Зміст

Рівняння еволюції.

Як це вийшло, один Бог знає.

 

Рівняння еволюції

 

Практика і теорія, котра в процесі побудови. Приєднуйтесь до побудови!   

 

Валентин Ош

 

Порфирій Іванов говорить про статус будь-якої праці: «А в природі цього немає, що це твоє. Раз ти зробив у природі, тобі це все далося, вже це є наше спільне, але не твоє особисте». Бог то Бог, та не будь сам. 1966.07а. с.125. Праця будь-яка, також ця праця, є спільне надбання людства, але не власність будь-кого особисто. Це є наше. Кожен має право вільно безплатно користуватися, копіювати, видавати, перекладати на будь-яку мову, розповсюджувати.

Іванов: «Ви, учений чоловік, знаєте добре, що з будь-якої практики можна побудувати

 будь-яку теорію. А коли обґрунтується теорія, і практика буде визнана, тоді-то визнається це право Паршека. Він із колії не сходить, жде цього моменту». 8202-52. «Прийде такий час, про мене заговорить теорія». 8204-177.

 

 Практика

 

Приклад 1.  Порфирій Іванов говорив про еволюцію, що еволюція – це не вживати їжу, тобто свідомо терпіти певне число годин у тиждень. Наше терпіння постійно росте. Іванов показав своїм досвідом, що терпіти без їжі треба певне число годин підряд в тиждень.

 

24, 42, 66, 108, 144 годин в тиждень. Маємо послідовність чисел, яка будується за законом: кожен член дорівнює сумі двох попередніх. Відношення будь-якого члена до попереднього приблизно дорівнює постійному числу, яке називається золотий перетин: 1, 618… Це число часто зустрічається в природі.

 

Приклад 2. Розглянемо чисельний ріст такого стада корів протягом якогось часу. Доросла корова народжує одне теля щороку, а народжене теля стає дорослою коровою через рік після народження. Якщо підрахувати число голів стада щороку, то отримаємо послідовність чисел, в котрій кожен член дорівнює сумі двох попередніх. Ця модель характерна для еволюції всіх живих істот у природі.

 

Ці два приклади приводять до думки, що в еволюції якості виражаються діалектично послідовністю чисел, тобто кількістю.

 

А1, А2, А3, А4, А5 ... Аn.  Це є еволюційна послідовність у загальній формі. Де n – натуральне число. Далі цю еволюційну послідовність чисел будемо пробувати знайти, будемо будувати.

 

Теорія

 

Будуємо на основі діалектичних законів.

 

1. В природі є дві єдині протилежності.  Наприклад, тепле, хороше, холодне, погане. 

2. Заперечення заперечення. (Заперечення). 

3. Дія, протидія, синтез. (Дія-синтез).

 

Побудова еволюційної послідовності

 

Вибираємо перший член. Перший член послідовності може бути будь-яке число, воно не впливає на результат. Еволюційний ріст всякого виду починається з однієї особи, або пари, тобто з одиниці.  Тому перший член послідовності вибираємо рівним одиниці.

 

Другий член. Другий член має бути число, відмінне від одиниці, згідно з законом (Заперечення). Якби другий член дорівнював одиниці, то в такій послідовності не виражався б еволюційний розвиток, що не підтверджується на практиці. Отже, другий член не одиниця, а якесь число: X.

 

Третій член. Третій член послідовності згідно з законом (Заперечення) є не (1) і не (Х). Згідно з другим законом (Дія — синтез) є синтез першого і другого члена, синтез – це є сума в числовій формі. Звідси виходить, що третій член дорівнює сумі: 1 + Х. Також два приведені приклади з практики підтверджують, що третій член є (1 + Х). Отже, перші три члени еволюційної послідовності побудовані за діалектичним законом – дія, протидія, синтез.

 

1, Х, 1 + Х 

 

Ця послідовність трьох членів побудована за законом: третій член дорівнює сумі двох попередніх. Можна припустити, що за цим законом має будуватися еволюційна послідовність чисел для будь-якої кількості членів. Таких послідовностей може бути нескінченне число. Виберемо з нескінченного числа можливих послідовностей одну послідовність, яка зустрічається в природі з найбільшою ймовірністю, тобто зустрічається в природі найчастіше.  Це послідовність, у котрої відношення будь-якого члена до попереднього члена є постійне число, така послідовність називається геометрична прогресія. Така послідовність є одна. Будемо вважати, що еволюційна послідовність є геометрична прогресія. Отже, ми маємо послідовні три члени геометричної прогресії, тепер можемо знайти точно її знаменник (Х) та будь-який член послідовності. Знаменник (Х) дорівнює відношенню третього члена до другого.

 

Х = (1 + Х)/X. Звідси маємо квадратне рівняння. Основне рівняння еволюції.  

 

Х² –  Х  – 1 = 0.  (1)   Знаходимо корні.

 

Перший корінь: Х1 = 0,5(1 + ). Позначимо Х1 = Z. Це число золотий перетин: 1, 618033…  

 

Другий корінь: Х2 = 0,5(1 – 5). Використовуючи попереднє позначення, маємо друге позначення: Х2 =  – 1/Z.

 

Послідовність з першим коренем (П1):  1, Z, Z², Z³...    (2) 

 

Показник степені є будь-яке натуральне число, тому члени послідовності збільшуються необмежено. Зростаюча прогресія. На практиці зручно користуватися аналогічною послідовністю цілих чисел: 1, 2, 3, 5, 8, 13, 21, 34, 55...  В ній кожен член дорівнює сумі двох попередніх. Відношення між будь-яким членом і попереднім приблизно дорівнює золотому перетину.

 

Послідовність з другим коренем (П2): 1, –  1/Z, 1/Z², – 1/Z³...   (3)

Прогресія, що убуває, із змінними знаками членів. Аналогічна послідовність обернених цілих чисел: 1, –  1/2, 1/3, – 1/5, 1/8,  – 1/13, 1/21...  (4)    

 

Якщо початковий  член послідовності є будь-яке число (а), то кожен член послідовності П1 і П2 буде помножений на це число (а). Якщо початковий член дорівнює (а), то маємо перші три  члени: a, aX, a + aX . Звідси отримуємо знаменник прогресії:  aX/a  = (a + aX)/aX.  Після спрощення  отримуємо виведене раніше рівняння  еволюції (1). 

 

Ми побудували послідовність будь-яких якостей у природі, які виражаються певними кількостями, тобто числами, бо кількість і якість діалектично пов’язані між собою. У природі є дві єдині протилежні сторони за діалектикою – це створення чого-небудь і знищення його. Очевидно, що в природі має бути щось спочатку створено, щоб потім воно було знищено. Отже, процес створення чого-небудь завжди випереджає процес знищення його. Це підтверджується практично в житті астрономічного Всесвіту, котрий перед нами більше створюється і розширюється, і майже непомітно знищується.  Розміри Всесвіту значно перевищують розміри галактики, у котрій відбуваються процеси знищення матерії, тіла з масою притягуються один до одного. Матерії більше створюється в природі, ніж знищується. Взяти чорну діру. Це, на нашу думку, пояснює існування створеного Всесвіту. Бо по-іншому не може бути. Те, що створено та існує в цю мить, в наступну мить буде знищено. Хто створив світ, той його знищує. Ми всі зазичай запитуємо: хто створив Всесвіт? Відповідь: той, хто його знищить. У теорії процеси створення і знищення описують  дві протилежні послідовності, котрі виходять з єдиного рівняння еволюції.  П1 є зростаюча послідовність, вона виражає процес створення чого-небудь, наприклад матерії. П2 послідовність, що убуває, вона виражає процес знищення того, що створено спочатку.  Процес створення і знищення відбуваються одночасно. Одне знищується, інше створюється.  Початкове число послідовності П2 є набагато менше від кінцевого числа послідовності П1. Припустимо, що початковий член П2 дорівнює М, він виражає кількість матерії в природі в якийсь момент часу:

П2: М, –  М/Z, М/Z², – М/Z³...   (5)

 

Ми бачимо, що із збільшенням номера члена послідовності його величина прямую до нуля, тобто матерія знищується. Цей процес відбувається в кожній галактиці. Скупчення тіл з масою в просторі називається галактикою. Всі тіла скупчення з якогось моменту часу рухаються до центру галактики і поступово, із збільшенням номера члена послідовності, їхня кількість матерії зменшується за формулою (5), і доходячи до центра, майже зникає. Цей центр названий чорною дірою. Послідовність П1 виражає створення і зростання матерії, кількість галактик зростає, вони розбігаються одна від одної, Всесвіт розширюється. Відстань між галактиками збільшується, астрономічний простір збільшується, розширюється.  Очевидно, скільки матерії створилося, стільки буде знищено. Закон збереження існує.  У Порфирія Іванова є праця з такою назвою: «Одна, що йде, друга зворотна». Або російською: «Одна идущая, другая обратная».  (1966.12). Ця фраза приводить до ідеї,  що в природі йде один процес створення,  і зворотній процес знищення. Це дві дороги, шляхи. Один іде до життя, другий до смерті.    

   Із практики Порфирія Іванова ми з вами спробували побудували теорію. А тепер далі цією теорією будемо  пробувати описувати практику природи, знаходити підтвердження на практиці теорії, тобто підтверджувати істинність теорії. Бо критерій істини є практика.  

