Плуг. 1970.11.ч.1

Іванов Порфирій Корнійович

 

1970.10.10 – 1970.11.04

 

Частина 1. с.1 — 95.

 

Редактор, перекладач – Ош. Редагується з благословення Іванова. (Див. Паршек. 1981.02, с. 115, 127)

 

1. Я до часу на це діло з'явився. Мене люди конструювали, робили з непридатного хорошого, зручного, як ніколи. Люди дочекалися, на арену прийшов сам залізний дюймовий цей плуг. Він не з чого-небудь людиною зроблений.  Я, говорить мужик, землі хлібороб.  Без цього зерна не залишався. Ми до цього діла вперед готувалися, нас ця обстановка до себе струмом тягнула. Їй без людини не було, чого робити.  А то ми з вами з силами зібралися, у нас на це є хороша жива сила.  Вона нами годувалася, як ми годували на сало кабана.  Його придбали таким маленьким поросятком, він у нас був ручний. Ми його назвали так, йому ім'я дали, як нашій людині. Він не одним тим зацікавлений, любитель дивитися, прислухатися. А коли ми ближче наблизилися, ми жили так.

 

2. А коли з цим порівнялися, то тут нам показалася велика місцевість. Ми її повинні зорати. А в самих розробляється така думка. Я жива людина, багато думаю, знаю про це добре, що цей плуг у нашому житті не одному мені допомагає. Він оре не свою одну. До мене звертаються люди, просять, щоб я їм зорав їхню належну землю. А вона в нього лежить неорана, ніякої користі вона не дає так. А от коли він її зоре цим плугом глибоким вчасно. Чоловік за це взявся, він поспішає вчасно вкластися, щоб ця земля вчасно вологу прийняла. А про неї господар не забувся. Він її кладе під сніг на всю зиму. А сам кидає вперед свої небувалі на чоловікові думки. Він не хоче жити так, як його примусила природа. У неї все є для того, щоб жити на білому світі, а про плуг залізний не забувати, що він нам потрібен у природі один раз у році.

 

3. Тоді ми його налаштовуємо, коли наша мати природа почне себе міняти на інші, зовсім не такі якості. Вони одне з поля скасовують. Сонечко починає себе спускати вниз по тому шляху, по якому воно проходить в рік один раз. Спека з дороги йде як така, нею ніхто не задовольнив себе, вона кинула свої всі люди, змусила людину про інше таке думати. Те, що нам з собою принесло літо. Ми своїм трудом, своєю силою все для цього діла зробили.  Не встигло дозріти, а у нас у руках зроблена нами зброя. Наше діло було таке в житті, як ніколи. Тільки квіточка себе показала на ось цьому прекрасному дереві, що стоїть. Ми на це все своїми очима дивилися, це все ми бачили, як у природі робилося.  Ніхто нікому слова зайвого не сказав проти цього початку.    

 

4. А наше сонечко, воно на одному місці не стоїть, а йде по своїй дорозі.  Показує в природі зовсім не таке, що йде. Побуло, покрасувалося, а комусь із людей про це нічого не сказало. Все це виклала на нашого такого чоловіка.  Він своє наявне тіло береже, зберігає в умовах. То було на арені одне тепле. А тепер зробилось вже не те. Стало в природі говорити. Ти, мовляв, що на чоловіка стала нападати, начебто цьому всьому винний. А він, бідолаха, поспішає, все робить, йому хочеться за цим добром гнатися. Все літо був у поле, та провозився з природою. Вона для нього однією не стояла. А спочатку почне своїми теплими днями козиряти, довго це не робиться. Візьме та закриє нам усім хмарами сонечко, вже робиться не те, що було до цього.

 

5. І почне бризкати дрібний дощик. А ми в цьому не підготовлені, щоб від цих умов не бігти.  Як ледве щось таке, у нас є на це діло притулок. Ми для цього раніше зробили на місці хату, або надворі на якому-небудь кутку поставили дім. Це житлове наше приміщення, де ми з вами не перестаємо думати про все. Наша з вами думка одна – не забувати про природу, про дні, що йдуть до нас. А вони отакі себе показують неоднаково.  Літо перестало палити своєї спекою, а осінь вже настала. Птахи перелітні, особливо шпак. Він раніше від усіх птахів на це місце прилітає, і в своєму гніздечку починає розводити плем'я. А зараз вони збираються у велику зграю для того, щоб полетіти звідси.  А то природа починає в себе пустувати, починає вітер різко змінюватися в холодний бік.

 

6. А холод як такий, він ніколи так не приходив, щоб було людині добре. А завжди він зі своїми силами, зі своїм розумом людині в її шляху показував. А в природі не одне – ходити своїми такими місцями, умовами. Ми там були, ми там проходили, і ми бачили, як наш залізний плуг землю орав собі й іншому. Хто хотів бачити у своєму домі маленького хлопчика.  Він у матері і батька народився вперше. Йому дали небувале в житті ім'я. Все це наробив у природі залізний саморобний плуг. Він щороку восени багато землі перевернув для того, щоб цей рік довелося зануритися в хазяйську роботу в полі, великий для нас був урожай. Все це наробила наша природа, у неї такі проходили явища для людини.      

 

7. Для того в житті любителя, хто цей плуг мав. Він його примусив практично на своєму місці вивчати, розуміти, силою за собою тягати. Я, каже хлопчик, цей рік на щастя народився, мені зрівнявся вже десятий рік. А в природі люди зажили як ніколи добре. У них багата земля, вона огрядна, аби тільки труд для цього закладався. А природа наша така мати людині, з найменших років ввела своє особисте здоров'я. То не гріх буде лізти на високу гору в такому бурхливому лісі, та біля швидкої бурхливої Білої річки. Вона бралася з гір, вона проходила по місцевості, і впадала в річку Лобу, яка йшла, вирувала по камінню каламутною водою. Я, каже кубанський старожил, давно тут живу, але вода що-небудь погане ніколи не учиняла.

 

8. Плуг – це є людських рук виробництво. Він нам на весь рік готує землю, щоб ми з вами запрягали в ярмо тварину, і ними робили для посіву зерна грядку. Ми оранку волочили в довжину і впоперек, зробили, як пушок.  А тоді стали садити в землю зернятко, щоб воно своїми корінцями вхопилося за землю, і стало назовні гнати своє стебло. Для цього треба була природа, повітря, вода і земля.  Це три самих друга, вони нам у цьому допоможуть виростити хороший урожай. Він на наших людських очах проявляв свою енергійну здібність. Без усякої природи це все не робилося, і плуг цей був самий початковий у цьому. А тепер ролі відіграє повітря, воно нам воду через себе виділяє, дає землі вологу.  Вона це робить для того, щоб земне стебло грало свою роль.               

 

9. Як відіграє чоловік у своєму індивідуальному труде. Він його спочатку починав, і все своє життя безперервно робив. Йому не хочеться, щоб погано було в цьому. Він вибирає в цьому всьому так робити, щоб із цього діла люди не посміялися. Нас раніше наш нестаток оточував, це наша з вами бідність. У нас немає, а потреба велика.  Їсти хочу, щоб за рахунок цієї їжі довелося апетитно води попити. Все це дало солодке і жирне. Ми цю їжу знайшли в природі, змусили землю бути джерелом. Ми в цьому ділі робили, і будемо ще швидше і важче робити для того, щоб у нас це було. І буде у нас через нашу пильність. У нас усіх одне перед нами таке, щоб легше да швидше, та краще, і щоб було багато. Тоді скажуть: «Ти молодець».

 

10. Хвалять люди людей добрих працівників. Людині обіцяють хороше тому, хто в природі між нами добре трудиться, добре живе. Цьому чоловікові тоді заздрили і зараз  заздрять.  Кажуть про нього: він, мовляв, уміє жити.  Не хоче жити недобре.  Всі свої умови перед собою поставив, всю можливість показав для того, щоб мені жити добре.  Раніше такі люди так жили, і зараз вони так живуть. А за одне вони не бралися – зберегти самого себе, своє фізичне тіло.  А що робилося нами раніше? Ми шукали в природі краще. А зробили ми в природі найгірше. Все у нас є, і дуже багато ми маємо, а от уціліти не змогли. Наше в цьому стоїть таке завдання: один час жити тепло і добре.             

 

11. І от якраз на це щастя треба був людям на цьому місці в цей час наш історичний плуг.  Він завжди землю оре живою силою, де яка лежить земля, і як її слід було зорати.  Цього чоловік не зробить у природі, він вважається не господар.  А коли у нього є для цього діла воли, жива сила, їх у нього три пари. Одна пара – це найкращі вважаються перед ним. А друга пара вже поменше, третя пара – молодняк. Для них треба на шиї їхні ярма з війцями чіпляти за цей плуг. За першою – другу, а за другою третю.  Для них потрібно, як за собою, день і ніч хід.  Доглядати треба, годувати, поїти, за ними чистити, та підстилати.  Треба фізична важка робота для того, щоб на тебе сказали люди.  Ти один з усіх на все село орач.

