Цикл Всесвіту

 

2021.03

 

Цикл Всесвіту– сукупність явищ, котрі завершують коло розвитку Всесвіту протягом певного проміжку часу. Людство починає розвиток Всесвіту своєю світлою дією, і людство завершує коло розвитку Всесвіту через певний час, і починається новий цикл і так далі.

 

Зміст

1.Модель Всесвіту «Цикл».

1.1. Стан Всесвіту є невизначений в початковий момент.

1.2. Рушійна сила евволюції.

1.3. Люди створюють біле світло.

1.4. Розширення Всесвіту.

1.5. Стискання Всесвіту. Галактики.  

 

1.       Модель Всесвіту «Цикл»

1.1. Стан Всесвіту є невизначений у початковий момент часу

    Початок творіння Всесвіту. Час t = 0.  Астрофізики дослідили в результаті спостережень, що Всесвіт розширюється, галактики взаємно віддаляються протягом мільярдів років. У зв’язку із цим вважається, Всесвіт виник  у певний початковий момент часу, спочатку він мав розміри близько розмірів атома. Ця властивість дає можливість застосувати принцип співвідношення невизначеності для вивчення стану Всесвіту в початковий момент часу. Співвідношення невизначеності: ∆E·t  ≥ ћ. Якщо  енергія системи вимірюється з точністю  ∆E, то час,  до якого це вимірювання відноситься, повинен мати мінімальну невизначеність, яка дається виразом:  E·t  ≥ ћ. Це співвідношення означає, що енергія (E) і час (t) не можуть отримувати одночасно визначені значення. Якщо значення  (t) визначено, тобто ∆t = 0, то  ∆E дорівнює нескінченності. Значить,  (E) не має ніякого визначеного значення. Співвідношення невизначеності є добуток нуля і нескінченності (∞).  Якщо стан Всесвіту розглядається у визначений час t = 0, то енергія Всесвіту дорівнює нескінченності, тобто не має визначеного значення. Тому не можна знати стан еволюційного розвитку Всесвіту в початковий момент часу. Стан Всесвіту є невизначений у початковий момент часу. Вважається, Всесвіт не має початку, тобто не має початку еволюції. Тому про стан Всесвіту в початковий момент говорити не має сенсу. (див. Всесвіт – Вікіпедія).  Відомий астрофізик Стівен Гокінг говорив про космологічну сінгулярність: «Результати наших спостережень підтверджують припущення про те, що Всесвіт виник у певний момент часу. Однак сам момент початку творіння, сінгулярність, не піддається жодному з відомих законів фізики». У звязку з невизначеним станом, у космологічній моделі Великий Вибух й інших моделях Всесвіту не розглядається причина виникнення матерії та енергії для її виникнення, просто приймається постулат, що Всесвіт не має початку. (див. Великий Вибух – Вікіпедія). Цей недолік моделі вирішується в новій моделі Цикл. У звязку з невизначеним станом Всесвіту в початковий момент, ніхто не може стверджувати, що Бог, якого не бачили, створив Всесвіт, як говорить релігія. Віра є неправильна, яка стверджує створення Богом Всесвіту в початковий момент. У звязку із невизначеністю стану Всесвіту в початковий момент, релігії стверджують, що Всесвіт не має початку. Правильніше сказати: стан Всесвіту є невизначений у початковий момент, або Всесвіт не має початку еволюції. Згідно з індуїстським вченням, у світу немає початку і кінця, він розвивається циклічно. Проте в «Енциклопедії індуїзму» зазначається, що все відбувалося волею Брахмана, який «менший від атома, але більший від найбільшого». Треба погодитися з ідеєю, що Всесвіт не має початку і кінця, а він розвивається цикл за циклом. Порфирій Іванов стверджує, що стан світу є невизначений в початковий момент. Ми не можемо знати, що було в світі на початку. Ми не можемо знати, світ створений Богом чи виник у процесі еволюції на початку. «Історія нам представила, нібито людина появилася від Бога чи від життєвої тварини мавпи. Словом, ми, усі люди цього потоку, не знаємо нічого, а  говоримо свої слова в цьому. Ми з вами не знаємо, що було в житті тоді, коли не було тьми й світла?» 7910:149.      

   Результати спостереження підтверджують, що світ на початку був невизначений. Це підтверджує наше припущення, що на початку Всесвіт мав розмір атома і кванту енергії.

   Паралельні світи. Згідно співвідношенню невизначеності, якщо час визначений, t = 0, то енергія нескінченна, тобто не має визначеного значення. Невизначеність енергії допускає існування багатьох світів. Такий стан називається паралельними світами, їх може бути нескінченна кількість. Те, що в дійсності еволюціонує мільярди років, в точці невизначеності може виникнути за мить. Людина як вид еволюціонує мільярди років, а в точці невизначеності може виникнути за мить.

   Іванов тут вводить новий термін евволюція, котрий є синонімом еволюції.              

 

1.2. Рушійна сила евволюції

       Щоб евволюція Всесвіту відбувалась, необхідно існування таких явищ. 1. Джерело світла й енергії, котре існує протягом усього часу еволюції Всесвіту. 2. Механізм перетворення енергії в масу

елементарних частинок, завдяки якому енергія перетворюється в масу. Згідно моделі Циклу джерело енергії є людина і людство, люди є джерело світла. Люди є сонце, котрі творять світло, як сонце. Ця енергія твориться не із небесних тіл при взаємодії, а від людей, тому вона невидима для людей, вона проявляється через наслідки. Вона творить світ, що розширюється.          

