Рівняння еволюції

 

Практика і теорія, котра в процесі побудови. Приєднуйтеся до побудови!   

 

Валентин Ош

 

Учитель Порфирій Іванов є творець блага людства, його вчення є наука, про це він пише в своїх багатьох працях. 8204.с81, 130. Він стверджує в багатьох працях , що він далекий від релігії і містики, але використовував у своїй практиці деякі не релігійні заповіді та ідеї Ісуса Христа стосовно здоров’я і життя. 7812.с113. Наприклад, загартовуватися обливанням ніг до колін, здороватися з усіма, допомагати нужденному, поститися, учитися бути без потреб незалежним тощо.  Наука взагалі складається з практики і теорії, практику Іванов зробив на собі, це його наука загартування-тренування.  Весь свій практичний досвід Іванов описав своєю рукою в своїх рукописах, це його праці, вони частково є теорією. На сьогодні праці Іванова опубліковані і розповсюджуються на електронних носіях і в мережі Інтернет, вони належать усім людям усього світу, це подарунок їм. Порфирій Іванов говорить про статус будь-якої праці, в тому числі своєї: «А в природі цього немає, що це твоє. Раз ти зробив у природі, тобі це все далося, вже це є наше спільне, але не твоє особисте». Бог то Бог, та не будь сам поганий. 1966.07. с125. Праця будь-яка, також ця праця, є спільне надбання людства, але не власність будь-кого особисто. Це є наше. Кожен має право вільно безплатно користуватися, копіювати, видавати, перекладати на будь-яку мову, розповсюджувати.   Іванов звертається до вчених з просьбою, щоб з його практики побудували  теорію. Іванов: «Ви, учений чоловік, знаєте добре, що з будь-якої практики можна побудувати будь-яку теорію. А коли обґрунтується теорія, і практика буде визнана, тоді-то визнається це право Паршека. Він із колії не сходить, жде цього моменту». 8202.с52. «Прийде такий час, про мене заговорить теорія». 8204.с177.

 

Пропонуємо всім послідовникам Іванова, які займаються практикою, особливо вченим, брати участь у побудові теорії, і її будувати спільними силами всіх людей. А коли буде побудована теорія, тоді й практика Іванова буде доведена і всіма людьми визнана. І вчення Іванова буде вважатися насправді наукою, найголовнішою в житті всього земного людства,  і її визнають усі люди на білому світі всіх національностей. І будуть виконувати науку Учителя, але так, щоб своє знайдене зробити, а іншим людям у житті не заважати, бо така ідея Учителя. 7812.с92.  Будь ласка, приєднуйтеся до побудови теорії.     

 

 Практика

 

Приклад 1.  Порфирій Іванов говорив про еволюцію, що еволюція – це не вживати їжу, тобто свідомо терпіти певне число годин у тиждень. Наше терпіння постійно росте. Іванов показав своїм практичним досвідом, що терпіти без їжі треба певне число годин підряд в тиждень:

 

24, 42, 66, 108, 144 годин в тиждень. Маємо послідовність чисел, яка будується за законом: кожен член дорівнює сумі двох попередніх. Відношення будь-якого члена до попереднього приблизно дорівнює постійному числу, яке називається золотий перетин: 1,618… Це число часто зустрічається в природі.

 

Приклад 2. Розглянемо чисельний ріст такого стада корів протягом якогось часу. Доросла корова народжує одне теля щороку, а народжене теля стає дорослою коровою через рік після народження. Якщо підрахувати число голів стада щороку, то отримаємо послідовність чисел, в котрій кожен член дорівнює сумі двох попередніх. Ця модель характерна для еволюції всіх живих істот у природі.

 

Ці два приклади приводять до думки, що в еволюції якості виражаються діалектично послідовністю чисел, тобто кількістю.

 

А1, А2, А3, А4, А5 ... Аn.  Це є еволюційна послідовність у загальній формі. Де n – будь-яке натуральне число. Далі цю еволюційну послідовність чисел будемо пробувати знайти, будемо будувати.

 

Теорія

 

Будуємо на основі діалектичних законів.

 

В природі є дві єдині протилежності.  Наприклад, тепле, хороше, холодне, погане. 

Заперечення заперечення. (Заперечення). 

Дія, протидія, синтез. (Дія-синтез).

 

Побудова еволюційної послідовності

 

Вибираємо перший член. Перший член послідовності може бути будь-яке число, воно не впливає на результат. Еволюційний ріст усякого виду починається з однієї особи, або пари, тобто з одиниці.  Тому перший член послідовності вибираємо рівним одиниці.

 

Другий член. Другий член має бути число, відмінне від одиниці, згідно з законом (Заперечення).  Якби другий член дорівнював одиниці, то в такій послідовності не виражався б еволюційний розвиток, що не підтверджується на практиці. Отже, другий член не одиниця, а якесь число (X).

 

Третій член. Третій член послідовності за логікою згідно з законом (Заперечення) є не (1) і не (Х). Згідно із законом (Дія — синтез) є синтез першого і другого члена, синтез – це є сума в числовій формі. Звідси виходить, що третій член дорівнює сумі: 1 + Х. Також два приведені приклади з практики підтверджують, що третій член є (1 + Х). Отже, перші три члени еволюційної послідовності побудовані за діалектичним законом – дія, протидія, синтез.

 

1, Х, 1 + Х 

 

Ця послідовність трьох членів побудована за законом: третій член дорівнює сумі двох попередніх. Можна припустити, що за цим законом має будуватися еволюційна послідовність чисел для будь-якої кількості членів. Таких послідовностей може бути нескінченне число. Виберемо з нескінченного числа можливих послідовностей одну послідовність, яка зустрічається в природі з найбільшою ймовірністю, тобто зустрічається в природі найчастіше.  Це послідовність, у котрої відношення будь-якого члена до попереднього члена є постійне число, така послідовність називається геометрична прогресія. Така послідовність є одна. Будемо вважати, що еволюційна послідовність є геометрична прогресія. Отже, ми маємо послідовні три члени геометричної прогресії, тепер можемо знайти точно її знаменник (Х) та будь-який член послідовності. Знаменник (Х) дорівнює відношенню третього члена до другого.

 

Х = (1 + Х)/X. Звідси маємо квадратне рівняння. Основне рівняння еволюції.  

 

Х² Х  1 = 0.  (1)   Знаходимо корні.

 

Перший корінь: Х1 = 0,5 (одиниця  плюс корінь з пяти). Позначимо Х1 = Z. Це число називається золотий перетин: 1,618033  

 

Другий корінь: Х2 = 0,5 (одиниця мінус корінь з пяти). Використовуючи попереднє позначення, маємо друге позначення: Х2 =  1/Z.  Х2 = – 0,618033…

 

Послідовність з першим коренем (П1):  1, Z, Z², Z³...    (2) 

 

Показник степені є будь-яке натуральне число, тому члени послідовності збільшуються необмежено. Зростаюча прогресія. На практиці зручно користуватися аналогічною послідовністю цілих чисел: 1, 2, 3, 5, 8, 13, 21, 34, 55...  В ній кожен член дорівнює сумі двох попередніх. Відношення між будь-яким членом і попереднім приблизно дорівнює золотому перетину.

