Народний журнал природної мудрості   www.osh.kiev.ua   

 

Еволюційний рух

 

Жити, учитися, отримувати здоров'я за наукою еволюцією. Бути таким, як Учитель народу, Бог Землі. Наука Іванова П. К. 

 

№ 7. 2018-07-21

Дискретна фізика

 

Дискретна фізика – фізика дискретних явищ у природі в дискретному просторі і часі.

 

Зміст

1. Історія виникнення.

2. Теорія діалектика, три закони.

3. Дві протилежні сторони.

4. Еволюційна послідовність тип 1.

5. Еволюційна послідовність тип 2.

6. Періодична система елементів Менделєєва.

7. Сонячна система.

8. Автоматична робота серця.

9. Мікроскопічні процеси. Атомна система. Квантова механіка.

9-1. Квантова механіка. Випромінювання чорного тіла.

9-2. Атомна система.

9-3. Співвідношення невизначеності.

10. Поширення світла, відстань, час.

11. Модель дискретного Всесвіту.

12. Білий світ.

 

1.     Історія виникнення

   Історія почалася з еволюційної послідовності, Порфирій Іванов дав ідею для  побудови її. Він говорив про еволюцію в 1982 році, що еволюція – це не вживати їжу, тобто свідомо терпіти певне число годин у тиждень. Наше терпіння росте постійно щодня. Іванов показав своїм практичним досвідом, що терпіти без їжі треба певне число годин підряд у тиждень: 24, 42, 66, 108 годин в тиждень. Він показав послідовність чисел, в якій кожен член дорівнює сумі двох попередніх.  Еволюційна послідовність існує в природі. Іванов направив думку на пошук еволюційної послідовності. Процес має дискретний характер: А1, А2, А3 ... Аn,  де nціле число.  Це є еволюційна послідовність у загальній формі. Фізика будується на основі діалектики, котра виражає всезагальні закони природи.

 

2.Теорія діалектика, три закони.

   Закон 1. Дві протилежні сторони є в природі, вони існують в єдності і боротьбі. Всі речі, явища мають протилежні властивості та тенденції розвитку. Вони перебувають в єдності, одна без одної не існує. Протилежні сторони взаємодіють постійно в формі боротьби, її результатом є розвиток. Між ними виникають суперечності, які є джерелом, змістом, рушійною силою саморозвитку світу. Процес закінчується переходом до двох нових  протилежних сторін.  Приклад. Дві протилежні сторони є в природі: хороше, тепле, погане, холодне. Перша протилежна сторона. Люди роблять, щоб мати в житті хороше, тепле. Друга протилежна сторона. Вони отримують від природи погане і холодне – захворювання, нещастя тощо. Між ними є суперечність, бо люди не отримують життя. Щоб жити, люди переходять до двох нових протилежних сторін. Перша нова протилежна сторона. Люди свідомо приймають холод і голод, гартуються в холодній воді. Людина відчуває холод і погане в процесі купання в холодній воді. Друга нова протилежна сторона. Людям стає тепло, добре і здорово після купання. Людина хотіла життя і отримала життя. Суперечність закінчується. 

    Закон 2. Подвійне заперечення є в природі. Об'єкти розвиваються шляхом подвійного заперечення. Кожний ступінь є синтезом попередніх ступенів, і відтворює на вищій основі характерні риси, структуру початкового ступеня розвитку. Подвійне заперечення є необхідним моментом процесу розвитку, умовою якісної зміни об'єктів.  Розвитку об'єктів не існує без заперечення попередніх форм. Заперечення відображає не знищення об'єкта, а момент його переходу в нову якість, в якій зберігаються елементи і властивості його попереднього якісного стану, тобто фіксує спадкоємність. Приклад. Еволюція людства. Ступінь 1. Практика загартування домінує в людей. Ступінь 2. Заперечення загартування. Вчення Христа домінує. Ступінь 3. Подвійне заперечення одного загартування і одного вчення Христа. Синтез або сума загартування і вчення Христа домінує в людства.  

    Закон 3. Взаємний перехід якісних і кількісних змін. Кількісні зміни поступово накопичуються, на певному етапі розвитку порушують їхню міру, і зумовлюють у них корінні зміни. Якість переходить у кількість, а кількість переходить у нову якість. Нова якість є запереченням початковій якості. Так виникають заперечення в процесі еволюції. Три закони діалектики відбуваються в кожному еволюційному процесі. Приклад. Біле світло. Видиме світло складається із семи кольорів: червоний, оранжевий, жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолетовий. Це є кольори райдуги. Коли суміш всіх кольорів видимого світла попадає одночасно в наше око, ми бачимо біле світло, якого видиме світло не має. Тут кількість кольорів видимого світла переходить у нову якість біле світло.  Якість біле світло є заперечення якості початкових кольорів райдуги. Суміш двох кольорів переходить в третій колір новий. Виконання п’яти усних заповідей Іванова переходить в здоров’я для людей. Іванов учить нас усіх перемагати себе, щоб зміцнити своє здоров’я. Перемагай свої недоліки, він назвав сім: жадність, лінощі, самовдоволеність, користолюбство, страх, лицемірство, гордість. Кількість сім переходить в нову якість щастя, здоровя. Це все є фізичне явище природи, але не диво. (див. Вікіпедія. Діалектика). 

 

3.Дві протилежні сторони

   Спочатку ми розглянемо фізичні явища у природі, в котрих еволюційний процес не виникає. Перший закон діалектики. Природа має одиницю, яка складається з двох протилежних сторін. Вони існують в єдності і боротьбі. Одна сторона не існує без другої. Між ними існує суперечність, але вона не закінчується переходом до двох нових протилежних сторін, заперечення не виникає, котре викликає еволюційний розвиток. Одиниця не має таких сил, які б привели до переходу до двох нових протилежностей. Цей клас фізичних явищ вивчає класична фізика. Наприклад. Дві протилежні сторони є в природі: кінетична енергія фізичної системи і потенціальна енергія. Вони існують в єдності між собою. Закон збереження кінетичної і потенціальної енергії існує між ними. Варіація кінетичної і потенціальної енергії системи дорівнює нулю, механіка використовує принцип варіації. Ми можемо вивести закони руху механіки Ньютона через принцип варіації.

