Народний журнал природної мудрості Народный журнал природной мудрости Народний журнал природної мудрості Народний журнал природної мудрості    osh.kiev.ua osh.kiev.ua osh.kiev.ua osh.kiev.ua

 

Еволюційний рух Эволюционное движение Еволюційній рух Автотрофне людство

 

Жити, учитися, отримувати здоров'я за наукою еволюцією. Жити, учитися, отрімуваті здоров'я за наукою еволюцією. Жить, учиться, получать здоровья по науке эволюции. Жити, вчитися, отримувати здоров'я за наукою еволюцією, переходити на автотрофне живлення. Бути таким, як Переможець природи, Учитель народу, Бог Землі.Бути таким, як Переможець природи, Учитель народу, Бог Землі.Наука Іванова П. К. Наука Иванова П. К.Наука Іванова П. К. Наука Іванова Порфирія Корнійовича.    

 

№ 19. 2018-05-11 20 . № 19. 2018-05-11 № 40. 2018-05-1 8 2018-11-22

 

www.osh.kiev.ua

 

Автотрофне людство

 

Автотрофне людство – народжується нова наука Автотрофне людство, творець теорії є Вернадський Володимир Іванович, практику творить група людей.  Це є група активістів волонтерів, котрі основуються на теорії академіка Вернадського Володимира Івановича про автотрофне людство, вони проводять науковий експеримент над собою, вони пробують здійснити перехід на автотрофне живлення способом відновлення симбіозу між організмом людини і флорою кишечника.  

 

Зміст

1.Історія виникнення науки.

2. Теорія.

2.1. Про статтю Вернадського Автотрофність людства.

2.2. Вернадський говорить про автотрофні бактерії.

2.3. Мікрофлора кишечника людини.

2.4. Симбіоз організму і флори кишечника.

2.5. Вирішення соціальних проблем дасть нова форма харчування.

2.6. Створення людини як автотрофної істоти.

3. Практика.

3.1. Система автотрофного живлення Іванова Порфирія Корнійовича.

3.2. Автотрофні люди, які називають себе праноїдами.

3.2.1. Автотрофна система Джасмухін.

3.2.2. Автотрофна система Баранової Зінаїди Григорівни.

3.2.3. Автотрофна система Ольги Подоровської.

4.  Актуальність автотрофного стану.

5. Література.

6. Посилання.

 

1.Історія виникнення науки

   На Володимира Вернадського дуже сильно вплинув голодомор в Україні в 1933 році. Люди гинули від голоду в країні, яка найбагатша природними ресурсами. Тому він написав статтю Автотрофність людства  і створив теорію, в якій пропонував людству перейти на нову форму харчування автотрофне живлення, щоб не було голодомору і люди не вмирали через стихійні лиха або провальних політиків, або провальну соціальну систему. Також з 1933 року Іванов Порфирій Корнійович почав своє практичне загартування, щоб людство перейшло на нове життя без потреб їжі, щоб люди не вмирали. Іванов пішов у природу  без потреб, в одних трусах літом і зимою, щоб знайти в природі засоби і люди не вмирали. Тепер нам зрозуміло, чому виникла теорія автотрофного живлення і практика. Теорія і практика є одне ціле наука.            

 

 2. Теорія

 

2.1.  Про статтю Вернадського Автотрофність людства

Автотрофність людства – поняття, запропоноване Вернадським Володимиром Івановичем для позначення процесу отримання людством їжі й енергії без участі рослинних і тваринних організмів. Автотрофність людства – це теоретично можливе отримання людством хемосинтетичної їжі й енергії без використання інших організмів (рослин, тварин). Вернадський припускав можливість перетворення людини з істоти соціально гетеротрофної на істоту соціально автотрофну.

   Автотрофи (від autos – «сам» та trophe – «їжа», «харчування») – організми, що синтезують із неорганічних речовин (головним чином води, діоксиду вуглецю, неорганічних сполук азоту) всі необхідні для життя органічні речовини, використовуючи енергію фотосинтезу (фототрофи – всі зелені рослини) чи хемосинтезу (хемотрофи – деякі бактерії). 

