Зміст: № 1, № 3.

Народний журнал природної мудрості  osh.kiev.ua

 

По-еволюційному

Жити, учитися, оздоровлюватися, бути таким, як Учитель, Бог Землі. Наука Учителя Іванова П. К. (Ош).

 

№ 1. 2017.08.27.  У номері:

 

Еволюція

 

   Еволюція – еволюція біологічна і соціальна людини за наукою Іванова П. К.

 

Зміст

1.Теорія діалектика, три закони.

2. Біологічна і соціальна еволюція людини.

3. Суспільство, в котрому біологічна еволюція відсутня.

3-1. Перша протилежність.

3-2. Друга протилежність.

4. Суспільство з біологічною еволюцією людини.

4-1. Перша нова протилежність.

4-2. Суспільний лад за наукою Іванова.

4-3. Друга нова протилежність.

5. Здорове тіло – здоровий дух, святий дух.

6. Історичний метод у вченні Іванова.

7. Еволюційний незалежний чоловік Порфирій Іванов.

8. Цитати Іванова про еволюцію.

 

1.Теорія діалектика, три закони.

       Закон єдності і боротьби двох протилежностей. Всі речі, явища мають протилежні властивості та тенденції розвитку. Вони перебувають в єдності, одне без одного не існує. Протилежності взаємодіють постійно у формі боротьби, її результатом є розвиток. Суперечності виникають між ними, які є джерелом, змістом, рушійною силою саморуху і саморозвитку світу. Процес завершується зняттям. Зняття – це перехід до іншої якості, нової єдності протилежностей.

   Приклад. Природа має дві протилежності, котрі в єдності і боротьбі, стосовно почуття людини: хороше, тепле, погане, холодне. Людина приймає в житті хороше, тепле. Це перша протилежність. Вона отримує із хорошого погане, захворювання тощо. Це друга протилежність.  Суперечність існує між ними, бо людина не отримує життя. Людина обливається холодною водою. Людині стає холодно і погано в процесі обливання холодною водою. Це перша нова протилежність. Людині робиться тепло, добре і здорово після обливання, краще не може бути. Це друга нова протилежність. Людина хотіла життя і отримала життя. Суперечність завершується таким шляхом.

    Закон заперечення заперечення. Об'єкти розвиваються шляхом подвійного заперечення. Кожна ступінь є синтезом попередніх ступенів, і відтворює на вищій основі характерні риси, структуру вихідного ступеня розвитку. Заперечення є необхідним моментом процесу розвитку, умовою якісної зміни об'єктів. Розвитку об'єктів не існує без заперечення попередніх форм. Заперечення відображає не знищення об'єкта, а момент його переходу в нову якість, в якій зберігаються елементи і властивості його попереднього (вихідного) якісного стану, тобто фіксує спадкоємність розвитку.

    Закон взаємного переходу якісних і кількісних змін. Кількісні зміни поступово накопичуються, на певному етапі розвитку порушують їхню міру, і зумовлюють у них корінні зміни. (Вікіпедія. Діалектика). 

 

2. Біологічна і соціальна еволюція людини

    Природа має дві протилежності: тепле, хороше, холодне, погане. Організми пристосовуються до холоду, голоду, некомфортних умов, тобто вид приймає холодне і погане. Ці корисні зміни організму передаються в потомстві.  Так утворюється новий вид. Це для виду добре. Це відбувається шляхом природного відбору, коли виживають і дають потомство організми з корисними якостями. Людина утворилася таким шляхом у процесі еволюції з видів, які були на низьких ступенях еволюційного розвитку.

    Людина  є біологічна і соціальна істота. Еволюція сучасної людини є біологічна і соціальна. Вона утворилася на різних етапах розвитку. Біологічна еволюція – це природний процес розвитку живої природи, що супроводжується зміною генетичного складу популяцій, формуванням адаптації, утворенням і вимиранням видів, перетворенням екосистем. (Вікіпедія. Еволюція). Біологічна і соціальна еволюція є єдині, одна без другої не існує. Соціальний – це суспільний, стосується суспільного ладу, або суспільно-економічної формації. Закони суспільного життя відіграють визначальну роль у соціальному прогресі людства. В історії відомо декілька формацій, які змінювалися від первісної до комуністичної. Спочатку перші люди жили по-природному, близько до природи, загартовувалися в природі, на цьому етапі домінувала біологічна еволюція. Людина в процесі розвилася до такого рівня, що в еволюції стала відігравати ролі трудова діяльність людини в природі. Так утворилася сучасна людина. Люди перейшли від еволюції біологічної до соціальної. Суспільно-трудові відносини стали керуючими, основа суспільства. Закони суспільного життя відіграють роль у суспільстві.

   Рушійні сили біологічної еволюції людини  є спадкова мінливість, боротьба за існування, природний відбір. Природним відбором називається процес, у результаті котрого виживають и залишають після себе потомство особи з корисними в даних умовах спадковими змінами. Відбір удосконалює пристосування до умов існування. (Вікіпедія. Еволюція).

   Чарльз Дарвін сформулював закон незворотності еволюції. (Вікіпедія. Еволюція). Якщо який-небудь біологічний вид в житті зникає, то він знову вже не повертається. Новий вид приходить на його місце. Закон діє також для соціальної еволюції, бо людина є біологічна і соціальна істота. Такий факт є доказом цього. Коли яка-небудь суспільно-економічні формація зникала, то нова формація приходила на її місце, а стара вже не поверталася. Наприклад, рабовласницький лад не повертається, який пройшов.

 

3. Суспільство, у котрому біологічна еволюція відсутня

3-1. Перша протилежність

   Особливості суспільства без біологічної еволюції? Природа має дві протилежності: тепле, хороше, погане, холодне. Люди творять умови життя в суспільстві, в котрих мають хороше і тепле почуття. Люди не люблять холодного і поганого, від нього захищаються. Природа народжує людину для життя, щоб вона любила і берегла природу і людей. Потім люди учать людину жити по-своєму, по-залежному, без любові до природи, котра має дві протилежності. Залежні люди створювали суспільний лад досі. Вони вживають їжу досита щодня, одягаються до тепла в тілі в теплий хороший одяг, вони живуть у домі з усіма вигодами. Вони мають самозахист від природи: їжу, одяг, житловий дім тощо. Вони придбавають ці потреби через тяжкий труд. Суспільний лад на цьому етапі є недосконалий.

 

3-2. Друга протилежність

   Природа відповідає сама на хороше життя без еволюції, дає погане. Люди були в усіх формаціях завжди незадоволені, тому вони змінювали їх одна на одну аж до комуністичної. Люди не люблять один одного, люди не люблять природу. У них є ненависть, убивства, крадіжка, смерть, війни між собою, війна людини з природою. Є бідні й багаті, люди хворіють і вмирають. Люди шукають шляхи змінити суспільство на краще. Недосконала соціальна еволюція людини гальмує біологічну еволюцію людини. Суперечність є між людиною і суспільством. На цьому етапі  еволюції людина як біологічний вид відмирає.

   Суперечність є між протилежностями. Люди хочуть життя, а отримують смерть.

 

4. Суспільство з біологічною еволюцією

   Суперечність завершується шляхом зняття, котре відбувається через прийняття двох нових протилежностей, котрі пропонуються.

4-1. Перша нова протилежність

    Особливості суспільства з біологічною еволюцією? Природа має дві протилежності: тепле. хороше, холодне, погане. Люди свідомо приймають у своєму житті дві сторони однаково: холодне, погане і тепле, хороше. Загартування створює такі умови в природі. Ми проаналізували досвід Порфирія Іванова, прийшли до висновку, що в природі утворилася нового виду людина, людина загартована. Вона дає початок для еволюції нової людини.

   Іванов не застуджується і не хворіє, він учить людей, щоб через загартування запобігали всякому захворюванню, щоб не хворіли, не лягали в лікарню, продовжували своє життя. Він довів на собі і на хворих нужденних людях, що загартована людина не хворіє, живе довше, ніж незагартована. Природа дає здоров'я і  життя людині загартованій. Якщо людина не хворіє в своєму житті, то вона живе довше, ніж людина незагартована. Бо люди вмирають через свої хвороби. «Тіло не вмирає без хвороби. Природа відбере сили його спочатку, і тоді він легко вмирає». Іванов. 8204:75. Людина, що загартовується, як вид еволюціонує, живе вічно. Природа сприяє в житті людині загартованій, незалежній, вона як біологічний вид не відмирає. Учитель говорить, що буде з людиною загартованою і незагартованою. «Хто не любить у природі поганого й холодного (загартування), умирає на віки-віків. А хто тільки живе в природі різнобічно (тобто приймає холодне і тепле), той живе вічно в природі, йому слава в ній». Іванов. 7804:60. Еволюція людини почалася через Іванова, вона продовжується, і буде продовжуватися вічно. Число людей нового потоку збільшується за геометричною прогресією. Іванов є перший еволюційний чоловік. Людина має бути такою, як себе представляє Іванов, загартований, незалежний, еволюційний, чоловік без усяких потреб їжі, одягу, житлового дому. Людина має не застуджуватися, не хворіти, запобігати через загартування-тренування будь-якому захворюванню. Іванов як представник нового людського виду вмирати не буде, він є безсмертним. І його послідовники теж вмирати не будуть, є безсмертними.

