Порфирій Іванов українець за походженням

 

    Іванов Порфирій Корнійович (Несторенко), котрому за діло дали назву Переможець природи, Учитель народу, Бог Землі, народився 20 лютого 1898 року в Україні, Катеринославської губернії, Слав’яносербського повіту, селі Оріхівка. Нині Луганська область, Лутугинський район, село Оріхівка. Люди дали йому прізвисько Паршек, також відомо його власне імя Ош. Він 35 років свого життя жив, як усі люди, залежні від природи, тобто мав потребу їжі, одягу, житлового дому. Потім усвідомив, що залежність людська  є основною причиною хвороби і смерті людей. Щоб люди не хворіли, не вмирали, треба їм бути незалежними від природи. Заради блага здоровя всіх людей вирішив на собі випробувати незалежність у природі, тобто жити без потреби їжі, одягу, житлового дому. Потім навчити людей. Він від 1933 року до 1983 року піввіку ходив без одягу, крім трусів, свідомо не вживав їжу, не потребував житлового дому, загартовувався в природі. Створив здоровий спосіб життя, науку загартування, практично допомагав людям у здоровї. Його праці опубліковані на сайті.       

    Порфирій пише в своїх працях про біографію. 6911.24.с60. «Я – Ростовської області, народився в Україні, проживаю в Красному Суліні. Цим от займаюсь, та ще навчився допомагати бідним, хворим. Це моя практична в природі професія, я в цьому ділі хворий. Якщо побачу хворого, стараюсь, йому всі сили кладу, хочу допомогти[1]».  

    8109.с1. «Паршек народився в Україні, Катеринославської губернії, Слав’яносербського повіту, село Оріхівка, руське велике село. У цьому селі жив Іван Тимофійович, у кого було два сина, Федір і Корній. Вони жили разом. Федір по-селянському робив вдома, а Корній до людей наймався. У Федора – жінка Гликерія, а в Корнія – жінка Мотря, моя матір, Паршека народила[2]».

    

Його батько рідний Несторенко Корній Іванович, мати Мотря. Про своїх батьків Порфирій з любовю і шаною пише у своїх працях.

    6608.25с21. «Про мою появу люди дізналися, сказали про те, що Мотря Корнія Нестеренкова в наше таке, що живе в нестатку, піднесла. Священик єдиновірної церкви дав цьому новонародженому чоловікові в природі по святому словнику належне його ім'я Порфирій.  Не який-небудь, а святий.  Це ім'я прозвучало. У Біблії було написано про нього, зроблене в природі ним: його вчені визнають божевільним.  А село наше, село Оріхівка, всі люди, що живуть тоді і зараз, молодь називають мою появу до них Паршек.  Дуже важке ім'я звучало[3]».

    6705.27.с18. «Ми, як Нестерята, по-вуличному на Горі так нас називали за народним руським словом, коли це наші предки жили в Курській губернії. А тепер ми перебрались на це місце, де виявився ніким не зайнятий Чувілкін бугор, котрий мене народив у житті своєму. А ми жили після смерті мого дідуся дуже тяжко, не так, як жили інші[4]».

    7101.с14. «Вони в суботу приходили чорні, як вугілля. А в кишені несли золото, срібло для підтримки своїх сімей. Був Максим Куліш, його так називали. У нього був кум Корній Іванович Нестеренок[5]».

    7702с182. «Мене як такого виняньчили мої рідні по матері тітки. Вони брали мене на руки й несли по всій слободі. А люди бачили, хто кого ніс, старались на мене глянути й спитати в тьоті Степи. Вона мене такого красеня любила, і більше від усіх вона няньчила. Говорила: «Це мій племінник, а Корнія Івановича Нестеренка син». Його звуть Паршек, він на всіх дивився очами, і дивились люди на нього. Вони говорили свої слова: «Ну й хлопчик, красень з усіх». Йому всі завидували. А я що тоді розумів? Та нічого[6]».

