Народний журнал природної мудрості  osh.kiev.ua

 

Еволюційний рух

 

Жити, учитися, отримувати здоров'я за наукою еволюцією. Бути таким, як Учитель народу, Бог Землі. Наука Іванова П. К. 

 

№ 7. 2018-05-25

Дискретна фізика

Дискретна фізика – фізика дискретних явищ у природі в дискретному просторі і часі.

Аналог – квантова механіка. Класична фізика – фізика неперервних явищ у неперервному просторі і часі.   

 

Зміст

1. Історія виникнення.

2. Теорія діалектика, три закони.

3. Побудова еволюційної послідовності.

4. Фізичний зміст.

4-1. Відстань, час виражається еволюційною послідовністю.

4-2. Світло, швидкість, простір, час.

5. Автоматична робота серця.

6. Модель дискретного Всесвіту.

7. Квантова теорія.

7-1. Логарифмічна область.

7-2. Гіпотеза Планка.

 

1.     Історія виникнення

   Історія почалася з еволюційної послідовності, Порфирій Іванов дав ідею для  побудови її. Він говорив про еволюцію в 1982 році, що еволюція – це не вживати їжу, тобто свідомо терпіти певне число годин у тиждень. Наше терпіння росте постійно щодня. Іванов показав своїм практичним досвідом, що терпіти без їжі треба певне число годин підряд у тиждень: 24, 42, 66, 108 годин в тиждень. Він показав послідовність чисел, в якій кожен член дорівнює сумі двох попередніх.  Еволюційна послідовність існує в природі. Іванов направив думку на пошук еволюційної послідовності. Процес має дискретний характер: А1, А2, А3 ... Аn.  Це є еволюційна послідовність у загальній формі. Де n – будь-яке натуральне число. Фізика будується на основі теорії діалектики, котра виражає всезагальні закони природи.

 

2.Теорія діалектика, три закони.

   Закон 1. Дві протилежні сторони є в природі, вони існують в єдності і боротьбі . Всі речі, явища мають протилежні властивості та тенденції розвитку. Вони перебувають в єдності, одне без одного не існує. Протилежні сторони взаємодіють постійно в формі боротьби, її результатом є розвиток. Між ними виникають суперечності, які є джерелом, змістом, рушійною силою саморозвитку світу. Процес закінчується переходом до двох нових  протилежних сторін.  Приклад. Дві протилежні сторони є в природі: хороше, тепле, погане, холодне. Перша протилежна сторона. Люди роблять, щоб мати в житті хороше, тепле. Друга протилежна сторона. Вони отримують від природи погане і холодне – захворювання, нещастя тощо. Між ними є суперечність, бо люди не отримують життя. Щоб жити, люди переходять до двох нових протилежних сторін. Перша нова протилежна сторона. Люди свідомо приймають холод і голод, гартуються в холодній воді. Людина відчуває холод і погане в процесі купання в холодній воді. Друга нова протилежна сторона. Людям стає тепло, добре і здорово після купання. Людина хотіла життя і отримала життя. Суперечність закінчується. 

    Закон 2. Подвійне заперечення є в природі. Об'єкти розвиваються шляхом подвійного заперечення. Кожний ступінь є синтезом попередніх ступенів, і відтворює на вищій основі характерні риси, структуру початкового ступеня розвитку. Подвійне заперечення є необхідним моментом процесу розвитку, умовою якісної зміни об'єктів.  Розвитку об'єктів не існує без заперечення попередніх форм. Заперечення відображає не знищення об'єкта, а момент його переходу в нову якість, в якій зберігаються елементи і властивості його попереднього якісного стану, тобто фіксує спадковий стан. Приклад. Еволюція людства. Ступінь 1. Практика загартування домінує в людей. Ступінь 2. Заперечення загартування. Вчення Христа домінує. Ступінь 3. Подвійне заперечення одного загартування і одного вчення Христа. Синтез або сума загартування і вчення Христа домінує в людства.  