    Іванов як еволюційний чоловік приймав усіх, хто звертався з просьбою. Він убивав біль струмом через свої руки, обливав холодною водою, всім усно давав такі поради, щоб запобігати захворюванню в житті: «Перше. Купайся холодною водою два рази в день, вранці й увечері. 2. Здоровайся з людьми, не проходь жодного чоловіка. Скажи їм, а вони як хочуть. 3. Знайди чоловіка нужденного, йому треба дати 50 копійок. Сам собі скажи: я, мовляв, ці гроші даю за те, щоб мені не хворіти. 4. Повечеряй у п'ятницю о шостій годині, лічи 42 години, будеш їсти у неділю о 12 годині. Вийди надвір, тягни повітря з висоти й говори: «Учителю, дай мені здоров'я». Після цього їж, що хочеш, скільки хочеш. Твоє здоров'я – це є все. 5. Не харкай, не плюй на землю, не кури, не вживай алкоголь». Іванов. 8303:34. Передай іншим цей досвід. Людина має бути незалежною від природи, прагнути бути без усяких потреб, їжі, одягу, житлового дому. Іванов говорив, що еволюція – це свідомо не вживати їжу. Наше свідоме терпіння має поступово рости. Він дав приклад терпіння без їжі 24, 42, 66, 108 годин у тиждень. Потім не вживати їжу шість діб у тиждень, два тижні, місяць. «Ми вводимо еволюцію, вона росте щодня. 108 годин у тиждень не вживати їжу». 8209:27.

 

4-2. Суспільний лад за Івановим, соціальна еволюція

    За наукою Іванова, новий лад буде введено після соціалістичного ладу. Іванов назвав його еволюцією. Нове суспільство має бути побудовано через любов людей один до одного і до природи, жити однією сімєю. Бажай і роби людям те, що собі хочеш. Просити один одного, але не примушувати. Хочеш жити по-новому – живи, не хочеш – живи по-своєму, і не заважай іншим. Своє впроваджувати, а іншим людям не заважати, їх не ображати. Не вбивати живе, не красти. Всі природні багатства є спільні, не присвоювати до свого імені землю тощо. Не говорити і не робити несправедливо. Життя має бути всім однакове, зарплата має бути однакова всім дорослим і малим. Діти мають бути на утриманні суспільства, а не батьків. Люди мають прощати провини, людей не судити, не саджати у вязницю. Іванов хоче всіх зрівняти, щоб жили однаково, мирно, без усякого зла, не робилися між собою ворогами, любов свою проявили. В’язниці не повинно бути в суспільстві. Іванов говорить: «Треба їм, таким людям, в їхньому ділі простити. У них родиться свідома думка, вона їх оточить ученням Учителя. Він не буде попадати більше ні в тюрму, ні в лікарню. Він буде жити за Божим ділом, ні в кого не буде красти. Усі будуть жити однаково, рівно, однією сім’єю». 7804:30. Всі люди в своєму житті запобігають захворюванню за системою, не лягають у лікарню, їх не лікують хімією, штучними, технічними засобами. Медичний лікар має бути сам загартований і вчити всіх інших цьому. Бажай і роби іншим те, що собі хочеш. Милість, любов між людьми. Нема війн між народами, нема зброї. Отже, суспільний лад буде досконаліший, кращий, легший, ніж у старих залежних людей. Люди зроблять рай на землі, виженуть смерть від людей. Свідомість треба всім, ми не будемо залишатися без свідомості, ми всі будемо вивчати праці Іванова. Всі мають читати, розуміти, виконувати.

   Іванов провістив про час, коли прийде еволюція, тобто новий лад. Він писав: «А еволюція прийде на землю Духом Святим. Це Чувілкін бугор, це райське наше місце, чоловікові слава безсмертна, за що природа стоїть горою. Вона не дає свою згоду на це тепер у цей час, що вона може бути. І вказала про це діло, воно буде, здійсниться 1989 року, усе прийде на своє місце. Природа каже про мене правду свою». 8109:68.  Люди визнали Іванова як Бога в 1989 році, підтримали його ідею. Еволюція почалася в 1989 році. За наукою Іванова, еволюційному ладу буде початок одночасно з розпадом комуністичної системи. За його пророцтвом, еволюція прийде в 1989 році, значить, у цей час відбудеться розпад комуністичної системи. Це здійснилося, Радянського союзу не стало.  Соціалізм пройшов у деяких країнах, це незворотний процес, еволюційний лад має бути після нього. Це закон еволюції природи. Якщо в якій-небудь країні зник соціалізм, то їй треба починати будувати еволюційне суспільство. Сучасний суспільний лад гальмує розвиток біологічної еволюції людини. Якщо у суспільстві не буде еволюційного ладу, то людина як біологічний вид зникне назавжди, що не можна допустити.

 

4-3. Друга нова протилежність

   Природа відповідає сама на дії суспільства з еволюцією. Природа має дві протилежності: тепле, хороше, холодне, погане. Природа сама дасть людям хороше за прийняте погане. Це – здоров'я, задоволення, любов між людьми, мир, відсутність ворога, рівність, справедливість, однакове життя всім, вічне життя, не буде крадіжки, вбивства, біологічна і соціальна еволюція.

   Суперечність знята. Люди хочуть життя, і будуть отримувати життя вічне.

 

5. Здорове тіло – здоровий дух, святий дух

    Люди не мали духу в своєму житті до приходу Іванова. Вони жили за рахунок технічного, штучного, введеної хімії. Це не дає здоров'я і життя. Іванов скасовує це все штучне в житті людей, і водить людям у природі дух. Здорове тіло, здоровий дух – це еволюція. Повітря, вода і земля огороджені духом. «Для мене засоби – це повітря, вода, земля – наймиліші невмираючі великі друзі. Повітря, вода й земля – три духа життя». Іванов. 8209:189. «Бог Отець – це самодержавство,  Бог Син – це революція, радянська влада. А Бога Духа Святого ще не було. Він буде тоді, коли еволюція прийде в люди. Паршек є еволюційний чоловік. Йому не треба ніякої зброї, йому не треба економіка й політика. Він прийшов зі святим духом». Іванов. 8009:184.  25 квітня 1979 року – це його початок як Святого Духа. Іванов створив гімн, в якому вся його ідея. Іванов. 1979.10:64.

«Люди Господу вірили, як Богу,

А Він сам до нас на землю прийшов.

Смерть як таку вижене.

А життя у славу введе.

Де люди візьмуться? На цьому бугрі.

Вони гучно скажуть слово.

Це є наше райське місце.

Чоловікові слава безсмертна».

    «6. Це загартування-тренування є початок життя вічного характеру. Воно веде нас до безсмертя, чоловік робиться в природі новим, ніколи не вмираючим. Йому - заслуги. 28. Для мене зима – це Дух Святий, повна в тілі еволюція. 180. Кому доведеш, якщо сама природа це зробила; вона оточила Паршека загартуванням. Він не відмовився від неї, зустрічається з нею з холодом і її проводжає, як свою матір. Сніг – Святий Дух для Паршека, це одна еволюція. 181. Ми перестанемо вмирати із загартуванням-тренуванням». Іванов. 8204:6. «80. Я чекаю в природі білий сніг, холодну пору, морозні дні. Люблю природу. Я радуюсь ними, як своїм тілом, дихаю душею і серцем, духом святим. Жду еволюцію. Я низько кланяюся з усіх днів усім живущим на білому світі, радуюсь, як матері рідній. Я цим хочу сказати всім свої слова. Нам треба жити, а вмирати нам не треба – така моя ідея». Іванов. 8209:80. «Отця як такого похоронили, його самодержавство вмерло, на черзі стоїть син революції. Йому на заміну йде еволюція, Дух Святий. Цього люди доб'ються». Іванов. 1981.04:42.

 

6. Історичний метод  у вченні Іванова

    Історичний незалежний чоловік був серед людей колись, історія  описує про нього як про Адама. Він був подібний до Іванова. Іванов пише:  «Найперший чоловік, він був за будовою, на вигляд. Якщо дивитися на Іванова, він буде точно. Йому відомо наш розвиток у ділі нашому». 6612:3.   Іванов розбирається з першим незалежним чоловіком в історії, аналізує його життя, знаходить його помилки в житті, старається не повторювати їх у своєму житті. Перший чоловік не довів свою незалежну дорогу до кінця. Іванов хоче довести незалежну дорогу в житті до кінця.

