Я згадав сам про цього Бога. 1974.02.ч.1

Іванов Порфирій Корнійович

 

Частина 1. С.1 — 70

 

Редактор, перекладач — Ош. Редагується з благословення Іванова. (Див. Паршек. 1981.02, с. 115, 127)

 

1. Я згадав сам про цього Бога. Він є світилом усього життя. Для нього ворота на землю відчинилися через нашу ображену людину.  Я, каже він нам усім, не така є одиниця. З першого дня цього року згадав про таке діло, що наші всі такі люди є в природі залежні від неї. Ми ненавидимо такий час, і не хочемо визнавати його в житті. А от таке це діло, ми всі люди хочемо це мати, це є для всіх наша залежність. Ми на це діло  полюємо, йдемо в природу і шукаємо, чого треба.  А нам треба буде ось що.  Чоботи, шапка і пальто, та хороший, смачно приготований обід. З усіма вигодами житловий дім.  Це все не наше є таке, все це чуже природне. Ми з вами без зброї не сідаємо, і не їмо без усякої думки, нас змусило робити це. Ми ще краще хочемо зробити, а воно потрапляє під руки найгірше. Наше всіх таке є життя бути завжди здоровою людиною. А в природі є таке діло – треба буде йому перешкодити.

 

2. Є таке в житті діло: треба любити природу всю. Вона буває в житті хороша, і стоїть у природі погода тепла. А проходить у ній холодна, і буває такий час поганий. Треба буде любити, як і все. Цінувати, зберігати, як око. Ми про це діло так не забули, взяли та запросили самого господаря. Це буде наш чоловік земної кори. Він взявся за це діло робити сам. Спершу він про це багато думав, а потім сам прийшов такий час, він нас змусив приготуватися. Ми були в житті своєму маленькі, нас з вами змушували готуватися до цього. Ми по-старовинному самі зростали, у своєму житті ми нічого не робили. На нас, таких маленьких людей, старі люди робили все те, що треба. Їх було таке в житті своєї – робити. Вони добре знали в природі дні, вони між ними такими проходили. Ми як такі люди є в природі, у нас з вами є своє власне місце. Ми на ньому, на цьому ось місці, маємо право все робити, аби тільки у нас з вами були сили. А коли чоловік у природі здоровий, йому і море завжди по коліно, він намагається все робити.  Він може одягатися тепліше, він може їсти багато досита.

 

3. Я беру сама, і заважаю йому, роблю грибок на тіло. Люди зробилися до Бога нехороші, не хочуть йому, як такому вірити. А він каже нам, усім людям. А коли треба буде йому, у нього є на це свої сили. Він навіть може мішок на плечі нести. Його буде своє діло в цьому, будинок він побудує на ось цьому місці сам. Він спочатку подумає: а який він буде? Приготується до цього діла, скаже сам собі особисто: «Господи, благослови мене це діло зробити». І от, бере в руки свою гостру лопатку, починає рити в землі фундамент.  А сам намагається в цьому поспішати. Каже сам з собою весь час, що йому буде потрібно завтрашній день. Він скаже сам собі такі слова. Мені треба буде харчуватися добре, на що потрібно мати хороші харчі, щоб на них так надіятися. Ми це діло почали робити самі. Я майстер на всі такі штуки. Сам я муляр у цій частині. Стіни складу я сам в цьому ділі, а дерев'яну роботу теж роблю сам. У кишеню за словом я не лізу. Що треба буде тобі, я відповім. Скажу про це все вміло. Я цій справі майстер, та ще й який є в житті своєму. Гляньте ви назад, що в мене є.

 

4. Вже на місці стоїть будинок. Я, як така одиниця в житті, хочу сказати про це діло. Ніхто мені в цьому ділі не допомагав, все робив у природі я сам. Обгородився всій садибою. Це буде моє, каже господар. А в цьому всьому доводилося оточувати себе. Це місце визнане за іменем моїм. Сюди з природи везли все, що попало. І це між нами відбувається. А от ми не хотіли, щоб зима лягала, як і завжди вона була між нами. Ми не забували про літню пору, вона нам давала знати. Це були сьогодні перед нами такі дні, ми з ними зустрілися сьогодні. А як було терпіти приємно, це робилося на користь ображеного. Вся була представлена ввічливість, яку люди не бачили. А зараз довелося мріяти. Ложка не знадобилася у ділі, стіл не накривався, як завжди. А люди між ним проходили. І довелося про це сказати. Я один такий у цьому народився. Мене, як такого, примусила думка, вона мною в природі розвинена. Не про якийсь прибуток гадати, а тільки в голові є одне.

 

5. Бог природою так він народжений, а люди його не хочуть бачити. У нього така є до них любов, він їх так сильно всіх карає. Я, він говорить, на землю для того прийшов, хочу всім сказати про таку штуку. Вона оточила давно мене так. Я з ними з усіма і поділився. Собі взяв свою дорогу і пішов по ній, а їм залишив їхню дорогу. Розмова пішла по-іншому. Навіщо це потрібна така штука? Раніше одягався, як одягалися всі люди, а тепер я так не одягаюся. Це моя така є ідея. Вона мене змусила перед усіма виступити. Я людина загартування-тренування є. Чому я так себе в цьому караю? Моє таке є предкове ім'я, я є в житті у природі руський чоловік. Таких людей, як я, є у світі один. Їх природа в цьому ділі не народжувала, щоб людина між нами зробилася такою людиною, якої ще не було.  Переможець природи, він переміг ворога. Сам у ній не застуджується і не хворіє. А раз він ці якості придбав, він нас навчить цьому всьому ділу. Його ідея заслужила Учителем бути перед нами. Він вчить нас усіх одному здоров'ю. А раз люди цьому навчаються, то вони роблять, щоб не хворіти і не застуджуватися. Він перед нами усіма за це є Бог землі, він нас усіх просить у цьому підтримати. Дати йому таку волю – виступити перед нашою молоддю.

 

6. Його тіло – це є зброя, струм, магніт і електрика. Це все є у нашої матері природи.  Вона – це повітря, це є вода і земля. Що нам дало можливість мати все. Це те, чого ми зробили самі в ділі. У нас є прекрасний одяг. Ми маємо смачну, жирну, солодку їжу. А будинок у нас на своєму місці поставлений з усіма нашими такими зручностями. Здавалося б, нам у цьому жити, але природа нам у цьому не дає права. Ми не навчилися жити так, як треба. А померти ми зі своїм ділом прийшли самі. Що ми з вами тільки не робили, а приходили зі своїм до хорошого. У нас, у таких це діло не жило, за цим усім приходить погана старість. Ми тому приходимо до холоду, нас до себе тягне наша смерть. Вона нас знає, будь-якого і кожного чоловіка. Він не хотів, було, це ось бачити. А природа для цього на ноги поставила, дала людині всі можливості. Я був маленький у цьому чоловік. Очі мої швидко придивляються. А в цьому стук далеко чую. Це моє діло таке буде. Треба збиратися в свою дорогу. Особливо лежить далекий шлях, треба буде на підводі поїхати. Я запрягаю в драги конячку. Сам з собою збираю, що потрібно. У мішок кладу шматок хліба і шматок сала. Час у мене, я повинен там бути весь день безперервно і ніч.

 

7. А поїздка була на волах у ярмі, буває і на конячці в хомуті. Ми коли жили в цьому селі. Нас ніхто таких не зможе бачити, які ми тоді були темні. Що з вами на цьому місці бачили. Сонечко сходило, і тут же воно заходило. Ми з вами по дорозі зустрічалися з людьми. Вони теж так само йшли, і поспішали, їм треба буде потрапити на своє місце. А місце може бути у будь-якого сусіда. Він на сьогодні цього чоловіка не чекав. А раз він до нас прийшов рано вранці, ми його повинні самі зустріти, і вказати йому таке його місце. А він прийшов не за тим, щоб піти. Його прислала сюди нужда. А його посадили, мовляв, сиди, і про це забудь. Він прийшов попросити милостині, а вона в нього була дуже скупа. Найкраще йому дати поїсти, він такого обіду у себе не бачив. Спершу налили йому чашку велику борщу, та й поклади шматок білого хліба. І його стали просити, як голодного. Він був цьому ділу радий. У нього господар запитав, як у гостя: що ти хотів бачити від мене? Він був не сміливий у житті чоловік, так і без цього всього повернувся додому. А у нього була сім'я, його були діти, їх треба було годувати і поїти. А де ти його такого візьмеш. Мішок зерна. Треба на це мати сили.  Це добре буде нам усім таким тоді, коли насиплють його і дадуть.