 

Послідовність з другим коренем (П2): 1, –  1/Z, 1/Z², – 1/Z³...   (3)

Прогресія, що убуває, із змінними знаками членів. Показник степені є будь-яке натуральне число.  Аналогічна послідовність обернених цілих чисел: 1, –  1/2, 1/3, – 1/5, 1/8,  1/13, 1/21...  (4)    

 

Якщо початковий  член послідовності є будь-яке число (а), то кожен член послідовності П1 і П2 буде помножений на це число (а). Якщо початковий член дорівнює (а), то маємо перші три  члени: a, aX, a + aX . Звідси отримуємо знаменник прогресії:  aX/a  = (a + aX)/aX.  Після спрощення  отримуємо виведене раніше рівняння  еволюції (1). 

 

Ми побудували послідовність будь-яких якостей у природі, які виражаються певними кількостями, тобто числами, бо кількість і якість діалектично повязані між собою. У природі є дві єдині протилежні сторони за діалектикою – це створення чого-небудь і знищення його. Очевидно, що в природі має бути щось спочатку створено, щоб потім воно було знищено. Отже, процес створення чого-небудь завжди випереджає процес знищення його. Це підтверджується практично в житті астрономічного Всесвіту, котрий перед нами більше створюється і розширюється, і майже непомітно знищується.  Розміри Всесвіту значно перевищують розміри галактики, у котрій відбуваються процеси знищення матерії, тіла з масою притягуються один до одного. Матерії більше створюється в природі, ніж знищується. Взяти чорну діру. Це, на нашу думку, пояснює існування створеного Всесвіту. Бо по-іншому не може бути. Те, що створено та існує в цю мить, в наступну мить буде знищено. Хто створив світ, той його знищує. Ми всі зазичай запитуємо: хто створив Всесвіт? Відповідь: той, хто його знищить. У теорії процеси створення і знищення описують  дві протилежні послідовності, котрі виходять з єдиного рівняння еволюції.  П1 є зростаюча послідовність, вона виражає процес створення чого-небудь, наприклад матерії. П2 послідовність, що убуває, вона виражає процес знищення того, що створено спочатку.  Процес створення і знищення відбуваються одночасно. Одне знищується, інше створюється.  Початкове число послідовності П2 є набагато менше від кінцевого числа послідовності П1. Припустимо, що початковий член П2 дорівнює М, він виражає кількість матерії в природі в якийсь момент часу:

П2: М, –  М/Z, М/Z², – М/Z³...   (5)

 

Ми бачимо, що із збільшенням номера члена послідовності його величина прямую до нуля, тобто матерія знищується. Цей процес відбувається в кожній галактиці. Скупчення тіл з масою в просторі називається галактикою. Всі тіла скупчення з якогось моменту часу рухаються до центра галактики і поступово, із збільшенням номера члена послідовності, їхня кількість матерії зменшується за формулою (5), і, доходячи до центра, майже зникає. Цей центр названий чорною дірою. Послідовність П1 виражає створення і зростання матерії, кількість галактик зростає, вони розбігаються одна від одної, Всесвіт розширюється. Відстань між галактиками збільшується, астрономічний простір збільшується, розширюється.  Очевидно, скільки матерії створилося, стільки буде знищено. Закон збереження існує.  У Порфирія Іванова є праця з такою назвою: «Одна, що йде, друга зворотна». Або російською: «Одна идущая, другая обратная».  (1966.12). Ця фраза приводить до ідеї,  що в природі йде один процес створення,  і зворотній процес знищення. Це дві дороги, шляхи. Один іде до життя, другий до смерті. Із практики Порфирія Іванова ми з вами спробували побудували теорію. А тепер далі цією теорією будемо  пробувати описувати практику природи, знаходити підтвердження на практиці теорії, тобто підтверджувати істинність теорії. Бо критерій істини є практика.  

 

Гіпотеза кванта якості

Квант якості – найменша частинка будь-якої якості природи, тобто матерії. Наприклад, фізичної величини енергії. В процесі еволюції матерія зростає через еволюційну послідовність чисел (П1) від малого числа до Великого числа. Тут перший член  є одиниця. Це підтверджується на практиці Всесвіту астрономічного, Всесвіт і його матерія збільшується, він розширюється.

 

Основне рівняння еволюції показує, що закономірний також зворотний процес скасування, зменшення матерії від великого до малого числа (П2).  Тут перший член є велике число. Тобто обов'язково відбувається знищення матерії за законом (Заперечення). Це підтверджується на практиці за космологією. Наприклад, в галактиках чорна діра.

 

Та матерія, яка виникла через послідовність П1, закономірно знищилася через послідовність П2. Скільки матерії виникає або утворюється в послідовності П1, стільки матерії зникає або скасовується в послідовності П2. Якщо подивитися на природу в цілому, то можна відзначити, що матерія не виникає і не зникає, а перетворюється з одного виду в інший.

 

Рівняння еволюції дає дві послідовності П1 і П2, одна зростаюча, друга убуває. Вони є дві протилежності, котрі єдині. Якщо спочатку одна зростає, то потім убуває. Це проявляється в нашій практиці. Ош говорить, що в природі є дві протилежні сторони щодо почуття в природі людей. Якщо люди спочатку в житті мають почуття хорошого, теплого, то потім природа сама підсовує такі умови життя, що люди відчувають погане, холодне. І навпаки. 

 

Рівняння еволюції показує, що матерія спочатку збільшується від малого до Великого Всесвіту, а потім зменшується до малого, потім знову збільшується и так далі. Так відбувається коливальний процес без кінця. Причина і рушійна сила еволюції є в самій природі.   

 

Можливо, світло перетворюється в матерію з певною масою, котра має властивість притягуватися або до себе притягувати матерію, що має масу.

 

Гіпотеза кванта відстані

Матеріальний об'єкт має місце в просторі в певних точках, а не в неперервному просторі, як ми всі досі  розуміли. Найменша відстань між двома сусідніми точками, у котрих може бути матерія, називається квант відстані і дорівнює: mZ (одиниця виміру метр). Матеріальний об'єкт займає місце в просторі за такою послідовністю чисел, одиниця метр.

 

m, mZ, mZ², mZ³ ...  (метри). m — початковий член. Показник степені є будь-яке натуральне число.  Послідовність Пm.

 

Гіпотеза кванта часу

Матеріальний об'єкт існує в природі через певні проміжки часу, а не в неперервному часі, як ми, всі люди, досі розуміли. Квант часу – це найменший проміжок часу, що йде в природі. Проміжки часу виражаються такою послідовністю чисел в одиницях часу, секунда.    

 

k, kZ, kZ², kZ³ ...  (секунди). k — початковий член. Показник степені є будь-яке натуральне число. Послідовність Пk. 

 

Світло. Швидкість

Коли виникає світло, воно починає розповсюджуватися в просторі на квант відстані за квант часу. Тобто виникнення світла, відстань, проміжок часу мають одну фазу. І також світло має одну фазу в будь-якій точці простору, і будь-якому проміжку часу. Послідовність відстані і часу починаються разом, їм дає початок світло. Тому швидкість (V) світла дорівнює:

 

V світла = m/k = mZ/kZ = mZ²/kZ² = mZ³/kZ³ метрів/секунду = с = триста тисяч кілометрів за секунду.

 

Із послідовності відстані і часу бачимо, що швидкість світла максимальна в природі, найбільша, більше її не може бути. Швидкість світла постійна в будь-якій точці простору і момент часу, не залежить від руху джерела світла чи спостерігача. Світло поширюється в просторі необмежено, на велику відстань. Ці властивості підтверджуються на практиці. Космологія підтверджує, що Всесвіт астрономічний весь час розширюється.

