді Паршека такі само: люби Бога твого, люби людей, як себе; бажай і роби людям те, що собі хочеш; зробити з ворога любимого друга; своє знайдене став, а іншим не заважай. По суті ці заповіді виражають ставлення кожного до всіх людей усього світу, всіх національностей – це любов, дружба, збереження життя. Це любов до всіх людей, друзів і ворогів. Це Божий закон життя. Кожен хоче собі життя і бажає життя всім людям. Одним словом, любов. Ти любиш людей, а люди люблять тебе. Учитель Паршек писав: «А своє не жалів йому, іншому, здоров’я віддати. Я зробив те, що колись говорив нам Христос». 8302-49. Учитель віддавав всім людям здоровя, як це робив Христос: калік ставив на ноги, сліпим очі відкривав. Це одна з усіх любов. Він робив чудеса з чудес. Це все описано в Його історії. Люди вірять в Христа, вони думають, що для спасіння душі достатньо віри в Бога – це помилка. Крім віри в Бога, треба виконувати заповіді Бога. Вони ці заповіді не виконують, вони не знають і не хочуть. Якщо люди заповіді не виконують, то краще не вірити. Учитель навчив людей, як треба виконувати заповіді Христа.

 

Не противитися злу, не присвоювати, а поступатись

       Любити людей, як себе – значить не противиться, уступати їм, не присвоювати чуже місце. Старатися визнавати все спільного характеру, а не своє.     

      Христос: Ви чули, що було сказано: око за око і зуб за зуб. А я кажу вам не противитися злу. Але якщо тебе хто вдарить у праву твою щоку, підстав йому і другу. І тому, хто захоче судитися з тобою і верхній одяг твій взяти, віддай йому і сорочку. І хто примусить тебе іти з ним одне поприще, іди з ним два. Тому, хто просить у тебе, дай; і від того, хто хоче в тебе позичити, не відвертайся. Ви чули, що було сказано: люби ближнього твого і ненавидь ворога твого. А Я кажу вам: любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, добро творіть тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто кривдить і гонить вас, щоб ви були синами Отця вашого Небесного, бо Він сонцем Своїм осяває злих і добрих і посилає дощ на праведних і неправедних. Бо коли ви любите тих, хто любить вас, яка вам нагорода? І коли ви вітаєте тільки друзів ваших, що особливого робити? Мф 5: 38 – 47.     

      Учитель:  Не присвоювати, а поступатись. Він хоче твоє місце зайняти – ти йому поступись, але не говори, що це місце «моє». Такого місця свого нема в житті. Єсть місце природне. Бачиш його неприємність, він іде, хоче тобі перешкодити своїм злом. Ти розуміюча особа, твоя ввічливість, повинен зупинитись і йому з любов’ю дати дорогу – ніякий звір чи ворог на тебе не піде, ти будеш урятований у житті своєму. Це єсть природа, не присвоюй місце до свого імені й не говори: це місце моє. Сусід твій нехороший, він через стіну дивиться. Йому хочеться знати про твоє наявне. Ти йому не даєш. Воно твоє, а йому такому хочеться це мати, а сил таких нема. Він вирішує напасти крадіжкою, щоб не попастись, ти будеш правий. Тебе не піймали – ти не злодій. А наші ватажки, людські командири, вони своїх людей держать у руках. Вони багатство створюють, проти національностей вони озброюються. У них свій ватажок, у нас свій ватажок управляє народом. Народ слухає його діло. Він говорить за своїх, а я говорю за своїх. Вони не твої й не чужі, а свої власні природні єсть усі люди. Їх треба берегти порядком природного живого діла, але не мертвим. Треба нам життя живого чоловіка. А ми на нього на такого нападаємо. Він у нас один такий. Ми його бачимо своїм, але не чужим. Він хоче, щоб усі люди зробились такими, чужого не було. Ніякої війни не буде між спільним надбанням усього людства. А Паршек ці засоби найшов для всього світу всіх людей. Це Чувілкін бугор, наше райське місце, чоловікові слава безсмертна. Не вмієте жити по-природному. Відмовтесь, сусіда чужим не вважай, живи ти як із своїм, не жалій нічого, люби його діло душею й серцем – ось тоді не буде війни. Своє місце не визнавай. 8009-39

      Я зі своїм умом не збирався, щоб люди з людьми за рахунок зла і ненависті воювали. Моя така ідея: іншому такому, як я, треба побажати те, чого самому буде не треба. У них не треба місце облюбоване для самого себе, на нього ніхто не має такого права накинутися, це чуже. А своє нікому не дається. 7905-116.

      А перш ніж Богу треба вірити, треба іншому побажати те, чого сам не хочеш. А ми як живемо сусід із сусідом? У нас своя характерна ненависть, невмираюче таке зло. А щоб життєва любов була в цьому, ми, всі люди, цього не маємо. Живемо, як хочу. Так воно робиться в усіх земних людей, лише б мені в цьому було добре, а ти, як хочеш. 7905-121.

      Христос не мав свого місця на землі. Учитель сам не хотів захоплювати землю, присвоювати до свого імені; Учитель бажав іншим людям, щоб вони не захоплювали чужу землю і не присвоювали до свого імені. Бо через це чуже місце існують війни між людьми. Учитель бажав і робив людям, що собі хотів. А щоб не було присвоєння всякого роду чужого, Учитель пропонує всім людям прийняти і полюбити життя спільного характеру. Любити більше спільне, а не своє. У людей є звичка все присвоювати. Люди присвоюють землю до свого імені. Поки є індивідуальне імя, люди присвоюють до свого імені індивідуальне місце. За це місце йде вічно війна на смерть. Учитель просить обрати одне спільне імя і на ньому одному базуватись. Учитель дав людям для життя одне спільне райське місце навколо бугра, котре ніким не присвоюється. Коли люди оберуть одне спільне імя, тоді в людей не буде індивідуального імені, до якого присвоюють місце. Люди на райському місці зживуть звичку присвоювати, усім треба бути на бугрі. Люди не будуть у своєму житті присвоювати місце. А раз не будуть присвоювати місце, то не будуть захоплювати, за нього воювати, озброюватись – війни щезнуть.       

 

Христос приймає в Божу семю.  Христос заповідав

 загартовуватись, Паршек створив науку загартування

      Любов до природи, як матері рідної, виховує любов до людей, створює життя. Треба тілом стати близько до природи: повітря, води, землі.  Христос говорить про воду і Дух: «Якщо хто не народиться звище, не може бачити Царства Божого». Ін. 3:3. «Якщо хто не народиться водою і  Духом не може увійти в Царство Боже». Ін. 3:5. Учитель обливався водою щодня два рази, вранці й увечері, і вчив учнів, через що мав Дух Святий. Він виконав заповідь Христа.

       Христос приймав в одну Божу сім’ю. «Христос налив води в умивальницю й почав умивати ноги ученикам, і обтирати рушником, яким був підперезаний. Підходить до Симона-Петра, а той говорить Йому: Господи! Чи Тобі умивати мої ноги? Він сказав йому: що Я роблю, ти тепер не знаєш, зрозумієш потім. Петро каже Йому: не вмиєш ніг моїх повік. Він відповів йому: якщо не вмию тебе, не матимеш частини зі Мною. Симон-Петро каже Йому: Господи, не тільки ноги мої, але й руки і голову. Він говорить йому: вмитому треба тільки ноги обмити, бо увесь чистий; і ви чисті, але не всі. Бо знав Він зрадника свого, тому і сказав, що не всі вони чисті. Коли ж умив їм ноги і надів одяг Свій, то знову розліг і сказав їм: чи знаєте, що Я зробив вам? Ви знаєте Мене Учителем і Господом, і добре кажете, бо Я Той і є. Отже, якщо Я, Господь і Учитель, умив вам ноги, то і ви повинні вмивати ноги один одному. Бо Я дав вам приклад, щоб і ви робили так само, як Я зробив вам». Ін 13:5. Христос так приймав людей своїми руками, у кінці обов’язково обливав водою. Це Він робив обов’язково з усіма. У процесі прийому учень ставав частиною однієї сімї Христа, тобто ставав одним цілім з Христом і всіма учнями. Паршек виконав цю заповідь Христа. Він приймав людей своїми руками, як Христос. Він сам обливався холодною водою щодня два рази в день і вчив учеників обливатися. Спочатку Учитель мив ноги собі й радив ученикам мити ноги холодною водою, як заповідав Христос, а потім Він обливав все тіло холодною водою з голови до ніг. Учитель говорив, що коли учень просить прийняти, а Учитель приймає, це найбільша любов.  

     «Тому, хто просить у тебе, дай». Мф 5:42

       Христос: «Любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, добро творіть тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто кривдить і гонить вас, щоб ви були синами Отця вашого, бо Він сонцем своїм осяває злих і добрих і посилає дощ на праведних і неправедних». Мф 5:45. Ідея Паршека така ж само, як у Христа: зробити з ворога любимого друга, любовю прогнати ворога, це може зробити Бог; бажай іншим, що собі хочеш. А всі люди хочуть жити, ніхто не хоче вмирати. Учитель приймав з любов’ю всіх бажаючих, друзів і ворогів, знімав хворобу, цілував, своє здоров’я їм давав, безплатно. Так виконується закон Христа: «Все, чого бажаєте, щоб вам робили люди, так і ви робіть їм». Христос заповідав ученикам здороватися з усіма: знайомими і незнайомими, друзями і ворогами. «Бо коли ви любите тих, хто любить вас, яка вам нагорода? І коли ви вітаєте тільки друзів ваших, що особливого робите? Отже, будьте досконалі, як Отець ваш досконалий». Мф 5:48. Паршек виконав цю заповідь Христа: Він Сам здоровався з усіма людьми і заповідав ученикам здороватись. Не проходити жодного чоловіка, не поздоровавшись. Це любити людей, як себе.            

      Христос приймав хворих, нужденних, клав руки на тіло, через руки струмом убивав біль, оздоровлював. Так само приймав Паршек, Він пише: «Моє діло було – це треба людей приймати. Я приймаю всіх однаково через душу й своє серце. Для мене люди однакові. Я їх люблю, вважаю їх ображеними, хворими людьми. Їх природа образила, покарала. Вони своєю хворобою мучаться. А засоби на це діло не знайшли й нема такого чоловіка, щоб він комусь поміг. Цього люди не добились, у них нема того, що треба. Моє – це єсть усі люди. Вони хочуть – вони одержують. Нема того, щоб не одержувати. Люди паралічні стають на ноги». 7707-119. Учителя за діло багато раз називали Христом. Було таке. Жінка пожалувалась Учителеві, що багато років страждає від болі в спині. Учитель сказав їй, щоб вийшла надвір, робила вдих і видих і просила в того, кому вірить. Жінка пішла все зробила, через хвилину приходить і говорить Учителеві: «Ти Христос, хвороби нема». Вона вірила в Христа і просила.          

       Христос заповідав постити, тобто свідомо терпіти без їжі щотижня: «І сказав їм Христос: чи можуть весільні друзі сумувати, поки з ними жених? Але настануть дні, коли відберуть у них жениха, і тоді будуть постити». Мф 8:15. Очевидно, Він говорив про Себе. Христа відібрали в людей у п’ятницю – розіп’яли і поховали. За Євангелієм від Луки, Христос не вживав їжу приблизно 42 години, а в неділю прийшов до учнів, вдень їв рибу. Христа не було з учнями приблизно 42 години від п’ятниці до неділі. Отже, Христос заповідав учням у ці години щотижня поститись, тобто обходитися без їжі, а неділя буде свято. Слово субота означає відпочинок, обходитись без їжі. Христос дав учням приклад, як обходитися без їжі.  Якщо ми, всі люди, визнаємо Христа, як Бога, то повинні виконувати заповідь Його.  Паршек виконав цю заповідь Христа. Він Сам свідомо терпів без їжі по декілька діб у тиждень, учив учеників не вживати їжу з п’ятниці до неділі, це свято нашого діла.

      Христос: «Донині ви нічого не просили в імя Моє; просіть і одержите, щоб радість ваша була повною». Ин 16:24. Христос заповідав учням, щоб у Нього просили все, що треба в житті. Паршек виконав заповідь Христа. Він просив людей, щоб Його просили. Він говорив: «Проси мене – будеш здоровий». Отже, Христос заповідав учням обливатись холодною водою, обходитися без їжі з п’ятниці до неділі 42 години, здороватися з усіма людьми; допомагати бідним, хворим, нужденним. Учитель виконав ці всі заповіді Христа Сам і людей навчив. Він це заповідав виконувати людям нужденним, коли їх приймав. До Учителя зверталися хворі, нужденні просили прийняти.

      Учитель пише про прийом: Мені ваша хвороба не треба. Мені треба ви – чоловік, ваше живе тіло. Я йому помагаю: учу вас, що треба робити в природі, щоб не хворіти й не простуджуватись. А хвороба ваша, вона щезає сама.  І починаю з ними займатись, як з усіма. Кладу на ліжко, щоб руки були по швах. Сам беру рукою (правою) за пальці ніг, а другою беру за голову, за лоб, - моє тіло по його тілу робить свої органічні сили. Вони так роблять, щоб прогнати цю біль – це дійсна правда. А потім розумом усно дивитись на серце своє й на легені, а слідом за цим у живіт дивитись, із боку на бік повертай. За пальці рук і ніг Учитель смикає. Після цього ставить на ноги й просить, щоб хворий робив: пальцями в ногах ворушив, у руках – теж, на серце дивитись і на легені, треба животом повертати, потім вдих і видих три рази. А тепер купатись надворі, відро води холодної на тіло вилити. Цього мало. Два рази будеш купатись дома, вранці та ввечері, - це перше. А друге, з людьми  здороватись треба: з дідусем і бабусею, з дядею й тітонькою та молодим чоловіком. А третє, треба знайти бідного чоловіка, нужденного. 50 копійок йому треба дати із словами: я, мовляв, даю за те, щоб мені нічим не хворіти. І віддати без усякого осудження. А четверте, у суботу не їсти, 42 години не їсти. У п’ятницю поїсти ввечері, а потім у неділю в обід треба їсти. Ти потягни три рази повітря й скажи: «Учитель, дай мені здоров’я».   Це єсть твоє свято. Кожну суботу так роби. П’яте, не харкати, не плювати на землю, не курити, не пити. 7707-7. Учитель цілував у ліву щоку – так знімав усі хвороби, дарував Своє фото з підписом: дарую, бажаю щастя, здоров’я хорошого. Учитель.

      Учитель приймав усіх бажаючих: клав руки на тіло, через Свої руки струмом убивав біль, вводив дух, обливав водою, давав  усім усно однакові заповіді. Учитель пише: «Чоловіка ми прийняли, як усіх я приймаю, а потім водою холодною облили, потім він прийняв таке вчення, що робити: Треба два рази, вранці й увечері, купатися холодною водою. З людьми здороватись, жодного чоловіка не проходити. Твоє діло – їм сказати, а їх діло – вони як хочуть. Треба знайти чоловіка нужденного, йому треба дати 50 копійок; сам собі скажи: я, мовляв, ці гроші даю за те, щоб мені не хворіти. У п’ятницю о 6 годині повечеряв, лічи 42 години, у неділю о 12 годині будеш їсти. Вийди надвір, з висоти тягни повітря й говори: «Учитель, дай мені здоров’я». Після цього їж, що хочеш, скільки хочеш. Твоє здоров’я - це є все. Не харкай, не плюй на землю, не кури, не вживай алкоголь.  Це твоє законне в цьому діло. Не будеш це робити – у тебе реального нічого не вийде. А коли ти це все з душею, із серцем будеш робити, то ти виправдаєш цим усім. Це наша така ідея робиться в природі нами».1983.03. Так Учитель приймав до 1983 року. Учитель таємно у своїй кімнаті молився, готувався до прийому людей,  Він багато раз  робив вдих, видих і говорив: «Іс, ус». Що чув, те свідчу. Можна сказати, Учитель у Своєму житті робив так, як ті учні, що колись належали до однієї сімї Христа. Учителя можна назвати членом або частиною однієї сімї Христа, вона тепер продовжує жити завдяки прийому Паршека.   

      Хто тепер приймає бажаючих? Послідовники Учителя об’єднуються в громадську організацію Природна Партия. Її головне місце – це райське місце навколо бугра в селі Оріхівка. Радимо всім загартування починати з прийому, бо на прийомі ви стаєте частиною Божої сім’ї, отримуєте гарантію в оздоровленні. Тепер бажаючих приймають учні Учителя на нашому райському місці бугрі, просіть будь-кого, щоб прийняв. Починати заняття радимо весною з 25 квітня або літом. Вас приймуть, а просити треба Учителя Паршека.

      Можна початківцям попробувати загартуватись без прийому. У 1982 р. Учитель молоді й усім людям, в яких нема можливості прийнятись, написав заповіді, щоб зміцнювали здоров’я, вони відомі як «Дитинка»; це подарунок усім людям: «Два рази в день купайся в холодній воді, щоб тобі було добре. Купайся в чому можеш: в озері, в річці, ванні, приймай душ або обливайся. Це твої умови. Гаряче купання завершуй холодним. 2. Перед купанням або після нього, вийди на природу, стань босими ногами на землю, а зимою на сніг хоча б на 1 – 2 хвилини. Вдихни через рот декілька раз повітря й побажай собі й усім людям здоровя. 3. Не вживай алкоголь і не кури. 4. Старайся хоч раз в тиждень обходитися без їжі й води з п’ятниці 18 – 20 годин до неділі 12 годин. Це твої заслуги  і спокій. Якщо тобі трудно, то терпи хоча б протягом доби. 5. У 12 годин у неділю вийди на природу босим і декілька раз подихай, як написано вище. Це свято твого діла. Після цього можеш їсти все, що тобі подобається. 6. Люби природу, що оточує тебе, не плюй на землю, не випльовуй із себе нічого. Звикни до цього, це твоє здоровя. 7. Здоровайся з усіма по всіх усюдах, особливо з людьми поважного віку. Хочеш мати в себе здоровя – здоровайся з усіма. 8. Допомагай людям, чим можеш, особливо бідному, хворому, ображеному, нужденному. Роби це з радістю. Відгукнись на його нужду душею і серцем. Ти придбаєш у ньому друга і допоможеш ділу миру. 9. Переможи в себе жадність, лінь, самовдоволеність, користолюбство, страх, лицемірство, гордість. Вір людям і люби їх. Не говори про них несправедливо. Не приймай близько до серця недобрих думок про них. 10. Звільни свою голову від мислі про хворобу, недомагання, смерть. Це твоя перемога. 11. Мисль не відділяй від діла. Прочитав – добре, а найголовніше – виконуй. 12. Розказуй і передавай досвід цього діла, але не хвались, не вивищуйся в цьому, будь скромним».