 

8. Один чоловік усім нам так сказав. Я до багатого приходив з проханням, у нього просив, щоб він дав допомогу. Я йому сказав: «Мені треба мішок зерна». А господареві це не прохання, а здирництво. Багатому це прохання не сподобалася. Взяв багатий бідному в цьому відмовив. Він повертається по цьому сліду назад. Каже свої сказані слова, мені було дуже важко підніматися по ось цим двоповерховим сходам. Краще було мені, такому чоловікові, треба було звернутися до Бога, і його, як такого, попросити.  Він, буває, і не дозволяє це діло. А буває, він робився цьому всьому милостивий. Бідний дуже сильно чоловік, упросив цього Бога своїм молінням. Він йому сказав: іди, там приготував. Бідному була дорога така, йому двері відчинилися на всю ширину. Десь набралися на це діло хмари, блискавка висвітлювала його слід, а вітер колихав ці ось дерева. Який був галасливий вчинок. Цьому бідному природа допомагала. Вона йому двері сама в цьому відчинила. А господар сказав, дивлячись на цю природу. А хто по такій прірві прийде до мене у двір? А перед воротами стояв злодій. Він сюди прийшов за твариною коровою. Коли її так брав, і собака не чула. Корова була бідняком взята. А господар спав, ні про що не думав. От що зробив бідний чоловік. Змусив багатія зустрітися з ох.

 

9. Багач устав рано вдосвіта. Пішов він перевіряти свою худорбу до худоби прямо в сарай. А там корови не виявилося, хтось був з чужих людей. Це був нестаток у житті.  «Ах і ах», – господар застогнав. Це не на жарт стало горе. А раз «ах і ах» – це вже є хвороба, вона з ним у природі зустрілася, змусила йти по дорозі до поганого. Я, каже він, не пробачу цій людині. А прошу природу, як мати, свою улюблену матір рідну. Вона мене змусила зустрічатися з людьми. Вони для мене є будь-якого характеру. Вчені мене самі зустріли, вони моєму здоров'ю не довірилися. То я був простим звичайним чоловіком, а то вони мене зробили ненормальним.  Я між ними був не людина, люди можуть подумати не те, що треба. Один може сказати свої слова: «Він пропився». А інший може сказати: «Його обікрали». Словом, не те, що буде треба. А як хочеться людині жити. Ніяк не хочеться нам усім вмирати. А природа тягне назад. Помирати буду, так чи інакше помру. А жити я хочу дуже сильно сам. Але природа, вона не дає сама. Я викликаний у бій з природою і з людьми. Ці лікарі – це вчені люди. Вони мене в диспансер запросили. Їм хочеться у мене запитати, що я хочу від них отримати?

 

10. Вони мною цікавляться давно, але вони не знають мене. Я є для них найлютіший ворог. Я всьому цьому ділу є протилежний. Вони хочуть від мене почути істину. Я у них, як адміністраторів, наших учених, запитаю правду. Ви чиї гроші в житті своєму отримуєте? Як і всі люди наші, народні. А що ви дали корисного їм? У вас є ваш персонал цього діла: нянечка, санітар, сестра та інші. Вони тобою задоволені залишаються? Чи всі вони отримують зарплату однаково? Я теж скажу: ці люди ображені. А раз вони у вас є ображені люди, я їх запрошу, нехай вони скажуть. В особі мене ось у цих умовах: чи добре вони живуть?  Якщо вони мені так скажуть, я з ними тоді погоджуся. І їм побажаю своє щастя. Вони думку від вас отримують. А трудяться з вами нарівні. За ким ви доглядаєте?  За хворими. У вас між вами є уболівальник, щоб цього хворого не тримати тут. Майте на увазі, він ображений чоловік, він є вам ворог. А ви його тримаєте під замком, він у вас стогне, мучиться. Як йому хочеться на волю, він у вас сидить під ключем. Яке його важке в цьому ділі життя. А ми досі не маємо засобів.

 

11. І немає у нас такої людини, щоб цьому люду допомогти, щоб вони тут не лежали. Крім тільки одного Бога. Він тільки хоче це зробити. Йому довелося в зоопарку бути, а там теж командують вчені біологи. Я їх розповідь про тварин прослухав. А потім після всього цього діла вибачився перед цими вченими, попросив його на середину вийти. Він мене, як такого чоловіка, послухав. Ми з ним разом нарівні стоїмо. Я йому, як ученому, запропонував цих звірів випустити з умов. Мені він сказав: «Вони нас з тобою поїдять».  Я йому кажу: тебе вони роздеруть за твоє все, а мене звір не чіпав і не зачепить ніколи. Так і ваш цей хворий лежить тут, він чекає моєї Божої сили. Вони тільки не знають, кого просити. Треба просити в цьому ділі Іванова. Він Учитель є всього народу.  Найголовніше, це хворий, він йому в цьому ділі допомагає.  Він же Бог землі, завжди допоможе. А що ви будете з ним робити, коли вони скажуть, навіщо тримати. А ми їх тримаємо, як в базу, і будемо тримати в умовах. Така наша є політика, через це все створюємо економіку. Вона нам робить злодія, через неї вбивства виходять. І будуть вони виходити через це все. Ми не зможемо жити так, як треба. А навчитися людям заважають.

 

12. Ех, ви, люди є природа. А чоловік є загартування. Воно народжено ними, людьми, для того, щоб пожити непогано. Треба буде жити погано і холодно, тоді життя буде безболісне. Ось що треба нашому братові, а не те, що ми маємо в цьому. Я не бачив вас таких, а ви опинилися переді мною. Не вмієте робити, відмовтеся. А коли вас не буде, життя піде вже інше. Ми не будемо з вами хворіти, і не будемо ми нічого потребувати.  Зробимося ми багатими. У нас, як таких людей, більше не буде таких захворювань. Ми такі є люди в природі, не хотілося і не думалося нам. А як ішли негаразди, погана погода, так вона і лягала на землю снігом. Рідко така погода в житті буває, але доводиться її зустрічати. А люди наші чекають, і приходять. Хоч і холодно, але зате здорово. Богу це буде треба робити. Він цим між нами відзначився, його природа так оточила, одяг з нього скинула, а їжу, як таку, прибрала. У будинку такому не захотів жити, вважає, у цьому немає потреби. Такі є в природі в людях діла. Ми вважаємося такими. Треба буде робити – ми зробимо.

 

13. Я це ось діло писав сам, але доводилося мені практично робити. Це моє було таке діло, всі сили свої на це напряг. А коли став це робити в людях, це діло вийшло. Ми з вами не забули про чоловіка, про такого чоловіка одного з усіх. Він у нас народився 20 лютого, його ім'я стало відомо всім. Він став між нами з'являтися так, як і всі. Питання головлікарю. Ви за свою роботу від кого отримуєте? Вона нам відповіла: «Ми отримуємо від народу». Питання.  А весь персонал отримує задоволення? Вона нам відповіла: «Ні». А є між вами такий чоловік, щоб думав про реалізацію цього господарства? І про це навіть не думали, а прогрес цього діла ми робимо. Наше таке з вами діло є. Ворог на нас настає сильно. Ми з вами не готові йому дати відсіч. Ворог підступає і до нас з вами.  Ми, всі люди нашої планети, нічого не робимо, щоб ворог на нас не розвивався. А ми в природі робимо те, що нам краще. Ми з вами від природи отримуємо хороше і тепле. Це наше всіх таке буде перед усіма завдання. Ми холодного в житті не потребуємо, і погане ми зовсім ненавидимо. Ось які ми є в цьому люди. Задумали, значить зробили.  Загартування-тренування є наука. Самі є в цьому люди.

 

14. А між цими людьми народився Бог. Він є в природі світило всьому. Його діло –  вболівати за хвору людину, забуту нами. Він між нами всіма з'явився в житті через наше з вами незнання. Якби ми знали про це діло, нас би таких людей нічого не брало. А то як ледве щось таке в нашому житті, вже говорять про нього: він, мовляв, здався. Від чогось він у житті захворів. Йому як такому чоловікові природа завадила. Він перестав думати так, і перестав робити так. Ось які є в природі справи. Люди – це є в природі все. Від них ідуть такі от відходи. Вони нам народжують у цьому ворога. Він нам на цій дорозі зустрічався, ми його вважали в житті небезпечним. Це є людини велике незнання, воно нам у нашому житті заважало. Людини такої між нами не знайшлося, і немає на це от засобів у нас. Вони тільки розвивалися і розвиваються. І будуть ці умови відбуватися лише тому, що ми їх народжуємо. Наше з вами таке створюється. Якби ми про це не думали. А то ми хочемо від природи отримати. Ми назавтра чекаємо хорошу погоду. А вона нам підкосила. З самого ранку ми не бачили сонечка. Все небо заволокло густими хмарами. Та й до того дув східний вітер. А потім став мрячити дощик. Вся степова робота пішла від тебе, а прийшов несподіваний відпочинок.

 

15. Люди хорошу погоду у себе чекають, їм тільки доводиться нічого так не робити, а чекати від природи хороше і тепле. У природі такого діла дуже багато. І нам таким його не переробити. І тут ми бачимо з цього всього нашого. Ворог – це ми є самі в цьому ділі.  Він нам нічого в цьому не сказав.  А коли зі мною так вийшло, ми цьому не вірили доти, поки про це не сказали живі факти.  Природа, вона є всім нам мати рідна.  Що захоче, те і зробить. У баранячий ріг візьме і скрутить. Адже ми з вами нічого не робимо, щоб у нас не утворювався ворог. Ми з вами ліземо на рожен, не хочемо визнавати Боже вчення. Воно нас не учить старому, гнилому. Бог проти всього цього, він за саму одну з усіх ввічливість. Те, що ми зробили з вами, це неможлива картина. Злочин наш вгору росте, а хвороба на нас прогресує. Ми самі за це ось взялися, і робимо те, чого не слід. Хіба Бог учить хуліганства, або він за те, щоб людина людину вбивала? А ми самі це зробили. І до цього ми в іншого крадемо. А природою так ми торгуємо. За що тільки хочемо, за те й продамо.  Один природу хвалить дуже, а інший природу картає.