 

Біле світло, простір і час зв'язані за формулою: s = c t. Відстань (s) і час (t) проявляються як дві протилежності. Якщо виникає відстань, то також виникає і час. Ці три фізичні явища існують в єдності.

 

Основне рівняння еволюції показує, що світло має двояку властивість. Світло проявляється як корпускулярна частинка, і як хвиля, котра має різні частоти. Послідовність П1 описує розповсюдження світла як корпускулярної частинки. Послідовність П2 описує хвильові властивості світла. Хвилі поздовжні.   

 

Наслідки

Породжується світло — породжується також простір і час. Отже, через породження світла породжується матерія, Всесвіт. Відомо факт, що люди можуть породжувати світло і його бачити. Отже, люди породжують матерію і Всесвіт, творять світ. Природа народжує людей для життя природи, а люди, створюючи світло, породжують природу. Отже, природа безсмертна, їй немає кінця. Отець Ош береже природу і людей, робить все, щоб люди жили здорові і щасливі, і творили світло. Він говорив: «Жити треба, а вмирати не треба».

 

Серце людини

 

Автоматія серцевого м’язу. Практика. Здібність серця ритмічно скорочуватися під впливом імпульсів, які виникають у самому серцевому м’язі отримала назву автоматії серця. Автоматія забезпечує відносно незалежну від нервової системи роботу серця. Скорочення шлуночків продовжується приблизно 0,3 секунди, після чого вони розслабляються. І протягом 0,4 – 0,5 секунди весь серцевий м’яз перебуває у стані спокою, або загального розслаблення. Тривалість всього серцевого циклу приблизно 0,8 секунди. Цузмер А. М. Біологія: людина. – М. 1990. Отже, відношення між тривалістю розслаблення і скорочення дорівнює золотому перетину. Значить, це є еволюційний процес. Цей процес можна описати теоретично. Він описується рівнянням еволюції, має дві послідовності чисел П1 і П2, у котрих два члени, він має бути автоматичним за своєю природою. Очевидно, таку здібність автоматичності руху серця мають усі живі організми, що еволюціонують, інакше вони б не існували. Далі побудуємо теорію.                   

 

Рушійна сила еволюційного процесу. Автоматизм.

Еволюційна послідовність може мати будь-яку кількість членів.  Розглянемо послідовності П1 і П2 з двома членами. Перший член (а) і наступний.  Відношення між ними дорівнює золотому перетину.

 

П1: а, аZ. Де а – перший член.   1). Послідовність П2 може мати перший член (а). Тоді маємо:  П2: а, – а/Z.  2). Також П2 може мати перший член (aZ).  Тоді буде така П2: aZ, – aZ/Z.  Або після спрощення П2: a Z, – a.  Можливо, кінцеве значення є імпульсом для запуску другого циклу послідовності П3. Після першого циклу автоматично запускається другий цикл. І так далі автоматично продовжується циклічність необмежено. Іншими слова, відбувається рух по спіралі. Процес починається спочатку. 

 

П3: a, aZ, a, aZ, a, aZ  Кількість циклів теоретично нескінченна, тобто процес вічний. 

 

Причина руху, рушійна сила є в самій еволюційній системі. Цей процес незалежний від будь-яких інших систем. На практиці цей процес відбувається в природі скрізь, і в великому, і малому. Цей автоматичний механізм можна назвати серцем природи. Теорія побудована на практиці автоматії серцевого мязу. Це підтверджує гіпотезу кванту часу.   

 

Дві протилежні сторони. Хороше і погане.

Вище ми розглянули автоматичну дію в еволюційній послідовності:

 

П3: а, аZ, а, аZ, а, аZ, а, аZ

 

Ці два члена, що періодично повторюються, виражають дві протилежні сторони в природі. Вони є дія і протидія, кожен є запереченням попереднього. Приклад. Скорочення і розслаблення мязу серця. Іванов пише, що в природі є дві протилежні сторони в житті людей. Люди в своєму житті мають почуття тепле і холодне, хороше і погане. Людина приймає в житті хороше, а потім приходить погане. Цикл закінчується і починається другий, третій і т. д. Тепле літо і холодна зима. Учитель говорить, що люди люблять хороше, всі хочуть хороше в своєму житті, і не люблять холодне, бояться холоду, захищаються від холоду одягом тощо. Це помилка в житті людей. Учитель робить висновок. У природі треба любити і приймати дві сторони природи: тепле, хороше і холодне, погане. Це природно, еволюційно. Кожен живий чоловік повинен у природі жити по-природному, по-еволюційному. Якщо люди так роблять, то природа іде їм назустріч, дає життя, здоровя, всілякі блага. Тільки не треба боятися в природі холоду, поганого, голоду тощо. Треба любити природу, як матір рідну. Вона нас усіх народила, дає все для життя. Якщо люди бояться холоду і приймають у своєму житті тільки тепле, хороше, то вони живуть не по-природному, не по-еволюційному. В їхньому житті закономірно виникає всякого роду стихія, хвороба, смерть. Природа не сприяє в житті, а заважає. Природа такого чоловіка не любить, гонить з життя, щоб він не жив, робить в тілі будь-яку хворобу, і він вмирає.

 

Природа народжує людей для незалежного життя в природі, але не для смерті. Еволюційна автоматична послідовність П3 в нормальному стані має нескінченну кількість циклів, тобто вічна. Якщо чоловік любить природу і приймає в житті дві протилежні сторони, то природа дає йому вічне здорове життя. Він є хазяїн природи, він творить у своєму житті еволюцію за автоматичною послідовністю П1. Він своєю волею створює природне серце, котре діє вічно. Іванов стверджує. Якщо людина любить холодне, погане, вона безсмертна в житті. Для цього треба створити відповідні умови в житті. Якщо люди живуть не по-природному, однобоко, приймають у житті тільки хороше і тепле, а погане і холодне гонять, то природа обмежує послідовність П1, і люди живуть недовго, хворіють, скоро вмирають. Якщо в якомусь органі збій еволюційного автоматичного процесу,  то це називається хворобою.

 

В житті людей є два способи життя, як дві протилежності. Перший. Люди залежні від природи, їм щодня треба їжа, одяг, житловий дім. Цього всього досягають через труд. Залежність веде людей до втрати здоровя, до хвороби і смерті. Так живуть більшість людей. Другий спосіб незалежність тепер практично твориться в людях. Люди будуть жити незалежно у природі, без усяких потреб: їжі, одягу, житлового дому. До незалежності треба прагнути всім, поступово ставати незалежними. Незалежність веде людей до еволюції, здоровя, життя вічного. Незалежність в повноті проявилась на одному чоловікові Іванову, він практично творить незалежність у людях. Це перший незалежний чоловік. Створив вчення, це його вчення наука загартування-тренування. Висновок. Люди своє життя повинні будувати так, щоб було дві сторони природи. Любити тепле, хороше і холодне, погане однаково. Тобто життя будь-якого чоловіка описувалося еволюційною автоматичною послідовністю П3,  котра вічна, із-за цього життя людей буде безсмертне. Тобто люди не будуть умирати. 

