Допомога в здоровї

 

Зміст

Зірка здоровя.

Краще пробуджуватись, ніж лікуватись.

Чому люди хворіють і вмирають.

Оздоровлюватись на райському місці.

Хочеш бути здоровим – загартовуйся.

 

 

 

Зірка здоров’я

Як запобігти захворюванню грип, гіпертонія, рак тощо

 

Валентин Ош

 

   «1.Треба два рази в день, вранці й увечері, купатися холодною водою. (Спочатку ноги мити до колін, бажано все тіло). (Виконано Ін 13:5). 2. З усіма людьми здороватися, жодного чоловіка не проходити. Твоє діло – їм сказати, а їхнє діло – вони як хочуть. (Мф 5:48). 3. Треба знайти чоловіка нужденного, йому треба дати 50 коп. або більше. Сам собі скажи: я, мовляв, ці гроші даю за те, щоб мені не хворіти. (Мф 19:21). 4. У п’ятницю о 6-й повечеряй, не їж і не пий 42 години, у неділю о 12 годині будеш їсти. Вийди надвір, з висоти тричі тягни повітря і говори, проси: «Учителю, дай мені здоров’я». Після цього їж, що хочеш, скільки хочеш. Твоє здоров’я це є все. (Мф 6:13, 9:15). 5. Не харкай, не плюй на землю, не пали, не вживай алкоголь». Порфирій Іванов. 1983.       

 

    Ці 5 заповідей колись дав людям Ісус Христос для виконання, а тепер Іванов Порфирій Корнійович їх виконав, доповнив своїм і навчив людей, щоб люди не застуджувалися і не хворіли. Також він відомий як Ош (Білий). Люди оздоровилися. Він виконав те, що говорив Христос, так прославив Христа. За таке корисне діло люди дали йому назву Великий, Переможець природи, Учитель народу, Бог Землі. Це його наука загартування для всіх людей усього світу, для здорових людей. Любити природу і людей. Учитель не лікар. Також виконують хворі. Терпіння – легке лікування і безплатне, діагноз не потрібен. Терпінням спасаємо свої душі. Коли ми хворі, лікуємося в лікаря. Не очікуйте  допомоги, дійте самі. При загартуванні легко запобігаємо будь-якому захворюванню і безплатно, не треба лікарня і медицина. Ми всі залежні від природи, нам треба щодня їжа, одяг, дім. Через залежність у нас бідність, нужда, хвороби, крадіжка, корупція, війна, убивство, ненависть, злочин смерть. Ош учить усіх поступово бути незалежним у природі від потреб. Це дає здоров’я, життя, любов, рівність, свободу, не попадати в тюрму і лікарню, допомогу економіці. Це є істина, спасіння в житті. Бажаю щастя, здоровя хорошого. 2016.03.02. Послідовник Ош.

 

Краще пробуджуватись, ніж лікуватись

Висновки Учителя Іванова

 

      Пробудження – це Божа наука оздоровлення для всіх здорових людей шляхом запобігання захворюванню. Поки є хворі, наука може бути застосована для хворих. Для оздоровлення кожному треба науку знати і виконувати поради Учителя. Бажаючий просить його прийняти. На прийомі дається пробуджуюча поміч струмом рук, повітрям, водою, землею; відбувається пробудження центральної нервової частини мозку, дається енергія і сила для оздоровлення. Якщо поради виконують, то організм реально оздоровлюється.        Учитель: Найголовніше – не треба хворобу на чоловікові лікувати, треба чоловіка, його тіло пробудити, щоб воно ніколи й ніяк не хворіло. Ось цього треба нам усім добитися в житті.   7804-105

     Я треба буду тому чоловікові, хто в своєму житті ще не захворів, він стоїть на черзі, жде свого такого часу. А йому треба стати на путі зі своїм здоров’ям і відвернути це все нове захворювання. Ми з вами хворіємо, у нас єсть нестаток, він мучить, він примушує лежати в ліжку й стогнати. Це діло дуже тяжко повертати. Легше й краще цьому чоловікові цьому всьому запобігти, щоб він не хворів. Йому треба заслуги, він у природі заслужив. Вона його оточила всіма достоїнствами. Чоловік здоровий, він повинен Учителя як помічника упросити. Учитель цьому чоловікові повинен помогти. 7502-66.     Ми повинні жити й загартовуватися тренуванням. 7502-192

      Я, говорить Учитель, даю свої сили для того, щоб ти в природі не простиг, не захворів. А твоя хвороба щезає. Це моє діло моєї ідеї робиться на чоловікові всякому. Я його беру лівою рукою за лоб голови, однією рукою, а за ноги, за пальці, - другою рукою. Уже мій струм, електрика й магніт перейшов до нього, силами вбив його ворога. Він позбавився від нього. Учитель ним командує, говорить, щоб він пальцями в ногах, у руках ворушив і дивився очима на серце, на легені, у живіт, а потім справа наліво повертав. Це є фізичне пробудження. А коли пальцями робить... і на ногах повторює, стоячи, а сам робить зором, по тілу увагою лазить, ворушить своє серце, свої легені, а також повертає живіт. Йому тепер доводиться під душ ставити під холодну воду, під струмінь. Треба добре пробудити себе в цьому. Ми як такі всі ці процедури проходимо. Нас Учитель цим купає, пробуджує наші всі тіла. Ми в цьому  лякаємось, думаємо, що буде  погано від цього діла. 7507-29

      Ця річка (Луганчик, колдибаня) – джерельна, холодна вода. Хто попробує скупатись у ній, у того всі хвороби щезнуть. Вони від чоловіка вихром ідуть. Треба людям хворим, усім нужденним здоров’я. Тільки на цьому місці чоловік будь-якого захворювання одержить збереження. 7507-39

      Ви - усі живущі на білому світі люди. У вас є свої місця. Там єсть повітря, що вічно йде по природі, бурує невмовкаюча вода, а земля – джерело. Ви, люди, їм по життю є друзі. Їх не бійтесь. Вони в житті своєму – помічники, до землі прикріплені, а повітрям оточені, водою пробуджені. Я перед вами стою Учителем. Я ці можливості знайшов у природі, ними оточив себе, випробував на собі це. Не боюсь природи. Прошу вас усіх не боятись, тому що я вже займаюсь 42 роки, а як боявся води, так і тепер боюсь води. Вона страхає чоловіка. А коли скупаєшся, тоді робиться дуже хороше, краще не може бути.  Той чоловік у природі, котрий не згоджується з ідеєю Іванова, з Учителем, він є ворог усього людства в житті. 7507-56

      Обов’язково треба життя, а ми вмираємо. За що мене люди називають Богом? Я – Учитель народу, я в людях зробив діло, ним оточився на віки-віків. Хто ж мене попробує за це із землі зняти, тобто мене умертвити, якщо я вношу нове людям? Я їх не лікую, як лікують лікарі, я їх пробуджую, їх тіла. Вони лякаються, їм страшна холодна вода, зате вона робить чоловіковому тілу легке в природі. Якщо він цим ось займається в природі, робить за Учителевою ідеєю, він хворіти не буде, простуджуватись теж не стане, а хвороба від цього сама відходить. Це мислі для людей ідуть найгірші й холодні, але зате вони робляться в природі енергійні, сильні, вони ніколи не вмираючі, а будуть жити вічно. Так між людьми процвітає Божа ідея. 7507-111

 

Пропозиція міністру охорони здоровя

     Я не представляю вашу народну медицину, так жоден ділок не брався за своє діло. Моє діло – це не медицина. Я не лікар, кому треба хворого хвороба, і для цього треба медикамент чи шприц, чи ніж. До мене звертається чоловік, у нього є хвороба. Її шукає на ньому лікар. Він старається своїм штучним помогти – він помагає хворобі. А моя ідея знайшла чоловіка, він хворий чоловік. Йому потрібно їжа, одяг, житловий дім – це для нього вже чужі якості, він їх потребує. Вони є в природі, їх здобуває в труді й важко, де чоловік втрачає здоров’я. А щоб його знайти, таких засобів нема й нема для цього чоловіка – хвороба в людях прогресує. Моя ідея – це повітря, це вода, це земля, – що чоловікові наробило в його житті, він хворіє. Не зможуть йому як такому лікарі помогти. Моя ідея не потребує ніякої хвороби. Їй треба чоловік, він відіграє над хворобою роль, якщо йому треба сили природні – повітря, вода і земля. Я як такий у них загартувався, оточив себе ними. Вони – мої милі друзі. Через любов до них вони мені помагають у всьому. Я електризуюсь між ними, сили волі набираюсь і ними володію. Ці сили я передаю через свої руки, ввожу сили в чоловіка, а потім пробуджую цього чоловіка водою. Він купається у воді два рази на день холодною водою. Це не все. Треба робити вчинок чоловікові – з людьми здороватися з усіма, жодного не пропускати. Треба знайти чоловіка нужденного, йому треба дати 50 копійок. А коли ти даєш ці гроші, то ти скажи свої слова: я, мовляв, даю ці гроші, щоби бути здоровим. 42 години не споживати ні їжі, ні води. У п’ятницю ввечері поїж, і до неділі до 12 годин. А коли прийде цей час, то треба сідати їсти. Ти виходь надвір, тягни повітря з висоти через гортань, три рази вдих і видих, проси Учителя. Він учить тебе. Це буду я Учитель, хто цю систему пізнав і ввів людям. Цей час буде субота. Чоловік повинен цей час проводити в себе, як свято, завжди. Чоловікові не харкати, не плювати на землю, не курити й не пити.

       Це все робиться чоловіком у тілі пробудження нервової частини мозку, спокій. Чоловік здоровий повинен робити, щоб запобігти простуді й захворюванню – це найголовніше. А ми поки що застосуємо це  вчення на хворому чоловікові. Йому дуже тяжко це сприймати, особливо холодну воду й ходіння по снігу для здоров’я. Холодної води кожний чоловік лякається. Її не треба боятись, у неї є струм, електрика, магніт, що  є й  у чоловіка. Це природа природного характеру. Воно робиться на чоловікові еволюційно, тихо приходить до чоловіка його здоров’я. У цьому не треба пілюля, шприц, ніж. Усе це в чоловіка відходить, а вводиться в життя чоловіка повітря, вода й земля. Водою тілу треба купатись, що холодніше, то краще.

      А повітря споживати через гортань природно. Кислоти, вони попадають хорошими з неї, з природи з’являються. Як кліщика, чоловіка держать. Він може ходити по траві, по росі, по грязі, по суші, по снігу тільки роззутим. Це все дає йому приємне почуття для його такого життя. Це – засоби природні: повітря, вода й земля. Я як Учитель ці якості знайшов у ній, ними оточив себе. Мені, моєму тілу, погано, красоти на мені нема, і без одягу дуже холодно. Але я добре зрозумів у цьому, що погане й холодне, воно чоловікові дає хороше й тепле. Ми, люди всі наші на землі, від цього всього відходимо, а наближаємось до хорошого й теплого, що нас і веде в природі до відмирання. Гірше не може бути в цьому ділі, ніж чоловік у природі одержав. Люди, вони це життя на своєму місці захопили, присвоїли до свого імені, стали в природі жити нелегально, залежно від неї. Вона стала людей своїм добром задовольняти. Люди стали жити нею, вони стали шукати по природі те, що їм було треба. Вони поганим, холодним інтересувались. Їх більш за все інтересував у житті великий прибуток. Чоловік ним задовольнявся, і ним він сильно один час хвалився. Це добро було не його, а природне. Його треба берегти. А чоловік поставив за мету цим задовольнитись як своїм. Природа на це все відгукнулась із своїми силами не так добре, а взяла й накинулась на чоловіка, узяла й посадила на його тіло грибок  чи  виразку. Вона ж – це природне, а ми знайшли на це все штучне, застосували. Що ми тільки не робили в цьому, а ворог як був, як свої сили проявляв, так він і до сих пір у цьому проявляє на нас, на таких технічних людях. Ми, усі люди, стараємось жити хороше й тепло – наша велика в цьому помилка, що ми про це думаємо. А в природі єсть сторона погана й холодна. Нею як такою ніхто не брався жити. Бояться без цього всього зоставатись. У них є така думка: не мало мати, а багато треба. Цьому нема кінця-краю.   Для чоловіка в цьому загартувався в природі, не простуджуюсь, не хворію. Це мої сили, я їх від природи одержав. Ходжу в трусиках при будь-яких обставинах. Вважаю: це все реально для життя нашого чоловіка. Якщо він чим-небудь захворів, простудився, у нього температура, вона держить його в жарі, то він початковий хворий. Чим йому  лікар цю температуру зіб’є? У нього для цього штучне, таблетки. Це є хімія, а вона шкідлива. Треба йому пробудження, холодна вода: його треба в цьому скупати. Після чого робиться все нормально й дуже хороше. Води не треба тілу ніякому боятись, а треба йти завжди сміло. Я прошу вчених усіх спеціальностей на це діло звернути увагу, узятись за це діло й  вирішити це питання в житті. Не треба вірити, але треба буде робити. Я, Іванов, сам це ось роблю й хочу, щоб наші люди це робили самі. А Учитель усім передає свої сили, вводить їх у тіло хворих. А потім уже він їх купає. Можете перевірити на собі особисто ці сили. Вони є в кожного чоловіка, їх треба знайти й зосередити в себе особисто, щоб вони в природі брались і робились людьми. Не одна холодна вода роль відіграє в цьому. Найголовнішим в житті чоловіка є вчинок, він його оточує істиною. Йому в цьому люди помагають за його ввічливість, вона в усьому помагає чоловікові будь-якому. Ось які діла є в природі, а їх треба на цих людях як таких пробудити. А природа посадила на чоловіка хворобу, вона з нього сама зніме при ділі. Його робити він повинен сам, чоловік це робить у природі – вона йому помагає… Треба знати природу як матір рідну. Треба просити її, щоб вона на нас не ображалась. 7507-169

     Ось чого нам треба добитись у природі, щоб цього чоловіка за його діло прославили як Бога землі. Калік ходити примушує, сліпим зір дає, а всі нові хвороби через учинок його щезають. Ось що він нам зробив: життя розкрив, а смерть прогнав. Це все зробив своїми руками сам Іванов, він не теоретик у житті, зі своєю практикою в природі природно зустрічався з повітрям, з водою, по землі ступав. Яких тільки умов не доводилось у ній бачити. Я, Іванов, усіх їх випробував, проходив фізично. Вони були мені любимими друзями по життю. Я не старався цього всього уникати, мої сили процвітали, їх природа для цього освітила, щоб ними нашому хворому чоловікові помагати. А коли він зрозуміє мене такого, він згодиться й буде в природі таким, як я. Чоловік з першого дня з першої хвилини помилився в своєму житті: своє тіло став оточувати технічно, штучно огородився, він хімією задовольнив себе. Став жити не по-новому, а по-старому. Стара дорога чоловіка – через штучне, щоб йому було хороше й тепло. Усі люди цього хотіли, вони в цьому ділі вмерли. Їх це діло примусило прийти до холодного й поганого. Чоловік весь час оточував себе залежністю, йому треба в житті одне, друге, третє. Люди жили, користуючись джерелом землею, повітрям, водою, а самі боялися цього, як ворога. Вони в цьому простуджувались, хворіли та із цим вільно вмирали. Їх ніяке штучне, ніяка хімія, ніяке діло не рятувало.  Вони нічого не робили в природі, щоб не простуджуватись і не хворіти. Їхнє діло помилкове стихійне дружити із штучним. Треба не втомлятись, а треба пробуджуватись, щоб здоровому чоловікові в природі не хворіти. 7510-34

     Ми не повинні боятися холодної води або холодних умов. Ми не повинні звертати з дороги правильної. Ми повинні йти по дорозі з кругозором (любити дві сторони), не треба з усього цього вибирати, а треба все, що єсть у житті, приймати з любов’ю всюди. Ми не повинні бути в умовах таких бідних, щоб ми з вами нічого не робили й у нас нічого не виходило. Ми з вами повинні це зробити в людях: своє взяти, а іншому такому хворому, ображеному чоловікові помогти, щоб він тяжко не мучився, щоб йому було від цього всього легко. Ось що треба нам, усім людям, у природі зробити: стати своїм тілом близько до природи, щоб вона не була нашим учинком незадоволена… Нам треба одне, а за друге ми, усі люди, забули – це холодне й погане, котре оточило нас усіх. Цим ми прожили, сваволили в ній, а потім умерли на віки-віків – нам зробилось погано, холодно, від чого ніхто з усіх у своєму житті не уник. 7510-39.      

      Нам треба нашому чоловікові його тілу чисте повітря, щоб порами дихали; а водою холодною купатись – це наше з вами єсть пробудження. А по землі по нашій усім нам доводиться для свого здоров’я босими ногами ходити по снігу й по траві. Це наше з вами не все, ми з вами це робили. Перед нами, усіма людьми, таке діло в природі в людях людям доводиться робити своїм вчинком. Ми йдемо по дорозі, а з нами, такими людьми, назустріч ідуть теж люди, ми всі добре знаємо про це все, що ми свою велику мисль у цьому не забуваємо, ми як чоловікові свою голівку низько поклонимо і з душею й серцем своє слово йому скажемо ввічливо: здрастуйте, дідусь або бабуся, та дядя з тьотею й молодий чоловік. Твоє діло – сказати їм, а вони нехай як хочуть. Треба між нашими людьми бачити, хто як живе. Якщо в нього єсть нестаток у чому-небудь, то йому треба всякими засобами помогти. А коли ти будеш йому помагати, то сам собі скажи: я цьому чоловікові помагаю за те, щоб мені в житті було хороше; віддай без усякого такого слова. А ще найголовніше в усьому – треба буде 42 години не їсти. У п’ятницю ввечері поїв о шостій годині, і терпи до 12 годин неділі. Коли треба буде сідати їсти, треба вийти надвір, підняти обличчя й тягнути повітря до відмови, й Учителя треба просити: “Учитель, дай мені здоров’я”. Три рази вдихнути і видихнути і три рази сказати. Це треба робити щотижнево кожний раз. А потім останнє, не харкати й не плювати, не пити й не палити. Це буде треба робити нам усім: старому й малому. Це не людське діло, а Боже. Якщо ми за це все візьмемось і почнемо між собою в людях робити, то атмосфера в людей потім зміниться. Люди перестануть природою каратись, вона їх не буде так карати. Люди своїм учинком у природі заслужать, між ними щезнуть старі наявні хвороби. А ті, що знов приходять по природі, у людях не в силах будуть. Так що технічне вчення на людях лікаря зовсім відпаде, лікарня не треба буде. Чоловік через це діло й створює тюрму й цих прислужників. А коли ми будемо все знати про цю будову, що це ми робимо самі собі, то ми виділимо рівну суму грошей по 33 карбованці на місяць кожному чоловікові, різниці не буде нікому, і в один голос скажемо: це наше діло, ми будемо його робити самі. Якщо ми це не  зробимо між собою, то ми оточимо себе чужим, нас природа не буде захищати, ми без природи зробити нічого не зможемо, не зробимо. А в цьому ділі ми з вами як гинули в природі, так ми й будемо тяжко в природі гинути, не буде ніякого продовження. 7510-48

          А треба Учителя просити, щоб він прийняв тебе як здорового чоловіка, щоб ти його силами скористався й робив те, що треба. Щоб ти свої наявні сили з тіла як хворобу свою зігнав, щоб вони через це щезли. А нові, що йдуть, ті хвороби, котрі думають напасти, вони не в силах зробити цю біль. Іванов робив, робить і буде робити вічно на чоловікові. А природа такі дари на ньому створила. Вони єсть, вони будуть на ньому такими, котрі він має. Ось що треба нам усім мати між нами. Ми тільки не хочемо й не робимо. А раз ми не хочемо й не робимо, нам гріш ціна. Нервову центральну частину нічим не пробудиш, як холодною водою. Чоловік купається, він лякає свого ворога, свою хворобу. Вона щезає геть. 7510-73

       А найголовніше – це ноги, а їх треба примусити, щоб вони служили, ходили босими для здоров’я. До цього тіло мусить пробуджуватись, водою купатись. Це треба бути у воді – краще буде. Не треба їсти, не треба одягатись і в дім заходити. Треба бути в контакті з природою. Вона йому в цьому помагає все зробити. Сон як такий не буде потрібний. Треба буде людям, щоб вони знали усно про його діяльність. Це не вбивча сторона, можна буде випробувати в будь-який час на своєму тілі.  Шкідливого тут не буде, а тільки корисне. У нас у таких питає автор. Чому люди так умирають? Вони вірять штучному, оточуються технікою, у природі залежні. Їм треба буде сьогодні їсти, завтра їсти й  післязавтра. А одягатись треба й обов’язково в чистий і новий одяг. А в домі з усіма вигодами жити теж треба. Це все для чоловіка не порятунок у житті. А ми з вами в своєму труді втомлюємось,  робимось психічно хворими людьми… Він це захворювання на собі розвинув у природі, і вона повинна його пробудити. А ми боїмось цього всього й не хочемо, робити не хочемо. Ми в цьому винуваті самі. Ворог прогресував, він прогресує, буде таким прогресувати. Це наше з вами незнання. Ми стараємось одержати в природі хороші й теплі якості – це наше таке бажання. А його нам природа не дає. У неї природна сторона: холодне й погане. Вона ці якості робить хорошими й теплими природно… Наше життя між нами в природі проходить так, як ми її бачимо. У природі воно нами всіма так робиться хороше й тепло. Це єсть наше однобоке життя. Ми боїмось природи й її не знаємо, яка вона єсть біла в снігу, а холодна в морозі. Ми з вами відходимо від цього, самі себе робимо технічними людьми, від природного відходимо. Ми з вами не любимо природу. За що вона нас буде жаліти? Вона любить сили Іванова, їх у себе береже. Вона в нього, як око, перебуває У природі стоїть питання в цьому житті. Людям нічим не докажеш, як тільки самим собою, своїм тілом у природі. Треба буде між людьми зостатись без усякої потреби. Це час настав мого діла, а це треба буде зробити. Усьому діло єсть мої ноги. Вони мають мене проносити день і ніч, я повинен на них жити так, як не жив ніхто. Я ці сили розкрив у лікарні, у цих ось умовах. Моя думка недаремно, Бога із себе таким природа створила. Ноги – це моє ходіння босим по землі. Я став ходити босим ногами через хвору жінку. Вона не ходила ногами. А коли я її прийняв своїми руками, вона стала ходити. Я дав цьому всьому зарок: якщо вона від моїх рук піде, то я піду своїми ногами босими по снігу. Де тільки мої ноги не були, чого вони не робили. А тепер у цій лікарні я з четвертого листопада по 28 грудня, у неділю простояли весь день без відпочинку. А тепер мій розум підготував їх: за рахунок їх треба жити без усякої потреби. Ось чого вони в природі добились: не сідати, не лягати й не спати, привести себе до єства, тобто до того першородного, того першого чоловіка, хто був до цього технічного чоловіка. Він був, він єсть, він буде таким, як природа його оточує. Він для нас не буде в наві бачитись. Він сховається з наших очей. Ми, заслужені люди, будемо його бачити. Він буде перебувати у воді, він буде ходити по воді й буде помагати. Це все зробили ноги, вони ще зроблять. Я, коли без шапки не ходив, але думати думав, сильно боявся. А коли скинув, мені стало легко. Так само без взуття не ходив, а тепер ноги готуються зробити небувале. І ось прийшла найбільша ніч перед 28 грудня 1975 року, вона принесла мені свої дари. Я їх таких діждався. Вони мені як такій особі, що робить у цьому ділі. Мої босі ноги, їх примусила природа, вона створила в мене мої свідомі сили. Вони думкою огороджені. Я ніколи не скажу про це діло, що мені в цьому дуже хороше. Я знаю самого себе, що в мене єсть струм, магніт, електрика. Те саме єсть у повітрі, у воді, у землі. Це температура, що коливається, вона міняється по всій місцевості. Сьогодні одна, а завтра інша. Щоб одне було, цього нема. Тільки я своїми ногами у природі виробив у своєму тілі природне тепло. Усі умови, що бувають на покрої землі, я босими ногами проходив. Не так це було хороше, але терпіти можна. Я вам не надіну ні за які гроші. 7512-39

     Йому, як чоловікові з нестатком, треба, щоби було повітря, щоби була вода й земля – повне пробудження. Ми з вами єсть люди природи, із своєю думкою не вбивці чоловіка – хранителі людського життя.  7606-36.