    7812с4. «День робили, а рік поїдали, що й робилось цими людьми Оріхівки. Були вже щасливі тим, що в них такий хлопчик інтересний народився. Його тьотя Степанида по вулиці носила на руках, його як малюка показувала. У неї люди самі питали: «А чий же це такий хлопчик?» Усі ним інтересувались. Їм Степанида відповідала про отця рідного, його звали Корній Несторенок. Він був пастух, пас на Кубані овечок із Кирилом Чулоком. 5. Це був мій рідний батько. Мати моя Мотря була Григорія Милосовського донька. Вони трудились, як усі. А про цей бугор Чувілкін знали літаючі птахи жайворонки[7]». 151. «Він народився в природі щасливим. Він зустрівся природою із снігом. Його хвороба не непокоїла. Він був хлопчик-красень. Люди тоді про нього говорили як про народженого Корнія Несторенка».  

    1980.02.с.2. «Мені як такому хлопчику священик єдиновірної церкви Наум давав ім’я Порфирій, це за записом святого дня. А по всьому селу мене звали Паршек. Я був народжений матір’ю, вона мене так ось не кидала, крім тітки Степаниди Григорівни. Вона була за мене: брати на руки й туди нести, де було доступно кому-небудь на Паршека подивитись і в неї спитати: «А чиє це було дитя?» Була відповідь: «Корнія Несторенка».   Хули від усіх не заслуговував, а тільки хороше. Усі ним інтересувались, старались подивитись. Місцевість цього ось села - Оріхівка, Славяносербського повіту, Катеринославської губернії».

   

    У Порфирія дідусь Іванов Іван Тимофійович був не рідний, він його батька Корнія прийняв у сини. Про це пише Порфирій у своїх працях. За всім висновком, Корній Іванович Нестеренко став мати друге прізвище Іванов, також Порфирій Корнійович Несторенко став мати друге прізвище Іванов. Порфирій писав у працях, що прізвище Іванов не визнає, але вимушений був завжди ним користуватися.

    Іванов пише про дідуся. 6510.с106. «Перш ніж жити доводилося в нашому селі, треба було подумати, для чого я в такому племені народився. Мене народили не таким, як я в процесі свого життя показав.  Мій дідусь, він мені не рідний, по всьому висновку, мого батька прийняв у сини[8]».

    6912.31.с145. «Примусила природа між цими всіми мужиками бути за прізвиськом (просьбою) одному хазяїну, з Нестерят вихідцеві, Тимофію Кузьмичу. У нього було два сина, один Георгій, другий Іван, котрий був любитель сам себе ганчіркою хорошою прикрашати. У нього, як батька, було теж два сина. Одного звали Федор, другого Корній. Федір тримався хазяйства, а Корній сам себе продавав, за копійку наймався в найми. 148. Порфирій народився у Корнія Івановича сином. Він не по дням, а по часам прибавляв за рахунок догляду свій ріст. За ним доглядала більше від усього материна сестра Степанида. Вона над ним, як матір. І годувала, і поїла, і завжди на руках носила скрізь в край від своєї хати до самих Нестерят[9]».       

 

    Рідний батько Корній Іванович був українець. Про це пише в працях Порфирій Іванов. Про національність батька рідного Порфирій Іванов пише у відомому своєму труді під такою назвою: «Батько отець український рідний[10]». 1977.01. Ця назва свідчить про батька українця. Через це все в Україні Іванов Порфирій Корнійович вважається українцем за походженням. Його народила українська земля і народ. Порфирій Іванов пише про своє народження. «Сни». 1967.04.с40. «Український народ заслужений, в їхній території народився він».    

