Евволюція                osh.kiev.ua

 

Ош

 

2020.07.08

 

Ош – люди самі є сонце, тому що самі творять світло.

 

Упорядник Ош

 

Зміст

1.Людство творить світло.

1.1. Історія послідовника Ош.

1.2. Досвід послідовника Ош.

2. Евволюція Всесвіту.

 2.1. Стан Всесвіту є невизначений в початковий момент часу.

2.2. Коли почалась евволюція Всесвіту.

2.3. Розширення Всесвіту.

2.4. Стискання Всесвіту. Галактика.

2.5. Стан зорі й галактики є невизначений в центрі галактики.

3. Еволюційна послідовність

3.1. Послідовність 1.

3.2. Послідовність 2.

4. Цитати Іванова про Сонце.

4.1. Природа і люди.

5. Автотрофне людство.

5.1. Концепція Вернадського за працею «Автотрофність людства».

5.2. Мікрофлора кишечника людини.

5.3. Симбіоз організму і флори кишечника.

5.4. Способи переходу на автотрофне живлення.

5.5. Практичний перехід на автотрофний стан — соціальне перетворення.

 

1. Людство творить світло

1.1. Історія послідовника Ош

        Іванов Порфирій Корнійович – це визнаний Переможець природи, Учитель народу, Бог Землі за ділом. Учитель Іванов хотів побачити  другого незалежного чоловіка, такого, як він. Він писав у працях, що він чекає юнака, який визнає його і його ідею. Його праці призначені для молоді, він писав, що праці є «мій подарунок молоді». Учитель Іванов пише в працях, що очікує людство в майбутньому: «А коли до нас появиться на арену цього всього. Бог Дух Святий, усе терплячий у житті, відійде, його не буде в житті. Проявиться й оточить сам Великий Дух, поламає все на світі в житті».7712:378. Учитель піде з життя, а прийде другий чоловік.

   Учитель Іванов говорив про безсмертя в працях: «Люди прийдуть з ним, вони скажуть у весь свій голос: Учителю, а коли це так буде? Він відповість нам так. Ні я, ніхто з усіх людей, ні мати наша рідна, вона із своїми ангелами не скаже нам, а тільки сам вищий за всіх за своїм розумовим розвитком. Він скаже нам усім тоді про це діло, коли здійсниться це ось наше безсмертя. Я як Учитель  про це ось давно думаю, але сказати про це діло, як це ось буде, не скажу, не промовлю». 7804:170.        

   Учитель Іванов пише в зошиті «Чувілкін бугор губа» про другого чоловіка. «Ми питали Учителя не раз: а хто буде другий чоловік? Всім хотілось знати про це. Учитель сказав так нам усім. Ні я, ніхто з нас, навіть ангели не зможуть сказати про це, крім одного вищого від усіх. Він знайде, він пришле на своє місце. Він займе і скаже: це моє місце. Я прийшов на нього не для того, щоб учити вищого від себе. Я прийшов сюди до цього чоловіка,  природа прислала мене. Я буду учитися всього його слова в нього». 7806:31. Учитель Іванов чекав другого чоловіка, природа прислала йому його.

    Учитель приймав усіх, хто  приходив до нього з проханням прийняти. У травні 1979 року Учитель Іванов прийняв учня з Києва, як усіх приймав. На прийомі Учитель Іванов вводив сили через руки, учив усно усіх виконувати такі поради для збереження здоров'я. 1. Обливатися холодною водою два рази на день, вранці й увечері. 2. Здороватися з усіма людьми, котрі зустрічаються в житті. 3. Знайти бідного нужденного, допомогти йому за своїми можливостями, сказати собі, що даєш допомогу за те, щоб тобі було добре,  і віддати. 4. Не вживати їжу і  не пити воду 42 години від п'ятниці до неділі до 12 годин. Перед їдою о 12 годині робити вдих з висоти через гортань до відмови, просити: «Учителю, дай мені здоров'я». Повторити три рази на природі. Після цього можна їсти все, що хочеш. 5. Не курити, не вживати алкоголь, наркотики, не плювати на землю.

   Нам свідомо треба загартовуватися. Спочатку нам можна обливати ноги холодною водою, потім поступово згодом за бажання перейти обливати ноги, груди, плечі – так робив Іванов. Ми повинні робити так, щоб ми задовольнили себе в житті. Не бажано переохолоджувати організм, треба берегти органи, залози змолоду. Треба пам'ятати, що обливання холодною водою – це адаптаційний стрес для організму, при якому залози внутрішньої секреції виснажуються згодом через багато років, наднирники та інші, що веде до кінця життя. Обливання холодною водою пробуджує центральну нервову систему, вона включає процес перетворення білка організму в теплову енергію, це внутрішнє тепло оздоровлює організм. Якщо внутрішнього тепла не буде в тілі, то ніяке інше тепло не зігріє тіло. Якщо вам важко бути без їжі й води, пробуйте бути без їжі одну добу від п'ятниці 18 годин до суботи. Загартування дає активне довголіття.      

   Учень виконував поради Учителя, вивчав вчення його в працях. У 1980 році Учитель сказав учню: «Ти приймай бажаючих, як я робив, а люди нехай просять мене, Учителя». Учень так приймав на своєму місці. В 1981 році учень написав Учителеві лист-звіт, що він робив і що зробив, підписався своїм звичайним прізвищем від батьків. Учитель прочитав лист, переписав у свій зошит Паршек. 1981.02. с110 – 127. В кінці листа Учитель написав замість звичайного прізвища учня нове прізвище від себе: «Автор Валентин Александрович Ош» (рос).

   Що нам відомо про слово Ош? Бог Ош є в марійської віри, Ош означає Білий у перекладі. У Киргизії є найдревніше на землі місто Ош. На Кавказі на березі річки Біла Порфирію Іванову прийшла свідомість, яка визначила буття Іванова на все життя, як Бога. Всесвіт або природа має також іншу назву білий світ.          

   Учитель благословив учня редагувати і видавати зошити Учителя у друкованому вигляді. У 1982 році Учитель спитав в учня Ош: «Ти не думаєш кидати мою ідею?» Учень відповів: «Це моє життя». Учитель спитав: «Ти скільки діб терпів без їжі?». Учень відповів: «Чотири доби в тиждень». Учитель сказав: «Цього мало, пробуй бути без їжі шість діб, пробуй терпіти так два тижні, потім місяць, пробуй ходити без сорочки, ти в мене збоку». В 1989 році учень прийняв нове прізвище Ош від Учителя, як від батька – це друге народження від Бога. Учень вважав своїм місцем життя Чувілкін бугор, прагнув зайняти його для вічного життя.  В 1989 році учень прийшов на бугор, визнав Учителя Іванова Богом Землі, назвав Учителя Іванова Батьком Ош, а себе назвав сином Ош, бо люди отримують прізвище завжди від батька, і прізвище у батька і сина є одне. З 1989 року понад десять років учень Ош ходив без сорочки босим літом і зимою і  жив поблизу райського місця в селі Оріхівці. Учня Ош народив батько Ош.  Учень Ош приймав бажаючих людей своїми руками на бугрі, усно давав пораду виконувати 5 порад Учителя Іванова для здоров'я, пробувати жити навколо райського місця однією сім'єю, радив прийняти нове прізвище Ош і базуватися на ньому. А сестри Людмила і Валентина, яких прийняв учень Ош, назвали його учителем Ош, як передбачав Учитель Іванов, інші послідовники підтримали їх. Учень став учителем. До 2000 року учитель Ош відредагував усі зошити, набрав у друкованому форматі, обнародував у мережі Інтернет, виконав усі поради Учителя, приймав усіх бажаючих. Можна зробити висновок, Учитель Іванов народив другого чоловіка з іменем Ош, якого він чекав від природи, вона прислала йому його. Про це свідчать такі факти. Учитель дав учню нове прізвище Ош, як новому новонародженому чоловікові, як нікому, Учитель довірив учню одному редагувати і обнародувати його праці, приймати бажаючих людей, навчив бути без їжі шість діб, продовжувати ідею Учителя Іванова. Другий чоловік прийшов, його ім'я Ош. Учитель Ош багато разів читав про другого чоловіка, довго думав про нього, давно знав цю ідея Іванова, і нарешті, радість прийшла на землю, у цьому році він визнав, відчув себе другим чоловіком, якого чекав Учитель Іванов. Учитель Ош усвідомив, хто він є і що робити йому, щоб виконати ідею Учителя Іванова. Учитель Ош дякує від душі й серця Батьку Ош за науку, за життя. Безсмертна слава  Батьку Ош. Учитель Іванов писав у праці, що послідовникам треба обрати  одне ім'я і на ньому одному базуватися. Учитель Ош рекомендує всім обрати ім'я Ош від Бога. Ім'я Ош є спільне для послідовників Бога Ош, він є Порфирій Іванов у миру. Учитель Ош не присвоює це ім'я до свого тіла, не називає цю систему своїм іменем. Ця система не є чиясь особиста, а всіх послідовників з іменем Ош. Іванов сам написав це ім'я Ош своїм послідовникам у праці, вони самі обирають ім'я Ош і базуються на ньому одному в житті. Ош – це є ім'я Боже, святе, велике, означає Білий у перекладі. Ідея Батька Ош звершиться  через ім'я Ош. Зараз першого чоловіка Учителя Іванова нема між людьми в житті, Бог Дух Святий відійшов, а другий живий чоловік Учитель Ош проявився і продовжує його діло, виконує його ідею, створив систему Ош. Батьку Ош слава безсмертна.

 

   Люди є джерело енергії, як Сонце. А це Сонце, яке світить нам зараз, є не наше, не ми створили його, а люди, які були до нас. Учитель Іванов (Ош) сам творив білий світ через біле світло і навчав людей творити.  Учитель Порфирій Іванов (Ош) направив думку людей на вивчення, пізнання Всесвіту. Учитель Порфирій Іванов (Ош) учить усіх любити  природу, вивчати її, розуміти, цінувати, берегти, як око, творити білий світ. Тому в Учителя Іванова є власне ім’я Ош, яке в перекладі означає Білий.            

   Іванов стверджує, що люди самі є на білому світі Сонце. Порфирій Іванов пише в праці про свій досвід: 1982.04:с123.  «Мені стало легко без головного убору. Я побачив біле світло, моя голова оздоровилась, вона не стала мати захворювання в себе. А раз мозок набрався природних сил, то внутрішність моя загорілась вогнем. Холодна сторона відійшла, а тепло прийшло, від чого нам, таким людям, не відірватись».   Іванов стверджує, що Сонця, як ми з вами думаємо, нема: «Сонце – це є ми, розумна істота». 6507:129.   «Це  Сонце світить не наше. Люди створюють самі». 6710:61.

   «Нам треба буде зробити так без усякого Сонця. Ми не повинні сподіватися ні на що, крім людини. Він завойовує сам у природі». 6807:27.  «Сонце – це є ми, всі наші земні люди». 7201:56.

     «За моїм висновком, Сонця немає як такого. Життя національних людей є на нашій планеті Землі. Вони є самі на білому світі Сонце. Їхній розум, життєвий мозок хоче і робить у них».7212:123.

    «Хазяїн Бог є. Справа наша є холод і погана сторона, треба бути живим без усякого Сонця». 7212:124. «Люди є все Сонце, а Сонце є люди». 7510:36. Більше цитат (див. Розділ 4).

      Іванов говорить, що «це Сонце світить не наше». Мова йде про іншу зорю, яка на сьогодні ще не створена, але буде створена людьми із світла потім через мільйони  років. Люди зараз створюють світло, з якого  буде створено наступне Сонце, зорі. Ці люди є творці Всесвіту, Боги, в тому числі Ош (Порфирій Іванов). Тому Іванов у працях пропонував людям, щоб люди зрозуміли, що він є Бог усього Всесвіту, і самі ставали такими творцями. Іванов робив усе в житті для того, щоб люди ставали такими Богами. Учитель Іванов обрав особисте імя Ош, яке в перекладі означає Білий. Ім’я Ош зв’язане із білим світлом і білим світом. Він рекомендував усім обрати одне ім’я і на ньому одному базуватися. Він написав імя Ош у зошиті Паршек. 1981.02.с126. Учитель Іванов написав учню нове прізвище Ош, як батько синові, а учень прийняв нове прізвище Ош, не присвоїв, і назвав Учителя Отцем Ош, він є Бог Ош. (див. Роз. 3). Учень назвав себе сином Ош, він рекомендує всім людям обрати імя Ош від Бога і на ньому одному базуватися в житті. Ім’я Ош є спільне для послідовників Учителя Іванова (Ош). Ім’я Ош є велике, святе, все звершиться через нього.       

   У 1982 році, за рік до уходу, Іванов говорив і писав у працях про шестиденне терпіння без їжі. Він сам не міг робити це через хворобу ноги, яку зробили йому лікарі в психлікарні. Іванов пише: 8202:78. «Паршек рахує ці дні, що прибувають, вони приведуть із собою потім  ще більше свідоме терпіння. У тиждень в одну неділю доводилось  їсти один місяць, його треба завоювати досвідом, потім півроку, шість місяців, і слідом за цим самим рік протерпіти, і зовсім проститись із цією їжею. Це буде завоювання для всього світу всіх наших людей безсмертя. Воно робилось, і робиться це діло на указаному місці, там де усі умови є отримати можливість, щоби життя без потреби засяяло в людях. Ми виженемо смерть як таку. Ми не будемо вмирати більше так ось, а ми будемо вічно жити. Це наше буде діло».

 

 2. Досвід послідовника Ош. Система Ош

     Ми оздоровлюємось за системою Учителя Іванова, ми спочатку виконуємо п'ять заповідей Іванова, 42 години перебуваємо без їжі щотижня, потім 66, потім 108 годин терпіння без їжі в тиждень. Потім ми періодично вживаємо їжу одну добу і слідом за цим не вживаємо їжу три доби – так робимо кожні чотири доби.  Щоб виконати ідею Учителя Іванова, учитель Ош спочатку пробував періодично вживати їжу одну добу, потім не вживати їжу три доби. Це є система 1+ 3, її суть наступна. Ми періодично вживаємо їжу одну добу з 18 годин одного дня до 18 годин наступного дня, потім не вживаємо їжу три доби підряд, потім знову вживаємо їжу одну добу і так періодично повторюємо. Учитель Ош так періодично робив кожні чотири доби, і прагнув терпіти без їжі шість діб щотижня, поступово завоювати цей рубіж. Одного разу в третю добу без їжі Учитель Ош  вранці після пробудження став на ноги, випрямив спину, підняв руки, дивився між брови із закритими очима: і побачив біле світло, яке раніше ніколи не бачив. Це видіння білого світла повторювалось часто в третю добу без їжі. Людина бачить біле світло від себе, як сонце, із закритими очима або в темному місці близько півхвилини, лише треба бажати бачити біле світло. Спочатку ми бачимо одну маленьку білу зірочку, потім багато зірок, потім суцільне біле світло на все поле, як сонечко, маємо приємне почуття. Учитель Ош практично прийшов до висновку: людина в третю добу життя без їжі отримує просвітлення, починає світитися, тобто творити біле світло і його бачити. Таке біле світло своє Учитель Іванов бачив і багато інших людей, вони свідчили про це. Учитель Іванов писав про біле світло в праці. За висновком учителя Ош, основне завдання і  призначення людини в природі – творити і бачити біле світло для безсмертя природи і людей. Учитель Ош старається творити і бачити біле світло, бо це треба для життя. Іванов пише, що нам, таким людям, не відірватися від білого світла, і ми всі маємо бачити його. Іванов говорить у «Моїй перемозі»: «Мій вихід – у світлі». Нам усім треба бути таким, як Учитель.