    Закон 3. Взаємний перехід якісних і кількісних змін. Кількісні зміни поступово накопичуються, на певному етапі розвитку порушують їхню міру, і зумовлюють у них корінні зміни. Приклад. Еволюційна послідовність. № 2. (Вікіпедія. Діалектика). 

 

3. Побудова еволюційної послідовності

    Еволюційна послідовність якостей проявляється в природі. Кожна якість відповідає певній кількості, яка виражена числом. Процес еволюції виражається певною еволюційною послідовністю чисел. Еволюційна послідовність чисел будується за допомогою теорії діалектики.

     Перший член послідовності виражає початок еволюційного процесу, тому приймемо його рівним одиниці, бо еволюція починається з найменшого числа. Це початковий член, тезис. Другий член є запереченням першого. Він не дорівнює одиниці, а дорівнює якомусь числу Х. Це антитезис. Третій член є подвійне заперечення. Він є запереченням одного першого і одного другого, він є синтез двох, або сума. Подвійне заперечення є перехід в нову якість, він зберігає елементи і властивості  попереднього стану, тобто фіксує спадкоємність. Третій член дорівнює сумі на основі цих властивостей: 1 + Х. Еволюційна послідовність будується за таким правилом, кожен член дорівнює сумі двох попередніх.  Ця послідовність є геометрична прогресія.

1, Х, 1 + Х 

Можна припустити, що послідовність будується за цим законом для будь-якої кількості членів. Знаменник (Х) дорівнює відношенню третього члена до другого.

Х = (1 + Х)/X. Звідси маємо квадратне рівняння. Основне рівняння еволюції.  

Х² –  Х  – 1 = 0.  (1)   Знаходимо корні.

 

    Перший корінь: Х1 = 0,5 (одиниця  плюс корінь з п'яти). Позначимо Х1 = Z. Це число називається золотий перетин: 1,618033…

    Другий корінь: Х2 = 0,5 (одиниця мінус корінь з п'яти). Друге позначення: Х2 =  – 1/Z.  Х2 = – 0,618033…

    Послідовність з першим коренем (П1):  1, Z, Z², Z³...    (2) 

    Показник степені є будь-яке натуральне число, тому члени послідовності збільшуються необмежено. Зростаюча прогресія. На практиці зручно користуватися аналогічною послідовністю цілих чисел: 1, 2, 3, 5, 8, 13, 21, 34, 55...  В ній кожен член дорівнює сумі двох попередніх. Відношення між будь-яким членом і попереднім приблизно дорівнює золотому перетину.

     Послідовність з другим коренем (П2): 1, –  1/Z, 1/Z², – 1/Z³...   (3)

Прогресія, що убуває, із змінними знаками членів. Показник степені є будь-яке натуральне число.  Аналогічна послідовність обернених цілих чисел: 1, –  1/2, 1/3, – 1/5, 1/8,  – 1/13, 1/21...  (4)    

      Якщо початковий  член послідовності є будь-яке число (а), то кожен член послідовності П1 і П2 буде помножений на це число (а). Якщо початковий член дорівнює (а), то маємо перші три  члени: a, aX, a + aX . Звідси отримуємо знаменник прогресії:  aX/a  = (a + aX)/aX.  Після спрощення  отримуємо виведене раніше рівняння  еволюції (1). 

   Оскільки закони діалектики є всезагальними законами природи, то і послідовності є всезагальним законом природи.

 

4. Фізичний зміст

4-1. Відстань, час виражається еволюційною послідовністю

    Матеріальний об'єкт має місце в просторі в певних точках, а не в неперервному просторі, як ми всі досі  розуміли. Найменша відстань між двома сусідніми точками, у котрих може бути матерія, називаємо квант відстані і дорівнює: m (одиниця виміру метр). Матеріальний об'єкт займає місце в просторі за такою послідовністю чисел, одиниця метр.

    m, mZ, mZ², mZ³ ...  (метри). m — початковий член. Показник степені є будь-яке натуральне число.  Послідовність Пm.

   Матеріальний об'єкт існує в природі через певні проміжки часу, а не в неперервному часі, як ми всі досі розуміли. Найменший проміжок часу – це час, що йде в природі,  ми називаємо квант часу. Проміжки часу виражаються такою послідовністю чисел в одиницях часу, секунда.    

    k, kZ, kZ², kZ³ ...  (секунди). k — початковий член. Показник степені є будь-яке натуральне число. Послідовність Пk. 

