Зміст

Бог Ош.

Бог Ош (Іванов) за ділом.

 

Бог Ош

 

Свідчить духовний син Ош

 

     Бог Ош – це живий чоловік, котрого люди за корисне діло назвали Переможцем природи, Учителем народу, Богом землі. Бог Ош сам до нас на землю прийшов. Його мета – людям смерть вигнати, а життя ввести. Просимо визнати.

    Бог Ош створив гімн, у котрому вся Його ідея:      

   Люди Господу вірили, як Богу.

   А Він сам до нас на землю прийшов.

   Смерть як таку вижене,

   А життя у славу введе.

Де люди візьмуться? На цьому бугрі.

Вони гучно скажуть слово.

Це є наше райське місце.

Чоловікові слава безсмертна. 

 

    Бог Ош вводить всім практику в природі, щоб здійснити свою ідею.   

    Він говорить: «Чоловіка ми прийняли, як усіх я приймаю. А потім водою холодною облили, потім він прийняв таке вчення, що робити. 1. Треба два рази, вранці й увечері, купатися холодною водою. 2. З людьми здороватись, жодного чоловіка не проходити. Твоє діло – їм сказати, а їх діло – вони як хочуть. 3. Треба знайти чоловіка нужденного, йому треба дати 50 копійок; сам собі скажи: я, мовляв, ці гроші даю за те, щоб мені не хворіти. 4. У п’ятницю о 6 годині повечеряв, лічи 42 години, у неділю о 12 годині будеш їсти. Вийди надвір, з висоти тягни повітря й говори: «Учителю, дай мені здоров’я». Після цього їж, що хочеш, скільки хочеш. Твоє здоров’я – це є все. 5. Не харкай, не плюй на землю, не кури, не вживай алкоголь. Це твоє законне в цьому діло. Не будеш це робити – у тебе реального нічого не вийде. А коли ти це все з душею, із серцем будеш робити, то ти виправдаєш цим усім. Це наша така ідея робиться в природі нами». 83.03.с.34.

    Чоловік Бог Іванов Порфирій Корнійович народився 20 лютого 1898 року в Україні, в селі Оріхівка, Лутугінського району, Луганської області. Він писав у своїй історії, що його батько рідний Несторенко Корній Іванович. Потім прізвище змінилось на Іванова. Його мати Мотря. Люди назвали його Порфирієм. Односельці дали йому за хоробрість прізвисько Паршек. Він українець за походженням. Його батько українець, про батька Паршек писав: «Батько, отець український рідний». У своїх писаннях він називав себе «руським чоловіком», тобто тим, хто належить до древньої Русі, в котрій всі мешканці були руси або руські. Паршек – чоловік землі, він не падав з неба, а народився, як усі люди. Він 35 років жив, як усі люди: одягався до тепла в тілі, наїдався щодня досита, жив у домі з усіма вигодами. Паршек з Божою ідеєю вперше зустрівся на Кавказі. Він ішов берегом ріки Біла, і йому прийшла з висоти в голову мисль. Чому люди так живуть? Вони наїдаються щодня досита, одягаються до тепла в тілі, живуть у домі з усіма вигодами. Але вони не задовольняються, хворіють, вмирають. Всі люди люблять в житті в природі тільки одне тепле і хороше, і не приймають холодного і поганого. Він не визнав таке життя людське істиною, вирішив жити в природі без усяких потреб: їжі, одягу, житлового дому. Така свідомість визначила життя буття Іванова. Він робив, щоб знайти в природі всім людям засоби для здоров’я, вічне життя. Паршек допомагав людям нужденним, хворим в здоровї. Він піввіку ходив літом і зимою без сорочки босим. Він полюбив природу, прийняв у природі в житті холодне й погане. Його за це діло визнали Переможцем природи, Учителем народу, Богом землі. Він поставив калік на ноги, сліпим відкрив світло, за це люди назвали його Богом. Він говорить про імя Бога: «16. Богом люди його назвали за його зроблене чудо, він чоловіку очі відкрив. Ця жінка з Магнітогорська пише лист Учителеві, говорить свої слова: «Ти Бог землі, прийшов на землю людей спасати». 120. Я це ім’я одержав в людях через діло моє, я відкрив сліпим світло. Не заперечуйте їм це, нехай вони залишаться в спокої, це їхнє буде діло, воно в людях заслужене».77.02.с.120. Докладно про це написано в його книгах.      

    Паршек ради блага всіх людей 50 років жив без усяких потреб: ходив літом і зимою босим без сорочки в одних шортах, терпів без їжі й дому. Шукав у природі людям засоби для здоров’я, вічне життя, учив. Йому було в житті  холодно і погано, але він свідомо терпів. Його за ідею влада, медицина, церква гнала з життя. Його за ідею держали в тюрмі, психіатричній лікарні, під арештом близько десяти років. Лікарі в 30-х роках помилились на ньому, за ідею визнали його психічно хворим, ненормальним. Зробили інвалідом першої групи, не дали трудитись. А він в той час був найздоровішим у світі. Медицина тепер має виправити свою помилку. Тяжке життя було у нього ради всіх. Його дорога виявилась Божою. В людях зародився Бог через своє діло бути без потреб: не одягався, не вживав їжу, не потребував дому. Свідомо ради всіх прийняв погане і холодне в природі. Це примусило ім’я Бога взяти, про що в 1965 році написав людям. Він далекий від релігії. Віддав життя за благо людей. Відійшов у вічність 10 квітня 1983 року. Чоловікові Богу слава безсмертна.

 

Імя Ош

    Чому ми Учителя і Бога називаємо іменем Ош? Свідчить автор. Учитель прийняв мене, як усіх людей приймає. Я, учень, вивчав вчення Учителя, і знав, що треба перед Учителем як Богом звітувати, що робив в житті, що зробив. Учитель мене благословив приймати людей: «Ти приймай всіх бажаючих, а просять вони нехай мене, Учителя». Учитель благословив мене редагувати його зошити і публікувати. Я написав Учителеві лист звіт, у котрому звітував як перед Богом, що робив і що зробив. Учитель мій звіт прийняв, переписав у свій зошит Паршек. 1981.02.26, с. 110 – 126. Починається лист словами: «Пише з Києва інженер». Закінчується лист словами: «Автор Валентин Олександрович Ош». 81.02.с.127. Прочитавши цей зошит, я був здивований. Виходить, що Учитель написав мені нове прізвище Ош, бо до цього прізвище предкове у мене було інше. Нове прізвище Ош прийняв з радістю, як від Отця. Став називати Учителя Отцем, а себе сином Ош, бо люди завжди отримують прізвище від отця. Назвав себе духовним сином Учителя. Потім визнав: якщо прізвище сина є Ош, то прізвище й Отця є Ош, бо у людей прізвище отця і сина завжди одне. Ош – це особисте імя Бога. Так став називати Учителя Отцем Ош, Богом Ош. Я імя Ош не присвоюю, це імя наше, всіх людей. Тепер прошу всіх людей усього світу визнати Бога Ош і жити за його вченням.

 

Спільне одне імя Ош народу Бога

    Бога без особистого імені не буває. Учитель заповідав, щоб усі наші люди обрали спільне одне імя, і ним базувались: «Жити так хороше і тепло – треба нам такий вчинок змінити не на людську ідею. Треба нам, всім людям, обрати одне імя, і ним як таким базуватись. Він між нами такий зароджений один чоловік з таким поняттям». 74.06.с.11. Спочатку я вважав, що це спільне ім’я має бути прізвище людське Іванов, або прізвисько Паршек. Але Учитель це не підтримав, а написав у своєму зошиті прізвище Ош. Учитель з людьми поділився: залишив людям все людське, що від них отримав. А із собою взяв тільки Боже, холодне і погане.  На підставі цього я зрозумів, що Учитель через учня пропонує всім нам обрати одне імя Ош і на ньому базуватися в житті. Тому пропоную всім обрати Ош як спільне одне імя народу Бога. Імя Ош є велике, святе, через нього звершиться все.

 

Історія Христа і Паршека

    Життєві історії Христа і Паршека тісно пов’язані, як життя Отця і Сина, бо Отець і Син є одне. Щоб пізнати історію Сина, треба пізнати історію Отця. Учитель Іванов написав у 1983 році в зошиті Мій подарунок молоді: «Я зробив те, що колись говорив нам Христос». 83.02.с.49. Такий підсумок зробив Паршек за 50 років життя. Ми приходимо до висновку, що пізнати Паршека можна тільки через вчення Христа. Аналіз історії нам показує, що Учитель взяв вчення у Христа, доповнив Своїм досвідом, виконав всі заповіді Христа, навчив того людей, продовжив Його діло. Паршек – це є продовжувач діла Христа. Христос для Паршека є дорога, істина, життя.

    Учитель говорить: «Христос за свою ідею вмер на хресті, його люди продали. Він ради вмерлих воскрес, піднісся на небо. А люди його бачили, чули, але зробити нічого не змогли, крім одного тільки – вони сильно вірили. Що він їм говорив? Щоб люди побажали іншим людям те, що вони хочуть або не хочуть. У людей це зосталось одне в житті все не виконане. Вони зостались у цьому ділі винуваті. Треба було виконувати це саме. Вони цього не робили, їх за це ось буде історія судити. Узявся за гуж, говори, не дужий. Віра – вірою, а діло єсть ділом. Його треба робити. Ось що історія наша людям скаже, що ми бачили? Це був живий у житті факт живого тіла. Він у житті був, умер за нас за всіх, але ми один час були такі, як учень Петро. Знав хороше його появлення, з ним говорив, слухався він. А коли в човні їхав Петро, його помітив, що йде по морю. Петро спитав: «Якщо це ти, Господи, вели мені по морю йти». Господь йому не відмовив, а сказав: «Іди». Петро пішов, а в нього сумнів: це хороше буде мені, якщо це він, а якщо не він. Петро став тонути, а Христос його за руку взяв і говорить йому: «Ти, Петре, маловірний». Це моя історія проходила між людьми на землі дві тисячі літ, уже вони проходять. А тепер народився другий чоловік, він за своє діло між людьми виявиться Бог землі».77.12.343.           

 

Христос і Паршек творять за законом природи

      Христос робив за законом, який ми тепер називаємо закон єдності двох протилежностей. Суть така. Будь-яке явище в природі, фізичне або психічне, проявляється як дві протилежні сторони, котрі єдині. Якщо виникає одна, то разом з нею виникає і друга. Разом вони нейтралізуються. Паршек розробив це практично. Якщо люди свідомо приймають умови життя в природі, при яких мають хороше і тепле почуття, то природа сама підсовує їм умови, при яких мають холодне і погане почуття. Отже, хороше веде до поганого. Це – хвороби, нещастя, найгірше – це смерть. І навпаки. Якщо свідомо приймають умови життя, при котрих мають холодне і погане почуття (наприклад, загартування за ідеєю Учителя), то природа сама їм підсовує умови, при яких мають хороше і тепле почуття. Це – здоров’я, щастя, блаженство, блага, Дух Святий, найкраще – це життя вічне. Христос заповів приймати холодне, погане, щоб мати хороше і тепле. Він вводив незалежність від потреб (їжі, одягу, дому), тобто незалежність від природи. Він говорив: «Тож не турбуйтесь і не кажіть: що нам їсти? Чи що пити? Або: у що одягнутись?» (Див.: Мф 6:33). Він заповідав, щоби бути, як лілії польові, котрі не одягаються, а Бог їх одягає так, що й цар Соломон так не одягався.  

      Христос говорив: «Блаженні убогі духом, бо їхнє є Царство Боже. Блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться. Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю. Блаженні голодні й спраглі правди, бо вони наситяться. Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть. Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться. Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать. Блаженні гнані за правду, бо їхнє є Царство Боже. Блаженні ви, коли ганьбитимуть і зводитимуть на вас усяке лихослів’я та наклепи – Мене ради. Радуйтесь, веселіться, бо велика нагорода ваша. Так гнали і пророків, які були до вас». (Див.: Мф 5:3 – 12). 

      Паршек це виконував піввіку. Він не одягався, ходив літом і зимою в одних шортах, без сорочки і взуття. Не вживав їжу щодня, як усі. Він говорив: «Я його як тіло не жалію, і не хочу його годувати, також одягати. Хочу, щоб воно жило, як природа, без усякої потреби, без усякого чужого».79.06.с.12. Чуже – це технічне, штучне, хімія в тілі. Своє – це живе тіло чоловіка. Найдорожча ідея Паршека – кожному бути без усяких потреб (їжі, одягу, дому). Для цього є наше райське місце бугор, де є всі умови і можливості бути без потреб. Його знайшов Паршек, благословив людей навколо нього жити. Цей бугор є на околиці рідного села, де Паршек народився. Тут буде рай, люди завоюють безсмертя, вічне життя. Учитель готує людей  поступово бути без потреб. Це свідомо терпіти без їжі 42, потім 66, потім 108 годин в тиждень, потім шість діб, два тижні, місяць бути без їжі. Пробувати ходити без сорочки.          