 

12. Знаєш за ґрунтом, де яка лежить земля.  Для цього гостримо в кузні леміш, щоб добре в природі цими плугом орати. Треба добру худобину мати. Залежить все від чоловіка.  Він завжди був напоготові, дивиться в природу прямо побачити в ній все, що робиться, яке життя.  Для цього діла треба для тварини корм, та ще який. І про це все душа хазяйська вболіває. Він уболівальник за все, намагається вхопитися, зробити.  Мало того, що він уміє ходити ногами, та за рукоятки тримати руками. Це не борщ сьорбати ложкою, та кусати зубами хліб, а потім жувати і ковтати. Людині ніколи спокійно спати. А треба буде думати без кінця і краю. Три пари волів вміти треба зберегти. Це не чоловік, кому наказав, показав – без усякої помилки роби.

 

13. На це діло народжуються в природі в цій сім'ї такі люди. Вони коли з'являються на ось цей білий світ, вони лякаються цієї їхньої атмосфери, кричать.  Як кролик лізе до удава, так і чоловік. Його оточило повітря, своєю силою виштовхнуло з тіла матері. А вода промила для нього весь слід. Він приземлився. Йому доводиться в цих давно розвинених умовах починати. Неначе треба, щоб жити тут. До цього плуга, до цієї худоби, до цього ярма треба людська фізична така практична сила. Треба руки, треба розум. Знати і робити – це все не фунт ізюму їсти. Прийшла на землю осінь зі своїми такими днями, в яких стали зорі не такими.  Холодно чоловікові. У нього для цього є вже приготовлений одяг. Він його має, щоб хвалитися ним, і щоб він самого захищав від природи. Сам чоловік не забуває думати про залізний плуг.

 

14. Та про всю худобу, та про снасть.  Вона ж не сталева, а дерев'яна, залізна, з линви.  Може рватися, може ламатися, може втрачатися. У природі багато таких діл, звідки з'являється стихія. Якщо тільки знаєш карти, у колоді їх 36 штук, розбиті на чотири різні масті. У грі ролі грають козирі. Якщо прийде король, туз і дама козирна, то твій буде виграш. Всі інші є програшні. Так і в природі чоловік оре день і ніч цю землю. Хіба він не думає, хіба він не знає, що ця вся осіння оранка не все для гарного врожаю. Це є часткова підготовка людиною в природі. Людина для цього діла плуг має.  І він ним землю оре для того, щоб зима клала свій сніг не на траву, а на оранку, щоб зробити в землі вологу. А у господаря про це не переставала думка працювати, думати про це.  Він своїм розумом в законі тримає для цього чистосортне насіння.        

 

15. Він про це не забуває. У нього в голові всі його думки азартного картяра. Він для цього оре, ходить за цим плугом. Він не кидав свою думку так даремно, за собою її тягнув як таку вперед, бачив і на це сподівався, як на якусь гору.  Він рахував дні, скільки він щодня прибавляв у себе оранки. У нього була сила, він це робив.  Всю зиму безперервно доводилося за цими волами доглядати. Це було хазяйське діло хлібороба. Я, він говорить, сплю, а мені сниться ця ось робота, яку я сам роблю. Я лізу на рожен, мені дай, я не зупиняюся. Прийшла наша осінь.  Всі плуги в поле прийшли в борозну своє діло робити. Люди землю орють, поспішають в погоду це зробити. Ми на це діло живемо своєю рідною сім'єю. Ми в цьому професіонали, наше життя таке, наша справа така.  Спати не доводиться, треба жити, вдень ходити за плугом для того, щоб огріх не зробити, а зорати так, як це буде треба на оранці.

 

16. Ось яке було в природі селянське життя. Воно нашого брата змушувало чекати час, такий час, якого в житті не було.  Він ..., що це він робив, не виходить нічого. А все ж у нього одна думка: вродить, Бог йому допоможе.  Природа змилується, на це нам зима ляже білим товстим шаром снігу, і холод з морозом прийде. А наше таке з вами хазяйське діло. Про це, що робить нам наш плуг, не забувати. Лягаєш спати, і під подушку цю землю, на якій доводиться людині весь рік безперервно крутитися для того, щоб затія людини даром так не пройшла.  Ми думаємо, цього мало.  А робимо, готуємося, силу зосереджуємо.  Ми всю зиму годуємо, поїмо худобу, це наша турбота, наш повсякденний труд.  Без цього труда у нас життя не буде. Тільки що зайшло наше сьогоднішнє сонечко за гору, стало темно. У нас вже в голові збираються сили на завтра, що ми будемо одягати, і що ми повинні завтра їсти.

 

17. У нас на це є свої сімейні люди. Якщо у нас великою родиною розпоряджаються старі батьки. Що вони скажуть, те вони і роблять. Говорять і довіряють завжди одній жінці готувати сніданок, обід і вечерю. А надягати доводиться той свій одяг, належний чоловікові. Він його носить, він його жаліє, і доти тягає, поки він зробиться неприємна.  Він на ньому стане псуватися, а господар це діло бачить.  Не один плуг треба йому.  Треба, щоб люди народжувалися добрі, винахідливі, вміли все робити. Вміли готувати їжу, вміли чоботи майструвати, вміли сорочку шити, і вміли за плугом ходити. Вміли знати землю, коли і як за нею доглядати, як за дівчиною молодий чоловік доглядає.  Він її не знає, куди садити, і що їй сказати. Вона його найбільше слухає, і вона йому робить привід.

 

18. Він обіцяє та говорить: «Все  я зроблю для тебе, мила моя, люба».  А дівчина є дівчина, вона обіцянки ніколи не чула, поважала за них.  Стала йому до життя ближче.  У них зав'язалася небувала любов, яка примусила в одне прекрасне, такий для них настав час.  Вони живуть разом, але не забувають, це їхнє було весілля.  Вони одружилися, за стіл свій запросили гостей, їх своїм умінням дарували.  Це був бенкет, вони про нього згадували, як про якусь свою колишню молодість.  Вони тепер живуть разом, один одного слухають, говорять, як голубка з голубом, так і вони самі з собою. Намагаються разом дружно трудитися, вони хочуть побудувати таке життя між собою. Любов любов'ю, а діло є ділом, чим ми зацікавилися жити.  Більше від усього ми любимо землю, намагаємося її добре пізнати, що вона нам дає.

 

19. Ми не думали, як молоді люди, разом з нашими старими життя своє закінчували. Досить нам, таким молодцям, по-старому жити, підкорятися. Ми зможемо самі так доглядати за землею, за природою, за повітрям, за водою.  Нехай нам скажуть, як якісь, може, для нас нехороші люди. Начебто ми жити не вміємо, начебто ми з вами цю природу не знаємо. Ми ж такі люди, що живуть, як усі. Нам треба буде плуг. А до нього те, що треба отримати, щоб оралася земля для того, щоб у нас двох народжувалися діти, та ще які. Вони в житті зародяться. Ми повинні народити дітей таких, як це треба, щоб вони прагнули до того, до чого їхні батьки прагнули. Ми, за професією, селяни. Хліб ростимо, живу худобу вирощуємо, збагачуємося на ось цій землі. Ми вміємо доглядати за землею, нам плуг допомагає.  

 

20. Ми знаємо про зиму і про літо. Вони нам давали, дають великий прибуток. Він нас таких, як ми, молодих початкових людей, збагачував. Ми колись жили в сім'ї, і те ми робили, що нас змушували отці предки. А тепер ми отримали своїх рідних дітей, вони нас тепер по-новому так не слухають як раніше ми жили. Вірили, намагалися робити те, чого зараз не роблять. Треба буде свою ввічливість дідусеві, бабусі, дядькові і тітці.  Своєю голівкою поклонитися, і їм сказати свої слова: «Здрастуйте».  Цього у нас, молоді, немає.  А от для цього є наша велика гордість. Ми своєю наукою біжимо, йдемо від іншого.  Треба було цьому ділу допомагати, щоб він не відставав. Це вчення має бути спільне, і без будь-якої оплати. Ми всі учимося за гроші. Отримуємо в труді не такі гроші, як усі їх отримують. Ми своє вчення не кидаємо так, щоб за це вчення не оплачувати.

 

21. Наше будівництво так не будують, і не городять без усяких грошей. Питається, кому це все наше будується, хто в цього ось буде жити, якщо ми з вами в цьому втратили своє здоров'я на віки віків?  Нам у цьому ділі не допоміг плуг. Ми з вами зробили 5-лемішний теперішній сучасний з трактором плуг. Нам з вами тепер зимовий час не тримати, і не доглядати за живою худобою.  Це наше одне з усіх є сильне тягло. Ми на це сподіваємося, цьому всьому поклоняємося.  Кажемо: одна пара є волів.  Це вже є тягло початкового мужика селянина, він думає про конячку. А коли він прибавить іншу пару, вже він наздогнав середняка. Так багато жили, хотіли мати третю пару, але їм це не вдавалося зробити.

 

22. Зараз діло обходиться не те, що було. Ярмо пішло, віл з шляху свого пішов, конячки такої енергійної не стало. А машину зробили люди, ввели мотор в борозну. А чоловіка навчили бути трактористом. Його діло – стежити за землею, за оранкою. Тільки що не косою руками скосили хліб, а комбайном змолотили. Досить каток по розісланій ... катати.  Зараз струм ввели, техніку як ніколи. Вона так працює, нам дає зерно це основне. Тільки з поля пішов комбайн, а трактор з плугом тут як тут на колесах. За кермом чоловік веде свій агрегат. Всьому діло в цьому – мотор, він працює під вміння чоловіка.  Не встиг це зерно з поля прибрати, його машина вивезла. А тракторист тут як тут зайшов зорати, як це робилося, або робиться в житті.                  

