Зміст

Паршек Великий.

Моє загартування.

 

 Паршек Великий

 

Ош

 

      Іванов (Несторенко) Порфирій Корнійович народився 20 лютого  1898 року в Україні в селі Оріхівка, Лутугінського району, Луганської області. Його прізвисько Паршек. Його рідний батько Корній Несторенко. Про батька українця Він писав: "Батько отець український рідний".          

      Він 35 років жив, як усі люди: одягався до тепла в тілі,наїдався щодня досита, жив у домі з усіма вигодами. Потім ради блага всіх людей 50 років жив без усяких потреб: ходив літом і зимою босим без сорочки в одних шортах, терпів без їжі й дому, шукав у природі людям засоби для здоровя, вічне життя, учив. Його дорога виявилась Божою. В людях зародився Бог через своє діло бути без потреб: не одягався, не вживав їжу, не потребував дому. Це примусило імя Бога взяти, про що в 1965 році написав людям. Він далекий від релігії. Паршек за діло є визнаний Переможець природи, Учитель народу, Бог землі. Нам усім треба пізнати Паршека як Бога, пізнати історичну спадкоємність Бога. Учитель написав Своєю рукою Свою історію, це сотні написаних книг. Ми тут не будемо повторювати історію Учителя, кожен може сам легко прочитати Його книги. Ми тут будемо старатись пізнавати Паршека як Бога.

      Історія Паршека тісно зв’язана з історією Христа. Паршек написав у 1983 р. в зошиті "Мій подарунок молоді": "Я зробив те, що колись говорив нам Христос". Такий підсумок зробив Паршек за 50 років життя. Ми приходимо до висновку, що пізнати Паршека можна тільки через вчення Христа. Аналіз історії нам показує, що Учитель взяв вчення у Христа, доповнив Своїм досвідом, виконав всі заповіді Христа, навчив того людей, продовжив Його діло. Паршек – це є продовжувач діла Христа. Христос для Паршека є дорога, істина, життя.            

 

Христос і Паршек творять за законом природи

 

      Христос робив за законом, який ми тепер називаємо закон єдності двох протилежностей. Суть така. Будь-яке явище в природі, фізичне або психічне, проявляється як дві протилежні сторони, котрі єдині. Якщо виникає одна, то разом з нею виникає і друга. Разом вони нейтралізуються. Паршек розробив це практично. Якщо люди свідомо приймають умови життя в природі, при яких мають хороше і тепле почуття, то природа сама підсовує їм умови, при яких мають холодне і погане почуття. Отже, хороше веде до поганого. Це – хвороби, нещастя, найгірше – це смерть. І навпаки. Якщо свідомо приймають умови життя, при котрих мають холодне і погане почуття (наприклад, загартування за ідеєю Учителя), то природа сама їм підсовує умови, при яких мають хороше і тепле почуття. Це – здоровя, щастя, блаженство, блага, Дух Святий, найкраще – це життя вічне. Христос заповів приймати холодне, погане, щоб мати хороше і тепле. Він вводив незалежність від потреб (їжі, одягу, дому). Він говорив: «Тож не турбуйтесь і не кажіть: що нам їсти? Чи що пити? Або: у що одягнутись?» Мф 6:33.

      Христос говорив: «Блаженні убогі духом, бо їхнє є Царство Боже. Блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться. Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю. Блаженні голодні і спраглі правди, бо вони наситяться. Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть. Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться. Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать. Блаженні гнані за правду, бо їхнє є Царство Боже. Блаженні ви, коли ганьбитимуть і зводитимуть на вас усяке лихослівя та наклепи – Мене ради. Радуйтесь, веселіться, бо велика нагорода ваша. Так гнали і пророків. які були до вас». Мф 5:3 - 12. 

      Паршек це виконував піввіку. Він не одягався, ходив літом і зимою в одних шортах, без сорочки і взуття. Не вживав їжу щодня, як усі. Він говорив: «Я його як тіло не жалію, і не хочу його годувати, також одягати. Хочу, щоб воно жило, як природа, без усякої потреби, без усякого чужого». Паршек. 1979.06, с.12. Чуже – це технічне, штучне, хімія в тілі. Своє – це живе тіло чоловіка. Найдорожча ідея Паршека – кожному бути без усяких потреб (їжі. одягу, дому). Для цього є наше райське місце бугор, де є всі умови і можливості бути без потреб. Його знайшов Паршек, благословив людей навколо нього жити. Цей бугор є на околиці рідного села, де Паршек народився. Тут буде рай, люди завоюють безсмертя, вічне життя. Учитель готує людей  поступово бути без потреб. Це свідомо терпіти без їжі 42, потім 66, потім 108 годин в тиждень, потім шість діб, два тижні, місяць бути без їжі. Пробувати ходити без сорочки.          

      Учитель любить природу, я матір рідну. Повітря, вода, земля – три друга кожного чоловіка, наймиліші, вірні, невмираючі. Вони завжди в усьому допомагали Учителеві. Учитель учить: любити природу як матір рідну, цінувати, берегти, як око.   

 

Закон любити всіх людей

 

      Христос прийшов виконати Божий закон. Він говорив: «Полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю. Це є перша і найбільша заповідь. Друга ж, подібна до неї: люби ближнього твого, як самого себе. На цих двох заповідях утверджується весь Закон і пророки». Мф 22:37. «Все, чого бажаєте, щоб вам робили люди, так і їм робіть. В цьому є Закон і пророки». Мф 7:12. Закон Божий у Христа є свій, не такий, як Закон від Мойсея. Христос не виконував Закон Божий від Мойсея, котрий учив євреїв ненавидіти ворогів, їх убивати, «мало-помалу» завоювати світове панування. Див: Второзаконня гл. 7, 11, 20. Христос говорив: любіть ворогів ваших, благословляйте їх, прощайте їм провини, але не карайте, не убивайте. У Паршека закони Божі такі само, як у Христа. Люби Бога твого. Люби людей, як себе. Бажай людям те, що собі хочеш. Зробити з ворога любимого друга.

      Христос і Паршек люблять всіх людей всього світу, шукають їм життя вічне, безсмертя, вводять любов між людьми. Христос і Паршек хочуть, щоб усе суспільство жило за Божими законами через любов між людьми. Це еволюція. Має бути соціальна рівність, справедливість. Всім однакова зарплата від малого до старого – це буде любов між людьми. Христос заповідав погодитись всім на одну зарплату один динарій в день. Паршек заповідав всім людям погодитись і взяти однакову зарплату 33 карбованці в місяць; якщо буде мало, всім прибавимо однаково. Треба людям прощати провини і не карати. Учитель говорив, що велика помилка людства, коли карають людей за провини, а не прощають їм. Не треба каральні органи: юстиція, суддя, міліція, армія, тюрма. Не треба вбивати людей. Учитель хоче, щоб не було тюрми і лікарні, в котрій тюремний режим. Чоловіка не треба саджати в тюрму, треба йому дати волю. Люди будуть жити по-еволюційному. Чоловік – мудрець, він сам знає, що робити в житті, йому не треба адміністратор.

      Учитель пише, яке має бути суспільство: «Учитель вносить людям свою еволюційну спільну свідому пропозицію, щоб жити в природі однаково. Не треба ніякої в житті політики, не треба такий ріст економіки. Нам треба рівна, одна для всіх зарплата. Ми повинні всі до одного чоловіка із цим утриманням погодитись і взяти свою належну спільного блага зарплату від малого і старого 33 карбованці в місяць. Ми повинні всі наявні засоби в житті ліквідувати. Борги наявні людям люди повинні простити. Злоби на кожного чоловіка і ненависті не мати. Випустити всіх ув’язнених і божевільних з моєю ідеєю, за що ніхто і нічим не буде винуватий. Будуть жити в природі за вченням Учителя. Буде нам всім мало, всім прибавимо». Паршек. 1978.07-57. Якщо ми, всі люди, цього не зробимо, то в суспільстві такий безлад і залишиться, ми будемо бідними і нещасними, нам не допоможе Бог і природа, а буде карати всякими хворобами, стихійними лихами тощо. Паршек заснував громадську організацію Природну партію, в котрій реалізуються Божі ідеї життя в любові між людьми. Просить всіх вступати в Природну партію і жити за нашими умовами. Ці Божі люди збираються щорічно 25 квітня на райському бугрі на свято, вирішують поточні питання життя.           

 

Система заповідей Паршека

 

      Христос дав заповіді, а Паршек зібрав їх у систему, виконав, навчив того людей. Паршек приймав бідних, хворих, хто просив. Клав руки на тіло, через свої руки током убивав біль, вводив дух, обливав водою, давав усно заповіді, що робити вдома. Вони всі взяті у Христа. 

     1. Христос учням на прийомі обливав холодною водою ноги до колін, учив, щоб і вони обливали ноги один одному. Христос говорив: «Отже, якщо Я, Господь і Учитель, умив вам ноги, то і ви повинні вмивати ноги один одному. Бо Я дав вам приклад, щоб і ви робили так само, як Я зробив вам». Ін 13:5. Паршек це ввів у систему, Він сам обливався холодною водою і навчив людей. Він на прийомі учням обливав ноги холодною водою, згодом обливав все тіло з голови до ніг.       

     2. Христос заповів любити всіх, вітати друзів і незнайомих. Він говорив: «Бо коли ви любите тих, хто любить вас, яка вам нагорода? І коли ви вітаєте тільки друзів ваших, що особливого робите? Отже, будьте досконалі, як Отець ваш досконалий». Мф 5:48. Паршек це виконав, вітався, здоровався з усіма, Він заповідав здороватися з усіма людьми, котрих зустрічають.  

      3. Христос заповідав поститись щотижня. Дні посту визначені через такі слова: «Чи сумують весільні друзі, поки з ними жених. Але настануть дні, коли відберуть у них жениха, і тоді будуть поститись». Мф 9:15. Очевидно, Він говорив про Себе. Христа відібрали в учнів у пятницю, Його розіпнули, тіло поховали. А в неділю Він вийшов із гробу, прийшов до учнів, їв разом із ними рибу і мед. Лука 24:43. Отже, Христа відібрали в учнів з вечора пятниці  до неділі приблизно 42 години, у цей час треба поститись. Паршек це виконав, ввів у систему. Він сам терпів без їжі й заповідав учням терпіти без їжі щотижня 42 години з пятниці до неділі.

      4. Христос заповідав допомагати бідним, нужденним, дати на хліб на день. Він говорив, щоб голодного нагодувати, роздягненого зодягнути, подорожнього прийняти. Мф 25:35. Христос сказав: «Коли хочеш бути досконалим, піди продай добро твоє і роздай убогим; і матимеш скарб на небесах; і приходь та йди слідом за Мною». Мф 19:21. Паршек це виконав, ввів у систему. Він заповідав найти бідного, нужденного, дати 50 копійок із словами про себе: мовляв, даю за те, щоб не хворіти. Так робити завжди.       

      Христос заповідав просити в імя Його: «Якщо перебуватимете в Мені, і слова мої у вас будуть, то, чого б ви не захотіли, просіть, і буде вам». Ін 15:7. Паршек це виконав, ввів у систему. Він говорив: «Проси Мене – будеш здоровий». Просити так: «Учителю, дай мені здоровя». Люди просять і отримують реально, це живий факт. Чим більше люди звертають увагу на Учителя як Бога, просять Його, прославляють, тим більше Учитель впливає на людей, дає все для життя, що просять. Коли всі люди будуть просити в Учителя мир, тоді буде мир на землі. Коли всі увязнені попросять звільнити з тюрми, вони будуть звільнені, а тюрми не буде. Так само не буде лікарні, вони опустіють. 

      Учитель писав про прийом у 1983.03:  «Чоловіка ми прийняли, як усіх я приймаю. А потім водою холодною облили, потім він прийняв таке вчення, що робити. Треба два рази, вранці й увечері, купатися холодною водою. З людьми здороватись, жодного чоловіка не проходити. Твоє діло – їм сказати, а їх діло – вони як хочуть. Треба знайти чоловіка нужденного, йому треба дати 50 копійок; сам собі скажи: я, мовляв, ці гроші даю за те, щоб мені не хворіти. У пятницю о 6 годині повечеряв, лічи 42 години, у неділю о 12 годині будеш їсти. Вийди надвір, з висоти тягни повітря й говори: «Учителю, дай мені здоровя». Після цього їж, що хочеш, скільки хочеш. Твоє здоров’я – це є все. Не харкай, не плюй на землю, не кури, не вживай алкоголь. Це твоє законне в цьому діло. Не будеш це робити – у тебе реального нічого не вийде. А коли ти це все з душею, із серцем будеш робити, то ти виправдаєш цим усім. Це наша така ідея робиться в природі нами». Так Учитель приймав до 1983 року.

      Загартування – це наука всіх людей усього світу, джерело людського життя. Ми із загартуванням перестанемо вмирати. Загартування прийшло в життя замінити медицину. Чоловік не хворіє, не простуджується. Загартування треба для здорових. Коли виконують, то запобігають всякому захворюванню, всякому лиху, всякій біді. Загартування за системою Учителя – це найкраща, найлегша профілактика всяких захворювань, безплатна. При цьому не потрібен діагноз. Учитель гарантує оздоровлення. Краще і легше загартуванням запобігати всякому захворюванню, коли здоровий, ніж лікуватися хімією, медициною, коли хворий. Бо часто хворобу вилікувати неможливо, краще її не допускати в тіло.  Ця система дає вам гарантоване здоровя. Гарантія –  від Бога. Це треба здоровим і хворим. Якщо люди це роблять, існуючі хвороби поступово щезають, а нові, що йдуть по природі, безсилі напасти. Свідоме терпіння – легке лікування. Але хворому загартування не завжди не допомагає, тому робіть за системою, поки ви здорові.  Бажаємо всім віруючим в Христа і всім людям виконувати всі заповіді Христа так, як научив нас усіх Паршек Великий. Бажаємо церкві та її віруючим виконувати заповіді всі, як учить Паршек.