 

    Про мову усну і письмову Порфирія Іванова. Він піввіку жив у Росії, тому спілкувався російською. Мова письмова Іванова його праць – це російсько-український суржик. У працях Іванова зустрічається понад 500 українських слів, котрими в Росії не користуються, і в словнику російської мови їх немає. Вони зібрані в окремий словник, який опублікований на сайті. Це практично свідчить про українське походження Порфирія Іванова і його батька, і нестерят. Іванов Порфирій не забуває про землю своїх предків Русь, що на берегах Дніпра, і шанує мову руську. Бо Русь завжди понад два тисячоліття була, і названа колись від слова «русий», бо земля щедро полита кровю її захисників. І Русь завжди буде. Чому Русь так називається? Бо земля наша русою зветься, звідси прикметник «руський». Про це говорить історична пам’ятка «Валесова книга», д. 24г: «Про ту зі старих часів землю нашу Союзу Антів (Київську Русь), яка через кров, щедро пролиту на ній, русою зветься, бо руду (кров) лили, і так в спрагу її до кінця. І буде та земля наша прославлена племенами і родами[11]». 880 р. Назва країни і мови політична не вічна. Через це все Іванов у своїх працях називає себе руським чоловіком, а свою мову руською. Він є чоловік, що відноситься до Русі, але не Росії. Іванов українцям дав приклад, що треба вважати себе руським. Українці не шанують свою колишню назву Русь і руську назву мови і нації – це велика помилка. Україну треба буде називати Україна-Русь, як колись у 1918 році пропонував М. Грушевський, тоді не буде у деяких сусідів мотивації для війни з Україною-Руссю, що послужить миру між народами. Бо сьогодні деякі сусіди вважають, що в Україні живуть руські та українці, які пригноблюють руських, а тому «руський світ» треба захищати всякими способами навіть зброєю, через що утворюється війна. А коли  всі будуть знати, що в Україні-Русі живуть одні руські, які хочуть жити в мирі, у сусідів не буде мотиву захищати «руський світ» від когось – і не буде війни. Гіпотеза, як утворюються нації? Тисячу років тому на берегах Дніпра процвітала Київська Русь зі своєю руською мовою і руською нацією. Частина населення з Русі тоді переселилася на береги ріки Москви, і там стала утворюватися держава Московія з руською мовою і руською нацією, така їхня назва і сьогодні. Пройшло тисяча років, 2000 рік. В житті націй взагалі існує природний об’єктивний закон. Лінгвістам відомо факт, що за тисячу років словниковий фонд будь-якої мови змінюється на 20 %, це природно. Отже, мова Русі і мова Московії незалежно змінилася на 20 % відносно початкового стану по-різному, а різниця між цими мовами сьогодні теоретично повинна бути 40 %. Саме така різниця між цими мовами і є в дійсності, на практиці, це підтверджує гіпотезу. Так утворилося дві нації, бо мова і територія визначає націю. Дві мови – дві нації. У цих двох націй одна мати, а її діти мають жити, як одна дружна родина. Назва Московія змінилася на Росію, похідна назва від Русь, а назва Русь змінилася на політичну назву Україна. Отже, утворилося і самовизначилися дві нації, як їм жити далі? В мирі, дружбі, допомагати одна одній, але не воювати одна з одною зброєю і не знищувати, а змагатися показниками здоровя, довголіття, загартуванням тощо. З ворога зробити любимого друга. Так обидві нації будуть процвітати і прогресувати в житті. Паршек любить усі націй.         

 