      Учителя треба просити. Тепер ці заповіді Учителя треба доповнити такою заповіддю Учителя: «Проси Мене – будеш здоровий». «Загартування чоловікові будь-якому створює здоров’я, а раз здоров’я є, то є в житті все».  7712-356. Загартування – наука всіх людей, здорових і хворих. Загартування запобігає всякій хворобі й біді. Свідоме терпіння – легке лікування. Загартування має світове значення. Через загартування, ходіння босим буде мир у всьому світі.

 

Завдяки загартуванню Паршека визнано Духом Святим

      Учитель любив природу, був Своїм тілом близький до природи, загартовувався, за це природа Учителя освітила Духом Святим. Паршек виконав заповідь Христа про прихід Духа Святого, який повинен прийти до людей, бо Паршек через загартування став Духом Святим. 25 квітня 1979 року Учитель оголосив Себе Богом Духом Святим.

      Учитель: Це загартування-тренування є Дух Святий. Я з ним зустрівся в природі, не так я проходив для цього всього 50 років. Я продумав та проробив, де я мав умерти 1000 разів. А я жив, я живу, і буду жити через наше джерело, через таке ось життя, котре я знайшов, ним оточився. Воно – мій милий друг у цьому, вічно живущий, ніколи не вмираючий. Я його люблю, обнімаю, цілую, як чоловіка такого, як я є на білому світі. Еволюція – свідоме терпіння. Мені ж холодно, але я терплю в цьому свідомо. 8211-122.   

      Це загартування, воно Дух Святий діла. 8211-140.

     Для Паршека сніг – Святий Дух, це одна еволюція. Не хочете вірити як такому Паршекові, то повірте природі… Ми із загартуванням-тренуванням перестанемо вмирати. 8204-181.

     Для мене зима – це Дух Святий, повна в тілі еволюція. 8204-28.

      Чоловік істинний Бог – це є Бог Отець, Бог Син, Бог Дух Святий. Адже кожному зрозуміло, що всякий живий чоловік є одночасно і син, і отець. Син є в отці, а отець є в сині. Паршек у природі знайшов Дух через прийняття холодного і поганого в природі, через любов до природи, через загартування, пробудження водою. Він знайшов, що після свідомого прийняття в природі холодного і поганого, страшного, природа як закон обдаровує хорошим і теплим, всяким благом, одним словом, Духом. Дух отримують через Учителя, Бога, тому Дух називається Святим. Тому Паршек називається Бог Дух Святий. Тому Паршек є Бог Отець, Бог Син, Бог Дух Святий. Хула на Паршека – Отця Ош не проститься.  

      Учитель: А в історії Бог Отець, Бог Син і Бог Дух Святий – це життя чоловіка має бути. 8102-107.

     Це не хтось такий єсть у житті – Паршек, він єсть у трьох особах – Бог Отець, Бог Син, Бог Дух Святой. Це єсть у житті своєму, єсть сила одна невмираюча. 8104-130.    

 

Паршек, як Дух Святий, виконав заповіді Христа

      Христос говорив учням, що піде від них, а потім знову прийде. І буде другий Утішитель, Дух істини, Дух Святий:

      Христос: Ще недовго бути Мені з вами, і Я піду до Того, Хто Мене послав. Шукатимете Мене, і не знайдете; і де буду Я, туди ви не зможете прийти. Ін. 7:34.    

   Якщо любите Мене, то дотримуйтесь Моїх заповідей. І Я ублагаю Отця, й іншого Утішителя дасть вам, щоби був з вами повік. Духа істини, якого світ не може прийняти, бо не бачить Його і не знає Його; ви ж знаєте Його, бо Він з вами перебуває і у вас буде. Не залишу вас сиротами; прийду до вас. Ще трохи, і світ уже не побачить Мене, а ви побачите Мене, бо Я живу, і ви будете жити. Того дня дізнаєтесь ви, що Я в Отці Моєму, і ви в Мені, і Я в вас. Хто має заповіді Мої й дотримується їх, тої любить Мене; а хто любить Мене, того полюбить Отець Мій; і Я полюблю його і явлюся йому Сам. Ін. 14:15.

      Утішитель же, Дух Святий, Якого пошле Отець в імя Моє, навчить вас усього і нагадає вам усе, що Я говорив вам. Ін. 14:26.    Ви чули, що Я сказав вам: іду від вас і прийду до вас. Коли б ви любили Мене, то зраділи б, що Я сказав: іду до Отця; бо Отець Мій більший за Мене. Ін. 14:28.

      Коли ж прийде Утішитель, Якого Я пошлю вам від Отця, Дух істини, Який від Отця Виходить, Він буде свідчити про Мене. Також і ви будете свідчити, бо ви спочатку зі Мною. Ін. 15:26.

     Якщо Я не піду, Утішитель не прийде до вас; а як піду, то пошлю Його до вас, і коли Він прийде, викриє світ за гріх, і за правду, і за суд. За гріх – тому, що не вірують в Мене. За правду – тому, що Я йду до Отця Мого, і вже не побачите Мене. А за суд, бо князя світу цього осуджено. Ще багато чого маю сказати вам, але ви тепер не можете вмістити. Коли ж прийде Він, Дух істини, то наставить вас на всяку істину; бо не від Себе говоритиме, а буде говорити те, що почує, і майбутнє звістить вам. Він прославить Мене, бо від Мого візьме і звістить вам. Усе, що має Отець – Моє; тому я сказав, що від Мого візьме і звістить вам. Ще трохи,  і ви не побачите Мене, і знову незабаром побачите Мене; і: Я йду до Отця. Ін. 16:7. Я зійшов від Отця і прийшов у світ; і знову залишаю світ і йду до Отця. Ін. 16:28          

      Учитель Паршек виконав усе, що говорив Христос. Учитель свідчить про Христа. Учитель взяв від вчення Христа, доповнив Своїм і звістив усім людям. Паршек є Учитель народу. Паршек є Дух істини, Він наставив на всяку істину, майбутнє звістив усім нам, Він записав нам учення Своєю рукою. Учитель прославив Христа. Паршека природа освітила Духом Святим через любов до природи, через прийняття в природі холодного і поганого. Тому Паршек є Утішитель, Дух Святий. Учитель навчив нас усього, нагадав нам усе, що говорив Христос. Паршек осудив світ за те, що не вірують у Христа і не виконують Його заповідь: люби Бога твого, люби людей, як себе; все, що бажаєте, щоб вам робили люди, те і ви робіть їм; любіть ворогів ваших. Паршек осудив світ за те, що не визнали Христа. Учитель осудив усіх людей за їх діло в природі, від якого вони гублять сили, здоровя, хворіють, умирають. Учитель говорив не від Себе, а що чув від Природи. Учитель просив у природи, а вона Йому все відповідала. Все, що Учитель мав у житті, Він випросив у природи. Паршек осуджує віруючих у Бога, Христа, що не виконують закон Бога і Христа. Один Паршек виконав цей закон Бога, Христа. Паршек один виконав всі заповіді Христа. Він вірив у живого Христа, Якого бачили, визнавав за Бога Отця, тому виконував Його слово, як Син Божий. Паршек любив Христа, як ніхто інший, тому виконував Його заповіді.

 

Ідея Христа: кожному обходитися без усяких потреб

      Христос заповідав:  «Тож не турбуйтесь і не кажіть, що нам їсти? Чи що пити? або: у що одягтися? Бо знає Отець ваш, що ви маєте потребу в усьому цьому. Шукайте ж спершу царства Божого і правди його, і все це додасться вам. Отже, не піклуйтесь про завтрашній день, бо завтра саме за себе піклуватиметься. Досить кожному дневі своїх турбот». Мф. 6:31.  Тут ідея Христа обходитися в житті без усяких потреб: їжі, одягу, житла. Паршек на практиці впроваджує, як ніхто, цю ідею Христа.

      Учитель: Усі люди на білому світі живуть у житті чужим добром, вони віруючі і невіруючі, убила їх природа за своє наявне добро. Вона їх примушує, вони простуджуються, хворіють і вмирають. Їм повернення нема, вони не хочуть жити за Божим явленням. Він є чоловік зі своїм наміром. Йому не треба буде чуже, він своє живе тіло нам усім як таке показує. Він говорить істинно, воно моє. Я його як тіло не жалію, і не хочу його годувати, також одягати. Хочу, щоб воно жило так, як природа без усякої потреби, без усякого чужого, як живе без усякого запасу природа. У неї нема того, що давати. Бог нічого ніде не потребує. Йому треба Чувілкін бугор. Щоб там був мертвий капітал, цього на ньому нема, а є живе природне діло: повітря, вода, земля – що і зберігає цим живого чоловіка. 7906-17

       Найдорожча ідея Паршека: кожному бути без всяких потреб, для цього є наше райське місце, де є всі умови, які дають кожному можливість бути без всяких потреб (їжі, одягу, дому). Спосіб життя без всяких потреб детально розроблений Паршеком. Учитель піввіку ходив літом і зимою без одягу, в одних шортах, свідомо терпів без їжі по декілька днів щотижня. Учитель не турбувався, що їсти, у що одягтися. Сам обходився без одягу, їжі та вчив учеників. Еволюція – це обходитися без їжі, наше свідоме терпіння без їжі щодня росте. Учитель благословляв обходитись без їжі 42 години щотижня, потім 66 годин щотижня, потім 108 годин щотижня, потім пробувати обходитися без їжі шість діб, потім два тижні, потім обходитися без їжі місяць і так далі. Пробувати ходити без сорочки. Учитель знайшов райське місце на землі, де люди будуть без усяких потреб (їжі, одягу, житлового дому), благословив усіх жити навколо райського місця за ідеєю. Учитель учив шляхом свідомого терпіння рятувати свої душі, як і Христос. 

 

Любити дітей, правильно виховувати молодь

      Христос заповідав любити дітей, правильно виховувати молодь.

      Христос: «Хто прийме одне таке дитя в імя Моє, той Мене приймає; хто спокусить одного з малих  цих, що вірують у Мене, тому краще було б, якби повісили йому жорно млинове на шию і потопили його в морській глибині. Горе світові від спокус, бо потрібно, щоб прийшли спокуси; але горе тій людині, через яку спокуса приходить. Стережіться, щоб ви не зневажали жодного із цих малих». Мф 18:5.

      Учитель любив дітей, учив правильно виховувати. Учитель говорить, що ми, всі люди, дітей виховуємо неправильно. Ми всі дітей народжуємо для життя, а виховуємо для смерті. Учитель за те, щоб в парі жити без похоті, щоб заборонити убивство дітей через аборти, заборонити пропаганду сексу. Такий у нас старий потік, його треба змінити на новий. Діти у нас у суспільстві дуже ображені. Одне – діти не мають достатнього матеріального забезпечення, друге – дітей змалку примушують робити по-людському. Діти в нас на батьківському матеріальному забезпеченні, а не на своєму утриманні державою. Батьківське забезпечення часто буває недостатнім, від цього діти страждають. Вони бачать, що в одних дітей щось є, а в них нема – це породжує ненависть, незадоволення, діти через це хворіють, ідуть на злочин. Ми всі дітей своїх спокушаємо. Їм дай, вони нічого не знають.  Від цього погано і батькам, і дітям. Отже, одна причина незадоволення в людях – неоднакове, нерівне матеріальне забезпечення. Учитель заповів всім згодитись і взяти однакову зарплату, дорослим і дітям, щоб задовольнити дорослих і дітей, щоб не було ненависті. Якщо зарплату урівняємо, крадіжки не буде, убивства не буде, люди хворіти не будуть, робитися злочинцями не будуть. Люди будуть сильно любити одне одного. Тюрми і лікарні не буде. Царство Боже на землі починається з дітей.    

      Учитель: Ми, усі люди отці й матері, повинні згодитись із пропозицією ідеї Учителя. Він не за нас, таких ось жадних у житті людей, котрі оточились минулим, нікуди негожим, котрі своїх дітей ображають. Учитель просить отців і матерів своїх дітей, щоб вони згодились із Учителевою ідеєю. Вона просить усіх свою зарплату зрівняти, щоб люди вчені й невчені мали зарплату 33 карбованці. Якщо всім буде мало, то ми всім прибавимо. За це все, зроблене свідомо, природа нас підтримає. 7710-176

      Вона (молодь) у нас життям незадоволена. Вона держиться на батьківському утриманні, а не на своєму утриманні. Дуже тяжко жити молоді нашій за рахунок цього всього... Що ти, такий чоловік, робиш, що своє дитя заставляєш? Ти його вчиш за гроші. Коли він на твоєму утриманні, то це для нього добре, але коли його нема, то тут уже біда. Дитя як на отця своїм таким ділом має свою образу, воно психує, воно цим незадоволено. У нього єсть минуле. Йому тільки дай, і він більше нічого не розуміє. А батька треба забезпечити, у нього рветься все, що попадається під руки. Отець хворіє,  а син тим більше хворіє від такого недостатнього утримання. Тому догодити своєму рідному дитяті ніяк не можна. А ось що треба зробити в житті нашому, щоб цим догодити й батькам, і дітям, - треба всім давати одну зарплату 33 карбованці в місяць. Мало буде цього – прибавимо. Від цього буде хороше всім: і батькам, і  дітям. Якщо ми цього в житті своєму не зробимо, то в нас таке безладдя й залишиться: ми будемо бідними нужденними людьми. Нас ніхто не пожаліє, навіть сама природа. Вона нам форму покаже: болячку, грибок посадить. 7710-212.

      Учитель говорить, що ми новонародженій дитині з першого дня робимо шкоду, від чого людина потім умирає. Ми дитину змалку привчаємо жити за рахунок штучних потреб (їжа, одяг, дім), чого вона не потребувала, а не за рахунок природи: повітря, води, землі. Учитель заповів народити дитя на райському бугрі в імя Христа і виховати в людському раю без всяких потреб, за рахунок сил природи: повітря, води, землі. Для цього є наука загартування. Такий чоловік не буде вмирати, ми всі будемо в нього вчитись, ми всім навчимось, і потім люди перестануть умирати.         

 

Закон єдності двох протилежностей

      Христос і Паршек знали природний закон єдності двох протилежностей і робили все за цим законом життя. Учитель писав: «Христос це діло, що ми робимо в житті, - наше однобоке хороше й тепле – не визнавав». 7710-111. Це значить, що визнавав закон єдності двох протилежних сторін: погане і холодне, хороше і тепле. Суть закону. Коли люди спочатку свідомо приймають щось від природи і людей, що дає погане почуття, то природа і Бог потім у кінці дає умови, при яких мають хороше почуття, блаженство, дух блаженства, царство Боже. Христос у житті робив за цим законом.

      Христос: Блаженні убогі духом, бо їхнє є царство Боже. Блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться. Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю.      Блаженні голодні й спраглі правди, бо вони наситяться. Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть. Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать. Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться. Блаженні гнані за правду, бо їхнє є царство Боже. Блаженні ви, коли ганьбитимуть вас і гнатимуть, і зводитимуть на вас усяке лихослів’я та наклепи – мене ради. Радуйтесь і веселіться, бо велика нагорода ваша. Так гнали і пророків, які були до вас. Мф 5:3 – 12.

      Як це розуміти. Коли чоловік спочатку свідомо живе убого, бідно, без потреб (їжа, одяг, дім), то в кінці він отримує хороше почуття, дух блаженства, царство Боже. Якщо чоловік лагідний, ввічливий, то за це в кінці отримує блаженство, райську землю від Бога. Якщо чоловік спочатку свідомо терпить без потреб їжі, то в кінці він не буде потребувати їжі, буде легко терпіти, отримає блаженство. Якщо чоловік милостивий, буде помилуваний, отримає блаженство. Якщо чоловік творить мир, то назветься сином Божим, отримає блаженство. Коли вас гонять за правду, то в кінці отримаєте блаженство, царство Боже. Коли ганьбитимуть і гнатимуть вас за Христа, то потім отримаєте хороше,  блаженство, радість, велику нагороду.   

      Христос: Мирися із суперником твоїм швидко, доки ти в дорозі з ним, щоб суперник не віддав тебе судді. Мф 5:26.

      Бо якщо ви прощатимете людям провини їхні, то простить вам і Отець ваш. А коли не будете прощати людям провин їхніх, то і Отець ваш не простить вам провин ваших. Мф 6:15. Ідея Учителя: зробити з ворога любимого друга. Отже, за законом Божим, треба прощати людям провини їхні, і ні в якому разі не карати, щоб вас Бог і природа не карали. Люди цей закон не виконують, їм хороше, коли в них є юстиція, тюрма, де карають за злочин – а за це люди отримують покарання від Бога і природи – погане.    

      Христос: Ти ж, коли постиш, намасти голову твою і вмий обличчя твоє, щоб не показувати людям, що ти постиш, але Отцю твоєму – Який у таїні; і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно. Мф 6:18. Не збирайте собі скарбів на землі, де черв і тля точить і де злодії підкопують і крадуть. Збирайте ж собі скарби там, де ні черв, ні тля не точать і де злодії не підкопують і не крадуть, бо де скарб ваш, там буде і серце ваше. Мф 6:21. Людям хороше, коли вони хваляться. Не хвалитись – це вважається поганим. Хто не хвалиться перед людьми, той отримує благо від Бога, блаженство. Учитель продовжив застосовувати цей Божий закон.  

         Можна привести з життя багато прикладів, коли з нічого появляється дві протилежності. Візьмемо психічні явища, почуття поганого і хорошого, холодного і теплого. Спочатку в нас нема ні першого, ні другого, нема нічого. Це може перевірити на собі кожен. Ми обливаємо все тіло холодною водою, нам робиться холодно, ми отримали почуття холоду, поганого. На цьому почутті не закінчується, а скоро приходить нам інше почуття, хороше почуття, робиться тепло. Кінцеве почуття протилежне до початкового. Чим холодніша вода, тим краще потім. Нам погано, коли свідомо терпимо без їжі 42 години, а потім у кінці це дає нам хороше почуття. Ніщо – це нуль у числовій формі. Отже, з нічого ми отримали два протилежних почуття, їх сума дорівнює нулю, якщо представити в числовій формі. Ми не бачимо і не помічаємо, як після одного почуття приходить протилежне друге, часто це нам невідомо. Це закон. Вся природа побудована за одним законом, у цьому вона єдина. Цей закон можна застосувати і для фізичних явищ. Якщо одну протилежність позначити як додатну  одиницю, то друга протилежність буде відємна одиниця, а синтез або сума двох протилежностей буде дорівнювати нулю. Отже, до дії у нас був нуль, тобто ніщо, і після дії, коли появились дві протилежності, у нас є нуль, тобто ніщо. Звідси висновок, стан природи до дії дорівнює стану після дії.