   Механізм перетворення енергії в масу елементарної частинки витікає із принципу співвідношення невизначеності.  Розглянемо співвідношення невизначеності. E·∆t = ћ.  x·∆p = ћ. Для кванта світла, котрий має  швидкість (с),  є рівність: ∆E·t = ∆x·p.  Підставимо в рівність вирази:  p = (∆x/∆t) ·m. ∆x/∆t = c. Отримаємо рівність:  E = m·c².  Або E = m·c². (1). m – маса.  Рівність, або еквівалентність енергії і маси виведена зі співвідношення невизначеності, вона співпадає  з формулою Ейнштейна для еквівалентності енергії і маси, виведеною із теорії відносності, це підтвердження.  Енергія може перетворюватися в елементарну частинку з еквівалентною найменшою масою за цим законом. Найменша відома елементарна частинка є нейтрино, її маса має приблизно 0,3 еВ. Отже, енергія перетворюється в найменшу елементарну частинку нейтрино з масою 0,3 еВ за формулою E = m·c², енергія світла також дорівнює 0,3 еВ, бо за законом (1) енергія дорівнює масі. Евволюція починається з моменту, коли енергія перетворюється в масу за відомим законом. Визначимо найменший час. E = h·γ = h/T. hпостійна Планка, Т – період часу. E·T = h. Якщо енергія світла є 0,3 еВ, то період часу дорівнює: Т = h/E =10⁻¹⁴ сек.

   Біле світло, яке бачить око людини, має енергію 0,3 еВ. Енергія початку евволюції Всесвіту дорівнює енергії білого світла, яке бачить око людини. Еволюційний стан Всесвіту визначений від моменту часу 10⁻¹⁴ сек через світло, яке бачить око людини. Евволюція Всесвіту почалася через 10⁻¹⁴ сек від початку.  Цей квант енергії  розповсюджувався в просторі за законами евволюції на відстань S, тобто світ визначений в точці S.

   Як життя виникає в природі? Будь-яке явище в природі виникає як дві протилежні сторони, вони існують в єдності й боротьбі за діалектикою. Наприклад, енергія і маса, світло й енергія. В природі все є визначеним через світло і темноту, вона розділилась як дві протилежні сторони. Розділення світла і темноти – це є таємниця, кожен дослідник розуміє її по-своєму. Релігії стверджують, що Бог розділив світло і тьму. За моделлю Циклу, люди створюють світлу матерію, бачать біле світло, а через це темна матерія маса утворюється сама. Так люди розділили світло і тьму, вони творять евволюцію Всесвіту. 

Час, відстань, простір є дискретний.

   Розповсюдження світла відбувається за евволюційною послідовністю.  Кожній якості відповідає певна кількість, виражена числом. Процес еволюції виражає певна евволюційна послідовність, яка будується за діалектикою. Будуємо евволюційну послідовність для часу.

   1.Перший член початковий, позначимо через (1). 2.Другий член є заперечення першого, позначимо через (Т) (наш період = 10⁻¹⁴ сек). 3. Третій член є подвійне заперечення. Він є запереченням одного першого і одного другого, він є синтез двох. Подвійне заперечення є перехід у нову якість, він зберігає елементи і властивості попереднього стану, тобто фіксує спадкоємність. На основі цих властивостей третій член можемо прийняти рівним (2Т). Перші три члени маємо: 1, Т, 2·Т. Це є арифметична прогресія з різницею Т. Послідовність часу є: t =  Т, 2Т, 3Т, 4Т … nT.  n – будь-яке ціле число від нуля до нескінченності. У цих дискретних точках світ визначений, тобто існує. Іншими словами, більше зрозумілими, світло розширюється як хвиля нескінченно. Світло має подвійну природу: властивість хвилі і кванта. 

   Відстань, на яку світло розповсюджується за період, дорівнює часу, помноженому на сталу величину (с), яка називається швидкість світла. s = c·t.  Аналогічним шляхом отримаємо послідовність для відстані: 1. Перший член початковий, (1). 2. Другий член є заперечення першого, дорівнює (d).3. Третій член є подвійне заперечення, яке є перехід в нову якість. Він зберігає елементи і властивості попереднього стану, тобто фіксує спадкоємність. На основі цих властивостей  третій член приймемо рівним (2d). Маємо перші три члени: 1, d. 2·d. Це є арифметична прогресія з різницею d. Послідовність відстані є s = d, 2d, 3d, 4dnd. n – будь-яке ціле число від нуля до нескінченності.. Квант енергії світла розширюється на нескінченну відстань. Іншими словами, хвиля світла розширюється на нескінченну відстань.

   Швидкість світла с = s/T = d/T; 2d/2T; 3d/3Tnd/nT. Швидкість світла в кожний момент і на кожній відстані постійна і дорівнює 300 тисяч км/сек. Простір і час створюється  через створення світла.   Поняття Всесвіт  точно означає, що все є світло. Світло розповсюджується  із різних джерел в різних напрямках хаотично. Так у процесі еволюції Всесвіту утворюється простір, наповнений світлом із різних багатьох джерел.

  

   Про перетворення енергії світла в масу. З енергії світла 0.3 еВ утворюється частинка нейтрино з масою (0,1 – 0,3 еВ), за законом еквівалентності (1), швидкість її близька до швидкості світла. Для порівняння, маса електрона дорівнює – 511 еВ. Мудрі слова про Брахмана згадуються, що все відбувається його волею, він є «менший від атома, але більший від найбільшого». Квант світла і нейтрино менша від атома за масою, але через світло твориться найбільший Всесвіт. Отже, простір однорідний наповнюється квантами світла і нейтрино, котрі рухаються хаотично в різних напрямках зі швидкістю, близькою до світла. За нашим висновком, простір наповнений темною матерією, яка складається з нейтрино.              

   Нейтри́но — стабільна, електрично нейтральна елементарна частинка. (див. НейтриноВікіпедія). Вона належить до групи лептонів. Швидкість руху нейтрино близька до швидкості світла. Нейтрино і відповідні їм антинейтрино беруть участь тільки у слабких та гравітаційних взаємодіях. Вони відіграють велику роль у перетвореннях елементарних частинок, у глобальних космогонічних процесах.

   Властивості нейтрино. Останні експериментальні оцінки (на травень 2012), отримані в ході роботи австралійської колаборації WiggleZ на англо-австралійському телескопі засвідчують, що верхня межа маси для усіх ароматів нейтрино становить всього 0,29 еВ [http://science.compulenta.ru/677068/ Установлено строге астрофізичне обмеження на маси нейтрино].