       У 1982 р. Учитель молоді й усім людям, в яких нема можливості прийнятись, написав заповіді «Дитинка», щоб зміцнювали здоров’я. Це подарунок усім людям: «Два рази в день купайся в холодній воді, щоб тобі було добре. Купайся в чому можеш: озері, річці, ванні, приймай душ або обливайся. Це твої умови. Гаряче купання завершуй холодним. 2. Перед купанням або після нього, вийди на природу, стань босими ногами на землю, а зимою на сніг хоча б на 1 – 2 хвилини. Вдихни через рот декілька раз повітря й побажай собі й усім людям здоров’я. 3. Не вживай алкоголь і не кури. 4. Старайся хоч раз в тиждень обходитися без їжі й води з п’ятниці 18 – 20 годин до неділі 12 годин. Це твої заслуги  і спокій. Якщо тобі трудно, то терпи хоча б протягом доби. 5. У 12 годин у неділю вийди на природу босим і декілька раз подихай, як написано вище. Це свято твого діла. Після цього можеш їсти все, що тобі подобається. 6. Люби природу, що оточує тебе, не плюй на землю, не випльовуй із себе нічого. Звикни до цього, це твоє здоров’я. 7. Здоровайся з усіма по всіх усюдах, особливо з людьми поважного віку. Хочеш мати в себе здоров’я – здоровайся з усіма. 8. Допомагай людям, чим можеш, особливо бідному, хворому, ображеному, нужденному. Роби це з радістю. Відгукнись на його нужду душею і серцем. Ти придбаєш у ньому друга і допоможеш ділу миру. 9. Переможи в себе жадність, лінь, самовдоволеність, користолюбство, страх, лицемірство, гордість. Вір людям і люби їх. Не говори про них несправедливо. Не приймай близько до серця недобрих думок про них. 10. Звільни свою голову від мислі про хворобу, недомагання, смерть. Це твоя перемога. 11. Мисль не відділяй від діла. Прочитав – добре, а  найголовніше – виконуй. 12. Розказуй і передавай досвід цього діла, але не хвались, не вивищуйся в цьому, будь скромним». Учителя треба просити, як Бога. Учитель для всіх приклад.

 

Паршек – це Бог Дух Святий

 

      Природа Паршека за любов до неї освітила Духом Святим. Він через прийняття холодного і поганого в природі отримав Дух Святий. Паршек виконав заповідь Христа про прихід Духа Святого до людей, бо Паршек через загартування став Духом Святим. Він писав: «Це загартування-тренування є Дух Святий. Я з ним зустрівся в природі, не так я проходив для цього всього 50 років. Я продумав та проробив, де я мав умерти тисячу разів». Паршек. 8211-122. «Для Паршека сніг – Святий Дух. Це одна еволюція. Не хочете вірити як такому Паршекові, то повірте природі... Ми із загартуванням-тренуванням перестанемо вмирати». 8204-181. «Для мене зима – це Дух Святий, повна в тілі еволюція». 8204-28. У 1979 році Паршек назвався Богом Духом Святим, записав у зошит. І створив гімн, у котрому вся Його ідея. В гімні є все. Учитель повторював його щохвилини, учив людей.

      Люди Господу вірили як Богу,

      А Він Сам до нас на землю прийшов.

      Смерть як таку вижене,

      А життя у славу введе. 

Де люди візьмуться? на цьому бугрі.

Вони гучно скажуть слово.

Це є наше райське місце,

Чоловікові слава безсмертна.  

      Таким чином Паршек виконав слова Христа, що Він піде від людей і пришле другого Утішителя, Духа істини, Духа Святого. Христос говорив: «Утішитель же, Дух Святий, Якого пошле Отець в імя Моє, навчить вас усього, і нагадає вам усе, що Я говорив вам». Ін 14:26. «Він буде свідчити про Мене, і також ви». Ін 15:26. «І коли Він прийде, викриє світ за гріх, і за правду, і за суд. За гріх – тому, що не вірують в Мене. За правду – тому, що Я іду до Отця Мого, і вже не побачите Мене. А за суд, бо князя світу цього осуджено. Коли ж прийде Він, Дух істини, то наставить на всяку істину; бо не від Себе говоритиме, а буде говорити те, що почує, і майбутнє звістить вам. Він прославить Мене, бо від Мого візьме і звістить вам». Ін 16:7. Паршек говорив, що чув від природи. Паршек точно всі слова Христа виконав, за що є визнаний Бог Дух Святий. Паршек прославив Христа, бо від Його вчення взяв і звістив всім людям. Шануйте Бога Духа Святого Паршека, не проклинайте. Хула, ганьба на Духа Святого не проститься.

 

Кінець віку

 

      Христос говорив, що коли виконаються Його слова, тоді прийде кінець віку і початок нового віку. Паршек виконав Його слова. Христос говорив, що в ті дні треба йти в гори без потреб: «Тоді, хто буде в юдеї, нехай біжить в гори. І хто на покрівлі, той нехай не сходить взяти що-небудь з дому свого; і хто в полі, той нехай не вертається взяти одяг свій». Мф 24:16. Паршек виконав ці слова, Він знайшов таку гору. Це –  наш райський бугор, де люди будуть без потреб (їжі, одягу, дому). Паршек запросив усіх іти на бугор, тут бути без потреб, тут буде людський рай. Христос говорив про ті дні: «Сонце померкне, і місяць не дасть світла свого, і зірки спадуть з неба, і сили небесні захитаються, і тоді з’явиться знамення Сина Людського на небі; і заплачуть всі племена земні і побачать Сина Людського, Який гряде на хмарах небесних із силою і славою великою». Мф 24:29. Паршек це виконав. Знамення Паршека зявилось на небі з силою і славою великою, про це свідчили учні. Учитель свідчення учнів записав у Свій зошит: «Я, говорить наш Сашка ростовчанин. Він бачив мене на сяючому сонечку, як виднілось ясно, він розповідає всім близьким, що сиділи. А Микола теж, він їхав у метро і почав наче чогось ридати, а мені він говорить. Здається: я перебуваю в бездонній атмосфері, це було одне небо голубе, а зірки ясні себе так показували, стали вони зсуватись – і ось ваш Учитель, образ на арені показався. Це є, і була одна істина, вона всім ясна». Паршек. 1977.01-130. Після цього видіння на небі багато людей увірували в Учителя як Бога. Учителя люди бачили одночасно в різних місцях: на землі, в небі, у воді, на сонці, на хмарах небесних. У Москві, у Києві, на Байкалі, у селі. Учитель написав: «1977 рік – він рокам початок». Ми розуміємо, це початок віку або періоду Паршека на небі. Цей період Учитель називає еволюцією. У 1989 році еволюція прийшла на землю, Учителя визнали Богом землі, люди прийшли на бугор, підтримали Його ідею на бугрі.              

 

Нове імя Христа і Його Бога

 

      Христос через посланих говорив, що буде далі. «Тому, хто перемагає, дам білий камінь, і на камені написане нове імя, якого ніхто не знає, крім того, хто його одержує». Одкр 2:17. «Переможця зроблю стовпом у храмі Бога Мого, і Він уже не вийде геть, і напишу на ньому ім’я Бога Мого, й ім’я місця Бога Мого, нового Єрусалима, що сходить з неба від Бога, й ім’я Моє нове». Одкр 3:12. Паршек є визнаний Переможець природи, Учитель народу, Бог землі. Значить, Паршек є Переможець, про котрого говорив Христос в Одкровенні 3:12. Паршеку було дано нове імя. Паршек написав це нове імя в своєму зошиті як нове прізвище Ош своєму учневі, коли учень звітував перед Учителем як Богом. (Зошит: Паршек. 1981.02.26, с.127). Учень прийняв від Учителя нове прізвище Ош, як від духовного Отця, назвав Учителя Отцем Ош, а себе – сином Ош. Бо прізвище в людей отримують від отця, і прізвище отця і сина завжди одне. Учитель говорив: «Це даремно не дається». Імя Ош дано не одному учню, а всім людям, щоб його обрали як спільне. Учитель писав у Своїй історії про евволюцію, щоб люди обрали спільне імя і на ньому одному базувалися в житті, але не назвав його, а написав. На думку автора, Учитель через учня пропонує всім людям обрати спільне імя Ош, і на ньому одному базуватися в житті. Автор пропонує всім обрати імя Ош як спільне і на ньому одному базуватися в житті. Боже імя Ош велике, святе, через нього звершиться все. Ош – це все. Це буде імя Христа нове, тобто друге. Імя Бога дає силу, захищає, об’єднує. Бог через Своє нове ім’я збере своїх людей на райському місці. Ідея Учителя: своє став, а іншим не заважай. Учитель своє установлює, при цьому не заважає будь-яким віруючим вірити в свого Бога, не примушує. Бог дає свободу вибору. Учитель, написавши людям Своє нове імя Ош, став у людей Богом Отцем. Бо прізвище людям дає тільки Отець. Ми є діти, сини Бога.            

              

 

Народження чоловіка без потреб

 

      Христос говорив, що не залишить нас сиротами, прийде знову, Його побачать, Він збере своїх на своє місце на землі. Це буде друге пришестя. Паршек це виконує. Найдорожча ідея Учителя – народити на бугрі чоловіка без потреб. Для цього є людям райський бугор. На нього прийдуть природні люди і будуть без потреб їжі, одягу, дому. Вони там зроблять людський рай на землі, що не зникає. Там мати народить дитину і віддасть людям на бугрі, щоб вони його виховували на бугрі без потреб. Вони його будуть держати на руках, поки він не стане на ноги. Він буде рости силами природи – повітря, води, землі, людей. Він буде жити без потреб – не буде вмирати. Він буде нас учити жити без потреб, ми будемо у нього вчитись. Це буде наш Учитель, Бог. Учитель написав про Нього: «Його ідея Христа буде в людях жити, Він сам буде на цьому бугрі, на цьому місці Його». Зошит: Це буде таке безсмертя. 1978.04. Тут люди завоюють безсмертя.

      Якщо Його ідея буде Христа, то Він буде за духом Христос. Це другий прихід Христа. Бугор – це місце Христа. Він збере своїх на своє місце. Він буде за духом Учителя Син, Великий Дух, Він поламає все на світі, що заважає в житті. Його нове імя буде таке, як Отця Ош. Це Син Ош. Для Його народження Учителеві треба здорові люди. Вони запахнуть ароматом, вони будуть легкими, їх повітря прийме. Учитель хоче, щоб усі люди були учасниками цього народження, всі знали про це народження. Кожен має щось зробити для цього, щоб потім міг сказати, що і він щось зробив для Його приходу.        

      Паршек написав у зошиті: «Бог Дух Святий, все терплячий у житті, відійде, Його не буде в житті. Проявиться і оточить сам Великий Дух у житті, поламає все на світі». Зошит: Свято 60 років Жовтня. 1977.12. Це живий чоловік, Він народиться без потреб на бугрі. Він буде духовний Син Учителя. Це Бог Син Ош. Отже, це буде новий період або вік Учителя без потреб, Великого Духа, а вік Паршека закінчиться. Ми бачимо, що окремий Бог приходить і відходить, Його вік або період починається і закінчується. Вік Христа закінчився, почався вік Паршека. Вік Паршека теж колись закінчиться, буде новий вік чоловіка без потреби на бугрі.

 

Яке імя Отця Христа?

 

      Христос виконував волю Свого Отця і вчив того людей: любіть ворогів ваших, благословляйте, прощайте їм провини, не карайте, не вбивайте. Христос не виконував волю Бога юдеїв, фарисеїв, якого не бачили, котрий учив євреїв ненавидіти ворогів, їх убивати, «мало-помалу» завоювати світове панування. Второзаконня гл. 7, 11, 20. Це доводить, що за ділом Бог Отець Христа і Бог юдеїв, фарисеїв – це два різних Бога з різними іменами. Яке ім’я Отця Христа? Христос говорив, що Він від вишніх. Це все дає підстави стверджувати, що імя Бога Отця Христа є Вишень. Вишень – це Бог Отець слов’яно-орійської віри. Його інші імена – Сварг, Дажбог. (Див: Велесова книга). Отець є один, всі інші є сини.  Отець і син є одне, вони є живі люди, котрих бачили. Вишень послав або народив Христа.

   

Христос – це Бог Син і Бог Отець

 

      Христос говорив, що Бог є в людях. Ми є боги. Він не вірив в Бога, якого не бачили, а держали в думці. Паршек так само говорив, що Бог є в людях заслужених. Він не вірив в Бога, котрого не бачили, а держали в думці. Називав таку віру неправильною. Він сам робився Богом, і хотів, щоб люди робилися Богами. Христа розіпнули за те, що Він, будучи сином людським, робився Богом. Паршека теж за це переслідували, гнали з життя. Христос називав Себе сином людським і Сином Божим. Отець і син є одне, бо вони люди. Христос говорив, що хто бачив Сина, той бачив Отця. Христос говорив, що Він іде до Отця, Котрий більший від Сина. Як це розуміти? Еволюція в людях така: отець народжує сина, син виростає, стає отцем, народжує нового сина і так далі без кінця. Так само народжуються Боги. Бог Син виростає, стає для людей духовним Отцем, Учителем. Люди учаться, стають духовними синами. Так Паршек виконав заповіді Христа, став духовним сином Христа, а Христос став духовним Отцем Паршека. Отже, Христос прийшов до Отця, як колись говорив, тобто сам став Отцем. Через Паршека здійснились слова Христа, що Він іде до Бога Отця, Він більший за Сина. Через Паршека виконались слова Христа, що ніхто не приходить до Отця, як тільки через Христа. Отже, Христос як Бог проявився в двох особах: Бог Син і Бог Отець. Паршек як Бог також проявився в двох особах Бог Син і Бог Отець, крім того Він також є Бог Дух Святий. Коли народиться Чоловік без потреби на бугрі, Він буде Бог Син і Бог Отець, і Бог Великий Дух.    

