Зміст: № 1, 3

Народний журнал природної мудрості  osh.kiev.ua

 

По-еволюційному

 

Жити, учитися, оздоровлюватися, бути таким, як Учитель, Бог Землі. Наука Учителя Іванова П. К. (Ош).

 

№ 1. 2017.07.12.  У номері:

 

Еволюція

 

Еволюція – еволюція біологічна і соціальна людини за наукою Іванова П. К.

 

Зміст

Біологічна і соціальна еволюція людини.

Людству треба один незалежний еволюційний чоловік.

Біологічна еволюція людини через природний відбір, природа сприяє загартованій людині.

Суспільний лад за наукою Іванова, соціальна еволюція.

Здорове тіло – здоровий дух, святий дух.

Історичний метод у вченні Іванова.

Еволюційний незалежний чоловік Порфирій Іванов.

Цитати Іванова про еволюцію.

 

Біологічна і соціальна еволюція людини

    Людина – це біологічна і соціальна істота. Еволюція сучасної людини є біологічна і соціальна. Вона утворилася на різних етапах розвитку. Біологічна еволюція – це природний процес розвитку живої природи, що супроводжується зміною генетичного складу популяцій, формуванням адаптації, утворенням і вимиранням видів, перетворенням екосистем. (Вікіпедія. Еволюція). Біологічна і соціальна еволюція – це одне ціле, одна без другої не існує. Соціальний – це суспільний, що стосується суспільного ладу, або суспільно-економічної формації. Закони суспільного життя відіграють визначальну роль у соціальному прогресі людства. В історії відомо декілька формацій, які змінювалися від первісної до комуністичної. Спочатку перші люди жили по-природному, близько до природи, загартовувалися в природі, на цьому етапі домінувала біологічна еволюція. Рушійною силою еволюції був природний відбір через боротьбу за існування. Людина в процесі еволюції розвилася до такого рівня, що в еволюції стала відігравати роль трудова діяльність людини в природі. Так утворилася сучасна людина. Люди перейшли від еволюції біологічної до соціальної. Керуючими в розвитку стали суспільно-трудові відносини як основа суспільства. Закони суспільного життя відіграють роль у суспільстві. Природа народжує людину для життя, щоб вона любила і берегла природу і людей. Потім люди учать людину жити по-своєму, по-залежному, без любові до природи. На етапі еволюції до комуністичної формації суспільний лад створювали залежні люди, не загартовані, які не люблять природу. Вони щодня вживають їжу досита, одягаються до тепла в тілі в теплий хороший одяг, вони живуть у домі з усіма вигодами. Вони неоднаково приймають дві сторони природи: хороше, тепле, холодне, погане. Вони не люблять холодне і погане в природі, приймають у своєму житті тільки хороше і тепле. Вони мають самозахист від природи: їжу, одяг, житловий дім тощо. Вони придбавають ці потреби через тяжкий труд. Суспільний лад на цьому етапі є недосконалий. Сучасне суспільство незагартованих залежних людей є недосконале, люди у всіх формаціях завжди незадоволені, тому вони змінювали їх одна на одну аж до комуністичної. У всіх суспільно-економічних формаціях між людьми всіма немає любові, люди не люблять один одного і природу. У них є ненависть, убивства, крадіжка, смерть, війни між собою, війна людини з природою. Є бідні й багаті, люди хворіють і вмирають. Люди шукають шляхи змінити суспільство на краще. Недосконала соціальна еволюція людини гальмує біологічну еволюцію людини. Між людиною і суспільством існує суперечність. На цьому етапі  еволюції людина як біологічний вид відмирає.

 

Людству треба один незалежний, еволюційний чоловік

    Щоб у природі народилася людина нового виду, що еволюціонує, людству треба один еволюційний природний чоловік, щоб він сам жив по-природному близько до природи і вчив людей. Він має показати людям на собі приклад еволюції, як любити природу і людей. З одного нового еволюційного чоловіка почнеться еволюція нової людини як виду. 

 

Біологічна еволюція сучасної людини через природний відбір, природа сприяє тільки загартованій людині

    Проаналізувавши досвід Порфирія Іванова, ми прийшли до висновку, що в природі утворилася нового виду людина, людина загартована. Вона дає початок для еволюції нової людини. З 1989 року почався новий етап еволюції людини. Рушійні сили біологічної еволюції людини – спадкова мінливість, боротьба за існування, природний відбір. Природним відбором називається процес, у результаті котрого виживають и залишають після себе потомство переважно особи з корисними в даних умовах спадковими змінами. Відбір удосконалює пристосування до умов існування. (Вікіпедія. Еволюція).

   Іванов не застуджується і не хворіє, і учить людей, щоб через загартування запобігали всякому захворюванню, щоб не хворіли, не лягали в лікарню, продовжували своє життя. Він на собі і на хворих нужденних людях довів, що загартована людина не хворіє, живе довше, ніж незагартована. Природа людині загартованій дає здоровя, життя. Якщо людина в своєму житті не хворіє, то вона довше живе, ніж людина незагартована. Бо переважно через свої хвороби люди вмирають. «Тіло без хвороби не вмирає. Спершу природа сили його відбере, і тоді він легко вмирає». Іванов. 8204:75. Людина, що загартовується, як вид еволюціонує, живе вічно. А людина, що не загартовується, як вид відмирає. Природа сприяє в житті людині загартованій, незалежній, і не сприяє в житті незагартованій людині, вона як біологічний вид відмирає. У цьому суть природного відбору в еволюції сучасної людини через загартування. Іванов говорить про трудову діяльність людини: «Люди із самого початку помилились у своєму ділі. Не треба було починати робити. Це діло почав робити, а потім на іншому ділі він помилився, захворів, похворів і вмер на віки-віків». Іванов. 7804:39. Учитель говорить, що буде з людиною загартованою і незагартованою. «Хто не любить у природі поганого й холодного (загартування), умирає на віки-віків. А хто тільки живе в природі різнобічно (тобто приймає холодне і тепле), той живе вічно в природі, йому слава в ній». Іванов. 7804:60. Еволюція людини почалася через Іванова, вона продовжується, і буде продовжуватися вічно, число людей нового потоку збільшується за геометричною прогресією. Іванов є перший еволюційний чоловік. Людина має бути такою, як себе представляє Іванов, загартований, незалежний, еволюційний, чоловік без усяких потреб їжі, одягу, житлового дому. Людина має не застуджуватися, не хворіти, запобігати через загартування-тренування будь-якому захворюванню. Отже, Іванов як представник нового людського виду вмирати не буде, він є безсмертним. І його послідовники теж вмирати не будуть, є безсмертними.

    Іванов як еволюційний чоловік приймав усіх, хто звертався з просьбою, через свої руки струмом убивав біль, обливав холодною водою, всім усно давав такі поради, щоб запобігати захворюванню в житті: «Перше. Треба два рази в день, вранці й увечері, купатися холодною водою. 2. З людьми здороватись, жодного чоловіка не проходити. Твоє діло – їм сказати, а їхнє діло – вони як хочуть. 3. Треба знайти чоловіка нужденного, йому треба дати 50 копійок. Сам собі скажи: я, мовляв, ці гроші даю за те, щоб мені не хворіти. 4. У п'ятницю о шостій годині повечеряй, лічи 42 години, у неділю о 12 годині будеш їсти. Вийди надвір, з висоти тягни повітря й говори: Учителю, дай мені здоров'я». Після цього їж, що хочеш, скільки хочеш. Твоє здоров'я – це є все. 5. Не харкай, не плюй на землю, не кури, не вживай алкоголь». Іванов. 8303:34. Передай іншим цей досвід. Людина має бути незалежною від природи, прагнути бути без усяких потреб, їжі, одягу, житлового дому. Іванов говорив, що еволюція – це свідомо не вживати їжу, наше свідоме терпіння без їжі має поступово рости. Він дав приклад терпіння без їжі 24, 42, 66, 108 годин у тиждень. Потім шість діб в тиждень не вживати їжу, два тижні, місяць терпіння без їжі. «Ми вводимо еволюцію, вона росте щодня. 108 годин у тиждень, а 234 дні в році не вживати їжу - це ж є у цьому еволюція – не вживати їжу». 8209:27.

 

Суспільний лад за наукою Іванова, соціальна еволюція

    За накою Іванова, після соціалістичного ладу буде введено новий лад, Іванов назвав його еволюцією. Нове суспільство має бути побудовано через любов людей один до одного і до природи, жити однією сімєю. Бажати і робити людям те, що собі хочеш. Просити один одного, але не примушувати. Хочеш жити по-новому – живи, не хочеш – живи по-своєму, і не заважай іншим. Своє впроваджувати, а іншим людям не заважати, їх не ображати. Не вбивати, не красти. Всі природні багатства є спільні, не присвоювати до свого імені землю тощо. Не говорити і не робити несправедливо. Всім життя однакове, зарплата однакова всім дорослим і малим. Діти на утриманні суспільства, а не батьків, як по-старому. Прощати людям провини їхні, не судити, не саджати у вязницю. «Я прийшов на землю цю вас не такому вчити. У мене така мисль: вас усіх зрівняти, щоб ви були однакові, жили мирно, без усякого зла. Щоб ви не робились між собою ворогами, любов свою проявили». Іванов. 1978.04:38. У суспільстві не повинно бути в’язниці. «За висловом Бога, треба їм, таким людям, в їхньому ділі простити. У них родиться свідома мисль, вона їх Учителевим ученням оточить. Більше він не буде попадати ні в тюрму, ні в лікарню. Буде жити за Божим ділом, ні в кого не буде красти. Усі будуть жити однаково, рівно, однією сім’єю». Іванов. 7804:30. Всі люди в своєму житті запобігають захворюванню за системою, не лягають у лікарню, їх не лікують хімією, штучними, технічними засобами. Медичний лікар має бути сам загартований і вчити всіх інших цьому. Бажати і робити іншим те, що собі хочеш. Милість, любов між людьми. Нема війн між народами, нема зброї. Отже, суспільний лад досконаліший, кращий, легший, ніж у старих залежних людей. Люди зроблять рай на землі, виженуть смерть від людей. Всім треба свідомість, без свідомості не будемо залишатися, для цього є праці Іванова. Праці Іванова – це життєвий закон прямої дії. Всім треба читати, розуміти, виконувати.

