Іванов П. К.

Паршек

 

1978.05.13

 

Редактор – Ош. Редагується за благословенням Іванова П. К. (Див. Паршек. 1981.02.26, с.115, 127)

 

     1. Надя мала хворі ноги, вона страждала багато років. У неї було таке бажання, воно примусило її тяжко жити. Вона мучилась, вона ждала. Вона говорить, я робила і просила: «Учителю, дай мені». Вона просить уміло, просить і благає.

     Я повинен приймати всіх, я народився для цього таким. Мене повинна просити не одна Надя в цьому ділі. Усі люди, які живуть на білому світі, повинні кланятися за здоров’я, за своє життя таке. Воно оточило бідного, ображеного чоловіка такою хворобою, від котрої ніхто не допоміг нічим. Я, Паршек, сільський простий незвичайний чоловік, є діло всьому. Можна сказати, він не знає нічого, а природа доручила йому і навчила зробити в житті. Він продумав мудро і зробив те, що треба людям у житті. Це є здоров’я всіх наше життєрадісне, життя  енергійне нашому тілу.

    2. Ось вам суть нашого життя є в природі. Ми є кліщики землі, ми приклеїлись до неї головами і розумом, думкою всієї сили, всієї можливості. І ми взялися так за діло, а  все є в ділі. Ми не можемо описати і сказати те, що ми робимо. Нам неможливо запам’ятати. Ми з вами не втомилися б, якби нічого не робили. А які є наші умови, і ми з вами є які? Можна сказати, ми є ледарі. Ми не вміємо і не хочемо. А деякі якості є в природі, їх треба знайти  вміло, а щастя є на це все.

     Скільки ми жили на білому світі, ми прожили, ми всі до одного чоловіка вмерли. А щоб ми жили так, як дорогий Учитель проходив та продумав! Ми поробили і недоробили, всі люди взяли і повмирали, їх нема уже. А скільки їх вбили у війну, їх не стало теж. І такий  потік не стане.

    3. Люди роблять його, вони можуть зробити все. Тому вони не хочуть цього всього початку, як робиться в людях. Вони можуть утратити характер, і вони можуть знайти це все. Люди відіграють ролі в усьому. Їм треба віха. Дорога є кинути старе і піти від старого, наблизитись до нового небувалого. А коли ми залишимо хороше й тепле й підхопимо холодне й погане.

     А зараз люди їдуть із Москви, вони будуть зустрічати 46 роковини 25 Квітня еволюційної ідеї мого життя в природі. Вона не заважає нікому, вона  ставить своє живе між мертвим тихенько, без усякого такого болю, без усякого такого крику. Ця система в людях проходить. Самодержавство й революція не дали ніякого задоволення в цьому ось житті. Смерть була в людях, вона є сильна і до сих пір. Вона валяла бідних, нужденних, і вона кладе в землю досі.

      4. Ніякого нового нема. Ворог був, він є повітря, є вода, є земля. Якщо ми розберемося із цим ділом, вони народили нам дитя. Ми зустріли його живим, ми зробили йому в процесі техніку, оточили його штучним, а хімію ввели. Ми не подякували за це. Ми пустили вогонь, рвемо на шматки, ми плавимо на чавун, на залізо, на сталь. У нас виходить не один супутник. І що він дав нам? Він дав нам відро порожнє, а ми не набрали води там, ми спустили його на землю. А ворог був у людях, так він залишився. Ми не знаємо пекельну думку, вона може появитися з нічого і стане робити.

     Це я, такий чоловік, народився, як і всі люди, живий, енергійний. А ми, люди такі, які живуть на білому світі, є багаті люди. Ми живемо добре і тепло, у нас є все.

      5. Природа зустрічає мене зимою снігом бурхливим, у заметах. А люди живуть по-своєму, з технікою, у штучному, у хімії, по-шахтарськи. Що у людей було, те дали і мені: одяг, їжу і житловий дім з усіма вигодами. Ти  живи так, як я починав. Мене вчили з найменшого діла,  і мені впроваджували теорію довго. Я трудився практично в шахті, на заводі. Я вів сам себе 35 років, щоб було краще від усіх. Я ввів цю чужу систему до самої свідомості, яка визначалась буттям. Я не визнав за істину все це, що робив. Я став розбиратися із цим, знайшов діло. Найголовніше,  у людях є могутня і невмираюча сила. Я став служити їм, я передавав своє здоров’я їм через руки.  Я лише б доторкнуся до чоловіка, і нездоров’я десь дівається. А тепер я приймаю розумом через весь організм. А тепер я жду таке в людях, такий час, таку силу, коли самі хворі попросять.  Я виведу всіх людей хворих як таких.

       6. Це тоді, коли тюрми звільняться, адміністративна особа відмовиться, відійде, її не стане. Їй не буде чого робити. Люди не будуть робитися злочинцями. У них народиться свідомість і те буття, яке прийде. Те, що було в житті, не буде більше. Люди не будуть ховатися зі своїм добром. Усе стане просто, кожному чоловікові доступно. У людей буде інший учинок. У людей не буде свого рідного, а буде спільне надбання. Природа зробить це все. Якби не вона, я не був таким у житті, як люди бачать мене. Вони не знають його. А коли вони узнають, то заспівають не так. У них є діло одне, і треба робити інше. А коли вони зроблять, у них вийде живий факт, у чоловіка щезне його хвороба. Ось які є між нами діла. Ми робимо самі це ось.

     7. Людина захворіла несподівано. Він похворів, похворів, і вмер на віки. А якби ми знайшли щось інше і сказали: він не хворіє, а живе, і не думає вмирати. Нам було б краще таке діло, котре примусило жити добре. Ось тоді ми можемо сказати, що ця історія є істинна. Вона жила, живе досі, і вона буде жити.  Якщо ми з вами візьмемося за це ось, ми обов’язково доб’ємося цього. Наше діло є таке. Ми будемо жити, та ще як будемо жити. Ми не бачимо кінця цьому. Це ось наука є, вона є наука із наук.

     Вона не хоче мати таку науку. Вона не стоїть на одному місці. Нам є таблетка сьогодні, шприц є завтра, нам є ВТЕК післязавтра, якщо це все не допоможе. А ВТЕК списує актом. Багато людей лежить у постелі безпомічно.

      8. Я вас просив як ніколи, щоб Покровський, Блохін і Ніколаєв був між нами, помічники моєї душі та серцю, на кому я повинен базуватись. Питаю, що ви зробили за моєю просьбою? Я просив вас таких ось, щоб ви допомогли в моєму такому ділі. А що зробив Блохін з листом, котрого писали самі хворі? А ви злякались, чи не хотіли, щоб я появлявся до вас.

     1978 рік. Ми живемо та думаємо в ньому як такому. Нам доводилося зробити дуже багато справ, та ще які справи були. Чоловік робив усе. Він ждав цей час, а він є десь такий день. Сонечко приходило так само щодня таким для цього всього, воно погріє променями своїми, а потім іде. А те, що було в природі, його подіти нікуди. Як повітря було, так воно залишилося у своєму такому ось житті. Вода була теж на білому світі, так вона є сьогодні.

      9. А земля, як вона була на білому світі, так вона жива й енергійна досі. Вона держить на собі живе, особливо чоловіка, озброєного технічно, штучно, а хімію ввів. Здавалося б, нам жити та жити в цьому всьому, а природі є не до душі вчинок людей. Він був такий, він залишився такий у житті, у людей нема любові до цього всього.

     Атмосфера народжує все нам і дає свою славу. Вона держить усіх людей своїм магнітом, своєю правотою у праху. Вони лежать там, ждуть його приходу на Чувілкін бугор. Усі люди всього світу визнають мене як такого. А коли люди всього світу  будуть говорити про це, тоді безсмертя стане на арену для всіх нас. Це буде й обов’язково буде.