   Маса нейтрино важлива для пояснення феномену прихованої маси в космології, оскільки, незважаючи на її мале значення, концентрація нейтрино у Всесвіті достатньо висока, щоб істотно вплинути на середню густину речовини.  Якщо нейтрино мають ненульову масу, то різні види нейтрино можуть перетворюватися один в одного. Нейтрино мають ліву спіральність, антинейтрино – праву спіральність.

   Склад = елементарна частинка, родина = ферміон, група =лептон, взаємодії = слабка, гравітаційна;  відкрита = 1956 рік,  символ = ν,  маса = дискутується, заряд = 0, спін = ½.

 

   Темна матерія – один із компонентів Всесвіту, існування якого виявлено лише за гравітаційним впливом на видиму матерію і на фонове випромінювання, оскільки вона не випромінює і не розсіює електромагнітне випромінювання, а також не бере участі у сильній (ядерній) взаємодії. Темна матерія містить переважно нейтрино. Синонім темної матерії є прихована маса. (див. Темна матерія – Вікіпедія).  Припущення про її існування необхідне для пояснення розбіжностей між масами галактик, скупчень галактик та всього Всесвіту, виміряних за їхніми динамічними характеристиками.

   На основі спостережень структур більших за розмірами галактик та їх інтерпретації у рамках теорії Великого Вибуху встановлено, що темна матерія становить 26.8% від сумарної густини усіх компонентів Всесвіту. Для порівняння, звичайна речовина становить лише 4.9% від сумарної густини Всесвіту, решта густини; – 68.3% припадає на темну енергію. Якщо не брати до уваги темну енергію, то темна матерія становить близько 80% від густини матерії Всесвіту, а звичайна (видима) матерія становить лише близько 20%.  Як вважають, переважна більшість темної матерії у Всесвіті не баріонна. Вважається також, що вона не взаємодіє зі звичайною речовиною шляхом електромагнітної взаємодії, тобто частинки темної матерії не несуть електричного заряду. Небаріонна темна матерія включає нейтрино і значну частину інших частинок.

      Небаріонну темну матерію прийнято класифікувати за масою частинок або дисперсійною швидкістю цих частинок (масивніші частинки рухаються повільніше). Згідно з цією класифікацією, темну матерію поділяють на гарячу,  теплу і холодну темну матерію. Гаряча темна матерія містить нейтрино. Холодна темна матерія призводить до «висхідного» ієрархічного формування структури Всесвіту (спочатку формуються малі гравітаційні системи, які «зливаються» і утворюють більші гравітаційні системи), тоді як гаряча темна матерія призводить до «низхідного» формування його структури.

    Реліктове випромінювання. Реліктове випромінювання в просторі підтверджує існування потоку нейтрино в темній матерії. Реліктове випромінювання походить від потоку нейтрино в просторі. Спектр електромагнітного реліктового випромінювання корелюється зі спектром абсолютно чорного тіла при температурі близько 3 градуси Кельвіна. Випромінювання є ізотропне, однорідне в просторі, існує з перших секунд Всесвіту.    

   Нейтрино перетворюється на частинки з більшою масою. Нейтрино в темній матерії рухаються хаотично в усіх напрямках із швидкістю, яка близька до швидкості світла, вони стикаються з іншими частинками. Нейтрино зливаються в результаті зіткнень, частинки утворюються більші за масою. Це явище симбіозу. В результаті багатьох зіткнень нейтрино утворюється нейтрон, який не має заряду, як і нейтрино. Нейтрон розпадається на протон і електрон. Так утворюються атоми водню, які найбільше розповсюджені у просторі.  Подібне і схоже явище відбувається в колоїдному розчині, наприклад, молоці, про це знає кожна господарка. Якщо маленькі частинки жиру молока хаотично рухаються, то частинки зліплюються в більші, утворюються згустки жиру з великою масою. Для цього треба час і хаотичний рух. Так у Всесвіті із найменших частинок нейтрино через великий час і безперервний рух утворюються великі елементарні частинки з масою: нейтрони, електрони, протони, атоми – із них утворюються повітря, вода земля,  космічні тіла. Так утворюються зорі, галактики.

 

Походження видів через симбіоз.

Еволюційна послідовність неживих елементів з масою

     Світло, створене людьми, породжує протилежність темну матерію. Енергія світла перетворюється в масу елементарних частинок, нейтрино. На основі симбіозу в процесі еволюції найменші частинки злились у великі колонії, і утворилися масивні елементарні частинки, подібно тому, як через симбіоз одноклітинні організми злились в колонії й утворилися багатоклітинні організми. Так через симбіоз виникла еволюційна послідовність із неживих елементів, з елементарних частинок, (нейтрино, нейтрони, електрони, протони, хімічні елементи), вона закінчується вірусами неживими, котрі не клітини, не розмножуються. А коли віруси попадають в клітину живого організму, вони перетворюються в живі організми, вони розмножуються. Кожний елемент послідовності походить від іншого елемента. Так нейтрони походять від нейтрино, атоми складаються із елементарних частинок нейтронів, протонів и так далі. А енергію світла створюють люди, які самі є сонце. 

 

Еволюційна послідовність живих організмів.

   Всякий живий організм походить  від іншого живого організму. Всякий живий організм одного виду походить від живого організму другого виду. Які види організмів є в природі?  В природі є живі організми від бактерій до тварини і людини. Цю закономірність доводить синтетична теорія еволюції.  Фенологічне дерево, побудоване на основі аналізу послідовностей генів РНК, показує спільне  походження організмів всіх трьох  доменів: Бактерії, Археї, Еукаріоти (тварини, люди). (ЭволюцияВикипедия),

   Всі види живих організмів у процесі еволюції можна представити еволюційною послідовністю, вона починається мільйони років тому з бактерій і закінчується тепер людиною. У процесі еволюції  виникла  послідовність із видів живих організмів, які стають складніші з часом через симбіоз, мутації. На початку послідовності, мільйони років тому, були одні бактерії, а на кінці послідовності, тепер, є бактерії і тварини, люди.