   Іванов провістив, коли прийде еволюція, тобто новий лад. Він писав: «А еволюція прийде на землю Духом Святим. Це Чувілкін бугор, це райське наше місце, чоловікові слава безсмертна, за що природа стоїть горою. Вона тепер, у цей час, не дає свою згоду на це, що воно може бути. І вказала про це діло, воно буде, 1989 року здійсниться, усе прийде на своє місце. Природа, вона за мене правду свою, завжди вона скаже». Іванов. 1981.09:68.  Люди в 1989 році визнали Іванова як Бога, підтримали його ідею, у 1989 році почалася  еволюція. За наукою Іванова, одночасно з розпадом комуністичної системи буде початок еволюційного суспільного ладу, тобто еволюції. За його пророцтвом, еволюція прийде в 1989 році, значить, у цей час буде розпад комуністичної системи. Комуністична формація закінчилась, коли розпався Радянський союз на незалежні держави, і Україна-Русь стала незалежною. Це пророцтво здійснилося, адже 1989 рік близько до 1991 року. Природа правду сказала Іванову.

    В природі є закон незворотності еволюції, про його говорив Дарвін та інші вчені. (Вікіпедія. Еволюція).  Якщо який-небудь біологічний вид в житті зникає, то він знову вже не повертається. На його місце приходить новий вид. Якщо закон дійсний для біологічної еволюції людини, то він також дійсний і для соціальної еволюції, бо людина є біологічна і соціальна істота. Доказом цього  є факт, коли в світі зникала яка-небудь суспільно-економічні формація, то на її місце приходила нова, а стара вже не поверталася. Наприклад, вже не повертається рабовласницький лад, який пройшов. Пройшов капіталізм, потім соціалізм, це незворотний процес, після нього за законом має бути еволюційний лад. Це закон еволюції природи. Якщо в якій-небудь країна зник соціалізм, то їй треба починати будувати еволюційне суспільство. Їм не треба повертатися до будівництва соціалізму і капіталізму, бо це проти закону природи. Сучасний суспільний лад гальмує розвиток біологічної еволюції людини. Якщо у суспільстві не буде еволюційного ладу, то людина як біологічний вид зникне назавжди, що не можна допустити.

 

Здорове тіло – здоровий дух, святий дух

    Протягом всіх суспільно-економічних формацій до Іванова люди у своєму житті не мали духу. Вони жили за рахунок технічного, штучного, введеної хімії. Це не дає здоровя і життя. Іванов це все штучне в житті людей скасовує і водить людям у природі дух. Здорове тіло, здоровий дух – це еволюція. Повітря, вода і земля огороджені духом. «Для мене засоби – це повітря, вода, земля – наймиліші невмираючі великі друзі. Повітря, вода й земля – три духа життя». Іванов. 8209:189. «Паршек історію життя всього добре знав. Бог Отець – це самодержавство,  Бог Син – це революція, радянська влада. А Бога Духа Святого ще не було. Він буде тоді, коли еволюція прийде в люди. Паршек є еволюційний чоловік. Йому не треба ніякої зброї, йому не треба економіка й політика. Він прийшов зі святим духом». Іванов. 1980.09:184.  25 квітня 1979 року – це його початок як Святого Духа. Іванов створив гімн, в якому вся його ідея. Іванов. 1979.10:64.

«Люди Господу вірили, як Богу,

А Він сам до нас на землю прийшов.

Смерть як таку вижене.

А життя у славу введе.

Де люди візьмуться? На цьому бугрі.

Вони гучно скажуть слово.

Це є наше райське місце.

Чоловікові слава безсмертна».

    «6. Це загартування-тренування є початок життя вічного характеру. Воно веде нас до безсмертя, чоловік робиться в природі новим, ніколи не вмираючим. Йому - заслуги. 28. Для мене зима – це Дух Святий, повна в тілі еволюція. 180. Кому доведеш, якщо це зробила сама природа; вона оточила Паршека загартуванням. Він від неї не відмовився, з нею зустрічається з холодом і її проводжає, як свою матір. Для Паршека сніг – Святий Дух, це одна еволюція. 181. Ми із загартуванням-тренуванням перестанемо вмирати». Іванов. 8204:6. «80. Я жду в природі білий сніг, холодну пору, морозні дні. Люблю природу. Ними я радуюсь як своїм тілом, дихаю душею й серцем, духом святим. Жду еволюцію. З усіх днів усім живущим на білому світі я низько кланяюсь, як матері рідній, радуюсь. Я цим хочу сказати всім свої слова: жити треба нам, а вмирати нам не треба – така моя ідея. 113. Капіталісти – отці, революція – сини, а еволюція - Дух Святий, вона нам принесе безсмертного чоловіка. Це буде він, йому створено Гімн». Іванов. 8209:80. «Я розумію й у цьому сильно жду свідомість, вона повинна народитись у людях. Отця як такого похоронили, його самодержавство вмерло, на черзі стоїть син революції. Йому на заміну йде еволюція, Дух Святий. Цього люди доб’ються». Іванов. 1981.04:42. «Це загартування-тренування є Дух Святий. 122. Еволюція – свідоме терпіння. Мені ж холодно, але я терплю в цьому свідомо. Любов моя береже себе в житті моєму. Я один такий. Хочу, щоб молодь була такою, як наше загартування-тренування». Іванов. 8211:122.

 

Будемо жити по-еволюційному

   «А еволюція є свідомість і буття тут. Без потреб жити треба й уміло. Зла ніякого між людьми не буде, а буде любов у всьому ділі. Зарплата малим, старим буде одна – 33 крб. Ображених не буде. Мало нам буде - усім прибавимо. 14. Робити свідомим, усім треба свідомість, без усякої свідомості ми не будемо обходитись. Якщо треба, значить треба. Жити ми хочемо, значить треба життя будувати, це залежить від нас усіх. Ніякої тюрми, ніякої лікарні не буде, а будемо жити по-еволюційному. Хочеш робити – роби, не хочеш - не треба. Сиди отримуй те, що слід. Це все бережи, як своє добро є. Ми на цю всю будову запрошуємо весь світ, усе людство. Ми не відходимо ні від кого й не відгороджуємося ні від кого. Хочеш жити за нашими  умовами – приходь вступай у таке суспільство і живи з нами, такими правами користуйся. А щоб іншого чого-небудь, у нас нічого не буде, а буде між людьми своя рідна любов. Один одному будуть помагати. 15. Захоплення - ніякого, воєн - ніяких. Усі люди рівні отримають права на життя спільного характеру, шукати в природі корисне в труді. Але не буде ні командування, ніякої юстиції, ніякої вояччини, ніякого насильства. А буде просьба одна з усіх наша, така вона є. Тому, хто просить, всюди  давалось, дається й буде даватись. А тому, хто стукається, відчиняється. Це було, це є, і воно буде. А тому, хто кричить, відкликаються й спокійно. Будуть усі люди почувати добре. А якщо всім добре, то що може бути від цього краще? 51. На арену прийшла еволюція зі своїми силами, свої дні як такі принесла. 52. Ми стали після цього всього не так жити, як ми до цього жили: простуджувались, хворіли й на віки-віків умирали. Ця історія нам усім нове принесе. Це Чувілкін бугор, він нам ці якості введе. Ми не будемо так важко жити, нас оточить легке, холодне й погане. Ми доб’ємось від природи життя, але не смерті. Ось де виявиться правда, невмируща ідея: їжа не буде треба, одяг теж не буде треба, дім житлового характеру не буде треба. А буде треба всім нам Чувілкін бугор, його такі життєрадісні умови, земний рай: один поруч одного впритул стоять. Нас не буде природа поодинці забирати. Ми будемо мати тепло спільного характеру. Не природа нами, а ми нею будемо розпоряджатись своєю ввічливою просьбою. Нам доводиться просити природу своїм умінням, своєю любов’ю. А любов є для життя все. Лише б захотів, твоя мисль іде по природі до мети. 53. А мета наша всіх така в житті, щоб жити на білому  такому світі. Ми вмирати не станемо. Наше діло одне буде – умирати не станемо. 68. Я вважаю, це діло є святе, ним люди мають задовольнити себе. Цей фільм виправдає тим, що це буде треба. 69. Це життєвий такий закон. Солдат більше служити не буде. Армія не знадобиться. Крадіжка припиниться. Хворіти люди перестануть. Усі до одного одержать одне – 33 карбованці. Тюрми не стане, лікарні теж не буде. Учитись так не будемо. Місця теж не стане. У людях проявиться життєва любов. Між національностями  війни більше не буде ніколи. Ось чого ми від природи доб’ємось. Умирати зовсім перестанемо. Усі люди, від цього діла вони встануть, їх як таких  підніме природа, вона нам дасть наше життя. Ось що ми з вами побачимо, це все життєрадісне. У житті нашому проявиться наше все на землі райське життя, бугор ми з вами для цього діла всі оточимо». Іванов. 1978.05:12

    «56.Учитель вносить в люди свою еволюційну спільну свідому пропозицію, щоб жити в природі однаково. Не треба ніякої в житті політики, не треба такий ріст економіки. Нам треба рівна одна для всіх зарплата. 57. Ми маємо всі до одного чоловіка із цим утриманням згодитись, і взяти свою належну спільного надбання зарплату від малого до старого 33 карбованці в місяць.  Ми повинні всі наявні засоби в житті ліквідувати. Борги наявні людям люди повинні простити. Злоби на кожного чоловіка і ненависті не мати. Випустити всіх ув’язнених і божевільних з моєю ідеєю. Буде нам всім мало – всім прибавимо. 59. Бугор – всім він помічник легкому ділу. Там люди всі однаково живуть, еволюційно, свідомо. 157. Що треба буде зробити, щоб люди між людьми не воювали. Перше – треба всім людям свідомо зробитися бідними рівно. Хто б ти не був у цьому ділі – злочинець, хворий чоловік, старий, малий, професіонал, учений чоловік, здорового характеру чоловік – будь добрий, візьми 33 рубля зарплату. І що хочеш, те й роби. Не створюй у житті зла і ненависті. От тоді-то в цьому суспільстві війни з природою не буде. Адміністративна особа, вона відмовиться від свого я». Іванов. 1978.06:56.