    Оцінка діяльності Іванова. Народ високо оцінив діяльність Порфирія Іванова на благо здоров’я всіх. Порфирія за діло назвали Великим, також Великим українцем. Хоч Паршек є далекий від релігії, але він виконав не релігійні заповіді Христа. Він писав у працях: «Я зробив те, що колись говорив нам Христос[12]». 1983.02.с49. Христос колись давав нам з вами заповіді для виконання і говорив нам: «Хто порушить одну із цих заповідей найменших і навчить того людей, той найменшим назветься в Царстві небесному, а хто виконає і навчить, той великим назветься в Царстві небесному». Мф 5:19. Іванов виконав ці найменші заповіді Христа і навчив інших бідних, хворих, нужденних людей. Він взяв у Христа, доповним своїм, навчив людей, так прославив Христа, за це корисне діло народ дав назву «Великий»: «1.Треба два рази в день, вранці й увечері, купатися холодною водою. (Спочатку ноги мити до колін, бажано все тіло). (Виконано Ін 13:5). 2. З усіма людьми здороватися, жодного чоловіка не проходити. Твоє діло – їм сказати, а їхнє діло – вони як хочуть. (Мф 5:48). 3. Треба знайти чоловіка нужденного, йому треба дати 50 коп. або більше. Сам собі скажи: я, мовляв, ці гроші даю за те, щоб мені не хворіти. (Мф 19:21). 4. У п’ятницю о 6-й повечеряй, не їж і не пий 42 години, у неділю о 12 годині будеш їсти. Вийди надвір, з висоти тричі тягни повітря і говори, проси: «Учителю, дай мені здоров’я». Після цього їж, що хочеш, скільки хочеш. Твоє здоров’я це є все. (Мф 6:13, 9:15). 5. Не харкай, не плюй на землю, не пали, не вживай алкоголь[13]». Порфирій Іванов. 1983.03.34.  Хто виконує ці заповіді Христа і Паршека, той отримує здоров’я. Він учить запобігати будь-якій хворобі. Він учить, щоб люди не застуджувались і не хворіли. Як легко безплатно запобігти гіпертонії, грипу, раку, тощо. Після терпіння тиск стає 120/80. Паршек виконав заповіді Христа і навчив людей, за це корисне діло люди дали йому назву Великий. Також люди за корисне діло дали Іванову назву Переможець природи, Учитель народу, Бог Землі. У Бога Землі є особисте імя Ош, яке в перекладі означає Білий. Як воно виявилося? Учень Іванова звітував письмово перед Учителем як Богом, що робив. Учитель Іванов звіт переписав, написав у своїй  праці своєму учневі з Києва нове прізвище Ош, як батько синові. Паршек[14]. 1981.02.c127. Учень прийняв прізвище Ош, Учителеві дав назву Отець Ош, а себе назвав син Ош. Бо люди зазвичай отримують прізвище від батька чи отця, і прізвище у батька і сина одне. Син свідчить про батька, а батько про сина, їхнє свідчення істинне.

 

    Про долю України-Русі і Росії. Що буде далі?

Учитель Іванов – Ош, котрого московська влада за ідею понад десять років держала в тюрмі і психлікарні, пише про долю України-Русі і Росії, Москви і Києва. 

    Іванов. 6807.с1. Москва. Ми всі вважаємо її нашою столицею. Навіщо вона потрібна мені. Вона мені не потрібна з усією якістю. 4. Якби я не бачив цього, і не сподівався на це, що воно (вчення Іванова) нам буде потрібне в подальшому людському житті, я б не приїхав у вашу, так висловлююсь, Москву. Вона для мене ніякої ролі не відіграє, ролі відіграє в усьому чоловік. 5. Не буде її – не буде й навколо всього цього, чим скористався чоловік, і з цим же самим помер.

    8009.с97. «Є війни в житті для народу, як буде? Про це діло говорить природа: «Москва згорить, Київ теж».  98. Десять років треба готувати себе в цьому ділі. Ми в житті злодії, ми вбивці всього. Не бережемо своє тіло, живемо за рахунок чужого, а своє ми хоронимо. Відходимо від природи. Себе хвалимо, Бога в цьому ганьбимо. Вважаємо, що ми є люди праві. Ось чим ми всі програємо в цьому ділі. 111. Це така історія, вона прийде. Ми з вами втратимо економіку. 112. Усе це  буде природа, вона сама буде відкривати ці багатства для життя мені. Ось де буде одне з усіх у житті таке. Люди будуть шукати своє загублене це багатство, а природа не буде його давати. Воно буде все в мене. Я прийшов не відбирати його в людей. Я сюди прийшов до цих людей любов між ними вводити. Як хімію вводять, так я введу людям життя їхнє через повітря, воду, землю. Це - азот, він мені прокладе цю штуку». Це пророцтво здійснилось через 10 років, Радянського Союзу не стало.     