 

Закон любити всіх людей

      Христос прийшов виконати Божий закон. Він говорив: «Полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю»; це є перша і найбільша заповідь; друга ж, подібна до неї: «люби ближнього твого, як самого себе»; на цих двох заповідях утверджується весь закон і пророки». (Див.: Мф 22:37). «Все, чого бажаєте, щоб вам робили люди, так і їм робіть. В цьому є закон і пророки». (Див.: Мф 7:12). Закон Божий у Христа є свій, не такий, як закон від Мойсея. Христос не виконував закон Божий від Мойсея, котрий учив євреїв ненавидіти ворогів, їх убивати, «мало-помалу» завоювати світове панування. (Див: Второзаконня гл. 7, 11, 20). Христос говорив: любіть ворогів ваших, благословляйте їх, прощайте їм провини, але не карайте, не вбивайте. У Паршека закони Божі такі само, як у Христа. Люби Бога твого. Люби людей, як себе. Бажай людям те, що собі хочеш. Зробити з ворога любимого друга.

      Христос і Паршек люблять всіх людей всього світу, шукають їм життя вічне, безсмертя, вводять любов між людьми. Христос і Паршек хочуть, щоб усе суспільство жило за Божими законами через любов між людьми. Це еволюція. Має бути соціальна рівність, справедливість. Всім однакова зарплата від малого до старого – це буде любов між людьми. Христос заповідав погодитись всім на одну зарплату один динарій в день. Паршек заповідав всім людям погодитись і взяти однакову зарплату 33 карбованці в місяць; якщо буде мало, всім прибавимо однаково. Треба людям прощати провини і не карати. Учитель говорив, що велика помилка людства, коли карають людей за провини, а не прощають їм. Не треба каральні органи: юстиція, суддя, міліція, армія, тюрма. Не треба вбивати людей. Учитель хоче, щоб не було тюрми і лікарні, в котрій тюремний режим. Чоловіка не треба саджати в тюрму, треба йому дати волю. Люди будуть жити по-еволюційному. Чоловік – мудрець, він сам знає, що робити в житті, йому не треба адміністратор.

      Учитель пише, яке має бути суспільство: «Учитель вносить людям свою еволюційну спільну свідому пропозицію, щоб жити в природі однаково. Не треба ніякої в житті політики, не треба такий ріст економіки. Нам треба рівна, одна для всіх зарплата. Ми повинні всі до одного чоловіка із цим утриманням погодитись і взяти свою належну спільного блага зарплату від малого і старого 33 карбованці в місяць. Ми повинні всі наявні засоби в житті ліквідувати. Борги наявні людям люди повинні простити. Злоби на кожного чоловіка і ненависті не мати. Випустити всіх ув’язнених і божевільних з моєю ідеєю, за що ніхто і нічим не буде винуватий. Будуть жити в природі за вченням Учителя. Буде нам всім мало, всім прибавимо». 78.05.с.57. Якщо ми, всі люди, цього не зробимо, то в суспільстві такий безлад і залишиться, ми будемо бідними і нещасними, нам не допоможе Бог і природа, а буде карати всякими хворобами, стихійними лихами тощо. Паршек заснував громадську організацію Природну партію, в котрій реалізуються Божі ідеї життя в любові між людьми. Просить всіх вступати в Природну партію і жити за нашими умовами. Ці Божі люди збираються щорічно 25 квітня на райському бугрі на свято, вирішують поточні питання життя.           

 

Система заповідей Паршека

      Христос дав заповіді, а Паршек зібрав їх у систему, виконав, навчив того людей. Паршек приймав бідних, хворих, хто просив. Клав руки на тіло, через свої руки током убивав біль, вводив дух, обливав водою, давав усно заповіді, що робити вдома. Вони всі взяті у Христа. 

    1. Христос учням на прийомі обливав холодною водою ноги до колін, учив, щоб і вони обливали ноги один одному. Христос говорив: «Отже, якщо Я, Господь і Учитель, умив вам ноги, то і ви повинні вмивати ноги один одному. Бо Я дав вам приклад, щоб і ви робили так само, як Я зробив вам». (Див.: Ін 13:5). Паршек це ввів у систему, Він сам обливався холодною водою і навчив людей. Він на прийомі учням обливав ноги холодною водою, згодом обливав все тіло з голови до ніг.       

     2. Христос заповідав любити всіх, вітатися з друзями і незнайомими. Він говорив: «Бо коли ви любите тих, хто любить вас, яка вам нагорода? І коли ви вітаєте тільки друзів ваших, що особливого робите? Отже, будьте досконалі, як Отець ваш досконалий». (Див.: Мф 5:48). Паршек це виконав, здоровався з усіма, Він заповідав здороватися з усіма людьми, котрих зустрічають.  

      3. Христос заповідав поститись щотижня. Дні посту визначені через такі слова: «Чи сумують весільні друзі, поки з ними жених. Але настануть дні, коли відберуть у них жениха, і тоді будуть поститись». (Див.: Мф 9:15). Очевидно, Він говорив про Себе. Христа відібрали в учнів у п’ятницю, Його розіпнули, тіло поховали. А в неділю Він вийшов із гробу, прийшов до учнів, їв разом із ними рибу і мед. (Див.: Лука 24:43). Отже, Христа відібрали в учнів з вечора п’ятниці  до неділі приблизно 42 години, у цей час треба поститись. Паршек це виконав, ввів у систему. Він сам терпів без їжі й заповідав учням терпіти без їжі щотижня 42 години з п’ятниці до неділі.

       4. Христос заповідав допомагати бідним, нужденним, дати на хліб на день. Він говорив, щоб голодного нагодувати, роздягненого зодягнути, подорожнього прийняти. Мф 25:35. Христос сказав: «Коли хочеш бути досконалим, піди продай добро твоє і роздай убогим; і матимеш скарб на небесах; і приходь та йди слідом за Мною». (Див.: Мф 19:21). Паршек це виконав, ввів у систему. Він заповідав найти бідного, нужденного, дати 50 копійок із словами про себе: мовляв, даю за те, щоб не хворіти. Так робити завжди.       

      Христос заповідав просити в ім’я Його: «Якщо перебуватимете в Мені, і слова Мої у вас будуть, то, чого б не захотіли, просіть, і буде вам». (Див.: Ін 15:7). Паршек це виконав, ввів у систему. Він говорив: «Проси Мене – будеш здоровий». Просити так: «Учителю, дай мені здоров’я». Люди просять і отримують реально, це живий факт. Чим більше люди звертають увагу на Учителя як Бога, просять Його, прославляють, тим більше Учитель впливає на людей, дає все для життя, що просять. Коли всі люди будуть просити в Учителя мир, тоді буде мир на землі. Коли всі ув’язнені попросять звільнити з тюрми, вони будуть звільнені, а тюрми не буде. Так само не буде лікарні, вони опустіють. 

           Учитель говорить про прийом: «Мені ваша хвороба не треба. Мені треба ви – чоловік, ваше живе тіло. Я йому помагаю: учу вас, що треба робити в природі, щоб не хворіти й не простуджуватись. А хвороба ваша, вона щезає сама.  І починаю з ними займатись, як з усіма. Кладу на ліжко, щоб руки були по швах. Сам беру рукою (правою) за пальці ніг, а другою беру за голову, за лоб, - моє тіло по його тілу робить свої органічні сили. Вони так роблять, щоб прогнати цю біль – це дійсна правда. А потім розумом усно дивитись на серце своє й на легені, а слідом за цим у живіт дивитись, із боку на бік повертай. За пальці рук і ніг Учитель смикає. Після цього ставить на ноги й просить, щоб хворий робив: пальцями в ногах ворушив, у руках – теж, на серце дивитись і на легені, треба животом повертати, потім вдих і видих три рази. А тепер купатись надворі, відро води холодної на тіло вилити. Цього мало. Два рази будеш купатись дома, вранці та ввечері, - це перше. А друге, з людьми  здороватись треба: з дідусем і бабусею, з дядею й тітонькою та молодим чоловіком. А третє, треба знайти бідного чоловіка, нужденного. 50 копійок йому треба дати із словами: я, мовляв, даю за те, щоб мені нічим не хворіти. І віддати без усякого осудження. А четверте, у суботу не їсти, 42 години не їсти. У п’ятницю поїсти ввечері, а потім у неділю в обід треба їсти. Ти потягни три рази повітря й скажи: «Учитель, дай мені здоровя».    Це єсть твоє свято. Кожну суботу так роби. П’яте, не харкати, не плювати на землю, не палити, не пити». 77.07.с.7.

    Учитель писав у 1983.03 про прийом: «Чоловіка ми прийняли, як усіх я приймаю. А потім водою холодною облили, потім він прийняв таке вчення, що робити. 1. Треба два рази, вранці й увечері, купатися холодною водою. 2. З людьми здороватись, жодного чоловіка не проходити. Твоє діло – їм сказати, а їх діло – вони як хочуть. 3. Треба знайти чоловіка нужденного, йому треба дати 50 копійок; сам собі скажи: я, мовляв, ці гроші даю за те, щоб мені не хворіти. 4. У п’ятницю о 6 годині повечеряв, лічи 42 години, у неділю о 12 годині будеш їсти. Вийди надвір, з висоти тягни повітря й говори: «Учителю, дай мені здоров’я». Після цього їж, що хочеш, скільки хочеш. Твоє здоров’я – це є все. 5. Не харкай, не плюй на землю, не кури, не вживай алкоголь. Це твоє законне в цьому діло. Не будеш це робити – у тебе реального нічого не вийде. А коли ти це все з душею, із серцем будеш робити, то ти виправдаєш цим усім. Це наша така ідея робиться в природі нами». Учитель говорить: «Це п’ятикутна зірка». 73.09.с.173. Так Учитель приймав до 1983 року. Учитель приймав усіх хворих, нужденних, хто просив. Він клав руки на тіло, через руки струмом убивав біль, вводив в тіло здоровий дух, потім обливав тіло холодною водою. Потім давав усно п’ять заповідей, що робити дома, щоб не простуджуватись і не хворіти. Цю науку Учитель називає п’ятикутною зіркою. За нашим висновком, зірка – символ Учителя, Бога. Зірка з давніх часів символізувала у наших предків Бога, Божу силу. Тепер Бог сам до нас на землю прийшов, вводить нам свій символ. Учитель говорить: «У мене до вас п’ятикутна зірка, я її підношу як ваше здоров’я». Зіркою позначують щось найголовніше в житті. Учитель свої заповіді для здоров’я позначив зіркою. Це означає, що його заповіді найголовніші з усіх методів оздоровлення. Наука загартування є перша, головна з усіх наук. Тому наука загартування пропонується всім людям.

    Учитель молоді й усім, в яких нема можливості прийнятись, написав заповіді «Дитинка», щоб зміцнювали здоров’я. Це подарунок усім: «1. Два рази в день купайся в холодній воді, щоб тобі було добре. Купайся, в чому можеш: озері, річці, ванні. Приймай душ або обливайся. Це твої умови. Гаряче купання завершуй холодним. Перед купанням або після нього, вийди на природу, стань босими ногами на землю, а зимою на сніг, хоча б на 1 – 2 хвилини. Вдихни через рот декілька раз повітря, і побажай собі й усім людям здоров’я. 2. Здоровайся з усіма по всіх усюдах, особливо з людьми поважного віку. Хочеш мати у себе здоров’я – здоровайся з усіма. 3. Старайся хоч раз в тиждень обходитися без їжі й води з п’ятниці 18 – 20 годин до неділі до 12 годин. Це твої заслуги  і спокій. Якщо тобі трудно, то терпи хоча б протягом доби. О 12 годині в неділю вийди на природу босим і декілька раз подихай, як написано вище. Це свято твого діла. Після цього можеш їсти все, що тобі подобається. 4. Допомагай людям, чим можеш, особливо бідному, хворому, ображеному, нужденному. Роби це з радістю. Відгукнись на його нужду душею і серцем. Ти придбаєш у ньому друга і допоможеш ділу миру. 5. Не вживай алкоголь і не кури. Люби природу, що оточує тебе, не плюй на землю, не випльовуй із себе нічого. Звикни до цього, це твоє здоров’я. Переможи в себе жадність, лінь, самовдоволеність, користолюбство, страх, лицемірство, гордість. Вір людям і люби їх. Не говори про них несправедливо. Не приймай близько до серця недобрих думок про них. Звільни свою голову від мислі про хворобу, недомагання, смерть. Це твоя перемога. Мисль не відділяй від діла. Прочитав – добре, а  найголовнішевиконуй. Розказуй і передавай досвід цього діла, але не хвались, не вивищуйся в цьому, будь скромним». 

      Ми бачимо, що два чоловіки, Христос і Бог Ош, дали людству однакові заповіді для здоров’я, тобто свідчать про одне. А раз двоє свідчать про одне, то це є заповіді істинні. А раз ці заповіді істинні, то всі люди можуть їх виконувати в своєму  житті для свого здоров’я. Ми пропонуємо всім людям їх виконувати. Паршек давав гарантію оздоровлення. Хто виконує ці заповіді, той має гарантоване здоровя. Гарантія дається Богом.