 

16. У одного – своя трудова продукція, в іншого – зароблені гроші. Людина своїм власним пишається, а в кишені її особисті гроші. Два на базарі є суперника. Сьогодні продав за великі гроші. А на наступний час приготувався він, йому треба до такого дня готуватися. Зараз він на базарі продав одне, завтра він приготував інше. І так у житті у чоловіка одне не буває. Є у чоловіка одна конячка, а він дивиться на інше що-небудь.  Йому ця конячка не дає те, що треба. Він став думати про пару биків.  Це вже став господар за втягування. Він не зупиняється за прибутком. Йому треба одне, друге і третє.  А те, що найголовніше в житті для людини, треба буде йому здоров'я. Воно потрібно буде нам усім. Тільки треба буде так робити.  Перед природою, перед людьми заслужити, щоб не бути перед усіма гордим. На що для цього робити таке діло.  Не люди одні, і природа сама не буде цим ображена, а буде цим усім вдячна. Ось що треба чоловікові мати, щоб він не сказав ображено. Бог це є людина в цьому. А природа є на білому світі.  Це чисте природне явище засіб. Повітря, вода і земля, що найголовніше є в житті. Це все нам дало в житті.

 

17. Я є для людей природа. Що їм за можливістю треба, я їм не шкодую, завжди даю.  Якщо людині не дати, чого треба, вона на мене буде ображатися. Вона про це завжди так думає, лазить думкою по всьому цьому. Я як такий чоловік за моєю писаниною викликаюся. Вони запитають у мене про це, я у них запитаю: навіщо я вам треба? Вони від мене чогось хочуть. Я їм як таким скажу. Те, що ви зробили в цьому, одне для всіх погане, і дуже погане, нікуди не годиться. Для всіх нас є смерть, ми її самі зробили як таку. Природа є ми, а ми в природі є ворог. З ним ми, такі люди, боремося. Я, говорить природа, всьому діло. Я є усіх предметів мати. Люди такі є в житті своєму, нам як таким народили все, починаючи від води, кінчаючи повітрям. А по землі треба йти, щоб чого-небудь знайти. Ось що треба самому чоловікові. Це те, чого не було. А його природа дала цьому чоловікові, яка є між нами, такими ось. Ми його бачимо не таким, як усі люди. Можна буде всім нам сказати, це не наша є така наука.

 

18. А природа нас природно, у неї є на це все. Чоловік один з усіх, він має свої на це засоби. Це наше повітря, що не вмирає, і маємо ми в себе цю воду, та земну площу, кору.  Ми від цього все отримуємо. Нам таким людям дай, і багато, щоб було хороше і тепле.  Що в цьому найголовніше. Ми ж є люди в природі, та такі от, як є у нас вчені, які пишуть своє запрошення. Шановний Іванов Порфирій Корнійович, просимо вас приїхати в обласний психіатричний диспансер для бесіди на питання, що вас цікавить. Вони вчені хворі люди, не за своїм роздумом говорять. Вони роблять те, що самі не розберуть.  Іванов їм каже про їхнього розвиненого ворога. Він на те місце приходить, де його в умовах тримають і томлять. Він усіх туди притягне. Природу ні в якому разі не обдуриш.  Вона нас швидше обдурить, своїми особисто силами вб'є. Вона на наші тіла нападає, садить виразки, грибок. А ми, вчені, тоді підхоплюємо, говоримо свої слова хворому.  Він у нас буде лежати, нудитися. Це його у нас є мука.

 

19. Це ми є такі люди в житті. Це ворог, якого не змогли зжити. А як він був між нами, так він залишився. Це ми самі в цьому ділі взяли зробили його божевільним. Таких справ між нами не було, і не буде між нами такими. Я йшов по вулиці по місту Ростову без головного убору і взуття. А мене як такого побачили, що я такий ішов по снігу роззутим.  А людям була цю справа треба. Вони хотіли, щоб охоронець забрав до рук. Він ішов по дорозі, і бачив це, і чув. А люди як хотіли, вони зробили. Тільки він від них поганого не отримав. Дари робилися ним для них. Він крокував по дорозі тій, яка вела його прямо.  Після цього всього я зустрівся з ученими психіатрами. Став про історію розповідати, як вона буде зустрічати його. Він буде в житті таким, яким його люди очікували. Одні говорили, він прийде з неба. А в інших залишалася недовіра, нібито його зовсім не було, і немає. А от я малював картину одну їм, чим бути цьому чоловікові Він між нами з'явиться, з кожною людиною зустрінеться. І буде з ними скрізь розмовляти. Він цих людей буде вивчати. Найголовніше, він їх пізнає.

 

20. Я починав це діло робити. Це була весна, теплий день. Ми з вами запишемо його. Ми всі його зустрічали й проводили. Це був день 25 квітня, він мене так от оточив. Я від нього покрокував далі. Пройшов скоро цей квітень, слідом за ним наше свято 1 Травня. І з ним довелося зустрітися, тільки не з їхньою такою думкою, а зі своєю новою небувалою. Вона була протилежна цьому. Запитую у себе особисто так. Навіщо це робиться вся прикраса? Вона зовсім непотрібна буде. Так я міркував, а діло робилося всіма людьми.  Цей день, якого зустрів я, він від мене з атмосферою не відійшов, а став до себе тягнути інші дні. Це ж є наша мати природа, вона ці ось дні у себе підсилала. Це небувалі дні приходили, вже вони були цим оточені. Бог не боявся літнього дня, він не боявся осінніх днів, вони вели до себе зиму холодну. З нею доводилося тяжко зустрічатися. Раз з думкою продовжував цей день, він буде продовжувати надалі. Це є між нами один чоловік, він цього сам особисто досяг, і хоче він нам усім сказати про це. Я є всьому ділу протилежний, ви ж мені допомогли в цьому ділі.       

 

21. Я через вас не став фізично працювати, ви це самі зробили. А раз ви це самі на мені зробили, то це вже є живий факт. Я вчився не в людей, а в природі сам. Вона мене такого навчила сама. Я став про це ось думати, як це люди важко працюють. Раніше їх умови їхні змушували, вони не були між собою господарі, їм доводилося бачити людей. А зараз робиться чоловіком, він народився для цього в природі. Йому якщо тільки не працювати, у житті йому не жити. Його тіло потребує. Ми для цього діла прогнали царя, він нас усіх сам примушував. А тепер ми психічно хворі, ми патріоти, робимо самі. У нас на це є свої тіла. Тільки що народились в природі, шукаємо самі таку палицю, вона нам у цій справі потрібна. Ми з вами для цього діла озброєні. Вченим людям дали повне право думати. Вони йшли від поганого і холодного. Вогнем палили все, що попало, огороджувалися хорошим і теплим. Але найголовніше в цьому не знайшли. Ворог між ними був, він і залишився, і буде він при такому управлінні. Природа квіткою цвіте, а пахне вона ароматом вічно. А ми з вами їй в очі кидаємо, щоб вона така знала.

 

22. У неї місце є велике, вона обмивається водою, а повітрям вона обсихає. Ми як такі ... про це. А от робити, як ми робимо з вами, ще більше від цього діла робимо. А раз ми більше від цього діла зробили, ми з вами скоріше звалилися. Я кажу всім людям про це.  Треба буде шукати те, що буде треба в житті. А коли між собою пропустив, вони повз так швидко проходили. Вже знову прийшла на землю весна, а люди до цього часу приготувалися. Люди вже цього чоловіка побачили. Він про них свою думку пропускає.  Ці ось дні, вони приходять і йдуть зі своїми новими ділами. Треба буде кожен раз подивитися на сонце, що заходить, та на сонечко, що сходить вранці. Ми в цей самий такий час всю ніч весь час провалялися. Три рази поїли добре, а потім довелося попрацювати. Наше таке в житті діло, щоб у цьому ділі отримати від природи задоволення. Ми тільки цього хочемо, від чого не відмовимося зовсім. Робота є вона робота. А от життя, це є життя. А ми з вами майже проспали, та майже один з одним проговорили. Не бувати, щоб проспати. День є день, а ніч ніччю є.      

 

23. Один день такий проходить, інший день такий приходить. А у нас, таких людей, є, про що нам думати. Місце таке лежить широке, де можна буде заводитися робити. А в ділі ставиться таке, ми його бачимо, і чуємо його. Він між нами таким проходить, йому доводиться починати з самого маленького діла. Хоча б наш природний циклон, він так само своє життя робить, як і звичайна людина. Йому доводиться підніматися на ноги, як якийсь є предмет. Ми його бачили таким, як ми. Він з нами зростав разом так. І все він робив, як ми робили. І робив він те, що робили всі. А зараз він мислить про це, що ми зробили те, що є. Це наше є все. Після цього всього вийде крах, цьому всьому кінець.  Коли це прийде. Ми з вами цьому не віримо. Вважаємо цього чоловіка, він у нас є ненормальний. Йому як такому чоловікові вірити нам не доводиться. У нього люди запитують: як тобі холодно в природі? А він усім нам відповідає: я чую дуже сильно.