     Нужда, нестаток – це хвороба людського життя. Найголовніше – у природі не дається. Освоїти космос – усі вчені люди про це думають, уводять у життя невагомість. А чоловікові треба для життя фізична сторона: по землі ходити босим, повітрям задовольнятись, водою купатись – це єсть пробудження центральної нервової частини мозку, найлегший спокій.        7606-69

      Моє – це пробудження центральної нервової частини мозку. 7606-191

      Він (Іванов) прийшов із силами своїми в природі еволюційно довести. Треба не хворобу, як це робиться в людях, лікувати, а треба чоловікові помогти здоровому, щоб він не простигнув  і не захворів. А хвороба як така, вона сама щезне, піде від цього діла. А та хвороба, що йде по природі, вона буде безсила напасти. 7608-27.  Що єсть у цьому ділі нове? У житті єсть пробудження центральної нервової частини мозку, що треба буде не хворому чоловіку, а найголовніше це здоровим людям. 7608-71

      Енергійне природне явище в природі: чисте повітря, енергійна вода, струм, електрика, магніт – нам не дається. А як же ми будемо жити без цього всього? Ми бездушні люди. Снігового пробудження ми боїмось. Звідки буде братись миттєве оздоровлення, якщо центральна нервова частина мозку не думає й не любить хворого, його не хоче розуміти, що через душу й серце йому треба помогти? Через руки струмом йому треба помогти. 7702-149.

      Я, говорить Паршек, перш ніж його непокоїти, вибачусь перед ним, а потім свої слова представляю. Життя моє таке тяжке для всіх. Ви, усі люди, зрозумійте моє таке терпіння – ви загартуєте свої серця. Ви милі будете мої люди, гляньте  на сонце: ви побачите правду, своє оздоровлення. Бути таким, як я єсть – Переможець природи, Учитель народу, Бог землі. Будь добрий, ставай збоку таким, як я єсть. У мене нема того, щоб давати. Що я роблю в житті сам, те й ви будете зі мною рядом робити. Це діло не моє, а всіх нас. Я сьогодні не їв нічого й хочу, щоб ви такі люди нічого не їли. А згодились зі мною. Я купаюсь щодня три рази на день. Хочу, щоб ви теж холодною водою надворі при будь-якій температурі обливались. Це єсть наше всіх пробудження, любов близька до природи, уміння робити. Повинні це робити не для самого себе, ми повинні це все робити для всіх наших людей, щоб ми скоріше позбавились від нашого найлютішого ворога – наше незнання, наше невміння й наше небажання. Нам треба шукати між нами такого чоловіка, котрий терпить нужду матеріально, живе бідно. Його треба пізнати, зі словами своїми дати йому його допомогу. Я, мовляв, даю цьому чоловікові за те, щоб мені було в житті хороше й здорово. 7702-178.

      Природа така мати роділля: вона обрушилась на цього чоловіка, хто сам себе оточив чужим добром. Це природа, вона в один час чоловіка піднімає у висоту, а в другий час вона кидає в яму. Вона смертю перемагає нас усіх. У неї енергія вся єсть. Лише б вона захотіла, її сили ображають тіло чоловіка грибком, виразкою оточують. Не дають йому такого спокою, щоб він жив хороше й тепло. У неї єсть холодне й погане, що все в житті перемагає. А найголовніше, єсть у природі холод – білий енергійний сніг. Білішого й холоднішого від нього нема нічого в житті, тому люди цих умов бояться, у них єсть до цього всього недовіра. Учитель народу, він цю енергію зберігає своєю любов’ю. У нього милі невмираючі друзі – це повітря, вода, земля – у чому вся енергія розташована. 7707-110.

      Треба буде не лікуватись тоді, коли ти захворієш, а загартовуватись, коли здоровий. Хвороба – від природи, котра всьому єсть діло. Вона посадила болячку чи грибок за те, що вона не захотіла в цьому жити. А життя це єсть у природі. Вона нам засоби не дала, щоб чоловіка милувати в житті. Щоб у природі ці засоби знайти, люди пустили в хід техніку, штучне, хімію. А щоби була в цьому допомога, то в них успіху не вийшло. 7710-100.

      Він (Учитель) усіх людей цілує – це його любов одна з усіх. Що він його як хворого поцілував, цього мало, а найголовніше в цьому – руки. Він передає хворому своє наявне здоров’я й поцілунком знімає з чоловіка хворобу, але цього мало. Йому як такому треба чоловіка здорового, сили здорового чоловіка, а він заслужив у природі. Учитель з хворим займається усно й фізично. Він своєю мислю проходив по всьому організму. Це єсть по тілу наростання, центральна нервова частина мозку пробуджується. Це поміч чоловікові найважливіша з усіх. Якщо не віриш цим ось словам, повір практичному ділу. Учитель у нас один такий єсть. Чоловік він, тільки ходить не так, як усі люди, котрі прикрашаються, модними себе називають. Їм хороше й тепло. А на мені як Учителеві красоти нема. Я без усякого одягу. Мені холодно, мені погано. Я живу для людей, своїм тілом убиваю біль. Ось що Учитель людям робить. Його діло – робити одну користь. А люди дякують, вони йому в житті залишають за це діло своє спасибі. Це спасибі в людях Бог заробив своїм ділом. 7710-108. Хворобу на чоловікові треба лякати природним шляхом. 7712-139. Учитель – чоловік, він хоче, щоб люди рятували самі себе. 7712-143.   Це все діло, котре робить сам наш Учитель, він хоче, щоб усі здорові люди за це діло брались і робили самі, щоб на нас не розповсюджувалась ніяка хвороба. 7712-176. У природі треба пробуджуватись повітрям, водою, землею. Це було вчення природне Паршека. 7812-105.

    Вони для цього всього нічого не роблять і не вміють, тому вони в ньому так хворіють, простуджуються. Їх діло одне – треба пробуджуюча, природного характеру поміч. Вона дається цим людям через любов до природи, через повітря, через воду й землю. У них для життя єсть усе, тільки треба це робити. У нас єсть у цьому ділі Учитель. 7901-177

     Поки що це ось мертві клітини. Умерле чим піднімеш? Пробудженням.  Що це живі якості холод! Він усі клітини піднімає. Холод - це єсть найголовніше в житті. Тепло – умираюче діло, а при холоді життя розкривається. Живе тіло ніколи не вмираюче, його треба виховати – ось що треба чоловікові. Не технічне життя в штучному й хімії, а природного характеру, живого. Вічно живі повітря, вода й земля – три тіла, котрі мають у себе азот. 8204-100

      Ми зостанемось у природі задоволеними цим. Усе залежить від ватажка, він нам підкаже, як бути в природі, щоб вона нас так ось полюбила й не робила нам свою образу. Ми не будемо ображеними нею людьми, а своїм учинком у ній заслужимо. А колись тільки побачать люди мене, вони будуть вимагати від мене трибуни слова. Я повинен їм на арені сказати правду, вона їх заінтересує бути моїм послідовником, учнем мого такого тіла. Ви тепер друку повірите. Моє таке здоров’я кому треба, поклоніться й попросіть у цьому Паршека. 8204-105.     Рука Владика, правду написано, вона невмираюча. Мене так треба просити. Коли упросиш, тоді будеш здоровий. 8204-114.      

    У нас із вами наш хазяїн головний мозок як ніколи сильно сохне, не живе, а відмирає. Він так не живе, як йому доводиться думати. У нього як чоловіка ця можливість не прибавляється, а відходить. Мозок утрачає свої надії, він через нитки не зможе тіло своє обслуговувати. 8204-115

     Треба природу любити, особливо треба зустрічатися з холодом, як ніколи, чистим тілом для того, щоб чоловікові з природою через це ось дружити. А вона не воює, а мирно живе. А раз війни між чоловіком і природою нема, то нема жертви. А чуже не рятує своє. 8204-132

      Якщо всередині не буде тепла, то чуже своєму ніякого тепла не дасть. Своє – це природне, воно витікає з природного. Тепло єсть у самому чоловікові. Я його в природі знайшов, воно мене збагатило. Я пішов прямо в природу. Цей холод людьми вважається ворогом, чого всі люди в житті своєму й тепер бояться, як вогню. Це їхня така неправда. 8204-147

      Треба йому запобігти, щоб на ньому не поширювалось ніяке таке захворювання. Ось що нам, таким людям, треба. А ми його не маємо і не збираємось мати. Паршек із своєю ідеєю виступає, усім своє доказує: тільки в цьому врятує сама природа. Вона покарала - вона й забере. Це повітря, це вода і земля – усі життєві якості. Ось що для життя чоловікові треба. Ми ж єсть у природі в цьому такі люди, як причеплені кліщики. Чоловік – це той буде чоловік у житті, він уважається чоловіком, хто не буде боятися природи, його тіло близько стане до природи. Вона його так полюбить, як ніколи ніхто. Він через це все стане безсмертним чоловіком. 7804-111

    Учитель курців просить: поки молоді, бережіть своє здоров’я. Це не озброєння чоловіка, а єсть у природі повне роззброєння. Ми любов проявимо в людях. А коли люди покинуть палити, то тоді легко ми позбавимося від ракового захворювання. Капіталісти, не комуністи, цю ідею зрозуміють і почнуть робити між собою такий варіант: не капризувати в людях, а проявити в природі свою любов. Це наше, усіх націй людей, завоювання.7804-113

      Треба буде навчитись, як самого себе в цьому всьому загартувати, щоб чоловік сам не простуджувався й не хворів, щоб він сил у природі таких природних набрався для того, щоб їх через себе, через свої руки, іншому чоловікові їх передав, як  усе зробив наш Учитель. 7804-172. Тобі страшно, а страх завжди ворога твого перемагає. Ти через цей переляк здоровий робишся. 7811-83. Ніяких інших таких застосувань, а тільки пробудження повітрям, водою й землею. Це нам, усім людям, обов’язково треба, без цього без усього життя - ніякого. 7910-52. А найголовніше – це треба запобігти початковому захворюванню. Це запобігти – ось, що нам треба. А я засоби для цього знайшов. Лише б чоловік це зробив, він буде здоровий. 8102-102.  Рак – це відома така картина. Нікому не дано права його лікувати, його лікує Бог. Для цього природа посадила, вона його візьме. 8009-73

      Це треба знати кожному. Природа за неправильне діло людей забирає в них життєві сили, вводить всякі хвороби, після чого вони вмирають. Спочатку людина захворіє, втратить сили, а потім вона вмирає. Щоб запобігти будь-якому захворюванню, безсиллю, Учитель пропонує всім науку загартування. Учитель приймав всіх бажаючих, бідних, нужденних, хворих: клав руки на тіло, через руки струмом убивав біль, освічував Духом Святим, потім обливав холодною водою, потім усно давав пораду, що робити дома. На прийомі Учитель заповідав робити усім однаково: 1) два рази на день обливатися холодною водою; 2) здороватися з усіма людьми; 3) 42 години в тиждень обходитися без їжі з п’ятниці до неділі, перед їдою виходити на природу, робити тричі вдих і видих через гортань і просити: “Учитель, дай мені здоровя”; 4) знайти бідного, нужденного, дати 50 копійок, при цьому сказати самому собі: мовляв, я це даю за те, щоб не хворіти; 5) не плювати на землю, не вживати алкоголь, не палити тютюн. Це є заповіді  кожному здоровому і хворому. Коли ми виконуємо, то одержуємо через природу здоровя, запобігаємо всякій хворобі. Учитель приймав понад 30 років до 1983 р.

        Хто тепер приймає людей, як приймав Учитель? Він учить, як оздоровлюватись усім у період еволюції, котрий почався в 1989 році. Починати заняття по системі всім треба обов’язково з прийому, як показав Учитель. Прийом повинен мати спадкоємність: Учитель прийняв учня, учень прийняв другого, другий – третього, третій – четвертого і так далі. Всі просять одного нашого дорогого Учителя. Учитель показав мені, учневі Ош, спадкоємність прийому: Учитель прийняв мене, а потім благословив мене приймати інших бажаючих. Учитель сказав мені: “Приймай всіх бажаючих, а просять вони нехай Мене, Учителя”. Так я й приймав усіх бажаючих, як учив Учитель. Усно давав п’ять порад Учителя. Тепер, після 1989 року, коли почався період еволюції, приймаю по-еволюційному. На прийомі прошу всіх прийняти, крім п’яти усних порад Учителя, ще ідеї Учителя такі: жити навколо райського місця однією сім’єю і щодня бути на бугрі, обрати спільне ім’я Ош і на ньому одному базуватись у житті. Імя Ош – це власне імя Учителя, рукою Учителя написане, тобто імя від Бога. Боже імя Ош святе, через нього звершиться все. Тепер благословляю тих, кого приймав, щоб вони приймали всіх бажаючих. А просять люди нехай нашого дорогого Учителя. Відтепер приймає група Ош або громадське об’єднання “Еволюційий рух”, яке утворено на її основі. Якщо ви бажаєте почати оздоровлюватись за системою Учителя, то просіть будь-якого члена еволюційного руху, щоб він вас прийняв. Місце прийому – це наше райське місце бугор, котре в Оріхівці. Можна починати заняття з 25 квітня весною або літом. Перед прийомом читайте книги Учителя, розумійте, виконуйте. Тут можна придбати літературу: книги Учителя, журнали, газети.  Крім учня Ош, Учитель не благословляв інших учнів приймати людей. Якщо хтось, не маючи благословення Учителя, приймає людей не за ідеєю Учителя, то його прийом неправильний. Учитель для нас усіх приклад. Він хоче, щоб ми були такими, як Він. Кого приймали, той стає таким, як Учитель, Бог.   Бажаю щастя, здоровя хорошого всім.

 

Чому люди хворіють і вмирають

(Причини: висновки Учителя)

 

      Щоб запобігти всяким захворюванням і продовжити життя людини, треба знати причини захворювань. Учитель за піввіку практично знайшов причини всяких захворювань, пропонує свій досвід всім людям. Нам усім треба знати вчення  Учителя, котре записано в багатьох зошитах. Причини захворювань і смерті Учитель багато разів повторює в кожному зошиті, ми їх виділяємо.    

       Учитель: Ми з вами не навчились жити й не вміємо користуватись природою, щоби вона не була для нас шкідливою. Ми з вами, учені люди, шукаємо в чоловікові хворобу, вона йому в житті заважає, не дає легкого, він тяжко дихає. Ми в цьому помилились, що за людьми такими пішли й по-їхньому стали робити. Ми в природі - чужі зовсім люди, залежні люди, у цьому безсилі жити. Ми з вами вмираємо через це діло, котре самі зробили. Ми в себе розвинули апетит. У нас проявилась похіть, ми стали робити, у нас вийшов чоловік живий енергійний природний, а ми його неправильно зустріли - наше невміння чоловіка виховувати. Треба буде природі вірити, як близькому рідному другові, він знаходиться разом із чоловіком. Що єсть у тілі чоловіка, то єсть у природі: у повітрі, у воді, у землі - що нам як таким людям життя створило. Не люди людей мусять примушувати, як треба буде жити, а люди людей мусять просити в природі, щоб люди навчилися користуватися природою. 7502-136.  Хіба природа хоче в себе бачити неприємності? Вона чоловіка створила для того, щоб жити.  7507-86

      Ніхто не має права технічно хворобі помагати: вона є в живого чоловіка. Лікар усякими засобами хоче її пізнати, її призупинити чи з чоловіка вигнати. Це його є початок. Він усі свої технічні сили в себе на фронті кладе, у нього в такому створеному господарстві не виходить. Ворог на чоловікові прогресує й буде прогресувати в людях таких. Він жив, він живе, і буде він так жити вічно. Ми, усі вчені люди, у природі відшукаємо, нам треба. Це біль, у нас проти цього є техніка, ми її в хід пускаємо. Учимось на чоловікові, ми стараємось цю хворобу пізнати точно та їй помогти нашими вченими ділами. Ми для цього застосували порошки, таблетки, у нас є голка, шприц. Якщо це не поможе, у нас є хірургія, сильна наука. Ніж чи відріже, чи недоріже. А як була хвороба в тілі, так вона й залишилась у чоловікові живому. Він нею оточився і з нею разом помирає. Учені люди цьому ворогу хворобі стараються практично помогти, але в них у цьому ділі не виходить. Неточна ідея хворобі помагає. Чоловік кричить, він нервово до цього ставиться, його давить хвороба, вона не утихає, а більше розвивається. Усі технічні діла не помагають, а заважають. Як був ворог на чоловікові, так він  і зостався на чоловікові; він із ним умер на віки-віків. Це ми самі зробили на самих собі, це все розвинули не для життя, а для нашої смерті. Ця історія, котру ми зробили, заслужила між нами мінус. Від природи відходять, люди природу вважають ворогом природного порядку: вона на тіло чоловіка саджає цю виразку, цей грибок. Він тихо в тілі розвивається, він хоче чоловікові в його тілі завадити. А в людей на це діло не знайшлось чоловіка. 7507-102

     У природі технічне діло. Чоловік у ній цим збагачується. Він у цьому живе хороше й тепло. А це все ним зроблене, воно всіх людей веде по дорозі прямо до гибелі. Він у цьому ось умирає через чуже діло. 7507-127

      Ми, усі люди, любимо, щоби  було хороше й тепле; від поганого й холодного ми втікаємо, відходимо від нього. Ось які наші людські діла. Бог – до нас, а ми – від нього. Він нас не примушує, а просить своєю просьбою, щоб ми, такі єсть люди,  узялись за це діло й попробували. Може й легше від цього нам зробиться! Ми звикли за тяжким ганятись. Нас із вами легке втягує, але ми на це не йдемо. Ми з вами йдемо на тяжке. Люди хочуть там зробити самі собі хороше й тепле. А треба буде робити для того, щоб оточити себе холодним і поганим. Це робить між нами сам Учитель. 7507-130

      Ми поганого й холодного не хочемо, а хочемо життя теплого й хорошого – значить задача людська вмерла. А щоб сказати, що єсть у житті природна сторона! В усьому відіграє роль сама природа. 7507-145

    За моїм визначенням, люди помилились своє наявне робити. Їх умови примусили бути в природі чужими, із природою воюють, у неї крадуть, її убивають. Вона від них сильно-сильно терпить, але зате вона така в житті: якщо захоче чоловікові завадити, вона на це здатна. Усі сили її погані й холодні, котрих люди не люблять, від цього біжать, як ніколи бояться залишитись. Вони говорять: ми простигнемо, захворіємо, умремо. А якщо вони не люблять, відходять, то вони сильно хворіють і простуджуються. Це ми в житті так зробили, помилились, що прийняли в себе техніку, оточили себе нею. Вони стали в природі залежні. Це джерело чуже природне, а ми його тягнемо, від неї прибавляємо, вважаємо, говоримо: це буде наше. 7510-26

      Так само в природі готується одяг не на один день, а на багато часу. Так само ставиться людьми дім, він не на один рік робиться для того, щоб жити. А в ньому люди всі живі вмирають вічно. Це все наше єсть хороше й тепле, вона нас веде до смерті. Ми вмирали в цьому, умираємо в ньому й будемо ми вмирати. Це все нами знайдено, ми його знайшли й цим оточили себе. Стали жити в природі нелегально. Це все для нас чуже єсть залежне, ним ми живемо на білому світі за рахунок цього добра один раз, сваволимо; а іншого разу нас природа своїми силами находить і саджає виразку чи грибок на тіло.

       Це все приходить чоловікові непомітно, він стогне в процесі свого життя, відчуває: уже воно болить. А раз біль його мучить – горе, біда. Із цією бідою, із цим горем без лікарів не обійдемось. Лікарі –  люди вчені, їм доводилось багато років на це вчитись, пізнавати ці хвороби. Вони – люди технічні, їм треба знати точно це захворювання, цю хворобу на чоловікові. У них єсть рецепти на ліки, стандарт. Є таблетки, є шприц для уколу або хірургічний ніж. Якщо цьому всьому все спеціальне не помагає в них, вони спускають у негожість. Вони безсилі. Що можна сказати про це все? Якщо ця природна сторона неможлива, нічого робити. Ми в цьому помилились: не треба було  ховатись від природи,  відходити. Жити треба було разом із близькими друзями – це повітря, це вода, це земля. А те, що ми з вами робили, зробили, у нас це єсть, як говорили неодноразово про це діло, для нас це смерть. Ми в цьому вмираємо. Що треба зробити в природі, щоб вона з нами, з такими людьми, згодилась і стала з нами жити в спокої? Вона їх буде любити, не будуть у природі однобоко жити, візьмуться за кругозір (дві сторони природи). У природі єсть дві сторони: єсть хороша й тепла, єсть холодна й погана. Ми, усі люди, цього всього держимось, ми любимо хороше й тепле, тому нас природа через це все карає, вона підсовує погане й холодне. 7510-78

     Ми ще трудимось, утрачаємо в цьому сили. Стараємось їх відновити чим? Та хорошим, смачним, жирним, солодким продуктом. Це ж вічно розвинута всередині якась піч така, вона поглинає щодня, чому кінця й краю не видно. Сьогодні дай, завтра дай, а післязавтра теж дай. А лопатись треба. Сталь і та іржавіє. А чоловік живий енергійний свої сили втрачає в цьому, він безсилий жити на білому світі, його ноги не носять, він лежить у постелі м’якій. А хвороба єсть хвороба, не щезає, а розвивається вона – це природа жене геть негоже тіло. Тому ми з вами на білому світі вмираємо. 7512-21

      В економіці робить чоловік організовану злочинність, а створюючи її, люди втрачають своє здоров’я. Іванов не за ці умови, він – за розвиток на чоловікові фізичного здоров’я шляхом загартування-тренування, пробудження. Ось що треба буде чоловікові здоровому, і не завадить це все хворому. 7606-20

      Води, повітря й землі не треба боятись. Вони нас усіх до одного зустрічали й хотіли, щоб люди були близькі в житті. А ми самі це діло не схотіли сприймати, від цього діла відійшли подалі. Ми природу визнали ворогом у житті. Вважаємо: вона це нам уводить за наше до неї ставлення.  Ми живемо в ній однобоко: усе хороше й тепле сприймаємо, а від холодного, поганого ми ховаємось у технічні умови. Ми не віримо природі.  А віримо ми штучному, його руками робимо. Вважаємо: це все нам дає порятунок у житті. Ми з вами нічого не робимо своєму тілу, щоб нам було холодно й погано. Ми повинні повітрям задовольнити себе, водою купатись, а по землі босим ходити. Це все буде робитися для здоров’я. 7606-24

      Учитель учить людей добру, здоров’ю. 7606-25

     Медицину як таку науку ніхто не має права хулити. Вона робила, робить  і буде  по-своєму робити – хворобі помагати. На це стандарт, хімія, шприц і ніж - не помічники, а знищувачі чоловіка. Він же хворий, йому треба легке, а його поять, його колють і ріжуть ножем. Що ж треба здоровому чоловікові, щоб він не простуджувався й не хворів? Один ідейний вчинок Іванова. Він приймає дітей, дорослих і стариків. Усі вони приймають хороше. Що може бути від цього краще, якщо чоловік купається холодною водою й задовольняється повітрям, він ходить босим по землі для свого здоров’я. Це не відбереш ні від кого. Це буде наше здоров’я, за що Іванов виступає й що вводить людям. Він хоче, щоб усі були такими, як він. Учитель говорить про своє діло: воно мною знайдене в природі думкою. Люди не навчились жити, а навчились умирати. Природа так далі терпіти не може, у ній у праху лежать гроби – це наш такий розвиток. Ми це все зробили самі, а призупинити цього не зможемо, такий потік. А от тепер Бог прийшов на землю для порятунку душі. Іванов зробив із себе сам особисто. За його хороше людям вони його шанують, він користь їм зробив, оточив їх. Найшов таке місце в природі, сам себе на ньому показав небувалим новим чоловіком. Я всім говорив, говорю, так і буду вам говорити про цей факт, про це діло. Я йду по тій дорозі, вона нас веде до істини. Ми від природи доб’ємось, вона нас пожаліє. 7606-31.