 

Симбіоз і еволюція

   Крім ядра, в еукаріотних клітинах є безліч ізольованих внутрішніх структур, котрі називаються органелами. Мітохондрії, органели одного типу, генерують енергію, і тому вважаються силовими станціями клітини. Мітохондрії, як і ядро, оточені мембраною в два шари і мають ДНК. На цій основі запропонована теорія виникнення еукаріотних клітин в результаті симбіозу. Одна з клітин поглинула іншу, а потім виявилось, що разом вони справляються краще, ніж окремо. Така ендосимбіотична теорія еволюції. Ця теорія легко пояснює існування мембрани в два шари. Внутрішній шар походить від мембрани поглинутої клітини, а зовнішній являється частиною мембрани клітини, що поглинула, котра оточила клітину, що прибула. Також зрозуміло наявність  мітохондріальної ДНК – це не що інше, як залишки ДНК клітини-прибульця. Отже, багато органел еукаріотної клітини на початку свого існування були окремими організмами, і близько мільярда років тому обєдналися для створення клітин нового типу. Наші тіла є результат симбіозу, взаємокорисного співжиття організмів у природі. Симбіоз – це не тільки взаємовигідне співжиття  різних видів живих організмів. На початку еволюції симбіоз був рушійною силою, котра звела одноклітинні організми одного виду в один багатоклітинний організм (колонію) и стала основою різноманітності сучасної флори и фауни. (Эволюция – Википедия).

 

   На початку еволюції одноклітинні бактерії утворили колонію,  багатоклітинне утворення перше, щоб вижити в природних умовах. Між першим утворенням і бактеріями був симбіоз,  взаємокорисне співжиття. Перше утворення давало місце життя для бактерій, було домом для бактерій, зберігало і захищало бактерії, а бактерії живили утворення своїм білком, підтримували своєю участю. Перше утворення  стало біологічним першим видом, живим багатоклітинним організмом. З часом через  мільйони років виник другий вид, третій і так далі,  види ставали складнішими, всі вони були симбіозом між організмом і бактеріями. Другий вид походив від першого виду, третій вид походив від другого виду і так далі до теперішніх часів. І в кінці еволюційної послідовності, тепер, виникла тварина, людина. Між будь-яким видом і бактеріями існує симбіоз. Між людиною або твариною і бактеріями існує симбіоз, взаємокорисне співжиття. Людина є домом для бактерій, вона дає місце життя для бактерій, а бактерії живлять людину білком тощо. Ця послідовність видів показує, що всякий живий організм одного виду походить від живого організму другого виду. Евволюційна послідовність завершується людиною, яка творить сама світло, як сонце.                

 

  Дві показані послідовності, неживих елементів і живих організмів, складають один цикл. Послідовність живих організмів створює через людей світло, а світло породжує послідовність неживих елементів з масою, з неї походить послідовність живих організмів – це є замкнений цикл. Цикл іде за циклом без кінця вічно. Ці дві еволюційні послідовності, які показані, утворюють Всесвіт, який еволюціонує.

 

 1.3. Люди творять біле світло

   Люди є джерело енергії, як Сонце. А це Сонце, яке світить нам зараз, є не наше, не ми створили його, а люди, які були до нас. Учитель Іванов сам творив білий світ через біле світло і навчав людей творити.  Учитель Порфирій Іванов направив думку людей на вивчення, пізнання Всесвіту. Учитель Порфирій Іванов (Ош) учить усіх любити  природу, вивчати її, розуміти, цінувати, берегти, як око, творити білий світ. Тому в Учителя Іванова є власне ім’я Ош, яке в перекладі означає Білий.            

   Іванов стверджує, що люди самі є на білому світі Сонце. Люди самі створюють біле світло через терпіння холоду і голоду. Порфирій Іванов пише в праці про свій досвід створення білого світла через терпіння холоду: 1982.04:с123.  «Мені стало легко без головного убору. Я побачив біле світло, моя голова оздоровилась, вона не стала мати захворювання в себе. А раз мозок набрався природних сил, то внутрішність моя загорілась вогнем. Холодна сторона відійшла, а тепло прийшло, від чого нам, таким людям, не відірватись». Іванов стверджує, що Сонця, як ми з вами думаємо, нема: «Сонце – це є ми, розумна істота». 6507:129.   «Це  Сонце світить не наше. Люди створюють самі». 6710:61.  Люди створюють світло, як сонце, в процесі терпіння холоду, голоду. 

   «Нам треба буде зробити так без усякого Сонця. Ми не повинні сподіватися ні на що, крім людини. Він завойовує сам у природі». 6807:27.  «Сонце – це є ми, всі наші земні люди». 7201:56.

     «За моїм висновком, Сонця немає як такого. Життя національних людей є на нашій планеті Землі. Вони є самі на білому світі Сонце. Їхній розум, життєвий мозок хоче і робить у них».7212:123.

    «Хазяїн Бог є. Справа наша є холод і погана сторона, треба бути живим без усякого Сонця». 7212:124. «Люди є все Сонце, а Сонце є люди». 7510:36.  

      Іванов говорить, що «це Сонце світить не наше». Мова йде про іншу зорю, яка на сьогодні ще не створена, але буде створена людьми із світла потім через мільйони  років. Люди зараз створюють світло, з якого  буде створено наступне Сонце, зорі. Ці люди є творці Всесвіту, Боги, в тому числі Порфирій Іванов. Тому Іванов у працях пропонував людям, щоб люди зрозуміли, що він є Бог усього Всесвіту, і самі ставали такими творцями. Іванов робив усе в житті для того, щоб люди ставали такими Богами. Учитель Іванов обрав особисте імя Ош, яке в перекладі означає Білий. Ім’я Ош зв’язане із білим світлом і білим світом. Він рекомендував усім обрати одне ім’я і на ньому одному базуватися. Він написав імя Ош у зошиті Паршек. 1981.02.с126. Учитель Іванов написав учню нове прізвище Ош, як батько синові, а учень прийняв нове прізвище Ош, не присвоїв, і назвав Учителя Отцем Ош, він є Бог Ош. Учень назвав себе сином Ош, він рекомендує всім людям обрати імя Ош від Бога і на ньому одному базуватися в житті. Ім’я Ош є спільне для послідовників Учителя Іванова. Ім’я Ош є велике, святе, все звершиться через нього. Послідовники назвали учня Ош учителем Ош.        