     Люди говорять, ми знаємо всю молодість Паршека. Він був пустун із пустунів. Він боявся природи, як і всі люди.

      10. А як же йому дались ці сили, він був між нами такий? Сама природа є всьому діло. Вона зробила це все на Паршеку, вона освітила його, він став бути таким, який є тепер. Ми всі повинні поклонитися низько до самої землі за все, зроблене Паршеком. Він є спаситель усього світу, він є в людях тих, хто знає Учителя і кому він дав здоров’я. Він є Бог землі. Як ви скажете про нього, якщо він відкрив очі жінці в Магнітогорську? Ми назвемо його Богом усієї нашої землі. Ми будемо від святого Духу. Здорове тіло - здоровий дух. А ми не маємо його в собі. Ми є бідні люди в цьому ділі, ми оточені технікою, штучне зробили, хімію ввели. Якщо у нас забрати це все, то нам не буде чим жити.

    11. А сили Паршека живуть тепер, і вони будуть жити без цього всього. Всякий чоловік міг вмерти тисячу раз без цього всього за 46 років, а Паршек здержав своє. А якщо він здержав це, уже йому є заслуги вічно безсмертного чоловіка. Ура! Нашому Паршеку, Учителеві дорогому.

     20 квітня 1978 року мені  не треба було йти на переговори, а я пішов. Мене примусило діло ідейне, щоб я знав про сон, що прийшов. Він обстриг мене.  Я бачив себе, я зачепився  за маленький палець великої ноги, розбився  до крові об асфальт. Я впав як ніколи, забив сильно праву сторону грудей.  Я робив багато на це ось, дав 10 карбованців нужденному. Я сказав сам собі, що я даю цьому чоловікові за те, щоб у мене не було ніякої хвороби. Ось кому я віддав. Вона одержує 23 карбованці, ніхто не допоможе їй. Ця мама є нужденна особа. Я розпізнав її до тонкощів. Тут наша мати природа не скаже мені як такому, що я неправий.

      12. Я був, я є і буду в природі таким, котрого не було на Землі. І він не буде таким, як він показав себе. Такий чоловік не народжувався в природі, не було такого між нами такими і не буде. Я не примушую нікого. Але я прошу, благаю, ціную, бережу, як око. Робіть моє діло. Живий факт є: коли ти будеш робити це все, не будеш застуджуватися, хворіти. Усі твої існуючі хвороби щезають, а нові є безсилі, щоб напасти. Ось що Паршек відкриває нам у житті: запобігання всякому ворогові.

    Учитель учить нас усіх. Ніхто не є винен, крім самого себе. А винних б’ють. Нам не треба учити теоретика. Нам треба установлювати своє, а іншому не заважати. Ось еволюційність одна з усіх була, вона є, і вона буде. Партія не була, а люди створили її. А еволюція є свідомість і буття тут. Нам треба жити без потреб і вміло.

      13. Не треба ховатися, треба любити природу як таку, вона простить нам. Еволюційний чоловік прийшов на землю не з чужим, а зі своїм живим енергійним тілом. А чуже є чуже. Чоловік повинен бути вільний у своєму житті. Це буде діло. Він є господар, якщо він захотів, він зробив. Йому не треба в житті  адміністратор. Він знає сам, що робити в природі в житті. Він повинен робити все сам як мудрець. Треба навчити себе, щоб обслужити дитя ввічливо, щоб воно розуміло, що його просять. Не треба присвоювати дитину до свого ймення. Треба вважати її спільною. Ось тоді ми будемо жити незалежними. Між людьми не буде ніякого зла, а буде любов у всьому ділі. Зарплата буде одна дорослим і дітям – 33 карбованці. Ображених не буде. Якщо нам буде недостатньо, ми прибавимо всім.

      14. Ми повинні робити свідомими, свідомість треба всім. Ми не будемо обходитися  без усякої свідомості. Якщо нам треба, значить треба. Ми хочемо жити, значить, треба будувати життя, це залежить від нас усіх. У нас не буде ніякої тюрми, ніякої лікарні, а ми будемо жити по еволюційному. Якщо хочеш робити, роби; якщо не хочеш робити, не треба. Сиди отримуй те, що слід. Ти бережи це все, як своє добро.

      Ми запрошуємо весь світ, усе людство на цю будову. Ми не відходимо ні від кого і не відгороджуємося ні від кого. Якщо хочеш жити за нашими  умовами, приходь, вступай у таке суспільство і живи з нами, користуйся такими правами. У нас не буде нічого іншого, а буде своя рідна любов між людьми. Один одному будуть допомагати.

      15. У нас не буде захоплення ніякого, воєн ніяких. Усі люди отримають рівні права на життя спільного характеру, шукати в природі корисне в труді. Але не буде ні командування, ніякої юстиції, ніякого військового, ніякого насильства. А буде просьба одна з усіх наша, така вона є. Тому, хто просить, давалось, дається і буде даватися всюди. А тому, хто стукається, відчиняється. Це було, є, і воно буде. А тому, хто кричить, відгукуються спокійно. Усі люди будуть почувати добре. А якщо людям усім буде добре, то що може бути краще від цього.

     Коли ти порушуєш сам це чуже право самовільно, люди звикли дивитися на це твоє все для всіх нехороше і робити. Люди не навчились стояти близько до свого рідного. А чуже є чуже, воно не бережеться ніким, а всі порушують його.

     16. Своє вважається живим, одухотвореним, а чуже є мертве. Живе є те, що ми почуваємо. А мертве є те, чого ми не почуваємо. Можна сказати про діло моє, воно вважається близьким, своїм.

     Цей день є  вже прощений. Ми залишаємо Красний Сулін і самі всі їдемо на Чувілкін бугор. Це буде еволюційне свято. Люди моєї ідеї москвичі приїхали на цей ось бугор, вони поклоняються цьому святу. Вони вірять йому, як Богу, через їхню тяжку хворобу. Наша мати природа зробила це все. Вона дає знати нам про стан у природі мокрою дощовою погодою. Вона проводжає, вона зустрічає живе таке тіло. Ось де жива скромна істина прояснилася і процвітала,  Число таке можна було порахувати. Це є одне з усіх чисел. 51 чоловік, вони прийшли на цей бугор із любов’ю. Хто як став поклонятися  цій горі, вони дивились на неї.

      17. Це місце є наше спільне благо, надбання нашого всього життя, уся любов є в людях невмируща, це життя. Ми їхали автобусом, нас віз Святий Дух легко, чиста невмируща правда була це. Оріхівка засіяла цим ось приїздом, нас оточило сяюче красне сонечко. Ми всі закричали як один в один голос гучно «ура». Це була міжнародна любов у природі.  Ми згадали на цьому місці про нашого одного мученика, про ув’язненого та божевільного чоловіка всього світу. Їх як таких усіх треба простити і звільнити давно. Не вони є винні в житті, а ми, такі ось є люди, які примусили цих людей бути такими. А тепер слава буде їм така. Ми будемо задоволені. Якщо ми зробимо це в житті, у нас буде знання інше.

      18. Запам’ятайте! Якби не ви зі своєю кишенею, зі своєю ненавистю, ви не побачили б такого чоловіка. Він є народжений вами через вашу ненависть. Чуже не дало вам здоров’я, а відібрало його, поклало в ліжко. Його оточила адміністрація. Його діло є лежати й підкорятись. Кому? Та особі, яка не заслужила слави, а сама одна заявила. Ця слава є всім. Люди є такі, котрі не заслужили.

     Бугор є місце моє рідне, воно здивує кожного. Люди прийдуть на це все і скажуть йому як такому: «Не роби, бо життя твоє є коротке».  Запам’ятай, мої слова є орган усіх людей. Вони зустрічають мене, і вони проводжають мене своєю любов’ю, вони представили мою ідею на всякому місці. Він був, він є, він буде. А люди хочуть бачити його такого, він буде бачитись. А коли не будуть бачити його, то це не треба. Люди такі думають завжди, вони самі знають добре, для чого вони приїжджали сюди.