 

Життя по-еволюційному

Іванов знайшов метод і практично перевірив, як у дійсності людям жити по-еволюційному, приймати тепле хороше і холодне погане. Учитель приймав бажаючих, вони отримували здоровя. Учитель писав про прийом: «Чоловіка ми прийняли, як усіх я приймаю. А потім водою холодною облили, потім він прийняв таке вчення, що робити. 1. Треба два рази в день, вранці й увечері, купатися холодною водою. (Спочатку ноги мити, бажано все тіло). 2. З людьми здороватись, жодного чоловіка не проходити. Твоє діло – їм сказати, а їхнє діло – вони як хочуть. 3. Треба знайти чоловіка нужденного, йому треба дати 50 копійок. Сам собі скажи: я, мовляв, ці гроші даю за те, щоб мені не хворіти. 4. У п’ятницю о 6 годині повечеряй, 42 години не їж і не пий, у неділю о 12 годині будеш їсти. Вийди надвір, з висоти тричі тягни повітря й говори: «Учителю, дай мені здоров’я». Після цього їж, що хочеш, скільки хочеш. Твоє здоров’я – це є все.  5. Не харкай, не плюй на землю, не кури, не вживай алкоголь. Це твоє законне в цьому діло. Не будеш це робити – у тебе реального нічого не вийде». 1983.03. Загартування – це наука всіх людей усього світу, джерело людського життя. Хто виконує, той запобігає всякому захворюванню, біді. Механізм автоматичної дії серця діє в кожній клітині організму, загартування сприяє цьому процесу. Іванов говорить у статті «Моя перемога», що його загартування – це «самозбереження своєї клітини», тобто клітина сама себе зберігає, діє, підтримує життя автоматично. Велика заслуга  Учителя Іванова, що він знайшов метод виходити в будь-кого серце, щоб воно було завжди «молоде, здорове, загартоване, як 25-річного молодого чоловіка». Практика підтверджує це, у людини будь-якого віку після терпіння без їжі 42 години спостерігаємо тиск крові близько 120/80, як у молодої людини. Іванов учить оздоровлюватися самому і  передавати своє здоровя іншим людям.

 

Як передавати здоровя іншим людям бажаючим?

Практично доведено автором, коли здоровий загартований чоловік, котрий багато років не застуджується і не хворіє,  руками торкається до другого хворого не загартованого чоловіка, то проходить через руки струм, який включає еволюційний процес у кожній клітині нездорового організму, вони оздоровлюються, починають діяти автоматично. Імпульс струму відчутний. Аналогічно з допомогою електричного розряду запускають серце, коли воно зупинилося. Так здоровя передається від здорового чоловіка до хворого.  На цьому базується метод Учителя Іванова прийому хворого чоловіка. Учитель  хворого кладе на спину, оточує його тіло своїми руками, правою бере за великі пальці ніг, ліву кладе на лоб,  потім говорить, щоб хворий дивився на серце, легені, живіт, потім тягне за кожен палець ніг і рук, робити вдих і видих. Потім ставить на ноги, бере своїми руками за руки, говорить, щоб дивитися на органи, потім робити вдих і видих. Потім обливає холодною водою, потім дає усно пораду, що робити вдома, це пять заповідей. Цілує, прийом закінчується. Поцілунок з любов’ю найкраще знімає хворобу і оздоровлює.  Після прийому бажано не припиняти заняття, бо це подібно до зупинки серця. Початківців приймати можуть також учні Іванова, котрі навчені приймати, не простуджуються і не хворіють. А просити всі люди мають Учителя Іванова: «Учителю, дай мені здоровя».  Щоб мати здібність струмом рук оздоровлювати іншого, треба в природі електризуватися, тобто накопичувати електричний заряд. Електрика накопичується у кожного під час обсихання тіла  після обливання всього тіла холодною водою надворі, при цьому проходить через тіло електричний струм, тобто електризація тіла відбувається в процесі загартування.   Отже, починати загартування за системою Іванова бажано з прийому, щоб було з гарантією. Для цього Отець Ош створив людям науку загартування. Якщо ми, всі люди, займаємося практикою, то треба прочитати все, що Учитель написав у своїх працях. 1966.05. Доктор… с30.

 

Новий метод охорони здоровя

Його суть не в лікуванні технічними, штучними, хімічними засобами, а в догляді кожного за собою, щоб запобігати будь-якому захворюванню, простуді. Ми з вами, всі люди до одного чоловіка, що живуть на білому світі, свідомо, добровільно при сприянні всього суспільства і медицини загартовуємося за системою Учителя Порфирія Іванова, щоб не застуджуватися і не хворіти, запобігати будь-якому захворюванню. Іванов говорить про роль медицини в оздоровленні всіх людей: «Ми повинні цього навчитися самі лікарі, щоб не застуджуватися і не хворіти. А потім навчити інших хворих цього, що робить у природі сам лікар». 6607.с.87.  

 

Збільшення і зменшення відстані між об’єктами в природі

Відстань між об’єктами проявляється в природі як дві протилежності, вони описуються  рівнянням еволюції. Рівняння має два розв’язки. Має послідовність П1 з першим коренем і послідовність П2 з другим коренем. У послідовності П1 відстань збільшується від малого значення до великого, в послідовності П2 відстань зменшується від великого значення до малого.  На практиці ми бачимо, що в області галактики відстані між космічними тілами зменшуються, вони мають масу.  А відстані між галактиками в космосі весь час збільшуються, Всесвіт розширюється за послідовністю П1. Це породжує в уяві простір, в якому тіла відштовхуються,  начебто між ними діє сила відштовхування, яка приводить до відштовхування. І все почалося з так званого «великого вибуху».  Ми уявляємо, що в масштабах галактики начебто діють сили тяжіння між тілами з певною масою, її називають гравітацією, яка приводить до зменшення відстані між тілами. Всі тіла втягуються в чорну діру, котра в центрі галактики. Це все відбувається в уяві. В дійсності, як говорить теорія, сил між тілами немає, і немає гравітації. Фізичні явища сила і тому подібне введені як поняття для зручності пояснення явищ природи.  В природі є дві єдині протилежні сторони: почуття людини тепле і хороше, холодне і погане, також відстань, що збільшується і зменшується тощо.

 

Зміна часу виражається зростаючою  послідовністю П1: k, kZ,  kZ², kZ³...    (6)

Відстань зростаюча між точками в просторі виражається  послідовністю  П1: m, mZ,  mZ², mZ³... (7)

 

Зменшення відстані між тілами  з масою описує послідовність, що убуває

П2: L, –  L/Z, L/Z², – L/Z³, L/(Z²)² … (8).  Тут L – перший член.  Ми бачимо, що із збільшенням номера члена послідовності його величина зменшується до нуля.  Відстань між тілами змінюється з часом, між відстанню і часом є певна залежність.

Практика астрономії і теорія нам показує, що всі тіла з масами зосереджені в галактиках.  Кожна галактика має центральну точку, відстань між котрою і всіма тілами зменшується, всі тіла рухаються в напрямку до центра, діючи одне на одне. Теорія і практична астрономія показує, що у просторі є така точка і в часі є такий момент, де тіла з масою зникають безслідно, тому вона названа в астрономії чорною дірою. Так відбувається знищення матерії, котра була створена. Це подібно до явища в природі, яке ми часто зустрічаємо в природі.  Жива істота будь-яка народжується в природі, якийсь час живе в якомусь місці, тоді приходить таких день і момент, в який вона перестає жити в даному місці.  