      Рятуйте в цьому свою душу. Для цього прийшов на землю Бог. Дотанцювались, наспівались, догрались. Це ваше все залишилось позаду, дивитесь на нього як на хороше. Ви гинете всі в цьому. Ми з вами живемо нелегально, технічно оточені. Ми живемо за рахунок чужого добра. Ми захопили місце, присвоїли його своїм ім’ям. Хто починав на цьому місці жити, його давно не стало. І не стане нас тепер. Це місце – чуже, природне, а ми живемо, як на своєму. Нас із вами як таких прибирає природа, щоб ми з вами цим добром не хвалились. 7606-35.

      Я не хочу бачити вчення людського, я – практик. Іду дорогою такою, а мисль мені треба та, котру я знайшов у природі. Чому люди самі їдять, самі одягаються й самі в домі живуть? Здавалось, жити б у цьому, а природа за це своїм учинком образила, узяла й накинула виразку або грибок. А проти цієї появи ми засобів у природі не створили, і нема між нами чоловіка, уболівальника в цьому. На наших очах на цьому місці чоловік може фізично захворіти. Це за його нехороше до неї вона його стьобнула. Він здався. 7606-41  

     Економіка зробила злочинця, а злочинець породив юстицію. Бунтівника судили, посадили в тюрму. А тюрма зроблена людьми, вона себе розвила. Якби ми не мали економіки й політики, ми б не робились злочинцями й хворими людьми. Нас умови примусили це зробити. Ми сіли в тюрму й лягли в лікарню через це діло. Ми – вихідці з капіталістів, свою форму розвинули по-своєму по-соціалістичному так жити, як не жили, - хороше й тепло. А ми з вами в цьому як умирали, так ми вмираємо тепер. 7606-44.

     Люди всі до одного чоловіка народжені живими в природі. Їх зустріли повітря, вода й земля. Це - милі в житті друзі, але люди з ними разом не пішли, вибрали свою дорогу, стали по ній шукати найкращі якості, стали захоплювати, своїм ім’ям називати. Люди через це місце стали залежними в природі, їх умови примусили про це думати. 7606-45

      Ми беремо в житті чоловіка, народженого нами. Ми його народили для життя свого, він у нас потребував їжу – ми його годуємо, йому треба в житті одяг – ми його робимо та його одягаємо. Це введено нами, за рахунок цього ми живемо й потребуємо цього. Ми дім з усіма вигодами зробили. У процесі цього всього нашого діла наш чоловік цим не задовольнив себе. Нам не сказав, що це більше не треба робити. Ми, люди, цю потребу самі на ньому розвинули. Він у нас через це діло зробився в природі жадаючим хворим чоловіком. Якщо ми з вами йому не дамо їсти, він починає кричати. Він не навчився між нами без цього бути, одяг носить на собі завжди, йому хочеться, щоб він на ньому був чистенький, хороший, теплий. У нього на це й родилось велике бажання, він без цього – хворий чоловік. Він технічно в природі розвинутий, він без дому житлового жити не навчився, йому необхідно треба. Ми йому в цьому помагаємо, ростимо його до пори. Він у нас захворів, на нього напала хвороба. Щоб її не було на цьому чоловікові, ми з вами йому нічого не робимо. Він у нас нами вихований у природі; йому дай, він нічого не знає. Його діло одне – потребувати від нас.  А коли чоловік трудиться, він утомлюється. А раз він утомлений, не пробуджений, уже це єсть хвороба. Ми всі такі є безсилі люди, хворіємо ми завжди – так це не життя людське, а смерть наша. Ми цю систему в природі самі розвинули. 7606-51

      Люди людей народжують, люди людей умертвляють, люди людей закопують у землю, люди вічно лежать у праху. Про них ніхто так не думає, як думає один Бог. У Бога всі народжені люди на обліку, він їх за добро їхнє любить, а за погане  ставлення він їх карає. У людей уся сила до їхнього поганого. Люди думають: вони роблять для себе хороше, весь рік весь час люди трудяться. У людей мисль розвивається, хоче бачити хороше. А погане саме приходить, це стихія, воно народжується природою випадково. Природа любить Бога, він у ній один єсть Володар. Хто з людей його просить, той і одержує. А той, хто не думає про нього, він завжди програє в усьому.

     Нужда, нестаток – це хвороба людського життя. Найголовніше – у природі не дається. Освоїти космос, усі вчені люди про це думають, уводять у життя невагомість. А чоловікові треба для життя фізична сторона: по землі ходити босим, повітрям задовольнятись, водою купатись – це єсть пробудження центральної нервової частини мозку, найлегший спокій. 7606-69

      Вона (природа) ввела чоловікові хворобу – вона скасує через цього чоловіка (Учителя). Що може бути від цього краще? 7606-135

     Він (рак) передається через діло чоловіка. Він у природі одержав через своє паління тютюну. Це все робиться чоловіком, він його сам зароджує в природі. Не треба буде їжею задовольнятись і не треба вина пити, і не треба буде тютюн палити. Це все через повітря сама природа на чоловікові сіє. Ми перед природою робимось винуваті, вона нам наносить свої такі сили, ми їх одержуємо й робимось у цьому кволі. Нас умови оточують, ми стаємо ображені нею, вона зостається незадоволена цим. 7606-172

   Бідні ми люди, стражденні в душі й серці. Не хочемо ми вірити Божій силі, і не робимо ми нічого для порятунку свого життя на землі. Ми з вами як умирали, так ми, усі люди світу, будемо без його сил умирати.7608-54.

      Це їхнє таке діло на них зробило, вони в ньому сильно помилились. Не треба було йти проти Божих сил. Він чоловікові не велів їсти й не велів одягатись, дому  потребувати. Є життя природне незалежне, холодне і погане, від чого все життя йде. Природа, цим вона дихає, ледь нам про це не скаже: «Від мене ви не відходьте». На нас ніякий ворог природної сторони не нападе. Ми всі будемо сильні дати опір будь-якому ворогу. Уже болячка чи грибок безсилі будуть у цьому на нас напасти. Ми, такі люди, одна сім’я будемо в природі. Нам не треба буде юстиція як така, вона від нас таких відпаде. І не буде між нами таких учених, котрі живуть нашими ділами. Ми не будемо робитися злочинцями й не будемо хворіти. Усе це буде в житті нами зроблено в природі. 7608-68.

      У цьому ділі наша велика помилка, що ми караємо, але не прощаємо чоловікові. Учитель нам, грішним усім, він прощає й не карає. Просить нас, щоб ми цього не робили. Вся його історія ідеї, вона ввічливістю оточена, і робляться всі люди цим. Ідеш по дорозі, а з тобою зустрічаються люди, що йдуть не по своїй дорозі з думкою,  він задумав її здійснити. А в цей час – зі своєю ввічливістю із словами «здоров». Він почув, призупинився й сказав: “Є люди такі, і про мене не забувають”. Він уже робиться добрим чоловіком, а погане відходить. Чоловік по природі ходить, шукає в ній людей скривджених, нужденних. Перед ними вибачається, питає: “Вам можна допомогти чим-небудь?” Чоловік цих слів не чекав і не думав у себе від людей. 7608-69

      Нас навчили минулі люди, ми їх наслідуємо. Вони нас учили, як без усяких грошей не залишатись. Ми з ними живемо хороше й тепло. Це все нас із вами веде до поганого й холодного. У нас із вами всередині нема такого тепла, щоби бути без усього цього, чим ми живемо. 7608-121

      А Бог – це єсть твоє діло в природі. Ти його робиш і повинен його зробити, щоб вийшов живий у людях корисний факт. Ось чого треба буде в природі добитися своїм терпінням фізичного тіла – себе примусити зустрічатися з природою однаково: як із теплом, так із холодом. Треба вчитися жити холодно й тепло. А ми прийшли до хорошого й теплого, а від холодного й поганого ми в природі відходимо. Ми так природу недолюблюємо: своє тіло оточуємо зсередини та ззовні чужим, не живим, бездушним. Хочемо ми жити в цьому здоровими, сильними – це люди всі хочуть, але в них ця чара не виходить. У них усіх бажання жити хороше й тепло, а природа підсовує своє погане й холодне. Вони потрапляють у біду, часто хворіють і завжди вони вмирають. Це вважається не кругозорі, а однобокі умови життя.  Людське, але не Боже. Люди не захотіли Богом бути, а жили по-людському. Бог то Бог, але не будь сам поганий. Це найгірше, коли сам хочеш те, що людям не треба. А треба побажати людям те, що сам хочеш. Бог – це Іванов, він своє місце не присвоює. Дуже просить, запрошує: будь ласка, ставайте й робіть ви, усі люди, за цим ученням. 7608-129

      Іванов поставив собі мету Богом зробитись, пішов тією дорогою, по котрій люди не ходили. У Бога своя дорога – холодна, погана. А для всіх людей вона не хороша, а погана й холодна. Її Бог полюбив, став добиватись від природи, щоб у людях бути корисним, перемагаючи їхні хвороби. Я своїм учинком люблю людей хворих, їх своїм поцілунком розціловую. Лише б вони мене так полюбили, як я їх люблю своїм тілом. Я з них через це струмом знімаю хворобу. Ось, які єсть у цьому мої сили для наших людей. Я для цього в природі купаюсь, для цього загартовуюсь. Я не простуджуюсь, не хворію. Своє здоров’я їм передаю через руки. Учу, що треба зробити, щоби бути здоровим чоловіком. А ми зі зброєю в руках технічно ліземо їй помогти. А хворобу посадила на чоловіка за його витівки природа. Ніхто не має право це зробити, крім одного народженого заслуженого в природі чоловіка, котрий пішов для цього в природу на жертву. Він знайшов ці засоби, ними огородився, загартувався тренуванням,  досягнув. Його не стала природа тривожити через любов до неї. Він не став простуджуватись і хворіти. Свої сили одержав Іванов, він став на людях робити в природі користь. 7608-132.

      Учені люди роблять у природі цю техніку, на ній роблять, але не задовольняються. Люди сильно хворіють через свій виріб. У людей є зброя, вона їм у природі помагає розвивати ворога. Він був, він є й буде між ними таким, як він був у житті. Це природа, вона ці якості дала чоловікові через його розум. Він не дає спокою, він безперестанно думає, а робить ще більше. А в цій справі помиляється і на віки віків він іде з життя. 7608-133

      Коли він був на білому світі один-єдиний чоловік, то природа була непочатим джерелом. Чоловік нічого не потребував, а сили були Божі. Що треба було йому для розвитку його життя в людях, природа нічого не пожаліла. Узяла й як жінку йому до ніг вкинула. Він з нею зустрівся вперше, був цим задоволений. Тільки не за його такого думкою в природі вийшло. Здавалося б, треба мене як першого чоловіка слухатись і берегти все добро природне. Вона мені говорить: ми з тобою єсть хазяї, нас природа для нашого життя народила й показала нам перші початкові плоди – це природне на дереві яблуко. Вони оточили себе запахом аромату, у них виробився апетит. Зуби вони мали, їм захотілось це діло покуштувати. Вони стали кусати, вони стали жувати й ковтати. У них стало технічне всередині робитись, а в тілі не стало. Вони почули холод, неприємне в тілі почуття. Вони вже оточили себе нестатком. Вони звернулись до Бога зі своїм гріхом. А він їм голосом сказав своє слово: Адам, Адам! Що ти зробив? Йому відчинив ворота, щоб іти й відшукувати для себе хороше й тепле. У зв’язку із цим не треба класти образу на когось. Самі люди пішли в природу й стали зустрічатись із поганим і хорошим. Їм стало прищеплюватись. Вони стали розуміти, стали ждати час. Він не стояв на місці. Стали до того як такого готуватись. Були тяжкі в природі дії: їм треба, а природа їм не дає. 7701-12.

      Люди наші, вони вмирали й вмирають, вони й будуть так ось умирати, поки ми не змінимо свій потік. Однобоко ми не станемо жити, а візьмемось за кругозір (любити дві сторони). Любов свою ми проявимо. Усе буде нове,  для нас красиве щезне як таке. А появиться не білий світ разове тіло, воно буде для нас однаково живе енергійне. 7701-16

      Природа так його (дитину) не зустрічала, вона його зустрічала природно. Водою слід промила, а повітря його виштовхнуло, земля прийняла, як це й треба. А ми цього робити не схотіли, узяли своє видумане ввели. Цим чоловік оточив себе, він не зміг зостатись без усякої хвороби, вона нами зроблена. А тепер над ним крутиться, вертиться наш учений лікар. За всім цим йому треба його точна хвороба, а в нього на це єсть рецепт, стандарт, вказівка, на чому медична наука базується. Їй треба в цьому таблетка, їй треба шприц, їй треба ніж. Ми помагаємо не чоловікові як такому – ми  помагаємо хворобі.  Вона його оточила, він від неї страждає.  А щоб цим ось помогти – це неможливо. Технічне з живим не можна зрівняти. Обплутались, оточили себе ми цим до самої хвороби. А хвороба єсть хвороба, її посадила на тіло чоловіка природа. Вона на це все діло свої сили мала. А тепер цьому чоловікові треба виплутатись. Для цього єсть знання. А знання живому чоловікові – не технічне, а треба знання природне, живого чоловіка сили. Треба живому тілу – це повітря, це вода, це земля. Що тебе народило, то тебе й збереже, і збереже від усякого захворювання. 7701-43.

      Ми з вами такі єсть люди на білому світі: ще день  до нас не прийшов, а ми до нього такого небувалого приготувались. Ми цього дня ніколи не бачили й не знаємо, який він до нас прийде. У нас єсть усе для життя нашого: єсть їжа всякого роду, єсть наш приготовлений одяг і єсть житловий дім з усіма вигодами. А ми в цей день умираємо. Що нас примусило вмерти? Наше незнання. Ми озброєні для того, щоб жити. А нас на таких героїв, як ми себе показали в цьому. Нас за наше все, зроблене нами. Ми природу не любимо, наша гордість у природі погана. На це все природа не дивиться, убиває завжди за це. 7701-138

       Вони свої сили в жертві кладуть, щоб їм було хороше й тепло. А хороше й тепле нас усіх веде до поганого й холодного. 7701-177

      Люди не в силах своїм ученням доказати, своєю залежністю в природі. Вони цим безсилі в природі боротись. Їх нелегальність оточила, чуже вони мають, у них усіх безсилля, чим вони не виграли, а програли. Я вам, таким людям, усім прощаю за вашу таку помилку, котра вами в людях зроблена. Усе своє, почате вами, ви не зробили, а захворіли. Похворіли й умерли на віки-віків. 7702-12.

      Люди зробили це життя – вони його й скасують. Якщо тільки вони будуть цю штуку самі робити, то вони прийдуть у негожість через їхнє бажання. Те що вони отримали, це їхня велика помилка – їм не захотілось у природі жити природно. Вони примусили себе жити однобоко. Це їхня звичка вибирати за прикладом по умовах, де буде краща сторона. 7704-12.

      А Учитель прийшов на землю, духом оволодів. Йому повітря, йому вода, йому земля помагають у всьому. Якби не це все діло перед цією жінкою, вона б ніколи не була на білому світі живою енергійною. Повітря, вода, земля – єсть живі тіла, вони й будуть живими тілами. А  від живого енергійного відходити не треба. Треба ці якості любити. А ми  в цьому ділі виявились технічними, не живими. А раз ми від живого відійшли, ми прийшли до неживого. А раз мертве в природі зародилось, то що могло в цьому ділі вийти? Уже живого не буде, а буде прогресувати  смерть. А от живе енергійне – у любові. Цього в людях не робилось і не робиться. А от це діло вводиться, від чого ми вмираємо. Наше незнання примусило доглядати за землею, плоди придбавати, одяг робити теплий, дім житловий з вигодами ставити. Життя наше таке проходить по природі один раз хороше й тепло. Ось чого ми з вами в цьому добились – смерті, але не життя. 7704-29.

      А в житті нашому треба повітря, вода, земля. Вони нам для життя все дали, а ми з вами від цього всього відійшли. Ми природою погидували, її стали вважати між собою ворогом. Вона нас за наше тепле й хороше стала простуджувати. Ми захворіли, похворіли, похворіли й умерли. Ми стали боятись усього, побудували будинки, пошили одяг, зробили їжу. Цим ми стали жити та веселитись. А в природі робилось своє: за це ось не жити. Вона стала своїми силами карати. У неї для цього єсть усе, що хочеш. 7704-170.

     Те, що висить на людях, вони ним хваляться, - це технічне, бездушне, мертве. Воно не обігріває, а відбирає тепло. Ми його зробили самі. 7707-14.

       Люди все це роблять: цьому вмерлому чоловікові гріб роблять, одягають, несуть, у могилу кладуть – такий закон єсть у людях. Вони його народили, їм доводилось виховувати в техніці, у штучному й хімії – і вони його зарили в землю. Що ми зробили? Це наше діло зробило хороше й тепле. 7707-15.           

     Партія – творець його. Вона  помилилась. Не визнано в людях Бога. Він не за те, щоб чоловік чоловіка вбивав. Його ідея – це єсть любов, поміч чоловіка чоловікові. Ми його ідею забули, на хочемо самі це робити. Ми – горді люди, умираємо на ходу, але не здороваємось із людьми. Що ми робили, щоб заслужити цієї слави? Нас за це зустрічає сама природа. Ми зробили в ній зброю, нею зарізали жінку. Де єсть для цього страх? А в Паршека єсть слава його: Бог то Бог, але не будь сам поганий. Я як Бог усієї цієї землі єсть Спаситель усіх наших душ від найлютішого ворога. 7707-16   

  Людям уже давно треба зрозуміти: діло вони роблять у своєму житті те,

від котрого їм шкідливо. Вони в природі живуть, але не роблять те, що треба. Треба б у холодній воді купатись – вони ж не купаються. Бояться холодної води, як вогню.  У них до води – недовіра. Люди всі живущі на білому світі вважають природу найлютішим ворогом. Вона їх простуджує, вони в ній хворіють – значить ця природа нехороша мати. Ми винуваті в цьому самі. Ми за наше зроблене нами нехороше від природи одержуємо неприємність. Ми з вами що зробили? У ній проявили свою нелюбов. Самі говоримо про воду, що вона нехороша, а самі - у чугунок та варимо суп або борщ. А про повітря теж говоримо, що воно нехороше, а самі тягнемо до відмови.  Про землю теж говоримо, що вона нехороша, а самі оремо, сіємо зерно. 7707-52.

        Ми з вами які енергійні в природі народжувались! Ми в цю атмосферу попали – злякались: нас усіх до одного оточила нелегальність. Ми закричали сильно. Нам доводилось робити те, що не подобалось їй. Вона не хотіла, щоб ми її поїдали. Вона не хотіла, щоб ми нею красувались. Вона не хотіла, щоб ми ставили на цьому місці цей дім. Вона не хотіла, щоб ми в цей дім тягнули живе й мертве. Вона нас не примушувала так спати, як ми із самого вечора лягаємо в м’які пір’я в подушки й спимо до самого ранку. Ми ж з вами вмираємо на цей час. До чого веде нас їжа? До відмирання. Нас це діло веде до холодного й поганого. Ми – люди безсилого характеру: технікою оточені, штучне маємо, хімію ввели. 7707-58.   Приватна власність – це така штука, вона поганого й холодного не хоче, вона хоче хороше й тепле. 7707-68.

     Сьогодні їмо, завтра теж їмо, а потім одягаємось, з усіма зручностями ми живемо, ми в це втягуємось і живемо хороше й тепло, що нас і приводить до поганого й холодного. Ми з вами були б раді, щоб це не виходило, але все це робиться природою, у неї одне не буває. Хороше й тепле довго не живе, себе міняє. 7707-70.

      Він у ці умови з природи тягне  в двір, що хоче. А от із двору доводиться витаскувати в гробу мертвого чоловіка, котрий від цього всього вмер на віки-віків. 7707-128.

       Люди самі себе привели до цього діла, вони помилились. Їжею стали самі себе годувати, одягатись до тепла,  а в домі стали жити з усіма вигодами. А як простуджувались, хворіли, так вони до сих пір цим оточені. Вони із цим учинком далеко не пішли.  Чоловік не вчиться жити,  вважає себе в  цьому недостойним. Він учиться кволому, бездушному; оточений цим. Це не життя чоловіка, а тяжке життя на ньому. Воно в тілі пріє, кисне, горить вогнем. А одяг не зігріває, а відбирає тепло.  Цей самозахист не на користь тілу йде, а на шкоду здоров’ю. Це все люди вчені гальмують.  Із загартуванням людям треба погодитись, як із природою. Вона вічно жила й буде вона жити з людьми, якщо вони за це діло візьмуться й почнуть усе робити. 7707-131.

      У людей одне - перед ними стоїть місто зі своїми штучними прикрасами, хімія прогресує. Це таке проходить у них хороше й тепле життя. Воно довго не живе в природі, воно змінюється в житті поганим і холодним. Люди втратили своє попереднє здоров’я. Вони оточили себе нездоров’ям, вони стали хворіти, їх природа простудила.  Вони захворіли, їх оточив нежить, соплі течуть. Йому як чоловікові вже нездоровиться. Він оточився поганим і холодним. У людей зародився нестаток, їм нема де взяти. 7707-132.

     У людей народжується для цього така мисль, вона природою створюється для того, щоб змінити в людях вічно вмираючий на чоловікові потік. У нього було весь час введено технічні сили, було зроблено в природі штучне, щоб красота була в житті, а хімія в людях процвітала. Це все єсть чуже. 7707-136.

     Єство природи: повітря,  вода, земля. Вони служать людям благом, усе дають у їхньому житті. Без цього всього життя нема. Тому в природі народилась ідея Іванова для людей: рятувати в житті. Він не технічний, як усі люди єсть. Природа його обрала одного з усіх нас, людей. Вона йому як такому довірилась. Він один єсть такий у житті чоловік, котрому треба за його діло поклонитись. Він природу полюбив. Для нього холодне й погане – близький друг – це повітря, це вода, це земля. 7707-137.

      Природа – це єсть наша мати, її треба берегти, цінувати. А ми її ловимо, убиваємо, смажимо, варимо, поїдаємо й говоримо, що нам від цього робиться хороше. Так за що ж нас буде жаліти природа? Вона нас усіх до одного чоловіка народила, але ми всі до одного боїмось її, ховаємось у свої хороми, одягаємо на себе. Вона нас у будь-якому місці дожене й зробить те, що захоче. У неї на це сили єсть. Вона людей за їх діло карає. Люди від цього діла втрачають своє природне здоров’я. 7710-16

      За що нас таких усіх Паршек назвав бідними людьми? Ми з вами втягуємось у це, живемо в цьому один раз, а потім безслідно щезаємо. А раз ми вмираємо, то нам усім гріш ціна. 7710-17

      А тіло своє відкрив людям, щоб вони від цього вчинку лякались. Вони говорили, що  це по землі ходить сатана. Я показував  їм ненормальне холодне й погане. А вони своє мали: хороше й тепле, що приводило їх до поганого й холодного – це їх смерть. Тому вони вмирали й будуть умирати в цьому ділі. Я кричав людям: для чого ви це робити, що проти природи озброюєтесь? 7710-75. Хто тільки захоче в себе бачити хороше, той буде оточений поганим. 7710-97

     Помилка людей була в тому, що стали проти нашої рідної матері-природи озброюватися своїм технічним ділом, зробленим штучно, з введеною хімією. Від цього стало жити хороше й тепло. А це хороше й тепле веде в житті до холодного й поганого, тобто нашої смерті, котра зустрічає із своїми силами  нашого земного  чоловіка  й хоче йому  це бажання відірвати. Усьому діло єсть природа. Вона й мати, і зберігає. Вона може зустріти всякого чоловіка й нанести йому будь-якими засобами шкоду. Чоловік у природі – воїн, він для цього діла озброївся. Якщо його зброї підкоряються всі природні сили якийсь час, то в інший раз природа, володарка всьому, захоче – у баранячий ріг згорне. А захоче – чоловіка в людях зробить Богом. 7710-106.