 

4-2. Світло. Простір, час, швидкість світла.

    Коли виникає світло, воно починає розповсюджуватися в просторі на найменший проміжок відстані за найменший проміжок часу. Виникнення світла, відстань, проміжок часу мають одну фазу. Світло має одну фазу в будь-якій точці простору, і будь-якому проміжку часу. Послідовність відстані і часу починаються разом, світло дає початок їм. Тому швидкість (V) світла дорівнює:

V світла = m/k = mZ/kZ = mZ²/kZ² = mZ³/kZ³ метрів/секунду = с = триста тисяч кілометрів за секунду.

    Послідовність відстані і часу показує, що швидкість світла є найбільша в природі. Швидкість світла постійна в будь-якій точці простору і момент часу, не залежить від руху джерела світла чи спостерігача. Світло поширюється в просторі необмежено на велику відстань. Ці властивості підтверджуються на практиці. Космологія підтверджує, що Всесвіт астрономічний весь час розширюється. Біле світло, простір і час зв'язані за формулою: s = c t. Відстань (s) і час (t) проявляються як дві протилежності. Якщо виникає відстань, то також виникає і час. Ці три фізичні явища існують в єдності.

    Якщо світло виникає, то також простір і час, енергія, маса виникає. Матерія, всесвіт породжується через світло. Люди можуть породжувати світло і його бачити. Іванов дає ідею, що люди самі є на білому світі Сонце. Іванов пише: 8204:123. «Мені стало легко без головного убору. Я побачив біле світло, моя голова оздоровилась, вона не стала мати захворювання в себе. А раз мозок набрався природних сил, то внутрішність моя загорілась вогнем. Холодна сторона відійшла, а тепло прийшло, від чого нам, таким людям, не відірватись». Отже, люди породжують матерію і Всесвіт, творять світ. Природа народжує людей для життя природи, а люди створюють світло і породжують природу. Отже, природа є безсмертна, вона не має кінця. Отець Ош береже природу і людей, робить усе, щоб люди жили здорові і щасливі, і творили біле світло і білий світ. Він говорив: «Жити треба, а вмирати не треба».

 

5. Автоматична робота серця

    5-1. Автоматична робота серцевого м'язу. Практика. Серце має здібність ритмічно скорочуватися під впливом імпульсів, які виникають у самому серцевому м’язі. Автоматична робота серця не залежить від нервової системи. Скорочення шлуночків продовжується приблизно 0,3 секунди, вони розслабляються після цього. І весь серцевий м'яз перебуває у стані спокою або загального розслаблення протягом 0,4 – 0,5 секунди. Тривалість всього серцевого циклу дорівнює приблизно 0,8 секунди.  Відношення між тривалістю розслаблення і скорочення дорівнює золотому перетину. Значить, це є еволюційний процес, що складається з двох дій: скорочення (тезис) і розслаблення (заперечення, антитезис). Цей процес можна описати теоретично. Він описується рівнянням еволюції, має дві послідовності чисел П1 і П2, у котрих два члени, він має бути автоматичним за своєю природою. Очевидно, таку здібність автоматичності руху серця мають усі живі організми, які еволюціонують, вони б не існували інакше.                    

    5-2. Рушійна сила еволюційного процесу. Автоматизм.  Еволюційна послідовність може мати будь-яку кількість членів.  Розглянемо послідовності П1 і П2 з двома членами. Перший член (а) скорочення і наступний член розслаблення, заперечення першому.  Відношення між ними дорівнює золотому перетину.

П1: а, аZ. Де а – перший член.   П2 може мати перший член (aZ).  Тоді буде така П2: aZ, – aZ/Z.  Або після спрощення П2: a Z, – a.  Можливо, кінцеве значення є імпульсом для запуску другого циклу послідовності. Другий цикл запускається автоматично після першого  циклу. Процес автоматично продовжується необмежено. Іншими словами, рух відбувається по спіралі. Процес починається спочатку. Кількість циклів теоретично нескінченна,  процес вічний. 