 

Гіпотеза кванта якості

Квант якості – найменша частинка будь-якої якості природи, тобто матерії. Наприклад, фізичної величини енергії. В процесі еволюції матерія зростає через еволюційну послідовність чисел (П1) від малого числа до Великого числа. Тут перший член  є одиниця. Це підтверджується на практиці Всесвіту астрономічного, Всесвіт і його матерія збільшується, він розширюється.

 

Основне рівняння еволюції показує, що закономірний також зворотний процес скасування, зменшення матерії від великого до малого числа (П2).  Тут перший член є велике число. Тобто обов'язково відбувається знищення матерії за законом (Заперечення). Це підтверджується на практиці за космологією. Наприклад, в галактиках чорна діра.

 

Та матерія, яка виникла через послідовність П1, закономірно знищилася через послідовність П2. Скільки матерії виникає або утворюється в послідовності П1, стільки матерії зникає або скасовується в послідовності П2. Якщо подивитися на природу в цілому, то можна відзначити, що матерія не виникає і не зникає, а перетворюється з одного виду в інший.

 

Рівняння еволюції дає дві послідовності П1 і П2, одна зростаюча, друга убуває. Вони є дві протилежності, котрі єдині. Якщо спочатку одна зростає, то потім убуває. Це проявляється в нашій практиці. Ош говорить, що в природі є дві протилежні сторони щодо почуття в природі людей. Якщо люди спочатку в житті мають почуття хорошого, теплого, то потім природа сама підсовує такі умови життя, що люди відчувають погане, холодне. І навпаки. 

 

Рівняння еволюції показує, що матерія спочатку збільшується від малого до Великого Всесвіту, а потім зменшується до малого, потім знову збільшується и так далі. Так відбувається коливальний процес без кінця. Причина і рушійна сила еволюції є в самій природі.   

 

Можливо, світло перетворюється в матерію з певною масою, котра має властивість притягуватися або до себе притягувати матерію, що має масу.

 

Гіпотеза кванта відстані

Матеріальний об'єкт має місце в просторі в певних точках, а не в неперервному просторі, як ми всі досі  розуміли. Найменша відстань між двома сусідніми точками, у котрих може бути матерія, називається квант відстані і дорівнює: mZ (одиниця виміру метр). Матеріальний об'єкт займає місце в просторі за такою послідовністю чисел, одиниця метр.

 

m, mZ, mZ², mZ³ ... Mn. (метри). m — початковий член. Послідовність Пm.

 

Гіпотеза кванта часу

Матеріальний об'єкт існує в природі через певні проміжки часу, а не в неперервному часі, як ми, всі люди, досі розуміли. Квант часу – це найменший проміжок часу, що йде в природі. Проміжки часу виражаються такою послідовністю чисел в одиницях часу, секунда.    

 

k, kZ, kZ², kZ³ ... Kn. (секунди). k — початковий член. Послідовність Пk. 

 

Світло. Швидкість

Коли виникає світло, воно починає розповсюджуватися в просторі на квант відстані за квант часу. Тобто виникнення світла, відстань, проміжок часу мають одну фазу. І також світло має одну фазу в будь-якій точці простору, і будь-якому проміжку часу. Послідовність відстані і часу починаються разом, їм дає початок світло. Тому швидкість світла дорівнює:

 

V світла = m/k = mZ/kZ = mZ²/kZ² = mZ³/kZ³ метрів/секунду = с = триста тисяч кілометрів за секунду.

 

Із послідовності відстані і часу бачимо, що швидкість світла максимальна в природі, найбільша, більше її не може бути. Швидкість світла постійна в будь-якій точці простору і момент часу, не залежить від руху джерела світла чи спостерігача. Світло поширюється в просторі необмежено, на велику відстань. Ці властивості підтверджуються на практиці. Космологія підтверджує, що Всесвіт астрономічний весь час розширюється.

 

Біле світло, простір і час зв'язані за формулою: s = c t. Відстань (s) і час (t) проявляються як дві протилежності. Якщо виникає відстань, то також виникає і час. Ці три фізичні явища існують в єдності.

 

Основне рівняння еволюції показує, що світло має двояку властивість. Світло проявляється як корпускулярна частинка, і як хвиля, котра має різні частоти. Послідовність П1 описує розповсюдження світла як корпускулярної частинки. Послідовність П2 описує хвильові властивості світла. Хвилі поздовжні.   

 

Наслідки

Породжується світло — породжується також простір і час. Отже, через породження світла породжується матерія, Всесвіт. Відомо, що люди можуть породжувати світло і його бачити. Отже, люди породжують матерію і Всесвіт, творять світ. Природа народжує людей для життя природи, а люди, створюючи світло, породжують природу. Отже, природа безсмертна, їй немає кінця. Отець Ош береже природу і людей, робить все, щоб люди жили здорові і щасливі, і творили світло. Він говорив: «Жити треба, а вмирати не треба».

 

Серце людини

 

Автоматія серцевого м’язу. Практика. Здібність серця ритмічно скорочуватися під впливом імпульсів, які виникають у самому серцевому м’язі отримала назву автоматії серця. Автоматія забезпечує відносно незалежну від нервової системи роботу серця. Скорочення шлуночків продовжується приблизно 0,3 секунди, після чого вони розслабляються. І протягом 0,4 – 0,5 секунди весь серцевий м’яз перебуває у стані спокою, або загального розслаблення. Тривалість всього серцевого циклу приблизно 0,8 секунди.  Отже, відношення між тривалістю розслаблення і скорочення дорівнює золотому перетину. Значить, це є еволюційний процес. Цей процес можна описати теоретично. Він описується рівнянням еволюції, має дві послідовності чисел П1 і П2, у котрих два члени, він має бути автоматичним за своєю природою. Очевидно, таку здібність автоматичності руху серця мають усі живі організми, що еволюціонують, інакше вони б не існували. Далі побудуємо теорію.                   

 

Рушійна сила еволюційного процесу. Автоматизм.

Еволюційна послідовність може мати будь-яку кількість членів.  Розглянемо послідовності П1 і П2 з двома членами. Перший член (а) і наступний.  Відношення між ними дорівнює золотому перетину.

 

П1: а, аZ. Де а – перший член.   1). Послідовність П2 може мати перший член (а). Тоді маємо:  П2: а, – а/Z.  2). Також П2 може мати перший член (aZ).  Тоді буде така П2: aZ, – aZ/Z.  Або після спрощення П2: a Z, – a.  Можливо, кінцеве значення є імпульсом для запуску другого циклу послідовності П3. Після першого циклу автоматично запускається другий цикл. І так далі автоматично продовжується циклічність необмежено. Іншими слова, відбувається рух по спіралі. Процес починається спочатку. 

 

П3: a, aZ, a, aZ, a, aZ…  Кількість циклів теоретично нескінченна, тобто процес вічний. 

 

Причина руху, рушійна сила є в самій еволюційній системі. Цей процес незалежний від будь-яких інших систем. На практиці цей процес відбувається в природі скрізь, і в великому, і малому. Цей автоматичний механізм можна назвати серцем природи. Теорія побудована на практиці автоматії серцевого м’язу. Це підтверджує гіпотезу кванту часу.   

 

Дві протилежні сторони. Хороше і погане.

Вище ми розглянули автоматичну дію в еволюційній послідовності:

 

П3: а, аZ, а, аZ, а, аZ, а, аZ…

 

Ці два члена, що періодично повторюються, виражають дві протилежні сторони в природі. Вони є дія і протидія, кожен є запереченням попереднього. Приклад. Скорочення і розслаблення м’язу серця. Іванов пише, що в природі є дві протилежні сторони в житті людей. Люди в своєму житті мають почуття тепле і холодне, хороше і погане. Людина приймає в житті хороше, а потім приходить погане. Цикл закінчується і починається другий, третій і т. д. Тепле літо і холодна зима. Учитель говорить, що люди люблять хороше, всі хочуть хороше в своєму житті, і не люблять холодне, бояться холоду, захищаються від холоду одягом тощо. Це помилка в житті людей. Учитель робить висновок. У природі треба любити і приймати дві сторони природи: тепле, хороше і холодне, погане. Це природно, еволюційно. Кожен живий чоловік повинен у природі жити по-природному, по-еволюційному. Якщо люди так роблять, то природа іде їм назустріч, дає життя, здоров’я, всілякі блага. Тільки не треба боятися в природі холоду, поганого, голоду тощо. Треба любити природу, як матір рідну. Вона нас усіх народила, дає все для життя. Якщо люди бояться холоду і приймають у своєму житті тільки тепле, хороше, то вони живуть не по-природному, не по-еволюційному. В їхньому житті закономірно виникає всякого роду стихія, хвороба, смерть. Природа не сприяє в житті, а заважає. Природа такого чоловіка не любить, гонить з життя, щоб він не жив, робить в тілі будь-яку хворобу, і він вмирає.