   Класична механіка вивчає явища в неперервному просторі і часі. Характерні особливості її. 1). Тіло має визначене місце в просторі у визначений імпульс. 2). Детермінізм. Якщо ми знаємо місце тіла і імпульс в один момент часу, ми можемо визначити місце тіла, імпульс  в інший момент часу. Класична фізика описує макроскопічні явища. Класична фізика не може описати мікроскопічні явища природи, атомні системи, астрономічний Всесвіт, тому вона заперечується.   Тому ми повинні перейти до двох протилежних сторін, між котрими суперечність закінчується переходом до двох нових протилежних сторін. 

 

4. Еволюційна послідовність тип 1

    Еволюційна послідовність якостей проявляється в природі. Кожна якість відповідає певній кількості, яка виражена числом. Процес еволюції виражається певною еволюційною послідовністю чисел. Еволюційна послідовність чисел будується за допомогою теорії діалектики.

   1).Перший член послідовності виражає початок еволюційного процесу, тому приймемо його рівним одиниці, бо еволюція починається з найменшого числа. Одиниця складається з двох протилежних сторін, між якими виникає суперечність. Вона закінчується запереченням двох протилежних сторін на якомусь етапі. Суперечність закінчується через перехід до двох нових протилежностей. Це початковий член, тезис. 2). Другий член є запереченням першого. Він не дорівнює одиниці, а дорівнює якомусь числу А. Другий член складається з двох протилежних сторін, між якими є суперечність, котра закінчується через перехід до двох нових протилежних сторін. Заперечення виникає між ними. Це є антитезис. 3). Третій член є подвійне заперечення. Він є запереченням одного першого члена і одного другого члена, він є синтез двох членів. Подвійне заперечення є перехід в нову якість, він зберігає елементи і властивості  попереднього стану, тобто фіксує спадкоємність. Третій член на основі цих властивостей дорівнює 2А. Маємо перші три члени:

1, А, 2А. Це є арифметична прогресія, у котрої різниця дорівнює А.

1, А, 2А, 3А, 4А … nА.   (4.1)   

п – ціле число, яке змінюється від одиниці до нескінченності.

 

5. Еволюційна послідовність тип 2

   1).Перший член послідовності виражає початок еволюційного процесу, тому приймемо його рівним одиниці, бо еволюція починається з найменшого числа. Одиниця складається з двох протилежних сторін, між якими виникає суперечність. Вона закінчується запереченням двох протилежних сторін на якомусь етапі. Суперечність закінчується через перехід до двох нових протилежностей. Це початковий член, тезис. 2). Другий член є запереченням першого. Він не дорівнює одиниці, а дорівнює якомусь числу Х. Другий член складається з двох протилежних сторін, між якими є суперечність, котра закінчується через перехід до двох нових протилежних сторін. Заперечення виникає між ними. Це є антитезис. 3). Третій член є подвійне заперечення. Він є запереченням одного першого члена і одного другого члена, він є синтез двох членів, або сума. Подвійне заперечення є перехід в нову якість, він зберігає елементи і властивості  попереднього стану, тобто фіксує спадкоємність. Третій член дорівнює сумі перших двох на основі цих властивостей: 1 + Х. Еволюційна послідовність будується за таким правилом, кожен член дорівнює сумі двох попередніх.  Ця послідовність є геометрична прогресія.

1, Х, 1 + Х 

Можна припустити, що послідовність будується за цим законом для будь-якої кількості членів. Знаменник (Х) дорівнює відношенню третього члена до другого: Х = (1 + Х)/X. Звідси маємо квадратне рівняння. Основне рівняння еволюції.  

Х² –  Х  – 1 = 0.  (5.1)   Знаходимо корні.

   Перший корінь: Х1 = 0,5 (1 + 5).  (5.2) 

Позначимо Х1 = φ. Це число називається золотий перетин: 1,618033…

   Другий корінь: Х2 = 0,5 (1 – 5).  (5.3)

Друге позначення: Х2 = – 1/φ.  Х2 = – 0,618033…

    Послідовність з першим коренем (П1):  1, φ,  φ ²,  φ ³…    (5.4) 

    Показник степені є будь-яке ціле число, тому члени послідовності збільшуються необмежено. Зростаюча прогресія. На практиці зручно користуватися аналогічною послідовністю цілих чисел:

 1, 2, 3, 5, 8, 13, 21, 34, 55... (5.5) 

В ній кожен член дорівнює сумі двох попередніх. Відношення між будь-яким членом і попереднім приблизно дорівнює золотому перетину.

     Послідовність з другим коренем (П2): 1, –  1/φ, 1/φ², – 1/φ³...   (5.6)

Прогресія, що убуває, із змінними знаками членів. Показник степені є будь-яке натуральне число.  Аналогічна послідовність обернених цілих чисел:

1, –  1/2, 1/3, – 1/5, 1/8,  – 1/13, 1/21...  (5.7)    

      Якщо початковий  член послідовності є будь-яке число (а), то кожен член послідовності П1 і П2 буде помножений на це число (а). Якщо початковий член дорівнює (а), то маємо перші три  члени: a, aX, a + aX . Звідси отримуємо знаменник прогресії:  aX/a  = (a + aX)/aX.  Після спрощення  отримуємо виведене раніше рівняння  еволюції (3.1).

   Оскільки закони діалектики є всезагальними законами природи, то і послідовності є всезагальним законом природи.

 

6. Періодична система елементів Менделєєва.

    Приклад еволюційної послідовності тип 1. Система елементів має сім періодів. У першому періоді в атома водню є одна оболонка для одного електрона. У сьомому періоді атоми елементів мають сім оболонок в яких розміщуються електрони навколо ядра. Всього елементів є 110. Кількість оболонок в елементів  у періоді утворюють еволюційну послідовність арифметичну прогресію з різницею 1:

1; 2; 3; 4; 5; 6; 7.  (6.1)

 

Період

Кіл. обол.

електрон

Поряд. н.

елемента

Атомна

маса елем.

1

1

1, 2

1 – 4

2

2

3 – 10

6 – 20

3

3

11 – 18

33 – 39

4

4

19 – 36

39 – 83

5

5

37 – 54

85 – 131

6

6

55 – 86

132 – 222

7

7

87 – 110

223 – (256)

 

Кількість електронів в елементну дорівнює порядковому номеру.