    Нам, усім людям, не треба йти від природи, нам не треба боятись її духу, особливо повітря, води, землі. Нам треба близько з нею жити, щоб вона нас своїми силами не доганяла й не саджала на нас свою болячку чи грибок і не держала нас у ліжку. Щоб вона здорового чоловіка оточила, йому в усьому свої сили давала, щоб він не простуджувався, не хворів. А ці сили знайшлись, їх вводить сам Учитель Іванов, котрий полюбив своїм тілом, своїм ділом. Йому всі люди однакові, він їх зустрічає ввічливо. Він їх любить, усіх розціловує своєю любов’ю – це його в людях завоювання.7710-115.

     Люди наші сплять кожну ніч, вони нічого не думають про те, що їхні тіла йдуть із життя. Навіть сниться їм, начебто чоловік у повітрі літає або багатство в якесь місце приходить. А коли проснеться, від цього сну якийсь сум настає в чоловіка, якийсь у житті недостаток його оточує. 7710-118.

      Люди перед Богом не прогрішили. Їх Бог своїм ділом не карає за їхній такий обман. Люди помилились у своєму ділі: узялись його робити, щоб зробити, а природа не дала сил довести це діло до задуманого кінця. Воно залишилось у людях недоробленим. Чоловік захворів, похворів і вмер. 7710-119.

      Дитина з малих літ стала розбиратись теоретично, стала читати букви й ставити цифри. Вона оточилась трудом, вона стала штучним користуватись. Вона весь час робилась розумним чоловіком, як усі люди. Йому як такому чоловікові люди довіряли все, щоб він брав з них приклад, яким бути в своєму житті. За свої успіхи й уміння він робиться відмінником. Цій дитині лежить дорога одна – бути в людях командиром, за собою вести технічних людей. Цього права ніхто нікому не давав, а самі люди захотіли цього вчення й робили. 7710-123.

      Бог невинуватий, що люди зробились бідними. Це все люди зробили самі, не знаючи, що вони роблять. Вони думали, що вони роблять хороше для людей. Ми думаємо, що від цього діла одержимо користь, та ще яку. Ми хотіли, щоб земля нам у цьому році родила величезний урожай, котрим ми залишимось на весь рік задоволені. А  машини ми робимо самі, пускаємо в хід по путі, зробленій нами. А вона зроблена із землі… сама мертва. 7710-131.

     Учитель нам усім говорить, що треба не одного чоловіка любити, а треба любити природу, її дні, що прийшли. Вони до нас приходять і літом, і зимою, але ми всі їх зустрічаємо неоднаково – одні любимо, а інші не любимо. Які ж ми єсть люди, якщо ми не любимо природу, найголовніше в житті. Природа – це повітря, вода й земля – усе це нам життя дало. 7710-144.

    Я думаю, треба буде ця моя ідея, котра в природі заслужила, людям зробила користь. А раз люди цим задовольнили себе, вони повинні примусити уряд піти їм назустріч. Люди в своєму ділі помилились, а Учитель Іванов щодо цієї помилки хоче сказати, що це все може бути виправлено. 7710-150.

      Треба нам жити в природі не однобоко, а світоглядно. Ось які наші в природі діла, ми їх самі зробили. Треба жити багато, а ми живемо бідно з-за нашого незнання, і тому вмираємо. 7710-168.

      Нас ніхто не береже: у нас Бога нема. Ми так жити безсилі, за нас ніхто не заступається. Природа й та – на нас, на людей, на наше таке діло. Вона не хоче, щоб люди були такі, чужим хвалились. Це день, він прийшов до нас ніколи не бувалим, а ми його зустріли мертвим. У нас, на нас усе чуже, добуте трудом, руками, очима, розумом, хитрістю. Тут треба капкан, зброя вогнепальна, щоб убити. Ми – злодії в житті. За що й як буде нас жаліти, якщо ми хитруни, свого діла ділки. Ми, усі люди, не робимо те, що треба в своєму житті. Нам природа показує, втягує. Ми люди ось такі єсть у житті: звичкою оточені зі самого початку всього нашого життя. Ми з вами з куском хліба не народжувались. Нас природа живими народила. Усе це зробив процес, він нас примусив звикати. Ми не вміли їсти і також не вміли одягатись. А дім багатоповерховий поставили в даний час з усіма вигодами. Ми живемо в ньому один раз. Їмо досита, одягаємось до тепла. Якщо тепла погода, ми виходимо на вулицю. Словом, живемо, як ховрашки, у ньому помираємо.7712-27.

      Люди безсилі в природі жити через техніку, через штучне, через хімію. Усе це чуже, усе це природне, нікуди негоже для життя. 7712-88.     

      У природі єсть усе. Вона ж народила чоловіка, вона йому світ показала, вона йому все дала, а життя не дала, не схотіла зберігати. У нього все було, але не було сил, вони йому не давались: він не зміг терпіти. Його вона в це втягнула. Вона – йому яблучко, вона йому ягідку, і дійшло до живого м’яса. Їв стільки, скільки це треба. Він не зміг терпіти. Йому ця ось звичка заважала, вона йому не давала про інше думати. Як тільки він устає, у нього на дорозі стоїть обід. Він його приготував, змайстрував... 7712-210

      А здорового чоловіка між людьми в природі нема: що-небудь він потребує. А раз він що-небудь потребує, уже це єсть хвороба. А в хворого чоловіка – думати, шукати по природі те, що треба. А коли він не знаходить, він хворіє, він психує, йому сильно боляче. 7712-214.

      Природа – мати наша рідна. Вона нас своїми силами представила в наше життя. Ми з вами її як таку не послухались. Самі куди ми попали зі своїми тілами? Нас сперш у всьому нашому житті оточувало повітря, вода й земля. Ми із цим не порахувались: з ними жити так, як вона хотіла з ними жити. Ми в ній виявились такі ось люди самовільні.  Облюбували це місце, присвоїли й на ньому стали робити своє діло. Воно нас усіх заставило трудитись. У труді ми втомились, нам стало тяжко, нас зустріла хвороба, та ще яка. Ми такої хвороби не зустрічали. Вона сама нас, таких забіяк, зустріла й на нас напала. Ми почули самі, що якась неприємність у тілі. Ми стали про це все думати. А щоб поміч у цьому знайти – ми, усі люди, безсилі це зробити. Нам природа не дає, ми не заслужили в цьому ділі. Ми бідні єсть люди, тому що не стали слухатися того, хто нас створив – це природа. Вона нас жаліє, вона нас і карає за наші дешеві грішки. Ми з вами народжені нею й збережені нею, а от самовілля зосталось із нами. Ми місце стали мати, ми взялись самі за це ось діло. Стали тіло годувати, одягати стали, у дім зайшли, стали в ньому жити. Але щоб цим ми задовольнили себе – цього ми з вами не отримали. Нас із вами зустріла наша стихія, вона з нами не порахувалась. Хто ми такі єсть? Ми ж – люди такі, як усі народжені люди. Я – чоловік такий, як усі люди, але не в такій формі, говорить нам Паршек. Зима наступає, моє тіло не ховається так, як ми, усі люди,  не хочемо зими. Я своїм учинком жду й хочу по снігу ступати. Уже сніжок лягає. Як хороше, приємно було мені, хоча тепер зима. Скажіть, якщо ви єсть люди природи. Я – теж чоловік, мені в цьому холодно. Що ж мене такого обігріває, якщо я вашого чужого не маю? Надіюсь на своє, на природне, котре єсть у кожного чоловіка. Його тіло боїться умов життя в природі. Вона ж: повітря, вода, земля – це найголовніші друзі. Вони все можуть мені як такому зробити, але не роблять як другові своєму. 7712-271.

       Ми боїмось свого ворога. А ворог наш єсть природа. Ми її не знаємо, ми її не любимо. А хто ж нам життя дасть, якщо ми від неї відходимо? 7812-126.

     Тіло без хвороби не вмирає. Спершу природа сили його відбере, і тоді він легко вмирає. Такого чоловіка не народжувалось, щоб він жив вічно. 8204-71

      Ми в цьому всьому винуваті, ми ж з вами робимо те, що шкідливо природі. Вона за це все, зроблене нами,  не полюбила нас. Ми своїм ділом чужі для неї. Вона – своя, чужих не хоче бачити. Їй треба буде своє, мертвого їй не треба, щоб неживе було. 8204-73

      Треба йому передчасно запобігти, щоб на ньому не поширювалось ніяке таке захворювання. Ось що нам, таким людям, треба. А ми його не маємо і не збираємось мати. Паршек із своєю ідеєю виступає, усім своє доказує: тільки в цьому врятує сама природа. Вона покарала - вона й забере. Це повітря, це вода і земля – усі життєві якості. Ось що для життя чоловікові треба. Ми ж єсть у природі в цьому такі люди, як причеплені кліщики. Чоловік – це той буде чоловік у житті, він уважається чоловіком, хто не буде боятися природи, його тіло близько стане до природи. Вона його так полюбить, як ніколи ніхто. Він через це все стане безсмертним чоловіком. 7804-111

       Це треба не лікувати хворого, а треба здоровому чоловікові запобігти простуді й захворюванню, щоб він знав своє таке місце. Воно єсть з усіма такими умовами, щоб там була така можливість будь-якому й кожному чоловікові зостатись без усякої такої потреби, щоб на цьому місці чоловік оправдав себе славою безсмертною. Це місце вже знайшлось Паршеком із людьми разом на Чувілкіному бугрі, де Гімн прозвучав. Ура цьому ділу. 8202-181

      Це треба знати кожному. Природа за неправильне діло людей забирає в них життєві сили, вводить всякі хвороби, після чого вони вмирають. Спочатку людина захворіє, втратить сили, а потім вона вмирає. Щоб запобігти будь-якому захворюванню, безсиллю, Учитель пропонує всім науку загартування. Учитель приймав всіх бажаючих, бідних, нужденних, хворих: клав руки на тіло, через руки струмом убивав біль, освічував Духом Святим, потім обливав холодною водою, потім усно давав пораду, що робити дома. На прийомі Учитель заповідав робити усім однаково: 1) два рази на день обливатися холодною водою; 2) здороватися з усіма людьми; 3) 42 години в тиждень обходитися без їжі з п’ятниці до неділі, перед їдою виходити на природу, робити тричі вдих і видих через гортань і просити: “Учитель, дай мені здоровя”; 4) знайти бідного, нужденного, дати 50 копійок, при цьому сказати самому собі: мовляв, я це даю за те, щоб не хворіти; 5) не плювати на землю, не вживати алкоголь, не палити тютюн. Це є заповіді  кожному здоровому, також хворому це все не зашкодить. Коли ми поради виконуємо, то одержуємо через природу здоровя, хороше, запобігаємо всякій хворобі. Учитель так приймав понад 30 років до 1983 року.

        Хто тепер приймає людей, як приймав Учитель? Учитель учить, як оздоровлюватись усім у період еволюції, котрий почався в 1989 році. Починати заняття по системі всім треба обов’язково з прийому, як показав Учитель. Прийом повинен мати спадкоємність: Учитель прийняв учня, учень прийняв другого, другий – третього, третій – четвертого і так далі. Всі просять одного нашого дорогого Учителя. Учитель показав мені, учневі Ош, спадкоємність прийому: Учитель прийняв мене, а потім благословив мене приймати інших бажаючих. Учитель сказав мені: “Приймай всіх бажаючих, а просять вони нехай Мене, Учителя”. Так я й приймав усіх бажаючих, як учив Учитель. Усно давав п’ять порад Учителя. Тепер, після 1989 року, коли почався період еволюції, приймаю по-еволюційному. На прийомі прошу всіх прийняти, крім п’яти усних порад Учителя, ще ідеї Учителя такі: жити навколо райського місця однією сім’єю і щодня бути на бугрі, обрати спільне ім’я Ош і на ньому одному базуватись у житті. Імя Ош – це власне імя Учителя, рукою Учителя написане, тобто імя від Бога. Боже імя Ош святе, через нього звершиться все. Тепер благословляю тих, кого приймав, щоб вони приймали всіх бажаючих. А просять люди нехай нашого дорогого Учителя. Відтепер приймає еволюційна група Ош, або громадська організація еволюційний рух, котра утворилось на її основі.  Якщо ви бажаєте почати оздоровлюватись за системою Учителя, то просіть будь-якого члена еволюційного руху, щоб він вас прийняв. Де і коли приймають? Місце прийому – це наше райське місце бугор, котре в Оріхівці. Можна починати заняття з 25 квітня весною або літом. Перед прийомом читайте книги Учителя, розумійте, виконуйте. Книги Учителя можна придбати в нас, це найкращі в світі книги життя. Крім учня Ош, Учитель не благословляв інших учнів приймати людей. Якщо хтось, не маючи благословення Учителя, приймає людей не за ідеєю Учителя, то його прийом неправильний. Учитель для нас усіх приклад. Він хоче, щоб ми були такими, як Він. Кого приймали, той стає таким, як Учитель, Бог.

      Бажаю всім щастя, здоровя хорошого.

 

Оздоровлятися на райському місці бугрі

 

(Висновки Учителя)

 

      Всім людям треба здоров’я. Учитель знайшов усім людям бугор, назвав його нашим райським місцем, освятив, благословив навколо райського місця жити за Його ідеєю. Учитель закликає всіх людей оздоровлятися на райському місці бугрі в рідному селі Оріхівці. Тут чиста незаймана природа, такої нема ніде в світі, кожного здивує. За висновком Учителя, “природою можна назвати тільки Чувілкін бугор”. Бо на всіх місцях повітря, вода, земля засмічені хімією, технікою. Вся земля присвоєна, захоплена, огороджена. Є тільки одне спільне райське місце бугор в Оріхівці, котре належить всім людям всіх націй. Це є наше райське місце, всіх людей всіх націй, хазяїном котрого є Бог. Це місце призначено для всіх Божих людей для життя без всяких потреб. Хто райське місце любить, тому воно належить. Тут нема техніки, штучного, хімії, а є тільки природне: повітря, вода земля. Тут є всі природні умови, щоб одержати здоровя. На райському бугрі починається вводиться еволюція всім земним людям. На бугрі приймав Учитель, а тепер приймають учні.  Учитель у кожному зошиті повторює про бугор, щоб ми всі читали, розуміли, знали, виконували, ніколи не забували. Учитель звертається із закликом до всіх: займай своє місце в природі, воно ніким не зайняте, не купляється і не продається, а тільки з любовю дається, щоб тобі було легко.    

      Учитель:  А хімія – це не природа.  А природою можна назвати тільки Чувілкін бугор. Він живий, істотний, він оточений повітрям, а вода навколо джерельна, що й треба в природі чоловікові. Техніки, штучного нема; хімія не існує. Що в житті може бути краще, ніж це? 7812-185

      Це – Чувілкін бугор, він усього світу всіх людей, це ось місце. А ми, як свої люди, повинні йому поклонитись і попросити своє в житті здоров’я. Це наше, це перше початкове таке тіло своє, воно ніколи не буде вмирати, буде жити завжди як своє тіло вічно. Старайтесь на нього попасти, бо це живе тіло з усіх. 8001-91.

      Як був над усіма людьми в природі ворог, так він і залишився. Наша техніка не пробудила, не дала здоров’я, а навпаки, ввела хворобу. Була хвороба, є хвороба й буде до тих пір, поки на цьому на бугрі не зрозуміють Паршека, визнають його за істину цього діла, прийдуть цьому бугру поклонитись і попросять природу, щоб вона зберегла в своєму житті Учителя, щоб він свою ідею удержав як таку. Це ідея не стара, а нова. 7811-76.

      Бугор – це місце моє рідне, воно кожного здивує. Люди на це все прийдуть і скажуть йому як такому: “Не роби, бо життя твоє коротке”.     Запам’ятай, мої слова є орган усіх людей. Вони мене зустрічають, і вони своєю любов’ю проводжають мене, мою ідею представили на всякому місці. Він був, він є, він буде. А люди, вони хочуть його такого бачити, він буде бачитись. А коли його не будуть бачити, то що це треба? Люди такі, а вони завжди думають, вони самі добре знають, для чого вони сюди приїжджали.        Ось які діла, нас як таких умови примусили. Ми  всі, як один, сюди приїхали через Учителя, він нас таких нужденних, хворих привів. Ми приїхали сюди ради здоров’я свого. Тут для цього діла бугор на цьому місці люди бережуть, кругом його оточили житлові побудовані будинки. Повітря тут достатньо, нема  близько таких шкідливих умов для життя. Земля, ніким вона не займана, лежить зеленою цілиною. Одна тільки скотина там по ній ходила. А вода джерельна, сюди вона поступає з багатьох розташованих джерельних колодязів. Так що тут у цих умовах лежить для чоловіка одне багатство, одне здоров’я, хто цьому ділу вірить. Це не наука медична. Тут ніякого підкорення такого, щоб живому тілу хтось робив свою неприємність. Тут, у цих умовах, у цьому ділі шкідливого для життя нема, а є мінерал. Ви повинні знати, що в природі нема природного ножа. Вона за це все, що роблять люди для неї, - неприятель. Це ось таке є місце, до котрого йдуть усі дороги; вони робляться людьми. Їх діло одне – обов’язково на цьому місці бути. Учитель це місце вибрав, він практично вивчив як таке від самого заходу до сходу й від півдня до самої півночі, де люди живуть та розмножуються. 7805-20

      Їм (людям) треба дорога. Чоловік вожак, він це став мати, показав свій слід, свою таку дорогу, цей ось бугор, його всі умови. Він нас усіх до себе запрошує. Земля незайнята ніким. Це місце, воно ніким не займається. Водою півмісяцем оточено, повітря там бушує з усією силою. А життя дається там усякому в цьому чоловікові, лише б він піднявся на цей ось бугор. Він свої руки підніме й скаже голосно: “Перемога моя”. Учитель його або її покладе і прийме, своїми руками через організм сили введе, а потім поведе до колдибані, у воді скупає, пробудить нервову центральну частину мозку. Ось тоді-то спокійним будеш. Хвороби існуючі зникнуть, а нові хвороби будуть безсилі на чоловіка напасти. Ось що цей бугор, це місце, вам як чоловікові дасть. А чисте повітря пронизує голками. Для чоловіка це є одне здоров’я. Ніхто  в цьому не позбавить. Цей бугор єсть у Ворошиловградській області, Лутугінського району, село Оріхівка, воно це місце має. Його як таке природа  Паршеку зберегла. Вона все зробила для життя всього людства всіх наших національних усього світу людей. Це місце, воно кожному чоловікові

без усякої оплати доступно.  Чоловік повинен бути здоровим завдяки цьому всьому. Тільки узнає про це чоловік, що в людях є такий для здоров’я бугор, то тут же зміниться його чи її здоров’я. Воно своїми силами оточене: водою, землею, повітрям і людьми. По землі треба буде ходити, повітрям задовольнятись, а водою пробуджуватись. Усе це люди й будуть робити на свою користь, щоб люди не хворіли, не простуджувались. Вони цим задоволені. Ми, усі люди, народились для життя, але нас із вами оточило в цьому наше незнання. Ми в цьому всьому стали робити для того, щоб у цьому жити. А жити доводилось не погано, а хороше й тепло. Учитель, для цього він у цьому ділі народився, цю історію сам створив. Його діло – про це думати. Мисль його привела прямо по дорозі в цю ось ціль на це ось місце. Я його, як Учитель, вибрав, практично вивчив, як таке примусив, щоб це місце було для всіх людей корисне. Учитель – ділок щодо цього. Якби люди знали про цю ось ідею, що вона така є, створена в людях Паршеком!   Він сам знайшов цей бугор, пристосував його для цього ось такого діла. Учитель кричить із цього ось бугра по всій життєвій системі. 7805-35

       Цього люди не знали, а тепер вони про це діло узнають. Це є початок. Лише б тільки чоловік, він у цьому зародився. Нам треба  один чоловік, він нам так само прибавить другого чоловіка, котрого в житті ніколи не було. А тепер його для цього народила природа,  вона його підготувала, поставила на ноги, міцність ввела, терпіння на це ось усе. Він на бугрі сам себе покаже як такого чоловіка: він не буде так їсти й одягатись, так і домом. Ось яка буде велика в природі історія, вона буде починатися на самому бугрі. Ми це все намічене зробимо. У нас на це сили є. Бугор примусить це зробити, він своїм магнітом притягне, як удав тварину. 7805-36

      Це таке наше всіх завдання, щоб чоловік наш земний прийшов на наш такий бугор із своїм нездоров’ям із своєю любов’ю та цьому бугру поклонився, сказав голосно: “Учитель, дай мені моє таке здоров’я”. Три рази він повинен сказати це. А потім після цього всього треба буде спуститись до води, до колдибані, вона повинна цього чоловіка скупати, пробудити як такого. Він нас просить, він нас молить, щоб йому помогли. Найголовніше – це буде природа: повітря, вода, земля. Умови бугра, вони дадуть цьому чоловікові здоров’я. А коли він це здоров’я на бугрі отримає, він нас ніколи не забуде, він скаже про це, де треба. Ми його голос почуємо, подякуємо. Це буде початкове ніколи не вмираюче. Від кого залежне? Ми доб’ємось одного в людях: миру, любові в усьому світі. Ось, що наша ідея несе - життя в людях. А ми про це не знали, не хотіли, не  вміємо робити те, що робить Учитель. 7805-38

      Він знайшов це місце, цей бугор, його на собі практично розробив. Тепер нестрашно буде на цьому бугрі босою ногою поступати: по цьому бугру сам Учитель ходив і думав, він прославляв кожного чоловіка, щоб йому в цьому було легко, ворог свої такі сили здав і не став мучити. Це турбота в цьому ділі Учителя, він у природі так думав та гадав про цього ворога, про цю істину, вона повинна пройти по всій нашій землі. Це все зробить наш великий цей невмирущий бугор.  Люди про нього не знали і про це не відали. А тепер цей бугор, він не буде лежати так, як він до цього часу пролежав. Він розкритий своїми лікувальними мінералами. За них ухопляться всі земні люди. А якщо люди про це діло узнають, звернуть увагу, вони стануть робити. Їх одне бажання – на цей бугор добратись. На цей бугор будуть введені пільги безплатно добиратись.7805-39

     На цьому бугрі Паршек своє місце займе й кожному чоловікові через руки сили дасть, передасть силу волі. А сили – у природі: у повітрі, у воді та землі, - що нам у житті породило, те нам у житті перешкодило. А потім зжалилась і простила нам, дала можливість одержати здоров’я. Це не те, що багато піднімають. А наше є таке поняття, ось чого ми в житті добиваємось – життя в природі, але не смерті. Ця ідея Учителя, вона нас таких не годує, не поїть: без усякої потреби ми, усі люди, навчились так жити. Учитель нас учить: хочеш жити – іди на бугор. Він там тобі дасть твоє наявне здоров’я, ти більше не будеш так умирати, як ми з вами назавжди вмирали. 7805-40