 

    Люди є самі Сонце, про це Порфирій Іванов говорить у своїх працях. Кожен є маленьке сонце, а все людство складається з мільярдів маленьких сонць – це сила. Ця енергія відіграє визначальну роль в еволюції Всесвіту. Всі видимі в небі зорі Всесвіту і Сонце є старі, вони поступово щезають, через якийсь час вони перестануть існувати. Можна сказати, для нас Сонця нема, Іванов говорить про це. Із світла, яке люди створили зараз, поступово через мільйони років створяться нові галактики, зорі, планети, люди. Так поступово евволюційно твориться вічний  Всесвіт через людей. Існування природи залежить від дій людства, людство є творець Всесвіту, Бог Всесвіту, Розум Всесвіту. Природа народжує людей для життя природи, а людство, як сонце, народжує природу, так еволюціонує природа і люди. Основна функція, призначення людей у природі – бути  джерелом світла в природі, світитися в природі, тобто кожен має прагнути світитися в природі в житті. Це є заслуга в природі.

 

   Світла енергія. Енергія, яка утворює в людини видиме біле світло, називається світлою енергією. Учитель Ош випробував на собі світлу енергію і ділиться досвідом. Світла енергія накопичується в організмі та зберігається в неактивному потенціальному стані до певного моменту. Коли в організмі виникають умови – життя по-природному, очищення організму від токсинів, очищення каналів – тоді світла енергія сама піднімається до головного мозку й утворює біле світло, яке людина бачить. Світла енергія – це найголовніша енергія для життя людини і Всесвіту, від неї залежить створення і розвиток Всесвіту. Якщо людина живе правильно з любовю до природи, тобто по-природному, то світла енергія сама вільно піднімається до головного мозку й опускається.  Учитель Іванов любив природу і людей у житті, очевидно, у нього світла енергія вільно піднімалась, він є для нас усіх приклад у житті. У праведної людини світла енергія сама робить те, що треба в природі. Людина після сну вранці стає на ноги із заплющеними очима і бажає бачити біле світло, тоді світла енергія сама піднімається до мозку. Біле світло утворюється і його видно близько півхвилини, потім біле світло поступово саме зникає, незалежно від волі людини, світла енергія переходить у неактивний стан. А біле світло людини розповсюджується в просторі зі швидкістю світла, із нього утвориться темна матерія, із неї утворяться елементарні частинки, потім повітря, вода, земля, тіла, зорі через мільйони років. Творити біле світло людини – це основне призначення світлої енергії людини. Ми бачимо біле світло на третю добу без їжі, коли організм очистився від токсинів, має очищені канали, не має похоті тощо. Люди можуть бачити біле світло при різних умовах, бо у них різні здібності. Одні бачать біле світло на третій добі без їжі, інші будуть бачити на 4-й добі без їжі, або 5-й добі без їжі, або 6-й добі без їжі.

   Застереження! Якщо в організмі які-небудь канали не очищені, то виникає біль у цих місцях тіла, зменшення сили організму. У такому випадку не рекомендується бути без їжі три доби, треба відновити сили організму за системою Учителя Іванова, виконувати п'ять правил Учителя Іванова, терпіти без їжі 42 або 108 годин на тиждень.                   

   Нам усім не треба прагнути бачити своє біле світло багато раз у житті. Людині достатньо бачити своє біле світло від світлої енергії один раз або декілька разів для підтвердження, а потім треба розказати іншим людям, щоб і вони бачили біле світло. У праведної природної людини світла енергія сама піднімається до головного мозку і опускається стільки разів, скільки треба в природі. Якщо людина хоч один раз бачила своє біле світло, то вона вже є творець природи, вона виконала свою місію і призначення від природи, можна бути спокійним у житті, вона прожила недаремно. Христос один раз засвітився білим світлом перед учнями, це описано в писаннях. Учитель Порфирій Іванов один раз бачив біле світло й описав у своїй праці. Якщо ми будемо бачити біле світло багато раз, ми ризикуємо втратити енергію організму, він скоро виснажиться. Одноразове бачення білого світла благотворно впливає на мозок людини, на психіку, на свідомість. Іванов пише, що його мозок через біле світло оздоровився, набрався природних сил, тепло прийшло. Після цього Іванов став Учителем народу, він полюбив усе на світі, природу і людей. Світлу енергію не варто використовувати часто і не за призначенням. Очевидно, світла енергія є та енергії, яку йоги називають кундаліні. (див. Кундаліні – Вікіпедія). У йогів є свій спосіб підйому життєвої сили кундаліні. В Учителя Іванова та учителя Ош є свій природний  спосіб пробудження і підйому світлої енергії тобто кундаліні через любов. Головне, любити природу і людей, служити їм – це правильне життя, люди світяться, як сонце.  Перемагай у себе жадність, лінь, самовдоволеність, користолюбство, страх, лицемірство, гордість. Перемогти жадність – це погодитися на одну зарплату всім людям у житті, вводити еволюційний лад. Перемогти гордість – це любити всіх людей, прощати людям провини, не карати, не судити, щоб посадити у в'язницю. Перемогти страх – прийняти автотрофність. Якщо ми будемо мати таку перемогу в себе,  кундаліні буде підніматися. 

   Іванов говорить про Дух, який є світла енергія: 7710:189. «Ця історія моя мислилась у той час, коли я зовсім не їв. Моє тіло освітилося Духом. А раз Дух мене оточив, то мені легко буде жити. Ось чого треба в людях добитись – такого життя, а воно в нас є». Під поняттям Дух або Святий Дух ми розуміємо світлу енергію, яку творять люди і бачать біле світло, коли зовсім не їдять. Святий Дух – це світла енергія і біле світло, котре творять люди, коли не їдять. Світла енергія – це Святий Дух. Поняття Бог Дух Святий не стосується християнської релігії. Бог Дух Святий – це людина, котра освітилася Духом, тобто світлою енергією, завдяки якій вона зробила людям корисну справу.           

    Призначення людей у житті – творити біле світло, щоб Всесвіт еволюціонував вічно. Ця істина є відкрита дітям. Маленька донька сказала, що для безсмертя треба створювати світло.     

 

   Споживання їжі протягом доби. Життя без їжі. На третій день без їжі о 18 годині ми починаємо вживати їжу і вживаємо до 18 години наступного дня. Ми вживаємо їжу одну добу, з 18 годин одного дня до 18 годин наступного дня. Нам дуже важливо правильно починати вживати їжу після терпіння, щоб не зашкодити організму, відновити масу тіла,  отримати можливість для наступного життя без їжі за системою. Починаємо з гімну Учителя, дякуємо Учителеві й усім. Наш вогонь перетравлення їжі погаснув без їжі, намагаємося відновити його.  Ми робимо вдихи, видихи за системою Учителя, наповнюємо кишечник повітрям з Учителем, при цьому починається розпалювання внутрішнього вогню.  Починаємо вживати їжу, котра є соки фруктів і овочів. Це морква, яблука, апельсини. Ми повинні підтримувати вільну прохідність кишечника, не допускати затору в кишечнику, який може виникати через тверду їжу – це небезпечно. Сік розводити навпіл з водою, пити маленькими ковточками разом зі слиною. Можна пробувати вживати сироватку з кислого  непастеризованого молока, або просте кисле молоко. Цю їжу і воду треба вживати доти, поки не почнеться бурчання в животі й очищення кишечника, спочатку тверде за формою, потім рідке чорно-коричного кольору. Це починається через 1 – 3 години від початку. Потім ми можемо вживати салати зі свіжих сирих овочів, фруктів: морква, буряк, капуста, яблуко, лимон, олія. Для каші можна взяти гречку, овес або пшоно з овочами, олією, без кухонної солі. Учитель Іванов рекомендував вживати молочне і фрукти, воду не пити; варене, хліб заквашений, м'ясо, рибу, яйця, чай не вживати. Ми очікуємо свята без їжі.

   Життя без їжі. Ми починаємо очищати кишечник зранку, о 5 – 6 годині, з допомогою клізми зі своєї свіжої сечі. Ми використовуємо всю свою свіжу сечу, котру зібрали за добу, щоб якусь патогенну флору не ввести в кишечник. Сечу вводимо близько одного літра, очищаємо товстий кишечник, потім вводимо ще раз стільки само, очищаємо кишечник. Після цього ми почуваємо себе легко, добре весь день, і наступний день також легко. На третій день вдосвіта дивимось біле світло, після цього в душі і серці почуття виконаного обов'язку. На третій день без їжі о 18 годині починаємо вживати їжу. Під час сухого голодування нам доводиться обливати тільки ноги, як обливав Іванов, бо при обливанні всього тіла близько півлітра води може всмоктуватися через шкіру – це буде вже мокре голодування, а не сухе. Організм учиться брати воду з повітря. При такому  режимі організм мало засмічується токсинами від їжі за одну добу і ефективно очищується від токсинів  протягом трьох діб без їжі. Ми можемо трудитися розумово,  якщо треба. 

   Ми робимо дихальну вправу щодня, щоб почуття голоду не шкодило шлунку, кишечнику. Коли виникає почуття голоду в кишечнику, шлунку, ми розширюємо груди, живіт втягується, робимо вдих через гортань до відмови з нескінченної висоти, ковтаємо повітря, розслаблюємо груди, живіт, просимо Учителя. Повітря з рідиною попадає в кишечник, ми чуємо бурчання, видихаємо вільно. Ми повторюємо вдих десять разів або більше щодня на свіжому повітрі на природі. Почуття голоду зникає, бо повітря в кишечнику живить флору, а вона живить наш організм. Ми використовуємо цю вправу також для розпалювання внутрішнього вогню для перетравлення їжі. Коли болить щось у тілі, ми вдихаємо до відмови і дивимось на місце, яке тривожить – біль перестає, тіло оздоровлюється.

    Учитель говорить, що ми не будемо вживати їжу шість діб на райському місці, де є умови і можливість бути без усяких потреб, і наші люди є. Іванов. 8212:140: «Коли ми переступимо поріг на Чувілкін бугор, то ми візьмемо левонш весь тиждень, ми не будемо вживати шість днів їжі й води. Це буде наша перемога в цьому ділі. Ми повинні добитися цього в природі, природа відкриє нам свої очі, щоб ми бачили це».

   Учитель Іванов не рекомендує довго спати, щоб мозок був бадьорий постійно, а організм був свідомий завжди. Сон губить людину, герой гине уві сні, бо організм є несвідомий уві сні. Людина уві сні – не мертва, не жива.    Треба згадувати себе, «хто я», при цьому ви відчуваєте себе справа від серця і в мозку ззаду на потилиці, енергія організму зберігається, очі дивляться в нескінченність, думки нема.

   Коли три доби закінчується, свято життя без їжі закінчується. Життя без їжі було легке, як свято, розум ясний, ми не називаємо таке життя терпінням без їжі. Ми отримали задоволення, не вбивали живе в природі, а жили за рахунок себе, ми жили, як хоче природа, тобто жили здоровими і випромінювали світло. Природа не карає таких людей хворобою, люди запобігають хворобі, застуді. Звичайний апетит щезає.  Дякуємо природі та Учителеві, і всім.

 

Людство з іменем Ош – творець Всесвіту і Бог Всесвіту за ділом.

   Який має бути наш Бог? Бог – це є живі люди, творець Всесвіту, вічний, невмираючий, безсмертний, род, він завжди при народженні. Люди бачили його лице, знають його ім'я, люди просять його, а він через природу допомагає. Люди мають бачити його живого, вірити йому, виконувати його заповіді. Це є наш Бог, наприклад, Христос. Іванов зробив у житті те, що колись говорив Христос.

   Багато людей уже є просвітлених, вони бачили хоч один раз своє біле світло, визнали ім'я Ош, терпіли без їжі три доби і більше. А раз багато людей є, то це явище називається людство, а людство живе вічно, воно безсмертне, невмираюче, воно тільки народжується. А якщо людство з іменем Ош діє в житті за системою Ош, то ці люди є просвітлені, вони випромінюють біле світло, з якого твориться природа. А раз люди творять біле світло, то вони є творці Всесвіту, вони творять матерію. За нашим висновком, людство Ош є вічне, безсмертне, невмираюче, творець Всесвіту, Бог Всесвіту. Людство Ош має якості Бога, тому людство Ош будемо називати Бог Ош. Бог Ош – це не одна особа, а група просвітлених людей з Божими якостями та іменем Ош.  Бог Дух святий, який все терпить у житті, відійшов, його нема в житті. Бог Ош – це Великий Дух, так назвав Іванов, він проявився в 2019 році, він поламає все на світі старе негоже, шкідливе, а побудує все нове живе, корисне – таке його завдання. Коли Іванов був один Ош, він називав себе одного Богом, і люди називали його одного Богом. А тепер людство Ош існує, ми називаємо його істинним, справжнім вічним, безсмертним, невмираючим Богом Ош. Іванов – це перший Ош, він входить до складу людства Ош навічно, він безсмертний. Батьку Ош слава безсмертна.  Таке питання виникає, коли здійсниться таке безсмертя, про яке говорив Іванов? Якщо зараз людство Ош просвітлених людей створилося, то можна сказати, що таке безсмертя, про яке говорив Іванов, уже здійснилося, існує, бо людство Ош є безсмертне, вічне, невмираюче.

   Колись такі люди створили цей білий світ, в якому ми з вами зараз живемо. Ми дякуємо їм за життя на білому світі. А тепер ми, тобто Бог Ош, творимо білий світ для майбутніх людей, таких, як ми. У природі колись народяться нові зорі, планети, такі люди, вини будуть дякувати нам за життя своє і за все на білому світі. Ми, всі сучасні люди, закопали в землю наших померлих братів, сестер, батьків, матерів – вони лежать там у праху і чекають Бога Ош, котрий їх відкопає і вони будуть жити. Ми всі закопали їх, і ми відкопаємо їх, це робить зараз Бог Ош через біле світло.

   Коли ми ототожнюємо себе з тілом, коли людина має думку «я – тіло», таке неістинне «я» вмирає разом з тілом. А коли ми розуміємо, що ми живемо у Всесвіті вічно, коли людина має думку «Я – Всесвіт», або «Я – природа», то це «Я» істинне людини, воно не вмирає. Учитель Іванов говорив: «Я – природа», «Я не буду умирати». Він мав на увазі істинне «Я», котре у Всесвіті не вмирає. І в той час Іванов говорив, що тіло людини старіє, приходить час, і тіло вмирає, його закопують у землю. Учитель Ош бачить себе у Всесвіті, він має думку «Я – Всесвіт», «Я не буду вмирати у Всесвіті», бо розумію Всесвіт, котрий не вмирає – це говорить істинне «Я». Це є безсмертя людини, про котре говорив Учитель Іванов. І кожен буде безсмертний, хто піде по дорозі Бога Ош. Колись у природі хтось жив з іменем Ош, тобто Білий, бо природа має назву білий світ,  і тепер Білий, тобто Ош, живе серед людей, творить білий світ.