   Гетеротрофи  (від heterone – «інший» і «trophe» – «живлення») – організми, що потребують органічних сполук, як джерела вуглецю, для росту і розвитку.  

   Вернадський говорить у названій праці про шлях людства у майбутньому до наукового пошуку нових форм харчування. Бо продуктів не буде вистачати на всіх людей. Землеробство не допоможе прогодувати все населення Землі. Соціально-економічний устрій не дасть вихід.  Вернадський говорить про можливий вихід це бактерії, які синтезують їжу. На основі синтезу бактерій можна відкрити нові форми харчування для всього людства. Такі бактерії входять до складу флори кишечника людини. Люди із синтезом їжі від флори є автотрофні істоти, бо харчуються своїм, а не чужими створіннями. Фактично тут створена Вернадським наукова програма і теорія автотрофного живлення людини на майбутнє. Залишилося знайти практично методи переходу від гетеротрофного до автотрофного живлення. І такі методи переходу практично знайдені на сьогодні, про це буде далі. Нова форма харчування на основі синтезу бактерій докорінно змінить все людство в бік кращого життя. Люди отримають шлях духовного розвитку, відновиться біологічна і соціальна еволюція людини.      

 

2.2. Вернадський говорить про автотрофні бактерії

 

   Вернадський пише в статті. «9. Більше 30 років тому російський біолог С. Н. Виноградський вніс в цю картину нову важливу рису, яка доводить ще більшу складність будови живого цілого. відкрив існування живих автотрофних істот, позбавлених хлорофілу.  Це істоти невидимі, бактерії, що рясніють в грунтах, у верхніх шарах земної кори, що проникають глибокі товщі всесвітнього океану. Їх величезне розмноження, незрівнянно більше розмноження одноклітинних зелених водоростей, змушує розглядати їх існування як явище, по порядку своєму родинне з життям зелених рослин.  Без сумніву, число видів автотрофних бактерій незначне, воно не перевищує однієї сотні, між тим як видів зелених рослин відомо до 180 000. Але одна бактерія може призвести в одну добу принаймні кілька трильйонів особин, між тим як одна одноклітинна зелена водорість, з усіх зелених рослин найбільш швидко розмножується, дає в той же проміжок часу лише кілька особин, і здебільшого набагато менше, близько однієї особини в 2-3 дня.  Бактерії, відкриті С. Н. Виноградським, незалежні в своєму харчуванні не тільки від інших організмів, але безпосередньо і від сонячних променів.  Вони вживають для побудови свого тіла хімічну енергію хімічних земних з'єднань, мінералів, наприклад багатих киснем. Цим шляхом вони виробляють в біосфері величезну геохімічну роботу, як розкладаючи ці сполуки, так і створюючи, як наслідок цього розкладання, нові синтези.  Їх роль значна в історії вуглецю, сірки, азоту, заліза, марганцю і, ймовірно, багатьох інших елементів нашої планети. Не підлягає сумніву, що вони складають частину того ж єдиного цілого – моноліту життя, в який входять всі інші організми, бо вони є їхньою їжею, використовуючи в свою чергу їхні покидьки або рештки».  

 

2.3. Мікрофлора кишечника людини

   Мікрофлора кишечника – мікроорганізми бактерії, що звичайно живуть у травній системі та виконують ряд корисних функцій для своїх хазяїв, частина нормальної флори. Кількість і різноманітність мікроорганізмів у різних відділах травного тракту залежить від багатьох факторів, зокрема pH, активності перистальтики, а також дієти. Так у шлунку, у зв'язку з високою кислотністю і швидкою перистальтикою, флори майже немає, в той час як повільні рухи і нейтральне pH товстого кишечника і нижніх відділів тонкого сприяють інтенсивному розмноженню різноманітних мікроорганізмів бактерій.  Кількість мікробів у кишечнику людини приблизно у десять разів перевищує кількість власних клітин організму. Більшу частину кишкової флори становлять бактерії. За оцінками на 2016 рік кількість бактерій в організмі людини є фактично того ж порядку, що і кількість людських клітин, а маса всієї мікрофлори кишечника людини складає приблизно 200 грамів.