      Спасибі треба сказати нашому дорогому Учителеві за його все те, що він нам у житті знайшов. Це мінерал, це Чувілкін бугор, колдибаня, де люди роззутими поступають босою ногою. Радість одна прийшла на цю ось землю, котра повела себе по цілинній землі, по таких умовах. Вона цього чоловіка повела до річки в колдибаню, там у ній треба скупатись. Це ось такі умови, вони чоловіка піднімають на ноги. А потім він іде прямо до цих ось людей із своїм ідейним ученням із ділом на цей бугор, в ці ось умови. Воно нам усім знадобилось, це ось міжнародне здоров’я, воно потрібно чоловікові нужденному, хворому, тому нужденному, кого чоловік примушує. Він, як чоловік, чоловікові підкоряється, чоловік чоловіка слухається. У нього такого чоловік – слуга вічного характеру. Він цій особі вічно підкоряється. Учитель розбиває цю систему, це ось діло, а воно не доробилось, умерли на цьому люди в житті цьому. Гіршого не може бути, ніж це діло. 7805-63

      Це ось діло як треба буде робити? Уміло, акуратно, нікому не заважати. Бугор Чувілкін – це єсть природний, еволюційний початок. Я повинен там це діло почати, бо це місце єсть усе для цього. Найголовніше – земля цілинна, повітря й вода джерельна - що й треба чоловікові для його життя. Я це місце повинен зайняти та його як треба вивчити, на ньому треба здоров’я відновити. Там це все буде на користь життя чоловікові. Я відійду від цього від усього, звернусь до живого. Мені не буде треба те, що єсть у наших людей: це все не їхнє, а єсть чуже. Мною визнано в житті неприйнятним, воно шкідливе. Ось що відбувається в житті. Ми думаємо: ось так, а воно виходить інакше. Ця техніка, це штучне й хімія - вони нами зроблені й уведені за ці роки. А якщо ми перестанемо це діло робити, у нас нічого не вийде, ми вмремо. А ось це є таке ось завдання: за це ось нам узятись, і те ми повинні зробити в цьому. Це - природна сторона: нічого такого не робити, ні за що не відповідати. Я в природі живу сам особисто один такий. Я маю таку ось думку: як ніколи надумав освоїти практично цей бугор. Він мені дав для життя в природі всі умови природного характеру. 7804-81

      Ми на бугор прийшли для того, щоб нашим людям, ображеним, хворим, нужденним, у здоров’ї помогти. Ми йому, як такому чоловікові, даємо його втрачене здоровя, він його повертає назад.  Ми його як такого на бугрі через руки приймаємо, сили вводимо. Він робить те, що треба буде будь-якому чоловікові. Цим займається – не буде простуджуватись, хворіти. Існуючі хвороби щезають, а ті, що йдуть знову по природі, безсилі, нападати не будуть. Чоловік – хазяїн сам собі, як  він був до цього. 7804-101

      Цей бугор, це місце все зробить: будь-яку латку залатає. А на цьому місці, на цьому бугрі буде даватись особисто здоровя шляхом Учителевого прийому. 7804-104

      Це місце (бугор) - не моє й не чиєсь, а всіх наших земних національних людей. Це місце має приймати. 7804-175

     Учитель усіх просить: приїжджайте, будь ласка. Місця на цьому ось бугрі вистачить. 7804-176

      Я не знаю, що писати? Вам як таким відомо діло Паршека. Він не за стару ідею, не за старий потік, а за нове життя, але не смерть. Не втомились, ви, такі люди, вам хочеться вмирати? Так зрозумійте мою ідею, вона 46 років проходила. По вашому цьому всьому, місце яке-небудь треба, щоб у природі безсмертя завоювати. А воно нам треба й необхідно треба – це Чувілкін бугор, мною обґрунтовано це райське місце. Хіба нам, усім цим людям, не по душі з серцем це ось місце? Воно лежало в природі до сьогодні невмираючою таємницею, вона розкрита особисто для людей усього світу Паршеком. Він це діло через руки свої, ноги, весь організм усім нам показав живим, невмираючим фактом. Це є чоловік, незалежний у природі, йому не треба ніякі потреби, він цим місцем задоволений. Там є все живе, життєрадісне, без усякої техніки й усякого штучного й хімії. Там одне природне, природа: повітря, вода, земля. Це початкова одиниця, з котрої можна зробити  все необхідне нам. А Паршек, він знає поклади золота, де воно там лежить. Він його не хоче життю так розкривати. Завдяки цьому ось ділу нам, усім людям, легше й краще. Ми ж не будемо на цьому місці вмирати, а будемо вічно в цьому ділі жити. Яка нам буде благодать: там золота нема, грошей нема, техніки ніякої, штучного з хімією теж нема, а є найенергійніша жива струмина природи: повітря, вода, земля. 7910-70

     Я прямо скажу всім людям, що моє тіло, це Паршека тіло, воно в людях по історії в природі - безсмертне. Треба за це діло братись кожному чоловікові, у цьому міжнародний, усього світу бугор.  Він не зайнятий ніким нічим. Це місце моїм тілом освічене, я там стояв і кричав своїм голосом: “Перемога моя”. Це тільки нічого не робили, і не збирались робити, і ми не вміємо робити. Для чого нас таких ось нехороших так жаліє Паршек, хоче свою правду в своєму житті на бугрі на такому доказати? Це буду я, Паршек. Усіх курців прожену із землі, усіх п’яниць прожену, у людей хвороби щезнуть, а зробляться здоровими людьми, простуджуватись і хворіти не будуть. Усі через бугор пройдуть, мені подякують. 7804-120

      Це буде треба кожному чоловікові, хто не хоче простуджуватись і хворіти, він хоче в природі так жити.  Стихія – некрасива така річ, вона не треба нам усім, таким людям. Ми йдемо в природу з думкою, завжди її просимо, як матір рідну; вона жива, вона енергійна. Святе  це місце вибрано мною для наших ось таких живущих на білому світі людей. Еволюція – це свідомість визначається буттям. Живий буде факт. Ми, як такі люди всієї нашої землі, зійдемо й своїми словами про це гучно скажемо. Це місце буде наше. Ми на ньому своїм учинком, своєю босою ногою не будемо заважати. Усе це буде. Це місце буде всього світу всіх земних людей усіх націй спільним. Сюди доступ буде вільний будь-якому живому такому чоловікові. Сюди він буде приходити хворим, а звідси – зрілим, здоровим чоловіком. Якщо він у колдибані скупається, він зробиться здорово кріпким, невмираючим, він буде безсмертним чоловіком, як  зробився в цьому наш Учитель. Він огородився цим здоров’ям. Його жде сама природа, усі люди, вони зараз, у цю хвилину, зібрались. Як же так, що ми опинились на ось цьому невмираючому безсмертному місці бугрі? Він нам зародив чоловіка без усякої потреби. Це ось наш любимий безсмертний Учитель, він ніколи не вмираючий.7804-163

     Це місце для життя чоловікові - золоте, дороге, ніколи ніде не вмираюче. Безсмертне - це місце. Воно лежить із перших кроків у житті. На ньому ніхто так не показувався, як один наш Учитель. Його звали по сільському Паршек, він це місце не забув із самого дитинства. Він зійшов на нього в 1933 році 25 квітня і сказав усім нам, людям, про це місце: воно наше єсть усіх.  Це місце ми своїм місцем назвали для того, щоб воно нам, усім людям, давало струмом, магнітом своє здоров’я. До цього місця лише б чоловік добрався, після чого треба в Учителя через його руки пройти прийомом, як і завжди проходять люди. Усіх Учитель приймав, приймає й буде приймати. Учитель як приймав, так він і буде всіх приймати. 7804-177

     Спитайте в наших учених: кому вони таке життя будують, якщо вони технічними залишаються, штучним вони оточені, хімія введена. Для людей це в природі неминуча смерть – мертвий капітал. А з мертвим жити – треба вмерти. Таїна природна  Паршеком розкрита: не за гроші своє здоров’я купляти, щоби бути чоловіком за рахунок цього всього технічним, безсилим жити. У Паршека – природна сторона на Чувілкіному бугрі. Для Паршека життям єсть повітря, що йде по землі, вода пливе по землі, а земля незаймана лежить, ніким вона не захопилась. 7811-25

       Говорить про бугор: цей бугор є струм, магнето, електрика, жива істота: повітря, вода, земля. Воно дає всякому чоловікові здоров’я, дасть йому. Треба цьому бугру кланятись низько, а Учителя просити. 7811-62

      Це місце не для індивідуального користування чи життя приватного характеру. Воно повинно бути спільним благом чоловікові нашої  всієї сім’ї на земній кулі. Воно ніким і ніде не повинно займатись. А має послужити чоловікові хворому, з недостатком у його тяжкому житті. Чоловік повинен знати про це таке ось місце, на котре сам Бог приходив і там своє життя визначив, щоб на цьому місці кожному всякому чоловікові було доступно бути. 8104-131

      А Паршекове - це бугор, азот, невмираюче - це людське щастя, здоров’я, хороше, життя безсмертне. Чоловік не буде в природі простуджуватись, хворіти не стане, а буде жити вічно. Це буде й обов’язково буде це. Ми, усі люди, за це діло візьмемось і станемо робити для того, щоб місце це оправдало себе своїми умовами й усією можливістю зостатись нам, усім людям, без потреби, щоб у природі добитися безсмертя. Паршек був Паршек, єсть Паршек і буде, за ним люди підуть і згодяться вони це діло робити. Це наше, усіх наших людей. Бугор наш – природа наша, вона нас пожаліє, вона нам, таким людям, простить. Ми в ній не будемо так ось умирати, як ми вмираємо. Це буде наш перший початок. 8202-105

     Це треба не лікувати хворого, а треба здоровому чоловікові запобігти простуді й захворюванню, щоб він знав своє таке місце. Воно єсть з усіма такими умовами, щоб там була така можливість будь-якому й кожному чоловікові зостатись без усякої такої потреби, щоб на цьому місці чоловік оправдав себе славою безсмертною. Це місце вже знайшлось Паршеком із людьми разом на Чувілкіному бугрі, де Гімн прозвучав. Ура цьому ділу. 8202-181

 

Оздоровлюючись на бугрі, вводиться еволюція всім земним людям,

поступово збирається на землі живий людський рай,

де люди завоюють безсмертя – це треба для всіх

    

Учитель: Я був, я є в природі, і буду таким, котрого на землі не було; і не буде він таким, як він себе показав. Це не народжувалось у природі. І не було такого між нами такими, і не буде. Щоб кого-небудь примушувати – нікого. Але прошу, молю, ціную, бережу, як око. Робіть моє діло. Єсть живий факт: коли робити будеш це все, не будеш простуджуватись, хворіти. Усі твої існуючі хвороби щезають, а нові безсилі щоб напасти. Ось що Паршек у житті нам відкриває: запобігання всякому ворогові.   Учитель нас усіх учить. Ніхто, крім самого себе, не винен. А винних б’ють. Учити теоретика не треба. Треба своє установлювати, а іншому не заважати. Ось еволюційність одна з усіх, вона була, вона є, і буде вона. Партії не було, а створили її люди. А еволюція є свідомість і буття тут. Без потреб жити треба й уміло. Ховатись не треба - любити треба природу як таку, вона нам простить. Еволюційний чоловік, він прийшов на землю не з чужим, а зі своїм живим енергійним тілом. А чуже є чуже. Йому треба, щоб чоловік був вільний у своєму житті. Це буде діло. Він – господар, захотів він – зробив, йому в житті  адміністратор не треба. Він сам знає, що робити в природі у житті. Він повинен мудрецем усе сам робити. Треба навчити себе, щоб увічливістю обслужити дитя, щоб воно розуміло, що його просять. Не треба присвоювати до свого ймення. Треба його вважати спільним. Ось тоді ми будемо жити незалежними. Зла ніякого між людьми не буде, а буде любов у всьому ділі. Зарплата малим, старим буде одна – 33 крб. Ображених не буде. Мало нам буде - усім прибавимо. Робити свідомим, усім треба свідомість, без усякої свідомості ми не будемо обходитись. Якщо треба, значить треба. Жити ми хочемо, значить треба життя будувати, це залежить від нас усіх. Ніякої тюрми, ніякої лікарні не буде, а будемо жити по-еволюційному. Хочеш робити – роби, не хочеш - не треба. Сиди отримуй те, що слід. Це все бережи, як своє добро є. Ми на цю всю будову запрошуємо весь світ, усе людство. Ми не відходимо ні від кого й не відгороджуємося ні від кого. Хочеш жити за нашими  умовами – приходь вступай у таке суспільство і живи з нами, такими правами користуйся. А щоб іншого чого-небудь, у нас нічого не буде, а буде між людьми своя рідна любов. Один одному будуть помагати. Захоплення - ніякого, воєн - ніяких. Усі люди рівні отримають права на життя спільного характеру, шукати в природі корисне в труді. Але не буде ні командування, ніякої юстиції, ніякого військового, ніякого насильства. А буде просьба одна з усіх наша, така вона є. Тому, хто просить, по всіх усюдах давалось, дається й буде даватись. А тому, хто стукається, відчиняється. Це було, це є, і воно буде. А тому, хто кричить, відкликаються й спокійно. Будуть усі люди почувати хороше. А якщо всім хороше, то що може бути від цього краще? 7805-15 

     Це - сили природи, природна сторона, вона ні з ким не радиться, а всіх до одного підряд кладе й не жаліє. На це місце іншого ставить, його робить ділком, озброює проти самих себе – це ж люди людям заважають. Вони мають свою національну зброю, вони самі себе захищають. Ця кров, вона лилась між ними, вона ллється до сих пір ними за свою рідну національність, (вона буде литись)  до приходу на землю Бога, він їх утихомирить. Це всьому діло є Чувілкін бугор, він до себе діждався Учителя. Він прийшов на цю землю не вибирати своїх, він прийшов до всіх однаково, усі для нього є люди. Він усіх, усі національності любить і хоче сказати про своє діло. Воно – це є всім вам однакове діло - любов природна, знайдена в житті своєму Учителем. Він це місце розкрив, він цим місцем огородився. Сюди люди прийшли, не один, їх прийшло сюди дуже багато. Усі вони сюди прийшли за одним здоров’ям. А про це здоров’я люди не знають, що робити? 7805-25

     Чувілкін бугор – 25 квітня, він усього світу всіх людей земної кулі.  Він є Півмісяць і Червоний Хрест, міжнародне здоров’я. Сюди прийшов Учитель зі своїми силами для того, щоб урятувати від нашого ворога все людство, щоб між ними всіма зародилась в їхньому тілі любов.      Ця ідея Учителя, вона нас таких не годує, не поїть: без усякої потреби ми, усі люди, навчились так жити. Учитель нас учить: хочеш жити – іди на бугор. Він там тобі дасть твоє наявне здоров’я, ти більше не будеш так умирати, як ми з вами назавжди вмирали.

      Я, як автор, про це діло пишу, хочу всім людям довести про це велике місце, про цей бугор. Він, такий бугор,  нами всіма зберігся, тепер він живий, що воскрешає. Ми цим ворога переможемо, нам не буде страшна нейтронна бомба, вона не буде треба. Ми з вами не будемо в житті ворогами. Ми через цей ось бугор зробимось у житті вічно невмираючі друзі. Між  нами зав’яжеться любов. Ми полюбимо природу, берегти будемо її, вона нас пожаліє, не буде нас таких карати, ми будемо в ній заслужені. А заслуги ми одержимо через цей Чувілкін бугор, через наше це місце. Його шефство нас оточило. Письменник, про це він нам, усім людям, напише своїми словами, розкаже як про якусь правду. Вона нас цим ось оточила: у нас, таких людей, потреба відпала.

     На арену прийшла еволюція зі своїми силами, свої дні як такі принесла. 

       Ми стали після цього всього не так жити, як ми до цього жили: простуджувались, хворіли й на віки-віків умирали. Ця історія нам усім нове принесе. Це Чувілкін бугор, він нам ці якості введе. Ми не будемо так важко жити, нас оточить легке, холодне й погане. Ми доб’ємось від природи життя, але не смерті. Ось де виявиться правда, невмируща ідея: їжа не буде треба, одяг теж не буде треба, дім житлового характеру не буде треба. А буде треба всім нам Чувілкін бугор, його такі життєрадісні умови, земний рай: один поруч одного впритул стоять. Нас не буде природа поодинці забирати. Ми будемо мати тепло спільного характеру. Не природа нами, а ми нею будемо розпоряджатись своєю ввічливою просьбою. Нам доводиться просити природу своїм умінням, своєю любов’ю. А любов є для життя все. Лише б захотів, твоя мисль іде по природі в ціль. А ціль наша всіх така в житті, щоб жити на білому  такому світі. Ми вмирати не станемо. Наше діло одне буде – умирати не станемо. Ось що нам бугор Чувілкін дасть. Ми це завоюємо, наші ноги це все зроблять, вони причепились до нашого бугра.   Ми, усі люди, на ньому пороззувались, і гайда по цьому бугру. Ми постояли та прокричали, а потім зійшли в колдибаню, там покупались. 7805-53      

      Ми з вами, усі люди, повинні проаналізувати як якусь справу. Я вважаю, ця справа є свята, нею люди мають задовольнити себе. Цей фільм виправдає тим, що це буде треба. Це життєвий такий закон. Солдат більше служити не буде. Армія не знадобиться. Крадіжка припиниться. Хворіти люди перестануть. Усі до одного одержать одне – 33 карбованці. Тюрми не стане, лікарні теж не буде. Учитись так не будемо. Місця теж не стане. У людях проявиться життєва любов. Між національностями  війни більше не буде ніколи. Ось чого ми від природи доб’ємось. Умирати зовсім перестанемо. Усі люди, від цього діла вони встануть, їх як таких  підніме природа, вона нам дасть наше життя. Ось що ми з вами побачимо, це все життєрадісне. У житті нашому проявиться наше все на землі райське життя, бугор ми з вами для цього діла всі оточимо. Не природа нас як таких усіх примусить стати на свої такі ось живі довільні ноги, ми ними станемо на сніг. І так чи інакше буде одне. 7805-69

 

Учитель у 1975 р. благословив усіх жити навколо райського місця

 

       Учитель: Цей Чувілкін бугор – це сила, усьому діло людського життя. Ми з вами тільки тут оточили себе благом. Нас природа зустріла, всіх до одного чоловіка струмом, електрикою, магнітом наситила. Ми всі були роззуті, ходили по цьому бугру. Та як ми радувались цим ділом. Це ж є небувала наша всіх невмираюча радість. Вона з нами для цього зустрілась і свої пісні співала, як соловей літом, а ми – зимою та ще по вітру. Мисль наша здійснювалась – хай люди самі живуть і не сплять самі навколо цього місця. Це місце наше, воно  незабутнє, жило з нами, жити буде вічно. А от люди нашої землі, вони ждуть свій час, вони його так довго до себе тягнули. Їм інтересно його діждатись таким, щоб до нього себе підготувати. І повинен кожен чоловік на цьому місці зробити для свого життя, щоб люди інші сказали про це місце, позавидували цьому ділу.  Яке воно єсть для всіх зроблене діло. Воно робилось у природі людьми, щоб люди інші на це діло подивились як на потрібне для них діло. І взялись за нього дружно зробити, щоб ще краще від цього діла було. Заінтересувати в цьому ділі інших людей, щоб вони теж це діло підхопили й старались продовжувати. Це є їхня істина, вона їх оточила цим. 7507-6

      Мені помогла в цьому природа, вона мого отця Корнія Івановича спадщину залишила. У нього спитали односельці як у такого:Куди Паршека будеш дівати, якщо він жениться?” - тобто відділяти. Він їм указав місце: “Чувілкін бугор”. А я його згадав і вирішив це місце зайняти з усіма умовами й усією можливістю зоставатись без усякої потреби для того, щоб на цьому місці зостатись вічно жити, тобто безсмертним чоловіком. Що я й зробив 25 квітня 1975 року, оформили з людьми це ось райське місце, де люди не будуть вони там умирати, будуть вони вічно жити. 8202-114   

     Це є наше райське місце, чоловікові слава безсмертна. Нікому це право таке, щоб на це місце не допустити, щоб на ньому не  бути. Усім людям дозволяється, і кожному чоловікові допустимо в цих умовах бути. 8109-180

     

      Це треба знати кожному. Природа за неправильне діло забирає в людей життєві сили, вводить їм усякі хвороби, після чого вони вмирають. Спочатку людина захворіє, втратить сили, а потім вона вмирає. Щоб запобігти будь-якому захворюванню, безсиллю, Учитель пропонує всім науку загартування. Учитель приймав всіх бажаючих, бідних, нужденних, хворих: клав руки на тіло, через руки струмом убивав біль, освічував Духом Святим, потім обливав холодною водою, потім усно давав пораду, що робити дома.

    На прийомі Учитель заповідав робити усім однаково: 1) два рази на день обливатися холодною водою; 2) здороватися з усіма людьми; 3) 42 години в тиждень обходитися без їжі з п’ятниці до неділі, перед їдою виходити на природу, робити тричі вдих і видих через гортань і просити: “Учитель, дай мені здоровя”; 4) знайти бідного, нужденного, дати 50 копійок, при цьому сказати самому собі: мовляв, я це даю за те, щоб не хворіти; 5) не плювати на землю, не вживати алкоголь, не палити тютюн. Це є заповіді  кожному здоровому, також хворому це все не зашкодить. Коли ми поради виконуємо, то одержуємо через природу здоровя, хороше, запобігаємо всякій хворобі. Учитель так приймав понад 30 років до 1983 року.

        Хто тепер приймає людей, як приймав Учитель? Учитель учить, як оздоровлюватись усім у період еволюції, котрий почався в 1989 році. Починати заняття по системі всім треба обов’язково з прийому, як показав Учитель. Прийом повинен мати спадкоємність: Учитель прийняв учня і благословив приймати інших бажаючих, учень прийняв другого бажаючого, другий – третього, третій – четвертого і так далі. Всі просять одного нашого дорогого Учителя. Учитель показав учневі Ош спадкоємність прийому: Учитель прийняв мене, учня Ош, а потім благословив мене приймати інших бажаючих. Учитель сказав мені: “Приймай всіх бажаючих, а просять вони нехай Мене, Учителя”. Так я й приймав усіх бажаючих, як учив Учитель. Усно давав п’ять порад Учителя. Тепер, після 1989 року, коли почався період еволюції, приймаю по-еволюційному. На прийомі прошу всіх прийняти, крім п’яти усних порад Учителя, ще ідеї Учителя такі: жити навколо райського місця однією сім’єю і щодня бути на бугрі, обрати спільне ім’я Ош і на ньому одному базуватись у житті. Імя Ош – це власне імя Учителя, рукою Учителя написане, тобто імя від Бога. Боже імя Ош святе, через нього звершиться все. Тепер благословляю тих, кого приймав, щоб вони приймали всіх бажаючих. А просять люди нехай нашого дорогого Учителя. Жити навколо бугра за своїм бажанням. Загартування поступово приведе жити навколо бугра.  Відтепер приймає еволюційна група Ош або громадська організація еволюційний рух. Якщо ви бажаєте почати оздоровлюватись за системою Учителя, то просіть будь-якого члена еволюційного руху, щоб він вас прийняв. Де і коли приймають? Місце прийому – це наше райське місце бугор, котре в Оріхівці. Можна починати заняття з 25 квітня весною або літом. Перед прийомом читайте книги Учителя, розумійте, виконуйте. Книги Учителя можна придбати в нас. Нема в світі книг кращих, ніж книги Учителя. Крім учня Ош, Учитель не благословляв інших учнів приймати людей. Якщо хтось, не маючи благословення Учителя, приймає людей не за ідеєю Учителя, то його прийом неправильний. Учитель для нас усіх приклад. Він хоче, щоб ми були такими, як Він. Кого приймали, той стає таким, як Учитель, Бог. Бажаю всім щастя, здоровя хорошого.