    «Все старе, негоже до життя, треба вилучити з людського життя. Армію генеральську і міліцію, всю юстицію. Це закон прокурора, суддю і медицину, школи, інститути. Стати на усвідомлення природної мудрості. Все чуже і мертве з життя прибрати геть. А народити своє живе невмираюче тіло, котре примусить жити в природі вічно. Це буде, і обовязково це ось буде. Революція щодо цього звершиться. Старе відійде, а нове народиться. Еволюція цього діла прозвучить по всій землі. Люди переродяться на новий лад. Вони перестануть простуджуватися, вони хворіти не стануть. А будуть вони жити в природі вічно». Іванов. 1982.09:168. «Ми більше не будемо самі з собою так воювати. У нас буде мир через ходіння босоніж по землі». Іванов. 1982.11:192.

    «23. А холод є в природі, Бог, він любить тих, хто любить його.181. Здоров’я треба буде всім, але природа їм як експлуататорам людей не буде давати. Їх у цьому ділі не стане, природа за них не буде на їхньому боці. Еволюція буде на боці ображених людей, хворих, що не знають. 182. Бідний, нужденний у людях чоловік, він за свою таку бідність, він буде виправданий Божим ділом. Вони йому дуже сильно вірили, що він у них є як такий. А щоб виконувати, то в них не виходить. Вони своїм багатством оточені. Легше верблюду в дірку голки пролізти, ніж багатому пройти в царство небесне. Його не допустить природа. Він жив у ній за рахунок природного добра, за рахунок чужих рук. Паршек своє святе діло еволюції доведе, йому Дух Святий у цьому допоможе. Люди заслужені будуть усі на боці Паршека жити, їх природа прийме, як своїх людей. Вони не будуть так покарані цим поганим ділом, а будуть вони виправдані, їх полюбить Святий Дух. 135. Люди будуть у природі такі, їх природа не буде непокоїти, вони по землі повзати не будуть, а будуть літати в повітрі в атмосфері. Вони зробляться легкими, їх оточить сила розуму. Це чоловіка таке атмосферне буде життя, він буде, як якась у цьому ділі птиця». Іванов. 8212:23.

 

Історичний метод  у вченні Іванова

   Колись серед людей був історичний незалежний чоловік, про нього  описує  історія як про Адама. Він був подібний до Іванова. Іванов пише: «Найперший чоловік, він був за будовою, на вигляд. Якщо дивитися на Іванова, точно буде він. Йому наш розвиток відомо в ділі нашому». (6612:3)  Іванов розбирається з першим незалежним чоловіком в історії, аналізує його життя, знаходить його помилки в житті, старається їх у своєму житті не повторювати. Перший чоловік свою незалежну дорогу не довів до кінця, Іванов хоче довести незалежну дорогу в житті до кінця.

    Іванов пише в працях: «Перший чоловік. Він же таких способів не мав, і такої зброї теж не мав, а жив за рахунок самого себе. У нього не було одягу, у нього не було ніякої їжі. Його природа тримала природно. Він раніше жив без усякого будинку, і не спав так солодко, як ми з вами зараз спимо. У першої людини не було ні срібла, ні золота, ні всякого кумира. 23. Тільки перший чоловік не побажав на самоті жити, а пішов втягуватися. Робити те, чого не можна було слухати». (5901:22).

«Бог – це творець сам свого тіла, і визначив наперед всю цю народжену історію, котрої тоді не існувало. 4. Ось тоді-то і був у чоловіка Бог, коли він у себе не мав дві дороги в житті.  У чоловіка були організовані сили бути в природі незалежно ніким ніде ніяк.  Ось це саме і є багатство, з багатств багатство, яке потрібно нам усім придбати. 18. А який він був чоловік здоровий, йому і зносу не видно.  Для нього були дні однакові, всі рівні були перед ним.  Він на собі не носив ніякого одягу, не було, з чого шити. Також не було нічого з їжі, і води не пив. А дому зовсім не було.  Як же він жив?  Був незалежний ніяк ніде ні від чого.  А життя тривало. Йому що був понеділок і вівторок, рівний неділі.  Це все було однаково.  Також приходили дні без усякої стихії.  Чоловік у процесі розвинув свою індивідуальну власність.  Самовільно захопив, привласнив, вивчив, і розділив одне від другого. 19. У чоловіка утворився час світла і ночі. Чоловік став розуміти, що йому буде треба, а що йому буде не треба». (6201:3).

   «Чому ми, всі розвинені технічно люди, не довірилися.  Стали йти від першого чоловіка, хто хотів жити і нічого не потребувати, а жити здорово сильно для того, щоб не хворіти, не застуджуватись.  Але другому чоловікові не захотілося бачити і чути природні, самі невмирущі якості, холодні й погані, з чим чоловік другий не був згоден.  І став пробувати по природі дорогу, вона його повела прямо до того, щоб у цьому ділі втратити себе на віки віків. 121. Другу людину, її підіслала природа в допомогу першій людині. Вона стала жінкою вчити, як і зазвичай жінкою робиться. Через неї багато чоловіків свого не досягає». (6607:106). «Перший чоловік народжений у природі, він не мав у себе ніякої смерті.  Та від чого доводилося йому вмирати, якщо його сили були такі, щоб жити і жити, і жити.  Він так і робив у природі.  Він був незалежний ні від кого ніде ніяк.  Був Богом усьому.  Для нього не треба був одяг, він без нього обходився. Йому не потрібна їжа, він і без неї жив.  Він навіть не мав дома, жив у природі, природно огороджувався. У природі для нього різниці ніякої не було в житті.  Зими і літа не існувало, було однаково.  Світла і темряви теж не було.  Все це далося природою через чоловіка.  Чоловік перший все це отримав у природі через своє бажання». (6701.17:69).

   «Я в житті своєму вважав, вважаю: Богом землі є чоловік.  Він сам без кого-небудь почав цю історію на білому світі розвивати.  Він колись був самотній, йому дуже важко доводилося зустрічати природні дні. Він був Бог, незалежний від природи.  У нього не було тоді ніякого одягу, у нього не було їжі, і житлового будинку навіть не мав.  Ця історія, вона була. Ми не захотіли за такою історією крокувати. Також ми з вами не захотіли з батьком жити, як це зробили і робимо, ми з вами не хочемо слухатися батька. Ми в природі цим не виграли, а програли. І раніше, і зараз ми жили по-своєму, самовільно. Перший чоловік, він же кинув природу, холодну і погану.  Взявся шукати по природі інше, зовсім не так, як було йому спочатку». (7103а:96).

   «Чоловік став сваволити з природою, з нею став воювати. Ось тому вона для нього розділила свій час. Стала для людини тьма і світло, також літо і зима. Все це робилося людиною, і зробилося, і буде робитися людиною». (7301:100).  «Ця історія, вона була від Адама літ. Вона починалась чоловіком першим, у нього був у житті великий нестаток, а жити йому доводилось. Він у цьому переживав, боявся сильно смерті. Він  мав  у природі сили, щоб жити й продовжувати життя. Він спочатку був близьким до природи, її так не боявся, вона давала йому право жити. Він старався свої дні зустрічати, він їх легко проводжав, а потім він здався, пішов назустріч неживому, він огородився мертвим. Йому це дав його процес. Він розділив природу пополам, у природі виявилось тепле й хороше, погане й холодне, що треба було зберегти цьому чоловікові». (7606:28). «Це – першого початкового нашого земного чоловіка. Він був Бог землі, зберігав сам себе, як робить тепер Іванов. Звідки взялось у нас горе й біда? Нас природа – за наш такий учинок, а ми його без душі й серця зробили удвох між собою. Наше погане, холодне відійшло, ми звернулись до хорошого й теплого – ось що ми в житті полюбили. І досі ми його продовжуємо. Це все наробила нам наша похіть, розвинута нами. Ми зробили чоловіка живого, але не захотіли ми жити по-природному». (7608:141).