 

23. А п'ять гектарів він не бачив, як зорав  Ну і техніка, так техніка, зроблена руками, введена в життя хімія. Ми легко робимо снасть усю для використання в природі, також шиємо одяг хороший і теплий. А їжу свіжу, смачну, і багато. А будинок який багатоповерховий з усіма вигодами. Здавалося, цього вистачить. Плуг у нас сучасний 5-лемішні. Ми не вклоняємося тепер живій силі. А от між людьми живемо гордо. Ми бачимо і чуємо через стіну, знаємо добре, наш сусід живе зовсім погано. Чогось у нього не вистачає, сили малі зробити. А у нас така вічно розвинена звичка: аби мені було добре.  А ти, як знаєш.  Я на сьогодні маю вже машину, їду сам. А у мене її немає. Вже хвороба людини така, один одного обганяє. Це ми робили, робимо, і будемо робити.  Раз у нас труд свій індивідуальний, ми його робимо.

 

24. Намагаємося в бригаді його так зробити, щоб у нас усіх було добре, щоб ми в цьому були здорові і сильні.  Це найголовніше в житті.  Плуг 5-лемішний створив для народу величезну економіку, і також сколотив режимну політику, що нашим таким людям не допомогло, а завадило.  Наш ворог не вкоротив своє щупальце. Як ліз до нас, таких вчених, так він і лізе досі, до цього часу. Ми щодо цього нічого такого з таким плугом не зробили. Як у природі вчилися, так ми і учимося по-теоретичному. Хочемо побудувати в людях у світі соціалізм Ми з вами цього в природі добилися. Як озброювалися раніше проти цього ворога, так ми озброєні зараз. Це наша така задача. Те, що ми зробили, його треба зберегти. Це не доказ у природі. Її нічим не можна буде обдурити.

 

25. Природа як була перед чоловіком, так вона і залишилася перед нами. Ми такого легкого нічого не зробили, а от для людини важке ввели. Себе юстиція примусила виступити на людину, і за її зроблене в природі засудити, і посадити її у в'язницю. Ми робили, і робимо на сьогодні. І також у нас наука військова розросталася і розростається.  І медицина не переставала озброюватися через хворобу. Ми виховуємо молодь не так, як це слід. Який би він не був, йому треба ввічливість. Просити його треба. А ми його примушуємо, посилаємо, говоримо: іди.  Пхаємо його в природу. А природа така, вона має своє для цього діла. Він не знає, як робити, і що робити, у цьому всьому помиляється.  Заслуговує в економіці діло, а в природі хворобу, і через це все потрапляє у в'язницю або лікарню.

 

26. Іванов у природі практик природного діла.  Каже.  Коли теорія була, перед вченими поставлено питання таке.  Одну державу соціалістичну треба у світі побудувати показником. Ми ж це зробили, добилися, у світі поділилися пополам.  Капіталісти, віруючі Богу люди.  Ми є комуністи, Богу не віруючі люди. А однакові. На землі один раз живемо, а в другий раз на віки віків ми вмираємо. Де ж наша є правда, якщо ми за землю, як виробництво, воюємо один з одним.  Це наше всіх є джерело. Ми її орали плугом, і оремо зараз. Багатіли, багатієм без кінця і краю. Гляньте на історію минулу, де вона поділася?  Ручна праця, кустарництво зникло.  Немає того, що у нас до цього було.  Зараз агрегат, комбайн.  Чого тільки немає, є у нас все.  Ми землею не задовольнили себе.  Нас оточила наука.

 

27. Ми прогресуємо для нового діла, небувале зовсім на землі це діло. Нам треба на Землі пробиратися на Місяць, або ж на Венеру – учених таке завдання. А Іванова вимогливість від усього нашого земного народу – Богові землі дозволити бути.  Це є чоловік загартування, а люди є природа.  Вона учить чоловіка, щоб він не застуджувався і не хворів, що буде треба нам усім. У Іванова записані його словами Перемога моя.  Там ролі хвороба над людиною не відіграє, а відіграє людина над нею.  Нам треба буде вчитися у вчення Іванова, щоб бути таким, як він мудрець. Це його думка, вона нас усіх веде шляхом до поганого і холодного. Але ми цього не хочемо, для нас така дорога не підходяща. Ми звикли крокувати по природі до хорошого і теплого через нашу техніку.

 

28. Через наше хороше і тепле ми привели до найгіршого і холодного – це наша смерть.  Ми її в процесі створили, і її в житті розвинули.  Все це наробив людині своєї борозною плуг. А ми його пустили в хід. Кажемо: нам вчені треба. А вони нам, як людям, малюють картину таку, що треба. Восени раніше пускати в борозну трактор з 5-лемішними плугом, він нашу для цього діла оре, готує під весну. Зима холодна оточила землю орну для того, щоб цей холод зі снігом цю місцевість накрив. І весь час тримав глибиною доти, поки ми почуємо у себе інше, зовсім не таке. То ми цим плугом орали землю, поспішали, казали: нам це треба. Трактором управляв чоловік, він цю систему розумів, вивчав в агрономії за землею доглядати.        

 

29. Вчені не хочуть це визнавати.  Вважають, це все неможливо. А Іванов каже. Я ж є живий чоловік, йому треба вірити, він учить так. А вчені від цього всього коливаються, думають, що це є в природі обман.  Іванов нікого з людей не примушує, не просить нікого.  Як з голови почав, так і до ніг дійшов, після цього весь належний одяг скинув.  Тепер чим треба буде одягнутися, це вже є мій для всіх великий злочин. Я можу так одягатися, так ходити, і робити те, що роблять у житті своєму люди.  Вони без цього плуга 5-лемішного не знайдуть таку дорогу, не знайдуть такий шлях, по якому треба вчитися, щоб навчитися цьому. Тоді будеш у природі такий, як Іванов. Шановні вчені ви всі зі своїми теоретичними науками!   

 

30. Ви знайшли в цьому все хороше і тепле. А потім вас усіх привело до поганого і холодного, смерть вас із собою забирає.  Вона вас таких і забере.  Це ж природа.  Повітря, вода і земля – близькі до людини невмирущі друзі. З чого ми, як люди, змайстрували цей плуг, причепили його до трактора, а ним управляє чоловік. Він усю свою здібність у цьому представив, робить все для народу.  Від нього чекають люди, вони цим ділом, цією роботою всі живуть, як жили раніше. Їх примушувала природа. Якби це було в житті неправда, Іванов давно б не втримався, а помер на віки віків. А природа цього на ньому не захотіла бачити, і не заважала цьому ділу. Вона дала можливість жити, і буде жити так, як не жив.     

 

31. Ніхто цього в житті не хотів бачити, крім одного Іванова.  Він робить для цього, щоб закон у природі змінився.  Готує себе на місце, на те місце, на якому будь-яка людина не сідала. Дуже сильно холодно, і погано дивитися здалеку. Але зате управляти не доводиться, як це робилося людьми, і робиться зараз. Це чоловік не буде робити своїм умінням. Примусить бути перед усіма нижче всіх, йому природою дається.  Він звільнить ув'язненого, він розпустить божевільного, більше цього режиму не стане.  Зародиться між людьми любов і повага. Такого, як було між нами, більше не буде. А буде через це життя вічно невмируще. Учитель є чоловік, що зародився в цьому ділі, знайшов у житті ображеному.

 

32. А коли йому люди повірять, як Богові, він у нас запитає про наше життя, про наше діло.  Для чого ми це робили, і що з цього ми з вами отримали?  Одну для всіх, це на нас природою розвинену смерть.  Як би ми з вами в природі не жили, ми своїм фасоном красувалися, робили те, що нам не треба було робити. А ми його робили, і недоробили, щоб був кінець у цьому. Ми померли, нас люди закопали, і також закопають усіх інших.  Ми на арені побачимо цього чоловіка, визнаємо його Богом. Ми буде вмирати, а він не буде. Що ми тоді йому скажемо?  Ми почнемо жити так, як живе він. А нам, всім людям, треба буде знову починати орати землю. Треба плуг, треба трактор, треба людина, треба розум для того, щоб це робити. А він перевернеться, буде слухатися іншого.     

 

33. Те, що до цього часу було, його не буде. А буде те, чого ніколи не було. Це чоловік, кого ми назвемо Богом, він все для нас таких зробить. Йому в цьому природа допоможе.  Йому природа друг через його любов.  З колії плуг піде, земля не буде оратися. Людина не буде управляти трактором, що буде тоді вмирати. Ми не будемо, а жити ми будемо.  Як жити будемо?  Про це нам Бог скаже, про те.  Що ми з вами робили, ми більше робити так не будемо.  Сили будуть у Бога.  Він буде нас вчити своїм вченням не за гроші.  А все буде робитися так, як не робилося людиною в житті. Чоловік одягатися не буде, він буде жити без їжі і води.  Йому дім не буде потрібно. Сама природа його, як загартованого та заслуженого в ній, прийме, обігріє, обійме, і дасть йому повне право життя.