 

24. Це є між нами істина, вона нас змушує. А в природі можна все говорити, вона широкого обсягу, про неї пісні є великі. У місті Шахти знадобилася допомога Бога.  Мати дівчинки Олени, вона звернулася з проханням через письменника Черкасова. Він цього діла ініціатор, йому доводиться за це діло вболівати, він цю історію сам знайшов.  Я його не просив і не змушував. Його в цьому ділі любов, вона з природою зустрілася.  Я, Іванов Порфирій Корнійович, народжений природою. Він не відмовився від цієї справи, послав її за машиною, вона нас привезла швидко. Я, як такий чоловік, своє слово дав, таку обітницю. Якщо в цьому є якась істина, вона нас усіх оточила. Ми, всі люди, за це діло взялися. Треба буде перемогу показати всій нашій медицині, щоб вона знала про це, що є такий чоловік, і є у нього такі засоби. Йому не треба буде хвороба, він цікавиться людиною. Йому доводиться відігравати ролі. Ця дівчинка Леночка, вона сама виявилася сильна перед усіма.       

 

25. Ми з матір'ю прийшли в будинок, де хвора лежала. Вона побачила цього дідуся Учителя перед собою вперше.  І раптом зі своїм болем закричала: «Ой, боляче мені моїй нозі». Це її була неправда, вона цього в себе не чекала. Щоб нога її так не боліла, у неї є на це діло порошки. Хімія ввела це, а наше діло одне – ковтати. Що буде в цьому всьому? Чекаємо в природі краще. А краще і легке дає сама природа. Вона знаходиться у Оленки. Якщо вона буде робити це з душею і серцем, у неї ніжка буде здорова, така, як і раніше була. Всьому діло буде Бог, він у цьому ділі майстер. Йому доводиться вболівати. Такого чоловіка, як він виявився, у житті не існувало. Він не воює з природою, у нього зброї ніякого, одна з усіх любов до природи, це є людини діло. А через це діло є Бог, він тільки може їй допомогти. Вона повинна його просити, як Учителя народу. А в народі цей герой, він вболіває за це.

 

26. Невідривно лізе по тілу своєю думкою, своїм розумом. Це є одне пробудження, миттєве одужання. Чисте природне повітря, вдих і видих – це буде діло чоловіка. Ми його в ній знайшли. Оточив себе нею він, тепер робить він сам. На всю природу уболівальник за ображену, хвору людину. Ось цьому хлопчику зрівнялося, майже ці от роки. Ми з вами це простежили, буде точний апетит. Вовк біг по дорозі. Ми стояли вночі, дивилися, як наше село розташувалося. Збоку річка протікала, а ми особисто тут жили. У нас наше багатство росло, як якась економіка. Ми ні про що не думали, крім нашої справи в цьому. Треба нам дочекатися весни, тут ми почнемо робити всі наші поспіль дні. Всі до одного чоловіка в степ за роботу свою. Як написана картина, воно нами все робиться. Землю ми розробляємо, а грядки робимо з неї. Чисте зерно в землю садимо, углиб нашої вологи.

 

27. Про свою роботу ми не забуваємо, з нею разом співаємо пісні. Значить, нами робиться добре. Скоро ми впоралися, зробили. Найголовніше, вкинули зерно. Тепер ми з вами чекаємо сходів. А природу таку не забули. Не так сонечко наше зійшло, сьогодні природа змінилася, начебто буде дощик. Ми зі своєю снастю будемо відпочивати, наша земля сил набереться. Люди скажуть їй спасибі, що вона про їхню працю не забулася. Тепер нашому урожаю буде легко рости. Волога та ж сама наші дні оточила. Скажуть наші всі люди про своє небувале діло. Ми з вами вгадали посіяти, нам у цьому пощастило, на наше таке щастя. Природа здавалася велика, у неї дуже багато є води, у різних місцях лежить. А повітря знаходиться в атмосфері більше, ніж потрібно нам. Земля наша оточується всім цим багатством. А люди тут копаються, немає їм кінця і краю. Їм хочеться знайти в природі те, чого вони не бачили. Піднімаються вони у висоту, розчиняють для себе ворота.       

 

28. Вони цим не задоволені. Їхнє здоров'я, воно не стоїть на місці, рухається за хорошим і теплим. Ось чого хоче наша теорія. Вона не дає спокою людям, їх вона змушує діло робити. А щоб його доробити, у цьому всі люди безсилі. Вони, як люди вчені, хочуть добитися від природи, щоб вона нам не давала для людини поганого і холодного. Всі люди від цього йдуть, крім одного практика. Він фізично розкрив тіло для того, щоб у природі жити без усякого захворювання. Природа щодо цього сильна. Вона якщо захоче зробити, у баранячий ріг скрутить. Це наше невміння жити, ми не вчилися в природі. Не хвалимося істиною, що чоловік зберіг клітину. У нього серце загартоване, здорове молоде 25-річної людини. Вихід його в життя такий. Ми, всі люди, не робимо цього, від чого хворіємо сильно, від чого людина хиріє, робиться безсилою в житті.  До цього люди всі схильні. Робити в природі одне, щоб з нею воювати. Робити в житті буде погано.     

 

29. А ми цьому навчилися. А хвороба в житті яка є, яку ми не знаємо. А намагаємося її пізнати в базу, як це робиться нашими фахівцями лікарями. Вболівальника немає в цій справі. Люди всі зацікавлені одним нашим існуванням, це буде для них засіб. Ми без них життя не знайшли. Це вічна є теорія, вона нас змушувала, і вона буде змушувати нас таких людей на білому світі, які вмирають від цього. Що ми за такі є люди, мислителі в цій справі. Живемо зі своїм багатством багато краще від інших тварин. Це буде наша раса людського такого життя. Ніхто не знайшов у природі інше, щоб хто-небудь сказав про продовження життя. Чоловік поки є краса, на нього дивляться всі і втягуються.  Кажуть про це діло: ну і чоловік цивілізованості. Чому нам не позаздрити йому. А що у нього всередині робиться, один Бог про це знає. Він нудиться через це, людині треба ввести, у нього ломить у боку.   

 

30. Щось у цій справі не так – природа наша його мучить. Про це сама природа скаже.  Вона не з штучного зроблена. У неї як такої все живе, мертве є на людині. Він цим ділом зацікавлений, сам себе в цьому зберігає, на жертву будь-яку наважиться. Йому хочеться в цьому ділі жити. Це є не своє добро таке. А хтось про це багато думав, сам фасон цей створював з такого хорошого матеріалу. Без усяких грошей не візьмеш. Це є на це діло любителі, вони в цьому народжуються природою. Вона цих людей показує для того, щоб вони гналися. Їм теж цікаво краще від усіх стати на ноги у своїх лакованих чоботях. Їх носили не всі люди, хвалитися доводилося ними тим людям, у кого були гроші. Бідний личаки одягав, теж він боявся природи. Йому вона була ворог. Як ледве щось таке в житті, і бідному доводилося хворіти. Тому люди боялися природи. Для них при холоді неможливо жити. Люди хоч порване одягали, а без одягу не залишалися. Це тільки між людьми сам себе показав Бог.   

 

31. Він ці права випросив у природи для того, щоб цього в житті не було. Він був чоловік такий, як і всі. Зважився форму змінити, весь закон людського життя перевернути.  Боятися повітря, води і землі не треба. Вони такі ж самі живі, як і ми. Дні приходять на це місце неоднаково, а ми з вами без чужого не зустрічаємо, і не проводжаємо без цього. Ми в природі крадемо, ловимо живе і вбиваємо. Самовільно місце облюбовуємо, його як своє ім'я оточуємо. Кажемо: «Це місце моє власне невмируще». Сюди з природи тягне все живе, а з дому себе виносить мертвим. Кажуть всі йому: «Царство небесне».  Нажився на білому світі, а тепер іди навічно в землю. Очікуй на землю приходу Бога. Він прийде для самої ображеної, хворої і ув'язненої людини. Коли своє місце він займе, цього в природі не буде. Люди виявляться всі в любові. Вбивства в природі не стане. Між усіма буде вчинок найменша ввічливість. Люди однаково будуть. Вони від природи отримають довіру, їх як своїх живих людей буде зберігати, як око.  Вони не будуть чужими, всі будуть вважатися своїми.

 

32. Щоб було злодійство, це саме воно відпаде. Мертвого в житті не буде. Ми цього доб'ємося від природи. Вона нас усіх пожаліє, не буде так стьобати. У неї один буде намір – за все минуле забути і пробачити. Люди робили, не знали, що. Думали самі: хороше і тепле. А виявилося, навпаки, вони отримали погане і холодне. Вони вірили своїм силам, для цього народжували людину, її вчили і примушували робити. Він брався за це діло, і недоробив це діло. Він у цьому сам помер. Його як такого вбила природа.  Він воював з природою, від неї відбирав якості добрі, і привласнював їх. Вони його оточували в цьому. Це ж є природа. Вона, яка б не була, вона є жива річ. А ми їх варимо, ми їх смажимо. Робимо з цього смачне. Сьогодні ми робимо, завтра теж робимо. А приходить такий час, треба буде їсти так. А в тебе відсутній апетит, людині не йде ця їжа. Кажуть вчені на нього: «Він хворий є чоловік».         