   «Це був перший чоловік Бог. Він до нас на землю прийшов для життя, але не для смерті. Перший чоловік, що не потребує нічого. Він був усьому діло в природі невмираючій, вічно живій на білому світі. Бог тоді один був між повітрям і водою на цій нашій землі. До цього приходу на цю землю ніякого з усіх другого такого чоловіка не було. Він хотів бачити чоловіка в природі такого, як він. Для чого? Він цього не знав. А йому як першому цьому чоловікові на його такий заклик ця природа взяла й послала йому своє задоволення, щоб він на це все подивився й сказав про все це діло, котре зробили в природі люди. Вони цього ніколи не схотіли.  86. Це все сама природа зробила в людях, щоб вони самі подивилися назад. А що другий, зовсім чужий чоловік, природою прислана жінка, яку користь принесла людям новонародженим? Вона ввела першому чоловікові для всіх людей діло. Тільки що дитя народилось, появилось на білий світ – йому ці люди представили зовсім чуже діло природне, не яке-небудь, а чуже природне що-небудь узяти проковтнути. Для чого це все робиться? Природа нам, усім людям, говорить: нам треба в наше життя такого чоловіка народити без усякої потреби. 150. Це починалось із самого початку. А з краю не було нічого. А люди жили без цього всього. Як вони так жили, у них не було нічого, один Бог про це знає: їхнє одне є таке свідоме терпіння. Вони пуди в цьому не носили, у чужому не мали потреби. А своє – живе природне таке тіло, у ньому й на ньому чужого не було. А своє природне: струм, магніт, електрика. Як у ванні, жилось легко. А жити доводилось без усякого такого прибутку. Плодів ніяких. Живому енергійному не треба були в цьому ніякі нужди. Життя в цьому квіткою цвіло. Живому тілу не було ніякого холоду. Такого життя в природі не було, щоб вони жили так технічно, штучно, у хімії. Життя бралося з нічого, робилося з природи діло зовсім чуже, інше. Чоловік-самець придбав для себе самку для розвитку людського життя. Раз чоловік у житті своєму прибавився, то прийшла сюди нужда. Треба було по природі якості шукати». (8001:85)

    «Ми тепер розбираємось із першим початковим чоловіком. Він був джерело всього природного індивідуального життя, у природі чистим тілом прикріплений до землі. Його оточував всесвіт. Він був енергійний, сильний у своєму ділі. Він від природи одержав те, що йому треба. Він не мав світла, і тьми не було. Йому не було відомо, що було на землі. Вода розділяла землю, ліс, озера, гори снігові, і дух носився над цим ділом. Його мисль привела, щоб побачити цього другого чоловіка, бажання таке в нього народилось. Він довго мучився в цьому ділі, і ось йому довелось діждатись.  55. Йому в процесі всього цього прийшла дійсність, природа йому як такому відгукнулася. До нього прийшла на поміч цього всього Єва жінка. Вона прислана природою для того, щоб Адам знав, що є в житті в природі. Йому розкрилось усе через похіть одну. Він оточив себе своїм місцем. Це був рай. Він до цього всього зближення не споживав нічого. А коли вони народили дітей, то їм доводилось від цього місця відриватись і своїм місцем оволодіти. Хто чим почав. (8302:54).

    «Адже був такий час: чоловік жив, нічого він не творив, його оточувало живе, струм, магнето, електрика. А коли йому доводилось міняти свою форму в житті, він кров’ю облився, пробрався в ці ось людські умови. Люди його як такого повернули на свою сторону, почату ними. Він став не своїм наявним розпоряджатись, а став по-їхньому шукати по природі жирне, солодке, смачне. Тим він розвинув свою систему свого тіла чужим. Це його так люди за своїм розвитком  навчили. Один попробував, а іншому сподобалося це робити. Кращого від цього всього не знайшли, а взялись, стали це діло вживати, стали їсти, що солодше та смачніше.  49. А от по цій дорозі не пішли, щоб від цього всього свідомо терпіти. Тут кілограми не рахувати, пуди не піднімати, а нічого не робити в цьому. А тут уже історія в житті не така, уже вона вбивча, злодійська. Люди не живуть своїм, а живуть чужим, убивчим. Паршек це зрозумів, він людей не став слухати, узяв свою дорогу, природну, живу, найгіршу, холодну, не став убивати». (7910:48).

 

Еволюційний, незалежний чоловік Іванов

   Іванов Порфирій Корнійович (Несторенко), народився 20 лютого 1898 року в Україні, Луганська область, Лутугинський район, село Оріхівка. Люди дали йому прізвисько Паршек, також відомо його власне ім’я Ош, яке в перекладі означає Білий. Українець за походженням, його батько українець. Про батька писав: «Батько, отець український рідний». Він народився, як усі люди, 35 років жив, як усі люди залежні. У 1933 році йому прийшла свідомість від природи, що через їжу, одяг, житловий дім люди всі хворіють і вмирають. Це залежність від природи. Природа карає всіх людей хворобами і смертю за нелюбов природи. Він визнав таке людське життя неістинним, неправильним. Він став шукати в природі засоби допомогти всім людям, щоб люди не хворіли і не вмирали. Він знайшов загартування, став сам загартовуватися. Він намагався жити так, як народила його природа: без їжі, без одягу, і житловий дім не треба. При народженні людини вода промила слід, повітря виштовхнуло з тіла матері, земля прийняла тіло для повзання. Він не захищав своє тіло від природи, від холоду і всього поганого. Поступово став ходити в природі зимою і літом без шапки, потім без взуття, потім без усього одягу, крім трусів. І так проходив у природі піввіку. Так він став свідомо жити по-природному, як не жили люди. Він не став жити так, як його навчили люди змалку, людське життя залишив, а сам жив по-своєму, що знайшов у природі. Він один з усіх був незалежний у природі. А раз чоловік живе по-природному, то він свідомо живе по-еволюційному. Отже, Іванов – це еволюційний чоловік. Він полюбив природу як матір рідну, він близько став своїм тілом до природи. Він говорив, що повітря, вода і земля – милі вірні друзі людини, вони в усьому допомагають. Природа за любов йому давала все для життя, його полюбила. Вона дала йому здоровя, вчення, сили допомагати людям у здоровї. Через природу у нього відкрилися сили Бога. Він приймав усіх нужденних, через свої руки струмом убивав біль, обливав водою, давав пораду, що робити в житті, щоб не хворіти. Він калік лежачих ставив на ноги, сліпим відкривав очі, виганяв ракове захворювання тощо, що не могли лікарі. Люди, які вірили в Христа, за корисне діло дали йому назву Переможець природи, Учитель народу, Бог Землі. Згодом він сам себе став називати Богом, як назвали люди. Його мета і робота – допомагати всім людям у здоровї, щоб усі люди були здорові, щасливі, не хворіли і не вмирали. Його мета зробити рай на землі, де люди завоюють безсмертя, він знайшов людям райське місце на землі. Учитель Іванов говорить про своє вчення, що це є головна наука серед усіх наук для всіх людей усього світу: «Це є наука, я її на собі розвинув». Іванов.1972.12:20. Іванов полюбив природу, як матір рідну, став близько до неї своїм тілом. Він називав повітря, воду, землю своїми милими любимими друзями, вони йому в усьому допомагали. Він старався жити в природі без усяких потреб: їжі, одягу, житлового дому. Не користувався штучним, технічним. Жив по-природному. Він піввіку жив у природі без одягу, крім трусів, не взувався, ходив зимою і літом босим. Йому було дуже холодно і погано, та він терпів ради блага всіх. Він шукав у природі засоби для життя всім людям, вивчав життя в повітрі, воді, на землі. Він для експерименту був під водою без дихання декілька годин. Він жив без самозахисту в природі протягом усього життя. Це можна назвати еволюцією. Він один еволюційний чоловік. Навпаки, зазвичай люди живуть захищені від природи щодня одягом, житлом, вживають їжу досита. Їхні тіла захищені від природи штучним, тому вони як вид не еволюціонують, цей процес у людстві триває близько 50 тисяч років. Природа Іванова в процесі еволюції обдарувала своїми силами, він став допомагати людям, нужденним у здоровї. Учитель говорить: «Вона (природа) сама для цього народила на мені такі сили Бога. Я не падав з неба, як його чекають віруючі. Я виріс між людьми таким». Іванов. 7212:28. Отже, природа в процесі еволюції народила Бога живого чоловіка Іванова. В працях можна докладно узнати всю еволюцію Бога чоловіка Іванов. Іванов говорив, що він далекий від релігії. Іванов не вірив у Бога, якого не бачили, не виконували його слово, він вважав таку віру неправильною. Він вважав, що живого Бога треба бачити, йому вірити, виконувати його слово. Іванов як Бог прийшов на Землю осудити всіх людей. «Ми всі як один дуже сильно грішні за своє зроблене діло. Нас це ось цим оточило. Ми, усі люди, – бандити, убивці, злодії, міняємо природу, продаємо й купляємо. У нас є золото, срібло й мідь. Ним ми, як своїм, розпоряджаємось». 7804:18. Влада, церква, медицина перешкоджала його діяльності, понад десять років його держали в тюрмі і психлікарні, де намагалися вбити, уколами підірвали здоров’я, загубили тіло. 10 квітня 1983 року Іванов відійшов у вічність. Послідовниця Валентина Леонтіївна Сухаревська сказала, що Учителя живого закопали. Незалежному, еволюційному чоловікові слава безсмертна.

 

Цитати Іванова про еволюцію

 

     6201.106. Вмієш шапку знімати, вмієш роззуватися, і вмієш весь одяг до трусів поступово знімати. Ось нам і наука з усіх. Була і є, вона і буде, якщо ми за неї будемо братися. Це незалежна еволюційна свідомість. Я вожак всьому. 107. А живу з молоддю по-еволюційному. Нікому я не заважаю, а своє ставлю. 6906.26:173. А от еволюційна сторона, це близька в житті є незалежність. Вона дорогу взяла Бога. Не робить людині шкоди, а створює їй користь. 7406:54. А в еволюційного чоловіка самовільного захоплення немає. Він повинен бути нижче від усіх і корисний для всіх.