    Іванов пише в працях: 5901:22. Перший чоловік. Він не мав таких способів, і такої зброї теж не мав, а жив за рахунок самого себе. Він не мав одягу, не мав ніякої їжі. Природа тримала його природно. Він жив без усякого будинку раніше, і не спав так солодко, як ми з вами спимо зараз. У першої людини не було ні срібла, ні золота, ні всякого кумира. 23. Перший чоловік не побажав жити на самоті, а пішов втягуватися.

   6201:3. Бог – це творець сам свого тіла, і всю цю народжену історію визначив наперед, котрої тоді не існувало. 4. Бог був у чоловіка тоді, коли він у себе не мав дві дороги в житті. У чоловіка були організовані сили бути в природі незалежно ніким ніде ніяк. Ось це багатство є, з багатств багатство, яке потрібно нам усім придбати. 18. А він був чоловік який здоровий, йому і зносу не видно. Дні були для нього однакові, були всі рівні перед ним.  Він не носив на собі ніякого одягу. Також не було нічого з їжі, і води не пив. А дому не було зовсім. Як же він жив?  Він був незалежний ніяк ніде ні від чого. А життя тривало. Понеділок і вівторок був йому рівний неділі.  Це все було однаково. Приходили дні без усякої стихії.  Чоловік розвинув свою індивідуальну власність у процесі.  Він самовільно захопив, привласнив, вивчив, і розділив одне від другого. 19. У чоловіка утворився час світла і ночі. Чоловік став розуміти, що йому буде треба, а що йому буде не треба. 

    6607:106. Ми, всі люди, розвинені технічно, не довірилися.  Ми стали йти від першого чоловіка, хто хотів жити і нічого не потребувати, а жити здорово сильно для того, щоб не хворіти, не застуджуватись.  Але другому чоловікові не захотілося бачити і чути природні, самі невмирущі якості, холодні й погані, з чим чоловік другий не був згоден.  І став пробувати по природі дорогу, вона його повела прямо до того, щоб у цьому ділі втратити себе на віки віків. 121. Другу людину, її підіслала природа в допомогу першій людині. Вона стала жінкою вчити, як і зазвичай жінкою робиться. Через неї багато чоловіків свого не досягає.

   6701.17:69. Перший чоловік, народжений у природі, не мав у себе ніякої смерті. Та від чого доводилося йому вмирати, якщо його сили були такі, щоб жити і жити, і жити?  Він робив так у природі. Він був незалежний ні від кого ніде ніяк. Був Богом усьому. Одяг не треба був для нього, він обходився без нього. Їжа не потрібна була йому, він жив і без неї.  Він не мав навіть дому, жив у природі, природно огороджувався. Різниці ніякої не було в природі для нього  в житті. Зими і літа не існувало, було однаково.  Світла і темряви не було теж. Все це далося природою через чоловіка. Чоловік перший отримав усе це в природі через своє бажання.

    7103а:96. Я вважав, вважаю в житті своєму. Бог землі є чоловік.  Він почав  сам без кого-небудь цю історію на білому світі розвивати. Він був самотній колись, йому доводилося зустрічати природні дні дуже важко. Він був Бог, незалежний від природи. У нього не було тоді ніякого одягу, у нього не було їжі, і він не мав житлового будинку навіть.  Ця історія була. Ми не захотіли за такою історією крокувати. Ми з вами не захотіли також з батьком жити, ми з вами не хочемо слухатися батька. Ми не виграли цим у природі, а програли. І раніше, і зараз Ми жили по-своєму, самовільно раніше. Перший чоловік кинув природу холодну і погану. Він взявся шукати по природі інше, зовсім не так, як було йому спочатку. 

    7301:100. Чоловік став сваволити з природою, став воювати з нею. Тому вона розділила свій час для нього. Тьма і світло, літо і зима стала для людини. Людина робила все це, і буде  робити.     

   7606:28. Ця історія була від Адама літ. Вона починалася чоловіком першим. Великий нестаток був у нього в житті, а йому доводилося жити. Він переживав у цьому, боявся сильно смерті. Він  мав  сили у природі, щоб жити і продовжувати життя. Спочатку він був близьким до природи, не боявся її так, вона давала йому право жити. Він старався свої дні зустрічати, він їх легко проводжав, а потім він здався, пішов назустріч неживому, він огородився мертвим. Йому дав це його процес. Він розділив природу пополам, у природі виявилось тепле й хороше, погане й холодне, що цьому чоловікові треба було зберегти.

   7608:141. Це є першого початкового нашого земного чоловіка. Він був Бог землі, зберігав сам себе, як робить тепер Іванов. Звідки взялось у нас горе й біда? Нас природа за наш такий учинок, а ми зробили його вдвох без душі й серця  між собою. Наше погане, холодне відійшло, ми звернулись до хорошого й теплого – ось що ми полюбили в житті. Ми продовжуємо його і досі. Наша похіть наробила це все нам, розвинута нами. Ми зробили чоловіка живого, але ми не захотіли жити по-природному.

   8001:85. Перший чоловік був Бог. Він прийшов до нас на землю для життя, але не для смерті. Перший чоловік, який не потребує нічого. Він був усьому діло в природі невмираючій, вічно живій на білому світі. Бог тоді був один між повітрям і водою на цій нашій землі. Другого такого чоловіка не було ніякого з усіх до цього приходу на землю. Він хотів бачити чоловіка в природі такого, як він. Для чого? Він не знав цього. Природа взяла й послала своє задоволення першому чоловікові на його заклик, щоб він подивився на це все, і сказав про все це діло, котре зробили в природі люди. Вони ніколи не хотіли цього. 86. Сама природа зробила це все в людях, щоб вони самі подивилися назад. А що друга, зовсім чужа людина жінка, прислана природою? Яку користь принесла вона людям новонародженим? Вона ввела першому чоловікові для всіх людей діло. Тільки дитя народилось, появилось на білий світ – ці люди представили цьому зовсім чуже діло природне, не яке-небудь, а чуже природне що-небудь узяти проковтнути. Для чого це все робиться? Природа нам, усім людям, говорить. Нам треба народити чоловіка без усякої потреби в наше життя. 150. Це починалось із самого початку. А з краю не було нічого. А люди жили без цього всього. Як вони так жили, у них не було нічого? Один Бог про це знає. Їхнє одне є таке свідоме терпіння. Вони не носили пуди в цьому, у чужому не мали потреби. А своє – живе природне таке тіло. Чужого не було в ньому і на ньому. А своє природне: струм, магніт, електрика. Жилось легко, як у ванні. А жити доводилось без усякого такого прибутку. Плодів ніяких. Живому енергійному тілу не треба були в цьому ніякі нужди. Життя в цьому квіткою цвіло. Не було ніякого холоду живому тілу. У природі не було такого життя, щоб вони жили так технічно, штучно, у хімії. Життя бралося з нічого. Діло робилося з природи зовсім чуже, інше. Чоловік самець придбав для себе самку для розвитку людського життя. Раз людина у житті своєму прибавилася, то прийшла сюди нужда. Треба було по природі якості шукати.

     8302:54. Ми тепер розбираємось із першим початковим чоловіком. Він був джерело всього природного індивідуального життя, у природі чистим тілом прикріплений до землі. Його оточував всесвіт. Він був енергійний, сильний у своєму ділі. Він одержав від природи те, що йому треба. Він не мав світла, і тьми не було. Йому не було відомо, що було на землі. Вода розділяла землю, ліс, озера, гори снігові. І дух носився над цим ділом. Його думка привела, щоб побачити цього другого чоловіка, бажання таке народилось у нього. Він довго мучився в цьому ділі, і ось йому довелось діждатись. 55. Дійсність прийшла йому в процесі цього всього, природа відгукнулася йому як такому. Жінка Єва прийшла до нього на поміч цього всього. Вона прислана природою для того, щоб Адам знав, що є в житті в природі. Йому розкрилось усе через похіть одну. Він оточив себе своїм місцем. Це був рай. Він не споживав нічого до цього всього зближення. А коли вони народили дітей, то їм доводилось від цього місця відриватись, і своїм місцем оволодіти.

    7910:48. Адже час був такий, чоловік жив, нічого він не творив, його оточувало живе, струм, магнето, електрика. А коли йому доводилось міняти свою форму в житті, він облився кров'ю, пробрався в ці ось людські умови. Люди повернули його як такого на свою сторону, почату ними. Він став розпоряджатися не своїм наявним, а став шукати по природі по-їхньому жирне, солодке, смачне. Тим він розвинув свою систему свого тіла чужим. Люди навчили його так за своїм розвитком. Один попробував, а іншому сподобалося це робити. Не знайшли кращого від цього всього, а взялись, стали це діло вживати, стали їсти, що солодше та смачніше.  49. А не пішли по цій дорозі, щоб свідомо терпіти від цього всього. Тут не рахувати кілограми, пуди не піднімати, а нічого не робити в цьому. А історія в житті уже не така, вона вже вбивча, злодійська. Люди не живуть своїм, а живуть чужим, убивчим. Паршек це зрозумів, він не став слухати людей, узяв свою дорогу, природну, живу, найгіршу, холодну, не став убивати.