 

Хочеш бути здоровим – загартовуйся

Причина грипу, інфекції. Висновки Учителя. Наука загартування

 

      Через захворювання на грип, вірусні інфекції, застуду щорічно страждають мільйони людей у всьому світі. Виникають все нові й нові види грипу: пташиний, свинячий. Безпечних профілактичних ліків проти вірусної інфекції нема, лікування коштує дорого. Краще, легше, вигідніше запобігти захворюванню шляхом здорового способу життя, ніж лікувати, при цьому не потрібні гроші. Щоб запобігати захворюванню, треба знати причину виникнення його. Коли відома причина, тоді легко запобігти. Шлях оздоровлення кожного – прийняття кожним здорового способу життя, загартування природними факторами: водою, повітрям, землею. Загартування – це природний засіб оздоровлення, не шкідливий, це перевірено на практиці. Загартування – найефективніша профілактика грипу, вірусної інфекції тощо. Загартування було в людей із сивої давнини, до ери сучасної людини, десятки тисяч років тому. Загартування – це найперша, найдревніша наука людства, це джерело вічного життя людей. Люди кинули загартування – стали хворіти, умирати. Нам усім треба відновити науку загартування. Для цього нам усім треба досвід чоловіка, який на собі в житті випробував загартування.

      Іванов (Несторенко) Порфирій Корнійович (1898 – 1983 рр.), народився в Україні на Луганщині, Його батько українець. Прізвисько від людей Паршек. Він 35 років жив, як усі, а потім 50 років заради блага всіх випробував на собі загартування, був без потреб, ходив голий і босий зимою і літом, обливався холодною водою, шукав людям природні засоби здоров’я, вічне життя, учив. Паршек написав власне прізвище Ош, учень назвав Учителя Отцем Ош. Паршек не хворів на грип тощо, був найздоровіший у світі чоловік, мав здоровий спосіб життя. Його здоровий спосіб життя можуть мати всі люди. Паршек знайшов причину виникнення захворювання на грип, рак тощо, свій досвід хоче передати всім. Від кого Паршек взяв вчення? Паршек взяв вчення від Христа, доповнив своїм досвідом, навчив людей. Паршек слухав слова Христа і виконував їх, Він написав у 1983 році: “Я зробив те, що колись говорив нам Христос”. Христос говорив: що хочеш собі, те роби людям; люби людей, як себе; люби ворогів своїх. Христос говорив: “А всякого, хто слухає ці слова мої і виконує їх, уподібню мужеві мудрому, який збудував будинок свій на камені”. Мф 7:27. То ж нам, усім людям, треба слухати слова Христа і Паршека і виконувати їх, щоб не хворіти. Треба читати книги Паршека, їх більше двохсот, розуміти, робити висновки, виконувати.       

Практика Учителя. Висновки Учителя

      Учитель говорить, що ми всі робимо в природі своє діло. “Природа на це все відгукнулась із своїми силами не так добре, а взяла й накинулась на чоловіка, узяла й посадила на його тіло грибок  чи  виразку”. Слово “грибок” можна розуміти як захворювання на грип, вірусну інфекцію. Отже, причина виникнення грипу є діло людей у природі. Про причини захворювань та як запобігти їм описано в багатьох зошитах Учителя. Учитель за 50 років практики прийшов до висновку, що основна причина будь-якого захворювання і зокрема захворювання на грип, вірусну інфекцію є те, що люди не люблять природу, у котрій є дві протилежні сторони: тепле і хороше та холодне і погане. Люди люблять у природі тепле і хороше, а холодне й погане не приймають, бояться його, люди живуть однобоко, а таке життя приводить людей до поганого: вони хворіють і вмирають. Через це природа людям дає всілякі захворювання: грип, вірусну інфекцію, рак тощо. Щоб не хворіти, треба не лікувати хворобу, а треба любити природу, приймати холодне і погане – загартування. Учитель для цього створив науку загартування.       

      Учитель: Пропозиція міністру охорони здоровя.

     Я не представляю вашу народну медицину, так жоден ділок не брався за своє діло. Моє діло – це не медицина. Я не лікар, кому треба хворого хвороба, і для цього треба медикамент чи шприц, чи ніж. До мене звертається чоловік, у нього є хвороба. Її шукає на ньому лікар. Він старається своїм штучним помогти – він помагає хворобі. А моя ідея знайшла чоловіка, він хворий чоловік. Йому потрібно їжа, одяг, житловий дім – це для нього вже чужі якості, він їх потребує. Вони є в природі, їх здобуває в труді й важко, де чоловік втрачає здоров’я. А щоб його знайти, таких засобів нема й нема для цього чоловіка – хвороба в людях прогресує. Моя ідея – це повітря, це вода, це земля, – що чоловікові наробило в його житті, він хворіє. Не зможуть йому як такому лікарі помогти. Моя ідея не потребує ніякої хвороби. Їй треба чоловік, він відіграє над хворобою роль, якщо йому треба сили природні – повітря, вода і земля. Я як такий у них загартувався, оточив себе ними. Вони – мої милі друзі. Через любов до них вони мені помагають у всьому. Я електризуюсь між ними, сили волі набираюсь і ними володію. Ці сили я передаю через свої руки, ввожу сили в чоловіка, а потім пробуджую цього чоловіка водою. Він купається у воді два рази на день, холодною водою. Це не все. Треба робити вчинок чоловікові – з людьми здороватися з усіма, жодного не пропускати. Треба знайти чоловіка нужденного, йому треба дати 50 копійок. А коли ти даєш ці гроші, то ти скажи свої слова: я, мовляв, даю ці гроші, щоби бути здоровим. 42 години не споживати ні їжі, ні води. У п’ятницю ввечері поїж, і до неділі до 12 годин. А коли прийде цей час, то треба сідати їсти. Ти виходь надвір, тягни повітря з висоти через гортань, три рази вдих і видих, проси Учителя. Він учить тебе. Це буду я Учитель, хто цю систему пізнав і ввів людям. Цей час буде субота. Чоловік повинен цей час проводити в себе, як свято, завжди. Чоловікові не харкати, не плювати на землю, не курити й не пити.

       Це все робиться чоловіком у тілі пробудження нервової частини мозку, спокій. Чоловік здоровий повинен робити, щоб запобігти простуді й захворюванню – це найголовніше. А ми поки що застосуємо це  вчення на хворому чоловікові. Йому дуже тяжко це сприймати, особливо холодну воду й ходіння по снігу для здоров’я. Холодної води кожний чоловік лякається. Її не треба боятись, у неї є струм, електрика, магніт, що  є й  у чоловіка. Це природа природного характеру. Воно робиться на чоловікові еволюційно, тихо приходить до чоловіка його здоров’я. У цьому не треба пілюля, шприц, ніж. Усе це в чоловіка відходить, а вводиться в життя чоловіка повітря, вода й земля. Водою тілу треба купатись, що холодніше, то краще.

      А повітря споживати через гортань природно. Кислоти, вони попадають хорошими з неї, з природи з’являються. Як кліщика, чоловіка держать. Він може ходити по траві, по росі, по грязі, по суші, по снігу тільки роззутим. Це все дає йому приємне почуття для його такого життя. Це – засоби природні: повітря, вода й земля. Я як Учитель ці якості знайшов у ній, ними оточив себе.    Мені, моєму тілу, погано, красоти на мені нема, і без одягу дуже холодно. Але я добре зрозумів у цьому, що погане й холодне, воно чоловікові дає хороше й тепле. Ми, люди всі наші на землі, від цього всього відходимо, а наближаємось до хорошого й теплого, що нас і веде в природі до відмирання. Гірше не може бути в цьому ділі, ніж чоловік у природі одержав. Люди, вони це життя на своєму місці захопили, присвоїли до свого імені, стали в природі жити нелегально, залежно від неї. Вона стала людей своїм добром задовольняти. Люди стали жити нею, вони стали шукати по природі те, що їм було треба. Вони поганим, холодним не інтересувались. Їх більш за все інтересував у житті великий прибуток. Чоловік ним задовольнявся, і ним він сильно один час хвалився. Це добро було не його, а природне. Його треба берегти. А чоловік поставив за мету цим задовольнити себе, як своїм. Природа на це все відгукнулась із своїми силами не так добре, а взяла й накинулась на чоловіка, узяла й посадила на його тіло грибок  чи  виразку. Вона ж – це природне, а ми знайшли на це все штучне, застосували. Що ми тільки не робили в цьому, а ворог як був, як свої сили проявляв, так він і до сих пір у цьому проявляє на нас, на таких технічних людях. Ми, усі люди, стараємось жити хороше й тепло – наша велика в цьому помилка, що ми про це думаємо. А в природі єсть сторона погана й холодна. Нею як такою ніхто не брався жити. Бояться без цього всього зоставатись. У них є така думка: не мало мати, а багато треба. Цьому нема кінця-краю.   Для чоловіка в цьому загартувався в природі, не простуджуюсь, не хворію. Це мої сили, я їх від природи одержав. Ходжу в трусиках при будь-яких обставинах. Вважаю: це все реально для життя нашого чоловіка. Якщо він чим-небудь захворів, простудився, у нього температура, вона держить його в жарі, то він початковий хворий. Чим йому  лікар цю температуру зіб’є? У нього для цього штучне, таблетки. Це є хімія, а вона шкідлива. Треба йому пробудження, холодна вода: його треба в цьому скупати. Після чого робиться все нормально й дуже хороше. Води не треба тілу ніякому боятись, а треба йти завжди сміло. Я прошу вчених усіх спеціальностей на це діло звернути увагу, узятись за це діло й  вирішити це питання в житті. Не треба вірити, але треба буде робити. Я, Іванов, сам це ось роблю й хочу, щоб наші люди це робили самі. А Учитель усім передає свої сили, вводить їх у тіло хворих. А потім уже він їх купає. Можете перевірити на собі особисто ці сили. Вони є в кожного чоловіка, їх треба знайти й зосередити в себе особисто, щоб вони в природі брались і робились людьми. Не одна холодна вода роль відіграє в цьому. Найголовнішим в житті чоловіка є вчинок, він його оточує істиною. Йому в цьому люди помагають за його ввічливість, вона в усьому помагає чоловікові будь-якому. Ось які діла є в природі, а їх треба на цих людях як таких пробудити. А природа посадила на чоловіка хворобу, вона з нього сама зніме при ділі. Його робити він повинен сам, чоловік це робить у природі – вона йому помагає… Треба знати природу як матір рідну. Треба просити її, щоб вона на нас не ображалась. 7507-169.

      Чоловік з першого дня з першої хвилини помилився в своєму житті: своє тіло став оточувати технічно, штучно огородився, він хімією задовольнив себе. Став жити не по-новому, а по-старому. Стара дорога чоловіка – через штучне, щоб йому було хороше й тепло. Усі люди цього хотіли, вони в цьому ділі вмерли. Їх це діло примусило прийти до холодного й поганого. Чоловік весь час оточував себе залежністю, йому треба в житті одне, друге, третє. Люди жили, користуючись джерелом землею, повітрям, водою, а самі боялися цього, як ворога. Вони в цьому простуджувались, хворіли та із цим вільно вмирали. Їх ніяке штучне, ніяка хімія, ніяке діло не рятувало.  Вони нічого не робили в природі, щоб не простуджуватись і не хворіти. Їхнє діло помилкове стихійне – дружити із штучним. Треба не втомлятись, а треба пробуджуватись, щоб здоровому чоловікові в природі не хворіти. 7510-34.

     Ми не повинні боятися холодної води або холодних умов. Ми не повинні звертати з дороги правильної. Ми повинні йти по дорозі з кругозором  (любити дві сторони), не треба з усього цього вибирати, а треба все, що єсть у житті, приймати з любов’ю всюди. Ми не повинні бути в умовах таких бідних, щоб ми з вами нічого не робили й у нас нічого не виходило. Ми з вами повинні це зробити в людях: своє взяти, а іншому такому хворому, ображеному чоловікові помогти, щоб він тяжко не мучився, щоб йому було від цього всього легко. Ось що треба нам, усім людям, у природі зробити: стати своїм тілом близько до природи, щоб вона не була нашим учинком незадоволена… Нам треба одне, а за друге ми, усі люди, забули – це холодне й погане, котре оточило нас усіх. Цим ми прожили, сваволили в ній, а потім умерли на віки-віків – нам зробилось погано, холодно, від чого ніхто з усіх у своєму житті не уник. 7510-39.

    Нам треба нашому чоловікові його тілу чисте повітря, щоб порами дихали; а водою холодною купатись – це наше з вами єсть пробудження. А по землі по нашій усім нам доводиться для свого здоров’я босими ногами ходити по снігу й по траві. Це наше з вами не все, ми з вами це робили. Перед нами, усіма людьми, таке діло в природі в людях людям доводиться робити своїм вчинком. Ми йдемо по дорозі, а з нами, такими людьми, назустріч ідуть теж люди, ми всі добре знаємо про це все, що ми свою велику мисль у цьому не забуваємо, ми як чоловікові свою голівку низько поклонимо і з душею й серцем своє слово йому скажемо ввічливо: здрастуйте, дідусю або бабуся, та дядя з тьотею й молодий чоловік. Твоє діло – сказати їм, а вони нехай як хочуть. Треба між нашими людьми бачити, хто як живе. Якщо в нього єсть нестаток у чому-небудь, то йому треба всякими засобами помогти. А коли ти будеш йому помагати, то сам собі скажи: я цьому чоловікові помагаю за те, щоб мені в житті було хороше; віддай без усякого такого слова. А ще найголовніше в усьому – треба буде 42 години не їсти. У п’ятницю ввечері поїв о шостій годині, і терпи до 12 годин неділі. Коли треба буде сідати їсти, треба вийти надвір, підняти обличчя й тягнути повітря до відмови, й Учителя треба просити: “Учитель, дай мені здоров’я”. Три рази вдихнути і видихнути і три рази сказати. Це треба робити щотижнево кожний раз. А потім останнє, не харкати й не плювати, не пити (алкоголь) й не курити. Це буде треба робити нам усім: старому й малому. Це не людське діло, а Боже. Якщо ми за це все візьмемось і почнемо між собою в людях робити, то атмосфера в людей потім зміниться. Люди перестануть природою каратись, вона їх не буде так карати. Люди своїм учинком у природі заслужать, між ними щезнуть старі наявні хвороби. А ті, що знов приходять по природі, у людях не в силах будуть. Так що технічне вчення на людях лікаря зовсім відпаде, лікарня не треба буде. Чоловік через це діло й створює тюрму й цих прислужників. А коли ми будемо все знати про цю будову, що це ми робимо самі собі, то ми виділимо рівну суму грошей по 33 карбованці на місяць кожному чоловікові, різниці не буде нікому, і в один голос скажемо: це наше діло, ми будемо його робити самі. Якщо ми це не  зробимо між собою, то ми оточимо себе чужим, нас природа не буде захищати, ми без природи зробити нічого не зможемо, не зробимо. А в цьому ділі ми з вами як гинули в природі, так ми й будемо тяжко в природі гинути, не буде ніякого продовження. 7510-48.

      Він (Іванов) прийшов із силами своїми в природі еволюційно довести. Треба не хворобу, як це робиться в людях, лікувати, а треба чоловікові помогти здоровому, щоб він не простигнув  і не захворів. А хвороба як така, вона сама щезне, піде від цього діла. А та хвороба, що йде по природі, вона буде безсила напасти. 7608-27.

      Що єсть у цьому ділі нове? У житті єсть пробудження центральної нервової частини мозку, що треба буде не хворому чоловіку, а найголовніше це здоровим людям. 7608-71

      Ми з вами не навчились жити й не вміємо користуватись природою, щоби вона не була для нас шкідливою. Ми з вами, учені люди, шукаємо в чоловікові хворобу, вона йому в житті заважає, не дає легкого, він тяжко дихає. Ми в цьому помилились, що за людьми такими пішли й по-їхньому стали робити. Ми в природі - чужі зовсім люди, залежні люди, у цьому безсилі жити. Ми з вами вмираємо через це діло, котре самі зробили. Ми в себе розвинули апетит. У нас проявилась похіть, ми стали робити, у нас вийшов чоловік живий енергійний природний, а ми його неправильно зустріли - наше невміння чоловіка виховувати. Треба буде природі вірити, як близькому рідному другові, він знаходиться разом із чоловіком. Що єсть у тілі чоловіка, то єсть у природі: у повітрі, у воді, у землі - що нам як таким людям життя створило. Не люди людей мусять примушувати, як треба буде жити, а люди людей мусять просити в природі, щоб люди навчилися користуватися природою. 7502-136.

      Хіба природа хоче в себе бачити неприємності? Вона чоловіка створила для того, щоб жити.  7507-86

      Ніхто не має права технічно хворобі помагати: вона є в живого чоловіка. Лікар усякими засобами хоче її пізнати, її призупинити чи з чоловіка вигнати. Це його є початок. Він усі свої технічні сили в себе на фронті кладе, у нього в такому створеному господарстві не виходить. Ворог на чоловікові прогресує й буде прогресувати в людях таких. Він жив, він живе, і буде він так жити вічно. Ми, усі вчені люди, у природі шукаємо, нам треба. Це біль, у нас проти цього є техніка, ми її в хід пускаємо. Учимось на чоловікові, ми стараємось цю хворобу пізнати точно та їй помогти нашими вченими ділами. Ми для цього застосували порошки, таблетки, у нас є голка, шприц. Якщо це не поможе, у нас є хірургія, сильна наука. Ніж чи відріже, чи не відріже. А як була хвороба в тілі, так вона й залишилась у чоловікові живому. Він нею оточив себе і з нею разом помирає. Учені люди цьому ворогу хворобі стараються практично помогти, але в них у цьому ділі не виходить. Неточна ідея хворобі помагає. Чоловік кричить, він нервово до цього ставиться, його давить хвороба, вона не утихає, а більше розвивається. Усі технічні діла не помагають, а заважають. Як був ворог на чоловікові, так він  і зостався на чоловікові; він із ним умер на віки-віків. Це ми самі зробили на самих собі, це все розвинули не для життя, а для нашої смерті. Ця історія, котру ми зробили, заслужила між нами мінус. Від природи відходять, люди природу вважають ворогом природного порядку: вона на тіло чоловіка саджає цю виразку, цей грибок. Він тихо в тілі розвивається, він хоче чоловікові в його тілі завадити. А в людей на це діло не знайшлось чоловіка. 7507-102

     У природі технічне діло. Чоловік у ній цим збагачується. Він у цьому живе хороше й тепло. А це все ним зроблене, воно всіх людей веде по дорозі прямо до гибелі. Він у цьому ось умирає через чуже діло. 7507-127

      Ми, усі люди, любимо, щоби  було хороше й тепле; від поганого й холодного ми втікаємо, відходимо від нього. Ось які наші людські діла. Бог – до нас, а ми – від нього. Він нас не примушує, а просить своєю просьбою, щоб ми, такі єсть люди,  узялись за це діло й попробували. Може й легше від цього нам зробиться! Ми звикли за тяжким ганятись. Нас із вами легке втягує, але ми на це не йдемо. Ми з вами йдемо на тяжке. Люди хочуть там зробити самі собі хороше й тепле. А треба буде робити для того, щоб оточити себе холодним і поганим. Це робить між нами сам Учитель. 7507-130

      Ми поганого й холодного не хочемо, а хочемо життя теплого й хорошого – значить задача людська вмерла. А щоб сказати, що єсть у житті природна сторона! В усьому відіграє роль сама природа. 7507-145

    Люди помилились своє наявне робити. Їх умови примусили бути в природі чужими, із природою воюють, у неї крадуть, її убивають. Вона від них сильно-сильно терпить, але зате вона така в житті: якщо захоче чоловікові завадити, вона на це здатна. Усі сили її погані й холодні, котрих люди не люблять, від цього біжать, як ніколи бояться залишитись. Вони говорять: ми простигнемо, захворіємо, умремо. А якщо вони не люблять, відходять, то вони сильно хворіють і простуджуються. Це ми в житті так зробили, помилились, що прийняли в себе техніку, оточили себе нею. Вони стали в природі залежні. Це джерело чуже природне, а ми його тягнемо, від неї прибавляємо, вважаємо, говоримо: це буде наше. 7510-26

      Так само в природі готується одяг не на один день, а на багато часу. Так само ставиться людьми дім, він не на один рік робиться для того, щоб жити. А в ньому люди всі живі вмирають вічно. Це все наше єсть хороше й тепле, воно нас веде до смерті. Ми вмирали в цьому, умираємо в ньому й будемо ми вмирати. Це все нами знайдено, ми його знайшли й цим оточили себе. Стали жити в природі нелегально. Це все для нас чуже єсть залежне, ним ми живемо на білому світі за рахунок цього добра один раз, сваволимо; а іншого разу нас природа своїми силами находить і саджає виразку чи грибок на тіло. Це все приходить чоловікові непомітно, він стогне в процесі свого життя, відчуває: уже воно болить. А раз біль його мучить – горе, біда. Із цією бідою, із цим горем без лікарів не обійдемось. Лікарі –  люди вчені, їм доводилось багато років на це вчитись, пізнавати ці хвороби. Вони – люди технічні, їм треба знати точно це захворювання, цю хворобу на чоловікові. У них єсть рецепти на ліки, стандарт. Є таблетки, є шприц для уколу або хірургічний ніж. Якщо цьому всьому все спеціальне не помагає в них, вони спускають у негожість. Вони безсилі. Що можна сказати про це все? Якщо ця природна сторона неможлива, нічого робити. Ми в цьому помилились: не треба було  ховатись від природи,  відходити. Жити треба було разом із близькими друзями – це повітря, це вода, це земля. А те, що ми з вами робили, зробили, у нас це єсть, як говорили неодноразово про це діло, для нас це смерть. Ми в цьому вмираємо. Що треба зробити в природі, щоб вона з нами, з такими людьми, згодилась і стала з нами жити в спокої? Вона їх буде любити, не будуть у природі однобоко жити, візьмуться за кругозір (дві сторони). У природі є дві сторони: єсть хороша й тепла, єсть холодна й погана. Ми, усі люди, цього всього держимось, ми любимо хороше й тепле, тому нас природа через це все карає, вона підсовує погане й холодне. 7510-78

     Ми ще трудимось, утрачаємо в цьому сили. Стараємось їх відновити чим? Та хорошим, смачним, жирним, солодким продуктом. Це ж вічно розвинута всередині якась піч така, вона поглинає щодня, чому кінця й краю не видно. Сьогодні дай, завтра дай, а післязавтра теж дай. А лопатись треба. Сталь і та іржавіє. А чоловік живий енергійний свої сили втрачає в цьому, він безсилий жити на білому світі, його ноги не носять, він лежить у постелі м’якій. А хвороба єсть хвороба, не щезає, а розвивається вона – це природа жене геть негоже тіло. Тому ми з вами на білому світі вмираємо. 7512-21

      В економіці робить чоловік організовану злочинність, а створюючи її, люди втрачають своє здоров’я. Іванов не за ці умови, він – за розвиток на чоловікові фізичного здоров’я шляхом загартування-тренування, пробудження. Ось що треба буде чоловікові здоровому, і не завадить це все хворому. 7606-20

      Води, повітря й землі не треба боятись. Вони нас усіх до одного зустрічали й хотіли, щоб люди були близькі в житті. А ми самі це діло не схотіли сприймати, від цього діла відійшли подалі. Ми природу визнали ворогом у житті. Вважаємо: вона це нам уводить за наше до неї ставлення.  Ми живемо в ній однобоко: усе хороше й тепле сприймаємо, а від холодного, поганого ми ховаємось у технічні умови. Ми не віримо природі.  А віримо ми штучному, його руками робимо. Вважаємо: це все нам дає порятунок у житті. Ми з вами нічого не робимо своєму тілу, щоб нам було холодно й погано. Ми повинні повітрям задовольнити себе, водою купатись, а по землі босим ходити. Це все буде робитися для здоров’я. 7606-24

      Учитель учить людей добру, здоров’ю. 7606-25

     Медицину як таку науку ніхто не має права хулити. Вона робила, робить  і буде  по-своєму робити – хворобі помагати. На це стандарт, хімія, шприц і ніж - не помічники, а знищувачі чоловіка. Він же хворий, йому треба легке, а його поять, його колють і ріжуть ножем. Що ж треба здоровому чоловікові, щоб він не простуджувався й не хворів? Один ідейний вчинок Іванова. Він приймає дітей, дорослих і стариків. Усі вони приймають хороше. Що може бути від цього краще, якщо чоловік купається холодною водою й задовольняється повітрям, він ходить босим по землі для свого здоров’я. Це не відбереш ні від кого. Це буде наше здоров’я, за що Іванов виступає й що вводить людям. Він хоче, щоб усі були такими, як він. Учитель говорить про своє діло: воно мною знайдене в природі думкою. Люди не навчились жити, а навчились умирати. Природа так далі терпіти не може, у ній у праху лежать гроби – це наш такий розвиток. Ми це все зробили самі, а призупинити цього не зможемо, такий потік. А от тепер Бог прийшов на землю для порятунку душі. Іванов зробив із себе сам особисто. За його хороше людям вони його шанують, він користь їм зробив, оточив їх. Найшов таке місце в природі, сам себе на ньому показав небувалим новим чоловіком. Я всім говорив, говорю, так і буду вам говорити про цей факт, про це діло. Я йду по тій дорозі, вона нас веде до істини. Ми від природи доб’ємось, вона нас пожаліє. 7606-31.