   7502: 104. А в природі з душею, із серцем  усі люди народжені однаково – їм треба життя однакове від старого до малого, 33 карбованці всім. Ось що нам еволюційність приносить – свідомість. Одна пройде  по землі між людьми дружня ввічливість. Люди візьмуться за холодне й погане в природі, за природне. 161. Діло таке є еволюційне: нічого не робити, ні за що не відповідати.   7608:84. Хочете в природі жити по-еволюційному, незалежно в ній – фізично сильно терпіть від холоду й поганого.

   7701:40. Еволюція таке бажання має, щоб ми всі до одного чоловіка пішли за прикладом Паршека. Нікому з усіх не заважати, й образи нікому не зробити, а своє знайдене в природі небувале в людях поставити. Перше, що треба чоловікові робити,  щоб не простуджуватись і не хворіти. 84. Ми з вами навчились гордими бути, ввічливість у нас не процвітає. Треба було чинити, як треба, навчитись не карати, а треба було вчитись злочинцеві прощати. 85. Після такого ось помилування в нас не буде народжуватись, у людях, ніякий злочинець і не буде між нами народжуватись усяке захворювання. Адміністративна особа собі відмовить своє місце займати. До неї в цей заклад перестануть люди поступати.

   7707:117. Скаже про своє все нове небувале: треба не технічний розум одержати усно, а все треба завоювати, стаючи близько до природи, від неї не треба відходити. Злочин усього людського життя, його робили, його роблять, а робити не будуть: люди перевиховають самі себе, свідомістю оточать себе, введеться еволюція. 134. Ні отець, ні син – ніхто, крім одного Духа Святого, не розкрив у цьому істину, щоб у нас таких людей простились гріхи й ми більше цього не робили. Техніка не заступилась, штучне нічого не дало й хімія не ввела це. Як був злочинець, так він і зостався. І ніяка одиниця в цьому не помогла, крім однієї свідомості: еволюція це зробить. Вона не халам-балам і не фунт ізюму поїдати. Треба зробити в тілі ввічливість. Уміти  іншого чоловіка потривожити, щоб він не залишився ображеним.

   7707:33. Техніка не буде грати такої ролі, щоб у цьому довелось чоловікові допомагати. Техніка сама щезне, а зародиться в людях свідомість, вона визначить буття. 7710:85. Іде, прирікаючи, сторона небувалого характеру, еволюційна Духа Святого.  Буде такий чоловік – Переможець природи, що зберігає самого себе. Це буде таке діло чоловіка. Він переможе в житті всякого ворога. Це є ввічливість, уміння обходитись у людях, щоб їм не завадити, а своє поставити. Він чужого не буде потребувати, а своє корисне всім дасть. Якщо треба буде в людях відвернути ворога, він це зробить. 197. Дух здорового життя по-еволюційному пропонує: краще й легше від цього всього відмовитись і взятись за діло Іванова.

   7712.02:97. Це історія еволюції. Не начальника треба просити, а начальник буде підлеглого просити. І свідомість заставить чоловіка без усякого труда обходитись. Цього начальник не одержить, він буде жадати свого труда. А труд фізичний відійде від людей підлеглих, а розумовий зостанеться вічно 103. Це життя пройшло в отця й сина з невдачею. За законом усієї дійсності, іде в природі ідея еволюції Святого Духу. Цю ідею не пробували люди, вони повинні бути свідомі. Люди своїм виступом повинні нікому не завадити, а своє взяти своїм ввічливим учинком. Еволюція не вчить, а просить, благає як таких людей. Вони повинні гордість забрати, а небувалу ввічливість показати між собою. 105. Люди не будуть заінтересовані прибутком. Індивідуальності в чоловіка не буде. Приватного місця не стане. Теорія від людей відійде. Законом буде любов. Усі від тяжкого відійдуть, вони в себе свідомість будуть мати.

   7804:72. Еволюція очі нам розкриє. Ми почнемо жити по-новому. Таке хороше, тепле не будемо приймати, а візьмемось за погане й холодне. Хати не будуть треба, могилки не будуть ритись для людей. Ті, котрі будуть лежати в праху, і ті встануть. Ми цього доб’ємось. Бугор це все зробить. Дохнути ми перестанемо, жити ми будемо. А яке будемо мати щастя! Потребувати нічого ми не станемо. Буде на землі рай. Мертве відійде зовсім, а живе настане. Один одного пожаліємо. Ми нападати не будемо. 7910:97. Бог Отець був, Бог Син є, а Духа Святого не було. Самодержавство, Радянська влада. Еволюція, вона повинна бути, – велике сильне терпіння без їжі, без одягу, без дому свідомо робити.

    8209:27. Вона росте щодня. 108 годин у тиждень, а 234 дні в році не вживати їжу - це ж є у цьому еволюція – не вживати їжу.  8211:122. Це загартування-тренування є Дух Святий. 122. Еволюція – свідоме терпіння. Мені ж холодно, але я терплю в цьому свідомо. Любов моя береже себе в житті моєму. Я один такий. Хочу, щоб молодь була такою, як наше загартування-тренування.

   8212:174. Іде, найголовніше, Духа Святого діло, еволюція. Без нічого щось зробити треба буде. Це зовсім безгрошова сторона. Еволюція, своїм вона хвалиться, чужого їй не треба. 181. Еволюція буде на боці ображених людей, хворих, що не знають. 182. Бідний, нужденний у людях чоловік, він за свою таку бідність, він буде виправданий Божим ділом. Вони йому дуже сильно вірили, що він у них є як такий. А щоб виконувати, то в них не виходить. Вони своїм багатством оточені. Легше верблюду в дірку голки пролізти, ніж багатому пройти в царство небесне. Його не допустить природа. Він жив у ній за рахунок природного добра, за рахунок чужих рук. Паршек своє святе діло еволюції доведе, йому Дух Святий у цьому допоможе. Люди заслужені будуть усі на боці Паршека жити, їх природа прийме, як своїх людей. Вони не будуть так покарані цим поганим ділом, а будуть вони виправдані, їх полюбить Святий Дух.

   187. Вони повинні в цьому самому свою ввічливість отримати, щоб такого діла ніякого не було. Ось тоді буде життя інше. Ми не будемо доглядати за нашою годувальницею землею, у нас це діло відпаде, ми Святим Духом оточимо себе, нас природа прийме як таких, за все наше зроблене нам простить. Ми не такими зробимось – в атмосфері живими легкими. Як ніколи кольорами засвітимось, ароматом запахнемо. Хто нас таких покарає? Ми зробимось за це саме природи в любові друзі. Що ми не попросимо у неї, вона нам дасть. А ми будемо просити у неї життя. 188. Боротися з нею ми перестанемо, знищувати її не будемо. Між нами і нею не буде рожна. Яка буде свобода. Вся наша земля такому труду не належить. Мисль така психічна відійде, буде чоловік думати про своє одне для всіх, воно буде легке. Ми в цьому самі від неї доб’ємось, вона нас за це ось пожаліє, простить нам за наше таке необдумане в гріху діло. Це наша велика в природі помилка. Ми стали проти природи так озброюватись, вона ж наша мати, ми її примусили бути джерелом.

   Праці Іванова: www.osh.kiev.ua   

 

 

№ 3. 2017.07.12. У номері:

 

Еволюційна послідовність

 

Зміст

Історія виникнення.

Теорія діалектика.

Побудова еволюційної послідовності.

Автоматична робота серця.

Що буде далі.

Залежність і незалежність. Наука безсмертя.

Ідея: люди самі є на білому світі сонце.

 

Історія виникнення

    Ідею побудови еволюційної послідовності вперше дав Порфирій Іванов. Він говорив про еволюцію, що еволюція – це не вживати їжу, тобто свідомо терпіти певне число годин у тиждень. Наше терпіння постійно росте. Іванов показав своїм практичним досвідом, що терпіти без їжі треба певне число годин підряд у тиждень: 24, 42, 66, 108, 144 годин в тиждень. Маємо послідовність чисел, яка будується за законом: кожен член дорівнює сумі двох попередніх.  Існує закономірна еволюційна послідовність. Так Іванов направив думу на пошук еволюційної послідовності. Процес має дискретний характер: А1, А2, А3, ... Аn.  Це є еволюційна послідовність у загальній формі. Де n – будь-яке натуральне число. Послідовність треба шукати на основі діалектики. 

   

Теорія діалектика.

    1. Закон єдності і боротьби двох протилежностей. Всі речі, явища мають протилежні властивості та тенденції розвитку. Вони перебувають в єдності, одне без одного не існує. В обєктах протилежності постійно взаємодіють у формі боротьби, її результатом є розвиток. Між ними виникають суперечності, які є джерелом, змістом, рушійною силою саморуху і саморозвитку світу. Завершується процес зняттям. Зняття – перехід до іншої якості, нової єдності протилежностей.

    2. Діалектичний закон заперечення заперечення. У процесі розвитку об’єктів кожна його ступінь, що є наслідком подвійного заперечення, є синтезом попередніх ступенів, і відтворює на вищій основі характерні риси, структуру вихідного ступеня розвитку. Заперечення є необхідним моментом процесу розвитку, умовою якісної зміни обєктів. Не існує розвитку об’єктів без заперечення попередніх форм. Заперечення відображає не знищення об’єкта, а момент його переходу в нову якість, що в ній зберігаються елементи і властивості його попереднього (вихідного) якісного стану, тобто фіксує спадкоємність розвитку.