 

Природа народжує людей для незалежного життя в природі, але не для смерті. Еволюційна автоматична послідовність П3 в нормальному стані має нескінченну кількість циклів, тобто вічна. Якщо чоловік любить природу і приймає в житті дві протилежні сторони, то природа дає йому вічне здорове життя. Він є хазяїн природи, він творить у своєму житті еволюцію за автоматичною послідовністю П1. Він своєю волею створює природне серце, котре діє вічно. Іванов стверджує. Якщо людина любить холодне, погане, вона безсмертна в житті. Для цього треба створити відповідні умови в житті. Якщо люди живуть не по-природному, однобоко, приймають у житті тільки хороше і тепле, а погане і холодне гонять, то природа обмежує послідовність П1, і люди живуть недовго, хворіють, скоро вмирають. Якщо в якомусь органі збій еволюційного автоматичного процесу,  то це називається хворобою.

 

В житті людей є два способи життя, як дві протилежності. Перший. Люди залежні від природи, їм щодня треба їжа, одяг, житловий дім. Цього всього досягають через труд. Залежність веде людей до втрати здоров’я, до хвороби і смерті. Так живуть більшість людей. Другий спосіб незалежність тепер практично твориться в людях. Люди будуть жити незалежно у природі, без усяких потреб: їжі, одягу, житлового дому. До незалежності треба прагнути всім, поступово ставати незалежними. Незалежність веде людей до еволюції, здоров’я, життя вічного. Незалежність в повноті проявилась на одному чоловікові Іванову, він практично творить незалежність у людях. Це перший незалежний чоловік. Створив вчення, це його вчення наука загартування-тренування. Висновок. Люди своє життя повинні будувати так, щоб було дві сторони природи. Любити тепле, хороше і холодне, погане однаково. Тобто життя будь-якого чоловіка описувалося еволюційною автоматичною послідовністю П3,  котра вічна, із-за цього життя людей буде безсмертне. Тобто люди не будуть умирати. 

 

Життя по-еволюційному

Іванов знайшов метод і практично перевірив, як у дійсності людям жити по-еволюційному, приймати тепле хороше і холодне погане. Учитель приймав бажаючих, вони отримували здоров’я. Учитель писав про прийом: «Чоловіка ми прийняли, як усіх я приймаю. А потім водою холодною облили, потім він прийняв таке вчення, що робити. 1. Треба два рази в день, вранці й увечері, купатися холодною водою. (Спочатку ноги мити, бажано все тіло). 2. З людьми здороватись, жодного чоловіка не проходити. Твоє діло – їм сказати, а їхнє діло – вони як хочуть. 3. Треба знайти чоловіка нужденного, йому треба дати 50 копійок. Сам собі скажи: я, мовляв, ці гроші даю за те, щоб мені не хворіти. 4. У п’ятницю о 6 годині повечеряй, 42 години не їж і не пий, у неділю о 12 годині будеш їсти. Вийди надвір, з висоти тричі тягни повітря й говори: «Учителю, дай мені здоров’я». Після цього їж, що хочеш, скільки хочеш. Твоє здоров’я – це є все.  5. Не харкай, не плюй на землю, не кури, не вживай алкоголь. Це твоє законне в цьому діло. Не будеш це робити – у тебе реального нічого не вийде». 1983.03. Загартування – це наука всіх людей усього світу, джерело людського життя. Хто виконує, той запобігає всякому захворюванню, біді. Механізм автоматичної дії серця діє в кожній клітині організму, загартування сприяє цьому процесу. Іванов говорить у статті «Моя перемога», що його загартування – це «самозбереження своєї клітини», тобто клітина сама себе зберігає, діє, підтримує життя автоматично. Велика заслуга  Учителя Іванова, що він знайшов метод виходити в будь-кого серце, щоб воно було завжди «молоде, здорове, загартоване, як 25-річного молодого чоловіка». Практика підтверджує це, у людини будь-якого віку після терпіння без їжі 42 години спостерігаємо тиск крові 120/80, як у молодої людини. Іванов учить оздоровлюватися самому і  передавати своє здоров’я іншим людям.

 

Як передавати здоров’я іншим людям бажаючим?

Практично доведено автором, коли здоровий загартований чоловік, котрий багато років не застуджується і не хворіє,  руками торкається до другого хворого не загартованого чоловіка, то проходить через руки струм, який включає еволюційний процес у кожній клітині нездорового організму, вони оздоровлюються, починають діяти автоматично. Імпульс струму відчутний. Аналогічно з допомогою електричного розряду запускають серце, коли воно зупинилося. Так здоров’я передається від здорового чоловіка до хворого.  На цьому базується метод Учителя Іванова прийому хворого чоловіка. Учитель  хворого кладе на спину, оточує його тіло своїми руками, правою бере за великі пальці ніг, ліву кладе на лоб,  потім говорить, щоб хворий дивився на серце, легені, живіт, потім тягне за кожен палець ніг і рук, робити вдих і видих. Потім ставить на ноги, бере своїми руками за руки, говорить, щоб дивитися на органи, потім робити вдих і видих. Потім обливає холодною водою, потім дає усно пораду, що робити вдома, це п’ять заповідей. Цілує, прийом закінчується.  Після прийому бажано не припиняти заняття, бо це подібно до зупинки серця. Початківців приймати можуть також учні Іванова, котрі навчені приймати, не простуджуються і не хворіють. А просити всі люди мають Учителя Іванова: «Учителю, дай мені здоров’я».  Щоб мати здібність струмом рук оздоровлювати іншого, треба в природі електризуватися, тобто накопичувати електричний заряд. Електрика накопичується у кожного під час обсихання тіла  після обливання всього тіла холодною водою надворі, при цьому проходить через тіло електричний струм, тобто електризація тіла відбувається в процесі загартування.   Отже, починати загартування за системою Іванова бажано з прийому, щоб було з гарантією. Для цього Отець Ош створив людям науку загартування. Якщо ми, всі люди, займаємося практикою, то треба прочитати все, що Учитель написав у своїх працях.

 

Новий метод охорони здоров’я

Його суть не в лікуванні технічними, штучними, хімічними засобами, а в догляді кожного за собою, щоб запобігати будь-якому захворюванню, простуді. Ми з вами, всі люди до одного чоловіка, що живуть на білому світі, свідомо, добровільно при сприянні всього суспільства і медицини загартовуємося за системою Учителя Порфирія Іванова, щоб не застуджуватися і не хворіти, запобігати будь-якому захворюванню. Іванов говорить про роль медицини в оздоровленні всіх людей: «Ми повинні цього навчитися самі лікарі, щоб не застуджуватися і не хворіти. А потім навчити інших хворих цього, що робить у природі сам лікар». 6607.с.87.  

 

Збільшення і зменшення відстані між об’єктами в природі

Відстань між об’єктами проявляється в природі як дві протилежності, вони описуються  рівнянням еволюції. Рівняння має два розв’язки. Має послідовність П1 з першим коренем і послідовність П2 з другим коренем. У послідовності П1 відстань збільшується від малого значення до великого, в послідовності П2 відстань зменшується від великого значення до малого.  На практиці ми бачимо, що в області галактики відстані між космічними тілами зменшуються, вони мають масу.  А відстані між галактиками в космосі весь час збільшуються, Всесвіт розширюється за послідовністю П1. Це породжує в уяві простір, в якому тіла відштовхуються,  начебто між ними діє сила відштовхування, яка приводить до відштовхування. І все почалося з так званого «великого вибуху».  Ми уявляємо, що в масштабах галактики начебто діють сили тяжіння між тілами з певною масою, її називають гравітацією, яка приводить до зменшення відстані між тілами. Всі тіла втягуються в чорну діру, котра в центрі галактики. Це все відбувається в уяві. В дійсності, як говорить теорія, сил між тілами немає, і немає гравітації. Фізичні явища сила і тому подібне введені як поняття для зручності пояснення явищ природи.  В природі є дві єдині протилежні сторони: почуття людини тепле і хороше, холодне і погане, також відстань, що збільшується і зменшується тощо.

 

Зміна часу виражається зростаючою  послідовністю П1: k, kZ,  kZ², kZ³...    (6)

Відстань зростаюча між точками в просторі виражається  послідовністю  П1: m, mZ,  mZ², mZ³... (7)

 

Зменшення відстані між тілами  з масою описує послідовність, що убуває

П2: L, –  L/Z, L/Z², – L/Z³, L/(Z²)² … (8).  Тут L – перший член.  Ми бачимо, що із збільшенням номера члена послідовності його величина зменшується до нуля.  Відстань між тілами змінюється з часом, між відстанню і часом є певна залежність.

Практика астрономії і теорія нам показує, що всі тіла з масами зосереджені в галактиках.  Кожна галактика має центральну точку, відстань між котрою і всіма тілами зменшується, всі тіла рухаються в напрямку до центра, діючи одне на одне. Теорія і практична астрономія показує, що у просторі є така точка і в часі є такий момент, де тіла з масою зникають безслідно, тому вона названа в астрономії чорною дірою. Так відбувається знищення матерії, котра була створена. Це подібно до явища в природі, яке ми часто зустрічаємо в природі.  Жива істота будь-яка народжується в природі, якийсь час живе в якомусь місці, тоді приходить таких день і момент, в який вона перестає жити в даному місці.  