 

Що буде далі

Коли люди стали залежні, вони втратили здібність знати, що буде далі. Так живуть протягом всієї історії. Тепер люди живуть свавільно в природі, не по-еволюційному, тому не знають, що буде далі. Так було, є і буде доти, поки не стануть жити по-еволюційному. Люди не знають всієї еволюційної послідовності, вони сьогодні живуть і не знають, що буде завтра, через рік. Тому вони помиляються, їх природа карає всякими своїми силами, їхнє життя важке. Незнання – причина  ворога хвороби. Що є еволюційна послідовність?  Це послідовність у часі всіх явищ у природі. Тобто люди, хто знає цю послідовність, завжди знають сьогодні, що буде завтра, через рік, через період, тобто що буде далі. А щоб людям знати еволюційну послідовність, треба жити по-еволюційному, тобто бути творцями еволюції в природі. Тепер нам відома еволюційна послідовність чисел. А числа повязані з якістю природи. Отже, тепер ми з вами можемо знати, що буде в природі в будь-який час, день, рік, період. Тобто, знаючи еволюційну послідовність, ми з вами можемо знати, що буде далі.  Ми, всі люди, можемо свідомо впливати  на природу, вона піде нам назустріч, не буде карати своїми силами, хворобами тощо.  Іванов говорить: «Людина повинна такі якості у себе  завоювати в природі, добитися від природи, щоб знати, що буде далі». 6612.с73.

 

Приклад з практики. Спочатку в нашій історії люди були близькі до природи, приймали все: холодне погане і тепле хороше. Цей період називається загартуванням.  Потім люди відійшли від природи, не стали її любити. Почався другий період – віра Ісуса Христа. Люди заперечили загартування. Заперечували в своєму житті холодне і погане, а стали прагнути до одного хорошого і теплого. Це період віра Христа, продовжувався два тисячоліття.  Отже, маємо послідовність якостей природи з двох членів: загартування, віра Христа. За наукою еволюції, третій член послідовності є заперечення одного загартування і заперечення однієї віри Христа. Третій член – це є синтез або єдність загартування  і вчення Христа. Так і здійснилося в природі через два тисячоліття від Христа. У природі народився Порфирій Іванов, він практично створив науку, в складі якої є наука загартування в природі та вчення Христа. Отже, за вченням Іванова, з 1989 року почалася еволюція, третій період. Еволюційна послідовність така: загартування, віра Христа, наука Іванова і Христа. Перший період: залежність від особи і речей. Це господар і підлеглий раб, залежність люди від природи: їжі, одягу, житлового дому. Другий період: незалежність від особи і залежність від речей.  Нема підлеглого раба і володаря раба, є залежність від природи, тобто потреб їжі, одягу, житлового дому. Третій період: повна незалежність кожного від особи і речей, тобто від когось і чогось.. Незалежність від природи: їжі, одягу, житлового дому, тобто життя без усяких потреб. Отже, що буде далі? Людство в третьому тисячолітті буде жити на основі науки Іванова і вчення Христа, його наукової  частини, а не релігійної. Іванов далекий від релігії. Далі. Іванов виділяє три періоди в історії: Бог отець, Бог син, Бог Дух святий. Бог отець – це відношення в суспільстві самодержавному, де цар як бог. Життя тяжке, люди вмирають. Бог син – це відношення в суспільстві соціалістичному на основі колективізму. Бог Дух святий – суспільне життя по-еволюційному, Іванов перший еволюційний чоловік. Люди при Богу сину заперечили Бога отця, вони його скасували в житті, бо люди вмирали. При Богу сину люди ще більше стали вмирати, тому його заперечив Бог Дух святий, заперечує Бога отця і Бога сина, вони себе не виправдали. Він ввів у життя людям дух, незалежність, життя без усяких потреб, здоровя, щоб люди не вмирали.        

 

Залежність і незалежність. Наука безсмертя

Учитель Іванов на своїй практиці показав нам усім, що є в людському житті залежність і незалежність. Ми, всі люди, залежні від природи. Нам щодня треба їжа, одяг, житловий дім. Це все люди отримують у природі через труд. Ми не любимо природу, у котрій дві сторони. Тепле і хороше, холодне і погане. Ми живемо однобоко. Ми всі любимо в природі тепле і хороше, і створюємо в природі відповідні теплі і хороші умови для свого життя. І ми не любимо в природі холодні і погані умови життя, ми боїмося природи, тому ми самі захищаємо тіло одягом тощо. Природа за нелюбов карає залежних людей хворобами,  забирає сили, і вони вмирають. Залежність людей веде до смерті, такий висновок зробив Учитель у 1933 році. Він  35 років жив, як усі залежні люди. Люди залежні не живуть, а поступово вмирають. Учитель говорить: жити треба, а вмирати не треба. Щоб жити, треба бути незалежним у природі від потреб їжі, одягу,  дому. Учитель сам став незалежним у природі, щоб показати людям нову незалежну дорогу в житті, це перший незалежний чоловік. Він став учити людей любити однаково тепле, хороше і холодне, погане. Незалежність дає і буде давати людям здоровя, щастя, тривале життя, природа не буде карати людей хворобою і смертю. Люди смерть проженуть, завоюють безсмертя, зроблять рай на землі. Залежними люди стають із самого народження на білий світ, новонароджену дитину годують, одягають, спати укладають у домі. Природа народжує людину для життя в природі, щоб вона була незалежною в житті. Але не для смерті вона народжується. А люди самі свавільно роблять маленьку людину залежною в природі. Залежні люди живуть для смерті, а незалежні люди живуть для життя. Висновок Учителя. Нам усім треба народити дитя в природі без усяких потреб їжі, одягу, дому, і навчити жити силами природи повітря, води, землі. Це буде незалежний чоловік, еволюційний, безсмертний.

 

Учитель називає своє вчення наукою безсмертя. Його гімн –  вся його ідея. Завдання і мета Бога Ош – смерть від людей  вигнати, а життя ввести. Іншими словами, зробити, щоб люди не вмирали, а жили вічно. Для цього він знайшов місце на землі, назвав його райським, освятив, запросив усіх земних людей на ньому жити без усяких потреб, тобто незалежно. Люди прийдуть, зроблять на цьому місці людський рай. Бог Ош прийшов на землю знайти райське місце на землі і умови, які дадуть кожному можливість бути без усяких потреб.  Для цього він готує людей.  Найперше, треба  народити на райському місці одного чоловіка без потреби. Це буде незалежний чоловік, він буде безсмертний, він буде учити всіх людей жити незалежно в природі без усяких потреб, з нього почнеться у людей новий потік, а старий смертний відійде.

 

Як говорить про це теорія? Якщо чоловік живе в природі без потреб їжі, одягу, дому, то це еволюційний незалежний чоловік. Його еволюційний процес розвитку описує одна єдина еволюційна послідовність П1, котра описує необмежене створення кого-небудь або чого-небудь. Процес створення відбувається  вічно, необмежено в часі, у постійному розвитку. Це навіть не можна собі уявити.  Будуть вічно розвиватися фізичні, духовні, моральні якості людини: тіло, розум, свідомість тощо. Чоловік не вмирає, тут смерті немає. Чому розвиток за П1? Люди свідомо приймають холодне погане, а найгірше є смерть, а за це в природі отримують протилежне  хороше тепле, тобто життя вічне. Незалежні люди шукають у природі те, що залежні люди називають смертю, а находять у природі вічне життя.