 

7. Еволюційний, незалежний чоловік Іванов

   Іванов Порфирій Корнійович (Несторенко), народився в Україні, Луганська область, Лутугинський район, село Оріхівка 20 лютого 1898. Люди дали йому прізвисько Паршек, також відомо його власне ім’я Ош, яке в перекладі означає Білий. Він є українець за походженням, його батько українець. Він народився, як усі люди, жив 35 років, як усі люди залежні. Свідомість прийшла йому від природи в 1933 році, що люди всі хворіють і вмирають через їжу, одяг, житловий дім. Це залежність від природи. Природа карає всіх людей хворобами і смертю за нелюбов природи. Він визнав таке людське життя неістинним, неправильним. Він став шукати в природі засоби допомогти всім людям, щоб люди не хворіли і не вмирали. Він знайшов загартування, став сам загартовуватися. Він намагався жити так, як народила його природа: без їжі, без одягу, і житловий дім не треба. При народженні людини вода промила слід, повітря виштовхнуло з тіла матері, земля прийняла тіло для повзання. Він не захищав своє тіло від природи, від холоду і всього поганого. Він поступово став ходити в природі зимою і літом без шапки, потім без взуття, потім без усього одягу, крім трусів. І так проходив у природі піввіку. Так він став свідомо жити по-природному, як не жили люди. Він не став жити так, як його навчили люди змалку, людське життя залишив, а сам жив по-своєму. Він був один з усіх незалежний у природі. А якщо чоловік живе по-природному, то він свідомо живе по-еволюційному. Отже, Іванов – це еволюційний чоловік. Він полюбив природу як матір рідну, він став своїм тілом близько до природи. Він говорив, що повітря, вода і земля – милі вірні друзі людини, вони допомагають у всьому. Природа давала йому за любов все для життя, полюбила його. Вона дала йому здоров'я, вчення, сили допомагати людям у здоров'ї. Сили Бога появилися у нього через природу. Він приймав усіх нужденних, убивав біль через свої руки струмом, обливав водою, давав пораду, що робити в житті, щоб не хворіти. Він ставив на ноги калік лежачих, сліпим відкривав очі, виганяв ракове захворювання тощо, що не могли лікарі. Люди, які вірили в Христа, діло дали йому за корисне діло назву Переможець природи, Учитель народу, Бог Землі. Згодом він став називати сам себе Богом, як люди назвали. Його мета і робота – допомагати всім людям у здоров'ї, щоб усі люди були здорові, щасливі, не хворіли і не вмирали. Його мета зробити рай на землі, де люди завоюють безсмертя. Він знайшов людям райське місце на землі. Учитель Іванов говорить про своє вчення, що це є головна наука серед усіх наук для всіх людей усього світу: «Це є наука, я її на собі розвинув». Іванов.1972.12:20. Іванов полюбив природу, як матір рідну, став близько до неї своїм тілом. Він старався жити в природі без усяких потреб: їжі, одягу, житлового дому. Не користувався штучним, технічним. Жив по-природному. Він піввіку жив у природі без одягу, крім трусів, не взувався, ходив зимою і літом босим. Йому було дуже холодно і погано, та він терпів ради блага всіх. Він шукав у природі засоби для життя всім людям, вивчав життя в повітрі, воді, на землі. Він для експерименту був під водою без дихання декілька годин. Він жив без самозахисту в природі протягом усього життя. Це можна назвати еволюцією. Він один еволюційний чоловік. Навпаки, люди захищають себе від природи щодня одягом, житлом, вживають їжу досита. Їхні тіла захищені від природи штучним, тому вони як вид не еволюціонують. Природа Іванова в процесі еволюції обдарувала своїми силами, він став допомагати людям, нужденним у здоров'ї. Учитель говорить: «Вона (природа) сама для цього народила на мені такі сили Бога. Я не падав з неба, як його чекають віруючі. Я виріс між людьми таким». 7212:28. Отже, природа в процесі еволюції народила Бога живого чоловіка Іванова. В працях можна докладно узнати всю еволюцію. Діалектика основа вчення. Критерій істини є практика. Загартування Іванова – це його практика. Іванов  говорив, що він створив науку на собі. Свідомість визначає буття. Це положення Іванов взяв із свого досвіду. Це початок його ідеї. Йому в 1933 році прийшла свідомість щодо життя всіх залежних людей. Вони щодня вживають їжу досита, одягаються до тепла в тілі, живуть у домі з усіма вигодами, і вони всі хворіють і вмирають через це. Ця свідомість визначила подальше життя.

   Іванов говорив, що він далекий від релігії. Іванов не вірив у Бога, якого не бачили, не виконували його слово, він вважав таку віру неправильною. Він вважав, що живого Бога треба бачити, йому вірити, виконувати його слово. Влада, церква, медицина перешкоджала його діяльності, понад десять років його держали в тюрмі і психлікарні, де намагалися вбити, уколами підірвали здоров’я, загубили тіло. 10 квітня 1983 року Іванов відійшов у вічність. Послідовниця Сухаревська Валентина Леонтіївна сказала, що Учителя живого закопали. Незалежному, еволюційному чоловікові слава безсмертна.

 

8. Цитати Іванова про еволюцію

     6201.106. Вмієш шапку знімати, вмієш роззуватися, і вмієш весь одяг до трусів поступово знімати. Ось нам і наука з усіх. Вона була і є, вона і буде, якщо ми будемо братися за неї. Це незалежна еволюційна свідомість. Я вожак усьому. 107. А живу з молоддю по-еволюційному. Я нікому не заважаю, а своє ставлю. 6906.26:173. А от еволюційна сторона, це близька в житті є незалежність. Вона дорогу взяла Бога. Не робить людині шкоди, а створює їй користь. 7406:54. Еволюційний чоловіка не має захоплення.  7502:104. Всі люди народжені  в природі з душею, із серцем однаково. Життя однакове треба їм від старого до малого, 33 карбованці всім. Ось що нам еволюційність приносить – свідомість. Дружня ввічливість одна пройде по землі між людьми. 161. Діло еволюційне таке є: нічого не робити, ні за що не відповідати. 7608:84. Хочете жити по-еволюційному в природі, незалежно в ній – фізично сильно терпіть від холоду й поганого.

   7701:40. Еволюція має таке бажання, щоб ми всі до одного чоловіка пішли за прикладом Паршека. Не заважати нікому з усіх, і нікому не зробити образи, а своє небувале, знайдене в природі, поставити в людях. Перше, що треба чоловікові робити,  не застуджуватись і не хворіти. 84. Треба навчитись не карати, а треба вчитись прощати злочинцеві. 85. Ніякий злочинець не буде народжуватися в нас у людях після такого помилування, і не буде між нами народжуватись усяке захворювання. Адміністративна особа відмовить собі своє місце займати.

   7707:117. Люди перевиховають самі себе, оточать себе свідомістю, введеться еволюція. 134. Ні отець, ні син – ніхто, крім одного Духа Святого, не розкрив у цьому істину. 7707:33. Техніка не буде відігравати такої ролі, щоб довелось чоловікові допомагати у цьому. Техніка сама щезне, а зародиться в людях свідомість, вона визначить буття. 7710:85. Іде сторона небувалого характеру, еволюційна Духа Святого.  Такий чоловік буде – Переможець природи, що зберігає самого себе. Це таке діло буде чоловіка. Він переможе в житті всякого ворога.  

   7712.02:97. Це історія еволюції. Не начальника треба просити, а начальник буде підлеглого просити. І свідомість примусить чоловіка без усякого труда обходитись. Начальник не одержить цього, він буде жадати свого труда. А труд фізичний відійде від людей підлеглих, а розумовий зостанеться вічно. 103. Це життя пройшло в отця й сина з невдачею. За законом усієї дійсності, іде в природі ідея еволюції Святого Духу. Цю ідею не пробували люди, вони повинні бути свідомі. Люди повинні не завадити нікому своїм виступом, а своє взяти своїм ввічливим учинком. Еволюція не вчить, а просить, благає як таких людей. 105. Люди не будуть заінтересовані прибутком. Індивідуальності в людини не буде. Приватного місця не стане. Теорія відійде від людей. Любов буде законом. Усі відійдуть від тяжкого, вони будуть мати в себе свідомість.

   7804:72. Еволюція розкриє очі нам. Ми жити почнемо по-новому. Таке хороше, тепле не будемо приймати, а візьмемось за погане й холодне. Не будуть треба хати, могилки не будуть ритись для людей. Ті, котрі будуть лежати в праху, встануть. Ми доб'ємось цього. Бугор зробить це все. Ми перестанемо дохнути, ми будемо жити. А яке будемо мати щастя! Ми не станемо потребувати. Рай буде на землі. Мертве відійде зовсім, а живе настане. Один одного пожаліємо. Ми не будемо нападати. 7910:97. Бог Отець був, Бог Син є, а Духа Святого не було. Самодержавство, Радянська влада. Еволюція, вона повинна бути – велике сильне терпіння. Свідомо робити без їжі, без одягу, без дому.