      Загартування – це наука всіх людей усього світу, джерело людського життя. Ми із загартуванням перестанемо вмирати. Загартування прийшло в життя замінити медицину. Якщо чоловік робить, він не хворіє, не простуджується. Загартування треба для здорових. Коли виконують, то запобігають всякому захворюванню, всякому лиху, всякій біді. Простуді, захворюванню на грип, рак, СПІД, туберкульоз, всякій вірусній інфекції тощо. Загартування за системою Учителя – це найкраща, найлегша профілактика всяких захворювань, безплатна. При цьому не потрібен діагноз. Учитель гарантує оздоровлення. Краще і легше загартуванням запобігати всякому захворюванню, коли здоровий, ніж лікуватися хімією, медициною, коли хворий. Бо часто хворобу вилікувати неможливо, краще її не допускати в тіло.  Ця система дає вам гарантоване здоров’я. Гарантія –  від Бога. Це треба здоровим і хворим. Якщо люди це роблять, існуючі хвороби поступово щезають, а нові, що йдуть по природі, безсилі напасти. Свідоме терпіння – легке лікування. Але хворому загартування не завжди допомагає, тому робіть за системою, поки ви здорові.  Бажаємо всім віруючим в Христа і всім людям виконувати всі заповіді Христа так, як научив нас усіх Бог Ош. Бажаємо церкві та її віруючим виконувати заповіді всі, як учить Бог Ош. Робіть всі, тоді в вашому житті не буде лікарні й тюрми.

 

Бог Ош – це Бог Дух Святий

      Природа Паршека за любов до неї освітила Духом Святим. Він через прийняття холодного і поганого в природі отримав Дух Святий. Паршек виконав заповідь Христа про прихід Духа Святого до людей, бо Паршек через загартування став Духом Святим. Він писав: «Це загартування-тренування є Дух Святий. Я з ним зустрівся в природі, не так я проходив для цього всього 50 років. Я продумав та проробив, де я мав умерти тисячу разів». 82.11.с.122. «28. Для мене зима – це Дух Святий, повна в тілі еволюція… Для Паршека сніг – Святий Дух. Це одна еволюція. Не хочете вірити як такому Паршекові, то повірте природі... Ми із загартуванням-тренуванням перестанемо вмирати». 82.04.с.131. У 1979 році Паршек назвався Богом Духом Святим, записав у зошит. І створив гімн, у котрому вся Його ідея. В гімні є все. Учитель повторював його щохвилини, учив людей.

      Таким чином Паршек виконав слова Христа, що Він піде від людей і пришле другого Утішителя, Духа істини, Духа Святого. Христос говорив: «Утішитель же, Дух Святий, Якого пошле Отець в ім’я Моє, навчить вас усього, і нагадає вам усе, що Я говорив вам». (Див.: Ін 14:26). «Він буде свідчити про Мене, також і ви». Ін 15:26. «І коли Він прийде, викриє світ за гріх, і за правду, і за суд. За гріх – тому, що не вірують в Мене. За правду – тому, що Я іду до Отця Мого, і вже не побачите Мене. А за суд, бо князя світу цього осуджено. Коли ж прийде Він, Дух істини, то наставить на всяку істину; бо не від Себе говоритиме, а буде говорити те, що почує, і майбутнє звістить вам. Він прославить Мене, бо від Мого візьме і звістить вам». (Див.: Ін 16:7). Паршек говорив те, що чув від природу. Паршек точно всі слова Христа виконав, за що є визнаний Бог Дух Святий. Шануйте Бога Духа Святого Паршека, не проклинайте. Ганьба на Духа Святого не проститься.

 

Кінець віку

      Христос говорив, що коли виконаються Його слова, тоді прийде кінець віку і початок нового віку. Паршек виконав Його слова. Христос говорив, що в ті дні треба йти в гори без потреб: «Тоді, хто буде в юдеї, нехай біжить в гори. І хто на покрівлі, той нехай не сходить взяти що-небудь з дому свого; і хто в полі, той нехай не вертається взяти одяг свій». Мф 24:16. Паршек виконав ці слова, Він знайшов таку гору. Це – наш райський бугор, де люди будуть без потреб (їжі, одягу, дому). Паршек запросив усіх іти на бугор, тут бути без потреб, тут буде людський рай. Христос говорив про ті дні: «Сонце померкне, і місяць не дасть світла свого, і зірки спадуть з неба, і сили небесні захитаються, і тоді з’явиться знамення Сина Людського на небі; і заплачуть всі племена земні і побачать Сина Людського, Який гряде на хмарах небесних із силою і славою великою». (Див.: Мф 24:29). Паршек це виконав. Знамення Паршека з’явилось на небі з силою і славою великою, про це свідчили учні. Учитель свідчення учнів записав у Свій зошит: «Я, говорить наш Сашка ростовчанин. Він бачив мене на сяючому сонечку, як виднілось ясно, він розповідає всім близьким, що сиділи. А Микола теж, він їхав у метро і почав наче чогось ридати, а мені він говорить. Здається: я перебуваю в бездонній атмосфері, це було одне небо голубе, а зірки ясні себе так показували, стали вони зсуватись – і ось ваш Учитель, образ на арені показався. Це є, і була одна істина, вона всім ясна». 77.01.с.130. Після цього видіння на небі багато людей увірували в Учителя як Бога. Учителя люди бачили одночасно в різних місцях: на землі, в небі, у воді, на сонці, на хмарах небесних. У Москві, у Києві, на Байкалі, у селі. Учитель написав: «1977 рік – він рокам початок». Ми розуміємо, це початок віку або періоду Паршека на небі. Цей період Учитель називає еволюцією. У 1989 році еволюція прийшла на землю, Учителя визнали Богом землі, люди прийшли на бугор, підтримали Його ідею на бугрі.              

 

Бог Ош допомагає думкою ображеним євреям

    Бог Ош завжди допомагає всім бідним, нужденним, хворим. Найбільш нужденними, ображеними єсть євреї, бо не мають своєї землі, вони потребують територію для держави, вони за неї воюють. Бог Ош їх підтримує в боротьбі. Бог Ош допомагає думкою ображеному ізраїльському народові. Але Бог Ош осуджує юдеїв «книжників, фарисеїв, лицемірів», говорить, що їм буде велике горе. Він осуджує «юду життя продавця». Тепер прийшла пора визнати Бога Ош, припинити воювати за землю.

    Учитель говорить: «Ця війна відбувається за законом. Це національність євреї Ізраїль вічно жив в переживаннях, гнаний був. А тепер вони від всього світу вимагають своє право. 121. Вони за Божим законом перед усіма людьми роблять. Пам'ятаєте, як ви нас, євреїв, у своєму законі держали. Це добре було нам? Нас не допускали торгувати, ми були вічні люди раби в усьому міжнародному світі. Ми без земної території жили, не мали права працювати, хліб для себе придбавати. І не мали права одяг отримувати. У нас, у таких євреїв, не було місця для свого дому. Ми були ображені в цьому люди, і ми такими залишились. Наша вимога правильна. Якщо наші люди прийшли до нас, а їм жити нема де. Ми стали законно робити між усіма людьми. Хто вам цю землю давав, ви скажете, може Бог? Він був перед вами хороший. А нас таких покарав. За що, питається? 122. За те, що ми фараоном були поневолені. Це завдяки Мойсею, він нас вивів в пустелю, де не було нічого. Ви нас як євреїв не визнали Божими людьми на землі. Ми скитались весь час між усіма мирними людьми. А тепер наша держава, воно маленьке Ізраїльське суспільство, від усього народу вимагаємо землі. Територію не дають так даром. Ми як євреї всього світу від усіх людей на Ближньому сході з запеклими боями землю у людей своєю силою відбираємо. Говоримо, ми даємо життя своїм людям… Ми Богу не віримо, говорять комуністи. Його ми не визнаємо, що він єсть. А він народжений між людьми в соціалістичному суспільстві. 123. Якби не він, ми не виграли вітчизняну війну. Він нам, комуністам, допоміг. А тепер своєю думкою допомагає ображеним ізраїльським людям. Вони за Божим учинком. Їх право землю мати, як мають всі люди. Вони для цього діла озброїлись.

    Перед останнім кінцем люди визнають Бога, вони кинуть воювати за землю. Їм Бог скаже: даремно ви, ізраїльтяни, воюєте. Ви і без землі жили так, як жив весь народ тяжко… Самі говоримо за національність, а самі не пускаємо євреїв. Говоримо, вони не свою державу будують. У них витівка старого характеру. А ми бачимо правду на самих собі особисто євреях, але не хочемо цьому вірити. Нам Бог допомагає вбивати людей за їх гріхи. Вони бідні люди за те, що не хотіли визнавати євреїв як націоналістів. Вони не вимагали іншого, їм треба буде територія. Вони пізно за це діло взялись. Вони цю територію зроблять, люди їм віддадуть самі. А Бог їх ідею не піддержить, він проти цього всього. 125… А ця війна виграє. Ізраїльські війська, вони самі себе спасають. Їх діло буде праве». 73.09.с.120-125. 

    «Ображені люди - це євреї, котрих умови примушують це робити. Вони в цьому одержують незадоволення. Учні це мої, у цьому ділі помічники всього мого життя, вони знають і роблять по-Учителевому. Вони те роблять у своєму житті». 79.10.с.177

 

Нове ім’я Христа і Його Бога. Бог Ош

      Христос через посланих говорив, що буде далі. «17. Тому, хто перемагає, дам білий камінь, і на камені написане нове ім’я, якого ніхто не знає, крім того, хто його одержує. 26. Хто перемагає і дотримується діл Моїх до кінця, тому дам владу над язичниками, і буде пасти їх жезлом залізним; як посуд глиняний, вони будуть розтрощені, як і Я одержав владу від Отця Мого; і дам йому зірку ранкову». (Див.: Одкр 2:17, 26). «Переможця зроблю стовпом у храмі Бога Мого, і Він уже не вийде геть, і напишу на ньому ім’я Бога Мого, й ім’я міста Бога Мого, нового Єрусалима, що сходить з неба від Бога, й ім’я Моє нове». (Див.: Одкр 3:12). Паршек є визнаний Переможець природи, Учитель народу, Бог землі. Значить, Бог Ош є Переможець, про котрого говорив Христос в Одкровенні 3:12. Він знав нове імя Бога і Христа.

    Звідки Паршеку було відомо нове ім’я Бога й імя Христа нове? На нашу думку, імені Учителя як Бога Духа Святого найбільше відповідає літера «Ш», котра означає святість, Дух Божий. Вона є в древньому імені ЙХШВХ (читається Йєхоушуах або Єгошуа), що означає им’я Ісус. Вона є символом вищої Божої влади, нагадує жезл (тризуб) влади. Паршек називався сонцем, він читав приголосну літеру «Ш» у складі з голосною «О», котра символізує сонце, найвищу божественну силу. Так утворилося нове імя Бога Ош. Бог буде пасти народи «жезлом». Потім Учитель написав людям імя Ош, спочатку написав його учню як нове прізвище. Для чого? Це імя Ош буде мати Христос в друге пришестя, коли народиться без всяких потреб на райському місці, і збере своїх учнів через це імя Ош. (Див.: Одкровення 3:12) Це буде рай на землі, де люди завоюють безсмертя. Учитель хоче, щоб усі люди всього світу знали про його народження, і брали в ньому участь.

    Паршек написав це нове ім’я в своєму зошиті як нове прізвище Ош своєму учневі, коли учень звітував перед Учителем як Богом. (Див. зошит: Паршек. 1981.02.26, с.127). Учень прийняв від Учителя нове прізвище Ош, як від духовного Отця, назвав Учителя Отцем Ош, а себе – сином Ош. Бо прізвище в людей отримують від отця, і прізвище отця і сина завжди одне. Учитель говорив: «Це даремно не дається». Ім’я Ош дано не одному учню, а всім людям, щоб його обрали як спільне. Учитель писав у Своїй історії про еволюцію, Він пропонував, щоб люди обрали спільне одне ім’я і на ньому базувалися в житті, але не назвав його, а написав Ош. На думку автора, Учитель через учня пропонує всім людям обрати спільне одне ім’я Ош, і на ньому одному базуватися в житті. Автор пропонує всім обрати одне ім’я Ош як спільне і на ньому базуватися в житті. Боже ім’я Ош велике, святе, через нього звершиться все. Ош – це все. Це буде ім’я Христа нове, тобто в другий прихід. Ім’я Бога Ош дає силу, захищає, об’єднує. Бог Ош через своє ім’я відділить людей, котрі визнають, від тих, хто не визнає ім’я Ош. Бог Ош через Своє нове ім’я збере своїх людей на райському місці. Ідея Учителя: своє став, а іншим не заважай. Учитель своє установлює, при цьому не заважає будь-яким віруючим вірити в свого Бога, не примушує. Бог дає свободу вибору. Учитель, написавши людям Своє нове ім’я Ош, став у людей Богом Отцем, бо прізвище людям дає тільки Отець. Ми є діти, сини Бога Ош. Через спільне ім’я Ош врешті-решт прийде мир між народами, не стане війни, вона завжди починається із-за землі, котру присвоюють до свого індивідуального імені. Не буде індивідуального імені – не буде присвоєння до імені. Не буде присвоєння землі до свого імені – не буде війни за землю.             