    Бог Ош своє знайдене ставить, і нікому не заважає в житті. Ми просимо всіх людей не заважати нам зараз робити своє в житті. Бог Ош любить усіх людей, він нікого не карає, а прощає кожному провини, така його милість. А природа карає людей за їхні гріхи в житті, за нелюбов природи. Бог Ош судить усіх людей своїм словом, тобто учить людей, щоб природа не карала людей своїми силами: хворобами, смертю тощо. Природа є матір рідна всіх людей, вона народжує, годує їх, все дає. Нам треба природу матір любити, цінувати, берегти, як своє око. А люди не люблять природу, примушують її, відходять від неї, не загартовуються, не люблять холодне і погане. Природа карає таких людей своїми силами: саджає хвороби, робить війни між людьми тощо. Природа буде карати доти, поки не зміниться свідомість у людей, зародиться любов.

    Наше райське місце на землі – це Україна, село Оріхівка, Луганської області, Лутугінського району, там є святий райський Чувілкін бугор. За вченням Іванова, Ош, райський бугор належить усім людям усього світу. Хто любить його, тому він належить. Бог Ош дозволяє бути на бугрі всім людям всіх національностей і народів, нікому не дано права кого-небудь з послідовників Іванова не допускати до бугра. Старайтесь попасти на це святе місце в Україні, любіть Україну, бережіть її, не воюйте з нею, дайте вільний доступ до Оріхівки людям з будь-якої країни.  За вченням Іванова та Ош, всі послідовники  запрошуються жити спільно навколо райського бугра за вченням Іванова, всі бажаючі можуть прийти на райське місце. На цьому місці ми всі будемо вчитися жити за вченням Іванова, ми навчимося і будемо жити без смерті.

    Ось ще один спосіб людям творити світло, як Сонце. Учитель Іванов пише про людський рай на землі, котрий є природним способом колективно творити світло. Коли тисячі людей зберуться в одному місці на бугрі без потреб, як рій, вони будуть без їжі три доби і чотири, і більше. Вони будуть зігрівати самі себе без одягу в холодну пору. Звісно, у них проявиться здатність творити світло и його бачити, вони будуть світитися, як Сонце. Рій буде світитися, як Сонце. Такий рій був на ранніх етапах еволюційного розвитку людства в льодовиковий період і може бути в майбутньому, коли люди насміляться. Поки що люди бояться такого раю. Завдяки такому раю в минулому, люди стали такими людьми, як зараз. А потім десятки тисяч років тому люди кинули бути в раю, і евволюція людини припинилась. У людства має бути колективний спосіб творити світло, це треба для еволюції людини. Іванов пише: «51. На арену прийшла евволюція зі своїми силами, свої дні як такі принесла. 52. Ми стали після цього всього не так жити, як ми до цього жили: застуджувались, хворіли й на віки-віків умирали. Ця історія нам усім нове принесе. Це Чувілкін бугор, він нам ці якості введе. Ми не будемо так важко жити, нас оточить легке, холодне й погане. Ми доб’ємось від природи життя, але не смерті. Ось де виявиться правда, невмируща ідея: їжа не буде треба, одяг теж не буде треба, дім житлового характеру не буде треба. А буде треба всім нам Чувілкін бугор, його такі життєрадісні умови, земний рай: один поруч одного впритул стоять. Нас не буде природа поодинці забирати. Ми будемо мати тепло спільного характеру. Не природа нами, а ми нею будемо розпоряджатись своєю ввічливою просьбою. Нам доводиться просити природу своїм умінням, своєю любов’ю. А любов є для життя все. Лише б захотів, твоя думка іде по природі до мети.   53. А мета наша всіх така в житті, щоб жити на білому такому світі. Ми вмирати не станемо. Наше діло одне буде – умирати не станемо. Ось що нам бугор Чувілкін дасть. Ми це завоюємо, наші ноги це все зроблять, вони причепились до нашого бугра». 7805:51 

   Учитель Іванов уболіває за рідну Україну й українців, бо він сам  має українське походження, народився в Україні, батько українець. Учитель  Ош також є українець за походженням, батько українець. Українці мають бути сильні в житті, мають бути прикладом для інших народів у житті. Іванов пропонує всім бідним, нужденним, ображеним людям з любов'ю погодитися на однакову для всіх  зарплату демократичним шляхом, прощати людям за провини, не карати, не судити народним судом, звільнити всіх ув'язнених. Учитель Іванов говорить у праці:  «Учитель вносить людям свою еволюційну спільну свідому пропозицію, щоб жити однаково в природі. Людям не треба ніякої політики, не треба такий ріст економіки в житті. Нам треба рівна зарплата одна для всіх. Ми всі до одного человека маємо згодитися із цим утриманням, і взяти свою належну спільного надбання зарплату від малого до старого 33 рубля (33 долари в тиждень).  Ми повинні ліквідувати всі наявні засоби в житті. Люди повинні простити людям наявні борги, не мати злоби і ненависті на кожну людину. Ми повинні випустити всіх ув'язнених і божевільних за моєю ідеєю. Якщо нам усім буде мало, всім прибавимо». 7806:56. Якщо ви погоджуєтесь з однаковою зарплатою, то  демократичним шляхом обирайте відповідну  владу. Колись Христос теж говорив про зарплату всім один динарій у день.  Якщо ви проти тюрми в житті, то  прощайте людям провини в своєму житті, не осуджуйте їх, не карайте, не саджайте їх у тюрму. Ув'язнені нехай просять Бога Ош, щоб звільнили їх. Це все просто зробити. Колись і Христос заповідав прощати провини всім. Якщо ви не робите цього, то ображайтесь на себе. Так люди бідні, нужденні просто переможуть свого внутрішнього ворога, а потім і зовнішній ворог сам піде від такого суспільства. За ідеєю Іванова, нам усім треба  зробити з ворога любимого друга. Переможе той, хто простить іншому провини, він буде йому другом.

 

 Велика природна сила людства

    Людство, тобто всі люди всього світу, є творець Всесвіту через творення білого світла, бо кожен може творити біле світло через себе. Це кожному треба добре усвідомити і на основі цього створити своє ставлення до всіх людей усього світу і природи. Всіх людей на білому світі треба любити, як самого себе. Бажати людям те, що собі хочеш. Прощати людям провини, не карати. Любити ворогів своїх. Зробити з ворога любимого друга. Нам треба любити природу, як показав Учитель Іванов. Природні блага є спільні, земля і її багатства є спільні, не можна присвоювати землю і воювати за неї. Людство – є Бог Всесвіту, тому що воно є вічний творець Всесвіту через біле світло – Сонце.  Іншого реального справжнього Бога нема у світі.  Людство – один-єдиний Бог Всесвіту, вічний, невмираючий. Коли Учитель Іванов зрозумів це, він став служити людям, всі сили клав для цього. Так само робив Христос, видно за ділами. Іванов загартовувався в природі, щоб самому не хворіти і людям допомагати в здоров'ї. Він зрозумів, що суспільство має бути побудоване через любов між людьми. Такий суспільний лад він назвав евволюцією. А щоб побудувати евволюційний лад, людство має замінити старий недосконалий спосіб харчування на новий автотрофний спосіб харчування за системою Ош. 

Гімн Учителя Іванова:

«Люди Господу вірили, як Богу.

А Він сам до нас на землю прийшов.

Смерть як таку вижене.

А життя у славу введе.

Де люди візьмуться? На цьому бугрі.

Вони гучно скажуть слово.

Це є наше райське місце.

Чоловікові слава безсмертна».

 

2. Евволюція Всесвіту

 

Евволюція Всесвіту – співжиття Всесвіту і людства як живих організмів, яке приносить їм взаємну користь. Всякий  живий організм походить від іншого живого організму. Всесвіт, як живий організм,  народжує людей, а люди народжують Всесвіт, створюючи світло, темну матерію, з якої утворюються зорі, галактики, Всесвіт. Люди походять від Всесвіту, а Всесвіт походить від людей. 

 

2.1.Стан Всесвіту є невизначений у початковий момент часу

 

   Час t = 0.  Астрофізики дослідили в результаті спостережень, що Всесвіт розширюється, галактики взаємно віддаляються протягом мільярдів років. У зв’язку із цим вважається, Всесвіт виник  у певний початковий момент часу, спочатку він мав розміри близько розмірів атома. Ця властивість дає можливість застосувати принцип співвідношення невизначеності для вивчення стану Всесвіту в початковий момент часу. Співвідношення невизначеності: ∆Et  ≥ ћ. Якщо  енергія системи вимірюється з точністю  ∆E, то час,  до якого це вимірювання відноситься, повинен мати мінімальну невизначеність, яка дається виразом:  Et  ≥ ћ. Це співвідношення означає, що енергія (E) і час (t) не можуть отримувати одночасно визначені значення. Якщо значення  (t) визначено, тобто ∆t = 0, то  ∆E дорівнює нескінченності. Значить,  (E) не має ніякого визначеного значення. Співвідношення невизначеності є добуток нуля і нескінченності (0х∞). (див. Розділ 2.1).  Якщо стан Всесвіту розглядається у визначений час t = 0, то енергія Всесвіту дорівнює нескінченності, тобто не має визначеного значення. Тому не можна знати стан евволюційного розвитку Всесвіту в початковий момент часу. Стан Всесвіту є невизначений у початковий момент часу. Вважається, Всесвіт не має початку, тобто не має початку еволюції. Тому про стан Всесвіту в початковий момент говорити не має сенсу. (див. Всесвіт – Вікіпедія).  Відомий астрофізик Стівен Гокінг говорив про космологічну сінгулярність: «Результати наших спостережень підтверджують припущення про те, що Всесвіт виник у певний момент часу. Однак сам момент початку творіння, сінгулярність, не піддається жодному з відомих законів фізики». У звязку з невизначеним станом, у космологічній моделі Великий Вибух й інших моделях Всесвіту не розглядається причина виникнення матерії та енергії для її виникнення, просто приймається постулат, що Всесвіт не має початку. (див. Великий Вибух – Вікіпедія). У звязку з невизначеним станом Всесвіту в початковий момент, ніхто не може стверджувати, що Бог, якого не бачили, створив Всесвіт, як говорить релігія. Віра є неправильна, яка стверджує створення Богом Всесвіту в початковий момент. У звязку із невизначеністю стану Всесвіту в початковий момент, релігії стверджують, що Всесвіт не має початку. Правильніше сказати: стан Всесвіту є невизначений у початковий момент, або Всесвіт не має початку евволюції. Згідно з індуїстським вченням, у світу немає початку і кінця, він розвивається циклічно. Проте в «Енциклопедії індуїзму» зазначається, що все відбувалося волею Брахмана, який «менший від атома, але більший від найбільшого». Порфирій Іванов стверджує, що стан світу є невизначений в початковий момент. Ми не можемо знати, що було в світі на початку. Ми не можемо знати, світ створений Богом чи виник у процесі евволюції на початку. «Історія нам представила, нібито людина появилася від Бога чи від життєвої тварини мавпи. Словом, ми, усі люди цього потоку, не знаємо нічого, а  говоримо свої слова в цьому. Ми з вами не знаємо, що було в житті тоді, коли не було тьми й світла?» 7910:149.      

   Результати спостереження підтверджують, що світ на початку був невизначений. Це підтверджує наше припущення, що на початку Всесвіт мав розмір атома і кванту енергії.     

 

2.2.Коли  почалась евволюція Всесвіту?

    Час t = 10⁻¹⁵ сек і більший.  Яка найменша величина енергії Всесвіту або часу, за  якої евволюційний розвиток Всесвіту почався, тобто стан Всесвіту є визначений? Цю величину енергії підказує нам біле світло, яке бачить око людини. Перша думка приходить про біле світло, яке бачить око людини. Людство творить біле світло і бачить його, тому можемо прийняти, що енергія початку евволюції Всесвіту дорівнює енергії білого світла, яке бачить око людини. (див.роз.1.3). Енергія світла  є близько 1 еВ. Квант енергії видимого світла дорівнює  E = hγ = h/T. hпостійна Планка, Т – період часу. ET = h. Якщо енергія світла є 1 еВ, то період часу дорівнює: Т = h/E = 10⁻¹⁵ сек. Найменша відстань або довжина хвилі видимого світла дорівнює  s = cT = 10⁻⁷ м. Стан Всесвіту щодо еволюції є визначений від моменту часу 10⁻¹⁵ сек через світло, яке бачить око людини. Цей квант енергії  розповсюджувався в просторі за законами еволюції на відстань S, тобто світ визначений в точці S.

   Як виникає життя в природі? Будь-яке явище в природі виникає як дві протилежні сторони, вони існують в єдності й боротьбі за діалектикою. Наприклад, світло і темнота. Вище ми вияснили, що в природі все є визначеним через світло і темноту, вона розділилась як дві протилежні сторони. Розділення світла і темноти – це є таємниця, кожен дослідник розуміє її по-своєму. Релігії стверджують, що Бог розділив світло і тьму. За наукою, люди створюють світлу матерію, бачать біле світло, а через це темна матерія утворюється сама. Так люди розділили світло і тьму, вони творять еволюцію Всесвіту. 

Час, відстань, простір є дискретний.

 Розповсюдження світла відбувається за еволюційною послідовністю.  Кожній якості відповідає певна кількість, виражена числом. Процес евволюції виражає певна евволюційна послідовність, яка будується за діалектикою. (див. Розділ 2). Будуємо евволюційну послідовність для часу.

   1.Перший член початковий, позначимо через (1). 2.Другий член є заперечення першого, позначимо через (Т) (наш період = 10⁻¹⁵ сек). 3. Третій член є подвійне заперечення. Він є запереченням одного першого і одного другого, він є синтез двох. Подвійне заперечення є перехід у нову якість, він зберігає елементи і властивості попереднього стану, тобто фіксує спадкоємність. На основі цих властивостей третій член можемо прийняти рівним (2Т). Перші три члени маємо: 1, Т, 2Т. Це є арифметична прогресія з різницею Т. Послідовність часу є t =  Т, 2Т, 3Т, 4Т … nT.  n – будь-яке ціле число від нуля до нескінченності. У цих дискретних точках світ визначений, тобто існує.

   Відстань, на яку світло розповсюджується за період, дорівнює часу, помноженому на сталу величину (с), яка називається швидкість світла. s = c t. 

Аналогічним шляхом отримаємо послідовність для відстані: 1. Перший член початковий, (1). 2. Другий член є заперечення першого, дорівнює (d).3. Третій член є подвійне заперечення, яке є перехід в нову якість. Він зберігає елементи і властивості попереднього стану, тобто фіксує спадкоємність. На основі цих властивостей  третій член приймемо рівним (2d). Маємо перші три члени: 1, d. 2d. Це є арифметична прогресія з різницею d. Послідовність відстані є s = d, 2d, 3d, 4dnd. n – будь-яке ціле число від нуля до нескінченності.. Квант енергії світла розширюється на нескінченну відстань.

   Швидкість світла с = s/T = d/T; 2d/2T; 3d/3Tnd/nT. Швидкість світла в кожний момент і на кожній відстані постійна і дорівнює 300 тисяч км/сек. Простір і час створюється  через створення світла.   Поняття Всесвіт  точно означає, що все є світло. Світло розповсюджується  із різних джерел в різних напрямках хаотично. Так у процесі еволюції Всесвіту утворюється простір, наповнений світлом із різних багатьох джерел.

  

Перетворення енергії світла в масу.