      Якщо багато людей бажають щось отримати, то вони діють. Очевидно, рух природи пов'язаний з почуттями, бажаннями маси людей. Потім природа підсовує їм протилежні почуття. На основі цього можна стверджувати, що джерело руху в природі є бажання і почуття людей. Люди діють, щоб отримати певне почуття, а природа, протидіючи, підсовує їм умови життя, в яких люди мають протилежне почуття. В дійсності є рух природи такий, що проявляється два протилежних почуття, пов’язаних із рухом природи.

      Ми бачимо, що одні дії, пов’язані з почуттями якимись, приводять або народжують протилежне почуття і відповідний рух природи. Отже, одне почуття породжує друге протилежне почуття. Подібне відбувається з людьми. Один чоловік породжує або приводить протилежного собі другого чоловіка, але історії першого і другого однакові. Можна сказати, що перший чоловік приводить другого чоловіка на заміну собі. Другий чоловік народжується після першого через великий період часу, так що оточуючі люди не знають і не відають, що народився чоловік, який протилежний першому. Так народжується один чоловік, якого називають Богом. Через якийсь період часу народжується другий Бог як протилежність першому, у них однакові історії, це Отець і Син, Отця замінює Син. Таким шляхом народжуються люди.

      Розглянемо математичну модель розвитку стада, вона допоможе зрозуміти еволюцію, народження, розвиток усього живого в природі. Корова кожен рік приводить теля. Теля протягом року виростає і стає коровою, а з другого року народжує теля щорічно. Будемо рахувати число голів стада щорічно.

Перший рік: одна корова. Всього 1 голова.

Другий рік: одна корова і одне теля. Всього 2 голови.

Третій рік: дві корови, одне теля. Всього 3 голови.

Четвертий рік: три корови, двоє телят. Всього 5 голів.

П’ятий рік: п’ять корів і троє телят. Всього 8 голів.

Шостий рік: вісім корів і п’ятеро телят. Всього 13 голів. І так далі.

Число голів всього щорічно можна представити рядом чисел:

1; 2; 3; 5; 8; 13; 21; 34 …

      Особливо, що ряд будується за законом золотого перетину: кожен член ряду дорівнює сумі двох попередніх. Відношення будь-якого члена ряду до попереднього наближено дорівнює золотому числу: 1,618… Цей закон характерний для еволюції живих істот. Учитель використовував цей ряд у житті. На нашу думку, через єдність двох протилежностей твориться світ живими людьми з хаосу, стихії.     

       На основі практики Учителя можна сформулювати закон.

      Закон єдності двох протилежностей. Спочатку нема нічого, з нічого ніщо не виникає. Будь-яке явище в природі не виникає, а проявляється в житті як дві протилежні сторони, котрі існують в єдності. Якщо появляється явище однієї сторони, то слідом за ним появляється явище протилежної сторони, яке нейтралізує перше, а їх сукупність – це початкове ніщо.

      Це стосується всіх явищ: фізичних, психічних. Приклади фізичних: енергія і маса, простір і час, кінетична і потенціальна енергія, позитивне і негативне. Приклади психічних. Почуття хорошого і поганого, теплого і холодного. Якщо появляється хороше почуття, то слідом за ним появляється погане почуття. І навпаки. Якщо появляється погане почуття, то слідом за ним появляється хороше почуття. Після холодного появляється тепле, і навпаки.

      Почуття, бажання маси людей та рух у природі пов’язані між собою. Початкове почуття хорошого і теплого викликає в природі рух, при якому мають кінцеве протилежне почуття – холодне і погане, яке нейтралізує початкове почуття, їх сукупність – це  ніщо. І навпаки. Початкове почуття холодного і поганого викликає в природі рух, при якому мають кінцеве хороше і тепле, яке нейтралізує початкове почуття.

      Закон. У природі дійсний рух є такий, що початкове почуття нейтралізується протилежним кінцевим почуттям.

       Розглянемо два способи життя людей. Здоровий спосіб життя. Люди загартовуються. Люди люблять обидві протилежні сторони природи: хорошу і погану. Люди спочатку приймають у житті такі умови загартування, при яких мають погане і холодне почуття. Це – свідомо терпіти холод при обливанні водою, свідомо терпіти погане при терпінні без їжі, здороватися з усіма, допомагати бідним тощо. За законом єдності двох протилежностей, за прийняте холодне і погане природа сама дає умови, при яких мають хороше і тепле почуття, тобто тепле і хороше. Це – здоровя, тепло внутрішнього характеру, задоволення. Якщо люди таке життя вважають хорошим, то вони в своєму житті завжди задоволені, щасливі. При загартуванні природа не карає всякими захворюваннями: грип, вірусна інфекція тощо. Люди задовольняються в природі в житті. Природа обдаровує так, що їм робиться хороше, добре. Природа сама скасовує причину утворення захворювання, без лікування. При обливанні тіла холодною водою утворюється в організмі тепло внутрішнього характеру. Найдорожча ідея Учителя – кожному бути без усяких потреб. При цьому кожен обдаровується найбільшим хорошим благом. Загартування підвищує опір організму до хвороби, відлякує будь-яку хворобу, вона безсила напасти. Через це все Учитель усім бажає щастя, здоровя хорошого. Всім вести здоровий спосіб життя. Здоровя – це стан, коли чоловік живе в єднанні з природою. Здоровий спосіб життя – це нормальний спосіб життя, так жили перші початкові люди, завдяки йому став чоловік.

       Нездоровий спосіб життя. Люди не загартовуються. Люди живуть однобоко, люблять тільки одну сторону хорошу. Кожен чоловік хоче, щоб мати спочатку хороше почуття в житті, або, одним словом, хороше. Всі люди вважають життя хорошим, якщо щодня наїдаються досита, одягаються до тепла в тілі, живуть у домі з усіма вигодами. Люди хочуть, щоб їх тілу було тепло. Для цього вони відповідно діють у природі. Учитель називає таке людське життя теплим і хорошим. За законом двох протилежностей, люди за своє діло перед природою відповідають. Природа за їх тепле і хороше життя підсовує такі умови, що вони мають протилежне почуття – холодне і погане. Це – всякі захворювання, грип, вірусна інфекція, природні лиха тощо. У тілі холод. Можна сказати, природа карає людей так, що їм робиться погано. Це закон природи. Отже, причина виникнення захворювання – люди прагнуть жити в природі хороше і тепло, не приймають холодного і поганого, не люблять природу, в котрій дві протилежні сторони. Так люди перед природою відповідають за своє діло. Природу ніяк не обдуриш, вона обов’язково в кінці так чи інакше зробить погане за початкове хороше. Якщо лікують якесь захворювання, то природа дасть інше захворювання або природне лихо, щоб було погане і холодне людям. Природа карає всякими засобами. Люди не можуть задовольнити себе у житті, вони завжди залишаються незадоволені, а тому нещасливі. Бо якщо люди в житті незадоволені, то таке життя вважають поганим, а якщо задоволені, то таке життя вважають хорошим. Люди діють, щоб задовольнити себе, але не досягають мети. Люди посадили зерно, виростили багато, жити стало легше, краще – тут же людям ввелась природою хвороба, смерть – погане. Люди зробили технічний прогрес, жити стало легше, краще – тут же  ввелась природою хвороба, смерть – погане. Люди народжуються в природі, щоб задовольнити себе у житті. Задовольнити себе – природне бажання кожного. Але при нездоровому способі життя люди природно не задовольняються, тому вони змушені використовувати штучні засоби (куріння, вживання алкоголю, наркотики, секс тощо), щоб задовольнити себе – але врешті-решт не задовольняються.  Причина куріння, алкоголізму, наркоманії, сексуальної розпусти – незадоволення в природі в житті. Причина самовбивства – незадоволення в природі в житті. Секс спочатку дає людям хороше почуття, а потім їм стає погано, чоловік втрачає енергію; наслідки сексу – захворювання, СНІД, рід людський похітливий відмирає. В Україні за статистикою в середньому чоловік кохається (займається сексом) більше ста днів на рік, наслідки сексу – швидко поширюється СНІД, тривалість життя чоловіків 62 роки, жінок – 82 роки. Людям не слід лікувати хворобу технікою, хімією. Природа посадила хворобу – вона сама забере її, якщо люди візьмуться за загартування.  

     Захворювання – це стан, коли чоловік живе не в єднанні з природою. Нездоровий спосіб життя – це ненормальний спосіб. Люди попробували так жити якійсь період і прийшли до висновку: так жити не можна.     

     Ставлення до людей повинно бути правильним, у людей повинен бути правильний учинок, щоб нас природа не карала. Правильне ставлення до всіх людей є в ученні Христа. У відношеннях між людьми також є дві протилежні сторони: погане і хороше. Всі люди хочуть собі життя і щастя.  Христос заповідав: все, що хочеш, щоб тобі робили люди, те роби людям. Люби всіх людей, як себе. «Любіть ворогів ваших; благословляйте тих, хто проклинає вас, добро творіть тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто кривдить і гонить вас». Мф 5:45. Вітайтеся з усіма: знайомими і незнайомими. Христос заповідав: загартовуватись, свідомо бути убогим, обходитися без усяких потреб, допомагати бідним, хворим, нужденним, всі блага ділити порівно між усіма, всім однакова зарплата по динарію в день; не карати, а прощати – за це люди отримають хороше благо. Це основні заповіді Христа, їх треба виконувати. Якщо люди не виконують, то природа їх карає хворобами, бідами, вони вмирають – їм робиться погано. 

       Всі основні заповіді  Христа виконав один Учитель Паршек. Ідеї Христа і Паршека однакові. Учитель писав: «Я зробив те, що колись говорив нам Христос». Учитель заповідав: люби Бога твого; бажай і роби людям те, що собі хочеш; люби всіх людей, як себе; зробити з ворога любимого друга. Людям треба загартовуватись, всі блага ділити порівно, однакова зарплата; не карати, а прощати.  Учителя за це гнали, ненавиділи, держали в тюрмі, психіатричній лікарні багато років. Учитель був у таких умовах, що Йому можна було вмерти тисячу разів, але природа Його берегла. За це погане від людей природа Паршека обдарувала хорошим: Він став найздоровіший у світі чоловік, визнаний Переможець природи, Учитель народу, Бог землі, Бог Дух Святий. Природа Учителя як такого народила, навчила, дала сили, освітила Духом Святим, дала безсмертя.  Учитель взяв ідею безсмертя від Христа. Учитель заповідав, що треба вмерти тисячу разів, щоб вигнати смерть від людей. Учитель, віддав себе в жертву, смерть від людей виганяв. Учитель дав людям приклад, як вигнати смерть.     

     Люди не хочуть виконувати заповіді Христа і Паршека, вважають це все поганим для них. Не хочуть робити людям, що собі хочуть. Не хочуть любити ворогів своїх, вітатися з незнайомими, допомагати нужденним, ділитись благами порівну, прощати і не карати. Церква також не виконує основні заповіді Христа. Люди вважають: якщо ворог не здається, його вбивають. Той, хто свідомо терпить від людей погане, той отримує хороше: здоровя, задоволення, Божі блага. За такі ідеї Христа гнали, ненавиділи, намагалися вбити. Найгірше для чоловіка – це віддати своє життя за своїх друзів. А за цю жертву чоловік отримує найбільше хороше благо Бога. Так і вчинив Христос, віддав своє життя за друзів, Його розпяли, через це потім став у людях Сином Бога. Христос, віддаючи себе в жертву, смерть від людей виганяв. Христос дав людям приклад для наслідування, як вигнати від людей смерть, як ввести безсмертя.     

      Одна з причин захворювання, смерті людей є те, що люди не виконують основні заповіді Христа і Паршека. Щоб жити нам усім без захворювань, треба обов’язково виконувати всі основні заповіді Христа і Паршека.

 

Христос говорить про прихід Сина Людського – Учитель робить

       Христос: «Бо, як блискавиця виходить зі сходу і з’являється аж до заходу, так буде пришестя Сина Людського. Бо де труп, там зберуться орли. І враз після скорботи тих днів, сонце померкне, і місяць не дасть світла свого, і зірки спадуть з неба, і сили небесні захитаються. І тоді з’явиться знамення Сина Людського на небі; і заплачуть всі племена земні і побачать Сина Людського, Який гряде на хмарах небесних із силою і славою великою». Мф. 24:30.

     Паршек робив чудеса із чудес. Це знамення зявилося на небі через Паршека. Тут говориться, що Христос удруге прийде як живий чоловік, люди будуть бачити Його як живого Чоловіка з небувалими здібностями. Це здійснились Паршеком. Ученики Паршека  бачили Його на небі, на якому сонце померкло і місяць не давав світла, зірки спадали в одному місці й появлялися в іншому, тобто зірки зсувались – і появився із зірок образ Учителя Паршека, портрет Учителя, створений із зірок; Він явився із силою і славою великою; і в цей час Учитель був на землі. Я особисто чув розповідь людей про це знамення на небі, про що свідчу. Це знамення в небі також описано Учителем у 1977 році: «Я, говорить наш Сашка ростовчанин. Він бачив мене на сяючому сонечку. Як виділось ясно, він розповідає всім близьким, що сиділи. А Микола теж. Він їхав у метро й почав наче чогось ридати. А мені він говорить. Здається: я перебуваю в бездонній атмосфері, це було одне небо голубе, а зірки ясні себе так показували, стали вони зсуватись, і ось ваш Учитель, образ на арені показався. Це єсть і була одна істина, вона всім ясна». 1977.01-130.

      Багато людей бачили Учителя, Який пролітає по небу. Люди бачили Учителя одночасно в різних місцях, які далеко одне від одного,  тобто люди, хто має очі,  бачили Учителя одночасно і на сході, і на заході, на землі й у Космосі, в Україні й на Байкалі, в Україні й у Москві, по всіх усюдах.    

      Учитель: «Мене в цьому ділі недаремно у видінні показувало, і в літаку мій вид видінням Люба бачила. Як їм зробилось легко. Вона старалась показувати людям, як це ось вийшло. Бог був, лице моє. Як же цьому не повірити, коли факт єсть живий у світі. Чоловік купається в Байкальському озері, а сам моє лице бачить. Вона істині не вірить, що це їй показується для дива всього світу, що це єсть Бог, він дива творить між людьми». 7510-21.

      Одна моя пацієнтка москвичка лікар, вона мені так розказує: «У мене на Байкалі була групова путівка. Я в Байкалі купалась із тобою разом. Одна залажу в озеро, а воно холодне, мене оточує твоє у воді лице. Я їй кажу: це ж вода моя, вона тобі як дзеркало являла мій образ». Ти в цьому заслужена, ти одна з усіх людей, котра із себе скинула з очей окуляри. Ти єсть мій друг мого життя. Що я робив тобі? Та нічого. Я тільки тебе, як і всіх бідних людей ображених, прийняв з поцілунком з душею, із серцем. Ти мене також полюбила за мою таку діяльність. Скажи, ти можеш від мене такого відмовитись». 7510-89.

      Учитель говорить про видіння його в людях. Вона до цього бачила мене як такого, що я з жінками. Їй довелось зустрітись у наві по дорозі, вона бачила так, як бачила біля церкви. Вона не вірила своїм очам. Сама собі говорить: для чого Учитель приходить сюди? Тільки хотіла до Учителя піти, а він десь сам дівся. Це  бачення  таке біля церкви було в наві. Учителеві говорять, він робить у людях чудеса із чудес. Люди самі бачать, вони за адресою приходять, вони розповідають. Їх примусила хвороба це робити. Вони як хворі сюди ось приходять, свої слова доносять Учителеві. Він про це діло давно чув від Покосової Шури. «Вона йшла на роботу в метро, а я як Учитель разом із нею йшов. Вона більше такого видіння не побачить: це рідко буває в таких людей, котрі заслужили». 7710-153.

      Свідчить автор учень Валентин Ош. Одного разу я сидів із заплющеними очима, і переді мною появився портрет чоловіка з білим волоссям, скоро видіння щезло; згодом прийшли люди і розказали про Учителя Іванова (Паршека), показали Його фото; я згадав видіння чоловіка, знайшов схожість з Учителем, вирішив просити Учителя, щоб мене прийняв; потім звернувся до Учителя з просьбою мене прийняти, Учитель погодився. Перед прийомом мені прийшла ясна радісна мисль про Учителя: «Це Христос». Учитель прийняв, як усіх, сказав: «Виконуй. Розказуй усім про Мене». Отже, Христос прийшов до мене через видіння, воно допомогло мені прийти до Христа та Його визнати в особі Паршека.       

       «Від смоківниці навчіться притчі: коли гілля її стає вже м’яким і пускає листя, то знаєте, що близько, при дверях. Істинно кажу вам: не перейде рід цей, як усе це буде. Небо і земля перейдуть, слова ж Мої не перейдуть. Про день же той і годину ніхто не знає, ні ангели небесні, а тільки Отець Мій один». Мф. 24:38  Це здійснилось Паршеком. Він указав день початку царства Божого, цей новий день або період Учитель назвав еволюцією. Період еволюція почався в 1989 році, еволюція прийшла на землю.

 

Нове імя Бога і Христа відкрилось Учителеві Паршеку

     Христос через посланих говорив, що буде далі: «Тому, хто перемагає, дам споживати сокровенну манну, і дам йому білий камінь, і на камені написане нове імя, якого ніхто не знає, крім того, хто одержує». Одкр. 2:17.

      «Переможця зроблю стовпом у храмі Бога Мого, і він уже не вийде геть; і напишу на ньому ім’я Бога Мого й ім’я міста Бога Мого, нового Єрусалима, що сходить з неба від Бога Мого, й ім’я Моє нове». Одкр. 3:12.