 

Що буде далі

 

Коли люди стали залежні, вони втратили здібність знати, що буде далі. Так живуть протягом всієї історії. Тепер люди живуть свавільно в природі, не по-еволюційному, тому не знають, що буде далі. Так було, є і буде доти, поки не стануть жити по-еволюційному. Люди не знають всієї еволюційної послідовності, вони сьогодні живуть і не знають, що буде завтра, через рік. Тому вони помиляються, їх природа карає всякими своїми силами, їхнє життя важке. Незнання – причина  ворога хвороби. Що є еволюційна послідовність?  Це послідовність у часі всіх явищ у природі. Тобто люди, хто знає цю послідовність, завжди знають сьогодні, що буде завтра, через рік, через період, тобто що буде далі. А щоб людям знати еволюційну послідовність, треба жити по-еволюційному, тобто бути творцями еволюції в природі. Тепер нам відома еволюційна послідовність чисел. А числа пов’язані з якістю природи. Отже, тепер ми з вами можемо знати, що буде в природі в будь-який час, день, рік, період. Тобто, знаючи еволюційну послідовність, ми з вами можемо знати, що буде далі.  Ми, всі люди, можемо свідомо впливати  на природу, вона піде нам назустріч, не буде карати своїми силами, хворобами тощо.

 

Приклад з практики. Спочатку в нашій історії люди були близькі до природи, приймали все: холодне погане і тепле хороше. Цей період називається загартуванням.  Потім люди відійшли від природи, не стали її любити. Почався другий період – віра Ісуса Христа. Люди заперечили загартування. Заперечували в своєму житті холодне і погане, а стали прагнути до одного хорошого і теплого. Це період віра Христа, продовжувався два тисячоліття.  Отже, маємо послідовність якостей природи з двох членів: загартування, віра Христа. За наукою еволюції, третій член послідовності є заперечення одного загартування і заперечення однієї віри Христа. Третій член – це є синтез або єдність загартування  і вчення Христа. Так і здійснилося в природі через два тисячоліття від Христа. У природі народився Порфирій Іванов, він практично створив науку, в складі якої є наука загартування в природі та вчення Христа. Отже, за вченням Іванова, з 1989 року почалася еволюція, третій період. Еволюційна послідовність така: загартування, віра Христа, наука Іванова і Христа. Перший період: залежність від особи і речей. Це господар і підлеглий раб, залежність люди від природи: їжі, одягу, житлового дому. Другий період: незалежність від особи і залежність від речей.  Нема підлеглого раба і володаря раба, є залежність від природи, тобто потреб їжі, одягу, житлового дому. Третій період: повна незалежність кожного від особи і речей, тобто від когось і чогось.. Незалежність від природи: їжі, одягу, житлового дому, тобто життя без усяких потреб. Отже, що буде далі? Людство в третьому тисячолітті буде жити на основі науки Іванова і вчення Христа, його наукової  частини, а не релігійної. Іванов далекий від релігії. Далі. Іванов виділяє три періоди в історії: Бог отець, Бог син, Бог Дух святий. Бог отець – це відношення в суспільстві самодержавному, де цар як бог. Життя тяжке, люди вмирають. Бог син – це відношення в суспільстві соціалістичному на основі колективізму. Бог Дух святий – суспільне життя по-еволюційному, Іванов перший еволюційний чоловік. Люди при Богу сину заперечили Бога отця, вони його скасували в житті, бо люди вмирали. При Богу сину люди ще більше стали вмирати, тому його заперечив Бог Дух святий, заперечує Бога отця і Бога сина, вони себе не виправдали. Він ввів у життя людям дух, незалежність, життя без усяких потреб, здоров’я, щоб люди не вмирали.        

 

Залежність і незалежність. Наука безсмертя

Учитель Іванов на своїй практиці показав нам усім, що є в людському житті залежність і незалежність. Ми, всі люди, залежні від природи. Нам щодня треба їжа, одяг, житловий дім. Це все люди отримують у природі через труд. Ми не любимо природу, у котрій дві сторони. Тепле і хороше, холодне і погане. Ми живемо однобоко. Ми всі любимо в природі тепле і хороше, і створюємо в природі відповідні теплі і хороші умови для свого життя. І ми не любимо в природі холодні і погані умови життя, ми боїмося природи, тому ми самі захищаємо тіло одягом тощо. Природа за нелюбов карає залежних людей хворобами,  забирає сили, і вони вмирають. Залежність людей веде до смерті, такий висновок зробив Учитель у 1933 році. Він  35 років жив, як усі залежні люди. Люди залежні не живуть, а поступово вмирають. Учитель говорить: жити треба, а вмирати не треба. Щоб жити, треба бути незалежним у природі від потреб їжі, одягу,  дому. Учитель сам став незалежним у природі, щоб показати людям нову незалежну дорогу в житті, це перший незалежний чоловік. Він став учити людей любити однаково тепле, хороше і холодне, погане. Незалежність дає і буде давати людям здоров’я, щастя, тривале життя, природа не буде карати людей хворобою і смертю. Люди смерть проженуть, завоюють безсмертя, зроблять рай на землі. Залежними люди стають із самого народження на білий світ, новонароджену дитину годують, одягають, спати укладають у домі. Природа народжує людину для життя в природі, щоб вона була незалежною в житті. Але не для смерті вона народжується. А люди самі свавільно роблять маленьку людину залежною в природі. Залежні люди живуть для смерті, а незалежні люди живуть для життя. Висновок Учителя. Нам усім треба народити дитя в природі без усяких потреб їжі, одягу, дому, і навчити жити силами природи повітря, води, землі. Це буде незалежний чоловік, еволюційний, безсмертний.

 

Учитель називає своє вчення наукою безсмертя. Його гімн –  вся його ідея. Завдання і мета Бога Ош – смерть від людей  вигнати, а життя ввести. Іншими словами, зробити, щоб люди не вмирали, а жили вічно. Для цього він знайшов місце на землі, назвав його райським, освятив, запросив усіх земних людей на ньому жити без усяких потреб, тобто незалежно. Люди прийдуть, зроблять на цьому місці людський рай. Бог Ош прийшов на землю знайти райське місце на землі і умови, які дадуть кожному можливість бути без усяких потреб.  Для цього він готує людей.  Найперше, треба  народити на райському місці одного чоловіка без потреби. Це буде незалежний чоловік, він буде безсмертний, він буде учити всіх людей жити незалежно в природі без усяких потреб, з нього почнеться у людей новий потік, а старий смертний відійде.

 

Як говорить про це теорія? Якщо чоловік живе в природі без потреб їжі, одягу, дому, то це еволюційний незалежний чоловік. Його еволюційний процес розвитку описує одна єдина еволюційна послідовність П1, котра описує необмежене створення кого-небудь або чого-небудь. Процес створення відбувається  вічно, необмежено в часі, у постійному розвитку. Це навіть не можна собі уявити.  Будуть вічно розвиватися фізичні, духовні, моральні якості людини: тіло, розум, свідомість тощо. Чоловік не вмирає, тут смерті немає. Чому розвиток за П1? Люди свідомо приймають холодне погане, а найгірше є смерть, а за це в природі отримують протилежне  хороше тепле, тобто життя вічне. Незалежні люди шукають у природі те, що залежні люди називають смертю, а находять у природі вічне життя.

 

Чоловік новонароджений спочатку в перший момент був незалежним у природі, а потім його тіло примусили бути залежним у природі, тобто навчили дитину їсти, одягатися, жити в домі, як зазвичай робимо ми, усі люди. В такому випадку його розвиток описують дві еволюційні послідовності: П1 створення і П2 знищення. Вони існують, діють одночасно паралельно. Спочатку в ранні роки домінує і переважає процес створення над знищенням, чоловік росте приблизно до 25 років, його розум, свідомість, тіло. А потім ріст тіла припиняється, процеси зрівноважилися, починає домінувати, переважати  процес знищення за послідовністю П2. Проходить деякий час, виникають хвороби, безсилля, мозок сохне, серце перестає працювати, чоловік умирає, перестає жити. Так відмирають залежні люди, ніякі особливості не можуть спасти в житті. Учитель говорить: що якби чоловік нічого не робив у своєму житті, тобто був незалежний без потреби, то він жив би вічно. Чому в залежних відбувається знищення за П2? Тому що люди приймають у житті одне хороше і тепле, а через це отримують у природі протилежне холодне погане, а найгірше є смерть, тобто знищення.  Ми, всі люди, залежні від природи. Якщо ми відмираємо, то який сенс нашого життя залежного зараз, навіщо жити? Відповідь. Щоб усім до одного чоловіка брати участь у народженні нового незалежного чоловіка без усяких потреб на райському місці. Він треба людству для еволюції, для безсмертя людського життя. Отже, істинність практики Учителя про безсмертя підтверджує теорія.   