 

Чоловік новонароджений спочатку в перший момент був незалежним у природі, а потім його тіло примусили бути залежним у природі, тобто навчили дитину їсти, одягатися, жити в домі, як зазвичай робимо ми, усі люди. В такому випадку його розвиток описують дві еволюційні послідовності: П1 створення і П2 знищення. Вони існують, діють одночасно паралельно. Спочатку в ранні роки домінує і переважає процес створення над знищенням, чоловік росте приблизно до 25 років, його розум, свідомість, тіло. А потім ріст тіла припиняється, процеси зрівноважилися, починає домінувати, переважати  процес знищення за послідовністю П2. Проходить деякий час, виникають хвороби, безсилля, мозок сохне, серце перестає працювати, чоловік умирає, перестає жити. Так відмирають залежні люди, ніякі особливості не можуть спасти в житті. Учитель говорить: що якби чоловік нічого не робив у своєму житті, тобто був незалежний без потреби, то він жив би вічно. Чому в залежних відбувається знищення за П2? Тому що люди приймають у житті одне хороше і тепле, а через це отримують у природі протилежне холодне погане, а найгірше є смерть, тобто знищення.  Ми, всі люди, залежні від природи. Якщо ми відмираємо, то який сенс нашого життя залежного зараз, навіщо жити? Відповідь. Щоб усім до одного чоловіка брати участь у народженні нового незалежного чоловіка без усяких потреб на райському місці. Він треба людству для еволюції, для безсмертя людського життя. Отже, істинність практики Учителя про безсмертя підтверджує теорія.   

 

Ідея: люди самі є на білому світі Сонце

Ми з вами, всі люди, надіємося на сонечко. Вдень ми працюємо, а коли сонце ховається, приходить ніч, ми всю ніч спимо. Ми ждемо весну і літо, і не хочемо зими. Цей спосіб життя відбувається у нас з вами від першого чоловіка, незалежного в природі, хто однаково жив із сонцем і без соня вночі.  Потім він відділив день від ночі, вдень він діяв, а коли сонце ховалося і наступала темна ніч, він спав. Що цей спосіб життя дав людству? Він через це втратив свої здібності і безсилий умер. Отже, це веде людей до безсилля, смерті, люди не живуть, а вмирають. Учитель учить. Щоб людям жити і не вмирати, треба нам з вами всім зробити в своєму житті без усякого як такого сонця. Не надіятися на сонце, а надіятися на одного незалежного чоловіка, котрий може жити без усякого сонця. Вважати, що сонця як такого немає. Вночі не спати, як ми з вами звикли. Бо уві сні герой губить сили і гине. Сонечко по годинах не рухається, як ми звикли діяти в житті. На нашу думку, щоб зрозуміти рух Сонця і сонячної системи планет треба застосувати еволюційну послідовність рівняння еволюції.        

 

Порфирій Іванов пише у працях про Сонце.  6507.с61.  Сонечко не примушує його силам вірити, бо такого Сонечка немає, як ми з вами думаємо і робимо.  Якби Сонечко було, як воно сходить і заходить по нашій Землі, воно б прибрало хвилі океанські.  Воно є полум'я.  Для нас з вами здається.  При сонячних променях життя чоловікові не буде сонечка ці сили, від яких отримує чоловік.  Сонечко вб'є. Чоловік  сам себе не навчив з одним сонечком жити і без сонечка, він навчив себе спати.  Як це за законом розвинутого всього нашого діла чоловік воює з природою з сонечком разом весь день.[1]   62. А коли ніч приходить, чоловік за законом всього розвитку наближається до умов, де йому суспільство готує за його зроблене.  Він сідає, готове вживає, наїдається, і на спокій іде спати.  Спить він, нічого не думає.  Йому його сон підносить, що буде з його життям завтра.  Природа показала на найпершому чоловікові, за його зроблене і вжите ним.  Він через це втратив свої здібності, і безсилий помер . Питається у чоловіка нашого первонародженого, для чого він народився, або для чого його народили?  Він не народжувався сам, його народила природа не для того, щоб він з природою воював.  Вона його народила для дружби, жити разом    88. А наше сонечко вчить людину зробитися злочинцем чи хворою людиною.  Вчення Іванова не вірить сонечку, а вірить своїм силам.  Сонечко не причому, якщо не буде у людини вироблено сил. А вони є у одного хворого чоловіка, хто випробовується в умовах лікарів.    128. Ми з вами хочемо засмагати в природі під сонечком, воно нас спасе. А Іванов сонечку не вірить, не визнає його сили над ним. Сонечка, як ми з вами думаємо, його немає.   129. Сонечко – це є ми, розумна істота.

 

6604.24.с138. Сонечко є, ми його народжуємо щоранку.[2] 139. Сонечко заходить не саме, ми його своїми втомленими силами садимо. Його адже в природі колись не було, а народилося чоловіком першим. Вся атмосфера народжена. Цього, чого ми хотіли, ми не отримали. А те, чого ми не хотіли, воно вийшло. Ми всі хотіли в цих днях очима дивитися і бачити.

 

6609.20.с64. Наше бажання кожен рік, кожен день у тижні отримує. А людина сама себе навчила отримувати від природи хороше і тепле. Ми з вами свої сили представили в природі, і по міцно натягнутій мотузці наближали цей наш час, якого чекали. Ми його таким ніколи не бачили, не хотіли такого нехорошого бачити. Якби не ми з вами все це робили, у нас би не було ні ранкової, ні вечірньої зорі. А то у нас з вами проходить не однаково сонечко, і не однакова його сторона хороша і погана.[3]

 

6710а.с61.  Немає такої хвилини, в яку я б про свою ідею не думав.  Навіть вночі не забуваю про неї.  А вдень мрія приходить.  Кажуть всі про те, що сонце є.  А чому моя думка не погоджується?  Це не наше сонце світить. Люди самі створюють.[4] 6803.с91. А природа як була, так вона залишилася. День ми своєю появою народили. Якби нас, як людей, не було в такому самовільному житті, ми б на небі не мали  Сонця. Воно народжено самими нами. Ніхто з усіх його не давав, крім людини сили.[5]

 

Про старе і нове числення часу.  На сьогодні загальноприйняте числення часу за рухом сонця. День, коли сонце світить, і ніч, коли сонце не світить – це одна доба. Її розбили на однакові частини, години, хвилини, секунди. За незмінну одиницю часу фізика прийняла секунду. Час вимірюється сонячним годинником. Доба періодично повторюється, так лічимо тижні, місяці, роки. Вдень ми діємо, як змушують обставини залежного життя, а коли приходить ніч, ми спимо від вечору до ранку. Таке числення часу можна назвати сонячним. Таке числення часу введено першим чоловіком, він розділив час, ввів світло і тьму, тобто день і ніч. Це епоха цивілізації. Ми з вами вже прожили тисячоліття, можемо дати оцінку такого способу життя. Життя залежне хороше, тільки не для всіх. Всі в залежності гублять здоровя і вмирають. Залежність породжує смерть. Це числення часу людей не задовольнило, бо породжується смерть. Учитель, як незалежний чоловік, такому сонячному годиннику не вірить, він проти нього, щоб його мати.  