   3. Закон взаємного переходу якісних і кількісних змін. Кількісні зміни поступово накопичуються, на певному етапі розвитку порушують їхню міру, і зумовлюють у них корінні зміни. (Вікіпедія. Діалектика).

 

Побудова еволюційної послідовності

    Кожній якості в природі відповідає певна кількість, виражена числом. Процес еволюції виражається певною еволюційною послідовністю чисел. Користуючись діалектикою, можна побудувати еволюційну послідовність чисел.

     Перший член послідовності виражає початок еволюційного процесу, тому приймемо його рівним одиниці, бо еволюція починається з найменшого числа. Це початковий, вихідний член, тезис. Другий член у звязку із законом заперечення першого не дорівнює одиниці, а дорівнює якомусь числу Х. Це антитезис. Третій член є заперечення заперечення, тобто подвійне заперечення, синтез. Заперечення є перехід в нову якість, в ній зберігаються елементи і властивості його попереднього (вихідного) стану, тобто фіксує спадкоємність, збереження попереднього стану. На основі цих властивостей третій член дорівнює сумі: 1 + Х. Приклад. Розвиток суспільно-економічних формацій. Спочатку маємо залежність від особи і потреб (їжа, одяг, житловий дім). Це тезис. Перше заперечення – скасування залежності від особи, побудова соціалізму. Це антитезис. Друге заперечення – скасування залежності від особи і потреб, це побудова еволюційного ладу. Це синтез. Тут сума незалежності від особи і потреб, це спадкоємність, збереження попереднього стану.

    Отже, маємо правило побудови еволюційної послідовності – кожен член дорівнює сумі двох попередніх.  Ця послідовність є геометрична прогресія.

 

1, Х, 1 + Х 

За цим законом має будуватися еволюційна послідовність чисел для будь-якої кількості членів. Знаменник (Х) дорівнює відношенню третього члена до другого.

 

Х = (1 + Х)/X. Звідси маємо квадратне рівняння. Основне рівняння еволюції.  

 

Х² Х  1 = 0.  (1)   Знаходимо корні.

 

    Перший корінь: Х1 = 0,5 (одиниця  плюс корінь з пяти). Позначимо Х1 = Z. Це число називається золотий перетин: 1,618033

    Другий корінь: Х2 = 0,5 (одиниця мінус корінь з пяти). Використовуючи попереднє позначення, маємо друге позначення: Х2 =  1/Z.  Х2 = – 0,618033…

    Послідовність з першим коренем (П1):  1, Z, Z², Z³...    (2) 

    Показник степені є будь-яке натуральне число, тому члени послідовності збільшуються необмежено. Зростаюча прогресія. На практиці зручно користуватися аналогічною послідовністю цілих чисел: 1, 2, 3, 5, 8, 13, 21, 34, 55...  В ній кожен член дорівнює сумі двох попередніх. Відношення між будь-яким членом і попереднім приблизно дорівнює золотому перетину.

     Послідовність з другим коренем (П2): 1, –  1/Z, 1/Z², – 1/Z³...   (3)

Прогресія, що убуває, із змінними знаками членів. Показник степені є будь-яке натуральне число.  Аналогічна послідовність обернених цілих чисел: 1, –  1/2, 1/3, – 1/5, 1/8,  1/13, 1/21...  (4)    

      Якщо початковий  член послідовності є будь-яке число (а), то кожен член послідовності П1 і П2 буде помножений на це число (а). Якщо початковий член дорівнює (а), то маємо перші три  члени: a, aX, a + aX . Звідси отримуємо знаменник прогресії:  aX/a  = (a + aX)/aX.  Після спрощення  отримуємо виведене раніше рівняння  еволюції (1). 

   Оскільки діалектика є всезагальний закон природи, тому і еволюційна послідовність є всезагальний закон природи.

 

Автоматична робота серця

    Автоматія серцевого м’язу людини. Здібність серця ритмічно скорочуватися під впливом імпульсів, які виникають у самому серцевому м’язі, отримала назву автоматії серця. Автоматія забезпечує відносно незалежну від нервової системи роботу серця. Скорочення шлуночків продовжується приблизно 0,3 секунди, після чого вони розслабляються. І протягом 0,4 – 0,5 секунди весь серцевий м’яз перебуває у стані спокою, або загального розслаблення. Тривалість всього серцевого циклу приблизно 0,8 секунди.  Отже, відношення між тривалістю розслаблення і скорочення дорівнює золотому перетину. Автоматична робота серця складається з двох дій: скорочення (тезис) і розслаблення (антитезис, або заперечення). Скорочення відбувається певний час, а розслаблення триває довше в число золотий перетин. Значить, це є еволюційний процес. Цей процес можна описати теоретично. Він описується еволюційною послідовністю, у котрій два члени, він має бути автоматичним за своєю природою. Очевидно, таку здібність автоматичності руху серця мають усі живі організми, що еволюціонують, інакше вони б не існували.  Кількість циклів теоретично нескінченна, тобто процес вічний.  Причина руху, рушійна сила є в самій еволюційній системі. Цей процес незалежний від будь-яких інших систем. На практиці цей процес відбувається в природі скрізь, і в великому, і малому. Цей автоматичний механізм можна назвати серцем природи.

    Механізм автоматичної дії серця діє в кожній клітині організму, загартування сприяє цьому процесу. Іванов говорить у статті «Моя перемога», що його загартування – це «самозбереження своєї клітини», тобто клітина сама себе зберігає, діє, підтримує життя автоматично. Велика заслуга  Учителя Іванова, що він знайшов метод виходити в будь-кого серце, щоб воно було завжди «молоде, здорове, загартоване, як 25-річного молодого чоловіка». Практика підтверджує це, у людини будь-якого віку після терпіння без їжі 42 години спостерігаємо тиск крові близько 120/80, як у молодої людини. Іванов учить оздоровлюватися самому і  передавати своє здоров’я іншим людям. Це біологічна еволюція людини.  Іванов знайшов метод і практично перевірив, як у дійсності людям жити по-еволюційному, приймати тепле хороше і холодне погане. Учитель приймав бажаючих, вони отримували здоровя. Учитель писав про прийом: «Чоловіка ми прийняли, як усіх я приймаю. А потім водою холодною облили, потім він прийняв таке вчення, що робити. 1. Треба два рази в день, вранці й увечері, купатися холодною водою. (Спочатку ноги мити, бажано все тіло). 2. З людьми здороватись, жодного чоловіка не проходити. Твоє діло – їм сказати, а їхнє діло – вони як хочуть. 3. Треба знайти чоловіка нужденного, йому треба дати 50 копійок. Сам собі скажи: я, мовляв, ці гроші даю за те, щоб мені не хворіти. 4. У п’ятницю о 6 годині повечеряй, 42 години не їж і не пий, у неділю о 12 годині будеш їсти. Вийди надвір, з висоти тричі тягни повітря й говори: «Учителю, дай мені здоров’я». Після цього їж, що хочеш, скільки хочеш. Твоє здоров’я – це є все.  5. Не харкай, не плюй на землю, не кури, не вживай алкоголь. Це твоє законне в цьому діло. Не будеш це робити – у тебе реального нічого не вийде». 1983.03. Загартування – це наука всіх людей усього світу, джерело людського життя. Хто виконує, той запобігає всякому захворюванню, біді.

 

Що буде далі

     Еволюційна послідовність – це послідовність у часі всіх явищ у природі. Люди, котрі знають цю послідовність, завжди знають сьогодні, що буде завтра, через рік, через період, тобто що буде далі. А щоб людям знати еволюційну послідовність, треба жити по-еволюційному, тобто бути творцями еволюції в природі. Тепер нам відома еволюційна послідовність чисел. А числа повязані з якістю природи. Отже, тепер ми з вами можемо знати, що буде в природі в будь-який час, день, рік, період. Тобто, знаючи еволюційну послідовність, ми з вами можемо знати, що буде далі.  Ми, всі люди, можемо свідомо впливати  на природу, вона піде нам назустріч, не буде карати своїми силами, хворобами тощо. Іванов говорить: «Людина повинна такі якості у себе  завоювати в природі, добитися від природи, щоб знати, що буде далі». 6612.с73.

   Приклад еволюції суспільства за діалектичним законом подвійного заперечення. Спочатку люди були близькі до природи, приймали все: холодне, погане і тепле, хороше. Цей період називається загартуванням. Це вихідний етап, тезис. Потім люди відійшли від природи, не стали любити холодне і погане – це заперечення. Почався другий період – віра Ісуса Христа. Люди заперечили загартування. Заперечували в своєму житті холодне і погане, а стали прагнути до одного хорошого і теплого. Період віри Христа продовжувався два тисячоліття. Це антитезис. Третій етап є заперечення одного загартування і заперечення однієї віри Христа – подвійне заперечення.  Це є синтез або єдність загартування і вчення Христа. Так здійснилося в природі через два тисячоліття від народження Христа. У природі народився Порфирій Іванов, він практично створив науку, яка складається з науки загартування та вчення Христа. Заперечення відображає не знищення об’єкта, а момент його переходу в нову якість, що в ній зберігаються елементи і властивості його попереднього (вихідного) якісного стану, тобто фіксує спадкоємність розвитку. Істинність вчення Іванова також підтверджує науковий діалектичний закон єдності і боротьби двох протилежностей. (По-еволюційному. № 6).  