      19. Ось які діла, нас як таких примусили умови. Ми  всі, як один, приїхали сюди через Учителя, він привів нас таких нужденних, хворих. Ми приїхали сюди ради здоров’я свого. Люди бережуть бугор для цього діла на цьому місці. Житлові  будинки оточили його кругом. Повітря є достатньо тут. Шкідливих умов для життя нема близько тут. Земля лежить зеленою цілиною, ніхто не займав її. Тільки одна скотина ходила там по ній. А вода джерельна іде сюди з багатьох джерельних колодязів, розташованих тут. Так що одне багатство, одне здоровя лежить  для людей тут у цих умовах, хто вірить цьому ділу. Це є не наука медична. Ніякого підкорення нема тут, щоб хтось робив живому тілу свою неприємність.

      20. Нічого шкідливого нема для життя в цьому ділі тут у цих умовах, а є мінерал. Ви повинні знати, що в природі нема природного ножа. Вона є неприятель за це все, що люди роблять для неї.  Це ось є таке місце, до котрого всі дороги йдуть, люди роблять їх. Людям треба бути обов’язково на цьому місці. Учитель вибрав  це місце, він вивчив практично як таке від самого заходу до сходу й від півдня до самої півночі, де люди живуть та розмножуються.

     Люди роблять справу. А справ непочатих є в природі більше, ніж тих, які робляться. Це діло не зробиться, це діло залишається з людьми, а їхнє життя закінчується. Ми з вами є неправі, ми робимо те, чого не слід. Ось в чому вся суть, усе діло є. Люди знають, що буде в житті з ними з такими.

     21. Ось які вони є в природі. Вони деруться на високу гору, їм таким хочеться забратися на неї таку, і зробити що-небудь такого в житті на тому місці. Вони хочуть перегнати своїм умінням інших, таких само людей на землі. Вони хочуть показати їм своє зроблене і похвалитись цим ось самим. Нехай вони подумають про те, що їм треба в житті. Особливо вони шукають у житті такий вихід проти всякого агресивного ворога, таку зброю, котрою можна відвернути самого злісного ворога. У нас є чоловік, прогресуючий у всьому. Він копається в природі, шукає простір для себе в житті. Йому хочеться зробити в житті те, чого в людях не було в житті. Це є їхня таїна, вона робиться людьми. Вони захопили своє власне таке.

      22. Вони придумують зробити між людьми таке діло в житті на цьому місці. Вони стараються зробити своїй національності що-небудь хороше, щоб їхнім людям будо легко від цього всього. Всі люди шукають це в природі. У них є одна мука, в людях прогресує на тілі хвороба по природі. Природа робить її. Чоловік воює з нею, озброюється проти неї, робить вогонь, палить, спалює умови. А природа терпить у цьому природному, вона справляється заживляти свої рани. Вона саджає це на інших людей, робить їм зброю для цього. Вони не зможуть жити в природі без неї. У людей є вогонь на це діло, він рве природу на шматочки. Природа кладе їх поодинці одного біля одного.

      23. Вона була в цьому ділі невмируща, так вона залишилась. А люди були сильні, розумово розвинуті, організованими людьми, вони командували, вони були в житті своєму ділками. Їх діло виправдало? Вони не думали цього ніколи, що їм таким сильним доведеться вмирати в житті. Вони ввели революцію своїм умінням, вони прогнали самодержавство, вони зробили в людях Радянську владу. Вони стали розпоряджатися самі природою. Вона давала їм усе, дає їм, щоб вони жили добре і тепло. Але вона не забувала давати їм погане і холодне. У природі є сили такі, вона має все на це. Вона задовольняє всіх людей смертю.  Усі люди є дуже хворі своїм розвитком, їх очікує черга. Вона відкриє іншому завтра. Чоловік захворіє своєю хворобою, він буде дуже хворіти, похворіє й умре на віки, його не стане. Усі стоять у черзі, очікують свого прийдешнього дня. Він не приходить  до нас даремно, він забере когось із собою.

      24. Це є сили природи.  Природна сторона не радиться ні з ким, а кладе всіх до одного підряд і не жаліє. Вона ставить іншого на це місце, робить його ділком, озброює проти самих себе. Це ж люди заважають людям. Вони мають свою національну зброю, вони захищають самі себе. Кров лилась між ними, вона ллється досі ними за свою рідну національність. Вона буде литись до приходу Бога на землю, він утихомирить їх. Чувілкін бугор є всьому діло, він дочекався до себе Учителя. Він прийшов на цю землю не вибирати своїх, він прийшов до всіх однаково, усі люди є для нього. Він любить усіх, усі національності, і хоче сказати про своє діло. Любов природна  є всім вам однакове діло, Учитель знайшов її в житті своєму. Він розкрив це місце, він огородився цим місцем.

      25. Люди прийшли сюди, їх прийшло сюди дуже багато. Усі вони прийшли сюди за одним здоров’ям. Люди не знають, що робити, щоб бути здоровим. Це є їхнє таке діло. Говорить чоловік: “Я повинен ситніше поїсти та тепліше одягнутися, а в дім з усіма вигодами зайти пожити”. А природа є велика на це все. Вона, така мати, очікує від нас від усіх милості, вона є мати для всіх нас. Ми, люди, є незадоволені своїм ділом у ній. Нам треба така матір природа, щоб давала  невідкладно і безперестану. Вона говорить: «Я жила для вас таких, скільки не давала, і дам в усякий час, лише б ви були задоволені». А ми прибираємо і собі забираємо це все добро, ми говоримо, «моє». А тоді ми робимо, що хочемо. Це добро вважається не чужим, а своїм. А що вважається чужим? 

    26. Люди свої берегли його тільки від чужих людей, а чужі втрачали і втрачають своє на віки. Його не можна зберегти від своїх, це не можна зробити. Воно міняється, воно переходить то до одного, то до другого. Це є природне. Так і рік приходить. Він приходить не однаково, а буває все однаково. Люди готуються зі своїми силами до цього часу, що приходить. Пори є чотири, вони є різних сторін. У першу сторону народжується,  у другу зріє, у третю знищується, а четверта сторона є холодна зима. Сніг випадає на землю, а люди всі заходять у халупи, у будинки. Вони приготувалися зі своїми технічними силами, із штучним і хімією. Чувілкін бугор є 25 квітня, він є усього світу, всіх людей земної кулі.  Він є Півмісяць і Червоний Хрест, міжнародне здоров’я. Учитель прийшов сюди зі своїми силами для того, щоб урятувати все людство від нашого ворога, щоб зародилась любов між ними всіма в тілі.

    27. Він повинен прийняти всіх нас, таких ображених, хворих у природі людей. Учитель навчить їх, що треба робити в житті, щоб люди наші всієї землі не хворіли і не застуджувалися, щоб природа вважала їх заслуженими людьми в себе через їхній учинок. Учитель учить їх на благо всього діла, вони повинні робити це. А в ділі є все наше життя, воно зберігає нас. Ми виходжуємо серця в ньому. Наші душі не хочуть бачити в себе всякого ворога. Ми  не хочемо, щоб адміністративна особа була у нас над людьми. Ми хочемо, щоб  молоддю не командували, щоб не примушували її, а просили в усіх умовах. Ми хочемо, щоб наш чоловік не попадав у злочинці, не хворів і не застуджувався, був еволюційний. Ми хочемо, щоб усі люди були такі.

      28. Ми хочемо, щоб наші тіла живі говорили про це діло, а робили ще більше, як слід. Це є вихід їхній. Хвороба не відіграє ролі в цьому, а сам чоловік  відіграє ролі. Кому це треба буде в житті? Це треба нам, усім таким людям.