 

Тепер незалежний чоловік Учитель пропонує нове числення часу без сонця. На нашу думку, новий час визначається еволюційною послідовністю П1. Наприклад такий варіант. При цьому частини часу або нові дні не однакові, а сім нових днів зростає за еволюційною послідовністю П1. В кожному новому дні чоловік діє, і немає ночей, в котру треба спати. Звички спати всю ніч немає, і герой уві сні не буде гинути, як було досі. Люди по-новому будуть відпочивати за біологічною необхідністю, а не за звичкою по-старому спати всю ніч. Нових днів можна взяти сім, це буде новий тиждень. Частину нового тижня, четверту частину або половину, можна свідомо терпіти без їжі, як у системі Іванова зараз терпимо 42 години в старий тиждень. Тепер будемо терпіти без їжі шість діб підряд. Це новий спосіб життя більш прогресивний, ніж старий. Старий тиждень має сім старих діб, а новий тиждень буде мати більше, наприклад, 21 стару добу або інше число.  Це нове числення часу зробили без сонця, воно буде краще, ніж старе. При цьому час будь-який приймають однаково з любовю. Не тягнуть який певний час хороший і теплий, наприклад, весну, літо. Не ждуть час, і до нього не готуються, як ми всі зараз ждемо. Цей спосіб для тих, хто підтримує цю ідею. Нікого не примушують жити по-новому. Незалежні своє роблять, а іншим не заважають. А тому, хто з цією пропозицією не згоден, сонце буде, як і було завжди. Він буде жити по-старому, вдень трудитися, вночі спати. 

 

6807.26.с19. Хіба можна буде сказати, що воно є нічим, таке сонце, якщо ми, люди, про нього знаємо?  І хочемо сказати про те, що воно не є таким, як ми припускаємо. Це є ми, люди, які не мислимо самі. А до себе тягнемо цей час[6].  По всій історії якщо розібратися, то в природі немає кінця, і немає в ній початку.  Так чому це так робиться в нашому такому житті, яке начебто приходить на сьогодні і до нас. Це ранок, що починається, чи ми скажемо про вечір. У нас так начебто виходить, якщо сонце сідає. 20. Ми про його такий час знаємо.  Це наш буде вечір, без якого ми не обходимося.  Потім слідом за ним приходить ранній ранок.  Хто це все робив нам?  Своїми умами навчилися до себе це тягнути. Не природа нам це дає.  А ми це самі робимо. Сонця як такого немає.  Є в природі самі люди, їм завжди потрібна весна, та не проти від літа, осені, вся необхідність собою вести зиму.  Вона нікому не подобалася, по всьому ділу не потрібна.  Природа ніщо (дещо) таке, найкраще в житті.  24. Між старим і новим різниці ніякої.  Як тягнули до себе час, так ми його і тягнемо зараз.  Сонце встало на землю, ми піднялися всі з вами. Та ми пішли в бій на нашу велику матір. 27. А треба буде так зробити без усякого Сонця.  Ми такі люди є, навчені давно.  Маємо право копатися в нашої матері природи. Ні на що не сподіватися, крім чоловіка.  Він у природі сам завойовує.  Йому двері відчиняються, сам він між ними проходить. А сонце як було, воно так і буде між нами, такими молодцями, хто не змиряється з життям. Воно примушує людину рано вставати вранці, а пізно лягати. Не довірятися цьому часу.

 

6904.с 121. А от самого сонця немає. Є одні люди, які до себе тягнуть час. А місце кожне зустрічають і проводжають. Сонечко по годинах не рухається. А от людина годинам вірить, по них вона живе, і всякого роду діла робить. Навіть свої кроки по них прокладає. А коли він зустрічає ранок, день початковий, він обов'язково подивиться на свій стінний годинник. І скаже: у мене на моєму годиннику стільки-то часу. По годинах людини життя на землі відбувається.[7]

 

7201.15.с 56. Місце моєї ідеї, воно не присвоюється до свого індивідуального імені. Це не чуже, а природне, спільне благо всього народу є. Всякий чоловік має руки, ноги, голову, очі і весь організм. Тіло, воно має залишатися таким, як воно народилося. Таким треба зробитися, як і раніше був. Сонечко – це є ми, всі наші земні люди. Вони лягають спати без усякого Сонечка. До тих пір воно не появляється до самого ранку. Всю ніч воно не появляється зі своїми променями. А тепер воно тут як тут десь узялося. Наше щастя з ним зустрітися.[8] 

 

7212.19.с123. Не треба думати, не треба робити. Ми до сонечка рано темно піднялися. Наш мозок на нашій землі в повітрі біля води запрацював. Життя чоловіка робилося і робиться зараз. На місті ніхто не стоїть, а рухається з одного місця в інше, як це робилося, робиться, і буде робитися чоловіком. Ми з вами менше прожили років, ніж доводиться жити. Якби не сонечко наше з вам, ми б не жили, давно нас таких не було. Сон наш миліше від усього, у ньому герой усякий гине, і загине на віки віків. За моїм висновком, як такого сонця немає. А є на планеті на нашій Землі життя національних людей. Вони самі є на білому світі Сонечко. У них їхні уми, життєвий мозок хоче і робить. Вони залишили позаду літо, а взялися за осінь. 124. Сонечко наше променями своїми палить, сушить, робить в попіл. І його дує, куди хоче. Чому воно Богові не заважає? Сонечко сходить, воно і заходить, не припиняється. А чоловік, він озброєний проти цього. Йому природа не дає життя такого , як його зробив Іванов. Шапку не носить, скинув. Чоботи та й одяг не треба. Сонечко тут не причому, його між людьми, як вони думають, немає. Є хазяїн Бог. Це діло наше – холод і погана сторона, залишатися живим без усякого сонця.[9]

 

На якого чоловіка надіятися? Треба надіятися на незалежного чоловіка Бога, він для незалежних є сонце. Він у нас один такий заслужений.  Це наш дорогий Учитель Порфирій Іванов.

 

7301.30.с9. Чоловік перший був у цьому ділі сильний, він від природи все отримав. А тепер цей чоловік, він далеко бачить, нам, усім людям, говорить. Ми до цього діла вважали: Сонечко стоїть на своєму місці, а Земля крутиться. Це неправда. Сонця як такого між людьми в атмосфері немає, як ми всі вирішили. Тепер такий висновок один є. Сонечко – є ми, люди.[10] Вони в житті почали робити. І те, що ми бачимо, воно у нас є спочатку до появлення цього чоловіка, хто не визнає цю систему. Якби Сонечко у нас було таке, як ми з вами думаємо, воно б нас попалило. А то це є. Ми з вами хочемо, те і зробимо. Нема того, щоб не робити і не зробити в природі. Раз чоловік надумав, він своєю думкою оточив, що це йому буде треба. 93. Якби не ми, такі є люди, котрим не треба буде одне сонечко. Воно щодня приходить, і щодня воно відходить. Ми, цього самі люди хочуть і в цьому роблять, у них виходить. Раз вони для цього зробили свій крок у цьому. Вони від першого пішли, а наблизилися до другого. Так воно між нами робилося.    