   У 1982 році, за рік до уходу, Іванов говорив і писав у працях про шестиденне терпіння без їжі. Він сам не міг робити це через хворобу ноги, яку зробили йому лікарі в психлікарні. Іванов пише: 8202:78. «Паршек рахує ці дні, що прибувають, вони приведуть із собою потім  ще більше свідоме терпіння. У тиждень в одну неділю доводилось  їсти один місяць, його треба завоювати досвідом, потім півроку, шість місяців, і слідом за цим самим рік протерпіти, і зовсім проститись із цією їжею. Це буде завоювання для всього світу всіх наших людей безсмертя. Воно робилось, і робиться це діло на указаному місці, там де усі умови є отримати можливість, щоби життя без потреби засяяло в людях. Ми виженемо смерть як таку. Ми не будемо вмирати більше так ось, а ми будемо вічно жити. Це наше буде діло».

    Ми оздоровлюємося за системою Учителя Іванова, ми спочатку виконуємо п'ять заповідей Іванова, 42 години перебуваємо без їжі щотижня, потім 66, потім 108 годин терпіння без їжі в тиждень, потім шість діб без їжі.

   Снігове пробудження сприяє просвітленню. Бути без одягу на снігу протягом пяти хвилин.

    Терпіння без їжі сприяє просвітленню. Ми періодично вживаємо їжу одну добу і слідом за цим не вживаємо їжу три доби – так робимо кожні чотири доби.  Якщо в третю добу без їжі вранці після пробудження людина стане на ноги, випрямить спину, підніме руки, буде дивитися між брови із закритими очима, то  побачить біле світло, яке раніше ніколи не бачила. Це видіння білого світла повторюється часто в третю добу без їжі. Людина бачить біле світло від себе, як сонце, із закритими очима або в темному місці близько півхвилини, лише треба бажати бачити біле світло. Спочатку ми бачимо одну маленьку білу зірочку, потім багато зірок, потім суцільне біле світло на все поле, як сонечко, маємо приємне почуття. За нашим висновком: людина в третю добу життя без їжі отримує просвітлення, починає світитися, тобто творити біле світло і його бачити. Таке біле світло своє Учитель Іванов бачив і багато інших людей, вони свідчили про це. Учитель Іванов писав про біле світло в праці. За висновком учителя Ош, основне завдання і  призначення людини в природі – творити і бачити біле світло для безсмертя природи і людей. Іванов говорить у «Моїй перемозі»: «Мій вихід – у світлі». Нам усім треба бути таким, як Учитель.

 

    Люди є самі Сонце, про це Порфирій Іванов говорить у своїх працях. Кожен є маленьке сонце, а все людство складається з мільярдів маленьких сонць – це сила. Ця енергія відіграє визначальну роль в еволюції Всесвіту. Всі видимі в небі зорі Всесвіту і Сонце є старі, вони поступово щезають, через якийсь час вони перестануть існувати. Можна сказати, для нас Сонця нема, Іванов говорить про це. Із світла, яке люди створили зараз, поступово через мільйони років створяться нові галактики, зорі, планети, люди. Так поступово еволюційно твориться вічний  Всесвіт через людей. Існування природи залежить від дій людства. Людство є творець Всесвіту, Бог Всесвіту, Розум Всесвіту. Природа народжує людей для життя природи, а людство, як сонце, народжує природу, так еволюціонує природа і люди. Основна функція, призначення людей у природі – бути  джерелом світла в природі, світитися в природі, тобто кожен має прагнути світитися в природі в житті. Це є заслуга в природі.

   Світла енергія. Енергія, яка утворює в людини видиме біле світло, називається світлою енергією. Учитель Ош випробував на собі світлу енергію і ділиться досвідом. Світла енергія накопичується в організмі та зберігається в неактивному потенціальному стані до певного моменту. Коли в організмі виникають умови – життя по-природному, очищення організму від токсинів, очищення каналів – тоді світла енергія сама піднімається до головного мозку й утворює біле світло, яке людина бачить. Світла енергія – це найголовніша енергія для життя людини і Всесвіту, від неї залежить створення і розвиток Всесвіту. Якщо людина живе правильно з любовю до природи, тобто по-природному, то світла енергія сама вільно піднімається до головного мозку й опускається.  Учитель Іванов любив природу і людей у житті, очевидно, у нього світла енергія вільно піднімалась, він є для нас усіх приклад у житті. У праведної людини світла енергія сама робить те, що треба в природі. Людина після сну вранці стає на ноги із заплющеними очима і бажає бачити біле світло, тоді світла енергія сама піднімається до мозку. Біле світло утворюється і його видно близько півхвилини, потім біле світло поступово саме зникає, незалежно від волі людини, світла енергія переходить у неактивний стан. А біле світло людини розповсюджується в просторі зі швидкістю світла, із нього утвориться темна матерія, із неї утворяться елементарні частинки, потім повітря, вода, земля, тіла, зорі через мільйони років. Творити біле світло людини – це основне призначення світлої енергії людини. Ми бачимо біле світло на третю добу без їжі, коли організм очистився від токсинів, має очищені канали, не має похоті тощо. Якщо в організмі які-небудь канали не очищені, то виникає біль у цих місцях тіла, зменшення сили організму. У такому випадку не рекомендується бути без їжі три доби, треба відновити сили організму за системою Учителя Іванова, виконувати п'ять правил Учителя Іванова, терпіти без їжі 42 або 108 годин на тиждень.                   