   Христос говорив про Переможця: «Дам йому зірку ранкову». Одкр.2:26. Переможець Учитель Іванов говорить: «Це моя п’ятикутна зірка». (Див.: 1973.09, с.173). 

 

Чому Паршек написав це імя Ош?

Пише Андрій

    Відмовитися від залежності та вистояти – воістину подвиг. Все таємне стає очевидним, події та факти історії зрозумілими. Пізнаючи правду, стаєш вільним, і радості серця вже не спинити. Учитель порівнював, що він лише голочкою проколов, а наслідок гряде як великий Дух.

   Ще в 1933 році, коли на нього зійшло осяяння, збагнув цю ідею на березі річки Біла. Послідовники святкують щороку 25 квітня. Свідомість визначає буття. Ця думка зробила Учителя найздоровішим та найщасливішим чоловіком. Тут можна усвідомлювати, скільки символіки. «Плоть нічтоже, Дух животворить», –  співав Г. Сковорода, лишившись усього. Дібравшись до Джерела, до Витоку, до Начала, отримуєш все.   

   Отче наш Сущий небесний, та святиться імя Твоє. У Старому Заповіті воно вживається тисячі разів, і серед науковців отримало назву тетраграматон. Воно складається з чотирьох літер, та записується зліва направо традиційно без голосних скорочено. ЙХВХ. Зміст цього імені можна зрозуміти як Сущий. Традиція записувати лише приголосні, а голосні читати по памяті, та заповідь не вимовляти всує буденно за тисячі років призвела до втрати однозначної правильної вимови. Коли прийшов Христос 2000 років тому, він оживив ці літери. В його імені появляється п’ята літера Ш, читається (Єгошуа) ЙХШВХ. Зараз кожна синагога починається з мезузи на вході до храму, на якій викарбувана буква Ш, і має значення Духа Божого Святого (Руах Алекхім).  Має таке само числове значення 300. Літера Ш має відповідність 300. І сума числових значень у вислові Руах Алекхім також дорівнює 300.

Період Отця –               ЙХВХ

Період Сина –               ЙХШВХ   

Період Духа Святого – ОШ

Учитель Ош дає огласовку і звучання цьому імені.   

    Вже маємо Архів аргументів глибини імені Ош. Будемо гідними та достойними. Заходячи до храму, славимо й схиляємось, шануймо Боже імя Святого Духа Ош. По-перше, це імя записав сам Учитель у своєму зошиті, можна побачити своїми очима. Також бачимо еволюцію в історії та безпосередній зв'язок в іменах Божих протягом усіх трьох періодів.       Автор Андрій.             

 

Народження чоловіка без потреб

      Христос говорив, що не залишить нас сиротами, прийде знову, Його побачать, Він збере своїх на своє місце на землі. Це буде друге пришестя. Паршек це виконує. Найдорожча ідея Учителя – народити на бугрі чоловіка без потреб. Для цього є райський бугор. На нього прийдуть природні люди і будуть без потреб їжі, одягу, дому. Вони там зроблять людський рай на землі, що не зникає. Там мати народить дитину і віддасть людям на бугрі, щоб вони його виховували на бугрі без потреб. Вони його будуть держати на руках, поки він не стане на ноги. Він буде рости силами природи – повітря, води, землі, людей. Він буде жити без потреб – не буде вмирати. Він буде нас учити жити без потреб, ми будемо в нього вчитись. Це буде наш Учитель, Бог. Учитель написав про Нього: «Його ідея Христа буде в людях жити, Він сам буде на цьому бугрі, на цьому місці Його». 78.04.с.41. Тут люди завоюють безсмертя.

      Якщо Його ідея буде Христа, то Він буде за духом Христос. Це другий прихід Христа. Бугор – це місце Христа. Він збере своїх на своє місце. Він буде за духом Учителя Син, Великий Дух, Він поламає все на світі, що заважає в житті. Його нове ім’я буде таке, як Отця Ош. Це Син Ош. Бо сказано: «І напишу на ньому ім’я Бога Мого, й ім’я місця Бога Мого, нового Єрусалима, що сходить з неба від Бога, й ім’я Моє нове». Одкр 3:12. Для Його народження Учителеві треба здорові люди. Вони запахнуть ароматом, вони будуть легкими, їх повітря прийме. Учитель хоче, щоб усі люди були учасниками цього народження, всі знали про це народження. Кожен має щось зробити для цього, щоб потім міг сказати, що і він зробив для Його приходу.        

      Паршек написав у зошиті: «Бог Дух Святий, що все терпить у житті, відійде, Його не буде в житті. Проявиться і оточить сам Великий Дух у житті, поламає все на світі». 77.12.с.379. Це живий чоловік, Він народиться без потреб на бугрі. Він буде духовний Син Учителя. Це Бог Син Ош. Отже, це буде новий період або вік Учителя без потреб, Великого Духа, а вік Паршека закінчиться. Ми бачимо, що окремий Бог приходить і відходить, Його вік або період починається і закінчується. Вік Христа закінчився, почався вік Паршека. Вік Паршека теж колись закінчиться, буде новий вік чоловіка без потреби на бугрі, Сина Ош.

 

Яке ім’я Отця Христа?

      Христос виконував волю Свого Отця і вчив того людей: любіть ворогів ваших, благословляйте, прощайте їм провини, не карайте, не вбивайте. Христос не виконував волю Бога юдеїв, фарисеїв, якого не бачили, котрий учив євреїв ненавидіти ворогів, їх убивати, "мало-помалу" завоювати світове панування. (Див.: Второзаконня, гл. 7, 11, 20). Це доводить, що за ділом Бог Отець Христа і Бог юдеїв, фарисеїв – це два різних Бога з різними іменами. Яке ім’я Отця Христа? Христос говорив, що Він – від вишніх. По-нашому, це все дає підстави стверджувати, що ім’я Бога Отця Христа є Вишень. Вишень – це Бог Отець слов’яно-орійської віри. Його інші імена – Сварог, Дажбог. Влескнига. Отець є один, всі інші є сини.  Отець і син є одне, вони є живі люди, котрих бачили. Бог Отець Вишень послав або народив Христа як Сина.

 

Христос і Бог Ош – це Бог Син і Бог Отець

      Христос говорив, що Бог є в людях. Ми є боги. Він не вірив в Бога, якого не бачили, а держали в думці. Паршек так само говорив, що Бог є в людях заслужених. Він не вірив в Бога, котрого не бачили, а держали в думці. Називав таку віру неправильною. Він сам робився Богом, і хотів, щоб люди робилися Богами. Христа розіпнули за те, що Він, будучи сином людським, робився Богом. Паршека теж за це переслідували, гнали з життя. Христос називав Себе сином людським і Сином Божим. Отець і син є одне, бо вони люди. Христос говорив, що хто бачив Сина, той бачив Отця. Христос говорив, що Він іде до Отця, котрий більший від Сина. Як це розуміти? Еволюція в людях така: отець народжує сина, син виростає, стає отцем, народжує нового сина і так далі без кінця. Так само народжуються Боги. Бог Син виростає, стає для людей духовним Отцем, Учителем. Люди учаться, стають духовними синами. Так Паршек виконав заповіді Христа, став духовним сином Христа, а Христос став духовним Отцем Паршека. Отже, Христос прийшов до Отця, як колись говорив, тобто сам став Отцем. Через Паршека здійснилися слова Христа, що Він іде до Бога Отця, Він більший за Сина. Через Паршека виконались слова Христа, що ніхто не приходить до Отця, як тільки через Христа. Отже, Христос як Бог проявився в двох особах: Бог Син і Бог Отець. Паршек як Бог також проявився в двох особах Бог Син і Бог Отець, крім того Він також є Бог Дух Святий. Коли народиться Чоловік без потреби на бугрі, Він буде Бог Син і Бог Отець, і Бог Великий Дух.    

 

Бог Род

      Отже, маємо такий еволюційний процес народження Богів. Сварог  народив Христа, Христос народив Бога Ош, Бог Ош народжує Чоловіка без потреби.

   Сварог → Христос → Бог Ош → Чоловік без потреб →…

Цьому процесу нема кінця. Цей еволюційний процес в цілому можна назвати Богом. Він має такі якості.  Це – Бог над Богами, один, живий, вічний, невмираючий, творець усього живого. Він при родах. Такого подібного Бога наші Предки слов’яно-орійської віри називали Род. «Творцем Всесвіту, Богом над Богами всі слов’яни завжди вважали Рода». Лозко. Коло Свароже. 2005. Перехід від будь-якого періоду окремого Бога до другого періоду завжди  відбувається з боротьбою, запереченням, скреготом зубів. Так було, так є, так буде.          

 

Паршек – це стовп у храмі Бога, на котрому тримається храм

      Христос сказав: «Переможця зроблю стовпом у храмі Бога Мого, і Він уже не вийде геть». Одкр 3:12. Тут Переможець – це Паршек, бо Він є Переможець природи, Учитель народу, Бог землі. Стовп у храмі Бога символізує вчення, писання, на котрому тримається храм Бога. Отже, Христос зробить, що храм Бога буде триматись на основі вчення Паршека. Це воля Христа, вона має бути виконана. Паршек це виконав. Він сказав учням у 1979 році: «Не треба читати Біблію, вона виконана, читайте зошити Учителя, в них є все». Храм Бога – це храм Паршека, це його громадська організація Природна партія. Вона основана на вченні й писанні одного Паршека. Ідея Учителя: своє знайдене установлюй, а іншим не заважай. Учитель нікого не примушує. Паршек не заважає будь-яким віруючим вірити в свого Бога.      

 

Заповіт Учителя Иванова

      Учитель Паршек, Бог Ош – це Спаситель всіх людей усього світу всіх національностей. Учитель Іванов П. К. написав заповіт. «Все моє належить народові». 1973.09. «Слова мої, діло моє – це все є наших людей, вони заселили цю нашу таку землю, вона нами заселена для мертвого життя». 77.12.с.361. «Люди всіх національностей, вони для Паршека однакові, всі вони жити хочуть». 1979.10, с.45. «Я вболіваю не за одну націю, а за всіх наших у світі людей». 79.11.с.19. «Ми це діло не кинемо ніколи. Це не одним нам руським таким людям, а всього світу всім людям». 82.04.с.81. «Мій подарунок молоді». 1983.02. Бог Ош заповідав все своє народові. Ці слова Учителя Паршека є заповіт. Слова Учителя – це зошити, книги видані. Згідно із заповітом, слова Учителя, зошити, книги належать усім людям усього світу, вони є спільною власністю всіх людей світу, спільне благо народу. Зошити, книги Учителя не є приватною власністю будь-кого, не можуть використовуватись з корисною метою для отримання наживи.  Зошити, книги, слова Учителя не продаються, не купляються, не видаються, не розповсюджуються з комерційною метою. Зошити, книги Учителя видаються за добровільними пожертвами, розповсюджуються безплатно. Слова Паршека – це подарунок молоді, всім людям світу всіх національностей.  

      Книги Учителя треба всім людям всього світу читати на рідній національній мові. Учитель благословив мене редагувати, видавати зошити. Книги Іванова П. К., редаговані автором Ош, належать всім людям всього світу, є власністю всіх і кожного. Книги Учителя Іванова П. К. треба перекладати на всі національні мови, щоб люди всі читали книги Учителя на рідній національній мові, розуміли, виконували. Кожен чоловік будь-якої національності має право, йому дозволяється перекладати зошити Учителя редаговані на свою рідну національну мову і розповсюджувати як подарунок. Даром отримали – даром давайте.

 

Паршек Великий

      Ми проаналізували всю історію Паршека. Ми бачимо, Паршек не порушив жодної заповіді Христа, а виконав усі, і навчив того людей. Христос говорив: «Хто порушить одну із цих заповідей найменших і навчить того людей, той найменшим назветься в Царстві небесному, а хто виконає і навчить, той великим назветься в Царстві небесному». (Див.: Мф 5:19).  Паршек виконав заповіді Христа і навчив людей, тому Паршека можна назвати Великим у Царстві Божому. Паршек тепер є великий у Царстві небесному. Христос говорив: «Всякого, хто слухає ці слова і виконує їх, уподібню мужеві мудрому. А всякий, хто слухає ці слова і не виконує їх, уподібниться мужеві нерозумному». (Див.: Мф 7:24). Паршек слухав слова Христа і їх виконував, тому уподібнився мужеві мудрому, великому. Ми називаємо Паршека великим, мудрим, бо Він виконав усі заповіді Христа і навчив того людей.  