   Розглянемо співвідношення невизначеності. (див. розд. 2.1). Для кванта світла є рівність: ∆Et = ∆xp.  Підставимо в рівність вирази:  p = (∆x/∆t) m. ∆x/∆t = c. Отримаємо рівність:  E = mc².  Або E = mc². m – маса в спокої.  Рівність еквівалентності енергії і маси виведена із співвідношення невизначеності, вона співпадає  з формулою Ейнштейна для еквівалентності енергії і маси, виведеною із теорії відносності, це підтвердження.  Енергія світла може перетворюватися в частинку з еквівалентною масою за цим законом. Енергія світла з енергією 1еВ перетворюється в елементарну частинку нейтрино з масою 1 еВ або меншою на величину кінетичної енергії за формулою

E = mc².

    З енергії світла утворюється частинка нейтрино з масою, меншою 1 еВ  (0,1 – 0,3 еВ), і швидкістю, близькою до швидкості світла. Для порівняння, маса електрона дорівнює – 511 еВ. Мудрі слова про Брахмана згадуються, що все відбувається його волею, він є «менший від атома, але більший від найбільшого». Квант світла менший від атома за масою, але через світло твориться найбільший Всесвіт. Отже, простір однорідний наповнюється квантами світла і нейтрино, котрі рухаються хаотично в різних напрямках зі швидкістю, близькою до світла. Вважається, простір наповнений темною матерією, яка складається з нейтрино.              

   Нейтри́но — стабільна, електрично нейтральна елементарна частинка. (див. Нейтрино – Вікіпедія). Вона належить до групи лептонів. Швидкість руху нейтрино близька до швидкості світла. Розрізняють нейтрино електронне, мюонне і тау-лептонне. Нейтрино і відповідні їм антинейтрино беруть участь тільки у слабких та гравітаційних взаємодіях. Вони відіграють велику роль у перетвореннях елементарних частинок, у глобальних космогонічних процесах.

   Властивості нейтрино. Кожному зарядженому лептону відповідає своя пара нейтрино/антинейтрино для електронного, мюонного, тау-лептонного. Останні експериментальні оцінки (на травень 2012), отримані в ході роботи австралійської колаборації WiggleZ на англо-австралійському телескопі засвідчують, що верхня межа маси для усіх ароматів нейтрино становить всього 0,29 еВ [http://science.compulenta.ru/677068/ Установлено строге астрофізичне обмеження на маси нейтрино].

   Маса нейтрино важлива для пояснення феномену прихованої маси в космології, оскільки, незважаючи на її мале значення, концентрація нейтрино у Всесвіті достатньо висока, щоб істотно вплинути на середню густину речовини.  Якщо нейтрино мають ненульову масу, то різні види нейтрино можуть перетворюватися один в одного. Нейтрино мають ліву спіральність, антинейтрино – праву спіральність.

   Склад = елементарна частинка, родина = ферміон, група =лептон, взаємодії = слабка, гравітаційна;  відкрита = 1956 рік,  символ = ν,  маса = дискутується, заряд = 0, спін = ½.

 

   Темна матерія – один із компонентів Всесвіту, існування якого виявлено нещодавно лише за гравітаційним впливом на видиму матерію і на фонове випромінювання, оскільки вона не випромінює і не розсіює електромагнітне випромінювання, а також не бере участі у сильній (ядерній) взаємодії. Темна матерія містить переважно нейтрино. Синонім темної матерії є прихована маса. (див. Темна матерія – Вікіпедія).  Припущення про її існування необхідне для пояснення розбіжностей між масами галактик, скупчень галактик та всього Всесвіту, виміряних за їхніми динамічними характеристиками.

   На основі спостережень структур більших за розмірами галактик та їх інтерпретації у рамках теорії Великого Вибуху встановлено, що темна матерія становить 26.8% від сумарної густини усіх компонентів Всесвіту. Для порівняння, звичайна речовина становить лише 4.9% від сумарної густини Всесвіту, решта густини; – 68.3% припадає на темну енергію. Якщо не брати до уваги темну енергію, то темна матерія становить близько 80% від густини матерії Всесвіту, а звичайна (видима) матерія становить лише близько 20%.  Як вважають, переважна більшість темної матерії у Всесвіті не баріонна. Вважається також, що вона не взаємодіє зі звичайною речовиною шляхом електромагнітної взаємодії, тобто частинки темної матерії не несуть електричного заряду. Небаріонна темна матерія включає нейтрино і значну частину інших частинок.

      Небаріонну темну матерію прийнято класифікувати за масою частинок або дисперсійною швидкістю цих частинок (масивніші частинки рухаються повільніше). Згідно з цією класифікацією, темну матерію поділяють на гарячу,  теплу і холодну темну матерію. Гаряча темна матерія містить нейтрино. Холодна темна матерія призводить до «висхідного» ієрархічного формування структури Всесвіту (спочатку формуються малі гравітаційні системи, які «зливаються» і утворюють більші гравітаційні системи), тоді як гаряча темна матерія призводить до «низхідного» формування його структури.

    Реліктове випромінювання. Реліктове випромінювання в просторі підтверджує існування потоку нейтрино в темній матерії. Реліктове випромінювання походить від потоку нейтрино в просторі. Спектр електромагнітного реліктового випромінювання корелюється зі спектром абсолютно чорного тіла при температурі близько 3 градуси Кельвіна. Випромінювання є ізотропне, однорідне в просторі, існує з перших секунд Всесвіту.    

   Нейтрино перетворюється на частинки з більшою масою. Нейтрино в темній матерії рухаються хаотично в усіх напрямках із швидкістю, яка близька до швидкості  світла, вони стикаються з іншими частинками. Нейтрино зливаються в результаті зіткнень, частинки утворюються більші за масою. В результаті багатьох зіткнень нейтрино утворюється нейтрон, який не має заряду, як і нейтрино. Нейтрон розпадається на протон і електрон. Так утворюються атоми водню, які найбільше розповсюджені у просторі.  Подібне і схоже явище відбувається в колоїдному розчині, наприклад, молоці, про це знає кожна господарка. Якщо маленькі частинки жиру молока хаотично рухаються, то частинки зліплюються в більші, утворюються згустки жиру з великою масою. Для цього треба час і хаотичний рух. Так у Всесвіті із найменших частинок нейтрино через великий час і безперервний рух утворюються великі елементарні частинки з масою: нейтрони, електрони, протони, атоми – із них утворюються повітря, вода земля,  космічні тіла. Так утворюються зорі, галактики.

   Цикли еволюції. Перший цикл. До першого циклу початок еволюції є невизначений, його не розглядаємо. 1. Природа розділилася на дві протилежні сторони, котрі існують в єдності й боротьбі – це світла матерія з енергії білого світла і темна або прихована матерія з потоку частинок нейтрино. 2. Між цими протилежностями виникає суперечність, яка вирішується через виникнення двох нових інших протилежностей – це темна матерія і елементарні частинки нейтрони. 3. Між новими протилежностями виникає суперечність, яка вирішується через перехід до двох нових протилежностей – це елементарні частинки нейтрони і атоми, які утворюють хімічні сполуки. 4. Між цими протилежностями виникає суперечність, яка вирішується через перехід до двох нових протилежностей – це хімічні атоми і тіла із хімічних елементів, зорі, планети, галактики. 5. Між цими протилежностями виникає суперечність, яка вирішується через перехід до двох нових протилежностей – це небесні тіла, планети і друга сторона живі люди. Цикл закінчується виникненням людини, яка має здібність творити біле світло із себе. Другий цикл. Він відбувається аналогічно до першого циклу.1. Живі люди розділили природу на дві протилежності через біле світло, яке вони створюють – це світла матерія через біле світло, які вони самі створюють, і темна або прихована матерія через нейтрино, яке створюється із світла. 2. Між цими протилежностями виникає суперечність, як у першому циклі. Вона вирішується  через перехід до двох нових протилежностей – це темна матерія із нейтрино та елементарні частинки нейтрони. Процеси 3, 4, 5 відбуваються аналогічно до першого циклу. Цикл завершується еволюційним виникненням людини, яка має здібність творити біле світло із себе. Аналогічно відбуваються третій, четвертий та інші цикли еволюції.

2.3. Розширення Всесвіту

     Процеси у Всесвіті відбуваються за евволюційною послідовністю, яка є арифметична прогресія зростаюча і прогресія, що убуває. (2.1).  Послідовність зростаюча виражає створення матерії, кількість галактик зростає, вони віддаляються, Всесвіт розширюється. Евволюційна послідовність, що убуває,  виражає процес знищення того, що створено спочатку. Створення чого-небудь і знищення його – це є дві  протилежні сторони в природі за діалектикою. Очевидно, щось має бути  створено спочатку в природі, воно знищується потім. Отже, процес створення чого-небудь випереджає процес знищення його завжди. Це пояснює існування створеного Всесвіту. Матерія створюється в цю мить, вона знищується в наступну мить. Хто створив світ, той знищує його. Процес створення і знищення відбуваються одночасно.

   У Всесвіті всі галактики взаємно віддаляються, простір розширюється в усі боки. (див. Всесвіт – Вікіпедія).

   Закон Габбла-Лемерта – закон астрономії, за яким швидкість взаємного віддалення  галактик пропорціональна відстані між ними.

   V = H d. (1.1).   Vшвидкість віддалення галактики від спостерігача,  d – відстань до галактики, яка віддаляється зі швидкістю V,  H – стала Габбла.  H = 67,77 (км/сек)/Мпк = 2,3х10⁻¹⁸  1/сек.

   Якщо вважати, що залежність швидкості розширення Всесвіту від відстані залишилася постійною, то величина, обернена до параметра Габбла, визначатиме час від моменту Великого вибуху, або вік Всесвіту. Його називають також часом Габбла. Він дорівнює приблизно 13,8 мільярдів земних років. Відстань (d) є функція часу (t). d = dₒ exp (H t).  dₒ – початкове значення.   

   У просторі Всесвіту, заповненому нейтрино, народжуються і живуть галактики. Вони народжуються із темної матерії. Спостереження  підтверджує, що простір є однорідний, і темна матерія є однорідна, її маса постійно збільшується,  густина темної матерії в просторі однакова, кількість галактик на одиницю об’єму є однакова в середньому для всього простору. Галактики створюють Всесвіт, він розширюється. Виникає питання, чому розширюється простір? Розширення простору можна пояснити, якщо прийняти дані умови. Представимо простір Всесвіту як кулю, в центрі її в одній галактиці є спостерігач. Радіус кулі (R) є відстань до іншої найдальшої галактики. Об’єм кулі простору дорівнює: Р = 4/3пR³. (1.2).  Об’єм кулі збільшується при народжені нових галактик. Це подібно до того, як радіус гумової кулі збільшується, коли її наповнюють газом.  Швидкість збільшення об’єму простору є пропорційна швидкості народження галактик.  Швидкість народження галактик у просторі є пропорційна об’єму (Р).  dP/dt = aP.  (1.3)

   (а) – коефіцієнт пропорційності постійний.  Формулу (1.2) підставимо в (1.3) і зробимо диференціювання по часу,  отримаємо: dR/dt = Ra/3. Якщо приймемо позначення: R = d, a/3 = H, то отримаємо закон Габбла. V = Hd.  (H) – стала Габбла, (d) – відстань до галактики, яка віддаляється від спостерігача зі швидкістю (V).

   Експериментально підтверджено, що 90 % речовини у Всесвіті складається із нейтрино, їх кількість постійно збільшується. Із нейтрино утворюються зорі, галактики в однорідному просторі. Галактики розподілені в просторі однорідно. Всесвіт є однорідний у великих масштабах.  Ці дійсні властивості пояснюють, чому Всесвіт однорідно розширюється, галактики взаємно віддаляються за законом Габбла.

   Можливо, у Всесвіті відбувається періодичне стискання і розширення  матерії у процесі евволюційного розвитку, подібно до автоматичної роботи серця будь-якого організму. Серце будь-якого організму має два евволюційні протилежні процеси: стискання і розслаблення. Процес розширення і стискання Всесвіту – це є дві протилежності, котрі  існують в єдності й боротьбі. Якщо вік Всесвіту, який розширюється, є 13,8 млрд. років, то вік стискання галактики повинен бути близько до віку розширення Всесвіту.

   

2.4. Стискання Всесвіту. Галактика.

   Стискання матерії відбувається в галактиках. (див. Галактика – Вікіпедія). Процес розширення і стискання Всесвіту існує в єдності. Всі зорі в галактиці стискаються, рухаються поступово до центру, в тому числі наше Сонце. Евволюція зірок багатьох галактик подібна до евволюції нашого Сонця, яка досліджена. В Сонці відбуваються процеси перетворення речовини в енергію в ядерних реакціях, при цьому Сонце повільно остигає, і в кінці перетвориться в холодний гігант. Вік Сонця, котре світить нам і буде світити, близько  10  мільярдів земних років, близько віку Всесвіту. На сьогодні вік нашого Сонця дорівнює 4,7 мільярдів років. В кінці евволюційного циклу Сонце охолоне, наблизиться до центру, перестане випромінювати енергію і світло, погасне, Сонце щезне.

2.5. Стан зорі й галактики є невизначений в центрі галактики

   Відстань від зорі галактики до центра галактики  (х)  зменшується за еволюційною послідовністю арифметичною прогресією, що убуває (2.1). Приймемо, координата центра галактики (х) дорівнює нулю. х = 0. Кількість матерії зорі зменшується за евволюційною послідовністю, розміри зорі зменшуються до розмірів атома в центрі галактики.  Ці властивості зорі як атомної системи дають можливість застосувати співвідношення невизначеності для вивчення стану зорі. Співвідношення невизначеності: ∆x ∆p ≥ ћ. Якщо вимірювання координати (х) відбувається з точністю ∆x і якщо одночасно відбувається вимірювання імпульсу (р) з точністю ∆p, то добуток цих двох помилок відповідає виразу: ∆x ∆p ≥ ћ. Імпульс (р) є добуток маси і швидкості. Це співвідношення означає, що (x) і (p) не можуть отримувати одночасно визначені значення. Якщо значення  (x) визначено, тобто ∆x = 0, то  ∆p дорівнює нескінченності. Значить,  (р) не має ніякого визначеного значення. І навпаки. Якщо (х) і (р) невизначені у відомих границях ∆x і  ∆p, то між ними має місце співвідношення невизначеності. Із нього виходить,  чим менше ∆x, тобто точніше локалізоване тіло, тим більше  ∆p, тобто тим більша невизначеність імпульсу.

   Координата зорі Х = 0. Якщо зоря локалізована точно в центрі в точці х = 0, тобто координата (х) визначена, то імпульс її дорівнює нескінченності, тобто імпульс невизначений. Маса зорі є невизначена. Тому не можна знати стан зорі й галактики в центрі галактики. У зв’язку з невизначеністю імпульсу і маси зорі, можна сказати, що існуванню зорі немає кінця, не можна сказати, що існуванню зорі є кінець. Всі зорі Всесвіту приходять до точки центру галактики в свій час, тому можна сказати, що існуванню Всесвіту немає кінця.  

   Вважається, в центрі кожної галактики є гіпотетична «чорна діра», з якої матерія не повертається, тобто матерія зникає. Вважається, маса матерії в чорній дірі величезна, прямує до нескінченності. Правильніше говорити, маса матерії в чорній дірі невизначена. (Див. Чорна діра – Вікіпедія). Зорі в центрі галактики зникають через вік циклу близько 10 – 13 мільярдів років. Потім починається новий цикл. Існуванню Всесвіту немає кінця. Згідно з індуїстським вченням, у світу немає початку і кінця, він розвивається циклічно. Це астрофізичне дослідження підтверджує це положення вчення. Порфирій Іванов стверджує, що стан світу є невизначений у кінці. Ми не можемо знати, що буде в кінці. Іванов. 7910:149.