 

Залежність і незалежність. Наука безсмертя

    Учитель Іванов на своїй практиці показав нам усім, що є в людському житті залежність і незалежність. Ми, всі люди, залежні від природи. Нам щодня треба їжа, одяг, житловий дім. Це все люди отримують у природі через труд. Ми не любимо природу, у котрій дві сторони. Тепле і хороше, холодне і погане. Ми живемо однобоко. Ми всі любимо в природі тепле і хороше, і створюємо в природі відповідні теплі і хороші умови для свого життя. І ми не любимо в природі холодні і погані умови життя, ми боїмося природи, тому ми самі захищаємо тіло одягом тощо. Природа за нелюбов карає залежних людей хворобами,  забирає сили, і вони вмирають. Залежність людей веде до смерті, такий висновок зробив Учитель у 1933 році. Він  35 років жив, як усі залежні люди.Люди залежні не живуть, а поступово вмирають. Учитель говорить: жити треба, а вмирати не треба. Щоб жити, треба бути незалежним у природі від потреб їжі, одягу,  дому. Учитель сам став незалежним у природі, щоб показати людям нову незалежну дорогу в житті, це перший незалежний чоловік. Він став учити людей любити однаково тепле, хороше і холодне, погане. Незалежність дає і буде давати людям здоровя, щастя, тривале життя, природа не буде карати людей хворобою і смертю. Люди смерть проженуть, завоюють безсмертя,зроблять рай на землі. Залежними люди стають із самого народження на білий світ, новонароджену дитину годують, одягають, спати укладають у домі. Природа народжує людину для життя в природі, щоб вона була незалежною в житті. Але не для смерті вона народжується. А люди самі свавільно роблять маленьку людину залежною в природі. Залежні люди живуть для смерті, а незалежні люди живуть для життя. Висновок Учителя. Нам усім треба народити дитя в природі без усяких потреб їжі, одягу, дому, і навчити жити силами природи повітря, води, землі. Це буде незалежний чоловік, еволюційний, безсмертний.

   Учитель називає своє вчення наукою безсмертя. Його гімн –  вся його ідея. Завдання і мета Бога Ош – смерть від людей  вигнати, а життя ввести. Іншими словами, зробити, щоб люди не вмирали, а жили вічно. Для цього він знайшов місце на землі, назвав його райським, освятив, запросив усіх земних людей на ньому жити без усяких потреб, тобто незалежно. Люди прийдуть, зроблять на цьому місці людський рай. Бог Ош прийшов на землю знайти райське місце на землі й умови, які дадуть кожному можливість бути без усяких потреб.  Для цього він готує людей.  Найперше, треба народити на райському місці одного чоловіка без потреби. Це буде незалежний чоловік, він буде безсмертний, він буде учити всіх людей жити незалежно в природі без усяких потреб, з нього почнеться у людей новий потік, а старий смертний відійде.

    Як говорить про це наука? Якщо чоловік живе в природі без потреб їжі, одягу, дому, то це еволюційний незалежний чоловік. Його еволюційний процес розвитку описує одна єдина еволюційна послідовність П1, котра описує необмежене створення кого-небудь або чого-небудь. Процес створення відбувається  вічно, необмежено в часі, у постійному розвитку. Це навіть не можна собі уявити.  Будуть вічно розвиватися фізичні, духовні, моральні якості людини: тіло, розум, свідомість тощо. Чоловік не вмирає, тут смерті немає. Чому розвиток за П1? Люди свідомо приймають холодне погане, а найгірше є смерть, а за це в природі отримують протилежне  хороше тепле, тобто життя вічне. Незалежні люди шукають у природі те, що залежні люди називають смертю, а находять у природі вічне життя.

    Чоловік новонароджений спочатку в перший момент був незалежним у природі, а потім його тіло примусили бути залежним у природі, тобто навчили дитину їсти, одягатися, жити в домі, як зазвичай робимо ми, усі люди. В такому випадку його розвиток описують дві еволюційні послідовності: П1 створення і П2 знищення. Вони існують, діють одночасно паралельно. Спочатку в ранні роки домінує і переважає процес створення над знищенням, чоловік росте приблизно до 25 років, його розум, свідомість, тіло. А потім ріст тіла припиняється, процеси зрівноважилися, починає домінувати, переважати  процес знищення за послідовністю П2. Проходить деякий час, виникають хвороби, безсилля, мозок сохне, серце перестає працювати, чоловік умирає, перестає жити. Так відмирають залежні люди, ніякі особливості не можуть спасти в житті.Учитель говорить: що якби чоловік нічого не робив у своєму житті, тобто був незалежний без потреби, то він жив би вічно. Чому в залежних відбувається знищення за П2? Тому що люди приймають у житті одне хороше і тепле, а через це отримують у природі протилежне холодне погане, а найгірше є смерть, тобто знищення. Ми, всі люди, залежні від природи. Якщо ми відмираємо, то який сенс нашого життя залежного зараз, навіщо жити? Відповідь. Щоб усім до одного чоловіка брати участь у народженні нового незалежного чоловіка без усяких потреб на райському місці. Він треба людству для еволюції, для безсмертя людського життя. Отже, істинність практики Учителя про безсмертя підтверджує теорія.

   Цитати Іванова. 8211:25. Моя ідея всього життя, повинна вона народити чоловіка без усякої такої потреби. Це місце райське, чоловікові слава безсмертна.

   8001:86. Нам треба в наше життя такого чоловіка народити без усякої потреби. А це можемо відкрити на чоловікові. Це є не початок, це життя. Цього не було, його для еволюції треба зробити, для безсмертя людського життя.

   8204:191. Ніде, а тільки тут, на цьому місці (райському) має маленький чоловік матір’ю народитись, і там за бажанням її люди мають взяти його на руки свої для виховання та його в цьому ділі ростити без усякої такої ось потреби. Він має жити в людях за рахунок природи.

 

Ідея: люди самі є на білому світі Сонце

 

    Ми з вами, всі люди, надіємося на сонечко. Вдень ми працюємо, а коли сонце ховається, приходить ніч, ми всю ніч спимо. Ми ждемо весну і літо, і не хочемо зими. Цей спосіб життя відбувається у нас з вами від першого чоловіка, незалежного в природі, хто однаково жив із сонцем і без соня вночі.  Потім він відділив день від ночі, вдень він діяв, а коли сонце ховалося і наступала темна ніч, він спав. Що цей спосіб життя дав людству? Він через це втратив свої здібності і безсилий умер. Отже, це веде людей до безсилля, смерті, люди не живуть, а вмирають. Учитель учить. Щоб людям жити і не вмирати, треба нам з вами всім зробити в своєму житті без усякого сонця. Не надіятися на сонце, а надіятися на одного незалежного чоловіка, котрий може жити без усякого сонця. Вважати, що сонця як такого немає. Вночі не спати, як ми з вами звикли. Бо уві сні герой губить сили і гине. Сонечко по годинах не рухається, як ми звикли діяти в житті. На нашу думку, щоб зрозуміти рух Сонця і сонячної системи планет треба застосувати еволюційну послідовність.        

    Порфирій Іванов пише у працях про Сонце.  6507:61.  «Сонечко не примушує його силам вірити, бо такого Сонечка немає, як ми з вами думаємо і робимо.  Якби Сонечко було, як воно сходить і заходить по нашій Землі, воно б прибрало хвилі океанські.  Воно є полум'я, для нас з вами здається.  При сонячних променях життя чоловікові не буде сонечка ці сили, від яких отримує чоловік.  Сонечко вб'є. Чоловік  сам себе не навчив з одним сонечком жити і без сонечка, він навчив себе спати.  62. А коли ніч приходить, на спокій іде спати.  Спить він, нічого не думає.  Йому його сон підносить, що буде з його життям завтра.  Природа показала на найпершому чоловікові, за його зроблене і вжите ним.  Він через це втратив свої здібності, і безсилий помер. Питається у чоловіка нашого первонародженого, для чого він народився, або для чого його народили?  Він не народжувався сам, його народила природа не для того, щоб він з природою воював.  Вона його народила для дружби, жити разом. 88.  Вчення Іванова не вірить сонечку, а вірить своїм силам.  Сонечко не причому, якщо не буде у людини вироблено сил. 128. А Іванов сонечку не вірить, не визнає його сили над ним. Сонечка, як ми з вами думаємо, його немає.129. Сонечко – це є ми, розумна істота».

    «Сонечко є, ми його народжуємо щоранку. 139. Сонечко заходить не саме, ми його своїми втомленими силами садимо. Його адже в природі колись не було, а народилося чоловіком першим. Вся атмосфера народжена. Цього, чого ми хотіли, ми не отримали. А те, чого ми не хотіли, воно вийшло. Ми всі хотіли в цих днях очима дивитися і бачити». Іванов. 6604.24:138.

    «Кажуть всі про те, що сонце є.  А чому моя думка не погоджується?  Це не наше сонце світить. Люди самі створюють». Іванов. 6710а:61.  «День ми своєю появою народили. Якби нас, як людей, не було в такому самовільному житті, ми б на небі не мали  Сонця.  Воно народжено самими нами. Ніхто з усіх його не давав, крім людини сили». Іванов. 6803:91.

 

Про старе і нове числення часу.

  За незмінну одиницю часу фізика прийняла секунду. Час вимірюється сонячним годинником. Доба періодично повторюється, так лічимо тижні, місяці, роки. Вдень ми діємо, як змушують обставини залежного життя, а коли приходить ніч, ми спимо від вечору до ранку. Таке числення часу можна назвати сонячним. Таке числення часу введено першим чоловіком, він розділив час, ввів світло і тьму, тобто день і ніч. Це епоха цивілізації. Ми з вами вже прожили тисячоліття, можемо дати оцінку такого способу життя. Життя залежне хороше, тільки не для всіх. Всі в залежності гублять здоровя і вмирають. Залежність породжує смерть. Це числення часу людей не задовольнило, бо породжується смерть. Учитель, як незалежний чоловік, такому сонячному годиннику не вірить, він проти нього, щоб його мати.  