 

Бог Род

 

      Отже, маємо такий еволюційний процес народження Богів. Вишень народив Христа, Христос народив Паршека, Паршек народжує Чоловіка без потреби.

  Вишень → Христос → Паршек → Чоловік без потреб →…

Цьому процесу нема кінця. Цей еволюційний процес в цілому можна назвати Богом. Це – Бог над Богами, один-єдиний, вічний, живий, невмираючий, творець усього живого. Він при родах. Такого подібного Бога наші Предки словяно-орійської віри називали Род. «Творцем Всесвіту, Богом над Богами всі словяни завжди вважали Рода». Лозко Г. Коло Свароже. 2005. Перехід від будь-якого періоду окремого Бога до другого періоду завжди  відбувається з боротьбою, запереченням, скреготом зубів. Так було, так є, так буде.     

     

Паршек – це стовп у храмі Бога, на котрому тримається храм

 

      Христос сказав: «Переможця зроблю стовпом у храмі Бога Мого, і Він уже не вийде геть». Одкр 3:12. Тут Переможець – це Паршек, бо Він є Переможець природи, Учитель народу, Бог землі. Стовп у храмі Бога символізує вчення, писання, на котрому тримається храм Бога. Отже, Христос зробить, що храм Бога буде триматись на основі вчення Паршека. Це воля Христа, вона має бути виконана. Паршек це виконав. Він сказав учням у 1979 році: «Не треба читати  Біблію, вона виконана, читайте зошити Учителя, в них є все». Храм Бога – це храм Паршека, це його громадська організація Природна партія. Вона основана на вченні й писанні одного Паршека. Ідея Учителя: своє знайдене установлюй, а іншим не заважай. Учитель нікого не примушує. Паршек не заважає будь-яким віруючим вірити в свого Бога.

     

Заповіт Паршека

 

      Учитель Паршек – це Спаситель всіх людей усього світу всіх національностей. Учитель написав заповіт: «Слова мої, діло моє –  це все є наших людей, вони заселили цю нашу таку землю, вона нами заселена для мертвого життя». 7712-361. «Це все моє належить народу». 1973.11-127. «Люди всіх національностей, вони для Паршека однакові, всі вони жити хочуть». 7910-45. «Я вболіваю не за одну націю, а за всіх наших у світі людей». 7911-19. «Ми це діло не кинемо ніколи. Це не одним нам руським таким людям, а всього світу всім людям». 8204-81.

      Ці слова Учителя Паршека є заповіт. Слова Учителя – це зошити, книги видані. Згідно із заповітом, слова Учителя, зошити, книги належать усім людям усього світу, вони є спільною власністю всіх людей світу, спільне благо народу. Зошити, книги Учителя не є приватною власністю будь-кого, не можуть використовуватись з корисною метою для отримання наживи.  Зошити, книги, слова Учителя не продаються, не купляються. Зошити, книги Учителя видаються за пожертвами, розповсюджуються безплатно. Слова Паршека – це подарунок молоді, всім людям світу всіх національностей.  

      Книги Учителя треба всім людям всього світу читати на рідній національній мові. Учитель благословив мене редагувати, видавати зошити. Потім книги Учителя треба перекладати на всі національні мови, щоб люди всі читали книги Учителя на рідній національній мові, розуміли, виконували. Кожен чоловік будь-якої національності має право перекладати зошити Учителя редаговані на свою рідну національну мову і розповсюджувати.

 

Паршек Великий

 

      Ми проаналізували всю історію Паршека. Ми бачимо, Паршек не порушив жодної заповіді Христа, а виконав усі, і навчив того людей. Христос говорив: «Хто порушить одну із цих заповідей найменших і навчить того людей, той найменшим назветься в Царстві небесному, а хто виконає і навчить, той великим назветься в Царстві небесному». Мф 5:19.  Паршек виконав заповіді Христа і навчив людей, тому Паршека можна назвати Великим у Царстві Божому. Паршек тепер є великий у Царстві небесному. Христос говорив: «Всякого, хто слухає ці слова і виконує їх, уподібню мужеві мудрому. А всякий, хто слухає ці слова і не виконує їх, уподібниться мужеві нерозумному». Мф 7:24. Паршек слухав слова Христа і їх виконував, тому уподібнився мужеві мудрому, великому. Ми називаємо Паршека великим, мудрим, бо Він виконав усі заповіді Христа і навчив людей.  

      Що нам усім робити, щоб ми могли вижити? Тепер нам, усім людям, треба визнати Паршека як Бога, слухатись Паршека, у Нього вчитись, виконувати Його заповіді, бо Він великий і мудрий. Він такий один. Бог Паршек більший і мудріший, ніж будь-які учені-теоретики, політики, священики. Бог Паршек прийшов замінити вченням парламенти, уряди, релігійні організації. Вони ведуть суспільство до загибелі, вони не вирішать глобальні проблеми, екологічні, моральні, соціальні, економічні тощо. Паршек нікого не примушує щось робити або вірити, дає вибір. Ідея Паршека: своє знайдене установлюй, а іншим не заважай. Паршек не заважає будь-кому в житті. Є люди, котрі слухають заповіді Христа, але не виконують, і навчають того інших – це нерозумні, найменші в Царстві небесному. За ділами пізнаєте їх. Стережіться, щоб вони не спокусили вас. Ми радимо всім людям світу учитись у великого і мудрого Учителя, але не вчитись у нерозумних і найменших в Царстві Божому. Читайте тільки книги Паршека, це наш підручник життя. Нема в світі книг мудріших, кращих, цікавіших, ніж святі книги Учителя Паршека. Слова Учителя – це одна втіха для душі, в них одна любов. Не треба вчитися в тих, хто не виконує слова Христа. Слава нашому дорогому Учителеві. Церкві бажаємо: не вважати Учителя сектантом, а вважати чоловіком загартування.

      Христос і Паршек були готові на самопожертву ради блага всіх. Це найбільша любов. Вони робили своє діло і не боялися навіть своєї смерті. Христос, будучи чоловіком, робився Богом, знаючи, що Його за це вбють. Його за це юдеї, фарисеї розпяли. Його діло продовжив Паршек, Він робився Богом сам і навчав людей. З 1933 року піввіку ходив без одягу, голий і босий, в одних шортах літом і зимою. За все це Його помилково вважали психічно ненормальним, комуністи саджали в тюрму, і клали в психіатричну лікарню, де близько десяти років мучили, давали уколи, щоб убити. Церква прокляла Учителя за те, що Він робився Богом. Через це все Його права нога була, як колода. У 1975 році лікарі з психіатричної лікарні Паршека  виписали, щоб умирав дома, а не в лікарні. Влада і лікарі укоротили Паршекові вік життя. Він все своє здоров’я віддав людям. 10 квітня 1983 року Паршек відійшов у вічність. Учителеві слава безсмертна. Діло Христа і Паршека продовжується і буде продовжуватись вічно, Їм слава безсмертна. Вони жили однаково і відійшли у вічність однаково. Христос пожертвував життям ради блага всіх. Паршек також пожертвував життям ради блага всіх. Пожертвувавши життям, вони прийняли найгірше в житті, за це потім люди законно отримали найбільше благо вічного життя.

      Людство тепер переживає глобальні проблеми, екологічні, соціальні, моральні, збереження здоров’я і життя тощо. Людству щоб вижити, треба одне – визнати Переможця природи, Учителя народу, Бога землі, Бога Духа Святого Паршека – Отця Ош.                 

 

Що робити?

 

      З моєї точки зору, учня Учителя, треба виконувати благословення Учителя. Учень має виконувати благословення Учителя. А послідовників прошу допомагати. Учитель у 1980 році благословив мене: "Видавай Мої зошити". Це я роблю. На сьогодні багато зошитів Учителя  відредаговано літературною російською мовою, підготовлено до видання, видаються і розповсюджуються в форматі електронному і паперовому. Зошити Учителя також перекладені мною на рідну українську мову, на переклад є авторське право, книги видаємо. Згідно з заповітом Паршека, кожен бажаючий будь-якої національності має право, йому дозволяється редаговані зошити Паршека з російської та української мови перекладати на свою рідну національну мову і розповсюджувати, бо вони належать всім і кожному окремо.

      Учитель уболіває не за одну руську націю, а за всі нації, всіх людей світу. Його заповіт: "Слова мої, діло моє – це все є наших людей". "Несіть мою ідею в світ, щоб люди могли вижити". Отже, слова Учителя, тобто зошити, книги, належать всім людям всіх національностей. Наше завдання, наш обов’язок – нести книги редаговані Учителя всім людям всього світу як подарунок. Не ждати, коли нас будуть просити, а першими запропонувати і дати. Як сказати здраствуйте. «Наше діло – сказати, а їх діло – вони як хочуть. Не жди, щоб він нам сказав здрастуйте. Це не наша ідея ждати. Наше діло – спішити треба». Паршек. 7807-36. Принести зошити Учителя і сказати: мовляв, здраствуйте, прийміть подарунок від Учителя і Бога землі святі слова. Вони належать вам за заповітом Учителя. Ви маєте право, і вам дозволяється їх перекладати на свою рідну національну мову і розповсюджувати. Даром отримали – даром давайте. Це спільне надбання людства, святе писання. Читайте, розумійте, виконуйте, а ми будемо вам допомагати. Бажаємо вам щастя, здоровя хорошого.                

 

 

 

Як продовжувати ідею Учителя?

 

      У 1982 році Учитель мене спитав: «Ти не думаєш кидати Мою ідею?» Я подумав і відповів: «Це моє життя». Після цього Учитель запитав: «Ти по скільки днів терпів без їжі?» Я сказав: «По пять діб в тиждень пять тижнів». Учитель сказав: «Цього мало. Пробуй терпіти без їжі шість діб у тиждень, потім два тижні терпіти без їжі, потім пробуй місяць терпіти без їжі. Пробуй ходити без сорочки. Ти у Мене збоку». Це ідея для всіх і для мене в тому числі. Я виконував і буду виконувати. Учитель дав мені Свою ідею, яку треба всім бажаючим продовжувати після уходу Учителя. Ви зміцнюєте здоровя за системою Учителя.  Якщо ви не думаєте покидати ідею Учителя, якщо ідея Учителя для вас є життя, то виконуйте і ви цю ідею Учителя, яку дав мені. І ви будете збоку Учителя.

      Учитель хотів прийняти всіх людей, але можливостей не було. Учитель мені сказав: «Ти приймай людей, а просять люди нехай Мене, Учителя». Я так робив у Києві, де мешкав, а тепер – на бугрі. Всіх бажаючих приймав, а просять вони Учителя нашого дорогого Паршека: «Учителю, дай мені здоровя». На прийомі прошу виконувати пять усних порад Учителя, обрати спільне імя Ош, жити навколо райського місця і щодня бути на бугрі без потреб. Тепер прошу тих, кого я приймав: приймайте бажаючих, як приймав Учитель. А люди нехай просять нашого дорогого Учителя Паршека: «Учителю, дай мені здоровя». Приймайте один одного, як показав нам Учитель, бо Учитель нам усім приклад у всьому. Якщо нема можливості прийнятись, зміцнюйте здоров’я за «Дитинкою».

      Спочатку пробуйте терпіти без їжі по п’ять діб підряд щотижня, вживати їжу в неділю, понеділок, вівторок. Після цього ми легко перейдемо на терпіння по шість діб в тиждень, їсти в одну неділю. Буде такий період, заповідав Учитель. Це треба робити навколо райського бугра, там є всі умови і можливість бути без потреб. Така ідея Учителя, ідея безсмертя. Любіть Учителя і один одного, і всім буде добре.

Бажаю всім щастя, здоровя хорошого. Ош. 2011-11.       

 

Моє загартування

 

Валентин Ош

 

      Якщо любиш природу і просиш любові до неї, природа відгукується, іде назустріч. Коли я ще не знав Учителя, одного разу я сидів, заплющивши очі, і побачив на мить портрет чоловіка з білим волоссям. Скоро після цього до мене прийшли люди, котрі були в Учителя на святі 25 Квітня і розказали про Учителя Іванова П. К. – Паршека, показали фотографію Учителя, дали труд Учителя. Я згадав портрет чоловіка, котрого бачив у видінні, знаходив схожість з Учителем, про якого мені розказали люди. Знав, що Учитель приймає всіх бажаючих, прочитав труд Учителя «Як позбавитись від захворювань…» , попробував обливатись холодною водою, терпіти без їжі 42 години. І тоді я захотів навчитись в Учителя, захотів, щоб Учитель прийняв мене. Вирішив і поїхав до Учителя в хутір Кондрючий. Там зустрів мене чоловік і спитав: «Куди йдеш?» Я відповів, що йду до Учителя Іванова. Він сказав: «А ти знаєш, що Він тебе роззує, роздягне і голим по світу пустить». Я пішов далі.