     Що ми такого зробили, і що в нас таких є. Ми з вами такі люди живемо добре і тепло в цьому всьому із своїм розвитком. У нас є економіка багата, політика, режимна тюрма, вона розвивається за рахунок злочинного світу. У нас росте також лікарня за рахунок застуди і хвороби. Ми є технічні люди, у штучному, хімією огороджені. У нас таких є все. Ми сидимо на своєму  облюбованому місці. Щоб чоловік інший не заволодів ним і не скористався як своїм добром, ми бережемо його, як око своє.

      29.  Ми говоримо: «Це є наше, ми не дамо нікому з усіх». Ми робимо зброю для цього всього, озброюємось нею, всім нападаючим говоримо: «Не лізь на наше, на нашу таку власність». Ми бережемо її. Ми озброюємося для цього, робимо зброю, щоб відбитися від агресора.  Люди розвилися неоднаково в житті своєму, в одного є можливість усе робити. Вони посилають експедицію організовано, готуються знайти в цьому ділі щось нове людям в житті. А як чоловік застуджувався, так він хворіє. Горе з бідою оточило його, він не може позбутися  сам від цього. У нього нема засобів, і чоловік не знайшовся для цього всього, щоб він допоміг нашому бідному, нужденному чоловікові, щоб чоловік не мучився і не вмирав. Ми з вами не навчились і не робили це. Ми з вами не вміємо робити, щоб у житті це вийшло. Як чоловік умирав, так він буде вмирати в цьому.

      30. Можна сказати, ми не зробили нічого зі своїм розвитком для цього всього. А наш Учитель знайшов ці засоби, це є місце Чувілкін бугор. Він вийшов на нього без усякої потреби із природним тілом, підняв руки догори, закричав гучним голосом: «Моя перемога». Що ми маємо в цьому всьому  на цьому місці? Одне живе невмируще тіло є від адамових часів. Цілина лежить, покрита зеленню. Весь струм, електрика, магніт є там. Вода джерельна обмиває кругом, а повітря йде без кінця й краю. Паршек знайшов це все багатство природне: повітря, воду і землю.

     31. Іванов зазнавав від охоронця порядку не раз за цей ось бугор, від ученого психіатра зі своїм розвитком за те, що він зміг примусити себе стати близько до природи. Іванов не побоявся прийняти холодне й погане, а його вдарили по голові за це: “Він є ненормальний”. Добре і тепле дало це все.  Такого місця, як цей Чувілкін бугор, нема на білому світі. Він є спільне надбання всього світу всіх людей через своє все. Ми відкрили Чувілкін бугор для того на цьому місці. Він розташувався вигідно для того, щоб  автомашини, автобуси сходили на нього, народ приїжджав і від’їжджав.

      32. Ми поклонимося своїми головами низько цьому місцю. А потім ми вийдемо на нього, піднімемо руки догори і скажемо «ура» цьому ділу. Люди роблять це все технічно. Вони відкривають Арктику, космос завойовують – це все є порожнє відро. А ось природна сторона є природи: повітря, вода і земля.    Чувілкін бугор народить нам чоловіка без усякої потреби, він покаже Бога своїм ділом. Він підрахує всі свої сили і скаже усім живущим на землі в своїх умовах: люди, це є все для життя.

     Людям треба дорога. Чоловік вожак став мати це, показав свій слід, свою таку дорогу, цей ось бугор, всі умови його. Він запрошує нас усіх до себе. Ніхто не зайняв землю. Це місце ніким не займається. Його оточує вода півмісяцем, повітря бушує з усією силою там. А життя дається там усякому чоловікові, лише б він піднявся на цей ось бугор. Він підніме свої руки і скаже голосно: «Перемога моя».

      33. Учитель покладе і прийме його або її, він введе сили своїми руками через організм. А потім він поведе до річки колдибані, у воді скупає, пробудить нервову центральну частину мозку. Ось тоді ти будеш спокійним. Хвороби існуючі зникнуть, а нові хвороби будуть безсилі напасти на чоловіка. Ось що цей бугор, це місце дасть вам. А чисте повітря пронизує голками. Це є одне здоров’я для чоловіка. Ніхто не позбавить у цьому. Природа зустріла його в його ділі, вона не задовольнила себе цим, вона узяла поклала на нього свій гнів. Їй стало не до душі діло.

      34. Інший став робити сам особисто це все діло. А в природі є в ділі боротьба, вона примусила чоловіка робити те, що чоловікові не по душі. Природа є така матір. Цей бугор є в Ворошиловградській області, Лутугінського району, село Оріхівка, воно має це місце. Природа зберегла  Паршеку його. Вона зробила все для життя всього людства всіх наших національних людей усього світу. Це місце є доступно кожному чоловікові без усякої оплати. Чоловік повинен бути здоровим через це все. Чоловік тільки узнає, що такий бугор є в людях для здоров’я, то його чи її здоров’я зміниться тут же. Його оточують свої сили: вода, земля, повітря і люди. Треба буде ходити по землі, задовольнятись повітрям, а пробуджуватись водою. Люди  будуть робити все це на свою користь, щоб люди не хворіли, не застуджувалися. Вони будуть задоволені цим.

     35. Ми, усі люди, народилися для життя, але нас із вами оточило в цьому наше незнання. Ми стали робити в цьому для того, щоб жити в цьому. А нам доводилося жити не погано, а добре і тепло.

     Учитель народився  для цього в цьому ділі, він створив сам цю історію. Його діло є думати про це. Думка привела його прямо по дорозі до мети на це ось місце. Я, як Учитель, вибрав його, практично вивчив,  примусив його, щоб це місце було для всіх людей корисне. Учитель є ділок щодо цього. Якби люди знали про цю ось ідею, що вона є така, Паршек створив у людях! Він знайшов сам цей бугор, він пристосував його для цього ось такого діла. Учитель кричить із цього ось місця по всій життєвій системі.

      36. Люди не знали цього, а тепер вони узнають про це діло. Це є початок. Лише б чоловік зародився в цьому. Нам треба  один чоловік, він прибавить нам так само другого чоловіка, котрого ніколи не було в житті. А тепер природа народила його для цього, вона підготувала його, поставила на ноги, ввела міцність, терпіння на це все. Він покаже себе на горі як такого чоловіка. Він не буде їсти й одягатись, дім потребувати. Ось яка історія буде велика в природі, вона буде починатися на самому пагорбі. Ми зробимо це все намічене. У нас є сили на це. Бугор примусить зробити це, він притягне своїм магнітом, як удав тварину. Чоловік є письменник, він уболіває за життя, він боїться вмирати через таке людське пекельне озброєння.

      37. Люди технічні озброїлися так. Якщо вони почнуть воювати, цю зброю застосовувати, то землі не стане, вона зруйнується. Ці думки складаються в учених. Вони не знають, що роблять. Вони думають урятуватися від цього діла, від цієї війни. Вони пишуть, хочуть урятуватися від цього, приборкати. Вони не знають мого діла, не знають Учителя. Природу не можна обманути, вона є сильна в цьому. Вона народила чоловіка такого, як він є з думкою, з ділом. Йому довелось розуміти про цей Чувілкін бугор. Він доведе нам, він покаже нам все те, що треба.

   Це перший чоловік є хворий, він потребує допомоги.  Чоловіку треба допомогти. Він просить нас як таких. А наше діло є одне, ми повинні прогнати біду або горе чоловіка, щоб йому зробилось легко.