 

2.4. Симбіоз організму і флори кишечника

   Автотрофне живлення є чисто білкове живлення. Флора є чистий білок, у складі якого є амінокислоти тощо. Симбіоз є співжиття організмів різних видів, яке взаємно корисне. Симбіоз організму і флори дає взаємну користь. Наприклад, ссавцям симбіоз організму і флори дає дуже калорійну їжу. Подібний симбіоз організму і флори відбувається в людини.  Коли відбувається симбіоз організму людини і флори, то організм очищає флору від патогенної флори, живить простими речовинами з повітря через дихання. А флора перетворює  прості речовини на біологічні речовини, амінокислоти, вона дає достатньо білка й енергії для  живлення організму та існування. Людина з симбіозом організму і флори може  не потребувати і не вживати рослинну і тваринну їжу. Маса флори кишечника дорівнює приблизно 1,5 кг. Симбіоз організму і флори приносить їм взаємну користь. Такий організм живиться сам від себе, тому називається автотрофним. Він не вживає звичайну їжу і його вага  в житті не зменшується, залишається незмінною. Він може пити воду, може не пити. Якщо виникає дисбактеріоз, то патогенна флора отруює організм, і автотрофне живлення припиняється, тому треба очищати організм  від дисбактеріозу. Симбіоз організму і флори є первинна причина. Після виникнення симбіозу відбуваються наслідки: розвиток еволюційний, фізичний, психічний, енергетичний тощо. Теорія Вернадського Володимира Івановича про автотрофне людство отримала зараз практичне підтвердження.

 

2.5. Вирішення соціальних проблем дасть нова форма харчування

Вернадський говорить у статті. «13. Проблема, яка в даний час постає перед людством, чітко виходить за межі суспільної ідеології, створеної соціалістами і комуністами всіх шкіл, які в своїх побудовах упустили цілющий дух науки, її соціальну роль.  Наше покоління стало жертвою спроби втілення цієї ідеології, як це очевидно з трагічних подій у моїй країні, однією з найбагатших у світі природними ресурсами.  А в результаті ми маємо загибель і голод величезної кількості людей і економічний провал комуністичної системи, що представляється незаперечним.  Але провал соціалізму на ділі ще глибше. Соціалізм ставить соціальну проблему з більш ніж обмеженої точки зору;  він залишається на поверхні. 14. Для вирішення соціального питання необхідно підійти до основ людського могутності – необхідно змінити форму харчування і джерела енергії, що використовуються людиною. Безпосередній синтез їжі, без посередництва органічних істот, як тільки він буде відкритий, докорінно змінить майбутнє людини. Відкриття цього синтезу чекають, і його великі наслідки в житті не забаряться проявитися».

 

2.6. Створення людини як автотрофної істоти

   Вернадський говорить у статті. «17. Що означав би подібний синтез їжі в житті людей і в житті біосфери? Його створення звільнило б людину від її залежності від іншої живої речовини. З істоти соціально гетеротрофної вона стала б істотою соціально автотрофною. Наслідки такого явища в механізмі біосфери були б величезні.  Це означало б, що єдине ціле – життя – знову розділилося б, з'явилося б третє, незалежне її відгалуження.  В силу цього факту на земній корі з'явилося б в перший раз в геологічній історії земної кулі автотрофна тварина – автотрофна хребетна.  Нам зараз важко, можливо неможливо, уявити собі всі геологічні наслідки цієї події;  але очевидно, що це було б увінчанням довгої палеонтологічної еволюції, стало б не дією свобідної волі людини, а проявом природного процесу. Людський розум цим шляхом не тільки створив би нове велике соціальне досягнення, але ввів би в механізм біосфери нове велике геологічне явище. 18. Потрібно вже зараз готуватися до розуміння наслідків цього відкриття, неминучість якого очевидна.  Лише окремі мислителі передчувають наближення нової ери.  Вони по-різному уявляють її наслідки… Зрештою майбутнє людини завжди здебільшого створюється нею ж самою. Створення нової, автотрофної істоти дасть їй досі відсутні можливості використання її вікових духовних прагнень;  воно реально відкриє перед нею шлях кращого життя»