 

 

Як це вийшло, один Бог знає

Слово Іванова П. К. про війну

 

Ош

    Учитель Іванов П. К. (Ош), як пророк, передбачав, що між Росією й Україною буде війна. Він писав у працях: «Єсть війни в житті для народу, як буде? Про це діло говорить природа: «Москва згорить, Київ теж». Десять років треба готувати себе в цьому ділі. Ми в житті злодії, ми вбивці всього. Не бережемо своє тіло, живемо за рахунок чужого, а своє ми хоронимо. Відходимо від природи. Себе хвалимо, Бога в цьому ганьбимо. Вважаємо, що ми єсть люди праві. Ось чим ми всі програємо в цьому ділі». 1980.09.с.98. Через рік Іванов написав: «А про Москву сказала: «Вона не буде жити». Так що всім доля – це природа». 1981.09.с.68. Це попередження. Пророцтво здійснилось, через 10 років розпався СРСР. В 2014 році Росія несподівано ввела війська в Україну, захопила Крим і дві області. Загинули тисячі людей українців і росіян, Росія погрожує ядерною зброєю. Сьогодні горить Росія й Україна, тобто горить Москва і Київ. Спад економіки Росії й України, народ страждає. Яка причина війни? Іванов говорить, що винні всі, росіяни й українці: «Ми в житті злодії, ми вбивці всього. Не бережемо своє тіло, живемо за рахунок чужого, а своє ми хоронимо. Відходимо від природи. Себе хвалимо, Бога в цьому ганьбимо. Вважаємо, що ми єсть люди праві». Церква ганьбить Іванова, як Бога, вважає себе правою. Щоб нам, всім людям, не згоріти у війні, треба визнати Учителя Іванова, як Бога Ош. Вивчати вчення Бога Ош (Іванова), всім жити за його ідеєю, загартовуватись. Церква має визнати свою помилку, вибачитись, визнати Іванова, як Бога. Тоді й народ визнає Іванова, і всі візьмемося за своє загартування. Щоб не згорів Київ, треба всім загартовуватись за ідеєю Учителя Іванова.  

    У світовій війні 1941 – 1945 років фашистська Німеччина отримала поразку. Кажуть, що руські солдати самі перемогли. А де ж був у цей час Бог? Він був у душі й серці кожного руського солдата. Це – Отець Ош (Іванов П. К.). Як вийшла ця перемога, один Бог знає. Тепер важливо знати причину війни. Тут нам треба насамперед послухати Отця Ош, який був учасником  війни, боровся проти німців. Отець Ош прийшов до висновку. Основна причина війни – безбожна комуністична ідеологія. А основні винуватці війни, організатори війни – це комуністи, бо вони перед війною оголосили війну всьому капіталістичному світові. Вони сказали: «смерть капіталістам». Вони своєю войовничістю породили протилежну войовничу силу капіталістів. Тому капіталісти Німеччини на чолі з Гітлером першими зненацька напали на Радянський Союз. Треба жити державам, як учить Отець Ош. Він говорить: своє упроваджуй, але іншим не заважай. Із сусідом живи в дружбі, любові. Безбожна комуністична ідеологія неправильна, помилкова, нею не можна користуватися в житті. Основна помилка комуністів, що вони не визнають існування Бога. Побудувати досконале суспільство без Бога неможливо. Бог є живий заслужений незалежний чоловік, якого люди за діло назвали Богом.  Учитель Іванов був непереможній у війні. Проти німецької армії він виступив без всякої зброї, без всякого чужого, був в одних трусах. Досвід Учителя Іванова у війні нам всім тепер треба використати, бо ворог людського життя був і є.       

 

Слово Учителя Іванова П. К.

     62. Люди бились до самої крові, їх нікому не втихомирити. А вчені люди шукали вихід із цього горя. Вони старались допомогти. Це була найзліша бойня. Її самі люди в цьому ділі зробили. Вони пішли й стали різати невинних людей. Хто в цьому поміг? Кажуть: руські самі в цьому перемогли. А де ж був у цей час сам Бог?  Цій бойні кінця й краю не видно. Нема чоловіка такого з мислю таке діло призупинити.  

     А чоловік своєю думкою взявся сам собою, своєю технічною силою покорити безвинного руського солдата – це Гітлер. Він із ненавистю, із злом ставився до національностей, до євреїв, став до самого кореня знищувати. Це така була його задача в людях. Він їх у цьому звинуватив через Маркса й Енгельса. Вони помогли Леніну теорією встановити Радянську владу. Це революція, вона повинна пройти по всьому світові. Такий був у житті людський лозунг: смерть капіталу. А раз комуністи оголосили такі слова в світі, значить фашист через це все пішов війною перемогти руських. Гітлер оточив себе малими державами, їм сказав: смерть комуністам за їхню ідею. На це все люди згодились, узяли зброю в руки й стали сперш українців убивати разом з євреями, а потім руського комуніста. Він пішов не на життя, а на смерть. Він думав: своєю головою заволодіти всім світом. Через такий жахливий учинок, котрого став робити в житті Гітлер, керівники великих країн як Америка, Англія й Франція Рузвельт, Черчіль, де Голь із своїм наміром примкнули до Росії, до Сталіна.

      63. Приїхали в Потсдам, домовились усі цього ворога Гітлера знищити. Руські терпіли від такого блискавичного наскоку. Він бомбив авіацією мирне населення. Він не очікував, що ця Вітчизняна війна між людьми всіма народить чоловіка еволюційної сторони - Бога землі. Його виявило політичне командування при окупації руських у Червоному Суліні.  Іванова як такого офіцери побачили, вони з ним простою руською мовою говорили. А Сталін це знав, але не придавав такого значення, що фашисти причепились. Сам Паулюс у своєму штабі на вулиці Леніна був мотузкою обгороджений, а я як такий іду. Мені ця мотузка – ніщо. Я йшов до генерала. А мене солдат – під рушницю і в штаб. А там перекладач їм про мене розповів. Я не за економіку, не за політику, а за Півмісяць і Червоний Хрест, за міжнародне здоров’я. Мене Паулюс прийняв люб’язно, він сказав свої слова: «Пан гут».

      64. А раз «гут», то я прошу написати мій радянський документ на шрифт німецький і прикласти гербову печатку. Паулюс мені це зробив, дав мені право своє. Я – «Гут пан» у німців. А раз я «Пан гут», то я не боявся ніде із цим документом. Я старався бувати заради Червоної армії, руського солдата. З німцями спілкувався: солдатами й офіцерами. Вони зі мною рахувались, говорили, що я – «Пан гут». А я все робив, щоб наша Червона армія перемогла. У мене до природи велика просьба. Я був за ображеного. А німець – агресор, він напав на нас, йому доводиться здаватись. Зараз його була перевага в техніці. А я природу просив, щоб вона помогла нашому руському солдатові. Зважив на їхню просьбу  поїхати в Берлін. Самі офіцери запросили. Дали свою згоду взяти із завербованою молоддю, вони їхали, і я їхав із ними. На кожній станції криком кричали німці «Гут пан», а я їм услід говорив: буде вам «Гут пан». А війна ще сильніше розгоралась, руські стояли не на життя, а на смерть.

      65. Мене до Знаменки довезли німці, а потім зсадили, у розпорядження української поліції віддали. Їм довелось допитувати, дізнаватись: у чому діло тут?

      Німцям на фронті не повезло через їхній учинок наді мною, вони програли: їх під Москвою розбили, а під Сталінградом оточили. А мене погнали. Я їхав у берлінському поїзді разом з офіцерами, їм малював історію через перекладача. «Гут пан», - вони мені говорили. До самого Дніпропетровська я проїхав сам. До солдатів попав у їдальню, їм теж став розповідати через перекладача. Теж «Гут пан». А раз «Гут пан», то що можна одержати краще, ніж це. Німці дивувались: який пан у руських. А в Сталіна, Рузвельта, Черчеля, де Голя одне – перемогти ворога. А щоб подумали: не техніка відіграла роль у цьому, а живий чоловік, якому довелось боротись за своє, відстоювати право в цю ніч. Коли мене солдат узяв під рушницю й повів у комендатуру вокзалу. Вони мене всю ніч безперервно на мотоциклі провозили та  допитували.  

      66. Паршек як був Паршеком, так він і зостався Паршеком. Ні на якому допиті він не збився. А навпаки, коли його одинадцять офіцерів допитували, він їм сказав: «Перемога зостанеться за Сталіним». Гітлерова голова оточена Паршеком. Він 27 діб пробув у гестапо в політвідділі в Корнієнка, а про Гітлера не забув копатись у його голові – він успіхів не мав таких, як Сталін. Радість прийшла руським, погнали на захід. А до мене прийшли вороги руських, запитали, що я хочу. Додому я хочу, їхати в Червоний Сулін. Це так я перед німцями поставив своє запитання в житті. У них до мене була ввічливість, вони мене посадили на броньоване місце з Берліну. А я так і не перестаю копатись у голові Гітлера. Наша взяла, їх погнали на захід, але з великими й тяжкими боями. Я про це знав сам і говорили офіцери, котрі мене везли. Я їхав і думав: як помогти людям, щоб не воювати. Їду я із солдатами в ешелоні: мене командири як такого посадили, вони їхали на поміч цьому горю. Запитують: як, мовляв, беруть у полон червоних? Сказав я їм: беруть. Вони були задоволені мною. А коли приїхали додому, то німці відступають.

      67. Командування приїхало спитати: що я думав? А я відповів, як завжди, сміло, щоб вони зрозуміли: уже доволі так воювати, як нам доводилось відступати. Я їм говорю й нашим скажу: по домах, не такими вояками, як вони себе показали. А тепер треба це захоплене здавати, бо це велика й необдумана помилка. Німці програли, на користь руських пішла історія.  

      А люди попросили мене як такого, щоб я поїхав у Москву до Сталіна попросив його, щоб він припинив війну. Я й поїхав на зустріч це зробити. А наші зустріли мене прожогом, прив’язався до мене начальник міліції Казанського вокзалу, і давай терзати.      