      Проаналізуємо ці вирази. Очевидно, у цих виразах мова йде про одне нове імя Христа і Його Бога, тобто Бога Такого, як і Христос. Виходить, що «той, хто перемагає» – це учень «Переможця». «Переможець» повинен написати нове імя Своєму учневі. Це імя ніхто не буде знати, крім того, хто його отримує, тобто учень. Це нове імя буде особистим іменем Переможця. Христос говорить, що це написане нове імя буде також «імя Моє нове», тобто імя Христа в друге пришестя. Виходить, що нове імя Бога буде написано не прямо всім людям, а спочатку буде написано одному учневі, хто перемагає. Цей учень на підставі нового прізвища від Свого Учителя назве Його духовним Отцем, а себе – духовним сином, бо в них одне прізвище. Спочатку учень син повинен визнати нове Боже імя, а слідом за ним визнають інші. Таким шляхом люди визнають нове Боже імя. Це все повинно звершитись.

    Паршек зробив те, що колись говорив Христос. Паршека за діло визнали Переможцем природи, Учителем народу, Богом землі. Отже, Переможець, про котрого сказано в Одкровенні, є Учитель Паршек. І Він же є Бог Христа, тобто Бог такий само, як Христос. Йому було відкрито Його нове імя. Учитель Паршек написав у Своєму зошиті учневі нове прізвище, бо він був «той, хто перемагає». Свідчить автор учень Валентин Ош.

     Учитель мене прийняв у травні 1979 року, як усіх, і я виконував Його заповіді. У 1981 році я написав Учителеві лист, в якому звітував перед Учителем як Господом Богом, що я робив і зробив. Учитель мій звіт прийняв, лист переписав у Свій зошит «Паршек», 1981.02.26, крім мого прізвища. У кінці листа замість мого звичайного прізвища Учитель написав нове прізвище: «Автор Валентин Олександрович Ош». У 1982 році Учитель благословив мене продовжувати виконувати Його ідею: «Пробуй терпіти без їжі шість діб у тиждень, потім пробуй терпіти без їжі два тижні, потім пробуй терпіти без їжі місяць; пробуй ходити без сорочки, ти в Мене збоку».  У 1989 році я вперше прочитав зошит Учителя, в якому мій лист-звіт, нове імя Ош від Учителя прийняв з радістю, як від Отця. На підставі прізвища Ош став вважати Учителя духовним Отцем, а себе – духовним сином Ош, бо завжди в житті син одержує прізвище від отця. Визнав: якщо прізвище сина є Ош, то і прізвище Отця є Ош, бо завжди в житті прізвище отця і сина є одне. Так я став називати Учителя Отцем Ош, а себе став називати сином Ош. Я не присвоюю імя Ош, імя Ош належить усім Божим людям і мені. Отже, нове власне імя Переможця природи, Учителя народу, Бога землі є Ош. Також імя Христа в друге пришестя буде Ош, бо Христос сказав, що це буде «імя Моє нове». Нове імя – значить друге. Отже, через Паршека це все звершилось. Він зробив те, що колись говорив Христос.

    У Бога повинно бути особисте імя від Бога, тобто від самого себе, а не людей. Нагадаємо, ім’я «Паршек» – це не особисте ім’я Учителя, а прізвисько, яке дали люди. Учитель в писаннях користувався імям «Паршек», бо тоді не був визнаний Богом, а прізвище «Іванов» Учитель не визнавав. Учитель у 1979 році написав, що в 1989 році всі люди визнають Його Богом. Це здійснилось. Учитель з людьми поділився: людям залишив людське, а Собі взяв Боже. 

      Одне спільне Боже імя. Учитель писав, що в житті по-еволюційному нам усім треба обрати спільне ім’я, і на ньому одному базуватися в житті; Він один такий заслужений. Але Учитель не написав, яке повинно бути це спільне імя. Я про це знав, спочатку пробував обрати спільне імя Паршек, а Учитель мені у відповідь написав нове імя Ош (про це описано в листі-звіті). На мою думку, Бог Паршек через учня пропонує Божим людям обрати спільне Боже ім’я Ош, і на ньому одному базуватись у своєму житті.

      «І побачать лице Його, й імя Його буде на чолах їхніх. І ночі там не буде». Одкр 22:4.

      «І побачив я нове небо і нову землю». Одкр 21:1.

      «І сказав Той, Хто сидить на престолі: ось творю все нове. І каже мені: напиши; бо слова ці істинні і вірні. І сказав мені: звершилось!» Одкр 21:6.

    Через Бога Отця Ош звершилось усе. Люди побачили живого Бога, Його лице, узнали імя Його Ош і Його райське місце, де буде людський рай. Імя Боже Ош є велике, святе – це все. Через нове Боже імя Ош звершиться все. Завдяки визнанню Бога Отця Ош у 1989 році прийшла на землю еволюція. Моє завдання – засвідчити Бога Отця. Моє свідчення істинне, бо про мене свідчить Отець, написавши імя Ош, і я свідчу про Отця і себе. Отже, нас двоє свідків, Отець і син, свідчимо про одне, а за законом, свідчення двох про одне істинне.  

 

Другий прихід Христа готує Дух Святий Паршек

      Паршек виконує заповідь Христа про другий прихід Христа до людей на землю. За ідеєю Паршека, Христос вдруге прийде  до людей на землю як живий чоловік без усяких потреб (їжі, одягу, житлового дому), його побачать. Для цього Учитель знайшов людям місце на землі для життя без всяких потреб ( їжі, одягу, дому), назвав його нашим райським місцем, його освятив, запросив навколо цього бугра жити. Це місце є поблизу села Оріхівка, де Паршек народився. Тут є всі умови, які дадуть кожному можливість бути без всяких потреб. Найдорожча ідея Учителя – кожному чоловікові бути в житті без усяких потреб (їжі, одягу, дому). Тут люди зроблять людський рай на землі, будуть без всяких потреб, завоюють безсмертя. Найдорожча ідея Учителя – народити на бугрі дитину і виховати на бугрі без всяких потреб (їжі, одягу, дому), це можливо. Його буде ростити сама природа. Він буде жити за рахунок Святого Духу і повітря, яким дихають. Так люди в минулому жили в Раю, жили – дихали. Так тепер живуть сонцеїди. На райському бугрі зберуться люди, зроблять людський рай на землі, будуть без всяких потреб, будуть літом і зимою, вдень і вночі, завоюють безсмертя. Тут мати народить дитину і віддасть людям, вони будуть її держати на руках, поки вона не стане на ноги. Цей чоловік буде нас усіх учити жити без потреб, він буде наш усіх Учитель, Бог. Його ідея буде Христа, тому це буде Христос, райське місце бугор – це буде місце Христа, Він буде на своєму місці. Учитель написав про Христа, Котрий прийде вдруге: «Він народиться для всього такого народу, котрий повинен у нього вчитись. Він їх повинен учити такому ділу, від чого він буде Богом. Буде жити в людях його ідея Христа, Він сам буде на цьому бугрі, на цьому місці Його». 7804-41.

      Це буде друге пришестя Христа на землю, про що колись говорив Ісус Христос, це  істинне дійсне воскресіння Христа, про яке колись говорив Христос. Паршек заповідь Христа виконує. Віруючі  святкують воскресіння Христа, а коли істинно воскресне Христос на райському бугрі, то старого свята не буде, а буде свято народження Христа на райському бугрі. Христос буде воскрешати людей в житті в цей день, як колись говорив Ісус. Якщо Він буде без потреб, Він не буде вмирати, і ми будемо жити.  Паршек говорить про народження чоловіка без потреб, що це буде Великий Дух, Він поламає все на світі. Він буде за духом Паршека Син.

      Отже, Бог Дух Святий, Який все терпить, наш Отець, Паршек пішов від людей, і присилає Сина, Великого Духа, як Отець посилає Сина. Так само Ісус Христос пішов від людей і прислав другого Утішителя, Паршека, як Отець посилає Сина. Колись Христос також виконував волю Свого Отця, котрий послав Христа до людей, як Отець посилає Сина.  

 

Христа послав до людей Його Бог Отець

     Христос: Бо так полюбив Бог світ, що віддав Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Нього не загинув, а мав життя вічне. Бо не послав Бог Сина Свого в світ, щоб судити світ, а щоб світ спасся через Нього. Ін. 3:16.

      Отець любить Сина і все дав у руки Йому. Хто вірує в Сина, має життя вічне, а хто не вірує в Сина, не побачить життя, але гнів Божий перебуває на ньому. Ін. 3:36.

      Я прийшов не Сам від Себе, але є істинний Той, хто послав Мене, Якого ви не знаєте. Я ж знаю Його, бо Я від Нього, і Він послав Мене. Ін. 7:29.   

      Якщо і суджу Я, то суд Мій праведний, бо Я не один, а Я і Отець, Який Мене послав. У законі вашому написано, що свідчення двох людей правдиве. Я Сам свідчу про Себе, і свідчить про Мене Отець, Який Мене послав. Ін. 8:18. 

     Той, Хто послав Мене, істинний є, і що почув Я від Нього, те й кажу світові. Ін. 8:26.

     Хто вірує в Мене, не в Мене вірує, а в Того, Хто послав Мене. І хто Мене бачить, той бачить Того, Хто послав Мене. Хто від Мене відмовляється і не приймає слів Моїх, Має собі суддю: слово, яке Я сказав, – воно судитиме його в останній день. Бо Я говорив не від Себе; а Отець, Який послав Мене, Він дав Мені заповідь, що маю сказати і що говорити. І Я знаю, що заповідь Його є життя вічне. Отже, що Я говорю, то говорю так, як сказав Мені Отець. Ін. 12:50. Я посланий лише до загиблих овець дому Ізраїлевого. Мф 15: 24.

      Христос був посланий до євреїв, щоб спасти їх від поневолення  левітами, котрі зробили з єврейського народу свою маріонетку. Паршек виконав заповідь Христа. Паршек також милує євреїв, бо вони ображені, незадоволені, Він заповів їм ставати Його учнями, робити Його діло. 

 

Христос робить, як Отець

      Отець Мій донині робить, і Я роблю. Юдеї ще більше вишукували, як Його вбити за те, що Він не тільки порушував суботу, але й Отцем Своїм називає Бога, рівняючи Себе до Бога.  Син нічого не може творити Сам від Себе, якщо не побачить, як творить Отець; бо, що Він творить, те так само творить і Син. Бо Отець любить Сина і показує Йому все, що Сам творить. Ін. 5:20.  Я нічого не можу творити Сам від Себе. Ін. 5:30.  Той, Хто послав Мене, є зі Мною; Отець не залишив Мене одного, бо Я завжди роблю угодне Йому. Ін. 8:29.  

 

Христос і Отець – єдине

     Христос прийшов до юдеїв з метою, щоб вони пізнали істинного Бога Отця. Біда юдеїв, фарисеїв була в тому, що ніхто не пізнав ні Сина Божого Христа, ні Отця. Христос як не доводив юдеям про Свого Отця, які б чудеса не показував, юдеї залишилися зі своєю вірою в бога юдеїв. Живий чоловік є і отець, і син, в залежності від того, з якого боку подивитись. У Них одне імя. Христос є Бог Отець і Бог Син. Юдеї вірили в Бога, з яким розмовляв Мойсей.

      Порівняємо вчення про ставлення до всіх народів у юдеїв і Христа.  Бог юдеїв і фарисеїв, якого не бачили, учив євреїв любити своїх євреїв, берегти їх життя, а ворогів своїх (не євреїв) ненавидіти, убивати, завоювати світове панування, щоб залишились євреї та їхні раби. Отець Христа учить зовсім інше. Отець Христа учить любити всіх людей, і друзів, і ворогів, не вбивати нікого, зробити всім життя вічне, безсмертне. Ми бачимо за ділом, Отець Христа і отець юдеїв не одна особа. Не можна вважати Христа Сином бога юдеїв. Христос називав отця юдеїв людиновбивцею, неправдивим, бо так і є. Христос не прийшов у світ від бога отця юдеїв.

      Христос: Я і Отець – єдине. Ін. 10:30. Коли не вірите Мені, вірте ділам Моїм, щоб пізнати і повірити, що Отець у Мені і Я в Ньому. Ін. 10:37.

        Хто слово Моє слухає і вірить у Того, Хто послав Мене, той має вічне життя і на суд не приходить, а перейшов від смерті до життя. Ін. 5:24.

     Воля Того, Хто послав Мене, є та, щоб кожен, хто бачить Сина і вірує в Нього, мав життя вічне; і Я воскрешу його в останній день. Ін. 6:40.      

   Хто вірує в Мене, має життя вічне. Я є хліб життя. Ін. 6:47.

      Ви не знаєте ні Мене, ні Отця Мого; якби ви знали Мене, то знали б і Отця Мого. Ін. 8:19.     

      Христос знав Свого Отця й отця юдеїв, і Він стверджував, що юдеї не знають Отця Христа. Це свідчить, що Отець Христа не є отець юдеїв. Бо якби Отець Христа був отець юдеїв, то Христос не говорив би юдеям «ви не знаєте Отця Мого». Якби в Христа і юдеїв був один Отець Бог, то Христос не говорив би юдеям, що вони не знають Отця Христа.

  Істинно кажу вам: раніше, ніж був Авраам, Я є. Ін. 8:58. Це свідчить про те, що Отець Христа був раніше, ніж батько юдеїв.

       Хто вірує в Мене, не в Мене вірує, а  в Того, хто послав Мене. І хто бачить Мене, той бачить Того, Хто послав Мене. Я світло. Ін. 12:44.    Бо Я говорив не від Себе, а Отець, Який послав Мене, він дав Мені заповідь, що маю сказати і що говорити. І Я знаю, що заповідь Його є життя вічне. Ін. 12:49. Це все можливо, коли Отець і Син є живий чоловік.    

 

Хто Отець Христа?

       Христос, виконуючи волю Свого Бога Отця, заповідав: роби всім людям, що собі хочеш; люби всіх людей, як себе; люби ворогів своїх. Це тепер треба робити всім, бо це учить жити, а не вмирати.  Бог євреїв учить протилежному: люби євреїв, не вбий ближнього, але ненавидь ворогів, котрі не євреї; якщо ворог не здається, вбий його; євреї мають завоювати світове панування, щоб залишились вони та їх раби. Про це Второзаконня 7: 5,16, 22, 25. Втор 11: 25. Втор 12:3. Втор 13: 10,16. Втор 20: 4,10,18. Недаремно Христос називав отця юдеїв, фарисеїв дияволом, людиновбивцею; вони, виконуючи слово свого Бога, хотіли вбити Христа. Це Старий Завіт, цього робити тепер людям не треба, бо це злочин проти людяності. Старий Завіт для людей уже не вихователь.

     Ісус сказав їм: якби Бог був Отець ваш, то ви любили б Мене, тому що Я вийшов і прийшов від Бога; бо Я не Сам від Себе прийшов, а Він послав Мене. Чому не розумієте Моїх слів? Тому що не можете чути слова Мого. Ваш батько є диявол; і ви хочете виконувати похоті батька вашого. Він людиновбивцею був споконвіку і не стоїть в істині, істини нема в ньому. Коли він говорить неправду, від себе говорить, бо він неправдомовець і батько неправди. Ін. 8:38. Якби Отець Христа був отець юдеїв, то юдеї любили б Христа, розуміли Його слова, не намагалися б убити. 

       Я є путь, і істина, і життя; ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене. Коли б знали Мене, то знали б і Отця Мого. І віднині знаєте Його і бачили Його. Пилип сказав Йому: Господи, покажи нам отця, і нам вистачить. Ісус сказав йому: скільки часу Я з вами, і ти не знаєш Мене? Хто бачив Мене, той і Отця бачив; як же ти говориш: покажи нам Отця? Хіба ти не віриш, що Я в Отці і Отець у Мені? Слова, які Я кажу, не від Себе кажу; Отець, Який в Мені перебуває, Він творить діла. Вірте Мені, що Я в Отці і Отець у Мені. Якщо ж ні, то вірте за самими ділами. Ін: 14:6.

       Старий Завіт стверджує, що Бога не бачили. А Христос говорить, що живі люди є Боги, їх бачили, вони є наші Отці, а ми, люди, є їх сини.  Христос говорив, що ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене, «хто бачив Мене, той і Отця бачив», іншими словами, Отець є живий чоловік, як і Христос. Фарисеї стверджували, що Христос є син Давида, а Христос говорив протилежне, що Христос не є син Давида.     

      «Коли зібралися фарисеї, Христос спитав їх: що ви думаєте про Христа, чий Він Син? Кажуть Йому: Давидів. Говорить їм: то як же Давидів, у Дусі Божому зве Його Господом, кажучи: сказав Господь Господові Моєму: сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх підніжжям ніг Твоїх. Отже, якщо Давид зве Його Господом, то як же Він син йому? І ніхто не зміг відповісти Йому ні слова». Мф 22:45. На таких позиціях тепер церква. Наша праведність повинна перевершити праведність фарисеїв.

      Христос говорить, що був раніше Авраама. Христос не називав Свого Отця іменем Бога юдеїв. Все це свідчить про те, що Отець Христа не є Бог Отець юдеїв, фарисеїв. Христос завжди називав Себе Сином людським, це свідчить про те, що Отець Його є чоловік, як і Він. Все це свідчить, що Бог Отець є чоловік. Отець і Син є в людей. Бог є живих. Старий Завіт тепер людей не вчить, він не може назвати імя Отця Христа. Назвати імя Христа може тільки Сам Христос. За моїм висновком, Христос назвав ім’я Свого Отця, котрий послав до людей.

    Христос сказав юдеям: «Ви від нижніх, Я ж від вишніх; ви від світу цього, Я ж не від цього світу. Тому Я сказав вам, що ви помрете в гріхах ваших. Бо якщо не увіруєте, що це Я, то помрете в гріхах ваших». Ін 8:23. Цими словами Христос стверджує, що Він народжений з вище від Вишнього. На мою думку, тут імя Отця. Кого люди називали Вишнім? Словяни називали свого Отця Вишень. Про це свідчить Велесова книга. В ній написано, що ми «не мали богів, окрім Вишень і Сварга, а вони суть множества, бо Бог один і множествен. І хай не розділяє ніхто того множества і не говорить, що мали богів многих. Бо це світло Іру йде до нас, і будьмо гідні Його», читаємо на д. 30. І то не просто Боги, наголошує д. 26, то «суть  отці наші, а ми сини їхні».  «Також і Сварг є Отець, а інші суть сини» (д. 22).  Вишень (посланець з вище), як бачимо із (д. 30), порівнюється до Сварга. Він був раніше Авраама.