 

3. Практика

 

3.1. Система автотрофного живлення Іванова Порфирія Корнійовича

   Система будується на основі сухого голодування. Спочатку треба пройти підготовчий період: оздоровитися за системою Іванова, вегетаріанство, сироїдіння, очистити організм від шлаків, паразитів, токсинів. У 1982 р. Учитель Іванов  сказав учню про автотрофну систему, яка є його ідея: «Терпіти без їжі чотири дні недостатньо, треба шість діб бути без їжі, а на сьому добу їсти. Так пробувати  терпіти без їжі два тижні, потім пробувати терпіти без їжі місяць. Пробувати ходити без сорочки, ти у мене збоку». Методика будується на основі сухого голодування, яке проводиться шість діб щотижня. Іванов написав у праці про автотрофну систему і що вона дасть людству: «Нам доведеться їсти в тиждень в одну неділю один місяць, досвідом його треба завоювати, потім шість місяців, і слідом за цим самим рік протерпіти, і зовсім розпрощатися із цією їжею. Це буде завоювання для всього світу всіх наших людей безсмертя. Воно робилося і робиться на указаному місці, там де всі умови є отримати можливість, щоби життя без потреби засяяло в людях. Ми виженемо смерть як таку. Ми не будемо вмирати більше так ось, а ми будемо жити вічно. Це буде наше діло». 8302-91. «У кожної людини є найдорожча ідея бути без усякої потреби. Це є наше райське місце, чоловікові слава безсмертна». Основна потреба є їжа.

   Іванов говорить. 8204-164: «Ми не будемо вживати  їжу і воду всі шість днів, жити доведеться за рахунок однієї неділі. Це період життя буде такий». Іванов писав у 1983 році: «Тепер час настав такий, треба їсти в тиждень раз в неділю. Це є щастя одне в житті – любити природу, як матір рідну». 8302-89. Синонім автотрофного живлення є незалежність від їжі. Іванов вживає поняття незалежність від їжі і залежність від їжі. Він прийшов до висновку, що незалежність від їжі веде людей до життя вічного, а залежність від їжі веде людей до смерті.

   Під час сухого голодування шість діб організм періодично щотижня живе за рахунок автотрофного живлення частину тижня, а частину тижня живе за рахунок натуральної, сирої, вегетаріанської їжі. Критерій автотрофного живлення є постійна вага тіла без їжі протягом дня. Частина неділі з автотрофним живленням поступово збільшується з часом. Практика показує, що кожен може  бути шість діб на сухому голодуванні, якщо він буде на автотрофному живленні частину тижня. Кожен може перевірити це все на собі. Це вже не є сухе голодування, а просте живлення організму флорою. Тому можна стверджувати, що дана система автотрофного живлення доступна для багатьох людей, для всіх бажаючих. Це система поступового переходу людини з соціально гетеротрофного стану на соціально автотрофний стан, якщо вона робить за системою протягом року. Ніхто нікого не примушує і не просить переходити на автотрофний стан. Людство саме свідомо стає поступово автотрофним. Так можна жити і їсти щонеділі рік або більше і зовсім проститися з їжею. Прощатися з їжею треба поступово рік.

 

3.2. Автотрофні люди, які називаються праноїдами

   У світі багато людей є таких, які досягли автотрофного живлення в своєму житті, але вони називають його пранічним живленням. Вони є по всьому світу в багатьох країнах. У кожного методика переходу на автотрофне живлення є індивідуальна, своя. Вони мають досвід, корисний для людства. Вся інформація про них є в Google.  