      Учитель зустрів мене біля дому. Він був, як червоне сонечко. Я поздоровався, Він спитав, звідки я приїхав, як я узнав про Учителя. Потім Учитель завів у двір, поклав руку на плече – тіло відчуло сильне тепло, стало чутливим. Потім я попросив Учителя, щоб прийняв. Він дав мені невеликі зошити Свої,  і попросив почитати, і пішов. Я став читати, а через дві години мені прийшла ясна мисль про Учителя, що не забувається: «Це є Христос». Тепер я розумів, що Господь Ісус Христос не на небі, а це є наш живий Учитель.  26 травня1979 року, у суботу, Учитель прийняв мене, як і всіх. Він поклав мене на спину, правою рукою брав за пальці ніг, ліву руку клав на лоб, управляв увагою. Говорив, щоб я дивився на серце, на легені, животом повертав справа наліво, робив вдих і видих. Він смикав за пальці ніг і рук, потім ставив мене на ноги, говорив, щоб я ворушив пальцями рук і ніг, дивився на серце, легені, робив вдих і видих. Потім посилав обливатися холодною водою, обливала Валентина Леонтівна. Учитель спитав: «Як почуття?» Я відповів: «Хороше». Потім Учитель брав мене за руки і давав усно пораду, що робити дома, щоб не хворіти: 1. Два рази в день обливайся холодною водою, вранці і ввечері. 2. Здоровайся з усіма людьми. 3. 42 години в тиждень не вживай їжу, з 18 годин п’ятниці до неділі, у 12 годин треба їсти, для цього вийди надвір, роби вдих і видих три рази, проси: «Учителю, дай мені здоров’я». 4. Знайди бідного нужденного, дай 50 копійок, скажи сам собі: я, мовляв, даю за те, щоб мені не хворіти. 5. Не вживай алкоголь, не пали тютюн, не плюй на землю. 

      Потім Учитель цілував сердечно і тепло в ліву щоку, а я – Його теж. При цьому Він знімав хвороби з чоловіка. На цьому прийом закінчувався. Учитель дарував Своє фото з надписом: «Учитель  дарує фото, бажає щастя, здоровя хорошого».

      У суботу всі терпіли без їжі. В середині дня Учитель і Валентина підійшли до мене, Учитель спитав: «Ну, що ти хочеш?» Я виявив, що в мене нема бажань, котрих було до цього багато, і промовчав. Було одне бажання – бути з Учителем у раю. Пізніше я узнав із зошитів Учителя, що Учитель в процесі прийому розсікає бажання, котрі заважають жити. Це завдання прийому.  Очевидно, запитуючи про бажання, Учитель перевіряв результати Свого прийому. Учитель дав мені читати зошит Паршек, 1978 р. 13 травня. Я читав довго, а потім Учитель спитав, що я зрозумів. Після моєї відповіді Учитель сказав одне слово: «Робити». Потім Учитель благословив: «Розказуй всім про Мене». Після прийому кожен просив в Учителя зошит, щоб читати дома. Учитель схвально давав усім. Учитель дав мені два зошити, щоб я читав дома. Послідовники захотіли показати мені, що написано про Учителя в Біблії, стали листати її, а Учитель підійшов і сказав: «Діти, не треба читати Біблію, вона вже виконана, читайте Мої зошити, у них є все». У неділю Учитель поцілував на прощання, і я поїхав додому, щоб все це робити дома.

      У мене була така любов до Учителя, котрої я раніше ніколи не знав. Любов допомагала в усьому. З великою старанністю виконував дома всі поради Учителя. Сердечне тепло поцілунку Учителя завжди пам’ятав. С тих пір читаю і вивчаю одні книги Учителя, у них знаходжу все, стараюсь не читати книги будь-яких інших авторів, вони мені не потрібні. У жовтні 1979 року приїхав до Учителя. Він спитав мене, як я виконую Його поради. Я відповів, що терплю без їжі, купаюсь у Дніпрі, чим порадував Учителя. Учитель дав мені свій зошит Паршек, 1979.10.02 і сказав: «Тепер ти все зрозумієш».  В ньому говориться: «Тепер буде для всіх людей найголовніше, щоб у всіх  зародилась мисль одна з усіх про Учителя, як Бога. І всі будуть просити, щоб війни не було…”. 1979 рік – важливий рік в історії Учителя. Учитель писав, що 1979 рік – це початок Його ідеї. 1979 рік – початок Бога Духа Святого. У 1979 році Учитель  створив гімн, в якому вся ідея:

Люди Господу вірили, як Богу,

А Він Сам до нас на землю прийшов.

Смерть як таку вижене,

А життя у славу введе.

Де люди візьмуться, на цьому бугрі,

Вони гучно скажуть слово,

Це є наше райське місце,

Чоловікові слава безсмертна.

      В ученні Учителя сказано, що перед Ним будуть звітувати люди, як перед Господом, що робили в житті, що зробили. У 1981 році я написав Учителеві лист-звіт, в якому я звітував перед Учителем як Господом Богом, що я робив і зробив. Учитель мій звіт прийняв, записав у Свій зошит Паршек, 1981 р. 26 лютого, у кінці листа записав замість мого звичайного прізвища Своє нове прізвище: «Автор Валентин Олександрович Ош». Починається лист словами «Пише з Києва інженер».

      Учитель благословив мене редагувати й видавати Його зошити, це благословення записано в зошиті Паршек, 1981 р. 26 лютого, у моєму листі-звіті. Ми запрошували Учителя. Учитель хотів приїхати в Київ, щоб приймати людей, але не міг приїхати, тому що був під наглядом влади, як домашнім арештом. Тоді Учитель благословив мене приймати людей: «Ти людей приймай, а просять вони хай Мене, Учителя».

      В 1982 році Учитель благословив мене продовжувати виконувати Його ідею. На прохання Учителя я передруковував декілька сторінок з Його останнього зошита, щоб послати їх в Москву уряду. Учитель спитав: «Ти не думаєш кидати Мою ідею?» Я відповів: «Це моє життя». Учитель спитав: «Ти скільки днів терпів без їжі». Я відповів: «Чотири дні в тиждень».  Учитель сказав: «Пробуй терпіти без їжі шість днів у тиждень, потім пробуй терпіти без їжі два тижні, потім пробуй терпіти без їжі місяць. Пробуй ходити без сорочки. Ти в Мене збоку». Я зрозумів, що це є ідея Учителя , її мають виконувати всі, і я в першу чергу. Це була моя остання зустріч з Учителем.

      10 квітня 1983 року Учитель відійшов у вічність. Для мене і багатьох послідовників ухід Учителя був як шок, як грім серед ясного неба. Ми не очікували уходу Учителя, тому що Учитель писав у зошитах, що Паршек не буде вмирати, що тіло Паршека безсмертне. Ми розуміли прямо, як було сказано. Ухід Учителя – це для всіх таїна. Учителя закопали живого в землю, говорила Валентина Леонтівна. Мене не було в ті дні в Кондрючому. Пізніше Валентина Леонтівна спитала мене: «Коли прийде Учитель?» Потім додала: «Що мені ждати від Учителя, я ж Його живого закопала». Учителеві спасибі від усього серця. Учителеві слава безсмертна.

      У 1982 році почав приймати людей для здоровя. Люди просили прийняти – їх приймав, а вони просили Учителя. Я приймав, покладаючи руки на тіло, як учив Учитель, давав усно п’ять порад Учителя. Приймав на місці, яке знайшов у Голосіївському лісі, де чисте повітря, джерельна вода, ніким нічим не зайнята земля. Ця гора дуже схожа на Чувілкін бугор, під горою є джерела, поблизу гори є село Круглик, як поблизу Чувілкіного бугра, де теж є село Круглик. Там викопав басейн, наповнив джерельною водою. Біля копанки ми збиралися кожну неділю, я приймав бажаючих, ми купались, у 12 годин разом співали гімн, разом виходили з терпіння.  Було всім добре. Люди одержували здоровя, як учив Учитель. Люди збираються на копанці досі. Ми організували клуб загартування «Джерело» імені Іванова П. К., мене як ініціатора обрали головою. Це був у Києві перший клуб за ідеєю Учителя. За нами пішли слідом люди в інших містах, зробили подібні клуби по всьому світу. Я – маленький чоловік у справі Учителя, але перший початковий. Починати було дуже важко, але величезне щастя робити для людей  за ідеєю Учителя. Нема більшого щастя.

      Учитель усно не благословляв Валентину Леонтівну приймати людей, але письмово благословив її самостійно приймати для здоровя, це записано в зошиті Паршек, 1981 р. 26 лютого, де мій лист. Це найважливіший для нас зошит Учителя, у ньому благословення для мене і для Валентини Леонтівни. Послідовники цей зошит забрали в Москву, тому ми про нього не знали. Послідовник Саша з Москви, котрий знімав фільм про Учителя, переписав із зошита Учителя мій лист-звіт у свою книгу, але прізвище Ош приховав від нас, він замість слів «Валентин Александрович Ош» написав “В. О.”, свою книгу показав мені.                        

      Учитель писав у зошитах, що в 1989 році Його визнають Богом, люди візьмуться на Чувілкіному бугрі, почнеться еволюція, все здійсниться. Ми серйозно готувались до 1989 року. Визнати Учителя Богом – значить треба за своїм бажанням взятися на Чувілкіному бугрі в 1989 році. Про це говориться в гімні. Учні в 1989 році мають прийти на бугор і попробувати бути без всяких потреб їжі, одягу, житлового дому. Учитель закликав усіх людей всього світу визнати Його Богом. Райське місце бугор призначене для життя без усяких потреб. Я став готуватись прийти на бугор у 1989 році без всяких потреб, як благословив мене Учитель. Учитель говорив, що найдорожча Його ідея – будь-якому і кожному чоловікові бути в своєму житті без усяких потреб, для цього є наше райське місце, чоловікові слава безсмертна. У 1983 році в травні вперше протерпів без їжі два рази по шість діб в тиждень.

      Учитель говорив, що для здійснення Його ідеї буде створена група людей, «допущених природою», котрі будуть базуватися на слові Учителя. Цю групу людей треба зібрати. Тут Учитель говорив про людей, допущених природою до Чувілкіного бугра. Я бачив, що багато людей не хотіли і не могли бути на бугрі – вони не були допущені природою до бугра. Бугор – це сама природа. Багатьох людей не приймав бугор. Яка заслужена  була Валентина Леонтівна, але її також не приймав бугор. Учитель писав у зошиті: «Валентина мене притягнула своїм умінням, вона мені своєю думкою протистоїть, раніше я не був такий, за що природа хворобливо в себе держить, вона не допускає до того місця, до нашого райського, де має утворитися слава безсмертного чоловіка». 1981.04. Відомо, що природа не допускала Учителя до бугра з 1979 до 1983 року. А причина та, що Його оточували люди, котрих природа не допускала до бугра. Вони хотіли бути з Учителем у селі Кондрючому, побудували в селі для Учителя дім здоровя, куди може приїжджати на прийом будь-який чоловік. Але в Учителя було одне в голові – Чувілкін бугор, бути без усяких потреб, не вживати їжу, це треба робити на бугрі. Учитель почував себе хворобливо в селі, рвався на бугор. Людям треба було готувати себе до життя без всяких потреб на бугрі. Учитель надіявся, ждав, що Валентину Леонтівну бугор прийме. (див. Паршек.1981.09). Але бугор так і не прийняв Валентину Леонтівну. В 1981 році я хотів поїхати на бугор, спитав Учителя: «Можна поїхати на бугор?” Учитель відповів: «Дитинко, зараз не можна: природа не пускає».                       

     Після відходу Учителя послідовники привезли в Кондрючий зошит Учителя Паршек, 1981 р. 26 лютого. Валентина Леонтівна прочитала в зошиті благословення для неї. Валентина Леонтівна зрозуміла, що її благословив Учитель, вона з 1985 року стала приймати бажаючих, хворих. Вона давала пораду одну – виконувати дома 12 порад Учителя, котрі Він написав. Зошити Учителя не читала. Бугор і народження на бугрі чоловіка без потреби заперечувалось у Кондрючому, так розуміли і робили люди, котрих прийняла Валентина Леонтівна. Вона прийняла багатьох людей, але, нажаль, всі вони не допущені природою до бугра, вони не підтримують ідею народження чоловіка без потреб. А на бугрі робиться головна ідея Учителя –  безсмертя. Моє розуміння людського раю на бугрі, всі мої ідеї в Кондрючому не приймались.   

      Іде сніг, вранці вибіг на сніг, босим без сорочки побігав. Яка благодать, задоволення, яка сила оточує, зовсім не відчуваєш холод. Робиться хороше, краще не може бути. Люблю сніг, нема більшого задоволення, ніж дружити із снігом, відчувати його всім тілом. Моя порада всім: треба кожен день з любовю босим бігати по снігу, тоді в ногах виробляється своє живе тепло внутрішнього характеру. Завжди буде хороше. Коли іду в природу, у мене весь час звучить гімн Учителя. Яке хороше, енергійне почуття після лежання на снігу. Люблю в старому дубовому лісі бігати без сорочки і взуття стільки, скільки захочеться. Треба брати холоду стільки, щоб було добре. Загартовуватися треба поступово тренуванням. Сніг – це дух у природі. Треба любити Учителя і природу, сказати їм спасибі.    

      Рай земний. Учитель дав мені два зошити Паршек. 1978.05, 1979.01. В них описана ідея людського раю на землі, де люди не будуть умирати. Моє пізнання учення Учителя почалося з пізнання райського бугра і людського раю. По-моєму, кожному треба із цього починати вивчати Учителя. Це ідеї зовсім нові для звичайної людини, нове мислення, люди дуже бояться цих ідей, не хочуть цього знати. Треба знати, що це для життя, щоб не вмирати. Головне, не боятися раю на землі. Не треба боятися того,  що служить для життя вашого. Коли я був у домі Учителя, учениця із захопленням розказала мені: «Учитель привів нас на бугор, ми всі лягали на землю обличчям донизу із заплющеними очима, а коли ми стали на ноги, Учитель спитав, що ми бачили. Я бачила, що багато-багато людей стоять один біля одного впритул». Про це Учитель пише в зошитах.