 

34. Хоч і крутиться, але від мене, від моєї писанини не доводиться відмовлятися. Я чоловік фізичного труда, практик, все сам робив. Ходив по природі, та все думав: як би так зробити, щоб своє поставити, а іншому не перешкодити. І от я почав робити. Всі люди були проти, сміялися, кричали, навіть вчені зі своїх лав вигнали. Це не я був винен, а винуваті всі залежні люди. Я один був проти того, щоб наш плуг орав землю, або передчасно думку сіяв. А про те, що робилося в природі, люди хотіли і чекали, і готувалися зі своїми силами.  Тільки покажись сонечку, а сніг від нього буде, як небувалий, ховатися.  Буде бігти вода своїми ярками.  І от прийде на арену тепло, яке всі чекали, як якусь особливість.

 

35. Ми тільки думаємо і чекаємо хороше, а нам наша природа візьме і зірве нашу таку думку. З хорошого, теплого дня нажене холод, яке-небудь погане діло. А коли холод надворі, ми переживаємо, йдемо, повертаємо думку назад, і починаємо тягнути теплу.  От як ми зробили цим ось плугом. Ми його зробили для того. Цей плуг, ці умови спочатку не будувалися. А потім ми виїхали в степ, і там ми цю пайку загнали, стали цим плугом перевертати цю нашу землю. Яка є в житті підготовка.  Ми думали, правда.  Коли наша весна прекрасна з'явиться, то тут не одні люди заворушяться. Навіть птахи з місця одного прилітають на інше місце, своїми голосами нам, людям, співають. А ми так люб'язно їх слухаємо. У нашому такому місці в поле запрацювали з людьми трактора на ось цій зораної восени землі.

 

36. Снастю цього агрегату її в довжину і впоперек волочать, роблять пуховою грядку.  Ми в неї вкинули в сиру землю зернятко, а з нього вийшло зелене стебло, подібно до трави. Ця масивна система проходить багато часу. Так же само, як ми йдемо біля іншого, і учимося його ладу. Він, одягнувшись, наївшись, живе у своєму прекрасному домі.  Він його для цього зробив, звідки він відривався від цього порога, і йшов по природі прямо. Йому хотілося з таким атмосферним явищем зустрітися, щоб своє здоров'я ніде ніяк не втратити. А ми зустрічаємося з такими умовами, в яких грибок на тіло посадили. Дуже велика в тілі злісна чутливість у людини. Вже плуг з цією хворобою відпадає, людині треба порятунок.

 

37. Навіщо в природі так жити, і це думати. Здоров'я є – і плуг буде треба. А коли немає здоров'я, то і плуг не треба. Чоловік вважається хворий, якщо він не по-людському робить. І не носить на собі одяг, і не їсть їжу, і не потребує житлового дому. Це тільки робить ненормальна людина. Він, як чоловік, на своєму тілі нічого не зробить. Він побоїться природи, вона йому не дозволить таким ділом займатися. У природі не таке є.  А плуг оре землю не для одного хліба. Плугом орють незручні для посадки молоді дерева, вони теж ростуть і піднімаються до великого. Свою листяну атмосферу в природі мають. Тут вже знаходиться сам порятунок різним, що живуть у них. Людині вже не то цей ліс, він собі прибавляє для будівельного діла, починається від підлоги кінчаючи товарним і пиловочним.

 

38. З чого роблять для чоловіка в його домі від ложки до самої хорошої меблі. Ліс  чоловікові необхідно потрібен, і сильно він треба. Він людині треба скрізь і всюди. Де його немає, за ним великий догляд, його бережуть від втрат. У ньому водиться великий птах тетерів зимою і влітку, та найменший нешкідливий зайчик. Він там сміливіше живе, ніж йому доводиться бути в полі. У нашого брата для цього всього є рушниця централка, чим цього зайця б'ють, начебто такий обов'язок у природі чоловіка є. Природа не для того у себе має те, що ми навчилися вбивати. Ми мисливці, нам дано право, всіх тварин, що зустрічаються, ми вбиваємо за своїм законом. Нам треба, він на нас нападає, наше наявне у нас відбирає. Особливо руйнач наш ведмідь.                          

 

39. Він з нами не рахується, лізе, пролазить за коровою в пасіку, це його є пустощі. А тигр ще більше і сильніше від ведмедя. Їх можна бачити в Африці, де їхні умови є. А плуг треба буде чоловікові, тому чоловікові, хто не дає спокою землі, він з нею воює.  Його, як такого хлопця, люди зробили, багато раз вивчали, застосовували, і так чи інакше в борозну загнали. Не на один раз, і не одну відстань він пройшов. А яку ґрунтову землю орав, та під чиє оралося на моєму плугу.  Каже тракторист.  Всівся чоловік тракторист, він думає про один час, що прийшов. Він нам зібрав на цьому місці велику прибуткову купу врожаю. Ми її на машині в елеватор завезли. А елеватор направив у вагонах по залізниці туди, де це потрібно.  

 

40. Через цей плуг, який зорав землі.  Ми з вами цю землю цієї місцевості дочекалися, такого холодного, такого зимового снігу. Білим вкрило цю місцевість. А ми до цього діла стали готуватися, думати стали не про таке, як воно було до цього. Ми взяли з цією місцевості не мало, а багато.  Що ми цим плугом зробили?  Та рано зорали, під сніг поклали. А тепер не нами це діло зробиться, а природою, умовами. Вона нам погоду підсилає, ми по ній своїми ногами ходимо, як по хорошому килиму. Та робимо те, що треба буде цей день зробити. Ми до нього приготувалися. А раптом нам дощик завадив, він зробив на землі велику невилазну грязь, в якій важко свою ногу піднімати, особливо у взутті.  Вона не однакова є на людях.

 

41. Ми тоді своїм плугом мовчимо, не оремо. Мужик зі своїм плугом відпочиває, як це треба за законом. Він сусіда запрошує до себе за стіл хоч один раз в році. І то природа це зробила, наш спогад. Ми ж разом живемо, разом на своїх дворах багатієм. А чому нам не зійтися, та про що-небудь з доброго не згадати.  Ех, і жили наші старенькі, батьки і прадіди. Але ось цього, що зараз ми маємо, не бачили. У них їхня була в природі бідність.  Вона їх через минулий плуг. У себе мали силу не таку, як ми маємо. У нас машина. А як ми вміло на землі вирощуємо будь-яку продукцію, та ще яку. Ми через агронома робимо грядку. А як ми зараз свято очікуємо, зустрічаємо і зі столом проводжаємо. Це тепер таке наше в цьому ділі життя.        

 

42. Ми для цього зійшлися, сіли за стіл, і налили по повній чарці вина. Ось що нам наш плуг на нашій землі такій для нас разом з трактором зробив. У нас стоять такі відбудовані на своїх садибах будинки. Біля будинку посаджені дерева плодові. Прибудований водопровід, і є частковий газ. Харчуємося ми в природі через нашу державу. А раніше хто про тебе, такого от бідолаху, у кого не було живої сили, і не було ніякої в природі снасті, щоб легко і скоро зорати вчасно цю землю. Ми б з вами не те зробили. Що наш плуг говорить.  Це наше таке людське хотіння. Ми один з одним жили в одному селищі.  А знаєте, як у нас наші кулаки свербіли на інших з чужою вулиці. Ми в природі влаштовували аматорські кулачки, вулиця на вулицю, край на край.

 

43. Особливо загострена наша така молодь. З церкви вийдуть, пообідають, не на голодний живіт.  Ми пускаємо свої руки, груди на груди, чоловіка на чоловіка. А працюємо на одній належної землі, робимо грядку, хто і як за вмінням. Нас учили предки сідати за стіл, і так підготувати з чаркою горілки, та з піснями своєї сільського мови. А він був руський такий простий. А люди гуляють, співають, танцюють за все своє хороше в своєму будинку, у своїй родині і в своєму господарстві. А воно у нас, у таких добрих на все людей, у кого не одна є конячка, або пара волів та корівка. Є, чому позаздрити.  Особливо господиня доглядає своїм ділом перед столом, перед частуванням таких запрошених людей.

 

44. Вони вже такі, як готуються в суботу перед неділею та при гарній погоді. По дорозі ми їхали на добрих кониках, як звірах, у хомутах, та з віжками і батогом.  Кучер їде сміливо, сподівається на своїх конячок, за якими сам господар день і ніч доглядає.  Годує, напуває, та пригладжує. А в неділю він кидає базар з покупкою, біжить назад додому. Їх свої чекають.  От, от вони скоро приїдуть, заїдуть у двір так, як вони приїжджали з роботи в степу.  Їх, як нужденних, просять.  Хочуть, щоб ми з вами дивилися по сторонам очима.  То ми бачили, то ми дивилися, як на якусь у людях особливість. Треба буде купити чоботи, треба буде купити черевики.

 

46. А про сукню ніде ніяк не забували, брали. Дуже сильно на весь голос кричали. Батя, син батька так називав, мені треба буде для своєї краси. Особливо треба на голову літнього виду кашкет. Коли ношу я на голові, як якийсь є сільський парубок. Люблю красуватися своїм надбанням, своїм одягом, і красивими брюками, та піджаком.  Я ходжу не гірше від усіх, а буде краще від усіх. А дівчинка своїй близькій подругі, вона не довіряється хвалитися своєю хусткою, своєї шаллю, яка на ній. А туфлі старовинні на гумках. Ось у нас такі в цьому тижні прийшли до нас по порядку від першого і другого, та третє, а потім четверте, п'яте, та шоста субота, та неділя. Всю ми безперервно протоптали.