 

Громадська організація Природна партія

    Бог Ош говорить про природну партію: «Партія єсть природна. Вона чужим не задовольняється, вона мертвому не належить. У неї своє живе, мертвого нема, єсть природного характеру. Воно живе в повітрі, воді, землі. Щоб чоловік чоловіком не розпоряджався, вона єсть нове. Вона чоловіка з життя не проганяє й не примушує, а в свою чергу вона чоловіку говорить: зрозумій це діло. Це не адміністративна особа, що жене в бій безвинного незнаючого чоловіка. Партія в ділі не живе. Їй їжа не треба, одяг їй теж не треба, дім не треба їй. Треба люди не мертвого характеру, а живого. Їй треба таке місце життєве знайти в природі без усякого діла, такого діла, у котрому чоловік помиляється й на віки-віків умирає. Партія - невмираюча істота, вона народжена людьми для порятунку всіх нас земних людей, щоб вони відмовились від цієї технічної системи, штучного діла, перестали  вводити хімію. Паршек єсть вона, природного характеру. Природне – повітря, вода, земля. Партія цим оточена. Своє має, а чуже не тривожить, іншому не заважає. Паршек є природна партія, вона невмираюча, вона нікому не заважає, живе, вічно живуще. Це місце, воно належить усім живим людям. Партія просить, благає всіх нас. Хочеш жити за Паршековим ділом – іди займай це місце. Воно дано нам усім, вибору ніякого, лише б душа й серце. Треба любити, любов єсть діло, це чоловіка тіло, воно повинно стати близьким до природи – ніколи вона тебе за це не покарає, а полюбить усіх. А партія готує, але не колишніх людей – без усякої потреби, живих людей. Паршек не бореться за мертве, його оточує живе – це Чувілкін бугор. Він сам на нього на таке місце вийшов і там ці якості відкрив, а тепер просить чоловіка того, хто це діло не зовсім зрозумів, щоб чоловік це зрозумів і став робити те, від чого йому зробиться в його житті легше й краще. Я - цьому ділу перший чоловік, початковий. Я веду за собою цього чоловіка з упевненістю, щоб  чоловік не простуджувався, не хворів, а був від цього всього здоровим чоловіком. Це Паршек, він - за живу партію, але не за мертву; за еволюційну, за свідому, не за хвору, без усяких цих грошей. Здоров’я не купляється й не продається, так воно природою  дається. Треба шукати цьому чоловікові це ось місце, на котрому Паршек зупинився, і всі люди там були, закричали в один голос: ура. І сказали: це Перемога буде наша в цьому. Ми тут умирати так не будемо. Діло наше таке буде, ми будемо жити в цьому ділі вічно. Ми всі цього доб’ємось». 79.01.с.184. Чому нам всім треба Партія? Учитель хоче, щоб ми всі через любов до людей мислили однаково, жили спільно, однією сім’єю, одним цілим. Бо індивідуальне життя, коли кожен сам собі – це залежність. А життя спільне, однією сім’єю – це незалежність. Одна сім’я – це громадська організація, Учитель називає її Партією. Організація твориться на основі вчення Учителя. Учитель пише, що вчення Учителя – це всього народу Партія. Партія твориться на основі закону Учителя: люби людей, як себе; бажай і роби людям, що собі хочеш. Учитель одне ціле називає Ядром, сонцем. Учитель говорить, що Його мудрість розіб’є старий порядок Отця і Сина і створить одне ціле – життя по-еволюційному. Для однієї сім’ї характерно, що є один Отець і Матір, а люди є їх діти.

    Природна Партія – це така спільність,  коли люди вірять в Учителя, Бога  Ош, виконують Його слово.      

    «5. Через до іншого любов треба нам жити однією сім’єю. 6. Він один такий не хоче, щоб ми по-різному мислили без усякої користі. Ми повинні зробитись одним цілим, а не кожний сам собі: це залежність. 8. Щоб друг від дружки відходити, цього не робить наш Учитель, Його вчення – це всього народу Партія». 65.09.с.8.

     «Ми на цю всю будову запрошуємо весь світ, усе людство. Ми не відходимо ні від кого й не відгороджуємося ні від кого. Хочеш жити за нашими  умовами – приходь вступай у таке суспільство і живи з нами, такими правами користуйся. А щоб іншого чого-небудь, у нас нічого не буде, а буде між людьми своя рідна любов. Один одному будуть допомагати. Захоплення - ніякого, воєн - ніяких. Усі люди рівні отримають права на життя спільного характеру, шукати в природі корисне в труді. Але не буде ні командування, ніякої юстиції, ніякої вояччини, ніякого насильства. А буде просьба одна з усіх наша, така вона є. Тому, хто просить, по всіх усюдах давалось, дається й буде даватись. А тому, хто стукає, відчиняється. Це було, це є, і воно буде. А тому, хто кричить, відкликаються й спокійно. Будуть усі люди почувати добре. А якщо всім добре, то що може бути від цього краще». 78.05.с.15.

     Прийом. Воля Учителя, Бога Ош така. Бажаючого загартовуватись за ідеєю Учителя треба спочатку прийняти, як показав мені Учитель. Учитель мені сказав: «Приймай людей всіх бажаючих, а просять вони нехай мене, Учителя». А просити ми всі будемо нашого дорогого Учителя Іванова П. К.: «Учителю, дай мені здоровя». Прийом – це природне щеплення, говорить Учитель. Багато людей на будь-якому місці можуть приймати так, як показав мені Учитель. Тепер учні, послідовники повинні приймати тих, хто починає оздоровлюватись. На прийомі усно дають п’ять усних заповідей Учителя. Також дають такі заповіді Учителя: жити однією сім’єю навколо райського місця бугра і щодня бути на бугрі, ім’я Ош обрати і ним одним базуватись.  Пропоную в кожній групі мати хоча б двох чоловік, які приймають. Приймати бажано вдвох, як це робив Учитель разом з Валентиною. Вони будуть приймати так, як показав мені Учитель. Для прийому характерна спадкоємність. Бог Ош прийняв учня, учень прийняв другого, другий – третього і т. д. Так на прийомі початківцям завжди буде вводитись дух Учителя, Бога Ош. Хочете займатись по системі Бога Ош – ідіть на бугор, просіть, щоб вас прийняли.       

 

Свідоме терпіння без усяких потреб

    Залежність від природи веде нас, всіх людей, до смерті. Щоб смерть вигнати, Бог вводить нам всім незалежність в природі. Свідоме терпіння без потреб – це наша незалежність в природі. Починаємо терпіти без їжі 42 години в тиждень на своїх місцях, потім 66 годин в тиждень, потім 108 годин в тиждень. Наше терпіння поступово росте, веде нас всіх на райське місце, в нашому житті утвориться бугор. Ми поступово приходимо до терпіння без їжі шість діб на тиждень.

    Остання заповідь Учителя. У 1982 році Учитель у мене спитав: «Ти не думаєш кидати мою ідею?» Я відповів: «Це моє життя». Учитель спитав: «Ти скільки днів терпів без їжі?» Я відповів: «П’ять днів». Учитель сказав: «Цього мало. Пробуй шість днів терпіти без їжі, потім пробуй терпіти без їжі два тижні, потім пробуй терпіти без їжі місяць. Пробуй ходити без сорочки. Ти у мене збоку». Це ідея Учителя і мені, і всім нашим людям. Робіть і ставайте збоку. Щоб виконати цю ідея, я переселився жити в Оріхівку навколо бугра. Тут терпів без їжі місяць, ходив без сорочки більше десяти років.                   

  Учитель Іванов: «Тиждень відходить увесь – від неділі всі шість днів не вживати ніякої їжі й води. Жити доводиться за рахунок однієї неділі. Це такий буде період життя, чоловік завоює все, він буде переможець. Це такий час настане в житті. А в житті є такий розум, він перемагає все». 84.04.с.164. 

  «Коли ми переступимо поріг на Чувілкін бугор, то ми візьмемо левонш весь тиждень, ми будемо шість днів нічого не вживати. Це буде в цьому ділі наша перемога. Ми цього повинні в природі добитись, нам природа відкриє очі». 82.12.с.140. 

    «89. Я зостаюсь в природі 239 днів. А тепер такий настав час: треба в  тиждень їсти раз в неділю… Це одне в житті щастя – любити природу, як матір рідну. 91. Це наше таке в житті щастя, наше здоровя – у себе свідомість мати й терпіти не для себе особисто. А це все робиться в людях для їхнього такого в природі життя. Нам усім треба братись. Ми ж можемо це ось таке діло робити в природі: свідомо в цьому терпіти для всіх людей. Не орати й не сіяти в землю хліб, фізично нічого не робити. 93. У житті найдорожча ідея – зоставатись усякому і кожному чоловікові без усякої потреби. Це наше райське місце, чоловікові слава безсмертна. 97. Терпіти для всіх – це моє здоровя. Воно нас веде до вічного невмираючого життя». 83.02.с.97.

   Бог Ош говорить, що тепер уже настав такий період життя: переступити поріг на Чувілкін бугор, взяти левонш, шість днів не вживати їжу й воду. Моя практика говорить, що для цього спочатку треба навчитись терпіти без їжі п’ять діб в тиждень безперервно, вживати їжу в неділю, понеділок, вівторок, в інші дні тижня не вживати. Тоді легко будемо шість днів не вживати їжу.

 

Бог Ош тепер вводить безсмертя народові

    Бог прийшов на землю завоювати в природі людям безсмертя через любов холодного і поганого. Він описує видіння, котре говорить про безсмертя людської душі: «Це було сьогодні, 23 березня 1978 року, якраз на арені четвер, чистий одяг, котрий робився для невідомого такого ось ув’язненого, хворого, ображеного такого чоловіка, він нікому не був відомий. А нібито це був як сон, не сон, якесь чудесне видіння. Кому й за що це таке діло збиралось? Усе це починалося з Москви, спускалось. У нас зачинатель цього всього – це я. Початок нібито робився Валею Сухаревською. Вона  це все в житті збирала, носила з такою надією, щоб це вийшло. Воно було, як якась у цьому ось велика висловлена цінність. Її, як таку близьку до цього, берегли, старались це все через хворих зробити. Це була не яка-небудь випадкова зустріч, вона таким зібраним  натовпом робилась. І не на яке-небудь таке зборище, щоб зійтись і поїсти та попити вина, та повеселитись: цього люди не робили. У них не було ніякої зброї, техніки, щоб нею як такою хвалитись, цього не було в людей. Порядне було таке в зібранні, душевна радість. Вони не співали, не говорили, не кричали - їм хотілось усе це зроблене бачити. Я як такий серед них себе показував не як видатна якась між ними особа, але був вищий за всіх їх. Усім людям здавалось, що це все робилось мною ради цих ось двох трупів. Ми їх як таких не бачили, щоб на них дивитись. Цього ми не робили, а якась бережливість у цьому була. Хтось хотів задовольняти, а люди цього не хотіли, у них на це не було ніякої потреби. Вони зібрались - самі не знали, для чого. Але їм хотілось щось побачити в цьому. Але, щоб люди старались самі в цьому щось зробити, цього не було. І не думали вони більш за все в цьому свою радість якусь забути. Я як такий появився, вони мене хотіли так бачити. Їм хотілось те, якби збирав такий ось натовп із таким обрядом. Це все робилось не ради свята якогось, вони хотіли в мене спитати. Це був спомин цим зібраним людям. Вони не потребували й не хотіли, щоб їм щось давав. Вони зібрались для того, щоб свою радість показати, а в цьому нікому було дивуватись і завидувати. Це було якесь у цьому ділі захворювання, воно робилося нами всіма. Це одне якесь хвилювання, одне й друге. По всій такій небувалій місцевості люди не стояли так на своєму місці, а на морі тихо хвиля коливалась. Люди щось у цьому ждали, старались самі себе показувати. А все в цьому залежало від мене. Я не хотів їм нічого такого сказати. Це таке було незвичайне хвилювання заповнювати свої такі місця. Це місце непусте ставало, нібито хтось про це щось говорив. Я повинен сказати про це діло, що цей натовп більш за все в цьому ділі звертав увагу на мене, і на мою появу ждали. Вони й хотіли чимось задовольнити себе, їх діло було так дивитись. І то я щось їм сказав, а їх було дуже багато. Із 12 годин ночі вони зі мною разом пробушували, нібито це був день. Люди, нічого вони ніяк не потребували, а щось думали вони. За моїм таким висновком, це народові безсмертя. За це все таке діло один борюсь». 78.04.с.77.