    8109.с68. «А еволюція прийде на землю Духом Святим. Це Чувілкін бугор, це райське наше місце, чоловікові слава безсмертна, за що природа стоїть горою. Вона тепер, у цей час, не дає свою згоду на це, що воно може бути. І вказала про це діло, воно буде, 1989 року здійсниться, усе прийде на своє місце. Природа, вона за мене правду свою, завжди вона скаже. Я в неї як матері рідної спитав про свій хутір Кондрючий (Боги): «Коли буде ядерна війна введена, як вона потривожить?» Вона мені так сказала: «Нікуди не їдь, це твоє ніколи  не вмираюче місце». А про Москву сказала: «Вона не буде жити». Так що всім доля – це природа». У 1989 році це пророцтво здійснилося.

    У Іванова є правило: своє знайдене установлюй, а іншим не заважай. Він не заважає будь-якому віруючому. Церква себе хвалить, а Бога Землі Іванова – Ош ганьбить, проклинає, вважає себе правою, називає послідовників деструктивною сектою, тобто шкідливою. Так церква творить неправду, обман, вона не права. При цьому священик церкви порушує найменші заповіді Христа і навчає людей так робити. Наприклад, порушує п’ять заповідей Христа, описані вище, які виконав Великий Паршек. Священик за це заслуговує у народу назву найменший у царстві небесному. Якщо так буде далі, ми всі програємо в цьому ділі, церква запустіє. Бог прощає простому віруючому, який не знає, він не карає його, а спасає. Паршек ці пять заповідей Христа виконав і навчив народ, за це отримав назву Великий у царстві небесному. Прошу, не робіть, як робить священик найменший. Треба робити, як учить Паршек Великий.

    Іванов у 1981 році написав своїм учням лист, щоб послідовники вийшли з міста Москви, і жили навколо райського місця в Україні-Русі. Луганська область. Це лист Учителя до Олени Ківериної. Здійснюється пророцтво Іванова, що буде горіти у війні Москва і Київ. Зараз Росія веде з Україною-Руссю необ’явлену гібридну ганебну війну, захоплює області, щодня гинуть руські люди в Україні-Русі, війні не видно кінця. Руські з Росії вбивають братів руських в Україні-Русі, не треба так робити. Росія має негайно припинити війну, і жити зі своїми сусідами в мирі. Руські люди України-Русі за мир, сердечно просять руських Росії скласти зброю і не воювати з братами. Бог Ош на землю прийшов, приніс вчення, смерть як таку вижене, життя введе, зробимо рай на всій землі, не треба вже війна. Бог Ош через любов творить білий світ. Бажає щастя, здоровя хорошого. 26.07.2016. Послідовник Ош.         

         



[1] www.osh.kiev.ua/ruiv6911.htm  c11

[2] www.osh.kiev.ua/ukiv8109.htm  c1

[3] www.osh.kiev.ua/ukiv6608.htm  c21

[4] www.osh.kiev.ua/ukiv6705.htm  c18

[5] www.osh.kiev.ua/ruiv7101.htm  c14

[6] www.osh.kiev.ua/ukiv7702.htm  c182

[7] www.osh.kiev.ua/ukiv7812.htm  c4

[8] www.osh.kiev.ua/ukiv6510.htm c106

[9] www.osh.kiev.ua/ruiv6912.htm c145

[10] www.osh.kiev.ua/ukiv7701.htm   

[11] Велесова книга. Д.24г. – Б. Яценка. 2004.

[12] www.osh.kiev.ua/ukiv8302.htm  c49

[13] www.osh.kiev.ua/ukiv8303.htm  c34

[14] www.osh.kiev.ua/ukiv8102.htm  c127