 

7. Сонячна система

   Сонячна планетна система. Приклад еволюційної послідовності тип 2.  Вісім планет обертається навколо Сонця: Меркурій, Венера, Земля, Марс, пояс астероїдів, Юпітер, Сатурн. Уран, Нептун. Вони обертаються в одному напрямку, орбіти їхні є майже коло. Середня відстань до Меркурія дорівнює 0.4 астрономічної одиниці, до Венери 0,7,  до Землі 1,0, до Марса 1,5, до головного поясу астероїдів 2,8, до Юпітера 5,2, до Сатурна 9,5, до Урана 19,2; до Нептуна 30. Ряд відстаней можна виразити  у вигляді послідовності:

0,4; 0,7; 1,0; 1,5; 2,8;  5,2; 9,5; 19,2; 30.   (7.1)

   Послідовність емпіричних відстаней можна виразити з допомогою теоретичної еволюційної послідовності з початковим значенням (0,4):

0,4; 0,4φ;  0,4φ²;  0,4φ³ …   (7.2) 

   Це є еволюційна послідовність тип 2. Значення  φ підставимо в (7.2),  щоб  емпіричне значення (7.1) порівняти з теоретичним значенням (7,3):

0,4; 0,7;   1,0; 1,5;   2,8;  5,2; 9,5; 19,2; 30.   (7.1)

0,4; 0,65; 1,05; 1,69; 2,7;  4,4; 7,2; 12.             (7.3). 

   Ми порівнюємо числа послідовності (7.3) і (7.1). Відповідні числа послідовності (7.3) і (7.1)  планет земної групи від Меркурія до Марса, пояс астероїдів співпадають точно. Астрономічна одиниця є відстань від Землі до Сонця – 150 млн. км. Всі дані є в таблиці.

 

п. н.

Планети

Відст. до Сон.

експер. а.о.

Відстань вирахувана

за фор. (10.2) а.о.

Маса планет

в од. маси Зем.

1

Меркурій

0,4

0,4

0,055

2

Венера

0,7

0,65

0,815

3

Земля

1,0

1,05

1,0

4

Марс

1,5

1,69

0,107

5

Пояс астер.

2,8

2,75

0,001

6

Юпітер

5,2

4,5

318

7

Сатурн

9,5

7,2

95

8

Уран

19,2

12

14

9

Нептун

30

-

17

  

   Головний пояс астероїдів перебуває між орбітами Марса і Юпітера на відстані 2,3 – 3,3 (2,8 серед.) від Сонця. Астероїди обертаються в тому ж напрямку, що і планети. Їхні розміри є від кількох метрів до сотень кілометрів. Деякі автори можуть перекваліфікувати їх як карликові планети. Загальна маса поясу астероїдів дорівнює близько тисячної долі маси Землі, ми будемо враховувати пояс астероїдів у розрахунках, як карликову планету. Далі газові планети Юпітер і Сатурн перебувають на орбітах, вони складаються з водню і гелію. Меркурій, Венера, Земля, Марс, пояс астероїдів, Юпітер і Сатурн є сім планет, в котрих зосереджено 93%  від усієї маси планет Сонячної системи, їхні відстані відповідають формулі (7.2) з точність близько 10%. Зовнішні планети Уран і Нептун розміщені далеко від внутрішніх планет, їхні відстані не відповідають формулі (7.2).  (див. Вікіпедія. Сонячна система)

   Наш висновок. Теоретична еволюційна послідовність (7.2) приблизно відповідає експериментальним даним (7.1). Чотири планети земної групи, пояс астероїдів, Юпітер, Сатурн існують, рухаються за законом еволюційної послідовності типу 2. (7.2). Сонячна система формується за законом еволюційної послідовності (7.2). Ми не можемо пояснити відстані планет Сонячної системи ніякими фізичними законами, крім закону еволюційної послідовності. Треба відзначити, що в цій системі є планета Земля, на котрій є життя, яке розвилось до виду людей. Орбіти займають незмінні стаціонарні місця в просторі. Їхнє положення не залежить від  планет, від їх маси, розміру, енергії, стану еволюції планети. Очевидно, на відстані 2,8 відбувається еволюція нової планети з астероїдів. Орбіти поступово заповнюються матерією.   

Закон еволюційної послідовності є всесвітній закон природи.

   Пропозиція Іванова для вчених. Іванов є проти того, щоб учені шукали планети в Сонячній системі з метою переселення на них. Не треба навіть думати переселятися на інші планети. Планети нема на білому світі кращої як Земля.  Люди ще не жили на Землі, як слід. Вони не знали і не знають, як жити. Треба жити на Землі по-еволюційному.  

 

8. Автоматична робота серця

    8-1. Автоматична робота серцевого м'язу. Еволюційна послідовність 2. Практика. Серце має здібність ритмічно скорочуватися під впливом імпульсів, які виникають у самому серцевому м’язі. Автоматична робота серця не залежить від нервової системи. Скорочення шлуночків продовжується приблизно 0,3 секунди, вони розслабляються після цього. І весь серцевий м'яз перебуває у стані спокою або загального розслаблення протягом 0,4 – 0,5 секунди. Тривалість всього серцевого циклу дорівнює приблизно 0,8 секунди.  Відношення між тривалістю розслаблення і скорочення дорівнює золотому перетину. Значить, це є еволюційний процес, що складається з двох дій: скорочення (тезис) і розслаблення (заперечення, антитезис). Закон діалектики 3. При скороченні серця початкова якість накопичується до певної кількості, кількість переходить в нову якість розслаблення. В момент розслаблення кількість накопичується, вона переходить у нову якість скорочення. Цикл закінчується, потім все повторюється. Можливо, накопичується кількість газу кисню і вуглекислого газу. Цей процес можна описати теоретично. Він описується рівнянням еволюції, має дві послідовності чисел П1 і П2, у котрих два члени, він має бути автоматичним за своєю природою. Очевидно, здібність автоматичності руху серця мають усі живі організми, які еволюціонують, вони б не існували інакше.                    

    8-2. Рушійна сила еволюційного процесу. Автоматизм.  Еволюційна послідовність може мати будь-яку кількість членів.  Розглянемо послідовності П1 і П2 з двома членами. Перший член (а) виражає скорочення, наступний член виражає розслаблення, заперечення першого.  Відношення між тривалістю процесів дорівнює золотому перетину.