      Дажбо – син Сварга, Творець яйця (життя) і Землі (д.1), дід і Отець русів (д. 1, 25). Землебог – Бог землі і всього живого на ній. Він же і Дажбог, бо знаємо із (д. 1), що «Дажбог створив нам яйце, що є Світ-Зоря, яке нам сяє, і в тій безодні повісив Дажбог землю нашу».  Порівняймо: Отець Ош називається Богом землі, тому Його можна назвати Дажбогом, Богом Отцем.  Велесова книга говорить: «Від отця Орія походимо, і той час від часу народжується серед нас». (д. 4-Г). Про наше походження повідав Орію Бог Сварг: «Це мовив Ору Сварг ваш: «Як мої творіння створив вас від перст моїх. І хай буде сказано, що ви – сини Творця, і ведіть себе, як сини  Творця. І будете, як діти мої, і Дажбо буде Отець ваш…» (ВК, д.25) Коли Отець закінчує земне життя, від переходить у Наву, тобто на небо, а Син виконує заповіді Отця. Так твориться Права, Ява.  

     Це все доводить, що Отець Христа є словяно-орійський Бог. Сварг є Отець, також Дажбог є Отець, всі інші є сини. Отже, за Велесовою книгою, Отець Христа є словяно-орійський Бог Отець Сварг або Дажбог. Згідно із сказаним, Христос має словяно-орійське походження, а не юдейське.

     Паршек також вважає, що Бог є в людях живих заслужених. Ідея Паршека: своє став, а іншим не заважай. Він не заважає нікому вірити в свого Бога та впроваджувати свою віру, бо любить і милує усіх. Паршек прощає всім. Паршек собі хоче Царство Небесне, і його бажає всім. Віруючим церкви, праведність котрої не перевершила праведності фарисеїв, треба пам’ятати слова Христа: «Кажу вам, якщо праведність ваша не перевершить праведності книжників і фарисеїв, то ви не ввійдете до Царства Божого». Мф 5:21.     

 

Паршек заповів: Бога треба бачити, вірити в Нього,

виконувати Його слово

      Учитель стверджує, що Бог є живий чоловік у людях, котрий заслужив. Бога люди бачили, йому вірили, виконували Його слово. Віра в Бога – якого не бачили, а держали в думці – неправильна. Бог був, є і буде.

     Учитель: Бога треба бачити, а потім треба йому вірити, найголовніше – виконувати його сказані слова. А ми його не знаємо як Бога, сильно йому віримо, а виконувати не хочемо: тяжко. А ми цього не робимо – обманюємо самі себе. А природу ти ніколи не обдуриш. 8212-140. 

      Люди зі своїм напрямом, особливо молодь зі своїм ученням, забули зовсім Бога: який він і для чого його це ім’я звучало. Його як такого людям не треба. Страх його в людей пройшов. По-їхньому, його ніколи не було. І багато людей його не ждуть і не збираються. А є такі люди, котрі від предків вірили, хотіли, щоб він залишився з ними, а самі його як такого не виконували. А якщо в них не виконується, то краще й легше зовсім не вірити. Тому його як такого ніколи не було. Люди вірили. Кому? Самі не знали. А життя проходило, воно робилось на щастя. Так жили  люди, старались Бога бачити, але це не можна було побачити. А ось ним зробитись – ніхто цього ось не починав робити. Бог є, за ділом усім, Паршек. Він любить природу, особливо своїм поцілунком від людей жене ворога. Він із нього зробив друга. Це - повітря, вода й земля. Паршек між ними, як у ванні. Він по снігу по морозному босою ногою ходить. Він своїм тілом заслужив бути в людях Богом. Люди з бідою й горем його, як Учителя, просять, а він через природу їм допомагає.     7910-42

       Бога Отця, Бога Сина, Бога Духа Святого не було в людях. Це еволюція робиться самою природою, вона для цього всього народила на білий світ Паршека, загартувала його своїми силами, полюбила як друга свого, йому в цьому помагає. Без природи ти не чоловік, вона - повітря, вона – вода, вона – земля. 8202-86.   А в історії Бог Отець, Бог Син і Бог Дух Святий – це життя чоловіка має бути. 8102-107

     Це не хтось такий єсть у житті – Паршек, він єсть у трьох особах – Бог Отець, Бог Син, Бог Дух Святой. Це єсть у житті своєму, єсть сила одна невмираюча. 8104-130.

   А потім у людях таке явище єсть: залишилась минулого Христа віра. Вони йому дуже сильно вірять. А от від них потребується виконання – вони цього діла не роблять. Вони не виправдані люди в цьому. Їх Дух Святий не прийме як таких. Якщо це так буде, мене люди визнають таким бути, як він. 8209-53

      Але не знайшлось такого в своєму житті чоловіка, щоб він від свого імені відмовився в своєму житті. Жоден чоловік за Божим словом не жив: це треба іншому не бажати того, чого сам не хочеш. 8302-17

      Бог Дух Святий прийшов помогти врятувати людство своїм природним ділом. Любов’ю треба прогнати ворога. Це може зробити тільки Бог землі. А Бог не той, котрого не бачили, а держали в своєму умі, сильно просили, щоб одержати потрібне в житті – цього не було. А тепер чоловік  прийшов з ділом істини, він заслужив, його люди назвали Богом, його просять, а він їм у всьому помагає – ось це єсть наших людей Бог. 7710-195

      Він (Паршек) відкрив чоловікові очі, примусив бачити. Його за це саме діло люди прозвали Богом. Якщо він його знає як Бога, він його просить із душею, із серцем. Бог не та особа, котру люди ждали: от, от він прийде з неба. Ми як такі йому сильно віримо, вважаємо: він наш. А коли доходить до істини, ми повинні по його заклику виконувати. А ми від цього діла відмовились, не побажали своїм місцем іншій особі поступитись, і не побажали іншому чоловікові того, чого сам хочеш. А Паршек – це особа спільного характеру. Чоловік, він зробив в людях діло таке, від його діла стали каліки ходити, сліпі бачити. Він любить людей, навіть запрошує всіх нас наслідувати цей приклад. Ідіть робіться цими людьми, помагайте йому, щоб люди не попадали в тюрму й не лягали в лікарню. 7702-86.

      Ми лежимо в праху, ждемо пришестя друге. Він прийде за нами, скаже нам свої слова: уставайте ви живі й мертві, у цьому всьому прийшов вашому кінець. Паршек, своє місце він займе, цей Чувілкін бугор, і запросить нас усіх до одного чоловіка. Ми йому, як один, поклонимось і скажемо свої слова: прости ти нас. А він нам усім скаже: я вас не карав, ви самі це зробили. Ви це самі не дали народитись дитині. 7707-53

       Горе вам усім - книжникам, фарисеям - за своє таке самовілля, за своє таке право. Ви хотіли мого приходу на землю в другий раз, на землю до людей. Я їх як ображених природою людей рятував, я їх приймав, давав я їм сили в їхні тіла, щоб вони  в природі не простуджувались і не хворіли. Коли вони моєму вченню кланялись, то в них діло виходило. Хвороба в цьому щезала, а нова не мала сил на чоловіка такого напасти. Це діло не лікаря й не знахаря, а простого руського практичного чоловіка.  Він, Іванов, ці якості в природі знайшов, ними такими оточив себея, сіє їх на людях. Люди легко зживали цим хворобу, що й примусило цих людей назвати Іванова Спасителем. А за історією, уже один Спаситель за його діло таке людям був розіпнутий законом.  А тепер цього Спасителя хотіли вбити своїм законом охоронці, але вони не знали ідею цього Спасителя, що її прислала природа. Вона розп’яття  хотіла повторити, але жінки дві, Марія й Валентина, прийшли на цю поміч, шукали, знайшли. 7712-52.

    

Бог Род

      У словян завжди був Бог Род, Бог над Богами, Творець живого, один. Тепер ми бачимо чотири явлення живого Бога: Бог Отець Сварг послав у життя Христа, як Отець – Сина; Христос послав у життя Парсека, як Отець – Сина; Паршек посилає в життя Великого Духа, як Отець – Сина. Це еволюційний процес, йому нема кінця. На нашу думку, така сукупність Богів, що один Бог народжує другого, є Бог Род. Він є Бог над Богами, творець життя, вічний невмираючий, один-єдиний.  Окремі Боги приходять і відходять, а Бог Род – вічний, невмираючий, один. Всесвіт постійно твориться з хаосу, стихії Богом творцем за законом двох протилежностей. Бог Своїм словом робить поштовх, а далі саморозвиток.                                      

 

Три періоди розвитку людства, еволюція Духа Святого

      Христос говорить про три періоди в Його історії: «Рід лукавий і перелюбний знамення шукає, та знамення не дасться йому, крім знамення Іони пророка. Бо як був Іона в утробі кита три дні і три ночі, так буде і Син Людський в серці землі три дні і три ночі». Мф 12:40. Три дні – це три періоди часу.

      Паршек стверджує, що в історії є три періоди, котрим відповідає суспільний лад. Перший період – це самодержавний або капіталістичний. Він не задовольнив людей через смерть людську, і його замінили на соціалістичний. Соціалістичний лад також не задовольнив людей через смерть людську, бо люди вмирали ще більше, ніж за самодержавства. Учитель стверджує, що соціалістичний лад замінять на новий, небувалий лад, Він назвав його еволюцією. Учитель говорить, що самодержавство як особистість – це Бог Отець, соціалізм – Бог Син, еволюція – Бог Дух Святий. Або коротко: Отець, Син, Дух Святий. Учитель є перший еволюційний чоловік. За Отця і Сина люди були технічні, жили без Духу, а Учитель знайшов у природі Дух, ввів людям Дух у життя, тому Він називається Дух Святий. Еволюція це Божий спосіб життя для всіх. Еволюція Духа Святого це Царство Боже на землі. 

      Спочатку люди жили по-еволюційному, були без усяких таких потреб: їжі, одягу, житла. Вони не їли, не одягались, не мали житла. Люди жили, бо дихали. Чоловік був Бог. Це був Рай. Там смерті такої не було. Це не легенда, а історичний факт, про це свідчать словяно-орійські Віди. Потім через похіть люди втратили здатність обходитись без всяких потреб, вони стали їсти, одягатись, мати житло; вони трудились. Еволюція припинилась. Втратили рай. Ввелась смерть людям.  Учитель має Божу мету відновити людству життя по-еволюційному, котре було на початку історії. Заради цього Він робить усе, щоб у людях бути Богом. Для відновлення еволюції Учитель у 1933 році знайшов людям місце на землі бугор, назвав його райським, його освятив, у 1975 році благословив усіх людей жити навколо райського місця по-еволюційному без усяких потреб: їжі, одягу, житла. Тут буде рай, люди завоюють безсмертя. Бугор належить усім людям усіх націй, хто його любить, це спільне місце. Кожному дозволено бути на бугрі без усяких потреб. На бугрі люди зроблять людський рай, народять чоловіка без потреб.

Основні ідеї еволюції

    Найдорожча ідея – обходитись без усяких потреб. Для цього є наше райське місце, де є умови, що дають можливість кожному бути без потреб. Еволюція – це не вживати їжу. Наше свідоме терпіння без їжі поступово росте. Спочатку терпіти без їжі 42, потім 66, потім 108 годин в тиждень, шість діб, два тижні, місяць і так далі за законом золотого перетину. Приймати холодне і погане, жити за рахунок свого, а не чужого. Це незалежність.  

     Свідомість визначає буття. Треба мати свідомість. Еволюція – у свідомості, а буття саме прийде. Любити Учителя як Бога. Треба вчитися в Учителя, читати Його слово, виконувати в житті Його ідеї. Кожен сам знає, що робити в житті, йому не треба адміністратор. Кожен вільний, незалежний. Слово Учителя –  це для всіх людей життєвий Божий закон, найголовніший.     

      Бажати, робити людям те, що собі хочеш. Любити людей, як себе. Це закон життя. Це виражає ставлення кожного до інших людей, друзів і ворогів. Це – любов, дружба, допомога, збереження життя. Зробити з ворога любимого друга. Всі блага – всім порівно, щоб не було ображених.

      За це діло еволюції Учитель заслуговує, щоб люди визнали Богом. У 1979 році Учитель людям оголосив Себе Богом Духом Святим: «Це Бога Духа Святого початок – 1979 рік 25 квітня». Створив гімн, де вся Його ідея.

    Учитель написав, що Його люди в 1989 році визнають Богом землі: «Син з отцем не поладять, не уживуться, будуть між собою битися до крові. А природа говорить про їхню бійку, хто ж буде в цьому ділі правий? Мені природа дала свою незгоду: ні той, ні другий. А еволюція прийде на землю Духом Святим. Це Чувілкін бугор, це райське наше місце, чоловікові слава безсмертна, за що природа стоїть горою. Вона тепер, у цей час, не дає свою згоду на це, що вона може бути. І вказала про це діло, воно буде, 1989 року здійсниться, усе прийде на своє місце… А про Москву сказала: вона не буде жити». 8109-68. Люди це виконали. У 1989 році послідовники прийшли на бугор, підтримали ідею Учителя на райському місці, визнали Учителя Богом землі, почали жити навколо райського місця – еволюція прийшла на землю.

      Еволюція Духа Святого – це Царство Боже. Христос 2000 років тому пішов до Отця, щоб знайти місце для вічного життя, тобто райське місце. Він сказав, що прийде знову як Отець, забере учнів на райське місце, не залишить учнів сиротами. За нашим висновком, з 1989 року почався останній день, у котрий Христос буде вводити людям безсмертя, життя вічне. У Царстві Божому всі люди живуть за ідеєю Христа і Отця Ош.

 

Заповіді соціального характеру Учителя і Христа

       Треба на практиці виконувати заповіді Христа: все, що бажаєте, щоб вам робили люди, те і ви робіть їм; любіть людей, як себе. Як це здійснити.   Якщо хочеш собі якусь зарплату або блага, то таку зарплату и блага треба дати всім людям, тобто повинна бути всім рівно. Він цю ідею представив у вигляді притчі про хазяїна, який наймав робітників за плату один динарій в день (30 динаріїв за місяць). Христос радив багатому роздати все своє багатство бідним, а потім іти за Христом, щоб ввійти в Царство Боже. Не можна служити Богу і мамоні. Паршек цю заповідь виконує, впроваджує в життя, Він розробив і пропонує всім вчення про устрій суспільства, в якому буде всім однакова зарплата 33 карбованці в місяць, і дорослим, і дітям. Якщо буде мало, всім прибавимо однаково, щоб не було ненависті. Ми всі таким шляхом бідність свою зживемо, всім буде добре. Не будуть люди хворіти і робитись злочинцями. Крадіжки не буде, убивати не будуть. Не буде лікарні і тюрми.  У Христа і Паршека ідея однакова – всім рівно. Тут ідея соціальної рівності. Щоб любов була між людьми, не було бідних, не було ображених, незадоволених. Це буде вирішення багатьох соціальних проблем, які тепер є в людства. Не буде такої економіки і політики, як тепер. Як людству можна подолати економічну, політичну кризи? Виконати ідею  Христа і Паршека про рівність.

    Христос: Коли хочеш бути досконалим, піди продай добро твоє і роздай убогим; і матимеш скарб на небесах; і приходь та йди слідом за Мною. Почувши слово те, юнак відійшов у скорботі, бо мав багато добра. Христос же сказав ученикам Своїм: істинно кажу вам: легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому в царство Боже ввійти. Мф 19:24.

     Царство Боже подібне до господаря дому, який рано вранці наймає робітників для свого винограднику. І, домовившись з робітниками по динарію за день, послав їх до свого винограднику. А коли вийшов він близько третьої години, то побачив інших, що стояли на торгу без діла. І сказав їм: ідіть і ви до мого винограднику, і, що належатиме, дам вам. Вони пішли. А як вийшов він знову близько шостої і девятої години, зробив так само. Коли ж настав вечір, господар винограднику говорить управителеві своєму: поклич робітників і віддай їм плату, почавши з останніх і до перших. І ті, що прийшли об одинадцятій годині, одержали по динарію. Мф 20:16.     

      Учитель: Гроші – це ніщо, за них люди людей убивають. Капіталіст, він для цього збагачений, йому в цьому природа, вона все сама зробить. Через цей документ він підніме всю систему людей. Вони комуністи, вони капіталісти, не за них як адміністраторів Паршек. Коли Паршек свою істину докаже людям, то вони – за нього. Здоровя треба буде всім, але природа їм як експлуататорам людей не буде давати. Їх у цьому ділі не стане, природа за них не буде на їх стороні. Еволюція буде на боці ображених людей, хворих, що не знають. Бідний, нужденний у людях чоловік, він за свою таку бідність, він буде виправданий Божим ділом. Вони йому дуже сильно вірили, що він у них є як такий. А щоб виконувати, то в них не виходить. Вони своїм багатством оточені. Легше верблюду в дірку голки пролізти, ніж багатому пройти в царство небесне. Його не допустить природа. Він жив у ній за рахунок природного добра, за рахунок чужих рук. Паршек своє святе діло еволюційно доведе, йому Дух Святий у цьому допоможе. Люди заслужені будуть усі на боці Паршека жити, їх природа прийме, як своїх людей. Вони не будуть так покарані цим поганим ділом, а будуть вони виправдані, їх полюбить Святий Дух. 8212-182

       Економіку не підтримую, а з політикою не згодний. За Півмісяць і Червоний Хрест, за міжнародне здоров’я. Тюрму, лікарню не поважаю. Хочу, щоб не народжувався в природі злочинець і хворий чоловік. Поки що всім однакова плата в житті нашому 33 карбованці, малому й старому. Буду сам в’язнів, божевільних із неволі визволяти. Усе буде робитися свідомо. 7804-112     

      Ось тоді ми будемо жити незалежними. Зла ніякого між людьми не буде, а буде любов у всьому ділі. Зарплата малим, старим буде одна – 33 крб. Ображених не буде. Мало нам буде - усім прибавимо. Робити свідомим, усім треба свідомість, без усякої свідомості ми не будемо обходитись. Якщо треба, значить треба. 7805-14

      Така справа, ми її робимо і хочемо зробити найкраще, для всіх однаково. Щоб люди жили мирно, ніколи один на одного не робили, а жили рівними. Якщо одержать зарплату, то всім однаково: малим і старим. Вони таке ввели, щоб ненависті та зла ніякого. Люди людей будуть дуже міцно любити за їхній такий учинок. Ми в житті своєму мислити передчасно не станемо в природі, щоб ми робили те, що вчора намітили. 7805-71.