   7805:12. Не буде зла ніякого між людьми, а буде любов у всьому ділі. Зарплата буде одна малим, старим – 33 крб. Ображених не буде. Мало нам буде - усім прибавимо. 14. Робити свідомим, усім треба свідомість, ми не будемо обходитися без усякої свідомості. Якщо треба, значить треба. Жити ми хочемо, значить треба життя будувати, це залежить від нас усіх. Ніякої тюрми, ніякої лікарні не буде, а будемо жити по-еволюційному. Хочеш робити – роби, не хочеш - не треба. Сиди отримуй те, що слід. Це все бережи, як своє добро. Ми запрошуємо весь світ, усе людство на цю всю будову. Ми не відходимо ні від кого й не відгороджуємося ні від кого. Хочеш жити за нашими  умовами – приходь вступай у таке суспільство і живи з нами, такими правами користуйся. Своя рідна любов буде між людьми, а іншого чого-небудь не буде у нас нічого. Будуть допомагати один одному. 15. Захоплення - ніякого, воєн - ніяких. Усі люди отримають рівні права на життя спільного характеру, шукати в природі корисне в труді. Але не буде ні командування, ніякої юстиції, ніякої вояччини, ніякого насильства. А просьба буде одна з усіх наша, така вона є. 51. Еволюція прийшла на арену зі своїми силами, свої дні як такі принесла. 52. Ми стали жити після цього всього не так, як ми до цього жили: простуджувались, хворіли, і на віки-віків умирали. Ця історія принесе нам усім нове. Це Чувілкін бугор, він введе нам ці якості. Ми не будемо жити так важко, нас оточить легке, холодне й погане. Ми доб'ємось від природи життя,

але не смерті. Ось де виявиться правда, невмируща ідея: їжа не буде треба, одяг теж не буде треба, дім житлового характеру не буде треба. А Чувілкін  бугор треба буде нам усім, його такі життєрадісні умови, земний рай: один поруч одного впритул стоять. Природа не буде забирати нас поодинці. Ми будемо мати тепло спільного характеру. Ми будемо розпоряджатися природою своєю ввічливою просьбою, а не природа нами. Нам доводиться просити природу своїм умінням, своєю любов'ю. А любов є для життя все. Лише б захотів, твоя думка іде по природі до мети. 53. А мета наша всіх така в житті, щоб жити на білому  такому світі. Ми вмирати не станемо. 68. Я вважаю, це діло є святе, люди мають задовольнити себе ним. 69. Це життєвий такий закон. Солдат служити більше не буде. Армія не знадобиться. Крадіжка припиниться. Люди перестануть хворіти. Усі до одного одержать одне – 33 карбованці. Тюрми не стане, лікарні теж не буде. Учитись так не будемо. Місця теж не стане. Життєва любов проявиться в людях. Війни не буде між національностями більше ніколи. Ось чого ми доб’ємося від природи. Умирати зовсім перестанемо. Усі люди встануть від цього діла, природа підніме їх як таких, вона дасть нам наше життя. Ось що ми з вами побачимо, це все життєрадісне. Райське життя проявиться на землі у житті нашому, ми всі з вами оточимо бугор для цього діла.

    7806:56. Нам треба рівна одна для всіх зарплата. 57. Ми всі до одного чоловіка маємо згодитися із цим утриманням, і взяти свою належну спільного надбання зарплату від малого до старого 33 карбованці в місяць. Ми повинні ліквідувати всі наявні засоби в житті. Люди повинні простити людям борги наявні. Не мати ненависті, злоби на кожного чоловіка. Всіх ув'язнених і божевільних випустити з моєю ідеєю. 157. Хто б ти не був у цьому ділі – злочинець, хворий чоловік, старий, малий, професіонал, учений чоловік, здорового характеру чоловік – будь добрий, візьми 33 карбованці зарплату. І що хочеш, те й роби. Не створюй у житті зла і ненависті. От тоді війни з природою не буде  в цьому суспільстві.

   8209:168. Все чуже і мертве з життя прибрати геть. А народити своє живе невмираюче тіло, котре примусить жити в природі вічно. Це буде, і обов'язково це ось буде. Революція звершиться щодо цього. Старе відійде, а нове народиться. Еволюція цього діла прозвучить по всій землі.

      8211:122. Це загартування-тренування є Дух Святий. 122. Еволюція – свідоме терпіння. Мені ж холодно, але я терплю в цьому свідомо. Любов моя береже себе в житті моєму. Я один такий. Хочу, щоб молодь була такою, як наше загартування-тренування. 192. Ми більше не будемо воювати самі з собою. У нас буде мир через ходіння босоніж по землі.  

   8212:23. А холод є в природі, Бог любить тих, хто любить його. 135. Люди будуть у природі такі, природа не буде непокоїти їх, вони не будуть повзати по землі, а будуть літати в повітрі в атмосфері. Вони зробляться легкими, сила розуму оточить їх. Таке атмосферне життя буде чоловіка, він буде, як якась птиця у цьому ділі. 181. Еволюція буде на боці ображених людей, хворих, які не знають. 182. Верблюду пролізти легше в дірку голки, ніж багатому пройти в царство небесне. Його не допустить природа. Він жив у ній за рахунок природного добра, за рахунок чужих рук. Паршек доведе своє святе діло еволюції, йому допоможе Дух Святий у цьому. 187. Ми не будемо доглядати за нашою годувальницею землею, це діло відпаде у нас, ми оточимо себе Святим Духом, природа прийме нас як таких, простить нам за все наше зроблене.

 

№ 3. 2017.08.27. У номері:

 

Еволюційна послідовність

 

Зміст

1. Історія виникнення.

2. Теорія діалектика.

3. Побудова еволюційної послідовності.

4. Автоматична робота серця.

5. Що буде далі.

6. Залежність і незалежність. Наука безсмертя.

7. Ідея: люди самі є на білому світі сонце.

 

Історія виникнення

    Порфирій Іванов дав ідею побудови еволюційної послідовності. Він говорив про еволюцію, що еволюція – це не вживати їжу, тобто свідомо терпіти певне число годин у тиждень. Наше терпіння постійно росте. Іванов показав своїм практичним досвідом, що терпіти без їжі треба певне число годин підряд у тиждень: 24, 42, 66, 108 годин в тиждень. Маємо послідовність чисел, яка будується за законом: кожен член дорівнює сумі двох попередніх.  Еволюційна послідовність є. Іванов направив думу на пошук еволюційної послідовності. Процес має дискретний характер: А1, А2, А3, ... Аn.  Це є еволюційна послідовність у загальній формі. Де n – будь-яке натуральне число. Послідовність треба шукати з допомогою теорії діалектики. 

   

2. Теорія діалектика, три закони.

       Закон єдності і боротьби двох протилежностей. Всі речі, явища мають протилежні властивості та тенденції розвитку. Вони перебувають в єдності, одне без одного не існує. Протилежності в об'єктах взаємодіють постійно у формі боротьби, її результатом є розвиток. Суперечності виникають між ними, які є джерелом, змістом, рушійною силою саморуху і саморозвитку світу. Процес завершується зняттям. Зняття – це перехід до іншої якості, нової єдності протилежностей.

   Приклад. Природа має дві протилежності, котрі в єдності і боротьбі, стосовно почуття людини: хороше, тепле, погане, холодне. Людина приймає в житті хороше, тепле. Це перша протилежність. Вона отримує із хорошого погане, захворювання тощо. Це друга протилежність.  Суперечність існує між ними, бо людина не отримує життя. Людина обливається холодною водою. Людині стає холодно і погано в процесі обливання холодною водою. Це перша нова протилежність. Людині робиться тепло, добре і здорово після обливання, краще не може бути. Це друга нова протилежність. Людина хотіла життя і отримала життя. Суперечність завершується таким шляхом.

    Закон заперечення заперечення. Об'єкти розвиваються шляхом подвійного заперечення. Кожний ступінь є синтезом попередніх ступенів, і відтворює на вищій основі характерні риси, структуру вихідного ступеня розвитку. Заперечення є необхідним моментом процесу розвитку, умовою якісної зміни об'єктів. Розвитку об'єктів не існує без заперечення попередніх форм. Заперечення відображає не знищення об'єкта, а момент його переходу в нову якість, в якій зберігаються елементи і властивості його попереднього (вихідного) якісного стану, тобто фіксує спадкоємність розвитку.