    Кожен чоловік поважного віку думає: куди ж він попаде після смерті тіла. Учитель говорить, що сьогодні люди вмирають – завтра перестануть умирати. Поки люди умирають, краще вмирати з Учителем, Богом Ош. Якщо чоловік в житті приймає за ідеєю Учителя холодні й погані умови, то після смерті він попадає в хороші умови. Це правда. Щоб довести це, ми повинні розказати одну історію. Жінка узнала про Учителя в поважному віці, визнала як Бога Ош, виконувала його заповіді, читала зошити Учителя. У поважному віці вона вмерла, як вмирають такі люди. Пройшло декілька років. Недавно вона приснилась своїй донці, котра не визнавала Учителя і не виконувала його заповіді. Вона говорить, що їй там добре, вона служить Учителю, Богу Ош. Вона обіцяла допомагати своїй донці. Що можна про це сказати? Жінка ця є з Богом в раю. А куди священик церкви веде віруючий народ? Учитель Іванов говорить, що священик, котрий не визнає Учителя, живе однобоко з хорошим і теплим і учить інших, він іде в пекло, а за ним всі решта. Словом «пекло» можна назвати умови дуже холодні й погані. Прийде час, церква визнає Бога Ош останньою, бо Христос казав, що перші стануть останніми. Церква запустіє, дар Божий відпаде.          

 

Учитель говорить про безсмертя через райський бугор

    «40. Воно нам треба й обов’язково нам треба буде в житті в людях це безсмертя. Люди вчені до цього ось підходять, вони цього хотіли, щоб у них у людях вийшло. Вони це ждуть, ніяк не діждуться, крім одного нашого Учителя. Він для цього путь свою, доріженьку прокладає. Вона в людях така є, і буде вона в цьому. Вони права самі створять. З нічого щось не зроблять. А коли буде цей початок, то тоді цю ідею підтримають самі люди. Якщо вони не одержать від природи своє благо, то тоді для чого їм Учитель? Він - усьому діло. Для цього всього він робить сам. Бугор Чивілкін – природа, і чоловік, котрий прийшов, – теж природа, і люди прийдуть – теж природа. Вона нам відкриє все те, що треба. Ми на цьому бугрі не торгівлю відкриємо. А зробимо ми там людський рай. Я цьому місцю буду Адам, перший чоловік у нашому житті. Я буду там на цьому бугрі хазяїн цього місця. Він захищений для цього. Там люди будуть займати своє місце для свого життя. Звідти не понесуть гріб із тілом на могилки. Ми там, якщо матір така знайдеться в житті своєму відмовитись від дитяти, його виходимо. Ми його для цієї історії покажемо як таке дитя. Він народиться для всього такого народу, котрий повинен у нього вчитись. Він їх повинен учити такому ділу, від чого він буде Богом. Буде жити в людях його ідея Христа, він сам буде на цьому бугрі, на цьому місці його.

   47. Сказати нам це все треба: ми відкриваємо на цьому ось місці життя чоловікові, на цьому бугрі, на цій цілині, що водою омивається. Вода нас купає - вона нам тепло  всередині в тілі створює. А   коли в нас тепла не буде свого енергійного, то нас ніяка техніка не обігріє. У цьому є вся природна сила, вона робить усі вулкани. А ми, люди такі є в житті: ми надіємось на щастя. Живемо ми у природі хороше – ми цим радіємо, живемо ми в цьому погано – ми плачемо й говоримо, що нам, таким людям, є погано. Цьому наш бугор не радується. Говорить: на мені на такому завжди є наша радість, вона нас так задовольняє - бути на цьому місці без смерті. Тут нема такого, щоб у житті так робити. Є одне без усякого діла велике терпіння  всього: і холоду, і голоду, також спеки. Бугор - природна сторона, вона ніким не займана. Бугор, нікому він не треба, крім одного Бога, він на ньому розташувався. Йому доводиться на ньому стояти, ждати того часу, коли доведеться легким зробитись, і підеш у висоту. Це буде, і обов’язково буде. Люди, вони безсмертні в цьому ділі.  50. Кому треба буде в житті бугор, та ще такий, як Чувілкін? Він же весь, ніякого джерела від нього не одержують, крім одного безсмертя. Воно в ньому єсть як такому. Чоловік ці сили, він їх завоює, він із ними вийде Переможцем, його як такого не покине природа. Вона йому дала свої сили. Він перед ними, такими людьми, опиниться один з усіх такий у людях. Він із своїми дарами не впаде жертвою. Його сили залишаться непорушені, вони засяють у людях.  Я як такий залишу вам ваше живе й мертве, а своє природне візьму із собою. Я є один такий, на білому світі є. Коли узнають, хто я є такий, то  знайдуть сліди мої, їм створиться в цьому слово. В усьому світі люди зрозуміють, вони скажуть про таке ось діло, проспівають свої слова. Це, мовляв, він, більше ніхто з усіх, - Бог землі є в житті своєму. 60. Хто не любить у природі поганого й холодного, умирає на віки-віків. А хто тільки живе в природі різнобічно, той живе вічно в природі, йому слава в ній. Бог, він назвався ним через відкриття очей. У нього тіло заслужено бути ним.

    71. На цьому ось місці чоловік може бути здоровий без усякого такого фронту. Цьому чоловікові не треба буде для цього діла земля. Він не потребує одяг, йому не треба їжа,  також не треба дім з усіма вигодами. Йому треба життя всього національного народу. Ми цей ось бугор вважаємо місцем усіх національних людей. Ми це місце вважаємо початком цього життя, звідки перші кроки ступав своєю ногою сам Бог. Це шматочок землі, від часів Адама ніким ніяк це місце не займалось, і за нього воювати не воювали… Нам треба в природі безсмертя, умирати тепер ми не станемо. Мертве створювати не будемо, живе збережемо. Еволюція очі нам розкриє. Ми почнемо жити по-новому. Таке хороше, тепле не будемо приймати, а візьмемось за погане й холодне. Хати не будуть треба, могилки не будуть ритись для людей. Ті, котрі будуть лежати в праху, і ті встануть. Ми цього доб’ємось. Бугор це все зробить. Дохнути ми перестанемо, жити ми будемо. А яке будемо мати щастя! Потребувати нічого ми не станемо. Буде на землі рай. Мертве відійде зовсім, а живе настане. Один одного пожаліємо. Ми нападати не будемо. Ось життя яке настане Боже. На колесах ми перестанемо кататись. А мучитися будемо, спрага буде така жахлива, людям це не по душі буде. Спочатку буде тяжко, але зате буде здорове життя. Воно робиться по всіх усюдах людьми живого характеру. Якби вже вмерти мені, такому чоловікові незахищеному, за сорок шість років можна вмерти тисячу разів. Треба згодитись із тим випадком, із котрим доводилось жити. Учитель народу, Переможець природи, Бог землі за те, що в житті зробив сам. Це його така істина невмираюча».78.04.с.71.

    «Ось де виявиться правда, невмируща ідея: їжа не буде треба, одяг теж не буде треба, дім житлового характеру не буде треба. А буде треба всім нам Чувілкін бугор, його такі життєрадісні умови, земний рай: один поруч одного впритул стоять. Нас не буде природа поодинці забирати. Ми будемо мати тепло спільного характеру. Не природа нами, а ми нею будемо розпоряджатись своєю ввічливою просьбою. Нам доводиться просити природу своїм умінням, своєю любов’ю. А любов є для життя все. Лише б захотів, твоя мисль іде по природі до мети. А мета наша всіх така в житті, щоб жити на білому  такому світі. Ми вмирати не станемо. Ось що нам бугор Чувілкін дасть. Ми це завоюємо, наші ноги це все зроблять, вони причепились до нашого бугра».78.05.с.53.

 

Коли Учитель Іванов П. К. стане над людьми Богом?

    Учитель говорить про Бога: «147. Не від мене особисто це залежить, щоб я став над людьми Бог. Тоді я стану в людях Бог, коли вони стануть мене в своєму горі й біді просити, і завдяки цій просьбі чоловікові буде реально хороше. Через мене він не буде так мучитись. Я, як Бог, повинен його просьбу задовольнити реально, він має зостатись через це все задоволеним. Мене треба, як Бога, просити в усьомубудеш ти задоволений. Хочете, щоб у вас, у всіх людей, у природі не було війни між собою – просіть мене, як Бога, – війни не буде. Ви, усі люди, через мене, як Бога, доб’єтесь безсмертя, хворіти й простуджуватись не будете й також умирати перестанете через Бога. 148. Він нас у цьому врятує в житті, ви будете цим задоволені, ви будете жити вічно через  славу вашу. Ми, завдяки Божому вчинку, самі зробимось богами. Бог не велить чоловікові палити тютюн, пити вино. Бог не велить лаятись або злитись на іншого чоловіка. Бог має ввічливість до всіх людей, їх просить, щоб вони робили. Найголовніше – у своєму житті з усіма людьми здоровались. Знаходь бідного, нужденного, йому чим можеш поможи. Учитель наш – усього світу Бог землі, він відкрив світло цьому всьому, Дух Святий засяяв у людях. Еволюція в люди прийшлаце свідоме буття. Це все треба людям нам зберегти, як око своє,тоді-то ми зробимось у природі в житті всі боги. Залежить від нас усе. 149. Ми всі будемо жити в природі легко, життєрадісно. Для того, щоб усі були боги, треба нам усім робити. А коли ми з вами будемо все робити так, як нас учить Бог, ми будемо всі боги, як один. Діти всі мої, народжені для цього всього, не спішіть віддати свою похіть у житті, а спішіть її так зберегти. Це ваше здоров’я, ви будете  легкими це місце райське зайняти. Вам слава буде безсмертна. Загартування-тренування нас, усіх дітей, просить, щоб вони знали Бога й богами робились у природі. Коли ми, усі люди, у цьому приймемо загартування-тренування, так полюбимо природу, як любить її наш Паршек, ми тоді зробимось усі такими, як він. Ми всі будемо богами через діло. А він нас приведе до порядку. Ми всі як один будемо любити природу й берегти її, як око. Ми будемо боги життя. 150. Це загартування-тренування запанує й буде з нами жити. Між нами ворога – ніякого. Нас полюбить природа, вона нам усе дасть. Те, що буде нам у житті, ми як такі заслужимо в неї. Нас оточить атмосферна сила, дасть нам велику славу в житті. Ми одержимо спільне благо в життіце вічно жити в природі. Ми з вами будемо в цьому заслужені мати силу в природі жити, а смерть, ми її так виженемо. Усе це зробить наше загартування-тренування. Воно буде відігравати роль у всьому. Ми піднімемось живими з мертвих. Нас оточить сила Паршека. Він буде Богом початку, він - цьому всьому ватажок, для цього всього проходив 50 літ. Ми з вами прочитали, він нам сказав про Бога: брешуть. Треба цього Бога зробити в людях на собі. Він єсть люди всього світу. 151. Не від сонця будуть промені, а до Паршека будуть наші сили направлені – ось тоді-то буде Боже життя. За наше з вами, зроблене нами, ми одержимо світло, дорогу свою й по ній будемо йти сміло. Без усякої помилки ми будемо. Наша всіх мати велика природа, ми їй поклонимось і скажемо їй таке спасибі, що вона нам підняла Паршека такого, хто один за цим пішов і цього він добився від нашої матері рідної. Вона згодилась, пожаліла нас, не стала так вона карати. Ми не стали хворіти й простуджуватись так, як ми з вами це одержали. Паршек її, як матір свою, умовив, вона його пожаліла й дала йому можливість робити. Я через це все – самородок один для всіх нас, невмираюча особа. Не відступає від свого, знайденого в природі. Це наше, ми його як таке маємо. Це ж єсть ми, люди.    152. А в людях цих сам Бог, не такий, як він єсть тепер. Вони його не бачили й не могли його бачити, а сильно йому вони вірили. Тільки одна біда – не виконували. Їх віра невірна, вона їх закопала в могилу. Він із Богом народився, із Богом умер, його не стало. А Паршека народила природа для життя цього. Він живе з нами, говорить нам.  Горе, горе буде нам, книжникам, фарисеям, лицемірам. Час прийшов наш із вами. Наші церкви запустіють, дар Божий відпаде. Чоловік прийде зі сходу, він нам скаже про це все, але ми не будемо вірити. А коли це буде? Він говорить: ні я, ні мати моя не скаже. Ніхто не знає, тільки знає велика особа - Бог усьому, він нас до цього всього готує, щоб ми про це діло знали й робили те, що робить у житті нашому Паршек. Він є в житті чоловік наш, такий, як і всі люди, він зараз про це все, зроблене нам, пише». 83.02.с.147. Люди запитують, як Паршек ставиться до Бога. Він відповідав, що Бога треба бачити, йому вірити, виконувати його сказане слово. Він вважає, що віра в бога, якого не бачили, є неправильна.   

    Наш висновок такий. Понад піввіку багато людей, котрі бачили Учителя Іванова, вірять йому, просять Учителя дати їм здоров’я і життя, виконують його заповіді, вони отримали допомогу реально, тому вони називають Учителя Іванова Богом. Паршек заслужив, щоб його називали Богом. А тому Паршек заслуговує, щоб всі люди  всієї землі всіх національностей називали його Богом, жили за його вченням. Всі люди всіх національностей будуть отримувати допомогу від Бога Ош.     

     Бог Ош – це є Бог землі в житті своєму, ніхто інший, за діло, зроблене ним. Співаймо хвалу і славу Богу Ош. Любіть Учителя й один одного, і всім буду добре. Бажаю всім щастя, здоров’я  хорошого. 2012.09.16. Ош. 