 

33. Треба у себе зародити свідомість таку в житті, як її породив Бог. Бог не хоробра особа, а уболівальник при всякому нестатку. Ось яке ім'я став мати Бог. Він людина є в природі, і в славі йому треба вклонитися. А ми його бачимо, вважаємо його, не він. У нього є сила своя природна.  Ось чого ми добилися фізично практично. А не те, що було. Життя, але не смерті.  

 

34. Бог на землі зробився не для життя старого. Він ім'я став мати Учителя. Йому доводиться вчити людей, щоб наші люди не хворіли, не застуджувалися. Це буде турбота його за кожну ображену людину. Ми, всі люди, у цьому ділі ображені в усіх умовах.  Наше діло таке є, ми б хотіли цього. Наше життя в цьому всьому, щоб було добре.  Народився маленьким чоловіком, а на ногах не стоїть. Ми його в цьому тягнемо, намагаємося, щоб він жив. Та навчався в природі, між нами таким був. Йому підносять одне, намагаються дати інше. А дитя чує, воно бачить, і хоче сказати про себе.

 

35. Я, каже цього діла майстер, лише б намітив, зроблю. Тільки не знаю, що згодом з цього всього буде. Коли починаю сам писати про цей весь початок. Починав з голови, а кінчив чобітьми на ногах. Зроду в житті таким не був. А зараз ви такі подивіться: є, на що нам подивитися, і сказати йому вголос. Це є між нами чоловік, тільки його дорога не така. Він сорок років продумав про кожну нашу їжу, про кожен шматок хліба. Його брав з початку, зупинявся на воді, і розбирався з повітрям. Та торкався землі такої. Чому це так виходить? Людина їсть, і багато. А живе до одного діла. Природа велика одиниця, про неї багато доводиться думати. Як це виходить у житті. Людині треба буде жити, і є для життя все, а здоров'я не має. Люди з боку всього цього ледь не криком кричать. Цій людині в природі жити б, їй так жити. А от природа не дала життя, вона у цьому ділі  померла.

 

36. Людям аби померти в цьому. Вони бояться залишатися при цьому мерцем. Ми б з вами не думали, як це так у цьому вийшло. Ще не помер зовсім, тіло лежить, а йому будується такт. Вирили глибоку могилу, зробили йому міцну труну. Жив такий чоловік.  Але нічого ти не поробиш. Аби захворів, вже він непридатний до життя. Йому природа в цьому допомагає, щоб такий чоловік не жив. У неї такі є властивості. Яму рили самі люди, а туди вони потрапляли. Крутий берег цієї річки, треба будуть сходи. Кішка через мишу заверещала. Як хотілося нам бачити сніг не білий, він лежав. Доходило до крайності. Спекотна погода стояла, це було всім тепло. Ярмарок старовинний, він любив гроші. Ми туди з вами з'їжджалися, купували, продавали все. Це наші є кишені, ми їх у себе маємо. Хвалимось перед усіма. Треба буде нам жити, та склянками горілку пити.  Це наша є гордість.

 

37. Ніяк не згодні вчені, вони на мене сильно бутять. І обком за це взявся, сам Іван Миколайович Нестеренко. А в Москві Токчікін сказав: «Ми тебе такого не підтримаємо».  Куди я про це не писав, і з ким я тільки не зустрічався. Я їм точно про це говорю. Не штучне родило штучне, а родило штучне єство. Ми про це добре знаємо, навіть про це писати не треба. Але ми, всі люди, такі є, з природою воюємо, вогнем рвемо її на дрібні шматочки. А потім річки ми загачуємо, пускаємо натиск ми води. Вона у нас турбіни обертає, і нам робить у цьому енергію, вона привід струмом обертає. Ми ним так завжди користуємося. Електрика, струм нам робить, у нас виходить у цьому ділі. Це є наша наука. Вона не стоїть на місці. Сьогодні одне вона робить, і хороше. А завтра вона робить інше, і краще. А от цього вона не зможе зробити у всіх наших таких людях. Ми обгороджені штучним, технічно, цьому всьому ми віримо сильно. Самі для цього робимо. Намагаємося у себе мати, щоб було в запасі.            

 

38. А от без цього щоб залишатися, у нас на це не знайдеться сил. Ми такого в природі не шукали, і не хочемо в цьому шукати. Наше таке в природі є діло, щоб ми були залежні в цьому. Нам треба для життя необхідне, що потрібно тілу людини. Тіло наше є живе енергійне, а ми його оточили тим, що є в природі. Тіло любить тепле і хороше, тому ми і робимо в природі. Вона нам надсилає атмосферу, чотири різні сторони.  Одна є починаюча, інша є, що живе. Два є брата у неї, і є дві сестри. Одна дуже тепла, інша дуже холодна. Літо влітку весь час живе, а осінь восени для цього живе. Ми в цьому хворіємо, і ми в цьому застуджуємося. Що може бути для нас гірше. Нас змусила мати природа, у неї ці якості є. Ми для цього озброюємося. Летимо в космос у висоту. Так відкриваємо різні види. А землю зі своїми плодами позаду ми залишаємо. Самі ми говоримо про нестаток, який він у нас важкий. Ми в цьому ось незадоволені, нам цього для нас мало.    

 

39. Тому нам не доводиться сидіти. Ми свою думку пускаємо в хід, технічними людьми робимося, і тієї висоти добиваємося. Ми ж люди розуму в природі, а про це от не подумаємо. У людині, у самому тілі, воно в житті відіграє ролі. Нам треба одного чоловіка, такого чоловіка одного з усіх, щоб він рився в природі, і в самому собі особисто. Нам треба добитися в природі для всіх нас одного життя. Ми повинні утримання отримати на кожну людину 33 карбованці 33 к. А коли ми це отримаємо, то у нас ображеного не буде. Ось що відіграє ролі в усьому, на нас ніхто не піде війною. Ми в цьому звільнимося від ворога, станемо не робити те, що роблять люди.  Наша Божа буде ідея. Любити природу тілом. Найголовніше, побажати іншому того, чого сам не хочеш. Ось чого став мати у себе Бог. Наступайте на нього. А він вам віддав все своє. Ви від нього отримаєте здоров'я. Не хочете – не треба. У землі місця вистачить, вмирайте, як умирали всі. А жити треба буде навчитися, така наша доля. Ми не вміємо жити.  

 

40. Ми люди такі є в житті, подивимось ми на сонечко: ми побачимо правду. Бути таким, як він є. Між нами, такими, як він. Учитель усього народу, Переможець усієї природи, Бог нашої всієї Землі, Бог Отець, Бог Син, Бог дух святий.  Він нас у себе чекає такими, як він є. Помирає Уляна Федорівна, йде з життя свого. Я повинен залишитися в людях, кому я буду потрібен. Синові такі батьки не треба. Він має душу і серце, якого нема ніде, як у Бога є. Він любить природу. У нього милі друзі, невмирущі тіла: повітря, вода і земля. У чому ми з вами живемо, і необхідне ми робимо. Нам треба одяг, а він у процесі робиться. Також нам треба їжа. Все це нам дає природа. Із сировини створюємо будинок, і в будинку живемо один час. Ми там людину робимо, народжуємо ми самі. У нас бажання одне, хочеться батькам, щоб дитя жило.

 

41. Наша думка одна в усіх, щоб це дитя жило. Ми його народили для цього. Воно ще не народилося, воно в тілі – ми його чоловіком чекаємо. Йому одяг приготували, як здоровому, життєрадісного, тільки щоб жив на світі. Ми тут у цьому ділі не причому.  Його приймала мати природа, повітря, вода і земля. Слід промила вода, а повітря звідти виштовхнуло, а земля його прийняла повзати. Ми його зустріли так само, як усі. Тільки я народився в снігу перед приходом весни, на масницю перед постом. Мені дали своє ім'я 20 лютого Порфирій. А по-сільському Паршек. Про це все є написана історія. Микола Миколайович Корган так назвав це: «Фантазія». Це не фантазія, а істина. Вона мене на ноги поставила такою людиною, як і всіх, технічно озброєним. До 35 років жив, як усі жили. А потім з людьми поділився. Їм залишив їхнє, а для себе взяв своє. Хороше й тепле їхнє, а погане, холодне собі взяв, щоб вони не гнівалися, були завжди задоволені.