   Приклад. Спочатку в суспільстві є залежність від особи і потреб (їжа, одяг, житловий дім), початковий етап розвитку, тезис. Це відповідає суспільно-економічній формації за царя і капіталізму. Другий етап – перше заперечення початкового стану, залежність від особи скасована. Цей стан відповідає формації соціалізму Це антитезис. Третій етап – подвійне заперечення, у суспільстві незалежність від особи і потреб. Люди практикують свідоме терпіння без потреб їжі, одягу, житлового дому за системою, і терпіння щодня росте. Це синтез. Це етап суспільного життя без потреб, лад еволюційний. Тут перехід в нову якість, в ній зберігаються елементи і властивості його попереднього (вихідного) якісного стану, тобто фіксує спадкоємність розвитку, збереження попереднього стану.

    Закон взаємного переходу якісних і кількісних змін. Кількісні зміни поступово накопичуються, на певному етапі розвитку порушують їхню міру, і зумовлюють у них корінні зміни. (Вікіпедія. Діалектика).

 

3. Побудова еволюційної послідовності

    Кожна якість має певну кількість у природі, виражену числом. Процес еволюції виражається певною еволюційною послідовністю чисел. Користуючись діалектикою, еволюційну послідовність чисел можна побудувати.

     Перший член послідовності виражає початок еволюційного процесу, тому приймемо його рівним одиниці, бо еволюція починається з найменшого числа. Це початковий, вихідний член, тезис. Другий член, у звязку із законом заперечення першого, не дорівнює одиниці, а дорівнює якомусь числу Х. Це антитезис. Третій член є заперечення заперечення, тобто подвійне заперечення, синтез. Заперечення є перехід в нову якість, в ній зберігаються елементи і властивості його попереднього (вихідного) стану, тобто фіксує спадкоємність, збереження попереднього стану. На основі цих властивостей третій член дорівнює сумі: 1 + Х.

   Приклад. Розвиток суспільно-економічних формацій. Люди мають залежність від особи і потреб (їжа, одяг, житловий дім). Це тезис. Перше заперечення. Люди скасували залежність від особи, стали будувати соціалізм. Це антитезис. Друге заперечення. Люди скасовують залежність від особи і потреб, стали будувати еволюційний лад. Це синтез. Тут сума незалежності від особи і потреб, це спадкоємність, збереження попереднього стану. Отже, ми будуємо еволюційну послідовність за правилом – кожен член дорівнює сумі двох попередніх.  Ця послідовність є геометрична прогресія.

 

1, Х, 1 + Х 

Еволюційна послідовність має будуватися за таким правилом  для будь-якої кількості членів. Знаменник (Х) дорівнює відношенню третього члена до другого.

 

Х = (1 + Х)/X. Звідси маємо квадратне рівняння. Основне рівняння еволюції.  

 

Х² Х  1 = 0.  (1)   Знаходимо корні.

 

    Перший корінь: Х1 = 0,5 (одиниця  плюс корінь з пяти). Позначимо Х1 = Z. Це число називається золотий перетин: 1,618033

    Другий корінь: Х2 = 0,5 (одиниця мінус корінь з пяти). Використовуючи попереднє позначення, маємо друге позначення: Х2 =  1/Z.  Х2 = – 0,618033…

    Послідовність з першим коренем (П1):  1, Z, Z², Z³...    (2) 

    Показник степені є будь-яке натуральне число, тому члени послідовності збільшуються необмежено. Зростаюча прогресія. На практиці зручно користуватися аналогічною послідовністю цілих чисел: 1, 2, 3, 5, 8, 13, 21, 34, 55...  В ній кожен член дорівнює сумі двох попередніх. Відношення між будь-яким членом і попереднім приблизно дорівнює золотому перетину.

     Послідовність з другим коренем (П2): 1, –  1/Z, 1/Z², – 1/Z³...   (3)

Прогресія, що убуває, із змінними знаками членів. Показник степені є будь-яке натуральне число.  Аналогічна послідовність обернених цілих чисел:

1, –  1/2, 1/3, – 1/5, 1/8,  1/13, 1/21...  (4)    

      Якщо початковий  член послідовності є будь-яке число (а), то кожен член послідовності П1 і П2 буде помножений на це число (а). Якщо початковий член дорівнює (а), то маємо перші три  члени: a, aX, a + aX . Звідси отримуємо знаменник прогресії:  aX/a  = (a + aX)/aX.  Отримуємо рівняння  еволюції (1) після спрощення. 

   Оскільки діалектика є всезагальний закон природи, тому і еволюційна послідовність є всезагальний закон природи.

 

4. Автоматична робота серця

    Автоматія серцевого м’язу людини. Здібність серця ритмічно скорочуватися під впливом імпульсів, які виникають у самому серцевому м’язі, отримала назву автоматії серця. Автоматія забезпечує роботу серця, відносно незалежну від нервової системи. Скорочення шлуночків продовжується приблизно 0,3 секунди, вони розслабляються після цього. Серцевий м’яз перебуває у стані спокою протягом 0,4 – 0,5 секунди , або загального розслаблення. Серцевий  циклу триває всього приблизно 0,8 секунди.  Відношення між тривалістю розслаблення і скорочення дорівнює числу золотому перетину. Автоматична робота серця складається з двох дій: скорочення (тезис) і розслаблення (антитезис, або заперечення). Скорочення відбувається певний час, а розслаблення триває довше в число золотий перетин. Значить, це є еволюційний процес. Цей процес можна описати теоретично. Він описується еволюційною послідовністю, у котрій два члени, він має бути автоматичним за своєю природою. Очевидно, таку здібність автоматичності руху серця мають усі живі організми, що еволюціонують, інакше вони б не існували.  Кількість циклів теоретично є нескінченна, тобто процес вічний.  Причина руху, рушійна сила є в самій еволюційній системі. Цей процес незалежний від будь-яких інших систем. На практиці цей процес відбувається в природі скрізь, і в великому, і малому. Цей автоматичний механізм можна назвати серцем природи.

    Механізм автоматичної дії серця діє в кожній клітині організму, загартування сприяє цьому процесу. Іванов говорить у статті «Моя перемога», що його загартування – це «самозбереження своєї клітини», тобто клітина зберігає сама себе, діє, підтримує життя автоматично. Велика заслуга Учителя Іванова є та, що він знайшов метод виходити серце в будь-кого, щоб воно було завжди «молоде, здорове, загартоване, як 25-річного молодого чоловіка». Практика підтверджує це, людина будь-якого віку має тиск крові близько 120/80 після терпіння 42 години без їжі, як у молодої людини. Іванов учить, щоб люди оздоровлювалися самі і передавати своє здоров’я іншим людям. Це біологічна еволюція людини. Іванов знайшов метод і практично перевірив, як у дійсності людям жити по-еволюційному, приймати тепле, хороше, холодне, погане. Учитель приймав бажаючих, вони отримували здоровя. Учитель писав про прийом: «Ми прийняли чоловіка, як я приймаю всіх. А потім облили водою холодною, потім він прийняв таке вчення, що робити. 1. Треба два рази в день, вранці й увечері, купатися холодною водою. 2. Здороватися з людьми, не проходити жодного чоловіка. Сказати їм –  твоє діло, а вони як хочуть. 3. Треба знайти чоловіка нужденного, треба дати йому 50 копійок. Скажи сам собі: я, мовляв, даю ці гроші за те, щоб мені не хворіти. 4. Повечеряй у п’ятницю о 6 годині, не їж і не пий 42 години, будеш їсти в неділю о 12 годині. Вийди надвір, тягни повітря з висоти тричі й говори: «Учителю, дай мені здоров’я». Їж, що хочеш, скільки хочеш, після цього. Твоє здоров’я – це є все.  5. Не харкай, не плюй на землю, не кури, не вживай алкоголь. Це твоє законне в цьому діло. Не будеш це робити – у тебе реального нічого не вийде». 1983.03. Загартування – це наука всіх людей усього світу, джерело людського життя. Хто виконує, той запобігає всякому захворюванню, біді.

 

5. Що буде далі

     Еволюційна послідовність – це послідовність у часі всіх явищ у природі. Люди, котрі знають цю послідовність, завжди знають сьогодні, що буде завтра, через рік, через період, тобто що буде далі. Людям треба жити по-еволюційному. Ми, всі люди, можемо свідомо впливати  на природу, вона піде нам назустріч, не буде карати своїми силами, хворобами тощо. Іванов говорить: «Людина повинна завоювати такі якості у себе в природі, добитися від природи, щоб знати, що буде далі». 6612:73.