      Учу людей не для того, щоб між людьми війна була. Я прийшов на нашу землю, щоб у нас, у всіх людей, не було тюрми й не було лікарні. А ми самі це робимо: живемо нерівно, в одного є, а в іншого нема. 7804-31

      Усім треба рівно. Мало буде - добавимо, щоб між людьми не було ніякої образи, усі жили рівно. Так жити, як ми живемо при Радянській владі чи демократії, – ми незадоволені життям. Мало, більше не доводиться одержувати. Не хочемо – одне, не вміємо – друге. А в природі єсть такі ось засоби, життєві еволюційні. Так жити, як ми прожили при отцеві й синові, жити не треба. А ми в цьому вмираємо через діло наше.  Краще нічого не робити, ні перед чим ні за що не відповідати – це буде нам усім краще.  Ми жити будемо світоглядно: і хороше, тепло і холодно, погано. 7804-145

      Ми повинні в цьому отримувати рівну зарплату 33 карбованці. Мало буде - прибавимо всім. Сам свого місця адміністратор відмовиться, війни такої не буде в усьому світі, люди цю ненависть зживуть. Яка буде красота в людях! Робити таке діло перестанемо. А бугор Чівілкін нехай живе, його як такого людям забути не можна. 7811-11.

      Прощати, а не карати. Христос і Паршек заповідали прощати людям провини і не карати. Це на ділі любити людей, як себе. Любити людей, як себе – значить прощати і не карати. За цими заповідями має бути побудовано суспільство. У такому суспільстві нема каральних органів, юстиції, армії, тюрми, адміністрації. Все робиться шляхом просьби нашої.   

    Учитель: Треба їм, таким людям, в їхньому ділі  простити. У них родиться свідома мисль, вона їх Учителевим ученням оточить. Більше він не буде попадати ні в тюрму, ні в лікарню. Буде жити за Божою справою, ні в кого не буде красти. Усі будуть жити однаково, рівно, однією сім’єю. 7804-30

 

Таємна вечеря Христа з учнями в четвер 22 березня

      У цей день Христос з учнями святкували арійський Новий рік, бо Христос з апостолами, крім Іуди-зрадника, як і всі гали-галілеяни, були послідовниками рідної арійської віри. Христос заповідав згадувати Його в цей день. Паршек виконує,  Він згадує Христа в цей день. По-моєму, у зв’язку із цим Учитель пише нам: «Це було сьогодні, 23 березня 1978 року, якраз на арені четвер, чистий одяг, котрий робився для невідомого такого ось ув’язненого, хворого, ображеного такого чоловіка, він нікому не був відомий. А нібито це був як сон, не сон, якесь чудесне видіння. Кому й за що це таке діло збиралось? Усе це починалося з Москви, спускалось. У нас зачинатель цього всього – це я. Початок нібито робився Валею Сухаревською. Вона  це все в житті збирала, носила з такою надією, щоб це вийшло. Воно було, як якась у цьому ось велика висловлена цінність. Її, як таку близьку до цього, берегли, старались це все через хворих зробити. Це була не яка-небудь випадкова зустріч, вона таким зібраним  натовпом робилась. І не на яке-небудь таке зборище, щоб зійтись і поїсти та попити вина, та повеселитись: цього люди не робили. У них не було ніякої зброї, техніки, щоб нею як такою хвалитись, цього не було в людей. Порядне було таке в зібранні, душевна радість. Вони не співали, не говорили, не кричали - їм хотілось усе це зроблене бачити. Я як такий серед них себе показував не як видатна якась між ними особа, але був вищий за всіх їх. Усім людям здавалось, що це все робилось мною ради цих ось двох трупів. Ми їх як таких не бачили, щоб на них дивитись. Цього ми не робили, а якась бережливість у цьому була. Хтось хотів задовольняти, а люди цього не хотіли, у них на це не було ніякої потреби. Вони зібрались - самі не знали, для чого. Але їм хотілось щось побачити в цьому. Але, щоб люди старались самі в цьому щось зробити, цього не було. І не думали вони більш за все в цьому свою радість якусь забути. Я як такий появився, вони мене хотіли так бачити. Їм хотілось те, якби збирав такий ось натовп із таким обрядом. Це все робилось не ради свята якогось, вони хотіли в мене спитати. Це був спомин цим зібраним людям. Вони не потребували й не хотіли, щоб їм щось давав. Вони зібрались для того, щоб свою радість показати, а в цьому нікому було дивуватись і завидувати. Це було якесь у цьому ділі захворювання, воно робилося нами всіма. Це одне якесь хвилювання, одне й друге. По всій такій небувалій місцевості люди не стояли так на своєму місці, а на морі тихо хвиля коливалась. Люди щось у цьому ждали, старались самі себе показувати. А все в цьому залежало від мене. Я не хотів їм нічого такого сказати. Це таке було незвичайне хвилювання заповнювати свої такі місця. Це місце непусте ставало, нібито хтось про це щось говорив. Я повинен сказати про це діло, що цей натовп більш за все в цьому ділі звертав увагу на мене, і на мою появу ждали. Вони й хотіли чимось задовольнити себе, їх діло було так дивитись. І то я щось їм сказав, а їх було дуже багато. Із 12 годин ночі вони зі мною разом пробушували, нібито це був день. Люди, нічого вони ніяк не потребували, а щось думали вони. За моїм таким висновком, це народове безсмертя. За це все таке діло один борюсь».  7804-77. Учитель описує рай людський, народове безсмертя. На нашу думку, Учитель хоче, щоб ми всі в цей день згадували Його і Христа у видінні людського раю.

 

Христос заповів учитися в Духа Святого

      Христос: Утішитель же, Дух Святий, Якого пошле Отець в імя Моє, навчить вас усього і нагадає вам усе, що Я говорив вам. Ін. 14:26.

      Паршек або Отець Ош є визнаний Дух Святий, Він нагадав нам все, що говорив Христос. Тому тепер всім людям треба учитися в Отця Ош. Заповіді Отця Ош – це життєвий закон для всіх, найголовніший, Основний закон. Це Божий закон, Права. Божий закон головніший, ніж будь-який закон учених. Отже, треба будувати суспільство на землі за заповідями Учителя і Христа: люби Бога Отця твого, люби всіх людей, як себе. Вступайте в Природну Партію – це шлях до Бога.   

      Заповіді Учителя і Христа науково обґрунтовані, це наука всіх людей, джерело життя, вона врятує людство, її треба невідкладно застосовувати в житті, щоб жити. Це не релігійна віра, де можна вірити або не вірити, хто як

захоче. Науку загартування треба обов’язково виконувати, як закон природи, якщо ми хочемо жити і не вмирати. Кожен повинен подякувати від усього серця Учителеві Паршеку і Христові за науку людям. Людству загрожують економічна й політична кризи; глобальні проблеми: екологія, голод, хвороби, стихійні лиха тощо. Люди зможуть вижити, якщо всі будуть знати і виконувати основні заповіді Бога Отця Ош і Христа. Нас, усіх людей, врятує свідомість Учителя, вивчайте вчення, читайте книги Учителя.

      Учитель: Прослідкуйте ви всі мої написані так зошити, їм у цьому кінця-краю нема, із чого ви як такі узнаєте про моє діло зроблене. А воно єсть, воно було й буде воно вічно в житті. Слово – це моє діло в природі, ніколи ніяк не вмираюче. Я для людей це роблю для життя. 8302-78

      Бажаю щастя, здоровя хорошого. 2010-02

 

Паршек

 

Іванов Порфирій Корнійович (Паршек)

 

Витяг із книги Іванова П. К.  Паршек. 1982.11, с. 34 – 103.

 

Розповідь Учителя Іванова Порфирія Корнійовича про початок

Божої дороги, як Він  став робитися новим живим чоловіком

 

Переклав Валентин Ош

 

      34. Я – письменник про життя, але не смерть. Хочу молоді сказати про їх діло. Вони його роблять для життя, щоб за рахунок цього всього, зробленого ними, пожити один час, а потім у природі здатись, втратити свої такі природні сили. Діти ви мої рідні, я як такий вас усіх народив для життя, але виховати по своєму вмінню я не зміг. Люди наші не дали ходу в моєму житті. Я став робитися в природі новим живим чоловіком, про що багато писав слів, про історію, яким я повинен стати на арені чоловіком. Я працював і вчився в природі практично, для цього всього відпустив шевелюру волосся, бороду – головний убір. По виду всьому, я не цивілізований чоловік.  

      35. А сам зустрівся з природою, вона мене так спитала. Чому це наші люди земні? Я їх усіх до одного народила, зробила на білому світі для їжі. А вони багато в мене знайшли такого добра, такої слави для життя. Самі створили їжу, одяг і житловий дім. Здавалося б, у цьому всьому жити, жити, а я як така визнала їх у цьому помилку. Вони стали жити за рахунок мене, мого добра. А мені ж від цього всього стало тяжко. Я за цей їх учинок взяла й покарала своїми силами, посадила на тіло болячку, грибок, від котрих вони не змогли в мене знайти засобів, щоб позбавитись від цього всього. І взяла я на себе ці якісні сили для того, щоб допомогти цим людям позбавитись від цих недуг.

     36. І як мати твоя рідна, я обираю тебе одного з усіх, і довіряю повне право займатись із цим ображеним  чоловіком, котрий хворіє, а йому треба допомогти. Так ось, ти мій найдорожчий чоловік, іди всюди й проповідуй їм їх здоров’я, як треба нам усім позбавитись від цього всього. Я ж не лікар і не знахар. А мені наша матір, що народжує, наша велика, доручила те, що я ніколи в житті не чув і не бачив. А тепер доводиться по шляху свого цього розвитку зустрічатись із цим ображеним, нужденним, хворим чоловіком.

      37. У мене нема ні диплому, у мене нема того доказу, котрий мені допоміг. Але раз природа мені доручила, вона цю дорогу дала. І я повинен це все робити лише тому, що це треба людям. Люди в житті гублять своє здоров’я. Я їм, таким людям, як вони стали кволі. У житті не знайшлось ніяких засобів, і нема чоловіка, щоб допомогти цьому всьому. Я працюю, не покладаючи своїх рук, пишу багато про це, говорю людям про це, але мені як такому чоловікові не вірять. І її через це все на собі випробую. Чистим тілом органічним пішов я в природу для того, щоб їм, як таким людям, своїм досвідом довести, що я є такий у житті чоловік, котрий не побоявся ніякої природи.

      38. Через це все те я робив, сам себе примусив ринутись у природу. Вважав: все те, що ми, всі люди, робимо, це все даремно, я це визнав чужим природним явищем. Ми як такі люди, самі все зробили, знайшли в природі, цим оточили себе, і живемо, користуємось один час, а от у другий час ми в цьому всьому губимо своє здоровя. Я, як такий Паршек, народився в природі для цього діла, не визнав і не визнаю це все своїм, а це все є природне, чуже, зовсім негоже, нікуди не годне, щоб ним користуватись як таким. А природі як такій видні мої дії, моя тактика, вона старається мені в цьому допомогти.

      39. Вона хоче мене позбавити від цього всього труда. Вона шукає в себе вихід знайти таку дорогу, котра б допомогла мені в цьому ділі зробитися в людях корисним чоловіком.

      Взяв я й приїхав на свято 1 Травня в своє місто, свої умови. Де люди зустрічають 1 Травня, я теж туди приїхав, теж зустріти це в усьому ділі. Моя робота – реалізувати свіжу і морожену рибу. У вмію цю роботу вести, і дав слово це робити. Ніколи ніяк не подумав, що за мою таку роботу люди зробляться неприємними. Вони не озлоблено це зробили, а сильно вони помилились. Я в житті своєму не був у людях попом.

      40. А їх примусила мисль написати заяву в райком союзу, нібито я в них в ОРС є піп. Я свою роботу знав, після свята їду у відрядження я, а мені всі телефони побили, шукають у тилу моєї роботи. І раптом знайшли, попередили про мій приїзд у контору ОРС, я повинен терміново бути там. Я, як така особа підлегла, їду. А в дорозі своїй зустрічаюсь із людьми, розповідаю, що таке здоровя. А сам думаю, чому мене викликають у контору? Не знаю, не можу навіть слово сказати про це.

      41. А в самого мисль робить, чому це так? І ось приїжджаю, приходжу до директора Мясникина і голови профспілки Михайлова. Вони мене зустрічають, як попа, нажимають на мене, нападають: “Ти це звідки взявся?” Те підноситься, чого в житті не чув. А раз історія, вона відчинила свої ворота, то вона повинна кудись і подітись. Я їм своїм практичним учинком доводжу, що я не піп, я шахтар самої фізичної роботи. Я у вас працюю за заслуги свої, і хочу працювати, щоб усе було добре. А вони зі мною згодились і послали знову на ту ж роботу, котру я вів. Але все це робилось на користь мого здоровя.

      42. А якщо я здоровий, то моє здоровя доведе в усякому і кожному місці. Директор М’ясників і голова профорганізації Михайлов, вони одне не зробили. Треба написати відповідь у райком, вони навіть цього не зробили. Райком союзу – директору догану за те, що вони цього не зробили. Мене знову турбують, знову шукають по телефону, де я є. А я на селі продукцію заготовлюю, я і до хворого заходжу, відвідую їх ліжко. А по телефону дзвонять даремно. І все ж мене знайшли, попередили, зробили те, що треба. Знову я відвідую цю адміністрацію цього діла. Вони хотіли від мене позбавитись, у них сил на це не було.                  

      43. А в мене щодо цього сама мати природа, що нас народжує. Вона не хотіла, щоб я повертався назад і в ній трудився для того, щоб когось у цьому годувати. І я за заслуги її, тобто природи, все стараюсь для чоловіка хворого здоров’я дати. Вона не боялась мене викинула із цього труда, нібито я в цьому всьому відмовився від їх роботи. А тоді був такий закон: хто не хоче працювати, йому вводиться шестимісячний строк, ніде не поступиш на роботу. Директор М’ясникин був здивований, він так сказав: «Навіть суд, і то вирішив зняти, послати на цей шестимісячний режим всієї діяльності». Я не відмовився.  

      44. А тут як так вийшло? Роль відіграла книжка хлібна. Вона держалась на виробництві, а секретар директора Мясникина прийшла до моєї сестри на квартиру і відібрала цю книжку. Я тут не причетний, все це зробила природа. Вона не хотіла, щоб я повертався назад. Вона показувала мені дорогу прямо, путь її життя. Кидаю я сімю, діток, жінку, і йду туди, куди сам не знаю. І чому йду, і що хочу знайти, теж не знаю? А йти-то треба було. Я зібрав свою всю експедицію в портфель, це порятунок усього самозахисту, одягу. Якщо природа зміниться, то я міняю одяг.

      45. Прийшов час той, що хотілось. Природа, вона своє зробила, послала Паршека по своїй дорозі. Він залишив місто Красний Сулін, а пішов у природу. Вона його зустріла як ніколи своїми ділами, а в неї було дуже багато хорошого і поганого. Погане – це були в ній колючки суцільні. Весь путь занятий, його можна було обійти, але я цього не захотів, пішов прямо на них своїм енергійним тілом. Це були голки, вони кололи моє тіло до самої крові. Коли я вийшов із цих умов, то мені страшно було дивитись на це все, кров лилась рікою. Що я міг зробити? Та нічого, крім якої-небудь зарази. А попереду недалеко тягнула себе балка Юта. Вона мала в себе воду лікувального характеру.

      46. Я тоді її узнав, коли занурився в берліг, калюжу свиней, де було набрано води повно. Я туди із своїми ногами ліг, полежав трохи, заспокоївся. Несподівано піднявся я на ноги, а в мене вони виявились начебто їх ніхто не турбував. Вони стали від цього почувати ще краще і легші, ніж було. Іду по бездоріжжю, а з лівого боку до Горної себе показали вовки. Я пішов далі. Я не боюсь, не лякаюсь. Мені доводилось думати про місто Шахти, воно ждало мене, такого молодця, котрий прийшов у нього. А люди стояли біля крана в черзі за водою. Я ставлю перед собою таке діло: якщо ці люди дадуть мені напитись, то я далі не піду, вернусь назад.

      47. Я вибачився перед ними, у жінки спитав води напитись. Вона мені відмовила, говорить: «Кружки нема». Я тут же зрозумів, що вона безсила перед природою. Природа хотіла – вона і зробила. Я йшов по місту по вулицях, вони були безлюдні, а люди сиділи на балконах багатоповерхових будинків. Із мене, такого чоловіка, сміялись: ха, ха, ха. Я це чув, але не міг примусити, щоб вони цього не робили. А  купка п’яниць, що сиділи, випивала, хотіли, щоб я до них підійшов. Я від них пішов; хотів, як ніколи, щоб вони цього не робили. Сам своєю дорогою пішов через каменоломню, попав у Пересиянівські землі, там де лежала цілинна трава.

      48. Я по такій своїми босими ногами пройшов, придивився. А коли це було, що чоловік із цього всього починав своє життя робити. Довго я про це думав, а сам у цьому ділі сил природних, через моє тіло проходила електризація. Прийшов я в сільськогосподарський учбовий заклад, продивився, прочитав тут, де люди закінчували диплом агронома. Після цього всього мені довелось попасти у Хартунок, із Хартунка я перейшов через залізницю, через ріку Тузловку, попав у Новочеркаськ, і по вулицях чужих пробирався. Десь узявся міліціонер, йому моя особа була підозріла, він хотів знати, куди ж я такий запилений, весь у пилу пробирався.           

      49. Я йому говорю свою адресу, куди я йшов. Базарна, 15. Там жив Іван Семенович Захаров, він був близький, мені рідний. Матінка – двоюрідна сестра матері моєї. Він мені не повірив, а пішов слідом за мною і переконався, що я є їм родич. Вони від мене не відмовились, а як Паршека свого села прийняли гостем. Я попросив у них постіль, утомився, мені треба було думати. Мені матінка Акулина постелила цю постель, я в неї ліг спати. Сам не сплю, а думаю: куди ж іти, для чого йти, і що я із цього повинен отримати, що я такий зостався? Думаю, я не збирався далеко відходити, а старався свого близького друга дитинства відвідати.

      50. Він був начальник 11-ї дільниці шахти ГПУ в Новошахтинську. Я повинен його відвідати, така у мене думка родилась. У 12 годин ночі я піднімаюсь, весь одяг залишаю в них їм для того, щоб знали, що я був. А де дівся, не знають. Крім них, не можна відчинити ворота, вони в них були на секреті. Ніхто не міг відчинити, а я вийшов. А вони мені дали дорогу, були відчинені зовсім. Я пішов по місту в той бік, де розташована станція Грушівка, сонечко мене освітило. Я побачив по дорогах людей, що йшли, вони були жінки, несли у відрах молоко. І так їм хотілося з мого вчинку сміятись.    