 

42. А моє життя моєї ідеї. Дуже вона важка, небувала на людині в природі. Дуже сильно жити. А по-старовинному треба жити, це вже так набридло. Робити доводилося, людину не знаючи, коли і як йому доведеться огородитися. А коли він з'явиться у матері, вона тут же відчує, і скаже своєму чоловікові про це, адже зародилося між нами дитя. Стали про це думати, і гадати про це. Чоловік маленький зародився, його треба на білий світ привести. Ми цей час знали, до нього такого готувалися. Як же доведеться зустрітися з таким от чоловіком. Він не буде розуміти, без усякої мови його треба буде вчити. Він буде бачити в природі, йому доведеться розуміти, слухати, що робилося в природі. Це є вчення людини. А хіба хто-небудь з вас людське кидав робити, щоб Боже робити. Ми ніхто не розлучався, і не хотів залишатися без чого-небудь. Наші люди звикли робити те, що буде треба. Бог людське скинув, а без нічого став жити.

 

43. На діло Бога дивляться інакше. Вони не вірять, і не хочуть зрозуміти. А от життя саме підказує нашому ображеному, хворому. Ми люди даного характеру лазимо по природі, шукаємо в ній. Хочемо знайти від цього краще. Ми з вами знайшли хороше і тепле.  Цим наші люди не задовольнили себе. Їм доводиться не стояти на місці. Наука – це є люди, вони одне кидають, інше починають. А в природі дві сторони.  Є хороше, є і погане. Ми, всі люди, йдемо по одній дорозі, хорошій у житті. А інша ніким вона не займалася, це тільки Бог у житті зробив. Його ноги виробили тепло. Холоду як такого немає. Є у людини енергія, сила волі як ніколи. А от щоб її зберегти, на це не народилася людина. І немає в природі засобів, щоб у цьому допомогти. Бог відмовив собі в цьому, дорогу з кругозором узяв. Всьому, зробленому людьми, не став вірити. А взявся сам за істину, зберіг своє особисте тіло. У нього стало серце молоде загартоване, здорове 25-річної людини.

 

44. Якщо тільки серце буде таке, як воно є в мене, воно у мене не старіє, і не зношується так, як воно у людей зносилося. Велике навантаження в праці. А Бог відкрив ідею на собі. А вчені люди наші порахували здорового чоловіка між собою хворим психічно. Дали вони свій діагноз, в якому опинилася перша група ненормальність. Я був схвильований цим, але що ти зробиш з таким народом, це вчені. Їх нам не вчити, вони в цьому багато знають. Але одного в цьому не зрозуміють. Чоловіка народила природа, вона йому показала шлях, щоб в ній легко жити. А чоловік на це не подивився, а пішов проти цього діла. Став сам захищати себе в цьому ділі. Такі підступи у себе мати. Йому треба в природі одяг, він став вживати їжу. Поставив на своєму місці будинок з усіма вигодами. А сам не пересічний чоловік, у цьому самому трудиться. Він його робив скрізь і всюди, щоб дохідна користь була. Фундамент копають лопатою для якої-небудь будови.

 

45. А будова робилося тварині, а тварина йому в цьому ділі допомагала. Людина примусила її фізично працювати. Це в природі дохідна річ, вона між людьми коштувала гроші. Їх продавали, купували на базарі. Так щоб давати людині, такого любителя не знайдеш. Він як чоловік, що живе, на землі оточив себе приватною власністю. У нього своя земля є, у нього свої коні, свій зроблений залізний плуг. Він як людина між цим сам особисто оточив себе. Каже всім людям: «Я в цьому році сам особисто прибавив хід». Взяв напряг свої сили, у цьому прибавив у роботі, зробив на землі більше від минулого. Таке моє індивідуальне завдання: від природи отримати прибуток. То я мав коня і бика. А зараз у мене три пари волів, свій довільний плуг. Одна біда була в цьому – треба тримати працівника. А це чоловік уже чужий, він може виявитися поганим. Рідко цьому бути, щоб у господарстві добре. Природа в цьому не мовчить. Що-небудь таке пропустить, або прибуток дасть, або збитком оточить.                     

 

46. Господарство в природі – є карти, розкладені для гри на столі. Їх беруть у руки ті, що дістали карти. Так і людина в цьому, селянин. Земля у нього є джерело. Він її готує восени, оре глибоко цю землю, кладе її під сніг. А сам не забуває про це. Він всю зиму безперервно думає. Як йому хочеться в цьому підготувати самого себе, щоб сила була енергійна. Щоб поспішити вміло, і в кількості прибавити. Під рік це все робиться, як банкіром свого банку. Хіба він його кладе для іншого. Селянин прибавляє у природі, щоб у ній рости. А банкір роздає карти не для свого програшу. Він намагається картами вбити. Це буває в році щастя. Дивишся, прибавив десятину, вона йому цього року вродила. Як банкір усіх убив, а в другій грі програв. Так і хлібороб не щороку святкує.  Що-небудь стане в природі. Не такі дні потрапили під руки, і образили цього селянина.  Цей рік виявився посушливим. Малий урожай вийшов. Господарство стало відступати, само себе огородило нестатком.

 

47. Ось що в процесі отримав наш цей трудяга. Йому як такому не пощастило, він оточив себе нестатком, взяв свої сили, здався, зменшив своє в цьому захоплення. А природа трусів не любить, бере і посилає між людьми героя. Люди змінили форму свою.  То людина індивідуально трудилася, а тепер ввели в життя колектив, всіма силами роблять одне. Чоловік як був технічний, так він і залишився між нами таким. Він на своєму місці має свій власний будинок, обгороджений своїм парканом. Зроблено двір свого характеру. Туди везе і тягне, що тільки потрібно для життя. Ми з вами тільки думаємо про це все необхідне. Живе вбиваємо в природі, а мертве як непридатність викидаємо. З нездоров'ям людині ходити по цеху важко. А у виробництві бригад багато.  Вони бувають не кожного дня, їх створюють самі люди. А в людях різна сила. Одні мети задуманої досягають, а інші слідом волочуться. Хвороба людину спотворить – вона виходить з колії. Якщо сильний, він хвалиться. Слабкий він – кориться.       

 

48. А тут у чоловіка є здібність, вона чоловіка змушує бути в природі вмілим. На все народжуються люди, вони робляться в процесі вчені, яку-небудь небувалу річ змайструвати. Йому пришивають високе знання, за ним це дипломне місце, він цього місця інженер якої-небудь справи. Є на білому світі люди, їх змусили зробитися лікарем.  Це людська робота за хворим доглядати. Тепер вчені люди і майстри, він практичний швець, або він навчився бути кравцем. Непогана штука навчитися букви, склади правильно складати, або підраховувати числа. Розбиратися у фізичному житті. Наш такий тепер час. Є якась робота, вона повинна робитися людьми. А в цьому ділі люди, що знають. Їм треба платити гроші, бо за гроші все купується. Люди темні залишаються в чому-небудь. А, зрозуміло, вчений чоловік у чому-небудь не піде, він буде культурне шукати. Обов'язково одягнеться, або хороше поїсть, солодким закусить. У вченої людини всі дні на обліку.           

 

49. Він їх мітить, ними користується. Це він не є мисливець, у якого немає енергії, або буде інженер будівельник. У нього немає такої хватки, щоб зробити хорошу річ. Ми з вами не можемо погодитися, що наш лікар вміє лікувати. Він такий же самий чоловік, своє місце в природі займає. З ним, таким чоловіком, природа рахується, як і з усіма. Тут наші гроші не в моді, їх тільки ні за що в людях отримують. Який би він не був учений, він же залежний чоловік, технічно в умовах оточений. Для нього в житті треба буде шуба. Вона не так до нас прийшла, її зробили самі люди. Вони довго збиралися, поки цього вченого зробили. Він між нами такими практик, його за це все похвалили. Він став між нами відомий. Інший чоловік, може бути, і не захотів цього зробити. Сама природа так вчинила, вона себе з чотирьох сторін показала. Зробила у себе такі дні, яких довелося чекати у себе. Зима, вона взимку, час пролітний. А зараз наше сонечко змінилося. Воно стало високо над землею ходити, та промені свої розсипало у всіх умовах землі.

 

50. Люди про це сильно думали, та вирішували свої плани, як буде треба цей сніг проводити. Він вже застарів, тут лежить. Йому тут десь взялося тепло, атмосферне фізичне явище. Які ми в цьому люди. Якби не весна наша, ми б з вами задубіли, нас би холод оточив. Ми при холоді безсилі люди. Наша віра в цьому така. Немає піджака або чобіт – ми вважаємося вже не люди. А коли прийшла до нас весна, ми цим раді були не одні. Навіть пес, собака прив'язана, вона не так свій голос давала знати. А хороші економні люди, вони все своє життя збираються, їх прекрасні дні змушують. Ходять та думають про це, як же так, час не так прийшов. Він з собою притягнув снасть. А нам, усім людям таким, доводилося роздягатися. Ми з вами так відчули, для нас і поля розкрилися від снігу. Земля вся лежала волога. А люди по ній роззуті бігали, вони назад, вперед спішили, їхня робота змушувала спішити. Я, говорить весна, для всіх прийшла, та своїми днями оточила, змусила всіх людей ... Ніч темна надворі, а люди вже збираються.    

 

51. Їм треба, що слід. А в людях така гра, що є в природі. Сьогодні в ній немає, а завтра вже є. Ми не бачили особу, весь час вірили. А тепер треба вірити істинній особі.