   Нам усім не треба прагнути бачити своє біле світло багато раз у житті. Людині достатньо бачити своє біле світло від світлої енергії один раз або декілька разів для підтвердження, а потім треба розказати іншим людям, щоб і вони бачили біле світло. У праведної природної людини світла енергія сама піднімається до головного мозку і опускається стільки разів, скільки треба в природі. Якщо людина хоч один раз бачила своє біле світло, то вона вже є творець природи, вона виконала свою місію і призначення від природи, можна бути спокійним у житті, вона прожила недаремно. Христос один раз засвітився білим світлом перед учнями, це описано в писаннях. Учитель Порфирій Іванов один раз бачив біле світло й описав у своїй праці. Якщо ми будемо бачити біле світло багато раз, ми ризикуємо втратити енергію організму, він скоро виснажиться. Одноразове бачення білого світла благотворно впливає на мозок людини, на психіку, на свідомість. Іванов пише, що його мозок через біле світло оздоровився, набрався природних сил, тепло прийшло. Після цього Іванов став Учителем народу, він полюбив усе на світі, природу і людей. Світлу енергію не варто використовувати часто і не за призначенням. Головне, любити природу і людей, служити їм – це правильне життя, люди світяться, як сонце.  Перемагай у себе жадність, лінь, самовдоволеність, користолюбство, страх, лицемірство, гордість. Перемогти жадність – це погодитися на одну зарплату всім людям у житті, вводити еволюційний лад. Перемогти гордість – це любити всіх людей, прощати людям провини, не карати, не судити, щоб посадити у в'язницю. Перемогти страх – прийняти автотрофність. 

   Іванов говорить про Дух, який є світла енергія: 7710:189. «Ця історія моя мислилась у той час, коли я зовсім не їв. Моє тіло освітилося Духом. А раз Дух мене оточив, то мені легко буде жити. Ось чого треба в людях добитись – такого життя, а воно в нас є». Під поняттям Дух або Святий Дух ми розуміємо світлу енергію, яку творять люди і бачать біле світло, коли зовсім не їдять. Святий Дух – це світла енергія і біле світло, котре творять люди, коли не їдять. Світла енергія – це Святий Дух. Бог Дух Святий – це людина, котра освітилася Духом, тобто світлою енергією, завдяки якій вона зробила людям корисну справу.  Хто є джерелом світлої енергії? Все людство є джерело світлої енергії.     

   А раз люди творять біле світло, то вони є творці Всесвіту, вони творять матерію. За нашим висновком, людство Ош є вічне, безсмертне, невмираюче, творець Всесвіту, Бог Всесвіту. Людство Ош має якості Бога, тому людство Ош будемо називати Бог Ош. Бог Ош – це не одна особа, а група просвітлених людей з Божими якостями та іменем Ош. 

   Колись такі люди створили цей білий світ, в якому ми з вами зараз живемо. Ми дякуємо їм за життя на білому світі. А тепер ми творимо білий світ для майбутніх людей, таких, як ми. У природі колись народяться нові зорі, планети, такі люди, вини будуть дякувати нам за життя своє і за все на білому світі. Ми, всі сучасні люди, закопали в землю наших померлих братів, сестер, батьків, матерів – вони лежать там у праху і чекають Бога Ош, котрий їх відкопає і вони будуть жити. Ми всі закопали їх, і ми відкопаємо їх, це робить зараз Бог Ош через біле світло.

   Коли ми ототожнюємо себе з тілом, коли людина має думку «я – тіло», таке неістинне «я» вмирає разом з тілом. А коли ми розуміємо, що ми живемо у Всесвіті вічно, коли людина має думку «Я – Всесвіт», або «Я – природа», то це «Я» істинне людини, воно не вмирає. Учитель Іванов говорив: «Я – природа», «Я не буду умирати». Він мав на увазі істинне «Я», котре у Всесвіті не вмирає. І в той час Іванов говорив, що тіло людини старіє, приходить час, і тіло вмирає, його закопують у землю. Учитель Ош бачить себе у Всесвіті, він має думку «Я – Всесвіт», «Я не буду вмирати у Всесвіті», бо розумію Всесвіт, котрий не вмирає – це говорить істинне «Я». Це є безсмертя людини, про котре говорив Учитель Іванов. І кожен буде безсмертний, хто піде по дорозі Бога Ош. Колись у природі хтось жив з іменем Ош, тобто Білий, бо природа має назву білий світ,  і тепер Білий, тобто Ош, живе серед людей, творить білий світ.

    Ось ще один спосіб людям творити світло, як Сонце. Учитель Іванов пише про людський рай на землі, котрий є природним способом колективно творити світло. Коли тисячі людей зберуться в одному місці на бугрі без потреб, як рій, вони будуть без їжі три доби і чотири, і більше. Вони будуть зігрівати самі себе без одягу в холодну пору. Звісно, у них проявиться здатність творити світло и його бачити, вони будуть світитися, як Сонце. Рій буде світитися, як Сонце. Такий рій був на ранніх етапах евволюційного розвитку людства в льодовиковий період і може бути в майбутньому, коли люди насміляться. Завдяки такому раю в минулому, люди стали такими людьми, як зараз. А потім десятки тисяч років тому люди кинули бути в раю, і евволюція людини припинилась. У людства має бути колективний спосіб творити світло, це треба для евволюції людини. Іванов пише: «7805.51. На арену прийшла евволюція зі своїми силами, свої дні як такі принесла. Ми стали після цього всього не так жити, як ми до цього жили: застуджувались, хворіли й на віки-віків умирали. Ця історія нам усім нове принесе. Це Чувілкін бугор, він нам ці якості введе. Ми не будемо так важко жити, нас оточить легке, холодне й погане. Ми доб’ємось від природи життя, але не смерті. Ось де виявиться правда, невмируща ідея: їжа не буде треба, одяг теж не буде треба, дім житлового характеру не буде треба. А буде треба всім нам Чувілкін бугор, його такі життєрадісні умови, земний рай: один поруч одного впритул стоять. Нас не буде природа поодинці забирати. Ми будемо мати тепло спільного характеру. Не природа нами, а ми нею будемо розпоряджатись своєю ввічливою просьбою. Нам доводиться просити природу своїм умінням, своєю любов’ю. А любов є для життя все. Лише б захотів, твоя думка іде по природі до мети.  А мета наша всіх така в житті, щоб жити на білому такому світі. Ми вмирати не станемо. Наше діло одне буде – умирати не станемо. Ось що нам бугор Чувілкін дасть. Ми це завоюємо, наші ноги це все зроблять, вони причепились до нашого бугра».   