      29 квітня. Йому говорять робітники, що мене знають. А він ні в яку. Я хотів їм розказати, як це було в окупації, й що я робив із німцями. Це були мої такі дії. Наші погнали без усякого діла в інститут імені Сербського. А інституту треба діло, і його робить міліція.

      68. Яке діло створили? Я й до сих пір не знаю. А мене інститут прийняв як хворого, зберіг, поклав у ліжко, у холодне приміщення. Вони такого в житті ще не бачили й не чули. Вони ніякому такому чуду не вірять. Мене академік Віденський приймав, такий він був чудний: мені як такому не повірив. Я його просив, благав, як психіатра, щоб він пішов назустріч цьому всьому, і попросив Сталіна, щоб він пішов назустріч того, що хочуть люди. Вони й не починали б, якби самі правителі. Їм була б дружба й вигода. Наші тягнуть на свою сторону, щоб люди самі зробили те, щоб зробилось у нас. А воно не виходить. Приватна власність – це така штука, вона поганого й холодного не хоче, вона хоче хороше й тепле.   

      69. Хіба Гітлеру жилось погано? Але він чоловік, він хотів зробити своєму німецькому народові ще краще, але задумане в природі не завжди виходить. Гітлер хотів ленінське все поламати, а своє ввести, але такій кривавій бійні, створеній його думкою, природа не пішла назустріч. Він хотів, щоб раса німецька зросла в цьому всьому, для цього він окупованих погнав у бій. Він обіцяв їм дуже багато добра в своєму житті. А природа таке діло індивідуальне чоловікові не допустила. У неї щодо цього всього було інше: без усякої крові треба буде зробити людям у природі. Вона хотіла в себе діждатись три Особи: Бога Отця, Бога Сина, Бога Духа Святого. Самодержавство царя – це перший чоловік, соціалізм – це другий чоловік, а третій – це буде еволюція, здорове тіло – здоровий у ньому Дух. А Паршек своєю ідеєю пройшов цю путь і цю історію. Він дослідним шляхом створив, випробував на самому собі.

      70. Ця дорога зовсім не така, як наша. Ми з вами прожили та проробили отче, а на синовому ми зупинились, робимо діло – йому нема кінця й краю. Наше діло одне – його робити. А що буде із цього далі? Сьогодні їмо, завтра теж їмо, а потім одягаємось, з усіма зручностями ми живемо, ми в це втягуємось і живемо хороше й тепло, що нас і приводить до поганого й холодного. Ми з вами були б раді, щоб це не виходило, але все це робиться природою, у неї одне не буває. Хороше й тепле довго не живе, себе міняє. Це тільки дощик без усякої зміни лив. А ми своєю ідеєю примусили: не їли до тих пір, поки сонечко не запекло. Воно примусило землю променями гріти, природа пішла нам як таким назустріч: забрала дощик, а сонечко пригріло.      

       72. Я не за те, що наші люди роблять. Я – за те, щоб у нас не народжувався злочинець, щоб не було тюрми, не було хворого, не було лікарні. Щоб люди жили вільно, не лізли на рожен із своєю гордістю, а жили з людьми ввічливо. Ось що нам несе Іванов – життя, але не смерть.

     74. 2 травня. Це все – не наше, а чуже, природне. Татари своїм шефством заволоділи всією Росією. А в кінці кінців, золото – чуже; їх руські опутали.  Це всьому діло єсть люди землі. Вони кричали  «ура», брали барикади. Був Наполеон, була імперіалістична та задумав своє шефство Гітлер. Від думав заволодіти всім світом. Він одного не знав: у природі всякого роду війни завжди народжують такого героя, котрого ми не ждали. Вітчизняна війна всьому світові дала знати про всю створену таку техніку, котра робилась людьми для нашого земного чоловіка. Він цим не задовольнив себе, йому одного було мало. Він жив якийсь час, старався сам себе примусити, щоб жити ще краще. А йому природа не дала. Гітлера з такою технікою, такого характерного чоловіка із  своєю думкою було трудно призупинити. Він свою вищість визнавав, радувався, він хотів усьому світові доказати, що це все зробили німці, найвідважніші есесівці.

      75. Їх попутала природа, а в ній – руський Паршек. Йому як такому офіцери повірили, коли вони були з Паршеком у Дніпропетровську. Вони в нього спитали: «Хто ж буде в цій війні в перемозі?» Їм Паршек сказав прямо: «Сталін». Він не нападав – напали ви самі. Згорів, околів Гітлер.

      97. Заради перемоги наші вояки Гітлер, Сталін і Рузвельт із Черчілем при своїх обов’язках роль відіграли. Люди бачили їх не так, як наших солдат, котрі разом із технікою пробирались по мінському болоту. Якби не природа, не руські люди – їхні заслуги в цьому! Гітлеру вже не везло аж до замаху. Це все, що робилось у командуванні їхньому, була природна мисль. Вона давала головному командуванню, як своїх солдат повести в бій та їх врятувати. Та ви, правителі, самі з тостом випили за Перемогу. А про Перемогу ніхто не знав, крім одного Бога. Це його заслуги в цих людях. Вони робили дорогу по воді для танків. Вони з душею, із серцем проривались у бій один за одним. Жуков, Рокосовський, Василевський, Конєв та інші, а Черняхівського не врятували, він поліг жертвою. Треба було б, щоб Сталін сказав спасибі Богу – він був за нього. Він йому не вірив, але робив те, від чого Гітлер був не в силах стояти на фронті. Він програвав, а руські солдати в цьому вигравали.

      98. Вони йшли в бій і держали себе із Божим іменем. Німці знали Бога, але робити їм не доводилось, вони посміялись над Божими заслугами. Самі сильно вірили, а в кишеню лізли. За це Гітлеру довелось весь час відступати з невдачею. Він обманював Бога, своїх людей. Вони хотіли миру, а отримали смерть. Цього німці не змогли зробити: він був ворог - ініціатор цієї війни. Люди поставили собі мету вбити цього ворога. Але цей ворог огороджений, він має бути вбитий людьми сильними. А з Божим приходом з ворога треба зробити друга. Бог так пропонував: від самої Москви, від самого Сталінграда не треба ніякого бою. Обом сторонам руки протягнути, побажати один одному всього хорошого. І німцям – по домах, а руським залишитись дома. Ось що німцям сказав сам Бог. Але Сталін і Рузвельт із Черчілем сказали в один голос: убити Гітлера, він усьому світові єсть ворог. А як би не хитрили руські в цьому, відкриваючи другий фронт, ворог у природі як був, так він і при такій перемозі зостався між усіма з недовірою. Ворог – це єсть природа, а в ній самі люди, вони не хочуть у природі помирати.

      99. Я думаю не про минуле, а про нове небувале.

      Чувілкін бугор, він своє візьме, його люди пізнають. Там повинен народитись той чоловік: йому ніякої потреби не треба буде, він для всіх людей віха. Люди всі будуть у нього діла вчитись: водою холодною завжди купатись, а з людьми завжди здоровкатись, свою ввічливість всім показувати. Чоловіка треба шукати бідного, нужденного, 50 копійок йому треба дати зі словами сам собі: я, мовляв,  даю ці гроші цьому чоловікові для того, щоб мені бути чоловіком таким, як Бог.

      151. А раз діло єсть,  уже необхідність, його природа зобов’язала. Він став у цьому залежним: став технічним чоловіком, штучне став мати, хімію в тілі.

      Спочатку такого не було, щоб чоловік місце своє індивідуальне присвоював і на ньому жив. Як це зробилось чоловіком? Він облюбував це місце, став на ньому жити, у природі потрібне знаходити, став живе ловити, його вбивати, тягнути, красти вже чуже став. А за чуже люди перед людьми стали  відповідати. Вони стали в природі шукати своє, війнами це все в природі робилось, ішли люди на людей із смертю. У них зло між собою зоставалось, ненависть. Мстили люди людям, старались захопити під свої сили людей і ними розпоряджатись. Люди ніколи не забували свою рідну національність, не викидали з голови. А щоб забути, це неможливо.

      152. Це все діло зроблене ними, вони його продовжували, вони його продовжують. Хороше й тепле зустрічають, а від поганого й холодного ховаються. І врешті-решт  все веде всіх наших людей до поганого й холодного в їх ділі. Вони в своєму ділі втрачають своє особисте здоров’я. Вони стали відчувати погане, запалення, хвороба чоловіка оточила. Він застогнав, полежав, захворів, похворів і вмер на віки-віків. (1977.07.05)

 

      53. Ми даремно вчимось, даремно робимось ученими людьми, технічно озброєними людьми. А самі боїмось босими ногами ходити по землі, особливо по снігу в мороз; повітрям боїмось задовольнятись, води боїмось холодної. Які ж ми єсть люди розуму? Ми – глядачі. Між нами як був такий ворог, так він і залишився. Ми своїм озброєнням нічого не зробили; якими були, такими залишились. Нас наше незнання мучить. Ми цим заражені. Ми – космонавти, завойовники простору. А самі не знаємо, що ж буде з нами завтра.

      54. Якби не Бог землі, Гітлер оволодів би руським народом. Скажіть спасибі німцям: вони Бога просили, щоб він поїхав у Берлін. Він від їхньої просьби не відмовився ради руського солдата, він згодився поїхати разом із ними в Берлін. По дорозі фашисти в Богові засумнівались і стали практично вивчати здоров’я Бога – не літом, а зимою.