 

52. А на землі такій що робиться. Це один є в цьому жах. Ми до цього дивилися на сніг, нас з вами оточувало біле. А зараз інше, змінилося, чорна земля показалася. А слідом за цим самим ішла зелена трава. А між нею пролазила біленька пахуча квіточка, вона до себе тягне жучків. Вони до неї прилітають, і свої пісні вони виспівують. Їм природа дає корм, вони цим живляться. А людям як таким доводиться в цьому своє робити. Їхнє життя таке примусило. Вона землю приготувало, до крайності висушило. А тепер, будьте добрі, такі люди. Ми стали працювати на землі.    

 

53. Восени оремо для хліба землю, вона у нас робиться нами. Форма в житті людини змінилася на велике таке в людях діло. То ми будували спільними силами державу індивідуального порядку. Кожна людина відгороджувалася від іншої якої-небудь людини, свою власну землю берегла, як своє індивідуальне око. Вона була джерелом у цьому ділі, так вона між нами залишилася. Люди іншого нічого не зробили, крім одного – оточили себе природою. Людям треба праця фізична, їм треба розумова сторона, щоб у природі жити добре і тепло. Будинок для життя своєї родини з усіма такими зручностями, щоб він таємницю там творив. З природи у двір міг везти все законне явище. А ми робимо по-своєму, що треба в житті своєму. А що і не треба буде робити. Але в людини є своє. У нього в будинку вважається добром свого характеру. Він народив свою сім'ю, одружився на іншій людині, так у цьому будинку жив. Знав він і вона про це діло. Дітей у себе вони стали мати. Вчитися віддали державі. Діти виховуються по-соціалістичному, зробляться фахівцями.

 

54. Стати на ноги вченим чоловіком, право своє тримати в руках. Я є директор цього ось народного заводу, керую цим колективом, де люди утримуються в праці. За своєю спеціальністю отримують. Є між нами зразкові і є багато відстаючих, навіть є і порушники закону. Також є хворі люди. У кожного душа і серце є. Директор що-небудь подумав про це, його підлеглі живуть погано? Кожен себе технічно огороджує, йде на свою ту ж роботу. Працюють на роботі по-різному. Один втомлюється сильно в труді, інший зовсім не втомився. А засоби видаються не ті, що в житті людині треба. Він отримав гроші, незадоволений. У нього залишилася образа. А торговці, вони хитрі люди, їм треба гроші.  Вони ходовий товар знають, бережуть його до получки. Особливо життя веселе з горілкою. Що йому хоч один день його. Він у цьому не пожаліє напитися. І в цьому законі ніж пустить. Він цим хворий чоловік, бачив між людьми неправду, у себе її в грудях тримав. І тут же на цьому місці скоїв злочин.     

 

55. А в людях є юстиція теоретична, вона у нас розбирається. Їй лише б була людина, їй справу зроблять моментально. Люди роками на це навчаються, свої вигадані закони вводять. А щоб цього не було, вони слова в цьому не сказали. Їм треба людські гроші, без них вони людину не засудять. Щоб цій людині пробачити, у них голова не міркувала. Це їй буде як науці мінус. Ми вчені є люди, живемо цим же самим. А Бог говорить свої слова. Люблю я і вболіваю, але ніколи не забуваю про хворого. Знаю його душу, і серце знаю, хочу йому допомогти. Через руки струмом убиваю його біль. Це нам не слова говорять, а робиться все це ділом. Рука пише владика дуже справедливо. Просьба треба буде. Мене треба просити – будеш завжди здоровий. Рівну для всіх зарплату. Мало буде – прибавимо. Ми ж будуємо комунізм, всі ми повинні жити однаково. Не хворіти своїми хворобами, а будемо в цьому здорові. Всі однаково будемо жити.   

 

56. Ось що Бог придумав. Життя, але не смерть. Якщо ми пробачимо злочинцеві, то ми переможемо ворога в природі, милий буде він для нас друг. Я як Бог цьому світило.  Хочуть всі люди цього. Помирати нам не треба буде. Нам, таким людям, у природі життя хороше потрібно. А не те, що робиться вченими – Бог цьому протилежний. Він любить ворога природу, з нею близько стикається, про неї дуже багато говорить. Вона Богу в усьому допомагає. Це є природна сторона, фізичне практичне явище, найголовніше у всьому. Чисте повітря, вдих і видих, снігове пробудження, миттєве одужання нервової центральній частині мозку, хто у людини є господар. Мислитель усіх місць. Він може підніматися вгору, він може опускатися вниз. Його в цьому діло, це він. Захоче ритися за відстань – для нього це просто. Він очі змушує дивитися. Його в цьому напрям. Він думкою пролазить. Його це є діло почати робити діло. А цим є діло інше.

 

57. Жодна народжена природою річ, вона не обходилася думкою. Чоловік є початком.  Він зустрічає в природі розвідника. Він стоїть на своєму місці, і показує опівдні рукою.  А ми стоїмо, та поглядаємо на його таке живе тіло. Він думкою продумав, як же так воно вийшло? Я йшов по доріжці вузькій між лісами, та високими Кавказькими горами, біля річки Білої. Думка моя прокотилася. Як це так виходить у нашому людському житті?  Люди живуть залежно від природи. Вони жирне і солодке їдять, і багато.  Одягаються добре і тепло, а в будинку живуть із вигодами. А фактично вони хворіють у природі, і на віки віків умирають. Це є їхня не вигода, і не який-небудь виграш. У природі один для всіх є людський програш. Вони його в бою з природою провоювали. Їхнє одне є невміння жити. А раз жити вони не вміють, вони фізично нічого не зробили, крім одної шкоди. Тепле і хороше не виправдало. Ми в цьому всьому прийшли до холодного і поганого.

 

58. Ми пішли та похвалилися, наше було втягнення, ми вмирали з вами. Хіба це наше завоювання. Ми з вами менше прожили, ніж нам доводилося жити. Ми всі у ділі закінчили жити, нас з вами умови змусили. Якби Бог був раніше такий чоловік, як він є зараз у житті. Це наш руський простий чоловік. У нього від їжі зуби пропали. Він тільки зберіг своє тіло, і підготував його до життя не такого, як воно було раніше. А зараз воно так робиться. 1973 року 21 грудня остання моя їжа. А тепер прийшли дні мого життя.  Одяг не ношу вже сорок років. Продумав про цю їжу. Жодного дня не за одну їжу, у мене не проходила про це думка. Вона з моєї голови не виходила. А раз це я робив сам, у мене це не їжа сталася. Чоловік у природі новий. А раз він є новий, він ніколи не бувалий. Він своїм ділом Богом став. А раз він Богом між нами став, він наше все зруйнує, а своє життєрадісне введе. Що ви зробите йому, якщо він буде Богом між нами.  Ми його не будемо судити, він нас буде судити, і буде в цьому правий.

 

59. Природа від людей терпить, вона людину тримає в праху. Їх більше там лежить.  Вони цього чекають від чоловіка. Той чоловік, який вболіває, він їх, він бідного, хворого не забуває. Думає, це є одне в цьому. А що він зробить у цьому. Його думка малює картину. Той чоловік, який його зарив, він піде, і його відкопає. Таке діло буде, і обов'язково. Ми, всі померлі, піднімемося. Нас, усіх людей, цей чоловік підніме.  У нього є природні сили. Повітря, вода і земля.  Це Бога любимі друзі, вони вічно в житті не вмираючі. Жили вони вічно, і будуть вони жити вічно через цього чоловіка. Його люди визнають Богом землі. Він для цього прийшов до них, оточив себе сам цим. Його діло – робити в житті нове для того, щоб людина не робила своє діло, і не думала вона про це. Як не робив у житті своєму чоловік загартування-тренування, його ж учені не визнали чоловіком. Візьміть психіатрів. Вони у нас з місця і до центру проти справи Іванова озброїлися. Я їхній справі протилежний. Хочу, щоб вони спробували.               

 

60. Таким чоловіком вони зробилися, як зробився я, Іванов. Я через свою ідею є і в Суліні, і в Москві Іванов. Форма є одна для всіх, ніякого ніде немає зміни. Сили є одні – будь-якого ворога попередити. Він не піде на заслуженого чоловіка, хто любить природу так, як її полюбив Іванов. За що його назвали Учителем? Він перед ними заслужений чоловік через їхнє пробудження. Ворог любить просьбу. Вона його вмовила як людину, він перед ним здався. Злоякісність скасувалася. Це остання хвороба, вона ніким не попереджена. А Бог її своїми силами вигнав, він її струмом через руки вбив. Ось що зробилося в природі. Ворог переможений Богом. Він упросив чоловіка хворого, щоб чоловік робив це. А раз він зробив це, вже йому є користь. А через цю ось користь він заслужив славу. Ніхто з людей цього не зробить, крім одного Бога. Він прославлений у природі. Люди його за діло прославили, він між ними став таким.