      Рятуйте в цьому свою душу. Для цього прийшов на землю Бог. Дотанцювались, наспівались, догрались. Це ваше все залишилось позаду, дивитесь на нього як на хороше. Ви гинете всі в цьому. Ми з вами живемо нелегально, технічно оточені. Ми живемо за рахунок чужого добра. Ми захопили місце, присвоїли його своїм ім’ям. Хто починав на цьому місці жити, його давно не стало. І не стане нас тепер. Це місце – чуже, природне, а ми живемо, як на своєму. Нас із вами як таких прибирає природа, щоб ми з вами цим добром не хвалились. 7606-35.

    Я не хочу бачити вчення людського, я – практик. Іду дорогою такою, а мисль мені треба та, котру я знайшов у природі. Чому люди самі їдять, самі одягаються й самі в домі живуть? Здавалось, жити б у цьому, а природа за це своїм учинком образила, узяла й накинула виразку або грибок. А проти цієї появи ми засобів у природі не створили, і нема між нами чоловіка, уболівальника в цьому. На наших очах на цьому місці чоловік може фізично захворіти. Це за його нехороше до неї вона його стьобнула. Він здався. 7606-41  

     Економіка зробила злочинця, а злочинець породив юстицію. Бунтівника судили, посадили в тюрму. А тюрма зроблена людьми, вона себе розвила. Якби ми не мали економіки й політики, ми б не робилися злочинцями й хворими людьми. Нас умови примусили це зробити. Ми сіли в тюрму й лягли в лікарню через це діло. Ми – вихідці з капіталістів, свою форму розвинули по-своєму по-соціалістичному так жити, як не жили, - хороше й тепло. А ми з вами в цьому як умирали, так ми вмираємо тепер. 7606-44.

     Люди всі до одного чоловіка народжені живими в природі. Їх зустріли повітря, вода й земля. Це - милі в житті друзі, але люди з ними разом не пішли, вибрали свою дорогу, стали по ній шукати найкращі якості, стали захоплювати, своїм ім’ям називати. Люди через це місце стали залежними в природі, їх умови примусили про це думати. 7606-45

      Ми беремо в житті чоловіка, народженого нами. Ми його народили для життя свого, він у нас потребував їжу – ми його годуємо, йому треба в житті одяг – ми його робимо та його одягаємо. Це введено нами, за рахунок цього ми живемо й потребуємо цього. Ми дім з усіма вигодами зробили. У процесі цього всього нашого діла наш чоловік цим не задовольнився. Нам не сказав, що це більше не треба робити. Ми, люди, цю потребу самі на ньому розвинули. Він у нас через це діло зробився в природі жадаючим хворим чоловіком. Якщо ми з вами йому не дамо їсти, він починає кричати. Він не навчився між нами без цього бути, одяг носить на собі завжди, йому хочеться, щоб він на ньому був чистенький, хороший, теплий. У нього на це й родилось велике бажання, він без цього – хворий чоловік. Він технічно в природі розвинутий, він без дому житлового жити не навчився, йому необхідно треба. Ми йому в цьому помагаємо, ростимо його до пори. Він у нас захворів, на нього напала хвороба. Щоб її не було на цьому чоловікові, ми з вами йому нічого не робимо. Він у нас нами вихований у природі; йому дай, він нічого не знає. Його діло одне – потребувати від нас.  А коли чоловік трудиться, він утомлюється. А раз він утомлений, не пробуджений, уже це єсть хвороба. Ми всі такі є безсилі люди, хворіємо ми завжди – так це не життя людське, а смерть наша. Ми цю систему в природі самі розвинули. 7606-51

      Люди людей народжують, люди людей умертвляють, люди людей закопують у землю, люди вічно лежать у праху. Про них ніхто так не думає, як думає один Бог. У Бога всі народжені люди на обліку, він їх за добро їхнє любить, а за погане  ставлення він їх карає. У людей уся сила до їхнього поганого. Люди думають: вони роблять для себе хороше, весь рік весь час люди трудяться. У людей мисль розвивається, хоче бачити хороше. А погане саме приходить, це стихія, воно народжується природою випадково. Природа любить Бога, він у ній один єсть Володар. Хто з людей його просить, той і одержує. А той, хто не думає про нього, він завжди програє в усьому. Нужда, нестаток – це хвороба людського життя. Найголовніше – у природі не дається. Освоїти космос, усі вчені люди про це думають, уводять у життя невагомість. А чоловікові треба для життя фізична сторона: по землі ходити босим, повітрям задовольнятись, водою купатись – це єсть пробудження центральної нервової частини мозку, найлегший спокій. 7606-69

      Вона (природа) ввела чоловікові хворобу – вона скасує через цього чоловіка (Учителя). Що може бути від цього краще? 7606-135

     Він (рак) передається через діло чоловіка. Він у природі одержав через своє куріння тютюну. Це все робиться чоловіком, він його сам зароджує в природі. Не треба буде їжею задовольнятись і не треба вина пити, і не треба буде тютюн курити. Це все через повітря сама природа на чоловікові сіє. Ми перед природою робимось винуваті, вона нам наносить свої такі сили, ми їх одержуємо й робимось у цьому кволі. Нас умови оточують, ми стаємо ображені нею, вона зостається незадоволена цим. 7606-172

   Бідні ми люди, стражденні в душі й серці. Не хочемо ми вірити Божій силі, і не робимо ми нічого для порятунку свого життя на землі. Ми з вами як умирали, так ми, усі люди світу, будемо без його сил умирати.7608-54.

      Це їхнє таке діло на них зробило, вони в ньому сильно помилились. Не треба було йти проти Божих сил. Він чоловікові не велів їсти й не велів одягатись, дому  потребувати. Є життя природне незалежне, холодне і погане, від чого все життя йде. Природа, цим вона дихає, ледь нам про це не скаже: «Від мене ви не відходьте». На нас ніякий ворог природної сторони не нападе. Ми всі будемо сильні дати опір будь-якому ворогу. Уже болячка чи грибок безсилі будуть у цьому на нас напасти. Ми, такі люди, одна сім’я будемо в природі. Нам не треба буде юстиція як така, вона від нас таких відпаде. І не буде між нами таких учених, котрі живуть нашими ділами. Ми не будемо робитися злочинцями й не будемо хворіти. 7608-68.

      У цьому ділі наша велика помилка, що ми караємо, але не прощаємо чоловікові. Учитель нам, грішним усім, він прощає й не карає. Просить нас, щоб ми цього не робили. Вся його історія ідеї, вона ввічливістю оточена, і робляться всі люди цим. Ідеш по дорозі, а з тобою зустрічаються люди, що йдуть не по своїй дорозі з думкою,  він задумав її здійснити. А в цей час – зі своєю ввічливістю із словами «здоров». 7608-69

      Нас навчили минулі люди, ми їх наслідуємо. Вони нас учили, як без усяких грошей не залишатись. Ми з ними живемо хороше й тепло. Це все нас із вами веде до поганого й холодного. У нас із вами всередині нема такого тепла, щоби бути без усього цього, чим ми живемо. 7608-121

      А Бог – це єсть твоє діло в природі. Ти його робиш і повинен його зробити, щоб вийшов живий у людях корисний факт. Ось чого треба буде в природі добитися своїм терпінням фізичного тіла – себе примусити зустрічатися з природою однаково: як із теплом, так із холодом. Треба вчитися жити холодно й тепло. А ми прийшли до хорошого й теплого, а від холодного й поганого ми в природі відходимо. Ми так природу недолюблюємо: своє тіло оточуємо зсередини та ззовні чужим, не живим, бездушним. Хочемо ми жити в цьому здоровими, сильними – це люди всі хочуть, але в них ця чара не виходить. У них усіх бажання жити хороше й тепло, а природа підсовує своє погане й холодне. Вони потрапляють у біду, часто хворіють і завжди вони вмирають. Це вважається не кругозорі, а однобокі умови життя.  Людське, але не Боже. Люди не захотіли Богом бути, а жили по-людському. Бог то Бог, але не будь сам поганий. Це найгірше, коли сам хочеш те, що людям не треба. А треба побажати людям те, що сам хочеш. Бог – це Іванов, він своє місце не присвоює. Дуже просить, запрошує: будь ласка, ставайте й робіть ви, усі люди, за цим ученням. 7608-129

      Іванов поставив собі мету Богом зробитись, пішов тією дорогою, по котрій люди не ходили. У Бога своя дорога – холодна, погана. А для всіх людей вона не хороша, а погана й холодна. Її Бог полюбив, став добиватись від природи, щоб у людях бути корисним, перемагаючи їхні хвороби. Я своїм учинком люблю людей хворих, їх своїм поцілунком розціловую. Лише б вони мене так полюбили, як я їх люблю своїм тілом. Я з них через це струмом знімаю хворобу. Ось, які єсть у цьому мої сили для наших людей. Я для цього в природі купаюсь, для цього загартовуюсь. Я не простуджуюсь, не хворію. Своє здоров’я їм передаю через руки. Учу, що треба зробити, щоби бути здоровим чоловіком. А ми зі зброєю в руках технічно ліземо їй помогти. А хворобу посадила на чоловіка за його витівки природа. Ніхто не має право це зробити, крім одного народженого заслуженого в природі чоловіка, котрий пішов для цього в природу на жертву. 7608-132.

      Учені люди роблять у природі цю техніку, на ній роблять, але не задовольняються. Люди сильно хворіють через свій виріб. У людей є зброя, вона їм у природі помагає розвивати ворога. Він був, він є й буде між ними таким, як він був у житті. Це природа, вона ці якості дала чоловікові через його розум. Він не дає спокою, він безперестанно думає, а робить ще більше. А в цій справі помиляється і на віки віків він іде з життя. 7608-133

      Люди наші, вони вмирали й вмирають, вони й будуть так ось умирати, поки ми не змінимо свій потік. Однобоко ми не станемо жити, а візьмемось за кругозір (любити дві сторони). Любов свою ми проявимо. 7701-16

      А тепер над ним крутиться, вертиться наш учений лікар. За всім цим йому треба його точна хвороба, а в нього на це єсть рецепт, стандарт, вказівка, на чому медична наука базується. Їй треба в цьому таблетка, їй треба шприц, їй треба ніж. Ми помагаємо не чоловікові як такому – ми  помагаємо хворобі.  Вона його оточила, він від неї страждає.  А щоб цим ось помогти – це неможливо. Технічне з живим не можна зрівняти. Обплутались, оточились ми цим до самої хвороби. А хвороба єсть хвороба, її посадила на тіло чоловіка природа. Вона на це все діло свої сили мала. А тепер цьому чоловікові треба виплутатись. Для цього єсть знання. А знання живому чоловікові – не технічне, а треба знання природне, живого чоловіка сили. Треба живому тілу – це повітря, це вода, це земля. Що тебе народило, то тебе й збереже, і збереже від усякого захворювання. 7701-43.

       Вони свої сили в жертві кладуть, щоб їм було хороше й тепло. А хороше й тепле нас усіх веде до поганого й холодного. 7701-177

      Люди не в силах своїм ученням доказати, своєю залежністю в природі. Вони цим безсилі в природі боротись. Їх нелегальність оточила, чуже вони мають, у них усіх безсилля, чим вони не виграли, а програли. Я вам, таким людям, усім прощаю за вашу таку помилку, котра вами в людях зроблена. Усе своє, почате вами, ви не зробили, а захворіли. Похворіли й умерли на віки-віків. 7702-12.

      Люди зробили це життя – вони його й скасують. Якщо тільки вони будуть цю штуку самі робити, то вони прийдуть у негожість через їхнє бажання. Те, що вони отримали, це їхня велика помилка – їм не захотілось у природі жити природно. Вони примусили себе жити однобоко. Це їхня звичка вибирати за прикладом по умовах, де буде краща сторона. 7704-12.

      А Учитель прийшов на землю, духом оволодів. Йому повітря, йому вода, йому земля помагають у всьому. Якби не це все діло перед цією жінкою, вона б ніколи не була на білому світі живою енергійною. Повітря, вода, земля – єсть живі тіла, вони й будуть живими тілами. А  від живого енергійного відходити не треба. Треба ці якості любити. А ми  в цьому ділі виявились технічними, не живими. А раз ми від живого відійшли, ми прийшли до неживого. А раз мертве в природі зародилось, то що могло в цьому ділі вийти? Уже живого не буде, а буде прогресувати  смерть. 7704-29.

      А в житті нашому треба повітря, вода, земля. Вони нам для життя все дали, а ми з вами від цього всього відійшли. Ми природою погидували, її стали вважати між собою ворогом. Вона нас за наше тепле й хороше стала простуджувати. Ми захворіли, похворіли, похворіли й умерли. Ми стали боятись усього, побудували будинки, пошили одяг, зробили їжу. Цим ми стали жити та веселитись. А в природі робилось своє: за це ось не жити. Вона стала своїми силами карати. У неї для цього єсть усе, що хочеш. 7704-170.

     Те, що висить на людях, вони ним хваляться, - це технічне, бездушне, мертве. Воно не обігріває, а відбирає тепло. Ми його зробили самі. 7707-14.

       Люди все це роблять: цьому вмерлому чоловікові гріб роблять, одягають, несуть, у могилу кладуть – такий закон єсть у людях. Вони його народили, їм доводилось виховувати в техніці, у штучному й хімії – і вони його зарили в землю. Що ми зробили? Це наше діло зробило хороше й тепле. 7707-15.           

     Партія – творець його. Вона  помилилась. Не визнано в людях Бога. Він не за те, щоб чоловік чоловіка вбивав. Його ідея – це єсть любов, поміч чоловіка чоловікові. Ми його ідею забули, на хочемо самі це робити. Ми – горді люди, умираємо на ходу, але не здороваємось із людьми. Що ми робили, щоб заслужити цієї слави? Нас за це зустрічає сама природа. Ми зробили в ній зброю, нею зарізали жінку. Де єсть для цього страх? А в Паршека єсть слава його: Бог то Бог, але не будь сам поганий. Я як Бог усієї цієї землі єсть Спаситель усіх наших душ від найлютішого ворога. 7707-16   

  Людям уже давно треба зрозуміти: діло вони роблять у своєму житті те,

від котрого їм шкідливо. Вони в природі живуть, але не роблять те, що треба. Треба б у холодній воді купатись – вони ж не купаються. Бояться холодної води, як вогню.  У них до води – недовіра. Люди всі живущі на білому світі вважають природу найлютішим ворогом. Вона їх простуджує, вони в ній хворіють – значить ця природа нехороша мати. Ми винуваті в цьому самі. Ми за наше зроблене нами нехороше від природи одержуємо неприємність. 7707-52.

        Ми з вами які енергійні в природі народжувались! Ми в цю атмосферу попали – злякались: нас усіх до одного оточила нелегальність. Ми закричали сильно. Нам доводилось робити те, що не подобалось їй. Вона не хотіла, щоб ми її поїдали. Вона не хотіла, щоб ми нею красувались. Вона не хотіла, щоб ми ставили на цьому місці цей дім. Вона не хотіла, щоб ми в цей дім тягнули живе й мертве. Вона нас не примушувала так спати, як ми із самого вечора лягаємо в м’які пір’я в подушки й спимо до самого ранку. Ми ж з вами вмираємо на цей час. До чого веде нас їжа? До відмирання. Нас це діло веде до холодного й поганого. Ми – люди безсилого характеру: технікою оточені, штучне маємо, хімію ввели. 7707-58.   Приватна власність – це така штука, вона поганого й холодного не хоче, вона хоче хороше й тепле. 7707-68.

     Сьогодні їмо, завтра теж їмо, а потім одягаємось, з усіма зручностями ми живемо, ми в це втягуємось і живемо хороше й тепло, що нас і приводить до поганого й холодного. Ми з вами були б раді, щоб це не виходило, але все це робиться природою, у неї одне не буває. Хороше й тепле довго не живе, себе міняє. 7707-70.    Він у ці умови з природи тягне  в двір, що хоче. А от із двору доводиться витаскувати в гробу мертвого чоловіка, котрий від цього всього вмер на віки-віків. 7707-128.

       Люди самі себе привели до цього діла, вони помилились. Їжею стали самі себе годувати, одягатись до тепла,  а в домі стали жити з усіма вигодами. А як простуджувались, хворіли, так вони до сих пір цим оточені. Вони із цим учинком далеко не пішли.  Чоловік не вчиться жити,  вважає себе в  цьому недостойним. Він учиться кволому, бездушному; оточений цим. Це не життя чоловіка, а тяжке життя на ньому. Воно в тілі пріє, кисне, горить вогнем. А одяг не зігріває, а відбирає тепло.  Цей самозахист не на користь тілу йде, а на шкоду здоров’ю. Це все люди вчені гальмують.  Із загартуванням людям треба погодитись, як із природою. Вона вічно жила й буде вона жити з людьми, якщо вони за це діло візьмуться й почнуть усе робити. 7707-131.

      У людей одне - перед ними стоїть місто зі своїми штучними прикрасами, хімія прогресує. Це таке проходить у них хороше й тепле життя. Воно довго не живе в природі, воно змінюється в житті поганим і холодним. Люди втратили своє попереднє здоров’я. Вони оточили себе нездоров’ям, вони стали хворіти, їх природа простудила.  Вони захворіли, їх оточив нежить, соплі течуть. Йому як чоловікові вже нездоровиться. Він оточив себе поганим і холодним. У людей зародився нестаток, їм нема де взяти. 7707-132.

     У людей народжується для цього така мисль, вона природою створюється для того, щоб змінити в людях вічно вмираючий на чоловікові потік. У нього було весь час введено технічні сили, було зроблено в природі штучне, щоб красота була в житті, а хімія в людях процвітала. Це все єсть чуже. 7707-136.

     Єство природи: повітря,  вода, земля. Вони служать людям благом, усе дають у їхньому житті. Без цього всього життя нема. Тому в природі народилась ідея Іванова для людей: рятувати в житті. Він не технічний, як усі люди єсть. Природа його обрала одного з усіх нас, людей. Вона йому як такому довірилась. Він один єсть такий у житті чоловік, котрому треба за його діло поклонитись. Він природу полюбив. Для нього холодне й погане – близький друг – це повітря, це вода, це земля. 7707-137.

      Природа – це єсть наша мати, її треба берегти, цінувати. А ми її ловимо, убиваємо, смажимо, варимо, поїдаємо й говоримо, що нам від цього робиться хороше. Так за що ж нас буде жаліти природа? Вона нас усіх до одного чоловіка народила, але ми всі до одного боїмось її, ховаємось у свої хороми, одягаємо на себе. Вона нас у будь-якому місці дожене й зробить те, що захоче. У неї на це сили єсть. Вона людей за їх діло карає. Люди від цього діла втрачають своє природне здоров’я. 7710-16

      За що нас таких усіх Паршек назвав бідними людьми? Ми з вами втягуємось у це, живемо в цьому один раз, а потім безслідно щезаємо. А раз ми вмираємо, то нам усім гріш ціна. 7710-17

      А тіло своє відкрив людям, щоб вони від цього вчинку лякались. Вони говорили, що  це по землі ходить сатана. Я показував  їм ненормальне холодне й погане. А вони своє мали: хороше й тепле, що приводило їх до поганого й холодного – це їх смерть. Тому вони вмирали й будуть умирати в цьому ділі. Я кричав людям: для чого ви це робите, що проти природи озброюєтесь? 7710-75. Хто тільки захоче в себе бачити хороше, той буде оточений поганим. 7710-97

     Помилка людей була в тому, що стали проти нашої рідної матері-природи озброюватися своїм технічним ділом, зробленим штучно, з введеною хімією. Від цього стало жити хороше й тепло. А це хороше й тепле веде в житті до холодного й поганого, тобто нашої смерті, котра зустрічає із своїми силами  нашого земного  чоловіка  й хоче йому  це бажання відірвати. Усьому діло єсть природа. Вона й мати, і зберігає. Вона може зустріти всякого чоловіка й нанести йому будь-якими засобами шкоду. Чоловік у природі – воїн, він для цього діла озброївся. Якщо його зброї підкоряються всі природні сили якийсь час, то в інший раз природа, володарка всьому, захоче – у баранячий ріг згорне. А захоче – чоловіка в людях зробить Богом. 7710-106.

    Нам, усім людям, не треба йти від природи, нам не треба боятись її духу, особливо повітря, води, землі. Нам треба близько з нею жити, щоб вона нас своїми силами не доганяла й не саджала на нас свою болячку чи грибок і не держала нас у ліжку. Щоб вона здорового чоловіка оточила, йому в усьому свої сили давала, щоб він не простуджувався, не хворів. А ці сили знайшлись, їх вводить сам Учитель Іванов, котрий полюбив своїм тілом, своїм ділом. Йому всі люди однакові, він їх зустрічає ввічливо. Він їх любить, усіх розціловує своєю любов’ю – це його в людях завоювання.7710-115.

     Люди наші сплять кожну ніч, вони нічого не думають про те, що їхні тіла йдуть із життя. Навіть сниться їм, начебто чоловік у повітрі літає або багатство в якесь місце приходить. А коли проснеться, від цього сну якийсь сум настає в чоловіка, якийсь у житті нестаток його оточує. 7710-118.

      Люди перед Богом не прогрішили. Їх Бог своїм ділом не карає за їхній такий обман. Люди помилились у своєму ділі: узялись його робити, щоб зробити, а природа не дала сил довести це діло до задуманого кінця. Воно залишилось у людях недоробленим. Чоловік захворів, похворів і вмер. 7710-119.

      Дитина з малих літ стала розбиратись теоретично, стала читати букви й ставити цифри. Вона оточилась трудом, вона стала штучним користуватись. Вона весь час робилась розумним чоловіком, як усі люди. Йому як такому чоловікові люди довіряли все, щоб він брав з них приклад, яким бути в своєму житті. За свої успіхи й уміння він робиться відмінником. Цій дитині лежить дорога одна – бути в людях командиром, за собою вести технічних людей. Цього права ніхто нікому не давав, а самі люди захотіли цього вчення й робили. 7710-123.

      Бог невинуватий, що люди зробились бідними. Це все люди зробили самі, не знаючи, що вони роблять. Вони думали, що вони роблять хороше для людей. Ми думаємо, що від цього діла одержимо користь, та ще яку. Ми хотіли, щоб земля нам у цьому році родила величезний урожай, котрим ми залишимось на весь рік задоволені. А  машини ми робимо самі. 7710-131.