   Координата зорі Х = 10⁻⁷ м. При якій мінімальній координаті й масі частинки світ визначений і евволюціонує? Попередні дослідження показали, що маса є еквівалентна енергії кванта видимого світла 1 еВ, тобто маса спокою близька 1 еВ. Відповідна координата Х = cT = 10⁻⁷ м.

   Люди на Землі створюють світло сьогодні, з якого буде створена наступна зоря, як  Сонце, і багато інших зірок, галактик через мільярди років.

    Закон збереження. Всі тіла скупчення рухаються до центра галактики з якогось моменту часу, обертаючись навколо центра. Обертання галактики схоже на обертання циклону в атмосфері Землі. Зменшення відстані між будь-яким тілом і центром галактики є природний процес. Це є процес стискання, протилежний до взаємного віддалення галактик, ці процеси існують в єдності, один без іншого не існує. Знищення є протилежністю створення матерії. Очевидно, скільки матерії створилося, стільки буде знищено. Закон збереження існує. Матерія не виникає і не зникає в природі, а один вид перетворюється в інший. Причина і рушійна сила еволюції є в самій природі.

3. Евволюційна послідовність

3.1. Послідовність 1

   В природі кожна якість відповідає певній кількості, яка виражена числом. Процес евволюції виражається певною евволюційною послідовністю чисел. Евволюційна послідовність чисел будується за діалектикою. (див. роз.2.2).

 

   1).Перший член послідовності виражає початок евволюційного процесу, тому приймемо рівним початковому числу (А). Перший член складається з двох протилежних сторін, між якими виникає суперечність. Вона закінчується запереченням двох протилежних сторін на якомусь етапі. Суперечність закінчується через перехід до двох нових протилежностей. Це початковий член, тезис. 2). Другий член є заперечення першого. Він не дорівнює числу (А), а дорівнює якомусь числу (Х). Другий член складається з двох протилежних сторін, між якими є суперечність, котра закінчується через перехід до двох нових протилежних сторін. Заперечення виникає між ними. Це є антитезис. 3). Третій член є подвійне заперечення. Він є запереченням одного першого члена і одного другого члена, він є синтез двох членів. Подвійне заперечення є перехід в нову якість, він зберігає елементи і властивості  попереднього стану, тобто фіксує спадкоємність. Третій член на основі цих властивостей можемо прийняти рівним 2Х. Маємо перші три члени: А, Х, 2Х. Це є арифметична прогресія, у котрої різниця дорівнює Х. Отримуємо послідовність, (n) є ціле натуральне число, натуральний аргумент: 

 

А, Х, 2Х, 3Х, 4Х … nХ.  (n → ∞).  (2.1).

 

Приклади. Періодична система елементів Менделєєва.

    Система елементів має сім періодів. У першому періоді в атома водню є одна оболонка для одного електрона, у другому – 2 оболонки електронів, у третьому – 3 оболонки електронів, у сьомому періоді атоми елементів мають сім оболонок в яких розміщуються електрони навколо ядра. Всього елементів є 110. Кількість оболонок в елементів  у періоді утворюють евволюційну послідовність арифметичну прогресію з різницею 1: 1; 2; 3; 4; 5; 6; 7.    Кількість електронів у елементів дорівнює порядковому номеру.

     Послідовність (2.1) відповідає багатьом дійсним фізичним системам. Наприклад, квантова механіка, атомна фізика.  Послідовність є загальним законом природи. Світ побудований за єдиним законом.

  

 Квантова механіка. Випромінювання чорного тіла.

   Дослідники вивчали взаємодію тіла з випромінюванням. Класична фізика вивчає неперервні величини, вона не може пояснити розподіл енергії по частотам, який спостерігається в природі. Планк зробив припущення: енергія осцилятора з власною частотою (γ) може приймати тільки дискретні  значення, кратні величині  (hγ). Де hпостійна Планка. Ця основна одиниця енергії (hγ) неоднакова для всіх осциляторів, так як вона пропорційна частоті. Таким чином, енергія осцилятора рівна  E = nhγ, де n – ціле число, яке змінюється від нуля до нескінченності. Отримуємо послідовність для енергії:

hγ1, hγ2, hγ3, hγ4…hγn.  (n → ∞).

   Планк отримав точну відповідність між теоретичною формулою і розподілом енергії випромінювання по частотах, яке спостерігається в природі. Дослідники  отримали функцію розподілу енергії Планка. (див. Бом. с30).

 

 Атомна система

   Класична фізика  не може пояснити будову атома. Нільс Бор (1913 р.) сформулював правильні постулати для атомних систем і узагальнив їх для всіх атомних систем.

   1.Атоми можуть довго перебувати в певних станах, стаціонарних станах,  в котрих вони не випромінюють і не поглинають енергію. В цих станах атомні системи мають енергії, котрі утворюють дискретну послідовність:

 E1, E2, E3 … En.   Стани ці характеризуються стійкістю, всяка зміна енергії в результаті поглинання або випускання випромінювання або в результаті удару може відбуватися тільки при повному переході (перескакуванням) із одного цих станів в інший.  

   2. Атоми випускають або поглинають випромінювання тільки строго певної частоти при переході з одного стану в інший. Випромінювання, котре випускається або поглинається при переході із стану Em в стан En, є монохроматичне, і його частота  γ  визначається з умови:  = EmEn. Енергії  виражаються арифметичною прогресією з різницею .   Нільс Бор розробив теорію атома водню і подібного водню, який має один електрон, на основі цих постулатів. Вона точно відповідає експериментальним даним.

   Райдуга. Видиме світло при дисперсії розкладається на спектр сім кольорів.

Частоти райдуги утворюються через еволюційну послідовність.  Теорія будови атома Бора дає точно спектр райдуги.

 

Співвідношення невизначеності

   Формулювання. Якщо вимірювання відстані відбувається з точністю ∆x, і якщо одночасно відбувається вимірювання імпульсу з точністю p, то добуток цих двох помилок відповідає виразу: xpћ.  Аналогічно, якщо  енергія системи вимірюється з точністю  E, то час,  до якого це вимірювання відноситься, повинно мати мінімальну невизначеність, яка дається виразом:  Et  ≥ ћ. Для атомних систем.

   Це є співвідношення  невизначеності  Гейзенберга. Це співвідношення означає, що (x) і (p) не можуть одночасно мати визначені значення. Якщо значення  (x) визначено, тобто x = 0, то  p дорівнює нескінченності. Значить,  (р) не має ніякого визначеного значення. І навпаки. Якщо (х) і (р) невизначені у відомих границях ∆x і  p, то між ними має місце співвідношення невизначеності. Із нього виходить,  чим менше ∆x, тобто точніше локалізоване тіло, тим більше  p, тобто тим більша невизначеність імпульсу. Автор вивів співвідношення невизначеності на основі хвильових властивостей мікрочастинок Луї де Бройля. Співвідношення  представляють собою обмеження для мікрочастинок застосування класичних понять визначеного місцезнаходження й імпульсу.

3.2. Послідовність 2

   1).Перший член послідовності виражає початок евволюційного процесу, тому приймемо його рівним одиниці, бо евволюція починається з найменшого числа. Одиниця складається з двох протилежних сторін, між якими виникає суперечність. Вона закінчується запереченням двох протилежних сторін на якомусь етапі. Суперечність закінчується через перехід до двох нових протилежностей. Це початковий член, тезис. 2). Другий член є запереченням першого. Він не дорівнює одиниці, а дорівнює якомусь числу Х. Другий член складається з двох протилежних сторін, між якими є суперечність, котра закінчується через перехід до двох нових протилежних сторін. Заперечення виникає між ними. Це є антитезис. 3). Третій член є подвійне заперечення. Він є запереченням одного першого члена і одного другого члена, він є синтез двох членів, або сума. Подвійне заперечення є перехід в нову якість, він зберігає елементи і властивості  попереднього стану, тобто фіксує спадкоємність. Третій член можемо прийняти рівним сумі перших двох на основі цих властивостей: 1 + Х. Еволюційна послідовність будується за таким правилом, кожен член дорівнює сумі двох попередніх.  Маємо три члени геометричної прогресії.

1, Х, 1 + Х. Послідовність будується за цим законом для будь-якої кількості членів. Знаменник (Х) дорівнює відношенню третього члена до другого: Х = (1 + Х)/X. Звідси маємо квадратне рівняння.    Х² –  Х  – 1 = 0. 

   Знаходимо корні. Перший корінь: Х1 = 0,5 (1 + 5).   Позначимо Х1 = φ. Це число називається золотий перетин: 1,618033…

   Другий корінь: Х2 = 0,5 (1 – 5). Друге позначення: Х2 = – 1/φ.  Х2 = – 0,618033…

   Послідовність з першим коренем:  1, φ,  φ ²,  φ ³…    (2.2) 

   Показник степені є будь-яке ціле число, тому члени послідовності збільшуються необмежено. Зростаюча прогресія. На практиці зручно користуватися аналогічною послідовністю цілих чисел: 1, 2, 3, 5, 8, 13, 21, 34, 55...   Або з подвоєними числами: 2, 4, 6, 10, 16, 42, 68, 110. В ній кожен член дорівнює сумі двох попередніх. Відношення між будь-яким членом і попереднім приблизно дорівнює золотому перетину.

   Послідовність з другим коренем: 1, –  1/φ, 1/φ², – 1/φ³... (2.3).   Прогресія, що убуває, із змінними знаками членів. Показник степені є будь-яке натуральне число.  Аналогічна послідовність обернених цілих чисел: 1, –  1/2, 1/3, – 1/5, 1/8,  – 1/13, 1/21...   Оскільки закони діалектики є загальними законами природи, то і послідовності є загальним законом природи.

     Порфирій Іванов дав ідею для вивчення Всесвіту і  побудови евволюційної послідовності. У 1981 році Іванов показав на своєму практичному досвіді голодування, що терпіти без їжі треба певне число годин: 24, 42, 66, 108 годин в тиждень. Він показав послідовність чисел, в якій кожен член дорівнює сумі двох попередніх.  Це є евволюційна послідовність. Він направив думку дослідників на пошук наукового пояснення евволюційної послідовності. Іванов говорив: «Цього немає в природі, що це твоє. Раз ти зробив у природі, тобі далося це все, вже це є наше спільне, але не твоє особисте». 1966.07:125.  Згідно із заповітом Іванова, ця стаття має статус суспільне надбання.

 

   Приклади. Сонячна планетна система. Приклад у природі евволюційної послідовності типу 2.  Вісім планет і пояс астероїдів обертається навколо Сонця: Меркурій, Венера, Земля, Марс, пояс астероїдів, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун. Вони обертаються в одному напрямку, орбіти їхні є майже коло. Середня відстань до Меркурія дорівнює 0.4 астрономічної одиниці, до Венери – 0,7,  до Землі – 1,0, до Марса – 1,5, до головного поясу астероїдів приблизно в середньому – 2,8, до Юпітера – 5,2, до Сатурна – 9,5, до Урана – 19,2; до Нептуна – 30. Ряд відстаней емпіричних представимо як послідовність: 0,4; 0,7; 1,0; 1,5; 2,8;  5,2; 9,5; 19,2; 30.   Вона співпадає теоретичною послідовність: 0,4; 0,4φ;  0,4φ²;  0,4φ³ …    Порівняємо емпіричне значення з теоретичним:

 

0,4; 0,70; 1,00;  1,50;  2,8;  5,2; 9,5    (емпіричне)   

0,4; 0,65; 1,05;  1,69;  2,7;  4,4; 7,2     (теоретичне)   

 

   Емпіричні і теоретичні значення співпадають достатньо точно. Астрономічна одиниця є відстань від Землі до Сонця – 150 млн. км. Маси планет в одиницях маси Землі: Меркурій – 0.015, Венера –  0.815, Земля – 1.0, Марс – 0.107, Пояс астер. – 0.001, Юпітер – 318, Сатурн – 95, Уран – 14, Нептун – 17.  Головний пояс астероїдів перебуває між орбітами Марса і Юпітера на відстані 2,3 – 3,3 (2,8 серед.) від Сонця. Астероїди обертаються в тому ж напрямку, що і планети. Їхні розміри є від кількох метрів до сотень кілометрів. Можна вважати  їх як карликові планети. В сімох планетах зосереджено 93%  від усієї маси планет.

   Сім планет рухаються за законом еволюційної послідовності типу 2. Сонячна система формується за законом евволюційної послідовності.  Орбіти займають незмінні стаціонарні місця в просторі. Вірогідно, на відстані 2,8 відбувається еволюція нової планети з астероїдів. Орбіти поступово заповнюються матерією. Очевидно, на формування орбіт планет Сонячної системи впливає темна матерія, бо рух планет  відбувається не за механічними законами руху.      

   Порфирій Іванов не рекомендує ученим шукали планети в Сонячній системі з метою переселення на них, і не треба переселятися на інші планети. Планети нема на білому світі кращої як Земля.

 

 Автоматична робота серця

   Автоматична робота серцевого м'язу. Серце має здатність ритмічно скорочуватися під впливом імпульсів, які виникають у самому серцевому м’язі. Автоматична робота серця майже не залежить від нервової системи. Скорочення шлуночків продовжується приблизно 0,3 секунди, вони розслабляються після цього. І весь серцевий м'яз перебуває у стані спокою або загального розслаблення протягом 0,4 – 0,5 секунди. Тривалість всього серцевого циклу дорівнює приблизно 0,8 секунди.  Відношення між тривалістю розслаблення і скорочення дорівнює золотому перетину. Значить, це є еволюційний процес, що складається з двох дій: скорочення (тезис) і розслаблення (заперечення, антитезис). При скороченні серця початкова якість накопичується до певної кількості, кількість переходить в нову якість розслаблення. В момент розслаблення кількість накопичується, вона переходить у нову якість скорочення. Цикл закінчується, потім все повторюється. Очевидно, здібність автоматичності руху серця мають усі живі організми, які евволюціонують, вони б не існували інакше.                    

   Рушійна сила евволюційного процесу.  Евволюційна послідовність може мати будь-яку кількість членів.  Розглянемо послідовності з двома членами. Перший член (а) виражає скорочення, наступний член виражає розслаблення, заперечення першого.  Відношення між тривалістю процесів дорівнює золотому перетину: а, аφ,  де а – перший член.   Якщо перший член (aφ).  Тоді буде: aφ, – aφ/φ .  Або після спрощення: a φ, – a.  Можливо, кінцеве значення є імпульсом для запуску другого циклу послідовності. Другий цикл запускається автоматично після першого  циклу. Процес продовжується автоматично необмежено. Рух відбувається по спіралі. Процес починається спочатку. Кількість циклів теоретично є нескінченна, процес вічний. Процес діяльність і відпочинок заперечують один одного періодично. Причина руху, рушійна сила евволюції є в самій евволюційній системі. Цей процес є незалежний від інших систем. Цей процес відбувається на практиці в природі скрізь і в великому, і малому. Цей автоматичний механізм є серцем природи.

 

Діалектика, три закони

   1. Дві протилежні сторони є в природі, вони існують в єдності і боротьбі. Всі речі, явища мають протилежні властивості та тенденції розвитку. Вони перебувають в єдності, одна без одної не існує. Протилежні сторони взаємодіють постійно в формі боротьби, її результатом є розвиток. Між ними виникають суперечності, які є джерелом, змістом, рушійною силою саморозвитку світу. Процес закінчується через перехід до двох нових  протилежних сторін.    