 

61. Йому холодно, і сильно він його чує. Все це наробила просьба. Ніхто з усіх природу не просив. А Іванов, він у неї випросив те, що буде треба нашому хворому. Його особисте здоров'я. Скільки він проходив по землі, та про це він сам думав. Йому природа не пожаліла свої плоди віддати. Вона почула його до неї слова. Природа, ти мати моя рідна, пожалій мене одного з усіх нас. Навчи його розбиратися з природою, і оточи його здоров'ям. Щоб він знав, що робити в житті, щоб не хворіти і не застуджуватися. На це продумані його слова є в ньому. Треба буде просити природу, говорити свої слова до неї.  Природа, дай мені життя і вчення моє, що в процесі створив. Є про це багато написано, там сказано про все. Найголовніше з усіх, які стали в природі друзі через близьку любов до повітря, до води і до землі. Вони нас таких породили.  Ми стали досягати життя через повітря, через воду і землю. Вони оточили людей, розкрили їм очі, почули вони стук, ним вони оволоділи.

 

62. А коли вони це самі пізнали, то вони стали шукати. Вони для порятунку знайшли те, що їм у житті треба. Технічно вони оточили себе, з ним стали один час жити. Вони між собою поставили фронт, стали з нею воювати. Люди стали в неї вчитися. Вона їм один час допомагала. Давала їм свої можливості, ними оточити себе. Вони стали користуватися правами, їм знадобилася їхня зброя. Вони стали в ній озброюватися, стали вони робити зброю від ніг до самої голови, зсередини і ззовні. Природа стала давати те, що їм буде треба. Вона дала Іванову свої права. Він у ній загартувався в тренуванні, тепер цим хвалиться перед усіма. Каже. Ви ж є юнаки, беріться самі за це ось діло. Воно треба буде нам усім. Ми відкриємо життя своє для того, щоб нам жити. А життя яке воно є в природі. Люди прожили добре і тепло, а від поганого і холодного йшли. Не захотіли важко жити. Це тільки обрав Іванов, він із себе в цьому Бога зробив, став по-своєму жити. Тепер він живе один для всіх.  

 

63. Хочете жити тривало – давайте разом починати жити. Ні – не треба, живіть по-своєму. Як умирали ви, так і вмираєте. Наша діло таке є в природі. Аби нам було добре, а ти сам як хочеш. У тебе є своє здоров'я. Ми в природі живемо так, аби я тільки зробив свою таку майстерність. Якщо вона між нами виявиться така, як це буде треба, ми, всі люди, його обдаруємо. Наша в цьому така мета – показати людину патріотом. Він нам буде треба між людьми. Якщо це буде так, то ми всі будемо такими робитися. Тільки не наша є мода. Ми повинні зробити такого чоловіка, який би подружив з природою. І зробився у ділі Бог Землі, світило всієї нашої Землі. Ось хто нам у житті треба. Переможець природи, Учитель усього народу учить людей здоров'ю. А коли ми будемо вчитися, ми з вами навчимося. Станемо такими, як усі люди.

 

64. Нас таких закопують у землю. Ми самі це зробили в нашому такому процесі. Це наш такий потік. Ми б, може, і не робили це, але нас умови змушують. Це наша є природа, вона для нас така є. А от взяла і накинулася біля вуха над головою, вона стьобнула, як слід. Я, як залежний чоловік, це горе, що створилося, зустрів, як неприємність. Вона дала мені сильно знати. Це ж народилося моє горе, я ніколи цього в житті не очікував. Я теж такий чоловік, як усі люди, що народилися в житті. Ми також прийшли на землю. А природа, вона нас не вчила. Наші предки взялися за це. Ми без палиці худобу не женемо, стадо пастух збирає, він теж погрожує на неї палицею. Я теж так само, як усі люди. Тільки що піднялося сонечко. Треба в дорогу збиратися на весь такий звичайний день. Він у нас без їжі не обходився. Мені як такому ділку треба буде фізично йти, та ще на собі нести весь одяг. Не забути про те, чим усі живуть. Господиня його споряджає в дорогу, у свою намічену дорогу.

 

65. Вона як така піклується, йому сумку готує. Туди кладе хліб і до нього сало, щоб йому довелося закусити. А вода є скрізь і всюди людині. Це його обов'язок. Він давно збирається в це діло. А раз свою думку поклав, тепер тільки треба її зробити. Люди завжди хочуть йому доброго. А природа на це дивиться інакше. Ми не одна людина в цьому ділі. Нас з вами примусили умови. Ми зібралися зі своїми силами. Нам треба було це зробити. У нас були коні свої. Самі це все мали. Хотілося в житті мати багато. Люди мають на це гроші. А там от за горами є все. А наше діло мисливське, обов'язково на підводах їхати, і там цього добра добути. А в той час сіявся бандитизм, люди людей зустрічали і грабували. Ми теж зненацька в це потрапили. Нас п'ятьма підводами їхали в Таврію. Біля Кокіна роз'їзду в лощині бандити з обрізами зустріли. Кричать: «Стій, стріляти будемо». Ми потрапили в незручне, особливо я був огороджений у грошах.  Бандит до мене з обрізом. Я йому гроші з кишень.                        

 

66. Цього мало, хотів роззути мене. Це добре, що моя просьба вмовила. Він мене по плечу б'є рукою. Каже свої слова мені: «Жаль тебе як молоду людину». І не став мене вбивати. А відвернувся і вбив тут же старого. От як ми в дорозі потрапили. Стихія нас з вами оточила. Частину грошей відібрали у нас, але частина добра у нас залишилася. Ми поїхали далі за життям. А вдома була голодовка, їхати доводилося треба, життя цього в природі вимагало. А воно в той час важке, але ми його так звершили. У нас борошно опинилася в мішках, ми як господарі розпоряджалися. Самі готували хліб для їжі, потім зайвий продавали. Жити потрібно було чимось. Люди робили те, що треба. У природі дні йшли один за одним. А нам як людям доводилося чекати, а вони йшли поступово. А наше таке було діло, цим ділом ми цікавилися. Весни перші дні, люди дочекалися свого діла. Йдуть дорогою своєї. А природа така є в житті, ми приготувалися зустрітися. Вона нас дочекалася як таких. Ми як люди приготувалися, всю силу свою представили.    

 

67. Які ми люди зробилися. Знаємо добре, що воно нам дає. А в природі час неоднаково приходить. Буває, точно так приходить. А буває, раніше приходить. Але одне воно ніколи не буває. А в людини є все, лише б вона надумала своєю думкою. У всіх людей вона з'являється.  Спочатку чоловік думає, а потім він у хід іде. Що в дорозі буває, про це ніхто не знає. А сама природа це робить, і вона зробить усе. Я беру трубку телефону, можу почути слова від будь-якого і кожного чоловіка. Він мені може сказати про будь-яке і кожне діло. «Ало, ало, хто це говорить».    «Я говорю.  Це Таня Антонова. Це ти, татусю, зі мною говориш».  Я з багатьма по телефону говорю. Бувають хороші люди, а бувають люди погані. Все можна зустріти. Телефонна є розмова не яка-небудь особливість. Іду я по цій ось вулиці, а в будці поставлений телефон. Я згадав квартирний номер 4738736. Це є Медведкове.

 

68. У телефону Тетяна Федорівна, вона по голосу впізнала. Це робота, вона є перед нами, ми її так от робимо. Сьогодні, скажемо, риємо яму, а завтра поставимо стовп. Яка буде краса, по них протягнемо провід. Або він треба буде для розмови, або він буде треба для світла. А по воді човни з людьми пливуть, і вони до пристані припливають. Так же само великі кораблі пливуть, в них вставлені різного типу машини. Як олень зі своїми рогами, він швидко пробирається в лісі. А біг він свій продовжує як ніколи сам. Бричка з колесами торохтить, а кучер віжками править. Турки є ті ж самі люди, а от німці є вояки.  Наша діло одне – міркувати. А щоб щось таке зробити, це буде золота праця. А в праці ми не самі копаємося, нас з вами змушують умови. Я зможу сам зустрічатися з будь-яким і кожним чоловіком. Він який би не був у природі, я для нього в житті є друг. Я його добре знаю, як такого в природі, про нього такого малюю картину. Він у житті є бідний чоловік, йому природа дала все.      

 

69. Він про своє початкове життя, яке він почав сам. Це його з нею є війна. Він за своє життя так воює. У нього є під ногами земля, він з нею риється як ніколи. Копає для себе таку яму. Для своїх потреб у житті йому потрібно місце. Він його таким облюбував.  Зробив на цьому місці небувалу плантацію, грядку. Вона йому послужила джерелом.  Земля стала давати йому все те, що треба. Він її оре під зиму, глибоко кладе бур'ян.  Йому хочеться зробити у дворі те, що буде треба.

 

70. Ми такі є всі люди. Природа як така, у ній поля розташовані на землі. Ми по ній як такі зі своєю такої думкою. Чекаємо на землю свою хорошу і теплу погоду. Вона для нас усіх народжується холодною зимовою порою. У природі одне ніколи не буває. Весна є початок усього. Вона сніг робить на воду, на землі це все робиться. Струмочки по ярам біжать, з чого об'єднується річечка. А з неї укрупнюється річка. Ми це вируюче життя бачимо, воно щорічно робиться. Весь сніг біжить із землі в море. А там водиться морське    життя. Ми цим добром користуємося. Нас з вами змушують наші умови, що створилися.