     38. Наше всіх завдання є таке, щоб чоловік наш земний прийшов на наш такий бугор із своїм нездоров’ям із своєю любов’ю та цьому місцю поклонився, сказав голосно: «Учителю, дай мені здоров’я». Він повинен сказати це три рази. А потім йому треба буде спуститись до води, до річки, вона повинна скупати цього чоловіка, пробудити як такого. Він просить нас, він благає нас, щоб йому допомогли. Найголовніше, природа є: повітря, вода, земля. Умови місця дадуть цьому чоловікові здоров’я. А коли він отримає це здоров’я на цьому місці, він не буде забувати ніколи нас, він скаже про це, де треба. Ми почуємо його голос, подякуємо. Це буде початкове ніколи не вмираюче. Ми доб’ємось одного в людях: миру, любові в усьому світі. Ось, що наша ідея несе, життя в людях. А ми не знали про це, не хотіли, і не  вміємо робити те, що робить Учитель.

     39. Він знайшов це місце, цей бугор, розробив його на собі практично. Тепер ходити босою ногою не страшно на цьому місці. Сам Учитель ходив по цьому місцю і думав, він прославляв кожного чоловіка, щоб йому було легко, ворог здав свої такі сили і не став мучити. Учитель турбується в цьому ділі, він думав та гадав про цього ворога в природі, про цю істину, вона повинна пройти по всій нашій землі. Наш великий невмирущий бугор зробить це все.  Люди не знали про нього. А тепер цей бугор не буде лежати так, як він пролежав до цього часу. Учитель розкрив лікувальні мінерали цього місця. Всі земні люди ухопляться за них. А якщо люди узнають про це діло, звернуть увагу, вони стануть робити. У них буде одне бажання добратися на цей бугор. Ми введемо пільги безплатно добиратися на цей бугор.

     40. Паршек займе своє місце на цьому місці, він дасть сили, силу волі кожному чоловікові через руки. А сили є у природі: у повітрі, у воді та землі. Вони породили нам у житті, і вони перешкодили нам у житті. А потім вона зжалилась і простила нам, дала можливість одержати здоров’я. Це є не те, коли багато піднімають. А наше поняття є таке. Ми добиваємося життя в природі, але не смерті.  А коли нам, таким людям, відчиняться ворота на весь світ, усю природу, вона пожаліє нас усіх, обніме і скаже нам усім свої любимі слова.

    Я є зовсім не винна, ви є винні самі. Ніхто не примушував вас, щоб ви робили це діло. У вас народилася охота як ніколи, ви розвинули особисто свої сили  в процесі, вона оточила вас. Якби ви не порушували природу своїм ділом, вона б не турбувала вас.

      41. А раз ви взялися за це діло, то не ображайтесь. Це є провина ваша. Я прощаю вам як таким мученикам. Ви не жили, а мучилися. Стихія гналася за вами і давала горе й біду. А Переможець природи, Учитель, Бог землі допомагає цьому всьому ділу. Він прийшов на землю для спасіння в житті.    Люди дочекалися до того, хоч іди з життя. Бомби розриваються. Землі доводиться терпіти, а люди будуть гинути. Ось, до чого наша техніка веде. Треба подякувати цьому місцю, цій річці колдибані. Моє початкове дитинство тут проходило, а воно робилось нами колись. Ми були сільські необтесані хлопці, ми робили те, що треба. Ми старалися бігти із самої гори вниз від спекотного сонечка у воду, ми купались там, дні просиджували. А тепер ми не купаємось, а пробуджуємо свої тіла не літом, а зимою. Всі люди роблять це все. Кому треба це здоров’я? Усім людям, які починають.  Ми не будемо забувати цей бугор, цю річку.

     42. Ми  не знали таке діло і не робили, а старались це мати. Це є істина одна з усіх. Люди не зосереджувались, вони не користувались цим місцем, цією істиною. Учитель вірить цьому всьому зробленому. Усе це є, як якесь у житті джерело. Це є не технічна, не штучна сторона, хімією оточена. А це все просто можна назвати.  Це природна сторона є природи: повітря, вода й земля. Вона дала нам, усім людям, необхідне живе й мертве. Ми задовольнялись живим, зберігалися мертвим. Це було, є, і буде. А ось еволюційна сторона іде, це є не бувала одиниця, а знову народжена одиниця. Вона зачепилася за таку штуку, за таке ось діло, за цей бугор, за це місце, де земля цілинна покрита травою, каміння прикрашені видами.

     43. Заслужені люди бачили самого Учителя на цьому місці. Він послав  першого чоловіка туди для випробування на ньому здоров’я. Це була проба великого життя. Лосєв Євгеній Федорович є козак, він письменник. Він створив своє діло на багато тисяч карбованців. Він дав мало за своє все це, тому вчені заплутали всю цю історію. Суд розбирав нашого письменника на користь нібито йому. Він має претензію. Його оточила невиліковна тяжка хвороба. Він звернувся зі своєю вмираючою просьбою до Учителя, щоб йому позбутися цього діагнозу. Він, за його такою розповіддю, де тільки не лежав у лікарнях. Йому доводилось попадати в Кремлівські умови, де люди заслуженого характеру лежать. Йому подана там одна палата, телефон, усі такі послуги їм, але здоров’я не дають такому.

      44. Хвороба була, так вона залишилась. Він ображався на просту яку-небудь лікарню, у котру йому доводилося попадати. Він був там, як усі люди незаслужені. Йому було місце коридор у зв’язку з нестачею місць. А коли місце буде, його переселять у палату, де лежать люди, на його думку, бики. Він недолюблював людей психічно хворих. Він розповідав про початкових людей у сільському господарстві. Він вибрав ідею показати доярку, свинарку, тракториста, хлібороба. Він не привчав хвалитись залізом. Йому треба чоловік видатного характеру. Він не вважав людьми всіх людей, котрі збилися,  попали в біду, у горе. Їх треба судити законом, щоб виховати у його дусі. У письменника не виходить писати рядки, він бажає мертвого. Він вважає сам себе чесним у труді чоловіком, дармоїда жене з життя.

    45. Я був дармоїдом одного часу, учені вирішили так. А коли ти захворієш, будеш хворіти своєю хворобою, куди ти підеш за допомогою? А я є помічник в горі й біді. Вона жене чоловіка будь-якого в могилу, як тебе, діяча. Ти є письменник, ти кореспондент, учений чоловік, подумай, ти живеш за що. Ти показуєш мені, як Учителю, першу цифру. Тебе рятує в цьому ділі карбованець, ти дихаєш ним. У тебе є твоя тисяча, ти хочеш побудувати у людях школу за них,  учити дітей. Ти сказав, що ти допомагаєш так еволюції. Він був ділок із ділків, дітей учив, мав школу свою. А ви спитайте про його послідовність, що він робив у житті? Він шив людям чоботи, його не задовольняло це. Він умер в одного чергового по станції. Я, як Учитель свого діла, почув про твій намір виїхати з Москви в хутір, там купити дім і вільно жити. А хто дасть тобі здоров’я?

     46. Учителю не треба гроші, він приймає без грошей. А ти хочеш отримати своє втрачене здоров’я, щоб воювати ним у природі, оточувати своїми словами бідних людей і жити за рахунок цього. Учитель жене таких письменників із землі. Такому чоловікові нема життя в природі. А ця перевірка Учителя робилася, робиться і буде робитися. Того, що треба буде, не минути. Незаслужений чоловік буде вмирати, він не повинен жити. Чувілкін бугор любить правду. Я послав першого чоловіка незаслуженого для проби своєї, щоб він знав, що бугор не є місце йому. Бугор є для ображеного чоловіка, але не хвастуна історичного чоловіка. Нам не треба таких віруючих в одне добре. Нам треба світоглядне, своє, життєрадісне. Нам не треба ця власність, котра нікуди непридатна. Природа карає нашого брата за все наше.