   Учитель Іванов говорить у праці:  «Учитель вносить людям свою еволюційну спільну свідому пропозицію, щоб жити однаково в природі. Людям не треба ніякої політики, не треба такий ріст економіки в житті. Нам треба рівна зарплата одна для всіх. Ми всі до одного чоловіка маємо згодитися із цим утриманням, і взяти свою належну спільного надбання зарплату від малого до старого 33 рубля (33 долари в тиждень). Якщо нам усім буде мало, всім прибавимо.  Ми повинні ліквідувати всі наявні засоби в житті. Люди повинні простити людям наявні борги, не мати злоби і ненависті на кожну людину. Ми повинні випустити всіх ув'язнених і божевільних за моєю ідеєю». 7806:56. Якщо ви погоджуєтесь з однаковою зарплатою, то  демократичним шляхом обирайте відповідну  владу. Колись Христос теж говорив про зарплату всім один динарій у день.  Якщо ви проти тюрми в житті, то  прощайте людям провини в своєму житті, не осуджуйте їх, не карайте, не саджайте їх у тюрму. Ув'язнені нехай просять Бога Ош, щоб звільнили їх. Це все просто зробити. Колись і Христос заповідав прощати провини всім. Якщо ви не робите цього, то ображайтесь на себе. Так люди бідні, нужденні просто переможуть свого внутрішнього ворога, а потім і зовнішній ворог сам піде від такого суспільства. За ідеєю Іванова, нам усім треба  зробити з ворога любимого друга. Переможе той, хто простить іншому провини, він буде йому другом.

 

 Велика природна сила людства

    Людство, тобто всі люди всього світу, є творець Всесвіту через творення білого світла, бо кожен може творити біле світло через себе. Це кожному треба добре усвідомити і на основі цього створити своє ставлення до всіх людей усього світу і природи. Всіх людей на білому світі треба любити, як самого себе. Бажати людям те, що собі хочеш. Прощати людям провини, не карати. Любити ворогів своїх. Зробити з ворога любимого друга. Нам треба любити природу, як показав Учитель Іванов. Природні блага є спільні, земля і її багатства є спільні, не можна присвоювати землю і воювати за неї. Людство – є Бог Всесвіту, тому що воно є вічний творець Всесвіту через біле світло – Сонце.  Іншого реального справжнього Бога нема у світі.  Людство – один-єдиний Бог Всесвіту, вічний, невмираючий. Коли Учитель Іванов зрозумів це, він став служити людям, всі сили клав для цього. Так само робив Христос, видно за ділами. Іванов загартовувався в природі, щоб самому не хворіти і людям допомагати в здоров'ї. Він зрозумів, що суспільство має бути побудоване через любов між людьми. Такий суспільний лад він назвав евволюцією. Гімн Учителя Іванова:

«Люди Господу вірили, як Богу.

А Він сам до нас на землю прийшов.

Смерть як таку вижене.

А життя у славу введе.

Де люди візьмуться? На цьому бугрі.

Вони гучно скажуть слово.

Це є наше райське місце.

Чоловікові слава безсмертна».

 

1.4. Розширення Всесвіту

     Процеси у Всесвіті відбуваються за еволюційною послідовністю, яка є арифметична прогресія зростаюча і прогресія, що убуває.  Послідовність зростаюча виражає створення матерії, кількість галактик зростає, вони віддаляються, Всесвіт розширюється. Еволюційна послідовність, що убуває,  виражає процес знищення того, що створено спочатку. Створення чого-небудь і знищення його – це є дві  протилежні сторони в природі за діалектикою. Очевидно, щось має бути  створено спочатку в природі, воно знищується потім. Отже, процес створення чого-небудь випереджає процес знищення його завжди. Це пояснює існування створеного Всесвіту. Матерія створюється в цю мить, вона знищується в наступну мить. Хто створив світ, той знищує його. Процес створення і знищення відбуваються одночасно.

   У Всесвіті всі галактики взаємно віддаляються, простір розширюється в усі боки. (див. Всесвіт – Вікіпедія).

   Закон Габбла-Лемерта – закон астрономії, за яким швидкість взаємного віддалення  галактик пропорціональна відстані між ними.

   V = H·R. (1.1).   Vшвидкість віддалення галактики від спостерігача,  R – відстань до галактики, яка віддаляється зі швидкістю V,  H – стала Габбла.  H = 67,77 (км/сек)/Мпк = 2,3х10⁻¹⁸  1/сек.

   У просторі Всесвіту, заповненому нейтрино, весь час народжуються і живуть галактики. Вони народжуються із темної матерії. Спостереження  підтверджує, що простір є однорідний, і темна матерія є однорідна, її маса постійно збільшується,  густина темної матерії в просторі однакова, кількість галактик на одиницю об’єму є однакова в середньому для всього простору, через цю властивість Всесвіт розширюється.  Об’єм кулі простору збільшується при народжені нових галактик. Це подібно до того, як радіус гумової кулі збільшується, коли її наповнюють газом.  Швидкість народження галактик у просторі є пропорційна об’єму простору це зростання називається експоненціальним. Величина обєму виражена радіальною координатою R.  

   Припустимо, що закон (1.1) виражається диференціальним рівнянням  dR/dt = H·(RmR). Rm – найбільша величина відстані простору, координата зорі, яка віддаляється, вона є на краю простору. Край Всесвіту може бути як завгодно далеко від нас, скільки ми можемо придумати. Rm залежить від людської уяви, думки.  Розвязок рівняння є експоненціальна функція. Розділимо змінні рівняння та інтегруємо.  dR/(Rm – R) = H·dt. ln(RmR) = H·t + А. Отримаємо. R = RmA·exp(-t·H). Якщо R (0) = 0, то А = Rm.  

   R = Rm[1exp(-t·H)]. (1.2)

   Якщо t = 1/H, це називається час Габбла, то  R = (1 – 1)Rm = 0,63Rm.  Всесвіт розширяється на таку величину за час Габбла. Цей час вважається віком Всесвіту. Припущення підтверджується на практиці законом Габбла (1.1).

   Якщо в формулі (1.2) час t прямує до нескінченності, то R = Rm. Це означає, що Всесвіт буде розширятися вічно, нескінченно довго, йому не буде кінця.   