      51. Я це дуже добре чув, розумів, що вони сміялись не з мене, а із самих себе. Я пробирався до станиці недовго, а через станицю протікала ріка Тузловка, я через неї пробрався. А мене туман, як молоко, оточив, він не давав сонцю моє тіло зігріти. А пташки жайворонки злітали вище туману, і там по сонцю свої пісні співали. Я ждав, от скоро сонечко появиться, піднявся на те місце, де побачив це тепле сяюче сонце, воно мене оточило. Я пішов у той бік, де був Новошахтинськ. І десь узявся зайчик, порхнув з-під моїх ніг. А йому як зайчику вслід пустив свої слова: чому ти тікаєш, я тебе навіть не думав чіпати.  

      52. А  птахи жайворонки по своїх місцях так співають, веселять мене в моїй дорозі. Я побачив: по польовій дорозі пробиралась собака, пес сірого кольору, величезний. Я її назвав Мальчик, вона хвостом завиляла. Я зрозумів, що це природа дала мені в дорозі милого друга. Він мене такого ніколи не бачив, та і я такого не бачив, а тепер довелось подружити. Він голодний, а також я без їжі йду. Сам думаю: якщо природа взяла і підіслала такі життєрадісні умови, щоб я подивився. Я побачив, точно собаку прислала другом природа. Я з нею подружив, по спині погладив і сказав: ти, Мальчик, друг мій по життю.

      53. Він так і зробився моїм другом. Я його примушував те робити, що мені хотілось. Собака з душею і серцем все це виконувала. А тут після цього всього десь узялась червоноармійська палатка. Трактор орав землю. Я – туди, а там був офіцер. Я йому розповідаю історію цього створеного діла: цю собаку треба погодувати, вона голодна, я пожалів її. Офіцер відрізав дві скибки  хліба, собаці й мені, котрі дає мені в руки і говорить: «Годуй ти її сам, вона далі за тобою не піде». Я так і вчинив, як мені офіцер сказав. Я взяв цей хліб, віддаю собаці, вона їх з’їла. Я зву її: «Мальчик». А вона дивитись не хоче, і далі за мною не пішла зовсім. Тут я зрозумів: що я її просив, у природі загубилось.

      54. А раз загубилось, знаходити не було де. Треба було кидати собаку і йти туди, куди я намітив. Я з-під ніг витягнув перепілку, а там виявилось три яєчка. Я їх зїв ради того, що за мною далі собака не пішла. Іду далі, а  сам думаю. Як мене зустріне мій товариш? Я не гість, як це робиться, а шукач чоловікові здоровя. Іду, крокую, а сам не перестаю думати. Як це мені довелось відірватися від цих людей, котрі живуть по своїх місцях? Я теж так сам жив, як живуть усі. Не тією дорогою пішов, не тими умовами зайнявся. Все ж я добрався до Новошахтинська на Євдокову вулицю, де жив мій товариш.  

      55. А жінка побачила мене. У чому ж справи, що Паршек таким залишився, яким вона ніколи не бачила? Я її старався заспокоїти, говорю: а може у вас є люди хворі? А вона стала жалітися на свою хворобу. Я взявся їй допомогти, і тут же примусив її робити те, щоб було добре. Вона зробила, потягнула повітря, подивилась на біль, де у неї є – і десь біль ділась. Тепер, говорить, подзвоню чоловіку, скажу, що у мене дорогий гість Паршек. Він зараз прийде, він на роботі. Бере телефон, викликає комутатор: «Дайте 11-у дільницю». Їй дають: «Хто це?» «Я», – говорить Іван Олексійович. «Я Феклуша, хочу сказати тобі, що у нас гість».

      56. «Добре, – він відповів, – зараз прийду». Це недовго було. Приходить Іван Олексійович, побачив свого друга Паршека – він злякався від такого вчинку. Не лякайся, я йому кажу. А Івану Олексійовичу діватися нема куди, він став слухати Паршека. А він йому згадує дитинство, що вони колись робили, у них виходило. А тепер Іван Олексійович учений чоловік, інженер, начальник дільниці, вірить техніці. Щоб повірити, він не зміг своє кинути і піти слідом за Паршеком. Паршек його розумів, що він не зможе таким бути, як Паршек. А Іван Олексійович хотів, щоб Паршек у нього був слугою. «Не зрозумію я тебе, до чого ти ведеш, сам привів себе до такого, якого не бачив ніколи», – говорить Іван Олексійович.

      57. Я вже багато засобів на це заклав, щоб твоїй дружині це здоровя було. До цього я пристосований, допомагати хворому чоловікові. Дочекався ночі, залишив свого товариша і пішов далі. Мене тягнула земля Привальська, там була зовсім неорана цілина. Я повинен туди попасти. Весь день весь час я йшов пішим ходом до тієї місцевості. А там були бабаки, вони сімями розводились. Мені доводилось по своїй дорозі пугати. Я коли йшов по цій траві, то люди мені говорили: «Як же ти тут ходиш, тут же змії повзають?» Я їх не бачу, вони не для мене тут живуть. Я старався вибратися на гостру могилу на курган і там палити себе під сонцем, а сам природу, щоб вона мене не забула.  

      58. Так вона мене вела. Я попав на шахту один-два Голицинську, Свердловського району. А знайомий мені Фірс Іванович Носов побачив мене і назустріч мені виніс свої брюки. Я їх надів, бо люди страшаться. Я йому говорю: і кожух надіну, лише б пустив до себе в дім. Надів я брюки його, начебто став я чоловіком. Заходжу в дім, запитую: як ви живете? Воно говорять: «Погано». У них у шахті підготовлене поле роботи, беруться робити осадку, а їх примушують туди лізти і давати ходку добичі. Страшно в такому виді робити. Ми сидимо без роботи. А я їм говорю: а як же я, свою сімю кинув і прийшов до вас?

      59. Запитую: тут є у вас хворі? А мені цього дому хазяйка Євдокія говорить: «У мене радикуліт, болить спина, пити, їсти не можу, я мучусь нею». А я їй говорю: я проти твоєї хвороби помічник. І послав її на поріг, щоб вона просила того, кому вірить. Вона пішла і зробила те, що було їй сказано. Звідти приходить і говорить: «Ти Христос, ти мене спас, я вже не хворію». Починає мені смажити сало з яєчнею, я заробив цю їжу. Поїв я добре, подякував цій хазяйці. Вона мені говорить: «А сваха Євдокія Панкратьєва, вона п’ять років мучиться, не ходить ногами, лежить у постелі».

     60. Я її посилаю, щоб вона туди пішла і розказала свою історію своєї хвороби, як вона вилікувалась, щоб вона запросила до себе. Я тоді піду і дам їй своє здоров’я. Вона пішла туди, розказала цій свасі. А свасі теж треба здоровя, щоб вона ніжками пішла. Вона пішла, це зробила. Приходить звідти і говорить: іди, мовляв, вона хоче, щоб ти прийшов і поміг їй у здоровї. Я до цього готувався, ліг у постель відпочивати, а сам думаю про неї. Потім представив, яка вона повинна бути. Це важка жінка, зв’язався своєю думкою з її внутрішнім органічним тілом. Вона жде. Я вночі до неї приходжу в квартиру.

   61. А сват Федір зустрічає мене з недовірою, начебто я чужий, і не пускає мене в свій дім, тюкає на мене: «Куди ти прешся». Я його впізнав, а він мене не впізнав. А сваха почула цю історію, стала свого чоловіка умовляти. Це, мовляв, іде до мене сват Паршек. Я проходжу в дім, вона лежить на ліжку чистим тілом, тільки ноги не ходять. Вона рада б піти, але не може, у неї атрофовані ноги до колін. Я починаю з нею займатися, змінюю атмосферу в кімнаті, розчинив усі вікна, двері. Взявся одною рукою за голову, за ноги – другою рукою, потримав деякий час, ноги стали енергію відчувати.

      62. Раз вони стали відчувати, я старався їх поставити, щоб вони ходили, з допомогою повітря. Що я тільки їй не робив, чого тільки не доводилось робити, і все-таки до шести годин ранку  я її вивів надвір. Я їй дав сапку, і вона стала сапати картоплю. Людям небувале таке лікування. Я став приймати людей і давати їм здоровя. Я хотів, щоб про це знала радянська влада. Послав хворого, щоб він пішов у райздороввідділ і там розказав про це все. Він пішов, про це розказав, а вони говорять: «Нехай іде до лікарів у поліклініку». Раз люди цього захотіли, Паршекові доводилось робити те, що людям хотілось. Паршек пішки до Свердловська біг попасти в цю поліклініку.

      63. Послав туди до лікарів чоловіка, щоб він повідомив усе їм. Мовляв, прийшов чоловік, котрого лікарі хотіли бачити. Вони йому сказали: «Нехай заходить». Паршек іде по коридору, а хворих повно, забито, стоять на прийом до лікарів. Я приходжу, мене приймає лікар жінка, вона мене запитує: «Ти був коли-небудь лікарем?2 Я їй відповідаю: ніколи, і не стараюсь бути лікарем. Я сам практик, мене навчила природа, вона мені допомагає усьому цьому ділу. Довго ми говорили, але до практичного діла не прийшли. Треба було поїхати на місце і подивитися на цих хворих, котрі одержали здоровя. Лікар зі мною погодився і дав слово поїхати на місце. А самі взяли зробили мені умови в кабінеті лікаря. 

      64. Я відпочиваю, жду головного лікарям, ми з ним поїдемо на це місце. А лікар і не думав їхати, а подзвонила в міліцію, і мене міліція прибрала до рук, як порушника. І зробили справу, нібито я на цьому руднику займався незаконно лікуванням. Мене як хворого послали в Сватове в дім божевільних, так і вчинила міліція. Держать мене у себе у дворі, годують, поють, хочуть з проводжатим відправити поїздом, котрий ішов із Зверева до Києва. А мені їхати до Дебальцева на Сватове, а там ці психіатричні дома. Я на ходу поїзда зіскочив і пішов у Кадієвці, і до самого Ворошиловграда пішки біг через Словяно-Сербськ на Родакове. А в Робаковому мене поїзд товарний підібрав. 

      65. Я домовився з механіком, щоб він зупинив біля семафора поїзда в місті Луганську. Єлизаветівка, вулиця для Луначарського, дім 2. Там жив брат моєї дружини Федір Федорович Городивитченко. Он мене вперше таким побачив, злякався в такому виді. А я йому кажу: «У тебе є сорочка, є брюки, давай я надіну, а потім будемо розмовляти далі». Він мені дає сорочку, дає брюки, я зробився чоловіком. У нього запитую: є у вас хворі люди близькі? Він мені говорить: «Є по Первомайській вулиці, дім 11». Я прошу його дружину Марію, щоб вона пішла за нею і сказала про мене, про такого чоловіка, хто людям дає своє здоров’я. Вона пішла, їй розказала. Вона веліла, щоб я прийшов. Я пішов і дав свою пораду, щоб вона не їла доти, поки я не прийду. 

      66. Я до неї прийшов через ніч на ранок. Вона мене ждала, я з нею став займатися весь час через повітря. Вона стала ходити. Вийшов з нею надвір, де був дощ із снігом. Вона стала відчувати як ніколи добре. Уже сама дітям збирається готувати їсти. Я повернувся до шурина, йому говорю: іди дивись. Він пішов туди подивитись, поговорити. Приходить звідти, говорить мені: ти, мовляв, щодо цього Христос. Я йому кажу: «Я перед тобою твій Паршек, кому природа дала ці дари. Я йду в міськвиконком і ставлю це питання перед культ…, його прізвище Іванов. Він мене вислухав, став скликати лікарів. А лікарі коли зійшлись, їх діло одне – мене покласти в лікарню. Жодного слова не кажучи, я від цього пішов.  

      67. Старався піти від цього. Залишив їхнє все, а сам зайшов до шурина, віддав їх одяг, а сам пішов у трусиках. Мене природа огороджувала. Я по ній пішов якраз аеродромом, а літаки кукурузники літають один від іншого у висоті. Я перед найвищим літаком ставлю питання: якщо тільки цей літак, найвищий, сяде біля моїх ніг, то моя ідея буде у славі. Так воно і вийшло. Цей літак, найвищий, у цю хвилину став опускатися, і недалеко від мене робить посадку. Я підходжу до цього літака і запитую у пілота: в чому справа, причина посадки? Він відповідає: «Невідома». Я йду далі, мене зустріли дві дороги.

      68. Одна дорога вправо, а друга вліво. Я не міг попасти на Синельникове. А чоловік показався, що йде по правій стороні. Я його жду. А коли підійшов, я перед ним вибачився, говорю йому: «Вибачте мені, будь ласка, скажіть, як мені попасти на Синельникове?» Він мені відповів: «Іди по ось цій дорозі, по котрій я йшов». Я пішов, п’ять кроків пройшов – дай гляну, що за чоловік? А його і слід простив. Що це за чоловік був? Я не знаю. Де взявся? Я теж не знаю. Приходжу на цей рудник, де людей вилікував, а вони говорять, що я в лікарні вікна повибивав, за це мене послали в Сватове. Я зрозумів, що лікарі не хотіли слухати моє діло. Я йду далі за своїм одягом, котрий був у Новочеркаську.  

      69. А в них ворота відчинились на цей прихід мій. Вони самі не в собі, що за причина, ніхто не відчиняв, а ворота відчинені. Ці ворота відчинились для мене, щоб вони знали. А вони подумали, що ворота відчинились за рахунок одягу, що ми не говоримо, де він дівся. Мій одяг взяли  повезли в Сулін, а я тут же прийшов до них. Говорю: це ворота відчинились для мене. І я поїхав у Сулін слідом за одягом. А мати Акулина привезла її туди для моєї дружини, розказує, як це було. А я десь взявся перед ними. Це не все діло моєї історії. Ніде не працювати, ніде не поступати. Я повинен це практично зробити на хворих. Їду в Красний Сулін.

      70. Мене як такого везуть безплатно поїздами. Я приїхав, кажу: є у вас хто-небудь із хворих. А брат мені говорить: «Ось у мене виконроб, волос у нього на пальці». Я до нього, а він говорить: «Я нікому не вірю». Я, мовляв, комуніст. Хто б ти не був, а мені дай свій палець. Я його взяв подержав, а він тут же перестав боліти. Я йому кажу: «Ну як, вірите?» А він говорить: «Вірю». А якщо віриш, то тоді йди і працюй здоровим чоловіком. Я не сидів на місці, старався попасти в Сніжне. Все ж я когось там знайшов, дядю свого Михайла Єгоровича, а він мене прийняв як ніколи добре. Я його жінку вилікував... (71 нема)

      72. Дощ проливний проходив, мені закривав дорогу. Я згадав про свою сімю, про свої умови – де взялось сонечко, тепло, і мене обсушило, як ніколи. А тепер дорога прямо додому. Я йшов Чистякове, Сніжне, Красний Луч. А в Красному Лучі Іван Потапович Кобзин був дядя, він мене одягнув у сорочку і брюки. Я став чоловіком і поїхав додому в Красний Сулін. Там мене ждали, як отця своєї сімї. Я повинен був поїхати в Ростов до самого прокурора і розказати свою історію, як мене люди визначили попом. Він мене вислухав і тут же сказав: «Іди, шукай роботу, я допоможу тобі влаштуватись».  

      73. Все це робила природа, вона підготувала мені цю роботу. Я йду по місту і дивлюсь на обяви, бачу написано: «Потрібний на роботу уповноважений децентралізованого порядку заготовок». Я туди, а це залізничний транспорт імені Ворошилова залізниці, по Енгельса, 43 відділення. Я туди до начальника експлуатаційного відділу, там Соколов якраз був. Я – до нього, а він мені говорить: «Ти знаєш, куди прийшов?». А я відповідаю: знаю. А він говорить: «Іди підстрижись, побрийся, а потім буду розмовляти». Я взяв у прокурора телефон, в разі потреби подзвонити. Я викликаю Кузьміна, він слухає, я говорю: ось начальник не приймає. А він йому говорить: «Прийми зараз же».  

      74. Значить я свого добився. Мене природа призначила на це місце, я був і без атестаційної комісії прийнятий на роботу. Видали мені відрядження, видали гроші, і я поїхав освоювати цю зону. А в цій зоні все є, лише б тільки твої руки, твої ноги, твій розум. Всякого роду продукція, а найголовніше, продукція моя – це хворі люди. Приходжу в комуну, а мене зустрічає член правління, і по першій зустрічі запрошує до себе в дім. Він начебто знав, що я йому в його домі його матері помічник. Заходжу я в дім, бачу, чую, на його печі щось ворочається. Питаю: що там таке? А він мені говорить: «Це у мене мати малярією хвора». Це вже моє діло. 

      75. Говорю я йому: «Дозвольте мені до неї». А вона, бідна, наділа на себе десять панчох, від холоду укрита шубою, задихається від холоду. А я зняв з неї панчохи, скинув шубу, спустив на землю, і кажу невістці: мила дитино, дай мені холодної води. Вона приносить, і я мию ноги до колін. Вона пробудилась і стала на ноги. Я їй говорю: «Іди на сніг, іди в природу і проси: «Учитель, дай мені здоровя». Вона звідти приходить і примушує свого сина смажити яєчню із салом і годувати мене. Це мій був перший в Овечкіне початок. Я поставив на ноги такого чоловіка, від котрого пішли всі відгуки хороші. Мені і колгосп з довірою став усе продавати, і люди стали продавати продукцію.

     76. Я став відправляти залізницею, прийшла в Ростов, у мене закрутилось колесо. Люди стали з району їхати натовпом. Я вдень працюю, а вночі приймаю. Раз люди почули про це хороше, то й інші, лікарі почули райстройорс. А природа довго мене там не держала. Нашій організації дали вказівку цю зону здати. Як би я не робив, що б я не робив, все йшло за вказівкою природи. Я там зроду по снігу не ходив роззутим. А коли я прийняв хвору, 17 років не ходила ногами, я перед нею поставив питання: якщо я її тільки на ноги поставлю, то я по снігу піду роззутим. І от завдяки цій жінці я розкриваю перед людьми таку картину.

      77. Я йду в степ за 12 кілометрів і там роззуваюсь. А мені холодно, а мені морозно, а люди побачили і з мене сміються. Але ж я чоловіка за це на ноги поставив, природа мене береже. Мені більше не треба нічого, я тут людям робив добро. Раптом мене в Ростов викликають. Їду поїздом Баку – Київ, зустрічаюсь у купе з головним лікарем лікарні Мінводи. Він мене величав так: кустар я, одинак. І дав мені своє слово запросити в свою лікарню, там його хворі не отримують ніякої допомоги. А я дав йому слово поставити їх на ноги. Одна була з атрофованими ногами по коліна, а друга паралізована.