     Учитель нам усім говорить, що треба не одного чоловіка любити, а треба любити природу, її дні, що прийшли. Вони до нас приходять і літом, і зимою, але ми всі їх зустрічаємо неоднаково – одні любимо, а інші не любимо. Які ж ми єсть люди, якщо ми не любимо природу, найголовніше в житті. Природа – це повітря, вода й земля – усе це нам життя дало. 7710-144.

    Я думаю, треба буде ця моя ідея, котра в природі заслужила, людям зробила користь. А раз люди цим задовольнили себе, вони повинні примусити уряд піти їм назустріч. Люди в своєму ділі помилились, а Учитель Іванов щодо цієї помилки хоче сказати, що це все може бути виправлено. 7710-150.

      Треба нам жити в природі не однобоко, а світоглядно. Ось які наші в природі діла, ми їх самі зробили. Треба жити багато, а ми живемо бідно з-за нашого незнання, і тому вмираємо. 7710-168.

      Нас ніхто не береже: у нас Бога нема. Ми так жити безсилі, за нас ніхто не заступається. Природа й та – на нас, на людей, на наше таке діло. Вона не хоче, щоб люди були такі, чужим хвалились. Це день, він прийшов до нас ніколи не бувалим, а ми його зустріли мертвим. У нас, на нас усе чуже, добуте трудом, руками, очима, розумом, хитрістю. 7712-27.

      Люди безсилі в природі жити через техніку, через штучне, через хімію. Усе це чуже, усе це природне, нікуди не гоже для життя. 7712-88.     

      А здорового чоловіка між людьми в природі нема: що-небудь він потребує. А раз він що-небудь потребує, уже це єсть хвороба. А в хворого чоловіка – думати, шукати по природі те, що треба. А коли він не знаходить, він хворіє, він психує, йому сильно боляче. 7712-214.

  Ми боїмось свого ворога. А ворог наш єсть природа. Ми її не знаємо, ми її не любимо. А хто ж нам життя дасть, якщо ми від неї відходимо? 7812-126.

     Тіло без хвороби не вмирає. Спершу природа сили його відбере, і тоді він легко вмирає. Такого чоловіка не народжувалось, щоб він жив вічно. 8204-71

      Ми в цьому всьому винуваті, ми ж з вами робимо те, що шкідливо природі. Вона за це все, зроблене нами,  не полюбила нас. Ми своїм ділом чужі для неї. Вона – своя, чужих не хоче бачити. Їй треба буде своє. 8204-73

      Треба йому запобігти, щоб на ньому не поширювалось ніяке таке захворювання. Ось що нам, таким людям, треба. А ми його не маємо і не збираємось мати. Паршек із своєю ідеєю виступає, усім своє доказує: тільки в цьому врятує сама природа. Вона покарала - вона й забере. Це повітря, це вода і земля – усі життєві якості. Ось що для життя чоловікові треба. Ми ж єсть у природі в цьому такі люди, як причеплені кліщики. Чоловік – це той буде чоловік у житті, він уважається чоловіком, хто не буде боятися природи, його тіло близько стане до природи. Вона його так полюбить, як ніколи ніхто. Він через це все стане безсмертним чоловіком. 7804-111

       Треба не лікувати хворого, а треба здоровому чоловікові запобігти простуді й захворюванню, щоб він знав своє таке місце. Воно єсть з усіма такими умовами, щоб там була така можливість будь-якому й кожному чоловікові зостатись без усякої такої потреби, щоб на цьому місці чоловік оправдав себе славою безсмертною. Це місце вже знайшлось Паршеком із людьми разом на Чувілкіному бугрі, де Гімн прозвучав. 8202-181

 

Теорія. На основі практики Учителя

Закон єдності двох протилежностей

 

        Можна привести з життя багато прикладів, коли з нічого появляється дві протилежності. Візьмемо психічні явища, почуття поганого і хорошого, холодного і теплого. Спочатку в нас нема ні першого, ні другого, нема нічого. Це може перевірити на собі кожен. Ми обливаємо все тіло холодною водою, нам робиться холодно, ми отримали почуття холоду, поганого. На цьому почутті не закінчується, а скоро приходить нам інше почуття, хороше почуття, робиться тепло. Кінцеве почуття протилежне до початкового. Чим холодніша вода, тим краще потім. Нам погано, коли свідомо терпимо без їжі 42 години, а потім у кінці це дає нам хороше почуття. Ніщо – це нуль у числовій формі. Отже, з нічого ми отримали два протилежних почуття, у числовій формі сума їх дорівнює нулю. Ми не бачимо і не помічаємо, як після одного почуття приходить протилежне друге, часто це нам невідомо. Це закон. Вся природа побудована за одним законом, у цьому вона єдина. Цей закон можна застосувати і для фізичних явищ. Якщо одну протилежність позначити як додатну  одиницю, то друга протилежність буде відємна одиниця, а синтез або сума двох протилежностей буде дорівнювати нулю. Отже, до дії у нас був нуль, тобто ніщо, і після дії, коли появились дві протилежності, у нас є нуль, тобто ніщо. Звідси висновок, стан природи до дії дорівнює стану після дії.

      Якщо багато людей бажають щось отримати, то вони діють. Очевидно, рух природи пов'язаний з почуттями, бажаннями маси людей. Природа підсовує їм протилежні почуття. На основі цього можна стверджувати, що джерело руху в природі є бажання і почуття людей. Люди діють, щоб отримати певне почуття, а природа протидіє, підсовує їм умови життя, в яких люди мають протилежне почуття. Ми бачимо, що одні дії, пов’язані з почуттями якимись, приводять або народжують протилежне почуття і відповідний рух природи. Отже, одне почуття породжує друге протилежне почуття. Подібне відбувається з людьми. Один чоловік породжує або приводить протилежного собі другого чоловіка, історії першого і другого однакові. Можна сказати, що перший чоловік приводить другого чоловіка на заміну собі. Другий чоловік народжується після першого через великий період часу, так що оточуючі люди не знають і не відають, що народився чоловік, який протилежний першому. Так народжується люди, отець і син. Син  замінює отця. 

      Розглянемо математичну модель утворення стада, вона нам допоможе зрозуміти народження всього живого в природі. Корова кожен рік народжує теля. Теля протягом року виростає і стає коровою, а з другого року народжує теля щорічно. Будемо підраховувати число голів стада щорічно.

Перший рік: одна корова. Всього 1 голова.

Другий рік: одна корова і одне теля. Всього 2 голови.

Третій рік: дві корови, одне теля. Всього 3 голови.

Четвертий рік: три корови, двоє телят. Всього 5 голів.

П’ятий рік: п’ять корів і троє телят. Всього 8 голів.

Шостий рік: вісім корів і п’ятеро телят. Всього 13 голів. І так далі.

Число голів всього щорічно можна представити рядом чисел:

1; 2; 3; 5; 8; 13; 21; 34 …

Особливо, що ряд будується за законом золотого перетину: кожен член ряду дорівнює сумі двох попередніх. Відношення будь-якого члена ряду до попереднього наближено дорівнює золотому числу: 1,618… Цей закон характерний для еволюції живих істот. На нашу думку, через єдність двох протилежностей твориться світ живими людьми.    

       На основі практики Учителя можна сформулювати закон.

      Закон єдності двох протилежностей. Спочатку нема нічого, з нічого ніщо не виникає. Будь-яке явище в природі не виникає, а проявляється в житті як дві протилежні сторони, котрі існують в єдності. Якщо появляється явище однієї сторони, то слідом за ним появляється явище протилежної сторони, яке нейтралізує перше, а їх сукупність – це початкове ніщо.

      Це стосується всіх явищ: фізичних, психічних. Приклади фізичних: енергія і маса, простір і час, кінетична і потенціальна енергія, позитивне і негативне. Приклади психічних. Почуття хорошого і поганого, теплого і холодного. Якщо появляється хороше почуття, то слідом за ним появляється погане почуття. І навпаки. Якщо появляється погане почуття, то слідом за ним появляється хороше почуття. Після холодного появляється тепле, і навпаки.

      Почуття, бажання маси людей та рух у природі пов’язані між собою. Початкове почуття хорошого і теплого викликає в природі рух, при якому мають кінцеве протилежне почуття – холодне і погане, яке нейтралізує початкове почуття, їх сукупність – це  ніщо. І навпаки. Початкове почуття холодного і поганого викликає в природі рух, при якому мають кінцеве хороше і тепле, яке нейтралізує початкове почуття.

      Закон. У природі дійсний рух є такий, що початкове почуття нейтралізується протилежним кінцевим почуттям.

        Розглянемо два способи життя людства. Здоровий спосіб життя. Люди загартовуються. Люди люблять обидві протилежні сторони природи: хорошу і погану. Люди спочатку приймають у житті такі умови загартування, при яких мають погане і холодне почуття. Це – свідомо терпіти холод при обливанні водою, свідомо терпіти погане при терпінні без їжі, здороватися з усіма, допомагати бідним тощо. За законом єдності двох протилежностей, за прийняте холодне і погане природа сама дає умови, при яких мають хороше і тепле почуття, тобто тепле і хороше. Це – здоровя, тепло внутрішнього характеру, задоволення. Якщо люди таке життя вважають хорошим, то вони в своєму житті завжди задоволені, щасливі. При загартуванні природа не карає всякими захворюваннями: грип, вірусна інфекція тощо. Люди задовольняються в природі в житті. Природа обдаровує так, що їм робиться хороше, добре. Природа сама скасовує причину утворення захворювання, без лікування. При обливанні тіла холодною водою утворюється в організмі тепло внутрішнього характеру. Найдорожча ідея Учителя – кожному бути без усяких потреб. При цьому кожен обдаровується найбільшим хорошим благом. Загартування підвищує опір організму до хвороби, відлякує будь-яку хворобу, вона безсила напасти. Через це все Учитель усім бажає щастя, здоровя хорошого. Всім вести здоровий спосіб життя. Здоровя – це стан, коли чоловік живе в єднанні з природою.

       Нездоровий спосіб життя. Люди не загартовуються. Люди живуть однобоко, люблять тільки одну сторону хорошу. Кожен чоловік хоче, щоб мати спочатку хороше почуття в житті, або, одним словом, хороше. Всі люди вважають життя хорошим, якщо щодня наїдаються досита, одягаються до тепла в тілі, живуть у домі з усіма вигодами. Люди хочуть, щоб їх тілу було тепло. Для цього вони відповідно діють у природі. Учитель називає таке людське життя теплим і хорошим. За законом двох протилежностей, люди за своє діло перед природою відповідають. Природа за їх тепле і хороше життя підсовує такі умови, що вони мають протилежне почуття – холодне і погане. Це – всякі захворювання, грип, вірусна інфекція, природні лиха тощо. У тілі холод. Можна сказати, природа карає людей так, що їм робиться погано. Це закон природи. Отже, причина виникнення захворювання на грип, вірусні інфекції тощо – люди прагнуть жити в природі хороше і тепло, не приймають холодного і поганого, не люблять природу, в котрій дві протилежні сторони. Так люди перед природою відповідають за своє діло. Природу ніяк не обдуриш, вона обов’язково в кінці так чи інакше зробить погане за початкове хороше. Якщо лікують якесь захворювання, то природа дасть інше захворювання або природне лихо, щоб було погане і холодне людям. Природа карає всякими засобами. Люди не можуть задовольнити себе в житті, вони завжди залишаються незадоволені, а тому нещасливі. Бо якщо люди в житті незадоволені, то таке життя вважають поганим, а якщо задоволені, то таке життя вважають хорошим. Люди діють, щоб задовольнити себе, але не досягають мети. Люди посадили зерно, виростили багато, жити стало легше, краще – тут же людям ввелась природою хвороба, смерть – погане. Люди зробили технічний прогрес, жити стало легше, краще – тут же  ввелась природою хвороба, смерть – погане. Люди народжуються в природі, щоб задовольнити себе в житті. Задовольнити себе – це природне бажання кожного. Але при нездоровому способі життя люди природно не задовольняються, тому вони змушені використовувати штучні засоби (куріння, вживання алкоголю, наркотики, секс тощо), щоб задовольнити себе – але врешті-решт не задовольняються.  Причина куріння, алкоголізму, наркоманії, сексуальної розпусти – незадоволення в природі в житті. Причина самовбивства – незадоволення в природі в житті. Секс спочатку дає людям хороше почуття, а потім їм стає погано, чоловік втрачає енергію; наслідки сексу – захворювання, СНІД, рід людський похітливий відмирає. В Україні за статистикою в середньому чоловік кохається (займається сексом) більше ста днів на рік, наслідки сексу – поширюється СНІД, тривалість життя чоловіків 62 роки, жінок – 82 роки.  

      Людям не слід лікувати хворобу технікою, хімією. Природа посадила хворобу – вона сама забере її, якщо люди візьмуться за загартування.  

       Захворювання – це стан, коли чоловік живе не в єднанні з природою.   

     У відношеннях між людьми є дві протилежні сторони: погане і хороше. Всі люди хочуть собі життя і щастя.  Христос заповідав: все, що хочеш, щоб тобі робили люди, те роби людям. Люби всіх людей, як себе. “Любіть ворогів ваших; благословляйте тих, хто проклинає вас, добро творіть тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто кривдить і гонить вас”. Мф 5:45. Вітайтеся з усіма: знайомими і незнайомими. Христос заповідав: загартовуватись, свідомо бути убогим, обходитися без усяких потреб, допомагати бідним, хворим, нужденним, всі блага ділити порівно між усіма, всім однакова зарплата по динарію в день; не карати, а прощати – за це люди отримають хороше благо. Це основні заповіді Христа. Всі основні заповіді  Христа виконав один Учитель Паршек. Ідеї Христа і Паршека однакові. Учитель писав: “Я зробив те, що колись говорив нам Христос”. 1983. Учитель заповідав: бажай і роби людям те, що собі хочеш. Люби всіх людей, як себе. Зробити з ворога любимого друга. Людям треба загартовуватись, всі блага ділити порівно; не карати, а прощати.  Учителя за це гнали, ненавиділи, держали в тюрмі, психіатричній лікарні багато років. Учитель був у таких умовах, що Йому можна було вмерти тисячу разів, але природа берегла. За це погане від людей природа Паршека обдарувала хорошим: Він був найздоровіший у світі чоловік, визнаний Переможець природи, Учитель народу, Бог землі, Бог Дух Святий.        

       Люди не хочуть виконувати заповіді Христа і Паршека, вважають їх поганими для людей.  Той, хто свідомо терпить від людей погане, той потім отримує хороше: здоровя, задоволення, Божі блага, життя. Ті люди, котрі спочатку не виконують заповіді Христа і Паршека, у кінці отримують всякі захворювання, незадоволення, смерть. За такі ідеї Христа гнали, ненавиділи, намагалися вбити. Найгірше для чоловіка – це віддати своє життя за своїх друзів. А за цю жертву чоловік отримує найбільше хороше благо Бога. Так і вчинив Христос, віддав своє життя за друзів, Його розпяли, через це потім став у людях Сином Бога.  

      Отже, одна з причин всяких захворювань є те, що люди не виконують основні заповіді Христа і Паршека. Щоби бути здоровим, треба обов’язково виконувати всі основні заповіді Христа і Паршека.

Вірус грипу як жива істота

     Вірус у живих людях стає живою істотою, бо розвивається в житті за законом золотого перетину. Спочатку в людей був сезонний людський грип. Вірус людського грипу уникає імунного контролю, і в результаті появляється пташиний грип, як протилежність першого.  Вірус пташиного грипу також уникає імунного контролю, і в результаті відбувається синтез або схрещення людського грипу і пташиного, він називається каліфорнійський або свинячий грип. Ми бачимо, що каліфорнійський грип є синтез або сума двох попередніх грипів. Тобто, каліфорнійський грип утворився за законом золотого перетину. Отже, грип – це жива істота, він і далі буде розвиватись у людях за законом золотого перетину (як у моделі стада), якщо люди нічого не будуть робити за вченням Учителя.

Загартування – метод пізнання істини

      Пізнання істини – це мета кожного чоловіка в житті. Від пізнання істини залежить наше життя. Часто люди не бачать істини, вони втрачають своє життя, вони не мають свідомості. Ми показали, що в природі всі явища проявляються як дві протилежні сторони, але люди їх не бачать, вони несвідомі. Хто бачить дві протилежності природи, той пізнав істину, він стає незалежний, вільний. Приклади відомих людей, які пізнали істину: Христос, Учитель Паршек. Практикуючи загартування, ми щодня приймаємо холодне і погане, і ми бачимо, як природа дає нам тепле і хороше. Ми поступово усвідомлюємо дві протилежні сторони природи, так поступово пізнається істина, ми стаємо незалежними, вільними.

Загартування  створило людство

      Загартування – джерело життя людства. Загартування було до ери сучасного чоловіка. Потім люди не змогли бути без потреб, і стали жити, як тепер.     

      Учитель: Коли він був на білому світі один-єдиний чоловік, то природа була непочатим джерелом. Чоловік нічого не потребував, а сили були Божі. Що треба було йому для розвитку його життя в людях, природа нічого не пожаліла. Узяла й як жінку йому до ніг вкинула. Він з нею зустрівся вперше, був цим задоволений. Тільки не за його такого думкою в природі вийшло. Здавалося б, треба мене як першого чоловіка слухатись і берегти все добро природне. Вона мені говорить: ми з тобою єсть хазяї, нас природа для нашого життя народила й показала нам перші початкові плоди – це природне на дереві яблуко. Вони оточили себе запахом аромату, у них виробився апетит. Зуби вони мали, їм захотілось це діло покуштувати. Вони стали кусати, вони стали жувати й ковтати. У них стало технічне всередині робитись, а в тілі не стало. Вони почули холод, неприємне в тілі почуття. Вони вже оточили себе нестатком. Вони звернулись до Бога зі своїм гріхом. А він їм голосом сказав своє слово: Адам, Адам! Що ти зробив? Йому відчинив ворота, щоб іти й відшукувати для себе хороше й тепле. У зв’язку із цим не треба класти образу на когось. Самі люди пішли в природу й стали зустрічатись із поганим і хорошим. Їм стало прищеплюватись. Вони стали розуміти, стали ждати час. 7701-12.

        У природі єсть усе. Вона ж народила чоловіка, вона йому світ показала, вона йому все дала, а життя не дала, не схотіла зберігати. У нього все було, але не було сил, вони йому не давались: він не зміг терпіти. Його вона в це втягнула. Вона – йому яблучко, вона йому ягідку, і дійшло до живого м’яса. Їв стільки, скільки це треба. Він не зміг терпіти. 7712-210. Ми бідні єсть люди, тому що не стали слухатися того, хто нас створив – це природа. 7712-271.

      По історії всього життя нашої планети землі, до ери чоловіка  в його житті загартування-тренування, як наука воно було, таким, як воно є. А коли до нього чоловік прийшов і став із ним разом нарівні жити, то це загартування-тренування людям не сподобалось. Люди стали ховатися від нього, відходити далі, стали в себе будувати технічний порятунок, самозахист, котрий їм створив тимчасового характеру життя. Чоловік живе один час, інший – він умирає на віки-віків. І так це життя в природі, воно продовжувалось у капризу цьому всьому, і так воно робилось із смертю. 8211-152

            Як запобігти всяким захворюванням? Учитель приймав усіх бажаючих: клав руки на тіло, через Свої руки струмом убивав біль, вводив дух, обливав водою, давав  усім усно однакові заповіді. Учитель пише: “Чоловіка ми прийняли, як усіх я приймаю, а потім водою холодною облили, потім він прийняв таке вчення, що робити: ê Треба два рази, вранці й увечері, купатися холодною водою. ê З людьми здороватись, жодного чоловіка не проходити. Твоє діло – їм сказати, а їх діло – вони як хочуть. ê Треба знайти чоловіка нужденного, йому треба дати 50 копійок; сам собі скажи: я, мовляв, ці гроші даю за те, щоб мені не хворіти. ê У п’ятницю о 6 годині повечеряв, лічи 42 години, у неділю о 12 годині будеш їсти. Вийди надвір, з висоти тягни повітря й говори: “Учитель, дай мені здоров’я”. Після цього їж, що хочеш, скільки хочеш. Твоє здоров’я - це є все. ê Не харкай, не плюй на землю, не кури, не вживай алкоголь.  Це твоє законне в цьому діло. Не будеш це робити – у тебе реального нічого не вийде. А коли ти це все з душею, із серцем будеш робити, то ти виправдаєш цим усім. Це наша така ідея робиться в природі нами”.1983.03. Так Учитель приймав до 1983 року.

      Хто тепер приймає бажаючих? Тепер послідовники Учителя об’єднуються в громадську організацію еволюційний рух на райському місці в Оріхівці. Радимо всім загартування починати з прийому, бо прийом дає гарантію в оздоровленні, так що чоловік не стоїть на черзі хворіти і вмирати. Тепер бажаючих приймають учні Учителя на нашому райському місці бугрі, просіть будь-кого з еволюційного руху, щоб прийняв. Починати заняття радимо весною з 25 квітня або літом.

      У 1982 р. Учитель молоді й усім людям, в яких нема можливості прийнятись, написав заповіді, щоб зміцнювали здоров’я, вони відомі як “Дитинка”; це подарунок усім людям: 1) два рази в день купайся в холодній воді, щоб тобі було добре. Купайся в чому можеш: в озері, в річці, ванні, приймай душ або обливайся. Це твої умови. Гаряче купання завершуй холодним; 2) перед купанням або після нього, вийди на природу, стань босими ногами на землю, а зимою на сніг хоча б на 1 – 2 хвилини. Вдихни через рот декілька раз повітря й побажай собі й усім людям здоров’я; 3) не вживай алкоголь і не кури; 4) старайся хоч раз в тиждень обходитися без їжі й води з п’ятниці 18 – 20 годин до неділі 12 годин. Це твої заслуги  і спокій. Якщо тобі трудно, то терпи хоча б протягом доби; 5) у 12 годин у неділю вийди на природу босим і декілька раз подихай, як написано вище. Це свято твого діла. Після цього можеш їсти все, що тобі подобається; 6) люби природу, що оточує тебе, не плюй на землю, не випльовуй із себе нічого. Звикни до цього, це твоє здоров’я; 7) здоровайся з усіма по всіх усюдах, особливо з людьми поважного віку. Хочеш мати в себе здоров’я – здоровайся з усіма; 8) допомагай людям, чим можеш, особливо бідному, хворому, ображеному, нужденному. Роби це з радістю. Відгукнись на його нужду душею і серцем. Ти придбаєш у ньому друга і допоможеш ділу миру; 9) переможи в себе жадність, лінь, самовдоволеність, користолюбство, страх, лицемірство, гордість. Вір людям і люби їх. Не говори про них несправедливо. Не приймай близько до серця недобрих думок про них; 10) звільни свою голову від мислі про хворобу, недомагання, смерть. Це твоя перемога; 11) мисль не відділяй від діла. Прочитав – добре, а найголовніше – виконуй; 12) розказуй і передавай досвід цього діла, але не хвались, не вивищуйся в цьому, будь скромним”.

      Учителя треба просити, Він говорить: “Проси Мене – будеш здоровий”.

Будь-яка наука має практику та теорію на основі практики. Вчення загартування має практику і теорію, тому є наука. Учитель стверджує: загартування – наука всіх людей, здорових і хворих. Загартування одне врятує все людство. Загартування запобігає всякій хворобі й біді. Свідоме терпіння – легке лікування. Через загартування, ходіння босим буде мир у всьому світі. Всіх людей у світі врятує в житті свідомість Учителя, вивчайте вчення, змінюйте свідомість, Учитель – приклад  усім у всьому.

     Бажаю щастя, здоров’я хорошого.