    Тепер незалежний чоловік Учитель пропонує нове числення часу без сонця. На нашу думку, новий час визначається еволюційною послідовністю П1. Наприклад такий варіант. При цьому частини часу або нові дні не однакові, а сім нових днів зростає за еволюційною послідовністю П1. В кожному новому дні чоловік діє, і немає ночей, в котру треба спати. Звички спати всю ніч немає, і герой уві сні не буде гинути, як було досі. Люди по-новому будуть відпочивати за біологічною необхідністю, а не за звичкою по-старому спати всю ніч. Нових днів можна взяти сім, це буде новий тиждень. Частину нового тижня, четверту частину або половину, можна свідомо терпіти без їжі, як у системі Іванова зараз терпимо 42 години в старий тиждень. Тепер будемо терпіти без їжі шість діб підряд. Це новий спосіб життя більш прогресивний, ніж старий. Старий тиждень має сім старих діб, а новий тиждень буде мати більше, наприклад, 21 стару добу або інше число.  Це нове числення часу зробили без сонця, воно буде краще, ніж старе. При цьому час будь-який приймають однаково з любовю. Не тягнуть який певний час хороший і теплий, наприклад, весну, літо. Не ждуть час, і до нього не готуються, як ми всі зараз ждемо. Цей спосіб для тих, хто підтримує цю ідею. Нікого не примушують жити по-новому. Незалежні своє роблять, а іншим не заважають. А тому, хто з цією пропозицією не згоден, сонце буде, як і було завжди. Він буде жити по-старому, вдень трудитися, вночі спати. 

    «І хочемо сказати про те, що воно не є таким, як ми припускаємо. Це є ми, люди, які не мислимо самі. А до себе тягнемо цей час.  По всій історії якщо розібратися, то в природі немає кінця, і немає в ній початку.  Так чому це так робиться в нашому такому житті, яке начебто приходить на сьогодні і до нас. Це ранок, що починається, чи ми скажемо про вечір. У нас так начебто виходить, якщо сонце сідає. 20. Ми про його такий час знаємо.  Це наш буде вечір, без якого ми не обходимося.  Потім слідом за ним приходить ранній ранок.  Хто це все робив нам?  Своїми умами навчилися до себе це тягнути. Не природа нам це дає.  А ми це самі робимо. Сонця як такого немає.  Є в природі самі люди, їм завжди потрібна весна, та не проти від літа, осені, вся необхідність собою вести зиму.  Вона нікому не подобалася, по всьому ділу не потрібна.  Природа ніщо (дещо) таке, найкраще в житті.  24. Між старим і новим різниці ніякої.  Як тягнули до себе час, так ми його і тягнемо зараз.  Сонце встало на землю, ми піднялися всі з вами. Та ми пішли в бій на нашу велику матір. 27. А треба буде так зробити без усякого Сонця.  Ми такі люди є, навчені давно.  Маємо право копатися в нашої матері природи. Ні на що не сподіватися, крім чоловіка.  Він у природі сам завойовує.  Йому двері відчиняються, сам він між ними проходить. А сонце як було, воно так і буде між нами, такими молодцями, хто не змиряється з життям. Воно примушує людину рано вставати вранці, а пізно лягати. Не довірятися цьому часу». Іванов. 6807.26:19.

    «А от самого сонця немає. Є одні люди, які до себе тягнуть час. А місце кожне зустрічають і проводжають. Сонечко по годинах не рухається. А от людина годинам вірить, по них вона живе, і всякого роду діла робить. Навіть свої кроки по них прокладає. А коли він зустрічає ранок, день початковий, він обов'язково подивиться на свій стінний годинник». Іванов. 6904:121.

    «Тіло, воно має залишатися таким, як воно народилося. Таким треба зробитися, як і раніше був. Сонечко – це є ми, всі наші земні люди. Вони лягають спати без усякого Сонечка. До тих пір воно не появляється до самого ранку. Наше щастя з ним зустрітися». Іванов. 7201.15:56. 

    «Сон наш миліше від усього, у ньому герой усякий гине, і загине на віки віків. За моїм висновком, як такого сонця немає. А є на планеті на нашій Землі життя національних людей. Вони самі є на білому світі Сонечко. У них їхні уми, життєвий мозок хоче і робить. Вони залишили позаду літо, а взялися за осінь». Іванов. 7212.19:123.

 

На якого чоловіка надіятися?

    Треба надіятися на незалежного чоловіка Бога, він для незалежних є сонце. Він у нас один такий заслужений.  Це наш дорогий Учитель Іванов. «А чоловік, він озброєний проти цього. Йому природа не дає життя такого , як його зробив Іванов. Шапку не носить, скинув. Чоботи та й одяг не треба. Сонечко тут не причому, його між людьми, як вони думають, немає. Є хазяїн Бог. Це діло наше – холод і погана сторона, залишатися живим без усякого сонця». Іванов. 7212:124.

    «Ми до цього діла вважали: Сонечко стоїть на своєму місці, а Земля крутиться. Це неправда. Сонця як такого між людьми в атмосфері немає, як ми всі вирішили. Тепер такий висновок один є. Сонечко – є ми, люди. Вони в житті почали робити. І те, що ми бачимо, воно у нас є спочатку до появлення цього чоловіка, хто не визнає цю систему. Якби Сонечко у нас було таке, як ми з вами думаємо, воно б нас попалило. А то це є. Ми з вами хочемо, те і зробимо. 93. Якби не ми, такі є люди, котрим не треба буде одне сонечко. Воно щодня приходить, і щодня воно відходить. Ми, цього самі люди хочуть і в цьому роблять, у них виходить. Раз вони для цього зробили свій крок у цьому. Вони від першого пішли, а наблизилися до другого. Так воно між нами робилося». Іванов. 7301.30:9.    

7510.с17. «Ми стали на шлях цього розвитку. Якщо ми перевіримо ці перші кроки в житті, вони оточили себе природою. У ній для наших людей є дві сторони: одна видна, друга темна. Це в житті є неправда, таке є природне явище. Коли ніч стоїть, то глибока темнота. А подивитись на сонечко, воно розташовано в розрідженій атмосфері. Ми, усі люди, є такі живі, котрі не захотіли такими бути. Живе тіло сонечко, воно, як говорить наука, вогняне, а як природне воно вогню не має. Якби воно було вогняне й сили були б, то від нього мікроби палились. Це така є атмосфера, вона зимою зовсім не шкідлива. З’єднайте ви із цим ділом ніч з днем, так та атмосфера. Вона не розділяється на різне – усе в природі однакове. Ми так ось думаємо, що холод наступає звідкілясь, а він появляється тут же на цьому місці. Так само, начебто заходить за землю сонечко. Ні, це відбувається в наших людях. Усе це робиться в природі людьми. Вони це місце вибрали, знайшли своє існування, стали придбавати те, що треба в житті. 31. Милі мої всі люди, гляньте на сонце – ви побачите там правду, своє оздоровлення. Ви будете таким, як я: Переможець природи, Учитель народу та Бог землі. 32. Ось чого нам треба добитись у природі, щоб цього чоловіка за його діло прославили як Бога землі. Калік ходити примушує, сліпим зір дає, а всі нові хвороби через учинок його щезають. Ось що він нам зробив: життя розкрив, а смерть прогнав. Це все зробив своїми руками сам Іванов, він не теоретик у житті, зі своєю практикою в природі природно зустрічався з повітрям, з водою, по землі ступав. Я не старався цього всього уникати, мої сили процвітали, їх природа для цього освітила, щоб ними нашому хворому чоловікові помагати. А коли він зрозуміє мене такого, він згодиться й буде в природі таким, як я. Учитель усім не заперечує ці сили мати, лише була б у цьому ваша любов. А ми з вами, люди такої системи, не самі себе примусили в труді оточуватись, нас умови примусили. Якби не це діло, ми б продовжували життя. А ми не хочемо робити, самі ліземо на рожен, нібито хтось тебе примушує.  Не треба ждати часу, а ми до нього готуємося, усі сили свої направляємо для того, щоб це діло зробити. Ми весь рік весь час товчемось, робимо те, що нас весь рік годує. 34. Без усякого відпочинку ми трудилися від самого першого чоловіка. Він це початкове життя став у природі майструвати. Він був чоловік світило всьому, він був хазяїн у природі своєму ділу.  35. Слова сказав – у нього виходило. Він розділив світло й тьму. 36. Це не сонечко є, а люди самі хочуть і хотіли ще вчора після заходу сонця. Воно зайшло в нас і з нами зійшло. Ми його спільними силами народними прибрали з дороги його, воно є люди – найголовніше. Якби не люди, у нас не було б нічого. Сонечко треба всім живим істотам, вони ним радуються, а не сонечко ними. Люди є все Сонечко, а Сонечко є люди. Вони бажають, щоби було сонечко, так воно й робиться слідом за людьми. І сонечко після них ховається, а в природі так ось між людьми такими робиться». Іванов. 7510:17.

    «Узнати хочуть наші люди: чи є між нами такими сонечко, чи його як такого немає? Відповідаю прямо. Сонечко – це є ми, всі люди, встаємо і лягаємо. Нас природа цим оточила, дала світло і тьму». Іванов. 7704:1. 

    «Це така прийшла на це діло природа, вона це все в житті вводить. Це така народжена видимість, котра означає. Сонечко – це щось таке є, всі наші люди, у них усіх є така часткова сила, те, чому треба бути». Іванов. 7906:81.