       78. Я дав слово це все зробити. Він мені обіцяв відрядження оплатити, я сказав: не треба мені ніякого відрядження. Мені дає все природа. Коли я приїхав у Ростов, мені дають відрядження в Пятигорськ через Мінводи. Я цього Данилова знайшов у його робочому дворі, він мене привіз у лікарню, надів на мене білий халат, прикріпив до мене нянечку. Вона повела мене в ізолятор. А я коли зайшов, сказав хворим здрастуйте, і став малювати хворим картину, як я допомагаю хворим. Потрібно повітря, вода, земля. Ця жінка, котра не ходила п’ять років, дала згоду цим зайнятись, а паралізована не згодилась. Ця жінка стала ходити, і хворі стали вимагати до себе такого лікаря.

      79. А лікарі… Це живий факт. Я тут був маленький чоловік. Я підкоряюсь тут лікарям і хворим, і всім людям. Моє діло було допомагати хворим, і тут мені не повезло. Данилов відмовився від свого відрядження. Я був такий чоловік, якби мені тільки дозволили, то в одні двері ввійшли, а в другі двері б вийшли всі здорові люди. У П’ятигорську я здав свою зону, повертаюсь назад, у Ростові  мені дають нову зону Тихорєцьк, Архангельськ. Я повинен вивчити цю зону, зрозуміти. Я не побоявся ніяких перешкод у цих станицях, у цих районах багато хворих, з котрими я займався. А для мене малярійні люди були в пошані, туберкульозних ставив на ноги, астма відходила, простуда була не почому.        

      80. Я робив те, що людям було треба – здоровя. А за здоровя чіплялись усі. Куди я не піду і що не ввожу, стараюсь цьому чоловікові поміч зробити. А мене як такого лікарі лікарем визначили. Я – загартований чоловік, нехай ті люди, котрі зустрічаються зі мною, скажуть, що я над ними робив, якщо погано. А від поганого здоровя не дається, тільки від хорошого. Я був відомий перед усіма, вивчав зону, розумів, де, що лежить і робиться. Я був чоловік з кругозором. Я бачу, що в нього рука перев’язана на платку, я – до нього: у чому справа? Він мені говорить: у мене на великому пальці волос. Я йому дав роз’яснення, тягну за собою в управління, там з ним займаюсь.  

      81. У мене руки золоті, а розум дорогий. Лише б тільки взявся за чоловіка, де дівається малярія. Я не боявся нікого, а робив своє діло так, як говорить закон. Укладав договори з колгоспами. Якщо бачу, то тут же допомагаю чоловікові, щоб він став здоровим і міг робити. А мною адміністрація зайнялась через органи пізнати, що я такий за чоловік. І затримують мене в своїх умовах. Я ніч сиджу, думаю, що ж я зробив поганого? А щоб допомогти мені, нікому не доводилось. Я робив це не сам, а все це зробила природа, вона мене держала в умовах. Мені було холодно, я по цих умовах ходив сміливо.

      82. І от зі мною адміністрація вчиняє під умовами їх, стрижуть мене, бриють і скорочують з роботи. Що робити? Не знаю. Азово-Чорноморська комісія, я – туди. Там Чернов голова, я йому про це обмалював всю картину, що утворилась. Він викликає мене, викликає мого колишнього начальника Багачева и разом з ним юриста, щоб зі мною про це говорити. Я бачив їх напрям, що вони вирішили мене прибрати від себе. Я наважився зробитися  таким, як мені природа підказувала: весь одяг скинути і піти в природу. Вона мене зустріла за містом, за Ростовим. В одному радгоспі я звернувся до директора як чоловіка, щоб він зробив у себе мені спокій.        

      83. Він мені указав у експедитора свого пункту кімнату, де мені довелось одну ніч переночувати. А дорога-то моя довга, не видно її кінця. Від самого сходу сонця і до його заходу я йшов і думав, з ким же я зустрінусь. А мене після мого купання у воді зустріло овець стадо, і між ними пастух стояв сліпий, на дотик він їх пас. Я – до нього, мене вівці в своєму стаді пропускають. Я в нього питаю: в чому справа? А він мені: «Я сліпий, а овець пасу на дотик». Я став його учити, що робити: тягнути повітря і дивитись у вічі. У нього очі відкрили видимість, він побачив своїми очима мене, що я за чоловік такий. З кишені витягує шматок хліба, хоче, щоб я його з’їв.   

      84. У цей час було свято Трійця, а три молодих дівчини, одягнені святково, ішли по дорозі та зацікавились мною. Питають: «Звідки ти, дядьку?» А я хотів знати, звідки були ці дівчата. Вони були з Нецветаєва, Кошкине вірменський хутір. Я з ними йшов, вів мову про яких-небудь хворих людях, чи є вони в них. Дівчина мені сказала: “Є в нас хвора сліпа, очима не бачить. А як не бачить, ми все розкажемо. У неї очі правильні, але віки не піднімаються. Вона світу Божого не бачить”. Я з ними до неї прийшов. Вони її як вірменку представляють, вона по-руському не розуміє. Я в них попросив перекладача. Цей чоловік став їй розказувати, що треба робити. Я з нею став займатися, як з усіма іншими. Дихай повітрям і дивись у вічі.   

      85. Вона моїм стала займатися, у неї очі відкрились. Я довго там не був, природа мене не держала там. За мною погоня, що за чоловік? Я через річку пробирався до Генерального села, люди сапали соняшники, побачили мене і всі засміялись: ха, ха, ха. Я подивився на них, що я міг сказати? І пішов я на гострий курган на могилу, зупинився, стою. А до мене підходять три трактористи замазані, як шахтарі. Питають: «Що ти є за чоловік?» Я їм став розказувати. Я чоловік такий, моя мета шукати для чоловіка здоровя. Вони зацікавились, мене слухають, я їх втягнув своєю розповіддю. Вони жаліли мене, запросили в свою будку тракторної бригади.

      86. Я від цієї пропозиції не відмовився. Діло йшло до ночі, стало темніти. Я в них на запрошення поїв пшеничної каші, і тут же попросив спокою заснути, я стомився. А із села на лінійці на парі коней приїхав голова і секретар партійного осередку. Їм про це донесли, а в цей час була боротьба з безпритульними. Я сам себе їм показав, котрого, вони вважали, треба доставити дільничному. І кричить: «Хто вам давав право в цю будку сторонніх людей запрошувати?» А я говорю: «Ніхто не давав право, я сам прийшов». Я пішов у природу, а мене ловлять, за руку ведуть до лінійки. Посадили мене в лінійку і повезли в село.

      87. Везуть мене при місяці по місячній дорозі, як вдень. А вулицею молодь якось вона в цей час гуляла, старалась мене зустріти. У мене секретар питає: «Ти от упав з неба, скажи, як там на небі?» Я став розказувати їм, що є на землі: і колгоспи, і радгоспи, і МТС. Вони зрозуміли, що я особа, яка не розуміє, привезли і віддали мене до конюхів у конюшню – такий був дім. А в цьому домі були люди, води доглядали за кіньми. Я коли зайшов у приміщення, то побачив, на стіні висить рушниця. Питаю: «Що це таке?» Вони кажуть: «Рушниця». Я кажу: «Приберіть її зараз же, бо я вас нею перестріляю». Вони прибрали її. Я їх посадив біля себе і став розказувати свою всю історію. Мене люди образили.     

     88. Я їм пожалівся. Ось ваша адміністрація організації привезла, а сама поїхала додому спати, а мене доручила вам: ви, мовляв, є варта. За що? Я вам скажу. Я теж працював, і трудився так, як усі трудяться. Я хворим людям допомагав, давав їм здоровя. А мене взяли і скоротили, і я пішов по цим слідам, і попав до вас, тепер розказую це. А що буде завтра, я не знаю? Зійде сонечко, настане день, люди підуть на свою належну роботу. А за мною, за таким ось, як я, підкотить з МТС машина. Вона приїде з начальником, а я цього начальника в житті не бачив. Лише тому, що ця картина розкривається вперше. Я питаю: чия це машина?

       89. А мені відповідають: «Це машина МТС, державна». А директор цієї машини сказав: «Хочу, щоб вона довезла тебе до місця». А я в нього питаю: а ви мене такого чоловіка знаєте? Він відповідає: «Ні». – «Так ось що, я таких командирів, як ви, уже десятка три погубив; я – убивця». А він сів у машину і поїхав від мене, а я залишився на місці. А тучі грають, як ніколи. Я малюю картину, вона була людей. Люди дивились, а я пальцем показував: ось ця туча зараз щезне – вона щезала зовсім. Я був у своєму ділі правий. А хлопчик, років три віком, іде до мене і несе масляну в сметані пампушку. Я питаю: дитино, хто тобі дав цю пампушку?

   90. Він говорить: «Тато». Я говорю йому: так іди і віддай її своєму папі, нехай він її з’їсть. А в цей час уже до мене підкотила пара коней сільської ради. Я в людей питаю: чиї коні? Вини відповідають: «Сільської ради». Я не хотів ними їхати. А голова з кучером коней: привезти на лінійці. Я хотів пішки. А раз мене привезли люди, то вони мене і відвезуть до дільничного. Я їх подражнив, зіскочив з лінійки, і пішов у степ. Вони мене догнали, привели до лінійки, посадили і держать. А їхати було до дільничного приблизно кілометрів 12. Везе мене, як доручено, комсомолець, я йому підкоряюсь повністю.   

      91. Коли ми приїхали, він пішов у приміщення повідомити, кого він привіз дільничному. А дільничний підготувався мене зустріти. Комсомолець показав мені його двері й велів мені туди заходити. Я заходжу, мене зустріли виховальні слова, я їх ніколи не очікував. Ну що ж ти зробиш, я перед дільничним виявився безпритульним. Він мене – і в бога, і в матір. Кого він тільки не представляв. Мене старався облаяти всякими словами. Я мовчав, нічого не говорив, надіявся на час його втоми. Він довго лаявся і клявся, а сам не знає, а хто я ж такий є. Я йому не говорив, а спитав: чиї це в тебе за портрети висять з чотирьох сторін?   

      92. Він мені сказав: «Уряд». «Так ви що ж не знаєте чоловіка, а виховуєте по-своєму. У вас хазяйство ОРС є, підсобне хазяйство з Ростова?» Він говорить: «Єсть». Телефон до нього проведений, і спитайте, є у них такий чоловік чи нема.  Він спитав мене: «А кого ти знаєш там?». Я йому кажу: «Алімова директора и директора фінансів Борецького». Він зрозумів, що я не з таких, як він думав. Він бере трубку і дзвонить по телефону, і викликає це хазяйство: «У вас є такий чоловік Іванов П. К.?» Йому відповідає агроном: «Є». Далі йому не було чого сказати, а тільки треба було вибачитися преді мною.

      93. Він цього не зробив, а дав слово в це хазяйство доставити. Там більшість ув’язнених. Час ішов якраз  сінокосу, косарки косили сіно, як із кулемету строчили, нібито це фронт. Я був доставлений, дільничний здав мене агроному, а агроном повинен доставити мене в управління цього хазяйства міста Ростова. Я був доставлений на машині, котра везла сіно в Ростов. Зі мною проводжатий, привозить на вулицю Енгельса, де наше відділення. Мене люди побачили вперше, я був у трусах, і більше нічого. Мій одяг був десь у міліції. Я з образою виступив і став лаяти не радянську владу, а чоловіка, котрий мене затримав і хоче, щоб я на білому світі не жив.

      94. Десь узявся міліціонер, викликав міліцію, посадили в машину, повезли в 1-е відділення  міліції. До начальника на верхній поверх піднімаюсь, а за мною біжить начальник ГПУ і кричить: «Контрреволюціонер, давай мені його». По Енгельса мене повезли, а сам іде слідом і кричить… Міліція виконує свій обов’язок, і мене до машини женуть. Я туди попав таким само, як і по всіх усюдах, але поганого на мені не знайшли. Навіть у мене в кишені був лист, що я робітник райстройорсу. Мене випускають, я виходжу, як ніколи не було.     

      95. Іду на базар, тільки показав ногу, а мене хоп і забрала міліція в комендатуру. А там уже сиділи всякого роду люди: і безпритульні, і хромі, і слабі, і п’яні, і тверезі. І я туди попав. Ніколи такого не очікував, а мене разом з ними у 2-е відділення міліції. Уявляєте, як це було тяжко. Але якщо попав у воронячу стаю, значить каркай. Тільки зайшов у міліцію, до мене підходить начальник карного розшуку. «Як твоє прізвище», – питає. Я йому кажу: Іванов. Він мене бере і веде із собою наверх, там лежав одяг. «Це твій одяг?». Я йому сказав: мій. «Одягай». Я одів і став таким чоловіком, як і всі живущі.  

      96. Він мене посилає до Чернова, провулок Семашка, Азово-чорноморського краю Контрольна комісія. Тебе жде Чернов. Я туди. Мене зустрічає секретар, на котрому були очки пенсне. Чернов ще не прийшов на роботу, як я цьому чоловікові очки зняв, він уже без них бачить. Значить, говорить Чернов, недаремно йому довелось у моєму кабінеті одяг зняти. Переді мною поставив усю психіатрію, усіх світил міста. Микола Миколайович Корганов, Артемов та інші. Я їм біле, а вони чорне. Вони ж на місцях своєї роботи, їх запросили, а мені як такому довелось доводити. У мене була перед ними практика.   

      97. Мене виправдати перед їх законом. Вони мене образили, не дали далі трудитися, скоротили. А психіатри знайшли свій вихід мені від цього позбавитись. В них ввійшла мисль природи зробити мене перед усім світом ненормальним чоловіком. Я з ними вів розмову ніч і день. Вони путали мене в ході своєї ідеї. Я вільно пішов у природу, пустив своє тіло в море Азовське утопити, така мене мисль оточила, я й пішов. Весь одяг із себе скинув, вклав у портфель і залишив його в ярку в балці, а сам направився через Мясницький район. Зі мною зустрівся вірменин, він мене назвав дитинкою: «Куди ти йдеш?»

      98. Я йому відповідаю точно так, як подумав. А він мені говорить: «Зупинись, твоє все життя попереду». Я від нього відірвався, а за мною погоня на конях, автомашинах. Я біг, пробирався до свого одягу. Мене піймали на конях і привели до міліцейської машини. Я послав їздового на коні, щоб він мій одяг привіз. Він поїхав, скоро повернувся і привіз мені мій одяг. Я надів і говорю: тепер везіть, куди хочете. Вони привезли в районну міліцію. Я по приходу в міліцію побачив, лежить на землі кожух. Питаю: чий це кожух? Вони мені відповідають: «Це кожух наш». Так дозвольте мені в нього завернутись. Черговий цього не відмовив. Я завернувся  і всю ніч проворочався з боку на бік, та сам все думав, що мене непокоїть.   

      99. Я ж не розумів, що я роблю. А вони, адміністратори, життя не дають. Я зостався без роботи, а без роботи життя нема. Я їм розказав, що зі мною зустрілось. А хто може допомогти цьому горю, крім тільки міліції. Мене конвоюють у Ростов. Я міліціонерові говорю: приїдемо в Ростов – нас зустріне гроза з блискавками і сильним дощем. Це говорять слова, а по дорозі чого тільки не зустрінеш. До Ростова довелось їхати поїздом. Кожному чоловікові на це моє діло дивитись погано. Вони вільні, а я арештований. За що? Сама не знаю. В міліції управління Азово-чорноморського краю послало в психлікарню перевірити моє здоров’я.

      100. Я ж цього не зустрічав, а зі мною зустрілась залізне ліжко без матрацу. Я бачив народ ненормальний: тут співали танцювали, тут же виступали, говорили. Все це є діло їх прикладом. Я звертаюсь до санітара: скажіть мені, будь ласка, хто розпоряджається тут усім цим? А вони мені говорять: «Сестра». Вона передає лікарю про це, що ти про це скажеш. Я попросив сестру, сестра пришла, сестру прошу, щоб вона викликала лікаря. Повідомила лікаря, а лікар приходить. І я йому обмальовую всю картину, як в цьому ділі все вийшло. Я попросив його, щоб він перевів мене в спокійне відділення. Вона  дала вказівку, перевели мене в спокійне відділення. 

      101. Я цілий місяць пролежав та продумав про це. Я їх вважав пастухами, вони нас в цьому пасли. Прийдуть на роботу і спитають обов’язково, як твоє здоровя. Ніколи не думав цього випробування, а лікарі це зробили. Я готувався ними для ВТЕК, у них мій діагноз параноя розвиток особистості, шизофренія. Словом, стопроцентна ненормальність. А закон їх потребував, це і природа не заперечила, таке захворювання мати. Вину взяли на себе лікарі, вони цей діагноз представили. Пролежав я місяць, мені вказівка до лікарів  району в Ростові залізничного транспорту. Там мені робили ВТЕК, дали 1-у групу, діагноз шизофренія. 

      102. Загорював я в цьому, що ж це за діло, якщо себе почував добре, а я хворий чоловік. Мені природа говорить. Чого ти тужиш? Як же не тужити, я в людях залишився без усякого труда. Ну що ж, твоє діло тепер – ученим доводити. Це зробили вони, їх витівка, нехай відповідають. А твоє діло – іди по профспілкам, міськкомам, вони тобі будуть допомагати, ти і проживеш.    

      Ходжу, розказую, як це вийшло між лікарями і мною. А сам пишу заяву, щоб міськком допомагав мені в житті. Мені виписують гроші. Я цим недовго оточувався. У мене були золоті руки, а ум дорогий. Я допомагав хворим, давав їм здоровя. Я відмовився від цієї допомоги, а пішов трудом добувати.

     103. Став людям давати здоровя, вони стали мені дякувати. Але це не все. Десь взялись охоронці, приклали свої сили, і стали мені не давати, щоб я давав їм здоров’я. Ця боротьба була до тих пір, поки я зі своїм здоровям не попав у психіатричну лікарню, і там випробувався три роки. Мене держали, думали, що я роблю ненормально. Я один був такий, не боявся холоду і жари. Я загартовувався, як сталь. Я всьому ділу є в природі Переможець  її і Учитель народу, Бог землі.  Моя в цьому всьому є Перемога.