 

3.2.1. Автотрофна система Джасмухін

   Система Джасмухін: 7 діб сухе голодування і два тижні виходу на соках. Така система близька до автотрофної системи Іванова, яка має шість діб сухого голодування і одна  доба без голодування. Зараз Джасмухін відмовилась від цієї системи. Зараз вона дає 8 діб голоду з водою і медитації. Модифікація системи: три доби сухого голодування, три доби розбавлені соки, три дні соки не розбавлені.  

 

3.2.2. Автотрофна система Баранової Зінаїди Григорівни

   Підготовчий період Баранової: оздоровлення за системою Іванова, вегетаріанство, сироїдіння, очищення організму від шлаків і паразитів, отримання свідомості. Потім автотрофна система: голодування з водою 21 день, потім голодування без води до автотрофного стану, коли вага тіла не зменшується без їжі. Так вона живе без їжі й води багато років.  

 

3.2.3. Автотрофна система Ольги Подоровської

   Ольга Подоровська говорить, що вона припустила існування в житті симбіозу організму і флори, на основі припущення вона створила систему переходу на автотрофне живлення, потім систему перевірила на багатьох послідовниках, припущення підтвердилося на практиці. Багато людей перейшли на автотрофний стан. Симбіоз організму і флори є найдорожча ідея для кожного. Симбіоз організму і флори є первопричина, наслідком його є розвиток еволюційний, фізичний, психічний, енергетичний тощо. Ольга Подоровська ввела поняття випалювання і вимивання токсинів замість поняття дозованого голодування сухого і голодування з водою. Природні процеси випалювання і вимивання міняють один одного, поки не наступить автотрофне живлення. Методика не будується на основі сухого голодування, вона будується на природних і фізіологічних процесах. Організм природним шляхом перестає відчувати потребу в уживанні їжі й води.  Система: перший крок. Переконатися, що організм не потребує їжі – прямий перехід на автотрофне живлення. Другий крок. Провести глибоку дезінтоксикацію  організму натуральними продуктами. Для кожного треба підбирати індивідуальну програму в залежності від здоров’я, психічного стану.

 

4. Актуальність автотрофного стану

   Чому перехід на автотрофний стан треба робити зараз? Природа дає нам все для життя, але сили природи вичерпаються скоро, приблизно через 20 – 30 років. Глобальні екологічні проблеми виникають і будуть виникати, наприклад, збереження клімату, життя. Населення Землі росте дуже швидко, якісної їжі не буде вистачати на всіх людей, люди будуть гинути масово. Тому ми всі вимушені зменшувати потреби їжі вже зараз, ставати автотрофними, щоб людство вижило потім. Ми всі повинні зберегти природу, а вона збереже людей. Автотрофні люди стають незалежні від речей і особи, вони стають вільні.

 

5. Література

·        Вернадский В. И. Автотрофность человечества. Русский космизм / Владимир Иванович Вернадский.- М.: Педагогика-Пресс, 1993. – С. 288–303. (рос).

·        Вернадский В. И. О пределах биосферы // Изв. АН СССР. ОМЕН. Сер. геол.— 1937.— №1.— С.З-24. (рос).

·        Реймерс Н. Ф. Экологический словарь терминов [http://rejmers.ru/a/55-avtotrofnost-chelovechestva.html. (рос).

·        Белянська В. Як правильно голодувати. Народні і наукові методи лікувального голодування. — М: Современный литератор, 2002. — 320 с. (рос).

·        Малахов Г. П. Очищення організму. –  изд. 2. – СПб.: АО «Комплекс». 1995. – 360 с. (рос).

·        Малахов Г. П. Голодування. – СПб.: «Невский проспект», 2003. – 192 с. (рос).    

 

6. Посилання

 

·        Автоторофність людства. Володимир Вернадський : http://osh.kiev.ua/ukiv8841.htm

·        Праці Порфирія Іванова: http://osh.kiev.ua