П1: а, аφ,

де а – перший член.   П2 може мати перший член (aφ).  Тоді буде така П2: aφ, – aφ/φ .  Або після спрощення П2: a φ, – a.  Можливо, кінцеве значення є імпульсом для запуску другого циклу послідовності. Другий цикл запускається автоматично після першого  циклу. Процес продовжується автоматично необмежено. Іншими словами, рух відбувається по спіралі. Процес починається спочатку. Кількість циклів теоретично є нескінченна, процес вічний. Процес діяльність і відпочинок заперечують один одного періодично. Діяльність заперечує відпочинок, а потім відпочинок заперечує діяльність. 

    Причина руху, рушійна сила еволюції є в самій еволюційній системі. Цей процес є незалежний від будь-яких інших систем. Цей процес відбувається на практиці в природі скрізь і в великому, і малому. Цей автоматичний механізм можна назвати серцем природи.

               

9. Мікроскопічні процеси. Атомна система. Квантова механіка

   Послідовність (4.1) відповідає багатьом дійсним фізичним системам. Наприклад, квантова механіка, атомна фізика.  Вона є всезагальним законом природи, так як випливає із діалектичних законів, які є всезагальними законами природи. Світ побудований за єдиним законом.

  

9-1. Квантова механіка. Випромінювання чорного тіла.

   Фізики вивчали взаємодію тіла з випромінюванням. Класична фізика вивчає неперервні величини. Вона не може пояснити розподіл енергії по частотам, який спостерігається в природі. Планк зробив припущення: енергія осцилятора з власною частотою (γ) може приймати тільки дискретні  значення, кратні величині  (hγ). Де hпостійна Планка. Ця основна одиниця енергії (hγ) неоднакова для всіх осциляторів, так як вона пропорційна частоті. Таким чином, енергія осцилятора рівна  E = nhγ, де n – ціле число, яке змінюється від нуля до нескінченності. Ми отримуємо послідовність для енергії:

   hγ1, hγ2, hγ3, hγ4…hγn,  (9.1)

де  (n) – ціле число.

Ця послідовність є арифметична прогресія, подібна до (4.1).

   Планк отримав точну відповідність між теоретичною формулою і розподілом енергії випромінювання по частотах, яке спостерігається в природі. Ми  отримали функцію розподілу енергії Планка. (див. Бом.с30). Дискретна фізика підтверджує гіпотезу Планка, тому що послідовність (9.1) відповідає точно послідовності (4.1).

 

 9-2. Атомна система

   Класична фізика основується на таких поняттях: визначене місцезнаходження та імпульс обєкта в неперервному просторі. Класична фізика  не може пояснити будову атома. Нільс Бор (1913 р.) сформулював правильні постулати для атомних систем і узагальнив їх для всіх атомних систем.

   1.Атоми можуть довго перебувати в певних станах, стаціонарних станах,  в котрих вони не випромінюють і не поглинають енергію. В цих станах атомні системи мають енергії, котрі утворюють дискретну послідовність:

 E1, E2, E3 … En.  (9.2).

 Стани ці характеризуються стійкістю, всяка зміна енергії в результаті поглинання або випускання випромінювання або в результаті удару може відбуватися тільки при повному переході (перескакуванням) із одного цих станів в інший.  

   2. Атоми випускають або поглинають випромінювання тільки строго певної частоти при переході з одного стану в інший. Випромінювання, котре випускається або поглинається при переході із стану Em в стан En, є монохроматичне, і його частота  γ  визначається з умови:  = EmEn. Енергії  виражаються арифметичною прогресією (4.1) з різницею . 

   Нільс Бор розробив теорію атома водню і подібного водню, який має один електрон, на основі цих постулатів. Вона точно відповідає експериментальним даним. Теорія дає «правило квантування» кругових орбіт: із всіх можливих орбіт здійснюються такі, у котрих момент кількості руху є кратне  h/2π.  (див. Шпольський. с339)

   Райдуга. Видиме світло при дисперсії розкладається на спектр сім кольорів. Дані в таблиці.

 

Колір

Довжина

хвил. од. нм

Енергія.ква       

одини. ев 

Червоний

630 – 760

1,68 –1,98  

Оранжевий

590 – 620

 

Жовтий

565 – 590

 

Зелений

500 – 565

 

Блакитний

450 – 485

 

Синій

440 – 485

 

Фіолетовий

380 – 440

2.82 – 3,26

 

   Частоти райдуги утворюють еволюційну послідовність.      

   Теорія будови атома Бора дає точно спектр райдуги. Довжину хвилі кожного кольору райдуги можна вичислити за формулою:

λ = Bn²/ (n² – 4),

де замість (n) треба підставити цілі числа 3, 4, 5, 6. Константа (B) дорівнює 364 нанометра.        

    Послідовності (9.1) і (9.2) є арифметична прогресія, вони відповідають основній послідовності (4.1), значить, вони підтверджують положення дискретної фізики.      

 

9-3. Співвідношення невизначеності

 Формулювання. Якщо вимірювання відбувається з точністю ∆x і якщо одночасно відбувається вимірювання імпульсу з точністю p, то добуток цих двох помилок відповідає виразу: xpћ.    (9.3)

Аналогічно, якщо  енергія системи вимірюється з точністю  E, то час,  до якого це вимірювання відноситься, повинно мати мінімальну невизначеність, яка дається виразом:  Et  ≥ ћ. (9.4)

   Це є співвідношення  невизначеності  Гейзенберга.

   Це співвідношення означає, що (x) і (p) не можуть одночасно мати визначені значення. Якщо значення  (x) визначено, тобто x = 0, то  p дорівнює нескінченності. Значить,  (р) не має ніякого визначеного значення. І навпаки. Якщо (х) і (р) невизначені у відомих границях ∆x і  p, то між ними має місце співвідношення  (9.3). Із нього виходить,  чим менше ∆x, тобто точніше локалізоване тіло, тим більше  p, тобто тим більша невизначеність імпульсу. Автор вивів співвідношення невизначеності на основі хвильових властивостей мікрочастинок Луї де Бройля. Співвідношення (9.3) і (9.4) представляють собою обмеження до мікрочастинок застосування класичних понять визначеного місцезнаходження й імпульсу.  