    Причина руху, рушійна сила є в самій еволюційній системі. Цей процес є незалежний від будь-яких інших систем. Цей процес відбувається на практиці в природі скрізь і в великому, і малому. Цей автоматичний механізм можна назвати серцем природи.

   

6. Модель дискретного Всесвіту.

      6-1. Огляд моделей всесвіту на основі неперервного простору і часу. Модель Великого вибуху. Її основний недолік є такий. Нема наукового пояснення,  як і чому  величезна енергія виникає на початку створення всесвіту, тобто на початку вибуху. (Вікіпедія. Великий вибух). Ця енергія розповсюджується в просторі,  як при вибуху. Модель дискретного всесвіту науково пояснює причину розширення Всесвіту.    

   6-2. Модель дискретного всесвіту. Процес відбувається на основі дискретного простору і часу. Процес створення всесвіту виражає послідовність П1. Енергія всесвіту починається з одиниці або малого числа і зростає до великого числа з ростом номера члена послідовності.

   Початок створення.  Початкова енергія дорівнює величині, близькій до нуля. Можливо, початкова енергія є психічного характеру, тобто дуже тонка матерія. Іванов дає ідею. Сонця як такого немає, люди самі є на білому світі Сонце. (Еволюція. № 3). Можна сказати, Всесвіт починається з нічого. Наприклад, уявлення світла до дійсності, котрого людина бачить очима. Потім це видиме світло перетворюється в масу  елементарних частинок за відомим законом. Потім утворюються гази, тверді тіла, планети, зірки, галактики.

 

    Розгортання. Простір  разом з галактиками розширюється  в усі боки зі швидкістю світла. Послідовність  П1, яка виражає відстань, збільшується необмежено, тобто простір збільшується необмежено. Послідовність П1 виражає створення і зростання матерії, кількість галактик зростає, вони розбігаються одна від одної. Всесвіт розширюється без кінця і краю. У часу немає початку і кінця.

    Послідовності П1і П2 виражають фізичні явища астрономічного всесвіту. Дві  протилежні сторони є в природі за діалектикою. Це є створення чого-небудь і знищення його. Очевидно, щось має бути  створено спочатку в природі, воно знищується потім. Отже, процес створення чого-небудь випереджає процес знищення його завжди. Це підтверджується практично в житті астрономічного Всесвіту, котрий створюється і розширюється більше перед нами, і він знищується майже непомітно.  Розміри Всесвіту значно перевищують розміри галактики, у котрій відбуваються процеси знищення матерії. Тіла з масою наближаються одне до одного. Матерія створюється в природі більше, ніж знищується. Це, на нашу думку, пояснює існування створеного Всесвіту. Матерія створюється в цю мить, вона знищується в наступну мить. Хто створив світ, той знищує його. Процеси створення і знищення описують  дві протилежні послідовності.  Зростаюча послідовність виражає процес створення чого-небудь, наприклад матерії. Послідовність, яка убуває,  виражає процес знищення того, що створено спочатку.  Процес створення і знищення відбуваються одночасно. Одне знищується, інше створюється.  Початкове число послідовності П2 є набагато менше від кінцевого числа послідовності П1.

 

6-3. Галактика і чорна діра.

   Припустимо, що початковий член П2 дорівнює М, він виражає кількість матерії в природі в якийсь момент часу:

П2: М, –  М/Z, М/Z², – М/Z³...   (5)

    Ми бачимо, що із збільшенням номера члена послідовності, тобто часу, його величина прямую до нуля, тобто матерія знищується, відстань зменшується. Цей процес відбувається в кожній галактиці. Скупчення тіл з масою в просторі називається галактикою. Всі тіла скупчення рухаються до центра галактики з якогось моменту часу. Відстань їх до центра зменшується із збільшенням номера члена послідовності, кількість матерії зменшується за формулою (5), і тіло зникає в центрі галактики. В астрофізиці цей центр названий чорною дірою. Чорна діра – це є астрофізичний об’єкт, який створює настільки потужну силу тяжіння, що будь-які швидкі частинки не можуть покинути його, навіть світло. (Вікіпедія. Чорна діра). Причина вмирання галактики є чорна діра. Дуже велика маса чорної діри – це є недолік моделі чорної діри. Модель чорної діри не дає наукового пояснення існування дуже великої маси чорної діри.