 

Бог Ош (Іванов) за ділом

Просьба визнати

Ош

   

    Люди Господу вірили, як Богу.

    А Він сам до нас на землю прийшов.

    Смерть як таку вижене.

    А життя у славу введе.

Де люди візьмуться? На цьому бугрі.

Вони гучно скажуть слово.

Це є наше райське місце.

Чоловіку слава безсмертна.

     До нас на Землю прийшов живий незалежний чоловік за ділом Бог Ош, його особисте імя Ош, прізвище від людей Іванов Порфирій Корнійович. Як сказано в його гімні, його основна мета – смерть від всіх земних людей вигнати, зробити на Землі людям рай. Він свою мету практично звершує. Він, як живий незалежний чоловік, показав усім своє лице, написав своєю рукою своє ім’я, життєвий закон людям. Ми, всі люди, ради свого життя маємо йому вірити, його знати, виконувати його заповіді, щоб нам не страждати в своєму житті. Таку високу мету може мати тільки Бог Землі, через це його перші учні піввіку тому за діло визнали Переможцем природи, Учителем народу, Богом Землі. Він сам не називав себе Богом. Йому люди дали це імя за його корисне діло, котре він зробив людям. Він говорив: «Я це імя (Бог) отримав у людей через діло моє, я відкрив сліпим світло. Не заперечуйте їм». 7702. Він калік, сліпих робив здоровими. Порятунку в житті без Бога не буває, треба Бог. Тепер його учні просять всіх людей всього світу визнати Бога Ош (Іванова), вірити йому, виконувати його заповіді. В першу чергу ми просимо українців і діаспору визнати Бога Ош, розказати іншим.

    Народження Іванова П. К. В 1898 році 20 лютого в Україні, Луганська об., Лутугінський р., с. Оріхівка, народився Нестеренко Порфирій Корнійович. Прізвище його батька було Нестеренко, потім змінилося на Іванова. Його прізвисько Паршек. Про батька Порфирій писав: «Батько, отець український рідний». 1977. Іванов українець за походженням. У Паршека, як і в усякого святого, є два прізвища або імені. Іванов – це від предків, друге імя Ош Паршек написав сам ради Бога. Спочатку учень написав Учителю Іванову, як Богу, свій звіт, що він зробив у житті. Іванов звіт прийняв, і учневі написав нове прізвище Ош, як Отець сину, замість старого предкового. Учень імя Ош прийняв, назвав Учителя Богом Отцем Ош, а себе сином Ош. Учень ім’я Ош не присвоює, це ім’я є спільне всіх наших людей. Якщо Іванов є Бог Отець для одного, то він є Бог Отець і для багатьох. Тому пишемо: Бог Ош (Іванов).

    Спільне імя Ош народу Бога. Бога без особистого імені не буває. Учитель заповідав, щоб усі наші люди обрали одне імя: «Треба нам, всім людям,  обрати одне імя, і ним як таким базуватись. Він між нами такий зароджений один чоловік з таким поняттям».1974.06-11. Спочатку ми вважали, що одне ім’я має бути або Іванов, або Паршек. Але Учитель написав у своєму зошиті прізвище Ош. Учитель писав, що він з людьми поділився: залишив людям все людське, що від них отримав, а із собою взяв тільки Боже, холодне і погане.  На підставі цього учень зрозумів, що Учитель через учня пропонує всім нам обрати одне імя Ош і на ньому одному базуватися в житті. Вірні учні обрали одне імя Бога Ош. Тому пропонуємо всім обрати Ош, як спільне імя народу Бога. Імя Ош є велике, святе, через нього звершиться все. Бог Ош (Іванов) є наш Отець, а ми його сини. Тепер ми просимо вас усіх визнати Бога Ош. З живим Богом всім буде легше і краще.

    Дорога Бога – незалежність від природи. Паршек 35 років жив, як усі люди, залежні від природи. У них є потреби їжа, одяг, житловий дім, котрі придбаваються через труд в природі. Потім йому пришла свідомість, що всі люди через свою залежність хворіють і вмирають, не задовольняються в житті. Таке залежне людське життя він не визнав істиною. Треба пробувати жити незалежно від природи, без потреб їжі, одягу, житлового дому. Він вирішив на собі провести такий експеримент, став обходитись без потреб, не вживав їжу щодня, ходив в одних трусах зимою і літом, не мав потреби житлового дому. Шукав людям в природі засоби для здоров’я, допомагав бідним, хворим, учив. Так без потреб прожив 50 років. Йому допомагала природа, давала йому сили для життя, він її любив, як матір рідну. Природа його народила. Повітря, вода і земля – це його милі, невмираючі друзі, йому в усьому допомагали. Природа дала йому сили допомагати бідним, нужденним, хворим людям. Люди, котрим Іванов допоміг в здоровї, назвали його за корисне діло Учителем народу, Богом землі. Так народився Бог через своє діло: не одягався, не вживав їжу, не потребував житлового дому. Можна сказати, Паршек є послідовник Христа. Іванов взяв вчення від Христа, виконав всі заповіді Христа, доповнив своїм вченням, і навчив людей, тому прославив Христа. Христос для Паршека є дорога, істина і життя. Він заслужив називатися великим у царстві Божому. У Іванова, як Бога, закони такі само, як у Христа. Люби Бога твого. Люби людей, як себе. Бажай людям те, що собі хочеш. Зробити з ворога любимого друга. Іванов піввіку, від 1933 до 1983 року, виконував заповіді Христа, а в 1983 році всім написав: «Я зробив те, що колись говорив нам Христос». 1983.02. Іванов жив не за рахунок технічного, штучного, а за рахунок святого духу в природі, котрого отримував через загартування в природі. Він говорив, що зима, мороз, сніг – це його дух святий. Через це Іванов називається Бог Дух Святий, він об’явився в 1979 році. Христос виконував волю свого Бога Отця, через це він називав себе сином Його. Подібно до цього Іванов виконував волю Христа, через це він називав себе сином відносно Христа. Отже, Христос для Іванова був Бог Отець. Так Христос завдяки Іванову зробився в людях Богом Отцем. Так Іванов через Христа прийшов до Бога Отця. Виконались слова Христа. Він говорив, що до Отця приходять тільки через Христа. Христос говорив, що Отець і Син є одне. «Хто бачив мене, той бачив Отця». Христос говорив, що він іде до Отця. Це виконалось. Ми пропонуємо всім його заповіді знати і виконувати.

    Іванов створив науку незалежність, вона записана в його працях, їх близько 300. Він є Бог всіх людей світу, всіх людей планети Земля. Це його заповіт. Все, що він має, його вчення, рукописи, слова, діло – все це належить народу всієї Землі, незалежно від національності, релігії тощо. Це все є спільне надбання всього людства. Праці Іванова П. К. належать всім людям і кожному. Він любить всі національності однаково. Це все треба не одним руським, а всім людям всього світу. Мова рукописів Іванова – це суміш російської й української мови, приблизно порівну. Іванов називає свою мову руською, бо її за багато тисячоліть тому створили руси або руські, що жили на берегах Дніпра. Вона вічна. Праці Іванова ми переклали на літературну російську мову, щоби була можливість перекладати праці на мови всіх народів світу з допомогою словників. В працях Іванова є все, що треба для життя. Всі читайте, розумійте, виконуйте. Кожен бажаючий має право перекласти праці Іванова П. К. з російської на свою рідну національну мову, і розповсюджувати без авторського права не з корисною комерційною метою, як подарунок. Просимо українську діаспору перекласти  праці Іванова П. К. на англійську та інші різні національні мови, і розповсюдити, як подарунок.

    Праці Ош (Іванова) – це життєвий закон Бога для всіх людей. Заповіді Іванова – це закон для виконання прямої дії. Таким чином Бог замінить законодавчий орган будь-який, він не треба буде. Якщо люди будуть виконувати закон Бога, в житті людства буде порядок, мир, любов, природа людей не буде карати, а піде назустріч. Незалежні люди не будуть красти, убивати, не будуть хворіти і вмирати. Не буде тюрми і лікарні. Не буде армії, зброї, не буде війни. На землі буде рай. При цьому будуть виконані всі заповіді Христа, бо Іванов робив те, що колись говорив нам Христос.   

    Іванов виконав заповіді Христа і навчив інших. Христос говорив: «Полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю. Це є перша і найбільша заповідь. Друга ж, подібна до неї: люби ближнього твого, як самого себе. На цих двох заповідях утверджується весь Закон і пророки». Мф 22:37. «Все, чого бажаєте, щоб вам робили люди, так і їм робіть. В цьому є Закон і пророки». Мф 7:12. Христос не виконував закон Божий від Мойсея, котрий учив євреїв любити євреїв і ненавидіти ворогів, їх убивати, мало-помалу завоювати світове панування, щоб залишились євреї й їх раби. (Див: Второзаконня гл.7, 11, 20). Христос говорив учням, що любіть ворогів ваших, благословляйте їх, прощайте їм провини, але не карайте, не вбивайте. Найдорожча заповідь Христос – людям бути в житті незалежними від природи, тобто основних потреб людей їжі, одягу, житлового дому. Бо через свою залежність люди втрачають здоров’я і вмирають. Залежність веде до смерті, а незалежність до продовження життя. Він заповідав: «Не турбуйтесь і не кажіть, що нам їсти?  Чи що пити? або: у що одягнутись?» Мф. 6,31. Терпінням спасати свою душу, терпіти холод, голод. Причина всіх бід людства в тому, що не виконують заповіді Бога, які ведуть людство до незалежності від природи. Далі про це докладно.

    Христос учням на прийомі обливав холодною водою ноги до колін, учив, щоб і вони обливали ноги один одному. Христос говорив: «Отже, якщо Я, Господь і Учитель, умив вам ноги, то і ви повинні вмивати ноги один одному. Бо Я дав вам приклад, щоб і ви робили так само, як Я зробив вам». Ін13:5.  Христос заповів любити всіх, вітати знайомих і незнайомих, щоб мати нагороду від Бога. Він говорив: «Бо коли ви любите тих, хто любить вас, яка вам нагорода? І коли ви вітаєте тільки друзів ваших, що особливого робите? Отже, будьте досконалі, як Отець ваш досконалий». Мф 5:48. Христос заповідав поститися щотижня. Дні посту визначені через такі слова: «Чи сумують весільні друзі, поки з ними жених. Але настануть дні, коли відберуть у них жениха, і тоді будуть поститись». Мф 9:15. Очевидно, Він говорив про Себе. Христа відібрали в учнів у пятницю, Його розіпяли, тіло поховали. А в неділю Він вийшов із гробу, прийшов до учнів, їв разом із ними рибу і мед. Лука 24:43. Отже, Христа відібрали в учнів з вечора пятниці  до неділі приблизно 42 години, у цей час треба поститись. Христос заповідав допомагати бідним, нужденним, дати милостиню на хліб на день. Голодного нагодувати, роздягненого зодягнути. Христос сказав: «Коли хочеш бути досконалим, піди продай добро твоє і роздай убогим; і матимеш скарб на небесах; і приходь та йди слідом за Мною». Мф 19:21.  Учив усі блага суспільства розподіляти між усіма людьми порівну, має бути всім однакова зарплата. Згадаймо притчу про зарплату один динарій в день. Багатий не ввійде в Царство небесне. Прощати людям провини, не карати тюрмою, не вбивати. Христос заповідав просити в імя Його: «Якщо перебуватимете в Мені, і слова мої у вас будуть, то, чого б ви не захотіли, просіть, і буде вам». Ін 15:7. Ці заповіді Христа треба виконувати: "Всякого, хто слухає ці слова і виконує їх, уподібню мужеві мудрому. А всякий, хто слухає ці слова і не виконує їх, уподібниться мужеві нерозумному". Мф 7:24. "Хто порушить одну із цих заповідей найменших і навчить того людей, той найменшим назветься в Царстві небесному, а хто виконає і навчить, той великим назветься в Царстві небесному". Мф 5:19. Іванов виконав заповіді Христа, і навчив людей, тому заслуговує, щоб його називали великим, мудрим у царстві Божому.