   Траєкторія руху мікроскопічного тіла в просторі не може бути неперервна лінія за співвідношенням (9.3), (9.4), x не дорівнює нулю, а значить, вона є дискретна, вона є перервна. А якщо відстань є перервна, то і час, за який відбувається рух тіла, є перервний. Співвідношення невизначеності пояснює, чому простір і час має дискретний характер.

   Дискретний характер є основний у природі, він проявляється в усіх явищах природи. Особливо дискретність проявляється для частинок атомних розмірів. Класична фізика вивчає неперервні процеси, коли розміри об’єкта більші атомів. Класична фізика є граничним випадком дискретної фізики. Дискретна фізика є інтегральна фізика.

   Квантова теорія не мала наукового пояснення причини існування квантів. Вона приймала явище квантів як гіпотезу. Це є недолік квантової теорії.  Дискретна фізика не має такого недоліку, вона дає наукове пояснення існування  квантів у природі. Квантова природа явищ пояснюється еволюційною послідовністю, яка основується на законах діалектики.  

          Ми не спостерігаємо в природі органами відчуття кванти енергії, часу, відстані через те, що кванти мають малу величину. Ми спостерігаємо явища природи неперервно в часі, просторі, як у кіно.   

             

 10. Поширення світла, відстань, час.

   

   Ми знаємо з експерименту, що швидкість світла постійна в просторі, не залежить від руху спостерігача або джерела світла. Теорія буде відповідати експерименту, якщо ми зробимо припущення. Матеріальний об'єкт існує в природі не неперервно в часі,  а через певні проміжки часу, залежні від світла, кратні (Т). Проміжки часу виражаються такою послідовністю чисел в одиницях часу, секунда.    

Tc = Т, Т2, Т3, Т4 ... Тn,      (10.1)

де  n – ціле число. Одиниця секунда.

       Матеріальний об'єкт займає геометричне місце в просторі в певних точках в залежності від світла. Відстань в будь-якій точці кратна найменшій відстань між двома сусідніми  точками  λ.  (одиниця виміру метр).  Геометричне місце є, наприклад, орбіти планет Сонячної системи, а відстань є відстань до орбіти від Сонця.  Матеріальний об'єкт займає місце в просторі  від початкової точки за такою послідовністю чисел (див. мал. 1):

    Lc = λ, λ2,  λ3,  λ4 ... λn,    (10.2)

 де  n – ціле число. Одиниця виміру метр.

 

     λ λ      λ 2 λ 2     λ 3λ 3    λ n λ n

. .–) –––) –––) – )――)――)―…..… ) – n)   

0  1   1       22        33      n   n

  Мал. 1.

 Коли світло виникає квантами з енергією h γ, воно починає розповсюджуватися в просторі на найменший проміжок відстані (λ) за проміжок часу період (Т).

T = 1/ γ.  (10.3)

 λ = с/ γ.   (10.4)

 Т/λ = с.   (10.5)

  Виникнення світла, відстань, проміжок часу мають одну фазу. Світло має одну фазу в будь-якій точці простору, і будь-якому проміжку часу. Послідовність відстані і часу починаються разом, світло дає початок їм. Тому швидкість (V) світла дорівнює:

= λ /Т = λ 2/Т2 = λ3 /Т3λnn,   (10.6)

де n – ціле число. Одиниця – метри/секунда.  Швидкість світла у вакуумі дорівнює триста тисяч кілометрів за секунду.

    Послідовність відстані і часу показує, що швидкість світла є найбільша в природі. Швидкість світла постійна в будь-якій точці простору і момент часу, не залежить від руху джерела світла чи спостерігача. Світло поширюється в просторі необмежено на велику відстань, залежить від n. Ці властивості підтверджуються на практиці. Космологія підтверджує, що Всесвіт астрономічний весь час розширюється. Світло, простір і час зв'язані за формулою: s = c t.  (10.7)

   Відстань (s) і час (t) проявляються як дві протилежні сторони. Якщо виникає відстань, то також виникає і час. Ці три фізичні явища існують в єдності.

    Якщо світло виникає, то також простір і час, енергія, маса виникає. Матерія, всесвіт породжується через світло. Люди можуть породжувати світло і його бачити. Іванов дає ідею, що люди самі є на білому світі Сонце. Іванов пише: 8204:123. «Мені стало легко без головного убору. Я побачив біле світло, моя голова оздоровилась, вона не стала мати захворювання в себе. А раз мозок набрався природних сил, то внутрішність моя загорілась вогнем. Холодна сторона відійшла, а тепло прийшло, від чого нам, таким людям, не відірватись». Отже, люди породжують матерію і Всесвіт, творять світ. Природа народжує людей для життя природи, а люди створюють світло і породжують природу. Отже, природа є безсмертна, вона не має кінця. Отець Ош береже природу і людей, робить усе, щоб люди жили здорові і щасливі, і творили біле світло і білий світ. Він говорив: «Жити треба, а вмирати не треба».

 

11. Модель дискретного Всесвіту.

      11-1. Огляд моделей всесвіту на основі неперервного простору і часу. Модель Великого вибуху. Її основний недолік є такий. Модель не має наукового пояснення,  як і чому  величезна енергія виникає на початку створення всесвіту, тобто на початку вибуху. (Вікіпедія. Великий вибух). Ця енергія розповсюджується в просторі,  як при вибуху.    

   11-2. Модель дискретного всесвіту науково пояснює причину розширення Всесвіту. Процес відбувається на основі дискретного простору і часу. Процес створення всесвіту виражає послідовність (11.1). Енергія всесвіту починається з одиниці або малого числа і зростає до великого числа з ростом номера члена послідовності.

   Початок створення.  Початкова енергія дорівнює величині, близькій до нуля. Можливо, початкова енергія є психічного характеру, тобто дуже тонка матерія. Іванов дає ідею. Сонця як такого немає, люди самі є на білому світі Сонце. (див. Еволюційний рух. 3).  Іванов пише: 8204:123. Можна сказати, Всесвіт починається з нічого. Наприклад, уявлення світла до дійсності, котрого людина бачить очима. Це енергія психічного характеру. Потім це видиме світло  перетворюється в масу  елементарних частинок за відомим законом. Потім утворюються гази, тверді тіла, планети, зірки, галактики.