   2. Подвійне заперечення є в природі. Об'єкти розвиваються шляхом подвійного заперечення. Кожний ступінь є синтезом попередніх ступенів, і відтворює на вищій основі характерні риси, структуру початкового ступеня розвитку. Подвійне заперечення є необхідним моментом процесу розвитку, умовою якісної зміни об'єктів.  Розвитку об'єктів не існує без заперечення попередніх форм. Заперечення відображає не знищення об'єкта, а момент його переходу в нову якість, в якій зберігаються елементи і властивості його попереднього якісного стану, тобто фіксує спадкоємність.

   3. Взаємний перехід якісних і кількісних змін. Кількісні зміни поступово накопичуються, на певному етапі розвитку порушують їхню міру, і зумовлюють у них корінні зміни. Якість переходить у кількість, а кількість переходить у нову якість. Нова якість є запереченням початковій якості.

 

   Три стадії евволюційного розвитку. Приклад. В історії людства можна виділити три стадії розвитку людства. Стадія 1. Евволюція. На цій стадії евволюція людини домінувала в житті людей. Люди були близькі до природи, вони любили повітря, воду, землю. Люди загартовувалися в природі, вони були здорові і сильні. Спочатку евволюція була  біологічна, потім виникла соціальна евволюція, це були дві протилежності. Між ними існувала суперечність, вона закінчилась через перехід до інших двох протилежностей. Люди заперечили загартування, відійшли від природи. Стадію можна виразити числом 1. Стадія 2. Вчення Христа. Люди залишили загартування в природі, відійшли близько від природи, прийняли вчення Христа. Вчення Христа домінувало в житті людства. Згодом виявилося, що люди не можуть виконувати вчення Христа повністю, вони можуть вірити в Христа. Між вірою і виконанням існує суперечність, вона закінчилась через перехід до інших двох протилежностей. Стадія є запереченням першої, тому виражається невідомим числом (Х). Стадія 3. Синтез евволюції і вчення Христа. Люди заперечили одне вчення Христа, а прийняли синтез евволюції або загартування і вчення Христа. Порфирій Іванов створив вчення через свою  практику загартування, яке є синтез евволюції і вчення Христа. Зараз синтез евволюції і вчення Христа домінує в житті людства. Стадія виражається числом (1 + Х). Три числа створюють евволюційну послідовність: 1; Х; 1 + Х.   

 

4. Цитати Іванова про Сонце.

    6507:61.  «Сонце не примушує вірити його силам, бо Сонця немає такого, як ми з вами думаємо і робимо.  Якби Сонце було, як воно сходить і заходить по нашій Землі, воно б прибрало хвилі океанські.  Воно є полум'я, нам з вами здається.  Чоловік  не навчив жити сам себе з одним Сонцем і без Сонця, він навчив себе спати.  62. А коли ніч приходить, він іде спати на спокій. Він спить, нічого не думає. Його сон підносить йому, що буде з його життям завтра.  Природа показала на першому чоловікові, за його зроблене і вжите ним.  Він втратив свої здібності через це, і помер безсилий. Ми питаємо чоловіка первонародженого. Для чого народився він, або для чого народили його?  Він не народжувався сам, природа народила його не для того, щоб він воював з природою. Вона народила його для дружби, жити разом.   88.  Вчення Іванова не вірить Сонцю, а вірить своїм силам.  Сонце не треба ні на що, Сонце не допоможе, якщо людина не виробить сили. 128. Іванов не вірить Сонцю, він не визнає його сили над ним. Сонця, як ми з вами думаємо, немає.129. Сонце – це є ми, розумна істота».

   6604:138. «Сонце є, ми народжуємо його щоранку. 139. Сонце заходить не саме, ми садимо його своїми втомленими силами. Його не було в природі колись, перший чоловік народив його. Вся атмосфера є народжена. Ми не отримали того, чого хотіли. Ми отримали те, чого ми не хотіли».

     6710а:61. «Всі кажуть, що сонце є.  А чому моя думка не погоджується?  Це  Сонце світить не наше. Люди створюють самі».  6803:91. «Ми народили день своєю появою. Якби нас, людей, не було в такому самовільному житті, ми б не мали Сонця на небі. Ми народили його самі».

   6807:20. «20. Ми знаємо про такий час.  Ми не обходимося без вечора. Потім ранній ранок приходить слідом за ним. Хто робив це все нам? Ми навчилися тягнути це до себе своїм розумом. Природа не дає нам це, а ми робимо самі це. Сонця як такого немає. Люди є самі в природі, їм потрібна завжди весна, та вони не проти від літа, осені.  Зима не подобалася нікому, вона не потрібна. 24. Ми тягнули до себе час, так ми тягнемо його зараз. Сонце встало на землю, ми всі з вами піднялися. Та ми пішли в бій на нашу велику матір. 27. Нам треба буде зробити так без усякого Сонця. Ми не повинні сподіватися ні на що, крім чоловіка. Він завойовує сам у природі».

     6904:121. «Сонця немає самого. Люди є одні, які тягнуть час до себе, зустрічають і проводжають місце кожне».

   7201.15:56. «Тіло повинно бути таким, як воно народилося. Треба зробитися таким, як і раніше був. Сонце – це є ми, всі наші земні люди. Вони лягають спати без усякого Сонця. Воно не появляється до самого ранку. Коли ми зустрічаємося з ним, ми щасливі».   7212:123. «Сон наш є  миліший від усього, герой усякий гине в ньому навіки. За моїм висновком, Сонця немає як такого. Життя національних людей є на нашій планеті Землі. Вони є самі на білому світі Сонце. Їхній розум, життєвий мозок хоче і робить у них».  7212:124. «Сонця немає між людьми, як вони думають. Хазяїн Бог є. Справа наша є холод і погана сторона, треба бути живим без усякого Сонця».

    7301.30:9. «Ми вважали до цього діла: Сонце стоїть на своєму місці, а Земля крутиться (навколо своєї осі). Це неправда. Сонця як такого немає між людьми в атмосфері, як ми всі вирішили. Висновок один є такий тепер. Сонце є ми, люди. Вони почали робити в житті. Якби Сонце було в нас таке, як ми з вами думаємо, воно б спалило нас. А то це є. Ми з вами хочемо, те і зробимо. 93. Сонце приходить щодня, і воно відходить. Люди хочуть самі цього і роблять у цьому, у них виходить».    

    7510:17. «Наука говорить, що живе тіло Сонця є вогняне. Воно не має вогню як природне. Якби воно було вогняне і сили були, то мікроби палилися від нього. Це атмосфера є така, вона не є шкідлива зимою зовсім. Ви з'єднайте ніч з днем із цим ділом, так та атмосфера. Вона не розділяється на різне, в природі є все однакове. Ми думаємо так, що холод наступає звідкілясь, а він появляється тут же на цьому місці. Так  само Сонце заходить за Землю начебто. Ні, це відбувається в наших людях. Люди роблять це все у природі. Вони вибрали це місце, знайшли своє існування, вони придбавали те, що треба в житті.  31. Милі мої всі люди, гляньте на сонце!  Ви побачите там правду, своє оздоровлення. Ви будете такими, як я: Переможець природи, Учитель народу та Бог землі. 32. Ось чого нам треба добитись у природі, щоб цього чоловіка прославили як Бога Землі за його діло. Він примушує ходити калік, він дає зір сліпим, а всі нові хвороби щезають через учинок його. Ось що він зробив нам, він розкрив життя і прогнав  смерть. Іванов зробив це все своїми руками сам, він є не теоретик у житті, він зустрічався природно з повітрям, з водою, він  ступав по землі зі своєю практикою в природі. Я не старався уникати цього всього. Мої сили процвітали, природа освітила їх для цього, щоб допомагати ними нашому хворому чоловікові. А коли він зрозуміє мене такого, він згодиться і буде в природі таким, як я. Учитель не заперечує мати всім ці сили, лише б любов була ваша в цьому. Нам не треба чекати час, а ми готуємося до нього, ми направляємо всі свої сили для того, щоб зробити це діло. Ми ходимо весь рік весь час, робимо те, що годує нас весь рік.

   34. Ми трудилися без усякого відпочинку від самого першого чоловіка. Він став майструвати в природі це початкове життя. Він був чоловік світило всьому, він був хазяїн своєму ділу в природі.  35. Коли він говорив слова, у нього виходило. Він розділив світло і темноту. 36. Це не Сонце є, а люди хочуть і хотіли самі ще вчора після заходу Сонця. Воно зайшло в нас і зійшло з нами. Ми прибрали його з дороги спільними силами народними. Воно є люди, найголовніше. Якби не люди, у нас не було б нічого. Сонце треба всім живим істотам, вони радуються ним, а не сонце ними.  Люди є все Сонце, а Сонце є люди. Вони бажають, щоби було Сонце, так воно й робиться слідом за людьми. І Сонце ховається після них».     

    7704:1. «Наші люди хочуть узнати, Сонце є між нами такими, чи його як такого немає? Відповідаю прямо.  Сонце – це є ми, всі люди, встаємо і лягаємо. Природа оточила нас цим, дала світло і тьму».    7906:81. «Це така природа прийшла на це діло, вона вводить це все в житті. Це така народжена видимість, котра означає. Сонце – це є щось таке, всі наші люди. У них усіх є така часткова сила, те, чому треба бути».

 

4.1 Природа і люди.

    Природа народжує людей для життя, при народженні брали участь повітря, вода і земля. Вони є любимі вічні невмираючі друзі людей.  Природа є рідна матір усіх людей, а люди є діти її.  Природа дає все людям для життя, вона створює умови для життя, годує. Вона народила одного чоловіка Іванова для прикладу, щоб усі люди ставали такими, як він. Він любив природу, як матір, жив з нею близько нарівні, не відходив від неї протягом піввіку. Він любив дві сторони в природі: тепле, хороше, холодне, погане. Вона навчила його, дала Іванову свої сили, щоб допомагав людям хворим, бідним, нужденним, ображеним, щоб люди були здорові, довго випромінювали світло. Люди мають любити свою рідну матір природу, цінити, берегти, як око. Порфирій Іванов прийшов до такого висновку за піввіку практики. Природа хоче, щоб люди любили природу, жили по природному, любили один одного. Люди мають бути заслуженими, щоб могли творити світло, тобто, вони мають світитися, як учив Іванов. Тіло людини випромінює світло. Тіло людини можна вважати маленьким сонцем, яке випромінює енергію постійно. А енергія всього людства складається з енергій мільярдів маленьких сонць. На певному етапі еволюційного розвитку люди не стали жити в природі за своїм призначенням, як хоче природа. Вони відійшли від природи, стали жити і робити самовільно, не дружно, вони втратили частково свої природні сили творити світло, вони заважають людям, не люблять їх, заважають природі. Люди вбивають один одного, вони воюють з природою, як з ворогом, природа терпить від таких людей. Вони жили за рахунок техніки, штучного, хімії. (див. Іванов. 8212). Природа стала карати людей хворобами за це, через які вони вмирали скоро. Іванов пише: 8212:170. «А природа відгукується погано на це зі своїм ділом, вона є така на це все своє задумане. Природа не хоче, щоб люди жили вічно в ній, вона поступово скасовує їх своїми силами, як нещасних, вічно вмираючих людей. Такого права, як люди мають на це, вони є не гарантовані, всі стоять на черзі, чекають свого дня. Він приходить за ними, він забирає їх із собою. Ось що природа робить у себе, вона прибирає нашого брата на віки-віків. Вона розпоряджається нами, такими людьми. Ми такі є люди кволого характеру, як ледь щось вплинуло, уже є нежить. 171. Природа зробила це, вона принесла це горе. А люди взялися допомогти своїми силами самі. Технічні люди є безсилі, вони не зможуть вивести цю смерть. Природа довго дивилася на це, і вирішила прислати такого чоловіка, одного з усіх Паршека. Він знайшов у природі загартування-тренування. Ніхто не займався ним, і ніхто не хотів займатись, бо воно лякало їх, вони могли застудитися і захворіти, від чого люди вмирали і вмирають. А Паршек прийшов із загартуванням, зайняв своє місце, люди повинні отримати умови на ньому, щоб можливість була нашим людям бути без усяких потреб у природі». Тобто, люди мають отримати можливість бути автотрофними на райському місці на землі, яке Іванов знайшов усім людям усього світу. Люди мають відмовитися від свого діла, припинити робити його. Ми не будемо доглядати за землею нашою, це діло відпаде в нас, життя буде інше в нас.    

    Іванов пише. 8212:187. «Ми оточимо себе Святим Духом, природа прийме нас як таких, вона простить нам за все наше зроблене. Ми зробимося не такими, а живими, легкими в атмосфері. Ми засвітимося кольорами, запахнемо ароматом, як ніколи. Хто покарає нас таких? Ми зробимося любимі друзі природи за це саме. Що ми  попросимо у неї, вона дасть нам. А ми будемо просити у неї життя. Ми перестанемо боротися з нею, ми не будемо знищувати  її».

   Отже, природа сприяє людям загартованим за ідеєю Іванова в житті, дає їм сили життя, а інших людей карає хворобою, смертю, щоб вони не жили. У природі відбувається природний відбір, у котрому перемагають люди загартовані, їм дається життя. Люди загартовані, автотрофні, як вид, еволюціонують у природі, вони, як вид, будуть жити вічно. Тіло людини можна вважати маленьким сонцем, яке випромінює енергію постійно. А енергія всього людства складається з енергій мільярдів маленьких сонць. Іванов знайшов закономірність  в процесі своєї практики науки загартування. Якщо люди не застуджуються, не хворіють і допомагають іншим через науку загартування, то такі люди світяться, як маленьке сонце, тобто випромінюють світло, з якого твориться природа. Через світло створюються умови життя для людей, люди створюють самі собі умови для життя. Природа іде назустріч таким людям, обдаровує всякими благами, не карає хворобами, сприяє в житті, люди еволюціонують. І навпаки, якщо люди не загартовуються, хворіють, вони не світяться, не випромінюють світло, з котрого твориться природа. Люди не створюють самі собі умови для життя через світло. Такі люди заважають природі, вона карає їх хворобами, смертю, щоб вони не жили довго. Тому Іванов рекомендує всім загартовуватися, щоб не застуджуватися і не хворіти.

 

Література                

Сухан В. В. Хімія. – К.: Либідь, 1993. – 408 с. 

Бом Д. Квантова теорія. – М. 1965. – 728с.

Шпольський Д. Атомна фізика. Т 1. – М. Наука. 1974. 576с.

Гурштейн А. А. Вічні таємниці неба. –  М. 1973. 255с.

Баренбаум А. А. Галактика. Сонячна система. Земля./М:ГЕОС – 2002.

Лансберг Г. С. Оптика. – М. 2006. – 848с.

 

Посилання

Праці Порфирія Іванова  www.osh.kiev.ua 

https://uk.wikibooks.org/wiki/По-еволюційному  

 

 

5. Автотрофне людство

 

Автотрофне людство – співжиття людини і мікрофлори, яке приносить їм взаємну користь. Людина дає мікрофлорі місце для життя, а мікрофлора живить людину білком, через що людина стає автотрофна істота. Всякий живий організм походить від іншого живого організму.