 

47. Люди себе не навчили, як буде треба жити без усякого труда. У природі дуже багато різних справ, особливо робиться вдень. Ми щоразу кожний ранок починаємо крутитися до самого вечора фізично. Нам за це ні копієчки не платять. А в самого працює організм, бачить, на іншій людині як це буває. Він надто п'яний буває, він горілки напився. У нього виявилися зайві гроші, він живе не так, як інші. Взявся де-небудь що-небудь зробити.  Особливо майстри себе вважали каменярі скласти для кого-небудь хату. А є пічники, вони цю копійку роблять уміло. Треба буде жити. Треба буде, щоб у будинку горіла піч.  А її клав чоловік так само.

 

48. Особливо весною або восени.  Село велике.  Плуг оре коріння і каміння. А залізо іржавіє, його треба зберігати, як своє око. Але зате у нас є кузня, кує коваль на ковадлі будь-яку річ. А сам без молота, бійця не протягне тонко залізо. Це говориться нашому братові так. Я, каже він, куплю на брюки для свята хороший матеріал. А їх шиють уміло по викрійці теж учені майстри. Він сказав ціну, за що буде шити. Не поступиться. Люди людей знають здалеку, як він живе, і що у нього є хороше. Особливо, що він щодня їсть, і в чому він ходить. Кажуть, це їде по такій дорозі протоптаній Петруша. Він на все село такий був, а жив.  Він їв погану їжу, а ходив у чому.

 

49. Краще б від цього діла відмовитися. Але у нас у такому селі дуже вірили Богу.  Молитися ходили в суботу і в неділю до церкви.  Коли йдеш помолитися Богу, а там же люди, вони дивляться, хто прийшов і в чому прийшов.  Кожного чоловіка примушують умови. Його багатство – це земля, яку давали на живі душі. Кажуть: чоловіки мають право отримати наділ, а вже жінка цього права не заслужила. Вона у нас була дівчина на утриманні батька і матері. Вона їх родила, вона їх по можливості і ростить. Так ростить, як Іларіон Віленовий був у житті на хлопців нещасливий. У нього, як на горе своє, самі хлопці народжувалися. А у Василя Волкова одне за одним народжувалися на бідність діти.

 

50. Чим жити?  Не знаю. Він ходив по найму, мав свою таку силу завжди. Це його була перша. А бувають і такі люди, з ним не вітаються, він тобі не відповість. Як небувала між собою всяка птиця.  Вона літає, вона співає, і дивиться на того чоловіка, хто зі своїм улюбленим плугом живе.  У нього ..., за що він тримається руками, та побільше свою борозну зробити. А думка у нього не зупиняється лізти вгору. Там опинитися для того, щоб ніколи більше за ним не ходити. І на це люди народжувалися в нашому такому великому селі, де сильні були господарі, один від одного йшли і наздоганяли. А також люди в історії навчилися торгувати. У своєму наявному ділі всіх своїх синів за рахунок капіталу улаштувати.

 

51. Починає від селянства, від зручного місця, де чоловік жив за рахунок одного свого городу. Ми коли біля нього їхали, то він жив, як якийсь пан, обгороджений кам'яною стіною. Це все зробилося за рахунок торгівлі. Батько був комерсант, його була кличка по-вуличному Сапун. Він жив на Берюковій, а на Забугіна вулиці другому синові поставив від ... вітряк. А третьому самому улюбленцю, меншому синові купив млин паровий. Умер наш Сапун без усякого плуга, він його не мав. Товар привозили підводами, є, чого підходящого збувати. А інші мануфактурою теж заробляли копієчку на копієчку. Більше їм не брав.

 

52. А землю з плугом не відкидали. Собі відрізав на Водолицькій на межі з Петропавлівською. Він був там через сина Яшку сватом. Хто і як у цьому себе прилаштовував. А от плуг від себе не відривав, а тримав, як якогось командира. Він йому, як хазяїнові, був потрібен для того, щоб із землею борсатися. Земля не одному чоловікові буде треба. Вона потрібна для будь-якого нашого будівництва. Ми на ній чого тільки не робили для свого такого життя, яке буде треба.  Ми ставимо житлові будинки, городимо гребли, станції електричні ми ставимо.  Ось що ми на ній робимо.  Воду пропускаємо по трубах, її тягнемо в міста.  Виробництва, заводи ставимо всякі. Все це буде треба в житті.  Люди по ній ходять, і за живими видами полюють.            

 

53. Плуг виорав в землі ці якості, які розкрилися на тій жінці, яка відмовилася перед своїм усім народом. Ми сідали їсти всією сім'єю, хотіли зустріти наше повсякчасне свято неділю. Ми завжди його з Учителем зустрічаємо, його ми спокійно проводжаємо. Це наше незабутнє свято. Ми зробили 42-годинне на землі розвантаження. Нас усіх навчив своїм вченням, щоб ми з вами про це не забували. У нас час на рахунку. Тільки що від столу відмовилися, перестали їсти. Ми інший такий час чекаємо, не за горами. Через один тиждень знову закінчується п'ятниця, а в суботу весь день безперервно чоловік, віруючий у діло Учителя, це робить своє вчення, яке Учитель у природі знайшов, і сіє на людях.

 

54. А люди бачать у себе правду, яка не допомагає, а заважає. І в карти на козирях грати, цьому всьому заважає не козирна карта.  Все це робиться на землі нашими людьми, особливо плугом.  Він оре нашу землю, і в якийсь час нічого не робить. У кожної людини він життя створює. А тепер уже не те. Люди цьому перестануть вірити, візьмуть істину. Це зробить наша велика молодість. Вона це візьме, і стане підтримувати діло Учителя. Вони будуть нам потрібні скрізь і всюди, особливо там, де чоловік орав.  Він тепер не буде орати.  Це буде сила, створена через Учителя. Через одного такого чоловіка, хто не погодився у цьому ділі жити, а взявся за нове, небувале.

 

55. Плуг – це є техніка початкова. А Марія Матвіївна є людина, вона погодилася з висновками Учителя. Стала все це робити, що буде треба нашій молоді, яка візьме і зробить сама. Раз люди дорослі це зробили, то чому не зможе зробити молодий чоловік.  Він теж хоче жити, і розумно він зараз учиться теорії. А потім він буде практично все це робити, що їм буде треба. Ми так і зробимо. Сьогодні одна та ж історія проходить між нами всіма. Ми звикли примушувати. Ні, ви його гарненько попросіть, щоб він зрозумів, що це буде треба зробити.  Ми своє діло робимо, важко було їм у цьому.  Робили, робили, воно у них зруйнувалося. Взялися за інше таке ж саме.

 

56. Якби ми з вами робили те, що на нас не впливає. А те, чого ми навчилися і зробили, воно нам шкідливе. Молодь від нас цього не чекає, і не хоче слухати. Ми оремо землю для цього діла, і розвиваємо цю історію. Вона нас вела, веде і буде вести до поганого і холодного. Ми для цього робимо плуг, і оремо землю для того, щоб нам природа одне давала без кінця і краю. А зараз люди добилися від неї іншого історичного діла. Плуг нам для землі не знадобиться. Ми такі сили маємо у себе, яких чоловік ніколи не мав.  Він буде професіонал у житті. Навчиться в природі ніколи ніяк не хворіти, не застуджуватися. Жити енергійно і сильно в цьому. Ось чого ми без усякого плуга доб'ємося. Ми будемо вірити істині, живому тілу, найлегшому ділу.

 

57. А важке зживемо через чоловіка одного. Він у нас плугом не буде орати землю, не буде сіяти по землі зерно. І йому не буде потрібно всякого роду техніка, він у ній не буде так лазити, як йому доводиться в природі самого себе примушувати бути від неї залежним. Чоловікові не буде треба його колишній одяг, і не буде треба їжа, і також не буде треба житловий дім.  Він від природи доб'ється того, чого не було. Він може стати в будь-якому і кожному місці без усякого самозахисту. Його природа ніколи так не покарає, і нічим не буде йому заважати.  Розумно ми будемо самих себе обігрівати. У нас з вами є такі величезні сили з будь-яким і кожним кровожерливим звіром зустрічатися, і він ніколи на тебе не буде нападати.

 

58. А коли ти не будеш у природі погане робити їй, вона для тебе ніколи не створить поганого. От чого треба в природі заслужити: життя, але не смерті.  Всю цю систему треба ззаду залишити, а взятися так просити природу спільними силами, щоб вона нас чула такими з душею і з серцем.  Вона жива.  Якби Учитель завадив своїм вчинком людям, його б так не любили. Він вводить життя своє, ввічливо просить чоловіка іншого, щоб він робив те, що для людини легко.  Кому не хочеться бути загартованою людиною, хто не хоче не хворіти і не застуджуватися. А що ми самі для цього діла робимо?  Та нічого. Не хочемо за це діло братися. У нас до цього немає довіри. Ми природу боїмося, не хочемо з нею жити. У нас з вами велике безсилля це все сприймати. Ми вмираємо, але робимо. А от щоб жити, ми не хотіли і не бралися.