    Розгортання всесвіту. Світло створило простір, матерію, тіла, галактики. Простір  разом з галактиками розширюється  в усі боки з великою швидкістю. Далі процеси у Всесвіті відбуваються за послідовністю (11.1), вона є інша, ніж сонячна послідовність (10.2). Теорія відносності Енштейна дає залежність руху тіла від швидкості світла.  Послідовність  (11.1), яка виражає відстань, збільшується необмежено, тобто простір збільшується необмежено. Послідовність (11.1) виражає створення і зростання матерії, кількість галактик зростає, вони розбігаються одна від одної:

Sb = 1, φ,  φ ²,  φ ³…    (11.1)

Sb = 1,   1/φ, 1/φ², – 1/φ³...   (11.2)

Всесвіт розширюється без кінця і краю. У часу немає початку і кінця.

    Послідовності  (11.1) і (11.2) виражають фізичні явища астрономічного всесвіту: відстань, час, тощо. Дві  протилежні сторони є в природі за діалектикою. Це є створення чого-небудь і знищення його. Очевидно, щось має бути  створено спочатку в природі, воно знищується потім. Отже, процес створення чого-небудь випереджає процес знищення його завжди. Це підтверджується практично в житті астрономічного Всесвіту, котрий створюється і розширюється більше перед нами, і він знищується майже непомітно.  Розміри Всесвіту значно перевищують розміри галактики, у котрій відбуваються процеси знищення матерії. Тіла з масою наближаються одне до одного. Матерія створюється в природі більше, ніж знищується. Це, на нашу думку, пояснює існування створеного Всесвіту. Матерія створюється в цю мить, вона знищується в наступну мить. Хто створив світ, той знищує його. Процеси створення і знищення описують  дві протилежні послідовності.  Зростаюча послідовність виражає процес створення чого-небудь, наприклад матерії. Послідовність, яка убуває,  виражає процес знищення того, що створено спочатку. Процес створення і знищення відбуваються одночасно. Одне знищується, інше створюється.  Початкове число послідовності (11.2) є набагато менше від кінцевого числа послідовності  (11.1).

 

11-3. Галактика і чорна діра.

   Припустимо, що початковий член (11.3) дорівнює М, він виражає кількість матерії в природі в якийсь момент часу:

Sb = М, – М/φ, М/φ², – М/φ³...   (11.3)

    Ми бачимо, що із збільшенням номера члена послідовності, тобто часу, його величина прямую до нуля, тобто матерія знищується, відстань зменшується. Цей процес відбувається в кожній галактиці. Скупчення тіл з масою в просторі називається галактикою. Всі тіла скупчення рухаються до центра галактики з якогось моменту часу. Відстань їх до центра зменшується із збільшенням номера члена послідовності, кількість матерії зменшується за формулою (11.3), і тіло зникає в центрі галактики. В астрофізиці цей центр названий чорною дірою. Чорна діра – це є астрофізичний об’єкт, який створює настільки потужну силу тяжіння, що будь-які швидкі частинки не можуть покинути його, навіть світло. (Вікіпедія. Чорна діра). Причина вмирання галактики є чорна діра. Дуже велика маса чорної діри – це є недолік моделі чорної діри. Модель чорної діри не дає наукового пояснення існування дуже великої маси чорної діри.

 

   За дискретною моделлю, процес знищення матерії відбувається природньо. У центрі в галактиці нема великої маси і сили тяжіння, яка притягує всі тіла галактики з масою і світло. Рух тіл галактики  відбувається не через дію гравітації в центрі. Зменшення відстані між будь-яким тілом і центром галактики або між двома тілами є природний процес. Він описується формулою (11.3). Він є протилежністю створення матерії за послідовністю  (11.1) і збільшенню відстані між галактиками в просторі. Галактики затухають від центра до периферії.   

   Очевидно, скільки матерії створилося, стільки буде знищено. Закон збереження існує. Дві дороги є в природі. Одна дорога іде до життя, друга іде до смерті.  Жива істота народжується в природі, вона живе в якомусь місці якийсь час, потім вона перестає жити. Матерія не виникає і не зникає в природі, а один вид перетворюється в інший. Причина і рушійна сила еволюції є в самій природі.

 

12. Білий світ

      Наша мета є жити на білому світі. Чому світ називається білим, чому виникає біле світло?  

   Видиме світло, яке людському оку здається білим, насправді складається з електромагнітних хвиль різної частоти (від 390 до 750 нм), які випромінюються Сонцем. Його можна розкласти в спектр за допомогою призми. Спектр складається з сімох кольорів райдуги. Відчуття білого світла є результат одночасної дії на сітківку ока багатьох електромагнітних хвиль, які випромінюються Сонцем. І Ньютон довів вперше, що білий колір являє собою суміш сімох кольорів спектру. Він виділив з видимого світла сім кольорів за аналогією з сімома музикальними нотами і сімома планетами. Біле світло утворюється також із суміші трьох основних кольорів – червоного, зеленого і синього.  Кожен з сімох кольорів має свою частоту. Ці частоти  відповідають ряду енергій атома водню, який виражається еволюційною послідовністю. (див. розділ 9). 

   За нашим висновком, виникнення білого світла в людях від Сонця можна пояснити третім законом діалектики. Початкова якість переходить у кількість, а ця кількість переходить у нову якість. Нова якість є заперечення початкової якості.  Суміш сімох кольорів при проходженні через око перетворюється в нову якість біле світло, якого нема серед кольорів райдуги і всього спектру. Сонце посилає в простір видиме світло з усіма кольорами райдуги. Коли ми дивимося на Сонце очима, ми бачимо біле Сонце. Коли ми дивимося на зірки в небі, ми бачимо білі зірки на небі. Ми бачимо навколо себе білий світ. Для видимого світла характерна  еволюційна послідовність і кількість членів сім. Люди використовували і використовують тепер ці властивості в своєму житті.    