 

   Історія виникнення науки. Вважається, на Вернадського Володимира Івановича сильно вплинув голодомор в Україні в 1933 році. Люди гинули від голоду в країні, яка найбагатша природними ресурсами. Вернадський не хотів, щоб люди вмирали від голоду. Тому він написав працю про автотрофність людства  і створив теорію, в якій пропонував людству перейти на нову форму харчування – автотрофне живлення. Також з 1933 року Іванов Порфирій Корнійович почав своє практичне загартування, щоб побудувати життя без потреби в їжі та знайти в природі засоби до безсмертя. Іванов пішов у природу  без потреб, в одних трусах літом і зимою, щоб знайти в природі засоби і люди не вмирали. Так потім виникла наука: теорія і практика автотрофного живлення. 

 

5.1. Концепція Вернадського за працею «Автотрофність людства»

   Автотрофність людства – поняття і теорія, запропонована Вернадським Володимиром Івановичем, живлення людства  без споживання тваринних організмів. Вернадський припускав можливість перетворення людини з істоти соціально гетеротрофної на істоту соціально автотрофну.

   Автотрофи (від autos – «сам» та trophe – «їжа», «харчування») – організми, що синтезують із неорганічних речовин (головним чином води, діоксиду вуглецю, неорганічних сполук азоту) всі необхідні для життя органічні речовини.

   Вернадський стверджував у своїй праці про шлях людства у майбутньому до наукового пошуку нових форм харчування. Землеробство зі зростанням населення Землі не зможе забезпечити все людство якісною їжею, тому Вернадський запропонував  шукати нові форми харчування на основі синтезу бактерій у людському організмі. Такі бактерії входять до складу флори кишечника людини. Люди із синтезом їжі від флори є автотрофні істоти, бо харчуються речовинами, синтезованими у власному організмі. Проблемою є знайти практичні методи переходу від гетеротрофного до автотрофного живлення. На думку Вернадського, автотрофні люди отримають новий шлях духовного розвитку, кращого життя, відновиться біологічна і соціальна еволюція людини. 

   Цитати Вернадського із праці «Автотрофність людства».

   Людство треба розуміти в процесі еволюції, у вигляді мільйонів поколінь.  2. «Усякий  живий організм походить від іншого живого організму».

   Голод мас людей є рушійною силою суспільства. Автор торкається голодомору в Україні в 1933 році, в результаті якого загинули понад 10 мільйонів людей.  

   4. «

Последним фактором является неумолимый голод, который становится беспощадной движущей силой социального строя общества. Останнім чинником є невблаганний голод, який стає нещадною рушійною силою соціального ладу суспільства. Общественное равновесие поддерживается лишь неустанным трудом, и оно всегда неустойчиво. Суспільна рівновага підтримується лише невтомною працею, і вона завжди нестійка. Большие перевороты в общественных строях, ошибки, совершенные на этой почве, всегда приводили к ужасающим последствиям. Великі перевороти в суспільних строях, помилки, вчинені на цьому грунті, завжди приводили до жахливих наслідків. В данном аспекте наша цивилизация всегда находится на краю пропасти. В настоящее время сотни тысяч людей умирают или прозябают в России вследствие недостатка питания, а миллионы других - больше 10-15 млн. - стали жертвами совершенных социальных ошибок. В даний час сотні тисяч людей вмирають або животіють в Росії внаслідок нестачі харчування, а мільйони інших – більше 10 –15 млн. – стали жертвами вчинених соціальних помилок».

5. «Проблемы питания и производства должны быть пересмотрены. Проблеми харчування і виробництва повинні бути переглянуті. Вследствие этого обязательно наступит переворот в самих социальных принципах, управляющих общественным мнением. Внаслідок цього обов'язково настане переворот у самих соціальних принципах, які керують суспільною думкою».

9.Более 30 лет назад русский биолог С. Н. Виноградский [   9. «  Без сомнения, число видов автотрофных бактерий незначительно;  Бактерии, открытые С. Н. Виноградским, независимы в своем питании не только от других организмов, но непосредственно и от солнечных лучей. Бактерії, відкриті С. Н. Виноградським, незалежні в своєму харчуванні не тільки від інших організмів, але безпосередньо і від сонячних променів. Они употребляют для построения своего тела химическую энергию химических земных соединений , минералов, например богатых кислородом. Вони вживають для побудови свого тіла хімічну енергію хімічних земних сполук, мінералів.Этим путем они производят в биосфере огромную геохимическую работу, как разлагая эти соединения, так и создавая, как следствие этого разложения, новые синтезы. Цим шляхом вони виробляють у біосфері нові синтези».

   12. «Відкриття землеробства вирішило все майбутнє людства. Изменяя этим путем жизнь автотрофных зеленых организмов на земной поверхности, человек тем самым создал такой рычаг для своей деятельности, последствия которого в истории планеты были неисчислимы. Благодаря земледелию он себя в своем питании освободил от стихийной зависимости от живой окружающей природы, тогда как все другие организованные существа в этом отношении являются ее бессильными придатками. Завдяки землеробству воно себе в своєму харчуванні звільнила від стихійної залежності від живої навколишньої природи. XIII   13.Основываясь на этой великой победе, человек уничтожил "девственную" природу. Лик планеты стал новым и пришел в состояние непрерывных потрясений.Зовнішній вигляд планети став новим і прийшов у стан безперервних потрясінь. Но человеку не удалось до сих пор достигнуть в этой новой среде необходимой обеспеченности своей жизни. Але людині не вдалося до цих пір досягти в цьому новому середовищі необхідної забезпеченості свого життя Распределение богатств не дает главной массе человечества условий жизни, отвечающих идеалам нравственным и религиозным.».

      13. «Проблема, яка в даний час постає перед людством, чітко виходить за межі суспільної ідеології, створеної соціалістами і комуністами всіх шкіл, які в своїх побудовах упустили цілющий дух науки, її соціальну роль. Наше поколение стало жертвой попытки воплощения этой идеологии, как это очевидно из трагических событий в моей стране, одной из самых богатых в мире природными ресурсами. Наше покоління стало жертвою спроби втілення цієї ідеології, як це очевидно з трагічних подій в моїй країні, однією з найбагатших у світі природними ресурсами. А в результате мы имеем гибель и голод огромного множества людей и экономический провал коммунистической системы, представляющийся неоспоримым. А в результаті ми маємо загибель і голод величезної кількості людей і економічний провал комуністичної системи».

   14.XIV  14.    14.Для решения социального вопроса необходимо подойти к основам человеческого могущества - необходимо изменить форму питания и источники энергии, используемые человеком.«Для вирішення соціального питання необхідно змінити форму харчування і джерела енергії, які використовуються людиною».

 

2.8. Безпосередній синтез їжі

16.Непосредственный синтез пищи, без посредничества организованных существ, как только он будет открыт, коренным образом изменит будущее человека. «Безпосередній синтез їжі, без посередництва організованих істот, як тільки він буде відкритий, докорінно змінить майбутнє людини. Открытия этого синтеза ждут, и его великие последствия в жизни не замедлят проявиться. Відкриття цього синтезу чекають».

  17.Что означал бы подобный синтез пищи в жизни людей и в жизни биосферы?    17. «Що означав би подібний синтез їжі в житті людей і в житті біосфери? Его создание освободило бы человека от его зависимости от другого живого вещества. Його створення звільнило б людину від її залежності від іншої живої речовини. Из существа социально гетеротрофного он сделался бы существом социально автотрофным. З істоти соціально гетеротрофної вона стала б істотою соціально автотрофною. Последствия такого явления в механизме биосферы были бы огромны. Наслідки такого явища в механізмі біосфери були б величезні. Это означало бы, что единое целое - жизнь - вновь разделилось бы, появилось бы третье, независимое ее ответвление. В силу этого факта на земной коре появилось бы в первый раз в геологической истории земного шара автотрофное животное - автотрофное позвоночное. В силу цього факту на земній корі з'явилося б у перший раз в геологічній історії земної кулі автотрофна істота, хребетнаНам сейчас трудно, быть может невозможно, представить себе все геологические последствия этого события;Человеческий разум этим путем не только создал бы новое большое социальное достижение, но ввел бы в механизм биосферы новое большое геологическое явление.».

XVIII   18.Отражение такого синтеза на человеческом обществе, несомненно, коснется нас еще ближе.    18. Создание нового, автотрофного существа даст ему доселе отсутствующие возможности использования его вековых духовных стремлений; «Створення нової, автотрофного істоти дасть їй досі відсутні можливості використання її вікових духовних прагнень; оно реально откроет перед ним пути лучшей жизни. воно реально відкриє перед нею шлях кращого життя». [...]

    Володимир Вернадський говорить у праці, що в його час сотні тисяч людей вмирають або животіють в Росії внаслідок нестачі харчування, а більше 10 – 15 мільйонів людей стали жертвами вчинених соціальних помилок. Проблеми харчування і виробництва повинні бути переглянуті. Внаслідок цього обов'язково настане переворот у самих соціальних принципах, які керують суспільною думкою. Для вирішення соціального питання необхідно змінити форму харчування і джерела енергії, які використовуються людиною. Безпосередній синтез їжі, без посередництва організованих істот, змінить майбутнє людини докорінно, як тільки він буде відкритий. Створення подібного синтезу звільнило б людину від її залежності від інших живих істот. Людина стала б з істоти соціально гетеротрофної істотою соціально автотрофною.  Створення автотрофної людини дасть їй можливості духовного розвитку; воно відкриє реально перед нею шлях кращого життя.

   Вернадський наголошує, що людина стане істотою соціально автотрофною. Тобто людина як біологічна істота стане автотрофною і суспільство стане відповідно автотрофним, це перетворення буде відбуватися одночасно. Перетворення людини як біологічної істоти і соціальне перетворення є дві частини одного цілого. Без соціального перетворення не буде переходу до біологічної автотрофної людини, бо стара соціальна система буде заважати людству перейти на автотрофний стан.

 

   Мікробіологія доводить, що безпосередній біологічний синтез, про який говорив Вернадський, який врятує людство в житті, можливий через бактерії кишечника. Теорія Вернадського Володимира Івановича про автотрофне людство отримала зараз практичне підтвердження завдяки досягненням сучасної мікробіології.

   Система автотрофності відповідає біологічній  природі людини, бо перша людина була  без потреби їжі в природі. Порфирій Іванов пише в своїй праці: «Ми всі, як один, створені без усякої такої потреби в тілі. У нас не було нужди ніякої в цьому ділі. Нас із вами оточувала наша природа, найперші початкові люди були в цьому ділі. У них не було ніякої зробленої зброї під своїми руками». 7910:148.

 

5.2 Мікрофлора кишечника людини

    Мікрофлора кишечника – мікроорганізми бактерії, що звичайно живуть у травній системі та виконують ряд корисних функцій для своїх хазяїв, частина нормальної флори. Повільні рухи і нейтральне pH товстого кишечника і нижніх відділів тонкого сприяють інтенсивному розмноженню різноманітних мікроорганізмів бактерій.  Кількість мікробів у кишечнику людини приблизно у десять разів перевищує кількість власних клітин організму. Маса всієї мікрофлори кишечника людини складає близько 1 кг.   Бактерії є одноклітинні організми, їх розміри – 0,5 – 5,0 мкм. Внутрішня частина бактерії – цитоплазма охоплюється одною або двома мембранами, що відділяють їх від зовнішнього середовища. Гомогенна фракція цитоплазми містить набір розчинних РНК, білків, продуктів метаболічних реакцій. Інша частина цитоплазми включає хромосоми, рибосоми. Генетична інформація є в одній молекулі ДНК. Бактерії здатні пересуватися в рідині, використовуючи джгутики і ворсинки. Бактерії ростуть до певного розміру, після чого проводять поділ на дві частини. Один поділ відбувається за 9,8 хвилини. Кількість бактерій у процесі поділу при достатній кількості поживних речовин можуть збільшитися від 1 до 10¹⁴  за 10 – 20 годин,  покрити весь тонкий кишечник одним щільним шаром.  При поділі клітини створюються генетично  ідентичні дочірні клітини. Ріст бактерій відбувається за три фази. 1. Пристосування, повільний ріст. 2. Експоненціальний ріст кількості, швидкий ріст. 3. Стаціонарна фаза, спричинена виснаженням поживних речовин.  Бактерії, які мешкають у травному тракті колективно, називаються флорою кишечника, це нормальна флора. Більшість бактерій мають анаеробний метаболізм. Вони можуть жити за рахунок анаеробного дихання, без молекулярного кисню. Мікрофлора кишечника –  це паличкоподібні бактерії, вони сприяють перетравленню їжі, синтезують вітаміни, підсилюють імунітет, пригнічують розвиток патогенних бактерій. Їх загалом є більше 260 видів. (див. Мікрофлора кишечника – Вікіпедія).           

 

 5.3. Симбіоз організму і флори кишечника

   Симбіоз є співжиття організмів різних видів, яке взаємно корисне. Симбіоз організму і флори дає взаємну користь. (див. Симбіоз – Вікіпедія). Мутуалізм – тип співіснування різних видів, від якого отримують взаємну користь. Різновид симбіозу. Приклад. Найтісніша форма мутуалізму, коли один організм живе всередині іншого. Вражаючим прикладом цього служить система органів травлення жуйних тварин. Вони, як і людина, не здатні перетравити  |целюлозу, яка у великій кількості міститься в рослинах. Але у жуйних тварин є особливий орган рубець, в якому живе безліч мікробів. Рослинна їжа, після того як тварина її прожувала, потрапляє в рубець, і там ці мікроби руйнують целюлозу.  Бактерії перероблюють целюлозу на білок, цей білок міститься в цитоплазмі бактерій. Частина бактерій у травній  системі гине і розщеплюються на складові (білок тощо). Цей білок розщеплюється на амінокислоти, які потрапляють через епітеліальний покров ворсинок у кров.  Подібний симбіоз організму і флори відбувається в людини. Обмін білків у людини відбувається аналогічно до тварини. Бактерії в травній системі перероблюють свою їжу, яка потрапляє в систему, на білок, який відкладається в цитоплазмі бактерії. Бактерії можуть живитися простими речовинами: вуглекислота, вода тощо. Одна частина бактерій гине в лугах і розщеплюється на білок тощо, інша частина бактерій розмножується шляхом ділення. Білок бактерій у травній системі розщеплюється на амінокислоти, які  проходить через епітеліальний покрив ворсинок тонкої кишки і попадають у кров, далі транспортуються до клітин.

   Бактерії синтезують білок, необхідний для існування людини, а людина живить бактерії простими речовинами. Людина з симбіозом організму і флори може  не потребувати і не вживати рослинну і тваринну їжу. Маса флори кишечника дорівнює приблизно 1,5 кг. Симбіоз організму і флори приносить їм взаємну користь. Такий організм живиться сам від себе, тому називається автотрофним. Він не вживає звичайну тваринну і рослинну їжу, він не потребує їжі, його вага  в житті не зменшується, залишається незмінною. Він може пити воду, може не пити. Організм є на автотрофному живленні. Симбіоз організму і флори є первинна причина. Після виникнення симбіозу і автотрофного живлення відбуваються наслідки: розвиток еволюційний, фізичний, психічний, енергетичний тощо.

   Звичайна людина потребує в харчуванні, крім білків, вітаміни, різні неорганічні речовини для повноцінного живлення, здоров’я, активного довголіття. Тому в людини, яка має автотрофне живлення, повинно бути періодично також гетеротрофне живлення (вітаміни, мінеральні речовини тощо), щоб було повноцінне живлення організму, яке дає здоров’я, тривале життя.