 

59. Зараз тільки ми взялися, робимо це. А раз ми робимо це, то у нас вийде нове, не вмираюче ніде ніяк. Це буде, і обов'язково буде. Людина хворіти не буде, і не буде застуджуватися. Як весь час Марія Матвіївна до цього робила. Вона днями купалася і обливалася, по снігу ходила роззутою. А як вона природу просила, щоб залишився життєрадісним у природі Учитель. Ніколи вона про нього не забувала, завжди усно з ним на відстані говорила.  Він її чув, він їй завжди допомагав. А зараз її тримає він, як небувалу свою рідну жінку. Вона на себе взяла день  Це було 27 вересня. Вона на другому дні свого розвантаження змусила себе відмовитися, зовсім не їсти.  Їй це допоміг своїми силами Учитель.  Вона з 25 вересня нічого не їсть, почуває чудово, добре.                               

 

60. І воду зовсім не п'є.  Вважає це все надбанням, зробленим Учителем. Я сама була безсила все це зробити. Це все нам дає Учитель. Якби не він, хіба б я це діло робила. А то мені не хочеться їсти, я не п'ю. Для того це все роблю, щоб продовжувати життя своє. Перший чоловік такий був раніше. Він навіть не знав, що це за назва ця річ. А коли йому на допомогу прийшла жінка, друг їхнього першого життя, вони вже вдвох стали розпізнавати. І пробувати, як таке солодке – до себе, а гірке – від себе. Їх це все цікавило.  Вони стали в природі робити, щоб їм так погано і холодно не було. Вони намагалися жити через те, що вони знайшли в природі, і дали йому ім'я вічне. Вони в цьому продовжували життя. Їм допомагала в цьому природа на цьому місці придбавати, і цим один час жити за рахунок цього діла. Чоловік любив з перших днів по природі ходити, і для себе, свого тіла пробувати.

 

61. Хороше і солодке поїдати. І зараз це шукають люди, перевіряють вони, бо це і раніше було, така сторона, яку люди мали. Вони хочуть таке велике, сильне, і щоб багато було, від чого ніяк не можна відмовитися. Ми плуг примушуємо, щоб він нам землю перевертав. А коли земля робиться оранкою, їй треба сніг, волога біла. Природна скатертину, вона лягає з самого маленького початку. Починає з однієї краплі, створюється багатомільйонна маса. Вона примусила зробити собі скатертину, яка накрила землю. І тримала сама себе всю належну зиму. Ми з нею зустрічалися в самозахисті. Ми тепліше одягалися, щоб себе в цьому зберегти для цього діла.   

 

62. Ми непогано їли.  Ми все літо з вами, та разом з плугом ходили за рукоятками.  А у самого думка своя прозвучала, як по хвилях. Вона хотіла в своєму дворі бачити повне стадо тварин.  Це не в мене одного, такої людини, хто без цих рукояток далі не зможе жити.  Ми цей плуг, цю силу трудом виходжуємо. Та одну за одною пару волів виходжуємо. Це люди всі роблять, вони цього хочуть. Їм природа народжує поодинці по маленькій мізерній життєрадісній тварині. Ми її тримаємо не з собою, для них є спільний сарай без вікон. Там вони свою культуру мають, ми за цим дивимося. Вона наша, вона палиці боїться.  Вона не порушує своєю ввічливістю.

 

63. Як ми за нею самі себе огороджували тією гідністю. Ми такі люди, яким буде треба життя.  Воно через плуг такий зробилося не енергійним. Між такими людьми як це робиться нами. Ми восени беремося за плуг, і спускаємо його в глибоку землю. Ми хочемо зорати добре цю місцевість, яку ми готуємо для того, щоб покласти під зиму під сніг, щоб вона пролежала свій час, і дочекалася нас зі зброєю в руках. Природа примусила з нею воювати, та про неї думати доводиться багато і по-різному. Ми для цього оремо, сіємо, і вирощуємо в природі те, що треба на весь рік. Ми в ньому працюємо, ми придбаваємо, робимо, а потім продаємо як ніколи.       

 

64. Ми з вами учимося, вболіваємо за цю справу. Якщо цей рік не так ми зробили, не так наш фахівець або наш вчений агроном примушував свій підлеглий народ на ось цій ділянці. Люди знають, як із землею борсатися.  Вони спочатку думали, а що їм дасть цей шматочок землі. Ми від неї брали прибуток, яку-небудь продукцію, вона споживачем бралася. Людям треба молоток.  А його скував заводський чоловік, він його не один своїми руками зробив.  Цих молотків всюди люди потребували. А сокиру особливо в лісових районах, де ліс рубали тільки сокирою. А пила потрібна майстру в будівництві, майстер нею пиляє. Як машині потрібно яке-небудь залізо або сталева частина, без якої жодна одиниця не обійдеться.

 

65. Людині на його тіло потрібно дуже багато. Але щоб воно було все стандартне. Як є побудований на цій землі завод, одну продукцію випускає. Але якість не одна цього виробу. Яка б не була на білому світі продукція, зроблена людиною, вона не однаковою міцності. Ми робимо цеглу за точною формою. Але доробляємо її в повітрі, у вогні. Ми отримуємо продукцію на око на живі свої природні руки, які можуть все для цього зробити. Ми ллємо води однаково за розміром, в неї закладаємо один, тільки який заклад? Він вдалий у ділі є заклад, і недоброякісний. Може, скоро виграється, а може, не таке, як це слід. Тісто виглядає на чисте око, на запах, на вигляд. Але щоб це все було однієї якості, ми не можемо заручитися за те чи інше.           

 

66. Ми в цьому не одну річ прокручуємо, і не в однакових умовах. Головний убір картуз теж за розміром випускається, його робить людина, на це майстер. У нього руки все це роблять точний розмір. Він цей матеріал хорошої якості не ріже чим-небудь. Він робить точний один розмір. А от хто де і як цю річ у природі буде витрачати. Ці люди, ця людина. На це буде вже потреба. Вона в житті треба, і дуже треба цьому ділу. Де він починається, і він повинен там один час прожити продуктом. Цю на нього силу чоловік розумом придумав, він для цього закладав свої енергійні сили. Як він спочатку про цей факт думав, він у цьому ділі копався, це от життя нелегко розвивав. Спочатку цей день, що прийшов, якого в житті ще такого не було, а ми його з цим ділом зустріли, як і завжди. На нас, таких людей за всім розвитком.

 

67. Ми добре знаємо природу як таку. Якщо нам сонечко свої промені теплі направить, і без усякого холодного вітру почне нас обігрівати, ми цій справі робимося раді. Навіть з себе ми знімаємо наявний одяг, нам хочеться побути в цій ось ванні. Ми добре знаємо про цей час, який між нами проходить. У нас на це приготовано, щоб у ньому себе зберегти у випадку якоїсь стихійної зміни в природі. А вона однаково на місці не стоїть, як цей ось плуг наш історичний. Який він був до цього часу. Ми його бачили сохою, а зараз по-сучасному. Що ми з вами маємо на самих тілах. Ми намагаємося мати. Цього наша природа мені придумає у себе цю річ мати, як сам чоловік. Він своєю головою малюємо, яке на дереві яблуко виростити, або ж на землі отримати якісний урожай.         

 

68. Чоловік хоче, він на це зробився агрономом, розумним чоловіком у природі з технікою в руках. Олівець це все наявне опише, як йому доводилося підрахувати свої енергійні сили. І створити на цій землі одного сорту і кольору продукцію за назвою. А от  без цієї продукції, яка потрібна людині, спорудити для себе на голову шапку. Або, можна сказати, людині в її такому житті треба було народити для своєї такої сім'ї надбавку, одну маленьку людину. Це теж нове і небувале в житті. Його треба, природного чоловіка, через чоловіка посадити своїй родині. І щоб воно народилося між нами таке, як ми хочемо. Ми його народжуємо розумним дитям, і хочемо, щоб воно навчилося надприродній особі. Хіба чоловік народжується в природі знаючий або він розуміє. 

 

69. Він ягня, нічого в житті не розуміє. А от жити-то він хоче, як усі хочуть жити. Ми, як люди є, всі для цього діла його народили. А він взявся не за те, за що слід. Може всякою людиною зробитися, і хорошою, і поганою. А от таким чоловіком ми, всі люди, не пробували залишатися, щоб чоловік зробився таким, що ніколи ніяк не вмирає. На це все теж є наука не теоретична, а вона є практична. У неї фізичні сили для цього діла робити. Давайте ми всі візьмемося за одного нашого чоловіка, природного, незалежного. Йому не треба буде плуг або земля така, яку треба у себе мати техніку. Вона землю своєю силою через людини примушує, щоб вона давала те, що треба для життя такого, яке ми зробили в природі.   

 

70. Все це зроблено чоловіком руками, цей плуг, це діло, яке примусило пожити один час. А другий, плуг примусив через землю померти. Ось чого ми добилися від природи і без усякого плуга. Ми завоювали життя, нам не буде треба людина, щоб її народжували. Нам не треба буде для того, щоб за ним ходити і триматися за рукоятки. Та все продумувати про те, що робиться в житті. Люди не сидять на місці одному тому ж самому, на якому сидить бідність. От за цим усім ділом наш чоловік практичний говорить про наш перший плуг. Він це багатство розвинув, цю здібність ввів у життя чоловікові, цим він не задовольнив себе. Йому ця бідність не дала нічого такого в природі, щоб на одному місці сидіти. Треба шукати інші, зовсім не такі якості, як на людині вони зародилися.