 

   За дискретною моделлю, процес знищення матерії відбувається природньо. У центрі в галактиці нема великої маси і сили тяжіння, яка притягує всі тіла галактики з масою і світло. Рух тіл галактики  відбувається не через дію гравітації в центрі. Зменшення відстані між будь-яким тілом і центром галактики або між двома тілами є природний процес. Він описується формулою (5). Він є протилежністю створення матерії за послідовністю П1 і збільшенню відстані між галактиками в просторі. Галактики затухають від центра до периферії.   

   Очевидно, скільки матерії створилося, стільки буде знищено. Закон збереження існує. Дві дороги є в природі. Одна дорога іде до життя, друга іде до смерті.  Жива істота народжується в природі, вона живе в якомусь місці якийсь час, потім вона перестає жити. Матерія не виникає і не зникає в природі, а один вид перетворюється в інший. Причина і рушійна сила еволюції є в самій природі.

 

7. Квантова теорія

7-1. Логарифмічна область

   Перетворимо числову вісь X дійсних чисел на відрізку (нуль, нескінченність) в нову вісь з допомогою логарифмічної функції за основою золотий перетин (z):

. Ми отримаємо логарифмічну область чисел. Далі еволюційну послідовність будемо розглядати в логарифмічній області чисел.    

   Еволюційна послідовність на осі дійсних чисел Х має вигляд:

  1, Z, Z², Z³... .    (1)     nціле число.

   Еволюційна послідовність (1) в логарифмічній області має такий вигляд:

   а1, а2, а3, а4, а5 …аn.   (2)     (n) –  будь-яке ціле число.

   Ця послідовність відповідає будь-яким дійсним фізичним системам. Іншого закону немає. Вона є всезагальним законом природи, так як випливає із діалектичних законів, які є всезагальними законами природи. Світ побудований за єдиним законом. Очевидно, в нашій свідомості не може відображатися світ через органи відчуття, який розширюється за еволюційною послідовністю. Але може відображатися світ в логарифмічній області.  Перше свідчення цьому є квантова теорія і гіпотеза Планка.  За аналогією з квантовою теорією, (а) називається квант. В квантовій теорії фізична дискретна система приймає величини, кратні величині (а).

 

Гіпотеза Планка

   Дискретна фізика підтверджує гіпотезу Планка. Фізики вивчали взаємодію речовини з випромінюванням. Планк зробив припущення: енергія осцилятора з власною частотою (f) може приймати тільки значення, кратні величині  (hf). Де hпостійна Планка. Ця основна одиниця енергії (hf) неоднакова для всіх осциляторів, так як вона пропорційна частоті. Таким чином, енергія осцилятора рівна  E = nhf, де n – ціле число, яке змінюється від нуля до нескінченності. Отримуємо послідовність для енергії:

   hf1, hf2, hf3, hf4…hfn.   (3)     (n)будь-яке ціле число.

   З допомогою цього припущення Планк отримав точну відповідність між теоретичною формулою і розподілом енергії випромінювання по частотах, яке спостерігається. Так отримали функцію розподілу енергії Планка. (див. Бом. Квантова теорія.1965. с30).

  

   Ми не спостерігаємо в природі органами відчуття кванти енергії, часу, відстані через те, що кванти мають малу величину. Ми спостерігаємо явища природи неперервно в часі, просторі, як у кіно.    

   Квантова теорія не мала наукового пояснення причини існування квантів, послідовності (3). Вона приймала явище квантів як гіпотезу. Це є недолік квантової теорії.  Дискретна фізика не має такого недоліку, вона дає наукове пояснення існування  квантів у природі. Квантова природа явищ пояснюється еволюційною послідовністю (1), яка основується на законах діалектики.   

 

(Продовження буде)