      На бугрі люди будуть один біля одного впритул стояти, будуть мати тепло спільного характеру, не будуть мати потребу їжі, одягу, житлового дому.  Учитель показав мені в свідомості таку картину людського раю. Багато-багато людей стоять на бугрі. Це – як вулиця жива з людей. До вершини бугра ідуть люди з усіх боків за своїм бажанням, вони постоять, скільки захочуть, а потім ідуть з бугра, їхнє місце займають інші. На бугрі завжди є рай людей, що не щезає. Як усі ріки з усіх боків течуть в одне море, так люди з усіх сторін ідуть в одне райське місце. На бугрі люди без усяких потреб їжі, одягу, житлового дому. На бугрі людський рай вдень і вночі, люди не сплять, довільно стоять. Люди одержують тут Дух Святий, здоровя, свідомість, вони задовольняються. Райське місце бугор Учителем освячено, бугор є святий. Райське місце бугор належить усім земним людям всіх національностей, це місце спільне. Всі дороги земні ведуть на бугор, будуть введені пільги безплатно добиратися на бугор, доступ вільний, тут місця всім вистачить. Кожному чоловікові дозволяється бути на бугрі без всяких потреб. Учитель нікому не дав права будь-кого не допускати на бугор.  

      Учитель пише про земний рай: «На арену прийшла еволюція зі своїми силами, свої дні як такі принесла. Ми стали після цього всього не так жити, як ми до цього жили: простуджувались, хворіли й на віки-віків умирали. Ця історія нам усім нове принесе. Це Чувілкін бугор, він нам ці якості введе. Ми не будемо так важко жити, нас оточить легке, холодне й погане. Ми доб’ємось від природи життя, але не смерті. Ось де виявиться правда, невмируща ідея: їжа не буде треба, одяг теж не буде треба, дім житлового характеру не буде треба. А буде треба всім нам Чувілкін бугор, його такі життєрадісні умови, земний рай: один поруч одного впритул стоять. Нас не буде природа поодинці забирати. Ми будемо мати тепло спільного характеру. Не природа нами, а ми нею будемо розпоряджатись своєю ввічливою просьбою. Нам доводиться просити природу своїм умінням, своєю любов’ю. А любов є для життя все. Лише б захотів, твоя мисль іде по природі до мети. А мета наша всіх така в житті, щоб жити на білому  такому світі. Ми вмирати не станемо. Наше діло одне буде – умирати не станемо. Ось що нам бугор Чувілкін дасть. Ми це завоюємо, наші ноги це все зроблять, вони причепились до нашого бугра. Ми, усі люди, на ньому пороззувались, і гайда по цьому бугру. Ми постояли та прокричали, а потім зійшли в колдибаню, там покупались». 7805-53 Бугор притягне, як магніт. Людей притягує до бугра любов до Учителя і любов один до одного.

      Учитель пише про стан людей в раю: «Це було сьогодні, 23 березня 1978 року, якраз на арені четвер, чистий одяг, котрий робився для невідомого такого ось ув’язненого, хворого, ображеного такого чоловіка, він нікому не був відомий. А нібито це був як сон, не сон, якесь чудесне видіння. Кому й за що це таке діло збиралось? Усе це починалося з Москви, спускалось. У нас зачинатель цього всього – це я. Початок нібито робився Валею Сухаревською. Вона  це все в житті збирала, носила з такою надією, щоб це вийшло. Воно було, як якась у цьому ось велика висловлена цінність. Її, як таку близьку до цього, берегли, старались це все через хворих зробити. Це була не яка-небудь випадкова зустріч, вона таким зібраним  натовпом робилась. І не на яке-небудь таке зборище, щоб зійтись і поїсти та попити вина, та повеселитись: цього люди не робили. У них не було ніякої зброї, техніки, щоб нею як такою хвалитись, цього не було в людей. Порядне було таке в зібранні, душевна радість. Вони не співали, не говорили, не кричали - їм хотілось усе це зроблене бачити. Я як такий серед них себе показував не як видатна якась між ними особа, але був вищий за всіх їх. Усім людям здавалось, що це все робилось мною ради цих ось двох трупів. Ми їх як таких не бачили, щоб на них дивитись. Цього ми не робили, а якась бережливість у цьому була. Хтось хотів задовольняти, а люди цього не хотіли, у них на це не було ніякої потреби. Вони зібрались - самі не знали, для чого. Але їм хотілось щось побачити в цьому. Але, щоб люди старались самі в цьому щось зробити, цього не було. І не думали вони більш за все в цьому свою радість якусь забути. Я як такий появився, вони мене хотіли так бачити. Їм хотілось те, якби збирав такий ось натовп із таким обрядом. Це все робилось не ради свята якогось, вони хотіли в мене спитати. Це був спомин цим зібраним людям. Вони не потребували й не хотіли, щоб їм щось давав. Вони зібрались для того, щоб свою радість показати, а в цьому нікому було дивуватись і завидувати. Це було якесь у цьому ділі захворювання, воно робилося нами всіма. Це одне якесь хвилювання, одне й друге. По всій такій небувалій місцевості люди не стояли так на своєму місці, а на морі тихо хвиля коливалась. Люди щось у цьому ждали, старались самі себе показувати. А все в цьому залежало від мене. Я не хотів їм нічого такого сказати. Це таке було незвичайне хвилювання заповнювати свої такі місця. Це місце непусте ставало, нібито хтось про це щось говорив. Я повинен сказати про це діло, що цей натовп більш за все в цьому ділі звертав увагу на мене, і на мою появу ждали. Вони й хотіли чимось задовольнити себе, їх діло було так дивитись. І то я щось їм сказав, а їх було дуже багато. Із 12 годин ночі вони зі мною разом пробушували, нібито це був день. Люди, нічого вони ніяк не потребували, а щось думали вони. За моїм таким висновком, це народові безсмертя. За це все таке діло один борюсь».  7804-77

      Я дуже зацікавився раєм людським, де люди один біля одного впритул стоять, тепло їх тіла має спільний характер, вони не вмирають. Став вивчати рай теоретично з точки зору фізика. Побудував теорію раю. Зробив математичну модель цього явища, став фізично вивчати такий небувалий спосіб життя людей, коли тепло тіла має спільний характер. У дикій природі рій живих істот, де тепло тіла має спільний характер, часто зустрічається. Приклад: пінгвіни на півночі у великий мороз сходяться у великий табун, стоять один біля одного впритул. Теоретично прийшов до висновку: коли тисячі людей зберуться в рай, де один біля одного впритул стоять, тепло їх тіла буде розсіюватись у навколишнє середовище значно менше, ніж у звичайного чоловіка не в раю. Тому людям в раю не треба буде їжа, одяг, житловий дім, щоб обігрівати тіло, їм не треба будуть ці всі потреби, без котрих не може жити звичайний цивілізований чоловік. Людям у раю буде тепло, добре, легко терпіти без їжі. Чим більше людей буде в раю, тим краще і легше буде людям. Спосіб життя людей у формі раю енергетично більш вигідний у природі, ніж звичайний. Рай – це нормальне явище в природі. Природа піде назустріч людям раю, дасть їм все для життя.        

      Ідея раю мені допомагала і допомагає в житті, хоч тепер фізично нема людського раю. У цьому раю я в думці знайшов своє місце райське, мені тут хороше, спокійно. Тут я задоволений, тут радість. Коли мені в моєму місті погано, неспокійно, тоді я згадував рай людський, у думках переміщувався в рай на бугрі – і мені робилось хороше, спокійно. Рай – це кожного притулок від життєвих негараздів, котрих у звичайному цивілізованому житті дуже багато. Рай – це спасіння людської душі. Сьогодні фізичного явища раю поки що нема, але в мислях кожен може бути в раю, йому буде добре, він буде заслуговувати безсмертя.  Поки раю як фізичного явища нема, люди вмирають і будуть умирати. Учитель говорить: «Сьогодні чоловік умирає, завтра перестане вмирати». Учитель радить кожному чоловікові: поки люди вмирають, краще вмирати з Учителем. А Учитель вас поведе в рай, де народне безсмертя, котре Він описав. Буде добре, тільки не треба боятись.      

      Учителеві прийшло видіння людського раю 23 березня, це закономірно. 23 березня – це словяно-арійський Новий рік, одне з головних свят наших предків русинів. Наші предки славяни, орії, русини тисячі років зустрічали Новий рік саме 23 березня. І тільки  триста років тому перейшли на візантійський християнський календар, котрий маємо тепер. По-моєму, Учитель усім нам радить зустрічати Новий рік 23 березня, як зустрічали наші словяно-арійські предки, русини. Не треба зустрічати, як християни. При цьому треба згадувати описану картину раю і Бога, нашого Учителя в раю людському – це дасть чоловікові хороше тепер і безсмертя в Наві. Якщо будь-який чоловік 23 березня згадає нашого дорогого Учителя, Бога в людському раю, то він буде цілий рік  це пам’ятати, Бог буде йому допомагати в усьому в житті, це заслуги для безсмертя душі. Це – свято раю. А зустріч за візантійським календарем не дає безсмертя душі. Вся ця історія говорить, що вірою наших предків були словяно-арійські Віди, а наші предки були русини.      

      Треба пам’ятати, що слов’яно-арійскі Віди – це найперші, найдревніші знання на землі, на їх основі утворилися різні релігії, в тому числі юдаїзм, християнство. У Влескнизі говориться, що жреці вкрали Віди у русинів. Християни ввели свято Таємної вечері Христа й апостолів, котре було 22 березня. У той час у тих місцях жили наші предки орії, котрі зустрічали Новий рік 23 березня, згадуючи своїх предків, отців. Очевидно, творці християнської релігії використали в своїй релігії велике свято слов’яно-орійський Новий рік, котрий був 23 березня. Вони ввели, за аналогією з Відами, що в цей день кожному треба згадувати Христа, щоб Христос допомагав у житті. Це небилиця. У цей день треба мислями бути в раю з Богом.

      Цю картину людського раю я писав багатьом людям, але її заперечували і заперечують. Писав у Кодрючий, людей рай дуже лякав, був незрозумілий, вони цього не хотіли, їх це не радувало. Ці люди не були прийняті в рай, вони не любили бугор з райськими, безсмертними якостями, вони не були допущені природою до бугра. Люди не хотіли життя без всяких потреб, а хотіли життя з потребами. Їх було більшість, вони відкинули мене, і я залишився з Учителем. А Учитель схвалив моє розуміння раю, просив людей не заважати мені: «У нього таке розуміння». Треба сказати, у людей релігійних ідея раю на землі викликала страх, незадоволеність, гнів. У людей, котрі з Учителем, ідея раю викликала радість, щастя, задоволення. Учитель малював рай живий, а не рай мертвий після смерті чоловіка, як малювала церква. Учитель говорив про релігійних: «Священик іде в пекло, а за ним – усі решта». Це причина, чому церква не визнає Учителя. Юдеї, християни не виконують у житті закон Божий: побажай іншим те, що собі хочеш. Тому їхня віра неправильна. Закон Учителя: своє знайдене впроваджуй, а іншим не заважай. Якщо вони закон Божий не виконують, то їм краще зовсім не вірити. Віра юдейська, християнська неправильна. Ніхто не хоче вмирати, всі жити хочуть: і християни, і слов’яни, і орії, і українці. Юдеї і християни не виконують цей Божий закон: вони своїй вірі християнській хочуть панування в усьому світі, життя і процвітання, а вірі слов’ян, аріїв, українців бажають смерті. Юдеї, християни прагнуть завоювати світове панування, віруючих інших вір зробити своїми рабами, а непокірних знищити. А без рідної віри словяни, українці жити не можуть. Виходить, що християни фізично знищують словяно-орійську расу. Тому Учитель говорить про юдеїв, християн, що «їхня віра неправильна». Неправдива «церква запустіє», тоді буде рай на землі. Учитель один виконав Божий закон: побажай іншим те, що собі хочеш. Учитель писав 1983.02: «Я зробив те, що колись говорив нам Христос». Головна ідея Христа: «Побажай іншим, що собі хочеш». Учитель побажав іншим здоров’я, котре собі хотів. 

       Він людей бідних, хворих, нужденних приймав, через Свої руки убивав біль, відвертав всяке захворювання і всяку біду. Він калік ставив на ноги, сліпих робив зрячими. Учитель говорив, що Він далекий від релігії. Учні також мають бути далекими від релігії. Учень Ігор з Москви, котрий ходив у церкву, котрого Учитель врятував у житті, розказав нам, що Учитель показав йому картину, коли люди без потреб у раю стоять. Ця картина викликала в нього сором, незадоволеність, він не хотів такого раю. Учитель не радив мені дружити з тими, хто з релігією.

      Учитель писав, що бугор народить нам чоловіка без всяких потреб.                

      Наука безсмертя. Якщо Учитель є Бог, то Він був спочатку. А раз Бог був спочатку, то Він знає походження земного людства. Учитель описує нам початок нашої історії, коли чоловік нічого такого не творив, тоді був рай, такої смерті не було. Учитель пише:        

      «Перший день першого року. Спитайте ви самі себе, що ви мали тоді в своєму такому житті? Ви як такі люди оточувались без всяко самозахисту, ви не задовольнялись продуктом, у нас шлунка не було. Ми з вами жили, нам холодно було і некрасиво, погано, у нас на це вистачало терпіння. Ми жили – дихали. Нам ці потреби не були треба. Ми без усякої мислі жили. Як ми з вами жили? Про це знає він, якщо він був Бог. Для чого йому доводилось такий здоровий вчинок проміняти на вчинок хворий? Що його як чоловіка примусило від цього діла відступити, у нього було достатньо часу, було повітря, була вода і розташована земля? Він думкою – зовсім неправильний. Цьому чоловікові захотілось у цьому індивідуальному в природі житті, йому захотілось побачити такого чоловіка, як він. Природа його таке задумане не задовольнила, а взяла по-своєму прислала йому не «його», а прислала йому «її». Тому почали народжувати другого чоловіка. Він цього не ждав, а вона йому сказала: ми цьому початок. Їм дозволялось все робити, їх було двоє, самі себе оділи, нагодували і в дім зайшли жити. Ось вам діло, котре примусило нас дітей народжувати. Це наше в цьому зробила вона, похіть. Люди цього прибутку не потребували. Це все зробили самі всі люди і це природне бажання, щоб чого-небудь такого їсти досита. Це ними не робилось, а тепер люди зробили, у них все кидається в піч». 7804-155. Тепер ці знання про минуле нам всім треба для безсмертя людського в майбутньому.  Тепер ці знання минулого треба Учителю для науки безсмертя.   