 

 Чим живляться бактерії, коли організм голодує?

    У світі більшість людей живиться гетеротрофною тваринною їжею, у них в організмі живе відповідна гетеротрофна мікрофлора, яка живиться тільки їжею від тварин (м'ясо тощо) щодня. Бактерії перероблюють їжу на білок, котрий розщеплюється на амінокислоти, з яких клітини виробляють новий білок. Коли організм голодує і в організмі нема тваринної їжі, тоді мікрофлора їсть спочатку вмерлі клітини організму людини, потім живі клітини хазяїна. Вага тіла поступово зменшується щодня, тіло виснажується, маса тіла досягає недопустимого рівня, після якого наступає смерть. Симбіоз між організмом і мікрофлорою не існує.

   Автотрофні люди є також у світі, вони живляться тільки рослинною їжею (овочі, фрукти тощо). У них всередині живе одна відповідна автотрофна флора, іншої нема. Бактерії перероблюють рослинну їжу на білок, потім бактерії гинуть, розщеплюються на білок. який розщеплюється на амінокислоти, з яких клітини будують білок, властивий організму. Коли організм  голодує, їжа не потрапляє в організм, тоді бактерії живуть за рахунок простих речовин: вуглекислий газ, азот, вода тощо. Прості речовини виробляються при розщеплені амінокислот, при диханні організму. Із простих речовин бактерії синтезують білок. Такі люди переходять на автотрофне живлення, живляться за рахунок самого себе, вага тіла не зменшується щодня, а зберігається, бактерії зберігають тіло людини. Це є справжній симбіоз.

 

 Місце бактерій тонка кишка людини

   Тонка кишка розташована в нижній частині живота. Довжина її досягає 5 м, діаметр у початковій частині дорівнює 4,8 см, у дистальній частині – 2,7 см. Вона має 7 – 8 петель.  Тонка кишка всередині має слизову оболонку. Слизиста оболонка складається з епітеліального покрову. Слизиста оболонка утворює кругові складки, вона несе на собі кишкові ворсинки, розміщені впритул одна до одної, як ворсинки в килима. Вона має кишкові залози і лімфатичні фолікули. Кількість ворсинок в тонкій кишці досягає 30 – 40 на 1 мм². На поверхні ворсинок розміщені келиховидні клітини, кількість котрих більше тисячі на мм². Келиховидні клітини виділяють слиз. Слиз є густий колоїдний секрет, він виконує функцію захисту епітеліальних клітин. Він захищає від механічних пошкоджень, захищає поверхню епітеліальних клітин від численних кишкових бактерій. У тонкій кішці є 1 шар слизу. Слиз містить білок муцин, який утворює молекулярну сітку з великими отворами, через які можуть проходити часточки розміром з бактерію (1 – 2 мкм).  Ворсинки всередині мають капіляри артеріальних, венозних, лімфатичних судин, які підходять до епітеліальних  клітин.  Площа поверхні всіх ворсинок приблизно дорівнює – 10⁸ мм². Поверхню всіх ворсинок вкривають бактерії. Якщо прийняти розмір однієї бактерії – 10⁻³ мм, а площу її – 10⁻⁶ мм², то кількість бактерій в одному шару на поверхні всіх ворсинок буде дорівнювати приблизно 10¹⁴. Ця кількість бактерій на порядок більша кількості власних клітин організму.

 

 Обмін білків і енергії в організмі

   Білки служать основним будівельним матеріалом клітин. У травній системі всякого живого організму є бактерії, вони відіграють вважливу роль у травленні. У травному тракті бактерії перероблюють усяку їжу на білки, як у жуйних тварин бактерії переробляють целюлозу на білок. Ці білки входять до складу цитоплазми бактерій. Одна частина бактерій у травному тракті гине і розщеплюється на складові частини (білок тощо), інша частина бактерій розмножується шляхом ділення. Білок бактерій у травному тракті розщеплюється на амінокислоти, котрі потрапляють у кров через епітелій ворсинок, і далі йдуть до клітин організму. У клітинах з амінокислот синтезуються білки, властиві організму. Всі хімічні реакції в клітинах відбуваються під дією каталізаторів білків-ферментів. Одночасно білки клітин і частина амінокислот розщепляється до кінцевих продуктів: вуглекислого газу, води тощо. Продукти розпаду і надлишок води виводиться  з організму через нирки, легені і шкіру.  Нестаток одних органічних речовин поповнюється за рахунок інших. Ці процеси відбуваються в печені під дією ферментів. Білки можуть перетворюватися в жири і вуглеводи, деякі вуглеводи можуть перетворюватися в жири, а жири – у вуглеводи. Обмін білків доводить, що тварина і людина не може жити без бактерій.

     Органічні речовини – білок, вуглеводи, жири – перетворюються в енергію, вона використовується на підтримання постійної температури організму, очищення від токсинів. Очевидно, почуття холоду організмом запускає механізм перетворення білків в енергію.  Це явище спостерігається і використовується в загартуванні організму холодом, водою, повітрям. Холодна вода страшить людину перед обливанням холодною водою, а коли вона покупається  в холодній воді, їй робиться дуже тепло в тілі й хороше почуття, здоровя. Це тепло називається внутрішнім.

 

5.4. Способи переходу на автотрофне живлення

  В організм людини попадають різні токсини разом із їжею, водою, ліками, хімічними добавками, консервантами, повітрям, також після перетравлення продуктів. Токсини накопичуються поступово в організмі, можуть викликати різні хвороби, вони пригнічують ріст і розмноження мікрофлори кишечника, і це робить неможливим автотрофне живлення. Тому кожному необхідно очищати організм від токсинів, це перше завдання при переході на автотрофне живлення. Група учених, дієтологів, практиків — доктор Герберт Шелтон, Ніколаєв Ю. С., Пол Брегг, Порфирій Іванов, праноїди — практично довели, що голодування організму є простий, природний, найефективніший засіб очищення організму від токсинів. Пол Брегг рекомендує очищати організм голодуванням одну добу щотижня і 7 — 10 діб кожні три місяці. Порфирій Іванов рекомендує очищати організм сухим голодуванням 42 або 108 години щотижня і шість діб декілька раз на рік. Під час голодування організм відпочиває від перетравлювання їжі, надходження токсинів в організм припиняється, організм направляє всі життєві сили на виведення токсинів з організму.

   Процес очищення організму від старих, хворих клітин, сміття клітин пояснює науково явище апоптоз і автофагія. При голодуванні організму стара клітина розпадається на частини, а інша сусідня стара клітина ділиться на дві молоді, одна з них займає вільне місце. Так через деякий час вся маса клітин заміняється поступово на молоді.

   Автофагія — процес перетравлення клітиною власних органел та ділянок ц|итоплазми за допомогою лізосом.  Автофагія потрібна для позбавлення від старих і пошкоджених частин, а також може активуватись в умовах голодування. (див. Автофагія – Вікіпедія). Автофагія є самопоїдання клітин. В цьому процесі сміття клітин перетворюється в амінокислоти і білок, необхідний для організму. Одноденне голодування запускає цей процес. В результаті періодичного голодування організм  очищається від шлаків, решток клітин, токсинів тощо. Періодичне голодування — це перший крок до переходу на автотрофне живлення. Практика показує, що симбіоз між організмом і мікрофлорою існує тоді, коли організм тривалий час харчується однією рослинною їжею в житті. При цьому відповідна флора утворюється, бактерії живляться простими речовинами під час голодування організму і живлять організм білком, організм переходить на автотрофне живлення.  Їжа повинна бути переважно сира рослинна: овочі, фрукти. Не бажано вживати їжу солодку, жирну, білкову, варену, мясо, бо через неї накопичуються токсини. Можна вживати протерті овочі і фрукти.  

 

 Система Іванова Порфирія Корнійовича

     Система автотрофного живлення будується на основі сухого голодування. Спочатку треба пройти підготовчий період: оздоровитися за системою Іванова, виконувати пять заповідей. Треба навчитися жити без їжі і води 42 години щотижня. Треба перейти на вегетаріанство, сироїдіння, очистити організм від токсинів, отримати свідомість за вченням Іванова. Методика будується на основі сухого голодування, яке проводиться шість діб щотижня. Їжу треба вживати протягом однієї доби У цій справі треба поступовість, індивідуальний підхід, щоб не нашкодити собі. Іванов написав у праці про автотрофну систему і що вона дасть людству: «Нам доведеться їсти в тиждень в одну неділю один місяць, його треба завоювати досвідом, потім протерпіти шість місяців, і слідом за цим самим рік, і зовсім розпрощатися із цією їжею. Це буде завоювання для всього світу всіх наших людей безсмертя. Воно робилося і робиться на указаному місці, там де всі умови є отримати можливість, щоби життя без потреби засяяло в людях. Ми виженемо смерть як таку. Ми не будемо вмирати більше так ось, а ми будемо жити вічно. Це буде наше діло». 8302-91. «У кожної людини є найдорожча ідея бути без усякої потреби. Це є наше райське місце, чоловікові слава безсмертна». Основна потреба є їжа.

   Синонім автотрофного живлення є незалежність від їжі. Іванов вживає поняття незалежність від їжі і залежність від їжі. Він прийшов до висновку, що незалежність від їжі веде людей до життя вічного, а залежність від їжі веде людей до смерті.

   Під час сухого голодування шість діб організм періодично щотижня живе за рахунок автотрофного живлення частину тижня, а частину тижня живе за рахунок рослинної сирої їжі. Такий перервний стан є природний, правильний, за законом діалектики. Це система поступового переходу людини з соціально гетеротрофного стану до соціально автотрофного стану. Ніхто нікого не примушує і не просить переходити на автотрофний стан. Людство саме стає автотрофним свідомо поступово.

    Очевидно, одне пранічне живлення не збільшує тривалість життя людини. Щоб тривалість життя людини значно збільшити, пропонується всім виконувати такі умови із вчення Іванова: 1. Всім треба робити автотрофне живлення за однією спільною системою Іванова. 2. Всім жити однією сім’єю, бути без потреби їжі на святому райському місці в Оріхівці, яке указав Іванов, де є умови і можливість бути без потреб. Бути на райському бугрі щодня. 3. Треба створити соціальну систему для автотрофних людей навколо райського місця за ідеєю Іванова, побудувати автотрофне суспільство, яка буде сприяти автотрофним людям.

Досвід автотрофних людей праноїдів

   У світі є група людей, які досягли автотрофного стану, не вживають їжу. Вони називають себе пранаїдами, сонцеїдами. Вони будують свої системи пранічного живлення на основі релігії індуїзму, йогів. Вони пояснюють життя без їжі з точки зору містичних тонких енергій, вищих сил. Більшість людей не можуть зрозуміти і прийняти це пояснення. Потрібно пояснити ці процеси з точки зору науки. Хоча вони базуються на релігії, вони досягли значних успіхів, вони показали людству на практиці, що може бути симбіоз організму і мікрофлори кишечника, завдяки якому люди можуть жити без їжі рослинної і тваринної. У них є корисний для людства досвід, людство дякує їм. Інформацію про них можна знайти в пошуковій системі Google. Іванов є далекий від релігії, його шлях є науковий.   Людство дякує Джасмухін, Барановій Зінаїді Григорівні, котра багато років жила без їжі й води ради блага всіх і передавала свій досвід усім бажаючим у всьому світі. Ольга Подоровська, дякувати їй, пояснює механізм життя без їжі фізіологічними процесами в організмі з точки зору науки. В організмі людини в кишечнику є багато різних бактерій, між організмом і мікрофлорою кишечника є симбіоз. Тонкий кишечник обробляється лугами й іншими хімічними речовинами, «бактерії гинуть», розщеплюються на складові частини (білок тощо). Білок від бактерій в кишечнику розкладається на амінокислоти, вони через кров потрапляють до клітин, із них будується білок, властивий організму. Система Подоровської складається з двох процесів: випалювання і вимивання. В організмі відбувається спалювання всіх токсинів при голодуванні, виведення  токсинів з організму водою при вимиванні.

 

5.5. Практичний перехід на автотрофний стан — соціальне перетворення

 

    Порфирій Іванов пропонує шлях побудови автотрофного суспільства. Це є соціальна система, основою якої є взаємні стосунки людей у житті. Ідеологія: лібералізм і незалежність від особи і речей. Люди повинні бути вільні в житті. Люди мають бути незалежні від адміністративної особи, незалежні від потреб їжі, одягу і житлового дому, отримувати автотрофне живлення. У всіх має бути однакове життя, однакова зарплата. Людям пропонується будувати однакове життя для всіх на основі соціальної рівності, любові і справедливості, щоб не було бідних і ображених. Всі люди всього світу запрошуються на таке будівництво. Люди отримують здоров'я за системою Іванова. Люди повинні звільнити всіх ув'язнених.  Між людьми буде одна любов, люди будуть прощати з любов'ю людям провини і не будуть карати, люди будуть любити один одного за такий учинок. Перше завдання всіх людей — прийняти однакову для всіх зарплату і звільнити всіх ув'язнених. Лікарні й в'язниці не буде. Земля є спільна. Люди не будуть присвоювати землю, вона буде вважатися спільною, люди не будуть воювати за землю, мир буде. Всім людям буде легше і краще в житті. Пропонується зробити з ворога любимого друга. Люди повинні робити своє, а іншим не заважати. Всі соціальні перетворення відбуваються шляхом реформ, без усякого насилля. Віра в живого чоловіка Бога є правильна, істинна. Партія еволюційна і природна є громадська організація. 

 

Актуальність автотрофного стану

   Чому перехід на автотрофний стан треба робити зараз? Природа дає нам все для життя, але сили природи вичерпаються скоро. Глобальні екологічні проблеми виникають і будуть виникати. Чисельність населення Землі росте дуже швидко, якісної їжі не буде вистачати на всіх людей, люди будуть гинути масово. Тому ми всі вимушені зменшувати потреби їжі вже зараз, ставати автотрофними, щоб людство вижило потім. Ми всі повинні зберегти природу, а вона збереже людей.

  

 Джерела

·        Вернадский В. И. http://vernadsky.lib.ru/e-texts/archive/Vernadsky V.I. – Avtotrofnost – Chelovechestva.html Автотрофность человечества. Русский космизм / Владимир Иванович Вернадский.- М.: Педагогика-Пресс, 1993. – С. 288–303. (рос).

·        Вернадский В. И. О пределах биосферы // Изв. АН СССР. ОМЕН. Сер. геол. – 1937. – №1. – С.З-24. (рос).

·        Белянська В. Як правильно голодувати. Народні і наукові методи лікувального голодування. – М: Современный литератор, 2002. – 320 с. (рос).

·        Малахов Г. П. Очищення організму. –  изд. 2. – СПб.: АО «Комплекс». 1995. – 360 с. (рос).

·        Малахов Г. П. Голодування. – СПб.: «Невский проспект», 2003. – 192 с. (рос).

·        Пол Брегг. Диво голодування. – 1996. (рос).

·        Синельников Р. Д. Атлас анатомии человека. – Том 3. – М: Медицина. 1973. (рос).

 

Посилання

·        Автоторофність людства. Володимир Вернадський: http://osh.kiev.ua/ukiv8841.htm

·         Праці Порфирія Іванова: http://osh.kiev.ua

·         http://osh.kiev.ua/ukiv8840.htm

·         Лад еволюція   http://osh.kiev.ua/ukiv8824.htm

·        https://uk.wikibooks.org/wiki/Автотрофне людство