   Приклад еволюції суспільства. Спочатку люди були близькі до природи, приймали все: холодне, погане і тепле, хороше. Цей період називається загартуванням. Це вихідний етап, тезис. Потім люди відійшли від природи, не стали любити холодне і погане – це заперечення. Почався другий період – віра Ісуса Христа. Люди заперечили загартування. Вони заперечували холодне і погане у житті, а стали прагнути до одного хорошого і теплого. Період віри Христа продовжувався два тисячоліття. Це антитезис. Третій етап є заперечення одного загартування і заперечення однієї віри Христа – подвійне заперечення. Це є синтез або єдність загартування і вчення Христа. Так здійснилося в природі через два тисячоліття від народження Христа. Порфирій Іванов народився в природі, він практично створив науку, яка складається з науки загартування та вчення Христа. Заперечення відображає не знищення об’єкта, а момент його переходу в нову якість, що в ній зберігаються елементи і властивості його попереднього (вихідного) якісного стану, тобто фіксує спадкоємність розвитку. (По-еволюційному. № 6).  

 

6. Залежність і незалежність. Наука безсмертя

    Учитель Іванов показав нам усім на практиці, що є в людському житті залежність і незалежність.

Перша протилежність

   Ми, всі люди, залежні від природи. Нам треба їжа, одяг, житловий дім щодня. Люди отримують це все в природі через труд. Ми не любимо природу, у котрій є дві протилежності: тепле, хороше, холодне, погане. Ми всі живемо однобоко. Ми всі любимо в природі тепле і хороше, і створюємо в природі відповідні умови для свого життя. Ми не любимо в природі холодні й погані умови життя, ми боїмося природи, тому ми самі захищаємо тіло одягом тощо.

Друга протилежність

   Природа карає залежних людей за нелюбов хворобами,  забирає сили, і вони вмирають. Залежність веде людей до смерті. Іванов зробив такий висновок у 1933 році. Він  жив, як усі залежні люди, 35 років. Суперечність існує між протилежностями. Залежні люди не живуть, а поступово вмирають. Учитель говорить: жити треба, а вмирати не треба.

Перша нова протилежність

   Треба бути незалежним у природі від потреб їжі, одягу, дому. Люди не будуть умирати, якщо будуть робити так. Іванов став сам незалежним у природі, щоб показати людям нову незалежну дорогу в житті, це перший незалежний чоловік. Він став учити людей любити однаково дві протилежності: тепле, хороше і холодне, погане.

Друга нова протилежність

  Незалежність дає і буде давати людям здоров'я, щастя, тривале життя, природа не буде карати людей хворобою і смертю. Люди смерть проженуть, завоюють безсмертя, зроблять рай на землі.

  

   Люди стають залежними із самого народження на білий світ. Новонароджену дитину годують, одягають, спати укладають у домі. Природа народжує людину для життя в природі, щоб вона була незалежною в житті. Але не для смерті вона народжується. А люди роблять самі свавільно маленьку людину залежною в природі. Залежні люди живуть для смерті, а незалежні люди живуть для життя. Висновок Учителя Іванова. Нам усім треба народити дитя в природі без усяких потреб їжі, одягу, дому, і навчити жити силами природи повітря, води, землі. Це буде незалежний чоловік, еволюційний, безсмертний.

   Учитель називає своє вчення наукою безсмертя. Його гімн –  вся його ідея. Бог Ош має мету і завдання вигнати смерть від людей, а ввести життя. Він робить, щоб люди не вмирали, а жили вічно. Він знайшов місце на землі для цього, назвав його райським, освятив, запросив усіх земних людей на ньому жити без усяких потреб, тобто незалежно. Люди прийдуть, зроблять на цьому місці людський рай. Бог Ош прийшов на землю знайти райське місце на землі й умови, які дадуть кожному можливість бути без усяких потреб.  Для цього він готує людей.  Чоловіка без потреби треба народити на райському місці. Він буде незалежний чоловік, він буде безсмертний, він буде учити всіх людей жити незалежно в природі без усяких потреб.

    Наука говорить про це. Якщо чоловік живе в природі без потреб їжі, одягу, дому, то це еволюційний незалежний чоловік. Його еволюційний процес розвитку описує одна єдина еволюційна послідовність П1, котра описує необмежене створення кого-небудь або чого-небудь. Процес створення відбувається  вічно, необмежено в часі, у постійному розвитку. Це навіть не можна собі уявити.  Фізичні, духовні, моральні якості людини будуть розвиватись: тіло, розум, свідомість тощо. Людина не вмирає, немає  смерті тут. Чому розвиток за П1? Люди свідомо приймають холодне погане, а найгірше є смерть, а за це в природі отримують протилежне  хороше тепле, тобто життя вічне. Незалежні люди шукають у природі те, що залежні люди називають смертю, а находять у природі вічне життя.

    Новонароджений чоловік був незалежним у природі в перший момент. А ми всі примусили його тіло бути залежним у природі, тобто навчили дитину їсти, одягатися, жити в домі. Його розвиток описується двома еволюційними послідовностями: П1 створення і П2 знищення. Вони існують, діють одночасно паралельно. Процес створення домінує над знищенням в ранні роки. Чоловік росте приблизно до 25 років, його розум, свідомість, тіло. А потім ріст тіла припиняється, процеси зрівноважилися, процес знищення за послідовністю П2 починає переважати. Людина хворіє, мозок сохне, серце перестає працювати, людина вмирає. Залежні люди відмирають, ніякі особливості не можуть спасти в житті. Учитель говорить: що якби чоловік нічого не робив у своєму житті, тобто був незалежний без потреби, то він жив би вічно. Чому в залежних відбувається знищення за П2? Тому що люди приймають у житті одне хороше і тепле, а через це отримують у природі протилежне холодне погане, а найгірше є смерть, тобто знищення. Ми, всі люди, є залежні від природи. Якщо ми відмираємо, то який сенс нашого життя залежного зараз, навіщо жити? Відповідь є. Щоб усім до одного чоловіка брати участь у народженні нового незалежного чоловіка без усяких потреб на райському місці. Він треба людству для еволюції, для безсмертя людського життя. Отже, істинність практики Іванова про безсмертя підтверджує теорія.

   Цитати Іванова. 8211:25. Моя ідея всього життя, вона повинна народити чоловіка без усякої такої потреби. Це місце райське, чоловікові слава безсмертна.

   8001:86. Нам треба народити чоловіка без усякої потреби в наше життя. А це можемо відкрити на чоловікові. Це є не початок, це життя. Цього не було. Його треба зробити для еволюції, для безсмертя людського життя.

   8204:191. Маленький чоловік має народитись матір'ю тільки на цьому місці (райському). І люди мають взяти його на руки свої за її бажання для виховання, та його ростити в цьому ділі без усякої такої ось потреби. Він має жити в людях за рахунок природи.

 

Ідея: люди самі є на білому світі Сонце

 

    Ми з вами, всі люди, надіємося на сонечко. Ми працюємо вдень, а коли приходить ніч, ми спимо всю ніч. Ми ждемо весну і літо, і не хочемо зими. Цей спосіб життя відбувається від першого чоловіка, незалежного в природі. Він жив із сонцем і без сонця вночі однаково. Потім він відділив день від ночі, він діяв удень, а коли сонце ховалося і наступала темна ніч, він спав. Що цей спосіб життя дав людству? Він через це втратив свої здібності і безсилий умер. Отже, цей спосіб веде людей до безсилля, смерті, люди не живуть, а вмирають. Учитель учить. Щоб людям жити і не вмирати, треба всім зробити в своєму житті без усякого сонця. Не надіятися на сонце, а надіятися на одного незалежного чоловіка, котрий може жити без усякого сонця. Людина має вважати, що немає сонця як такого. Вона не повинна спати вночі, як ми з вами звикли. Бо герой губить сили і гине уві сні. Сонечко не рухається по годинах, як ми звикли діяти в житті.        

    Порфирій Іванов пише у працях про Сонце.  6507:61.  «Сонечко не примушує вірити його силам, бо немає такого Сонечка, як ми з вами думаємо і робимо.  Якби Сонечко було, як воно сходить і заходить по нашій Землі, воно б прибрало хвилі океанські.  Воно є полум'я, нам з вами здається.  Чоловікові не буде сонечка ці сили при сонячних променях життя, від яких отримує чоловік.  Сонечко вб'є. Чоловік  сам себе не навчив з одним сонечком жити і без сонечка, він навчив себе спати.  62. А коли ніч приходить, він на спокій іде спати. Він спить, нічого не думає. Його сон підносить йому, що буде з його життям завтра.  Природа показала на найпершому чоловікові, за його зроблене і вжите ним.  Він втратив свої здібності через це, і безсилий помер. Ми питаємо чоловіка первонародженого.  Для чого він  народився, або для чого його народили?  Він не народжувався сам, його народила природа не для того, щоб він воював з природою. Вона народила його для дружби, жити разом. 88.  Вчення Іванова не вірить сонечку, а вірить своїм силам.  Сонечко ні до чого, якщо у людини не буде вироблено сил. 128. А Іванов сонечку не вірить, не визнає його сили над ним. Сонечка, як ми з вами думаємо, його немає.129. Сонечко – це є ми, розумна істота».