 

7510.с17. Ми стали на шлях цього розвитку. Якщо ми перевіримо ці перші кроки в житті, вони оточили себе природою. У ній для наших людей є дві сторони: одна видна, друга темна. Це в житті є неправда, таке є природне явище. Коли ніч стоїть, то глибока темнота. А подивитись на сонечко, воно розташовано в розрідженій атмосфері. Ми, усі люди, є такі живі, котрі не захотіли такими бути. Живе тіло сонечко, воно, як говорить наука, вогняне, а як природне воно вогню не має. Якби воно було вогняне й сили були б, то від нього мікроби палились. Це така є атмосфера, вона зимою зовсім не шкідлива. З’єднайте ви із цим ділом ніч з днем, так та атмосфера. Вона не розділяється на різне – усе в природі однакове. Ми так ось думаємо, що холод наступає звідкілясь, а він появляється тут же на цьому місці. Так само, начебто заходить за землю сонечко. Ні, це відбувається в наших людях. Усе це робиться в природі людьми. Вони це місце вибрали, знайшли своє існування, стали придбавати те, що треба в житті. 31. Милі мої всі люди, гляньте на сонце – ви побачите там правду, своє оздоровлення. Ви будете таким, як я: Переможець природи, Учитель народу та Бог землі. 32. Ось чого нам треба добитись у природі, щоб цього чоловіка за його діло прославили як Бога землі. Калік ходити примушує, сліпим зір дає, а всі нові хвороби через учинок його щезають. Ось що він нам зробив: життя розкрив, а смерть прогнав. Це все зробив своїми руками сам Іванов, він не теоретик у житті, зі своєю практикою в природі природно зустрічався з повітрям, з водою, по землі ступав. Яких тільки умов не доводилось у ній бачити. Я, Іванов, усіх їх випробував, проходив фізично. Вони були мені любимими друзями по життю. Я не старався цього всього уникати, мої сили процвітали, їх природа для цього освітила, щоб ними нашому хворому чоловікові помагати. А коли він зрозуміє мене такого, він згодиться й буде в природі таким, як я. Учитель усім не заперечує ці сили мати, лише була б у цьому ваша любов. А ми з вами, люди такої системи, не самі себе примусили в труді оточуватись, нас умови примусили. Якби не це діло, ми б продовжували життя. А ми не хочемо робити, самі ліземо на рожен, нібито хтось тебе примушує.  Не треба ждати часу, а ми до нього готуємося, усі сили свої направляємо для того, щоб це діло зробити. Ми весь рік весь час товчемось, робимо те, що нас весь рік годує. 34. Без усякого відпочинку ми трудилися від самого першого чоловіка. Він це початкове життя став у природі майструвати. Він був чоловік світило всьому, він був хазяїн у природі своєму ділу.  35. Слова сказав – у нього виходило. Він розділив світло й тьму. Це все зробила матір природа, вона підіслала чоловіка іншого – не його, а її. Вона не вчилась у нього, а вчила вона його. Вона йому сказала: це все наше, ми – хазяї всьому ділу. 36. Це не сонечко є, а люди самі хочуть і хотіли ще вчора після заходу сонця. Воно зайшло в нас і з нами зійшло. Ми його спільними силами народними прибрали з дороги його, воно є люди – найголовніше. Якби не люди, у нас не було б нічого. Сонечко треба всім живим істотам, вони ним радуються, а не сонечко ними. Люди є все Сонечко, а Сонечко є люди. Вони бажають, щоби було сонечко, так воно й робиться слідом за людьми. І сонечко після них ховається, а в природі так ось між людьми такими робиться.[11]

 

7704с1. Узнати хочуть наші люди: чи є між нами такими сонечко, чи його як такого немає? Відповідаю прямо. Сонечко – це є ми, всі люди, встаємо і лягаємо. Нас природа цим оточила, дала світло і тьму.[12]  7906.с81. Це така прийшла на це діло природа, вона це все в житті вводить. Це така народжена видимість, котра означає. Сонечко – це щось таке є, всі наші люди, у них усіх є така часткова сила, те, чому треба бути.[13] 

 

Варіаційний принцип механіки і психіки. Основний варіаційний  принцип  механіки є принцип стаціонарної дії Остроградського – Гамільтона. Серед можливих рухів системи матеріальних точок в дійсності є рух, що дає стаціонарне значення інтегралу різниці кінетичної і потенціальної енергії. По суті кінетична і потенціальна енергія є дві протилежності, або дві протилежні сторони природи. Ельсгольц Л. Е. Диференціальні рівняння і варіаційне числення. М. 1969. С.320. У природі крім механічного форми руху є психічна форма руху, котра проявляється як дві протилежні сторони. Наприклад, у людей є бажання, думки. Люди люблять і бажають, щоб їм було тепло і добре, і не люблять і не хочуть, щоб було холодно і погано, голод. Вони всі тягнуть своєю думкою теплу весну і літо, і не хочуть холодної і голодної зими. Це дві протилежні сторони. Спочатку люди живуть добре і тепло, а потім природа їм посилає погану і холодну сторону, найгіршу смерть. Вони через хороше і тепле вмирають. Це можна назвати психічною енергією, вона є позитивна і негативна, дві протилежності. Позитивна психічна енергія – почуття хороше, або одним словом, хороше. Негативна енергія – почуття погане, або одним словом, погане. У природі є дві протилежні сторони: хороше і погане.

 

Якщо варіаційний принцип застосувати до Сонячної системи і планети Земля в цілому, де є механічна і психічна форма руху, то в згаданий вище варіаційний інтеграл до різниці  кінетичної і потенціальної енергії треба прибавити різницю психічної енергії, тобто різницю хорошого і поганого. В дійсності є система варіаційного принципу механіки  та варіаційного принципу психіки.  Можна ввести окремий інтеграл для психічної енергії. Серед можливих рухів матеріальних точок в дійсності є рух, що дає стаціонарне значення інтегралу різниці психічної енергії хорошого і поганого. Або по-іншому. З усіх можливих рухів у природі  в дійсності є рух, при якому варіація різниці психічної енергії хорошого і психічної енергії поганого  має найменше значення. У такому випадку рух Сонячної системи визначають  всі живі люди. Про це говорить Учитель Іванов. Він пише, що люди самі є на білому світі Сонце. А Сонця такого, як думають люди, немає. Люди народжують Сонечко. Сонечко – це є ми, всі люди. Люди є Сонечко, а Сонечко є люди. Вони бажають, щоб було Сонечко, воно робиться слідом за людьми. Звідси висновок для практики, як людям жити. Жити по-новому. Не готуватися до завтрашнього дня. Любити в житті однаково дві сторони: тепле, хороше і холодне, погане.           

2016.07.31

 



[1] www.osh.kiev.ua/ukiv6507.htm  c61

[2] www.osh.kiev.ua/ukiv6604.htm  c138

[3] www.osh.kiev.ua/ukiv6609.htm  c64

[4] www.osh.kiev.ua/ukiv6710a.htm  c61

[5] www.osh.kiev.ua/ukiv6803.htm  c91

[6] www.osh.kiev.ua/ukiv6807.htm  c19

[7] www.osh.kiev.ua/ukiv6904.htm  c121

[8] www.osh.kiev.ua/ruiv7201.htm  c56

[9] www.osh.kiev.ua/ruiv7212.htm  c124

[10] www.osh.kiev.ua/ruiv7301.htm  c.9

[11] www.osh.kiev.ua/ukiv7510.htm  c17

[12] www.osh.kiev.ua/ukiv7704.htm  c1

[13] www.osh.kiev.ua/ukiv7906.htm  c81