      Вивчаючи вчення Учителя, ми зрозуміли й усвідомили, що на бугрі в людському раю має народитися матірю чоловік, буде жити в раю без всяких потреб їжі, одягу, житлового дому. Він виросте без всяких потреб на бугрі, буде першим безсмертним чоловіком, буде вчити людей, він буде Богом, ми будемо в нього вчитись, він буде по духу Учителя Син. З нього почнеться новий потік людського життя, люди будуть нові, люди не будуть умирати. Смерть скасується. Це буде новий потік. Учитель пише:

          «Воно нам треба й обов’язково нам треба буде в житті в людях це безсмертя. Люди вчені до цього ось підходять, вони цього хотіли, щоб у них у людях вийшло. Вони це ждуть, ніяк не діждуться, крім одного нашого Учителя. Він для цього путь свою, доріженьку прокладає. Вона в людях така є, і буде вона в цьому. Вони права самі створять. З нічого щось не зроблять. А коли буде цей початок, то тоді цю ідею підтримають самі люди. Якщо вони не одержать від природи своє благо, то тоді для чого їм Учитель? Він - усьому діло. Для цього всього він робить сам. Бугор Чивілкін – природа, і чоловік, котрий прийшов, – теж природа, і люди прийдуть – теж природа. Вона нам відкриє все те, що треба. Ми на цьому бугрі не торгівлю відкриємо. А зробимо ми там людський рай. Я цьому місцю буду Адам, перший чоловік у нашому житті. Я буду там на цьому бугрі хазяїн цього місця. Він захищений для цього. Там люди будуть займати своє місце для свого життя. Звідти не понесуть гріб із тілом на могилки. Ми там, якщо матір така знайдеться в житті своєму відмовитись від дитяти, його виходимо. Ми його для цієї історії покажемо як таке дитя. Він народиться для всього такого народу, котрий повинен у нього вчитись. Він їх повинен учити такому ділу, від чого він буде Богом. Буде жити в людях його ідея Христа, він сам буде на цьому бугрі, на цьому місці його». 7804-41      

      У цих словах Учителя вся програма народження безсмертного чоловіка без всяких потреб. Спочатку створити навколо бугра умови, котрі дадуть можливість будь-якому кожному чоловікові в своєму житті бути без всяких потреб їжі, одягу, житлового дому. Це загартування за системою Учителя. Учитель хоче поступово навчити людей, щоб людям не їсти і не спати, тоді чоловік не буде вмирати.  Потім чоловік за своїм бажанням прийде на бугор, щоб жити без потреб вічного характеру життям. Потім природні люди зберуться на бугрі за словом Учителя, зроблять на бугрі рай, будуть там займати своє місце для життя вічного. Потім у раю знайдеться матір, котра погодиться  народити і не присвоювати своє народжене дитя, і не вчити по-своєму, а віддасть дитя людям раю, вони його виносять на бугрі. Дитя буде жити без всяких потреб їжі, одягу, дому. Дитя буде рости силами людей і природи: повітря, води, землі. Уже тепер закладається мисль, що цей чоловік, народжений на бугрі, не буде вмирати.            

      Звичайно людина народжується в природі для життя, але батьки зустрічають дитя всякого роду чужим: їжею, одягом, житловим домом – тому чоловік умирає. Дитину вчать жити з потребами, тому всі люди оточені чужим, у них мисль чужа, вони відійшли від природи, природа таких карає смертю. Звичайний чоловік не живе, а поступово вмирає. А щоб чоловік жив і не вмирав, його треба народити в природі й навчити жити без всяких потреб. Для цього треба райське місце, де люди зроблять рай на землі. Це може зробити тільки живий чоловік Бог, він є наш Учитель. Він знайшов людям райське місце. Це наука безсмертя, Учитель її знайшов, тепер вона належить всім людям.  

      Перша проба народити на бугрі дитя без потреби була 15 липня 1975 року, вона не була успішна. До Учителя звернулась учениця Рая з Москви, котра завагітніла, вона просила дозволити їй зробити аборт. Учитель зрозумів, що цій матері дитя не треба. Він не дозволив їй зробити аборт. Учитель давно шукав таку матір. Він запропонував Раї, щоб вона народила дитя для Його ідеї. Вона мала  народити на райському бугрі, Учитель прийме дитя своїми руками, потім скупає в колдибані, а потім віддасть людям на бугрі держати на руках. Дитя не будуть годувати, одягати, у дім заносити. Цей чоловік не буде вмирати. Рая погодилась народити дитя на бугрі для Учителя. Учитель з учнями довго готували її, тягнули дитя мислями, щоб воно народилось за ідеєю Учителя. Перед родами Учитель попередив владу району, що будуть народжувати на бугрі по-новому, влада не заперечувала. 15 липня у Раї зійшли води, Учитель привіз її на бугор, йому допомагав учень Сашка з Кондрючого (він носив воду на бугор) і акушерка Рима, це був весь рай людей, котрі мали держати дитя на бугрі. Послідовники в Кондрючому, Москві не підтримали ідею Учителя, не захотіли держати дитя на бугрі. Петро боявся, що влада посадить у тюрму. Валентина Леонтівна й інші послідовники не вірили Учителеві, що дитина буде жити без їжі. Учитель був дуже засмучений.

      По-моєму, поки люди не готові народити на бугрі, природа не дає народити. Сільська влада прийшла на бугор, матір забрали з бугра, вона народила в лікарні в місті, не за ідеєю Учителя, а в штучних умовах. Дитя нагодували, оділи, занесли в дім. Чоловік народився не за ідеєю Учителя, а тому він не може бути безсмертним, не може бути таким, як Учитель. Учитель сказав, що його не треба шукати, ждати. Ті послідовники, котрі злякались, не вірили, і не підтримали Учителя 15 липня 1975 року, залишились маловірними. Це – Петро з Кондрючого, Валентина та їх оточення. Вони ждали, що той, хто народився 15 липня 1975 року, прийде як учитель 25-літній у 2000-му році й буде нас усіх учити. Ідея Учителя говорить протилежне: не треба ждати того, хто народився не за ідеєю Учителя, а треба готуватися знову народити на бугрі чоловіка без всяких потреб. 25-літній не прийшов у 2000-му році. Даремно злякались і не підтримали ідею Учителя народити чоловіка без потреби. Учитель правий, дитя може жити без їжі. Сьогодні це підтверджується на практиці.

      Всьому світу відомо, що тепер живуть тисячі чоловік, котрі в своєму житті не вживають їжу, це сонцеїди. Ці люди живуть без потреби за ідеєю Учителя; по моєму, це люди Учителя, райське місце – це для них місце. Це підтверджує науку Учителя про народження чоловіка без потреби. Якщо дорослий чоловік може жити без їжі, то і дитина від самого народження може жити без їжі. Учитель хоче, щоб такий чоловік жив без їжі від самого народження, для цього знайшов місце, створив умови. Учитель писав, що в 1975 році була проба народити дитя без потреб, а іншого разу ми його народимо обов’язково.                   

      До 1985 року я зібрав із зошитів Учителя багато цитат про народження чоловіка без потреби, зробив із цитат збірку «Ядро». 26 квітня 1986 року виникла Чорнобильська аварія, вона принесла людям багато горя. У Київській області радіоактивний фон на порядок перевищував норму. Хто міг, їхав подалі від Києва. Група киян за моєю ініціативою вперше переїхала в Оріхівку, далі від радіоактивної території. Тут ми жили поряд з бугром. Купались в колдибані Учителя, часто були на бугрі. Місцеві люди прийняли нас як таких, що постраждали, називали іменем Паршека. Ми обживали райське місце, робили умови, котрі кожному дадуть можливість бути без потреби. Тут ми вивчали збірку «Ядро». З нами була жінка, яка співала, вона сама писала пісні про Учителя. Група була в Оріхівці близько півроку. Із Самари приїхав на бугор послідовник Юрій, він узнав про райське місце від мене, прийняв ідею раю, повірив Учителеві. Із цього року ми стали освоювати райське місце в Оріхівці.             

      Дома ми готувались достойно зустріти на бугрі 1989 рік. Моя справа – терпіти холод і голод, поступово виконувати благословення Учителя. У цей час я ходив серед людей в одній сорочці літом і зимою, пробував терпіти без їжі по шість діб у тиждень, просив людей мене підтримати. Мене підтримала жінка, яка співала, ми терпіли без їжі по шість діб в тиждень, зустрічались в неділю в Голосіївському лісі біля копанки. Весь 1987 рік, зимою і літом, я проходив в одній тенісці  з коротким рукавом, майже без сорочки. Були в дуже холодну зиму в Дніпропетровську на зібранні моржів. На медичному профілактичному огляді зробили кардіограму мого серця, вона була, як у студентів. Звільнився з роботи в університеті, щоб вільно терпіти без їжі по шість діб в тиждень. Моєю роботою було свідоме терпіння холоду і голоду, за котру ні копієчки не платять. А дома – сімя: дружина і донька 11 років, їх кидати не можна. Райське місце бугор призначене для життя без всяких потреб, тут є умови кожному бути без всяких потреб. Нас тягнула на бугор ідея народження чоловіка без всяких потреб, я старався виконати благословення Учителя бути без всяких потреб. Вирішили їхати в Оріхівку, жити поблизу бугра.

      У 1988 році ми приїхали в Оріхівку, у нашій групі було три київські жінки і я. Валентина Леонтівна подарувала мені шорти Учителя. Спасибі їм всім за підтримку. В Учителевих шортах, без сорочки, босим я жив в Оріхівці. Жили ми в палатці, котра була в яру під бугром, свідомо не заходили в дім з усіма вигодами. Кожен день купались у колдибані, були на бугрі, старались зрозуміти ідею, науку Учителя. Так ми прожили біля бугра від серпня до грудня, майже чотири місяці. Також приїхала група послідовників з Юрієм, вони жили в селі в домі з усіма вигодами. Місцева молодь нам заважала, не давала спокою, а місцева влада нас захищала, охороняла, їм спасибі. Релігійні люди нам заважали, пробували нас вигнати з Оріхівки. Все це треба було терпіти. Я навчився ходити в одних шортах у холодну пору, у мороз, сніг. Було добре, полюбив це, був задоволений. Ми стали розуміти Учителя, що Він є Бог землі, а райське місце бугор – це свята земля від Бога, яка дана для життя безсмертного всім людям. Слова Учителя записані – це життєвий закон для всіх людей, інших законів не треба. Нас зібрала на бугрі ідея народження чоловіка без потреби. Милий чоловік привіз мені зошит Учителя: Паршек, 1981 р. 26 лютого. Велике йому спасибі. Це для мене найдорожчий зошит Учителя.

      У 1981 році я написав Учителеві лист-звіт, в якому я звітував перед Учителем як Господом, що робив і зробив. Учитель мій звіт прийняв, записав у Свій зошит Паршек, 1981 р. 26 лютого. У кінці Учитель написав замість мого звичайного прізвища своє нове прізвище: «Автор Валентин Олександрович Ош». Цей зошит я прочитав уперше в 1989 році, нове прізвище Oш від Учителя прийняв з радістю, як син від отця. Став вважати Учителя своїм Отцем, тому що прізвище звичайно діти отримують від отця. Якщо прізвище сина є Ош, то прізвище й Отця є Ош, тому що звичайно прізвище отця і сина завжди одне. Тому став називати Учителя Отцем Ош, а себе – сином Ош. Син є спадкоємець Отця. Моє щастя, що я звітував перед живим Учителем як Господом. Якби я не звітував, Учитель не благословив би Своїм новим іменем. Вважаю, ім’я Ош є святе, велике, воно є спільне. Ім’я Ош – це нове ім’я Учителя і моє, і всіх людей – спільне. Син Ош успадкував від Учителя все. Імя Ош – це все. Через імя Ош все звершиться. Імя Ош придавало мені багато сил, щоби бути без всяких потреб. Завдяки імені Ош я утримався на бугрі без всяких потреб. Думаю, що імя Ош кожному допоможе. Без імені від Бога нема чоловіка і роду.                           

      Весною 1989 року ми, група киян, приїхали в Оріхівку, стали терпіти без їжі по шість діб у тиждень. Я виконував ідею Учителя терпіти без їжі по шість діб, як благословив мене Учитель у 1982 році. Ідею Учителя всі можуть виконувати. Жінка, яка співала, теж виконувала цю ідею Учителя. Все це робив не для себе, а для всіх. Ми протерпіли без їжі місяць, вживаючи їжу тільки в неділю. У 1989 році терпіти без їжі по шість діб в тиждень хотіли протягом півроку, але в нас  не вийшло. Ми по шість діб в тиждень протерпіли взагалі більше 25 тижнів. Жінка, яка співала, поселилася зі своєю сім’єю  в Оріхівці в домі з усіма вигодами. Я думав, чому вона не змогла далі так терпіти по шість діб в тиждень. На мій погляд, їй заважала неправильна мисль про народження чоловіка без всяких потреб. Друге, вона не визнавала імя Ош. Ідея Учителя: спочатку на бугрі збереться група людей, вони зроблять людський рай. Потім в цьому раю знайдеться матір, котра погодиться народити дитину на бугрі, вона народить на бугрі, а виховають на бугрі без потреб люди раю. Жінка, яка співала, вважала, що спочатку треба народити дитя на бугрі, а потім прийдуть люди і зроблять рай на бугрі, вони будуть ростити дитя без всяких потреб. Практика доказала правоту Учителя: спочатку люди зроблять рай на бугрі, а потім в людському раю знайдеться матір, вона народить дитя, а рай виносить його на руках.  По-іншому на практиці не виходить, хоч спроб було багато. Чоловік без потреб має народитись обов’язково за ідеєю Учителя, тоді він буде по духу Учителя Син, ми будемо в нього вчитись.