      Був на землі сніг, мороз під 22 листопада 1942 року. Під Знаменкою призупинили Гітлера із своєю силою. Тут Бога стали допитувати. Що поліцаї знали про ідею Бога, те німцям диктували. Бог робив те, що німцям заважало у війні. 

      Бог – це Іванов, руський чоловік. Він за руських терпів. Він цього вчинку, учиненого німцями, не злякався. За Бога була природа, котра керувала війною. Бога взяли в гестапо, але він не злякався, а сказав німцям: «Перемога буде за Сталіним». Німці Бога держали 27 діб. Бог руською мовою через перекладача фашистам відповідав. У Бога було все підготовлено, щоб їм точно відповідати. Ворог був у цьому суворий і ображений. Ми його як такого перемогли. (1977.10.02)

     146. Ми, усі люди,  у цьому ділі озброїлися  на випадок якогось сусіда, подібно  до Гітлера, хто добре про це діло обдумав. Він не знав природу, а в ній – людей. Гітлер із Богом пішов на комуністів як невіруючих людей. А сам із Богом убивав українців, він по-Божому не робив. Старався зустрітися з руським простим загартованим чоловіком, він його віроломно окупував. Солдат німецький цього Іванова привів у штаб Паулюса, це було в Красному Суліні на вулиці Ленінській.  

      147. Він огородив себе вірьовкою. А Іванов – руський чоловік, пішов він по своїй вулиці, бачить: вірьовка, а біля неї солдат із рушницею. Він побачив Іванова, дав свою команду: «Пан, ком». А раз «ком», то йди туди, куди тебе примушують. Я, говорить Іванов, окупований, слідом пішов. А він мене приводить у штаб генерала Паулюса. А там німець руським (перекладачем) був, він про Іванова так розказав. Сам Паулюс мною зацікавився. Говорив я йому по-своєму, через перекладача сказав: «Я вам не перешкода і руським теж. Мені ваша економіка з політикою не треба. Я воюю за Червоний Хрест і Півмісяць, за міжнародне здоров’я». 

      148. Тоді він із моєю думкою згодився і написав своїм шрифтом довідку, котра була завірена Радянською владою. Він мене завірив усім своїм керівництвом, щоб мене такого ніхто не непокоїв. Я як Іванов був відомий  не одним руським, а також – німцям. Вони за своїм визначенням кричали «гут пан». Офіцери розпоряджаються молоддю, вони її посилали в Берлін до німців. А раз я між ними такий єсть, вони так само мене запросили, щоб я поїхав у Берлін.

      149. Я їм дав згоду не ради їхнього завоювання. Я їм дав слово поїхати в Берлін ради руського нашого солдата. А Гітлер у цей час ліз напористо на Москву й на Сталінград. Як я хотів цьому успіху перешкодити – про це знала природа. Вона примусила офіцерів німецької армії запросити мене як Іванова до себе в Берлін. Цим Гітлер помилився. Довіз мене до Знаменки ешелоном і як такий засумнівався: кого куди й для чого його веземо? За їх визначенням, я між ними – Бог. Вони від мене ждали ще більшої допомоги, щоб я їм добавив свого для знищення людей.

      150. Я був не на їхньому боці. Думкою я був на боці ображеного руського солдата. Думав, як йому помогти як такому. Я поїхав для цього в Берлін. Німці мене запросили, а потім закрутились. Їм хотілось узнати: кого вони везли в Берлін. Поліцаї вирішили вернути його в Дніпропетровськ у гестапо за перепусткою. Цього Іванов не хотів, але воно так вийшло між цим усім. Іванова везуть офіцери в поїзді як Бога. Іванов не боявся їх, а йшов прямо до них у руки. Де німці, там і він. Він приїхав у Дніпропетровськ, куди попадати. Це було в 1942 році перед 22 листопада. Запеклі бої на фронті.

      151. Я в німців теж у бою. Вони, усі солдати, мене оточили в їдальні. Я їм розказував про те, щоб вони були на моєму боці. Ця історія починалася німцями над Івановим не на жарт. Їм хотілось, щоб Іванов свої сили направив для знищення цих ось невіруючих у Бога. А Іванов говорить: ви – віруючі в Бога, але воюєте з ним разом. Бог не за це. Ви будете винуваті, вас природа покарає. Вас вона за це саме діло оточить, і не дасть вам як таким далі просуватись. Руські вас поженуть на захід з великими боями. Цього Іванов не хотів.

      152. До нього німці прийшли спитати, що він у цей час думав про цей відступ: їх як ворогів руські гнали на захід. Їм як німцям Іванов сказав: «Я думаю про те, щоб ви, німці, з руськими домовились і не стали тепер воювати. Ви – на свою територію, а руські на своїй землі зостануться. Ніякого зла між собою не робити. Мир для всіх людей. Показниками воювати далі. Я, як такий Іванов, вам і руським це звелю». Вони ж мене слухали, а виконувати мої слова не хотіли. Принизити себе перед руськими ніяк не можна. Ворог сильний між двома. Німці Іванова не послухались, з боями такими віддавали територію.

      153. Німець і руський не послухались такого миру. Пропозиція Іванова була правильна: з ворога зробити друга. Руські діждались перемоги. Вони завоювали своє злобне право, осудили розстрілом усіх цих людей у цьому. Ні одна війна в усьому світі такого зла за собою не залишила. Люди, та ще комуністи, це зло ввели. Вони про це зло ніколи не забудуть. Це не руські, а німці, та ще капіталісти, їхня душа не така із серцем. У них як була ненависть до комуністів, так вона й залишилась.  

      154. Згадайте челюскінців: вони вмирають, а зло своє залишають.

      Особливі два світи в природі – це отець із сином. Їх не замирити. Ти мене породив – ти мене й вигодуй. Який же ти отець, якщо в тебе нема того, що треба. Капіталісти, вони вмруть – своє не віддадуть комуністам. І так само комуністи капіталістам своїм не поступляться. Це вони для цього народжені в природі, щоб один одному доказувати.  В одного своє,  і в іншого єсть своє. А щоб якась була в цьому різниця. Чоловік як трудився, так він і зостався з трудом. 

      155. Чоловік жити без цього не зможе. Це робилось і буде робитись.

      Бог отець і Бог син, вони своє зоставлять, а прийде на зміну Дух Святий. Це все скасується, не буде такого свого місця. Люди чуже зживуть свідомо. Усе буде спільне,  наше. А раз ми не будемо присвоювати, то ми перестанемо воювати. Не будемо ми нападати, а будемо ми жити мирно. Ось де проявиться природна любов. Не буде між людьми такої злої ненависті.

      156. Люди будуть зустрічатись із людьми ввічливо, своєю головкою їм будуть низько кланятись, у весь голос будуть із ними здоровкатись. А раз у них буде такий у любові вчинок, то вони перемоги ні від кого не діждуться. Буде в людях їх любов, котру ніяк ніде не переможеш. Усьому цьому діло – люди. Якщо вони зробляться такими, то що може бути краще від цього. Своє корисне в житті ми будемо ставити в людях, щоб їм не заважати. Ось яка єсть у людях наука, із наук наука. Вона завойована людьми в природі так, щоб вона ніколи ніяк не ображала.

      157. Люди Гітлера врахують,  води обдумано будуть робити. Такої зброї, як вона єсть тепер, вони не будуть робити. Так розумно не будуть озброюватись. Будуть усі, як милі друзі в природі. А зараз мир уводиться людям із зброєю в руках, друзі роблять мир. Такого діла ніколи не буде. Що буде далі в житті? Такого права не буде, щоб зброєю розпоряджатись іншими народами,  - воно вмре. Це такого завоювання не стане, особливо в даний такий ось час.

      158. Своє живе удержати не можна ніяк, щоб воно жило між чужим. Його ніяк не можна як своє вберегти. Його проганяє чуже. Це називати своїм не можна. Краще своє мати, а чужому не заважати. Це така завжди єсть штука.

      159. Наші люди місцем дорожать і для цього вони озброюються, щоб це місце захистити. У них таке діло – не пропустити ніякого чужого чоловіка, щоб він не зайшов на нашу таку землю й не перешкодив нам у нашому будівництві. Ми не хочемо, щоб це діло в нас було. Ворог – це зовсім чужий чоловік, він до нас пролазить, щоб нашому ділу чим-небудь завадити. Ми від нього відходимо, своє будуємо, хочемо, щоб у нашому домі було хороше. Я, говорить чоловік, не хочу, щоб у моєму домі було в житті погано.

      21 жовтня. Ворог був, він єсть і буде таким. Його Потсдамське рішення не знищує, і ніяка медична наука йому нічого не зробить. Ні німці, ні руські не згодились із Паршековою пропозицією: треба домовитись, щоб між воюючими був мир. Паршека заховали, як божевільного. Він  опинився в інституті Сербського.

      179. Моя ідея не хотіла, щоб ми як такі комуністи зробили таке діло. Це єсть вічне незабутнє зло. Ми такими завжди не будемо. А колись зміниться це право, людьми розпоряджатися не станемо. Люди прийдуть до свідомості. Що ми таке робимо? Зброєю мир творимо. А це не будемо ми з вами робити.