   При малих значеннях t експоненціальна функція (1.2) переходить  у лінійну через розклад Тейлора.

   R = t·H·Rm. (1.3).   Якщо  t = 1/H, то R = Rm. Це визначає час існування Всесвіту, або час розширення Всесвіту в першому наближенні.  Якщо вважати, що залежність швидкості розширення Всесвіту від відстані залишилася постійною, то величина, обернена до параметра Габбла, визначатиме вік Всесвіту. Його називають також часом Габбла. Він дорівнює приблизно 13,8 мільярдів земних років.

     Експериментально підтверджено, що галактики розподілені в просторі однорідно. Всесвіт є однорідний у великих масштабах.  Ці дійсні властивості пояснюють, чому Всесвіт розширюється.

   Можливо, у Всесвіті відбувається періодичне стискання і розширення  матерії у процесі еволюційного розвитку, подібно до автоматичної роботи серця будь-якого організму. Серце будь-якого організму має два еволюційні протилежні процеси: стискання і розслаблення. Процес розширення і стискання Всесвіту – це є дві протилежності, котрі  існують в єдності й боротьбі. Якщо вік Всесвіту, який розширюється, є 13,8 млрд. років, то вік стискання галактики повинен бути близько до віку розширення Всесвіту.

   

1.5. Стискання Всесвіту. Галактика.

   Стискання матерії відбувається в галактиках. (див. Галактика – Вікіпедія). Процес розширення і стискання Всесвіту існує в єдності. Всі зорі в галактиці стискаються, рухаються поступово до центру, в тому числі наше Сонце. Еволюція зірок багатьох галактик подібна до еволюції нашого Сонця, яка досліджена. В Сонці відбуваються процеси перетворення речовини в енергію в ядерних реакціях, при цьому Сонце повільно остигає, і в кінці перетвориться в холодний гігант. Вік Сонця, котре світить нам і буде світити, близько  10  мільярдів земних років, близько віку Всесвіту. На сьогодні вік нашого Сонця дорівнює 4,7 мільярдів років. В кінці еволюційного циклу Сонце охолоне, наблизиться до центру, перестане випромінювати енергію і світло, погасне, Сонце щезне.

 Стан зорі й галактики є невизначений у центрі галактики

   Відстань від зорі галактики до центра галактики  (х)  зменшується за еволюційною послідовністю арифметичною прогресією, що убуває (2.1). Приймемо, що координата центра галактики (х) дорівнює нулю. х = 0. Кількість матерії зорі зменшується за еволюційною послідовністю, розміри зорі зменшуються до розмірів атома в центрі галактики.  Ці властивості зорі як атомної системи дають можливість застосувати співвідношення невизначеності для вивчення стану зорі. Співвідношення невизначеності: ∆x ∆p ≥ ћ. Якщо вимірювання координати (х) відбувається з точністю ∆x і якщо одночасно відбувається вимірювання імпульсу (р) з точністю ∆p, то добуток цих двох помилок відповідає виразу: ∆x ∆p ≥ ћ. Імпульс (р) є добуток маси і швидкості. Це співвідношення означає, що (x) і (p) не можуть отримувати одночасно визначені значення. Якщо значення  (x) визначено, тобто ∆x = 0, то  ∆p дорівнює нескінченності. Значить,  (р) не має ніякого визначеного значення. І навпаки. Якщо (х) і (р) невизначені у відомих границях ∆x і  ∆p, то між ними має місце співвідношення невизначеності. Із нього виходить,  чим менше ∆x, тобто точніше локалізоване тіло, тим більше  ∆p, тобто тим більша невизначеність імпульсу.

   Координата зорі Х = 0. Якщо зоря локалізована точно в центрі в точці х = 0, тобто координата (х) визначена, то імпульс її дорівнює нескінченності, тобто імпульс невизначений. Маса зорі є невизначена. Тому не можна знати стан зорі й галактики в центрі галактики. У зв’язку з невизначеністю імпульсу і маси зорі, можна сказати, що існуванню зорі немає кінця, не можна сказати, що існуванню зорі є кінець. Всі зорі Всесвіту приходять до точки центру галактики в свій час, тому можна сказати, що існуванню Всесвіту немає кінця.  

   Вважається, в центрі кожної галактики є гіпотетична «чорна діра», з якої матерія не повертається, тобто матерія зникає. Вважається, маса матерії в чорній дірі величезна, прямує до нескінченності. Правильніше говорити, маса матерії в чорній дірі невизначена. (Див. Чорна діра – Вікіпедія). Зорі в центрі галактики зникають через вік циклу близько 10 – 13 мільярдів років. Потім починається новий цикл. Існуванню Всесвіту немає кінця. Згідно з індуїстським вченням, у світу немає початку і кінця, він розвивається циклічно. Це астрофізичне дослідження підтверджує це положення вчення. Порфирій Іванов стверджує, що стан світу є невизначений у кінці. Ми не можемо знати, що буде в кінці. Іванов. 7910:149.

   При якій мінімальній координаті й масі частинки світ визначений і еволюціонує? Попередні дослідження показали, що маса є еквівалентна енергії кванта видимого світла близька до 1 еВ, тобто маса спокою близька 1 еВ. Відповідна координата Х = cT = 10⁻⁷ м.

   Люди на Землі створюють світло сьогодні, з якого буде створена наступна зоря, як  Сонце, і багато інших зірок, галактик через мільярди років.

    Закон збереження. Всі тіла скупчення рухаються до центра галактики з якогось моменту часу, обертаючись навколо центра. Зменшення відстані між будь-яким тілом і центром галактики є природний процес. Це є процес стискання, протилежний до взаємного віддалення галактик, ці процеси існують в єдності, один без іншого не існує. Знищення є протилежністю створення матерії. Очевидно, скільки матерії створилося, стільки буде знищено. Закон збереження існує. Матерія не виникає і не зникає в природі, а один вид перетворюється в інший. Причина і рушійна сила еволюції є в самій природі.

 

Посилання

www.osh.kiev.ua Праці Порфирія Іванова