      Отже, в 1989 році невелика група людей з учнем Ош визнала Учителя Богом землі, взялась на бугрі, виконала благословення Учителя, прославила Учителя як Бога землі, підтримала ідею народження чоловіка без потреб; почалась еволюція Духа Святого,  все звершилось.

      У 1989 році також взялась на бугрі група з послідовником Юрієм, котрий не бачив живого Учителя, але старався виконувати Його вчення. Про райське місце і рай людський він знав від мене. Їх приймала і благословляла Валентина Леонтівна. Також підтримали Учителя і переїхали в Оріхівку декілька чоловік з Москви за благословенням Учителя.

      У 1990 році я переїхав в Оріхівку жити біля бугра і виконувати благословення Учителя. Поселився в домі біля бугра і джерельного колодязя. Зробили басейн для купання в холодній джерельній воді. Купались і колдибані, і в  басейні. До мене в Оріхівку стали приїжджати з багатьох міст люди, просили їх прийняти. Я приймав всіх бажаючих, вводив дух Учителя, давав усно поради, котрі давав Учитель на прийомі. Крім цього давав дві поради, щоб виконати вчення Учителя: 1) жити навколо бугра однією сімєю і два рази в день бути на бугрі; 2) Учителеве прізвище Ош обрати і на ньому одному базуватись. Звідки ці поради взяті? Це ідеї Учителя, з 1989 року прийшла пора їх реалізувати в житті. Учитель писав, що ми всі повинні жити однією сім’єю через любов. В одній сім’ї один Отець, одна мати, одне ім’я, рівність, любов. Тому всім раджу жити навколо бугра однією сім’єю. Старатися жити поблизу бугра, щоб кожен день бути на бугрі, літом і зимою. Бугор має приймати людей. Бугор – природа, його треба любити нарівні з повітрям, водою, землею. Якщо ми обливаємося два рази в день, то й радимо бути на бугрі два рази в день. Це мною перевірено, це добре. Якщо так будемо робити, то поступово збереться на бугрі людський рай.                          

      Учитель говорив про еволюцію, що нам всім треба обрати одне спільне імя і на ньому одному базуватися в житті; Він один такий заслужений. По-моєму, у нас всіх є один заслужений Учитель, Його імя для нас всіх має бути спільним. Учитель говорив, що не визнає прізвище від людей Іванов. Учитель визнавав прізвисько Паршек, котре дали Йому сільські люди за хоробрість, воно назавжди залишиться в історії, записаній Учителем. Учитель нам усім не написав, що наше спільне імя є Паршек. Імя Паршек – це імя від людей. Спочатку я розумів, що наше спільне імя є Паршек, у 1981 році написав про це Учителю лист-звіт. Учитель моє розуміння не схвалив, а написав мені нове прізвище Ош. Він знав, що я це прізвище не присвою, як тільки своє, а буду вважати його спільним (про це написано в листі). На підставі прізвища Ош від Учителя я назвав Учителя Отцем Ош, а себе – сином Ош, тому що як правило прізвище діти отримують від отця, у них прізвище одне. На бугрі мені прийшла мисль: якщо моє прізвище є Ош, то й Отця мого, від котрого прізвище маю, прізвище є Ош.  Ош – особисте прізвище Учителя, Ним самим записане. Отець Ош є Отець усіх людей. Все це примусило мене обрати спільне імя Ош. Тому я пропоную людям обрати спільне імя Ош і на ньому одному базуватись. Не треба згадувати імена Богів релігійних.           

      В Оріхівці успішно терпів без їжі два тижні, як учив Учитель. Жінка, яка співала, учень Сашка з Кондрючого, деякі москвичі не визнавали імя Ош і наполягали, щоб я кинув визнавати імя Ош, але я не погодився з ними. Якщо вони не визнають спільне імя Ош, то між мною і ними нема нічого спільного. Очевидно, одні будуть визнавати спільне імя Ош, інші не будуть. Через ім’я Ош люди розділяться. Тим, хто визнає ім’я Ош, буде рай і безсмертя.  Написав книгу про Учителя «Наука безсмертя», її видали в Оріхівці. Потім терпів без їжі три тижні, потім терпів без їжі місяць, як благословляв Учитель. Весь цей час в Оріхівці ходив зимою і літом без сорочки, босим. До 1997 року я виконав всі благословення Учителя: пробував терпіти без їжі місяць, пробував ходити без сорочки. Коли виконав благословення, тоді став вважати, що заслуговую на ділі бути збоку Учителя, як Він благословляв.   

     До мене в Оріхівку  прийшла жінка і назвала учителем. Я прийняв її, але вона не стала учитись, як виконувати ідею Учителя, а стала вчити мене жити по-своєму. Вона була з релігією й залишилася з релігією. Вона захотіла, щоб ми з нею народили на бугрі чоловіка без потреби. Я не погодився, тому що ідея Учителя не така. Ідея Учителя: спочатку люди на бугрі зроблять людський рай, який не щезає, потім там знайдеться матір, котра народить дитя, його в раю виростять без всяких потреб. Поки людський рай на бугрі не зібрався і не скоро люди на бугор прийдуть, то не прийшла пора народжувати дитя без потреб на бугрі. Ош не дружить з тими, хто з релігією. Мені не треба такі учні, мене не треба незаслужено називати учителем, я не хочу бути таким учителем чужим. Якщо станеш таким учителем, то природа прибере з життя. Ош можуть назвати учителем ті люди, котрим він принесе користь у житті, навчить жити, а не вмирати. Ош має зробити користь людям, за що вони назвуть учителем.      

      Свідчення двох чоловік істинне, у людей є такий закон. Учитель дав учню Своє прізвище Ош, як Отець дає сину, благословив виконувати ідею. Так Отець свідчить про сина. А учень Ош визнав Учителя Богом, назвав Отцем Ош, свідчить про Отця Ош. Так син свідчить про Отця. Отже, двоє чоловік, Отець і син, свідчать про одне – значить їхнє свідчення істинне. Головна справа сина Ош – засвідчити Учителя як Бога Отця. Учитель благословив учня Ош: «Розказуй всім про Мене».          

    1999 рік. Валентин Ош видав збірку вибраних творів Учителя (Отця Ош) «Книга життя Ош». Книга складається з п’яти книг Учителя за 1978 – 1981 роки. Редагувати на літературній мові і видавати зошити Учителя мене благословив Учитель, що записано в зошиті Паршек, 1981 р. 26 лютого. Разом з книгами Учителя видається моя розповідь про Учителя. Видали на російській і українській мові, тому що Учитель є українець за походження, який писав на простій російській і українській мові.  Учитель народився в Україні, його отець є українець, про отця Учитель написав у назві зошита: «Батько, отець український рідний». Переклав Валентин Ош. У 2005 році підготували для видавництва 30 зошитів Учителя за 1975 – 1983 роки, допомагав Володимир. Зареєстрували авторське право на твір, допомагав Петро. Прошу, допоможіть видати і розповсюдити книги Учителя.                                  

Школа загартування

      Ви бажаєте навчитись загартовуватись за системою. Учитель ввів строгий порядок, що загартування за Його системою треба починати з прийому. Кожного бажаючого Учитель приймав, покладаючи руки на тіло, давав усно поради. В останні роки влада держала Учителя під домашнім арештом, людям заборонялось приїжджати до Учителя на прийом. Тому Учитель у 1982 році написав бажаючим поради для оздоровлення «Дитинку», їх виконували без прийому. Тому тепер загартування по системі без прийому можна починати з  виконання написаних порад Учителя й п’яти порад Учителя, котрі Він усно давав на прийомі. Потім треба, щоб вас прийняли, покладаючи руки на тіло, дали усно пораду. Приймати мають право ті, кого благословляли приймати. Тепер приймає Ош і люди, котрих приймав Ош, котрі допущені природою до бугра. Вони люблять райський бугор, підтримують ідею народження чоловіка без потреби. Люди вас приймуть своїми руками, дадуть пораду, а просити ви повинні Учителя Отця Ош: «Учителю, дай мені здоровя».  Щоб мати благословення, треба звітувати перед тим, хто вас приймав, що ви робили і зробили. Просіть, щоб вас прийняли. Бажаю щастя, здоровя хорошого.

 

Наука

      Учитель творить науку. Учитель говорить: «Загартування-тренування є всіх людей наука, джерело людського життя». Це народна наука. Це наука з наук, наука безсмертя. 

      Є всі підстави вважати загартування наукою. Тому що є практика загартування, практичний досвід науково зафіксований у багатьох книгах Учителя, загартування приносить користь людям, загартування перевірене практично Учителем на Собі й багатьма послідовниками протягом 70 років. Учитель шукає таїну в людині. Предметом науки є чоловік і Бог, тому що життя чоловіка тісно пов’язане з Богом. Наука не вважається релігією. Учитель вважає себе далеким від релігії, учні теж далекі від релігії. Метод пізнання: автор досліджує вплив різних умов природи (повітря, вода, земля) на своє тіло, не застосовуючи будь-які технічні прилади. Учитель – це учений у природі, Він одержує від природи знання тільки через своє тіло. Його живе тіло – як прилад для наукових досліджень, а все життя – експеримент на благо всього людства. Паршек є Учитель народу. Учитель дав людству корисну науку, що спасає в житті, за це Учитель заслуговує, щоб вважали Учителя Богом. Учитель є Бог, який дає, тобто Дажбог.    

     Будь-яка наука має практику і теорію, тобто теоретичне обґрунтування. Учитель Сам зробив практику, описав досвід, звертається з проханням до вчених, щоб вони на цій практиці зробили теорію. А коли теорія буде, тоді й практика Паршека буде доказана, Учителя визнають. Тепер прийшла пора зробити теорію. Тепер ми пробуємо робити теорію на основі практики Учителя. Тут основні положення.    

       Початок науки – практика. Свідомість визначає буття. Паршек 35 років жив, як усі люди: щодня наїдався досита, одягався до тепла в тілі, жив у домі з усіма вигодами. Учителя таке життя не задовольнило. Йому прийшла від природи мисль: «Люди щодня наїдаються досита, одягаються до тепла в тілі, живуть у домі з усіма вигодами, але вони не задовольняються, хворіють, умирають – це їхня неправда». Він не хотів, щоб люди всі так умирали. Він став шукати вихід, знайшов ідею від предків. Ця свідомість визначила Його буття на все життя. Свідомість дала сили для життя. Учитель взявся практично за загартування-тренування  в природі, щоб знайти людям засоби, завдяки яким вони б задовольнили себе, не хворіли, не вмирали, були щасливі.   

       Цінність життя чоловіка визначається його задоволеністю  в житті. Якщо чоловік в житті  задовольняється, то його життя повноцінне, він вважає себе щасливим. Чоловік народжується природою, щоб задовольнити себе у своєму житті. І перша потреба задоволення – жити на білому світі. Бог хоче, щоб усі люди були задоволені в своєму житті. Поки люди не задоволені, вони діють, щоб задовольнити себе у житті. Якщо люди не задоволені, то гріш їм ціна, говорить Учитель. Бажання задовольнити себе – головна рушійна сила історичного процесу, воно змінює суспільні формації від рабоволодіння до комуністичної. Люди мають бути обов’язково задоволені в житті. Паршек говорить людям: «Живіть, як хочете, але щоб ви своїм надбанням задовольнили себе». Якщо люди не задовольняються в природі, то це породжує в людях всяку погань: злочинність, убивство, крадіжку, смерть тощо. Якщо не задовольняються природним шляхом, то шукають засоби, щоб штучним шляхом задовольнити себе. Тому знайшли всякого виду їжу, одяг, дім з усіма вигодами, п’янство, паління, наркотики, секс тощо. А цим задовольнили себе?         

      Люди неприродного способу в житті не задовольняються. Учитель проаналізував неприродний спосіб життя людей. Люди все роблять у своєму житті, щоб задовольнити себе, але не задовольняються. Люди багато зробили, у них є, але жоден чоловік в житті в природі не задовольнив себе, тому що хворіють і вмирають. Ця вся історія робилась для людей, і це все не задовольнило через смерть людей. Можна сказати, один Учитель задовольнив себе. Він говорив, що його життя легше і краще, ніж всіх людей, котрі в черзі вмирати.        

      Неприродний спосіб життя людей. Люди в своєму житті не люблять природу, відгороджуються від неї, не люблять Учителя, Бога. Для цього вони одягаються до тепла в тілі, наїдаються щодня досита, живуть у домі з усіма вигодами, для цього треба багато трудитись. Такий спосіб життя люди вважають хорошим. Люди стараються, щоб їм було хороше. Люди стараються держати своє тіло в теплі. Учитель говорить, що ці люди живуть хороше і тепло. Всі люди в одній стороні, теплій і хорошій. Вони не люблять природу як матір свою рідну, її бояться, відходять від природи, вважають її ворогом, воюють з природою, її вбивають, крадуть, захоплюють землю, присвоюють до свого імені, за неї воюють один з одним. Вони живуть за рахунок чужого природного, а не свого. Вони не задовольняються в житті. Природа терпить від них, їх карає,  вони хворіють, вмирають.      