   Ноти. Люди створили музикальний ряд звуків певної частоти, щоб передавати почуття. Це є ноти, кожний звук має назву: до, ре, ми, фа, соль, ля, сі. Частота коливання звуків послідовно збільшується від малої до великої. За еталон частоти ноти береться нота Ля першої октави, частота якої повинна бути 440 гц. Це є еволюційна послідовність, у котрої сім членів. Взаємний перехід кількості і якості відбувається в природі. Якість звуків переходить у кількість сім через бажання людей, а кількість звуків сім переходить в нову якість радість, любов, задоволення, якої не було раніше.  (див. Вікіпедія. Ноти)  

   Тиждень. Наш тиждень має сім днів за аналогією з білим світлом. Очевидно, він задовольняє все земне людство, бо існує багато років. Тиждень має дні робочі і дні відпочинку. Сім днів переходять у нову якість, сили відновлюються у кожного для наступного тижня. 

     Історія чоловіка, який має прізвище Білий (Ош). Ми візьмемо історію Іванова. (див. Еволюційний рух. 19). Історія складається із семи періодів або днів, які утворюють еволюційну послідовність. Якість людей переходить в кількість сім, а кількість сім переходить в нову якість чоловіка, якої раніше не було. Люди дали Іванову назву Учитель, Бог за діло. Цей чоловік має особисте ім’я Білий, воно в перекладі означає Ош. Можливо, колись назвали світ в його честь. Бог Білий прийшов до нас на Землю тепер, він творить білий світ.

   Перемога себе. Учитель Іванов учить нас усіх перемагати себе, щоб зміцнити своє здоровя. Він написав у порадах «Дитинка». (див. Еволюційний рух. 2). Перемагай свої недоліки, він назвав сім:

1. Жадність. – Не жалій давати своє здоров’я, допомогу іншим, ділись з усіма. Прийми однакову зарплату.

2. Лінощі. – Не лінуйся мити ноги холодною водою щодня.

3. Самовдоволеність. – Люби людей, як себе. Бажай людям те, що хочеш собі.

4. Користолюбство. – Старайся жити без усяких потреб, без чужого. Старайся бути на райському місті.

5. Страх. – Не бійся холодного і поганого, старайся терпіти без їжі в суботу.

6. Лицемірство. – Будь справедливим завжди, не говори неправду.

7. Гордість. – Здоровайся з усіма незнайомими людьми першим. Будь нижчим. Прийми ім’я Білий (Ош), і на ньому одному базуйся в житті. Проси: «Учителю, дай мені здоровя». Вибачай людям провину, не суди, не карай, не саджай у вязницю. Ми додали рекомендації із вчення Іванова, яким шляхом можна перемогти свої недоліки. Бажаємо всім щастя, здоров’я. 

   Кількість сім перемог переходить в нову якість, якої не було раніше.  Хто перемагає себе, той стає новим чоловіком. Він буде мати назву Білий.    

  

   Люди є Сонце, а Сонце є люди.   Початкова якість видимого світла всі кольори попадає в око людини. Кількість переходить у нову якісь, яка є запереченням початкової якості. Люди бачать біле світло, такого кольору не було спочатку, у них проявляється нова свідомість. Вони заперечують навіть існування Сонця. Іванов заперечує існування Сонця для людей через це явище. Це все правильно і нормально, хто розуміє закони діалектики.     

    Білого Сонця, яке ми бачимо, нема, а люди є, вони є Сонце на білому світі. Люди народили Сонце самі. Сонця нема такого, як ми всі думаємо, тобто білого, навколо якого планети.

   Люди навчили себе спати. Вони втратили свої здібності й умерли безсилими. Вчення Іванова не вірить Сонцю, а вірить своїм силам.  Сонце не треба ні на що, сонце не допоможе, якщо людина не виробить у себе сили. Іванов не вірить Сонцю, він не визнає його сили над ним. Сонця нема, як ми з вами думаємо. Сонце є ми, розумна істота.

   Люди навчилися тягнути до себе час своїм розумом, вони тягнуть тепер. Нам треба буде зробити так без усякого Сонця. Ми не повинні сподіватися ні на що, крім чоловіка. Він завойовує сам у природі. Це є наш дорогий Учитель. Ми не повинні сподіватися на Сонце. Ми вважаємо, що Сонця нема для людей, Сонце є для інших живих істот. Дві сторони є в природі: тепле  хороше, холодне, погане. Люди отримують тепле і добре через Сонце. Ідея Іванова – кинути якості теплі і добрі, а прийняти якості холодні і погані. Коли люди вважають, що Сонця нема, це є холодна і погана сторона для людей.     

   Сонця немає, є люди, які тягнуть час до себе. Вони хочуть і роблять. Сонце  є ми, всі наші земні люди.

   Сон наш є  миліший від усього, герой усякий гине в ньому навіки. Сонця немає як такого. Життя національних людей є на нашій планеті Землі. Вони є самі на білому світі Сонце. Їхній розум, життєвий мозок хоче і робить у них.  Люди є все Сонце, а Сонце є люди. Вони бажають, щоби було Сонце, так воно й робиться слідом за людьми. Сонце – це є ми, всі люди.

 

Цитати Іванова про Сонце.

    6507:61.  «Сонце не примушує вірити його силам, бо Сонця немає такого, як ми з вами думаємо і робимо.  Якби Сонце було, як воно сходить і заходить по нашій Землі, воно б прибрало хвилі океанські.  Воно є полум'я, нам з вами здається.  Чоловік  не навчив жити сам себе з одним Сонцем і без Сонця, він навчив себе спати.  62. А коли ніч приходить, він іде спати на спокій. Він спить, нічого не думає. Його сон підносить йому, що буде з його життям завтра.  Природа показала на першому чоловікові, за його зроблене і вжите ним.  Він втратив свої здібності через це, і помер безсилий. Ми питаємо чоловіка первонародженого. Для чого народився він, або для чого народили його?  Він не народжувався сам, природа народила його не для того, щоб він воював з природою. Вона народила його для дружби, жити разом.   88.  Вчення Іванова не вірить Сонцю, а вірить своїм силам.  Сонце не треба ні на що, Сонце не допоможе, якщо людина не виробить сили. 128. Іванов не вірить Сонцю, він не визнає його сили над ним. Сонця, як ми з вами думаємо, немає.129. Сонце – це є ми, розумна істота».