    «Сонечко є, ми його народжуємо щоранку. 139. Сонечко заходить не саме, ми його своїми втомленими силами садимо. Його не було в природі колись, а народилося чоловіком першим. Вся атмосфера народжена. Ми не отримали того, чого хотіли. А те вийшло, чого ми не хотіли. Ми всі хотіли дивитися і бачити очима в цих днях». Іванов. 6604.24:138.

    «Всі кажуть про те, що сонце є.  А чому моя думка не погоджується?  Це не наше сонце світить. Люди самі створюють». Іванов. 6710а:61.  «День ми своєю появою народили. Якби нас, як людей, не було в такому самовільному житті, ми б не мали Сонця на небі.  Воно народжено самими нами». Іванов. 6803:91.

 

Про старе і нове числення часу.

    Фізика прийняла секунду за одиницю часу. Час вимірюється сонячним годинником. Доба повторюється періодично, так лічимо тижні, місяці, роки. Ми діємо вдень, як обставини залежного життя змушують. Коли приходить ніч, ми спимо до ранку. Таке числення часу можна назвати сонячним. Таке числення часу введено першим чоловіком, він розділив час, ввів світло і тьму, тобто день і ніч. Це епоха цивілізації. Ми з вами прожили вже тисячоліття. Можемо дати оцінку такого способу життя. Життя залежне є хороше, тільки не для всіх. Всі гублять здоров'я і вмирають в залежності. Залежність породжує смерть. Це числення часу не задовольнило людей, бо смерть породжується. Незалежний чоловік Учитель не вірить такому сонячному годиннику, він є проти нього.  

    Незалежний чоловік Іванов пропонує нове числення часу без сонця. На нашу думку, новий час визначається еволюційною послідовністю П1. Наприклад такий варіант. Дні мають не однакову тривалість, а сім нових днів зростає за еволюційною послідовністю П1. Людина діє кожного дня, і немає ночі, в котру треба спати. Звички спати всю ніч немає, і герой уві сні не буде гинути, як було досі. Люди будуть відпочивати по-новому за біологічною необхідністю, а не спати всю ніч за звичкою. Ми можна взяти сім нових днів, це буде новий тиждень. Ми можемо свідомо терпіти без їжі частину тижня, як терпимо 42 години в старий тиждень. Тепер будемо терпіти без їжі шість діб підряд. Новий спосіб життя буде прогресивніший, ніж старий. Ми можемо зробити нове числення без сонця, воно буде краще, ніж старе. Ми будемо  приймати час однаково з любовю. Ми не будемо тягнути час хороший і теплий, наприклад, весну, літо. Ми не будемо чекати час і до нього готуватися, як ми всі робимо зараз. Ми не будемо примушувати будь-кого жити по-новому.

    «20. Ми знаємо про такий час.  Це буде наш вечір, без якого ми не обходимося. Потім приходить ранній ранок слідом за ним.  Хто робив це все нам? Ми навчилися тягнути це до себе своїми умами. Не природа дає це нам, а ми робимо це самі. Сонця як такого немає. Люди є самі в природі, їм потрібна завжди весна, та не проти від літа, осені.  Зима не подобалася нікому, не потрібна за всім ділом. 24. Між старим і новим різниці ніякої.  Як тягнули до себе час, так ми його і тягнемо зараз. Сонце встало на землю, ми всі з вами піднялися.  Та ми пішли в бій на нашу велику матір. 27. А треба буде так зробити без усякого Сонця. Ми є такі люди, навчені давно.  Маємо право копатися в нашої матері природи. Ні на що не сподіватися, крім чоловіка. Він у природі сам завойовує». Іванов. 6807.26:19.

    «А сонця немає самого. Є люди одні, які тягнуть час до себе, зустрічають і проводжають місце кожне. Сонечко не рухається по годинах. А от людина вірить годинам, вона живе за ними, і робить всякого роду діла. Навіть свої кроки за ними прокладає». Іванов. 6904:121.

    «Тіло має залишатися таким, як воно народилося. Треба зробитися таким, як і раніше був. Сонечко – це є ми, всі наші земні люди. Вони лягають спати без усякого Сонечка. Воно не появляється до самого ранку. Наше щастя з ним зустрітися». Іванов. 7201.15:56. 

    «Сон наш є миліший від усього, герой усякий гине в ньому, і загине на віки віків. За моїм висновком, як такого сонця немає. Життя національних людей є на нашій планеті Землі. Вони є самі на білому світі Сонечко. Їхні уми, життєвий мозок хоче і робить у них». Іванов. 7212.19:123.

 

На якого чоловіка надіятися?

    Ми маємо надіятися на незалежного чоловіка Бога, він є сонце для незалежних людей. Він є один такий заслужений у нас.  Це є наш дорогий Учитель Іванов. «Сонечка немає між людьми, як вони думають. Є хазяїн Бог. Це діло наше – холод і погана сторона, залишатися живим без усякого сонця». Іванов. 7212:124.

    «Ми вважали до цього діла: Сонечко стоїть на своєму місці, а Земля крутиться. Це неправда. Сонця як такого немає між людьми в атмосфері, як ми всі вирішили. Висновок один є такий тепер. Сонечко – є ми, люди. Вони почали робити в житті. Ми бачимо, воно є у нас спочатку до появлення цього чоловіка, хто не визнає цю систему. Якби Сонечко було в нас таке, як ми з вами думаємо, воно б попалило нас. А то це є. Ми з вами хочемо, те і зробимо. 93. Сонечко приходить щодня, і воно відходить. Люди хочуть самі цього і роблять у цьому, у них виходить». Іванов. 7301.30:9.    

   «Ми стали на шлях цього розвитку. Якщо ми перевіримо ці перші кроки в житті, вони оточили себе природою. Дві сторони є в ній для наших людей: одна видна, інша темна. Це неправда є в житті, природне явище є таке. Коли ніч стоїть, то глибока темнота. А подивитись на сонечко, воно розташовано в розрідженій атмосфері. Ми, усі люди, є такі живі, котрі не захотіли такими бути. Наука говорить, що живе тіло сонечка вогняне. Воно не має вогню як природне. Якби воно було вогняне і сили були, то від нього мікроби палилися. Це така є атмосфера, вона зимою зовсім не шкідлива. Ви з'єднайте ніч з днем із цим ділом, так та атмосфера. Вона не розділяється на різне, усе в природі є однакове. Ми так думаємо, що холод наступає звідкілясь, а він появляється тут же на цьому місці. Так  само начебто сонечко заходить за землю. Ні, це відбувається в наших людях. Все це робиться в природі людьми. Вони вибрали це місце, знайшли своє існування, стали придбавати те, що треба в житті. 31. Милі мої всі люди, гляньте на сонце – ви побачите там правду, своє оздоровлення. Ви будете такими, як я: Переможець природи, Учитель народу та Бог землі. 32. Ось чого нам треба добитись у природі, щоб цього чоловіка прославили як Бога землі за його діло. Він примушує калік ходити, дає зір сліпим, а всі нові хвороби щезають через учинок його. Ось що він зробив нам: розкрив життя і прогнав  смерть. Іванов зробив це все своїми руками сам, він не теоретик у житті, природно зустрічався з повітрям, з водою, по землі ступав зі своєю практикою в природі. Я не старався уникати цього всього. Мої сили процвітали, природа освітила їх для цього, щоб допомагати ними нашому хворому чоловікові. А коли він зрозуміє мене такого, він згодиться і буде в природі таким, як я. Учитель не заперечує усім ці сили мати, лише б любов була ваша в цьому. Нам не треба чекати час, а ми готуємося до нього, направляємо всі сили свої для того, щоб зробити це діло. Ми товчемося весь рік весь час, робимо те, що годує нас весь рік. 34. Ми трудилися без усякого відпочинку від самого першого чоловіка. Він став майструвати в природі це початкове життя. Він був чоловік світило всьому, він був хазяїн у природі своєму ділу.  35. Слова сказав, у нього виходило. Він розділив світло й тьму. 36. Це не сонечко є, а люди хочуть і хотіли самі ще вчора після заходу сонця. Воно зайшло в нас і зійшло з нами. Ми прибрали його з дороги спільними силами народними. Воно є люди, найголовніше. Якби не люди, у нас не було б нічого. Сонечко треба всім живим істотам, вони радуються ним, а не сонечко ними. Люди є все Сонечко, а Сонечко є люди. Вони бажають, щоби було Сонечко, так воно й робиться слідом за людьми. І Сонечко ховається після них». Іванов. 7510:17.

    «Наші люди хочуть узнати, чи є сонечко між нами такими, чи його як такого немає? Відповідаю прямо. Сонечко – це є ми, всі люди, встаємо і лягаємо. Природа оточила нас цим, дала світло і тьму». Іванов. 7704:1. 

    «Це така природа прийшла на це діло, вона вводить це все в житті. Це така народжена видимість, котра означає. Сонечко – це є щось таке, всі наші люди. У них усіх є така часткова сила, те, чому треба бути». Іванов. 7906:81.