      185. Насилля відійде, а настане мир – усьому діло. Люди не будуть один на одного так нападати, на своє місце. Його не будуть вважати місцем своїм, будуть вважати надбанням спільним. Люди не будуть людям у житті заважати, а будуть шукати й помагати. Так помагати, як у війні Вітчизняній поміг Іванов і поміг Марії.

      Тільки з тим, що хотів Іванов, люди воюючі не згодились. Узялись обидві сторони своє зло поширювати. Їм не хотілось своє із себе знімати. Це зло – з обох сторін, вони були обидві неправі. 

      186. Їх обох гордість оточила. Одні пішли самі на руських наступати, а інші від раптового нападу сильно терпіли.

      22 жовтня. Паршек – це помічник обом сторонам, своїми силами обслужив. Німцям сказав, їм свою землю указав, а руським – теж. Німці не хотіли своє завоювання віддавати, а руські відчули силу, їм хотілось цьому ворогу відомстити. Те, що зробив Паршек, - це небувала стратегія. Він просив Віденського, щоб Сталіна уговорити, щоб він дав свою згоду цю бойню замирити.

      187. А що Віденський  Паршекові сказав: «Нас із тобою  постріляють». Паршек йому так сказав: «Не постріляють». А тоді так воно й було: боялись усі Сталіна. Один Паршек не боявся нікого: за нього була природа. Кого ми, усі люди, боїмось? Її. А Паршек не боїться, він – душа для неї. Вона – йому любимий друг: повітря, вода, земля, - що й дало нашій Марії можливість бути здоровим чоловіком.

      189. Без природи – ні кроку. Усьому діло – вона. Якби не вона, Марії не жити. Повітря помогло, а вода пробудила, по землі ходила вона босими ногами – вона воскресла. Якби не природа, Гітлера не взяти. Гітлер мав переважаючу техніку, а виявилось, руські його оточили й розбили. Хто в цьому поміг? Паршек. Природу він просив у Дніпропетровську, коли його такого по морозу мотоциклом возили 22 листопада 1942 року. Його надія одна була на це. Німці недаремно запросили його в Берлін. І недаремно лікар Свердловської клініки сказав: у людях тільки Іванов лікує ракове захворювання. Ми за адресою його стали  шукати.

      190. А Іванов шукав по природі ці засоби і проти ворога Гітлера, і для діла Марії. Ворог був сильний: таку армію розбити, як була велика в руських. Зрада генерала Власова, котрий зрадив своїй Батьківщині. Усе це наробила природа, вона помагала гнати хвастунів на схід. Це скажіть спасибі Паршекові, він упросив природу. І Марія  спасибі обіцяє за це Паршекові. Він відвернув безнадійного ворога як такого. Він хотів Марію вбити, але Паршек не дав.  Нобелевську премію – Іванову. Він – ініціатор усьому.

      191. Він єсть ділок у цьому всьому, особливо нашій молоді. Вона в нас найбільш ображена, бідна з усіх. Їй у природі не дають спокою. Одне те, що її примушують. А друге, найголовніше, - у житті не дають матеріальних засобів. Утримання зовсім батьками Паршек пропонує зняти. Воно в нас із вами, дорослих, єсть, але ми цього не робимо. Паршек таку пропозицію вносить: щоб ми, усі люди, хто цьому вірить, старається виконувати, згодились узяти зарплату 33 карбованці. Більше нічого не треба людям. Буде мало – усім добавимо. 

      192. Так і німець відступав із чужої території. Він постоїть, подержиться, а успіху він не мав. У нього на це сил не вистачало. Йому – за його обман. Він Паршека обманув, за це ходу не дасть йому як такому. А Марія силами моїми заспокоїться.

      Нам говорить Валентина про Паршека, хто він єсть із царів? Один Бог землі, для порятунку життя людям прийшов, видно з усього такого діла.

      Одна Марія завершить своїм здоров’ям.

      193. Гітлер із своїм наміром, із своєю технічною силою не думав так відступати, а їх руські люди розбили. Усе це через Паршека, через природу, він у неї ці сили випросив і став ними володіти. Гітлер що тільки не робив, що не приймав, він у цьому успіхів не мав. Учитель йому не дав. Його діло одне – думати, у голові його лазити, щоб він із своїм усім умер. Не хвались чужим – хвались своїм.

      203. Хто тебе в цьому просив людей руських вербувати й гнати їх у тил у Німеччину? І разом Іванова взяв. Це твоя, офіцерів, велика помилка. Природа її зробила, ввела вам у голови. Кого ви запросили і для чого, ви подумали про це діло, панове офіцери? Іванов – більшовик, а ви його вивчали в гестапо. Він – помічник партії, з ним разом ідуть люди, не такі,  як ви.  Кричали «гут пан», а самі – у гестапо. Ви, одинадцять офіцерів, не знайшли слів у нього спитати. Через перекладача він їм як німцям сказав: “Перемога за Сталіним буде”. Лише тому, що я на стороні руських людей. На них ви, шановні офіцери, напали – ви будете осуджені. 

       205. Як же так це ось у житті вийшло в цьому всьому? Ворог був такий як німецька армія. Вона була озброєна не погано, а сильно. Гітлер держав свою упевнену надію на те, що і його настане такий час, німець свій успіх буде мати. А природа, вона свої діла творить.

      236. Вона на стороні Паршека. Він не був згоден з тим, щоб Гітлер завоював перемогу над ворогом. Руські не наступали, на руських напали, вони були ображеними людьми.  А Бог, це Іванов, де б він не був і що б він не робив, він держав свою ідейну мисль за ображеного солдата руської армії. Вони заслуговували перемоги над ворогом через діло Іванова. А сміятись – значить треба здатись. Так воно й вийшло. Ворога вони не знайшли як такого, він зостався таким, яким був у людях. А перемогу над ним завоювали руські.

      255. Сталін убитий природою за Іванова діло. Якби ви бачили Учителя тоді, коли він був свого росту й красивий, ви б ніколи не сказали. Цей ось чоловік,  він своїм тілом заслуговував бути між людьми Богом: він калік ставив на ноги, сліпим давав світло. Сталіну ця картина була невідома, він Учителя посадив як такого.

     295. Щоб ми перемогли цього найлютішого ворога, за нас усіх Дух, Паршека тіло. Воно не воює з природою так,  як ми взялись. Чоловік з чоловіком один з одним не зрозуміли, як треба буде по-сусідськи жити. В одного єсть, а в іншого нема. Ми з вами не навчилися терпіти. У нас нема такої свідомості, щоб іти в природу таким ось, як наш руський простий чоловік Паршек пішов.  Він пішов на нашого такого найлютішого ворога Гітлера. Якби не природа й не умови, ми з вами зосталися б у ногах Гітлера. А природою вже володів тоді Паршек.

      296. Він своєю просьбою упросив її сили, щоб вона пішла назустріч нашому руському солдатові. Він був, він єсть, він і залишиться таким обплутаним нашими вченими командирами. Вони в нас хвалились, говорили нам про це ось, писали. Ми про це ось читали самі, що ми озброєні проти будь-якого нападаючого ворога. А коли ця історія прийшла на арену, у нас цього нема. Ми виявились бідними людьми. Нас німець гнав до Сталінграда й до Москви. Хто нам поміг? А перевага техніки була на стороні Гітлера. А як це вийшло? Один Бог про це знає. (Іванов П. К. Свято 60 років Жовтня. 1977.12.02)  Праці на сайті.

      Найголовніше, берегти своє здоров’я шляхом загартування, виконувати п’ять заповідей Учителя Іванова.

    Учитель писав про прийом: «Чоловіка ми прийняли, як усіх я приймаю. А потім водою холодною облили, потім він прийняв таке вчення, що робити. 1. Треба два рази, вранці й увечері, купатися холодною водою. 2. З людьми здороватись, жодного чоловіка не проходити. Твоє діло – їм сказати, а їхнє діло – вони як хочуть. 3. Треба знайти чоловіка нужденного, йому треба дати 50 копійок. Сам собі скажи: я, мовляв, ці гроші даю за те, щоб мені не хворіти. 4. У п’ятницю о 6 годині повечеряв, лічи 42 години, у неділю о 12 годині будеш їсти. Вийди надвір, з висоти тягни повітря й говори, проси: «Учителю, дай мені здоров’я». Після цього їж, що хочеш, скільки хочеш. Твоє здоров’я – це є все. 5. Не харкай, не плюй на землю, не кури, не вживай алкоголь. Це твоє законне в цьому діло. Не будеш це робити – у тебе реального нічого не вийде». 1983.03. Це наша ідея, робиться в природі нами.

    Загартування – це наука всіх людей усього світу, джерело людського життя. Хто виконує заповіді, той запобігає всякому захворюванню, всякій біді, війні. Це треба виконувати здоровим людям. Загартування – це любов до природи. А в природі є дві єдині протилежні сторони. Одна, хороше і тепле. Друга, холодне і погане. Ці дві природні сторони треба любити, це і є наше загартування в природі. Тоді й природа нас усіх буде любити, ми будемо в перемозі. Щоб у нас усіх не було хвороби і війни, треба нам всім до одного загартовуватися в природі, як учить Учитель Іванов. Бажаю всім щастя, здоров’я хорошого. 2014.11.22. Ош.