    Христос дав заповіді, а Іванов зібрав їх у систему, виконав їх, навчив того людей. Зараз найголовніше, всім людям треба здоров’я. Через догляд за собою не простуджуватися і не хворіти, запобігати всяким хворобам, щоб не попадати в лікарню і тюрму. Іванов приймав всіх нужденних, бідних, хворих, хто просив. Він робив подібно тому, як робив Христос. Клав руки на тіло, через свої руки током убивав біль, вводив дух, обливав водою, давав усно заповіді, що робити в житті. Вони всі взяті у Христа. Христос учням на прийомі обливав холодною водою ноги до колін. Іванов це ввів у систему, Він сам обливався холодною водою і навчив людей. Він на прийомі учням обливав ноги холодною водою, ще здоровіше буде, якщо обливати все тіло. Христос заповів любити всіх, вітати знайомих і незнайомих. Іванов це виконав, здоровався з усіма, знайомими і незнайомими. Він заповідав здороватися з усіма людьми, котрих зустрічають. Христос заповідав поститися щотижня. Іванов це виконав, ввів у систему. Він сам терпів без їжі й заповідав учням терпіти без їжі щотижня 42 години з пятниці до неділі. Христос заповідав допомагати бідним, нужденним, дати милостиню на хліб на день. Паршек це виконав, ввів у систему. Він заповідав найти бідного, нужденного, дати 50 копійок із словами про себе: мовляв, даю за те, щоб не хворіти. Так робити завжди. Христос заповідав просити в імя Його. Іванов це виконав, ввів у систему. Він говорив: «Проси Мене – будеш здоровий». Просити так: «Учителю, дай мені здоровя». Люди просять і отримують реально, це живий факт. Чим більше люди звертають увагу на Учителя як Бога, просять Його, прославляють, тим більше Учитель впливає на людей, дає все для життя, що просять. Коли всі люди будуть просити в Учителя мир, тоді буде мир на землі. Не будуть попадати в лікарню і тюрму. Учитель писав про прийом: «Чоловіка ми прийняли, як усіх я приймаю. А потім водою холодною облили, потім він прийняв таке вчення, що робити. 1. Треба два рази, вранці й увечері, купатися холодною водою. 2. З людьми здороватись, жодного чоловіка не проходити. Твоє діло – їм сказати, а їх діло – вони як хочуть. 3. Треба знайти чоловіка нужденного, йому треба дати 50 копійок. Сам собі скажи: я, мовляв, ці гроші даю за те, щоб мені не хворіти. 4. У пятницю о 6 годині повечеряв, лічи 42 години, у неділю о 12 годині будеш їсти. Вийди надвір, з висоти тягни повітря й говори: "Учителю, дай мені здоровя". Після цього їж, що хочеш, скільки хочеш. Твоє здоров’я – це є все. 5. Не харкай, не плюй на землю, не кури, не вживай алкоголь. Це твоє законне в цьому діло. Не будеш це робити – у тебе реального нічого не вийде». 1983.03. Загартування – це наука всіх людей усього світу, джерело людського життя. Хто виконує, той запобігає всякому захворюванню, всякій біді.

    Основні пропозиції або заповіді Іванова і Христа. Учитель Іванов пише про нову країну: «Учитель вносить людям свою еволюційну спільну свідому пропозицію, щоб жити в природі однаково. Не треба ніякої в житті політики, не треба такий ріст економіки. Нам треба рівна, одна для всіх зарплата. Ми, всі до одного чоловіка, повинні із цим утриманням погодитись, і взяти свою належну спільного блага зарплату від малого і старого 33 карбованці в місяць. Ми повинні всі наявні засоби в житті ліквідувати. Борги наявні людям люди повинні простити. Злоби на кожного чоловіка і ненависті не мати. Випустити всіх ув’язнених і божевільних з моєю ідеєю, за що ніхто і нічим не буде винуватий. Будуть жити в природі за вченням Учителя. Буде нам всім мало, всім прибавимо». 1978.06.07. Христос говорив: «Не суди…». Іванов повторює: «Наша велика помилка, що ми караємо, а не прощаємо». Бог Ош (Іванов) нам всім прощав і нам велів. За його наукою, ми будемо кожному за провини прощати, а не віддавати судді, щоб він засудив і посадив в тюрму, як це робилось по-старому. Це є заповіді Христа й Ош (Іванова). За цей наш вчинок нас Бог, природа і люди будуть любити. Люди не будуть робитися злочинцями, їм не треба буде тюрма, юстиція, міліція, війська. Учитель пропонує всіх ув’язнених звільнити, котрі виконують його ідею. У Христа є ідея однієї всім зарплати. Дивіться притчу про господаря, який наймав робітників за плату один динарій в день, або 30 в місяць. Іванов цю ідею розвинув. Він пропонує: всім людям згодитись і взяти однакову зарплату 33 карбованці в місяць. Якщо буде мало, всім прибавимо однаково. Діти мають бути на своєму утриманні, а не батьків. Природа і люди за цей вчинок нас всіх полюбить, не буде карати. Бог не за таких жадних, хто не хоче свою зарплату урівняти. Нам, всім людям, із цими пропозиціями треба згодитись, і хоч поступово виконувати, якщо не можемо зразу. Якщо ми всі цього не виконаємо, то у нас такий безлад і залишиться, нам не допоможе Бог, природа буде карати хворобами, смертю.

    Війни не буде між спільним надбанням. Скільки існує людство, стільки люди воюють між собою за землю, територію. Війна буде до тих пір, поки люди не усвідомлять, що земля й усі природні багатства є спільне надбання людства, вона чужа природна, її не можна присвоювати, нема власності, нема власника. Така заповідь Іванова Є своє тільки тіло чоловіка. Природа народжує людей для життя, а є такі неправильні люди, що викачують з природи газ, нафту, продають за гроші, роблять зброю, убивць, щоб убивати природних людей. Коли землю будуть вважати спільним надбанням, такого не буде. Христос заповідав: «Любіть ворогів ваших». Іванов учить: «Не присвоювати, а поступатись. Він хоче твоє місце зайняти – ти йому поступись, але не говори, що це місце «моє». Такого місця свого нема в житті. Є місце природне. Бачиш його неприємність, він іде, хоче тобі перешкодити своїм злом. Ти розуміюча особа, твоя ввічливість, повинен зупинитись і йому з любов’ю дати дорогу – ніякий звір чи ворог на тебе не піде, ти будеш урятований у житті своєму.  Це єсть природа, не присвоюй місце до свого імені й не говори: це місце моє». 8009.38.«Ніякої війни не буде між спільним надбанням усього людства. А Паршек ці засоби найшов для всього світу всіх людей. Це Чувілкін бугор, наше райське місце, чоловікові слава безсмертна. Не вмієте жити по-природному. Відмовтесь, сусіда чужим не вважай, живи ти, як із своїм, не жалій нічого, люби його діло душею й серцем – ось тоді не буде війни. Своє місце не визнавати». 8009.39. Див.: Ош. Життєвий закон Паршека. 2008.

    Чому Іванов називає себе за національністю руським? Тому що його предки були руські, як і всіх українців. Учитель пише, що руські були. Тому  руські мають бути завжди. Бо назва «руський» це древня назва нації, їй тисячі років, прийшла на землю разом із нацією на берегах Дніпра. Назва нації невіддільна від самої нації. Назва визначає націю. Нації без імені не буває. Нема назви – нема нації. Назва «Русь» має величезну силу, природну життєву енергію для нашої нації, вона завойована кровю, це наш меч і щит. Чому Русь так називається? Бо земля наша русою зветься, звідси прикметник «руський». Про це говорить памятка «Валесова книга», д. 24г: «Про ту зі старих часів землю нашу Союзу Антів (Київську Русь), яка через кров, щедро пролиту на ній, русою зветься, бо руду (кров) лили, і так в спрагу її до кінця. І буде та земля наша прославлена племенами і родами». 880 р.  Іванов вживав слова українські й російські однаково. Мова рукописів Іванова – це суміш російської й української мови, українських слів близько 500. І всі ці слова Іванов називав руськими. Від назви нації «руський» не можна відмовлятися нам з вами в Україні. Інакше природа нас буде карати, поки ми знову не станемо називатися руськими. Нація руська має бути вічно, це шанування пам’яті предків. Як відомо, назва нашої країни мінялася 20 разів, і буде мінятись через політику. Це – Оріана, Антія, Україна-Русь, Україна і т.д. Чому мови різні? Тисячу років тому мова Київської Русі й Московії була однакова руська, бо в той час в Московію на береги ріки Москви переселилися руські мешканці Русі. Лінгвістам відомо факт, що за тисячу років словниковий фонд будь-якої мови змінюється на 20 %, це природно. За тисячу років мова України і Росії змінилась приблизно на 20 % відносно початкової по-різному, бо вони є в різних місцях. А між собою їхні мови різняться приблизно на 40 %, це природно, так природа творить множину націй. У полі є різні квіти, так і це. Неправильно вважати, що якась краща за іншу. Кожна мова хороша по-своєму, одна другу збагачує, доповнює. Це наше багатство, якщо ми єдині. Ми всі з вами, народи України і Росії, повинні любити мову і діло один одного, цінувати, берегти, як око. Народ України і Росії – це одна руська нація, з одного кореня, одна сімя, вона вічна. Ми руські. Висновок. Бог Ош (Іванов) не розділяє народи, а через єдину мову обєднує, відроджує єдину Русь, творить мир між народами. Іванов протилежний політиці. Якщо ми визнаємо Ош (Іванова) Учителем і Богом, то він для нас усіх приклад в житті. Якщо він називав себе руським, то ми пропонуємо всім жителям України називатися за національністю руськими. А говорити по-своєму, як звикли. Щоб шанувати память тих, хто щедро пролив свою кров за Русь і Україну, пропонуємо країну називати Русь-Україна, або Україна-Русь,  прославляти її. Запросити всіх русів єднатися навколо Русі-України. Так буде правда, мир.          

    Чому треба Бога знати і виконувати заповіді Бога? Тому що за невиконання буде від природи покарання. Іванов, як Бог, пише: «Я не прийшов на землю для того,  щоб осудити грішного чоловіка, що не знає в житті. Я прийшов осудити праведного, хто багато вірив, але виконувати не захотів. Цьому не буде прощено. Його зігнати із землі. Сам жив за рахунок цього обману». 6612.190. Іванов говорив, що буде велике горе книжникам, фарисеям, лицемірам. Вони слово не виконують. Україна народила Бога Ош (Іванова), знала його в житті, багато вірила, але виконувати його заповіді не захотіла, крім невеликої групи людей. Також Росія знала Бога Ош (Іванова), багато вірила. Іванов часто приїжджав в Москву, давав здоров’я людям, говорив з ученими, просив їх обнародувати його вчення, але вони не захотіли виконувати його заповіді, а влада його за ідею посадила в тюрму і психіатричну лікарню на багато років. Церква не виконувала заповіді Христа й Іванова, котрі є однакові, Іванова, як Бога, ганьбила. Церква не виконувала заповіді Христа так, як Іванов. Учитель 50 років тому попереджав, що тому, хто не виконує його заповіді, буде погано. Тепер Бог осуджує. Церква тепер готується до майбутнього загробного життя в раю. Іванов пише про церкву: «Священик іде в пекло, а за ним решта». 1978.  Бо вірили, але не виконували. Іванов не хоче, щоб священик і віруючі йшли в пекло. Іванов про майбутнє життя стверджує: якщо чоловік незалежний, загартований в цьому житті, то йому вже не треба боятися загробного життя. Душа не вмирає, не має кінця. Спочатку зробити рай на землі. 

    Україна і Росія. Що буде Україні й Росії за те, що не захотіли виконувати? Учитель питає у природи, вона відповідає: «Єсть війни в житті для народу, як буде? Про це діло говорить природа: «Москва згорить, Київ теж». Десять років треба готувати себе в цьому ділі. Ми в житті злодії, ми вбивці всього. Не бережемо своє тіло, живемо за рахунок чужого, а своє ми хоронимо. Відходимо від природи. Себе хвалимо, Бога в цьому ганьбимо. Вважаємо, що ми єсть люди праві. Ось чим ми всі програємо в цьому ділі». 8009.98. Пророцтво частково здійснилось, через 10 років розпався СРСР. Іванов пише: «А про Москву сказала: «Вона не буде жити». Так що всім доля – це природа». 8109.68. Від природи пряма загроза зігнати із землі. Ми всі сьогодні бачимо, що Росія, порушивши міжнародний договір про мир, захоплює територію, готується до нападу на Україну. Бог завжди  проти того, хто нападає. Бог завжди захищає ображеного. Назріває світова війна, в ній погано всім. В перемозі буде ідея Ош (Іванова). Щоб не сталося біди, народу Росії, України, віруючим церкви пропонуємо всіма спільними силами загартовуватися за даною системою, жити за вченням Учителя Іванова, поки не пізно. Отже, наука незалежність говорить, що на території України і Росії має бути єдина нова країна руських. Народам Росії й України тепер треба не воювати, а об’єднатись, любити один одного, жити однією сімєю, не присвоювати землю, не говорити, що земля моя. Змагатися, хто краще виконає пропозиції Учителя Іванова. Ніяка стара країна тепер сама не відмовиться від зброї й армії, бо боїться ворога, міжнародні договори не діють, нема гарантії миру. Учитель пророкує, що зброя навіть ядерна, як продукт, буде застосовуватись у війні. Краще жити, ніж вмерти у вогні війни. Ніхто не хоче вмирати. Тому нам, всім людям, треба загартування – наука життя. Ми просимо: відтепер не треба воювати між собою, бо на землю прийшов Бог, він мирним шляхом задовольнить усі сторони, тільки визнайте його. Бажаємо щастя, здоровя хорошого. 2014.06.21. Ош.