 

71. Як ледве щось таке, вже нежить, нестаток у людини. А раз у людини це народилося, вона шукає собі порятунок, для себе інше діло. Цього ми не зробили, ні одного якісного стандартного гвинтика або гаєчки. Ми починаємо спочатку створювати для себе життя. Ми щодня кожен ранок і обід, та вечір їмо, тільки як їмо. Це знає людина, вона час проводить. Її він примушує в цьому готувати. Ми дочекалися ранку, ми готові з ним зустрітися так, як наші всі предки зробили. Як ледве щось таке, вже ми з вами готові до того, щоб собі ми майстрували, що-небудь поїсти. А до цього всього треба, щоб був вогонь. А з усього цього діла ми вперед заготовляємо той продукт, який потрібно в природі палити вогнем. А вогонь буде треба скрізь і всюди, на ньому яку-небудь продукцію варимо або смажимо, або печемо який-небудь хліб.

 

72. Вогонь у природі не для цього, щоб його для цього зберігати. Він у нас робить чавун, і робить залізо і сталь. А зі сталі роблять будь-яку для зброї річ. Це все робить для себе людина. Якби не плуг був на землі, ми б цього не зробили, і не отримали від природи таку якість, чим ми огородилися. Ми ж користувалися стандартом в розмірі. А щоб якість була, цього немає. У нас на це є природа, а в природі діло робиться руками людськими. Вони зробили це все, вони і отримали, у них вийшов у тілі великий нестаток через своє хороше і тепле, що ми любимо, що хочемо завжди отримати від природи. А природа не любить залишатися один час. Вона щосекунди змінюється, і змінюється без кінця і краю. А от для цього чоловіка не народжувалося і не народиться, щоб так жити, як не жив чоловік.            

 

73. Йому в житті не треба буде цей плуг, і не буде потрібна земля. А без неї не обходилися, у житті вона не буде треба. Її, як джерело, яким вона була, нам уже не бачити. Ми такі люди, так вчинили, без цього всього не бачити. Нам треба спочатку плуг, та ще залізний. Нам треба борона, нам треба сівалка, і нам треба для цього комбайн. Буде треба машина, щоб возити зерно. А в місцях, що потребують зерно, є комбінати, заводи борошномельні, які дають борошно в хлібопекарні. Ми так себе примусили чекати, а коли нам до нашого ларька привезуть печений гарячий хліб. Ми такі люди є, без усякого хліба печеного не обходимося. Ми так звикли, так ми живемо. Зранку самого їмо, в обід їмо, і ввечері теж їмо.   

 

74. А ми більше від усього не їмо. Ми багато намагаємося поїсти. Все це чуже, свого у мене немає, а є все природне. Від повітря і води, від землі не йти, а разом близько, як тіло живе оточується. Це милі незабутні друзі. Через це все і робиться чоловіком у природі. А в неї така є сила для будь-якого залежного чоловіка. Він живе для самого себе, для себе шукає таке місце, щоб йому там жилося добре і тепло. Він любить природу хорошу і теплу. У нього в голові це складається, що назавтра треба буде така сонячна тиха приємна погода. Вона всім здається не такою, як бувають дні. Та ще такі нехороші, холодні дні, що проходять по ній.    

 

75. А у людини є на те шуба, валянки. Словом, штучні, самого себе захисні діла. Ми їх знайшли у природі, зробили точний стандарт, ввели якість. Це діло людських рук. Він рукоятки тримав фізично, та сам про природу хорошу думав. А от якби цей рік, на моє таке щастя, ця робота моя мені на цьому місці прибутку піднесла стільки, скільки ні один рік такого врожаю ніхто не отримував. Мені тільки одному такому природа пішла назустріч, це зробила через мій у природі труд. Я його робив не так, як його робили інші. Мені про це доводилося в природі думати. До цього всього я готувався, як буде треба раніше від усіх встати, і свою зброю в таку погоду пустити в хід, що і дає в природі.

 

76. Через цю пильність, через це все, зроблене чоловіком, і вчасно догодив. Поспішив зробити цей у природі труд. Він мені у природі створив величезне багатство. Воно примусило мене сильно думати про це все. Мені в житті щастило на цьому місці. Я від природи отримав плоди так, як усі зустрічалися з природою. Все сонечко не сходило, а я відірвався від постелі, ходжу по двору, від місця одного в інше швидко бігаю. Зосереджуюсь, хочу зі своїм наміром піти від такого азартного вболівальника, такого силача, кому природа давала, щоб його мати. Мало того, що треба самого себе в цій справі берегти, як своє в природі око. Також того, хто тобі своїми силами допомагає.     

 

77. Ось що природа чоловікові робить. Вона йому всі такі дні у себе підсилає, щоб він даремно не просиджував, і не кидав про це думати. Йому треба для себе в природі самозахист. А те, що чоловік має для того, щоб його вважати своїм. Одна конячка є, і та зовсім не в порядку. А у господаря такого, як є він між нами, виріс і зробився по своїй роботі багач, з багатіїв багач. Він господар цього. У нього як чоловіка великий розум. Між цим усім таке діло в державі, споруджувати нам потрібно дім. Ми його спільними силами на ось цьому місці поставили, і в ньому живемо. А самі всюди розумом своїм лазимо. Хіба ми на цьому місці так, як ми живемо, зупинилися. Ми краще від цього намагаємося жити. По чотири відра води на плечах носимо. 

 

78. Ми розкриваємо, і знаходимо природні поклади, сировинне добро. Це все нашій людині треба. Ми тепер всі в повітрі катаємося, нас водою возять, і нею годують. Ми примушуємо людей, щоб вони не сиділи, а щось у суспільстві робили. Ми звикли від природи від землі брати з допомогою нашої зброї. Ми робимо те, що буде треба не собі особисто. У природі змушуємо на своєму тілі, щоб інша людина працювала, робила ту річ, яка треба буде всім нам. За нею погоня, велика бійка, щоб отримати. Ми це все робимо, і будемо робити в природі. Плуг нам треба для землі. Ми ним оремо для того, щоб через це жити, і будь-яке діло творити. Ми з вами так живемо, і ми робимо те, що нам треба.

 

79. Ми зробили чоловіка, не виховали, а пхнули. Сказали йому: іди і здобувай для себе те, що добувають у житті всі люди. Їх примушувало важке діло. Якщо він не вміє в будинку зробити ложки, або змайструвати яку-небудь річ для життя, то навіщо йому треба таке життя. Він живе так, як не жив ніхто. Він може кувати, він може слюсарювати, він може бути кравцем, він може столярувати, він у цьому ділі майстер. Йому треба стовп поставити, або ямку вирити, фундамент у себе мати. Ми сподівалися на все те, що чоловік повинен мати. Його в природі господарство найкраще показове, вміло зроблене самими людьми. Вони це хотіли, щоб у людини була заводської породи худоба.

 

80. Починали від племінної конячки, також племінної корівки, і вівці, та свині. У людини снасть, починаючи від плуга, кінчаючи ходом. Все це зроблено, як якась особливість. Ми коли придивилися, та послухали цього господаря, який цю систему розвинув, ми навколо в житті такого господарства не мали. Він показник і в одягу своєї краси, і в їжі жирної, солодкої, і багато. А який є поставлений на розі мого подвір'я дім з новим. Можна сказати прямо, що такого чоловіка не було між нами такими. Йому як такому природа давала, що він тільки хотів від природи отримати у своєму такому культурному господарстві, зробленому ним. А скоро ця система у нього змінювалася.

 

81. Хотів чоловік ще краще зробитися. У короля свій народ, йому сильно вірять, а як його політично слухають. Чоловік, він же учений спеціаліст, майструє що-небудь таке в людях. Він опирається на матеріальну базу. Йому, як такому чоловікові, треба поклади, щоб була сировина. Він її достає людьми трудом. У нього на це є велика в житті потреба тому чоловікові, хто на сьогодні не хоче напівроздягненим ходити. Чоловік хоче в природі жити в достатку. Йому треба в житті не одна цікава їжа, яка робиться при лабораторіях. У неї вже хімічний склад, де прогресує вода, з котрою печуть хліб. Це тепер існують комбінати або заводи. Пекарня, вона в себе має людей.   

 

82. Люди такого труда. Люди примусили чоловіка бути над людьми ученим. Стали робити чоловіка між собою вченим чоловіком, комусь дали право підкорятися. Він командував, а йому підкорялися. Він був учений, йому довірили люди зайняти своє місце в цьому заводі, де робилася продукція для зброї. А зброєю розпоряджався чоловік, як господар. Він його визначав за призначенням. Ця продукція робилася тоді, коли люди людей намагалися вбивати. Все це робилося природою, вона лежала нерухомо. А плідна земля, їй доводилося бути між людьми джерелом. Люди нею користувалися приватним шляхом. Вона їх годувала, вона їх одягала, вона їм ставила будинки. У природі народилися за це діло розумні люди, і ті люди, які вчилися вчити людей, щоб вони знали, як буде треба по-теоретичному між людьми бути.