   6604:138. «Сонце є, ми народжуємо його щоранку. 139. Сонце заходить не саме, ми садимо його своїми втомленими силами. Його не було в природі колись, перший чоловік народив його. Вся атмосфера є народжена. Ми не отримали того, чого хотіли. Ми отримали те, чого ми не хотіли».

     6710а:61. «Всі кажуть, що сонце є.  А чому моя думка не погоджується?  Це  Сонце світить не наше. Люди створюють самі».  6803:91. «Ми народили день своєю появою. Якби нас, людей, не було в такому самовільному житті, ми б не мали Сонця на небі. Ми народили його самі».

   6807:20. «20. Ми знаємо про такий час.  Ми не обходимося без вечора. Потім ранній ранок приходить слідом за ним. Хто робив це все нам? Ми навчилися тягнути це до себе своїм розумом. Природа не дає нам це, а ми робимо самі це. Сонця як такого немає. Люди є самі в природі, їм потрібна завжди весна, та вони не проти від літа, осені.  Зима не подобалася нікому, вона не потрібна. 24. Ми тягнули до себе час, так ми тягнемо його зараз. Сонце встало на землю, ми всі з вами піднялися. Та ми пішли в бій на нашу велику матір. 27. Нам треба буде зробити так без усякого Сонця. Ми не повинні сподіватися ні на що, крім чоловіка. Він завойовує сам у природі».

     6904:121. «Сонця немає самого. Люди є одні, які тягнуть час до себе, зустрічають і проводжають місце кожне».

   7201.15:56. «Тіло повинно бути таким, як воно народилося. Треба зробитися таким, як і раніше був. Сонце – це є ми, всі наші земні люди. Вони лягають спати без усякого Сонця. Воно не появляється до самого ранку. Коли ми зустрічаємося з ним, ми щасливі».   7212:123. «Сон наш є  миліший від усього, герой усякий гине в ньому навіки. За моїм висновком, Сонця немає як такого. Життя національних людей є на нашій планеті Землі. Вони є самі на білому світі Сонце. Їхній розум, життєвий мозок хоче і робить у них».

   7212:124. «Сонця немає між людьми, як вони думають. Хазяїн Бог є. Справа наша є холод і погана сторона, треба бути живим без усякого Сонця».

    7301.30:9. «Ми вважали до цього діла: Сонце стоїть на своєму місці, а Земля крутиться (навколо своєї осі). Це неправда. Сонця як такого немає між людьми в атмосфері, як ми всі вирішили. Висновок один є такий тепер. Сонце є ми, люди. Вони почали робити в житті. Якби Сонце було в нас таке, як ми з вами думаємо, воно б спалило нас. А то це є. Ми з вами хочемо, те і зробимо. 93. Сонце приходить щодня, і воно відходить. Люди хочуть самі цього і роблять у цьому, у них виходить».    

    7510:17. «Наука говорить, що живе тіло Сонця є вогняне. Воно не має вогню як природне. Якби воно було вогняне і сили були, то мікроби палилися від нього. Це атмосфера є така, вона не є шкідлива зимою зовсім. Ви з'єднайте ніч з днем із цим ділом, так та атмосфера. Вона не розділяється на різне, в природі є все однакове. Ми думаємо так, що холод наступає звідкілясь, а він появляється тут же на цьому місці. Так  само Сонце заходить за Землю начебто. Ні, це відбувається в наших людях. Люди роблять це все у природі. Вони вибрали це місце, знайшли своє існування, вони придбавали те, що треба в житті.

   31. Милі мої всі люди, гляньте на сонце!  Ви побачите там правду, своє оздоровлення. Ви будете такими, як я: Переможець природи, Учитель народу та Бог землі. 32. Ось чого нам треба добитись у природі, щоб цього чоловіка прославили як Бога Землі за його діло. Він примушує ходити калік, він дає зір сліпим, а всі нові хвороби щезають через учинок його. Ось що він зробив нам, він розкрив життя і прогнав  смерть. Іванов зробив це все своїми руками сам, він є не теоретик у житті, він зустрічався природно з повітрям, з водою, він  ступав по землі зі своєю практикою в природі. Я не старався уникати цього всього. Мої сили процвітали, природа освітила їх для цього, щоб допомагати ними нашому хворому чоловікові. А коли він зрозуміє мене такого, він згодиться і буде в природі таким, як я. Учитель не заперечує мати всім ці сили, лише б любов була ваша в цьому. Нам не треба чекати час, а ми готуємося до нього, ми направляємо всі свої сили для того, щоб зробити це діло. Ми ходимо весь рік весь час, робимо те, що годує нас весь рік.

   34. Ми трудилися без усякого відпочинку від самого першого чоловіка. Він став майструвати в природі це початкове життя. Він був чоловік світило всьому, він був хазяїн своєму ділу в природі.  35. Коли він говорив слова, у нього виходило. Він розділив світло і темноту. 36. Це не Сонце є, а люди хочуть і хотіли самі ще вчора після заходу Сонця. Воно зайшло в нас і зійшло з нами. Ми прибрали його з дороги спільними силами народними. Воно є люди, найголовніше. Якби не люди, у нас не було б нічого. Сонце треба всім живим істотам, вони радуються ним, а не сонце ними.  Люди є все Сонце, а Сонце є люди. Вони бажають, щоби було Сонце, так воно й робиться слідом за людьми. І Сонце ховається після них».     

    7704:1. «Наші люди хочуть узнати, Сонце є між нами такими, чи його як такого немає? Відповідаю прямо.  Сонце – це є ми, всі люди, встаємо і лягаємо. Природа оточила нас цим, дала світло і тьму».    7906:81. «Це така природа прийшла на це діло, вона вводить це все в житті. Це така народжена видимість, котра означає. Сонце – це є щось таке, всі наші люди. У них усіх є така часткова сила, те, чому треба бути».

  

 2018-07-21

 

Література                

Сухан В. В. Хімія. – К.: Либідь, 1993. – 408 с. 

Бом Д. Квантова теорія. – М. 1965. 728с.

Шпольський Д. Атомна фізика. Т 1. – М. Наука. 1974. 576с.

Гурштейн А. А. Вічні таємниці неба. –  М. 1973. 255с.

Баренбаум А. А. Галактика. Сонячна система. Земля./М:ГЕОС – 2002.

Лансберг Г. С. Оптика. – М. 2006. – 848с.