     47. Я приїхав із людьми з Москви в зв’язку зі своїм прийомом. Я не забував і не забуду ніколи про такий бугор, про таке діло, котре ми, усі люди, зробили на цьому місці. Ми вийшли на бугор, і Анна Петрівну сказала: «У честь нашого дорогого Учителя йому ура!» Всі закричали гучно в один голос: «Ура, ура, ура». А це було якраз біля села Оріхівка, вона бачила ці дії в себе, чула такий натовп людей, котрі робили це діло ради Учителя нашого дорогого. Ми робили все це самі. Учитель приймав на цьому місці через свої руки, вводив нам свої сили, посилав купатися всіх по парі в річку. Валентина Леонтіївна, друг мого життя була там. Вона робить усе так, як я роблю. Вона вірить мені більше від усіх.

      48. Її думки проходять по природі про мене такі, що я є істина, я є Бог цьому місцю. А всі люди як один є теж такі. Вони вірять цьому і роблять для цього всього. Вони купаються в холодній воді, вони тягнуть повітря в себе через вдих і видих. А коли чоловік зустрічається  із чоловіком,  один з одним здороваються, свою ввічливість представляють. Істина залишилась про це місце, і люди залишилися задоволені.

     Учитель знайшов Чувілкін бугор не так просто в своєму житті. Він назначив нам, усім людям, це місце. Учитель назначив шефство чоловіка і жінки на це місце. Вона є помічниця Учителя, друга особа, котра прийшла в життя, джерело першого початку Іванова в природі. Вона виконує всі накази Учителя.

      49. Перше еволюційне діло було таке. Учитель примусив такого розумного письменника погодитися на це все. Він послав таку експедицію два чоловіка на це ось місце. Учитель зробив перший початок. Вони поїхали під командою туди на бугор. Учитель послав їх для життя, щоб усі природні люди знали про це діло. Вони не мали  ніякої такої зброї для цього всього  в житті своєму в природі. Вони поїхали без усякої такої потреби. Вони поїхали туди не до мами, не до папи. Бог Паршек послав сам їх туди. Спочатку він підготував цього чоловіка Лосєва, він хворів на невиліковну природну хворобу, він стояв на порозі смерті. Природа оточила його, як письменника, теоретика в цьому всьому. Він прокричить своїм поняттям, своєю такою історією своє гучне «ура» по білому світу. Вчені повірять йому, як істині, він є кореспондент.

      50. Його слова понесуть правду в природу, вона виявилась на Чувілкіному пагорбі. Кореспондент приїхав сам на нього, він є довірена особа партії, письменник. Тепер він повинен писати людям правду одну з усіх про це в природі. Вони поїхали за здоров’ям туди, бугор прийняв їх там, він дав їм свою невмираючу силу. Вони повинні погодитися із силою Учителя. Він послав їх для цього діла туди злими, не ситими. Вони відвезли смерть від живущих людей туди, а привезли життя мертвим людям тепер.

     Ця ідея Учителя не годує, не поїть нас. Ми, всі люди, навчилися так жити без усякої потреби. Учитель учить нас. Якщо хочеш жити, іди на бугор. Він дасть тобі твоє наявне здоров’я там. Ти не будеш умирати більше так, як ми з вами вмирали назавжди.

      51. Я, як автор, пишу про це діло, хочу довести всім людям про це велике місце, про цей бугор. Ми всі зберегли його, він є живий тепер, він воскрешає. Ми переможемо ворога цим, нам не буде страшна нейтронна бомба, вона не буде треба. Ми з вами не будемо ворогами в житті. Ми зробимося  вічно невмираючі друзі в житті через цей ось бугор. Любов зав’яжеться між нами. Ми полюбимо природу, будемо берегти її, вона пожаліє нас, не буде карати нас таких, ми будемо в ній заслужені. Ми одержимо заслуги через цей Чувілкін бугор, через наше це місце. Нас оточило його шефство. Письменник напише своїми словами про це всім людям, розкаже про правду. Вона оточила нас цим. Потреба відпала у нас, таких людей. Еволюція прийшла зі своїми силами на арену, вона принесла свої дні як такі. 

      52. Ми стали жити після цього всього не так, як ми жили до цього. Ми застуджувалися, хворіли й умирали на віки. Ця історія принесе нам усім нове. Це є Чувілкін бугор, він введе нам ці якості. Ми не будемо жити так важко, нас оточить легке, холодне й погане. Ми доб’ємось від природи життя, але не смерті. Ось де виявиться правда, невмируща ідея. Нам не буде треба їжа, одяг теж не буде треба, дім житлового характеру не буде треба. А нам усім буде треба Чувілкін бугор, його такі життєрадісні умови, земний рай. Люди стоять один поруч одного впритул. Природа не буде забирати нас поодинці. Ми будемо мати тепло спільного характеру. Природа не буде розпоряджатися нами, а ми будемо розпоряджатися природою своєю ввічливою просьбою. Нам доводиться просити природу своїм умінням, своєю любов’ю. А любов є все для життя. Лише б ти захотів, твоя думка іде до мети по природі.

      53. А мета наша всіх є така в житті, щоб жити на білому  світі. Ми не станемо вмирати. Наше діло буде одне, ми не станемо вмирати. Ось що Чувілкін бугор дасть нам. Ми завоюємо це, наші ноги зроблять це все, вони причепились до нашого місця. Ми, усі люди, роззулися на ньому і пішли по цьому місцю. Ми постояли та покричали, а потім зійшли до річки, там покупалися.

     Я не знаю, що буде із цим ось потім, що природа подарувала їм? Вона веде мене зі своєю ідеєю так, щоб 2000 років показали своє. Люди зробили своє діло. Бог осудить їх за це. Ми є винні самі в цьому всьому, адміністратор примусив нас. Він запросив ученого, він прийшов до партії своїм умінням. А партія є новий етап життя.  Люди стали жити після революції не за управлінням отця, а за управлінням сина. Це є не старе, не нове. Люди не зробили нічого такого.

     54. А ось еволюція відкрила людям очі на Чувілкін бугор. Він прийняв Учителя, освітив його як Бога в цьому, віддав усю природну силу. Він полюбив Учителя, навчив, як треба ввести людям ці сили. А люди живуть  за порядком сина, їм  стає погано від цього. А тепер ми вивчили цей Чувілкін бугор, практично пізнали.

     А що наші ідейні люди роблять в історії цього діла? Вони всі вірять цьому ділу, а роблять точно. Вони купаються холодною водою два рази в день, пробуджують самі себе. Люди здороваються з людьми ввічливо, говорять голосно: «Здрастуйте». Якщо ти зустрічаєшся один на один, знайомий чи незнайомий, твоє діло їм сказати: «Здрастуйте, дідусь, бабуся, дядя, тітонька й молодий чоловік». Твоє діло є сказати їм так, а вони як хочуть. Люди повинні шукати такого чоловіка між собою, хто живе бідно в своєму такому житті. Треба знайти його, зрозуміти його нестаток, чи треба буде йому поміч. Не треба давати без усяких слів. Ти скажи сам собі, що даєш цьому чоловікові 50 копійок за те, щоб мені нічим не хворіти. Потім ти віддай без усякого осуду. Треба протерпіти: не їсти, не пити 42 години. Ми знайшли цей час,   від суботи до неділі до обіду. Треба сідати їсти о 12 годині. Перш ніж їсти, треба вийти до природи, підняти  обличчя вгору й потягнути три рази повітря через вдих і видих, сказати: «Учителю, дай мені здоров’я». Не треба харкати, плювати на землю; не треба пити вино, курити.

      Ця історія дасть нам усім корисне в житті. Ми робимося здоровими людьми. Ви думаєте, я мовчав про це діло, нічого такого не робив.

      56. Я сідав теж з ними разом, не їв, допомагав думкою, як треба дати опір ворогу. Ми маємо його в собі в усякому й кожному місці. Це є злісний ворог, він нападає із зовні та внутрішності. Це є природа, люди є в ній, вони є злі, ненависні проти себе, як і природа. Ми ліземо на неї рожном, а вона дає нам не добро за це все. Вона карає, чим хоче. Вона є всім ворог, він нападає на людей, на живе завжди. Зло нападає на зло, ненависть нападає на ненависть, це є природний процес. Лише б чоловік захотів, він доб’ється своєю думкою. Його надумане діло є капризним для природи, воно робиться капризом. Учитель зрозумів це в природі, розібрався з усіма її діями. Вона не любить мертве, не любить чуже, а завжди тримається свого тіла.