      Природний спосіб життя людей. Люди люблять природу як матір рідну, близько своїм тілом стають до природи: повітря, води, землі. Люблять Учителя, Бога. Вони люблять холод, щодня пробуджують тіло холодною водою, оточують повітрям, по землі ходять босою ногою. Вони в природі не крадуть, не вбивають. Стараються в житті тіло не годувати, не одягати, а бути без потреби. Вони стараються жити за рахунок свого, тобто свого тіла живого. Вони свідомо терплять холод, голод. Вони прагнуть жити без їжі. Вони бажають іншим того, що собі хочуть. Це сторона холодна і погана. Учитель говорить про них, що люди живуть холодно і погано. Люди живуть у холодній і поганій стороні. Природа любить людей за їх любов до природи, іде назустріч, не карає хворобами, смертю, хоче дати їм життя безсмертне.        

 

Закон єдності двох протилежностей

 

      Введемо поняття п о ч у т т я (психічний стан) – це хороше, погане, тепле, холодне, задоволення тощо. Почуття є як дві протилежності: тепле і холодне, погане і хороше, задоволеність і незадоволеність тощо. Всякому почуттю як якості відповідає число.   

      На основі практики Учителя маємо висновки. Люди неприродного способу перш за все одягаються до тепла в тілі, наїдаються досита, живуть у домі з усіма вигодами. Це люди живуть хороше і тепло. Але в природі є дві протилежні сторони: хороше, тепле і погане, холодне. Коли люди прагнуть жити хороше, то їхнє хороше закономірно перетворюється в погане. Учитель говорить: «Ми з вами почали робити для того, щоб вийшло хороше і тепле, а в кінці-кінців ми із цим прийшли до холодного і поганого. Нас за це вбила природа, ми вмерли на віки-віків свого життя». 7804-60. Коли люди люблять держати своє тіло тільки в теплі, одягаються й наїдаються, то це тепло забирається в тіла і виходить холод у тілі. Люди самі роблять у себе хороше, тепле, а погане, холодне приходить через їхнє діло саме.

      Дві протилежності, погане і хороше, існують в єдності. Учитель пише: «Потягнула до себе земля магнітом сьогодні одного, завтра інший десь умер – ця система ввелась природою за наше все чуже. Ми винуваті в природі, вона - за наш учинок, зроблений нами.  Ми це зернятко знайшли в природі, його застосували, у землю посадили для одержання прибутку в природі. А вона за це саме на чоловіка болячку посадила, за те, що чоловік у природі прогрес зробив. Через це все життя людське в природі пішло - і тут же десь узялась смерть. Людська радість, вони прибуток одержали - тут же втрата десь узялась, хвороба людського життя. Вона з путі його за це саме забрала…Природа так даремно своє тіло не дає: твоє за це життя відбирає». 8102-94. Люди намагаються зробити собі хороше, вони роблять у природі прибуток, технічний прогрес, так діють у природі. А на ці дії природа протидіє, і вони отримують хвороби, смерть, зменшення тривалості життя, одним словом, погане. Бог не радить людям так жити. Люди гублять своє здоровя, вмирають. Вони не задовольняються. Вони вважають, що їх Бог карає.  

      Люди природного способу життя стараються перш за все в своєму житті свідомо терпіти без всяких потреб: їжі, одягу, житлового дому. Вони свідомо спочатку живуть холодно і погано. А потім їм саме приходить хороше і тепле. Це Боже життя. Учитель піввіку жив у природі холодно і погано, за це отримав хороше і тепле. Він говорив, що Його життя легше і краще, ніж неприродних людей. З любовю прийняте холодне і погане закономірно перетворюється в тепле і хороше. Воно є всякого роду. Це здоровя, блага, тепло тіла внутрішнього характеру, життя райське, безсмертне тощо. Вважається, що Бог дає. В релігіях це природне називається психічною енергією, Божим чудом. На основі практики Учителя можна сформулювати закон. 

      Закон єдності двох протилежностей. Всяка свідома дія в природі з метою отримання певного почуття викликає в природі рівну протилежно направлену протидію, при якій отримують протилежне почуття, при цьому різниця між почуттями (у числовій формі) дорівнює нулю. 

      Приклад: дія в природі з метою отримання хорошого (поганого) викликає рівну протидію, при якій отримують погане (хороше). Закони збереження є в усіх явищах: фізичних, психічних тощо. Всередині цілого відбуваються будь-які зміни, рух, але ціле залишається незмінним, постійним. Наприклад: система електричних зарядів у цілому залишається електрично нейтральною, але всередині її утворюються в рівній кількості позитивні (іони) та негативні заряди (електрони).     

      Коли люди задоволені способом життя, вони називають цей спосіб хорошим. Тому почуття задоволення рівне хорошому. Коли люди незадоволені способом життя, вони називають цей спосіб поганим. Тому почуття незадоволення рівне поганому.

      Є люди погані й хороші. Погані – це войовничі, безбожні, люблять тільки себе, намагаються завоювати світове панування, а інших зробити своїми рабами; вони є вороги всього людства. Хороші – це мирні, люблячі, Божі, стараються з ворога зробити друга. Своє впроваджують, а іншим не заважають.      Чоловік Бог – це хороше. Смерть – погане. Бог сам до нас на землю прийшов, щоб вигнати смерть. Дія поганих людей викликала прихід Бога.   

 

Закон єдності й боротьби двох протилежностей

 

      Це закон діалектичного матеріалізму, неприродного способу життя. Тут люди люблять тільки одну теплу і хорошу сторону, а холодне і погане приходить саме через їхнє діло. Вони не люблять природу, в котрій дві протилежні сторони, вважають природу своїм ворогом, з нею борються, її убивають, крадуть. У них суспільство розділене на протилежні антагоністичні класи, котрі борються один з одним до смерті. Учитель говорить, що ця боротьба між протилежними класами існує тому, що неправильно побудоване суспільство без любові природи і Бога. У неправильному суспільстві неправильні закони. Які наслідки цього закону? Тут убивають, крадуть, живуть за рахунок чужого, тут війна, смерть. Це все узаконили. З точки зору Учителя, це неправильний закон. Це не природний закон, а штучний закон, він створений для життя в штучних умовах. Це ненормально в природі. Тут люди ніколи не задовольняються. Учитель вважає, що теоретики помилились.     

 

Закон єдності і любові двох протилежностей

 

      Цей закон природи відкрив практично Учитель, котрий любить природу, у котрій дві протилежні сторони. Це закон природного способу життя.

      Любити однаково дві протилежні сторони природи: погане, холодне і хороше, тепле. Спочатку з любовю приймати погане і холодне в природі, а хороше і тепле потім приходить саме. Всі люди однаково народжені природою для життя, природа – наша матір рідна. Нам всім треба жити за законами природи, любити її. Любити природу – значить любити дві протилежні сторони природи.

     Коли люди люблять жити в природі спочатку погане, то їхнє погане потім перетворюється в хороше. Вони не простуджуються, не хворіють, задоволені, заслуговують райське життя, безсмертне. Коли люди приймають тілом з любовю природне холодне, то в їх тілі утворюється тепло внутрішнього характеру. Учитель говорить: «Хто не любить в природі поганого і холодного, умирає на віки-віків. А хто тільки живе в природі світоглядно (приймає дві протилежні сторони), той живе вічно в природі, йому слава в ній». 7804-60. Обливатись холодною водою завжди холодно, страшно, не хочеться, тому це в людях вважається поганим. Але ти свідомо приймаєш це погане і холодне, перемагаючи себе, обливаєшся, і тобі зразу робиться хороше, краще не може бути. І так є при всякому свідомому терпінні, при терпінні без їжі тощо. Це заслуги здоровя, життя. Бути в перемозі!

      Любити погане і холодне – це жити за рахунок свого, тобто свого тіла,  не брати чужого. Це свідомо терпіти без потреб у природі: їжі, одягу, житла. Не убивати, не красти в природі. Любити інших, як себе. Бажати іншим те, що собі хочеш. Своє впроваджувати, а іншим не заважати. Любити Бога. 

      Люди приймають погане, за що отримують хороше. А хороше рівне задоволенню. Значить, при природному способі життя люди задоволені й завжди будуть задоволені, щасливі.

      Чоловікові треба в природі умови, щоби була можливість жити в природі холодно і погано, без всяких потреб. Для цього Учитель знайшов місце на землі, назвав його райським, освятив, благословив всіх навколо нього жити. На райському бугрі нема технічного, штучного, є все природне: повітря, вода, земля. Тут буде людський рай. Тут люди будуть жити без всяких потреб, одержувати здоровя, вони заслужать безсмертя. Тут люди в природі народять дитя, виховають його на руках без всяких потреб: їжі, одягу, дому. Цей чоловік не буде умирати, почнеться новий потік людей. Чоловік не буде мати такого діла, він буде жити вічно. Життя буде райське. Щоб зробити новий потік, зараз треба оздоровлюватися за системою Учителя: виконувати    п’ять порад, які давав усно, також поради, які написав у1982 р. Коли люди задовольнять себе, тоді більше не будуть змінюватися суспільні формації. Комуністична формація – це остання формація, інших не буде. На зміну в 1989 році почалась еволюція Духа Святого. 

    

      Золотий перетин. У практиці Учителя є ряд чисел, пов’язаний із золотим перетином, ряд побудований за законом: кожен член ряду дорівнює сумі двох попередніх. Числа годин свідомого терпіння без їжі в тиждень еволюційним шляхом поступово ростуть, з них можна утворити ряд: 26; 42; 68; 110 и т. д. В історії Учителя можна виділити періоди, відношення між котрими пов’язане із золотим перетином.

      Попробуємо пояснити з допомогою описаного закону двох протилежностей, як еволюція в природі пов’язана із золотим перетином. Золотий перетин зв'язаний із загальними законами природи. У природі є три зв’язані одним законом якості: дві протилежності дія і протидія та їх синтез або результуюча дія. Синтез або результуюча дія відбувається у свідомості. Трьом якостям відповідає три кількості, або числа. Синтез відповідає математичній дії додавання. Три числа утворюють ряд, у котрому третій член дорівнює сумі двох попередніх.  А множині еволюційних зв’язаних иу природі якостей відповідає ряд чисел, у котрому кожен член дорівнює сумі двох попередніх. Відношення між будь-яким членом цього ряду і попереднім наближено дорівнює числу, яке називається золотим перетином – 1,618…       

      Періоди в історії Учителя і золотий перетин. Учитель творив Свою історію для життя людського протягом періодів. Початок, кінець періодів від початку історії, їх тривалість виражаються числами, утвореними золотим перетином: 6; 10; 16; 26; 42; 68; 110. Почалась Божа історія Учителя в 1933 році. Він навчив людей правильно користуватися природою: повітрям, водою, землею. Він учив любити природу як матір рідну, цінувати, берегти, як око. У період шість років, котрий почався через 10 років і закінчився через 16 років від початку, 1943 – 1949 роки, Він навчив людей правильно ставитися до повітря, навчив задовольнятися ним. Він ходив зимою і літом босим, без сорочки. У період 10 років, котрий почався через 16 років і закінчився через 26 років від початку, 1949 – 1959 роки, він навчив людей правильно ставитися до води, навчив дружити з водою, загартовуватись, щоби було хороше. Він міг довго бути під водою без дихання, шукав у воді якості для життя.

      У період 16 років, котрий почався через 26 років і закінчився через 42 роки від початку, 1959 – 1975 роки, Він навчив людей правильне користуватися землею. Він осудив всіх людей за те, що землю захоплюють, присвоюють, за неї воюють, умирають. Він знайшов на землі місце для життя людей, його освятив, назвав нашим райським місцем. 25 квітня 1975 року Він благословив всіх людей жити навколо нашого райського місця за Його ідеєю. Наше райське місце є в Україні, де Учитель народився. На нашому райському місці люди будуть жити в раю земному без всяких потреб, завоюють у житті безсмертя. Це буде рай людський.          

      У період 26 років, котрий почався через 42 роки і закінчився через 68 років від початку, 1975 – 2001 роки, Він створив із Свого учня чоловіка подібно до Себе без всяких потреб, написав Йому Своє нове ім’я Ош, благословив виконувати Свою ідею, благословив стати збоку Себе, жити навколо райського місця. Учитель наперед сказав про народження чоловіка без потреби: “2000-й рік не за горами, хто його діждеться, той буде слухати його сказане слово”. На 67-му році історії Бога, у 2000-му році, учень Ош досяг зрілості Божої свідомості, сказав слово про Учителя. У цьому періоді, у 1983 році, Учитель відійшов у вічність. Учителеві дякуємо, Учителеві слава безсмертна.     

 

Висновки. Що робити?

 

      1. Визнати живого чоловіка Учителя як одного Бога. Живий чоловік, корисний усім – це наш Бог. Тепер найголовніше, щоб у всіх людей зародилась мисль одна про Учителя як Бога. Він є спаситель всіх людей, він прийшов смерть вигнати, а життя ввести через райське місце.            

      2. Виконувати слово Учителя як Божий закон. Божий закон є один, це основний закон життя, це закон прямої дії. Інші слова людей не можуть бути головніші, ніж слово Божого закону. Оскільки є Божий закон, людям не треба інші вчення, закони, адміністративні, парламентські тощо.  Треба своє знайдене впроваджувати, а іншим не заважати. Божий закон – це Права, котра дає людям Яву – Боже життя, безсмертя.  

      3. Учитися в Учителя Іванова – Отця Ош. Загартування-тренування – наука всіх людей всього світу. Книги Учителя всім треба читати, старатися розуміти, щоб робити. Читати Мудрість Паршека. У книгах Паршека є все. Учення Учителя одне веде людей до життя. Любити Учителя.

      4. Обрати природний спосіб життя. Тому що природний спосіб життя легший і кращий, ніж неприродний спосіб. Природний спосіб задовольняє і завжди буде задовольняти людей, а неприродний спосіб людей не задовольняв, не задовольняє, не буде задовольняти. 

    Нашому дорогому Учителю слава безсмертна!

     Моє загартування є ваше. Бажаю щастя, здоровя хорошого.

2008-03-26