1. Оріхівці випало щастя народити цього чоловіка,  свої люди назвали його ім’ям Паршек. Це село руських людей було посаджене на це українське місце в глибоку балку під час шефства турків над руськими. Наша губернія була Курська тоді. А тепер ми, мужики, […]

1. Я йду по своїй дорозі, а чоловік іде проти мене, зовсім незнайомий. Він побачив мене вперше, став відходити від мене. Я йду до нього, а він іде від  мене, і він пішов таки. Я  зустрівся з ним в іншому місці, у […]

   81. Зрозумійте ви, добрі такі ось люди: ми з вами сьогодні живемо, завтра помираємо, нема гіршого від цього. А ми вмирали, вмираємо й будемо вмирати – це природа примусила нас зробити чуже.  А ми пішли по тій дорозі, котра стала давати […]

   1. Паршек є в Москві, в Ленінграді, навіть в інших країнах білого світу. Він є як такий перед нами, усіма людьми, котрі журнал «Техніка – молоді», №4 одержують в усьому світі. Ми відкриваємо першу сторінку легко, чоловіка бачимо свого близького за […]

    1.Люди мають зробити діло Паршека  без усякої такої помилки. Чувілкін бугор  є така міжнародна жива спільна одиниця природного характеру. Ми будемо не даремно на бугрі, нам буде краще, легше та здоровіше, якщо ми будемо залишатися без усякого такого. Це діло робиться […]

      1. Сонечко запекло, стало тепло, мені, такому чоловікові, доводилось жити дуже добре. Я народився в цьому, мені зрівнялось небагато років. Я навчився ходити на своїх ногах, навчився володіти мовою. По такій дорозі я проходив, щоб мені не забути про це. Мені, […]

  1. Паршек сказав свої слова нам усім у цьому ділі, він приготував їх. Він почув чийсь голос про це діло, якась недовіра й образа, нібито він не робив так у цю хвилин чи годину, що він не буде  ввічливим людям, кине […]

    1. Це я  буду якраз цієї ось місцевості, тут, в Оріхівці, я народився 1898 року 20 лютого. Мене зустріли зимні дні, останній сніговий струмінь. Не думав це, а довелось почути слова свого батюшки: ім’я моє Порфирій. Батьком не похвалюсь, а люди […]