      57. Ось які справи є в природі, котрих дуже багато, і вони є всякого роду. Ми з вами взялися робити їх так з перших своїх днів,  ми робимо щодня, але у нас із вами не вистачило сил зробити їх. Ми недоробили їх, умерли на віки. Природа наробила це все. Учитель говорить нам, усім учням. Ви є люди, природа оточила вас своїми силами.

     Якщо ми не підтримаємо початок Учителя, ми не будемо робити це. У нас із вами нічого не вийде. Ідея є така перед Учителем. Треба буде жити так по-людському, як вони живуть. Вони зустрічають весну, готуються. Люди робили, роблять по-своєму передчасно. Вони ще не жили, а хочуть

жити попереду. Усе є на білому світі, тільки одного здоров’я немає. Ми загубили його в житті  своєму.

      58. Ми не навчились знайти його. А ми вміємо робити цяцьку або яку-небудь зброю в природі, це ми робимо. Це наш ризик є такий  у житті. Ми з вами є картярі, ми вміємо, знаємо добре, у що грати. Це є найазартніша гра в людях у буру або «21». Якби можливість була одна з усіх, гроші будуть наші. Усі люди, весь народ живе за них, їх заробляє в труді на своєму місці. Якби люди знали, що ці гроші представляють з себе в житті, люди не намагалися б придбавати їх у житті. Учитель говорить нам так, гроші є ніщо в житті. Ми робимо за них, нам платять за труд, ми отримали їх, от не змогли зберегти. Кишеня примусила нас, чоловік зробив її неправильно. Його діло є чуже. Хазяїн може покласти їх у кишеню, а не хазяїн може витягувати їх з кишені, як свої.

      59. Це сам професіонал залучився сюди із своїм поняттям, він є розумна особа в цьому. Він є уболівальник, він знає багато в цьому ділі, більше від цього хазяїна, хто придбав їх у труді. Чоловік зробив це все у своєму труді в природі. Він трудиться в цьому, як кожний.  Його діло є одне, робити це все. А професіонал не робить так, а він думає сам своєю думкою. Він не робить, а уболіває дуже сильно за це. Він знає добре це місце, де люди є зі своєю кишенею, він буває із своїм ділом там. Професіонал зустрів чоловіка у цьому ділі. Це є його така вміла робота бути в природі щасливим. А щастя треба не одному професіоналу, щастя треба і пастуху, він пасе корів.

      60. А корова любить догляд за нею, її треба годувати, а корм дається умовами, природою. Вона зберігає всіх нас своїми силами, вона допомагає не одному трудівнику, щоб він мав своє невтрачене здоров’я.

     Чоловік є все. Лише б він захотів, його тягне до цього місця. Всі досягають це місце за своїм щастям. Чоловік захотів учитися, що його зацікавило. Він хоче бути міліціонером. А ця штука є для людей не по душі. Він, як чоловік із законом, охороняє порядок. Він дякує за хороше діло, а за погане корить. Люди робили це все, як усі люди. Природа веде їх, вона  треба всім така. У ній є дуже багато хорошого, ми хотіли отримати це в ній. А нам не пощастило в такому житті.

     61. Чоловік наш руський говорить у цьому ділі. Багато років пройшло від початку всього життя людського. Він став мати свій розвиток, уміння. Йому доводилось робити в житті  технічною стороною, штучним, хімією. Усе це є не те в житті. Ми, усі люди зі своїм поняттям, узялись за те, котре не всім подобається. Ми є люди такі в цьому. Ми не сидимо на одному місці, нам треба в житті інше, ми незадоволені одним.

     До людей приходила снасть, ця могутня техніка в природі. Вона прийшла до людей в житті для того, щоб людям було жити легко. А люди не добилися свого так чи інакше, природа не дала їм як таким.

      62. Вони не зробили в ділі нічого такого нового, щоб їм похвалитися і сказати про це, шо зробили таке в житті, нам не треба більше ніякого діла. Це все буде наше. Ми не задовольнили себе цим, нас усіх оточив нестаток. Ми з вами пішли далі, ми шукаємо інше в неймовірному колі. Учені люди виступають зі своїм таким розвитком, з таким ділом. Ми починали робити це діло, хочемо зробити його, щоб у нас вийшло, щоб ми з вами не робили більше такого і не потребували цього діла.

     Наша думка лізе на високу гору, щоб ми дістали таку річ там, оточили себе нею, щоб ми не потребували нічого в житті. А коли ми знайдемо ці ось засоби. Ми вважаємось тому  бідними людьми в природі. Природа приймає нас як невмілих людей за наше все те, що робимо. Ми з вами навчились так умирати. Ми з вами не живемо, а вмираємо на віки. Що ми зробили в цьому? Та нічого в житті.

     63. Треба подякувати нашому дорогому Учителеві за його все те, що він знайшов нам у житті. Це є мінерал, Чувілкін бугор, річка, де люди будуть ступати роззутими босою ногою. Радість одна прийшла на цю ось землю, котра повела себе по цілинній землі, по таких умовах. Вона повела цього чоловіка до річки, там у ній треба скупатись. Це є такі умови, вони піднімають людину на ноги. А потім він іде прямо до цих ось людей із своїм ідейним ученням із ділом на цей бугор, в ці ось умови.  Це є міжнародне здоров’я, воно треба нам усім, воно потрібно чоловікові нужденному, хворому, тому нужденному, кого чоловік примушує. Чоловік підкоряється чоловікові, чоловік слухається чоловіка. Чоловік є слуга вічного характеру. Він підкоряється цій особі вічно. Учитель розбиває цю систему, це ось діло, а воно не зробилося, люди вмерли в житті цьому. Гіршого діла не може бути, ніж це діло. Чоловік робив його, цьому чоловікові стало погано. Природа не радується цим. Вона залишається теж ображеною в цьому. Люди розвинули все це. А раз люди це робили, у них не вийшло те, що треба. А погане це, воно є погане і людям, і природі не по душі. Ця картина є всім не по душі. Зйомка моєї ідеї була перед святом Перемоги, 8 травня. Усе робилось для того, щоби було обнародувано в усіх людей.

      65. Це ж є істина, котра зберігалась у природі в умовах. Мене показали в цьому ділі, у кіно, у своїй практиці разом із людьми, котрі прийшли на цей бугор за здоров’ям. Я прийняв їх, ввів сили їм. Вони пішли разом зі мною в річку колдибаню, скупалися там разом зі мною. У природі райське місце показано чоловікові нашому земному, він повинен скористатися цим.

     Я повинен сказати вам, милі ви мої такі є вчені люди. Я зустрічаюся з вами недарма, і хочу сказати  вам своє таке. Такі діла є  в житті, здоровий дух, здорове тіло. Доволі чинити адміністративно над чоловіком, не треба примушувати чоловіка, не треба запирати чоловіка. Йому треба дати волю за це все, вона повинна оточити цим. Це є святе діло для таких нас. Ми є сильні, це повинно бути в житті.

      66. Це життя є з життя, воно змінюється в умовах. Це є сама природа. Люди міняють свій характер. Вони хочуть бачити в себе добре і тепле. Це добре і тепле не буде жити довго, це все є тимчасове явище. Те, що було або буде, як люди думають, ніколи не буде.  Якщо моя ідея проявиться в цьому, то життя наше зміниться. Особа адміністративна не буде в житті людей, свого не буде, одна свідомість буде.

     Вони знайшли різко зі своїм наміром, зі своєю кореспондентською роботою. Їм здавалося, це діло є неймовірне. Я, такий чоловік, народився в природі небувало, посвятив сам себе цьому ділу.