 

83. Людині треба буде рахувати кількість. Треба мати годинник з циферблатом, треба читати. Такі вчені зародилися, їм треба благо. Вони для цього діла навчилися під своєю указкою людині жити. Вони шахту зробили, люди це вугілля дають на-гора. Вони знають одне – прийти на своє місце, взяти свою роботу. Її лопатою закидати, а потім за умовою свого часу чоловік має бути на-гора. А комусь буде треба за все наявне розплачуватися. На горі весь вільний світ трудиться, а ми, шахтарі, ми трудівники землі. Нас, як людей, наша робота, яку ми з вами там робимо, може розчавити. І на це законна стаття передбачила в цій місцевості в лаві ставити стойки, кріплення, і класти кліті для затримки тимчасового явища даху.

 

84. Ми там жили і працювали, як якісь кровожерливі люди. Для нас господар думав, робив часткові умови. У господаря були засоби. Він кожній людині платив за його затрачений труд. Він робив гайку, він робив гвинтик. За цю роботу він від господаря отримував свою зарплату. Хіба людина зі своїм тілом в одному місці. Людина трудиться. Людині треба була допомога. Людина плугом оре не для одного себе землю, щоб зернятка вирощувати. Так і шахтовласник, він купив надра, і купив на поверхні землю. Намагався мати у себе таких людей, які своє місце у господаря займають і трудяться. Я, говорить чоловік, народився для того, щоб працювати. А мене умови батьківські примусили бути на білому світі ученим.

 

85. Я прийняв це господарство не одне, в якому розпоряджаюся і ціную копійку. Я у господаря слуга це все берегти, як своє, але підлеглий у цьому ділі чоловік. Усі свої сили кладу на арені зробитися таким чоловіком багатим. Цього мало, що я навчився по-своєму читати, а математично вирішувати. Все це у господаря треба було знати. У цьому всьому ділі я повинен до цього гвинтика, цієї гаєчки придивлятися. І я повинен знати, хто її і як робив. На все це моя опора лежить. У мене на цій землі цього місця немалий колектив працює, чимало продукції в природі отримує. І все це на гроші, на золото переводить. Цих людей годує базар. Люди такі, які у себе мають корівку, мають конячку, мають конячку, не одну, а дві їх. І свою власну земельку.           

 

86. І так у природі робиться. На кожен гвинтик або гаєчку добрий господар змушує звертати увагу. Він цінує і сподівається на те, що має людина. Він знає добре цю природу, її цінує. А коли чоловік знає природу, він нарівні з нею живе, він її не боїться як таку, з нею разом завжди живе. Він, як чоловік, їй є в житті своєму улюбленим другом. Вона перед ним часто і рідко змінює. Йому почуттям як такому дає знати, щоб чоловік цю атмосферу знав. Вона на місце це такою прийшла, і оточила чоловіка не смертю, як ми так думали про нього. Ми думаємо як такі в природі. Люди народилися для того, щоб від природи отримати неприємність. 

 

87. У природі все для живої людини. Немає ніякої різниці, як ми в природі думаємо. Якщо ми тільки не поїмо сьогодні, ми без їжі помремо. Наша така є у кожної людини думка. Ми адже народилися в природі, у нас апетиту не було. Щоб шлунок був, його не було. А ось сонечко рано вранці в такий час, воно не однаково сходило. А ми, всі люди, що живуть на цьому місці, теж часто нам не доводилося про це ось думати. Наше  таке життя нас усіх оточило. Воно було не впевнено в тому, що ми з вами такий час за рахунок цього діла будемо жити. Ми з вами давно про це думали, таке своє побудувати, цим іншому перешкодити. Жити сильно хотіли, але природа нам не давала.

 

88. Бралися, старалися, а удачі не отримали. А що, якщо ми з вами за це діло візьмемося, і стане чоловік робити те, що не робили наші люди. Кинути все те, що людство один час робить. Ми знаємо добре про плуг, про його оранку в житті. Вона робить і готує в природі чоловікові. Зрештою, йому робиться від цього всього, зробленого ним. Чоловік дочекався в житті своєму. Ніколи ніхто не подумав, що ми такі в житті залишимося. Нам наші умови не дали можливості оточити себе цим, що треба. Ми в природі таке не заслужили, і не хочемо самі такими бути. Це наша в природі така недовіра. Ми зустрілися з безсилими такими, як ось я був весь час. І хотів зробитися від цього всього чоловіком непереможеним.          

 

89. Плуг нам, усім людям, говорить. Ми живемо так, як жили весь свій час один. Як пам'ятається, всі люди такі були здорові та енергійні до своєму важкого в природі труда. Він їх тримав на білому світі. Вони один від одного поспішали, йшли, робилися невпізнанні у своєму дворі. Вони гордістю були сильно оточені. Їх примушувала бути такими природа. У них у голові не складалося про це саме. Їхня заздрість, яку мали, вона пішла, і не бачили, куди. Ми цього ніколи не бачили, і не чекали такого в природі. Воно саме до нас пробралося. Після такого стихійного випадку найстаріший в господарстві чоловік від цього всього відірвався. Вже в цьому став великий нестаток. Ми всі задумалися в цьому.

 

90. Стали не так себе у своєму селі показувати. Одне те, що у них було якесь життя.  Вони у себе стали мати гурти коней, або биків, корів, та овечок зі свинями.  Особливо тоді, коли сніг зашумить із землі. Сніг, цей холод відходить. А люди в цей час свій важкий одяг після такого кулачного бою знімали. А бики мучилися і кололи один одного. Казали: не підходь. Ми так по природі робили. Нас готували люди, щоб ми в природі запрягались у ярма, один за іншим чіплялися, тягнули за собою плуг. Це був великий крик у природі. Ми намагалися орати землю плугом, і в неї сіяти зерно, яке лягало в грядку.

 

91. А які були хазяйські двори, чим вони були огороджені. Це було людське життя. Робили, саджали сади. А які були вози, що вони ввозили у двір або з двору. Це було у людини одне, що ми очима бачили. Воно нами такими весь час робилося. У нас це діло на землі через плуг виходило на цьому ось місці. На ось це діло ми дивилися. І бачили на ось цьому шляху таке діло, яке ніколи не було. Цього ми раніше не бачили, що зараз є в природі в умовах. Навіть земля, і та форму змінила, і стала загальний вигляд мати. Це ж початок від неї брало таке масивне в техніці життя. Цього ми з вами не мали, і не думали такого мати.

 

92. За це діло взялися добрі вчені люди, їм це діло довірилося, вони стали робити, у них вийшов процес. Якби ті люди, яким доводилося тоді жити, встали і подивилися на цю ось штуку, яка нами зробилася. У нас такого плуга не було тоді, і не було такої машини в борозні. Ми з вами раніше не так готувалися, щоб зробити в природі на нашій землі грядку. Ми з вами таку снасть, таку техніку, як зараз, не бачили. Від наших рук пішла коса, якою ми всю бутність цей врожайний хліб під корінець різали. Зараз у нас агрегат сівалка, вона багато захоплює, і швидко цю площу засаджує. У нас ця робота робиться швидко, за нами діло не стоїть. Все у нас робиться по-новому.

 

93. Ось які раніше були індивідуальні люди. Самі себе від усіх людей берегли. У них була своя сила, свій такий розум. Вони знали день, що так проходить по землі. І бачили перед собою одне Сонце у висоті, та вночі Місяць, що проходить. А скільки було в атмосфері зірок, їх ніколи не можна перерахувати. Ми в цьому ділі дуже сильно жили, вважали себе щасливими. Ось які народжені в природі людські справи, вони були на чоловікові. Він із цим не народжувався, його умови примусили. Йому як такому доводилося народитися живим. А мати його рідна побачила таким, вона і стала своїми силами захищати, у неї знайшлося, чим це тіло огородити. Плуг був, плуг є, і плуг між нами залишився. Якщо тільки ми не змінимо це ось життя. Людину ми замкнули, ізолювали від людей.                  

 

94. Він сидить під замком, бачить одні стіни. Ми йому не говоримо, який сьогодні день. А плуг таку історію розкрив, він говорить. Досить нам усім, таким людям, бути в природі такими. Ми з вами в цьому житті не задоволені. Ще десь там за горами такий час пробирався, а ми до нього зі своєю зброєю, готові з ним зустрітися. Ми його до себе чекаємо, ніяк не дочекаємося. А от як тільки сонечко раннє себе таким показало, то і десь тут взялося наше несподіване тепло. Воно нас зустріло всіх озброєних, дало можливість зробити з грядки пух земляний. А по ній поплили наші багаторядні сівалки. Ми сіяли це зерно, закладали на цілий рік фундамент для того, щоб це ось чисте зернятко вхопилося своїм корінцем за вологу землю.

 

95. І стало вгору підніматися, швидко рости, і показувати себе зеленню. А ми до цього ось зростаючого всі свої сили кладемо, і ми робимо те, що роблять усі. Ми це ось очікуємо, зрілості. Нас природа така ось у житті є, примусила, щоб ми не залишалися від цього без нічого. Ми є люди цього ось добра. Наше все те, що ми заклали в природі, воно нас дочекалося, щоб ми його скосили, обмолотили, в чисте інвентарна зерно зробили. Ось що сказав наш великий для всіх плуг. Ми, як такі люди, знову беремося за рукоятки, знову за ним ми ходимо. І ми про це все сильно думаємо. Краще від минулого зробити нам доводиться, ми всі сили на це кладемо.