      67. Чоловік був запрошений у студію, де брались ці слова внутрішнього характеру, промова моя. Я відповідав їм по суті на їхні запитання, на їхні розмови. Я робив з ними вигляд фізичного стану. Ми були вдвох з професором. Ілля Захарович, він є терапевт, побажав постояти разом зі мною на арені. А зйомка була така. Під електрикою брались слова, і найголовніше, це діло. Воно було не таке, як це треба. Ілля Захарович був дипломник, а Учитель є природній чоловік, він є практик. Його тіло є не таке, як у всіх, воно не знайшло на собі неживого.

     Учитель не визнає мертве, він живе з живим природним характером. Це є природа, котра збирається на бугор, на ті великі висоти, на ту можливість, котра повинна зберегти. Це буде живий невмираючий факт. Я не боявся в природі цього ні в якому випадку.

      68. Я був у народі Учитель, учу чоловіка для його здоров’я. Це все йде до того діла, котре всім треба визнавати в житті. Це є одна істина, з істини істина. Вона повинна відновитися в цих ось людях, у котрих ця історія повинна жити. Учитель сіє на цих ось людей своє зернятко, він ним огородився, з ним живе.

     10 травня. Ми залишаємо Москву. Ми віддали те, що треба для такого діла, усю свою ідею не пожаліли. Люди вчені взяли на штурм своєю зйомкою на екран телевізора.

     Ми з вами, усі люди, повинні проаналізувати як якусь справу. Я вважаю, це діло є святе, люди повинні задовольнити себе ним. Цей фільм виправдає тим, що це буде треба.

      69. Життєвий закон є такий. Солдат не буде служити більше. Армія не знадобиться. Крадіжка припиниться. Люди перестануть хворіти. Усі до одного одержать одне – 33 карбованці. Тюрми не стане, лікарні теж не буде. Ми не будемо вчитися так. Місця не стане теж. Життєва любов проявиться в людях. Війна не буде між національностями  більше ніколи. Ось чого ми доб’ємось від природи. Ми перестанемо вмирати зовсім. Усі люди встануть від цього діла, природа підніме їх як таких, вона дасть нам наше життя. Ось що ми з вами побачимо, це все життєрадісне. Райське життя проявиться наше в житті нашому на землі.  Ми з вами всі оточимо для цього діла бугор. Не природа примусить нас як таких усіх стати на свої такі живі довільні ноги, ми станемо ними на сніг. І так чи інакше буде одне.

     70. Варя сказала мені, підказала свою невмираючу думку. Вона сказала так нам усім, що вона чула такі слова. Мені говориться про це діло, що ми отримаємо в природі. Вона показує мене не випадково таким. Ми бачимо його, як Бога, і повинні сказати про це. Це є таке явище. Урожаю не буде в цьому році, і ми залишимось без усякого діла, бідність оточить нас, великий нестаток у цьому.

     У мене було таке. Люди втратили в себе все, що мали. Особливо вся техніка відпала від них. Вони всі залишилися без нічого. Люди не робили, вони не змогли робити, страх окутав їх. Вони не знали, куди так іти. Я був теж у цьому ділі, не знав як ніколи, що робити або що творити.

      71. Ми з вами зустрічалися не так. Люди стали шукати на Учителеві його добро. Таке життя було. Ми робимо його і хочемо зробити найкраще, для всіх однаково. Щоб люди жили мирно, один на одного не робили ніколи, а жили рівними. Якщо вони одержать зарплату, то всім однаково, дорослим і дітям. Вони ввели таке, щоб ненависті та зла не було ніякого. Люди будуть дуже міцно любити людей за їхній такий учинок. Ми не станемо думати передчасно в житті своєму в природі, щоб ми робили те, що вчора намітили. Це ось буде треба сьогодні, ми не зможемо жити без цього ніяк. Ми тільки взялись за це ось діло, і тут же ми помилились. Така стихія зустріла нас, вона перешкодила нам у житті, у нас взявся нестаток звідкілясь, тіло зжало, щось неприємне відчувається – уже хвороба є якась у природі. А раз тіло болить, то думка є не така. То не треба думати краще про це, і не треба робити в цьому, і не треба їсти. У цьому душі буде легше, вірніше буває. І не буде болі ніякої в цьому. Здорове тіло – здоровий дух.

     Ми повинні не боротися з природою, не брати її якості, вони не будуть треба. Нам не буде потрібний вогонь, не треба залізо, не буде потрібна снасть. Нам не треба буде шило з голкою, ніж із сокирою, пилка. Ми не будемо присвоювати землю, і людям не буде потрібна вона. Ми перестанемо сіяти зерно. Усе це відпаде, усе це зробить у себе наш земний чоловік. У нього як у такого буде організоване тепло  внутрішнього характеру. Те, що чоловік робить для себе, він не буде робити цього.

      73. Йому  їжа не буде потрібна, одяг теж не буде потрібний, житловий дім не буде треба. Чувілкін бугор буде чоловікові слава. Він прийме його такого, дасть йому його життя. Кожен примусить сам себе стати близько до повітря, води, землі. Струм, електрика, магніт оточить  тіло на віки. Ось, чого люди доб’ються.

     У цьому ділі є не життя, а смерть. Де фронт починається в цьому ділі, там жертва є. Всяка війна між людьми починається з якогось спору. Царі зі своїми силами гордились і йшли нападати на свого сусіда з ненавистю. Людям доводилось фізично робити. Війна не рахувалася ні з чим, ішли на смерть, у неї нема жалості ніякої. Підготовка якоїсь осінньої роботи є така само. Люди готують зерно для посіву, вони сіють його, кладуть під сніг, воно лежить усю зиму під снігом. Чоловік не забуває про нього, він думає одне та готується до того, щоб цю роботу здійснити.

      74. Люди робили її, рано вставали, пізно лягали. Вони мали снасть для цього, живу силу мали. Вони годували її, поїли, вона мала велику роль в людях. Тварину треба було закладати в ярмо, щоб вантаж якийсь доставляти підводою. Тварина  робила це все разом із людьми. Вони не робили б це, якби не люди. Вони роблять самі цю снасть для того, щоб волочити, орати, робити грядку. Вони мали зерно на це все діло, вони сіяли його рукою, потім чекали свої сходи. Вони не забували про природу, просили Бога, щоб дощ падав їм на землю своєчасно, мочив землю та робив вологу, а посів ріс гужем, свій хороший урожай веселив хазяїна.

      75. А стихія буває, град випаде, посіви повибиває. У природі все буває: радість і горе, сльози. Чоловік помиляється через це все.  Він робить косовицю руками, косою. Він в’яже сніп. У нього, як такого діяча, усе виходить. Чоловік робить гарбу без усякої теорії, надіває колеса, змазує їх та їде в степ по сніп. Він везе їх у двір і кладе в одинаки, а з одинаків він розкладає на току. Він молотить котком, знову коні потрібні тут, бик важкий. Така робота проходить між цими людьми.  Вони добувають хліб у труді, краще його не їсти.

     Люди мали таку звичку в природі, вони бились безперервно весь рік, наймались і добували в цьому осілому житті своєму. Люди робили це на фронті. Їхнє діло є таке, робити доти, поки чоловік не втратить своє здоров’я. І це ось буває, він захворів, похворів і вмер на віки. Його не стало в своєму житті.

1978 рік 13 травня

Учитель Іванов

 

  7805.13  Тематичний покажчик 

Учитель початок   10,18

Учитель Бог землі  9,10,12,24

Бога діло  12,54,65,68,71,72

Бугор  17,18,24,26,30,34-40,46-51,63

Здоров'я через бугор  50

Рай земний  52,69

Еволюція  12-14,52

Партія  12-15,66

Ув'язнені  17

Учені   37,65

Життєвий закон   69